ОЛЕНА ВЕЛИЧКО ВП Справа 2009

ОЛЕНА ВЕЛИЧКО
ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНА
СПРАВА
Практикум
з проектування і розрахунку
технологічних
і виробничих процесів
Київ
Видавничо-поліграфічний центр
«Київський університет»
2009
4
УДК 655.02(076) ББК37.8я7 3 27
Рецензенти:
д-р техн. наук, проф., Е. Т. Назаренко
проф. кафедри технології друкованих видань і паковань
Української академії друкарства (Львів),
заслужений діяч науки і техніки України,
дійсний член Академії інженерних наук України;
д-р техн. наук, проф., О. М. Гавва,
проф. кафедри технічної механіки і пакувальної техніки
Національного університету харчових технологій (Київ),
директор департаменту організаційно-правової та кадрової роботи В. С. Попов
ТОВ «Поліграфімпорт» (Київ);
канд. техн. наук, доц., О. В. Зоренко,
доцент кафедри технології поліграфічного виробництва
Видавничо-поліграфічного інституту
Національного технічного університету України
«Київський політехнічний інститут» (Київ),
В 27 Величко, О. М.
Видавничо-поліграфічна справа: Практикум з проектування і розрахунку технологічних і виробничих процесів [Текст]: навч. посіб. /О. М. Величко. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. 520 с.
ISBN 978-966-439-135-8
Практикум з проектування процесів видавничо-поліграфічної галузі спрямовано на підготовку фахівців рівнів бакалавр, спеціаліст і магістр для освоєння теоретичних основ і забезпечення навичок практичної діяльності.
Посібник включає зміст головних тем лекційних курсів, контрольні завдання, перелік питань для самостійного вивчення, задачі, комплексні контрольні роботи для засвоєння майбутнім фахівцем: методів аналізу діючих виробництв; вибору і проектування оптимальних і раціональних технологічних процесів, сучасних видів видань, технологічного устаткування; розробки технічної документації на проекти поліграфічних підприємств.
Зміст і структура посібника відображає новітні тенденції розвитку видавничо-поліграфічної справи і забезпечує як стаціонарне аудиторне, так і самостійне вивчення та практичне вирішення завдань проектування технологічних і виробничих процесів, видань, паковань, нестандартизованого обладнання.
Призначено для студентів напряму підготовки «Видавничо-поліграфічна справа», його зміст буде корисний також виробничникам інженерно-технічним працівникам для підвищення кваліфікації і упровадження нових методів раціональних розрахунків у виробництво на підприємствах, у видавництвах, репроцентрах, офісах для оптимізації випуску продукції при модернізації, реконструкції та реватизації організацій.
УДК 655.02(076) ББК37.8я7
Гриф надано Міністерством освіти і науки України (лист № 1.4/18-Г-1556 від 27.09.07) ISBN 978-966-439-135-8 © Величко О. М., 2009
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Підготовка і випуск у світ навчального посібника з проектування технологій видавничо-поліграфічної справи знакова подія у навчальному процесі й в галузі. За останні десятиліття, з часу видання підручника «Производственньїе процесом в полиграфии: проектирование и расчет» (1985), видавничо-поліграфічна галузь України здійснила глобальний поступ у своєму розвитку зросли її технологічні й технічні можливості, незрівнянно покращилася якість продукції, змінився соціальний статус виробництва, ринок продиктував нові форми та засоби управління. Тож навчальні матеріали мусять відповідати сучасному станові розвитку видавничо-поліграфічної справи на методологічному рівні світових освітніх технологій вищої галузевої освіти, забезпечувати адаптацію бакалаврів, спеціалістів і магістрів до вирішення нагальних виробничих завдань.
Нині у видавничо-поліграфічному комплексі України працюють десятки видавництв і поліграфічних підприємств якісно оснащених технікою на сучасному рівні, та вводяться у дію нові, що активно розвиваються. З'явилися нові організаційно-технологічні напрями видавничо-поліграфічної діяльності оперативний цифровий друк, спеціалізовані репроцентри виготовлення фотоформ і друкарських форм; здійснюється продукування складних високоякісних паковань невідомих раніше конструкцій, електронних і мультимедійних видань. Та, на жаль, теперішній розвиток поліграфічної галузі в Україні базується тільки на засадах імпорту технологій і техніки.
Поряд із проривом у світовий видавничо-поліграфічний простір, все ж необхідно констатувати суттєві втрати нашої галузі за останні роки. Більшість сучасно оснащених підприємств
5
Переднє слово
У світовій видавничо-поліграфічній сфері нині саме відбувається технологічна революція, новий технічний прорив задіяно цифрові інформаційні технології, автоматизуються системи організації й управління, впроваджуються гібридні технологічні процеси. Однак, навчальні заклади всіх рівнів підготовки від технічних училищ до повної вищої освіти не оснащені новим сучасним обладнанням, тож кадри майбутнього готуються практично на застарілій техніці. Доступ студентам до сучасної техніки, що встановлена у приватних підприємствах, з міркувань корпоративної таємничості, практично закритий.
Але наша видавничо-поліграфічна справа стійка і має потужні кадри, тому вона й сьогодні забезпечує суспільство необхідною друкованою інформацією та побутовими виробами. Навчальні заклади послідовно готують кадри. Останніми роками побачили світ нові підручники і навчальні посібники, розроблені зусиллями викладачів Української академії друкарства (УАД) і Видавничо-поліграфічного інституту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (ВП1 НТУУ «КПІ»), адже вони вкрай необхідні в навчальному процесі.
Практикум з проектування і розрахунку технологічних і виробничих процесів видавничо-поліграфічної справи підготувала визнаний у галузі професіонал завідувач кафедри репрографії ВПІ НТУУ «КПІ» Олена Михайлівна Величко, професор, доктор технічних наук, яка пройшла школу на виробництві, у науково-дослідних закладах і впродовж багатьох років викладає фахові дисципліни, веде дипломне проектування, здійснює наукове керівництво магістрантами та аспірантами.
Матеріал у посібнику викладено на базі застосування новітніх технологічних процесів і сучасного устаткування, системного підходу до проектування, наукових методів прогнозування, евристичних узагальнень, інших сучасних методів розробки проектів. Оскільки навчальний матеріал тут розташовано у послідовності викладання змісту фахової дисципліни, то це видання стане чудовим посібником для опанування основ проектування технологічних і виробничих процесів майбутніми інженерами-технологами видавничо-поліграфічної справи, адже дисципліни з проектування є завершальними у підготовці фахівців галузі.
7
ВСТУП
Видавничо-поліграфічній справі належить одне з чільних місць в економіці провідних індустріальних країн світу у сфері інформаційного суспільства. Продукція видавничо-поліграфічного комплексу (ВПК) інформує споживача і задовольняє його соціальні потреби. Видавничо-поліграфічна галузь України в останні роки невпинно зростає.
Інтенсивний розвиток технології і техніки друкарства у минулому столітті вплинув на удосконалення методик проектування та ініціював на їх основі ряд нових високоефективних проектів підприємств, які працюють і нині. Технологічне проектування видавництв і поліграфічних підприємств в історичному контексті пройшло шлях від систематизації практичного досвіду до створення наукових основ розробки проектів. Саме тому значна кількість підприємств сьогодні вимагає технічного переоснащення, вдосконалення технологій та організації виробництва.
Перед керівництвом новітніх фірм і у дирекцій авторитетних на ринку старих підприємств, сьогодні постає багато запитань. Що б нового, не відомого раніше, продукувати? Як передбачити майбутній запит і яке перспективне оснащення необхідно придбати? Як і де розмістити нове обладнання? Як краще, і де саме підвищувати кваліфікацію кадрів? Як працювати якісно й ефективно, випереджаючи конкурентів?
Розвиток ВПК в Україні неможливий без науково обґрунтованого проектування і перспективного будівництва нових підприємств, без дослідно прогнозованого технічного переоснащення вже діючих. Нині особливого значення надається впровадженню у виробництво нових технологічних процесів, нової техніки на базі числових технологій. Це можливо лише при роз-
9
Вступ
робці необхідної технічної документації у вигляді відповідальних рішень і постанов, ґрунтовних бізнес-планів, комплексних проектів.
Початок третього тисячоліття можна характеризувати як період активізації розвитку нових технологій і небачених раніше темпів упровадження їх у виробництво. Факт поєднання високої технологічності з мобільністю і складністю процесів став незаперечним у сучасному глобалізованому виробництві.
Високоефективні технологія й техніка друкарства, досконалі витратні матеріали призвели до лавиноподібного зростання конструкційної складності та художньо-технічної яскравості друкованих видань. Не зважаючи на те, що наклади зменшуються, загальний обсяг і асортимент видань, досконалість їх конструкцій неухильно зростають. Збільшуються, як правило, формати й колірність друкованої продукції, розширюються варіанти її художньо-технічного оздоблення.
Глобалізація виробництва, зростаюча динаміка ринку пробуджують промислові компанії до безперервної інноваційної перебудови своїх виробництв у прагненні пристосувати їх до змін умов на ринку. В результаті проблеми, пов'язані з проектуванням технологій, не носять довгострокового характеру. Наукове управління такими спонтанними процесами проектування стало життєво важливим в умовах, що склалися вже сьогодні.
Проектування технологій виробництва творчий науково обґрунтований процес, такий що вимагає від фахівця широкого комплексу знань сучасного і перспективного стану технології та техніки, напрямів їх подальшого розвитку, вміння розглядати процеси у контексті з усім необхідним інженерно-технічним забезпеченням, тобто усіма сферами від енергетичних ресурсів до екологічного захисту.
Метою і завданнями дисциплін, пов'язаних з проектуванням, є навчання майбутнього фахівця умінню вибрати й розрахувати найбільш ефективні технологічні моделі процесів, підібрати до них відповідне устаткування, забезпечене комп'ютерною технікою і програмами, для вирішення конкретних завдань з розробки й виготовлення різноманітної друкованої продукції при проектуванні нових і реконструкції діючих підприємств.
10
Вступ
У навчальному курсі «Проектування і розрахунок технологічних і виробничих процесів» вивчаються методики проектування комплексного технологічного процесу продукування друкованих видань і паковань від розробки дизайну і технічних характеристик до відвантаження замовнику технологічний шлях виробу від видавництва до споживача; технологічний і виробничий зв'язок друкарських, формних, палітурно-брошурувальних і оздоблювальних процесів для всіх видів друкованої продукції, в тому числі й для електронних і мультимедійних видань.
Приступаючи до вивчення дисципліни з проектування технологічних процесів видавничо-поліграфічної справи, студент повинен засвоїти: технології всіх способів і методів друку; технологічні можливості (характеристики) поліграфічних машин, агрегатів, апаратів і приладів; спеціальні технічні вимоги щодо якості та умов продукування різноманітних друкованих видань і паковань книг, брошур, газет, журналів, цінних паперів, бланків, білових товарів, білбордів, плакатів, споживчої тари, за-друкованих промислових виробів тощо, а також комбінованих електронних і мультимедійних видань.
Цим курсом завершується професійна підготовка інженерів зз спеціальністями «Технологія друкованих видань», «Технологія електронних мультимедійних видань», «Технологія розробки, виготовлення та оформлення паковань», «Комп'ютеризовані технології і системи видавничо-поліграфічних виробництв», «Матеріали видавничо-поліграфічних виробництв» напряму «Видавничо-поліграфічна справа». Навчальний посібник буде корисний випускникам минулих і наступних років у їх практичній роботі, а також досвідченим виробничникам.
Видавничо-поліграфічна справа, як сфера суспільних відносин, останнім часом перетворилась на розгалужену галузь підприємницької діяльності. Попит на видавничу друковану і мас-медійну продукцію невпинно зростає. Ринкові відносини у галузі спонукали до активного залучення принципово нових розробок конструкцій видань і паковань, нової досконалої організації підприємств, що вимагає використання нових проектних розробок.
Автор намагалася у межах обсягу видання викласти найбільш доступно методики проектування технологічних і виробничих
11
Вступ
процесів видавничо-поліграфічної справи, і накреслити шляхи переходу до автоматизованих методів проектування, звернувши увагу на наявні програмні продукти систем автоматизованого проектування для персональних електронно-обчислювальних машин (ПЕОМ), з використанням типових проектів, стандартних конструкцій будівель, редакційних і дизайнерських видавничих програм.
Автор висловлює щиру вдячність рецензентам професору кафедри технології друкованих видань та паковань УАД, заслуженому діячеві науки і техніки України, доктору технічних наук, професору, дійсному члену Академії інженерних наук України Едуардові Тимофійовичу Лазаренку; професору кафедри технічної механіки і пакувальної техніки Національного університету харчових технологій, доктору технічних наук, професору Олександру Миколайовичу Гавві; директору департаменту організаційно-правової та кадрової роботи ТОВ «Поліграфімпорт» Вячеславу Серафимовичу Попову та доценту кафедри технології поліграфічного виробництва ВПІ НТУУ «КПІ», кандидату технічних наук, доценту Оксані Володимирівні Зоренко за уважне ставлення до підготовки видання. їх корисні поради сприяли покращенню змісту і структури викладення навчального матеріалу під час редакційної роботи над посібником.
Автор завдячує колегам за щиру підтримку і сприяння виходу навчального посібника у світ заслуженому діячеві науки і техніки України, директору ВПІ НТУУ «КПІ», завідувачу кафедри технології поліграфічного виробництва, доктору технічних наук, професору Петру Олексійовичу Киричку; асистенту кафедри друкованих видань та паковань УАД, кандидату технічних наук Олександру Валерійовичу Мельникову; науковому редактору посібника, дійсному члену Академії інженерних наук України, кандидату технічних наук, доценту Олегу Федоровичу Розуму.
Відгуки, зауваження та побажання щодо змісту цього посібника просимо надсилати за адресою: а/с 13, Київ, Україна, 04214. Автор буде вдячна за висловленні пропозиції, спрямовані на поліпшення викладання методичних матеріалів у навчальному процесі.
12
РОЗДІЛ 1
ПРИНЦИПИ ПРОЕКТУВАННЯ
1.1. Методичні основи
Проектування це комплекс творчих робіт, спрямованих на виготовлення нового чи модернізацію існуючого технічного об'єкта з метою отримання документації, достатньої для його реалізації у визначених умовах. Об'єктами проектування можуть бути окремі вироби (видання, паковання, білборди, етикетки, електронні книги, машини, будівлі тощо) чи процеси (технологічні, виробничі, розрахункові, програмні), а також виробничі чи житлові комплекси (підприємства, видавництва, друкарні, книжкові бази, машинобудівні заводи, міста і села).
Складниками комплексу проектних робіт є теоретичні й експериментальні прогнози, дослідження, розрахунки, проектні звіти у вигляді технічної документації: пояснювальних записок, креслень, специфікацій, схем, програм для комп'ютерів та автоматизованого технологічного устаткування, конструкторські розробки у вигляді макетів, експериментальних зразків тощо.
Сам термін проектування має широке тлумачення. Розрізняють конструкторські та проектні розробки. Процеси створення документації на нові вироби відносять до дослідно-конструкторських робіт, на об'єкти будівництва і реконструкції підприємств (цехів, дільниць) до дослідно-проектних, а розробки нових технологій та матеріалів до дослідно-технологічних.
Усі різновиди мають місце у ВПК. Розробку проектів видавництв, поліграфічних підприємств, репроцентрів та їх дільниць відносимо до проектних розробок. Роботи з проектування художньо-технічного оформлення видань до конструкторських;
Розділ 1. Принципи проектування
дослідження нових технологічних процесів і розробку оптимальних регламентів їх використання до дослідно-технологічних.
Проектування, що здійснюється людиною фахівцем своєї справи при взаємодії і за допомогою комп'ютера та відповідного програмного забезпечення, називають автоматизованим. Рівень автоматизації можна оцінити за часткою проектних робіт, що їх виконує комп'ютер без участі людини. При нульовій задіяності комп'ютерної техніки проектування називають неав-томатизованим, при стовідсотковій комп'ютеризації автоматичним. Автоматизоване проектування здійснюється в рамках САПР (систем автоматизованого проектування робіт).
Для практичної зручності проектування поділяють на стадії, етапи, процедури. При проектуванні складних об'єктів виділяють, як окремі, стадії розроблення і оформлення:
прогнозів розвитку галузі (ринку, продукту, устаткування підприємства тощо);
науково-дослідних робіт;
дослідно-конструкторських робіт;
технічного завдання (ТЗ);
техніко-економічного обґрунтування (ТЕО);
технічного (ескізного) проекту;
робочої документації (РД);
документів на введення об'єкта в експлуатацію (впровадження дослідного зразка).
Етапи умовно видокремлені частини проектних робіт, що спрямовані на виконання однієї чи декількох проектних процедур, об'єднаних за ознакою належності проектних рішень до одного ієрархічного рівня і/чи аспекту опису, які можуть бути остаточними чи проміжними.
Остаточний проектний опис представляє комплект конструкторсько-технологічної документації у вигляді креслень, специфікацій, схем, програм, пояснювальних записок тощо. Проміжний текстові документи, ескізи, описи на мовах застосованих автоматизованих систем тощо. Головне в описах їх зміст, що відображає властивості проектованих об'єктів.
14
Розділ 1. Принципи проектування
Проектна процедура це та частина проектування, що завершується прийняттям проектного рішення. Маршрут проектування представляє послідовність окремих проектних процедур, що приводить до необхідних проектних рішень.
Проектне рішення опис об'єкта чи його частини дає підстави зробити висновки про завершення певного етапу проектування або ж визначає напрями його подальшого продовження. Втім, на будь-якій стадії чи етапі проектування можна виявити помилковість чи неоптимальність прийнятого раніше рішення і необхідність його перегляду. Такі дії цілком характерні при проектуванні, що підтверджує творчу природу проектування.
Технічні об'єкти у процесі проектування поділяють на аспекти та ієрархічні рівні. У описах об'єктів розділяють функціональний, конструкторський і технологічний аспекти.
Функціональний аспект відображає інформаційні та фізико-хімічні процеси, що відбуваються в об'єкті під час його роботи. Конструкторський характеризує структуру, розміщення у просторі та форми складників об'єкта, технологічний можливості та способи виготовлення об'єкта за певних умов.
Поняття про складні об'єкти проектування завжди необхідно розділяти на ієрархічні рівні (рівні абстрагування). На верхньому розглядається весь складний об'єкт як сукупність підсистем. При цьому опис кожної з підсистем може бути й не надто детальним. На нижчих ієрархічних рівнях підсистеми розглядаються ізольовано уже як самостійні системи, що складаються з окремих елементів. Процес поділу і поблокового розгляду з нарощуванням деталізації можна продовжувати до отримання описів окремих елементів. Поділ проектованих об'єктів на рівні за ступенем глибини відображення властивостей і параметрів становлять сутність блоково-ієрархічного підходу до проектування.
При проектуванні технологічних процесів і виробництв застосовують два принципових підходи різних з методологічної точки зору і за послідовністю виконання:
аналітичний («зверху донизу»), сутність якого у проектуванні від цілого (виріб, підприємство) до часткового (деталі виробу, конкретне устаткування, окремі споруди, їх елементи тощо);
15
Розділ 1. Принципи проектування
синтетичний («знизу вгору»), сутність якого у проекту ванні від часткового (деталі, окремі елементи і конструкції, ро бочі місця) до цілого (виріб, об'єкт, підприємство).
Якщо вирішувати завдання починають з високих ієрархічних рівнів і переходять до рівнів нижчих, то таке проектування називають низхідним. А якщо спочатку виконують етапи, пов'язані з нижчими рівнями, а згодом переходять до вищих, то таке проектування називають висхідним. У кожного з цих підходів є свої переваги й недоліки. При низхідному проектуванні система розробляється за умов, коли її окремі елементи ще не визначено і відомості про них носять загальний характер. При висхідному проектуванні навпаки, елементи (деталі) проектуються раніше, ніж комплексна система.
Отже, при низхідному проектуванні завдання високих рівнів вирішуються раніше, ніж задачі більш низьких ієрархічних рівнів. При висхідному проектуванні послідовність дій проектування буде протилежною. Функціональне проектування складних систем частіше за все низхідне, конструкторське проектування висхідне. Для комплексних стратегічних об'єктів застосовують вертикальне (або комбіноване) проектування.
На практиці для проектування технологічних процесів під конкретну видавничу продукцію, а також при розробленні комплексних проектів підприємств ВПК більш доцільно застосувати саме комбіноване (вертикальне) проектування, це забезпечує:
інтеграцію технологічних процесів і необхідних допоміжних дільниць підприємства у комплексний інженерний проект;
оптимальний технологічний процес розробки дизайну, технічних параметрів видань і методів їх поширення, які суттєво впливають на вибір місця розміщення підприємств ВПК.
У навчальному процесі технологічні проекти окремих видань, видавництв, підприємств, конкретних цехів розробляються студентами освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр і магістр напряму 0515 «Видавничо-поліграфічна справа» під час курсового та дипломного проектування. Тут можна застосувати усі три принципових підходи до розробки проектів аналітичний, синтетичний чи комбінований.
16
Розділ 1. Принципи проектування
Основою для проектування будь-якого промислового підприємства править виробнича програма випуску певного виду продукції розгорнуте промислове завдання з технічними характеристиками об'єктів проектування. У видавничо-поліграфічній галузі це типи й кількість видань (їх елементів), формати, обсяги, наклади (тиражі), ілюстративність, фарбовість, засоби оздоблення і комплектування. У пакувальному виробництві типи паковань (тари), кількість, розміри, обсяги, наклади (тиражі), фарбовість, засоби оздоблення і комплектування. З їх детального розгляду й аналізу можна починати розробку проекту видавництва чи поліграфічного підприємства.
Виробнича програма видавництва це тематичний план на рік (місяць, квартал, півріччя), у якому наводиться перелік усіх передбачених для підготовки до виходу в світ видань з їх основними технічними параметрами (характеристиками).
Натомість виробнича програма поліграфічного підприємства являє собою промислове завдання на рік (місяць, квартал), у якому наводиться перелік усіх підготовлених видавництвами (видавничими центрами) до друку видів продукції з їх основними технічними характеристиками (параметрами): тип видання, формат, середні обсяги і наклади, відсотки основного й додаткового тексту, фарбовість, частка ілюстраційних матеріалів (штрихових і тонових), тип палітурки (обкладинки), рекомендації щодо оздоблення та включення додаткових елементів.
Промислове завдання розробляється організацією-замовни-ком проекту в ТЗ на проектування, уточнюється і допрацьовується у ТЕО, розробленому замовником разом із головним проектувальником. Вся документація затверджується вищою керівною організацією (міністерством, відомством, правлінням ВАТ чи ЗАТ). Тому тут уже може бути попередньо визначено тип видавництва або підприємства книжкове, журнальне, газетне абощо. Проектування може бути й нисхідним.
Для забезпечення цілеспрямованого і системного проектування технологічних процесів велике значення має поетапний до нього підхід. При цьому принципове значення має саме перехід від загального до часткового і навпаки, тому тут здебільшого застосовують принцип вертикального проектування.
17
Розділ 1. Принципи проектування
Розробка T3 на об'єкти (елементи)
Етап п

ї
Синтез 1

Синтез структури об'єкта
<*
**



V





Створення моделі


Зміна структури


)
'





Вибір варіанту




г
і
1


Синтез 2

!
Аналіз


Модернізація



Оформлення документації
_ J

Розробка T3
на наступні елнменти
або об'єкти
-7
Етап п +1

18
Рис. 1.1. Алгоритм процесу проектування на етапі п з використанням процедур аналізу і синтезу
Розділ 1. Принципи проектування
При поетапному проектуванні чітко розрізняють процедури аналізу та синтезу (рис. 1.1). Синтез є можливим на підставі опису об'єкта проектування, а аналіз полягає у визначенні його властивостей і дослідженні працездатності виробу за його описом (макетом, дослідним зразком). Тобто при синтезі проектне рішення створюється, а при аналізі оцінюється.
У процесі синтезу формулюються описи об'єктів, у яких відображаються їх структура і параметри. Під структурою об'єкта проектування розуміють склад його елементів і система їх зв'язків між собою. Параметр об'єкта величина, що характеризує деякі конкретні властивості чи режим функціонування об'єкта.
Процедура аналізу зводиться до дослідження об'єкта проектування (його опису чи макету), її спрямовано на отримання корисної інформації про властивості об'єкта. Мета аналізу перевірити працездатність об'єкта проектування. Іноді завданням аналізу ставиться нагальна потреба встановити переваги того чи іншого варіанту проектного рішення.
1.2. Проектування
на засадах системного аналізу
Системний аналіз це як важливий об'єкт методологічних досліджень, так і один з найбільш стрімко прогресуючих наукових напрямів. Нині популярність системного аналізу настільки велика, що його можна вважати королем досліджень, а всі інші методи його почтом. Методологія системного аналізу це неабияк складна й різнопланова множина принципів, підходів, концепцій та конкретних методів. До найважливіших принципів системного аналізу слід віднести деталізацію елементів, їх взаємозв'язок, розвиток, цілісність, оптимальність, ієрархічність, формалізацію, нормативність.
Проектувальники мають значний досвід застосування системного підходу, однак потреба ґрунтовнішого освоєння системного аналізу на сьогодні залишається актуальною. Це зумов-
19
Розділ 1. Принципи проектування
лено не стільки браком напрацювань в інтелектуальних технологіях системного аналізу, як неоднозначністю в тлумаченні суті самого поняття.
Для усвідомлення сутності системного аналізу в проектуванні можна виділити декілька проблем:
некоректне ототожнення технології системного аналізу з технологією виконання наукового дослідження та із системним підходом в аналітичній діяльності;
зведення системного аналізу до конкретних процесів проектування;
немотивоване трактування його як один зі складників наприклад, як структурно-функціональний аналіз;
розуміння системних закономірностей як загальної множини математичних методів дослідження;
зведення його до набору метрологічних засобів, які вико ристовуються при проектуванні для підготовки, обґрунтування та вирішення складних технічних проблем, що потребують вико ристання стандартних методик вимірювань.
Система це сукупність елементів, які об'єднані зв'язками і призначені для досягнення певної мети. Системний підхід у проектуванні полягає в тому, що будь-який простий чи складний об'єкт проектування слід розглядати як окрему самостійну систему з певними особливостями функціонування та розвитку.
Тому системні дослідження це сукупність наукових і технічних проблем, що при всій їх специфіці й розмаїтості у розумінні досліджуваних об'єктів розглядаються і виступають як єдине ціле.
Натомість системний підхід це спосіб дослідження об'єктів (за допомогою опису, пояснення, передбачення, проектування, конструювання та ін.). Загальна теорія систем міждисциплінарна галузь наукових досліджень, у задачі якої входить:
розроблення узагальнених моделей;
побудова логіко-методологічного апарату опису функціонування і поводження об'єктів;
створення узагальнених теорій систем різного типу, включаючи теорії їх динаміки, ієрархічної побудови, процесів управління тощо.
Розділ 1. Принципи проектування
Ґрунтуючись на ідеях відносної незалежності об'єктів, які утворюють цілісну дійсність, принципи системності дозволяють орієнтуватися у мінливому світі яку певній взаємній залежності, що характеризується: елементним складом; структурою як формою взаємозв'язку елементів; функціями елементів і цілого; єдністю внутрішнього та зовнішнього середовищ; законами розвитку елементів та системи у цілому.
Системний принцип сформульовано ще Платоном у постулаті: «Ціле є щось більше, ніж проста сума його частин».
Кінцевим результатом, на досягнення якого спрямована діяльність будь-якої системи є мета. Тому найперше і, мабуть, найбільш відповідальне завдання проектувальника (фахівця з системного аналізу) полягає в тому, щоб з'ясувати і зрозуміти конкретну мету для прийняття остаточного проектного рішення, бо мета здебільшого багатозначна, незрозуміла і суперечлива.
Різні варіанти досягнення мети іменуються альтернативами. Мета визначає застосування спеціальних засобів, прийомів і методів. їхню взаємозамінність інколи важко простежити, бо вона, на перший погляд, неочевидна. Та для прийняття правильного рішення необхідно мати гранично повний перелік альтернатив. Необхідно виявляти, розробляти і навіть винаходити нові альтернативи. За їх відсутності чи при браку сумнівів, яка альтернатива краща нестає і проблеми, що потребує системного вирішення у проекті.
Структура системи визначається методом з'єднання в ній елементів, кожен з яких має певні властивості, що не зводяться до простої суми, а розглядаються як цільне утворення. Тож, застосувавши метод системного аналізу, можна визначити послідовність дій для пізнання та перетворення об'єкту проектування:
вивчення системи як обмеженої множини елементів, що впливають один на одного;
встановлення складу, структури та організації елементів і частин системи та виявлення зв'язків між ними;
визначення та вивчення на підставі аналізу головних зовнішніх зв'язків системи, функцій та ролі системи у середовищі інших систем;
21
Розділ 1. Принципи проектування
аналіз діалектики структури, закономірностей та тенденцій розвитку системи (об'єкту проектування).
Отримавши на підставі такого аналізу функціональний опис (модель) системи має дати уявлення про технологічні процеси й операції, що відбуваються у них. Натомість морфологічний опис системи повинен відображати сукупність елементів та їх властивості, множину зв'язків, структуру і композицію моделі.
Елементи системи слід розглядати, не тільки самі по собі, а й у взаємозумовленості й тісному взаємозв'язку з іншими елементами. Задля досягнення поставленої мети у найвигідніший спосіб.
Елементний склад системи може бути гомогенним (однотипним), гетерогенним (різнотипним), змішаним (з великою кількістю гомогенних елементів при певній кількості гетерогенних) і невизначеним (коли елементарний склад оцінити не вдається). Елементи розрізняють за призначенням (властивостями): інформаційні, енергетичні, матеріальні, комбіновані (змішані) і не-визначені (нейтральні). Отже, призначення інформаційних елементів перетворення інформації; енергетичних перетворення енергії; матеріальних перетворення (у широкому розумінні цього слова) об'єкта (виробу, речовини). Перенесення інформації здійснюється інформаційними зв'язками, енергії енергетичними, а речовини матеріальними. Для технологічних систем характерна наявність усіх видів зв'язку, але найважливішими є матеріальні та енергетичні, які забезпечують перероблення ресурсів, що пов'язано з перетворенням (витратою) енергії. У ВПК перетворення інформації з одного виду (наприклад, числового) у інший (аналоговий) має також особливе значення, що трактується як кодування та декодування.
Будь-яка система має внутрішнє і зовнішнє середовище. Внутрішнє охоплює складники системи і визначає її структуру, а зовнішнє це елементи, які даній системі не властиві, але можуть впливати на неї. Зовнішнє середовище характеризується значною різноманітністю та обсягами, ступенем активності (активне, пасивне) та характером впливу на систему сприятливим, нейтральним чи агресивним. Зовнішнє середовище функціонально визначити можна як: інформаційне (джерело інфор-
22
Розділ 1. Принципи проектування
маційного потоку); ресурсне (джерела матеріальних та енергетичних потоків); реалізаційне (поле реалізації системи); конфліктогенне (протиріччя з системою). Система використовує зовнішнє середовище як джерело ресурсів, яке поповнює систему, забезпечує її оновлення, появу необхідних функцій. Для нього властиві такі характеристики:
організованість (злагодженість, передбачуваність);
хаотичність (випадковість, непередбачуваність);
множина факторів, що впливають на систему і мають стосунок до її життєдіяльності.
Система може бути одно-, дво- і багатофункціональною. Найхарактернішими функціями систем під час їх взаємодії з іншими системами (зовнішнім середовищем) є: обслуговування систем більш високого рівня, протидія іншим (зовнішньому середовищу), перетворення інших систем (зовнішнього середовища).
Система здатна змінювати межі внутрішнього середовища, яке може отримувати із зовнішнього окремі елементи і привласнювати їх, вводячи у внутрішнє. Визначення меж системи принципово важливе як для її пізнання, вивчення, так і для управління нею. У виробництві це початок і кінець технологічного циклу, у бізнесі межі ринку. Проблема меж стає особливо нагальною, коли виникає принципово нова система наприклад, під час впровадження нових технологічних процесів. Побудова просторової моделі системи з визначенням її меж вивчається спеціальною галуззю знань топологією систем.
Якщо системний підхід це принцип пізнання, то системний метод являє таку собі трансформацію принципу системності у методологічний комплекс. Окрім того, системний метод придатний не тільки для досліджень функціонування та розвитку тих чи інших систем, а й для оцінки певної множини фактів, подій, ідей тощо. При зіставленні з простими методами та засобами пізнання й трансформації дійсності системний метод слугує певною інтегральною множиною.
Системні закони властиві для систем будь-якої природи. Серед них виділяються такі головні, що важливі для проектування:
співвідношення цілого та частини система як ціле більша від суми її складників;
23
Розділ 1. Принципи проектування
спільних властивостей системи риси системи не ототожнюються з рисами її елементів, а є результатом їх інтеграції;
залежності властивостей системи не тільки від властивостей складників, й від взаємозв'язків між ними;
взаємозв'язку структури та функції;
функціональної цілісності системи (підтверджує інтеграцію елементів у функції системи);
простоти та складності системи (чим простіша система, чим з меншої кількості елементів та зв'язків вона утворена, тим менше проявляються її системні якості; чим вона складніша, тим більш неподібним є її системний ефект у порівнянні з властивостями кожного елемента);
взаємозв'язку складності системи та її стійкості (ускладнення системи призводить до набуття нею додаткової стійкості та надійності);
рівноваги систем (система тільки тоді знаходиться в стані нерухомості, якщо кожний її елемент перебуває в стані рівноваги, яка визначається іншими елементами);
багатогранності (плюралізму) системних уявлень (цілісність системи ніколи не може бути зведена тільки до однієї її моделі);
адаптації систем (чим вища здатність системи пристосовуватися, тим більша ймовірність втратити свою ідентичність);
продуктивності хаосу (будь-яка об'єктивна невпорядко ваність, будь-який реальний хаос має в собі елементи та навіть ділянки самоорганізації).
Наведений тут перелік не всеохоплюючий. Найімовірніше, обґрунтування системних законів являє собою процес, який тільки набирає силу в сучасній науці та методах проектування.
Систему складають і визначають вхід та її внутрішня структура, що являє собою канали, за якими надходять матеріальні, енергетичні та інформаційні потоки (ресурси) і технологічні процеси їх перетворення у інший вигляд. Виходом є результат діяльності системи.
Отже, головними частинами будь-якої системи є: вхід, процес і вихід, яким необхідно приділяти особливу увагу при проектуванні.
24
Розділ 1. Принципи проектування
Під входом розуміють:
- матеріальні ресурси, енергію та інформацію, що надходять до системи і перетворюються у ній;
фактори і явища навколишнього середовища, що впливають на систему;
встановлені способи (закони) функціонування системи програми, алгоритми, директиви, інструкції, накази, правила тощо.
Кількісною мірою взаємодії входу чи виходу системи з середовищем зазвичай є її інтенсивність, тобто кількість речовини, енергії чи інформації, що проходить через них за одиницю часу.
Технічні (технологічні) системи належать до фізичних, штучних (створених людиною) на відміну від абстрактних систем. Різні системи можуть бути сумісними одна з одною в одному випадку, але несумісними в інших. Може виявитися, що система, створена для певної мети, при зміні навколишнього середовища не виконуватиме свого призначення.
Технологічні системи відкриті, оскільки вони постійно обмінюються речовиною, енергією та інформацією з навколишнім середовищем.
Сучасні комп'ютерні системи завдяки числовим технологіям виступають як універсальний швидкозчитувач (кодування) та перетворювач (декодування, розпізнавання) інформації. Це дозволяє вирішувати проблеми автоматизації складних технологічних процесів, у тому числі й у виробничих системах. Керована система під дією управлінських впливів (як зовнішніх, так і внутрішніх) знаходиться в стані руху, під яким слід розуміти будь-яку зміну стану системи в часі.
Методи управління системою можуть бути тактичні (оперативні) та стратегічні (довгострокові). Вони знаходяться у тісному взаємозв'язку і взаємозумовленості.
Завершальний етап системного аналізу прийняття проектного рішення. Для більшості рішень, що вимагають розгляду складних і випадкових процесів у майбутньому, характерна наявність ризику і невизначеностей. Підхід з позицій системного аналізу припускає обов'язкове виділення, урахування й докладний аналіз ризику та невизначеностей. Системний аналіз дає
25
Розділ 1. Принципи проектування
чітко розуміти вагу прийнятих рішень за умов ризику і невизначеності, що не ігноруються, а піддаються всебічному глибокому дослідженню. Кількісна основа для вироблення рішення може бути отримана на підставі методів дослідження операцій із застосуванням математичних методів оптимізації (математичного програмування).
Інформаційний опис дає уявлення про організацію системи. Чим вищий рівень організації, тим вона упорядкованіша, тим менше система та її розвиток піддаються дії зовнішнього середовища і менше залежать від впливу внутрішніх і зовнішніх випадкових факторів (тобто система стійкіша). Щоб система взаємодіяла із середовищем, вона має використовувати інформацію з нього і надавати її зовнішньому середовищу навзаєм.
Тож роль системного підходу полягає в тому, що він дає змогу побачити недостатність або відсутність знань про певний об'єкт, що є визначальним для прийняття рішення при проектуванні. Якщо ж системні характеристики якого-небудь об'єкта вже визначено, у подальшому системний підхід вимагатиме аналізу структури та функцій системи. Використання системного підходу забезпечує формування у проектувальника цілісної та різнопланової логіки при вивченні системи. Особливістю при системному дослідженні є отримання цілісної, універсальної та багатовимірної картини об'єкта, що проектується або досліджується.
Проектувальник-дослідник може сформувати відносно прості й складніші гіпотези про межі, склад, структуру, організацію, функції, особливості розвитку системи. Значне число системних гіпотез створює сприятливі умови для пояснення об'єктів і процесів їх проектування.
Системна методологія у функції пояснювання дозволяє знаходити сталі, суттєві та невипадкові залежності (закономірності). Системне пояснення являє собою особливий вид тверджень, який ґрунтується на системних закономірностях. Воно може реалізуватися як за індуктивною, так і за дедуктивною моделями. При цьому гіпотетико-дедуктивне пояснення будується на висуненні науково обґрунтованих гіпотез та їх емпіричній перевірці. Індуктивне пояснення звужується до нагромадження емпіричної інформації про систему та її узагальнення у моделях.
26
Розділ 1. Принципи проектування
1.3. Системне моделювання
Моделювання ґрунтується на теорії систем і використовується як один із методів аналізу і синтезу при проектуванні процесів. Модель (від лат. modulus міра, зразок, норма) це прообраз, опис або зображення якогось об'єкта, спрощене уявлення про реальний об'єкт, що відображає найбільш суттєві його якості та взаємозв'язки. Виходом функціональних моделей, що найчастіше застосовуються при проектуванні технологічних процесів, є блок-схеми, алгоритми, інформаційні та виробничі потоки, системи математичних рівнянь тощо.
Моделювальний процес можна записувати у формі певної символіки формалізовані моделі, логічні моделі (схеми, плани розміщення устаткування, транспортні потоки). На етапах розробки технологічних моделей визначається якість і структура залежностей між процесами, зовнішнім середовищем, виявляються функціональні зв'язки.
Системне моделювання це сукупність різновидів:
структурного, що забезпечує побудову структури об'єкта (процесу);
організаційного, яке передбачає вивчення організації системи;
атрибутного, спрямованого на систематизацію інформації про властивості об'єкта (процесу), що досліджується чи проектується;
функціонального, орієнтованого на дослідження функцій системи;
структурно-функціонального, мета якого дослідження взаємозв'язку структури та функцій процесу;
життєвого, спрямованого на уяву та вивчення певного періоду функціонування об'єкта (процесу) дослідження.
Будь-який проект починається з розробки простих і адекватних моделей. Комп'ютерні моделі, наприклад, розробляються у такій послідовності: постановка задачі (творчий процес у свідомості проектувальника з визначенням мети дослідження); попередній аналіз; виділення суттєвих факторів; розробка схеми; створення алгоритму; програмування; тестування; налагоджен-
27
Розділ 1. Принципи проектування
ня; аналіз результатів; комп'ютерний експеримент. У ході експериментів перевіряються робочі функції моделі, виконуються, за необхідності, математичні розрахунки та здійснюється корегування моделі.
Проектувальник постійно моделює, оскільки моделі, спрощуючи об'єкти і явища, допомагають зрозуміти сутність процесів. Окрім комп'ютерних у процесах проектування застосовуються інші різноманітні моделі: інформаційні, математичні, адекватні, абстрактні. Останні - описи, формули, зображення, схеми, креслення, графіки тощо можна подати за допомогою набору знаків (геометричних фігур, символів, фрагментів тексту), це знакові моделі, які можуть бути зображеними на папері чи екрані монітору. Для побудови знакової моделі потрібно знати значення знаків і правила їх перетворення.
Прогностична функція системності відрізняється від функції пояснення тим, що в першій ще немає знання результату, який передбачається під час прогнозування. Функція реалізується декількома шляхами. Перш за все, завдячуючи теорії еволюції систем, що проходять загальні етапи розвитку, вдається зібрати інформацію про феномени, які не існують у даний час, але виникнуть при просторово-часовому розвиткові. Окрім того, системні ідеї досить широко застосовуються для передбачення майбутнього систем, їх впливу на довкілля, ґрунтуючись на моделі хвильової та циклічної динаміки. Досить ефективною для прогнозування економічної кон'юнктури, наприклад, є теорія хвиль видатного російського економіста Н. Д. Кондратьєва (1892-1938), який відкрив на початку 20-х років минулого століття теорію довгих хвиль з періодом 45-55 років, що характеризуються впровадженням технічних винаходів, розвитком нових галузей промисловості. Хвильові та циклічні процеси властиві для всіх різновидів систем. Пошук, обґрунтування та розрахунок довжини хвиль або довжини циклу дозволяють передбачати майбутнє системи.
Окрім моделі самої системи, необхідно мати модель (моделі) навколишнього середовища, що характеризує природні, економічні, соціальні та інші умови, в яких система працюватиме. Модель навколишнього середовища дозволить чітко сформу-
28
Розділ 1. Принципи проектування
лювати мету й завдання, а також обмеження і вимоги до системи. Моделі за своєю природою можуть бути розділені на три великі класи: фізичні, математичні й імітаційні.
Фізичні моделі за основними ознаками, що характеризують фізичну сутність, і геометричними формами подібні до оригіналу для моделювання, але відрізняються розмірами і показниками процесів. Оскільки структура фізичної моделі звичайно повторює структуру модельованої системи, фізичне моделювання дає надійні, переконливі й наочні результати, наприклад, ори-гінал-макет видання. Недоліками їх є складність, унікальність, мала гнучкість при зміні задач, надзвичайна варуість.
У математичних (формальних, логічних) моделях процеси і явища описуються тією ж сукупністю рівнянь ічи нерівностей, таблиць та інших способів, що й у досліджуваних природних системах.
Ефективність технологічних систем, у тому числі й автоматизованих, зростає пропорційно ступеню вдосконалення технології, що покладена в основу їх конструкції. Тому функціональне проектування технологічної системи є визначальним етапом забезпечення її ефективності. На цьому етапі значну роль відіграють математичні моделі, які зв'язують показники ефективності технологічної системи з її параметрами.
Різноманітність технологічних процесів та операцій, що реалізуються технологічними системами, вимагає застосування широкого спектра математичних методів моделювання. Технологічна система, яка на одну й ту ж вхідну дію завжди відповідатиме однаковою реакцією, називається детермінованою, якщо ж реакція буде різна то це недетермінована стохастична технологічна система. Коли процеси, що відбуваються в технологічній системі, з часом не змінюються, то таку систему називають стаціонарною, якщо ж ці процеси із часом змінюються, то це динамічна система. За виглядом залежностей, що описують процеси, які відбуваються в технологічній системі, розрізняють лінійну та нелінійну системи.
Математичні моделі технологічних систем це опис взаємозв'язку характеристик технологічної системи з її параметрами у вигляді формул, графіків, таблиць, придатних для вико-
29
Розділ 1. Принципи проектування
ристання під час проектування. Побудова моделей складних об'єктів, до яких належать навіть найпростіші технологічні системи, це поділ об'єкта на прості ланки, кожна з яких також описується моделлю. Об'єднавши описи моделей окремих ланок, отримують залежності, що описують функціонування технологічної системи вищого ступеня складності. Тому методика теоретичного аналізу полягає у знаходженні у складному об'єкті простих елементів та зв'язків між ними, їх вивчення та опис за допомогою математичних моделей, а також їх з'єднання в модель складного об'єкта.
Оскільки кожен складний об'єкт дослідження може бути розділений різними способами, то ця обставина стає вирішальною під час теоретичного аналізу. Кількість виділених різнотипних елементів повинна бути найменшою, самі ці елементи повинні легко формалізуватися і описуватися простими математичними моделями.
Отже, при проведенні теоретичного аналізу об'єкт ділиться на скінченне число підсистем, а ті, своєю чергою, діляться на дрібніші аж до моменту, коли стануть достатньо простими для вивчення та математичного опису (моделювання). Вони й будуть елементами опису складного об'єкта. Оскільки складний об'єкт ділиться зі збереженням зв'язків між виділеними елементами, то математична модель складного об'єкта складатиметься із математичних моделей елементів і математичних моделей зв'язків між ними.
Окремим випадком математичного моделювання є моделювання, за яким у фізичній моделі досягається тотожність математичного опису процесів як оригіналу, так і моделі, причому фізичні процеси і явища можуть розвиватися на різній матеріальній основі.
Для математичної формалізації процесів, що відбуваються у системах, потрібне їх глибоке вивчення й осмислення. Однак, у ряді випадків зустрічаються дуже складні системи, що базуються на великій кількості теорій, котрі дозволяють використовувати математичний апарат і моделі, дослідження яких вимагає надзвичайного обсягу обчислень, що не під силу навіть наймо-гутнішій сучасній ЕОМ.
ЗО
Розділ 1. Принципи проектування
Математична формалізація все ж призводить до втрати наочності, і тому багато проміжних результатів дослідження моделі звичайно не піддаються аналізу й порівнянню з процесами в реальних об'єктах. У зв'язку з цим в останні роки поширюється імітаційне моделювання.
Під час імітаційного моделювання складна система виявляється взаємозалежною сукупністю математичних моделей окремих об'єктів (підсистем) і набору змінних, що характеризують стан системи загалом. Виконуючи імітаційне моделювання, проектувальник, відіграє найактивнішу творчу роль. За допомогою набору стандартних управлінських програм він запускає і припиняє на ЕОМ програми щодо окремих об'єктів і вивчає поводження, як конкретного об'єкта, так і системи у цілому. За проміжними результатами дослідник може робити висновки, наскільки правильно модель представляє об'єкти і реальну систему загалом. За необхідності він уточнює вихідну інформацію, змінює параметри, міняє й уточнює мету, а також прийняті моделі об'єктів і структуру всієї моделі, використовуючи можливість вести діалог з ЕОМ.
При проектуванні виробничих процесів ВПК доцільно використовувати метод абстрактного моделювання функціональної системи «чорна скринька», що визначає вхідні та вихідні параметри, фактори впливу зовнішнього середовища, нормовані умови роботи. Система комплектується у цьому випадку з чотирьох головних блоків.
У кожному блоці системи «чорна скринька» (рис. 1.2) обов'язкові варіанти технологічних процесів (1), устаткування (2), матеріалів (3), режимів (4), які одержують власні коди (технологія 1.1,1.2,1.3 ...; обладнання 2.1, 2.2, 2.3 ...; матеріали 3.1, 3.2, 3.3 ...; режими 4.1, 4.2, 4.3 ... і т.д.), що потім використовуються для індексації остаточно обраних із технологічної системи для даного конкретного виробу у відповідній послідовності та вигляді: процесу, устаткування, матеріалів і режимів.
Наприклад, якщо вказано, що обрано варіант реалізації технологічного процесу за схемою; 1.22.33.14.4, це означає, що запроектовано із можливих варіантів для цього конкретного
31
Розділ 1. Принципи проектування


5




'


І

Технологія

Устаткування
U ^



Т1.1;Т1.2; Т1.3...ТП


У1.1; У1.2;
У1.3...УП



Е






Јі ,



Матеріали


Режими



М

М1.1.-М1.2; М1.3...МП


Р1.1;Р1.2; Р1.3...РП

М,


























,




6


Рис. 1.2. Система «чорна скринька технологічного процесу»: І, ^ інформація, що вводиться (І) та виводиться (І-,) системою, метод та
вигляд її подання; Е, Е1 енергія, яка необхідна для здійснення процесу (Е) та втрачена (Е-j); М, М1 матеріали до переробки (М) та після (М-j) здійснення технологічного процесу; Т1.1...Тп варіанти
технологічного процесу; У1.1...Уп варіанти використання устаткування (обладнання); М1.1...Мп витратні поліграфічні матеріали; Р1.1...Рп технологічні режими; 5 фактори зовнішнього впливу на систему; 6 нормативні умови роботи системи (ДСТУ, ГСТУ,
інші нормативні документи)
об'єкта (видання, паковання) саме ці необхідні, найбільш раціональні: технологія, устаткування, матеріали, режими.
У результаті аналізу варіантів окремих технологічних процесів та операцій (методів друку, складання тексту, виготовлення друкарських форм, фальцювання, скріплення блоку тощо) визначається обраний варіант загальної технологічної схеми виготовлення видання, який остаточно формується у блок-схему комплексного технологічного процесу, як показано на рис. 1.3.
У загальній схемі вказуються тільки основні технологічні операції та відповідне їм устаткування, починаючи з процесів складання тексту і завертаючи опоряджуванням та пакуванням видання. Схема подається без зайвої деталізації, тобто не вказую-
32
Розділ 1. Принципи проектування
чи будь-які умови, або технологічні режими операцій, тривалість тощо. Послідовність технологічних операцій подається компактною графічною блок-схемою з необхідними зв'язками горизонтального чи вертикального спрямування, яке вказується при необхідності стрілками.
Під схемою наводяться пояснення змісту символів технологічних операцій та обраного оснащення, з повною назвою їх відповідно до термінології технологічних інструкцій та з марками використаного устаткування.
Чіткий і однозначний опис послідовності технологічних операцій, необхідних для реалізації обраного технологічного процесу (вирішення нової задачі) представляють алгоритмом. Під алгоритмом розуміють точне приписання, котре веде від вхідних даних, які варіюються, до шуканого результату. Це дозволяє єдиним інформаційним способом вирішити будь-які задачі, незалежно від їх характеру.
Існують різні способи запису алгоритмів технологічних процесів: словесний, формульно-словесний, блочно-схематичний. Найбільш поширеним методом запису алгоритмів при проектуванні є блочно-схематичний, коли кожний етап процесу зображується у вигляді різних геометричних фігур: прямокутників, ромбів, кіл тощо. У середині цих фігур описується зміст етапу процесу (обчислення) у довільній формі. Якщо опис етапу виявляється громіздким, то у середині блоку ставиться номер етапу, а опис наводиться у додатку або підпису до блок-схеми. Між окремими графічно зображеними етапами алгоритму технологічного процесу встановлюються зв'язки у вигляді ліній потоку, котрі вказують для кожного етапу його послідовність відповідно ГОСТ 19.003-80 (табл. 1.1). Усі блоки, окрім другого (див. табл. 1.1), мають по одному виходу, а другий тільки два виходи (наступники). Усі блоки алгоритму нумеруються вгорі ліворуч у розриві лінії, окрім блоків 4; 5; 6 «пуск-зупинка», «з'єднувач», «перехід на іншу сторінку». На рис. 1.4 наведено приклад запису алгоритме технологічного процесу дослідження опрацювання текстової інформації.
UU
Розділ 1. Принципи проектування
Х1


Т1





І






V


}




Т2,У2


ТЗ,УЗ





І



J





1


ҐТ) Х11.Х12, \/ ^ Х13.Х14


Т4.У4

X9.X10




1



v

Т






Т15.У15

Т16.У16



Т5.У5










Х2.ХЗ



1

1




>-)













W


Т17.У15

Т18.У16




1


>'










Т6.У6


Т7.У7

1

1



І


1

Т19.У19

Т20.У20


Х4.Х5,
Т8.У8


Т9.У9

1
'

1


Х6.Х7
-*ь


\

Т21.У21

Т22.У22



Т10.У10


Т11.У11





Х15










V







1

Т23.У23







Т12.У11














1







^
ло
т
Y






Т13.У13








1
'








Т14.У11













Рис. 1.3. Узагальнена блок-схема технологічного процесу випуску газети за двома альтернативними варіантами
34
Розділ 1. Принципи проектування
Пояснення до рис. 1.3: Х1 інформація (завдання на поточний номер газети, фотографії, статті, реклама); Х2 фотополі-меризаційноздатна формна пластина (ФФП) DuPont Cyrel DPI 67; ХЗ формні пластини для офсетного друку Agfa Lithostar Ultra LAP-V; X4 проявник Agfa Developer Ultra L5000B; X5 розчин для остаточної обробки Agfa Developer Ultra L5300B; X6
очищувальна емульсія G642B; X7 гумуючий розчин Agfa Gum G643B; X8 проявлювальний розчин для ФФП DuPont Cyrel; X9 папір жидачівський газетний марки А, маса 1 м245 г; Х10 фарба для флексографічного друку BASF Aquanews; X11
папір ЦБК «Кама» офсетний газетний марки В, маса 1 м2 60 г; Х12 фарба для офсетного друку HuberGroup Rollo-Thrm 1000; Х13 зволожувальний розчин Varn Journal Fount S 250; X14 очищувальні та відновлювальні засоби; Х15 поліпропіленова плівка; Y запакований наклад газети;
Т1 підготовка до роботи, збір, аналіз та редагування нового матеріалу; Т2 складання текстової та обробка ілюстрацій-ної інформації; ТЗ обробка текстово-ілюстраційної інформації, отриманої каналами зв'язку чи з Інтернету; Т4 верстання; Т5 спуск полос; Т6-Т7 растрування в RIP-процесорі; Т8 експонування формної пластини для офсетного способу друку в CtP-пристрої; Т9 формування маски на ФФП; ТЮ проявлення та обробка офсетної пластини; Т11 попереднє експонування зворотної частини ФФП; Т12 основне експонування; Т13 проявлення та обробка ФФП; Т14 додаткове експонування ФФП; Т15 підготовка до друку флексографічної друкарської машини; Т16 підготовка до друку офсетної друкарської машини; Т17 друкування газети на флексографічній друкарській машині; Т18 друкування газети на офсетній друкарській машині; Т19-Т20 розрізування та фальцювання; Т21 -Т22 виведення з машини віддрукованого накладу газети; Т23 комплектування, запаковування та обв'язування готової продукції;
У2 комп'ютер: Intel Pentium 3,0 Ггц, ОЗП 1 Гб, обсяг жорсткого диску 180 Гб; монітор Mitsubishi DiamondTron NF 19"; монохромний лазерний принтер Xante Accel-a-Writer 3N; операційна система Windows XP Professional; програмне забезпечення:
35
Розділ 1. Принципи проектування
Microsoft Word 2002, CorelDRAW 12, Adobe illustrator 11, Adobe Photoshop 7.0 або CS2, Acrobat Distiller, Acrobat Reader тощо; УЗ тіж параметри, що й У2, та спеціальний пакет DeskPaek (для коректування зображень з урахуванням особливостей флексогра-фічного друку); У4 тіж параметри, що й У2, та пакети QuarkXPress 5.0, FlightCheck 5.5 й інші програми підготовки оригінал-макету; У5 тіж параметри, що й У4, та додатковий модуль (утиліта) CutePDF (для спуску полос) для Acrobat Reader 6.0 або Quite Improsing Plus; У6 RIP-пристрій Highwater TorrentConnect; У7 RIP FlexRip C 5.2 Esko Graphics; У8 CtP-пристрій PrePress Partner FasTrak; У9 CtP-пристрій Esko-Graphics CDI Spark XT; У10 пристрій DuPont On-Line Processor для проявлення та обробки проекспонованої пластини; У11 експонувальний процесор DuPont Cyrel; У13 проявлювальний процесор DuPont Cyrel FAST; У15 флексографічна друкарська газетна машина КВА Colormax; У16 офсетна друкарська машина для друку газет Solna D300; У19 різальна та фальцювальна секції флексографічної машини: конфігурація фальцапарату 2:5:5/2:3:3/3:2; У20 різальна та фальцювальна секції офсетної машини: конфігурація фальцапарату 1:2:2, довжина рубки 578/630 мм; У21 приймально-вивідний пристрій флексографічної машини; У22 приймально-вивідний пристрій офсетної друкарської машини; У23 машина MullerMartini Newspack, що збирає газетну продукцію в стапелі, вкладує маршрутні листи, упаковує у плівку і обв'язує.
Наочною формою запису алгоритмів є блок-схеми, що складаються з геометричних фігур блоків. Кожний блок відповідає певній дії. Запис алгоритму починається і закінчується блоками, які називаються блоками початку і кінця алгоритму (див. рис. 1.4).
Стрілки вказують напрямок виконання алгоритму. Блок «Початок» має одну вихідну, а блок «Кінець» одну вхідну стрілку. У алгоритмах часто використовуються команди введення і виведення значень. Цим командам відповідають блоки введення-ви-ведення лівий блок означає введення величини X, а правий
Розділ 1. Принципи проектування
Таблиця 1.1 Головні графічні позначення у алгоритмах за ГОСТ 19.003-80

№ п/п
Символ позначення
Назва і функція операції

1



Технологічний процес. Виконання операції або групи операцій, за результатом виконання яких змінюється об'єкт

















2
О
Рішення. Вибір напряму виконання програми залежно від певних умов (прийняття рішення)

3
/

Увід-вивід. Перетворення даних у форму, придатну для оброблення (ввід) або відображення результатів оброблення (вивід)





' /
/











4
і


Пуск-зупинка. Початок, кінець, переривання обробки даних або виконання програми





















5
о
З'єднувач. Указівка напрямку зв'язку між перерваними лініями потоку блок-схеми (у колі вказують номер блоку)

6
nj
Перехід на іншу сторінку. Посилання на іншу сторінку при перенесенні блок-схеми

7
-i.t;l
Лінії потоку. Застосовують для позначення напрямку рішення. Без стрілки, якщо лінія спрямовано зліва направо і зверху вниз, зі стрілкою справа наліво та знизу вгору

блок виведення Y Зазвичай над введеною величиною виконуються певні дії, що позначаються прямокутними (операторни-ми) блоками (див. табл. 1.1).
37

GO 00
/' ^
І Початок 1

·B, !___
Аналіз
різноманітних
авторських
оригіналів
а "
·
Створення
ТС, що моделює
авторський
оригінал

·01 1
Вибір ПВ зі списку
використовуваних
у дослідженні
гЈ7.
Збереження ТС в одному з досліджуваних
форматів ТІ
Імпорт файла ТС і вибрану ПВ
ф О
0
Оцінка якості імпортування ТІ


·04-
Вибір наступного
формату
ТІ
5

-Fit-
Обробка ТС з використанням різних шрифтів
Аналіз результатів]
імпорту ТІ ТС
і висновки
® б




"частково коректно, "повністю коректно, вирішення проблеми після втручання можливе " оператора"
-О-
ф

"повністю коректно, з установками "по умовчанню"
-^Z3 .

Оцінка рядка * О балів
Оцінка рядка = 1 бал
Оцінка рядка 2 бали
Оцінка рядка
· З бали
Обчислення оцінок
коректності
виведення,
побудова діаграм
Вибір наступної з застосовуваних дослідженні ПВ


r-EW
Вибір наступного рядка ТС
r-Q5
Підведення підсумків,
висновки,
практичні
рекомендації
Ґ5 \
І Кінець дослідження*

F3. І
Вибір наступного пристрою виведення
Ф
Умо
ТС ТІ -ПВ
Рис. 1.4. Блок-схема алгоритму процесу дослідження текстової інформації ба технічних видань (дипломний проект студентки ВПІ НТУУ «КПІ» Ган
Розділ 1. Принципи проектування
1.4. Методичні рекомендації для перевірки знань
1.4.1. Запитання для самоперевірки
Що розуміють під терміном «проектування»?
Наведіть головні складники комплексу проектних робіт.
Як оцінити ступінь автоматизації проектних робіт?
Наведіть головні стадії, етапи і процедури розробки проектів об'єктів видавничо-поліграфічної справи.
У чому сутність висхідного і нисхідного методів проектування видавничо-поліграфічних об'єктів?
Дослідіть один з технологічних процесів, як приклад, із застосуванням методів аналізу і синтезу.
Що означає системний аналіз (підхід) у проектуванні?
8. Наведіть головні засоби моделювання (типи моделей) об'єктів проектування?
9. Які головні елементи системи «технологічний процес»?
10. У чому полягає сутність функціонального і математичного описів системи «технологічний процес»?
11. Види зв'язку елементів характерні для технологічних систем з методикою їх представлення.
12. Які засоби представлення технологічних процесів поши рені при проектуванні об'єктів ВПК?
1.4.2. Письмова контрольна робота № 1 «Порівняння варіантів технологічних процесів з вибором оптимального»
Контрольна робота складається з виконання таких завдань:
складання блок-схеми комплексного технологічного процесу для обраного взірця поліграфічної продукції;
розроблення алгоритму альтернативних варіантів часткового технологічного процесу або операції;
вибір раціонального варіанту на підставі аналізу системи «чорна скринька»;
Розділ 1. Принципи проектування
складання детальної маршрутно-технологічної карти одного з альтернативних варіантів часткового технологічного процесу у табличній формі подання матеріалу.
Для аналізу можливих варіантів технологічних і виробничих процесів, окремих операцій, проектів виробів спочатку визначається загальна технологічна схема виготовлення того чи іншого видання, яка формується у блок-схему комплексного технологічного процесу, як показано на рис. 1.3 або блок-схему алгоритму (див. рис. 1.4).
Далі проектуються альтернативні варіанти схем технологічних процесів: друкарського, формного, брошурувально-палітурного, оздоблювального тощо. Розглядаються максимально можливі варіант, для цього будується і аналізується система «чорна скринька» (див. рис. 1.2), порівнюються технологічні операції, устаткування, режими, матеріали. В результаті аналізу альтернативних варіантів вибирається раціональний.
Блок-схема комплексного технологічного процесу подається без зайвої деталізації не вказують будь-які умови або технологічні режими операцій, їх тривалість (див. рис. 1.3), натомість алгоритм деталізується крок за кроком описуються послідовність здійснення операцій, встановлення відповідних режимів, прийняття рішення щодо дієвості того чи іншого режиму тощо (див. рис. 1.4).
Маршрутно-технологічна карта оформлюється за прикладом, наведеним у табл. 1.2, де кожна графа відповідає такому змісту:
порядковий номер операції;
назва операції, її призначення та фізико-хімічна суть процесів, що відбуваються під час її виконання;
3 устаткування та необхідне оснащення з їх короткою технічною характеристикою;
поліграфічні матеріали і показники їх якості;
параметри режімів, при яких виконується технологічна операція та її програмне забезпечення при наявності комп'ютерного контролю або управління процесом;
41
Розділ 1. Принципи проектування
параметри контролю якості продукції та виконання даного технологічного процесу в даній операції, допуски на точність, методи і засоби контролю;
подаються технологічні розрахунки (необхідної кількості матеріалу, його геометричних розмірів; певного технологічного параметру; часу виконання операції; параметрів оптимізації тощо).
Таблиця 1.2 Маршрутно-технологічна карта

№ п/п
Назва технологічної операції та її фізико-хімічна суть
Необхідне устаткування та
приладдя
Витратні матеріали
Технологічні режими та програмне забезпечення
Допуски та засоби контролю
Технологічні розрахунки

1
2
3
4
5
6
7









Пропонуються такі можливі варіанти технологічних операцій для аналізу системи «чорна скринька», складання алгоритму і маршрутно-технологічної карти:
Складання тексту;
Опрацювання ілюстраційного матеріалу;
Дизайн ілюстрацій;
Макетування (верстання);
Підготовка оригінал-макету;
Вивід оригінал-макету;
Виготовлення кольоропроби;
Вивід фотоформ;
Виготовлення друкарських форм;

Друкування накладу;
Фальцювання;
Комплектування;
Скріплення блоку;
Обробка корінця блоку;
42
Розділ 1. Принципи проектування
Виготовлення палітурки (обкладинки);
Оздоблення друкованої продукції лакуванням;
Припресування плівки (ламінування);
Висікання паковання (тари, етикетки);
19. Нанесення позолоти на обкладинку або корінець палітурки;
Тиснення фольгою, блінтове або конгревне;
Криття блоку обкладинкою;
Вставка блоку в палітурку;
Пресування (проміжне, остаточне);
Розрізка друкованої продукції;
Обрізка видання;
Пакування готової продукції;
Підготовка світлочутливих матеріалів;
Підготовка паперу для друку;
Розкроювання палітурних матеріалів;
Підготовка витратних матеріалів: паперу, фарби, клеїв, змивних розчинів, зволожувального розчину;
Розкроювання палітурного картону;
Контроль якості матеріалів;
Контроль якості готових видань;
Зберігання і переміщення півфабрикатів.
Варіанти завдань можуть обиратися студентом за останніми цифрами номера залікової книжки або довільно за узгодженням з викладачем. Можуть бути запропоновані інші варіанти безпосередньо виконавцями контрольної роботи, але вони повинні обов'язково узгоджуватися з викладачем.
1.4.3. Письмова контрольна робота № 2 «Апаратні і програмні засоби комп'ютерізації»
Приступаючи до проектування видань і паковань, а також підприємств, видавництв, репроцентрів і офісних служб у сучасних умовах інженер-технолог видавничо-поліграфічної справи повинен:
43
Розділ 1. Принципи проектування
вміти виконувати основні процедури інструментального середовища у програмах, що застосовуються у комп'ютерних видавничих системах (КВС) при обробці текстової та ілюстра-ційної інформації друкованих та електронних видань: інсталяцію програмного забезпечення; перевірку на наявність вірусів; уведення (вилучення) шрифтів, драйверів периферійних пристроїв; форматування носіїв інформації; створення (вилучення) папок і ярликів; архівування (розпаковування, розархівування) файлів; уведення, оброблення, виведення текстово-ілюстраційної інформації; переформатування та запис файлів на носії;
знати основні програмні засоби, що визначають специфіку обробки текстово-ілюстраційної інформації у КВС;
мати уявлення про тенденції розвитку сучасних програмних засобів і нові напрямки у галузі комп'ютерної обробки інформації.
Наскрізна підготовка студентів напряму «Видавничо-поліграфічна справа» в галузі комп'ютерних інформаційних технологій включає декілька основних етапів:
вивчення базових понять інформаційних технологій інформація; інформаційні моделі; алгоритми; програмування;
детальне ознайомлення з операційною системою Microsoft Windows основні поняття; управління оперативною системою; графічний інтерфейс користувача;
освоєння процесів роботи на персональних комп'ютерах (ПК) організація і представлення даних (символіки) інформації; основні принципи операційних систем Microsoft Windows XR Microsoft Windows 2000 та інших; робота під управлінням програмної оболонки Norton Commander; основні обслуговуючі програми;
розуміння об'єктно-орієнтованої числової технології як цілісної системи практична робота з файлами, шрифтами; сумісна робота з супутніми і додатковими функціональними програмами і підпрограмами;
вивчення основ формування баз даних, інформаційних сис тем і телекомунікацій.
Такий підхід до вивчення інформаційних технологій передбачається тематикою модулів навчальних дисциплін, що знахо-
Розділ 1. Принципи проектування
дить відображення у конкретних робочих програмах під тією чи іншою назвою відповідно до змісту навчальних планів, забезпечуючи високий рівень підготовки фахівців напряму «Видавничо-поліграфічна справа».
Для перевірки знань апаратного і програмного забезпечення КВС для проектування видань і виробничих дільниць пропонується виконання письмової контрольної роботи, суть якої полягає у складанні звіту з одного з варіантів оформлення технічного завдання на розробку оригінал-макету книжкового (журнального, газетного, рекламного) видання, паковання, плакату, етикетки, листівки тощо з використанням комп'ютерних програм і техніки.
Контрольна робота складається з виконання таких етапів:
розрахунок технологічних параметрів видання;
спуск полос згідно конструкції видання і обраного технологічного процесу;
макет виробу ескізний (креслення полоси верстання з нанесенням відповідних розмірів); макет найскладніших спусків або розворотів у відповідних програмних засобах, а також виконаний з паперу.
За основу для розробки макету може бути обране нове видання або примірник раніше виготовленої поліграфічної продукції, однак такої, що вимагає технологічного чи якісного вдосконалення.
За узгодженням з викладачем для найбільш підготовлених студентів можливі альтернативні варіанти контрольної роботи з розробкою проектів автоматизованого управління технологічним і виробничим процесами.
Так, наприклад, для поглибленого вивчення проектування технологічних і виробничих процесів із застосуванням КВС можна запропонувати (за вибором студента і узгодженням із викладачем), окрім розробки макету видання, автоматизувати одну з конкретних дільниць виробництва на видавничій чи промисловій стадії з використанням комп'ютерної техніки. У цьому варіанті наводиться технологічна схема (алгоритм) з рекомендованими комп'ютерними і програмними засобами.
Або за іншим варіантом, окрім письмового звіту, студенту пропонується зробити доповідь на практичних заняттях за те-
45
Розділ 1. Принципи проектування
мою контрольної роботи, підсиленої демонстраційними матеріалами: сучасними апаратними і програмними засобами, що застосовуються для обробки текстово-ілюстраційної інформації при виготовленні друкованих, електронних чи мультимедійних видань; розробленими Web-сторінками в Інтернеті; програмами розпізнавання символів, мови; машинного перекладу; видавничої комп'ютеризованої підготовки видань тощо.
1.4.4. Правила оформлення контрольних робіт
Звіти готуються за стандартними правилами оформлення звітів у сфері науки і техніки за ДСТУ 3008-95. Наводиться: титульний аркуш; технічне завдання на контрольну роботу; технічна характеристика видання; коротка характеристика апаратних і програмних засобів обробки макету; рисунки технологічних схем, спусків полос і конструкції видання; висновки; список використаних інформаційних науково-технічних джерел.
1.4.5. Завдання для поглибленого самостійного вивчення
Принципи і методи моделювання технічних систем.
Методи системного аналізу.
Список використаних і рекомендованих науково-технічних джерел до розділу 1
Болдин А. Н., Задиранов А. Н. Основьі автоматизированного проектирования: Учебное пособие. М.: МГИУ, 2006.
Величко О. Опрацювання інформаційного потоку взаємодією елементів друкарського контакту. К.: ВПЦ «Київський університет», 2005.
46
Розділ 1. Принципи проектування
Гавенко С. Ф., Гунько С. М. Принципи моделювання технічних систем у поліграфії: Навч. посіб. Львів: Компанія «Манускрипт», 1996.
Гавенко С, Корнілов І., Ничка В. Системний аналіз і методи керування якістю книжкової продукції: Навч. посіб. Ужгород: Карпати, 1996.
Грундиг К.-Г. Проектирование промьішленньїх предприятий: Принципьі, методьі, практика. М.: Альпина Бизнес Букс, 2007.
ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. К.: Держстандарт України, 1995.
Дубровська Г. М., Ткаченко А. П. Системи сучасних технологій: Навч. посіб. / За ред. А. П. Ткаченка. К.: Центр навчальної літератури, 2004.
Дурняк Б. В., Піх І. В., Сеньківський В. М. Системний аналіз та оптимізація параметрів книжкових видань. Львів: УАД, 2006.
Когут М. С. Механоскладальні цехи та дільниці у машинобудуванні. Львів: Львівська політехніка, 2000.
10. Левин Ю.С., МатвеевП. А., МаудрихК-Д. Производствен- ньіе процессьі в полиграфии: проектирование и расчет. М.: Книга; Лейпциг: Фахбухверлаг, 1985.
Моделювання процесів пакування / А. І. Соколенко, В. Л. Яровий, В. А. Піддубнийтаін./Підред. СоколенкаА. І.: Підручник. Вінниця: Нова Книга, 2004.
Никифорук Б. В. Системний підхід до прийняття управлінських рішень. Монографія. Львів: УАД, 2007.
Пальчевський Б. О. Дослідження технологічних систем (Моделювання, проектування, оптимізація): Навч. посіб. Львів: Світ, 2001.
Томашевський В. М. Моделювання систем. К.: Видавнича група BHV, 2007. 352 с.
Хамула О. Г. Комп'ютерно-видавничі технології: Навч. посіб.: Ч. 1.Львів: АУД, 2007.
Якубовська М. С. Українська мова професійного спрямування: Навч. посіб. Львів: УАД, 2005.
47
РОЗДІЛ 2
НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ
НА ПРОЕКТ
2.1. Регламенти проектування
ВПК України це галузь економіки, яка готує, друкує і розповсюджує різноманітні видання. Проектування її об'єктів регламентується різноманітною офіційною документацією: законами, постановами, інструкціями, нормами, програмами, а саме:
Конституцією і Законами України;
Указами Президента України та Постановами Верховної ради України;
інструкціями Держбуду України з капітального будівництва та порядку розробки, узгодження і затвердження проектів й кошторисів на будівництво;
нормативними документами міністерств і відомств України, органів державного нагляду (санепідемстанцій, організацій енергозбереження та експертизи):
технологічними інструкціями наукових галузевих установ;
міжгалузевими та галузевими вимогами та нормами з наукової організації праці;
нормами технологічного проектування;
каталогами типових збірних металевих, залізобетонних та інших конструкцій;
каталогами, проспектами і паспортами на всі види устаткування, оснащення та приладів;
Розділ 2. Нормативно-технічна документація на проект
міжнародними, державними, міждержавними, міжгалузе вими і галузевими стандартами ВПК України;
ергономічними вимогами до упорядкування робочих місць. Використання стандартів при проектуванні обов'язкове і має
особливо важливе значення.
Стандарт (англ. standart) норма (зразок), що у широкому розумінні тлумачиться як еталон, який береться за приклад виробу для співставлення з ним інших подібних предметів, товарів чи художніх творів. Не дивлячись на те, що у проектуванні чогось нового рекомендується приймати нестандартні рішення, стандарти широко використовуються саме при проектуванні будівель, споруд, техніки і виробів, які будуть виготовлятися переважно за стандартною технологією.
Верховною Радою України у травні 2001 року прийнято Закон «Про стандартизацію», що встановлює правові та організаційні засади виготовлення будь-яких видів продукції, спрямований на забезпечення єдиної технічної політики у всіх галузях економіки.
Виготовлення конкурентоспроможної продукції, запровадження нових ефективних технологічних процесів, нової техніки неможливе без удосконалення нормативно-технічної документації. Це завдання стало основою розроблення державних і галузевих програм стандартизації у промисловості України, у тому числі й у видавничо-поліграфічній справі та будівництві.
Об'єктами стандартизації Законом України визначено усі види виробів, процесів та послуг, усі матеріали, обладнання, системи тощо. Нині в Україні є чинними понад п'ять тисяч Державних стандартів України (ДСТУ).
Щодо витоків цієї проблеми у видавничо-поліграфічній справі, то можна найперше згадати зародження і становлення параметрів рукописних книг ширину і довжину папірусних аркушів, глиняних табличок, пергаментних кодексів. З поширенням друкарства уніфіковувався не лише стандарт самого видання книги, а й розміри сторінок, шрифтів, пробілів між рядками і словами тощо. Поступово у міжнародній практиці виробилася ціла система положень, правил і стандартів виготовлення і тиражування видань і паковань.
49
Розділ 2. Нормативно-технічна документація на проект
Для удосконалення розробок нормативних документів зі стандартизації у видавничо-поліграфічній галузі, підвищення якості та конкурентоспроможності продукції на національному, міждержавному та міжнародному рівнях створено Технічний комітет зі стандартизації ТК 101 «Технологія поліграфії» на базі ВАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» (ВАТ «УНДІПП»)1.
Розроблено програми стандартизації, метрології та сертифікації у галузі книговидання і преси на 2004-2010 pp., що передбачають розроблення й перегляд нормативних документів, котрі стають чинними за вказаним у них терміном уведення.
Комітетом розроблено і вже надано чинності ряду важливих стандартів. Поряд з ними в галузі використовуються міждержавні та галузеві стандарти Співдружності незалежних держав (СНД).
Сьогодні ДСТУ узгоджуються зі стандартами міжнародних організацій ISO, ІЕС, ISO/ ІЕС та EC(EN). Статус національних (державних) мають в Україні більшість міждержавних (ГОСТів), а також галузевих стандартів (ОСТів, ГС), технічних умов (ТУ, СОУ, ТУУ) СНД.
Згідно інструкцій Держбуду України проекти підприємств і організацій повинні відповідати таким вимогам:
відображати досягнення науки, техніки і передового вітчиз няного й зарубіжного досвіду з метою, щоб після будівництва або реконструкції оновлене виробництво було технологічно пе редовим і забезпечувало випуск продукції високої якості відповідно до науково обґрунтованих нормативів;
відповідати перспективному рівню автоматизації техно логічних процесів і управління;
забезпечити високу ефективність капітальних інвестицій;
використовувати найбільш досконалу логістику виробничих і транспортних схем.
1Ерн-Бишкевич В., Васьків В., Мельников О. Участь технічного комітету «Технологія поліграфії» у створенні та вдосконаленні галузевої нормативно-технічної документації//Друкарство. 2006. № 6 (71). С. 5-8.
50
Розділ 2. Нормативно-технічна документація на проект
2.2. Передпроектні розробки
Робота над проектом починається зі збору вихідних даних; аналізу існуючого рівня виробництва; прогнозування розвитку ринку й технологій; проведення (при необхідності) науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; розроблення технічного завдання (ТЗ) на проект на основі перспективних напрямів розвитку галузі; складання тематичного плану (розгорнутого промислового завдання); визначення доцільності створення нового чи розширення (реконструкції, технічного переоснащення) діючого виробництва на підставі багатоваріантних розрахунків; розроблення техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) проекту.
Передпроектні роботи до початку розробки остаточної робочої документації на проект проходять у два основні етапи (табл.2.1):
обстеження, розроблення і затвердження ТЗ на проект, яке включає розгорнуте промислове завдання (тематичний план, виробничу програму);
розроблення ТЕО з обґрунтуванням доцільності розробки проекту за визначеними параметрами.
Проектування підприємств і організацій, дільниць, цехів, офісних студій, їх розширення, реконструкція чи технічне переоснащення здійснюється на підставі ТЗ на проектування. Цей документ розробляє і подає для узгодження у вищу інстанцію (міністерство, правління ВАТ або ЗАТ, а у окремих випадках й у Раду міністрів України) замовник проекту (юридична організація, котра має намір здійснити проект) за участю генерального проектанта (організації, яка розроблятиме проект).
У завданні на проектування повинні бути відображені такі основні дані:
повна назва об'єкта проектування;
підстава для розробки проекту;
район, пункт і місце знаходження об'єкта проектування, його розміри і форма будівлі з копією плану розміщення;
предмет проектування нове будівництво (реконструкція, реватизація, технічне переоснащення);
51
Головні етапи розроблення проектної документації на технічний промис

Передпроектні розробки
Стадії розробки комплексних проект

підготовка ТЗ на проект
ТЕО проекту
одностадійний проект (робочий проект)
двостадійн







проект


виконує замовник проекту
виконує замовник
за участю проектної
організації
виконує спеціалізована проектна орган

аналіз ринку та
розробка розгорнутої
визначення технічних можли-
на підставі ТЕО


існуючого рівня
виробничої програми;
востей та економічної
визначається технічні та


виробництва;
визначення
доцільності проекту шляхом
економічні параметри


прогноз розвитку
трудомісткості
розробки проекту виробництва
проекту;


галузі;
виробництва;
і його забезпечення сирови-
розробляються ескізні


науково-дослідні
розрахунок головного
ною, матеріалами, інженерни-
креслення на всі розділи


розробки;
технологічного
ми комунікаціями, персона-
проекту: технологічний;


розробка виробни-
обладнання;
лом, площами, транспортом,
будівельний; енерго-,


чого (промислово-
розрахунок необхідних
оптимальним розташуванням
водо-, інформаційного,


го) завдання;
площ;
цехів і дільниць, перспективою
транспортного та іншого


встановлення
визначення кількості
розвитку;
забезпечення;


доцільності
необхідного
розробка технологічних планів
визначаються ТЕП


будівництва чи ре-
персоналу;
приміщень;
виробництва та


конструкції;
техніко-економічні
розробка проектів інженерних
кошторис;


оформлення ТЗ на
розрахунки;
комунікацій і генерального
визначається загальна


проект
визначення суми
плану;
вартість проекту на



інвестицій;
визначення ТЕП виробництва
підставі ТЕП;



оформлення ТЕО
та складання кошторису; оформлення пояснювальної записки і паспорта на проект
оформлення пояснювальної записки і паспорта на проект



Розділ 2. Нормативно-технічна документація на проект
намічений режим роботи, спеціалізація, виробниче та господарське кооперування;
номенклатура продукції та потужність майбутнього виробництва за головними її видами у натуральному визначенні одиниць (друкованих аркушів, примірників, тон продукції за зміну, місяць, рік) на повний розвиток і на першому етапі їх випуску;
головні технологічні процеси та основне обладнання;
необхідність розроблення автоматичних систем управління виробничими процесами (АСУВП);
дані про використання у проекті науково-технічних досягнень (патентів, звітів НДР) з технології, техніки, у будівельних конструкціях тощо;
головні джерела інженерного забезпечення сировиною, водою, теплом, газом, електроенергією, засобами очищення та відведення стічних вод тощо;
намічені терміни будівництва (технічного переоснащення, реконструкції), а також перспективні пропозиції розвитку;
дані про проектування об'єктів житлового та культурно-побутового призначення;
розміри капіталовкладень і головні техніко-економічні показники майбутнього підприємства;
стадійність проектування (одностадійне робочий проект; двостадійне проект, робоча документація);
вимоги щодо захисту довкілля та утилізації відходів;
вимоги щодо архітектурного оформлення споруд, службових, побутових і виробничих приміщень, а також благоустрою та озеленення території;
висновок експертизи головної галузевої науково-дослідної організації про технічний рівень продукції та запроектованої технології;
повні назви генеральної проектної та будівельної ор ганізацій.
При реконструкції, розширенні, технічному переоснащенні виробництва у завданні на проектування додатково наводяться:
технологічні плани діючого виробництва;
відомості про наявне і замовлене устаткування;
53
Розділ 2. Нормативно-технічна документація на проект
будівельні плани і вертикальні розрізи будівель діючих виробничих споруд;
характеристики несучої здатності міжповерхового перекриття;
документи, які підтверджують можливість перебудови приміщень, надбудови та прибудови, якщо це необхідно.
Державний контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних, пожежно-технічних та економічних нормативів і вимог техніки безпеки є обов'язковим, тому вже на початкових стадіях проектування, навіть розробки ТЗ на проект, необхідно залучати спеціалізовані організації.
Перший етап сьогодні має особливо велике значення у зв'язку із розширенням функцій самостійності державних і приватних підприємств та створення нових фірм, корпорацій, кооперативів, відкритих або закритих акціонерних товариств (ВАТ, ЗАТ) згідно Законів України з роздержавлення та приватизації підприємств (організацій). Затвердження ТЗ на проектування та генерального проектанта керівництвом фірми (об'єднання, міністерства) дає підстави для розробки ТЕО.
ТЕО розробляється у максимально стислі терміни на підставі попередніх укрупнених розрахунків ТЗ. У його змісті повинні бути головні технічні та економічні характеристики майбутнього підприємства:
розгорнута виробнича програма;
трудомісткість виробництва;
кількість технологічного обладнання;
потреба у виробничих та допоміжних площах;
техніко-економічні розрахунки вартості проекту, економічні показники майбутнього підприємства;
кількість працюючих;
сума необхідних інвестицій.
Також у змісті ТЕО повинна бути вказана стадійність розробки проекту: одностадійне проектування робочий проект чи двостадійне проект і робоча документація.
ТЕО у обов'язковому порядку розробляється ліцензованими галузевими проектними організаціями. Окрім вказаних вище вимог до нього включаються результати геологорозвідувальних
54
Розділ 2. Нормативно-технічна документація на проект
досліджень (дані про структуру ґрунту, глибину проникнення і твердість пластів, географічний рельєф поверхні місцевості тощо). Обґрунтовується доцільність вибору майданчика для майбутнього будівництва.
2.3. Стадії розробки проектів
Проектування будівництва нових підприємств (технічне переоснащення, реконструкція діючих) здійснюється в одну (робочий проект) або дві стадії (проект і робоча документація). Одностадійний проект має той же зміст, однак, представляється у скороченому вигляді (див. табл. 2.1).
У робочому проекті, який виконується у стислі терміни, всі документи проектування поєднуються. Сюди включають креслення загальних видів і їх деталізація. У будь-якому проекті повинні бути вирішеними такі питання:
спеціалізація та кооперування виробництва, зв'язок нового підприємства з іншими галузями промисловості;
забезпечення виробництва сировиною, матеріалами і енергією, водою, комплектуючими виробами (деталями) та іншими ресурсами;
створення раціональних людських і транспортних потоків сировини, матеріалів, півфабрикатів, готової продукції;
використання прогресивних технологічних процесів для продукування основних видань (паковань, виробів широкого вжитку), що забезпечує високу продуктивність праці;
прогресивна організація економіки виробництва при застосуванні автоматизованих систем управління (АСУ);
напрями забезпечення кадрами;
вибір оптимального варіанту генерального плану;
раціональне проектування об'ємно-планувальних архітектурних і конструкційних рішень основних будівель і споруд;
створення умов для забезпечення культури виробництва, технічної естетики і дотримання вимог промислової санітарії;
забезпечення житлово-побутових умов працюючих;
можливість перспективного розвитку;
55
Розділ 2, Нормативно-технічна документація на проект
* вартість будівництва (загальний та детальні кошториси);
розрахунки техніко-економічних показників (ТЕП) роботи майбутнього підприємства з врахуванням продуктивності праці, собівартості продукції, рівня механізації та автоматизації про цесів, енергозбереження, економічної ефективності капітальних вкладень та терміну їх окупності.
Проект перша стадія двостадійного проектування розробляється проектною організацією на підставі ТЗ на проектування, що видається замовником, та ТЕО, яке розроблено проектною організацією і визначає технічні можливості та економічну доцільність майбутнього будівництва, реконструкції чи розширення об'єктів проектування, загальну вартість будівництва (реконструкції) та основні ТЕП.
Робоча документація двостадійного проекту на етапі технологічного проектування виконується на будівельних виконавчих або будівельних обмірних кресленнях, де детально представляється усе устаткування, місця підводу всіх комунікацій (елек-тро-, водо-, газопостачання, каналізації, пневмотранспорту, комп'ютерних мереж тощо). Все це прив'язується до конструкції будівлі (колон, капітальних стін, фундаментів і т.д.). На цій підставі видаються ТЗ проектувальникам інших частин проекту, тому важливо аби розміри всіх приміщень і конструкційних елементів споруд точно відповідали будівельним планам. Головні етапи розроблення проектної документації на технічний промисловий об'єкт наведено у табл. 2.1.
Комплексний робочий проект видавничо-поліграфічного підприємства одностадійної розробки або проект (перша стадія) двостадійної розробки складаються з таких головних доку менті в:
пояснювальної записки;
генерального плану;
технологічної частини проекту;
будівельної частини проекту;
техніко-економічної частини проекту;
проекту організації будівництва;
технічного паспорта підприємства.
56
Розділ 2, Нормативно-технічна документація на проект
У пояснювальній записці коротко викладається зміст проекту зі співставленням можливих варіантів, на підставі яких прийнято основні рішення, а також необхідні дані, що підтверджують відповідність проекту чинним стандартам, нормам і правилам.
На генеральному плані наводиться розташування головних і допоміжних будівель і споруд, інших об'єктів загального призначення, місце знаходження інженерних наземних і підземних комунікацій, складського господарства, транспортних доріг, ділянок озеленення.
Технологічна частина проекту найбільша за обсягом та найважливіша за змістом. Вона містить:
розгорнуті промислові завдання на виготовлення півфаб-рикатів і готової продукції, утому числі й за спеціалізацією і кооперацією;
усі розділи з розробки технічних рішень з виготовлення видань (паковань, інших виробів) з представленням, за необхідності, ескізів, макетів, технічних пояснень на новітні вироби з обґрунтуванням вибору технологічних процесів і техніки;
технологічні розрахунки трудомісткості та кількості устаткування, обладнання і технічних засобів; специфікації на обладнання з основними технічними параметрами;
розрахунки необхідного персоналу й робочих місць;
технологічні планування всіх дільниць і цехів;
проект автоматизації та механізації головних технологічних процесів, транспортних операцій;
організацію праці та системи управління виробництвом;
дані щодо характеру призначення усіх основних і до поміжних служб, господарських дільниць і цехів;
ТЗ на енергопостачання, зв'язок, сигналізацію, комп'юте ризацію, тепло-, повітро-, газопостачання та інші необхідні розділи комплексного проекту.
Головні інженерні креслення з технології виробництва такі:
принципові схеми та алгоритми технологічних процесів;
технологічні плани усіх дільниць і цехів з детальним розробленням розміщення крупногабаритного устаткування і транспортних засобів;
схеми вантажопотоків;
57
Розділ 2. Нормативно-технічна документація на проект
принципові схеми механізації, автоматизації і комп'ютеризації технологічних і виробничих процесів:
принципові схеми управління.
У технологічній частині робочої документації двостадійного проекту технологічні плани цехів і дільниць виконуються на будівельних виконавчих або будівельних обмірних кресленнях. Розміри (відстані) до точок підведення інженерних мереж наводяться з прив'язкою до капітальних стін (колон), місць комунікацій стояків каналізації та нейтралізації стоків, які забезпечать точне підведення і відведення електро-, газо-, водопостачання, комп'ютерних мереж, засобів зв'язку тощо. Ці креслення використовують як ТЗ на інші розділи комплексного проекту. По точках прив'язки виконується робоча документація на всі інженерні мережі.
Усі ТЗ технологів утілюють у проектні рішення фахівці відповідних спеціальностей і оформлюють їх окремими розділами комплексного проекту.
До технологічної частини проекту додаються:
вихідні відомості на замовлення устаткування (вітчизняного, імпортного);
креслення на нестандартизоване обладнання або ТЗ на його розробку;
креслення фундаментів під основне і допоміжне устаткування для фахівців будівельної частини проекту.
У будівельній частині проекту наводяться:
дані природних і інженерно-геологічних умов майданчика, виділеного під будівництво;
характеристика будівель, їх призначення;
будівельні плани всіх споруд;
будівельні креслення специфічних конструкцій санітарно-технічних систем виробничого енергопостачання, водопостачання, постачання і конденсації повітря, виробничої і побутової каналізації і т. д.
Техніко-економічна частина проекту базується на аналізі та техніко-економічних розрахунках, які обґрунтовують усі прий-
58
Розділ 2. Нормативно-технічна документація на проект
няті проектні рішення, що були закладені у ТЕО, а також в окремій кошторисній частині (у загальних і локальних кошторисних відомостях).
У проекті організації будівництва наводиться детально розроблені порядок і стадії будівництва всіх споруд і благоустрою території майбутнього підприємства.
Технічний паспорт підприємства завершальний документ проекту складається відповідно еталону, затвердженого вищими керівними організаціями (Кабінетом міністрів України, міністерством, радою акціонерної компанії). У ньому наводиться перелік проектних робіт, що виконані спеціалізованими проектними організаціями. Технічний паспорт підприємства і, при необхідності, усі розділи проекту узгоджуються з низкою державних експертних організацій.
Остаточний проект підприємства видавництва, видавничого центру, друкарні, малого підприємства поліграфії чи книжкової торгівлі це повний комплект технологічної, конструкторської, кошторисної та іншої документації, оформленої відповідно правил ЄСКД і призначеної для використання у процесі будівництва, реконструкції, уведення в експлуатацію об'єкта.
При поданні проекту на узгодження в органи санепідемнагля-ду до нього додаються гігієнічні висновки та сертифікати на устаткування й матеріали, котрі застосовуватимуться у технологічному процесі, а також висновки щодо професійної придатності працівників.
До проектної документації, яка подається для узгодження до органів державної пожежної охорони, долучаються документи про проходження працівниками майбутнього підприємства спеціального навчання з пожежної безпеки, розроблені інструкції на процеси й технологічні операції з пожежної безпеки.
До органів держнагляду з охорони праці подаються документи про проходження майбутніми керівниками підприємства спеціального навчання з охорони праці, розроблені інструкції на процеси й технологічні операції з охорони праці. А також документи, що підтверджують проведення вступного і первинного інструктажів усіх робітників при прийомі на роботу та на робочих
59
Розділ 2. Нормативно-технічна документація на проект
місцях. До органів екологічної безпеки окрім цього долучається проект гранично допустимих викидів і стоків шкідливих речовин у атмосферу й каналізацію.
Проекти підприємств, у тому числі й поліграфічних, підлягають державній експертизі через Держбуд, Держбанк, госпрозрахункові експертні бюро з метою забезпечення високого технічного рівня проектних рішень і найбільшої ефективності інвестицій. Після експертизи проект затверджується вищою керівною організацією.
2.4. Методики бізнес-шіанування
У міжнародній практиці плани розвитку організацій, як правило, оформлюються у вигляді бізнес-планів, які поділяються на стратегічні і тактичні. До перших належать проекти бізнес-планів, що передбачають зміну форм власності створення орендного підприємства, акціонерного товариства, спільного підприємства тощо, а також кардинальну зміну характеру виробництва випуск нового виду продукції, перехід на автоматизоване виробництво тощо. Тактичні проекти бізнес-планів пов'язані зі зміною обсягів продукції, підвищенням її якості, модернізацією устаткування.
У нових вітчизняних економічних умовах керівники приватних підприємств повинні самі дбати про власну долю і самостійно вирішувати стратегічні і тактичні проблеми. Тому сьогодні бізнес-плани підприємці розробляють власними силами. За загальними рекомендаціями розробляються проекти бізнес-планів за такими етапами:
зародження ідей (ідентифікація), коли аналізується стан справ на підприємстві (фірмі, холдінгу) і визначаються пріори тетні напрями його розвитку;
формування нової бізнес-ідеї, котра спрямована на розв'я зання найважливіших нагальних проблем;
60
Розділ 2. Нормативно-технічна документація на проект
' розробка проекту бізнес-плану, коли відбувається уточнення проекту в усіх вимірах комерційному, технічному, фінансовому, економічному, інвестиційному;
експертиза проекту власними силами і за допомогою авторитетних консалтингових фірм;
здійснення проекту під час його безпосередньої реалізації;
оцінка результатів бізнес-плану відбувається як у процесі технічної розробки проекту, так й в період його реалізації.
На сучасному етапі розвитку ВПК України актуальним є залучення інвесторів для здійснення окремих видань, паковань, створення нових підприємств за участю власних та іноземних інвесторів. Ініціатива повинна йти від авторів нових бізнес-планів, а успіх прийняття інвестиційного проекту залежить від ступеня підготовки бізнес-плану, особливо його технологічної (виробничої) частини. Тут необхідна детальна підготовка ТЗ і ТЕО, якщо проект бізнес-плану стратегічний. На тактичний бізнес-план виробнича програма також повинна мати достатньо вагому аргументацію.
Однак, попередній аналіз не повинен тривати тут досить довго, бо конкуренти можуть випередити і скористатися ідеєю, яка «носиться у повітрі».
ВПК характеризується різноманітністю технологічних процесів та типів видань. Від наукового, інформаційного та якісного рівня яких залежить забезпечення суспільства друкованою продукцією, виготовлення якої вимагає стислих термінів, мінімальних витрат, високої технологічності.
Об'єктами бізнес-планів можуть бути окремі видання (друковані, електронні, мультимедійні, рекламні, газетні, журнальні тощо), їх конструювання (художньо-технічного оформлення); технологічні і виробничі процеси (додрукарські, друкарські, післяд-рукарські, оздоблювальні, захисту продукції тощо), і також комплексні проекти підприємств галузі, окремі видавництва, друкарні, книжкові бази, мережі книжкової торгівлі і пресою, склади матеріалів і готової продукції тощо.
Проектування може здійснюватися по окремих об'єктах або одночасно по всьому підприємству за аналітичним чи синтетичним принциповим підходом (див. розд. 1.1).
61
Розділ 2. Нормативно-технічна документація на проект
При розробці проектів видавничих центрів, міні-друкарень, офісних фірм помножування документів тощо, можна скористатися методиками розробки бізнес-планів. Однак, технічну (виробничу) частину будь-якого бізнес-плану необхідно розробляти за загальними принципами і регламентами проектування технічних об'єктів.
Вже у первинному документі бізнес-плану необхідно представити промислове завдання (номенклатуру виробничого плану), усі необхідні документи на переоблаштування приміщень, усі інші документи, котрі необхідні для розробки одностадійного робочого проекту (див. розд. 2.2, 2.3).
У наступних етапах слід виконати усі розділи робочого одностадійного проекту й узгодити його з усіма державними експертними службами. Тільки на підставі проектної документації у повному обсязі можна узгодити і затвердити бізнес-план, який включає технологічні і виробничі процеси (див. розд. 2.3).
За аналітичним принципом проектування розробляються бізнес-плани видавництв і малих підприємств, що займаються підготовкою, виданням, поширенням і розповсюдженням різноманітної видавничої продукції. Робота починається з розроблення програми випуску номенклатури видань тематичного плану видавничої продукції. Закінчується розробкою бізнес-плану на конкретний проект підприємства чи окремого видання.
Невеликі офісні фірми з виготовлення фотоформ за технологією CtF та друкарських форм за технологією CtP, а також ре-процентрів, що займаються помноженням різноманітної документації, палітурних майстерень і малих поліграфічних підприємств слід проектувати за синтетичним принципом.
Отже, головним розділом кожного такого проекту бізнес-плану залишається технологічний (виробничий) проект. Він слугує основою вирішення усіх інших розділів бізнес-плану: фінансового, маркетингового, загальноекономічного, інженерних комунікацій, будівельної частини, інформаційного забезпечення, захисту навколишнього середовища. Методичні принципи розробки технологічних проектів залишаються незмінними і базуються на загальних принципах і регламентах проектування.
62
Розділ 2. Нормативно-технічна документація на проект
При проектуванні кожного розділу проекту чи його частини визначаються головні і підпорядковані головним рішення. При проектуванні технологій видавничо-поліграфічної справи і у бізнес-планах головним рішенням є вибір способу друку та типів і конструкцій друкарських машин. Далі необхідно визначити їх кількість. Після розрахунків друкарського устаткування визначають необхідну технологічну якість і кількість друкарських форм за форматами машин, а також обсяг і структуру півфабрикатів для оброблення і оздоблення у палітурно-брошурувальних процесах. Проводяться розрахунки персоналу і виробничих площ.
Створення сучасних проектів технологічних процесів і у бізнес-планах на конкретне видання і особливо на розробку проектів видавництв, поліграфічних підприємств, репродукційних офісних центрів та підприємств торгівлі пресою, книжками, іншою видавничою продукцією, вимагає значних матеріальних витрат, певних термінів проектування, наявності фахівців різних спеціальностей, участі багатьох організацій і установ (замовника бізнес-плану, генерального експерта, субпроектантів, при необхідності, також розробників з виготовлення нестандартизо-ваного обладнання, технічних засобів, монтажних і будівельних робіт). Тому всі внутрішні і зовнішні фактори упливу повинні бути скурпульозно зважені.
Виробнича програма бізнес-плану відображає ті ж самі технічні характеристики (параметри) виробів, однак, розробляється і затверджується авторами ідеї після детального вивчення перспектив ринку.
Технічний аналіз за варіантами технологій повинні здійснити власні експерти (менеджери, інженери-технологи) підприємства, з можливим залученням вузького кола сторонніх фахівців.
Почати необхідно з аналізу власних технологій. Якщо неможливо на нову ідею застосувати власну функціонуючу технологію, тоді може йти розмова про залучення іншої вітчизняної чи іноземної технології й устаткування за такими можливими схемами розвитку:
спільне підприємство;
купівля нового устаткування чи технологічного процесу за ліцензією (know how);
63
Розділ 2. Нормативно-технічна документація на проект
нове будівництво із залученням інвестицій;
перевірка власної ідеї за кооперацією.
Ключеві фактори вибору альтернативних технологій зводяться до аналізу таких аспектів:
попереднє використання нової технології (досвід);
наявність витратних матеріалів;
наявність інженерних комунікацій;
пристосованість нової технології до місцевих атмосферних умов промислової чи житлової зони;

коефіцієнт виробничих потужностей (наявних і нових); ' безпека праці і довкілля;
капітальні й виробничі витрати.
Головне завдання виробничого (технічного) плану як розділу бізнес-плану полягає у необхідності переконати зацікавлених фізичних і юридичних осіб (потенційних інвесторів), що нова ідея проекту:
реально спроможна організувати відповідне виробництво;
здатна продукувати необхідну кількість друкованої продукції належної якості;
має необхідні для цього ресурси або можливості їх придбати.
У технологічному розділі бізнес-планів обов'язково необхідно враховувати можливий уплив зовнішніх факторів і особливо ймовірність появи нових технологій, які стануть конкурентами для передбачених у бізнес-плані.
2.5. Методичні рекомендації для перевірки знань
2.5.1. Запитання для самоперевірки
1. Наведіть перелік головних документів і регламентів на розробку проектів ВПК.
Які документи готують на стадії передпроектних розробок?
Яка стадійність проектування об'єктів ВПК?
64
Розділ 2. Нормативно-технічна документація на проект
4. Наведіть головні передпроектні документи технічного завдання (ТЗ) на розробку проекту.
Наведіть перелік головних розділів ТЕО.
Які документи розробляються у робочому проекті?
Назвіть головні креслення робочої документації.

Головні розділи технологічної частини комплексного проекту видавничо-поліграфічного підприємства.
Дайте характеристику параметрів продукції виробничої програми поліграфічного підприємства.

Які етапи затвердження проектів ВПК?
Що характерно для розробки проектів бізнес-планів?
Наведіть головні вимоги до технологічних проектів видавництв, поліграфічних підприємств, репродукційних центрів ВПК.
2.5.2. Письмова контрольна робота «Технічне завдання на розробку видавничо-поліграфічного виробу»
ТЗ на проект виготовлення нового (повторного) видавничо-поліграфічного виробу (книги, газети, журналу, паковання, етикетки, мультимедійного видання тощо), окремих елементів видання (палітурки, вкладки, заставки, оригінального блоку, оригінального паковання тощо) повинно містити:
найменування виробу;
підстава для розробки;
призначення;
технічні вимоги (головні технічні параметри);
перелік технічної документації, що додається і яка має бути розробленою;
вигляд оформлення документації і терміни її представлення.
У розділі ТЗ «Найменування виробу» вказують повне найменування об'єкту і документу. У найменуванні вказують назву матеріалу та індекс, якщо такий надається розробником, головні властивості, область застосування об'єкту розробки, а також розробників і виробників засобів вимірювання.
65
Розділ 2. Нормативно-технічна документація на проект
У розділі «Підстава для розробки» вказують підставу для розробки, відомості про новизну і наявність аналогічних типів виробів (вітчизняних і зарубіжних) з наведенням відомостей про їх метрологічні і технічні характеристики. Підставою для розробки ТЗ може слугувати невідповідність технічних параметрів існуючих об'єктів і документів сучасному рівню розвитку технології і техніки друкарства, діючим вітчизняним і прийнятим міжнародним нормам стандартизації, а також нові укази, програми і закони, що регламентують виробничу і господарську діяльність, результати новітніх наукових досліджень тощо.
У розділі «Призначення» чітко вказують призначення об'єкта розробки, котрий може застосовуватися для:
здійснення технологічної операції;
навчального процесу, інформаційного ознайомлення, реклами тощо;
елементів кріплення, оздоблення, з'єднання тощо;
перевірки; калібрування, градуювання засобів вимірювання і метрологічних характеристик при проведенні випробувань, у тому числі й предмета (об'єкта) розробки з метою затвердження типу;
контролю можливих похибок у процесі застосовування відповідно до встановлених алгоритмів.
У розділі «Технічні вимоги (головні технічні параметри)» вказують вимоги, що визначають показники якості та експлуатаційні характеристики об'єкта розробки. Розділ включає такі підрозділи:
нормовані технічні та інші характеристики;
вимоги до необхідних при виготовленні матеріалів;
вимоги техніки безпеки і охорони довкілля при практичному застосуванні виробу;
вимоги до маркування, тари, пакування;
вимоги до транспортування і зберігання;
додаткові вимоги.
Програма і методика атестації дослідного зразка можуть бути оформлені додатком до ТЗ, де встановлюють обсяг, види і послідовність виконання робіт з атестації, місце і терміни їх проведення, а також форму представлення звітних даних.
66
Розділ 2. Нормативно-технічна документація на проект
У підрозділі «Нормовані технічні та інші характеристики» наводяться:
найменування і значення головних технічних характеристик, в межах якого повинно знаходитися атестоване значення будь-якого примірника об'єкта розробки даного типу шляхом зазначення номінальної величини і допустимих відхилень від нього у відповідних одиницях виміру;
характеристики похибок атестованих значень, які нормують шляхом встановлення меж допустимого значення;
ескізне зображення майбутнього дослідного зразка (композиційний склад технологічних розчинів, засобів тощо, алгоритм технологічного процесу тощо);
термін придатності дослідного зразка, який нормують у вигляді номінальної або найменшої допустимої тривалості інтервалу часу, впродовж якого повинно бути гарантовано відповідність технічних характеристик, що приводяться у паспорті на виріб;
інші технічні характеристики (за необхідності).
У підрозділі «Вимоги до необхідних при виготовленні матеріалів» вказують речовини носіїв властивостей матеріалів, вимоги до технологічної підготовки матеріалів і вимоги до матеріалу, що буде використано для дослідного зразка.
У підрозділі «Вимоги техніки безпеки і охорони довкілля при застосуванні» наводять вимоги із забезпечення безпеки при застосуванні виробу з вказівкою (за необхідності) класів небезпеки речовин за діючими нормами.
У підрозділі «Вимоги до маркування, тари, пакування» формують вимоги до споживчої і транспортної тари, що забезпечують збереження виробу і незмінність характеристик, зокрема:
вимоги до вигляду і розмірів тари;
вказують кількість екземплярів у одному комплекті (наборі), вид тари;
вимоги до маркування, що наноситься на тару і примірник об'єкта розробки.
У підрозділі «Вимоги до транспортування і зберігання» вказують умови транспортування і види транспортних засобів, необхідний захист, умови зберігання.
67
Розділ 2. Нормативно-технічна документація на проект
У підрозділі «Додаткові вимоги» вказують вимоги до технічних характеристик, зумовлені специфікою конструкції, композиційного складу, контактом з оператором тощо, інформація про які необхідна споживачу при використовуванні об'єкта розробки тобто його специфічні особливості, необхідність періодичного контролю метрологічних характеристик тощо.
У розділі «Перелік технічної документації, що додається і яка має бути розробленою» наводять перелік документів, необхідних для випуску і застосування об'єкта розробки.
У розділі «Вигляд оформлення документації і терміни її представлення» вказують вимоги до складу і оформлення звітних документів, форму і терміни приймання документів (встановлену у розробника), перелік документів, що представляються на метрологічну експертизу з урахуванням вимог даних методичних вказівок.
Письмовий звіт про виконану контрольну роботу оформлюється згідно ДСТУ 3008-95 за п. 1.4.4.
2.5.3. Завдання для поглибленого самостійного вивчення
Історичні етапи розвитку методів проектування.
Стандарти видавничо-поліграфічної галузі.
3. Підготовка ТЗ на будь-який проект виробу видавничо- поліграфічної продукції, нестандартизоване обладнання, офіс, видавництво, підприємство, яке студент вважає доцільним ре алізувати на виробництві.
Список використаних і рекомендованих науково-технічних джерел до розділу 2
1. Барнич Ю. О. Бізнес-план виробничої підприємницької діяльності; Навч. посіб. К.: ВАТ «УкрНДІ СВД», 2002.
68
Розділ 2. Нормативно-технічна документація на проект
Бзгьюли Ф. Управление проектом. М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002.
Гавенко С. Ф., Мельников О. В. Стандарти у видавничо-поліграфічній галузі. Львів: УАД, 2006.

Державні стандарти України. Покажчик. Київ: Держстандарт України, 2007.
Кривонос А. О. Бізнес-планування на підприємстві: Навч. посіб. К.: МАУП.2005.
Левин Ю. С, Матвеев П. А., Маудрих К-Д. Производствен-ньіе процессьі в полиграфии: проектирование и расчет. М.: Книга; Лейпциг: Фахбухверлаг, 1985.
Методичні вказівки до розробки магістерських дисертацій для напряму підготовки 0515 «Видавничо-поліграфічна справа» спец. «Технологія друкованих видань» / Уклад.: П. О. Киричок, О. М. Величко, О. Ф. Розум. К.: НТУУ «КПІ», 2008.
Пашуля П. Л. Основи метрології, стандартизації і сертифікації. Якість в поліграфії. Київ: ІЗМН, 1997.
Правила охорони праці для підприємств та організацій поліграфічної промисловості. К.: Основа, 1999.

Производство изделий культурно-бьітового и хозяйствен-ного назначения на полиграфических предприятиях. Услуги населенню. Нормативньїе материальї//Состав.: Ю. Г. Роме, Л. П. Ар-тьішевская, В. А. Поспелова, И. В. Буянова. М.: Книжная палата, 1987.
Розробка й атестація зразків-еталонів: Методичні вказівки до виконання експериментальної частини магістерських дипломних проектів // Уклад.: В. Ф. Селіванов, І. О. Кириченко, О. В. Мельников, О. В. Зоренко, О. М. Величко. Львів: УАД, 2007.
Стандарти у поліграфії (Стандартизація у видавничій, поліграфічній та пакувальній справі) / С. Ярема, В. Моргунюк, П. Пашуля, Б. Мамут. Київ-Львів: Ун-т «Україна»; ДП «УкрНДНЦ»; УАД; ХК «Бліц-Інформ», 2004.
Стандарти по издательскому делу. М.: Юристь, 1998.
Тян Р. Б., Холод Б. І., Ткаченко В. А. Управління проектами: підручник. К.: Центр навч. літер-и, 2004.
69
РОЗДІЛ З
МЕТОДИКИ РОЗРОБКИ
ПЕРЕДПРОЕКТНОЇ
НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ
3.1. Розвиток вітчизняного друкарства
Велетенський поступ у поширенні загальної культури, освіти, науки, технології та техніки здійснили три чинники інформаційного розвитку письмо і рукописна книга, друкарський верстат, комп'ютерні технології.
Етапи інформаційного розвитку в усіх країнах мають свої притаманні тільки їм національні особливості. В Україні спочатку друкарство пройшло важким шляхом розірваної країни між польською, російською та австро-угорською імперіями. За цих умов перші тільки-но зароджувані видавничі організації і друкарні були вимушені видавати літературу не рідною українською мовою, а, здебільшого, російською, німецькою, польською.
Однак, навіть у ці суперечливі часи друкарство у Львові зародилося ще у XV ст., коли львівський міщанин Степан Дропан у 1460 році подарував Онуфріївському (Василіанському) монастирю друкарню, а Іван Федорович у XVI ст. надрукував перші українські «Апостол» і «Буквар». Київське друкарство налічує також майже 400-літню історію, з часу заснування у 1615 році друкарні Києво-Печерської лаври. І тому історичними центрами розвитку друкарства в Україні вважаються Київ і Львів.
Інтенсифікація розвитку виробництва розпочалася після реформи 1861 p., яка відмінила кріпацтво, і, як наслідок, зрушила видавничо-поліграфічну справу. На початку 60-х років XIX ст. у Києві вже було шість друкарень, а у 1879 р. 12. Причому дер-
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
жавними були друкарні університету св. Володимира, губернського правління та Києво-Печерської лаври, а приватними С. В. Кульженка, І. І. Чоколова, М. Т. Корчак-Новицького, І. Куш-нірьова та інших.
Друкарство України на рубежі ХІХ-ХХ ст. характеризується досконалими ілюстрованими виданнями Ф. О. Йогансона, Б. К. Фук-са, С. В. Кульженка, навчальної літератури І. О. Розова, а далі кількома яскраво викарбуваними етапами.
1900-1930 pp. На початку віку розвиток друкарства в Україні визначали широковідомі видавництва С. В. Кульженка, Ф. О. Йогансона, М. О. Оглобліна, Л. В. Ільницького та інших, працювала мережа губернських друкарень (у Чернігові, Харкові, Черкасах, Полтаві), кадри готувалися в Київській школі друкарського мистецтва. У 1909-1911 pp. видавався журнал «Искусство й печат-ное дело», який згодом виходив під назвою «Исскуство, живо-пись, графика. Художественная печать» (1911-1913), аз 1913 р. «Искусство Южной России. Живопись, графика, художественная печать». Це перший часопис, присвячений проблемам графічних мистецтв і друкарству в Україні. Застосувувалися високий та літографський методи друку.
Стрімке становлення галузі припинили світова війна, революція, громадянська війна. Але після війскових змагань видавництва й друкарні відроджувалися й поступово налагоджували виробництво. У 1927 р. на першій Московській поліграфічній виставці представники України демонстрували свої досягнення у книжковому мистецтві. У 1928 р. Київський механічний завод виготовив декілька тигельних друкарських машин (це було, фактично, зародження поліграфічного машинобудування України).
У 1930 р. у Харкові організовано Поліграфічний інститут (Альма-матер нинішніх УАД та ВПІ НТУУ «КПІ») для підготовки кадрів вищої кваліфікації, а у 1932 р. Український науково-дослідний інститут (батько нинішнього ВАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка (ВАТ «УНДІПП») для проведення наукових досліджень у галузі.
У ці роки в Україні панує високий друк: ручне складання тексту, стереотипи з гарту, цинкові кліше, плоскодрукарські та ро-
71
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
таційні машини іноземних фірм. У палітурно-брошурувальних процесах традиційно використовується ручна праця. Найкращим матеріалом для друку вважається газетний папір.
1931-1940 pp. Видавничо-поліграфічні підприємства України відчули на собі притаманні тому часу тенденції до централізації управління. Організовується ДВОУ (Державне видавниче об'єднання України), посилюється цензура. У передвоєнні часи видавнича справа та книгодрукування в Україні переживали піднесення, тиражі книжкових та періодичних видань зростали, з'явилося вітчизняне поліграфічне устаткування (серійні тигельні машини, плоскодрукарська машина «Піонер», ротаційна «Комсомолець», рядковідливні складальні машини). Будуються нові друкарні в Києві, Харкові, Полтаві, Донецьку. Налагоджено випуск вітчизняних паперів та фарб.
1941-1945 pp. Під час війни поліграфічна промисловість України була майже повністю знищена. Устаткування виготовлялося лише для похідних військових і партизанських друкарень. Після звільнення навіть частини території республіки видавництва та друкарні швидко відроджувалися і починали працювати на Перемогу. Підготовка кадрів вищої освіти була тимчасово припинена і знову поновлена тільки 1945 року у Львові.
1946-1960 pp. Сотні підприємств галузі відбудовані й реконструйовані, введено в експлуатацію нові у Києві, Львові, Дніпропетровську та інших містах. Створено Київську філію з глибокого та спеціальних видів друку Всесоюзного науково-дослідного інституту поліграфічної промисловості (тепер ВАТ «УкрНДІСВД»). Проводили наукові дослідження УНДІПП та Український поліграфічний інститут (УПІ) ім. І. Федорова (нині УАД). Інтенсивно готувалися кадри всіх рівнів: робітники, техніки, інженери. За обсягом виробництва у 1950 р. досягнуто довоєнного рівня. Працювало 26 видавництв, 25 обласних редакційно-видавничих відділів, 550 друкарень. Щороку видавалося 8...9 тис. назв книг загальним середнім накладом 155 млн. примірників.
1961-1990 pp. Період найвищого піднесення видавничо-поліграфічної галузі в Україні за державними програмами розвитку потужностей виробництва при жорсткій цензурі з ідео-
72
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
логічної сторони зростанні накладів центральних і республіканських партійних комуністичних видань і забороні будь-якого іншого мислення. Тривали реконструкція та будівництво нових підприємств у Києві, Одесі, Херсоні, Харкові та інших містах. Зростали обсяги виробництва. Проводилися наукові дослідження за всіма напрямами. Готувалися кадри найвищої кваліфікації кандидати та доктори наук. У видавництвах та друкарнях впроваджувалася нова технологія: фотоскладання, фотопо-лімерні друкарські форми, плоский офсетний друк. Автоматизо-вувалися палітурно-брошурувальні процеси. Використовувалися матеріали вітчизняного виробництва: крейдований та інші гатунки паперу, газетні та офсетні фарби, мікроцинк, попередньо очутливлені офсетні формні пластини тощо.
Елітні види паперу завозилися з Фінляндії. Особливо якісні видання друкували за кордоном (Німеччина, Югославія тощо). Впроваджувалися у виробництво спеціальні методи друку: трафаретний, флексографічний, високий офсетний (типоофсет-ний), тампонний, сублімаційний. Активно розвивалася галузь поліграфічного оформлення паковань. Вперше в СРСР проводяться міжнародні виставки-ярмарки технології та техніки друкарства (перша з них «Інполіграфмаш» у 1969 p.). В Україні устаткування випускають у ці роки п'ять заводів поліграфічного машинобудування. Тиражі деяких періодичних видань сягають 1 млн. примірників.
1991-2008 pp. Україна стала незалежною державою, що поступово інтегрується у міжнародний інформаційний простір. Ліквідовано цензуру, кількість видавництв дедалі зростає, станом на 01.04.2008 р. в Україні налічується 3978 суб'єктів видавничої діяльності. Однак, книговидання України переживає кризу. Обсяг випуску книжкової продукції критично зменшився як за назвами, так і за накладами. Проте, кількість періодичних видань зростає. Україна друкує власні гроші та цінні папери, поштові марки, конверти. Прийнято закони про авторське право та видавничу справу. За рахунок нових імпортних матеріалів, впровадження у виробництво нових технологій та техніки суттєво покращується якість друкованої продукції.
73
Розділ 3, Методики розробки передпроектної документації
Але, на жаль, недосконала законодавча база, гальмуюча податкова система, застарілі методи управління галуззю не сприяють активному розвитку книговидавничої справи в Україні. Наукові заклади перспективних досліджень не проводять, підготовка видавничо-поліграфічних кадрів усіх фахів та рівнів здійснюється на морально та фізично застарілому устаткуванні. Викладачі вузів, технікумів, училищ одержують заробітну плату значно нижчу, ніж випускники цих закладів. Розроблена на початку дев'яностих років державна програма розвитку книговидання в Україні до 2000 року не виконана. Безупинна реорганізація управління галуззю не сприяє її розвою: з державного управління галузь вийшла, у вільний ринок ще не увійшла1.
На початку нового століття стало помітним світло наприкінці тунелю. З'явилися нові видавництва та підприємства з енергійним керівництвом, створена мережа дистрибуторських фірм, що сприяють впровадженню нових технологій, техніки, налагоджують сервісне обслуговування. У видавництвах активно впроваджуються комп'ютерні автоматизовані системи переробки текстової і графічної інформації (АСПТГІ), у друкарнях нові, на жаль, імпортні формні процеси та друкарське устаткування. Нові технології опановують державні флагмани промисловості, поступово стають на ноги акціоновані та приватизовані підприємства. Окрім того, всі вони об'єднуються у добровільні асоціації для спільної перспективної роботи. Ці обставини, а також новий стимул, який отримала галузь з виходом низки постанов Уряду і Указів Президента України, дали підставу вважати, що ВПК України пережив період занепаду і входить у часи активного становлення. Про це свідчать і публікації про життя галузі в часописах «Друкарство» та «Палітра друку», «Digital Publishing Printing», «Print Plus», «Print Week» впродовж 1998-2008 pp.
Підсумовуючи роботу й досягнення видавництв та поліграфічних підприємств України у XX столітті, можна стверджувати, що за цей період створена справжня видавничо-поліграфічна
1 Розум О. Підсумки минулого та погляд у майбутнє //Друкарство. 2000. №1.С. 30-33.
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
індустрія. Це стало можливим завдяки самовідданій, а іноді й виснажливій праці фахівців усіх рівнів. За радянських часів ВПК, у порівнянні з іншими галузями, надавався пріоритет з ідеологічних міркувань, але тодішня державна система з фактично замкненим інформаційним простором не дозволила досягти потрібного (світового) рівня розвитку.
Кінець минулого і початок XXI століть характеризуються як індустріально-інформаційне суспільство, а у видавничо-поліграфічній сфері як новий етап розвитку друкарства міцні позиції зайняли числові методи друку і комп'ютерна технологія. Україну, очевидно, у другому десятиріччі XXI ст. чекає швидке становлення науки, культури й виробництва. У цих умовах дедалі швидше розвиватиметься ВПК, що спиратиметься на нову ринкову організацію виробництва, надсучасні технології, автоматизовану техніку.
3.2. Методи прогнозування технологічних систем
Проектування нових технологій, техніки і навіть окремих виробів не можливе без розробки прогнозів їх перспективного розвитку. На порозі нового тисячоліття провідні міжнародні організації друкарства оприлюднили свої прогнози щодо подальшого розвитку галузі. Відомі прогнози PIRA International та Російської книжкової палати. У низці періодичних фахових видань опубліковано прогнози розвитку галузі, підготовлені концерном Heidelberg. Фахівцями концерну розроблені два сценарії розвитку, що одержали назви «Песимістичний розвиток економіки і консервативні зміни технології» та «Оптимістичний розвиток економіки з прогресивними змінами технології». Як вказано у цих прогнозах світове зростання внутрішнього валового продукту на порозі нового тисячоліття знаходилося у межах 3,4 % за рік. Навіть за песимістичним прогнозом фахівці фірми вважають, що щорічний приріст випуску друкованої про-
75
Розділ 3, Методики розробки передпроектної документації
дукції буде складати 2,5...З % на наступне десятиріччя. Провідне місце тут відводиться зростанню друкованих видів паковань та етикетки, реклами, газет і журналів.
Більшість прогнозів видатних вчених сучасності передбачає вступ людства в еру розвиненого інформаційного суспільства суспільства знань. На думку футурологів, такий тип суспільства повністю сформується десь у 30-х роках XXI ст. До того часу інформація має стати найціннішим продуктом і товаром, а споживачі та виробники інформаційної технології навчитися більш продуктивно використовувати значну частину робочого й вільного часу людини. У країнах, де ознаки цього процесу більш відчутні, об'єктом праці більшості населення вже стали збирання, аналіз та переробка інформації. У США в інформаційній галузі працюють майже 70 % всіх працездатних членів суспільства.
Нові технологічні процеси і всі інші об'єкти проектування за своїми параметрами і техніко-економічними характеристиками повинні завжди переважати існуючі вітчизняні і світові зразки. Тому при розробці нових проектів на першому етапі необхідно проводити прогнозування як наукове обґрунтування інформації про розвиток технологій, техніки, економіки і суспільства у цілому.
Історія розвитку технології і техніки знає багато геніальних передбачень, зроблених видатними мислителями і новаторами. Видатний італійський вчений, інженер та художник ЛеонардоДа Вінчі поряд з фантастичними ескізами проектів підводних човнів, танків, літальних апаратів передбачав у майбутньому розвиток друкарських верстатів.
У середині минулого століття американський філософ і історик науки Томас Кун сформулював концепцію розвитку знань людства як низку періодичних наукових революцій, як зміну первинних концептуальних схем, способів постановки проблем і методів досліджень, які панують у науці в певний історичний період. Така інтелектуальна революція відбувається нині на межі тисячоліть, коли змінилися суспільні стосунки, наукові концепції, саме життя.
Відомий канадський філософ і провидець Маршалл Мак-Лю-ен у 1962 р. глибоко дослідив виникнення і розвиток інфор-
76
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
маційного середовища, вплив його на всі аспекти життя. Він передбачив глобальний прорив комп'ютерних технологій, які набудуть певної автономії, що диктуватиме людям умови існування, використовуючи логіку розвитку з більшою силою, ніж це робила книга. Мак-Люен передбачав конфлікт між «електронною галактикою» та «галактикою Гутенберга» і прогнозував перемогу електронної інформації над друкованим словом уже в кінці минулого століття. Однак, ми бачимо, що на початку XXI століття друкарство набуває нового розвитку, співіснуючи з числовими методами опрацювання інформації, доповнюючи їх і збагачуючи одночасно.
Науково-інженерні передбачення завжди будувались на розрахунках і глибоких дослідженнях. Прогнози Жуля Берна, Станіслава Лема, Рея Бредбері, Артура Кларка та багатьох інших інженерів-футурологів у багатьох аспектах уже здійснились, навіть раніше передбаченого часу, нездійсненим належить майбуття.
Однак, помилкове прогнозування призводить до серйозних втрат економічних і соціальних. За допомогою популярних у 60-і роки методів кількісного прогнозування, що базувалися головно на досвіді минулого, не вдалося передбачити розпад Радянського Союзу, світову нафтову кризу, стрімкий розвиток інформаційних технологій у 90-і роки минулого XX ст., ренесанс видавничо-поліграфічної інформації.
Загалом, прогнозування технологій видавничо-поліграфічної справи припустилося серйозних помилок у 80-і роки з приводу розвитку складальної техніки розробка і масовий випуск фотонабірних комплексів типу «Каскад», у той час, коли вже почала розвиватися складальна техніка на базі персональних комп'ютерів і числових технологій. Те саме можна сказати і про помилки щодо розвитку високого і глибокого способів друку, прогнозування відмирання всіх засобів друкарства, проектування «монстрів» книжкової індустрії потокових ліній «Камерон-Ше-рідан». Однак, більшість навіть фантастичних прогнозів уже здійснюються у наш час. Це в першу чергу відноситься, напри-
77
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
клад, до технологій складання без гарту (сплаву свинцю, сурми і олова), до інформаційних можливостей і конструкцій електронних видань (ЕВ) тощо.
Отже, прогнозування слід здійснювати лише на ґрунтовній науковій основі. Ці методи вже розроблені й широко використовуються при проектуванні нових технологій, техніки, підприємств, окремих споруд і виробів повсякденного вжитку.
При розробці передпроектних науково-технічних прогнозів вирішуються такі головні завдання, які сприяють вдосконаленню проектних рішень:
визначення ступеня матеріалізації наукових і технічних ідей у прикладних дослідженнях і проектах;
виявлення головних технічних напрямів у вирішенні певної проблеми технологічного і технічного розвитку;
обґрунтування найбільш перспективних шляхів вдосконалення об'єктів проектування;
використання у проектах найбільш перспективних напрямів розвитку.
Метод прогнозування спосіб дослідження об'єкта (явища) сукупністю спеціальних правил і прийомів (методикою прогнозування).
Під методами прогнозування розуміють сукупність способів і принципів мислення, які на основі ретроспективних даних дозволяють вивести судження відносно майбутнього стану і розвитку об'єкта прогнозування. їх нараховується більше 150, але на практиці застосовується значно менше.
До загальних методів прогнозування відносять:
історичний полягає у розгляді явищ (об'єктів) у взаємозв'язку їх історичних форм;
системний веде дослідження кількісних і якісних закономірностей перебігу процесів на основі системного аналізу;
комплексний розглядає явища у їх взаємозалежності;
структурний дозволяє встановити і пояснити структуру об'єкта (явища), що прогнозується;
системно-структурний розглядає у взаємодії елементи технологічної системи, які динамічно розвиваються.
78
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
Прогностика наука про закономірності процесів розробки прогнозів; методи, методики і засоби прогнозування; рекомендації по використанню прогнозів; способи оцінки достовірності прогнозів.
За сутністю прогнози поділяються на: науково-технічні, тех-ніко-економічні, соціально-економічні, зовнішньо-політичні, військово-політичні, природничі.
Науково-технічні прогнози розглядають досягнення науково-технічного прогресу, розвиток фундаментальних і прикладних досліджень, нових видів техніки і технології, визначають наслідки науково-технічного прогресу.
Техніко-економічні прогнози досліджують перспективи розвитку галузей економіки, географію розміщення виробництва, динаміку техніко-економічних показників виробництва продукції, освоєння її нових видів, фінансування виробництва, наявність інвестицій тощо.
Саме ці два напрями прогнозування цікавлять видавничо-поліграфічну галузь на етапах розробки проектів як окремих продуктів виробництва, так і створення нових фірм, видавництв, організацій та підприємств.
У сучасних умовах прогнозування технології базується на концепції «репрезентувати майбутнє, яке не може інтегруватися як звичайне продовження минулого у зв'язку з тим, що це майбутнє може набувати принципово відмінних форм і структури у порівнянні з тим, що було відоме у минулому»1.
Технологічне прогнозування це передбачення майбутніх винаходів, технічних характеристик і функціональних можливостей технології, машин і приладів, які використовуються для суспільно корисних цілей; це імовірна оцінка майбутнього розвитку, де під технологією розуміється будь-яке цілеспрямоване прикладання природничих наук для практичної діяльності.
Експертні методи прогнозування найбільш поширені. Вони дозволяють об'єднати у одну систему загальні методики і отримати кількісні оцінки подій, коли навіть відсутні статистичні дані
1Згуровский М. 3., Панкратова Н. Д. Технологическое предвидение. К.; ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2005. 156 с.
79
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
або їх недостатньо для визначення ймовірних майбутніх значень. Для проведення таких експертиз повинні запрошуватися компетентні експерти, які добре знайомі з предметом експертизи, мають достатній досвід, здатні виносити обґрунтовані судження.
Розрізняють методи індивідуальної і колективної експертизи. При індивідуальній експертній оцінці використовують методи: інтерв'ю; аналітичний; написання сценарію, дерева цілей; морфологічного аналізу; розстановки пріоритетів; попарного порівняння.
Більш ефективні методи колективної експертизи: сканування, «розумового штурму», Делфі, перехресного впливу, аналізу ієрархій, морфологічного аналізу, експертного опитування.
Доцільно ставити такі головні цілі при застосуванні методів колективної експертизи:
встановлення ступеня узгодженості думок експертів, який оцінюється за допомогою коефіцієнтів рангової кореляції;
отримання оцінки деяких аспектів наукового розвитку, які в даний момент не можуть бути отримані іншими методами (аналітичним, розрахунковим або експериментально);
виявлення розбіжностей в оцінках різних напрямів до сліджень і розробок.
Метод інтерв'ю дозволяє здійснити безпосередній контакт експерта з фахівцем, який проводить експертизу, за схемою «питання-відповідь».
Аналітичний метод логічний аналіз якої-небудь прогнозованої ситуації у вигляді аналітичної записки експерта.
Метод написання сценарію визначає генеральну мету розвитку прогнозованого об'єкта і відображає послідовне детальне вирішення задачі, виявляє можливі перешкоди на шляху розвитку об'єкта. Може застосовуватися і у колективній експертизі.
Метод «дерева цілей» застосовують при аналізі систем, процесів, об'єктів, у яких можна виділити кілька структурних чи ієрархічних рівнів. «Дерево цілей» будують шляхом послідовного виділення усе більш дрібних компонентів на рівнях, що знижуються.
80
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
Метод морфологічного аналізу базується на застосуванні системного підходу і полягає у тому, що в дослідженні технологічної системи виділяють деякі характерні для неї структурні, морфологічні ознаки, по кожній з яких складають список різних конкретних варіантів (альтернатив) технічного розвитку цих ознак. Ознаки з їх альтернативами розміщуються у вигляді таблиці, яка називається морфологічним ящиком (матрицею, картою або таблицею).
Метод парних порівнянь один з ефективних методів якісної оцінки варіантів (альтернатив) у вигляді експертних порівнянь. Інша назва цього методу метод розстановки пріоритетів. Він використовується для багатокритеріального, якісного аналізу на підставі експертизи варіантів побудови об'єктів. Передбачає парні співставлення за принципом: «краще» (>), «гірше» (<), «рівно» (=) і побудову алгоритму обробки отриманих даних.
Метод сканування використовується на першому етапі, коли виникають проблеми у широкому діапазоні ідей і підходів для їх вирішення. Ефективний для попереднього вивчення нових завдань, відносно яких відсутній досвід практичного використання методик експертного прогнозування.
Метод «розумового штурму» призначений для виявлення нових ідей. Проблема, що обговорюється, повинна бути чітко сформульована і будь-яка ідея детально продискутована. Вона не повинна називатися хибною навіть при її майже очевидній безперспективності.
Метод Делфі ґрунтується на передумові, що визначення майбутнього буде більш точним, якщо в цьому процесі будуть брати участь багато осіб, а не одна людина. Особливість методу у його організації: кожен учасник залишається анонімним і віддаленим від інших на весь період експерименту. Зв'язок підтримується за допомогою пошти (e-mail, Інтернету) з метою виключення впливу психологічних факторів, наприклад, думки авторитетних особистостей, які можуть уплинути на результат своїм впливом на групу.
Метод перехресного впливу фактично базується на методі Делфі, результати якого використовуються для обчислення оцінок ймовірностей розвитку майбутнього.
81
Розділ 3. Методики розробки передпроектноїдокументації
Метод аналізу ієрархій (Analytic Hierarchy Process), розроблений американським системним математиком Томасом Л. Сааті (Thomas L. Saaty) на початку 90-х років, використовується у побудові моделі розрахунку ймовірностей виникнення кожного можливого майбутнього сценарію на підставі ієрархічних мереж аналізу.
Метод послідовного експертного опитування передбачає послідовне розширене коло експертів, які приймають участь у експертизі. Експерт, якого включено до складу комісії на черговому турі експертизи, подає обґрунтування висловленої ним оцінки та знайомиться з обґрунтуваннями оцінок інших експертів, яких було залучено раніше. Його обґрунтування зі збереженням принципу анонімності доводяться до відома усіх експертів. Експерт може змінювати свою думку з того чи іншого питання під час проведення експертизи. Кожен повинен або підтримати свою колишню думку, або внести відповідне корегування. Процедура триває, доки оцінки експертів не стабілізуються.
Один з варіантів експертної оцінки альтернативного вибору технологічного процесу на підставі узагальненого критерію, як приклад, наведено у табл. 3.1. Експертам запропоновано чотири варіанти технології (умовно позначені як А; В; С; D). Кожний фактор оцінюється за десятибальною шкалою. Узагальнений критерій Кузаг розраховується за формулою:
Ky3ar. = QrKl+Q2-K2 + -Qn-Kn» (3-D
де Q^.-Qp, вага критерію. Визначається як середнє арифметичне величини критерію, визначеного експертами;
К-|...КП величина критерію за оцінками експертів.
Найкращим вважається технологічний процес, що має найбільше значення узагальненого (зваженого) критерію. У наведеному у табл. 3.1 прикладі технічні альтернативи А і С майже однакові, а віддати перевагу можна технологічному процесові D, котрий має найвищий узагальнений критерій.
82
Розділ 3. Методики розробки пєредпроектної документації
Таблиця 3.1 Експертний вибір найкращого варіанту
технологічного процесу

№ п.п.
Фактори оцінки
Величина критерію Кп для варіантів технологічного процесу
Вага критерію,





А
В
С
D



1
Використання попереднього технологічного процесу
6
3
2
0
2,75

2
Доступність матеріалів
3
4
6
9
5,5

3
Наявність патенту чи ліцензії
0
0
10
10
5

4
Пристосованість технології до місцевих умов
5
3
2
6
4

5
Безпека і екологія
7
5
4
7
5,75

6
Капітальні витрати
7
4
6
8
6,25

7
Виробничі витрати
10
8
5
3
6,5

8
Перспективи розвитку
5
4
8
6
5,75


Величина узагальненого (зваженого) критерію Кузаг.
230,75
171
235,5
267,75


3.3. Формування баз даних про технологічну систему
Інформація про технологічні процеси носить різноманітний характер і має різну форму представлення: текстову, графічну, фотографічну, словесну. Вся інформація поділяється на два типи (рис. 3.1): описову (словесну і візуаль-
83
Розділ 3. Методики розробки передпроектноїдокументації
ну) і документальну (технічна документація, патенти тощо). інформація про об'єкт (процес) відображається у сукупності даних, які необхідні для цілеспрямованого забезпечення дієвості об'єкта.
Важливими методиками прогнозування є такі, що базуються на збиранні інформації про об'єкти проектування і побудові на цій основі бази даних (БД).
Інформація, що використовується для прогнозування, повинна бути функціонально наповненою з точки зору її поширення, інформативною за змістом, достовірною, актуальною і толерантною. Потрібно із усіх потенційно можливих джерел вибрати таку її сукупність, яка б забезпечила задовільне та достовірне прогнозування розвитку технологічного процесу (об'єкта, явища). На рис. 3.1 наведено класифікацію типів можливих джерел інформації про технологічні системи.
Головне призначення БД швидкий пошук інформації, що міститься у ній. За значного розміру БД ручний пошук, вибірка, вивчення, а також модифікація інформації забирає багато робочого часу. Використання комп'ютера спрощує ці процеси й усуває вказану проблему. Причому формування БД у комп'ютері краще здійснювати після науково-методичного опрацювання прогнозів. Пошук, вибірка і модифікація інформації за допомогою числових технологій здійснюється швидко й ефективно, а сама БД може легко розміститися на переносних дискеті або компакт-диску.
Залежно від періоду (величини часового інтервалу), на який здійснюється прогнозування, достовірність прогнозу, як правило, падає. У прогнозних дослідженнях для проектних робіт необхідно забезпечити точність прогнозування на рівні 80...90 %. При цьому мінімальна кількість інформаційних джерел для аналізу повинна бути не менше 200. При прогнозуванні, приміром, на 15 років необхідно шукати інформацію мінімум за 15 попередніх років.
Прогнози розвитку технологічних процесів ВПК, враховуючи особливості видавничо-поліграфічної справи, пропонується розробляти на такі часові інтервали: дуже короткий прогноз (3...5 років); короткостроковий (5... 10 років); середньостроко-
84
98


/11
го
ш"

s
о
CO
о
-e-
03
J=
Sc I 03
о
X
CD
0)
x'

·e-
o
"O
03
j=.
ГЗ "D О H CD X
I x" x < о s о
H
CD
О
Виставки, телебачення, рекламні диски і ролики
Людина, радіо, диски, касети
Патенти, ліцензії, ноу-хау
Монографії, підручники, дисертації, періодика
Каталоги, прейскуранти, бази даних
Проспекти, web-сторінки
Технологічні карти, інструкції
Конструкторські графічні і текстові документи
Вхідна, вихідна
Медіа
сг
00
X ZJ
ф

І ш



Словесна

Презентації









03
5
X
ю
Патентна
Друкована
03

03
2 ф
ч
"О S X X 03
Довідкова
ф
X
X
х'
X
ю
Рекламна
Регламенти



Кореспондентська

Листи









3=з о
2 Ф
X
н
03
ь
сг
X 03
о g
St
X
о
>
J=

·о
О

Я
X О
ь о
Т!
X X < О
s
З
гл
5 ««
ііШінаучАуюї}'ірнтвосіиШсІвиnxgodeodи>іиїїоі9і/у 'Јщїґєо^
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
вий (10...15 років); довгостроковий (15...ЗО років); наддовгост-роковий прогноз (понад ЗО років).
Дещо відмінним на даний час за темпами розвитку, а, отже, й часовими періодами у напрямку скорочення, слід вважати розвиток комп'ютерних інформаційних технологій, що відноситься, у першу чергу, до видавничої справи. Це необхідно враховувати особливо при прогнозуванні редакційних та художньо-технічних (дизайнерських) процесів, АСПТП, а також систем управління різноманітним технологічним обладнанням.
Короткострокове прогнозування забезпечується інформацією про дослідно-конструкторські розробки; середньостроко-ве патентами; довгострокове інформацією загального виду (статті, реферати, дисертації, науково-технічні звіти і патенти) і, нарешті, наддовгострокове інформацією всіх видів, включаючи дані експертів.
До інформаційних методів прогнозування відносяться також методи якісного і кількісного перетворення інформації, аналізу динаміки патентування, визначення інженерно-технічної значимості патентів тощо.
В основу методу якісного перетворення патентної інформації покладено можливість на базі ретельного аналізу описів і рисунків здійснити прогнозування розробки тої чи іншої ідеї.
На підставі методу якісно-кількісного аналізу динаміки видачі патентів здійснюють визначення тенденцій і прогнозування науково-технічного прогресу. Цей метод представляє собою процедуру екстраполяції тенденцій, які виявлені при аналізі динаміки патентування.
Метод прогнозування розвитку техніки шляхом оцінки інженерно-технічної значимості винаходів зводиться до трьох етапів: оцінка одиночного патенту на новизну; виділення конкуруючих груп патентних рішень і визначення перспективності кожної; оцінка рівня патентів у певних видах техніки.
Метод визначення рівня науково-технічних розробок і тенденцій їх розвитку базується на вивченні кількості винаходів з урахуванням їх якісних характеристик.
Прогнозування на базі аналізу патентної інформації стало особливо актуальним. Для з'ясування фірм і країн, що найбільш
86
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації


о ЗО
св
CO
03
н 20
г ш ь са с
І ю
ІЗ
1 2 3 4 5 6 Країни або фірми а

Рис (краї
. 3.2. Кількість патентів (заявок), поданих і отриманих фірмами нами) впродовж року з певного напряму технології або техніки: а графік; б діаграма
активно ведуть роботу у певному напрямі технології чи техніки, використовуються дані про кількість заявок, поданих впродовж року (визначеного періоду) по даній проблемі, з побудовою графіків або діаграм (рис. 3.2).
Інформаційні характеристики, що складають фактографічну матрицю, яка будується за результатами дослідження, можуть бути: країни, фірми, параметри, конструкції, технологія, матеріали, обладнання, роки. На перетині інформаційних характеристик виникають матричні блоки (МБ) (рис. 3.3) [4].
Порівняння результатів оцінок МБ дозволяє визначити тенденції розвитку технічних напрямів, а також виявити найбільш перспективні технічні рішення по кожному напряму розвитку досліджуваного об'єкта.
Наприклад, дослідження розвитку технологічних процесів CtF і CtP за динамікою патентування полем МБ79 «Технологія-Роки», здійсненого у магістерських дисертаціях Ярослава Зоренка і Василя Скиби, наведено на рис. 3.4. Кількість патентів представлена кумулятивною кривою, тобто у наростаючому підсумку за період ретроспективи 1995-2007 pp. Таким чином, технологія CtF має тенденцію до зниження, а технологія CtP має потенційні можливості розвитку.
87
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації

Рис. 3.3. Фактографічна матриця для аналізу патентної інформації
Прогнозування на основі використання патентної інформації дозволяє виявити, які ідеї на теперішній час є найбільш прогресивними, а які вже застаріли. Як правило, починаючи з певного моменту винахідницька активність у певному напрямку поступово зменшується, оскільки можливості ідеї вичерпуються. Новий якісний стрибок можливий при появі нових ідей.
Динаміка патентування головними країнами, які займаються патентною та ліцензійною діяльністю, показує, в якій країні і коли найбільше приділялася увага певній технологічній системі (рис. 3.5)1. Завжди можна провести паралель між динамікою випуску певної продукції та патентною активністю. Спад виробництва завжди позначається й спадом патентної активності.
1Величко О., Соловей О., Петренко T. Ренесанс чохлів для зволоження // Друкарство. 2003. № 6. С. 45-48.
88
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації

in
CO
!*~
CO
ся
о
г-
CM
CO

·
·*
ю
CO
г-


гя
ст>
СЯ
ся
о
о
о
о
о
о
о
о

ся
О)
СЯ
ся
ся
о
о
о
о
о
о
о
о







CM
eg
CM
CM
CM
CM
С\1

Роки
Рис. 3.4. Динаміка патентування технології CtF (1) і CtP (2) по роках
На підставі аналізу росту кількості патентів по роках і країнах (див. рис. 3.4, 3.5) можна здійснити прогнозування їх росту на майбутнє із застосуванням поліноміальної регресії типу у = Ь0 + EbjXj + є і програмного забезпечення Miicrosoft Excel1. На основі аналізу такого прогнозу слід очікувати появу нових патентів. Тобто патентна активність зростатиме. При появі нової ідеї можна очікувати ще більшого росту числа патентів у цій галузі.
Для визначення інформаційних потенціалів у прогнозуванні, окрім патентів використовується загальна науково-технічна інформація, представлена у статтях, монографіях, дисертаціях і у рефератах. Особливий інтерес представляють реферативні журнали, що відображають інформаційний потік, якому прита-
1ЛапачС. Н.,ЧубенкоА. В., Бабич П. Н. Статистика в науке и бизнесе. Ки-ев: Морион, 2002. С. 245-319.
89
Розділ 3, Методики розробки передпроектної документації
к
'а я
хг >s ф m
сс
X
S
т т ш
5
Е "хГ х
CO
а В
О

X
г
си х
о

о
Сі)
* пз
0.

г


S Н


о;

є; S Ф О.


Країни і світові патентні відомства
Рис. 3.5. Територіально-кількісна залежність винаходів за напрямами вдосконалення систем зволоження у цілому (1) та покриття зволожувальних валиків (2) для плоского офсетного друку зі зволоженням друкарських форм

90
манні характеристики, аналогічні патентам: швидкість потоку інформації; час її обліку у ретроспективі; період прогнозування; якість інформації.
До параметрів загальної інформації можна віднести число, що відображає обсяг інформації у зв'язку з її потенціальним зростанням. При цьому береться до уваги концепція, згідно якої у сучасному світі обсяг інформації подвоюється кожні 10 років. Таким чином, є можливість визначити величину обсягу інформації залежно від типу прогнозу, наприклад:
при середньостроковому прогнозі за 10... 15 років обсяг інформації зросте у 2...З рази;
при надстроковому за ЗО років обсяг інформації зросте у шість разів.
На ґрунті інженерного аналізу відомо, що більшість навіть досконалих технічних рішень змінюються на більш досконалі кожні 10...20 років, архітектурні проекти підприємств і споруд також старіють. Довговічність будівель і споруд залежить від їх основних конструкцій (несучих і огорожних). Визначено чотири ступеня довговічності: термін служби конструкцій приміщень будівель більше ніж 100 років; від 50 до 100; від 20 до 50 і від 5 до 20 років. Роботу нових приміщень друкарень і видавництв завжди плану-
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
вали у проектах за першим ступенем на 100 і більше років, а проекти нових машин, як правило, не більше ніж на 10...20 років. Отже, проектуючи нове підприємство у нових приміщеннях, слід передбачити 5... 10-разову заміну технологічного устаткування, яке буде невпинно вдосконалюватися і змінювати свої параметри розробник проекту зобов'язаний дати можливість це здійснити. І таких проблем при розробці проектів завжди багато. Що ж чекає видавничо-поліграфічну справу в XXI столітті? Які перспективи її розвитку? На якій основі розробляти нові проекти?
3.4. Друкарство XXI століття
У XXI столітті науко в ці-футу рол о ги передбачають нові карколомні технічні стрибки: розробку установок холодного термоядерного синтезу; створення джерел біоенергії; розробку квантового генератора енергії; широке використання постійного електричного струму; синтез матеріалів із заданими властивостями; синтез продуктів харчування; клонування тварин і людини; розробку комп'ютера зі штучним інтелектом і можливостями підключення до мозку людини; контакт з іншими інтелектуальними істотами; еру міжпланетних і міжзоряних польотів; новий розвиток інформаційних систем і робототехніки.
Розвиток та вдосконалення новітніх інформаційних систем (локальних та глобальних мереж, надпотужних БД) спрямовані на оперативну обробку та передачу інформації у вигляді як першоджерел, так і продуктів класичної та прогнозовано-перспек-тивної видавничої діяльності (друкованих, електронних, мультимедійних видань, складних паковань, виробів широкого вжитку, укомплектованих різноманітними додатками тощо).
Загальним для всіх прогнозів залишається постулат, що редакційно-видавничий процес у майбутньому стане довершеною інформаційною системою, яка продукуватиме книгу, газету, журнал, іншу друковану продукцію, електронні видання (ЕВ), web-сторінки тощо. Друковане слово залишиться дорогоцінним найінформативнішим засобом, виконуючи дві вкрай важливі
91
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
функції: створення матеріальних достатків та примноження інтелектуального потенціалу суспільства. У майбутньому за загального зменшення накладів друкарство продукуватиме дійсно унікальні видання.
Традиційна книга та її аналоги ще довго процвітатимуть і нестимуть людям знання й радість спілкування, зберігаючи й поширюючи інформацію в новому суспільстві, яку б назву воно не носило (інформатизації, знань, глобальних комунікацій, біотех-нолопї, нанотехнології тощо).
Співіснування традиційних видань з іншими інформаційними засобами, на думку ряду експертів, породжує раніше не передбачуваний ефект комп'ютерні та мультимедійні системи каталізують створення нових друкованих видань. Вірогідно, що й надалі розвиток електронних засобів інформації стимулюватиме пошук нових видавничо-поліграфічних форм та засобів. Дослідники вважають, що найбільше на зміни в інформаційній галузі впливатиме числова технологія. Майбутнє друкарства визначатимуть нові розробки у додрукарських, друкарських та обробних процесах, а також інформаційні системи управління та контролю.
Традиційні методи друку базуються на використанні енергії механічного тиску, друкарських форм зі стабільним формним зображенням, відповідних витратних матеріалів для забезпечення процесу друку та розмноження інформації. Комп'ютерна технологія внесла корективи у видавничо-поліграфічну справу і, зокрема, в друкарські процеси. Стали використовуватися технологічні варіанти друку без друкарських форм та зі змінними для кожного відбитка формами.
В останні десятиліття стали активно розвиватися засоби поширення числової графічної інформації, які вплинули на класичні й породили нові методи друку. Створення зображення на формі і перенесення його на задруковуваний матеріал інколи здійснюється в одному нерозривному формно-друкарському процесі. У таких технологічних процесах використовуються як постійні, так і змінні друкарські форми, різноманітні витратні матеріали із прогнозованими, завчасно запроектованими і ре-
92
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
алізованими властивостями, З'явилися процеси друкування, що базуються не тільки на механічному тисненні, а на інших видах енергії (електричній, магнітній, тепловій, світловій тощо).
У кожному друкарському процесі беруть участь: друкарські форми (чи їх аналоги), задруковувані матеріали (або вироби з них), фарби чи тонери, друкарське устаткування з використанням певного виду енергії, що забезпечує перенесення зображення на основи для друку (аналогові носії інформації).
Сьогодні вже поширені технологічні процеси друку, що ґрунтуються на числових інформаційних технологіях computer-to-...: CtF «з комп'ютера на фотоплівку» (computer-to-film), CtP «з комп'ютера на формну пластину» (computer-to-plate), «з комп'ютера в друкарську машину» (computer-to-press), «з комп'ютера в друк» (computer-to-print), CtS «з комп'ютера на сітку» (computor-to-screen) тощо.
Отже, невпинне оновлення технологій принесе суттєві якісні та економічні результати. Щоб прогнозувати розвиток галузі слід, насамперед, визначати етапи запровадження у ВПК новітніх технологій.
Якщо, наприклад, за довгостроковими прогнозами умовно вважати першим етапом розвитку галузі 2001-2020 pp., а другим перспективним етапом 2021-2050 pp. (так зробили більшість дослідників), то можна прогнозувати нові цікаві технологічні перспективи1.
На першому етапі розвитку української видавничо-поліграфічної справи відбуватиметься реорганізація управління видавничо-поліграфічною галуззю: абсолютна більшість підприємств буде приватизована. Асоціації, до складу яких увійдуть усі видавництва та підприємства, вестимуть координаційну і технічну політику, що сприятиме розвою ВПК. Вірогідно спостерігатиметься те, що бачимо нині у промислово й інформаційно розвинутих країнах світу, і що необхідно враховувати вже зараз при розробці нових проектів:
1 Розум О. Підсумки минулого та погляд у майбутнє //Друкарство. 2000. № 1. С. 30-33. Rozum О. Е, Lazarenko Е. І Drukowanie w XXI wieku // Poligrafika. - 2005. - № 7. - S. 28-30.
93
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
подальше зниження накладів видань за одночасного зростання кількості назв;
зростання кількості невеликих видавництв, міні-друкарень та офісних інформаційних центрів;
опанування видавництвами та поліграфічними підприємствами, а також навчальними закладами сучасних комп'ютерних технологій нових поколінь;
розширення асортименту ЕВ і комплексних видань, насичених мультимедійною інформацією;
розвиток усіх класичних методів друку (принципи самих процесів, в основному, збережуться);
перерозподіл обсягів робіт між способами друку (що почався у XX ст., коли, наприклад, фототипія та літографія з підприємств перейшли до майстерень художників; плоский офсетний друк зі зволоженням друкарських форм посів передові рубежі, потіснивши високий);
зростання обсягів випуску повноколірної продукції, надрукованої навіть у шість та більше фарб;
нові розробки дадуть поштовх розвитку гібридних технологічних процесів і матеріалів флексографічнии та офсетний друк за один прогін з одночасним оздобленням, електрографічний та струминний у співдружності з класичними тощо;
друкування деяких видань безпосередньо у споживача, заміна існуючого принципу «друкування та доставка» принципом «електронна передача та друкування у місці використання інформації»;
широкого застосування у видавничій практиці КВС, АСПТП, БД та Інтернету;
комплексна автоматизація технологічних та виробничих процесів: редакційних, додрукарських, друкарських та післяд- рукарських, з контролем якісних параметрів півфабрикатів та готової продукції під час виробництва;
впровадження новітніх технологій обробки пластин та форм за технологією «computer-to-plate», де застосовуватимуться пластини, чутливі до лазерів видимої зони спектру (Kodak, Polychrome Graphics, Agfa, Fujifilm, Mitsubishi та інші); на полі- ефірній основі (Mitsubishi Silver Digiplate); термочутливі з роз-
94
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
чинним шаром позитивного копіювання за допомогою потужного лазера (Agfa Termostat, Polychrome Quantum PNPH); термальні без будь-якої хімічної обробки (Prestek), що використовуються, наприклад, на машинах GTO DI та Quickmaster DI фірми Heidelberg Druckmaschinen AG;
використання широкого спектру елітних паперів та фарб;
розширення асортименту екологічно чистих допоміжних витратних матеріалів з досконалими прогнозованими технічни ми характеристиками;
друкарські машини майбутнього будуть суцільно комп'ютеризовані та автоматизовані, суттєво збільшиться середня кількість фарбових секцій, спростяться засоби управління, зросте швидкість друку, автоматизовуватимуться процеси заміни форм на рулонних машинах;
рівень автоматизації палітурно-брошурувальних процесів зросте до рівня автоматизації друкарських машин (особливо під час налаштування та підготовки до роботи фальцювальних, комплектувальних машин, машин для скріплення блоку), що значно підвищить їхню продуктивність;
зіллються у єдиному потоці (workflow) додрукарський, друкарський і післядрукарський процеси;
широко використовуватимуться автоматизовані системи управління друкарнею та видавництвом завдяки вдосконаленню технології, комп'ютерних мереж управління та, на основі розвитку приладів, контролю якості;
перехід до нового типу видавничо-поліграфічних під приємств з мінімальним персоналом як наслідок автоматизації, комп'ютеризації та роботизації виробництва й управління.
У прогнозах другого перспективного етапу (2021-2050 pp.) відомих науково-дослідних організацій, фірм-виробників техніки, матеріалів, програмного забезпечення, провідних фахівців галузі на теми розвитку інформаційних технологій і, зокрема, друкарства у новому тисячолітті наводяться сценарії, які ілюструють прогрес видавничо-поліграфічної справи, пакувальної та паперової галузей промисловості. У відповідності з цими сце-
95
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
наріями майбутнє друкарства буде визначатись новими розробками в галузі формних, друкарських та опоряджувальних процесів зі зміною ролі інформаційних систем управління.
Перспективи розвитку методів друку за всіма напрямами можна представити у вигляді загальної блок-схеми технологічного процесу видавничо-поліграфічної справи (рис. 3.6).
Системи додрукарської підготовки видань, включаючи виготовлення друкарських форм, розвиватимуться більш стрімко. Це зумовлено докорінними змінами, які числова технологія опрацювання текстово-ілюстраційної інформації внесла вже сьогодні. Можливість суміщати програмне і апаратне забезпечення для повноколірного репродукування, застосування числових фотокамер, високопродуктивних нагромаджувачів, багатофункціональних операційних систем опрацювання змішаних тексто-во-ілюстраційних видань призведуть до можливості отримувати зверстані смуги (полоси) у кольорі. Калібрування сканерів для точного відтворення кольорів буде забезпечуватися спеціалізованими програмними продуктами, що відзначатимуться високим «штучним інтелектом». Електронний спуск полос буде задіяно в усіх технологічних ланцюгах як для виготовлення фотоформ, так і друкарських форм. Все це сприятиме зниженню трудомісткості технологічних процесів, підвищенню універсальності і розширенню можливостей редагування і маніпулювання інформацією від початкового до завершального етапів додрукарської підготовки різноманітної за призначенням продукції.
Формні процеси переберуть на себе функції виробництва окремих шпальт, заверстаних полос, макетів видань, сформатова-них як для передачі електронними засобами, так і для друку (див. рис. 3.6). Ідея базується на уявленні про сукупність інтелектуальної власності, як джерела виробництва друкованих і електронних видань (ЕВ).
Уже тепер існують розробки програмного забезпечення для представлення сторінок в інтернеті, не залежних від апаратного забезпечення, операційної системи, шрифтів. Важливість їх полягає у впровадженні стандартної платформи для прийому і опрацювання інформації, що є стимулом для подолання принципових перепон розвитку інформаційного ринку. Таким чином,
96
Всесвітня сукупність інтелектуальної власності

інтернет
.. } Інтерне








Цифрова кольоропроба

Файли в друк



Редак-

Опра-

Post

Елек-



Виго-

Виго-
Виго-

Дру-







ційно-

цюван-

Script

трон-



тов-

тов-
тов-

куван-







видав-

ня

файли

ний



лення

лення
лення

ня







ничий

текс-



спуск



фото-

дру-
форм

нак-






''
про- .
>*"
тово-



·о*-
смуг
чи*.
RIP
* * Ф°РМ

карсь- н^удру-

ладу
_





а
цес
І
ІЛЮСТ-
рацій-
ної інформації








А
ких , форм
k карсь-кій машині












"





"

"











Ма
кет видання
11 .
,,




"

Аналогова




Специфікація

кольоропроба







-II






^.

















Рис. 3.6. Узагальнена блок-схема розвитку технологічного проц


Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
повноформатні фотоскладальні та формні апарати будуть необхідним елементом удосконалення технологічного процесу на шляху до підвищення надійності технології «з комп'ютера в друкарську машину», яка, врешті займе провідне місце.
Розвиток друкарських процесів у перспективі традиційно направлений на удосконалення якості друку, ідентичності відбитків за кольором і графічною точністю. Сьогодні управління друкарськими машинами здійснюється за допомогою комп'ютерних систем різного типу. Прогнозується застосування експериментальних систем, у завдання яких входитиме інтерпретація (розпізнавання і переробка) даних вимірювання на друкарській машині та статистичне чітке управління параметрами технологічного процесу. Вдосконалення друкарських апаратів, автоматизація заміни друкарських форм та зміни конфігурації фальцапаратів рулонних машин сприятимуть підвищенню продуктивності виробництва.
Очікується зростання обсягів плоского офсетного друку без зволоження. Разом з цим, посилення попиту на персоніфіковану продукцію і терміновість виконання замовлень сприятиме розвитку числових друкувальних пристроїв великих форматів.
Стрімкий розвиток числового друку беззаперечний. Але поки що його можливості щодо швидкості опрацювання інформації дещо обмежені. У цьому аспекті він поступається класичним. Числова друкарська машина Quickmaster DI фірми Heidelberg Druckmaschinen AG, наприклад, здатна продукувати 34 повно-колірних відбитка формату А4 за хвилину, а аркушева Speed-master формату 72 х 100 см для двостороннього повноколірно-го друку 270 таких відбитків, рулонна офсетна до 65 тис. на годину.
У числовому друці вже сьогодні здійснена нова оригінальна розробка: рулонні струминні принтери та системи нагнітання тонеру на задруковуване полотнище типу Elcography, застосування якої не пов'язане з проблемами ширини рулону. Отже, можливо, що за період, який нами прогнозується, швидкість обробки інформації із застосуванням плоского офсетного та числового друку зрівняються. Майже однаковою стане й якість відтворення інформації.
98
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
Окремо слід наголосити на можливому перспективному розвитку у цей період числового друку змінної інформації у виданнях. Для малих та середніх тиражів його використання вже сьогодні та, звичайно, й у перспективі є і буде доцільним.
Отже, на наступному довгостроковому етапі (2021-2050 pp.) слід очікувати створення якісно нових комп'ютерних процесорів, систем, мереж.
У результаті проведених у США досліджень встановлено, що ЗО % друкованої інформації вже сьогодні не прочитується, тому що повідомлення під час друку застарівають. А в Інтернеті інформація поширюється практично миттєво. Тому слід прогнозувати поширення нового типу видавництв Інтернет-видав-ництв. Вже сьогодні кожен може відкривати таке видавництво з web-сервером.
Технологія видавничої підготовки до публікації книг, газет і журналів неупинно змінюється у напряму комп'ютеризації. Сюди входять етапи редагування, оформлення тексту, підготовка ілюстрацій, а далі верстання видань та виготовлення електронної та друкованої версій оригінал-макетів. Сьогодні вони готуються у різних верстальних пакетах програм. Слід очікувати найближчим часом розробки інтегрованих програм, тим більше, що перші кроки у цьому напрямі вже зроблено.
З часом різниця між цими пакетами програмного забезпечення все більше стирається: інструменти редакторів стають все потужнішими і гнучкими, а їх можливості розширюються. Сучасні версії таких програмних редакторів мають панелі інструментів для генерації окремих елементів. Створено спеціальні шаблони для полегшення роботи зі складними елементами типу таблиць. У таких програмних редакторах наявні також можливості синтаксичної перевірки запису текстів, що дозволяє автоматизувати процес знаходження синтаксичних та морфологічних помилок. Принцип W/SIWYG (What you see is what you get) «що ти бачиш, те і одержиш» виконує функції віртуального конструктора сторінки.
Що ж до технологічних процесів, то існує теорія «вузьких місць», коли деякі операції мають виконуватися чітко й послідовно, а продуктивність устаткування визначається саме
99
Розділ 3. Методики розробки пєредпроектної документації
швидкістю виконання найбільш повільної операції. Коли процесори набудуть якісно нового рівня продуктивності, проблеми «вузьких місць» у системах обробки інформації стануть менш . відчутними й у видавничо-поліграфічних процесах відбудуться кардинальні зміни. Значно зросте інтелектуальний рівень комп'ютерної техніки. Вона здатна буде працювати «з дотику» та «з голосу», комплексно виконувати всі редакційні та видавничі операції (без втручання людини «по замовчуванню»). Вербальні команди зможе виконувати й друкарська машина. Система голосового управління складною технікою має низку переваг: руки оператора виконують певні операції, очі спостерігають та контролюють технологічний процес, а голос керує ним. Команди можуть подаватися і з певної відстані. Діалогова система «людина-машина» надасть нові можливості з інтелектуального управління технологічним процесом.
Поняття «віртуальний» в останні роки укорінилося, практично стало ужитковим. Звичними вже стали віртуальні книжкові крамниці, які поширюють книги через мережу Інтернет, не маючи ніякого торгового об'єкта в реальному світі, навіть простого кіоску. Для ознайомлення з електронними чи друкованими виданнями можна звернутися до електронної (віртуальної) бібліотеки, віртуальної крамниці, «зайти» на сайт видавництва.
Для подальшого розвитку друкарства необхідні: розвиток існуючих і розробка нових видів енергії та методів кодування інформації; пристосування їх до можливостей нанесення інформації на будь-який матеріал, здатний її відтворити і зберегти на визначений час; відображення нових технологій у проектах.
XXI століття прогнозується як століття прогресу інформаційних технологій в тому числі і нового розвою класичних, спеціальних і нових способів і методів друку на базі числових технологій, існуючих і нових видів енергії, розповсюджених і невідомих сьогодні методів кодування, на вдосконаленому елітному папері та на нових носіях інформації з використанням витратних матеріалів з технічно прогнозованими властивостями.
До середини XXI ст. деякими футурологами передбачається й створення нового комп'ютера з унікальним монітором. Звичайним стане прочитання інформації з монітору (подібного до дру-
100
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
кованої паперової сторінки), але з об'ємними та рухомими ілюстраціями. Повноколірну електронну сторінку, за зручністю використання, неможливо буде відрізнити від друкованої. У пам'яті такого комп'ютера зберігатиметься декілька тисяч книг, за його допомогою можна буде отримати через Інтернет будь-яку довідку, не підключаючись до стаціонарних мереж зв'язку чи енергії. Учні та студенти зможуть вільно користуватися таким багатофункціональним комп'ютером-підручником та організатором дозвілля. Працюватимуть видавничо-інформаційні центри, які забезпечать виготовлення видань у будь-якому можливому на той час комбінованому комплексному вигляді за індивідуальними замовленнями споживача.
Уже сьогодні у світі ринок друкарської продукції щорічно зростає на 3.. .5 %. Успіхи в економіці України і світу, а також у інформаційних технологіях сприятимуть цьому зростанню. І можна передбачити до 2020 року випуск друкованої продукції в Україні зросте майже удвічі, а до 2050 року ще подвоїться.
3.5. Методичні рекомендації для перевірки знань
3.5.1. Запитання для самоперевірки
1. Які тенденції розвитку видавничо-поліграфічної справи в Україні на прогнозовані періоди?
Назвіть методи прогнозування розвитку техніки і технологій у видавничо-поліграфічній справі.
Які методи прогнозування доцільно використовувати у передпроектних розробках?
Які завдання вирішують науково-технічні прогнози у розробках проектної документації?

Що розуміють під терміном «технологічне прогнозування»?
Поясніть основні принципи експертних прогнозів.
Наведіть методики обробки експертних прогнозів.
З яких складників формуються бази даних?
101
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
Які часові інтервали прогнозування рекомендовані для видавничо-поліграфічної справи?
Які основні етапи обробки патентної інформації та методи її опрацювання?
3.5.2. Письмові контрольні роботи
Пропонується такий орієнтовний тематичний перелік письмових контрольних робіт:
1. Створення новітнього способу відтворення текстово- ілюстраційної інформації.
Патентний пошук визначеного технологічного процесу.
Експертна оцінка технологічного процесу (техніки, виробу, матеріалу).
Письмова контрольна робота (КР) «Створення новітнього способу відтворення текстово-ілюстраційної інформації» передбачає самостійну роботу студента над розробленням ідеї новітньої карколомної, «неймовірної» технології створення, нанесення (реєстрації), передачі інформації. Ступінь ґрунтовності викладок залежить від довершеності самої ідеї й не обмежується обсягами звіту.
«Патентний пошук визначеного технологічного процесу» здійснюється для конкретного обраного технологічного процесу (певного технологічного обладнання, виробу, матеріалу тощо) за узгодженням з майбутнім можливим науковим керівником дипломного проекту освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» або магістерської дисертації, який може конкретизувати предмет пошуку, глибину та варіанти опрацювання патентної документації, а також обсяги представлення звіту.
Для письмової КР «Експертна оцінка технологічного процесу (техніки, виробу, матеріалу)» з викладачем на практичних заняттях узгоджується будь-який новий проект, що зацікавив студента під час вивчення професійних періодичних науково-технічних видань. Попередньо розробляється анкета з переліком критеріїв для експертної оцінки, яка розповсюджується серед відомих працівників галузі, викладачів ВПІ НТУУ «КПІ» та УАД, колег по академічних групах.
102
Розділ 3. Методики розробки передпроектної документації
Залучається не менше 15 експертів для об'єктивної оцінки предмету експертизи. Однак, звіт повинен містити і власну думку студента, яка може не вкладатися в загальну, виявлену ним концепцію, що також може бути предметом дискусії на практичних заняттях.
3.5.3. Завдання для поглибленого самостійного вивчення
Розробіть оригінальний прогноз розвитку видавничо-поліграфічних технологій (техніки, «фантастичного» видання).
Методи і засоби наукового прогнозування технічного розвитку видавничо-поліграфічної справи.

Нові методики опрацювання технічної інформації.
Дайте наукову оцінку одному з обраних Вами технологічних процесів (техніки, методу контролю якості продукції тощо).
Список використаних і рекомендованих науково-технічних джерел до розділу З
Величко О. М. Опрацювання інформаційного потоку взаємодією елементів друкарського контакту: Монографія. К.; ВПЦ «Київський університет», 2005.
Згуровский М. 3., Панкратова Н. Д. Технологическое предвидение. К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2005.

Згуровський М. 3., Родіонов М. К., Жиляєв І. Б. Розвиток інформаційного суспільства в Україні. К.: НТУУ «КПІ», 2006.
Кузнєцов Ю. М., Скляров Р. А. Прогнозування розвитку технічних систем: новч. посіб. К.: ТОВ «ЗМОК»; Тернопіль: ПП «ГНОЗИС», 2004.
Швайка Л. А. Прогнозування показників випуску видавничої продукції // Квалілогія книги. 2006. № 9. С. 98102.
103
РОЗДІЛ 4
РОЗРОБКА І АНАЛІЗ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ
4.1. Головні концепції проектування видавництв і поліграфічних підприємств
Сьогодні все частіше зустрічаються словосполучення з використанням термінів «проект», «програма», «план», «бізнес-план»: спільний проект, конкурсний проект, інвестиційна програма, проект (програма) управління, перспективна ідея (думка) тощо. Термін «проект» став товаром, який реалізується за певних умов і слугує потребам власника (замовника) в усіх сферах діяльності. Однак, усі ці словосполучення не відносяться до термінології та сутності проектних розробок технічного характеру, які визначаються термінами «проект підприємства (виробу)», «робоча документація проекту» (див. розд. 1).
Кожний проект унікальний і неповторний, не залежний від попередніх і наступних. З методологічної точки зору необхідно чітко визначати термін «проект» (англ. project) як завдання, що трактується і розробляється з певними вихідними задумами й очікуваним результатом, який змінить життя шляхом здійснення певного наукового дослідження; створення нового виробу (підприємства, видавництва); приведе до модернізації застарілої технології, техніки, організації управління тощо.
Окремі галузі економіки, такі як видавничо-поліграфічна справа, космічна сфера, машинобудування тощо, настільки складні, що роботу над їх розвитком здійснюють не у межах про-
104
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
ектів, а у розробках довгострокових програм. Це, безумовно, більш складні та об'ємні завдання, що потребують більших зусиль і часу. Проекти ж передбачають відносно короткострокові та невеликі за обсягом робіт проектні рішення у складі галузевих програм.
Вихідними даними для проектування технологічних і виробничих процесів слугують технічні показники виробів якісні та кількісні характеристики технологічно однорідних груп продукції, для виготовлення якої і повинна бути визначена найбільш раціональна технологія виробництва. Ці вихідні дані об'єднуються у промисловому завданні (промзавданні), яке зазвичай представляє собою річну виробничу програму підприємства.
Формування промзавдання ВПК для видавництв і підприємств зумовлено певною схемою технологічного процесу переробки інформаційних матеріалів у видання методами додрукарської підготовки, друку та опорядження. Принципова узагальнена схема технологічної системи, як підсумок керованої взаємодії матеріальних, енергетичних та інформаційних потоків, наведено на рис. 4.1. Уся перспективна стратегія управління додрукарськими, друкарськими і опоряджувальними процесами сьогодні базується на автоматизованих системах управління виробництвом із застосуванням потужних ЕОМ, що передбачає зв'язок на локальному і глобальному рівні.
Весь процес підготовки та використання видань можна розділити умовно на чотири етапи: збір первинної інформації; редакційно-видавниче опрацювання; поліграфічні процеси; поширення видань.
На кожному етапі інформація може опрацьовуватись в аналоговому або числовому вигляді. Сприйняття, обчислення, оцінка та подання інформації у видавництво (редакцію) проходять також ряд етапів, коли вона зберігається на твердих носіях, у мозку людини чи у віртуальному вигляді. Редакційно-видавничий етап сьогодні може бути чітко фіксованим, як на твердих носіях, так і у вигляді файлів, а також може бути обрахований у конкретних цифрах (рукописах, машинописах, відбитках, знаках, бітах, байтах).
105
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми








І4,
Мз




Формне устаткування
Ті

·
·
Друкарський пристрій
Тг
Устаткування обробки півфаб-рикатів









Ч

Е2 j

Езі






Іо
Редакційно-видавниче опрацювання інформації
h
Формний процес
І2, Мі
Друкарський процес
Із, Мг
Післядру-карські обробні процеси


Видання
І4,Мз

1

і
Мі А

Ма "

Мз|


4-й етап


1 1
Витратні поліграфічні матеріали






1
1-й1 2-й1 і і етап етап



3-й етап








Рис. 4.1. Принципова схема комплексу поетапного опрацювання інформації видавничо-поліграфічною системою у друковане видання. Інформаційний потік: І0 сприйняття, осмислення, оцінка та подання
первинної інформації (оригінал); І1 макет видання (аналоговий та (або) цифровий; І2 друкарська форма (аналогова або цифрова);
І3 відбиток на твердому носії; І4 видання (на твердому носії);
Е1( Е2, Е3 енергетичні потоки; M1f M2, М3 матеріальний потік: формні матеріали, папір, фарба, клей тощо
Поліграфічний комплекс опрацювання інформації несе також чітко визначений обсяг інформації (в бітах, байтах, знаках, різних облікових аркушах, примірниках видання тощо). Наклад видання визначає обсяг поширеної інформації, яка також піддається розрахункам.
Як система технологічних процесів, увесь ВПК характеризується взаємодією з навколишнім середовищем, а крім того стохастичністю поведінки, ієрархічною структурою, взаємозв'язком та взаємозумовленістю структурних елементів.
Взаємодія ВПК з навколишнім середовищем проявляється передовсім у створенні, переробці та передачі інформації, у впливі на суспільство та у відповідній реакції останнього на розвиток цієї системи. А також у споживанні та розсіюванні системою енергії і матеріалів.
106
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
Стохастичність поведінки системи комплексу зумовлена тим, що інформація являє собою випадковий процес, бо в системі багаторазово здійснюється акт появи і поєднання текстових та ілюстративних елементів, художніх образів та змістових понять.
Ієрархічність структури ВПК є в тому, що тут можна виділити окремі групи підсистем, які є керувальними по відношенню до одних, нижчих, систем та керовані по відношенню до інших, вищих, систем (див. розд. 1.2).
Узагальнена структурна схема сучасної технології друку у ВПК, побудована на основі системного аналізу (див. рис. 4.1), показує важливість друкарських процесів, які забезпечують одержання (відтворення, опрацювання) інформації (друкарська форма, відбиток, видання), зберігання її в аналогових матеріальних носіях протягом тривалого часу.
Аналіз видавничо-поліграфічного процесу як загальної інформаційної системи може бути здійснений на основі уявлень системотехніки (її предметом є проектування оптимальних процесів комплексу), що переплітаються з теорією дослідження операцій і мають математичний апарат програмування для пошуку оптимума. Розвиток, вдосконалення і стабільна робота такої комплексної системи залежать від сукупності усіх факторів упливу на технологічні процеси. А сам процес друку може розглядатися як відкрита трибодинамічна система, що обмінюється енергією, матеріалами та інформацією із зовнішнім середовищем (див. розд. 1).
На основі викладеного можна зробити висновок, що ВПК має три складники: видавництво, поліграфічне підприємство, система розповсюдження друкованих і інших інформаційних видань (ринок, мережа Інтернет, «друк на замовлення», електронні видання на CD-ROM тощо). Кожен зі складників має концептуальні напрями і умови реалізації, які формуються під упливом мети функціонування і умов проектування (рис. 4.2).
Предметом (об'єктом) проектування будь-якого видавничо-поліграфічного підприємства є технологічні процеси, які є головним складником виробничих процесів. Виробничий процес забезпечується як налагодженим технологічним, так і логістикою матеріально-технічного потоку (транспортування, розповсю-
107
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
дження, зберігання), а також необхідними допоміжними виробничими процесами (ремонт і обслуговування техніки, енерго- і водопостачання, екологія); вибором місця розташування підприємства (приміщення, споруди, генплан).
Технологія проектування підприємства це інвестиційний процес, головним змістом якого є досягнення раціональних економічних рішень. Це втілення у життя виробництва майбутнього. Тому проектуванню властиві: деякі приблизні оцінки, похибки у розрахунках, виправлення і співставлення, великий обсяг творчої аналітичної роботи, залучення минулого практичного досвіду, орієнтація у майбутнє.
Підприємство (видавництво, друкарня, книжкова база чи магазин), що проектується, необхідно розглядати як систему, яка характеризується на кожному етапі (див. рис. 4.2):
технологічними процесами і логістикою (структура, схема організації, транспорт);
фаховими кадрами різних рівнів;
інженерним забезпеченням (енергія, інформація, повітря, вода, охорона праці працівників тощо);
вибором місця розташування (генплан, споруди, виробничі приміщення);
перспективою розвитку виробництва.
Мета, яка повинна бути досягнута за результатами проектування технологій та організації виробництва, утворює концепцію майбутнього підприємства: висока економічна ефективність; виробничий цикл видань за мінімальний час; максимально ефективне використання устаткування, площі, персоналу; оптимальні матеріально-виробничі і людські потоки; висока гнучкість виробництва (варіантність технологій); виконання економічних умов; промислова архітектура будівлі повинна відповідати естетичним вимогам часу; гуманні умови роботи для працівників (висока оплата, соціальні гарантії, комфортні умови праці тощо).
108
Умови проектування ВПК:
інформаційні технології;
оснащення;
персонал фахівців;
інженерне забезпечення;
приміщення (земельна ділянка)
ВПК

В ПІ/

Концепція розповсю
реклама в
менеджер
складські
ринки збу
Концепція видавництва:
профіль видань;
структура;
місце знаходження; -кадри
Інформація ^>
Матеріали ^>
Енергія у>

>
Концепція поліграфічного підприємства:
>
Файли інформації
Продукція друку
спеціалізація;
фахівці галузі;
структура;
генплан підприємства
А
Мета функціонування:
економічна ефективність;
гнучкість технологій;
технічні параметри і дизайн видань;
оперативність
Рис. 4.2. Концепції проектування і умови формування ВП


Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
4.2. Основні види продукції видавничо-поліграфічної справи
4.2.1. Книги та брошури
Історія свідчить, що впродовж тисячоліть постійно змінювалися носії інформації і методи виготовлення книжкових видань: від клинописних глиняних табличок, папірусних згортків (сувоїв) до пергаментних і паперових кодексів, від рукописних книг до друкованих та електронних.
Сучасна форма книжки кодексу зародилась ще в Стародавньому Римі та існує вже понад тисячоліття. Але віддавна письменники-фантасти задумувались над її зміною, у своїх творах вони описували книги, які будуть зручніші і доступніші; при цьому використовуватимуться найновіші досягнення науки і техніки. Нині існуючі класичні та електронні видання (ЕВ) одержали в процесі інтенсивного розвитку нову матеріальну форму, однак, поки що усі вони залишаються книгами.
Сучасна книга це кодекс (блок) скріплених у корінці сторінок задрукованого матеріалу з текстом й ілюстраціями у палітурці чи обкладинці. Відповідно до рекомендацій ЮНЕСКО книгу визнано як твір у формі кодексу з визначеною кількістю сторінок (не менше 48). Брошура (франц. brochure, від brocher
зшити) книжкове видання у обкладинці обсягом від чотирь ох до 48 сторінок. Класичні книга і брошура відтворюються на обраному матеріалі за допомогою графічних образів, що сприй маються візуально або дотиком пальців (книги для незрячих).
Книжкове видання у обкладинці складається з двох елементів
книжкового блоку і обкладинки (звичайної чи з клапанами), скріпленої з блоком дротом або клеєм. Книжкове видання у па літурці має більше елементів конструкції, з'єднаних між собою: блок, сторонки палітурки, корінцевий чи окантовувальний ма теріал, каптали, паперова стрічка чи гільза, форзаци. Книжко вий блок складається з одного або декількох (іноді більше де сятків) зошитів чи з окремих аркушів, підібраних у визначеній послідовності та скріплених між собою нитками, дротом і (або) клеєм, а у палітурці ще й за допомогою корінцевого мате ріалу, капталів, паперової стрічки чи гільзи.
110
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
Палітурка, у свою чергу, складається з одного, чотирьох або шести конструкційних елементів: картонних сторонок, отставу і покривного матеріалу, скріплених клеєм. З'єднується палітурка з блоком за допомогою корінцевого чи матеріалу для окантування та форзаців, промазаних клеєм. На палітурку іноді надягають супер-обкладинку, яка зберігає і захищає книгу і слугує елементом художнього оформлення (дизайну).
Виробництво традиційних книг і брошур у провідних країнах світу продовжує зростати, Всесвітньо відомий американський дослідник книги Роберт Дарнтон (Robert Darnton) визначає, що «традиційну книгу так часто оголошували мертвою, що не слід дивуватися спостерігаючи її чудовий вигляд і здоров'я». Тобто, з позицій редакційно-видавничої і поліграфічної діяльності відкривається нова перспективна сфера, де знадобиться весь попередній досвід і знання.
Нові інформаційні технології суттєво змінюють облік сучасної книги і технології видавничо-поліграфічної справи. Нині увійшли у життя такі поняття, як «електронна книга» (e-book) та «електронне видання» (ЕВ). Однак, їх поки що слід розглядати як додатки до традиційної книги, а не як самостійні серйозні конкуренти. Розроблення елементів їх конструкції й архітектури загального вигляду вимагає вже сьогодні нових творчих зусиль технологів і дизайнерів.
4.2.2. Електронні видання
У книзі минулого століття з'явилися додаткові елементи електронні засоби поширення інформації, які, поряд з друкованими, стали відігравати важливу роль у розповсюдженні та зберіганні інформації. Однак, не всі інформаційні матеріали на дисках відносяться до ЕВ.
У ГОСТ 7.83-2001 ЕВ визначається як «електронний документ, що пройшов редакційно-видавничу обробку, призначений для розповсюдження у незмінному вигляді, має вихідні відомості».
111
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
Відповідно стандарту ЕВ поділено на такі різновиди:
за основною інформацією (текстова, образотворча, звукова, мультимедійне ЕВ, програмний продукт);
за цільовим призначенням (офіційне, наукове, науково-популярне, виробничо-практичне, нормативне, навчальне, масово-політичне, довідкове, рекламне, для дозвілля, художнє);
за наявністю чи відсутністю друкованого еквівалента;
за технологією поширення (локальне, призначене для локального використання на переносних машиночитальних носіях; сітьове, що доступне потенційно необмеженій аудиторії користувачів через телекомунікаційні мережі; комбінованого розповсюдження);
за характером взаємодії споживача і ЕВ (детерміновані параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким визначені видавцем і не можуть бути зміненими споживачем; не детерміновані (інтегровані) ЕВ, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким прямо чи опосередковано встановлюється споживачем відповідно до його інтересів, мети, рівня підготовки і т. п. на основі інформації і за допомогою алгоритмів, що визначаються видавцем);
за періодичністю (періодичне, неперіодичне, серійне, продовжене, оновлене);
за структурою (однотомне, багатотомне, електронна серія).
ЕВ нині відносяться до динамічно розвинутих і глобально поширюваних видів інформаційної продукції. їх багатогранна якість, технічні параметри і види невпинно зростають. Вони все частіше супроводжують друковані видання у вигляді електронних версій на компакт-дисках, що додаються до друкованих видань. Перспективний їх розвиток безсумнівний, однак, вони ніколи не зменшать і не замінять друковані. Ринок засобів інформації, не дивлячись на зростання ЕВ, залишається і у подальшому привабливим, з великим обсягом капіталу. Людство не зможе залишитися без книг, періодики, реклами і паковання в аналоговому друкованому вигляді.
ЕВ уже не далеке майбутнє, про що свідчать технологічні розробки останніх років. Для них характерні топологічні ознаки, відмінні від традиційних: своєрідна технологія проектування,
112
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
продукування й розповсюдження, наявність друкованих еквівалентів, а також характер взаємодії споживача інформації і видання.
Конструкції ЕВ (e-book, інтегровані з класичними) сьогодні знаходяться у стадії інтенсивного розвитку. Спочатку ЕВ існували тільки як аналог (версія) або доповнення друкованих. Для їх використання було потрібне спеціалізоване додаткове устаткування, щоб зробити таке видання доступним для сприймання. У загальному вигляді характер взаємодії споживача інформації і електронної версії книги можна було представити так: існує деякий пристрій для демонстрації електронної версії, в який вставляють мікро-касету (дискету, компакт-диск) з базою даних, або який має зв'язок з Інтернетом. На внутрішній екран цього пристрою виводиться інформація (текст, ілюстраційні зображення). Сьогодні технічні можливості візуалізації стали значно ширшими (від компактних моніторів до носіїв з фізичними властивостями, подібними до пергаменту чи паперу).
Однак, не дивлячись на зростання Інтернет-аудиторії та величезні потоки електронної інформації, нинішня діяльність електронних видавництв і поширення їх продуктів не знищують стандартну класичну книгу, а лише дають їй новий поштовх розвитку. Головною інформаційною частиною усякого ЕВ залишається текст у фрагментах чи у повному обсязі усього видання. Якщо таке видання складено на комп'ютері, відредаговано і відкоре-говано, а потім заверстано, то його вже можна назвати електронним (числовим, цифровим) або електронною книгою (e-book), мультимедійним при наявності звукового супроводу.
У ілюстрованих ЕВ матеріал, як правило, більш інформативний ніж у друкованих, що завжди краще для сприйняття і розуміння. Ілюстрації несуть завжди навіть більше інформації ніж текст, якщо вони поруч на сторінці, бо ефективніше діють на читача. Однак, їх також треба редагувати, корегувати, калібрувати і суміщати (верстати) з текстовими матеріалами. Комп'ютерні програми забезпечують здійснення всіх цих операцій, включаючи й такі як растрування, тренінг, кольороподіл, ретуш, контроль якості. Невід'ємною частиною ЕВ став звуковий супровід, який може навіть самостійно читати текст чи ремарки, створювати
113
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
звукові ефекти і давати необхідні пояснення. Отже, ЕВ уже не новинка, вони стали засобом комплексного інформаційного процесу, який має новий вищій рівень за всі інші засоби масової комунікації.
Принципова відмінність друкованих видань від електронних у більш широких можливостях останніх. Читач може вільно переміщуватися з одного видання в інше, моделювати технологічні і виробничі процеси, слухати звуковий супровід. Складниками ЕВ залишаються текст, ілюстраційні матеріали, різноманітні анотації. З'явився звуковий супровід, анімація та відео. А друкований еквівалент завжди поруч, що, безумовно, покращить інформативність видання.
ОДнак, щоб з'явилося принципово нове ЕВ книги, газети і журналу, необхідним залишається час для творчого вдосконалення числових технологій. Такі комп'ютеризовані технологічні процеси завойовують усе більше видавничого простору в наш час. Сьогодні комп'ютер редагує, художньо і технічно оформлює видання і навіть розповсюджує їх (на компакт- і DVD-дисках, в Інтернеті) у супроводі звуків музики, текстової звукової інформації та відео, але не може замінити у повному обсязі творчої роботи редактора, технолога, менеджера. За такими комп'ютерними програмами майбутнє.
На рис. 4.3 наведено класифікаційну схему нині популярно відомих ЕВ.
За методами розповсюдження всі ЕВ можна розділити на дві групи: на фізичних носіях, переважно комапкт-дисках, та у дискретних локальних і глобальних мережах.
Друковані та ЕВ можна класифікувати за форматом. Однак, у друкованому виданні «формат» характеризує фізичні розміри видання, у той час, як у ЕВ формат означає яким чином інформація представлена у файлі комп'ютера. У минулому XX ст. ЕВ розповсюджувалися, переважно, у текстовому форматі (.doc тощо). Сьогодні використовуються два особливі гіпертекстові формати PDF та HTML. Якщо у виданні представлено цифрову анімацію, аудіо- чи відео-фрагменти, то таке ЕВ називають мультимедійним.
114
Класифікаційні ознаки

ЕЛЕКТРОННІ ВИДАННЯ

^>


















Метод розповсюдження
^
на CD-ROM

у ме

о













1


1





Формат
Ф
PDF

HTML

мультимедійні



О























Періодичність
і/
неперіодичні

пері

о






































Тип видання
_і\
книги

серійні

реклама

газети

жу



О






































Тематика
]/
художні

наукові

навчальні

дитячі

до



Рис. 4.3. Класифікація електронних видань (ЕВ)

Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
Мультимедіа означає комп'ютерні можливості відображення інформації у сукупності різних форм: текст, графіка, відео-, аудіо-, анімація тощо. Комбінація книги із CD-ROM, який несе мультимедійну інформацію, відноситься до цієї категорії.
Тематика ЕВ достатньо широка:
навчальні посібники (підручники, конспекти лекцій, практи-муми, методичні вказівки, тексти рефератів тощо);
періодичні видання (газети, журнали, календарі);
дитячі книжки у формі мультимедійних сценаріїв казкового, літературно-художнього, пригодницького жанру, науково-популярного і навчального типу;
художня і науково-популярна література;
довідкові та енциклопедичні словники;
раритетні раніше друковані та рукописні видання;
альбоми, атласи, різноманітні довідково-картографічні схеми, листівки і навіть деякі види паковань тощо.
Досвід показує, що традиційний підручник на папері у його текстовій друкованій версії ще рано здавати в архів. Головні його переваги у викладенні змісту предмету, над яким можна працювати у притаманній кожній людині часовій концепції пізнання. На жаль, людина ще не навчилася представляти довкілля у мультимедійних формах так само легко, як у тексті на папері. Можливо це вдасться зробити у майбутньому. Та все ж електронний навчальний посібник з друкованим аналогом зможуть органічно об'єднати різні форми представлення змісту дисципліни текстову, візуальну, звукову, графічну, анімаційну відтворити зміст інформації у кольорі, об'ємі та русі. У цьому його безсумнівна перевага. Традиційний (класичний) друкований та електронний підручники доповнять один одного у недалекому майбутньому.
Наукові та технічні видання, неперіодичні та періодичні стають все більше популярними, головним чином завдяки швидкому поширенню інформації на CD-ROM і через глобальну мережу Інтернет. А також завдяки спрощення процесу отримання інформації за незначної її вартості та трудомісткості, порівнюючи з друкованими виданнями.
116
Розділ 4, Розробка і аналіз виробничої програми
У мережі Інтернет нині розповсюджуються різноманітні періодичні ЕВ, які вже склали конкуренцію друкованим:
науково-популярні та технічні журнали, починаючи з комп'ютерних («Computer World», «Computer Week») і закінчуючи видавничо-поліграфічними («Printing World», «Seybold Report», «Poligrafika», «Print Week», «Print Plus», «Курсив») та музичними;
громадсько-політичні («Кореспондент», «Фокус», «Обзор», «Українська правда», «Аргументьі и фактьі» тощо), науково-популярні, дитячі та юнацько-молодіжні газети;
літературно-художні та розважальні видання.
У ЕВ, так само як і у друковані, сьогодні все більше вноситься реклама у різноманітних формах. У періодичних ЕВ реклама може автоматично переноситися із заверстаних у комп'ютері сторінок оригінал-макету в майбутні друковані та ЕВ.
Успішні у бізнесі видавництва нині займаються випуском літератури як за традиційною, так і за новими комп'ютерними і сітьовими технологіями. Всі вони використовують глобальну мережу Інтернет для маркетингу і поширення видань. Поряд з друкованими готуються і випускаються видання на компакт-дисках, причому як правило, це інтегровані (комплексні) видання у друковану книгу вкладається супутній компакт-диск з програмними та ілюстраційними мультимедійними матеріалами, доповнюючи інформаційні матеріали друкованого видання.
Виробництво ЕВ і друкованих видань все більше інтегрується у єдиний простір медіа-індустрії. Однозначно, у сфері тої ж медіа-індустрії проходить процес інтеграції художньо-технічного оформлення і продукування друкованих і ЕВ у видавництвах і на поліграфічних підприємствах. Друкований і електронний примірники, на наш погляд, слід вважати як елементи одного і того ж інформаційного видання. Розвиток електронної комерції, як і технологій «друк на замовлення» стримуються в нашій країні, поки що, нерозвинутою системою електронних засобів і систем розрахунків, але це не означає відсутності перспективи у цьому напрямі.
У подальшому, широкий розвиток мультимедійних технологій і розповсюдження електронної комерції накладе свій відбиток
117
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
на конкурентноздатність видавничо-поліграфічних фірм. Переваги у реалізації навіть самої високоякісної продукції будуть мати ті, хто швидше і ефективніше освоїть електронні сфери комерції. Видавничо-поліграфічні підприємства, які не матимуть власної техніки і програм мультимедійних технологій для продукування ЕВ, зазнаватимуть труднощів у отриманні замовлень, їх продукція програватиме на ринку. Комплексні (інтегровані) видання вже сьогодні мають безсумнівні переваги у сфері розповсюдження перед звичайними традиційними (друкованими і просто мультимедійними).
Для того, щоб ЕВ сьогодні стали інтенсивно видаватися, є низка важливих чинників. Традиційні видання досить дорогі за собівартістю й мають обмежені можливості щодо обсягу інформації, особливо ілюстраційної. ЕВ дозволяють скоротити деякі витрати у виробництві і розповсюдженні. Ціни на папір, особливо високої якості, постійно зростають. Крім цього, у витрати необхідно включати інвестиції на використання відповідних друкарських машин, ціни на які також неупинно зростають. Тому видавці завжди вводять колір у видання у обмеженому обсязі для скорочення друкарських витрат. Зберігання друкованої продукції також вимагає витрат. Якщо друковане видання мало підвищений попит, то його перевидання не на багато скоротить загальні витрати.
Отже, переваги ЕВ такі:
можливості включення у видання мультимедійних елементів: звуку, відео і гіперпосилань;
миттєва доставка споживачу і швидкий доступ до інформації (Інтернет, компакт-диски, електронна пошта);
економічна доцільність у продукуванні і зберіганні;
екологічні переваги (збереження лісів);
можливість легкого поновлення видань.
З усього сказаного випливає необхідність розробки нових проектів видань і паковань, підприємств ВПК у об'єднаних комплексних розробках нових технологій, продуктів і виробництв. Об'єднання технологій і виробництва традиційних друкованих і ЕВ у проектах нових і переоснащуваних (що підлягають реконст-
118
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
рукції) організаціях поклик часу. Також не виключається, звичайно, можливість проектування кооперації між спеціалізованим видавництвом і поліграфічним підприємством у бізнес-планах, які об'єднають комплексні проекти.
У спеціалізованому електронному видавництві для деяких не складних ЕВ може бути відсутньою кооперація з традиційним підприємством по таких трудомістких операціях як виготовлення друкарських форм, друкування, післядрукарська обробка. Обов'язкові друковані елементи оформлення ЕВ (вихідні дані, зміст, реклама тощо) можуть бути виготовлені у самому видавництві на офісній техніці. Першочергове значення тут набувають інші чинники: швидкодія комп'ютерів і мереж, обсяг пам'яті жорстких дисків, апаратне і програмне забезпечення, тим більше, що художньо-технічне поліграфічне оформлення CD-ROM хоч і вимагає досконалого дизайну, однак не трудомістке.
При будь-яких високих досягненнях комп'ютерних технологій основою успіху видавництва (електронного і класичного) залишається тематика та якість видань (змістовна і художньо-технічна) виробничої програми (тематичного плану), з розробки якої починається проектування. Включення у нові проекти новітніх перспективних розробок, безумовно, обов'язкове й необхідне, бо відповідає потребам і вимогам ринкової економіки.
4.2.3. Періодичні видання
До періодичних і продовжуваних видань відносяться газети, журнали, бюлетені, періодичні реферативні збірники, експрес-інформація, календарі, друкована реклама, що повторюється.
Кількість періодичних видань у світі зростає високими темпами та на сьогоднішній день становить 20 % усього ринку друкованої продукції (включаючи навіть паковання). Зокрема, часописів (газет, журналів), що друкуються всіма мовами світу та поширюються малими, середніми та великими накладами, випускається понад ЗО тис. назв.
119
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
Газета (італ. «gazzetta», англ. «newspaper», нім. «zeitung», франц. «journal») несе офіційну й оперативну актуальну інфор-маці. про події у світі.
Відповідно ДСТУ 3017-95 газетне видання це один чи кілька аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, видавничо пристосоване до специфіки даного періодичного видання, що виходить через певні проміжки часу, містить офіційні документи, оперативну інформацію і матеріали з актуальних громадсько-політичних, наукових, виробничих тв інших питань, а також літературні твори, фотографії та рекламу; має заздалегідь визначену постійну щорічну кількість і назву нумерованих чи датованих однотипно оформлених випусків, які не повторюються за змістом.
Газету можна випускати впродовж короткого часу, обмеженого періодом проведення певного заходу, конференції, фестивалю тощо. Газета може мати додатки у вигляді окремих газетних випусків у вигляді газетно-журнальних видань, які мають самостійну назву, а також платівок, дискет, магнітофонних плівок. інших носіїв аудіовізуальної інформації.
У виробництві газет до технології, техніки і витратних матеріалів ставляться особливі вимоги: висока продуктивність, стабільна роботоздатність, забезпечення задовільної якості.
Характерною ознакою XX ст. став бурхливий розвиток газетного виробництва у світі та в Україні. З'являються періодичні газетні видання обсягом до 500 сторінок («New York Times»), з мільйонними накладами («Правда», «Известия»), щоденною періодичністю та декількома випусками на день (ранковим, вечірнім), географією поширення від Далекого Сходу до Карпатських гір, що мали різні за змістом окремі сторінки, наприклад, «Правда» у СРСР.
Наприкінці століття в Україні руйнується система випуску невеликої кількості назв газет масовими тиражами. Натомість зростає перелік газет різноманітної тематики, непідвласних цензурі, й налагоджується їх виробництво малими та середніми накладами.
120
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
Цей час позначився значною інтенсифікацією розвитку газетного виробництва, зумовленою поширенням комп'ютеризованих методів опрацювання текстово-ілюетраційної інформації, причому на всіх етапах видавничо-поліграфічного процесу. Сьогодні газети складаються із окремих надрукованих аркушів великого, середнього й малого форматів, підібраних у комплект. іноді вони мають декілька різних за змістом частин, що зібрані в один блок.
Ситуацію на світовому ринку газетної періодики початку ХХІ ст. Всесвітня газетна асоціація WAN оцінює таким чином1:
в усьому світі газетні наклади зростають (щоденно нині реалізується 450 млн. примірників) так само, як і число нових назв (кількість щоденних газет перевищила 10 тис. назв);
газети сьогодні читають більше 1,4 млрд. осіб;
сукупний наклад безкоштовних газет виріс удвічі за останні п'ять років.
Зростає попит на електронні газети. У 2000 році в мережі Інтернет нараховували вже більше 5 тис. назв таких видань. На перше місце виходить актуальність інформації. Однак видавці тут втрачають прибутки від реклами і передплати, тому, як правило, в Інтернет потрапляють тільки окремі статті або переліки заголовків із коротким змістом преамбулою до матеріалу, що зацікавлює читача та заохочує його придбати друкований примірник.
В Україні вже у 2006 році у всіх сферах розповсюдження було зареєстровано та перереєстровано 19 351 періодичне видання, з них 12 533 газети. Збільшилися темпи розвитку регіональних друкованих періодичних видань. Так, наприклад, якщо в середині 90-х років у Київській області видавалося 48 газет, то сьогодні зареєстровано більше тисячі, з них тільки у м. Києві 800: державних, комунальних, приватних, колективних та комерційних структур, релігійних конфесій, політичних партій, рухів і фізичних осіб.
1 Електронний ресурс: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].ru/opennews.php?id=16252
121
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
Журнал (від франц. journal) періодичне видання, що видається під однією назвою, має постійні рубрики, містить статті, реферати, інші матеріали з різних громадсько-політичних, наукових, виробничих питань тощо, літературно-художні твори, ілюстрації, фотографії. На відміну від книг, випуск журналів носить здебільшого комерційний характер і витрати на них покриваються не лише читачами, а й рекламодавцями. Журнали можуть мати додатки у вигляді електронних версій, періодичних, неперіодичних і продовжених додаткових видань, а також платівок, дискет, магнітофонних стрічок, інших носіїв аудіовізуальної інформації.
У зв'язку з обмеженим терміном використання (не враховуючи видань, що входять до колекцій бібліофілів) вони відрізняються від книг змістом, формою, структурою, технологією й технікою виробництва, витратами на матеріали. Журнали мають особливості художнього оформлення (дизайну), організації виробництва та засобів розповсюдження залежно від періодичності, тиражу, обсягу, формату, фарбовості, ілюстративності, тематики.
В Україні нині спостерігається журнальний бум, який супроводжується швидкоплинною зміною технологій і посиленням впливу транснаціональних видавничих корпорацій, які продукують і розповсюджують у нас всесвітньо відомі видання (National Geographic, Cosmopolitan, Burda Mode, Print Week тощо).
Багато журналів сьогодні мають електронні аналоги (версії) в Інтернеті, дешевші за собівартістю від паперових, бо для них не потрібні папір, друкарні, приміщення для зберігання. Мас-медійні версії на електронних носіях, які доповнюють журнали додатковою інформацією, хоча й ускладнюють технологічні процеси виготовлення, набувають усе більшої популярності, не дивлячись на те, що для споживача, поки що, такі варіанти видань дорожчі за традиційні друковані.
У 2006 році кількість журнальних видань в Україні зросла до 2385, загальний тираж яких становив 123784,1 тис. примірників. У 2007-2008 роках спостерігалося зростання кількості часописів
122
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
як наукової, так і соціальної тематики українською, російською, англійською, німецькою, кримськотатарською, а також двома і навіть декількома мовами народів України і світу.
Журнальна продукція сьогодні класифікується за багатьма ознаками. Так, за періодичністю виокремлюють часописи: щотижневі, двотижневі, щомісячні, двомісячні, щоквартальні, щорічні. Окремі видання виходять з нетрадиційною періодичністю (10 випусків на рік, здвоєні числа, спецвипуски, присвячені тим чи іншим подіям тощо).
Серед інших основних класифікаційних ознак журналів можна виділити такі:
тематика. За цим критерієм розрізняють: суспільно-політичні; природничі; технічні; сільськогосподарські; присвячені питанням медицини, охорони здоров'я; фізичної культури та спорту; освіти, культури; преси, книгознавства, поліграфії; філологічних наук; мистецтва, мистецтвознавства; літературознавства; а також видання літературно-художні; для дітей; література універсального змісту;
цільове призначення. Тут видання групуються на: громадсько-політичні; наукові; науково-популярні; виробничо-практичні; навчальні, науково-виробничі; нормативні виробничо-практичні, виробничо-практичні для аматорів, видання для організації дозвілля; літературно-художні; офіційні; довідкові; рекламні;
технічні й технологічні параметри. До основних з них належать: формат, обсяг, тираж, фарбовість, ілюстративність, тип обкладинки чи палітурки, метод скріплення блоку, наявність вкладок (вклейок), характер оздоблення всього видання чи окремих елементів (лакування, каширування плівкою (фольгою), позолота, тиснення, висічки, внесення духмяних речовин), наявність електронної версії тощо.
Конструкція журналів за останні 10-15 років стала складнішою, у тому числі й за рахунок архітектурно-технічних надлишків і незвичних побудов. Наклади порівняно з попередніми роками значно зменшились. Однак, зросла кількість назв. Це та-
123
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
кож викликає необхідність розроблення інших схем технологічного процесу, іншої організації роботи видавництв і друкарень, використання агрегатних потокових ліній.
Скріплення друкованих аркушів здійснюють сьогодні, як і за минулих часів, дротом, нитками та клеєм. Скріплення дротом вважається найдешевшим способом, і тому його використовують при виготовленні журнальної продукції для широкого кола читачів. Однак, у накидку скобою і нині прошивають значну кількість елітних, а також багатотиражних і великих за обсягом часописів (наприклад, європейський елітний щотижневик Focus накладом 1,5 млн примірників обсягом 300 сторінок).
Періодичні реферативні видання багато в чому нагадують журнальні. Однак технічні параметри і художньо-технічне оформлення їх значно спрощено. їх цільове призначення коротка оперативна інформація. Вони не розраховані на довгострокове зберігання.
Наукові періодичні збірники навчальних і науково-дослідницьких закладів мають обмежений простір поширення, невимогливий дизайн, але важливе значення і довгостроковий термін зберігання.
Календарі можуть бути щорічні, щомісячні, щотижневі. Це періодичне довідкове видання з послідовним переліком днів, тижнів, місяців даного (певного) року, а також з іншими відомостями різного характеру. Мають відповідне художньо-технічне оформлення і безліч різновидів. Найбільш поширені:
Календар книжкового типу це календар-щорічник, який випускають у вигляді книжкового видання, з матеріалами, підібраними відповідно до певної тематики, і призначений для певних категорій читачів.
Відривний (перекидний) календар це щорічник, у якому для кожного дня чи тижня, місяця, відведено окремі аркуші, що відриваються або перекидаються.
Табель-календар аркушеве видання з переліком днів року, розміщених за місяцями у вигляді таблиці.
124
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
Календар знаменних дат щорічник (щоквартальник, щомісячник, щотижневик) з вибірковим переліком днів року, пов'язаних з певними пам'ятними подіями та відомостями щодо цих подій.
Друкована реклама один з основних засобів інформації поряд з багатьма іншими і може бути віднесена до періодичних видань. Широко розповсюджені рекламно-каталогові видання: проспекти, брошури, буклети, що періодично повторюються; рекламно-подарункові фірмові календарі, ділові щоденники, записні книжки; різноманітні плакати: білборди, брандмауери, аплікації; вкладна аркушева реклама у книжкових та періодичних виданнях, а також реклама на різноманітних сувенірних і промислових виробах, що наноситься на них засобами друку. Друкована реклама розрахована виключно на зорове сприйняття і тому займає провідне положення серед усіх засобів реклами і може періодично повторюватися.
Друкарство слугує засобом виготовлення серійної реклами великими накладами сучасними методами друку на папері, металі, пластику, плівці, тканинах. Новітні технологічні процеси на основі комп'ютерної техніки та програмного забезпечення дозволяють створити кольорову рекламу будь-якої складності та довільного формату.
4.2.4. Етикетко-пакувальна продукція
Відповідно з ДСТУ 2887-94 «Паковання та маркування. Терміни та визначення», чинного від 01.01.96 p., паковання (тара) це засіб чи комплекс засобів, що забезпечують: захищеність продукції від пошкодження і втрат при транспортуванні, зберіганні та реалізації, а навколишнє середовище від забруднення. Тара, що призначена для певного виду продукції, повинна бути маркованою, що здійснюється нанесенням тексту, умовних позначок та рисунків безпосередньо на паковання, на продукцію і (або) на етикетку.
125
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
У Європейському Союзі (ЄС) розроблені відповідні правила маркування, етикетування та пакування широкого кола продовольчих і промислових товарів. На тарі чи етикетці промислової продукції повинні бути розміщені деякі обов'язкові відомості: назва продукту, перелік інгредієнтів, маса нетто, мінімальний термін придатності, умови зберігання і використання, назва фірми-виробника, регіон виробництва тощо.
Останнім часом у EC посилюються вимоги до штрихового коду на пакованні. Міжнародне стандартне штрихове кодування на всіх видах продукції поширюється із 70-х років XX ст. спочатку на добровільних засадах, а згодом, у наш час, фактично стало обов'язковим на всіх видах промислової і видавничої продукції. Відсутність необхідної інформації сприймається споживачем як свідчення більш низької якості товару.
За рахунок використання: різноманітних матеріалів з ароматизаторами та захисними наповнювачами, двомірних штрих-кодів, різних захисних елементів від підробок, маркувань, які виявляються завдяки зміні своїх властивостей під дією температури, ІЧ-, УФ-випромінювання, сучасні паковання (тара і етикетки) наблизилися за якістю до високо технологічних інтелектуальних виробів і несуть для споживача необхідний обсяг корисної інформації.
Окрім цього, висока якість художнього оформлення паковання і етикетки за дизайном і друком для будь-якого товару слугує ознакою його високої якості та надійності виробників товару.
Для друкування на різноманітних за конструкцією та витратними матеріалами (папір, картон, метал, скло, деревина тощо) пакованнях та етикетках застосовують нині класичні та числові методи друку: плоский офсетний зі зволоженням та без зволоження друкарських форм; високий офсетний (типоофсетний); флексографічний; трафаретний; глибокий; тамподрук; струминний та різні комбіновані й гібридні із застосуванням числових технологій і унікального обладнання.
Набули поширення оздоблення паковань і етикеток лакуванням, металізацією, тисненням, припресуванням голограм, комбінуванням фірмових кольорів, застосуванням полімерних
126
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
плівкових матеріалів з липким клейовим шаром (так званих «са-моклейних матеріалів») або термоусадкових. До останніх можна віднести етикетку у вигляді оболонки («sleeve») циліндричної заготовки із багатошарової полімерної комбінованої плівки із заздалегідь надрукованим рисунком і текстом між шарами. Така оболонка-заготовка «одягається» на паковання різних розмірів і конструкцій. Після нагрівання плівка стискається, щільно обгортаючи паковання. Склад шарів оболонки тримається виробниками у секреті, тим самим виконуючи захисні функції запакованого товару, і споживач застрахований від зловмисного проникнення у паковання, а отже і від підробки.
У розвитку етикетко-пакувальної індустрії бачаться такі перспективи:
розширення сегменту пакування;
посилення тенденцій до глобалізації виробництва мате ріалів і засобів пакування зі зростанням автоматизації процесів;
' удосконалення технології виготовлення витратних матеріалів із зберігаючими властивостями, засобів друку і методів опорядження тари і паковання з використанням гібридних технологій;
підвищення художньо-технічного рівня оформлення та якості паковань;
пошук напрямів економії витрат і нових стратегій реалізації.
4.2.5. Конверти і листівки
У наш буремний час невпинного розвитку засобів інформації закономірним було б прогнозувати падіння попиту на конверти і листівки. Однак, на противагу такому прогнозу, попит на них залишається стабільним і навіть таким, що має перспективу поступального розвитку, оскільки вони стали продуктами широкого вжитку. Функції їх невпинно розширюються, а разом із ними зростають засоби їх оформлення технологіями друкування й оздоблення. Останнім часом широко використовуються конверти і листівки зі заздалегідь надрукованими поштовими реквізитами, товарними знаками, візитними картками, рекламною і навіть мультимедійною інформацією. Художньо-технічне оформлення давно вивело їх призначення за межі листування.
127
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
Нормативними документами в Україні, які регламентують основні параметри та розміри конвертів, а також технічні вимоги до їх виготовлення, є ДСТУ 3876-99, а для листівок СОУ 22.2-02477019012004 «Картки образотворчі немарковані. Технічні умови», що відповідають міжнародним стандартам ISO.
На даний час в Україні виробляються марковані прості та художньо-технічно оформлені конверти і листівки різних форматів. Стандартні призначені для автоматизованого поштового оброблення, а художні ще й для різноманітних презентацій та поздоровлень. Для їх продукування використовують різні технології друкування й оздоблення. Для виготовлення конвертів, наприклад, стандартних, а іноді й нестандартних форматів, використовують потужні потокові лінії, до складу яких входить цілий комплекс машин і пристроїв.
Нині використовують також конверти з «вікном», а іноді й з двома «вікнами», заклеєними прозорою плівкою. Особливої уваги заслуговують конверти з панорамним вікном на весь лицьовий бік конверта, бо таке оформлення дуже ефективне для рекламних акцій. Внутрішня сторона конверта, яка може бути задрукована фоном сірого або синього кольору, або тангірною сіткою для забезпечення його непрозорості, особливо у разі виготовлення з тонкого паперу, може бути також використана для реклами.
Більш елегантного вигляду конвертам і листівкам надає тиснення фольгою, блінтове або конгревне. Його застосування додає зображенням рельєфності, пластичності, глибини, ошатності. Конгревне тиснення можна зробити на будь-якому папері (картоні). Чим вища якість та товщина матеріалів, тим кращим буде ефект тиснення.
4.2.6. Плакати
У кінці минулого і на початку XXI століття широкого розповсюдження в якості друкованої продукції одержали рекламні плакати малого, середнього і велетенського розмірів,
128
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
транспоранти (афіші), білборди, реклама на транспорті й навіть на будівлях і спорудах тощо. їх художньо-технічне поліграфічне оформлення набуло особливого значення. Виникла необхідність досягти максимально високої якості видавничої продукції такого типу на специфічних матеріалах, засобами традиційних і спеціальних методів друку, використовуючи широкий спектр кольорів, оригінальне художньо-технічне оформлення.
У більшості випадків плакатна продукція має прямокутну форму. Елементи композиції тут можуть розташовуватися у самих несподіваних місцях. Однак, при цьому визначається головний елемент композиції композиційний центр, найбільш важливий у змістовному відношенні елемент, який допомагає відразу визначити суть реклами, зрозуміти її зміст. Він повинен виділятися своїми розмірами, кольором, обрамленням і іншими засобами серед іншого зображувального матеріалу. При цьому необхідно враховувати одну з важливих зорових ілюзій оптичний центр прямокутника розташовується завжди вище геометричного. Характер, розміри і місцезнаходження композиційного центру практично визначається побудовою всієї композиції, однак вірне розташування всіх елементів залежить саме від нього та від формату видання.
Сьогодні на наших вулицях і дорогах з'явились великі та величезні рекламні плакати білборди. Це мабуть вимога часу. На жаль ні галузевого, ні тим більше державного стандарту на таку поліграфічну продукцію в Україні ще не розроблено. Однак, необхідність їх продукування постала саме перед поліграфічною промисловістю.
Існував галузевий стандарт ОСТ 29.28-79 «Плакатьі. Полигра-фическое оформление. Общие технические требования». За ним передбачена класифікація плакатів по цільовому призначенню за чотирма групами: громадсько-політичні, інструктивно-пропагандистські, інформаційно-рекламні та навчально-методичні.
За форматом плакати регламентуються у стандартних аркушах і можуть бути виконані в 1/16, 1/12, 1/8, 1/6, 1/4 і 1/2 частки
129
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
аркушу, а також в 1, 2, 4, 6, 8 і більше стандартних аркушів. Допускалось застосування нестандартних вітчизняних і імпортних форматів.
Навіть у ті часи за стандартом не регламентовано художньо-графічні прийоми оформлення, як такі що відносяться до творчості і вирішуються художником разом з видавництвом з врахуванням можливостей поліграфічного виконання. Вибір формату та орієнтація сторін у просторі (широкої до вузької) також залишалось і далі залишається прерогативою дизайнера.
Для друку плакатних видань використовувались високий, плоский (літографський, фототипний, офсетний), глибокий, трафаретний, а також оперативні (ксерокс, ротапринт) методи друку. Плакати друкувались з однієї сторони паперового аркушу, а при розміщенні в прозорих вітринах використовувався двосторонній друк.
Поширенню білбордів сприяли процеси розвитку спеціальних методів друку і числові технології. Вони внесли у цей вид рекламної продукції високу технологічність, особливий комфорт, престиж і зацікавленість.
Саме розвиток трафаретного і струминного методів друку дали поштовх до можливості продукування рекламної плакатної продукції не бачених раніше форматів і якості відтворення.
4.2.7. Вироби широкого вжитку
Широкого застосування сьогодні знайшли методи маркування й оздоблення різноманітної продукції технологіями друку: обладнання, сувенірів, одягу, дитячих іграшок тощо.
Виробництво рекламно-сувенірної продукції, спрямовані на підтримку фірм, та ушляхетнення виробів широкого вжитку це одна з галузей нинішнього розвиненого бізнесу, яка стрімко входить у наше життя.
Візитки, запальнички, фірмові горнятка, ювілейні значки, письмове приладдя, брелки тощо, а також шильдики маркування і декорування виробів легкої, фармацевтичної, машино-
130
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
будівної промисловості всі вони вимагають ошатного оздоблення та інформаційного забезпечення, а, отже, застосування технологій друкування.
Особливе місце у цій різноманітності виробів широкого вжитку займають «електронні гроші» банківські картки. їх іще називають «пластиковими», що вже стало, практично, укоріненим сленгом незалежно від того, зроблені вони з пластичних мас чи з іншого багатошарового матеріалу. Зазвичай, більшість банківських карток робили і сьогодні роблять з полівінілхлоридного пластикату (ПВХ) з використанням плоского офсетного друку. Однак, існує цілий ряд інших матеріалів основ карток і технології їх високоякісного виробництва з використанням спеціальних методів друку для великих, середніх і малих тиражів.
Для продукування будь-якої банківської картки необхідно застосування додрукарських, друкарських і післядрукарських технологічних процесів та обладнання: друкувальних пристроїв, комп'ютеризованих редакційно-видавничих процесів, ламінаторів, висікальної техніки тощо.
Особливості поверхні і складні конструкції усіх цих виробів широкого вжитку не зупиняють, а, навпаки, сприяють розвитку нових технологій і видів устаткування видавничо-поліграфічної справи. Сьогодні тут панують тампонний, трафаретний, сублімаційний та струминний методи друку. Використовуються у якості основи для друку метали, пластики, шкіра штучна і натуральна, тканини, деревина, а для нанесення зображення плас-тизолеві, сольвентні та водні фарби і тонери, термотрансферні системи, гібридні технології.
4.2.8. Продукція, що потребує поліграфічного захисту
Види різноманітної продукції, які у ринкових умовах сьогодні потребують захисту від підробок, увесь час поповнюються як за рахунок нових видавничо-поліграфічних (ЕВ, па-ковань, етикеток, цінних паперів, бланків суворого обліку тощо), так і сільськогосподарських та промислових виробів (продуктів
131
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
харчування, сувенірів, іграшок, одягу і навіть деяких видів верстатів і машин).
Цінні папери (грошові знаки, облігації, акції, паспорти, білети миттєвих і тиражних лотерей, інші документи суворого обліку) є виключно продукцією державних закритих підприємств і регламентуються Міністерством фінансів України. Наказом Мінфіну № 138 від 16.08.1995 року затверджено «Порядок видачі ліцензії на виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку», де наведено номенклатуру цих виробів, виготовлення яких ліцензується Мінфіном України. Друкування бланків цінних паперів і документів суворого обліку можуть здійснювати тільки спеціалізовані поліграфічні підприємства, які мають відповідні повноваження і ліцензію Мінфіну України. Ці підприємства оснащені спеціалізованим обладнанням і використовують закриті технології, а організація виробництва на них унеможливлює виток інформації, призначеної для обмеженого доступу.
Наймасовішу групу поліграфічної продукції, яка може бути підробленою, слід вважати акцизні марки, паковання товарів і етикетки на всі види промислових і продовольчих виробів.
Сьогодні розроблено багато варіантів технологій друкування, підготовки до друку і оздоблення продукції, що забезпечують поліграфічними методиками захист будь-якого товару, які неможливо підробити у кустарних умовах. Тому будь-які підробки можуть бути викриті й знешкоджені, а їх автори знайдуть заслужене покарання, встановлене законами України.
Проектування виготовлення продукції суворого обліку і обмеженого інформаційного доступу щодо символів і змісту захисних елементів, та технологій їх внесення у вироби, здійснюється обмеженим колом організацій. їх діяльність також знаходиться у компетенції Мінфіну України.
4.3. Технічні характеристики видань
До технічних характеристик (параметрів) видань відносяться:
формат добуток ширини на висоту видання у мм, або довжини на ширину аркуша задруковуваного стандартного
І уЈ
i Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
розміру, поділений на частку аркушу (кількість сторінок на друкарському аркуші) у см;
обсяг (об'єм) у фізичних (паперових, авторських, обліково-видавничих, друкарських) аркушах чи у сторінках;
наклад (тираж) у тис. примірників;
поліграфічне оформлення: фарбовість видання і його елементів; відсоток і характер ілюстрацій (тонові, штрихові, чорно-білі, дуплекс, повноколірні, растрові з визначеною лініатурою растра); обсяг основного і додаткового тексту у відсотках і фізичних аркушах набору (тисяч знаків); метод друку основної частини видання і його додаткових елементів; за необхідності може бути наведено характер задруковуваного матеріалу і тип друкарських фарб;
конструкція (структура): кількість зошитів, сторінок в одному зошиті, додаткових елементів; спосіб фальцювання і комплектування; тип і конструкція палітурки (обкладинки) і її оформлення; витратні матеріали (папір, фольга, нитки, клей тощо).
Важливим параметром будь-якого виробу завжди були його геометричні пропорції (розміри). Особливого значення вони набувають у виданнях, бо всі друковані продукти несуть саме візуальну інформацію.
Інформаційні символи завжди мали свою форму і формат. Ще за часів фараонів Єгипту були вироблені певні вимоги до якості і формату папірусів, на яких записувались державні постанови.
Вільям Двіггінс у 1922 р. визначив таке поняття як «графічний дизайн», що ознаменувало появу нового фахівця дизайнера у засобах візуальної комунікації. У цій царині професійної діяльності об'єднались різні види художньо-технічного оформлення виробів форма і об'єм, компоновка тексту і ілюстрацій, знімки натуральних об'єктів і текст. Композиція (compositio лат.) художніх елементів і сьогодні у виданнях має принципове значення для виконання однієї мети найкращим чином розкрити зміст.
Творчий процес створення художньої композиції складний і індивідуальний, однак і він підпорядковується визначеним правилам вибору шрифтових, декоративних і зображувальних еле-
133
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
ментів, органічно пов'язаних між собою і розміщених у вибраному форматі з врахуванням оптичних закономірностей.
Одним із основних факторів, що враховує композиційний задум є формат. Вибір формату видання залежить від характеру розміщуваного інформаційного матеріалу (текст, ілюстрації), особливостей дизайну, цільового призначення та умов його використання. Формат великою мірою визначає художню естетичність і компактність видання, а також впливає на продуктивність технологічних процесів.
Наприклад, у галузевому стандарті України ГСТУ 29.4-97 закріплено загальні технічні вимоги до журнальної продукції, й зокрема вказано, що видавець має визначати формат залежно від змісту, призначення та оформлення видання. Для журнальних видань, наприклад, найбільш поширеними є такі формати: 60 х 90/8, 60 х 84/8, 70 х 100/8, 70 х 108/16.
Пропорції форматів. Формат видання визначають естетично доцільною пропорцією відношенням висоти до ширини. Пропорції поділяються на дві групи: раціональні, побудовані на відношеннях простих чисел і ірраціональні, що утворюються за допомогою геометричних побудов.
Раціональними відношеннями виражається залежність двох просторових величин цілими і досить малими числами (1:2; 2:3; 3:4; 4:5; 5:6). Вони мають модуль, що вкладається в ціле невелике число раз у кожну просторову величину. Модулем можуть слугувати такі геометричні форми: квадрат, півтора квадрати, два з половиною квадрати, відношення сторін у єгипетському трикутнику (3:4:5).
Ірраціональні відношення підпорядковуються певним законам їх побудови: відношення діагоналі квадрата до його сторони (i:>/2); відношення висоти рівностороннього трикутника до половини його основи (і:>/з ); відношення діагоналі прямокутника з двох квадратів до його короткої сторони (i-.S), відношення діагоналі півквадрата до його сторони (1:1,618 названо золотим перетином).
Ці відношення пов'язані між собою загальною пропорційною залежністю, вираженою в геометричній подобі фігур та відрізків.
134
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
Кожна з них ділиться на частини, відповідні підкореневому виразу: прямокутник формату і:>/2 на дві подібні частини; і:7з на три; i:V5 на п'ять частин. Так само прямокутник золотого перетину 1:1,618 ділиться на свої подібності, не порушуючи єдиного і цілого.
Досконалими відношеннями вважаються також ті, що пов'язані з пропорціями людського тіла. Наприклад, геометрично визначений формат 1:1,538 (13:20), побудований на відношенні основи зіркового п'ятикутника до його вершини. У п'ятикутнику відношення його сторони до діагоналі (стороні п'ятикутної зірки) знаходиться у відношенні золотого перетину. Сторона зірки ділиться другою стороною також у відношенні золотого перетину.
У видавничо-поліграфічному умовному визначенні формат видання представляють часткою, яку сторінка займає на стандартному паперовому аркуші, визначеному в сантиметрах (наприклад, 60 х 90/8, 84 х 108/32 тощо).
Відповідно до стандарту Міжнародної організації по стандартизації ISO (International Organization for Standartisation), а також стандартам інших країн, наприклад DIN (Deutsche Industrie Normen, Німеччина) чи ГОСТ-5773-90 (Росія) формати паперу, а отже і видань, діляться на три взаємопов'язані серії А, В і С. Із них для масових видань найбільш поширені формати серії А А2, A3 (для газет), А4 та А5 (для видань в обкладинці).
Базовим форматом цієї серії слугує формат А0, який дорівнює площі одного квадратного метра та який сьогодні став найбільш поширеним в Україні. Співвідношення сторін аркушів для кожної серії форматів складає 1:72 , тобто відповідно: А0 841 х 1189 мм; В0 1000 х 1414 мм і С0 917 х 1297 мм. Кожний наступний формат дорівнює половині попереднього (рис. 4.4).
Кожний стандартний формат паперових аркушів має свої професійні назви {quarto, octavo, folio тощо), а також частки {octavo 8v0). Це традиційні історичні назви форматів. Октаво {octavo) і кварто {quarto) використовуються для означення книг меншого та більшого розміру. Термін октаво застосовується для означення однієї восьмої від традиційного базового великого аркуша {broadside), який для перших друкарських верстатів, а потім і для друкарських машин, був максимально можливим розміром.
135
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми

Дабл
(double)
Наприклад А1
Фоліо
(folio)
A3
Октаво
(oktavo
8v0)
А5





Кварто
(quarto)
1/4



Великий аркуш
(broadside) Наприклад А2

Рис. 4.4. Поділ аркуша квад (quad) або АО на робочі та споживчі формати
Кварто означає одну четверту долю такого аркуша, або відповідно два аркуші октаво. Фоліо (folio) в два рази більший ніж кварто. Максимальні робочі формати сучасних друкарських машин іноді у два і чотири рази перевищують розміри традиційного великого аркушу, їх називають дабл (double) і квад (quad). Отже, стандартний формат квад представляє аркуш у два рази більший дабл і в чотири базового великого аркуша, у вісім разів більший за фоліо і т.д.
Для періодичних і повторюваних видань формат повинен бути постійним упродовж року або серії. Однак не всі видавці сьогодні дотримуються таких вимог. Деякі з них намагаються використати нетипові для певної групи видань «кишенькові» формати з метою залучити більше читачів, що люблять «подорожнє чтиво», а також оригінальність оформлення. Це, наприклад, такі інтернаціональні видавничі компанії, як «Бурда Украйна», «Кара-ван-Медиа», «Индепендент-Медиа» тощо.
Стандартними паперовими форматами в Україні за технічними характеристиками видань вважаються формати (см): 60 х 84; 60 х 90; 70 х 100; 70 х 108; 84 х 108 тощо. Тобто всі аркуші паперу, розміри яких відповідають ГОСТ 5773-90 «Издания книжньїе и журнальньїе. Форматьі». Розмір готового видання визначають
136
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
у частках аркуша або в міліметрах. До стандартних форматів відносяться також міжнародні формати книжково-журнальних та альбомних видань (см): А1 (59,4 х 84); В1 (70,6 х 100); С1 (64,8 х 91,6) та їх частки.
Під форматом видання у видавничій справі розуміють розміри (у міліметрах) обрізаного з трьох сторін книжкового або журнального блоку, проспекту, плакату тощо. Однак, у друкарстві широко використовуються умовні позначення формату через розміри паперового аркушу та його частки, бо таке визначення дає більше інформації, необхідної для проектування та розрахунків технологічних процесів. З визначення, наприклад, 84 х 108/32 видно, що формат видання (до обрізки) відповідає розміру тридцять частки долі паперового стандартного аркушу формату 84 х 108. Такий розмір буде у книжкового блоку, кожного зошита і кожної сторінки видання, або після обрізки з трьох сторін за стандартом 13О х 200 мм максимальний чи 123 х 192 мм мінімальний (обидва допустимі у виданнях).
Формати друкарських машин можуть відрізнятися від форматів видань, тому іноді вживають терміни такі, як «машина одинарного, подвійного чи половинного формату», це означає, що такі машини можуть друкувати на аркушах стандартного формату А1, В1 чи С1, подвійного чи половинного відповідно.
Сьогодні в Україні використовується більшість друкарських машин імпортного виробництва, які мають європейські формати кратні трьом стандартам А, В і С, або навіть А+, В+, С+, що означає деяке відхилення від стандарту на користь розширення технологічних параметрів машин. Друкувати на такому устаткуванні тільки формат А означає втрачати продуктивність.
Обсяг видання кількісна характеристика одного примірника видання у друкованих обліково-видавничих аркушах стандартного формату. У зв'язку з тим, що кількість сторінок у друкованих аркушах і у самому виданні відома, то обсяг видання мож-
Неї езі^ЗНсі іИ і ИІ у СXOpiriKcLX о.ОО ПОЛОСсдХ і dviyi сіХІ /|Ііті і сІЗ©X. ч-/ОСЯї V\
видань, які у промзавданні знаходяться в одній розрахунковій позиції можуть дещо відрізнятися один від другого, тому в якості загального показника приймається середній обсяг видань.
137
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
Обсяг періодики визначає видавець. Об'єм періодичного видання закріплюється свідоцтвом реєстрації та повинен бути постійним. Однак, завдяки нинішнім технологічним можливостям редакції часто маніпулюють обсягом часописів, наповнюючи окремі числа вкладками різноманітного характеру, збільшуючи або зменшуючи періодичне видання залежно від пори року, певних соціальних подій (виставки, семінари, форуми, свята тощо). Така маніпуляція обсягом видань, у тому числі багатотиражних і великих за об'ємом, стала можливою завдяки гібридним лініям друкування і брошурування, які, зокрема, дають змогу доукомплектовувати часописи.
Тираж (наклад) кількісний показник видавничої продукції у примірниках. Завод частина тиражу (накладу), виготовлена одночасно в різних друкарнях або в різний час на одному і тому ж підприємстві.
4.4. Формування промислового завдання на випуск продукції
При розробці тематичного плану видавництва, виробничої програми підприємства, що проектуються, визначають їх технологічні концепції та ділянки ринку. Виробнича програма є важливим вихідним пунктом проекту, бо нею визначаються параметри поставлених проектних завдань і усі показники майбутнього виробництва. При цьому розвиток виробничої програми може бути прогнозованим за термінами і періодами уведення підприємства у експлуатацію до повної потужності.
На методику розробки і аналіз виробничої програми (промислового завдання) впливають такі фактори:
прогноз розвитку ринку даних видів продукції (види, типи, номенклатура, технічні параметри);
стратегія попиту асортименту виробів (обсяги випуску);
наявність виробничих потужностей в обраній сфері ринку і стратегічна необхідність у них;
можливості майбутнього розширення програми.
138
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
У виробничих програмах вказується номенклатура продукції та її обсяг у загальних технічних параметрах. Складання виробничої програми вирішальний вихідний момент початку процесу проектування. Виробнича програма головний фактор, що визначає зміст проектування і структуру майбутнього підприємства. Функції, розміри і структура підприємства визначається саме особливостями виробничої програми, яку необхідно реалізувати. Номенклатура продукції, закладеної у програмі, має бути прогресивною і перспективною.
Підвищення ефективності видавничо-поліграфічного виробництва ґрунтується на інтенсивному використанні виробничих потужностей за рахунок планування оптимальної виробничої програми промислового завдання, яке не повинно бути на диво різноманітним.
При проектуванні підприємств на основі виробничих програм необхідно забезпечити:
взаємозв'язок показників промислового завдання з по тужністю устаткування, що обирається;
оптимальне завантаження виробничих потужностей на основі ефективного використання технологічних можливостей устаткування;
підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, скорочення виробничого циклу, покращення використання оборотних коштів у порівнянні з існуючими у галузі.
Видавнича продукція характеризується групою складності, типом видань, форматом, обсягом, накладом, внутрішнім і зовнішнім технічним і художнім оформленням, технологією виготовлення, трудомісткістю і терміном виготовлення. Багато-варіантність поєднання цих характеристик (параметрів) формує в кожному окремому випадку гнучкість технології та можливості розширення замовлень на різнопланові видання. Однак, цим не слід зловживати.
Специфічний характер продукції зумовлює застосування системи різнорідних машин, їх оснащення, а також призводить до нерівномірності їх завантаження на різних етапах виробництва, порушує планомірність і безперервність виробничих процесів.
139
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
Розрахунки розгорнутої виробничої програми доцільно виконувати для груп видань (паковань), об'єднаних однорідними параметрами. Показники обсягу виробництва, зазвичай, розраховуються не за конкретним асортиментом, а за середиьостатис-тичними характеристиками замовлень (середні об'єм, наклад, ілюстративність, група складності, фарбовістьтощо).
Методом сортування у промисловому завданні формуються однотипні групи замовлень за такими показниками:
тип продукції: газетна, журнальна, книжкова, пакувальна;
формат стандартний груп А, В, С;
спосіб друку: плоский офсетний зі зволоженням (без зволоження) друкарських форм, глибокий, флексографічний тощо;
тип друкарських машин відповідно до накладу і художнього оформлення: аркушева, рулонна, гібридна;
група технологічної складності відповідно художньо- технічному оформленню запроектованих видань;
фарбовість на лицьовій і зворотній стороні аркушів. Розподіл продукції за вказаними вище показниками враховує
специфіку виробництва, забезпечує ефективність використання виробничих потужностей, дає можливість розраховувати на декілька варіантів найбільш ефективного використання того чи іншого устаткування для кожного вибору.
Варіантна розробка промислового завдання забезпечує ефективне використання всіх виробничих потужностей. Розподіл видань за технологічними характеристиками сприяє: поглибленню можливої спеціалізації і кооперації; підвищенню наукового рівня управління виробництвом на підставі ефективного завантаження виробничих потужностей; ритмічному випуску продукції; раціональному використанню трудових і матеріальних ресурсів.
Виробничі програми діючих підприємств є результатом ринкової діяльності й можуть постійно корегуватися у рамках оперативного планування. Тому при розробці виробничої програми на проектування необхідно передбачити її максимальну ефективність на рік уведення підприємства у дію, тобто закладати до неї очікувані тенденції розвитку в майбутніх параметрах. Це дає
140
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
можливість прийняття у проекті перспективних рішень, що відповідають перспективам розвитку продукції та технології її виготовлення.
Факторами упливу на формування оптимальної виробничої програми слід вважати:
можливості максимальної реалізації продукції (чіткий аналіз ринку, прогноз розповсюдження, ризик виробництва і збуту);
виробничий потенціал майбутнього підприємства (оснащення, персонал);
перспективні напрями розвитку технології виготовлення передбачуваних програмою видань;
стратегію майбутнього виробництва (можливості перена-лагоджування технологічних процесів відповідно до вимог майбутнього ринку).
Попередньо сформована виробнича програма повинна бути критично проаналізована з метою обґрунтування на її основі такої оптимальної програми, яка була б націлена на перспективний розвиток. Аналіз передбачає критичну перевірку промислового завдання по техніко-економічним критеріям і на цій основі формування нової виробничої програми.
Практика показує, що розробка виробничої програми підприємств ВПК на стадіях проектування нерідко є дуже проблематичною. Реальність випуску продукції на введених в дію підприємствах іноді значно відрізняється від тих, що проектувалися. Наприклад, поліграфічний комбінат видавництва «Молодь» був запроектований на випуск молодіжних періодичних і книжкових видань. Нині тут працює поліграфкомбінат «Україна» над випуском продукції суворої звітності паспортів, поштових і акцизних марок, виборчих бюлетенів тощо. Тому на початкових етапах проектування важливо розробляти декілька варіантів виробничих програм оптимістичних І песимістичних, аби врахувати можливу динаміку факторів невизначеності. На цьому етапі необхідно прийняти також принципові рішення відносно кооперування виробництва. Необхідно визначити для кожної позиції виробничої програми можливості власного виробництва чи коопе-
141
Розділ 4, Розробка і аналіз виробничої програми
Виробнича програма (промислове завдання)

№ проектної позиції
Вид літератури, тип видання, характер елементів
Формат і частка
аркушу, см
(розміри видання
у мм)
Кількість назв і виходів за рік, н.хв.
Середній обсяг
(°сер.)У фізичних
друк, ар-
кушах-
відбитках
Середній
наклад
("cep.b тис.
примірників

1
2
3
4
5
6

1
Книжкова

1.1
Масові літературно-художні видання
84x108/32
100
15
50

1.2
Технічна література
70x100/16
20
5
ЗО

2
Періодичні

2.1
Щотижнева громадська газета
А2
6x52
6А2
10

2.2
Громадсько-політичний журнал
60 х 84/8
8x12 15x24
8
15

3
Рекламна аркушева

3.1
Плакат
90x120
40
1
15

3.2
Білборд
200 х 300
80
1
1

4
Паковання

4.1
Паковання для цукерок
465 х 300 мм
ЗО
2
60

4.2
Паковання для парфумів
70x90/16 (160 х 160 мм)
45
0,0625
17

5
Видання для дітей

5.1
Книжка для дошкільнят
60 х 90/8
20
12
25

5.2
Книжки-розкладки, складені гармошкою
70x100/16
60
1
50

142
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
Таблиця 4.1 на розробку проекту (у прикладах)

Фар-бовість лиця і звороту аркуша,
Фл/Фзв.
Ілюстративність, % (характер ілюстрацій)
Тип паліту рки (обкладинки)
Засоби оздоблення палітурки (обкладинки) та додаткові засоби оформлення видання
Наявність додаткових елементів у виданні
Засоби оздоблення додаткових елементів
видання (примітки, зауваження)

7
8
9
. 10
11
12

продукція

1/1
1 (тонова)

Припресування плівки



1/1
10 (штрихові)
3
Вибіркове лакування
CD-R
Пакет для CD-R

часописи

2/1
15 (тонові і штрихові)


Версія у Інтернет


4/4
40 (тонові і штрихові)
1
Вибіркове лакування
Вкладки A3, 26 виходів на рік
Висікання 25 % обсягу вкладок

продукція

4/0
100 (тонова і штрихова)


Версія телереклами


6/0
100 (тонова і штрихова





(тара)

6/0
100 (тонова і штрихова)

Припресування плівки, тиснення фольгою
Віконця у 25 % назв


6/0
100 (тонова і штрихова)

Припресування плівки, вибіркове лакування
Вкладка з гоф-рокартону, розмір заготовки 40 х 60 мм
Голограма на пакеті

дошкільного віку

4/4
100 (тонова і штрихова)

Припресування плівки, тиснення фольгою, конгревне і блінтове
Вкладка з картону, розмір заготовки 200 х 290 мм у 50 % назв
Друк у 4 фарби
з припресуван-
ням плівки

4/4
100 (тонова і штрихова)


_
Висікання 50 % видань

143
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
рування з іншими підприємствами. Особливо це важливо на сучасному етапі розвитку галузі» коли складність видань і паковань увесь час зростає.
Виробничу програму (тематичний план, промислове завдання) підприємств ВПК краще подавати у вигляді таблиць, окремо для кожного виду продукції: книги і брошури, газети, журнали, аркушева продукція (плакати, білборди, реклама); акцидентна продукція (бланки, афіші, цінники тощо); білові товари; тара і па-ковання; цінні папери тощо. Рекомендується групувати їх за способами і методами друку та за типами друкарських машин плоский офсетний друк на рулонних (окремо аркушевих) машинах; трафаретний друк на ручних верстатах; числовий друк на широкоформатних плотерах; флексографічний друк на вузько-рулонних машинах тощо (див. приклади утабл. 4.1).
На підставі промислового завдання розраховуються розширені (розгорнуті) виробничі завдання у вигляді детальних розрахунків завантаження технологічних операцій у натуральному виразі по всіх дільницях виробництва і за необхідними нормованими показниками: фізичними аркушами набору, тисячами знаків основного і додаткового тексту; байтами і бітами комп'ютерних файлів; фізичними друкованими аркушами-відбитками, аркуше (листо)прогонами, фарбопрогонами, приведеними аркушами-відбитками; тисячами одиниць (примірників) видань; тисячами 2-, 3-, 4-згинних зошитів. Причому розрахунки робляться окремо по кожній позиції виробничого завдання. Далі вони слугують і для визначення трудомісткості усіх технологічних операцій у натуральному і часовому виразі (див. також розд. 6.4; 7.5; 8.3). Для проектованого підприємства у цілому розгорнуте виробниче (промислове) завдання повинно бути узгодженим між цехами за трудомісткістю технологічних і виробничих процесів.
Для ВПК головними базовими розрахунками усіх виробництв за трудомісткістю слугують розрахунки друкарського виробництва. Проектом друкарського цеху визначається потужність підприємства, кількість і характер друкарських форм за типами і форматами друкарських машин, що й зумовлює обсяги формного виробництва. Обсяги та трудомісткість післядрукарського
144
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
виробництва розраховуються у примірниках (одиницях, екземплярах) продукції (блоків, палітурок, обкладинок) та у сфальцьованих зошитах, однак їх кількість у натуральному виразі залежить від технологічних характеристик друкарських машин (можливостей фальцювання 2-х, 3-х і 4-х згинних зошитів).
Трудомісткість брошурувально-палітурного виробництва визначається також обсягом опоряджувальних і оздоблювальних робіт; конструкцією видань, закладеної у макетах, розроблених видавництвом; характером півфабрикатів друкарського технологічного процесу і розраховується за нормативними параметрами на кожному робочому місці.
4.5. Методичні рекомендації для перевірки знань
4.5.1. Запитання для самоперевірки
1. Поясніть суть головних етапів опрацювання інформації видавничо-поліграфічною системою у друковане (електронне, мультимедійне) видання.
Які складники підприємств і організацій видавничо-поліграфічного комплексу (ВПК)?
Які концепції проектування і умови формування ВПК?
Наведіть головні характеристики підприємства, які визначають систему ВПК.
Вкажіть основні типи і види поліграфічної продукції.
Дайте визначення друкованого, зокрема, книги, і електронного видання (ЕВ) за технічними характеристиками.

Наведіть перспективні напрями розвитку періодичних видань газет, журналів, календарів тощо.
Які конструкційні і технологічні особливості етикетко-пакувальної продукції?
9. У чому полягає важливість формату видання для проекту вання, продукування і використання?
145
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
10. Які фактори впливають на методику розробки і аналізу ви робничої програми (промислового завдання)?
Наведіть головні етапи формування виробничої програми (тематичного плану).
У яких технічних параметрах складається промислове завдання на видавничу продукцію?
4.5.2. Письмова контрольна робота
Виконання письмової контрольної роботи «Формування виробничої програми» направлено на закріплення навичок розробки й аналізу промислового завдання для проектування нового підприємства, видавництва, рекламної агенції, реп-роцентру, редакції періодичного видання, виробничих дільниць різного технологічного профілю, переоснащення (реконструкції) діючих підприємств, видавництв, дільниць, офісів тощо. Зміст роботи складається з виконання таких етапів;
аналіз вихідних даних для розробки виробничої програми (промислового завдання);
складання промислового завдання з необхідними параметрами і художньо-технічним оформленням видань (паковань);
обґрунтування обраних позицій промзавдання на наявність перспективи, технологічних і технічних можливостей.
Вихідними даними для складання промислового завдання слугують такі запропоновані варіанти проектування об'єктів:
Поліграфічне підприємство з випуску книжково-журналь-ної продукції обсягом 15 млн. примірників;
Друкарня оперативного друку з обсягом виробництва 5 тис. аркушів-відбитків на місяць;
3. Видавництво дитячої літератури з річним обсягом 300 найменувань видань;
4. Друкарня з випуску пакувальної продукції з річним обсягом 20 млн. паковань;
5. Рекламна агенція з річним обсягом 3000 найменувань видань;
146
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
Репроцентр з виробництва 12 тис. м2 фотоформ на рік;
Друкарня числового друку з обсягом виробництва 1,5 млн. аркушів-відбитків на рік;
Видавництво при університеті з обсягом 3000 найменувань методичної і навчальної літератури;
Редакція нового поліграфічного тижневика з обсягом 52 випуски видання на рік;
10. Друкарня з випуску аркушевої рекламної продукції з обсягом виробництва 12,0 млн. аркушів-відбитків на рік.
Вибір завдання здійснюється за бажанням студента або за номером його залікової книжки. Окрім цього, за погодженням із викладачем, може бути обрано підприємство або видавництво, або дільниця за місцем проходження практики, або на замовлення організацій, що зацікавлені у розвитку свого виробництва.
4.5.3. Завдання для поглибленого самостійного вивчення
1. Розробіть виробничу програму підприємства з випуску унікальних видань і дайте оцінку її перспективності.
Техніко-економічні критерії обґрунтування виробничих програм сучасних провідних підприємств галузі.
Вибір об'єктів проектування на підставі сучасного асортименту поліграфічної продукції.
Список використаних і рекомендованих науково-технічних джерел до розділу 4
Вакуліч Д., Назаренко Е., Петрик П. Листівки: історія, філо-
Величко О. М. Опрацювання інформаційного потоку взаємодією елементів друкарського контакту. К.: ВПЦ «Київський університет», 2005.
147
Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми
Вуль В. А. Злектронньїе издания. М. СПб.: Изд-во «Петербургский институт печати», 2001.
Гавенко С, Кулік Л., Мартинюк М. Конструкція книги. Львів: Фенікс, 1999.
Зимина Л. В. Современньїе издательские стратегии: от традиционного книгоиздания до сетевьіх технологии культур-ной памяти. М.: Наука, 2004.
Етикетка: як виготовити? / Під ред. Е. Т. Лазаренка. К.: ІАЦ «Упаковка», 2003.
Кириченко І. Журнальне виробництво: історія і сучасність// Друкарство. 2005. № 4. С. 14-17.
Киричок П. О., Коростіль Ю. М., Шевчук А. В. Методи захисту цінних паперів та документів суворого обліку: Монографія.
К.:НТУУ«КПі»,2008.
9. Кузнецов Б. А. Зкономика и организация издательской деятельности: Учеб. М.: АСТ-Астрель, 2006.
ЛазаренкоЕ. Т., РакЮ. П., Ралко В. М., ХаджиноваС. Є. Як вибрати технологію та устаткування для міні-друкарні? Львів: НВП«Мета», 1999.
Лазаренко Е. Т., Маїк В. 3., Шевчук А. В., Жидецький С. В. Захист друкованої продукції: Навч. посіб. Львів: УАД, 2007.
12. Несхозієвський А., Розум О. Газетне виробництво в Україні //Друкарство. 2004. № 5. С. 11-15.
Стандарти по издательскому делу / Сост.: А. А. Джиго, С. Ю. Калинин. М.: Юристь, 1998.
Стандарти у поліграфії (Стандартизація у видавничій поліграфічній та пакувальній справі): Навч. посіб. /Уклад.: С. Ярема, В. Моргунюк, П. Пашуля, Б. Мамут. К.: Львів: [Університет «Україна»; ДП «УкрНДНЦ»; УАД; ХК «Бліц-Інформ»], 2004.
Розум О. Формати видань//Друкарство. 2005. № 1.
- С. 20-22.
Хендерсон Л. Маркетинг в полиграфии. Практические рекомендации / Пер. с англ., под ред. Е. Фроловой. М.: Принт-Медиа Центр, 2006.
Шредер В. Л., Пилипенко С. Ф. Упаковка из картона. К.: ИАЦ «Упаковка», 2004.
148
РОЗДІЛ 5
ВИБІР І ПРОЕКТУВАННЯ
ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ
5.1. Вибір технічної системи
Предметами будь-якого виробництва можуть бути матеріали, заготовки, півфабрикати або вироби, що перебувають відповідно до виконуваного технологічного процесу в стадії формування, контролю, збереження, транспортування. До регламентованих умов виробництва відносять регулярність надходження: необхідної інформації про зміну параметрів виробів, предметів (півфабрикатів, матеріалів); енергії та енергозбереження; інших упливів зовнішнього середовища.
У виробничому процесі розрізняють як окремі компанувальні складники: виробничу систему, технічну (технологічну) систему, операційну систему. Метою проектування виробничої системи є створення структури виробничого процесу і технологічної (технічної) системи. Технічна система це сукупність функціонально взаємопов'язаних засобів технологічного спорядження, предметів виробництва та виконавців для здійснення в регламентованих умовах заданих процесів та операцій.
Виробнича технічна система як об'єкт проектування має два аспекти опису: функціональний опис процесу, який цією системою реалізується, і технічний опис технічних засобів та зв'язків між ними, який визначає поняття технологічного комплексу як сукупності функціонально взаємозв'язаних знарядь продукування у регламентованих умовах виробництва визначе-
149
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
них технологічних процесів та операцій. Залежно від рівня складності процеси можна розділити на виробничий та технологічний1.
Виробничий процес це сукупність дій персоналу та засобів виробництва, необхідних на підприємстві для продукування видань і паковань. Він охоплює головні й допоміжні процеси. Головні це технологічні процеси безпосередньо пов'язані зі зміною стану предмета виробництва. Вони необхідні для отримання із вхідних матеріалів готового виробу (видання або пако-вання) методами друкування, фальцювання, підбирання, скріплення, висікання тощо. А допоміжні необхідні для здійснення головних технологічних це зберігання та транспортування півфабрикатів, ремонт і обслуговування устаткування тощо.
Технологічний процес це частина виробничого процесу, що виконує дії, пов'язані зі зміною стану предмета виробництва. Технологічні процеси у ВПК, залежно від методу здійснення перетворень, поділяються на такі: опрацювання текстової та графічної інформації, друкування, фальцювання, різання, скріплення, пакування тощо. Окрім цього, залежно від складності їх підрозділяють на технологічні операції.
Технологічна операція це частина технологічного процесу, що виконується на одному робочому місці. Операції підготовки устаткування (або робочого місця) до роботи, до яких входить і підготовка матеріалів, вивчення специфікації замовлення тощо, виконання та завершення роботи, вони є необхідними обов'язковими складниками всіх технологічних процесів це операції головних технологічних процесів.
Технологічні процеси за перебігом змін предметів виробництва у часі визначаються як безперервні, дискретні та дискретно-безперервні1.
У безперервному процесі продукт виробляється і виходить практично безперервно, сировина надходить у такому ж режимі
1Пальчевський Б. О. Дослідження технологічних систем. Моделювання, проектування, оптимізація: Навч. посіб. Львів: Світ, 2001.
150
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
при невпинно діючих складових: тиску, підвищеної температури, постійної концентрації компонентів тощо. Це практично всі процеси папірництва, металургії, хімічної промисловості.
Дискретні процеси характеризуються поштучним виробництвом виробів із циклічною послідовністю повторюваних операцій, що мають початок і кінець. Тут технологічний процес повторюється багаторазово, окремо для кожного виробу або пів-фабрикату. Дискретні технологічні комплекси мають періодичну повторюваність рухів, що створює циклічність у їх роботі. Ця циклічність визначається тривалістю часу між двома повтореннями однієї операції і називається робочим циклом. Під час роботи дискретних технологічних комплексів чергуються рухи робочих і допоміжно-транспортних механізмів чи вузлів. Такі процеси здійснюються практично у всіх потокових лініях виготовлення книг, брошур, календарів тощо, друкарсько-обробних та опоряджувальних комплексах.
Видавничо-поліграфічні процеси слід віднести до дискретно-безперервних, у яких об'єднуються процеси циклічної послідовності (редагування, складання, друкування, опорядження тощо) з безперервними (фотополімеризація, сушіння, закріплення фарби на відбитках у плоскому офсетному друці тощо).
Особливістю технічних систем, у яких здійснюються обробні і переробні технологічні процеси, є наявність наскрізного потоку півфабрикатів, а у завершальних, наприклад, пакувальних наявність декількох вхідних потоків заготовок, найчастіше різного виду, та одного вихідного.
Комплексні (гібридні) технологічні системи об'єднують і реалізують процес, що включає різні за технологічним методом операції, наприклад, складання і опрацювання тексту, опрацювання ілюстрацій, верстання і виготовлення оригінал-макету видання, друкування і оздоблення (лакування, тиснення), опорядження і пакування тощо.
Технологічний перехід завершена частина технологічної операції, що виконується одними й тими ж засобами технологічного спорядження при постійних технологічних режимах та встановленні певного етапу об'єкта (півфабриката) виготовлення визначеного виду продукції.
151
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
Транспортний перехід завершена частина транспортної операції, що не супроводжується зміною властивостей предмета праці, але є необхідною для забезпечення проходження потоку заготовок через одну робочу позицію технологічної системи.
У технологічних системах окрім головних робочих відбуваються й допоміжні процеси, наприклад, міжопераційне транспортування півфабрикатів та їх тимчасове зберігання. Матеріальний потік технологічної системи забезпечує безперервність технологічних перетворень потоку виробів, замикаючи технологічні зв'язки міжопераційним переміщенням півфабрикатів. Такі допоміжні процеси визначаються як транспортні за їх головним призначенням забезпечення безперервності проходження матеріального потоку через технологічну систему. Процес транспортування полягає у подаванні на робочу ділянку технологічної системи потоків вхідних півфабрикатів та видаленні з неї оброблених предметів виробництва друкарських форм, друкованих відбитків, зошитів, блоків, палітурок, готових видань. Цей потік також характеризується низкою параметрів, наприклад, швидкістю, синхронністю, впливаючи на ефективність технологічної системи.
Сьогодні основою проектування технічних систем є застосування універсальних програмних засобів керування на основі мікропроцесорної техніки із розгалуженою мережею датчиків, які забезпечують стабільність технологічних режимів, контроль технічних параметрів півфабрикатів і поліграфічної продукції. У цих умовах методичною основою проектування стало паралельне проведення дослідження технічних систем на моделях з розрахунками і оцінками взаємовпливу їх параметрів для опти-мізації і підвищення ефективності системи і технологічних систем реального виробництва, які мають низку характерних ознак, що створюють специфіку їх дослідження та проектування.
При функціонуванні технічної системи ВПК, яка реалізує технологічний процес видавничо-поліграфічної справи, взаємодіють три види вхідних потоків: енергії, матеріалів та інформації, в результаті чого відбувається:
152
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
' формування у вхідних матеріалах, які створюють матеріальний потік, параметрів якості виробу як предмета виробництва шляхом використання енергії для реалізації технологічних перетворень;
транспортне переміщення матеріального потоку предметів (півфабрикатів) виробництва через технологічну систему, що забезпечує безперервність процесу формування якості видання;
проходження та переробка потоку інформації як предмету виробництва, що є особливістю саме систем ВПК.
Розроблення технологічного процесу (технічної системи) основа всього комплексу проектних робіт у видавничо-поліграфічній справі. Тут необхідно технічно грамотно на підставі техніко-економічного співставлення обрати і обґрунтувати технологічні та виробничі процеси, їх організацію, розробити схеми маршрутів півфабрикатів і виробів по формним, друкарським, оздоблювальним та брошурувально-палітурним операціям.
Будь-який виробничий процес складається з чотирьох головних операцій: накопичення, переміщення, обробка, контроль. При системному аналізі технологічного процесу необхідно чітко виявити його структуру, вхідні і вихідні параметри, функцію окремих елементів, цільову мету процесу1.
Орієнтуючись на наклади та характеристики видань промислового завдання послідовно визначають спосіб друку, тип друкарського устаткування та необхідне оснащення, вид друкарських форм і засоби обробки півфабрикатів та готової продукції вибирають і проектують технологічну систему.
Техніко-економічне співставлення варіантів технологічних процесів повинно проводитися на підставі технологічних параметрів і випуску продукції необхідної якості у визначені терміни.
Перш за все, необхідно виконати детальну розробку друкарських процесів як головного фактора виготовлення будь-
1Пальчевський Б. О. Дослідження технологічних систем. Моделювання, проектування, оптимізація: Навч. посіб. Львів: Світ, 2001.
153
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
яких видань і паковань. Схему технологічного процесу необхідно розробляти, керуючись послідовністю проектування, що наведена на рис. 5.1. При проектуванні друкарських процесів завершальним етапом стає розробка завдань на формні процеси і передача півфабрикатів на подальші етапи обробки.
Вибір друкарських форм необхідно обґрунтувати шляхом співставлення різних способів їх виготовлення, тиражостійкості, репродукційно-графічних характеристик, вартості тощо. Обравши вид форм, слід дати їх повну технологічну характеристику: спосіб виготовлення; обрати формне устаткування; витратні матеріали; енергетичні ресурси, комп'ютерне оснащення, засоби і методи управління формним процесом. Далі розробляють проект на післядрукарські процеси за тою ж послідовністю (див. рис. 5.1).
Розробка виробничих процесів з детальним обґрунтуванням транспортних мереж, виробничих площ, інженерного забезпечення, техніко-економічних показників (кошторису) завершальний етап комплексних проектних робіт (див. рис. 5.1).
5.2. Проектування комплексного технологічного процесу
Технологія виробництва за останні роки все більше носить типовий характер, який закладається у машини-агре-гати, що виконують комплекс технологічних операцій, у потокові лінії формних і палітурно-брошурувальних процесів. Створюються принципово нові методи виготовлення друкарських форм за скороченою технологічною схемою з використанням нових витратних матеріалів. У цих умовах розширюється сфера спеціалізації і кооперування підприємств.
Існують дві форми спеціалізації фірм, видавництв, підприємств, цехів і дільниць ВПК: технологічна і предметна. У першому випадку видавництва, офіси, підприємства (цехи, дільниці) спеціалізуються за ознаками виконуваних технологічних процесів (репроцентри, складальні бюро, додрукарські, дру-
154
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу

Технологічна система


1

^^

Друкарські процеси

Виробничі процеси

1

1

Устаткування і оснащення

Логістика: транспортні мережі,
потоки матеріалів, півфабри-
катів і готової продукції

1

|

Комп'ютерні системи

Будівництво
(реконструкція, переоснащення)

1

1

Додрукарські процеси

Інженерні комунікації

1

1

Технологія, устаткування

Освітлення

1

І

Комп'ютерне оснащення

Енергетичне забезпечення

1

1

Брошурувально-палітурні процеси

Сантехнічне забезпечення

1

1

Оздоблення видань

Екологія довкілля

1

1

Обробка видань

Економічні показники проекту


Ґ7\



Рис. 5.1. Послідовність проектування технічної системи (технологічних і виробничих процесів) ВПК
155
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
карські, палітурно-брошурувальні тощо). У другому за ознаками видань і виробів (окремих елементів, деталей), що виготовляють газети, книги, рекламу, макети видань, ЕВ, тару для пакування тощо.
Промислові підприємства за типом виробництва поділяються на малосерійні (одиночні, дрібносерійні), серійні та багатосерійні (крупносерійні, масові). До перших відносяться такі, що характеризуються широкою номенклатурою виготовлення малотиражних видань. Серійне виробництво характеризується обмеженою номенклатурою виробів, які періодично повторюються. Це підприємства газетно-журнальної продукції регіонального профілю. Масове виробництво характеризується широкою номенклатурою і великими накладами видань. Це книжково-журнальні комбінати, книжкові фабрики, спеціалізовані газетно-журнальні друкарні поширених періодичних видань.
Коли йдеться про масове виробництво, то проектуються предметно-спеціалізовані підприємства (цехи, дільниці). У серійному виробництві краще проектувати технологічно спеціалізовані цехи.
Структура цехів може бути різною. Порівняно просто вирішується структуризація цехів і дільниць масового багатосерійного виробництва, де природною є цільова предметна спеціалізація (газети, журнали, книжкові видання) та процесна спеціалізація (палітурні, формні процеси, незшивного клейового скріплення, фальцювання зошитів тощо). Така структура забезпечує прямоточність технологічного процесу.
Складніше вирішувати завдання структуризації цехів і дільниць дрібносерійного виробництва, де велика номенклатура півфабрикатів і виробів, що виготовляються послідовно на одних і тих самих робочих місцях. Тут потрібний системний підхід, який базується на побудові чіткої методології аналізу та синтезу структури основних технологічних процесів (див. розд. 1).
Традиційно структуру і організацію роботи підприємства (цеху, дільниці) раніше визначали поділивши загальний обсяг робіт на окремі операції, що характерно для умов серійного виробництва, де виготовлення півфабрикатів проводиться за поопе-
156
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
раційним технологічним процесом. При цьому рекомендації щодо організації структури робіт давалися без розгляду взаємодії операцій як системи у цілому. Це спричиняло: утворення прямих і зворотних зв'язків між дільницями; тимчасове накопичення пів-фабрикатів під час виконання великого обсягу робіт; виникнення небажаних зустрічних потоків у транспортній системі та заторів під час вантажних перевезень.
При системному підході вирішального значення надають єдності та ефективності взаємопов'язаної роботи як окремих дільниць (підсистем цеху), так і системи у цілому. Вибір структури робіт здійснюється за результатами аналізу та синтезу складників системи як інтегрованого цілого об'єкта з якісно новими властивостями. Тоді структура процесів ґрунтується на використанні цільової предметної спеціалізації. Орієнтація цехів і дільниць на остаточний результат значно зменшує зовнішні зв'язки, спрощує схему організації робіт аж до самоорганізації та саморегулювання на основі комп'ютерної техніки. Такий метод організації виробництва називають програмно-цільовим, оскільки він об'єднує структуризацію і функціонування технічної системи у часі.
У випадку використання програмно-цільового методу організації видавничо-поліграфічного виробництва реалізуються три головні принципи:
цільовий подетальна або предметна спеціалізація;
уніфікація технологічних процесів стає результатом концентрації та спеціалізації з підбором комплексного обладнання та необхідного спорядження, що забезпечує можливість комп'ютеризації та автоматизації;
централізація цільових комп'ютерних програм на виготовлення півфабрикатів (комплексних видань), що суттєво скорочує весь цикл виробництва.
Отже, при визначенні структури підприємств (цехів) необхідно використовувати системний підхід, за яким найефективнішою є програмно-цільова організація виробництва з врахуванням сутності всіх технологічних процесів. При цьому для серійного виробництва потрібно створювати подетально-спе-
157
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
ціалізовані цехи, подетально-спеціалізовані дільниці, багатоно-менклатурні групові потокові лінії. Такі форми організації робіт будуть ефективними і для створення нових автоматизованих систем управління, які все популярнішими стають у видавничо-поліграфічному виробництві. В умовах масового і багатосерійного виробництва у ВПК основною організаційною формою нині стали комп'ютеризовані предметно-спеціалізовані потокові лінії.
Структуру цеху багатосерійного виробництва визначають на підставі кількості видів і типів продукції на основі промислового завдання. Як правило, за кожною технологічною операцією закріплюється одне робоче місце, а тому кількість потокових ліній визначається кількістю типів видань (паковань) або їх деталей (півфабрикатів). Кількість однотипних ліній визначається на підставі розрахунків їх продуктивності.
На рис. 5.2 наведено структурні схеми автоматизованих (автоматичних, комп'ютеризованих) потокових ліній, які зручні для розробки числових технологічних процесів на базі комп'ютеризованої техніки.
В умовах дрібносерійного (одиночного) виробництва у невеликих видавничо-поліграфічних підприємствах (офісах, центрах) доцільно створювати дільниці, сформовані за поопераційним технологічним принципом.
Методика формування технологічних операцій подетального виготовлення виробів на групових дільницях, групових потокових лініях і їх вищих форм автоматизованих потокових лініях (АПЛ) передбачає виконання трьох етапів:
аналіз конструктивно-технологічної спільності елементів (деталей) видань, базуючись на промисловому завданні, та роз поділення їх на групи за конструктивними і технологічними оз наками;
аналіз планово-організаційних характеристик видань з по- детальною спеціалізацією. Цей аналіз показує, що не завжди вдається забезпечити необхідне завантаження устаткування об робленням півфабрикатів тільки однієї групи;
158
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
-»~ІТО1
ТОп

Рис. 5.2. Структурні схеми потокових (автоматизованих та автоматичних) ліній: а без розподілу на дільниці; б послідовної організації потокових процесів; в послідовно-паралельної організації; ТО-1, ...ТО-п номери технологічних операцій; 1 робочі місця; 2 накопичувачі півфабрикатів
синтез груп півфабрикатів для виготовлення виробів на одній дільниці, обґрунтовуючи раціональну кількість дільниць цеху, а потім і їх подетальну спеціалізацію.
При широких варіантних можливостях розробки проектів необхідно об'єктивно оцінити і відібрати саме ту технологію, яка для даного конкретного виробу чи підприємства найбільш сучасна і перспективна, а також реальна для втілення. Процеси виготовлення продукції у ВПК складаються з трьох самостійних етапів: видавничо-редакційне опрацювання авторських оригіналів з виготовленням оригінал-макету видання (аналогового або електронного); виготовлення друкарських форм; друкування видань з наступною обробкою і оздобленням друкованих півфабрикатів і готових виробів.
При проектуванні загального виробничого процесу ці етапи розглядаються у двох аспектах технологічному і виробничому. При аналізі методики проектування необхідно визначити межі розробки проектів. Очевидно, слід обмежитися розглядом лише
159
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
принципово важливої технології не вдаючись до деталізації хімічних і фізичних процесів технологічних операцій.
Аналіз сучасних технологічних процесів у видавничо-поліграфічній галузі свідчить, що незважаючи на різноманітність видань та технологій їх виготовлення, вони мають принципово спільну тенденцію розвитку.
Технологічні комплекси як функціонально зв'язана сукупність технічних засобів, що реалізують технологічні процеси, має тенденцію невпинного зростання через вдосконалення та ускладнення технологій. Технологічні процеси стають щоразу більш багатоопераційними (гібридними), об'єднуючи в одній технологічній системі різнотипні операції, наприклад, друк і лакування; складання, опрацювання ілюстрацій, верстання, монтаж і вивід фотоформ (друкарських форм) в єдиному потоці (Workflow) у мережі комп'ютерів; підбирання і шитво (незшивне клейове скріплення, шиття дротом), обрізування тощо. У пакувальному виробництві об'єднуються технологічні операції виготовлення паковання (тари) з нанесенням друкованого зображення; дозування, наповнення, пакування і герметизація продукту у потокових лініях.
Вихідні дані (виробнича програма), їх аналіз, визначена конструкція видання (тари) слугують основою для проектування технологічного процесу, вибору обладнання та устаткування, а також всіх витратних поліграфічних матеріалів, інженерного і комп'ютерного забезпечення
Проектування технологічного процесу починається у видавництві, а потім продовжується на поліграфічному підприємстві з вибору способу друку та необхідного друкарського устаткування, деталізацією всіх технологічних операцій.
Вибір способу і методу друку ґрунтується на аналізі таких проблематичних питань:
призначення та особливості використання видання;
технологічні можливості того чи іншого методу друку у відтворенні текстової та ілюстраційної частин даного конкретного видання;
характер можливого формного виробництва;
160
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
перспективність автоматизації процесів;
тривалість виробничого циклу та трудомісткість процесів;
екологічна характеристика процесів і умов праці.
Вибір будь-якого технологічного процесу: друкарського, формного, брошурувально-палітурного, здійснюється шляхом порівняння існуючих і перспективних схем виготовлення продукції. Для цього складається узагальнена блок-схема технологічного процесу (див. розд. 1, 2) і робиться порівняльний аналіз співставленням варіантів у таблицях, графіках, діаграмах, схемах на основі науково-технічної літератури, експертних оцінок (див. розд. 2) чи власних обґрунтованих міркувань, економічних порівнянь.
Формні процеси, наприклад, сьогодні активно вдосконалюються. Середній термін експлуатації до заміни на більш прогресивні деяких процесів і устаткування іноді складає не більше двох років. Тому обґрунтування обраного формного технологічного процесу повинно базуватись на принципах вибору окремої технологічної операції: копіювального процесу, складу витратних матеріалів, світлочутливості (термочутливості) та фізико-хімічній суті дублення (полімеризації, деструкції) копіювального шару, методах подальшої обробки формних пластин, продуктивності устаткування тощо. Обґрунтування подається, як правило, методами системного аналізу з обов'язковим посиланням на використані джерела інформації.
Детально розглядаються, також, як правило, варіанти процесів опрацювання текстової та ілюстраційної інформації. Порівнюються і детально аналізуються технологія комп'ютерного складання тексту, варіанти опрацювання текстово-ілюстра-ційної інформації у ВПК на базі персональних комп'ютерів та числових програм обробки текстової та графічної інформації, які неупинно оновлюються. В обґрунтованому порівнянні розглядаються можливі варіанти кольороподілу та кольоровідтворення. Обов'язково підсумовуються результати вибору того чи іншого процесу, програми, обладнання.
Для розробки блок-схеми друкарського процесу, наприклад, розглядають 2-3 конкуруючих варіанти методів друкування: на
161
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
аркушевих одно-, дво-, чотирифарбових чи рулонних двосторонніх машинах в одну або більше фарб, або на гібридних машинах двох методів друку (плоского офсетного і флекеогра-фічного); двох процесів (друку і лакування або друку і тиснення).
Прийняті рішення по методу друку визначають технологічні схеми формного і брошурувально-палітурного процесів. Для кожного з них розглядаються та порівнюються також декілька варіантів. Наприклад, у формному виробництві плоского офсетного друку порівнюють різні види друкарських форм та технологічні процеси їх виготовлення: типи і основи формних пластин; за технологією CtF методи прямого (позитивного, негативного) чи термічного копіювання; при CtP термо-, 14- чи УФ-техно-логії лазерного гравіювання чи репродукційні фото-хіміко-графічної обробки пластин, так званої, безхімічної (безпроцес-ної) технології тощо. Для палітурно-брошурувальних процесів: різні види скріплення блоку, його опрацювання на потоковій технологічній лінії чи на поопераційному устаткуванні і т.д.
Після загальних принципів обґрунтування технологічних процесів слід перейти до конкретного вибору типу друкарської машини, друкарських форм, методу скріплення блоків з вибором конкретного оснащення.
Проект нового і діючого технологічного процесу рекомендується представляти різноманітними абстрактними символами: структурними схемами, алгоритмами, маршрутними картами, системою «чорна скринька», порівняльними регламентами, схемами синхронізації (циклограмами) процесів тощо.
Поопераційні схеми виробничих і технологічних процесів можуть бути різного вигляду, однак вони повинні відображати:
послідовність виконання технологічних, транспортних і контрольних операцій;
наявне устаткування, що проектується чи використовується на конкретних технологічних і транспортних операціях;
норму часу на окремих технологічних операціях при необ хідності аналізу чи розрахунку графіків виготовлення продукції.
Послідовність виконання технологічних операцій показують схематично шляхом відповідного розміщення умовних знаків,
162
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
які розшифровуються у поясненнях. Вертикальними лініями відображають хід технологічного процесу, а горизонтальними надходження, що забезпечують процес. Можна будувати схеми і навпаки, відображаючи горизонтальними лініями хід технологічного процесу. При наявності декількох варіантів схеми набувають розгалуженого характеру два різних процеси проходять паралельно однин до одного. Приклади поопераційних схем технологічних процесів наведено на рис. 5.3.
Для виробничого процесу схеми мають дещо відмінний вигляд, так як вони включають елементи транспортування та етапи накопичування півфабрикатів і готової продукції; суміщення операцій (наприклад, транспортування і сушіння, контролю).
Однак, загальне схематичне зображення технологічного процесу не може забезпечити повної інформації про нього. Більш точний і зрозумілий опис послідовності дій над заданим об'єктом дозволяє зобразити алгоритм (див. розд. 1), а ще точніший (детальний) маршрутно-технологічна карта.
Регламенти і параметри технологічних процесів неможливо відобразити у загальних блок-схемах і алгоритмах, для цього необхідні інші інформаційні моделі. На основі технологічних інст-
Y1
НТ6,У6
хз
Т5.У5 -*1
Т1
*хі
Т2У2||ТЗ,УЗ
X2
·
|Т4,У4||Т5,У6І
"-ad*
Т6.У6
Т1

X1
X2
--НТ2,У2|-ЦтЗ,УЗ ЧТ4,У4|-г
ХЗ
Рис. 5.3. Блок-схеми технологічного процесу: Х1, Х2, ХЗ символіка факторів вводу (півфабрикат, матеріал); ТІ, Т2, ТЗ, Т4, Т5, Т6 символи технологічних операцій; У2, УЗ, У4, У5 У6 символи технологічного устаткування, що використовується для цієї операції; Y символіка вихідних факторів (півфабрикат, готовий виріб)
163
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
рукцій, які розробляються на типові нормативні технологічні процеси, складаються детальні маршрутно-технологічні карти, що представляють збірний документ з комплексом необхідних відомостей. На картах подаються у наочному вигляді (текст і ілюстрації) всі виробничі операції; технологічні, контрольні, транспортні, зберігання, пакування, з технічними регламентами їх виконання. Маршрутні та маршрутно-технологічні карти оформлюються у вигляді таблиць.
У поопераційній маршрутно-технологічній карті, як правило, вказуються: послідовність операцій; необхідне технологічне устаткування; витратні матеріали на конкретні операції; режими технологічних процесів; параметри і засоби контролю якості; комп'ютерне і програмне (основне і додаткове) забезпечення. Приклад можливого подання регламентів технологічних операцій наведено у табл. 5.1. Маршрутні карти можуть відображати виробничі операції у скороченому вигляді без деталізації технологічних режимів з включенням транспортних і підготовчих операцій, а також операцій зберігання. Вони надають відомості для аналізу виробничих процесів, для складання схем вантажопотоків.
Поопераційні карти технологічних процесів і маршрутні карти виробничих процесів необхідні документи для організації комп'ютерного управління підприємством.
Системний аналіз (див. розд. 1) дає можливості не лише обрати той чи інший технологічний процес (операцію), але й порівняти можливі альтернативні варіанти. Його результати відображають у остаточному варіанті маршрутно-технологічної карти.
Послідовність вибору (проектування) технологічних процесів можна здійснювати за такою схемою:
розробка розгорнутої виробничої програми (вихідні дані);
кількісна та якісна оцінка (аналіз) продукції;
проектування комплексного технологічного і виробничого процесів з аналізом можливих варіантів;
складання загальних блок-схем і поопераційних маршрутно-технологічних карт;
164

Поопераційна маршрутно-технологічна карта
jz оз х
ш ш s
о о\ х ф
03
З Ф
X Ф
X
X
X S X
з тз о
ф о


о
Е н о тз
о <
о
X
ф
ф
о о н оз н о
X
X
о
-1
о
з о
2
X S X
з ? °
тз
03
"0"
го"
з тз о
X
о
"-< _
Р. *"
X
з s
ТЗ X
І о
^ о\ сг го о\ о

·Е. тз го оз
2. ї.
F 5 =1 -а тз <
о
з
ф
J=
S О
-Є; g

·Е оз

·зі х
о5 »
о Ј
н о
оз л
н <<
7ч ?
го $
І З
т Оз
аз SZ.
о
X S X
2 о"
сг
03
о
=3
о н о 2.
го'
63
з тз
S
аз" з1
03 О
s m*
Із о тз
S 1
?
< »
го
S
н
хз
03
н
X X
0) н ф
оз
Ф 03 О X
сд -
·
X
із"
X S X
ш
S
тз о о\
І
Ј X S X
Зз
о
сг
X ^
*< го
О 03
X



о
н го оз
ф
X 03 X
і аз
03

го
з оз
тз 03
ф
н
хз о
5 "о Q. о
Ш ОХ
о тз
-1 03
оз х
X X
тз о
03
тз о
ro
s
T3
о o\
X
s
X
о
о
з о
тз о
03
тз о о\
03
го
S їз
03
X
сг
ь оз'
го оз тз


03 G3
го За'
а "2
ш го
хз в>
ОЛ Q3
S
X
X
ш го
03
тз
оз' оз

оз

го
03
X X
аз
X
аз
тз о
03
н
03
Е ш
03
І
X
аз
аз
ф
тз
оз
х со
»Е
ГО С3\
s х
тз s
° Б
х 2.

±. X 7ч 03
? тз о
03
І
оз н го ф тз За

Ф
X X
аз
сі -о
03
тз Е тз
н
X X
І Ф Ф
S
ф
о н го
03
І о
ф
о ^з


ш
X
<
X
о
X
о
х"

о
з о
І
хз "о s
тз о
о
1
о
Номер технологічної операції
Назва технологічної операції
Необхідне технологічне устаткування
Розрахунок технічних
параметрів
і режими
роботи
обладнання
Необхідні витратні матеріали на технологічну операцію
Комп'ютерне забезпечення
Головні
та додаткові
програмні
пакети



1
2
3
4
5
6
7
















Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
5.3. Аналітичні методики співставлення варіантів
Для оцінки варіантів способу продукування видання слугують технологічні характеристики (див. розд. 4), його призначення, умови і терміни використання. Відповідно цих показників встановлюються вимоги до якості, довговічності, надійності, економічності. На підставі цих вимог визначаються орієнтовні узагальнені квалілогічні, економічні, технологічні пріоритетні параметри оцінки, а саме: якість виконання (Я), довговічність користування (Д), економічність технологічного процесу (Е), трудомісткість виконання (Тр), собівартість (С), термінова необхідність виходу в світ (Т), читабельність (Ч) тощо.
Для визначення ваги того чи іншого параметру можна скористатися методом експертної розстановки пріоритетів з точки зору «достатньонедостатньо» або «важливоневажливо» за такою схемою:
параметр оцінки «більш важливий» наприклад, при по рівнянні якості виконання'{довговічності, якщо перевага, з точки зору експерта, надається першому, то вона позначається знаком «>»; «менш важливий» знаком «<»; «еквівалентні» (рів ноцінні) «=», за такими числовими пріоритетними визначен нями кожної пари:
Xj = 1,5 при Xj > Xj;
1,0 кожному при Xj = Xj;
Xj = 0,5 при Xj < Xj.
суми параметрів aj та а} заносяться у матрицю експертних оцінок.
Об'єктивність результатів опитування підвищується зі збільшенням числа експертів і їх досвіду. Матриці всіх експертів су-муються і визначається один найважливіший або декілька важливих пріоритетних параметрів (табл. 5.2). Для наочності результатів також рекомендується побудова діаграми Парето (рис. 5.4), в якій стовпчиками і кумулятивною кривою демонструється визначена вага параметрів.
166
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
Рис. 5.4. Діаграма Парето, що наочно демонструє вагу пріоритетного параметра науково-популярного книжкового видання серед визначеної номенклатури (див. табл. 5.2): Ч читабельність; Я якість виконання; Д довговічність користування; С собівартість; Е економічність технологічного процесу; Тр трудомісткість виконання; T термінова необхідність виходу в світ
Я Д С Е Тр Пріоритетні параметри
Для оцінки ефективності технологічних і виробничих проектних рішень рекомендовано визначення:
рівня автоматизації виробничих процесів відношення числа автоматизованих операцій до загального числа всіх опе рацій виробництва;
рівня комп'ютеризації відношення числа комп'ютеризованих операцій до загального числа операцій виробництва;
коефіцієнта ефективності технологічної (виробничої) системи або коефіцієнт технологічності системи.
Таблиця 5.2 Приклад підсумкової матриці результатів експертних оцінок п'ятьма експертами пріоритетних параметрів науково-популярного книжкового видання

Хі
хі
(Я)
хі
(Д)
XJ
(Е)
хі (Тр)
XJ
(С)
хі
(Т)
хі
(Ч)
Zaj
Вага параметру

(Я)
(Д)
(Е) (Тр) (С) (Т) (Ч)
5,0 5,0 2,5 2,5
7,5
7,5 5,0 5,0 5,0 2,5 2,5 7,5
7,5 7,5 5,0 5,0 5,0 2,5 7,5
7,5 5,0 5,0 5,0 2,5 2,0 7,5
5,0 5,0 5,0 5,0 5,0 2,5 7,5
7,5 7,5 5,0 5,0 7,5 5,0 7,5
5,0 5,0 2,5 2,5 5,0 2,5 5,0
45
40
25,5
25,5
ЗО
50
0,19
0,17 0,11 0,11 0,13 0,08 0,21

щ

235,5
1

167
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
Коефіцієнт технологічності системи Ктех визначається на підставі аналізу й порівняння трудомісткості виконання операцій, кількості обладнання, побудови циклограм порівнюваних виробничих процесів і проекцією їх на вісь абсцис (рис. 5.5, графіки відомі як діаграми Ґантта):
УР
К =4sLJl (cz -|\
m-ZNy
де Ктех коефіцієнт технологічності системи;
ZPy сума часу виконання всіх операцій технологічного циклу, год.;
m кількість одиниць устаткування, що приймає участь у технологічному циклі виробництва продукції;
ENy проекція на вісь абсцис часу виконання всіх операцій на циклограмі технологічного процесу відповідно до встановленої організації виробництва, год.
Для прикладу обчислення коефіцієнта технологічності системи проаналізуємо процес налагоджування машин до друку з традиційним і прямим електроприводом циліндрів фарбового апарата після зміни замовлення і змивання фарбового апарата (1-й варіант) та після зміни замовлення без змивання фарбового апарата (2-й варіант)1.
Як видно з рис. 5.5, циклограми процесів відрізняються між собою. У машині з традиційним (звичайним) приводом: за першим варіантом зі змиванням (заміною) фарби (4+4+8+2): (1x18)=1; за другим варіантом без змивання фарби (4+8): (1х12)=1; а з прямим електроприводом постійного струму відповідно: (4+2+4+1 ):(1х6)=1,8 і (4+1):(1х4)=1,2. Тобто, наочно представлена технологічна ефективність застосування друкарської машини з прямим приводом фарбових апаратів при переході із одного замовлення на інше при заміні у апараті друкарської фарби, або навіть без такої заміни.
Тудилин Д. Прямой привод в печатньїх машинах // КомпьюАрт. 2007,-№ 9. - С. 68-72.
168
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
Восьмифарбова друкарська машина Roland 700 з традиційним приводом з прямим приводом DirectDrive
о
§1
о а
с >s
S X
т 'С о є;,
X X



3


(2)
1
12хв










*









4






3






2




(D
1






18хв



і
і і і і і і
і

2 4 6 8 10 12 14 16 18 20 Час переналагоджуваний, хв





|(2)
о.
с
1




4хв


>s
S
І т




олог
1
4




2
ЗІ


І
X
бхв


н-
і і
і і і

0 2 4 6 8 10 12 Час переналагоджуваний, хв
Рис. 5.5. Циклограми технологічних процесів переналагоджування
машини для друку замовлень із заміною (1) і без заміни (2) фарби.
Технологічні операції: 1 змивання офсетного і друкарського
циліндрів; 2 автоматичне змивання фарбового апарата;
З автоматична заміна форм; 4 завантаження фарби
Оцінка технологічності системи особливо важлива при проектуванні малих підприємств дрібносерійного та серійного виробництва, в яких гнучкість технологічного процесу повинна бути максимальною.
Для вибору можливого раціонального варіанту формного виробництва розглянемо приклад аналізу технологічного процесу виготовлення друкарських форм для плоского офсетного друку за системою «чорна скринька» (див. розд. 1.3) по двох альтернативних технологічних схемах традиційною (перший варіант) і CtP (другий варіант). Методика аналізу складається із деталізації операцій (Т1...Тп), устаткування і оснащення (У1...Уп), технологічних режимів (3) і матеріалів (4):
/ варіант традиційна технологія виготовлення друкарських форм:
Т1 експонування та проявлення фотоплівок; У1 ФСА Agfa Selectset Avantra 44S; 3.1 175 Ірі; 4.1.1 проявник; 4.1.2 фотоплівка Agfa Alliance Recording HN;
169
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
Т2 кольоропроба з плівки; У2 система Cromalin; 4.2 відповідні фарбувальні речовини та синтетичні полімерні матеріали;
ТЗ перевірка і коригування плівок; У3.1 ретушорний пристрій з насвітленням (3.3) 1800 лк; УЗ.2 олівці коректурні; УЗ.З денситеметр пробивного світла GretagMacbeth D 200-II8;
Т4 копіювання друкарських форм; У4 копіювальна установка Sack ЕСХ-1; 4.4 формні пластини Agfa P20S;
Т5 проявлення друкарських форм; У5 процесор OVIT ТОР 65; 4.5 проявник;
Т6 контроль якості форм; У6.1 робочий стіл, У6.2 денситометр-мікроскоп CopyDotXRite, У6.3 олівці коректурні.
// варіант технологія CtP:
Т1 - друкування коректурного відбитка на плоттері; У1 -струминний принтер HP Inkjet 695 А1; 3.1 124 Ірі; 4.1.1 папір для струминного друку Captain Universal маси аркуша площею 1 кв. м 80 г; 4.1.2 картриджи;
Т2 експонування та проявлення друкарських форм; У2 Agfa Palladio; 3.2 алгоритм растрування AGFA Sublima; 4.2 формні пластини AGFA Lithostar Ultre;
ТЗ контроль якості форм; У3.1 робочий стіл; УЗ.2 денситометр-мікроскоп CopyDotXRite; УЗ.З олівці коректурні.
У наведеному прикладі опущені операції монтажу і пробивання отворів для приводочних штифтів, які здійснюються в обох варіантах.
Далі технологічні процеси порівнюються за кількістю операцій, устаткування, режимів і матеріалів. Як видно з табл. 5.3, найбільш раціональним є процес CtP.
Порівняння технологічних процесів за трудомісткістю виконання операцій здійснюється шляхом визначення часу на кожну окрему операцію виходячи із прийнятих для розрахунків норм і побудови циклограм. Так, на рис. 5.6 наведено приклади побудови порівняльних циклограм для оцінки трудомісткості створення оригінал-макетів і виводу фотоформ для виробництва рекламної продукції1.
170
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
Таблиця 5.3 Порівняння технологій виготовлення друкарських форм

Показники
Традиційна технологія
CtP

Кількість технологічних операцій
Т1-Т2-ТЗ-Т4-Т5-Т6
T1-T2-T3

Устаткування
У1-У2-У3(1,2,3)-У4-У5-У6( 1,2,3)
У1-У2-У3( 1,2,3)

Технологічні режими
3.1-3.3-3.4
3.1-3.2

Матеріали
4.1(1,2)-4.2(1,2)-4.4-4.5
4.1(1,2)-4.2(1,2)

5
а П

1

В g
3 П
2

1

6

·ґР
2

1
а

є; ш
>.§
1 «
« 2-« о
5 в Ч і
s х р я
Я 2
'5. =f я « ш &
о я
н
10 20 ЗО 40 50 60 70 80 90 100 110
Час, хв
Рис. 5.6. Приклади циклограм процесу дизайну і опрацювання оригіналів: а дуплекс-репродукції для обкладинки календаря формату A3; б повноколірної репродукції для настінного календаря формату А2; в повноколірної репродукції у масштабі 1:1 для листівки формату 16 х 22 см; 1 сканування і оброблення зображень у пакеті Lino Color на сканері Heidelberg Topaz разом з ПЕОМ для оброблення графіки на базі процесора Apple Power Mac G4; макетування ілюстрацій на робочій станції на базі процесора Intel Pentium 2,6 ГГц: 2 Adobe Photoshop; 3 - Adobe Illustrator; 4 верстання у QuarkXPress; 5 вивід кольороподілених фотоформ у фотоскладальному автоматі Herkules Pro з програмним забезпеченням Delta Technology1
1Величко О., Шмаков Д. Нормування інформаційного потоку//Друкарство. 2005. № 6. С. 36-39.
171
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу

Основне експонування
Друкування
Прилагоджування
Експонування зворотної сторони формної пластини, хе
зо
Проявлення обробка копії
Додаткове експонування друкарської форми
Експонування формної пластини, хв

Друкування
Прилагоджування б
Проявлення і обробка копії

172
Рис. 5.7. Порівняння випуску газети двома альтернативними
способами друку флексографічним (а) і плоским офсетним (б)
за формними і друкарськими процесами
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
Іншим прикладом порівняльного аналізу за трудомісткістю операцій є побудова пелюсткових діаграм і візуальна оцінка площі, яку займає той чи інший процес при з'єднанні точок, що характеризують числове значення показника. Так, на рис. 5.7 наведено порівняння головних технологічних операцій випуску газети двома способами друку флексографічним і плоским офсетним (блок-схема комплексного технологічного процесу наведена на рис. 1.3).
Виходячи з технічних характеристик газети її формату, обсягу, фарбовості тощо, розраховано питомий час у хв на здійснення одиниці продукції формних і друкарських процесів згідно обраного обладнання (див. рис. 1.3) і нанесено на вісі діаграм. З'єднання точок увиразнило площу, яка характеризує час виготовлення. Наочне порівняння площ надає перевагу плоскому офсетному друку і технології CtR
5.4. Визначення основних параметрів засобів виробництва
Базовою основою для вирішення кількісних параметрів проекту слугує, як було вже вказано у розд. 4, виробнича програма розгорнуте промислове завдання (тематичний план) на рік. Вона характеризує кількісну структуру виробництва, визначає потребу в потужностях, які необхідні для реалізації програми. Доцільність застосування у проекті тих чи інших технічних рішень може бути підтверджена технологічними розрахунками, які визначають річний обсяг продукції, необхідність виготовлення якої задано програмою. Потужність підприємства визначається обсягом промислового завдання у натуральному, часовому і грошовому вимірі, кількістю устаткування, чисельністю персоналу, потребою в площах та інженерних комунікаціях.
Розрахунок кількісних параметрів проекту має за мету побудову підсистем (устаткування, персонал, площа) до заданої виробничої програми. Метод системного аналізу, що застосовується при проектуванні комплексного виробничого процесу,
173
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
базується на тому, що проектні рішення, які приймаються для будь-якого етапу технологічного процесу, так чи інакше впливають на інші етапи. Це означає, що при розробці проекту необхідно виявляти і, при можливості, враховувати взаємні зв'язки між підсистемами. При цьому виробничі потужності, накреслені у проекті, повинні відповідати величині необхідних навантажень, що випливають із виробничої програми, для забезпечення збалансованого співвідношення підсистем.
Так як динаміка ринку впливає на коливання виробничої програми, то стає зрозумілим, що розрахунки кількісних параметрів завжди стикаються з деякою невизначеністю. Тому проблемам гнучкості виробництва, а також цілеспрямованого створення завищених (або занижених) потужностей і резервів виробництва, необхідно приділяти увагу при остаточних розрахунках. Логіка визначення кількісних параметрів технологічно-виробничих систем дає переваги розрахункам засобів виробництва за ключовими параметрами, які вже мають певний резерв. Тобто, розрахункам у загальних показниках виробничої програми.
До засобів виробництва відносять устаткування, механізми, контрольно-вимірювальні прилади, інструменти тощо.
Визначення (вибір) необхідних основних параметрів засобів виробництва у ВПК здійснюють у такій послідовності:
оцінка якісного показника обладнання за технологічними можливостями (характеристиками) даного типу засобу, виходячи з технічних вимог того чи іншого видання дизайну оформлення, фарбовості, типу палітурки, паковання тощо;
визначення кількісного показника, враховуючи характеристики продукції та оцінюючи технологічні можливості даного засобу виробництва аркушевий чи рулонний друк, наявність гібридних технологій, тиражостійкість друкарських форм, спосіб фальцювання тощо.
У разі реконструкції підприємства за наявності того чи іншого устаткування, яке можливо застосувати у проекті для реалізації нових ідей, потрібну кількість нового устаткування необхідно визначати співвідношенням з наявними виробничими потужно-
174
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
Номенклатура видань (види, кількість)
Засоби виробництва (парк устаткування

і
Вибір технології
Вибір устаткування
за технологічними
можливостями

Виробничі потужності,
необхідні для виконання
програми
Виробничі потужності наявних машин
Узгодження необхідних і наявних потужностей
Розрахунок необхідних машин і робочих місць
Покриття можливого дефіциту потужностей (перспективи розширення виробництва)
Рис. 5.8. Принципова схема вибору при проектуванні та розрахунках необхідної кількості виробничих потужностей
стями, і тільки таким чином покривати дефіцит необхідних додаткових потужностей за рахунок нового обладнання.
Головний методичний принцип вибору і розрахунків потреби у виробничих потужностях переоснащуваного підприємства наведено на рис. 5.8, де видно, що на першому етапі необхідно співвідносити технічні характеристики виробів і технологічні можливості устаткування.
175
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
При проектуванні нового підприємства, коли парк засобів виробництва взагалі відсутній, розробляються варіанти можливого використання того чи іншого устаткування, а базою для розрахунків кількісних параметрів слугують лише ті їх значення, які співвідносяться з програмою та з потужністю і технічними можливостями обраного у проекті устаткування.
Найбільш доступним методом розрахунку виробничих потужностей (Вп) на окремих робочих місцях може бути простий математичний за формулою:
п
·*-' п / /" вир. -*- еф. -** з
·*
·* вн' [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].)
де п загальна кількість однотипних робочих місць;
Нвир норма вироблення умовно визначених натуральних одиниць продукції за годину;
Теф ефективний фонд часу роботи устаткування (робочого місця) за рік (за зміну, тиждень, місяць тощо), год.;
К3 коефіцієнт змінності роботи;
Квн коефіцієнт виконання норми виробітку.
Розрахунок річної потреби засобів виробництва базується на такій принциповій залежності:
Необхідність Необхідна кількість у виробничій потужності на рік
одиниць устаткування Річна виробнича потужність
одиниці даного типу устаткування
Як правило, при розрахунках необхідних одиниць устаткування отримують дробові числа, тому слід їх округляти до цілих чисел. За сприятливих умов краще орієнтуватися на резервні потужності, тобто округляти розрахунок до найближчого верхнього цілого числа. При цьому враховують: наявність завантаження, закладений у розрахунок коефіцієнт змінності, точність вихідних даних за програмою, необхідність додаткових інвестицій тощо.
176
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
5.5. Методичні рекомендації для перевірки знань
5.5.1. Запитання для самоперевірки
1. Назвіть послідовність розробки технічної системи і технологічних процесів видавничо-поліграфічної справи.
2. У чому полягає різниця між технологічними і виробничими процесами?
Дайте повну характеристику терміну «технологічна операція».
Поясніть різницю між безперервними і дискретними процесам.

Накресліть структурні схеми потокових ліній, дайте приклади.
У чому полягає різниця між загальною і детальною маршрутними схемами, а також між маршрутними і маршрутно-технологічними картами?
Наведіть приклад загальної і детальної технологічної схеми одного з визначених процесів.
Переваги представлення технологічного процесу у алгоритмах над загальною блок-схемою, та у маршрутно-технологічній карті над алгоритмом.
Основні методики співставлення варіантів.
10. Дайте конкретний приклад порівняння двох технологічних процесів за обраною методикою.
5.5.2. Письмова контрольна робота «Маршрутно-технологічна карта»
Зміст письмової контрольної роботи передбачає проектування однієї технологічної системи або комплексної технологічної операції, наприклад, підбирання і скріплення блоків, або підбирання, скріплення і обрізування з трьох сторін видання, залежно від обраного технологічного процесу, устаткування чи потокової лінії та складання циклограми за трудомісткістю

Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
операцій. Варіант завдання вибирається студентом довільно і узгоджується з викладачем.
У графі 4 (див. табл. 5.1) необхідно розрахувати і вказати технічні параметри і режими роботи обладнання.
Наприклад, при проектування друкування на аркушевих офсетних друкарських машинах необхідно розрахувати склад і товщину декеля з урахуванням товщини друкарської форми і обраного для видання паперу; визначити продуктивність у кількості відбитків за одну годину та нормовані денситометричні параметри відбитків тощо.
Інший приклад друкування на трафаретному станку з ручним накладом основи для друку і зніманням відбитків. Тут необхідно розрахувати товщину технологічного зазору між друкарською формою і відбитком залежно від товщини задруковуваного матеріалу і площі зображення на формі та обрати матеріал ракеля й форму його леза.
У графі 5 (див. табл. 5.1) наводиться повний перелік усіх витратних матеріалів. Відповідно до наведених вище прикладів, до переліку матеріалів входять не тільки папір або інший задруко-вуваний матеріал та, відповідні їм і продуктивності обладнання, друкарські фарби, а й комплектуючі декеля (офсетне гумовотка-нинне полотнище, піддекельні підкладки) та матеріал ракеля і комплектуючі технологічного зазору, обрані студентом на підставі детального вивчення технологічних інструкцій, науково-технічних джерел і практичного досвіду на виробництві під час проходження виробничої практики або лабораторних і практичних занять.
У графі 8 (див. табл. 5.1) вказуються параметри і засоби контролю якості не тільки півфабрикату або готової продукції, а й технічних параметрів й режимів роботи обладнання, визначені розрахунком для відповідної операції у графі 4. Якщо запроектована автоматизована потокова лінія, то вказуються й програмні засоби та встановлюється частота здійснення контролю.
Графи 6 і 7 призначені як доповнення для вибору апаратного і програмного забезпечення як основного технологічного обладнання. Наприклад: для операцій опрацювання тексту і ілюст-
178
Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу
рацій; підтримки режимів роботи технологічних операцій; калібрування систем АСПТП або друку; друкування-фальцюван-ня-скріплення видання у єдиному робочому потоці тощо.
Побудова порівняльної циклограми для вибору варіанту технологічного процесу здійснюється за декількома можливими, у вигляді послідовності виконання операцій у масштабі часу та пелюсткової діаграми (див. рис. 5.5; 5.6; 5.7).
5.5.3. Завдання для самостійного поглибленого вивчення
1. Проектування варіантних технологічних систем із застосуванням потокових ліній у процесах продукування, пакування і транспортування видань і півфабрикатів.
2. Технологічні аспекти проектування процесів із застосуванням роботів-маніпуляторів для переміщення, позиціювання, пакування, зважування тощо, півфабрикатів і готової продукції.
Список використаних і рекомендованих науково-технічних джерел до розділу 5
Брошуровочно-переплетньїе процессьі. Технологические инструкции. М.: Книга, 1982.
Ввід і вивід зображень в комп'ютерних видавничих системах/ М. В. Шовгенюк, В. Є. Білорус, І. 3. Миклушка, В. О. Ду-дяк. Львів: УАД, 1998.
Гавенко С. Ф., Гунько С. М. Принципи моделювання технічних систем у поліграфії. Львів: Компанія «Манускрипт», 1996.
Гавенко С, Корнілов І., Ничка В. Системний аналіз і методи керування якістю книжкової продукції. Ужгород: Карпати, 1996.
Гавенко С. Ф., Мартинюк М. С. Технологія ламінування друкарських відбитків: Навч. посіб. Львів: В-во Української академії друкарства, 2008.
179
Розділ 5, Вибір і проектування виробничого процесу
Дубровська Г. М., Ткаченко А. П. Системи сучасних технологій: Навч. посіб. / За ред. А. П. Ткаченка. К.: Центр навчальної літератури, 2004.
Левин Ю. С, Матвеев П. А., Маудрих К-Д. Производствен-ньіе процесом в полиграфии: проектирование и расчет. М.: Книга; Лейпциг: Фахбухверлаг, 1985.
Межотраслевьіе норми времени и вьіработки на процессьі полиграфического производства. М.: ГП НИЦ «Зконо-мика», 1997.
Мельников О.В. Друкування на аркушевих офсетних машинах. Львів: Афіша, 1999.

Пальчевський Б. О. Дослідження технологічних систем (Моделювання, проектування, оптимізація): Навч. посіб. Львів: Світ, 2001.
Процессьі офсетной печати. Технологические инструк-ции. М.: ВНИИ Полиграфии, 1998.
Романо Ф. Принт-медиа бизнес. Современньїе техноло-гии издательско-полиграфической отрасли: [Франк Романо] / Пер. с англ., под ред. Кузьмина Б. А. М.: Принт-медиа центр, 2006.
Самарин Ю. Н. Допечатное оборудование. Конструкции и расчет: Учеб. М.: МГУП, 2002.
Специальньїе видьі печати. Технологические инструкции. М.: Книжная палата, 1990.
Технологические инструкции на процесе изготовления офсетньїхпечатньїхформ. М.: ВНИИ Полиграфии, 1998.
Технологическая инструкция по набору и верстке книжних, журнальньїх и газетних изданий с использованием ком-пьютерньїхтехнологий. М.: ВНИИ Полиграфии, 1999.
17. Фоторепродукционньїе процессьі. Технологические инструкции. М.: Книга, 1984.
18. Цифрова обробка аудіо- та відеоінформації у мультиме дійних системах / О. В. Дробик, В. В. Кідалов, В. В. Коваль та інші: Навч. посіб. К.: Наукова думка, 2008.
180
РОЗДІЛ 6
ПРОЕКТУВАННЯ І РОЗРАХУНОК
ДРУКАРСЬКИХ ПРОЦЕСІВ
6.1. Класифікація технологій друкування
Вибір способу (методу, виду) друку при проектуванні принципово важливе проектне рішення, яке означає найголовнішу дію у вирішенні технології виробництва і, водночас, вибір профілю майбутнього підприємства, а також усіх інших технологічних процесів від підготовки друкарських форм до опорядження готової продукції. Сьогодні ця проблема набула особливої складності з появою нових способів друку, у яких на більш високому технологічному і якісному рівні використовуються традиційні і новітні методи підготовки до друку і виконання технологічного процесу. Але тут з'явилися певні розбіжності навіть у термінології.
Так, відомі такі поняття як «традиційні» та «класичні» способи друку, «спеціальні» методи (види) друку. Причому за нинішньої різноманітності варіантів друкарських процесів спостерігається плутанина у віднесенні того чи іншого вдосконалення (ноу-хау) до того чи іншого виду, типу, різновиду. Так, наприклад, флексо-графію та металографію іноді називають самостійними способами друку, хоча їх можна назвати різновидами високого і глибокого. Інший приклад, «спосіб» і «метод» також іноді вживають як різновиди, але ці поняття трактуються в українській мові як синоніми, що означають певну дію, прийом або сукупність прийомів. Сьогодні деякі автори пропонують взагалі відмовитися від
181
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
термінів «види друку», «способи друку» і застосовувати лише один «технологія друкування», тому що види, способи, методи завжди сприймаються як синоніми1. З цим не можна не погодитися. Однак, у масовій професійній технічній літературі нині вже дуже важко відмовитися від законсервованих термінів, до яких усі звикли, проте не можуть пояснити різниці між ними.
Не розглядаючи ці питання як основні, слід все ж звернути головну увагу на сутність і можливості того чи іншого технологічного процесу друку при їх виборі для продукування тієї чи іншої продукції, тим більше, що у кінці минулого століття уже було відомо про наявність більше ніж 135 варіантів технологій, які фахівці відносили до різновидів класичних високого, глибокого, плоского друку, але ніяк не могли узгодити між собою їх відмінності. Однак, слід чітко визначити, що технологічна схема друкарського потоку складається з таких операцій: підведення задруковуваного матеріалу (основи) до друкарської форми; надходження фарби на ділянку друку; взаємодія форми, фарби, основи під дією певного енергетичного потоку; закріплення фарби на основі; виведення відбитка на ділянку приймання.
У науково-технічній літературі для визначення технологічного процесу продукування відбитків використовуються різноманітні терміни: «друк», «друкування», «процес друку», «друкарський процес», «поліграфічне множення», «помноження графічної інформації», «тиснення», «репродукування» тощо. Вони мають майже рівноцінне значення, але їхнє роз'яснення та тлумачення часто суттєво різняться і є недостатньо виваженими та наповненими професійним змістом.
Вивченням друкарського процесу та визначенням його сутності, а також розробкою термінології займалися відомі вітчизняні та зарубіжні вчені: С. Ф. Гавенко, Е. Германієс, Б. В. Дурняк, А. Зеттлмоєр, С. Карттунен, Г. Кіппхан, Л. А. Козаровицький, Е. Т. Лазаренко, В. С. Лапатухін, Р. І. Мервінський, М. А. Нечипо-ренко, П. О. Попрядухін, О. Ф. Розум, Е. Рупп, М. І. Синяков, М. І. Спихнулін, С. І. Стефанов, Я. І. Чехман та інші.
1Стефанов С. Классификация технологий печатания // КомпьюАрт. 2007. № 1.С. 48-51.
182
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
В. В. Попов дає таке визначення процесу друку: «В основі поліграфічного розмноження зображень техніки друкування лежить принцип тиснення, за допомогою якого і одержуються численні однакові відбитки».
М. І. Синяков пов'язує тиск (друк) з процесом перенесення фарби: «У процесі друку проводиться нанесення фарби на форму і передача її під тиском з форми на папір».
П. О. Попрядухін визначає: «У поліграфічній промисловості процесом друкування, чи друком, називається багаторазове одержання зображень шляхом перенесення фарби з друкарської форми на папір, картон чи будь-який інший матеріал».
А. Н. Раскін вказує: «Друкування це багаторазове продукування однакових зображень із заданими параметрами якості шляхом перенесення фарби з друкарської форми (безпосередньо чи через проміжну поверхню) на задруковуваний матеріал. Одержане при цьому зображення називається відбитком».
Німецьким стандартом (DIN) сформульовано: «Друк розмноження шляхом перенесення друкарської фарби чи фарбувальної речовини на задруковуваний матеріал за допомогою друкарської форми або нагромаджувача друкарського зображення».
За ґ. Кіппханом2 : «Процес перенесення фарби на папір (чи на інший задруковуваний матеріал) за допомогою друкарської форми називається друком».
Формулювання викладачів Московського державного університету друку (Росія): «Спосіб друку процес передачі фарби в друкарській машині від фарбодрукувальної системи через друкарську форму на задруковуваний матеріал»3.
2Handbuch der Printmedian: Technologien und Produktionsverfahren / Hrgs.: H. Kipphan. Berlin; Heidelberg; New York; Barcelona; Hongkong; London; Tailand; Paris; Singapur; Токіо: Springer. 2000. 1246 c; Кипхан Г, Знциклопедия по печатньїм средствам информации /Пер. с нем. М.: МГУП, 2003. - 1246 с.
3Бьістров К., Климова Е., Пономарев Ю., Румянцев В., Силенко П. Ценньїе бумаги и способьі их печати // Полиграфия. 2006. № 1. С. 99-102.
183
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
М. І. Спихнулін наводить таке формулювання: «Друкарським процесом (друкуванням) називається процес одержання на будь-якій поверхні відбитків з друкарської форми, яка несе графічне зображення, шляхом тієї чи іншої енергетичної дії».
Остання дефініція найбільше відповідає дійсності, бо представляє друкарський процес як метод відтворення і розмноження оригінальних (чи кодованих) зображень. Вона не пов'язує друк з технічними засобами, що забезпечують його виконання, і вперше надає значення енергетичній дії.
Перелік подібних визначень і тлумачень друкарського процесу можна продовжувати. Однак, для чіткої класифікації існуючих та перспективних методів друку слід розглядати в першу чергу технологічну суть процесів та взаємозв'язок складників: енергії, інформації, матеріалів.
Друкарські процеси в прямих контактних методах друку виконуються при одноразовому та багаторазовому перенесенні зображення з друкарської форми на задруковуваний матеріал. Цей метод застосовується у високому, флексографічному, глибокому, трафаретному методах друку, що використовують механічну енергію тиску.
Слід зауважити, що у непрямих контактних (офсетних) методах поняття «високий», «плоский», «глибокий» друк характеризують процес тільки на першій стадії контакту проміжної поверхні з формою. А далі еластична офсетна поверхня надає зображенням спільних рис, згладжуючи різницю між ними. На наступному етапі контакту принцип перенесення зображення майже однаковий і різниться лише характеристиками фарби.
Сьогодні широко використовуються методи з переконтактом: непрямого контакту форми з задруковуваним матеріалом метод друку з подвійним перенесенням зображення (непрямий офсетний, від англійського слова «offset»); метод з подвійним переконтактом (орловський друк); метод друку на об'ємних виробах (тамподрук). При друкуванні цими методами зображення з друкарської форми переноситься на проміжні поверхні (еластичне полотнище, проміжна друкарська форма, тампон), а з них на задруковуваний матеріал. Метод дістав широке загальне
184
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
визнання у плоскому офсетному друці з різною фізико-хімічною природою друкувальних та проміжних елементів (фарба та зволожувальний розчин у плоскому офсетному друці зі зволоженням; фарба та олеофобний шар проміжних елементів у плоскому офсетному друці без зволоження). Використовується у високому друці типоофсет, у глибокому тамподрук. Офсетний (непрямий) метод використовується не лише в контактних методах друку, а й у безконтактних та комбінованих під дією електричних, магнітних та інших енергетичних процесів та їх комбінацій.
До одного із методів непрямого контактного друку відноситься метод орловського друку. При цьому в процесі друкарського циклу відбувається подвійне або потрійне офсетне перенесення фарби. З кожної однофарбової друкарської форми високого друку зображення переноситься на свій офсетний циліндр, а з нього на збірну форму (збірний офсетний циліндр), де формується багатофарбове зображення, яке потім переноситься на задруковуваний матеріал. Подвійне офсетне перенесення зображення, з формуванням суміщеного багатофарбового на збірному циліндрі, використовується у високому та глибокому друці для виготовлення цінних паперів (грошових знаків, сертифікатів, облігацій тощо). При цьому збірні офсетні циліндри можуть бути нееластичними для збереження графічної точності зображення.
У варіанті глибокого офсетного друку як-от тамподрук з друкарської форми зображення під тиском переноситься на еластичний гумовий тампон, який передає його на зовнішню чи внутрішню поверхню складного об'ємного виробу (лялька, тарілка, прилад тощо), що має циліндричну, конічну, випуклу поверхню.
Метод декалькоманії також слід віднести до непрямих контактних, але не до офсетних. Тут процес здійснюється із значною перервою у часі, і готові первинні відбитки, для подальшого перенесення на вироби, одержують на папері або плівці одним з контактних прямих (трафаретний, глибокий) і непрямих (плоский офсетний) методів.
185
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Під терміном «числовий друк» («цифровий друк») слід розуміти сукупність методів друку, що використовують попереднє кодування інформації у числових інформаційних системах підготовки видань до друку, а потім відбувається операція декодування перед перенесенням зображення на задруковувану основу. Ця назва повною мірою відноситься до технологій «з комп'ютера на ...». Але в самому процесі друкарського контакту комп'ютер і числова інформаційна технологія участі не беруть, хіба що в управлінні та контролі за процесом. Отже, числовим друком слід визначати методи продукування видань в пристроях (друкарських машинах) із числовими комп'ютерними системами управління, контролю та обробки інформаційних сигналів в період до початку процесу друку і в процесах контролю тиражування друкованої продукції, якщо відбувається надходження інформації, яка декодується і керує друкарським процесом.
Енергія у друкарських процесах використовується у тій чи іншій енергетичній дії конкретного виду і методу прикладання. Конфігурацію енергетичного поля, силу, направленість та періодичність дії, а також інші параметри визначає конкретний спосіб друкування. У всіх методах друку енергетичні явища переносять зображення, створені у тому чи іншому виді сигналу, тими чи іншими фарбувальними речовинами, на той чи інший задруковуваний матеріал.
Переважна більшість методів друку базується на використанні механічної енергії у прямих, непрямих та комбінованих засобах енергетичної дії. Новітні використовують й інші види енергії.
Про потребу класифікації методів (способів, видів) друку говорили давно. Перші такі спроби були зроблені ще в XIX столітті. В основу першої класифікації було покладено принцип просторового розподілу друкарської форми на друкувальні (ДЕ) і проміжні (пробільні) елементи (ПрЕ), причому лише з точки зору конструктивних особливостей їхнього рельєфного розташування на формі (високий, плоский, глибокий друк). Оскільки з часом з'являлися нові методи друку, то цей принцип не міг надалі залишатися основою класифікації, бо ця ознака не дає
186
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
можливості розрізнити навіть високий і флексографічний друк, глибокий, металографічний і тампонний, і т.д.
У XX столітті не раз ставилося питання про потребу більш повно класифікувати методи друку. В 6070-ті роки в СРСР та за кордоном були зроблені спроби розробити сучаснішу класифікацію на основі нових ознак та принципів. Однак, і донині загальноприйнятої класифікації способів та методів друку не існує, а глибокі суперечності у визначенні окремих методів продовжують зберігатися. Так, наприклад, поняття «плоский друк» виникло із застосуванням прямих контактних методів фототипії та літографії. З розвитком непрямого контактного (офсетного) принципу друкування, з такого ж типу друкарських форм, з'явився термін «офсетний друк», який став загальновживаним. Але він не має прямого стосунку до принципу просторового розподілу поверхні форми на ДЕ та ПрЕ. Крім того, проблема поглибилась через застосування непрямого контактного (офсетного) принципу у високому та глибокому, а сьогодні у тампонному і числових методах друку.
Розроблення основ класифікації технологій друкування необхідно з таких головних причин:
створення єдиної чіткої й однозначної термінології для роз робки регламентуючих документів галузі різного рівня (стандар тів, нормативів, еталонів, проектів, методик вимірювань тощо);
необхідність забезпечення однозначного розуміння сутності технологічного процесу всіма фахівцями ВПС;
потреба у створенні БД для систематизації всіх існуючих і прогнозованих на майбутнє способів друку;
можливість прогнозування нових засобів друку;
необхідність розробки чіткої структури і програм у навчальному процесі підготовки фахівців усіх рівнів від робітників до інженерів повної вищої освіти, а також можливості визначення напрямів їх спеціалізації.
Не дивлячись на те, що над класифікацією способів друку працювали видатні фахівці видавничо-поліграфічної галузі, загально визнаної міжнародної класифікації й до цього часу не існує. Відомо декілька підходів до спроби розробки такої кла-
187
6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
сифікації, які не мають між собою значних протиріч, однак, відрізняються кількістю ознак і "^характеристиками. Отже й нині проблема залишається відкритою.
Л. А. Козаровицький пропонував в основу класифікації покласти не просторове розташування друкувальних та проміжних елементів, а їхнє розмежування у процесі друку та характер відтворення ними напівтонів. Він визначив дві головні ознаки методів друку. За першою всі методи поділялися на дві групи: друк з механічним та з фізико-хімічним розмежуванням ДЕ і ПрЕ. До першої групи увійшли методи друку, де вони мають однакову молекулярну природу. До другої елементи з різними молекулярними властивостями. За другою класифікаційною ознакою (характер відтворення напівтонів) Л. А. Козаровицький також виділив дві групи. До першої ввійшли методи з безперервним відтворенням тонів, до другої з дискретним. Однак, цей принцип не вніс суттєвих змін у вже відому класифікацію і не став широковизнаним.
У 1949 р. І. С. Антокольський запропонував ще одну ознаку спосіб перенесення фарби з форми на задруковуваний матеріал: прямий контактний, офсетний і перспективний безконтактний друк. Такий підхід дозволив розрізнити високий друк з типоофсетним, літографію з офсетним, глибокий з тамподру-ком тощо. Однак різницю між високим і флексографічним, глибоким і металографічним за допомогою цих ознак відрізнити неможливо.
Отже, І. С. Антокольський поряд з характеристикою просторової будови друкарської форми рекомендував використати як додаткову ознаку класифікації метод перенесення фарби з форми на папір під час друку.
У Технічній школі в Дармштадті (Німеччина) була запропонована класифікація методів друку більш широкого плану. Всі методи поділялись на шість груп-різновидів друку:
високий (класичний високий, типоофсетний, флексогра-фічний);
плоский (літографічний, офсетний, фототипія);
глибокий (геліогравюра, глибокий ракельний, автотипний);
8
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
безфарбовий (тиснення: конгревнетаблінтове);
трафаретний (з плоскої форми, ротаційний, різографія);
інші (ксерографія, магнітографія, лазерний тощо).
Суть питання залишалась незмінною. Дана класифікація не внесла нічого нового в сутність систематизації.
Польською галузевою комісією з термінології була розроблена схема класифікації методів друку, в якій більш чітко і лаконічно здійснено поділ основних варіантів технології на методи, засоби, види та різновиди, але в основу класифікації покладено ті ж просторово-конструкційні рельєфні ознаки.
Найбільш досконалі класифікації методів друку були розроблені В. С. Лапатухіним (1976 p.), М. І. Спіхнуліним (1989 p.),
0. М. Величко (2000 p.), Гельмутом Кіппханом (Helmut Kipphan, 2000 p.), Є. Д. Клімовою (2006 р.) та С. І. Стефановим (2007 p.). З цього всеохопного фундаменту можна побачити дальші мож ливі напрямки розвитку друкарства.
Найбільш повну, але громіздку класифікацію друкарських процесів запропонував В. С. Лапатухін, поклавши в її основу чотири принципово нові основні ознаки (спосіб виробництва друкованої інформації, метод перенесення барвника, принцип друкування та спосіб одержання друкованого зображення) та одну ознаку додаткову (найбільш характерну), що може визначати саме цей метод і притаманна лише його технічним рішенням. Усім методам друку було присвоєно цифрову індексацію. B.C. Лапатухін уперше у своїй монографії використовує термін «види друку».
Отже, В. С. Лапатухін увів дві нові ознаки класифікації: спосіб передачі фарби і метод одержання друкованого зображення (при використанні різних механізмів поділу друкувальних і проміжних елементів, різноманітних технічних засобів збереження умов друкування). Перша ознака співпадає з поняттям друкарської форми, а друга зі способом перенесення фарби
1. С. Антокольського. Високий і флексографічний друк тут відрізняються твердістю (деформаційними властивостями) форм. Використано також таке поняття, як додаткова характер на ознака.
189
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Наприклад, офсетний плоский друк зі зволоженням за номером 1.2.1.1.1. мав п'ять принципових ознак: Основні: 1. Багатоциклічний;
0.2. Непрямий (офсетний); 00.1. Друкування зі стабільної форми; 000.1. З фізико-хімічним поділом друкувальних та проміжних елементів на формі. Додаткова: 0000.1. Зволоження проміжних елементів
форми при друкуванні. Підсумовуючи визначене, термін «офсетний плоский друк зі зволоженням» повинен був би виглядати приблизно так:
«1.2.1.1.1. Багатоциклічний офсетний метод друку зі стабільної форми з фізико-хімічним поділом друкувальних та проміжних елементів зі зволоженням останніх при друкуванні».
У класифікаційній системі методів виробництва друкованої інформації, розробленій В. С. Лапатухіним, розглянуто 45 варіантів продукування друкованих зображень й виділено три принципово різні можливості перенесення зображення на за-друковуваний матеріал: прямий (контактний), непрямий (офсетний) та безконтактний.
Ця класифікаційна схема охопила не лише всі існуючі на той час методи друку та їхні різновиди, а й перспективні напрями розвитку друкарства. Та все ж вона мала низку вад: була занадто ускладнена, не спрощувала класифікацію, а головне не враховувала види енергетичної дії під час друку, тому не дістала підтримки та поширення.
Однак, класифікація В. С. Лапатухіна мала широкий резонанс, бо базувалася на тлумаченні поняття «поліграфія» одного з найважливіших засобів тиражування масової інформації і мала цілий ряд уперше введених у теорію друкарства уявлень і термінів, значення яких у виявленні нерозривних зв'язків усіх способів друку. В основу класифікації покладено сукупність ознак, які дозволяють об'єктивно оцінити можливості існуючих на той час і перспективних методів друку з точки зору результативності всього друкарського процесу, інформативності кінцевого продукту друкованого відбитка.
190
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
М. 1. Спихнуліним була запропонована нова класифікація формних та друкарських процесів, в основу якої покладено:
види енергії, що здійснюють перенесення зображення з форми на задруковуваний матеріал (механічна, електрична, світлова, магнітна, теплова);
друкарські форми (постійні та змінні), що здійснюють перенесення зображення (звичайні класичні, енергетичні потоки променеві та імпульсні, щілинні розгортки тощо);

задруковувані матеріали основи, на які наноситься зображення;
фарбувальні речовини (друкарські фарби, чорнила, порошки), що наносяться на форми та створюють зображення на відбитках;
устаткування друкарське (верстати, машини, плотери, принтери).
Принципова схема систематизації друкарських процесів набула тут більш достовірного вигляду, наближеного до реалій нового часу. Введено ряд підкласів методів друку із форм стабільного, змінного (одноразового) використання, де види енергії поділені на механічні та інші; запроваджено поняття категорій друкарських процесів («перша» та «друга»), а також чотири класи методів друку з форм, що мають різні друкувальні елементи (високі, плоскі, глибокі, прозорі трафаретні).
Та все ж система була громіздкою. Введення у класифікацію великої кількості ознак ускладнило їхнє розпізнавання, не виключивши основного принципу просторового поділу друкуваль-них та проміжних елементів. Причому основні класичні та похідні від них методи друку утворили чотири класи формно-друкарських процесів плоского, високого, глибокого та трафаретного друку з використанням тиску з незмінних (стабільних) форм. Інші увійшли до безкласової рубрикації електрографічного, термографічного та магнітного друку, друкування за допомогою світлової енергії.
Останні спроби класифікації також не внесли роз'яснень у цей непростий, як виявилося, теоретичний і термінологічний диспут. Так, Г. Кіппхан розділив усі способи і методи друку на дві
191
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
головні категорії традиційні (з друкарських форм) і безконтактні (без друкарських форм) Non Impact Printing. До першої внесено високий, плоский, глибокий і трафаретний друк. До другої електрографія, іонографія, магнітографія, термографія, фотографія і струминний друк. Автор вказує, що у другій категорії «інформація переноситься безударно з низьким тиском і тому називається безконтактною»1. Таке трактування суті процесу обрано помилково. Електрографію, іонографію, магні-тографію і навіть фотографію (наявні різні варіанти) не можна відносити до безконтактних методів друку.
Група викладачів МДУД (Росія) висунула чітку третю ознаку класифікації способів друку2 тип фарбового апарата, зв'язавши її з типом друкарської машини. В основу покладено той факт, що конкретні способи друку реалізуються у друкарській секції відповідної машини. Конструкція секції впливає на сам спосіб друку наявність чи відсутність проміжної поверхні для перенесення фарби з форми на задруковуваний матеріал і тип фарбового апарата. У офсетному друці під фарбовим апаратом розуміється сукупність фарбового і зволожувального апаратів.
Найбільш відомі нині типи фарбових апаратів такі:
одновалкові растровані з ракелем і камерні;
багатовалкові; камерні; зі зволоженням; з пристроєм для ірису; з розтиральним циліндром; з ділянковими плунжерними насосами тощо.
Отже, способи друку ці автори пропонують класифікувати за трьома такими ознаками: тип друкарської форми, метод перенесення фарби у процесі друку (прямий контактний, офсетний, безконтактний) і за типом фарбового апарата.
'Handbuch der Printmedian: Technologien und Produktionsverfahren / Hrgs.: H. Kipphan. Berlin; Heidelberg; New York; Barcelona; Hongkong; London; Tailand; Paris; Singapur; Токіо: Springer. 2000. 1246 c; Кип-хан Г. Знциклопедия по печатньїм средствам информации /Пер. с нем. М.: МГУП, 2003. 1246 с.
2Бьістров К., Климова Е., Пономарев Ю.^Румянцев В., Силенко П. Ценньїе бумаги и способьі их печати // Полиграфия. 2006. № 1. С. 99-102.
192
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Зважаючи на те, що сьогодні різноманітність фарбових апаратів достатньо велика і тут можливі нові конструктивні розробки, ця ознака викликає інтерес і зацікавлення, однак не вирішує проблеми.
Для подальшого розвитку поліграфії характерним стало широке використання нових високопродуктивних технологічних методів виготовлення видань. Були застосовані комп'ютеризовані методи друку, розроблене майже повністю автоматизоване устаткування, створені принципово нові матеріали, вдосконалені класичні технологічні процеси, в основу яких покладено досягнення останніх років у галузі хімії, електроніки, цифрових методів опрацювання інформації, обчислювальної техніки, теоретичних основ енергетики. Класифікація методів друку стала нагально необхідною.
С. І. Стефанов запропонував складну класифікацію технологій друкування. Ця класифікація базується на поєднанні оснащення, матеріалів і процесів і визначається структурами друкарської форми, задруковуваного матеріалу і фарбуючої речовини3. На його думку, саме це визначає місце існуючих (актуальних), а також потенційних (майбутніх) технологій у структурі класифікації.
Для цього виділено три головні ланки:
друкарська форма;
процес перенесення зображення з форми на задруковува-ну поверхню за участю друкарської системи і фарби (фарбової речовини), яка у деяких технологіях може бути відсутньою;
задруковувана поверхня зі своєю структурою, кольором, формою та індивідуальними властивостями.
Класифікація технологій друкування С. І. Стефанова ускладнює існуючий поділ способів друку на їх різновиди і не відображає головного параметру (характеристики) процесу енергетичного складника.
3Стефанов С. Структуру и технологии // КомпьюАрт. 2007. № 6. - С. 44-49.
193
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Для управління технологічними процесами та для їхньої оп-тимізації вже недостатньо знати окремі якісні сторони явищ. Потрібне широке узагальнення та застосування сучасних методів моделювання для розробки теоретичних основ та класифікацій технологій друкування; впровадження автоматизованих систем управління на базі комп'ютерної техніки. Цього вимагає новий етап розвитку технології та техніки друкарства.
Друкарський процес у загальній системі видавничо-полі-графічної інформації є головним. У першу чергу для класифікації друкарських процесів (технологій друкування) необхідно провести відмежування методів друку від формних процесів та витратних матеріалів, а також окремих пристроїв друкарських машин. Спосіб друку передовсім визначає можливість задруковувати той чи інший матеріал з використанням тих чи інших допоміжних фарбувальних та всіх інших витратних матеріалів. Друкарський пристрій може мати певну необхідну конструкцію для забезпечення якості друку. Але для визначення суті технологічного процесу того чи іншого методу друку всі ці атрибути, матеріали, опорядження не мають принципового значення. Тому для спрощення класифікації методів друкування нами обрано всього чотири, на наш погляд, найважливіші ознаки.
Друкарський процес розглядається з позицій системного аналізу як система, що використовує інформацію (І-|), енергію (Erf, матеріали (М^ для продукування відбитка та продукує інформацію (І2), енергію (Е2), матеріали (М2, М3), але вже в новій якості та з іншими параметрами. Функціональна модель цієї схеми розроблена О. М. Величко1 і наведена на рис. 6.1.
Друкарський процес можна реалізувати лише шляхом фізичної, хімічної, електричної, магнітної взаємодії елементів у друкарській системі, які здатні нанести зображення на задрукову-ваний матеріал за допомогою лише певної енергетичної дії.

·Величко О. М. Класифікація методів друку//Друкарство. 2000. № 6. С. 28-31; Wieliczko О. Klasyfikacia sposobow drukowania // Poiigrafika. 2001. № 9. C. 80-81. - № 10. C. 80-81. № 11. -C. 70-71.
194
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів



· Засоби і параметри контролю












Друкарський процес
це спосіб взаємодії
інформаційного (І^, енергетичного (Е^
та матеріального (М^ потоків
для відтворення інформації
на друкованому відбитку (І2+М2)





·і >


Е2
)






Е1 >


'2+М2
)






м1 )\


Мз
)









>






Умови здійснення процесу, параметри управління і впливу




Рис. 6.1. Модель системи друкарського процесу: E-j енергія на ділянці нанесення зображення на відбиток; ^ носій первинної
інформації (друкарська форма, формувальний пристрій); М^ за-друковуваний матеріал, фарба, зволожувальний розчин, тонер;
Е2 розсіяна енергія; І2+М2 відбиток друку; М3 розсіяний матеріальний потік (пил, пара тощо)
Функціональна модель друкарського процесу відтворення графічної інформації на відбитку відображає рух основних інформаційних, енергетичних та матеріальних потоків, що беруть в ньому участь: інформації (аналогової, числової), енергії (механічної, електричної, теплової, світлової, магнітної); матеріалів (папір, плівка, метал, тканина, пластмаса, фарба) та зовнішніх факторів (волога, атмосферне середовище). Рух указаних потоків визначається факторами впливу, що утворюють поле взаємодії з властивостей (характеристик) матеріалів, енергетичних параметрів системи та програм управління, а також поле збуджувальних факторів, що не піддаються управлінню.
Різноманітність енергетичних потоків, методів, засобів, варіанти конфігурацій їх застосування, що використовуються в друкарстві, зумовлені економічно необхідною якістю зображення певного графічного змісту, а також різною природою задру-ковуваних матеріалів та фарбувальних речовин, особливостями можливих конструкцій друкарського устаткування.
195
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Поле взаємодії всіх факторів впливає на сутність технологічного процесу» що має групу власних показників: параметри окремих систем (подачі матеріалів у зону друку, власне друкарського апарату, сушильних пристроїв тощо), які формують остаточний результат, що характеризується параметрами друкованої продукції. Поле взаємодії факторів впливає врешті-решт на якість друкованої продукції в умовах взаємовпливу всіх елементів. Розуміння цих процесів стає основним при розробці систем управління друкарською машиною (апаратом) і всім виробничим комплексом підприємства.
Отже, узагальнена функціональна модель друкарського процесу, що пропонується тут (див. рис. 6.1), складається з лінійних динамічних моделей руху матеріального потоку і нелінійних безінерційних елементів з перехрестними зв'язками, що відображають залежність остаточних кінцевих результатів друкарського процесу від його миттєвого стану. Вона дозволяє охопити у сукупності взаємодію факторів та параметрів друкарського процесу, визначити характер зв'язків (їхню автономність та взаємозв'язаність), роз'єднати складний комплекс на відносно незалежні елементи, вибрати адекватний математичний апарат для вивчення аксіоматичної та емпіричної моделей системи.
Функціональна модель дозволяє оптимально сформулювати структуру та алгоритм управління друкарським процесом у будь-якому методі друку, розробити стратегію наукових досліджень у напрямку управління тиражною якістю відбитків та практичної реалізації високоякісного друку впродовж усього накладу.
На цій основі запропонована нова схема класифікації способів друкування, в якій розглянуто відомі сьогодні варіанти одержання друкованого зображення. За схемою (рис 6.2) визначено три основні ознаки класифікації: вид енергії перенесення зображення, засіб енергетичної дії та конфігурацію енергетичної дії (спосіб просторово-графічної будови друкувальних елементів на формі), і одну додаткову визначально-пояснювальну характеристику, що дає змогу уточнення за особливою, технічно властивою лише цьому методу друку, характеристикою.
196
механічний

прямий контактний
Класифікаційні ознаки
Вид енергії
Засіб енергетичної дії
Конфігурація енергетичної дії
Додаткова
ТЕХНОЛОГІЇ npvifVBAHH
електричний
магнітний
тепловий
електромагнітний
безконтактний
з переконтактом (офсетний)
рельєфно заглиблена
В ПЛОЩИНІ
рельєфно випукла
технічна визначально-пояснювальна характеристик
Рис. 6.2. Схема класифікації технологій друкування




Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Енергії в процесах друкування належить головна роль, і тому класифікація способів друку як основну характеристику повинна включати її ознаку (вид), тож саме на цій основі виконано систематизацію та означення методів її використання.
Енергія у друкарському процесі використовується шляхом енергетичної дії. Засоби, конфігурація, величина, направленість та періодичність прикладання енергії визначається конкретним друкувальним апаратом. В усіх машинах, верстатах, пристроях та друкарських апаратах зображення, створені на друкарській формі або у числовому вигляді у пам'яті ЕОМ, шляхом енергетичної дії переносяться за допомогою фарбувальних речовин на задруковуваний матеріал.
Метод енергетичної дії у засобах друку може бути: прямим контактним, непрямого контакту (подвійного, потрійного, багаторазового), безконтактним, комбінованим.
У перших двох методах та у комбінованому (частково) для отримання відбитку необхідно прикласти певне зусилля у вигляді механічної (кінетичної) енергії, що визначається технологічно необхідним часом (швидкістю, тиском друку), для забезпечення необхідного контакту друкарської форми з задруковуваним матеріалом чи проміжною ланкою (офсетним полотнищем). Ці параметри гарантують оптимальне розподілення фарби на відбитку залежно від оптичних характеристик оригіналу. Цей принцип використовується у класичних та нових комбінованих (гібридних) методах друку: високому, плоскому, глибокому, трафаретному, флексографічному, різографії, електрографії, магнітографі"!, термографії, елкографії та інших.
Аналіз принципів перенесення інформації в усіх контактних та комбінованих методах друку показує, що тут спостерігаються фізико-механічні та інші природні явища, які супроводжуються переданням руху, роботи, матеріалів, кінетичної енергії. Залежно від графічних, структурних та просторових особливостей друкарської форми енергетична механічна дія не однакова за характером, величиною, конфігурацією силового поля. Залежно від особливостей друкарського процесу тиск змінюється за величиною та сектором прикладання.
198
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Механічна (кінетична) енергія (тиск, час) як засіб друкування має ряд важливих позитивних якостей, зокрема технологічну гнучкість до різноманітних типів друкарських форм, задрукову-ваних матеріалів, що забезпечує досягнення високих якісних результатів під час відтворення різноманітних зображень (тонових, растрових, штрихових, комбінованих). Це забезпечує високу продуктивність друкарського процесу завдяки можливості використовувати значну швидкість друку та друкарські форми великих розмірів.
При наявності механічного контакту вся енергія, яка подається на друкарську форму, розподіляється на складові. Частина її використовується для друкарського процесу, а інша розсіюється. При друкуванні з рельєфних форм високого друку енергетичне поле має точно визначені розміри за конфігурацією друкувальних елементів. У методах друку з плоскими, заглибленими та наскрізними (трафаретними) друкувальними елементами енергетичні імпульси діють не лише на зображувальні (друку-вальні) елементи, а й на проміжні, тобто в цих методах друку енергія прикладається до всієї форми. Енергомісткість таких методів у цілому ніби збільшується. У цих випадках слід ввести поняття активної (ефективної) та неактивної (неефективної) дії енергії. Активний енергетичний потік необхідний для всіх друкарських процесів, бо за його допомогою відбувається перенесення зображення. Пасивний енергетичний потік у деяких контактних методах друку відсутній, а в інших розсіюється. На формі плоского друку енергія розподіляється між друкувальними та проміжними елементами, тобто на всю форму, і пасивний енергетичний потік використовується для перенесення зволожувального розчину (ЗР) та підвищення температури у системі.
Отже, конфігурація енергетичного поля залежно від просторової будови форми може бути прикладена як до всієї поверхні форми, так і на окремі її ділянки. При використанні друкарської форми плоскої конфігурації енергія подається одразу на всю форму, а при використанні циліндричних форм або циліндричних друкарських апаратів енергетична дія здійснюється на смузі контакту. Крім того, енергетична дія змінна для кожної дру-
199
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
карської форми залежно від її графічного змісту. Тобто, незважаючи на загальні принципи, енергетична дія майже завжди індивідуальна.
Кожний друкарський процес це сума багаторазово повторених елементарних друкарських циклів, коли у результаті кожного одержують тільки один відбиток. Головне дійство в друкарському циклі відбувається підчас перенесення зображення з форми на задруковуваний матеріал під дією енергії. Цей період можна назвати циклом енергетичного перенесення зображення. Він не завжди відповідає друкарському циклу. їх слід розрізняти. Енергетичний цикл може бути одночасним по всій площі друкарської форми, чи послідовно-імпульсним, коли зображення переноситься окремими ділянками, обмеженими площею смуги контакту. У першому випадку форма і декель плоскі і взаємно паралельні. Такий процес має обмежені технологічні можливості. Він характерний для окремих видів устаткування контактних методів друку: тигельних друкарських машин, матричних та позолотних пресів тощо.
Більш широке розповсюдження дістали друкарські пристрої з послідовно-імпульсним перенесенням зображення: ротаційні та плоско-друкарські машини високого друку, офсетні друкарські машини, машини глибокого та числових комбінованих друків.
У машинах контактних методів друку ширина смуги контакту формних, друкарських та офсетних циліндрів визначається їх діаметрами, товщиною та властивостями декельних прокладок та задруковуваних матеріалів.
Види енергії, що використовуються у друкарських процесах, відрізняються за своїми властивостями і тим самим створюють певні специфічні особливості їх застосування. Однак, тут спостерігаються і деякі спільні риси, що характерні для друкарства: конфігурація енергетичного поля, його направленість, ступінь контакту, періодичність.
У трафаретному друці перенесення зображення здійснюється також смугою контакту, що створюється взаємодією лінійного чи циліндричного ракеля та плоскою або вигнутою поверхнею друкарської форми.
200
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Послідовно-імпульсна енергетична дія залежно від характеру зображення має різний розподіл енергії у смузі контакту. Тобто у різних друкувальних апаратах контактних методів друку енергетичні цикли індивідуальні. Якщо у друкувальних апаратах з плоскими формами і талером вони мало відрізняються між собою, то у двообертових друкарських машинах енергетичний цикл відповідає лише робочому ходу, тобто у два рази менший друкарського циклу. А друкарський цикл багатофарбових друкарських машин планетарної будови чи машин з послідовним розташуванням друкарських секцій складається із загального часу роботи машини. У рулонних ротаційних друкарських машинах співвідношення між енергетичним та друкарським циклами збігаються. В офсетних за кожний друкарський цикл здійснюється два енергетичних один під час перенесення зображення з друкарської форми на проміжну поверхню, та другий з неї на задруковуваний матеріал.
Вводиться таке умовне визначення поняття «енергетичний цикл друку»: для однофарбових машин це час контакту форми (офсетного полотнища) з задруковуваним матеріалом, а для багатофарбових машин при нанесенні декількох фарб на відбиток загальний сумарний енергетичний цикл. Він буде відповідати загальному часу контакту друкарських форм з задруко-вуваною поверхнею та офсетним полотнищем. При ротаційному друці енергетичний цикл визначиться часом контакту друкарської пари (при багатофарбовому друці всіх пар) під енергетичною дією для одержання відбитка. Отже, при визначенні друкарського процесу слід розділяти друкарський цикл, що включає всі операції друкарського апарата, і енергетичний цикл перенесення зображення з форми на задруковуваний матеріал (власне друкування).
При безконтактних методах друку і частково при комбінованих використовуються інший принцип і інші природні явища: електростатичні, феромагнітні, електромагнітні, термічні тощо. У цих способах друку принцип перенесення зображення ґрунтується на русі електронів, електромагнітних хвиль, молекул матеріалів тощо. Використовуються такі процеси в електрогра-
201
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
фічному, струминному, термографічному методах друку. Цим варіантам друку відповідають специфічні друкарські форми з графічною чи навіть рельєфною будовою друкувальних елементів або без постійної друкарської форми, які використовують характерні фарбувальні та задруковувані матеріали, устаткування та обладнання (відповідно до видів енергії).
Нині застосовуються комбіновані методи друку, в яких використовується один, два і більше видів енергії. Так, відомі методи фотоелектростатичні, електротермічні, електромагнітні. Поширеним, наприклад, є застосування механічного тиску з будь-яким іншим джерелом енергії: теплової, електричного заряду (високий друк з підігрітих форм, глибокий друк з електростатичним зарядом, трафаретний з електростатичним зарядом чи з охолодженням тощо). Всі вони віднесені нами до комбінованих.
Всі методи друку, що базуються на перенесенні зображення під дією електричних сил, мають назву електрографія. Тут найбільш часто використовуються комбіновані джерела енергії: електромагнітні, електрохімічні, електротермічні тощо. Причому часто із застосуванням і механічної енергії та засобів енергетичної дії просторово-графічної будови друкувальних елементів на формі. Для перенесення зображень також використовуються різноманітні пристрої, обладнання для створення електричного поля, щілинних подач, електронних променів, імпульсної пневматичної дії тощо. Електричні енергетичні джерела здатні переносити як енергетично приховані зображення, що потім перетворюються у видимі, так і певні фарбувальні речовини з утворенням видимих відбитків (варіанти струминного друку).
Світлова енергія застосовується в фотографічних та електро-фотографічних друкарських процесах як енергія перенесення інформації з оригіналу або формного носія на світлочутливі матеріали з наступним проявленням зображення в результаті хімічної реакції чи дії електрично зарядженої фарбувальної речовини. Методи використання світлової енергії різноманітні: по-вноформатні світлові потоки, щілинні розгортки, імпульсні світлові джерела, лазери тощо.
202
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Термографічні методи друку (термографія) ґрунтуються надії тепла з метою перенесення зображення з одного матеріалу на інший шляхом плавлення, сублімації, адгезії, а також як доповнення до механічної або електричної дії у друкарському процесі.
Використовується також для друкування енергія магнітних сил, на якій засновано ряд методів друку, але значного розвитку вони поки що не дістали.
До інших енергетичних полів, які мають перспективу застосування в друкарських процесах, слід віднести ультразвук, елек-троперенос молекулярних структур і навіть біотехнологію. Не менш важливу роль відводимо засобам і методам генерування, фіксації, зберігання і передачі різноманітних сигналів, їх кодування і декодування, що призвело до створення і розвитку числових технологій, як пікового досягнення XX століття. У найближчий перспективі використання нанотехнологічних процесів.
6.2. Вибір технологи друку
При проектуванні поліграфічних підприємств необхідно сформувати послідовність технологічних етапів виготовлення готової продукції, тому необхідно проаналізувати промислове завдання (див. розд. 4, табл. 4.1) і прийняти ряд відповідальних рішень: який метод друку обрати; як буде комплектуватися видання з аркушів чи зошитів; як скріплюватиметься блок нитками, дротом, незшивне клейове скріплення і т.д.
За промисловим завданням необхідно обрати спосіб друку. Остаточну доцільність його застосування необхідно потім підтвердити технологічними і економічними розрахунками. За результатами розрахунків обсягу робіт на етапах виробничих процесів визначають ступінь узгодженості виробничих потужностей усіх цехів і дільниць, які слугують вихідними даними для розрахунків завантажень на всіх технологічних операціях. Саме тому найважливішим розрахунком є розрахунок потужності друкарського виробництва, який починається з вибору технології друкування і конкретних друкарських машин.
^Uo
При виборі способу друку необхідно орієнтуватися на стратегію ринку. За даними PIRA International (Велика Британія) у 2006-2007 pp. частка аркушевого плоского офсетного друку становила 20 % світового поліграфічного ринку, а рулонного 12 %. За даними КВА 40 % міжнародного ринку аркушевого друкарського устаткування поділили компанії Heidelberg (41 %), КВА (16 %), Komori (15 %), MAN Roland (14 %), Mitsubishi (6 %) і всього 8 % інші виробники. Провідне місце у рулонному плоскому офсетному друці належить компанії GOSS International (США). Тому особливу увагу слід приділяти саме плоскому офсетному друку.
Флексографічний метод друку займає сьогодні провідні позиції для друкування споживчої продукції паковань, тари (плівкової, картонної, паперової тощо).
Глибокий друк користується популярністю для продукування великотиражної журнальної продукції, каталогів закладів торгівлі, а також є високоякісним конкурентом флексографічного друку на ринку повноколірних паковань з полімерних плівок.
Трафаретний спосіб друку один з найбільш технологічно гнучких. Він охоплює різноманітні спектри застосування: від ручних малотиражних робіт до високопродуктивних промислових; від малесеньких форматів (циферблати годинників, кредитні картки, друковані електронні плати) до великоформатних білбордів 3 х 6 м; а у якості основ для друку - від паперу, текстилю, кераміки, синтетичних матеріалів до металів і скла.
Розвиток трафаретного друку стимулюється низкою факторів. Цей метод друку не ставить високих вимог щодо в'язкості і складу фарб та лаків, якості поверхні задруковуваних матеріалів (аби фарба лише трималась і закріплювалась на поверхні основи). Лакування можливе суцільне і фрагментальне на малих і великих форматах. Все це сприяло розвитку трафаретного устаткування різних конструкцій, продуктивності і форматів. Формати можуть бути дуже великими оскільки тиск на форму здійснюється ракелем, а не друкарським циліндром. Конфігурації і технологічні можливості друкарської техніки трафаретного друку задовольняють найрізноманітнішим вимогам. Компанії-роз-
204
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
робники цієї техніки намагаються уніфікувати навіть настільні верстати з ручним накладанням і зніманням відбитків, забезпечуючи їх автоматизованими пристроями переміщення ракеля для підвищення рівномірності товщини шару фарби у площині відбитка.
Потужною вважається, наприклад, 4-фарбова машина трафаретного друку лінійної побудови, яку розробила компанії Dominion screen and digital print. Ця машина друкує УФ-фарбами на тонкому пластику формату 6,1 х 1,8 м з продуктивністю до 72 м2/год. Кожна друкарська секція включається в роботу лише після того, як кожний лист задруковано у попередній секції і повністю висушений. Під час роботи у машині знаходиться лише один лист пластика. Цикл роботи починається з подачі його на робочий стіл для позиціювання і закінчується виходом на приймальний пристрій. Новий технологічний цикл починається тільки з цього моменту.
Струминний друк (Ink jet) у технології «з комп'ютера у друк» (computer-to-print) став сьогодні найбільш поширеним безконтактним методом повноколірного задруковування широкого спектру матеріалів (носіїв друкованої інформації) великих розмірів і малих форматів. Міжнародна виставка drupa'2008 фактично стала тріумфом цієї технології друкування і закріпила на наступні десять років перспективність розробок у цій царині. Саме завдяки інтенсивним пошукам і створенню унікальних УФ-фарбувальних засобів і так званих «сольвентних», до складу яких входять смоли, що розчинюються у воді, суміші летких і важких розчинників, що закріплюються шляхом всотування, випаровування і полімеризації, з'явилася можливість активної конкуренції з трафаретним друком. Переваги струминного друку і друкувальних пристроїв на його базі полягають, перш за все, у технології «з комп'ютера у друк». Тут числові масиви даних з комп'ютера передаються безпосередньо на пристрій виводу, який за допомогою сопел прямо чи через передавальний носій (офсетне полотнище) задруковує папір, плівку, тонкий пластик, тканину тощо. Інформація з комп'ютера переноситься найко-ротшим шляхом з мінімальною кількістю функціональних еле-
205
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
ментів. При достатній довжині соплової матриці та відповідній ширині задруковуваного матеріалу формат видання може бути велетенських розмірів, що означає можливість невпинно перспективного удосконалення систем струминного друку.
Нині вже діють машини струминного друку форматом до 5 м по ширині задруковуваного матеріалу, продуктивністю до 45 м2/год і більше. Наприклад, струминний принтер Ultra Vu II 3360 триметрової ширини з програмним растровим процесором Color Burst і автоматизованою системою двостороннього друку продуктивністю до 196 м2/год компанії Vutek. Спеціальний пристрій у принтері забезпечує суміщення зображень лицьової та зворотної сторони при друкуванні у чотири, шість і вісім фарб.
Машини струминного друку розраховані надрукування на рулонних широкоформатних матеріалах або на великих аркушевих. Так, система широкоформатного друку Idanit 162 ad друкує на аркушевому матеріалі від 1200 х 1600 мм до 1630 х 259 мм (максимальна задруковувана площа 1570 х 2490 мм), або з рулону шириною до 1600 мм.
Установка Soljet PROIISI-1000 ЕХ фірми Roland DG Corporation на рулонних матеріалах від 1,2 до 2,6 м (продуктивністю 45 м2/год) Gradijet Classic на рулонах 3,2 м (продуктивність до 65 м2/год) ME GAJET-3204/3606 на рулонному матеріалі шириною 3,2 м (продуктивністю 72 м2/год).
Інший приклад, широкоформатний повноколірний принтер Mutoh Phoenix струминного друку на жорстких і гнучких матеріалах сольвентними-, екосольвентними- і УФ-фарбами, шириною задруковуваного матеріалу 3,3 м і вагою рулону до 200 кг має технологічну можливість підключення системи інтенсифікації закріплення фарби, залежно від її типу, контактний чи безконтактний підігрів, вентиляція, опромінення.
Для друку використовують звичайні та спеціальні (покриті плівкою) папери, банерні та прапорні тканини, плівки звичайні та самоклейні; пластик тощо. Фарби УФ-сушки, сольветні, водні тощо. Більшість з них повинні бути стійкими до УФ-випромінен-ня, вологи, масел, легких механічних пошкоджень тощо.
206
Розділ 6, Проектування і розрахунок друкарських процесів
Цей метод друку також незамінний при персоналізації друкованої продукції у машинах-агрегатах будь-якого іншого методу друку у потоці оздоблення і опорядження.
Числовий друк залишається поки що найбільш оперативним для виготовлення видань на замовлення (на вимогу, druck on demand) невеликими накладами від одного до 300 примірників. Асортимент продукції надзвичайно широкий книги, журнали, рекламні буклети, презентаційна продукція, плакати тощо. Ця технологія друкування також є серйозним конкурентом плоского офсетного друку завдяки технологічним можливостям друку-вальних пристроїв і друкарських машин, які значно розширилися завдяки числовим технологіям. За останні чотири роки, що промайнули Bifldrupa'2004Aodrupa'2008, вже значно удосконалилися фарбо- та папероживильні системи числових друкарських машин, розширився асортимент паперу для друкування, з'явилися УФ-картриджи, колірне охоплення відбитків наблизилося до офсетних, а у деяких моделях навіть перевищує його. Більшість моделей числових друкарських машин реалізують технологію «з комп'ютера у друк», агрегатуються з фальцювальними і скріплювальними пристроями, можуть використовувати задруковувану основу у вигляді рулону або аркушів.
6.3. Технічні параметри
і технологічні характеристики
друкарських машин
Вибір способу друку і типу друкарського устаткування для продукування тієї чи іншої продукції залежить від типу і виду видання, його дизайну, технічних характеристик, а також необхідності досягти високих техніко-економічних показників. Усі друкарські машини всіх методів друку мають певні технічні параметри і технологічні можливості. Тому ефективність їх застосування можна оцінити за визначеним способом друку, за їх технічними та економічними показниками і, особливо, за технологічними характеристиками.
207
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Технічні параметри друкарських машин визначаються: максимальним і мінімальним форматом друку; швидкістю друкування (об./год.); габаритними розмірами; масою; енергоємністю; конструкцією секцій; способами надходження задруковуваної основи та виходу продукції (рулон, аркуш); можливістю перена-лагоджування; ступенем автоматизації.
Показники технологічних характеристик друкарських машин: кількість фарб, якими може бути здійснено друк за один прогін; варіанти можливостей друку з однієї чи з двох сторін (задруко-вуваних аркушів чи полотен); варіанти фальцювання (викладання аркушів) у рулонних машинах; наявність секцій гібридного друку (плоского офсетного і флексографічного; глибокого і струминного; трафаретного і числового тощо) та лакування (суцільного, вибіркового, УФ- тощо), периферійних пристроїв закріплення відбитків (14, УФ, комбінованого) тощо. До технологічних характеристик відносяться також якісні можливості машин, що можуть бути оцінені на кількісними параметрами: групою складності продукції; допустимим відсотком ілюстраційності з визначеною лініатурою растра; точністю суміщення фарб та рубки полотнища й чіткості фальцювання; наявністю гібридних технологій оздоблення; денситометричного і спектрометричного автоматичного контролю, інструментарію для роботи з тонкими (товстими) паперами, картонами, металевими листами, з фольгою, лаком тощо.
Технічні параметри і технологічні характеристики всіх видів поліграфічного устаткування, у тому числі, й друкарських машин, залежать від принципових схем їх побудови; матеріалів, з яких виготовлено головні деталі та вузли; від якості виготовлення останніх. Техніко-економічні показники у значній мірі залежать від уміння інженерно-технічного персоналу використати наявні технологічні характеристики машин та контролю їх технічного стану, тобто комфорту в експлуатації механізмів і машин.
Економічні параметри машин визначаються: річною виробничою потужністю; трудомісткістю процесів; собівартістю виготовлення продукції; показниками вартості експлуатації; відносними витратами на експлуатацію; відносним випуском продукції з 1 м2 площі чи з 1 м3 об'єму будівлі, тобто окупністю машини.
208
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
6.3.1. Аркушеві машини
Аркушеві машини характеризуються, у першу чергу, форматами, фарбовістю, ступенем автоматизації, наявністю гібридних технологій та периферійних пристроїв.
Залежно від кількості фарб, що наносяться на задруковува-ний матеріал з однієї чи двох сторін за один прогін, машини поділяють на однофарбові і багатофарбові, одностороннього і двостороннього друку, з перевертаючим пристроєм і без нього. Залежно від виконання тих чи інших оздоблювальних операцій у лінію машини можуть оснащуватися лакувальними, сушильними, нумераційними, перфорувальними, позолотними, висікаль-ними або вдруковуючими пристроями.
За форматністю аркушеві машини поділяють на:
малого формату 35 х 50 см (два формати А4);
середнього формату до 50 х 70 см (чотири формати А4);
великого формату 70 х 100 см (8 форматів А4);
супервеликого (подвійного) формату 90 х 120, 100 х 140, 120х 162 смтощо.
Кожний форматний сегмент ринку друкарських машин усіх фірм-виробників устаткування розвивається сьогодні по своєму. У малому форматі конкуренцію створюють числові системи і технічні вдосконалення машин, тому ринок тут не стабільний. У середньому форматі все складається дещо краще. Значніший потенціал у великоформатних машин, які стають все більш автоматизованими і виграють серед інших завдяки високій продуктивності.
Малоформатні машини переважно однофарбові й використовуються для простих одноколірних штрихових робіт: друкування листівок, бланків, візиток, запрошень і т.п. Розширення сфери застосування цієї технології здійснюється за рахунок використання другої декоративної фарби, яка за наявності додаткової приставної секції друкується за один прогін. Останнім часом малоформатні машини застосовуються і для друкування ба-гатофарбової продукції (у один або декілька прогонів) невеликих і середніх накладів (до 5000 примірників) і при цьому на-
209
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
дається нова функціональність оголошенням, інформаційним листкам, обкладинкам, діловій документації та іншій друкованій продукції залежно від терміновості виконання замовлень.
В умовах модернізації парку друкарського устаткування, що проводиться, представляють інтерес марки друкарських машин саме у форматах ЗО х 45 см, 36 х 50 см або близьких їм. Першою умовою ефективного використання певної марки друкарської машини є відповідність її технологічних можливостей характеру продукції, що випускається. Як другу умову слід вказати простоту обслуговування і швидкість переналагодження машини при швидкоплинній зміні замовлень.
Машини цієї групи можуть подавати задруковуваний матеріал у друкарську секцію із самонакладу широкою (45; 50 см) або вузькою (ЗО; 35 см) стороною форматного аркуша. Більш поширені моделі підгрупи з довшою твірною друкарського циліндра, ніж довжина по його окружності.
Найбільш відома модель цієї підгрупи однофарбова машина А 315 С формату A3 (36 х 50 см), що є продовженням серії Romajor Адамовського машинобудівного заводу (Adamovske Strojirny, Чехія). Аналогічну модель випускає «Ленполиграф-маш» (Росія) ПОЛ-35. Завдяки подачі широкою стороною (50 см) аркуш в машині стабільніше підходить до передніх і бічних упорів, краще забезпечується суміщення фарб при необхідності багатофарбового друку на таких машинах.
Машини, в яких рух аркуша здійснюється вузькою стороною (ЗО см і близькі розміри), мають компактнішу конструкцію зі зниженням ваги на ЗО...40 % (Hamada, Sakurai, Ryobi, AM, ABDick, Doosan та ін.). У них, як правило, використовуються спрощені фарбовий і зволожувальний апарати, бічний упор виконано у вигляді штовхаючої планки. З метою розширення технологічних можливостей ці машини часто оснащуються додатковою сек-цією-сателітом для вдруковування декоративною фарбою оформлювальних елементів. Однак, оскільки обидві фарби при цьому переносяться на одне офсетне полотнище, існує небезпека їх змішування при тривалій роботі.
210
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Більш досконалої модифікації є двофарбові машини тих же фірм з рухом аркуша широкою стороною (52 см). У них використовуються самонаклади із каскадною подачею аркуша і централізованою настройкою на формат. Швидкодіючий затиск із системою штифтового приведення прискорює і полегшує кріплення форм. Машини обладнані автоматичними пристроями для змивання офсетних і друкарських циліндрів, фарбових і зволожувальних апаратів.
Залежно від призначення та сфери застосування аркушеві машини, наприклад, фірми Heidelberg можна поділити на три головні групи (класи):
Printmaster для оперативного друку;
Speedmaster для промислового друку;
Direct Imaging (DI) для оперативного повноколірного друку з використанням числових технологій.
У підгрупі малоформатних машин Heidelberg представлена трьома типами: QM 46 (із рухом аркуша вузькою стороною 34 см), GTO 52 і SM 52 (із рухом аркуша широкою стороною 52 см).
За своїми технічними даними машина QM 46 мало відрізняється від моделей, що відносяться до підгрупи (34 см). Проте, вона характеризується високим ступенем автоматизації як на етапі підготовки машини до роботи, так і в процесі друкування. Одним натисненням кнопки на центральному пульті управління достатньо, щоб запустити керовані від комп'ютерної програми процеси зміни замовлення, підготовки самонакладу, попереднього зволоження форми і накочування фарби, тиражного друкування і змивання валиків і циліндрів.
Машини типажного ряду SM 52 мають додаткові удосконалення для одно-, дво- і чотирифарбового друку:
інтегрований пристрій для попередньої підготовки і зміни стапеля;
. перемикання дво- і чотирисекційних машин на двосторонній друк;
регулювання фарбового апарата за допомогою дукторного ножа, розділеного лазером на ділянки;
211
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
плівковий зволожувальний апарат, що має вибірковий (перервний) зв'язок через валик із фарбовим апаратом;
порошковий противідбруднювальний апарат.
Машини ряду SM 52 мають секційну побудову (від однієї до шести секцій). Використання самонакладу із каскадною подачею аркушів і стрічковим пневмотранспортером дозволяє збільшити швидкість до 15 тис. відб./год. Високий ступінь автоматизації скорочує до мінімуму час переналагодження машини при зміні замовлень. Централізоване управління за допомогою системи СРТгопіс включає попередній вибір функцій і всебічний контроль і діагностику обслуговування машини.
Особливе місце серед машин фірми Heidelberg займає чоти-рифарбова числова друкарська машина DI46, діюча за принципом плоского офсетного друку без зволоження друкарських форм. Запис зображення на друкарську форму із кремнійор-ганічним (силіконовим) поверхневим шаром здійснюється лазерним променем, керованим від комп'ютера, який випалює олеофобний силіконовий шар, відкриваючи друкувальні елементи форми.
Машини середнього формату знаходить широке застосування при друці на папері або картоні з однієї або двох сторін в один або декілька прогонів одно- і багатофарбової продукції: реклами, репродукцій, кольорових вкладок, обкладинок для книг і журналів, етикеток, листівок тощо. Значні витрати часу на підготовчі і допоміжні операції при малих накладах, типових для акцидентної продукції, були причиною порівняно низької рентабельності цього технологічного варіанту машин. Однак, все змінилося завдяки впровадженню передовими фірмами-виробниками устаткування програм автоматизації основних підготовчих операцій (установки самонакладу на заданий формат, заміна стапелю і друкарських форм, змивання фарби, переналагодження з одностороннього на двосторонній друк тощо). Висока якість продукції та індивідуальне її оформлення у взаємодії з накладами (що постійно зменшуються), при збереженні рентабельності, забезпечують машинам середнього формату подальший розвиток і розширення сфери застосування.
212
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
На вітчизняних підприємствах можна зустріти велику різноманітність офсетних машин середнього формату від 45 х 60 до 50 х 70 см. При достатньо високих технічних характеристиках (сертифікат ЄС) ці машини відрізняються помірною ціною. Все більший вплив на ринок роблять такі всесвітньо відомі фірми, як Heidelberg, KBA, manroland, Adast, Sakurai та ін. у двох модифікаціях: двофарбові конструкції планетарної побудови (SORM, Rapida 72k, Roland 200) і багатофарбові машини секційної побудови з переворотом аркуша (SM 74, Rapida 72, Roland 300, Oliver 72). Російське устаткування даного типу обмежується одно-, двосекційними машинами 50М Рибінського заводу і моделями 5ПОЛ 54 Ейського заводу, що випускалися і раніше. Популярними залишаються чеські машини серії Dominant 705 (1-5 секцій: 715-755), тепер спільної з Heidelberg фірми, і відомі аналогічні моделі Polly 2-, 4 і 5 секційні (Словаччина). На сьогоднішній день лінійка друкарських машин середнього формату Adast, наприклад, складається з трьох серій 807 С формату В2 (52 х 74 см), що має до шести друкарських секцій; 707 С формату А2 (48,5 х 66 см) до п'яти секцій; 507 С формату ВЗ (38,1 х 52 см) також до п'яти друкарських секцій.
Програма автоматизації машин середнього формату має два рівні. Первинний, характерний для російських і чеських машин, обмежений тільки необхідними контрольно-блокувальними функціями. Вищий рівень, освоєний німецькими і японськими фірмами, охоплює операції підготовки машини до роботи, а також операції контролю і управління нею в процесі друкування. Завдяки автоматизації і централізованому управлінню стає можливим одному єдиному друкарю обслуговувати 5- і 6-фар-бові моделі машин, навіть при частій зміні замовлень.
Машини великого формату забезпечують високу якість двостороннього багатофарбового друку на аркушах стандартного формату (70 х 100 см), а також подвійного формату (100 х 140 см). Але тут були і свої проблеми. Крім технології 4/4 став популярним друк з фарбовістю в 6/2 і 7/1 та за технологією Hi-Fi-Color, що забезпечує випуск продукції найбільш високої елітної якості, з більшою насиченістю та інтенсивністю. Для продукування
213
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
якісних відбитків у такому обладнанні необхідно запобігти відбрюднюванню фарби на лицьовій та зворотній стороні аркуша, добитися точного суміщення фарб на великих задруковува-них площах лицьової і оборотної сторони.
Використання нової технології великого формату з переворотом аркуша вимагало виконання певних умов:
паперовий аркуш повинен бути точно обрізаним за форматом з усіх сторін, не лише у «головці», а й у «хвості», оскільки після перевороту аркуш проходить наступні секції протилежною стороною («хвостом») вперед;
формат аркуша повинен бути дещо більше за номінальний для встановлення контрольних елементів шкал-еталонів контролю якості, технологічних позначок тощо;

використання фарби з високою швидкістю закріплення;
при друці насичених плашок рекомендується застосовувати сучасні технологічні методи кольороподілу, наприклад, такі як віднімання кольорових фарб з-під чорної (UCR) або із заміною сірої складової (GCR) тощо.
Стабільне зростання випуску і продажу аркушевих машин для двостороннього друку спостерігається останнім часом не дивлячись на загрозу втрати якості першого зображення при друкуванні другої сторони через відбруднювання і вимоги до більш точної підрізки аркушів паперу з усіх сторін. Замовники машин бачать їх переваги у підвищенні оперативності процесів, скороченні виробничих площ і робочої сили. Вказані вище проблеми вирішуються удосконаленням конструкцій друкарських машин, розробкою нових друкарських фарб, підвищенням культури виробництва.
Всі ці технологічні вимоги були подолані вдосконаленням технічних параметрів машин і розробкою матеріалів із прогнозованими властивостями.
Аркушеві (листові) офсетні машини форматів 70 х 100 і 100 х 140 см секційної побудови забезпечують весь спектр замовлень: для друкування одно- і багатофарбової продукції з однієї або двох сторін аркуша малими, середніми і великими накладами. Односторонній друк на машинах великого формату в 8
214
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
фарб використовується на пакованнях, етикетках, а також для виготовлення спеціальних видів друкованої продукції.
Уперше восьмисекційна машина Speedmaster SM 102-8P з пристроєм перевороту аркуша по схемі 4/4 була представлена фірмою Heidelberg у 1994 році. Зараз випуск багатофарбових повноформатних машин став звичним явищем. Більш того, фірми manroland і КВА пропонують поліграфістам восьмисекційні (і навіть 10- та 12-секційні) машини вже подвоєного формату (100 х 140 см) Roland 900, Roland 142. Такі машини з двома поворотними пристроями дають підприємствам із широким діапазоном замовлень найвищий ступінь гнучкості.
Найбільшого поширення в цій групі машин набули аркушеві офсетні машини трьох провідних фірм: КВА, Heidelberg, manroland. До цієї ж групи відносяться машини типу 2ПОЛ-71, що випускалися до 1992 р. Рибінським заводом (Росія) і мали від двох до чотирьох секцій.
Сфера застосування багатосекційних аркушевих офсетних машин істотно розширилась завдяки використанню методів потокової післядрукарської обробки відбитків в безперервному режимі оздоблення (on-line). З цією метою машини оснащуються модулями холодного тиснення фольгою, лакування і різноманітними сушильними пристроями.
Засновані на принципах агрегатування і секційності, конструкції аркушевих офсетних машин розвиваються шляхом розширення діапазону задруковуваних матеріалів (від найтоншого паперу до товстого картону, пластику, бляхи, плівки), вдосконалення системи приведення і перевертання аркушів, додаткових можливостей обробки продукції тощо. Завдяки концепції електронного управління, використанню автоматизованих пристроїв заміни форм, управління подачею фарби, вдається скоротити до мінімуму час підготовки машини до друку, підвищити якість друкування тиражних відбитків.
Нині зростання продуктивності друкарських процесів зумовлено не лише за рахунок збільшення швидкості машин аркушевих до 18 тис. і рулонних до 80 тис. об./год., але й підвищенням рівня автоматизації допоміжних операцій на процесах
215
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
прилагоджування, зростання кількості робочих секцій у машинах і особливо збільшенням робочих форматів.
Технологія і техніка великого формату набуває глобального розвитку. В її застосуванні вбачають комплекс переваг:
висока продуктивність праці;
зменшення витрат на одиницю продукції;
економія робочої сили за рахунок об'єднання виконавчих функцій та автоматизації підготовчих операцій;
можливість збереження єдиного робочого потоку;
економія виробничих площ.
Використання цих суттєвих переваг стало можливим тільки останнім часом, коли стала реальністю автоматизація технологічних процесів на базі числових технологій, а також завдяки розвитку технологій машинобудування та зростанню загальної культури виробництва.
Grand format (великий, широкий, зверхширокий формат) набуває все більшої популярності в світі як у числових новітніх, так і у класичних (плоскому офсетному, флексографічному, глибокому) методах друку.
Навіть принтери і плоттери залежно від ширини задруковува-них матеріалів умовно поділяють на чотири класи: звичайні (до 21 см), середні (від 21 до 61 см), широкоформатні (від 61 до 300 см) та зверхширокоформатні (більше за 300 см). Причому формат друку зростає одночасно з розвитком технології від писальних апаратів, що малювали зображення, через термальні (термопапір, підігрів матеріалів) та електрографічні, до лазерних і струминних. Наприклад, зверхширокоформатний плоттер Scitex Vision XLjet широтою друку 5 м здатен друкувати зі швидкістю 124 м2/год. в чотири, шість і навіть вісім фарб рекламні плакати різної роздільної здатності для можливості ознайомлення з такою продукцією з близької чи далекої відстані.
Широкоформатні плоттери з'явилися і в технології трафаретного й тампонного друку на аркушевих і рулонних матеріалах з нерухомими планшетними і рухомими дугоподібними столами, з друкарськими головками різноманітної конструкції. У різальному обладнанні плоттерів замість металевих різаків стали за-
216
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
стосовувати більш точні лазерні, що уможливило складнофігур-не вирізання елементів конструкцій виробів. Зросла різноманітність матеріалів для друку: від паперів до тканин, полімерних плівок, пластику, кахлю, дерева, металу тощо.
Класичні методи друку також охопив ажіотаж боротьби за су-первеликі формати у комбінації з гібридними технологіями. Фірми класичного поліграфічного машинобудування manroland, КВА, Heidelberg Druckmashinen AG (Німеччина), Goss International (США), Mitsubishi, Akiyama, Komori (Японія) захопилися розробкою друкарських машин VLF-форматів з додатковими секціями гібридних технологій лакування, металізування, секціями розрізки, розмотки, фальцювання тощо. Попит на машини супервеликих форматів після їх появи невпинно зростає.
Машини двостороннього друку у форматі до В1 продукують компанії Heidelberg, KBA, manroland, Komori та Mitsubishi.
Так аркушева машина manroland 900 XXL формату 70x90 см має шість друкарських секцій і одну лакувальну. Забезпечена рулонною зарядкою паперу Maxson. Шестифарбова Rapida 142 (фірми КВА) формату 102x142 см оснащена лакувальною секцією і подовженою прийомкою забезпечує продуктивність до 15 тис. від./год. Rapida 162а формату 120x162 см може поставлятися у комплекті до восьми друкарських секцій і з однією або двома лакувальними для одностороннього або двостороннього друку, продуктивністю 9-13 тис. відб./год. залежно від виду за-друковуваного матеріалу. Моделі Rapida 185 і Rapida 205 призначені не лише для друку постерів і широкоформатних плакатів, але й ідеально підходить для друку пакувальної продукції і навіть книг.
Машина Speedmaster XL 105-6+L (Heidelberg) формату 74x105 см має шість друкарських і одну лакувальну секції, забезпечуючи продуктивність 18 тис. відб./год. Може оснащатися рулонною зарядкою CutStar.
Фірми Heidelberg і Mitsubishi традиційно виготовляють аркушеву друкарську техніку лінійної побудови, забезпечуючи двосторонній друк переворотом аркуша, в той час як інші японські фірми Akiyama і Komori будують двоповерхові друкарські маши-
217
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
ни, у яких переворот аркуша відсутній, бо лице і зворот друкуються одночасно друкарські секції знаходяться попарно одна над другою. Так машина l-Print (Akiyama) має шість секцій і дозволяє друк без перевороту аркуша форматом 82 х 113 см на матеріалах завтовшки 0,04-0,2 мм зі швидкістю 13 тис. двосторонніх відбитків за годину. Серія моделей Lithrone 40/44 SP (Komori) може набирати до 12 друкарських секцій, оснащатися додатковими секціями лакування і сушіння, друкувати УФ-фар-бами. Тобто виготовляти продукцію високої відпускної вартості.
Така висока продуктивність аркушевих машин стала можливою завдяки оригінальності конструкторських розробок і набутому великому досвіду в поліграфічному машинобудуванні, чіткому дотриманні стандартів у практичній роботі, що забезпечило фактично створення нової генерації друкарських машин.
Найсуттєвіші з цих розробок наступні:
вдосконалення пристроїв перевороту аркуша із забезпеченням безпроблемної гнучкої аркушепроводки (без відбруд-нювання);
автоматизація найважливіших технологічних допоміжних операцій: зміни форм, стапелів із задруковуваним матеріалом-основою і готовою продукцією (стапельна логістика); комбінованої системи змивання валиків, офсетних гумовотканинних полотнищ, форм;
колориметричний контроль якості відбитків у процесі роботи з пульту управління;
вдосконалення систем сушіння відбитків з можливістю впровадження друку «по сирому», лакування в лінію, гібридних технологій;
можливість попереднього регулювання вузлів машин і агрегатів оснащення;
вдосконалення фарбових і зволожувальних систем з термо регуляцією; спеціальна обробка поверхонь друкарських циліндрів, що забезпечило відсутність відбруднювання;
розробка екологічно досконалої стапельної прийомки з можливістю розкрою аркушів.
218
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Найбільш суттєвим досягненням у галузі управління стала розробка числових систем виробничого менеджменту, що забезпечує неперервний робочий потік (on-line).
Залежно від ступеню автоматизації основних і допоміжних технологічних операцій та управління машини постачаються:
з центральним цифровим програмним управлінням СРТгопіс і без нього;
із системою дистанційного управління надходження фарби і без неї;
з центральним пультом управління СР-2000 і без нього;
з пристроєм автоматичного завантаження і підтримання необхідного рівня фарби у фарбовому апараті InkLine і без нього;

з пристроєм автоматизованої заміни друкарських форм Autoplate і без нього (можливі варіанти використання роботів);
з автоматизованим (або ручним) переналагоджуванням на односторонній чи двосторонній друк;
з автоматичним (чи ручним) змиванням фарбових і зволожувальних валиків, офсетних і формних циліндрів;
з пристроєм автоматичного контролю і управління приведенням фарб Autoregister і без нього;
з пристроєм термостатування фарбових апаратів;
з системою автоматичного транспортування і заміни стапелів приймальної секції та самонакладу Logistics і без неї;
з пристроєм для друку з рулону або зі звичайного стапеля. Широкою популярністю користуються, наприклад, аркушеві
машини двостороннього друку Speedmaster SM 102, CD 74 та 102; XL 105, 142 і 162. Особливої уваги заслуговують у цих машинах периферійні пристрої Star, фарбові апарати Anicolor, пристрої InkLine 3000 тощо.
Фірма Heidelberg невпинно працює над удосконаленням аркушевих друкарських машин. Нові периферійні рішення Star призначені збільшити продуктивність устаткування Heidelberg:
інструментарій для роботи з фольгою включає унікальні ультразвукові сенсори, що допомагають контролювати перенесення листів фольги між друкарськими та лакувальними секціями Speedmaster CD 74, 102, а також XL 105;
219
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
система підведення фарби InkLine 3000 для машин CD 74 і XL 105 передбачає виключно автоматичне регулювання;
фірмовий апарат підведення лаку CoatingStar підігріває не лише лак (до 50 °С), але й воду для його змивання;
моделі Speedmaster CD 74, SM 102, CD 102 та XL 105 комплектується сушаркою DryStar з програмною опцією DryStar Advanced, що дозволяє заносити у пам'ять комп'ютера приладжування на різні замовлення.
Периферійні продукти Star 3000 з пристроями InkLine 3000, DryStar 3000; системами підведення зволожувального розчину і терморегулювання фарби CombiStar 3000 high end; компресор AirStar 3000; сушарки DryStar 3000 L4L (для Y-секцій у машинах з двостороннім лакуванням) та DryStar 3000 UV (для УФ-лаку) з'єднуються між собою і машинною шиною даних CANopen (Controller Area Network). Тут і централізоване управління з пульту Prinect CP 2000 Center і профілактичний моніторинг у рамках проекту Heidelberg Remote Service.
Концерн КВА у Радебойлі (Німеччина) і Добрушці (Чехія) працюють над удосконаленням друкарських машин нового покоління, які були представлені на виставці drupa'2008. Наприклад, суперширокоформатна модель Rapida 205, що використовується нині для друкування великоформатних плакатів, модернізована для виготовлення складної картонної тари. Завершено роботи з переведення операційної системи на платформу Windows. Проводиться тестування машин середнього формату з новими опціями. Створені нові системи розпізнавання контрольних шкал-еталонів на відбитках QualiTrinic, а також вбудовано модуль холодного тиснення фольгою за гібридною технологією друку. КВА виготовила новий модуль динамічного регулювання фарбових апаратів за допомогою спектрофотометричної системи КВА DensiTronic 9, що дозволило знизити кількість приладжувальних відбитків на 80 % і прискорити підготовку фарби під час приладжування.
Одна з цікавих розробок фірми КВА секція автоматичного перевороту аркуша у машині Performa 74. Трициліндровий пристрій секції перевороту зі специфічними фарбовідштовху-
220
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
вальним покриттям передавального і обертального циліндрів, а також друкарських циліндрів наступних секцій машини, гарантують якісний двосторонній друк зі швидкістю до 13 тис. об./год. на матеріалах товщиною 0,05...0,6 мм. Направляючі пластини з повітродувними пристроями після секцій перевороту та між друкарськими секціями забезпечують безконтактне транспортування відбитків до приймального стапеля, виключаючи можливість відбруднювання та змазування фарби і стабілізуючи рух і передавання із секції у секцію навіть тонких матеріалів на великій швидкості. Переведення машини з одностороннього друку (6/0) на двосторонній (2/4) здійснюється автоматично за допомогою дисплею у секції приймання.
Серед технологічних новинок фірми КВА відомі також удосконалення у гібридних технологіях, опоряджувальних процесах, оптимізації методів обробки різноманітних матеріалів, у засобах для захисту від підробки друкованої картонної тари.
Між фірмами Heidelberg і КВА підписано договір про наміри у сфері стандартизації застосування УФ- та гібридних технологій. Фірми зобов'язалися: розробити міжнародні норми сертифікації та акредитації УФ- та гібридних фарб, допоміжних засобів і витратних матеріалів включно з папером, картоном, невсоту-вальними полімерними і металізованими плівками, а також підготувати відповідні кольоропробні зразки-еталони друкарських форм для налагоджування машин.
Динамічний видавничо-поліграфічний ринок вимагає високої якості продукції водночас із невпинним зростанням рентабельності та продуктивності виробництва за рахунок комп'ютеризації технології, удосконалення обладнання й оптимізації організації праці. З огляду на це велику зацікавленість сьогодні у виробників друкованої продукції викликає УФ-лакування «по сирому» за один прогін «у лінію» (on-line), що може здійснюватися як по звичайних (класичних) масляних фарбах, так і по спеціальних фарбах з подальшим УФ-опроміненням відбитків.
Однак, дане оздоблення відбитків можна здійснити лише в друкарських машинах із двома лакувальними модулями, застосовуючи проміжний захисний шар лаку-праймера. При цьому в
221
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
друкарській машині такої особливої конструкції відбувається три технологічних процеси закріплення нанесених шарів власне фарби, дисперсійного лаку-праймера, УФ-лаку. Ці процеси неоднакові за своєю природою, а отже, вимагають різних технологічних режимів. Узгодження всіх трьох фізико-хімічних процесів, підбір відповідних рецептур зволожувальних і змивних розчинів, матеріалів для друку і режимів викликає значні технологічні труднощі.
У разі лакування «у лінію» по класичних масляних фарбах практично неможливо досягти високого ступеня глянсу, і тому лак використовують лише для створення захисного шару. Таким чином, подвійне лакування фарб за допомогою праймера, проміжного сушіння й подальшого УФ-лакування потребує значних витрат на дорогу друкарську машину, матеріали та електроенергію. Крім того, друк УФ-фарбами з подальшим УФ-лакуванням пов'язаний з високими матеріальними й енергетичними витратами, а також шкідливими токсичними викидами. У зв'язку із цим виникла необхідність розробити нові друкарські фарби з відповідними технологічними властивостями.
Традиційні офсетні друкарські фарби на масляній основі стабільні та передбачувані. Вони забезпечують високу якість, з ними легко працювати. УФ-фарби завдяки реакції фотополімеризації під дією УФ-випромінювання закріплюються набагато швидше. Ці фарби стійкі до механічного стирання. Виникла ідея поєднати класичні друкарські фарби з фотополімеризаційноз-датним складником, тобто створити гібридну фарбу.
В умовах жорсткої конкуренції та необхідності виробництва високоякісної продукції, а також з точки зору нових конструкцій друкарських машин, до сучасних фарб ставляться такі вимоги;.
точність відтворення кольорів і водночас їх інтенсивність та яскравість;
глибока тональність і водночас висока покривна здатність;
велика швидкість початкового й остаточного закріплення;
стабільна адгезія до задруковуваного матеріалу, низький ступінь відшарування та механічних пошкоджень;
222
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
відповідність реологічних властивостей визначеному друкарському обладнанню;
стійкість до світла й несприятливих атмосферних умов;
відсутність впливу на навколишнє середовище.
Гібридні друкарські фарби об'єднали у собі властивості традиційних масляних фарб з фотополімеризаційноздатним складником (20-25 %). Таке єднання наблизило офсетні друкарські фарби до УФ-лаку, який також швидко закріплюється променями з довжиною хвилі 250...400 нм. Це значно прискорило технологічний процес завдяки виключенню часу на сушіння задруко-вуваного матеріалу.
Відбитки, надруковані гібридними фарбами й лаковані за допомогою УФ-опромінення, мають чудовий глянс із високою міцністю до стирання, стійкий до температурних коливань, дії світла й часу. Нові гібридні фарби не впливають на довколишнє середовище. А головне для закріплення лаку не потрібно створювати буферну зону з лаку-праймера, відпала необхідність у машині складної конструкції з видовженими лакувальними секціями.
Для застосування нової технології фірмою КВА створено базову модель шестисекційної друкарської машини Рапіда 105 (Rapida 105) у стандартному оснащенні з лакувальною секцією та трьома сушарками.
Вона може працювати як з гібридними, так і звичайними та УФ-фарбами. Друкування зображення гібридними фарбами відбувається в перших чотирьох секціях. П'ята секція залежно від того, яке зображення потрібно отримати, може бути вільною, використовуватися як секція для лакування або друкування додатковою п'ятою фарбою. Шоста секція призначена для нанесення на відбиток лаку Уф-тверднення. Після всіх друкарських секцій передбачено проміжні УФ-сушарки для закріплення гібридних друкарських фарб, а після лакувальної секції розташовані термосушарка й кінцева УФ-сушарка. Сушарку за першою секцією рекомендується використовувати лише в разі роботи з білилами. Поєднання в одній машині таких технологій дає можливість отримати різноманітні спеціальні ефекти для
223
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
підкреслення деталей сюжету зображення. Біля секції приймання встановлено систему ACS (Air-Clean-System), яка зменшує випарування в навколишнє середовище.
Секція для нанесення лаку УФ-тверднення являє собою лакувальний апарат особливої конструкції з растровим валиком і камерним ракелем, що забезпечують високу надійність і стабільність роботи машини. Шар нанесеного лаку регулюється щільністю растрової сітки на поверхні валика. Спеціальний підйомний пристрій у лакувальній секції надає можливість легко замінити валики за необхідності.
Для друку на комбінованій машині КВА Rapida 105 рекомендовано такі фарби: Novabryte BF Process («Флінт груп» (Flint Group); Starbrite («Епл друкфарбен» (Epple Druckfarben AG); Gemni Process («Флінт Шмідт» (Flint Schmidt); Sico Brite («Сі ко-лор друкфарбен» (Si Color Druckfarben); Sun Cure Hybryte («Сан Кемікал» (Sun Chemical); Supra UV Hybrid («Янек і Шніман друкфарбен» (Janecke+Schneeman Druckfarbeh GmbH)1.
Технологія застосування гібридних фарб практично не відрізняється від традиційних. Фарби наносяться так само, як і звичайні, на матеріал, що задруковується. Після цього відбиток надходить у проміжну сушарку для закріплення фарби під дією УФ-променів. Далі наноситься УФ-лак, і готова продукція остаточно закріплюється за допомогою УФ-опромінювача. Основна перевага технології полягає у створенні оригінальних візуальних ефектів поперемінним нанесенням традиційних фарб, друкарського і УФ-лаку. Наприклад, УФ-лак на звичайних фарбах створює матову поверхню (у разі попереднього нанесення друкарського лаку враження текстури поверхні). Завдяки цьому можна одержати, так зване, вибіркове лакування без використання спеціальних друкарських форм для лакування. Тут виявляються цікаві перспективні особливості поєднання роботи конструкторів друкарського устаткування з науковими дослідженнями технологів, що дає якісний результат.
1 Скиба М., Хохлова Р. Гібридна технологія в п'яти варіантах // Друкарство. 2006. № 5. С. 78-81.
224
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Залежно від отримуваного візуального ефекту можливі різні варіанти технології друкування ілюстрованої продукції.
1-й варіант. У перших чотирьох секціях друкуються повно-колірні зображення гібридними фарбами. П'ята секція вільна, її можна використати для друкування тексту або зображення додатковою фарбою будь-якого кольору. У шостій секції відбиток покривається глянсовим лаком УФ-тверднення, після чого він має блискучу поверхню з високим ступенем глянсу й придатний для подальшого оброблення.
2-й варіант. У перших чотирьох секціях друкується зображення звичайними масляними фарбами. П'ята секція застосовується для вибіркового нанесення масляного лаку, а шоста для покриття глянсовим дисперсійним лаком. Завдяки вибірковому лакуванню відбиток має чудовий вигляд.
3-й варіант. У перших чотирьох секціях друкується зображення гібридними фарбами. У п'ятій секції відбувається вибіркове нанесення масляного лаку, а в шостій покриття глянсовим лаком УФ-тверднення. При потраплянні УФ-лаку на масляний лак виходить ефект текстури матеріалу. Лак, що попадає на гібридні фарби, утворює рівну поверхню з високим ступенем глянсу.
4-й варіант. У перших чотирьох секціях друкується повно-колірне зображення гібридними фарбами. П'ята секція не задіяна, її можна використати для друкування тексту або зображення додатковою фарбою будь-якого кольору. У шостій секції відбиток покривається матовим лаком УФ-тверднення.
5-й варіант. У перших чотирьох секціях відбувається друкування зображення гібридними фарбами, у п'ятій вибіркове нанесення матового УФ-лаку, в шостій покриття УФ-лаком з високим ступенем глянсу.
Друкування, лакування та закріплення відбитків у максимально швидкому технологічному процесі тісно пов'язані між собою. Гібридна технологія для закріплення фарби й лаку на друкованих відбитках передбачає застосування різноманітних конструкцій ІЧ- та УФ-сушарок, а також використання із цією метою підігрітого повітря.
225
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Насамкінець спід зауважити, що впровадження гібридних технологій та відповідного друкарського обладнання крім значного економічного ефекту дає можливість суттєво (майже на 20 %) вивільнити робочу площу на поліграфічному підприємстві.
Аналітики фірми КВА виділяють п'ять головних тенденцій розвитку аркушевого плоского офсетного друку в передбачуваному майбутньому:
зростання форматів машин (глобалізація виробництва);
неухильне зростання друкарсько-оздоблювальних систем з розширенням асортименту унікальної друкованої продукції з ефектами ароматизації, рельєфності, блиску і заломлення променів на спеціальних покриттях, з дво-, тривимірними- і стереозображеннями тощо;

упровадження автоматизованих пристроїв і рулонної стапельної логістики;
широке застосування технологічних процесів для захисту всіх видів друкованої продукції.
Німецька фірма manroland виготовляє шістдесят моделей аркушевих офсетних друкарських машин, більшість яких оснащено водно-спиртовим зволожувальним апаратом з безперервною подачею зволожувального розчину Rolandmatic, який можна переналагоджувати на подання лаку для лакування продукції. Для подальшого підвищення ефективності виробництва manroland пропонує вдосконалення технологій і конструкцій машин за рахунок: швидкісного великоформатного двостороннього друку; прискорене переналагодження; аркушевого друку з рулонним надходженням задруковуваного матеріалу-основи; автоматизованої роботи у режимі «non-stop»; сітьового автоматизованого управління виробництвом.
Підвищити якість виробленої продукції, на їх думку, допоможуть автоматизовані технології контролю якості; розширений колірний простір друку; варіантність лакування; металізовані фарби; матеріали УФ-тверднення (фотополімеризаційноздатні фарби, лаки); оздоблення продукції в лінію («on-line») і т.п.
Пристрої технологічних можливостей Quick Change (Job, Air, Color, Wash, Clamp, Infeed, Coating) підвищують ефективність
226
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
виробництва і скорочують час приладжування машини на 50 %. in-line-компоненти (Foiler, Inspector, Sorter, UV, Coater, Observer, Perfector, Backprinter, Embosser, Sheeter) розширюють можливості машини для створення унікальних видань. Технології Smart (Inline coater, Seccomatic IR/hot-air, Press manager, Color pilot), наприклад, це автоматизація лакування, закріплення відбитків, управління кольором і друкарською машиною у цілому. Шість варіантів сушарок Seccomatic (ІЧ-, УФ-, повітряні) можуть бути встановлені між будь-якими секціями машини. Ідея Plus Formats (0B+, ЗВ+, 7В+) збільшила стандартний машинний формат всього на декілька сантиметрів, однак, ця поправка додала продуктивності машинам за рахунок можливості виконання замовлень більш ширшого діапазону форматів і розширення технологічних характеристик машин розміщення на аркуші шкал-еталонів, технологічних позначок, застосування шлейфів у брошурувальних процесах тощо.
Машина Roland 700 Ні Print форматом друку 740 х 1050 або 780 х 1050 мм і швидкістю до 17 тис. об./год. при односторонньому друці або 13 тис. об./год. при двосторонньому, може бути скомпонованою на дві, чотири чи п'ять секцій для одностороннього друку, або для двостороннього за технологічними схемами 1/1; 2/2; 2/3. Подовжені варіанти цієї машини виготовляють на вісім, десять і навіть дванадцять фарб для схем друку: 4/4; 5/5; 6/6; 12/0. Друкарські секції можна доповнити лакувальним модулем і рулонним стапелем, різними іп-Ііпе-компонента-ми: УФ-друку, лакування, холодного тиснення фольгою, приладами контролю якості друку. А різноманітні Quick Change-інструменти забезпечують швидкий перехід з одного накладу на інший.
Підводячи підсумок, слід зауважити, що принцип вибору аркушевих друкарських машин за останні роки майже не змінився. Однак, технологічні можливості (характеристики) машин стали більш досконалими. Та все ж, при проектуванні не завжди слід обирати найбільш досконалу машину, бо опції, які не будуть використані після введення підприємства у експлуатацію, тільки завищать його вартість і знизять економічні показники. Слід
227
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
обирати машини орієнтуючись лише на промислове завдання проекту, думаючи лише про реальну перспективу і знаючи, що сучасні друкарські машини виготовляються, як правило, на індивідуальне замовлення.
6.3.2. Рулонні друкарські машини
Технічні параметри і технологічні характеристики рулонних машин відрізняються між собою форматом, фар-бовістю, ступенем автоматизації, наявністю додаткових периферійних пристроїв, конструкціями одноярусної і багатоярусної побудови, а також спеціалізацією книжково-журнальні, газетні, акцидентні.
З появою числової технології передрікали швидкий відхід з виробництва аркушевих і рулонних офсетних машин. Однак вони збереглися як у класичних, так і у нових параметрах. Неабиякою мірою цьому сприяла комп'ютеризація систем управління класичною друкарською технікою, що підвищила можливість і мобільність переналагоджування машин із тиражу на тираж; скоротила втрати часу і матеріалів; розширила можливості контролю за друкарським процесом. А, отже, змінилися технологічні можливості машин у напряму їх розширення й удосконалення.
Рулонні друкарські машини найбільш швидкохідні з усіх видів друкарського устаткування завдяки ротаційного друкарського апарата і безперервної подачі у машину паперової стрічки (плівки, картону з рулону). Це дозволяє повністю використовувати увесь час циклу друку, а комп'ютерні технології вдосконалили і прискорили ці процеси.
Проте, із-за появи численних комп'ютерних й інших електронних і перетворювальних систем, замість очікуваного деякого здешевлення такого виду машин, їх ціна зросла. Окрім цього, машини стали більш залежними від коливань напруги в електромережах, що, у свою чергу, зумовило використання складнішого і дорожчого енергооснащення.
228
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Як правило, більшість сучасних рулонних ротаційних машин випускається за індивідуальними замовленнями поліграфічних підприємств для друкування продукції у вигляді аркушів, чи сфальцьованих зошитів або намотаної задрукованої основи у рулони, яка відрізняється фарбовістю, обсягом і форматом. Тому машини навіть одного формату побудовані у різних варіантах, можуть відрізнятися між собою кількістю друкарських секцій, стрічкоживильних і сушильних пристроїв, кількістю і типом фальцювальних апаратів, наявністю аркушевих чи рулонних приймальних пристроїв, конструкцією окремих модулів.
Загальний обсяг друкованої продукції (річна потужність), яку забезпечує рулонна машина, залежить від: схеми будови друкарських секцій, загальної кількості нанесених фарб, кількості одночасно задруковуваних потоків (полотнищ) матеріалу-осно-ви для друку, які входять і виходять з машини, а також кількості полос на полотнищах.
Сучасні рулонні друкарські машини іноді мають циклічність обертання друкарської пари до 50... 100 тис. оберт./год. при швидкості проходження задруковуваного полотнища 8... 15 м/с. Вони мають широкі технологічні можливості для відтворення на задруковуваному матеріалі будь-яких графічних зображень при поєднанні з друкуванням операцій on-line: розрізання, перфорування, висікання, фальцювання, скріплення та інших, що істотно спрощує і здешевлює процес виготовлення продукції. Багатоо-пераційність рулонних машин, що складають друкарсько-обробну лінію, дозволяє одержувати на виході продукцію у вигляді рулонів, аркушів, зошитів, готових брошур, книг і журналів. Однак, нинішній стрімкий розвиток рулонних офсетних машин пояснюється не тільки великими швидкостями друкування, але й можливістю одержати високу якість продукції.
Високий рівень якості відбитків на рулонних офсетних машинах зумовлений як досягненнями технології друкарського процесу, так і новими конструктивними рішеннями основних функціональних вузлів. Серед технологічних чинників, що дозволяють підвищити якість, слід зазначити застосування форм з високою роздільною здатністю, можливістю їх мінімального зво-
229
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
ложення, наприклад, у плоскому офсетному друці, що дозволяє зменшити емульгування фарб і деформацію паперу.
Розвитку рулонних офсетних машин сприяло поліпшення якості і друкувальних властивостей паперів. Підвищення механічної міцності паперу покращує стабільність його поведінки у машині при інтенсивній дії вологи, тиску, температури і інших негативних чинників. Розробка нових фарб з підвищеною концентрацією пігментів високої дисперсності, застосування летких розчинників у їх складі, дозволяють також провести закріплення відбитків на високих швидкостях, за короткий проміжок часу, завдяки використанню апаратів ІЧ-, УФ-оп-ромінювання та конвективних сушарок.
Рулонні машини мають прості за конструкцією і зручні в експлуатації друкарські апарати. Відсутність у них складних циклічно навантажених механізмів знімає обмеження як за швидкістю роботи, так і по ширині задруковуваного матеріалу.
До недоліків рулонних друкарських машин у порівнянні з аркушевими слід віднести:
обмеженість формату друкарської продукції, оскільки він може бути змінений тільки по ширині рулону;
обмеженість форматів по довжині рубки полотнища із-за жорсткої схеми побудови фальцапаратів;
менша точність суміщення фарб із-за нестабільної поведінки задруковуваного полотнища;
невеликий діапазон по товщині і масі задруковуваних матеріалів.
Останнім часом відбувся гігантський архітектурний крок у розвитку рулонних ротацій: відмовилися від єдиного приводу; з'явилися індивідуальні приводні мотори (електродвигуни) на окремих вузлах машини (друкарських секціях, фальцапаратах, рулонних зарядках тощо) так звані «прямі приводи». Це стало рішучим переворотом у конструкції рулонної газетної, а згодом й журнальної (ілюстраційної) друкарської техніки. Зник складний єдиний каркас і металевий фундамент, а також захаращуючі машину механічні вали і редуктори. З'явилися окремо стоячі друкарські секції баштової конфігурації з фарбовістю 4/4 і навіть
230
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
6/6 для масового багатофарбового друку. Стало можливим, економлячи площу, розміщувати рулонні зарядки і друкарські секції під кутом одна до одної; проводити допоміжні автоматизовані операції заміни форм; змивання офсетних гумовотканин-них полотнищ і фарбових апаратів, незалежно і одночасно на всіх друкарських секціях. Індивідуальний привід узяв на себе функцію підтримки стабільного приведення і натягнення паперового полотнища. Впровадження індивідуального приводу істотно скоротило витрату електроенергії (на 20 %) і тепловиділення в приміщення друкарського цеху завдяки спрощенню і виключенню багатьох механічних вузлів, швидкість друку при цьому підвищилася з 7 до 15 м/с.
Поряд зі спеціальними конструкторськими рішеннями виконавчих механізмів і вузлів, характерних лише для рулонних машин (стрічкоживильна і стрічкопровідна системи, фальцювальні і сушильні пристрої тощо), вони мають багато спільних технічних рішень із аркушевими ротаційними машинами.
Рулонні офсетні друкарські машини застосовують нині для друкування найширшого асортименту друкованої продукції від акцидентної до круп ноти ражних багатофарбових газет і журналів, різноманітних паковань, каталогів промислової продукції. За призначенням вони розділяються на книжково-журнальні, газетні і спеціальні. За розташуванням стрічкоживильного пристрою відносно інших вузлів розрізняють рулонні машини лінійної (партерної), балконної і ярусної (баштової) побудови.
У перших всі секції розташовуються на одному рівні, у машин балконної побудови стрічкоживильний пристрій знаходиться під друкарськими секціями, як правило, на цокольному поверсі. Машини ярусної побудови розташовуються по вертикалі і мають вертикальну проводку полотнища. Залежно від ширини рулону вони діляться на машини одинарної, подвійної і потрійної ширини. Для випуску продукції невеликого обсягу 4-, 6-і 8-сто-рінкових зошитів застосовуються машини одинарної ширини рулону 62; 66; 72; 84; 92 см. Друкарські апарати рулонних офсетних машин будуються за трьохциліндровою, чотирициліндровою, планетарною і комбінованою схемами.
231
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Малоформатні рулонні машини. Зміни, що відбуваються за останній час на ринку друкарської продукції, привели до скорочення накладів, збільшення кількості найменувань видань, зростання їх різноманітності, що стимулювало, у свою чергу, розвиток малоформатних офсетних (флексографічних, гібридних) рулонних машин. Характерні ознаки цього варіанту техніки такі;
порівняно низька вартість, вигідне співвідношення ціна/продуктивність;
поєднання ряду стадій технологічного процесу (розрізування паперу на аркуші, фальцювання);
універсальність застосування: від найпростішої продукції (газети, брошури, бланки) до продукції підвищеної складності (повноколірна реклама, книги, ілюстровані видання);
компактність конструкції друкарських машин, що не вимагають спеціальних приміщень;
простота обслуговування і переналагодження машин;
висока надійність, тривалий термін служби;
можливість модернізації і дооснащення друкарських машин завдяки їх модульній конструкції.
Технологи проектувальники, а також працівники виробничих відділів і друкарських цехів, повинні мати чітке уявлення про технологічні характеристики та про відповідність використовуваних моделей машин характеру продукції, що випускається.
Важливою особливістю нових поколінь цих машин є модульна конструкція й можливість установки за необхідності додаткових модулів та використання досягнень мікроелектроніки і обчислювальної техніки, що, крім перспективності, сприяє підвищенню якості продукції, поліпшенню умов обслуговування і скороченню часу переналагодження.
Відомі марки малоформатних рулонних офсетних машин Циркон-66, Форту, Супра, Ультрасет-72 фірми «Циркон», що входила раніше у об'єднання «Поліграф» (Німеччина). Аналогічні моделі поставляються нині фірмою Мальтіграф Машинері (Індія): РО-62, Марк-62 тощо. Поширені машини ряду ПОГ-60 Рибінського заводу (Росія). Заводом освоєна і готується до випуску вдосконалена серія машин ПОГ-66.
232
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Машини ПОГ-60 із однією або двома друкарськими секціями призначені, в основному, для двостороннього однофарбового друку з вдруковуванням оформлювальних елементів додатковими фарбами (однією або двома). Використання другого рулону дозволяє удвічі збільшити обсяг газет (з 4 до 8 сторінок формату 297 х 420 мм або кількість сторінок у зошитах книжно-журнальної продукції формату 155 х 210 мм). Машини серії ПОГ-66 відрізняються більшою гнучкістю відносно фарбовості друкарської продукції. Двосекційна машина забезпечує фарбовість 4/2, довжина рубки у фальцапараті приведена до світових стандартів (452 мм).
Машини секційної побудови РО-62 і Марк-62 друкують одну фарбу з одного боку паперового полотнища, тому для отримання двостороннього або багатофарбового друку необхідно використовувати від 2 до 6 секцій. Машини типу Циркон або Ультра-сет здійснюють двосторонній друк із фарбовістю 1/1...4/4 (залежно від числа друкарських секцій). Деякі з них обладнано сушильними пристроями.
Можливість гнучкого агрегатування різних комбінацій друкарських апаратів дозволяє одержати різноманітні варіанти побудови рулонних друкарських машин різних форматів. Модульна побудова рулонних книжково-журнальних машин Heidelberg серії Mercury ґрунтується на агрегатуванні двох типів друкарських секцій Y-образної і V-образної конфігурації залежно від розташування вісі циліндрів однакового діаметру. При компонуванні цих секцій при лінійному їх розташуванні можна одержати різні варіанти проведення паперової стрічки і накладання фарб. Планетарна Y-секція в одному варіанті проводки стрічки забезпечує фарбовість дві з лиця і одну зі звороту (2/1), у другому 3/0. У останньому варіанті нижній друкарський апарат працює за принципом прямого офсетного плоского друку, де застосовується спеціальна форма прямого перенесення фарбових шарів на задруковуваний матеріал. Отже, перевага застосування планетарного друкарського апарата очевидна, оскільки у процесі друкування досягається найбільша точність приведення фарб при їх нанесенні на полотнище, яке знаходиться на одній опорній поверхні.
233
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Найбільшого поширення набули чотирициліндрові друкарські секції побудови, що нагадує по вертикальному розташуванню вісі циліндрів латинську літеру J. Вони дозволяють задруковува-ти стрічку з двох сторін за один прогін, при проходженні її між офсетними циліндрами, так званий варіант побудови «гума до гуми». Лінійне розташування чотирьох подібних секцій дає можливість використовувати машину для акцидентної і книжково-журнальної продукції фарбовістю 4/4 на одному полотнищі паперу або 2/2 на двох полотнищах. Можлива також різна комбінація декількох секцій у варіанті партерної і навіть ярусної побудови. Подібний модульний принцип компонування закладений в основу побудови серії машин М-600 з використанням J-образної друкарської секції. Агрегатування Y- та J-образної секцій, а також двох Y-образних секцій дозволяє розширити діапазон фарбовості друкарської продукції у машинах серії Mercury фірми Heidelberg.
Для збільшення експлуатаційних можливостей рулонні машини моделей М-600 мають п'ять циліндрів вертикальної побудови і можуть бути оснащені додатковою секцією, що здійснює додаткове вдруковування ще однієї фарби за спеціальним призначенням. Середній офсетний циліндр виконує функцію друкарського циліндра, навколо якого по вертикалі розміщені два друкарські апарати, що дозволяє задруковувати полотнище матеріалу з одного боку в одну або у дві фарби. Горизонтальна проводка стрічки забезпечує двосторонній друк. Головне призначення додаткової секції персоналізація друкарської продукції шляхом вдруковування швидко змінної інформації, здійснюваного по ходу роботи машини, що сьогодні стало можливим. Тому така секція обов'язково оснащена індивідуальним електродвигуном, системою відведення циліндрів, розгону і синхронізації їх швидкості зі швидкістю проводки полотнища. Високий ступінь автоматизації дозволяє досягти мінімальних макулатурних відходів (всього близько 20 бракованих аркушів) при зміні завдання на вдруковування змінної інформації, не знижуючи робочої швидкості машини. Можливе також застосування цієї секції як додатковий друкарський апарат для збільшення варіантів фарбовості.
234
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Вертикальна, ярусна побудова друкарських секцій застосовується, зазвичай, у газетному виробництві друкарські секції розміщуються одна над одною, з вертикальною проводкою полотнища, шлях якого істотно коротший ніж у лінійній побудові агрегату, що додатково зменшує і виробничу площу.
6.3.3. Спеціалізоване друкарське устаткування для газетної продукції
Перш за все, при проектуванні газетного виробництва необхідно чітко знати технічні характеристики газетної продукції (формат, кількість сторінок, фарб, наявність скріплення тощо) і відповідно до цього обирати за технічними параметрами і технологічними характеристиками друкарську машину.
Наші вітчизняні стандартні формати відрізняються від форматів, прийнятих у світовій практиці. Вони базувалися на основі загальноприйнятих у минулому форматів вітчизняних газетних аркушевих машин високого друку без урахування вимог будь-яких післядрукарських процесів.
За стандартами в Україні для газет прийнято формат А2 (420 х 595 мм), що визначало довжину кола циліндрів друкарських секцій 595 мм і ширину паперових рулонів 84 см (оскільки 840 мм = 2 х 420 мм).
Число полос формату А2 характеризує число газетних сторінок, яке може бути розміщене на формних циліндрах друкарського апарата для друку з двох сторін паперового полотнища.
4-сторінкова машина друкує з рулону одинарної ширини і має формні циліндри одинарного діаметру, 8-сторінкова відрізняється формними циліндрами подвійного діаметру, 16-сторін-кова друкує з рулону подвійної ширини і має подвоєний діаметр формного циліндра.
Як правило, газетні машини були орієнтованими на друк газет формату А2 і A3 з одинарної ширини рулону. При цьому більшість машин мали одинарну довжину кола циліндрів дру-
235
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
карського апарата (59,5 см), а у фальцапараті машини не було режиму роботи «у підбірку». Необхідний обсяг газет у цьому випадку забезпечується збільшенням числа задруковуваних полотнищ паперу з відповідним збільшенням числа рулонних зарядок і числа друкарських секцій. За один прогін можна одержати з одного паперового полотна (одного рулону) газету форматом А2 у 4 сторінки або A3 з максимальним числом у 8 сторінок (полос).
Поширення у радянські часи набули рулонні офсетні машини фірми Plamag (Пламаг, Німеччина), які використовуються ще й досі: 16-сторінкові Rondoset RO-170 і 8-сторінкові Rondoset RO-96. Машини побудовані за блоково-модульним принципом, що дозволяло одержувати велике число різних комбінацій модулів для друкування кольорових багатосторінкових газет.
З масовим зростанням обсягів газет, переходом на офсетний друк та незшивне клейове скріплення нових видів газетної продукції виникли інші формати, щоб уникнути перпендикулярного розміщення паперових волокон по відношенню до корінця блоку та, як наслідок, поперечних складок і поганого розкриття видань. Обов'язковим стало формування останнього фальца паралельно корінцю блоку незалежно від формату. Останнє стосується не лише газетних, а й всіх інших друкованих на папері видань, книжково-журнальної продукції.
Зараз став популярним друк періодики фарбовістю 4/1; 4/2 і навіть 4/4. Практика свідчить, що поява газетної техніки з великими можливостями щодо фарбовості викликає до неї особливий інтерес, оскільки це стало економічно вигідно власнику такої газетної техніки завдяки можливості використовувати її і для іншої продукції.
Російським виробником газетних друкарських машин, що використовуються в Україні й сьогодні, є Рибінський завод «Рибінськ-Поліграфмаш». Тут раніше виготовлялися газетні агрегати високого друку, а тепер освоєно і випускається типажний ряд рулонних офсетних машин:
ПОГ-168 16-сторінкові газетні агрегати для друку великих накладів формату А2 і A3;
236
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
ПОГ-84 8-сторінкові газетні ротації для великих і середніх тиражів регіональних газет;
ПОГ-90 4-сторінкові газетні ротації для середніх тиражів міських і обласних газет.
Всі ці рулонні офсетні друкарські машини мають секційну побудову і призначені для друкування і фальцювання газетної продукції обсягом відповідно у 16, 8 і 4 сторінки формату А2. Зазвичай, такі машини випускаються в однорулонному і двохрулонно-му виконанні з довжиною рубки 594 мм. При друкуванні двох рулонів у двох друкарських секціях на одному фальцапараті кількість сторінок сфальцьованих газет формату А2 зростає удвічі (32, 16 і 8), а при форматі A3 у чотири рази (64, 32 і 16).
Нові газетні друкарські машини із циліндрами одинарної ширини і подвійної довжини кола формного циліндра на газетному ринку України сьогодні представлені моделями Unisex фірми manroland, Universal фірми Goss, Kortina фірми КВА.
Наявний попередній досвід підштовхнув виробників газетних машин до створення агрегатів з шириною рулону до 252 см з розміщенням форм на циліндрах за схемою 6/2 (рис. 6.3, а) на відміну від стандартних машин подвійної ширини (168 см) зі схемою форм на циліндрах 4/2 (рис. 6.3, б) і 4/1 (рис. 6.3, в) і машин одинарної ширини (84 см ) 2/2 (рис. 6.3, г) і 2/1 (рис. 6.3, д). У цих машинах вже повністю реалізована ідея індивідуальних приводів окремих вузлів і агрегатів. За один цикл така машина (див. рис. 6.3, а) з одного полотна друкує зошит до 12 полос формату А2 (у підбірку) або до 24 полос формату A3 без підбірки при ширині паперового полотна до 2,52 м. Такого роду машини одинарної ширини і подвійної довжини кола циліндра добре пристосовані для друку накладів в межах до 100... 150 тис. примірників. Вони підвищують продуктивність устаткування при скороченні на ЗО...50 % витрат на виробничі приміщення.
Ці машини встановлюються у нових або раніше споруджених за різними проектами і діючих нині друкарнях для центральних, регіональних або обласних органів преси. У зв'язку з цим місцеві умови виявилися дуже різноманітними для їх розміщення, що змусило застосувати різні схеми компанування; партер-
237
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів

в г Д
Рис. 6.3. Спуски полос газетних видань формату А2 (42 х 59,5 см) на формних циліндрах газетних машин (всі розміри наведено у см)
ну (всі агрегати на одному рівні у цеху висотою не нижче 7 м), поверхову на власному металевому каркасі (у приміщенні не нижче 10 м) і навіть поверхову на власному металевому каркасі, суміщеному з існуючим міжповерховим перекриттям (у будівлях, де висота поверхів не перевищувала 4,5 м, а перекриття не підлягали розбиранню з будівельних причин).
Останніми роками все більше випускається газетних видань типу таблоїдів, вкладених в основне видання формату А2. При комплексному друці цих видань проектується відповідна схема друку за один оберт як основного видання формату А2 обсягом 8 стор., так і вкладки-додатку до нього таблоїда формату A3 обсягом 16 стор. В цьому випадку на фальцворонці необхідно розрізати уподовж воронки ту частину паперового полотнища, з якого формується зошит таблоїда, але не різати ту частину паперового полотна, з якого формується основний зошит формату А2. Для цього замість звичайного дискового ножа на те ж місце встановлюється пристрій подовжнього розрізування
238
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
збільшеного діаметру (діаметр ножа рівний діаметру формного циліндра), а дисковий ніж має ріжучу кромку лише на тій частині свого кола, яке відповідає місцю проходження головки таблоїда. Такий пристрій називається Skip Slitter.
З урахуванням того, що машина, як правило, працює у вечірню і нічну зміни, слід передбачити можливість використовувати її і в ранішню і денну зміни, наприклад, для друку продукції журнального типу формату А4, для чого фальцапарати доцільно оснащати ударним фальц-пристроєм третього фаль-ца. Такі машини можуть бути й іншого формату, наприклад, В чи С, тоді газети також змінять свій формат на європейський, що сьогодні можливо і вже використовується в Україні.
Зараз популярна вертикальна проводка паперового полотна, при якій чотири друкарські модулі типу «гума до гуми», установлені один на одному, утворюють башту (див. розд. 6.3.2). Це дозволяє при мінімальній довжині паперового полотна друкувати в одній башті по схемі 4/4, використати варіант проводки двох паперових полотен із друком на кожному по схемі (2/2) + (2/2) або (З/З) + (1/1). Лицьові полоси газет у більшості випадків багато-фарбові, і для їх друку вибирають друкарську башту фарбовістю 4/4. Для друку внутрішніх полос газет можна використовувати ще декілька друкарських башт фарбовістю 4/4, кожна з яких має варіанти проводки із двома паперовими полотнами, що забезпечує друк в кожній башті як по схемі 4/4, так і по схемі 2 х (2/2).
Тож маючи у агрегаті три башти, кожна з яких може забезпечити друкування газет обсягом 8 стор. при фарбовості 4/4 формату A3, можна одержати різні комбінації друку. Наприклад, для газет у форматі A3: 24 стор. за схемою 3 х (4/4); 32 стор. за схемою (4/4) + (2/2) + (2/2) + (4/4) і навіть 40 стор. за схемою (4/4) + (2/2) + (2/2) + (2/2) + (2/2). Така схема машини визначає і число необхідних рулонних зарядок: від трьох до п'яти (залежно від обраної комбінації друку).
При виборі фальцапарата необхідно орієнтуватися на потужніший. Фірми, як правило, пропонують для вище наведених варіантів побудови машин фальцапарат, розрахований на роботу з 4 або 8 паперовими полотнами. Останній варіант фальцапа-
239
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
рата більш зносостійкий і дозволяє в майбутньому збільшити число друкарських башт і, відповідно, число рулонних зарядок, тому перевагу слід надати йому, однак, орієнтуючись на наявні інвестиції.
Фальцапарат газетної машини зазвичай включає воронковий (перший подовжній) фальц для формату А2 і циліндровий (перший поперечний) фальц для формату A3. Вони можуть також оснащуватися ударним (другим подовжнім) фальцювальним пристроєм для формату А4 і циліндровим (другим поперечним) для видань формату А5. Однак, переналагоджування на роботу із різними варіантами фальцювання вимагає значних втрат часу.
При проектуванні оснащення фальцапарата важливою технологічною характеристикою є кількість фальцворонок. За наявності однієї фальцворонки газета фальцюється як один єдиний зошит, що не завжди зручно з погляду макету і оформлення видання. Якщо у складі газети потрібно виділити в окремий зошит спортивну, культурну або іншу частину інформації, то це можливо зробити при двох фальцворонках, розміщених у фальцапараті одна над одною. Виробники машин можуть запропонувати фальцапарат навіть із трьома фальцворонками: однією головною і двома додатковими, що дає можливість при роботі з трьома полотнами паперу сформувати газету, що складається з двох окремих зошитів, вкладених в зовнішній (загальний) зошит.
Якщо машина даного типу значний час друкує видання обсягом, наприклад, 16 стор. A3, то одну друкарську башту відключають, і вона простоює. Щоб уникнути подібного недовикорис-тання потужностей, доцільно запроектувати тип машини з двома ідентичними фальцапаратами, що дозволить паралельно друкувати ще одне видання і суттєво підвищити рентабельність використання техніки.
Іноді на машині встановлюється надбудова фальцапарата навіть з чотирма воронками, завдяки яким можна через поворотні штанги розвести задруковані полоси паперового полотна кожну на свою фальцворонку. У перспективі під фальцворонками можна встановити швейні апарати, які дадуть можливість вибору скріплення як окремих полос, так і зошитів. Якщо ж пла-
240
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
нується продукція формату A3, скріплена в один загальний зошит, то швейний апарат повинен бути поперечного типу з установкою його над фальцювально-підбиральним циліндром.
Рулонні зарядки, зазвичай, оснащуються системами авто-склеювання на робочій швидкості, тобто зміни рулонів без зупинки машин. При ручному склеюванні, що займає до 2 хв, на машині із трьома рулонними зарядками втрачатиметься кожної години не менше 12 хв (зарядка рулонів здійснюється як мінімум двічі на годину), тобто продуктивність машини знижується на 20 %. Окрім того, брак продукції досягає 500 прим, видання через зниження швидкості, зупинки машини, повторного пуску і виходу на робочу швидкість. Системи автосклеювання підвищують загальну продуктивність друкарської машини і знижують втрати на макулатуру.
Процес проводки паперового полотнища дуже трудомісткий на проводку трьох полотен при їх обриві витрачається до 15 хв, тож при проектуванні слід передбачити системи механізованої проводки паперового полотна від кожної з рулонних зарядок через «свою» друкарську башту до фальцнадбудови. Необхідно обов'язково передбачити і додаткові технологічно необхідні пристрої, які забезпечують здійснення комплексного виробничого процесу. До таких пристроїв відносяться верстати для пробивання приводочних отворів у друкарській формі і для її загинання; система автоматичного приведення фарб; система централізованої подачі фарби у фарбові апарати друкарських башт; дистанційне керування ділянками фарбових апаратів. Останні дозволяють друкарям зосередитися на управлінні машиною переважно з її центрального пульта.
Не слід відмовлятися і від закупівлі відповідного компресора, бо від функціонування пневматики залежить надійність роботи машини. Успішним буде проект інженерного забезпечення газетного виробництва за умови, якщо всі внутрішні мережі машини (електропроводка, стисле повітря, фарба, вода, її злив тощо) будуть змонтовані комплексно фірмою-постачальником, залишаючи замовнику машини лише турботу щодо підводу до зумовленої точки друкарського цеху зовнішніх труб і кабелів.
241
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
При подібних додаткових опціях і дотриманні необхідних умов експлуатації машина буде готова кожного разу до автоматичного попереднього прилагоджування всіх агрегатів, у тому числі й фарбових апаратів. Дані про площу друкувальних елементів, наприклад, у цьому випадку можуть надходити з дільниці додрукарської підготовки форм, із системи експонування у CtP-при-строях у форматі автоматизованої системи управління виробництвом згідно СІРЗ/СІР4. Це набагато прискорить перехід машини із одного замовлення на інше. Якщо друк наступного замовлення не вимагає заміни паперу і фарб, то час переходу із замовлення на замовлення скорочується до витрат часу на заміну друкарських форм в межах 15-20 хв.
6.3.4. Книжково-журнальні рулонні машини
Рулонний офсетний друк затвердився у виробництві книжково-журнальної продукції вже у 80-х роках минулого століття починаючи з накладів 15...25 тис. примірників і вище як оптимальний економічний спосіб друку. Вирішальними передумовами для розширення асортименту друкарської продукції стали можливості варіювання числа сторінок, фарбовості й обсягу у зошитах видань, а також зниження часу, необхідного для підготовки і переналагодження друкарського устаткування у разі його автоматизації.
Рибінським заводом «Поліграфмаш» (Росія) випускаються рулонні офсетні друкарські машини трьох типів, призначені для друку ілюстраційної багатофарбової книжково-журнальної продукції. Це моделі ПОК 84 формату 840 х 546; ПОК 75 750 х 916 і 2ПОК 84 840 х 1092 мм. Всі вони ідентичні за конструкцією і мають секційний принцип побудови.
Книжково-журнальна продукція в Україні друкується сьогодні також на рулонних офсетних машинах інших типів Rotoman, Lithoman, Lithoman М (фірми manroland, Німеччина), Marinoni (Японія), Harris (тепер у складі фірми Goss, США), Wifag (Швейцарія) тощо, а також частково на газетних (див. розд. 6.3.3).
242
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Оскільки книжково-журнальна продукція має вищий рівень якості порівняно з газетною, тож конструкції рулонних машин цього типу завжди мали низку принципових відмінностей:
наявні контактні кільця на циліндрах друкарських пар, що забезпечують стабільнішу ширину ділянки контакту і величину натиску, а це є основою якісного друку і передумовою зменшення розтискування растрових друкувальних елементів;
стабільніший натяг паперового полотнища, що досягається завдяки спеціальним системам, встановленим до і після друкарських секцій;
паперове полотно у процесі друкування практично не має контакту з паперопровідними валиками, щоб уникнути відбруд-нювання;
додаються додаткові сушарки з нагрівом повітря газовим полум'ям (14- або УФ-випромінюванням) та група охолоджувальних циліндрів для закріплення зображення на задруковано-му полотнищі;
обов'язково передбачається система додаткового центрування полотна по вісі фальцворонки, бо в процесі сушіння паперове полотнище нерівномірно усаджується і втрачає прямолінійну траєкторію руху.
Журнальна продукція має високий відсоток ілюстрацій, тож для їх високоякісного відтворення застосовуються більш насичені і густі фарби. Тому рулонні машини для книжково-журнальної продукції оснащуються потужнішими і розвиненішими фарбовими апаратами, бо такі фарби вимагають більшого ступеня розкочування, а це спричинює істотний нагрів валиків і фарби з її поступовим розрідженням і втратою заданої в'язкості. Щоб цього уникнути, у фарбових апаратах передбачаються системи термостатування дукторного і розкочувальних циліндрів з підтримкою стабільної температури фарби в діапазоні 28...29 °С як у ході друкування, так і в передпусковий період.
Оскільки система конвективної сушки виходить на оптимальний температурний режим приблизно вподовж 10 хв після пуску, існує небезпека того, що у перші хвилини тиражного друкування фарбовідбитки не будуть повністю закріплені і виникне
243
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
відбруднювання на елементах фальцнадбудови (на поворотних штангах, фальцворонці) і самого фальцапарата. Тому перед фальцнадбудовою розміщується апарат для двостороннього нанесення на паперове полотно (на фарбовідбитки) кремнійор-ганічного розчину. Завдяки низькій поверхневій енергії крем-нійорганічних сполук, він створює захисний шар на фарбовід-битках, що перешкоджає їх контакту з поверхнею елементів па-пероживильної системи, а також дещо пом'якшує папір перед фальцюванням. Це знижує небезпеку утворення складок і заламувань у місцях фальцювання.
Рулонні машини для ілюстраційного друку мають партерну лінійну побудову із горизонтальною проводкою паперового полотна, що зумовлює їх значну довжину, яка іноді досягає 35...40 м при ширині близько 6 м. Тому під їх установку доцільно відводити площу друкарського цеху розміром не менше 450 м2 і висотою будівельних конструкцій близько 7,8 м. Пульт управління машини встановлюється ближче до вивідних пристроїв фальцапарата, щоб друкар міг легко і оперативно знімати контрольні примірники для відповідного корегування друкарського процесу. Пульт обов'язково повинен бути оснащений системою нормалізованого освітлення із колірною температурою не менше 5000...6000 °К, що дає можливість без спотворень сприймати колірну гамму відбитків і порівнювати їх із сигнальними. Останнім часом стало загальноприйнятим оснащення системами автоматичного контролю і регулювання насиченості фарбовід-битків, а також регулювання приведення фарб і рубки полотна.
Швидкість сучасних рулонних офсетних машин для ілюстраційного друку досягає 40 тис. від./год. Тож, для запобігання намотування на офсетні циліндри паперового полотна при його обривах та забивання ним друкарських секцій і фальцапарата, що призводить до великих матеріальних втрат через пошкодження друкарських форм, офсетних гумовотканинних полотнищ і неминучих поломок, ці машини у вигляді опцій оснащуються пристроями уловлювання паперового полотна після його розриву.
244
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
Плоский офсетний друк зі зволоженням друкарських форм, як відомо, вимагає застосування зволожувального розчину певного складу і температури, яка повинна відповідати температурі «точки роси» у друкарському цеху, щоб уникнути випаровування вологи з поверхні друкарської форми. Склад зволожувального розчину повинен бути стабільний і містити добавки, які стабілізують його властивості за показниками кислотності (рН) і електропровідності, яка побічно характеризує показники поверхневого натягу плівки зволоження на друкарській формі. Для цього у зволожувальний розчин необхідно регулярно вводити відповідні добавки і контролювати його склад. Все це забезпечується багатофункціональним пристроєм підготовки зволожувального розчину, оснащеним насосами для циркуляції розчину через зволожувальні апарати друкарських секцій, пристроями фільтрації та охолоджування, введенням до його складу ізопро-пилового спирту, відповідних добавок, регулярним вимірюванням рН розчину, його густини і електропровідності. Вологість і температуру цеху необхідно стабільно підтримувати для забезпечення комфортних умов.
Машину доцільно оснастити системою централізованої подачі фарби зі змінних стандартних контейнерів для забезпечення стабільності рівня фарби у фарбових апаратах. Система включає пневматичні насоси для відповідних тріадних фарб, трубну розводку і датчики рівня фарби у кипсейках. Проте, необхідно враховувати, що в цьому випадку машина буде орієнтована на роботу лише з однією тріадою фарб, що не завжди можливо. Тож іноді у нестандартних ситуаціях потрібне ручне завантаження фарби.
У рулонних машинах для ілюстраційного друку застосовуються більш розвинені системи фальцювання у порівнянні з газетними машинами. Окрім загальновідомих систем воронкового (першого подовжнього фальца), фальц-циліндрового (першого поперечного фальца) і ударного (другого паралельного) фальца, що забезпечують формування зошитів формату 60 х 84/4, 60 х 84/8 тощо, широко застосовуються різні додаткові схеми фальців: другого перпендикулярного для формування двійника
245
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
форматом 2 х (60 х 84/16), для фальців різної іншої конфігурації всього більше 10 схем. Слід зазначити, що складність та специфічність схем фальцювання зумовлює зниження швидкості друку приблизно на третину від максимальної та подовження часу переналагоджування фальцапарата.
Складно вибрати формат машини для ілюстраціиного друку. Якщо йдеться тільки про одну машину в друкарні, тоді доцільно обрати при проектуванні машину з циліндрами одинарної ширини рулону і одинарної довжини кола формного циліндра. Це дозволить освоїти технологію рулонного ілюстраціиного друку з меншими втратами, ніж у машини великого формату. Типова ширина циліндра цих машин 965 мм, яка дозволяє друкувати на паперах шириною 700, 840, 900, 920 мм, і навіть на рулонах половинної ширини (350, 420, 450 мм), довжина кола циліндра 630 мм є типовою для продукції формату 60 х 90 см. Є машини з довжиною кола циліндрів, наприклад, 620 мм для заощадження на відходах при обрізуванні продукції. Колись був навіть формат 600 мм, але при обрізуванні поля зошита зі слідами проколів від графейок, видання набувало нестандартного обрізного формату. Слід зазначити, що універсальної по формату машини для книжково-журнальної продукції вибрати не вдасться. Для цього випускаються машини змінного формату, у яких друкарські циліндрові групи одного формату можуть замінюватися на інші, а фальцапарат має можливості гнучкого переналагоджування, але також з втратою продуктивності.
Виробничі швидкості сучасних машин цієї групи за останні 20 років зросли в 1,5-1,7 рази. Крім того, фірми-виробники друкарської техніки створили умови для ефективного забезпечення якості продукції і скорочення до мінімуму термінів проходження замовлень за рахунок подальшого прогресу у напрямку автоматизації та комп'ютеризації виробництва. Так, фірма manroland розробила в 90-х роках електронну систему комплексного управління РЕСОМ, що включає три рівні: РЕС (електронне управління друкарським процесом), РЕО (електронна організація процесу), РЕМ (електронний менеджмент процесу). Аналогічні розробки мають й інші фірми Heidelberg, KBA, Wifag, Marinoni, Goss (див. також розд. 11).
246
Розділ 6. Проектування і розрахунок друкарських процесів
6.4. Термінологія розрахунків
Після попереднього визначення методів друку і вибору друкарських машин розробляється розгорнуте промислове завдання (виробнича програма) на друкарські процеси, а далі на додрукарські та післядрукарські.
При виборі друкарського устаткування під конкретне промислове завдання необхідно враховувати такі фактори: максимальне використання форматів і фарбовості друкарських машин, їх продуктивність при мінімальній собівартості продукції. При цьому слід детально розглядати місткість (ємність) кожного арку-шепрогону конкретного обраного варіанту друкарської машини, аби не допускати помилки у розрахунках.
Рекомендується на першому етапі розраховувати розгорнуте промислове завдання (табл. 6.1) для кожного типу продукції у натуральному виразі і у нормо-годинах. Розрахунки слід виконувати для конкретних друкарських машин, вибір яких визначається на підставі їх технологічних характеристик (див. розд. 6.3). Залежно від обраного способу друку проектувальники вибирають марку друкарської машини по кожній позиції промзав-дання для головного і додаткового видів продукції.
Обсяг (трудомісткість, верстатомісткість) робіт розраховується саме за розгорнутим промисловим завданням (виробничою програмою, бізнес-планом), які розробляє на початковій стадії замовник проекту. Ці розрахунки у ТЕО, а далі по ходу проектних робіт, постійно перевірюються і корегуються. Попередньо, і тут завжди, розраховується друкарське виробництво, а потім формне і післядрукарське. При проектуванні кооперації, розробці проектів міні-друкарень, видавничих центрів і офісів на окремі технологічні процеси цей порядок може бути

Приложенные файлы

  • doc 253229
    Размер файла: 5 MB Загрузок: 2

Добавить комментарий