Посібник Вегетативні органи (1)


Запорізький державний медичний університет
Кафедра фармакогнозії, фармакології та ботаніки
Фармацевтична ботаніка
Змістовий субмодуль 3 «Анатомія вегетативних органів
(Морфологічна та анатомічна будова пагона, стебел, кореневищ, листків)»
Посібник для самостійної підготовки до змістового субмодулю 3 студентів спеціальності «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів»
Запоріжжя
2015
Змістовий субмодуль 3
Анатомія вегетативних органів (Морфологічна та анатомічна будова пагона, стебел, кореневищ, листків). Посібник для самостійної підготовки до змістового субмодулю 3 та ліцензійного іспиту «Крок-1. Фармація» з фармацевтичної ботаніки студентів 2 курсу денної та заочної форми навчання спеціальності «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів».
м. Запоріжжя: ЗДМУ, 2015-97 с.
Укладачі: доц. Корнієвська В.Г.
доц. Корнієвський Ю. І.
ас. Панченко С.В.
Рецензенти:
•Доктор фармацевтичних наук, професор, завідувач кафедри фармакогнозії, фармацевтичної хімії і технології ліків ФПО Запорізького державного медичного університету Мазулін О. В.
•Доктор фармацевтичних наук, завідувач кафедри фізколоїдної хімії Запорізького державного медичного університету, доцент Каплаушенко А. Г.
Затверджено на засіданні центральної методичної Ради Запорізького державного медичного університету
протокол № 6 від « 20 » травня 2015 р.
Навчальний посібник розроблений для іноземних студентів ІІ курсу фармацевтичного факультету Запорізького державного медичного університету для самостійної підготовки до змістового субмодулю 3 та ліцензійного іспиту «Крок-1. Фармація» з фармацевтичної ботаніки студентів 2 курсу денної та заочної форми навчання спеціальності «Фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів». Посібник є розгорнутим планом до самопідготовки до практичних занять змістового субмодулю 3 «Анатомія вегетативних органів», містить ілюстративний і короткий матеріал. Детально розглянуті такі теми занять:
Морфологічна будова пагона. Анатомічна будова стебел однодольних та дводольних трав’янистих рослин;
Анатомічна будова кореневищ однодольних та дводольних рослин. Анатомічна будова стебел дерев’янистих покрито- і голонасінних рослин.
Морфологічна та анатомічна будова листків.
Розміщуючись у рослинному організмі певним чином і забезпечуючи виконання специфічних функцій, тканини формують органи. Щоб пізнати закономірності, взаємозв'язки та індивідуальні особливості зовнішньої і внутрішньої будови рослинних органів, необхідно навчитися розпізнавати, ідентифікувати їх морфолого-анатомічні ознаки. Ці знання та вміння закладені в основі макро- і мікроскопічного фармакогностичного аналізу рослинних об'єктів і рослинної сировини. Задачею даного посібника є навчити студентів диференціювати вегетативні органи за морфологічними та анатомічними ознаками. Надані тестові завдання до підготовки до ліцензійного іспиту «Крок-1. Фармація»за темою «Анатомія вегетативних органів».
ПАГІН
Пагін (cormus)-багаторічне, нерозгалужене стебло з прикріпленими до нього листками. Пагін відростає від кореня, який в свою чергу утримує пагін в наземному середовищі. Місце прикріплення листка на пагоні — вузол. Ділянку пагона між вузлами називають міжвузлям.
Пагін – надземний, вегетативний орган, що виник як пристосування до життя в повітряному середовищі суші, – у квіткових досягає високої досконалості. Головним пагоном дерева є стовбур − разом зі своїми бічними відгалуженнями (гілками і 1-2-річними бічними пагонами).
Пагін складається з осі (стебло), листків, та бруньок (зачатки нових пагонів). Основну функцію вегетативного пагона — фотосинтез — здійснюють листки; стебла виконують механічну, провідну іноді запасаючу функцію. Головна риса пагона, що відрізняє його від кореня – наявність листків, отже наявність вузлів, а подібність в тому,що пагін і корінь мають розгалужену систему. Вузлом називають ділянку стебла, яка несе листок. У одних рослин (злакові) вузли різко позначені у вигляді потовщення на стеблі, у інших межа вузла – умовна. Ділянки стебла між вузлами називають міжвузлями. Звичайно на пагоні кілька, іноді багато вузлів і меживузлів, вони повторюються вздовж осі пагона. Міжвузля можуть бути довгими і тоді пагін називається – видовженим (ростовим), вкорочений пагін має коротке міжвузля. Плодові дерева й кущі утворюють обидва типи пагонів: вкорочені, на яких формуються квітки й плоди, видовжені – безплідні.

Рис. Пагони дерева.
Положення пагонів в просторі, направлення їх росту
Вертикальні, або ортотропні Горизонтальні або плагіотропні
прямостоячі - сланкі, або лежачі пагони
виткі (не вкорінються: спориш, остудник)
за годинниковою стрілкою - повзучі (вкорінюються:
(хміль) барвінок, будра)
проти годинникової стрілки
(в’юнок)
Плагіо – ортотропні Плакучі форми
підведені (чебрець) (ріст гілок вниз – береза, горобина, верба)
піднесені, або висхідні
колінчетозігнуті

Прямостоячі Виткі Чіпкі з прицепками


Чіпкі з вусиками Підведені Сланкі

Пагін
стебло з вузлами і меживузлями;
бруньки;
листки;
пазуха листка – кут між листком і розташованим над ним меживузлями.
Брунька
Стебло
Листок
Пазуха листка
Вузли
Меживузля

Ознаки пагона
необмежене зростання і закладання нових органів;
радіальна симетрія, або метамерія;
За ступенем галуження
не галузисті (колоноподібні);
слабкогалузисті;
сильногалузисті.
МЕТАМОРФОЗИ ПАГОНА
Метаморфози (видозміни) пагона виникають у процесі пристосувальної еволюції. Розрізняють такі метаморфози пагона
1) надземні:
стеблові бульби (бульбоплоди – потовщені, здуті, м’ясисті меживузля головного пагона – кольрабі)- потовщення одного чи кількох міжвузлів стебла;
вуса / вусики - довгі тонкі пагони з редукованими листками;
колючки - дерев'янисті, на кінцях загострені пагони без листків;
філокладії - плоскі листоподібні пагони, розташовані у пазухах редукованих листків;
кладодії – видозмінений пагін зі сплющеним стеблом, який форму листка і виконує його функцію.
2) підземні:
кореневище - пагін, на якому розміщуються бруньки, додаткові корені, а інколи й редуковані листки;
бульба - верхівкове потовщення підземного пагона (столона), у якому відкладається великий запас органічних речовин;
цибулина - пагін з дуже коротким стеблом (денцем) і видозміненим листям - сухими або соковитими лусками (представники родини цибулевих); у простих цибулинах пазушні бруньки, як і верхівкова розвиваються у надземні пагони, а в складних цибулинах із пазушних бруньок утворюється декілька цибулинок-діток (зубків, захищених власними сухими лусками (часник);
бульбоцибулина - цибулина з розвиненою серцевинною частиною, що нагадує форму бульби (шафран).

Рис. Метаморфози пагона:
1 - бульба картоплі;
2 - цибулина цибулі;
3 - вуса винограду;
4 - кореневище пирію;
5 - філокладії іглиці;
6 - колючки гледичії.
Особливості будови та біологічне значення метаморфозів пагона надано в таблиці.
Таблиця.
МЕТАМОРФОЗИ ПАГОНА ТА ЇХ БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
Метаморфози пагону Особливості будови Біологічне значення Приклади рослин
Вусики довгі тонкі пагони з редукованими листками забезпечують прикріплення рослини з повзучими або виткими стеблами до різних предметів виноград, огірок, гарбуз, суниці, жовтець повзучий
Колючки гострі, тверді, здерев'янілі вирости без листків гострі, тверді, здерев'янілі вирости без листків глід, дика яблуня
Філокладії плоскі листоподібні пагони, розташовані у пазухах редукованих листків виконують функції листкової пластинки рускус, філантус, аспарагус
Кореневище зовні нагадує корінь, але не має кореневого чохлика;
має луски (рудименти листків), верхівкову та бічні бруньки, додаткові корені; бере участь у ґрунтовому живленні, запасанні поживних речовин, вегетативному розмноженні, утворює надземні пагони, у вигляді кореневища рослина після відмирання надземних частин перезимовує пирій, осока, півники, щавель
Бульба потовщена, паренхіма-тизована частина пагона, яка має вкорочені міжвузля, бруньки-вічка; анатомічна (внутрішня) будова подібна до такої у стебла збереження запасних поживних речовин; є органом вегетативного розмноження кольрабі (надземні бульби), картопля (підземні бульби)
Цибулина укорочене стебло (денце), на якому знаходяться верхівкова й бічні пазушні бруньки, соковиті внутрішні листки та додаткові корені;
верхні захисні листки (плівчасті покривні луски) збереження запасних поживних речовин; є органом вегетативного розмноження; в умовах напівпустелі, пустелі наявність органів запасу дозволяє рослині за короткий період вегетації вигнати квітконосний пагін, зацвісти і дати плоди (такі рослини називають ефемероїдами) цибуля, тюльпан, часник, гіацинт, лілія
Бульбоцибулина схожа на цибулину (за будовою та наявністю захисних лусок), але стеблова частина більш потовщена та паренхіматизована збереження запасних поживних речовин шафран, гладіолус, косарики
РІЗНОВИДИ ПАГОНІВ

Підземні видозмінені: столони, кореневища, бульби, цибулини, бульбоцибулини
Стробіл (шишка)
Вегетативні пагони та їх метаморфози
Квітка
Суцвіття
Спороносний колосок
Видозмінені: колючки, вуса, вусики, кладодії, філокладії
Багаторічні, здерв`янілі
Однорічні, асимілюючі
Спороносні
Квітконосні, або плодоносні (плодушки)
Надземні пагони
Генеративні пагони



Типи галуження пагона
Дихотомічне галуження - це таке, за якого точка росту галузиться на дві нові, що дають два стебла, верхівкові точки росту яких так само вилчасто галузяться на дві нові, що дають початок наступним стеблам. Таке галуження може повторюватись неодноразово, воно властиве для плаунів, водоростей, грибів.
Несправжньодихотомічне галуження — це таке, в якого точка росту головної осі (першого порядку) витрачається на утворення квітки або відмирає, а галуження стебла відбувається за допомогою нижче розміщених бічних супротивних бруньок. У такий спосіб галузяться стебла таких рослин (омела, бузок, каштан, зірочник).
Моноподіальне галуження - це таке, в якого верхівкова брунька осі першого порядку забезпечує необмежений ріст стебла, яке виділяється висотою і потужністю серед маси бічних гілок (ялина).
Симподіальне галуження характеризується тим, що вісь першого порядку закінчується утворенням квітки або відмирає, а ріст стебла продовжує вісь другого порядку, яка виникає з нижче розміщеної бруньки. При її завмиранні ріст стебла продовжує вісь третього порядку, що розвивається із нижче розміщеної бруньки і т. д. Так формується звивисте стебло, що складене з осей, або симподіїв першого, другого, третього і наступних порядків (яблуня, слива, помідор, малина).
Особливим типом галуження пагона є кущіння злаків. За типами кущення злаки вирізняють: щільнокущові (біловус стиснутий), рихлокущові або пухкокущові (тонконіг лучний) і кореневищні (пирій повзучий). У щільнокущових злаків бруньки відновлення на вузлі кущення розміщені над поверхнею ґрунту або на рівні його і щільно зближені одна до однієї, від чого виникає щільна купиняста дернина, внаслідок виникнення багаточисельних надземних пагонів. У пухкокущових бруньки на вузлі кущення розміщені у приповерхневому шарі ґрунту й розставлені під кутом один від іншого, внаслідок чого надземні пагони утворюють пухкий кущ. У кореневищних злаків бруньки на вузлі кущення вільно розміщуються на довгому горизонтальному кореневищі, розміщеному на різній глибині приповерхневого шару ґрунту. Тому і виникаючі пагони формуються один від одного на певній відстані й не утворюють скільки-небудь щільної дернини.

Рис. 1-2 – верхівкове галуження, дихотомічне наростання (рівно- і нерівновилчасте); 3 – 5 бічне галуження, оноподіальне наростання з почерговим (3), супротивним (4) і кільчастим (5) розташуванням бічних осей; 6 – 8- біне галуження, смподіальне наростання за типом: монохазія (6), дихазія (7), плейохазія (8); 9 – кущіння.
БРУНЬКИ
Уявний кут між стеблом і листком називається листковою пазухою. На верхівці стебла і в листкових пазухах знаходяться бруньки. Бруньки бувають верхівковими і бічними (пазушними). За рахунок верхівкової бруньки пагін росте у висоту, а за рахунок бічних— галузиться. Таким чином брунька це зачаток пагона.
Деякі пазушні бруньки можуть залишатись у стані спокою невизначено довго— це сплячі бруньки. Вони розвиваються і дають пагони при пошкоджені (обмерзанні) верхівкових бруньок, зламуванні стебла над ними.
Велике значення має формування додаткових бруньок, які закладаються на стеблах, листках, коренях і забезпечують активне вегетативне відновлення та вегетативне розмноження.
Розвиток пагона з бруньки
На повздовжньому розрізі бруньки можна побачити її внутрішню будову. Осьовою частиною бруньки слугує зачаткове стебло. У його нижній частині можна побачити зачаткові листки. Зачаткові стебло, листки і бруньки разом складають зачатковий пагін. Його верхівку називають конусом наростання. Клітини конуса наростання (твірна тканина — меристема) поділяються, забезпечуючи ріст пагона у довжину, після поділу клітини ростуть, що веде до видовження міжвузлів і всього стебла. У міру віддалення від конуса наростання здатність клітин до поділу зменшується і починається диференціація їх з утворенням основних тканин.
Брунька на зиму завжди вкривається лусочками, які взимку оберігають її від пошкодження морозами. Захисну дію брунькових лусок збільшують волосистий покрив або смолисті клейкі виділення що щільно склеюють лусочки. При розпусканні бруньок зовнішні лусочки опадають, залишаючи невеликий рубчик.
Можливий і інший шлях росту стебла: вставний або інтеркалярний. У таких випадках твірна тканина розділена ділянками клітин, що не мають здатності до поділу. Розташовується, звичайно, ділянка поділу у основі міжвузля. Такий ріст характерний для злакових.
Брунька(Gemma)

Верхівкові або термінальні Бічні або пазушні Додаткові або адвентивні
виводкові,опадаючі,відновлені,збагачення
розташування
спірально супротивно кільчасто колатерально серіально
(бік-о-бік) (одна над одною)
Метаморфози вивідкових бруньок
вічка – бруньки відновлення бульб з частиною стебла (топінамбур)
вивідкові цибулини (лілія)
бульбочки (гірчак живородний)
зимуючі гібернакули і туріони (водні рослини)
Специфічні метаморфози бруньок
адвентивні колючки (гледичія); суцвіття (шоколадне дерево);
качан – видозмінена верхівкова брунька (капуста городня);
бульби – видозмінені бруньки підземних столонів (картопля);
ареоли – видозмінені пазушні бруньки кактусів.

За структурою
закриті відкриті
(захищені видозміненими листками- (брунькові луски відсутні)
бруньковими лусками)
Бруньки
вегетативні генеративні
(містять зачатки облистяних пагонів) - містять зачатки суцвіть
- бутони, або пуп’янки містять
зачатки однієї квітки
вегетативно-генеративні,
які складаються із серії вузлів і меживузлів та
зачатків квітки чи суцвіття
спочиваючі, або сплячі бруньки відновлення (дуб, береза) завмирають на деякий час під дією фітогормонів (ауксинів) розгортаються (утворюють «капи» у вигляді мітли).

Вегетативна брунька Генеративна брунька Вегетативно-генеративна
1- зародкове стебло
2 - зародкові листки
3 - зародковібруньки
4 –брунькові луски
5 - суцвіття
СТЕБЛО
Стебло — видовжений пагін вищих рослин, що слугує їм механічною опорою, виконує базисну та генеративну роль для листків, бруньок, квіток. У щоденній мові термін «пагін» часто змішується із терміном «стебло». Стебла, які є критичним компонентом пагонів, забезпечують основу для бруньок, квіток, шишок, плодів, насіння і листя. Стебла знаходяться над землею у більшості рослин, але у деяких ростуть під землею. Надземне (повітряне) стебло дорослого дерева зветься стовбуром. Мертва, зазвичай темніша внутрішня деревина великого стовбура зветься ядровою деревиною. Зовнішня, жива деревина зветься заболонню.
Головні функції повітряних стебел є:
Підтримка і підняття листя, квіток і плодів, утримання листя на світлі.
Транспорт рідин між корінням і пагонами в ксилемі і флоемі.
Зберігання поживних речовин
Стебло з'єднує корінь і листя, по ньому пересуваються вода, розчини мінеральних солей і органічних речовин. У стеблі часто відкладаються запаси поживних речовин. Розгалуження його дає крону. На стеблі утворюються листки і органи статевого розмноження — квітки. Стебло часто є органом вегетативного розмноження рослин. Видозміни стебла є органами захисту, асиміляції та ін.
Форми стебел.
Найпоширеніша циліндрична форма стебла. На поперечному розрізі таке стебло має округлу форма( липа, береза, дуб, сосна, ялина).
Тригранне стебло на поперечному розрізі має вигляд трикутника( осоки, смикавець).
Існують також: чотиригранне стебло( рослини родини ясноткові, або губоцвіті – шавлія, м’ята, собача кропива, лаванда);
багатогранне ( коноплі, кактуси);
ребристе, коли на стеблі видаються численні ребра (валеріана);
борозенчасте ( деякі види родини селерові, або зонтичні – кріп, фенхель, ганус);
сплюснуте (опунція, лоскуха);
кулясте ( кактуси).
Якщо на стеблі немає листків і воно закінчується квіткою або суцвіттям, його називають квітковою стрілкою (цибуля, кульбаба, подорожник, примула, тюльпан). Нижня частина стебла в таких рослинах вкорочена, але листки зібрані в прикореневу розетку. Деякі види рослин мають у меживузлях порожнисте стебло (пшениця, жито, кріп, валеріана) Порожнисте стебло з потовщеними вузлами у злакових рослин називаються соломиною. Виткі стебла піднімаються над поверхнею землі, лише обвиваючись навколо інших рослин (берізка, хміль). Рослини з виткими стеблами називаються ліанами. Чіпкі стебла піднімаються над поверхнею землі, чіпляючись за якусь опору вусиками (горох), причіпками (підмаренник), присосками (плющ). Соковиті стебла являють собою таки видозміни, при яких у стеблах накопичуються запаси води. Звичайно соковиті стебла зелені і виконують функції листків, що перетворились на колючки. Соковиті стебла характерні для рослин посушливих районів, пустель і напівпустель. Рослини з соковитими стеблами називаються стебловими сукулентами ( кактуси, деякі види молочаю).
За наявністю деревини, стебла поділяють на:
трав’янисті — у всіх трав і молодих пагонів дерев;
дерев’янисті — у дерев і кущів.
За формою стебла бувають:
циліндричні (злаки);
чотиригранні (кропива);
тригранні (осока);
багатогранні (кріп);
сплющені (кактус).
За розташуванням у просторі стебла поділяються на:
прямостоячі (кукурудза);
повзучі (суниця);
виткі (берізка, хміль);
чіпкі (огірок).
Функції стебла.
Здійснює зв’язок всіх частин рослини.
Збільшує поверхню рослини за рахунок галуження.
Утворює і несе на собі бруньки, листки.
Забезпечує транспорт води, мінеральних органічних речовин.
Служить для фотосинтезу.
Служить для вегетативного розмноження.
Запасання поживних речовин.
Тип будови стебла дводольних рослин
Пучковий – наявність постійних колатеральних чи біколатеральних пучків,утворених спочатку прокамбієм ,а потім –пучкового камбію.У міжвузлях пучки розташовані впорядковано. Пучки розташовані одним колом ,відкриті.
Перехідний –виникає,якщо міжпучковий камбій ,який формує поміж основними пучками додаткові провідні пучки. Великі основні і дрібніші додаткові пучки при розростанні зливаються. Ксилема утворює широке кільце,нерівномірне за товщиною, а флоема – більш чи менш вузьке,нерівномірне кільце. Характерний для стебел рослин родини айстрові,бобові,губоцвіті,капустяні.
Непучковий або безпучковий – характеризується відсутністю провідних пучків,прокамбій закладається суцільним кільцем (гвоздичні,маренові,)-з нього утворюється кільце камбію. Провідна система складається з внутрішнього широкого циліндра ксилеми і вужчого циліндра – флоеми,які,в свою чергу,пронизані первинними радіальними серцевинними променями.

Пучкова будова Перехідна будова Безпучкова будова
Стебла дводольних рослин
диференціювання первинної кори і серцевини,між якими залишається кільце залишкової меристеми;
після формування всіх прокамбіальних пучків ділянки залишкової меристеми між ними перетворюються на міжпучкову паренхіму;
первинна будова змінюється на вторинну;
прошарок прокамбію між первинною флоемою і ксилемою діляться паралельно осі органа,внаслідок чого утворюється ініціальний камбій,який диференціюється в елемент вторинної флоеми(якщо вона знаходиться назовні від шару камбію) і вторинної ксилеми (якщо вона розташовується всередину від камбіального кільця).В бік деревини виділяється у 3-5 разів більша кількість деревини,а шар деревини більш розвинений ніж луб.
тканини однорічних стебел мають 2 частини:
-первинна кора,
-центральний осьовий циліндр;
первинна кора включає хлорофілоносну і запасаючу паренхіму,часто механічну тканину – коленхіму;
ендодерма добре виражена і відокремлює кору від центрального циліндра;
накопичує крохмаль(крохмаленосна піхва), іноді кристали оксалату кальцію (кристалоносна піхва);
центральний осьовий циліндр в залежності закладання прокамбію і подальшої диференціації камбію може мати пучковий ,перехідний або безпучковий тип будови;
серцевина стебла буває виповненою або порожнистою(селерові,губоцвіті,гвоздичні), однорідною чи не однорідною.

Рис. Поперечні та поздовжні зрізи стебла соняшника. І – загальний вигляд: 1 – шкірка; 2 – провідні пучки; 3 – серцевина. ІІ – частина зрізу при сильнішому збільшенні на початку вторинних змін: 1 – епідерма; 2 – волоски; 3 – механічна тканина первинної кори; 4 – смоляний хід; 5 – основна тканина первинної кори; 6 – крохмаленосна піхва (ендодерма); 7 – перцикл; 8 – механічна тканина (склеренхіма) пучка; 9 – луб’яна частина (флоема) пучка; 10 – пучковий камбій; 11 – між пучковий камбій; 12 – вторинна деревина (ксилема); 13 – первинна деревина; 14 – серцевинний промінь; 15 – основна тканина серцевини. ІІІ – схема продольного зрізу рослини у відповідності до поперечного: 1 – епідерма; 2 – коленхіма; 3 – паренхіма кори; 4 – крохмаленосна піхва; 5 – склеренхіма; 6 – паренхіма вторинної кори; 7 – ситовидні трубки флоеми; 8 – камбій; 9 – паренхіма ксилеми; 10, 11, 12, 13, 14, 15 – сосуди деревини (ксилеми); 16 серцевина; 17 – друза в клітині.
Анатомічна будова стебел деревних рослин
вторинна безпучкова будова;
складається з трьох головних частин :
кора-сукупність тканин, що над камбієм (покривна тканина паренхіма кори, луб);
деревина,що під камбієм;
серцевина;
покривна тканина – перидерма з сочевичками або кірка;
наявність твердого(товстостінного) і м’якого(тонкостінного) лубу (ділянками,групами,кільцями, поодинці);
утворення річних кілець приросту ,які складаються з осінніх і весняних трахеальних елементів ,утворених за один вегетаційний період внаслідок діяльності камбію;
горизонтальне переміщення речовин, з’єднання центральної і периферичної частини стебла ,резервування крохмалю – забезпечують серцевинні промені.

Рис. Частина поперечного розрізу трирічної гілки липи:
1 — шкірка; 2 — корок; 3 — первинна кора; 4 — луб'яні волокна; 5 — ситоподібні трубки; б — камбій; 7 — річні кільця (деревина); 8 — судина; 9 — серцевина; 10 — сочевичка
Анатомічна будова стебел голонасінних рослин
деревина хвойних складається лише з трахеїд;
деревина ефедрових містить судини;
перидерма без сочевичок, але з тріщинами;
кірка на стовбурі формується рано;
луб (флоема) включає ситовидні трубки без клітин-супутниць,паренхіму, іноді-луб’яні волокна або склереїди;
річні кільця деревини складають широкопросвітні весняні трахеїди з облямованими порами ,які виконують провідну функцію, і вузько просвітні волокнисті осінні трахеїди без облямованих пор , що виконують опорну функцію;
усі частини стебла більшості хвойних пронизані схизогенними смоляними ходами.

Рис. А, Б, В – поперечні зрізи; Г, Д – деревина на прокольних зрізах – радіальному і тангентальному; 1 перидерма; 2 – корова паренхіма; 3 – смоляні ходи; 4 – 11 – центральний циліндр; 4 – луб; 5- камбій; 6 – річні кільця деревини; 7 – весняні трахеїди; 8 – осінні трахеїди; 9 – серцевинні промені; 10 серцевина.
Анатомічна будова стебел покритонасінних дерев’янистих рослин
твердий луб формують луб’яні волокна і склереїди;
м’який луб формують ситовидні трубки з клітинами – супутницями і паренхіма;
річні кільця складають осінні елементи – волокнисті трахеїди і лібриформи та весняні трахеальні елементи- судини, трахеїди з облямованими порами і деревинна паренхіма;
за складом і характером розміщення судин деревина може бути променевою кільцево-судинною і розсіянно-судинною;
серцевинні промені одно або багаторядні;
первинні – з’єднують серцевину з корою;
вторинні – не доходять до серцевини;
ініціальний шар камбію складають клітини двох типів: прозенхімні з загостреними кінцями і паренхімні;
з прозенхімних(веретеновидних) ініціалей формуються судини, трахеїди, ситовидні трубки, волокна;
з променевих – клітини лубо-деревинних серцевих променів.

Рис. А – схема; Б – сегмент в плані; В – фрагмент лубу (вторинної кори); Г – фрагмент деревини; 1 – перидерма; 2 – коленхіма; 3 – паренхіма первинної кори; 4 – друзи; 5 – луб’яні волокна; 6 – тонкостінні елементи лубу – ситовидні трубкиз літинами-супутницями; 7 – серцевинні промені; 8 – камбій; 9 – річні кільця деревини; 10 – весняні елементи річного кільця; 11 – осінні елементи річного кільця; 12 – серцевина.
КОРЕНЕВИЩА (rhizoma)
Більш менш довговічний, потовщений чи не потовщений пагін з додатковими коренями, верхівковою і бічними бруньками, з лусковидними листками.
N.B. У разі галуження кореневища формується куртина надземних пагонів однієї особини (конвалія, пирій)
За місцем утворення
гіпогеогенні (підземні) епігеогенні (надземні, які
втягуються на зиму в грунт)
За довжиною
короткі довгі
За розмірами меживузлів
видовжені вкорочені
За напрямком росту
горизонтальні косі вертикальні
За галуженням
розгалужені нерозгалужені
За типом наростання
моноподіальні симподіальні
Анатомічна будова кореневищ
У всіх частинах органу найкраще представлена запасаюча паренхіма;
Провідні тканини розвинуті слабо;
Механічні тканини майже відсутні;
Хлоренхіма не притаманна;
Ендогенні секреторні структури розвинуті (накопичують біологічно активні речовини).
Кореневища однодольних рослин.
Будова первинна пучкова.
Покривна тканина – багаторічна епідерма без продихів, трихом, кутикули.
Первинна кора добре розвинута, представлена загасаючою паренхімою, 1-2, рідше багатошаровою ендодермою з U подібними потовщеннями клітинних оболонок.
Центральний циліндр містить колатеральні закриті чи центрофлоемні провідні пучки, які розташовані безладно.
Серцевина не виражена, слабко виражена чи порожниста.

Рис. Кореневище одноодоольних рослин: А – конвалія; Б. – пирій; 1 – епідерма; 2- запасаюча паренхіма кори; 3 – ендодерма; 4 – склеренхіма; 5 – закрити колатеральний пучок; 6 – центрофлоемний пучок; 7 – запасаюча паренхіма центрального циліндру; а – ксилема; б – флоема.
Кореневище двосім’ядольних рослин.
Вторинна анатомічна будова пучкового перехідного, або без пучкового типу.
Вкриті пухкою перидермою.
Корова і серцевинна паренхіма в кінці вегетативного періоду частково руйнується.
Ендодерма крохмаленосна.
Провідні пучки невеликі, відкриті, колатеральні чи біколатеральні.

Рис. А – схема; Б. – фрагмент поперечного зрізу; 1 – епідерма; 2,3 – первинна кора: 2 – кутова коленхіма в ребрах і між ребер’ї; 3 – хлоренхіма; 4 – 7 – центральний циліндр: 4 – перициклічна склеренхіма; 5 – основна паренхіма; 6 – порожнина; 7 – біколатеальний провідний пучок: а – флоема зовнішня і внутрішня; б – багаторядний камбій; в – ксилема.
Кореневища папоротей
Анатомічна будова за типом диктіостели, складові елементи якої розділені паренхімою на окремі пучки, оточені ендодермою;
Пучки концентричні – центроксилемні (або амфікрибральні).
Спеціалізовані надземні пагони
пагони вкорочені пагони подовжені
(вузли зближені – батоги ) (вузли віддалені – вуса)
ТРАВ`ЯНИСТІ РОСЛИНИ(наземні і водяні трави) без багаторічних надземних пагонів
кисте- кореневі
стрижне- кореневі
бульбоутворюючі
каудексові
цибулинні
Кореневищні
з укороченим, звичайно весняним, періодом розвитку(ефемери)
з повним періодом розвитку
Дворічніна першому році утворюється прикоренева розетка, на другому – квітконосні пагони
Багаторічні надземна частина щорічно відмирає, але зберігаються підземні запасаючі органи з бруньками
Однорічніщорічно відмирають
Напівчагарнички (напівкущики) (вис. до 20 см), вік скелетних осей 2-5 років
Чагарнички (кущики) (вис. 5-60 см), стовбурці живуть до 10 років
Напівчагарники (напівкущі) (вис. 0,8 – 2 м), вік скелетних осей 2-8 років
Дерева (вис. 2-100 м), стовбур один, живуть від 40 до кількох тисяч років
прямостоячі
сланці
ліани
Чагарники (кущі) (вис. 0,6-6м), стовбурців декілька, живуть в середньому 10-40 років
НАПІВДЕРЕВНІ РОСЛИНИпротягом багатьох років зберігають нижню частину пагона з бруньками, а верхня частина щорічно відмирає
ДЕРЕВНІ РОСЛИНИмають багаторічні надземні пагони з бруньками поновлення
Життєві форми (біоморфи) рослин
ЛИСТОК
Листок (folia) бічний,тимчасовий, зазвичай сплощений, моно симетричний, біфаціальний (двосторонній) елемент пагона, що росте обмежено (насінні рослини) чи майже необмежено (папороті).
Головні функції листків:
фотосинтез;
випаровування;
газообмін.
Видозмінені листки виконують додаткові функції:
колючки-захисну, вологозберігаючу;
соковиті листки сукулентів – водо накопичувальну;
вусики - опорну;
ловчі апарати – травну;
лускоподібні – захисну.

Характер взаємного розташування листків на стеблі називається листкорозміщенням і буває кількох типів:
почергове, або спіральне ( в вузлах по одному листку);
навхрестсупротивне ( у вузлах по два листки);
кільчасте, або мутовчасте ( у вузлах більше двох листків).

а) почергове,або спіральне; б) супротивне; в) навхрест – супротивне; г)кільчасте,або мутовчасте; д) розеткове.
Стосовно характеру прікріплення достебла безчерешкові листки можуть бути:
збіжними;
пронизаними;
стеблообгортними;
напівстеблообгортними.

1)черешкові; 2) сидячі; 3) збіжні; 4) стеблообгортні; 5) напівстеблообгортні.
За ступенем розчленування та відносними розмірами вільних частин прості розчленовані листки бувають:

Форми частин листкової пластинки:

А – верхівка: 1-округла; 2- плоска; 3-загострена; 4-гостра; 5-гострокінцева; 6-притуплена; 7-виїмчаста; 8-дволопатева.
Б – основа: 9-округла; 10-клиноподібна; 11-плоска; 12-серцеподібна; 13-стрілоподібна; 14-списоподібна; 15-нерівнобока; 16-завужена.
В – край: 17-суцільний ( цілокраїй); 18-зубчастий; 19-пилчастий; 20-подвйно-пилчастий; 21-зарубчастий; 22-виїмчастий; 23-крупновиїмчастий; 24-війчастий; 25-хвильчастий
Види жилкування листків:
Жилки листа - це судинна тканина, яка знаходиться в губчастому прошарку мезофілла. Візерунок розгалуження жилок в більшості випадків дублює структуру розгалуження рослини.
Жилкування листків - це «нервація» листя або тип розподілу жилок в пластинках листків. Жилки сформовані з ксилеми - тканини, яка виконує роль пересування води з розчиненими мінеральними речовинами, і флоеми - тканини, призначеної для переміщення органічних речовин, що продукуються в листі. Як правило, флоема знаходиться під ксілемой. Комплекс цих тканин є основною тканиною листа, або його серцевиною.
Виділяють два підкласи жилкування листків: дугове і крайове. У першому випадку основні жилки практично досягають кінців країв листа, однак загортають, не перетинаючи край. При крайовому жилкування основні жилки підходять до кінців листя.
Основні види жилкування листків - сітчасте, паралельне та дихотомічне. При сітчастому жилкування від однієї або декількох великих основних жилок відходять дрібніші другорядні жилки, які мають відгалуження ще більш тонкі і дрібні початкових. Всі жилки першого, другого і наступних порядків хаотично з'єднані перемичками в різних напрямках. Таким чином, формується складна система. Цей вид жилкування листків притаманний дводольним рослинам. Сітчасте жилкування включає підвиди - перисто-нервове, пальчасто і радіальне. При перисто-нервовому в листі присутня одна основна жилка і багато менш виражених жилок, що беруть початок від основної і розташованих паралельно одна одної. Так виглядає лист яблуні. При пальчастому жилкуванні майже від основи черешка радіально відходять декілька основних жилок, як у клена.
Принцип паралельного жилкування листків полягає в тому, що жилки проходять уздовж листа (від основи до кінця) майже паралельно, наприклад, у злаків, або у вигляді дуг, зближених біля основи або верхівки листової пластинки, як у конвалії. У конвалії дугове жилкування листків. Основні жилки з'єднані між собою тонкими, майже непомітними перемичками. Паралельне жилкування характерно для більшої частини однодольних рослин, але іноді може зустрічатися у дводольних з лінійними листками
При дихотомічному жилкуванні листків неможливо розрізнити домінуючі жилки. Відгалуження жилок не з'єднуються перемичками і досягають країв листової пластинки. Таке жилкування спостерігається у більшості видів папоротей і гінкго.
Прості листки

Листя прості, цільні, з характерними формами листової пластинки
1-ігловидний; 2-лінійний;3-довгастий; 4-ланцетний; 5-оберненоланцетний; 6-серцевидний; 7-яйцевидний; 8-обернено-яйцевидний; 9-овальний; 10-округлий; 11-щитоподібний; 12-норкоподібний; 13-лопатевий; 14-ромбоподібний; 15-стрілоподібний; 16-дельтоподібний; 17-списоподібний; 18-ліровиднтий.
Прості листя зі специфічною порізаністю листової пластинки

1-стругоподібний,перистороздільний; 2-ліроподібний,перисторозсічений; 3-гребенчатий,перисторозсічений; 4-нерівномірно-преривчасто-перисторозсічений; 5-стопоподбний,пальчаторозсічентй; 6-пальчаторозсічений на трійчатороздільні сегменти.
Складні листки

1-трійчастоскладний; 2-пальчастоскладний; 3-парноперистоскладний; 4-непарноперистоскладний. (а-черешок;б-продовження загального черешка; в-черешечки; г-листочки складного литка.)

1-двічінепарно-перистоскладний;2-перисто-трійчастоскладний; 3-пальчастоперистоскладний.
Литкова мозаїка


1-первинні листочки пагонів (при наземному проростанні насіння); 2-прикореневі розеткові листя; 3- низові стеблові; 4-серединні стеблові листя; 5-верхівкові (приквітники, брактеї,обгортки);6- мозаїка листя (плюща).
Різновид листя на рослинах
Гетерофілія(різнолистність) - відмінності листя всіх формацій за формою, розрізаністю, розмірами (капуста, евкаліпт).
Анізофілія(нерівнолистність) – відмінність за розмірами в одному вузлі (гіркокаштан).

Суниця

водяний жовтець
Метаморфози листка
Вусики характерні для лазаючих рослин, у яких частина листка або навіть весь листок перетворюються на нитковидні вирости. Чудовий приклад — горох посівний. У нього на вусики перетворена верхня частина рахісу та 3-7 листочків. Виноград теж має вусики, проте вони не листкового походження, оскільки, по-перше, відходять з пазухи листка, а по-друге — можуть галузитись, що властиво пагону, а не листку.
Колючки виникають як пристосування до посушливих умов зростання, напр., у кактусів, таким чином зменшуються втрати води рослиною. Колючками можуть ставати закінчення жилок, рахіс, прилистки. Такі колючки захищають рослину від поїдання тваринами. Колючки пагоневого походження також легко відрізнити від листкових: вони знаходяться в пазусі листка та інколи галузяться (напр., колючки глоду, сливи, гледичії, барбарису — це все приклади видозмін пагону).
Ловильні апарати, певно, найвищий ступінь спеціалізації листка. Вони властиві комахоїдним рослинам. Зростаючи на бідних ґрунтах, росичка, непе́нтес та інші комахоїдні рослини, змушені були шукати додаткове джерело поживних речовин, а саме джерело азоту. В процесі еволюції в них виникли ловильні апарати, пристосовані для полювання на комах та інших дрібних тварин.

дуб каштанолистий; яблуня домашня; горох посівний; барбарис звичаний.

молочай; акація біла; акація (мімоза); непентіс
АНАТОМІЧНА БУДОВА ЛИСТКА
Лист виникає екзогенно на конусі наростання, трохи нижче від верхівки. Всі частини листка закладаються ще в брунці, тобто анатомічна структура листка формується в апексі одночасно з формуванням стебла. Покриви листа є продовженням покриву молодого стебла. Провідна система листа вливається в провідну систему стебла. СВП, що виходять з листка, утворюють в стеблі листові сліди. Багато спільного в анатомічній будові черешка листка і стебла, що підкреслює спільність їх філогенезу. Разом з тим, спостерігаються і істотні відмінності, які пояснюються іншою функцією листка і порівняльної його недовговічністю в порівнянні зі стеблом.
У пластинці листка розрізняють 4 групи тканин:
1. Покривна тканина - епідерма або шкірка.
2. Основна, поживна тканина – мезофіл.
3. Механічна тканина - склеренхіма, коленхіма, склереїди.
4. Провідна тканина - судинно-волокнисті пучки.
Шкірочка або епідерміс складається з одного шару щільно зімкнутих клітин, що мають пластинчасту форму. Міжклітинники не утворюються. Зовнішні стінки потовщені і нерідко вкриті кутикулою. У рослин посушливих місць зростання кутикула значно потовщена. Місцями, переважно на нижньому боці у наземних рослин розташовуються продихи.
На поверхні листка клітини шкірки не скрізь однакові: на нижній стороні вони більш дрібні і стінки їх більш звивисті. Більш великі клітини верхнього епідермісу є своєрідними віконцями, якими проникає світло у всередину. Зазвичай в епідермальних клітинах містяться лейкопласти. Виключенням є мохоподібні, деякі папороті, а з покритонасінних - деякі сукуленти мають м'ясисті стебла і листя, і ефемери, які проводять короткочасний спосіб життя і мають тонку пластинку листка, де м'якоть листка не багатошарова.
У клітинах верхнього епідермісу, рідше нижнього, в клітинному соці часто міститься антоціан, що забарвлює листок і черешок в різні кольори. При збільшенні кількості антоціану, листок набуває фіолетового відтінку. Якщо на листках є волоски, то вони розташовуються переважно на нижньому боці. У деяких рослин в шкірці є цистоліти. У більшості дерев і чагарників продихи знаходяться тільки на нижній стороні листка. У наземних трав вони розташовані на обох сторонах, але на верхній поверхні кількість їх менша. Нема продихів на верхній стороні листка у рослин з щільними шкірястими краями і у рослин з тонкими ніжними листками. У водоплаваючих листків продихи розташовані на верхній стороні листка, у водних рослин, що живуть в сильно затемнених місцях, продихи не утворюються або їх дуже мало.
Кількість продихів на 1мм2 - від 40 до 300. По поверхні листка вони розподілені нерівномірно. Найбільш тісно вони розташовані в середній частині листової пластинки. Над тяжами механічної тканини продихи не утворюються. Нерідко продихи заховані в особливих заглибленнях, жолобках і оточені пучками волосків, що ускладнюють циркуляцію повітря. У деяких рослин під епідермісом утворюється особливий шар клітин, що підсилює міцність листа. Часто оболонки їх товстішають, дерев'яніють і виконують механічну функцію, а у рослин посушливих місць проживання - захищають від зайвого випаровування, у рослин помірного поясу - від дії зимових вітрів, що висушують. Цей шар клітин називається гіподермою (під шкіркою). Зазвичай гіподерма одношарова, але може бути 2-3 - шарової. Клітини гіподерми можуть перетворитися і в водозапасаючі (солерос).
Мезофіл - це асимілююча тканина, м'якоть листка, де відбуваються процеси дихання, фотосинтезу і транспірації. У рослин з тонкими листовими пластинками мезофіл складається з тонкостінної зеленої паренхіми або хлоренхіми, іноді включає вмістища виділень, водоносні клітини, ідіобласти з друзами та ефірними оліями. Клітини мезофілу живі, містять значну кількість хлоропластів. У типових різнобічних (дорсовентральних) листках мезофіл ділиться на палісадну (стовбчасту) і губчасту паренхіму. У листі голонасінних рослин родини Лютикові спостерігається складчаста паренхіма.
Палісадна паренхіма складається з клітин витягнутих у довжину і має вигляд циліндричних стовпчиків, розташованих перпендикулярно поверхні листа в один, два і більше шарів. Довжина їх перевищує ширину в 3-5 разів, але зустрічаються і більш вузькі клітини. Нерідко 2-3 клітини палісадної паренхіми спираються на більш велику клітину, яка виконує в цьому випадку функцію збираючоїклітини, тобто в неї відводяться асимілянти ряду суміжних клітин. Хлоропласти знаходяться на довгих стінках, фотосинтез може протікати тільки при розсіяному світлі. Пряме світло руйнує хлоропласти.
Під палісадною паренхімою знаходиться губчаста паренхіма, що складається з 2-7 шарів округлих клітин, або віддалених в тому ж напрямку, що і палісадні клітини. Клітини губчастої паренхіми зв'язуються між собою пухко, в силу чого утворюються великі міжклітиники, заповнені повітрям. Вони формують сильно розгалужену систему повітряних каналів, які пов'язані через дихальну порожнину, розташовану під продихами, з самими продихами. Завдяки такому розташуванню клітин губчастої тканини забезпечується доступ повітря до кожної клітини. Клітини губчастої тканини містять в 3-4 рази менше хлоропластів, ніж клітини палісадні тканини. У губчастої тканини в основному відбуваються процеси газообміну і транспірації, необхідні для припливу до асимілюючих клітин нових порцій води з розчиненими в ній мінеральними речовинами.
Поблизу межі між палісадною і губчастою тканинами розташовуються дрібні провідні пучки. В місцях проходження великих судинно-волокнистих пучків, в жилках, паренхіма переривається.
Верхня сторона листка зазвичай яскраво-зелена, нижня - в наслідок меншого вмісту хлорофілу і великої кількості повітроносних міжклітнників - більш бліда. У рівносторонніх листках (ізолатеральних) паренхіма на обох сторонах листової пластинки однакова.
Провідна система представлена дрібними і великими жилками. Найбільш великі жилки містять кілька провідних пучків (до 7), забезпечених нерідко обкладками зі склеренхімних клітин. Розміщуються вони або в центрі, або у вигляді кола, частіше підковоподібно. Найбільші пучки розміщені посередині. Провідні пучки в листках зазвичай колатеральні. Ксилема знаходиться в морфологічно верхній, а флоема - у нижній частині пучка. Пучки здебільшого закриті і лише у дерев, чагарників і небагатьох трав - відкриті, але камбій в них функціонує слабо. Якщо в стеблі пучки біколатеральні, то такі ж будуть і в листках. Ксилема і флоема СВП великих жилок містять всі гістологічні елементи (повідна, механічна паренхіма). У міру розгалуження вони спрощуються. Спочатку зникають механічні тканини, потім ситовидні трубки, потім судини. Жилки закінчуються трахеїдами. Пучки завжди оточені одним шаром тонкостінних щільно зімкнутих паренхімних клітин, що утворюють обкладку. Ці клітини витягнуті уздовж жилок і не містять хлоропластів. Продукти асиміляції з мезофілу надходять спочатку в клітини обкладки, а потім розносяться по них до флоеми більш великих жилок.
Механічна тканина представлена в листі коленхімою і склеренхімою. Склеренхіма розташовується при пучках тільки під флоемою або у вигляді 2-х тяжів під флоемою і над ксилемою або у вигляді суцільного кільця. Нерідко склеренхіма представлена ще тяжами, що примикають до шкірки. Коленхіма розміщується під шкіркою навпроти пучків. У великих листках міститьсясоковитий багатошаровий мезофіл нерідко знаходяться астросклереїди (чай).
Основні тканини листка.
Типи асиміляційних тканин листка.
Мезофіл (паренхіма листа), залежно від форми розрізняють 3 типи хлоренхіми:
1) стовбчаста або палісадна;
2) губчаста;
3) складчатая паренхіма.
Під епідермою витягнуті перпендикулярно клітини їїрозташовують щільно один до одного ясно виражених міжклітинників. Хлоропласти знаходяться на довгих стінках в постійному русі і пряма дія світла використовується тільки тоді, коли вони перебувають на коротких стінках. При дії прямих сонячних променів хлоропласти руйнуються
Залежно від розташування асиміляційної тканини класифікують 3 типа:
I. тип - дорсовентральний лист, спинна сторона відрізняється від черевної, лист односторонній;
II. тип - ізолатеральний лист - рівносторонній. Верхній і нижній один тип тканини. Характерно для південних рослин, сильне сонце. Олеандр - листя розташовані під невеликим кутом;
III. тип - радіальний лист - характерний для хвойних, складчаста хлоренхіма.
Анатомічна будова дорсовентрального листка на прикладі камелії. З усіх боків він оточений епідермою, кутикулою, а у субтропічних рослин воском. Верхня епідерма відрізняється від нижньої. Звивистість країв дводольних дозволяє щільно змикатися. Відсутні міжклітинники, зовнішні стінки потовщені, в порівнянні з тангентальними і радіальними, у водних структура нижньої епідерми відрізняється:
1) клітини дрібніші, більш звивисті в контурі;
2) зовнішні стінки тонші, менша товщина кутикули і воску;
3) продихів більше на верхній поверхні - 70-80% всіх продихів листка.
У водних - продихи тільки на верхній стороні листа. Зазвичай у дерев на 1мм2 від 40-300, у яблуні 250 продихів. Під епідермісом стовпчастий мезофіл в 3-4 шари. Губчастий мезофіл 2-7 шарів. Провідна система листка, у вигляді жилок СВП, центральна жилка найбільш розвинена. Колатеральний СВП відкритий, має камбій на ранніх стадіях розвитку, надалі відсутня. З зовні СВП сформований, оточений кільцем склеренхімної тканини, над і під пучком розвинена жива коленхіма, пластинчаста.
Розташування ксилеми і флоеми. Ксилема до верхньої сторони листка. Флоема - до нижньої. При більш дрібних пучках відпадає склеренхіма кільце, потім зміни відбуваються в флоемі і ксилемі. У ксилемі випадають судини, залишаються тільки трахеіди.

Будова листка камелії японської (Camelia japonica) з дорсовентральним типом мезофілу: 1 - верхня епідерма, 2 - стовбчаста паренхіма, 3 - губчаста паренхіма, 4 - клітина з друзою, 5 - склереїда, 6 - провідний пучок, 7 - нижня епідерма, 8 - продих.
Анатомічна будова ізолатерального пучка олеандра. Стовпчаста паренхіма з нижньої і верхньої сторони. Часто виникає багатошарова епідерма.

АБ
Рис. А, Б – мезофіл диференційований на стовпчастий і губчастий (рута, олеандр). 2 – багатошарова епідерма, 3 – крипти з продихами, 4 – губчастий мезофіл, 5 – стовпчастий мезофіл.
Анатомічна будова радіального листка сосни. Він відрізняється тим, що в рослині пучки яскраво виражені ЦОЦ і складчаста паренхіма. Лист сосни оточений епідермою, поверхневий шар кутину і воску багаторічний, зимує 5 років і більше
Ендодерма продукує шар мертвих клітин з сильно потовщеними оболонками, майже вся внутрішня порожнина зникає, невелика хрестоподібна порожнина залишається, дерев'яніє і відмирає
Під епідермою шар гіподерми - представлений шаром мертвих клітин з сильно потовщеною і здерев’янілою оболонкою.
Нагадує склеренхіму, водоутримуючу тканину, накопичується вода в літні місяці, взимку замерзає і оберігає внутрішній мезофіл відвипаровування, продихи занурені під гіподермою, радіально розташована складчастая паренхіма.
Ендодерма з плямами Каспарі. У ЦОЦ є 2 СВП (в сосні) в ялини (1 СВП). Ксилема представлена тільки трахеідами, якщо ми простежимо флоемну частину, то в ній присутні тільки ситовидні елементи, відсутні клітини-супутниці. З нижньої частини пучки армовані механічної тканиною. Основна тканина отримала назву трансфузійної, яка оточує СВП. Одні клітини мертві, одні живі чергуються в СВП і складчастою хлоренхімою. По живим клітинам трансфузійних клітин відтікають від складчастої хлоренхіми і надходять у луб’яну частину СВП.
Листя, що виросли в тіні і на світлі змінюють анатомічну структуру. Світлові листя мають:
1) більшу товщину і жорсткість;
2) відрізняються клітини епідерми, менш звивисті і більш товстостінні;
3) більша кількість продихів на одиницю поверхні;
4) більш потужний розвиток стовбчастої тканини. Світлові листя бідні хлорофілом.
Рис. Будова листка (хвої) сосни звичайної (Pinus sylvestris) з радіальним типом мезофілу: А - детальний малюнок; Б - схематичний. 1 - епідерма, 2 – продиховий апарат, 3 - гіподерма, 4 - складчаста паренхіма, 5 - смоляний хід, 6 - ендодерма, 7 - ксилема, 8 - флоема, 7-8 - провідний пучок, 9 - склеренхіма, 10 - паренхіма.
ТЕСТИ
Зібрані кладодії (філокладії), які є видозміною…
кореня
листа
пагона*
кореневища
квітки
Кладодії – видозмінений пагін зі сплющеним стеблом, яке має форму листка і виконує його функцію.
З метою визначення органу і належності рослини до класу, проаналізовано поперечні зрізи і виявлено: епідерма без продихів і трихом; у широкій первинній корі і центральному циліндрі переважає запасаюча паренхіма, клітини епідерми з U-подібними потовщеннями, механічні тканини відсутні. Висновок: це…
корінь однодольної
кореневище однодольної*
кореневище дводольної
корінь дводольної
коренеплід дводольної
Кореневища однодольних рослин мають добре розвинуту первинну кору, представлену багатошаровою запасаючою паренхімою і 1-,2-, рідше багаторядною ендодермою з U-подібними потовщеннями клітинних оболонок. Центральний циліндр містить колатеральні закриті чи центрофлоемні провідні пучки. Серцевина не виражена, слабко виражена чи порожниста.
До складного підземного органа кульбаби звичайної входить стрижневий корінь, гіпокотиль та нижня вкорочена і здерев'яніла частина пагонів. Усі вони разом утворюють...
стеблокоренеплід
багатоголове кореневище
кореневі бульби, або шишки
стеблокорінь, або каудекс*
У більшості ефемероїдів на цибулинах, бульбах, кореневищах виявлені контрактильні корені, які здатні до...
інтенсивного росту в товщину
поздовжнього розтягування і заглиблення в ґрунт
поздовжнього скорочення і заглиблення в ґрунт*
значного галуження
асиміляції
Контрактильні корені здатні до поздовжнього скорочення і заглиблення в ґрунт.
У стеблі тополі, що є хазяїном для напівпаразитичної омели білої, між корою і деревиною розпізнані поздовжні тяжі "корових коренів" з додатковими бруньками та гаусторіями - коренями, що служать...
присосками*
причіпками
пневматофорами
азотфіксуючими бульбочками
Рослинам паразитичним і напівпаразитичним властиві гаусторії, або корені-присоски, які розвиваються у тканинах вищої рослини господаря.
При мікроаналізі представлених кореневищ в одному з них ідентифіковані центроксилемні провідні пучки. Отже, саме це кореневище належить .
папороті чоловічій*
перстачу (клас дводольні)
конвалії( клас однодольні)
пирію ( клас однодольні)
м'яті ( клас дводольні)
Концентричні пучки закриті. Центроксилемні пучки формуються у папоротевидних. Центроксилемні – якщо флоема оточує ксилему.
Підземний пагін з вузлами, меживузлями, лусковидними листками, бруньками і придатковими коренями називається:
кореневище*
коренеплід
коренецибулина
столон
підземна бульба
Кореневище – підземна видозмінена частина стебла, що своїм зовнішнім виглядом дещо нагадує корінь. Кореневище відрізняється від кореня анатомічною будовою, а також відсутністю кореневого чохлика, наявністю бруньок і лускуватих листків. Від вузлів кореневища відходять додаткові корені. Кореневище утворює надземні пагони.
При дослідженні осьового органу було встановлено, що основний об’єм займає центральний осьовий циліндр, в якому безсистемно розташовані закриті колатеральні пучки. Це свідчить що даний орган є…
корінь однодольної рослини
стебло однодольної рослини *
корінь дводольної рослини
кореневище дводольної рослини
стебло дводольної рослини
Закриті колатеральні пучки розподілені по всій площі центрального циліндру, причому, на його периферії пучки дрібні, багаточисельні, а в середній частині вони більші і малочисельні - характерні ознаки для стебла однодольної рослини. Серцевина морфологічно не виражена, чи стебло порожнисте (тип соломини).
При розгляді лікарської сировини було виявлене листя, порізане вздовж листової пластинки, а сегменти розташовані віялоподібно. Це листя:
пальчатопластинчасті
пальчасторозсічені*
пальчаторозділені
перисторозсічені
перистороздільні
Пальчасторозсічені - розчленовані на сегменти від 2/3 до головної жилки або основи пластинки. Роздільні – розчленовані на долі від1/2 до 2/3 половини пластинки. Лопатеві – розчленовані на лопаті від 1/3 до 1/2 половини пластинки.
У пагонів рослини рано відмирає верхівкова брунька, а їх подальше наростання забезпечує пара супротивних бічних бруньок. Тож галуження пагонів ...
дихотомічне
псевдодихотомічне*
моноподіальне
симподіальне
нерівно дихотомічне
Якщо у пагонів рослини рано відмирає верхівкова брунька, а їх подальше наростання забезпечує пара супротивних бічних бруньок, то галуження пагонів псевдотихотомічне.
Для макроскопічного аналізу наданий видозмінений пагін зі значно вкороченим стеблом (денцем) та щільно стуленими видозміненими листками-лусками. Зовнішні, плівчасті луски захищають внутрішні, соковиті. Таку будову має...
столон
бульба
цибулина*
коренебульба
бульбоцибулина
Пагін зі значно вкороченим стеблом (денцем) та щільно стуленими видозміненими листками-лусками. Зовнішні, плівчасті луски захищають внутрішні, соковиті. Таку будову має цибулина.
Пагони хмелю звичайного обвивають опору і прикріплюються за допомогою утворів епідерми, тобто вони -...
прямостоячі
лежачі
виткі*
повзучі
припідняті
Виткі пагони обкручуються навколо опори.
Відмічено, що у пагона з почерговими листками апікальна брунька рано припинила свій розвиток, а ріст забезпечила найближча бічна брунька. Отже, галуження пагона...
несправжньодихотомічне
рівнодихотомічне
моноподіальне
нерівнодихотомічне
симподіальне*
Симподіальне галуження – верхівкова брунька припиняє свій розвиток, а з найближчої бічної бруньки розвивається бічний пагін другого порядку, що росте в напрямку головної осі, ніби заміщуючи її.
Роздивляючись пазушні колючки глоду, студентка визначила, що вони являють собою видозміну ...
черешка
прилистків
листкової пластини
пагона*
складного листка
Пазушні колючки глоду є видозміною пагона.
Шафран розмножується вегетативно - бульбоцибулинами, які є видозміною ...
надземного пагона
додаткових коренів
бічних коренів
головного кореня
підземного пагона*
Бульбоцибулини є видозміною пагона.
При мікроаналізі трави череди трироздільної, були зроблені зрізи стебел, які відрізнялися за формою і забарвленням від основної маси із чотиригранних стебел. Отримані дані засвідчили, що це стебла іншої рослини, яка відноситься до класу однодольних, оскільки провідні пучки ...
закриті колатеральні, розташовані по колу
закриті колатеральні, розташовані безладно*
відкриті колатеральні, розташовані по колу
відкриті колатеральні, розташовані безладно
До класу однодольних відносяться рослини, провідні пучки котрих закриті колатеральні, розташовані безладно.
У результаті дослідження стебла зроблено висновок, що воно належить трав'янистій дводольній рослині, має вторинну, перехідну будову, оскільки ...
пучки відкриті, приблизно однакові за розміром, відділені серцевинними променями
пучки відкриті, не однакові за розміром, подекуди злиті між собою*
пучки закриті, розкидані по всьому центральному циліндру
пучки відсутні
Трав’янистадводольна рослина має пучки відкриті, не однакові за розміром, подекуди злиті між собою.
При дослідженні осьового органу було встановлено, що основний об’єм займає центральний осьовий циліндр, в якому безсистемно розташовані закриті колатеральні пучки. Це свідчить що даний орган є…
корінь однодольної рослини
стебло однодольної рослини *
корінь дводольної рослини
кореневище дводольної рослини
стебло дводольної рослини
Закриті колатеральні пучки розподілені по всій площі центрального циліндру, причому, на його периферії пучки дрібні, багаточисельні, а в середній частині вони більші і малочислені - характерні ознаки для стебла однодольної рослини. Серцевина морфологічно не виражена, чи стебло порожнисте (тип соломини).
При розгляді лікарської сировини було виявлене листя, порізане вздовж листової пластинки, а сегменти розташовані віялоподібно. Це листя:
пальчатопластинчасті
пльчасторозсічені*
пальчаторозділені
перисторозсічені
перистороздільні
Пальчасторозсічені - розчленовані на сегменти від 2/3 до головної жилки або основи пластинки. Роздільні – розчленовані на долі від1/2 до 2/3 половини пластинки. Лопатеві – розчленовані на лопаті від 1/3 до 1/2 половини пластинки.
До перистого листя, у якого надрізанність листової пластинки складає близько 1/3 половин листової пластинки, відноситься листя:
перистолопатеві*
пальчатолопатеві
перистороздільні
пальчатороздільні
перисторозсічені
За ступенем розчленування та відносними розмірами вільних частин прості розчленовані листки бувають:розсічені - розчленовані на сегменти від 2/3 до головної жилки або основи пластинки;роздільні – розчленовані на долі від ½ до 2/3 половини пластинки.; лопатеві – розчленовані на лопаті від 1/3 до 1/2 половини пластинки.
Листя реліктового дерева гінкго дволопатевого мають характерну форму. Особливістю будови листя є роздвоєння жилок у верхній частині. Як називається таке жилкування?
перисте
пальчате
перисто-петлевидне
дихотомічне*
сітчасте
Відкрите дихотомічне або вилчасте жилкування – роздвоєння жилок першого порядку на однакові жилки наступного порядку. Характерне для деяких папоротей,плаунів та гінкго дволопатевого. Дихотомічне або вилчасте наростання: головна вісь рано припиняє ріст, верхівкова меристема роздвоюється, дає пару бічних осей, що потім рівно чи нерівно-вилчасто розгалужуються.
Голчате листя хвої не гине навіть в люті морози, на відміну від листя листових порід. Вони захищені товстою епідермою, під якою розташований ще один шар клітин. Як він називається?
ксилема
ендодерма
гіподерма*
склеренхіма,
губчаста паренхіма
Гіподерма – захисно-механічна і водонакопичуюча тканина, яка переревається лише під продихами. Характерна для радіального, або центричного типу будови листка хвойних.
Встановлено, що надземну частину гороху посівного утримують в просторі вусики, які є видозміною:
верхніх листочків складного листа*
верхівкових пагонів.
всього складного листа
прилистків
нижніх листочків складного листа
Листя гороху перисто-складні з великими, напівсерповидними прилистками та верхівковими розгалуженими вусиками. Верхні листки видозмінюються у вусики.
У австралійських акацій асиміляційну функцію в посушливий період виконують розширені і сплощенні черешки складного листя:
кладодії
ловчі апарати
філодії*
колючки
вусики
Філодії – фотосинтезуючі черешки сплощено – листоподібно розширений черешок видозміненого листка, що виконує функцію листкової пластинки; пристосування до зменшення транспірації (австралійські акації, чина південна).
У одному із запропонованих мікропрепаратів стебел визначена наявність схизогенних смоляних ходів, перидерми без сочевичок, відсутність судин в річних кільцях деревини. Можна припустити, що це стебло:
гарбуза
сосни*
соняшнику
липи
кукурудзи
Це стебло сосни. Анатомічна будова стебел голонасінних відрізняється від стебел покритонасінних. Деревина складається тільки з трахеїд. Перидерма без сочевичок, але з тріщиними. Річні кільця деревини складають широкопросвітні весняні трахеїди з облямованими порами, що виконують провідну функцію і вузькопросвітні волокнисті осінні трахеїди без облямованих пор, що виконують опорну функцію. Усі частини стебла пронизані смоляними ходами.
Мікроаналіз кореневища виявив відкриті колатеральні провідні пучки, розташовані кільцем, що може свідчити про приналежність рослини до класу:
хвойних
папоротевидних
дводольних*
гнетових
однодольних
Колатеральні пучки характеризуються розташуванням флоеми і ксилеми пліч-о-пліч, на одному радіусі. Колатеральні пучки можуть бути закритими ( однодольні рослини) і відкритими (дводольні).
При мікроскопічному аналізі зрізу кореневища виявлені центроксилемні провідні пучки, наявність яких може свідчити про приналежність рослини до:
дводольних
голонасінних
водоростей
папоротей*
однодольних
Центроксилемні або амфікрибральні провідні пучки характерні для папоротевидних. Центроксилемні пучки відносяться до концентричних пучків, закритих, флоема оточує ксилему.
При мікроскопічному аналізі стебла виявлено: покривна тканина - епідерма, центральний осьовий циліндр - включає серцевину і відкриті провідні пучки, розташовані по кругу на периферії стебла. Визначите тип будови даного стебла.
пучковий первинний
пучковий вторинний*
непучковий вторинний
непучковий первинний
перехідний
Пучковий вторинний тип будови стебла характеризується наявністю постійних колатеральних або біколатеральних пучків утворених спочатку прокамбієм, а потім - пучковим камбієм. Для дводольних рослин характерна вторинна пучкова, перехідна і безпучкова будова.
Листок сонцелюбивого евкаліпта під епідермою, покритою кутикулою, містить декілька рядів палісадної паренхіми. У центрі листка знаходяться клітини губчастої паренхіми, в яких зустрічаються друзи оксалата кальцію. Жилка листка має кристалоносну обкладку з призматичних кристалів: До якого типу будови відноситься цей лист?
дорзивентральний
різносторонній
ізолатеральний *
біфаціальний
радіальний
За анатомічною будовою виділяють три типи листових пластинок: дорзовентральний (різносторонній – до верхньої епідерми примикає палісадна хлоренхіма до нижньої епідерми – губчаста); ізолатеральний (рівносторонній - до верхньої і нижньої епідерми примикає палісадна хлоренхіма);радіальний (центричний) тип характерний голкоподібному листку хвойних, складчаста хлоренхіма утвороює петлеподібні вирости.
Серед наданих зразків наземних видозмін пагонів є те, що розвиваються з бічних бруньок в пазухах листя або в суцвіттях і що забезпечують вегетативне розмноження. Це…
наземні бульби
кладодії
повітряні цибулини*
усики
колючки
Повітряні цибулини – утворюються в пазухах листків надземного пагона, або суцвіттях: зонтик з плівчастим, видовжено-гострим покривальцем і повітряними цибулинами – «діткам»;. служать для вегетативного розмноження (часник).
У пагона апікальна брунька рано припиняє свій розвиток, а зростання забезпечують дві бічні бруньки, розміщені супротивно під верхівкою. Таке галуження пагона:
кущіння
моноподіальне
нерівнодихотомічне
рівнодихотомічне
несправжньодихотомічне*
Несправжньодихотомічне галуження – одночасний розвиток двох супротивних бокових пагнів, поєднанне з відмиранням верхівкової бруньки (точки росту).
Пагони хмелю обвиваються навколо опори і піднімаються вгору, значить вони:
повзучі
прямостоячі
чіпкі
лежачі
виткі*
У рослин, що не мають достатньо розвиненої скелетної системи механічних тканин, слабкі пагони обкручуються навколо якої-небудь твердої опори (хміль ,березка, квасоля). Такі пагони називаються виткими.
При вивченні зрізів стебла Tiliacordata в корі виявлені тяжі волокон у складі…
серцевинних променів
пластинчастої коленхіми
твердого лубу*
весняної деревини
м'якого лубу
Твердий луб – товстостінна флоема ( первина прокамбіальна, вторинна камбіальна), або твердий луб складають механічні тканини – луб’яні чи склеренхімні волокна.
У листі досліджуваної рослини по центру проходить чітко виражена головна жилка, від якої рівномірно відходять бічні жилки. Яке це жилкування?
пальчасте
дугове
перисте*
дихотомічне
паралельне
Жилкування або нервація листка – це характер проходження і галуження жилок (провідних пучків) в мезофілі листової пластинки. Відкрите – жилки не з’єднуються між собою, доходять до краю пластинки. Перисте –(пірчасте) – коли по центру уздовж листової пластинки проходить більш менш виражена головна або центральна жилка, від якої в обидва боки рівномірно відходять бічні жилки. Пальчасте – від основи листкової пластинки віялоподібно відходять декілька одинакових жилок, які в разі пальчатосітчатого жилкування багаторазово галузяться. При дуговому і паралельному жилкуванні кожна жилка проходить уздовж листкової пластинки окремо і з’єднуються вони лише на верхівці пластинки. Для дводольних рослин характерно перисте і пальчасте, для однодольних – паралельне і дугове.
Найбільш примітивне дихотомічне наростання характерне для…
пагонів хвоща польового
пагонів сосни
пагонів шипшини
пагонів кінського каштана
слоєвища фукусу*
Фукус – бентоносна макроводорость. Слань дихотомічно розгалужена, гілки плоскі з поздовжнім ребром. Це наростання характерне для гінкго білоба та плауна баранця.
Земляна груша (топінамбур) розмножується підземними видозміненими пагонами - …
вусами
кореневищами
бульбами*
цибулинами
бульбоцибулинами
Топінамбур – підземні органи бульби. Вони великі, кулясті, грушовидні, веретеновидні або яйцевидні, жовто-білі, фіолетово-червоні або сіро-коричневі. Підземні органи – бульби, скупчені біля основи підземного стебла. Підземні видозмінені пагони: столони, кореневища, бульби, цибулини, бульбоцибулини.
Листя дуба звичайного за формою і ступенем надрізанності листової пластинки…
трійчасто-роздільні
перисто-лопатеві*
перисто-розсічені
пальчасто-лопатеві
пальчасто-роздільні
Листки почергові, короткочерешкові, довгасто – оберненояйцевидні, перисто-лопатеві: лопаті нерівні, тупі, цілокраї. Дорослі листки знизу опушені.
Листя рудерального злаку – пирію повзучого прикріпляються до стебла за допомогою нижньої плівчастої частини лінійної листової пластинки, яка охоплює міжвузловину, утворюючи …
листкову піхву*
черешок
філодій
кладодій
розтруб
Листки шорсткуваті, піхвові. При переході пластинки у піхву є плівчастий язичок, вушка. Листкова основа може бути у вигляді листкової подушечки – невеличкого потовщення основи черешка чи листкової подушки, розширеної піхви, яка більш менш охоплює стебло.
У представників родини Lamiaceae пари листків сусідніх вузлів розташовані у взаємно перпендикулярних площинах, тобто…
кільчасто
дворядно-супротивно
навхрест-супротивно*
спірально
мутовчасто
Для родини ясноткові одна з діагностичних ознак - листя навхрест супротивні. Характер взаємного розташування на стеблі називається листкорозміщенням. Буває:
1) почергове або спіральне (у вузлах по одному листку;
2) дворядно-супротивне і навхрест супротивне (у вузлах по 2 листки);
3) кільчасте або мутовчасте (у вузлах більше 2-х листків).
Для стебел однодольних рослин характерний певний тип судинно-волокнистих провідних пучків, а саме…
радіальний
центроксилемний
центрофлоемний
відкриті колатеральні
закриті колатеральні*
Для стебел однодольних рослин характерна наявність закритих колатеральних пучків. Вони розподілені по всій площі центрального циліндра, що зумовлено пальмовим типом проходження листкових слідів – провідних пучків жилок стебла, які входять у вузол стебла. На периферії осьового циліндра пучки дрібніші, численніші, а в центральній частині – крупніші і їх кількість менша. Серцевина морфологічно не виражена чи стебло порожнє (тип соломини).
При дослідженні лікарської рослини встановлено, що його підземні органи мають вузли, міжвузля, лускоподібні листки, бруньки і додаткові корені, тобто цей підземний орган:
коренецибулина
бульба
столон
кореневище*
коренеплід
Кореневище – підземна видозміна пагона, пристосована до накопичення живильних речовин і до вегетативного відновлення рослини, більш-менш довговічний потовщений чи непотовщений пагін з додатковими коренями, верхівкою і бічними бруньками, з лусковидними листками або без них.
Анатомо-гістохімічний аналіз черешка показав, що кутова коленхіма розташована ділянками…
в пучках
над жилками*
навколо жилок
в мезофілі
Коленхіма типова для двосім’ядольних рослин, розташовується в стеблах під покривною тканиною ділянками, суцільними або переривчастим кільцем. В ребристих крилатих черешках і стеблах коленхіма заповнює виступи, у листках-зміцнює край листкової пластинки і жилки. Коленхіма відноситься до механічних тканин.
Простий перистий листок визначений роздільним, оскільки розчленованість пластинки сягає...
головної жилки
половини півпластинки листка*
третини півпластинки
четвертини півпластинки
Розсічені-розрізані на сегменти до основи пластинки (у трійчастих і пластинчастих листках) або до головної жилки (у перистих).
Простий пальчастий листок є лопатевим, оскільки розчленованість сягає...
основи пластинки
більше ніж половини півпластинки*
менше ніж третини півпластинки
більше ніж четвертини півпластинки
більше ніж третини півпластинки, але менше половини
Лопатеві – розчленування складає більше 1/3,але менше 1/2 півпластинки, вільні частини – лопаті.
На периферії центрального циліндра стебла дводольної трав’янистої рослини по колу розташовані відкриті колатеральні провідні пучки приблизно однакового розміру. Це вказує, що будова стебла…
вторинна, перехідна
вторинна, непучкова
первинна, непучкова
первинна, пучкова
вторинна, пучкова*
Для стебел двосім’ядольних рослин характерна будова вторинна, пучкова. В залежності закладання камбію, може бути пучковий і безпучковий тип будови. Серцевина стебла буває повною, однорідною, а також може бути порожнистою (селерові, гвоздичні, губоцвіті).
При мікроаналізі трави череди трироздільної, були зроблені зрізи стебел, які відрізнялися за формою і забарвленням від основної маси із чотиригранних стебел. Отримані дані засвідчили, що це стебла іншої рослини, яка відноситься до класу однодольних, оскільки провідні пучки…
закриті колатеральні, розташовані по колу*
закриті колатеральні, розташовані безладно
відкриті колатеральні, розташовані по колу
відкриті колатеральні, розташовані безладно
Будова однорічних стебел односім’ядольних рослин первинна, пучкова. На периферії осьового циліндра пучки дрібні, численні,а в центральній частині-крупніші, їх кількість менше. Пучки закриті колатеральні.
У верхівкових, добре освітлених листків липи мезофіл диференційований і дещо відрізняється від мезофілу низових, мало освітлених листків, а саме - ...
більшою кількістью шарів стовпчастої хлоренхіми*
меншою кількістю шарів стовпчастої хлоренхіми
наявністю тільки складчастої хлоренхіми
наявністю тільки хлоренхіми
Стовпчаста або палісадна паренхіма щільна, складається з видовжених, розташованих перпендикулярно до поверхні листка клітин з великою кількістю хлоропластів, що забезпечують інтенсивний фотосинтез. Верхівкові добре освітлені листки липи відрізняються більшою кількістю шарів стовпчастої паренхіми.
У посушливий період листки степової рослини – ковили скручуються для зменшення випаровування завдяки наявності в епідермі особливих клітин - ...
базисних
побічних
замикаючих
секреторних
моторних*
Моторні клітини - групи крупних тонкостінних клітин в епідермі і субепідермальній зоні мезофілу листків злакових (ковиль), розташовані продольними тяжами між жилками.
При недоліку вологи тургор зменшується перш за все у цих клітинах, вони зменшуються у об’ємі і тим самим сприяють стягуванню країв листкової пластинки, скручують її в трубку, завдяки цьому попереджається зайва транспірація.
Дослідження поперечного зрізу довело, що це гілка деревної рослини, оскільки наявні...
епідерма, відкриті провідні пучки
перидерма, річні кільця у деревині*
епідерма, закриті провідні пучки
перидерма, відкриті провідні пучки
Покривна тканини гілок деревних рослин перидерма з сочевичками або кірка. Діагностичне значення для кори має склад перидерми і характер розташування елементів вторинної кори – твердого (товстостінного) і м’якого(тонкостінного) лубу. У деревині внаслідок сезонної діяльності камбію утворюються річні кільця приросту, які складаються з осінніх і весняних трахеальних елементів, утворених за один вегетаційний період.
У сосни з верхівкової бруньки росте головний пагін, а з бічних бруньок – бічні пагони, причому верхівкова брунькова пагона гальмує розвиток бічних бруньок. Ці ознаки властиві типу галуження…
моноподіальному*
дихотомічному
несправжньодихотомічному
симподіальному
колоновидному
Моноподіальний тип наростання характеризується тим, що верхівкова брунька забезпечує поступове наростання головної осі, а бічні осі розвинені слабше і не перевищують головну вісь.
В листках рослин виділяються центральна жилка, від якої відходять бічні, що в свою чергу, неодноразово галузяться, утворюючи сітку дрібних жилок, тобто жилкування листків…
перистосітчасте*
дугове
паралельне
пальчастосітчасте
дихотомічне
Перисте жилкування – коли по центру уздовж листової пластинки проходить більш-менш чітко виражена головна жилка (центральна), від якої в обидва боки рівномірно відходять бічні жилки. Доходячи до краю листкової пластинки багаторазово галузяться, утворюючи густу мережу жилок з анастомозами – перисто-сітчасте жилкування.
Для листків односім’ядольних рослин характерний тип жилкування:
дугове*
перистокрайове
перистосітчасте
пальчатопетлеве
пальчатосітчасте
При дуговому жилкуванні кожна жилка проходить уздовж листковоїпластинки окремо і з’єднуються лише на верхівці пластинки.
У представників класу однодольних відкрите дугове і паралельне жилкування. Відкрите – жилки не з’єднуються між собою, доходять до краю жилки.
На молодих пагонах евкаліпту кулястого листки супротивні, яйцевидні, на старих чергові видовжені, на найстаріших – серповидно зігнуті, шкірясті. Як називається це явище?
гетерофілія*
гетеростилія
гетероталізм
гетеротрофність
Гетерофілія – явище різнолистності в однієї рослини. Прикладом може бути евкаліпт, у якого молоді рослини мають округле супротивне листя. З віком форма листка рослини змінюється. Листки дорослого евкаліпта мають серповидну форму.
У мезофілі хвоїнок ялини виявлені порожнини, вистелені зсередини живими товстостінними клітинами, які виконують захисну і водоутримуючу функцію. Це тканина - …
ендодерма
кристалоносна обкладка
гіподерма*
коленхіма
склеренхіма
Хвоя вічнозелених рослин відрізняється наявністю пристосувань до зменшення випаровування, перенесення низьких температур. У хвоїнок соснових епідермальні клітини товстостінні, вкриті багатошаровою кутикулою. Продихи численні, розміщені повздовжніми рядами, добре помітні з поверхні як світлі смуги на темному тлі, оскільки передній дворик продиху заповнений білуватою зернистою речовиною. Під епідермою міститься гіподерма – опорно-захисна і водонакопичувальна тканина, яка переривається під продихами. Мезофіл представлений складчатою паренхімою.
У центральному циліндрі стебел дводольних рослин серцевина:
завжди відсутня
розвинута слабо, не має чітких обрисів
завжди зруйнована
займає незначну площу або відсутня
є, добре розвинута і окреслена*
На зрізі розпізнані: серцевина, широкі кільця вторинної ксилеми і флоеми з вузьким кільцем камбію між ними. Це зріз ..
стебло однодольної
стебла дводольної*
кореня однодольної
кореневище однодольної
стебла голонасінних
Для анатомічної будови стебла дводольної рослини характерна наявність відкритих колатеральних пучків навколо серцевини, які розділені серцевинними променями.
Розглянутий зріз центрального циліндру квітконосного стебла. Визначено, що навколо серцевини концентрично розташовані відкриті колатеральні пучки, розділені широкими серцевинними променями. відповідно, що зріз стебла рослини класу.
бріопсиди ( листостеблові мохи)
ліліопсиди (однодольні)
магноліопсиди (дводольні)*
еквізетопсиди (хвощевидні)
поліподіопсиди ( папоротевидні)
Навколо серцевини концентрично розташовані відкриті колатеральні пучки, розділені широкими серцевинними променями. відповідно, що зріз стебла рослини класу магноліопсиди (дводольні).
Основна паренхіма голковидного листа хвойних жива, з внутрішніми петлеподібними виростами оболонки, вздовж якої розташовані хлоропласти. Така паренхіма характерна для листків, будова яких …
ізолатеральна однорідна
ізолатеральна неоднорідна
дорзовентальна однорідна
дорзовентальна неоднорідна
радіальна*
Радіальний або центричний, тип характерний для голкоподібних листків хвойних і схожих з ними листків ксероморфних квіткових, у яких низьке співвідношення поверхні до об’єму.
В барбарису звичайному утворюються колючки, які є видозмінами …
листків*
прилистків
черешків
стебел
рахісів
Метаморфози листка і його частини пов’язані з функціями захисту, збереження вологи, збільшення фотосинтезуючої поверхні, зменшенням транспірації. На колючки можуть перетворюватися прості листочки барбарису.
Нижні стеблові листки Leonurus cardiaca надрізані до середини на 3 або 5 долей, тобто листки …
трійчасто або пальчастороздільні*
трійчасто або пальчасторозсічені
трійчасто або пальчастоскладні
непарно-перистоскладні
непарно-перистороздільні
Стеблові листки Leonurus cardiaca кропиви собачої родини Lamiaceae (прикореневі листки яйцевидні), п’яти-розділені на широкі, видовжені, зубчасті долі ,зелені, голі.
Для листів односім’ядольніх рослин характерний такий тип жилкування…
дугове*
перистосітчасте
перистопетельне
пальчатосітчасте
перистокрайове
Для листків однодольних характерне дугове жилкування: кожна жилка проходить уздовж листової пластинки і з’єднується лише на верхівці пластинки.
Видозмінами пагона є бульба кореневище та цибулина. Назвіть докази того, що бульба не є видозміненим коренем.
наявність бруньок вічок на бульбах*
наявність у бульбах крохмалю
наявність столонів з бульбами
наявність верхівкової бруньки
наявність додатковіх коренів
Підземні бульби резервують у підземних частинах видозмінених пагонів. Вони можуть розвиватися з верхівкових бруньок бічних підземних столонів (кортопля, топінамбур) із пазушних бруньок кореневищ (хвощ)і здатні формуватись вналідок розростання гіпокотилю і розеткових межвузлів (ріпа) . Наявність листкових рубців- брівок з пазушними бруньками- вічками.
У складних листках термопсису прилистки великі розташовані на верхівці черешка. Ці листки:
трійчастоскладні*
пальчатоскладні
двічіперистоскладні
парноперистоскладні
непарноперистоскладні
Для термопсису ланцетовидного характерні листки: черешкові, трійчасті, прилистки великі, довгасто-яйцевидні.
При морфологічному вивчені рослин , відмічено, що в основі складного листка є парні колючки, що є видозміною...
прилистків*
листочків
рахісів
черешків
приквітків
Прилистки- парні бічні вирости при основі, а зрідка в пазусі листка(гречкові) котрі захищають його в бруньках на ранній стадії розвитку.Прилистки можуть бути вільними, прирослими до черешка опадаючими (тоді листки лишаються безприлистків) шкірястими, розрослими у маленькі чи великі фотосинтезуючі листоподібні пластинки.
Листки пирію повзучого прикріпляються до стебла за допомогою нижньої плівчастої частини листовоі пластинки вона охоплює міжвузля і називається листовою...
піхвою*
розтрубом
філодієм
кладодієм
калусом
Піхва – розширена, трубкоподібна або жолобчаста нижня частина черешка або пластинки листка, що більш-менш повно обгортає стебло. Піхва захищає молоді ростучі частини стебла або пазушні бруньки, інколи збільшує міцність стебла.
Для мікроскопічного аналізу наданий видозмінений пагін зі значно вкороченим стеблом (денцем) та щільно стуленими видозміненими листками-лусками. Зовнішні, плівчасті луски захищають внутрішні, соковиті. Таку будову має...
столон
бульба
цибулина*
коренебульба
бульбоцибулина
Цибулина – видозмінений підземной пагін з укороченим потовщеним стеблом – денцем, внутрішніми м’ясистими і зовнішніми сухими плівчастими листками – лусками. Служать для накопичування запасних речовин та вегетативного розмноження. Розрізняють цибулину просту або основну, та складну, що складається з кількох цибулинок-зубців, розміщених в пазухах основної цибулини.
Порівняльний аналіз поперечних зрізів кореневищ лікарських рослин – марени красильної (клас дводольних) і пирію повзучого (клас однодольних) дозволив виділити їх спільну ознаку – наявність .
камбію
епідерми з трихомами
радіального пучка
первинної кори і центрального циліндра*
Кореневища первинної будови характеризуються наявністю трьох систем тканин – покривної, первинної кори і центрального циліндра.
Дослідження поперечного зрізу довело, що це гілка деревної рослини, оскільки наявні...
епідерма, відкриті провідні пучки
перидерма, річні кільця у деревині*
епідерма, закриті провідні пучки
перидерма, відкриті провідні пучки
Для багаторічних стебел деревних рослин характерна вторинна безпучкова будова. Виділяють кору – сукупність тканин, що над камбієм (покривна тканина, паренхіма кори, луб), деревину що під камбієм і серцевину. Покривні тканини – перидерма з сочевичками. У деревині внаслідок сезонної діяльності камбію утворюються річні кільця приросту, які складаються з осінніх і весняних трахеальних елементів, утворених за один вегетаційний період.
У результаті дослідження стебла зроблено висновок, що воно належить трав’янистій дводольній рослині, має вторинну, перехідну будову, оскільки...
пучки відкриті, приблизно однакові за розміром, відділені серцевинними променями
пучки відкриті, не однакові за розміром, подекуди злиті між собою
пучки закриті, розкидані по всьому центральному циліндру*
пучки відсутні
Перехідний тип будови виникає, якщо є міжпучковий камбій, який формує поміж основними пучками додаткові провідні пучки. Великі основні і дрібніші за них додаткові пучки при розростанні можуть поступово змикатися. При цьому ксилема утворює широке кільце, нерівномірне за товщиною, а флоема – більш чи менш вузьке, нерівномірне кільце. Інколи ситовидні трубки розташовуються ділянками, відокремленими паренхімою, склеренхімою чи склереїдами. Перетворення пучкового типу будови через перехідний до непучкового характерний для стебел рослин родин айстрові, бобові, губоцвіті, капустяні та ін.
При мікроскопічному аналізі поперечного зрізу кореневища встановлено: покривна тканина – перидерма; клітини ендодерми накопичують крохмаль; будова центрального циліндра непучкова; ксилема з судинами, серцевина із чіткими межами. Така анатомічна будова свідчить, що рослина...
однодольна
дводольна*
голонасінна
папоротевидна
Кореневища двосім’ядольних рослин, як і їх стебла мають вторинну будову пучкового, перехідного чи безпучкового типів. Найчастіше вони вкриті пухкою перидермою; корова і серцевинна паренхіма в кінці вегетаційного періоду частково руйнується; ендодерма зазвичай крохмаленосна; провідні пучки центрального циліндра невеликі, відкриті, колатеральні чи біколатеральні. У коровій частині – дрібні листкові сліди.
При мікроскопічному аналізі кореневища виявлені відкриті колатеральні провідні пучки, розташовані по колу, що може свідчити про приналежність родини до класу ...
дводольних*
однодольних
папоротевидних
хвойних
гнетових
Кореневища двосім’ядольних рослин, як і їх стебла мають вторинн будову пучкового, перехідного чи безпучкового типів. Найчастіше вони вкриті пухкуватою перидермою; корова і серцевинна паренхіма в кінці вегетаційного періоду частково руйнується; ендодерма зазвичай крохмаленосна; провідні пучки центрального циліндра невеликі, відкриті, колаткральні чи біколатеральні. У коровій частині – дрібні листкові сліди.
Із серії зрізів, зроблених зі стебел злаків, відібрані ті, що мають в середині порожнину і належать до типу ...
пальмового
соломини*
лілійного
Розташування тканин у стеблах злаків – порожнисте стебло типу соломини, в якому провідні пучки розташовані у 2-3 кола по периферії. На периферії осьового циліндра пучки дрібніші, чисельніші, а в центральній частині крупніші і їх кількість менша.
При морфологічному опису шавлії мускатної студенти звернули увагу на яскраві приквітники. Вони слугують для приваблення комах опилювачів і являють собою видозміну:
листка*
андроцея
пагона
квітконіжки
квітколожа
Видозміни листка, яскраві приквітники, у Шавлії мускатної (Salvia sclarea) слугують для приваблення комах опилювачів.
На вік дерева вказала кількість річних кілець приросту в ...
деревині*
лубі
пробці
серцевині
первинній корі
За кількістю річних кілець приросту в деревині визначають вік дерева. Річні кільця приросту утворюються у деревині внаслідок сезонної діяльності камбію, і складаються з осінніх і весняних трахеальних елементів, утворених за один вегетаційний період.
Розглянувши підземний орган Polygonatumodoratum виявлено, що він розміщений горизонтально, рівномірно потовщений з вузлами та міжвузлями і округлими вдавленнями, має верхівкову бруньку. Отже це …
кореневище*
головний корінь
коренеплід
коренева бульба
підземний столон
Кореневище – підземний, більш чи менш довговічний, видозмінений пагін багаторічних трав, чагарників, що слугує для запасання поживних речовин, вегетативного поновлення та розмноження. Зовні схожий на корінь, але відрізняється від нього наявністю рудиментарних листків, рубців від опалих листків, бічних і верхівкових бруньок, додаткових коренів і відсутністю кореневого чохлика.
При морфологічному опису барвінку малого встановлено,що він має пагін, який стелиться по землі і вкорінюється. Це дозволяє охарактеризувати пагін,як:
повзучий*
лежачий
виткий
лазячий
чіпкий
Повзучий пагін – це пагін, який стелиться по землі і вкорінюється у вузлах або по всій довжині.
У ялини верхівковою брунькою росте головний пагін, а з бічних бруньок – бокові пагони. Ці ознаки притаманні такому типу галуження:
моноподіальному*
дихотомічному
симподіальному
колоновидному
несправжньодихотомічному
Моноподіальне – це таке галуження, при якому верхівковим може бути лише один пагін. При втраті або загибелі верхівкового пагона ріст вгору фактично припиняється.
Назвіть приклад надземних видозмін пагона, які розвиваються з бічних бруньок, знаходяться у пазухах листків, або у суцвіттях та беруть участь у вегетативному розмноженні.
повітряні цибулини*
надземні бульби
кладодії
вусики
колючки
Повітряні цибулини – надземний видозмін пагона, який розвивається з бічних бруньок, знаходиться у пазухах листків, або у суцвіттях та бере участь у вегетативному розмноженні.
Під час мікроскопічного дослідження стебла рослини виявлено провідні пучки закритого типу, що дифузно (безсистемно) розташовані у центральному циліндрі. Така будова провідної системи притаманна....
односім’ядольним*
моховидним
хвощевидним
двосім’ядольним
папоротеподібним
Односімядольним притаманна провідна система з провідними пучками закритого типу, дифузно (безсистемно) розташовані у центральному циліндрі. Один із двох класів покритонасінних рослин, для яких характерно: зародок з однією сім’ядолею; коренева система мичкувата, жилкування паралельнн або дугове, будова осьових органів частіше первинна, провідні пучки закриті, розміщені в 2-3 кола або розсіяно, квітки тричленні.
Вкорочене здерев’яніле денце характерне для видів Alliumcepa. Воно є частиною видозміненого пагона, що має назву:
цибулина*
бульба
філокладій
вусик
кореневище
Цибулина (лат. bulbus) – спеціалізований видозмінений укорочений підземний, іноді надземний пагін, який служить для запасання поживних речовин, води, перенесення несприятливих періодів року і для вегетативного розмноження. Дляїхбудови характерна наявність видозміненого вкороченого сплющеного стебла – денця злусковидними м’ясистими, соковитими скупченими листками наверхньому Відденця відходять додаткові корені.
При дослідженні деревини хвойної рослини встановлено, що вона складається з клітин з загостреними кінцями і здерев’янілими оболонками, які мають облямовані пори. Отже, ця тканина хвойних представлена лише:
трахеїдами*
судинами
ситовидними трубками
клітинами супутницями
луб’яними волокнами
Трахеїди -видовжені, мертві, порожні, зі здерев'янілими стінками клітини деревини рослин з лійкоподібними отворами (ямками), які входять один в одний, з’єднуючи клітини; проводять воду і мінеральні солі, виконують опорну (механічну) функцію.
Пагонам плаун-баранцязвичайного присутній такий тип галуження:
дихотомічний*
симподіальний
кущіння
мноподіальне
псевдодихотомічне
Дихотомічний тип галуження – головна вісь рано припиняє ріст, верхівкова меристема роздвоюються, дає пару бічних осей, що потім рівно чи не рівно вил часто розгалужуються. Так наростають водорості гриби.
Розглянуті листки хвоща польового, які утворюють…
піхву*
колючки
розтруб
кладодії
Хвощ польовий (Eqisetumarvense) – багаторічна рослина з бурувато-чорним кореневищем і кулястими бульбочками. Листки утворюють піхву, яка трубчаста, темно-коричнева, з 8-12 чорно-бурими зубцями, що часто зростаються попарно верхівками.
Бульби картоплі й топінамбура (земляної груші) розвиваються на підземних пагонах –
столонах*
кореневищах
бульбоцибулинах
цибулинах
коренебульбах
Столони – надземні (як у суниці) або підземні (як у пирію) пагони рослин, на кінцях яких з бруньок виростають нові рослини; надземні столони здебільшого називають вусами.
Встановити тип простого з перистим жилкуванням листка, у якого розчленування складає більше 1/3, але менше ½ півпластинки
перистолопатевий*
перисторозсічений
перистороздільний
пальчастороздільний
пальчастолопатевий
Листок у якого розчленування складає 1/3 півпластинки разом називається перистолопатевим.
Для листків односім’ядольних рослин характерне таке жилкування….
дугове*
перистокрайове
перистосітчасте
пальчатопетлеве
пальчатосітчасте
Дугове, або дугонервове жилкування – жилки проходять дугами від основи листкової пластинки до її верхівки. Характерне для одно сімядольних рослин.
При дослідженні листка алтеї лікарської до верхньої епідерми прилягає палісадна паренхіма, до нижньої – губчаста. До якого типу будови відноситься цей лист?
дорзо-вентральний*
радіальний
ізолатеральний
біфаціальний
епістоматичний
Дорзо-вентральну, або різносторонню, листкову пластинку мають листки з більш освітленою верхньою (вентральною) стороною і затіненою нижньою (дорсальною).
При мікроскопії стебла однодольної трав’янистої рослини виявлено: покривна тканина – епідерма, закриті провідні пучки, розташовані по колу на периферії стебла. Серцевина порожниста. Виявіть тип будови даного стебла ....
пучковий первинний*
пучковий вторинний
непучковий вторинний
непучковий первинний
перехідний
Для стебел однодольних рослин характерна первинна пучкова будова: закриті колатеральні пучки, розташовані дифузно, безладно.
До верхньої епідерми без продихів, що освітлена більше ніж нижня, прилягає стовпчаста паренхіма, до нижньої з продихами – губчаста. Такі ознаки має лист:
дорзо-вентральний (різносторонній), гіпостоматичний*
дорзо-вентральний (різносторонній), епістоматичний
дорзо-вентральний (різносторонній), амфістоматичний
ізолатеральний (рівносторонній), амфістоматичний
радіальний (центричний)
Дорзо–вентральний (різносторонній) – палісадна паренхіма одно – чи багаторядова і розташована на верхній частині листка, а губчаста – на нижній.
Особливістю будови віялоподібних листків реліктового дерева гінго дволопатевого є те, що жилки на верхівці пластинки роздвоюються, тобто жилкування …
дихотомічне*
пальчасте
дугове
перисте
пальчасто-дугове
Дихотомічне примітивний тип жилкування, за якого жилки першого порядку, роздвоєні на однакові жилки наступного порядку.
При вивченні рослини капусти кольрабі, студенти звернули увагу на надземний метаморфоз головного пагона з потовщеними здутими м’ясистими меживузлями. Це:
стебло плід*
коренеплід.
цибулина.
кореневище.
бульба.
Основною ботанічною і біологічною особливістю кольрабі є те, що рослини формують кореневу систему переважно в орному шарі ґрунту. У перший рік культури стебло вкорочене і розростається в ширину, внаслідок чого утворюється стеблоплід. На ньому розріджено утворюються листки, в їхніх пазухах закладаються бруньки, з яких формуються репродуктивні пагони.
У листках рослини виділяється центральна жилка, від неї відходять бічні,які в свою чергу багаторазово галузяться, утворюючи мережу дрібних жилок. Таким жилкування листків – ...
перистосітчасте.*
дуговидне.
паралельне.
пальчатосітчате.
дихотомічне.
Перистосітчасте жилкування – жилкування листків у рослин, коли виділяється центральна жилка, від неї відходять бічні, які в свою чергу багаторазово галузяться, утворюючи мережу дрібних жилок.
Деяким однодольним характерний видозмінений пагін з твердим, вкороченим, сплощеним чи конічним стеблом (денцем) і певною кількістю соковитих і плівчастих листків-лусок. Цей метаморфоз …
цибулина.*
столон.
бульба.
бульбоцибулина.
коренебульба.
Цибулина – видозмінений підземний пагін з укороченим потовщеним стеблом – денцем, внутрішніми м’ясистими і зовнішніми сухими плівчастими листками – лусками. Служить для накопичування запасних речовин, вегетативного розмноження.
Листки Convallariamajalis широкоеліптичні з цілісним краєм і дуговим жилкуванням, клітини епідерми прозенхімні, прямостіні, продихи розміщені паралельними рядами. Ці ознаки підтверджують приналежність виду до класу…
однодольні.*
гінкгові.
дводольні.
гнетові.
саговникові.
Однодольні (односім’ядольні) – один із двох класів покритонасінних рослин, для яких характерно: зародок із однією сім’ядолею; коренева система мичкувата, жилкування паралельне або дугове, будова осьових органів частіше первинна, провідні пучки закриті, розміщенні в 2-3 кола або розсіяно, квітки тричленні.
Бульби картоплі й топінамбура (земляної груші) розвиваються на підземних пагонах – …
столонах*
кореневищах.
бульбоцибулинах.
цибулинах.
коренебульбах.
Столони – надземні (як у суниці) або підземні (як у пирію) пагони рослин, на кінцях яких з бруньок виростають нові рослини; надземні столони здебільшого називають вусами.
В препараті під мікроскопом добре помітно декількошарову палісадну(стовбчасту) паренхіму, яка характерна для:
стебла дводольних рослин
кореневища папороті
додаткових коренів
листка*
кореня
Палісадна паренхіма відноситься до основних тканин, забезпечує інтенсивний фотосинтез.
При морфологічному аналізу листків різних рослин студентивиявили листки, у яких довжина листково пластинки в 5 разів перевищує ширину. За формою листкова пластинка:
лінійна
яйцевидна
ниркообразна
ланцетна
еліптична
Лінійна форма листкової пластинки: довжина перевищує ширину в 5 і більше разів.
На мікрофотографії стебла трав’янистої рослини добре помітні судинно-волокнисті пучки біколатерального типу. Стебло якої рослини представлено на мікропрепараті?
жито
гарбуз*
льон
кукурудза
купина
При морфологічному аналізі листків встановлено, що кожна жилка проходить вздовж листкової пластинки окремотаз’єднуються жилки тільки на верхівці пластинки. Таке жилкування називаеться:
дугове*
перисте
дихотомічне
пальчастопетливе
пальчасте
Дугове жилкування характерне для односім’ядольних рослин.
У глухої кропивибілоїіз вузького пагона формується по два листки, причому в кожномувузлі перпендикулярно попередньому. Таке листкорозміщення називаеться:
мутовчасте
спіральне
листкова мозаїка
навхрест-супротивне*
прикоренева розетка
Навхрест супротивне розміщення листків (у вузлах по 2 листки).
Студенти на польовій практиці виявили рослину з різноманітними листками, які відрізняються місцем розташування на пагоні, ступенем розвитку складових частин, розчленуванням листкової пластинки. Це явище називається:
гетерофілія*
листкорозташування
метаморфоз
листкова мозаїка
жилкування
Гетерофілія або різнолистність полягає в тому, що різні за місцем розташування на пагоні, серединні листки відрізняються ступенем розвитку складових частин, розмірами, формою і розчленуванням.
Листки Aesculushippocastanum складаються з 5-7 сидячих листочків, продовгувато-обернено-яйцевидних, зубчасто-пильчатих, прикріплених до черешку (рахіс листка):
пальчасторозсічені
пальчастоскладні
перистоскладні
перисторозсічені
пальчастолопатеві
Пальчастоскладні листки складається з декількох листочків, прикріплених до верхівки основного черешка.
При дослідженні лікарської рослини встановлено, що її підземні органи мають вузли, меживузля, лускоподібні листки, бруньки та придаткові корені, тобто цей підземний орган:
кореневище*
столон
бульба
коренеплід
коренецибулина
Кореневище являється підземною видозміною пагона.
Під епідермою стебла виявлено декілька шарів живих паренхімних клітин, що містять хлоропласти, і мають потовщені по кутах целюлозні оболонки. Ця тканина:
пластинчаста коленхіма
пухка коленхіма
запасаюча паренхіма
хлорофілоносна паренхіма
кутова коленхіма*
Коленхіма відноситься до механічних тканин (жива тканина) різновидністю її є кутова коленхіма.
Особливістю будови віялоподібних листків реліктового дерева гінго дволопатевого є те, що жилки на верхівці пластинки роздвоюються, тоюто жилкування …
дихотомічне*
пальчасте
дугове
перисте
пальчасто-дугове
Дихотомічне або вилчасте - головна вісь рано припиняє ріст, верхівкова меристема роздвоюється, дає пару бічних осей.
Колючки листкового походження мають види роду:
барбарис*
глід
терен
груша
обліпиха
До видозмін листка відносяться колючки листкового походження (барбарис) парні колючки прилисків (акація) і філодії (видозміни черешків складних листків австралійської акації). Листки видозмінені на яскраві приквітки.
На верхівках пагонів плауна-баранця знайдено виводкові брунки. Яка їх функція?
вегетативне розмноженя*
статеве розмноження
фіксація азоту
ріст в довжину
галуження пагонів
Вивідкові бруньки та опадаючі бруньки утворюються із меристем чи паренхіми в будь-яких місцях стебел, на листках,коренях, кореневищах, суцвіттях. Накопичують поживні речовини і забезпечують вегетативне розмноження (квасоля, каланхое перисте, хрін, малина, слива, тополя, липа, купина, цибуля).
Зібрані кладодії і філокладії, які являються видозміною:
пагона*
листка
кореня
кореневища
квітки
Видозмінені пагони, які збільшують асимілюючу поверхню або зменшують випарення є : кладодії (стебла зелені, м’які, м’ясисті )і філокладії (стебла зелені, листоподібні)
Зв'язок кори з деревиною та серцевиною, а також тимчасове резервування крохмалю забезпечують:
серцевинні промені*
ситовидні трубки
молочники
судини
луб’яні волокна
Серцевинні промені – ланцюги живих клітин, які з’єднують кору з серцевиною, забезпечують радіальний транспорт речовин
ЛІТЕРАТУРА
Сербін А.Г., Сіра Л.М., Слободянюк Т.О. Фармацевтична ботаніка. Підручник/Під редакцією Л.М. Сірої.-Вінниця: НОВА КНИГА, 2007.-488с.
Ткаченко Н.М., Сербін А.Г. Ботаніка: Підручник.-Х.: Основа, 1997.-432с.
Медицинская ботаника = Botanicmedicale=Medicalbotany: учебник для студентов вузов / А.Г. Сербин, Л.М. Серая, Н.М. Ткаченко, Т.А. Слободянюк; Под общей редакцией Л.М.Серой. – Х: Изд-во НФаУ: Золотые страницы, 2003.-364с.
Яковлев Г.П., Челомбитько В.А. Ботаника. – Под ред. чл.-кор. РАН, профессора Р.В. Камелина. – Спб.: Спецлит., издательство СПХФА, 2001.-680с.
Атлас по анатомии растений (растительная клетка, ткани, органы)/А.Г.Сербин, Л.С. Карамазова, В.П. Руденко, Т.Н. Гонтовая: Учеб. пособие для студ. высш. уч. заведений.-Х.: Колорит, 2006-86с.
Тесты для самоподготовки и самоконтроля по фармацевтической ботанике (анатомия и морфология)/ Сост. Л.М. Серая, В.П. Руденко, А.Г.Сербин и др. – Х., НФаУ, 2007.-79с.
Ботаника в рисунках. Анатомия и морфология растений / В.П. Руденко, Т.Н. Гонтовая, Л.М. Серая, В.П. Гапоненко, А.Г. Сербин. – Х., НФаУ. – 2007. – 65с.
Варна М.М. Ботаніка. Терміни. Поняття. Персоналії.-К.: Видавничий центр «Академія», 1997.-272с.
Билич Г.Л., Крыжановский В.А. Биология. Полный курс. В 3-хт. Том 2. Ботаника.-М.: ООО «Издательский дом «Оникс 21 век», 2002.-544с.
Брайон О.В., Чикаленко В.Г. Анатомія рослин: Підручник. – К.: Вища школа, 1992-272с.
Лотова Л.И. Морфология и анатомия высших растений. М.: Эдиториал УРСС, 2001.-528с.
Мороз І.В., Гришко-Богменко Б.К. Ботаніка з основами екології.-Київ: Вища школа, 1994.-240с.
Гулько Р.М. Словник лікарських рослин світової медицини,-Львів: Ліга-Прес, 2005,-506с.
Справочник по ботанической микротехнике. Основы и методы / Р.П.Барыкина, Т.Д. Веселова, А.Г. Девятов и др. – М.: Изд-во МГУ, 2004.-312с.
Эсау К. Анатомия растений: В 2 кн.: Пер. с англ..-М.:Мир, 1980. Кн.1.-218с., Кн.2,-558с.
ГулькоР.М., БаранО.Ю.Anatomy of plant cells, Tissues, Organs and their morphology.-Львів, 2005
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………….3
Пагін………………………………………………………………………………..4
Положення пагонів в просторі, направлення їх росту………………….5
Метаморфози пагона……………………………………………………...7
Різновиди пагонів………………………………………………………..11
Типи галуження пагона………………………………………………….12
Бруньки …………………………………………………………………………..13
Розвиток пагона з бруньки……………………………………………...14
Метаморфози бруньок…………………………………………………..15
Стебло…………………………………………………………………………….17
Тип будови стебла дводольних рослин………………………………...20
Стебла дводольних рослин……………………………………………...21
Анатомічна будова стебел деревних рослин…………………………..23
Анатомічна будова стебла голонасінних рослин……………………...24
Анатомічна будова стебел покритонасінних дерев’янистих рослин...26
Кореневища………………………………………………………………………28
Анатомічна будова кореневищ…………………………………………29
Кореневища однодольних рослин……………………………………...29
Кореневище двосім’ядольних рослин………………………………….30
Кореневище папоротей………………………………………………….31
Життєві форми рослин…………………………………………………………..32
Листок…………………………………………………………………………….33
Види та форми листка…………………………………………………...33
Види жилкування листків……………………………………………….37
Прості листки…………………………………………………………….38
Складні листки…………………………………………………………...40
Метаморфози листка…………………………………………………….43
Анатомічна будова листка………………………………………………………44
Анатомічна будова дорсовентрального листка………………………..48
Анатомічна будова ізолатерального листка…………………………...50
Анатомічна будова радіального листка………………………………..50
Тести……………………………………………………………………………...52
Література………………………………………………………………………..94

Приложенные файлы

  • docx 534121
    Размер файла: 6 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий