Gigiena-3med-psichologia-metod

МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ
з гігієни та екології
для студентів 3 курсу медичного факультету
(спеціальність – медична психологія)


Тема №1. Гігієна як наука. Місце і значення гігієни в системі медичних наук та практичній діяльності лікаря. Основні закони гігієни. Методи гігієнічних досліджень.

Тема №2. Гігієнічна оцінка променистої енергії, Методика визначення інтенсивності ультрафіолетового випромінювання та його використання для профілактики захворювань і санації повітряного середовища.

Тема №3. Методика визначення гігієнічної оцінки природного та штучного освітлення приміщень.

Тема №4. Методика визначення і гігієнічної оцінки температурно-вологісного режиму приміщень та напрямку і швидкості руху повітря.

Тема №5. Методика гігієнічної оцінки повітряного середовища та ефективності вентиляції приміщень. Гігієнічна оцінка комплексного впливу мікроклімату на теплообмін людини.

Тема №6. Методика гігієнічної оцінки грунту за даними санітарного обстеження земельної ділянки та результатами лабораторного аналізу. Санітарна очистка населених місць.

Тема №7. Методика гігієнічної оцінки впливу клімато-погодних умов на здоров'я людини.

Тема №8. Гігієна планування та забудови населених місць. Загальна методика санітарного обстеження і описання об'єкта.

Тема №9. Методика гігієнічної оцінки питної води за даними санітарного обстеження систем водопостачання та результатами лабораторного аналізу проб.

Тема №10. Методика санітарного обстеження джерел водопостачання та відбору проб води для бактеріологічного та санітарно-хімічного дослідження. Гігієнічна оцінка водопостачання. Методи покращання якості питної води.

Тема №11. Гігієнічна оцінка ступеня якості харчових продуктів. Методика санітарної експертизи молока і молочних продуктів, м'яса, риби та консервів.

Тема №12. Гігієнічна оцінка ступеня якості харчових продуктів. Методика санітарної експертизи борошна, хліба та зернопродуктів. Методика лабораторного контролю якості напоїв та оцінки їх фальсифікації. Гігієнічні основи використання харчових добавок у харчуванні людини.

Тема №13. Вивчення адекватності та збалансованості харчування. Методика розрахунку енерговитрат людини та її потреб у харчових речовинах. Методика гігієнічної оцінки харчування людини та організованих колективів.

Тема №14. Вивчення адекватності та збалансованості харчування. Методика оцінки харчового статусу та вітамінної забезпеченості організму людини.

Тема №15. Теоретичні аспекти та методика профілактики аліментарних та аліментарно-зумовлених захворювань. Гігієнічні основи лікувально-дієтичного та лікувально-профілактичного харчування.

Тема №16. Методика та профілактика випадків харчових отруєнь.

Тема №17. Модуль 1. Загальні питання гігієни та екології

Тема №18. Гігієнічна оцінка ступеня важкості та напруженості праці.

Тема №19. Гігієнічна оцінка впливу шуму та вібрації на організм людини.
Тема №20. Гігієнічна оцінка пилу та токсичних хімічних речовин. Методика гігієнічної оцінки небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та реакції організму на їх вплив.

Тема №21 Методика розслідування випадків професійних захворювань та отруєнь. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві. Комісія з розслідування нещасного випадку на виробництві: порядок створення, права та обов'язки.

Тема №22. Методи вивчення вікових психофізіологічних особливостей організму дітей і підлітків. Оцінка функціональної готовності дітей до навчання у школі.

Тема №23. Гігієнічна оцінка режиму дня та навчально-виховного процесу учнів різного віку.

Тема №24. Методи гігієнічної оцінки устаткування та утримання навчально-виховних установ для дітей і підлітків. Гігієнічна оцінка дитячих меблів.

Тема №25. Лікарсько-санітарний нагляд за умовами виховання та навчання дітей і підлітків у школі.

Тема №26. Методи оцінки стану здоров'я та фізичного розвитку дітей і підлітків.

Тема №27. Методологічні та методичні основи і загальна схема вивчення впливу навколишнього середовища на здоров'я людини.

Тема №28. Методика вибору зон спостереження. Методи комплексної гігієнічної оцінки стану навколишнього середовища. Методика розрахунку інтегрального індексу здоров'я і оцінки кількісних показників стану здоров'я населення у зв'язку з впливом навколишнього середовища.

Тема №29. Гігієнічна оцінка розміщення та планування окремих структурних підрозділів лікарні за матеріалами проекту

Тема №30. Гігієнічні основи профілактики внутрішньолікарняних інфекцій. Гігієнічні основи санітарно-протиепідемічного режиму. Сучасні методи дезінфекції. Гігієнічна оцінка лікарняного та побутового одягу.

Тема №31. Методика радіаційного контролю при роботі з джерелами іонізуючих випромінювань.

Тема №32. Розрахункові методи оцінки радіаційної безпеки та параметрів захисту населення від зовнішнього опромінення. Гігієнічна оцінка протирадіаційного захисту персоналу в лікувальних закладах.
Тема №33. Психогігієнічні аспекти вивчення аналізу особливостей особистості. Наукові основи профілактики нервово-психічних зрушень та розладів психічного здоров’я.


Тема №34. Психогігієнічні основи оптимізації повсякденної діяльності людини та корекції аномалій розвитку особистості і медичної реабілітації хворих на психічні і соматичні захворювання.

Тема №35. Гігієнічні аспекти медичної біоритмології та хроногігієни. Гігієна адаптаційного процесу. Наукові основи діагностики та профілактики хронічної втоми.

Тема №36. Основи організації та проведення санітарного нагляду за водопостачанням особового складу формувань на період надзвичайних ситуацій і катастроф та у воєнний час. Організація та проведення розвідки вододжерел, санітарного нагляду за очищенням, знезараженням та дезактивацією води при надзвичайних ситуаціях та під час війни.

Тема №37. Основи організації санітарно-гігієнічних заходів на період надзвичайних ситуацій і катастроф мирного часу та у воєнний час. Гігієна польового розміщення військ та формувань населення. Організація та проведення санітарного нагляду за умовами праці ліквідаторів наслідків надзвичайних ситуацій.

Тема №38. Основи організації і проведення санітарного нагляду за харчуванням особового складу формувань на період надзвичайних ситуацій і катастроф та у воєнний час. Санітарно-гігієнічне забезпечення експертизи води та продовольства.

Тема №39. Організація і проведення медичної експертизи продовольства у польових умовах при надзвичайних ситуаціях та в умовах бойових дій за допомогою табельних засобів.

Тема №40. Модуль №2 “Спеціальні питання гігієни та екології”


ТЕМА №1. Гігієна як наука. МІСЦЕ І ЗНАЧЕННЯ ГІГІЄНИ В СИСТЕМІ МЕДИЧНИХ НАУК ТА ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРЯ. ОСНОВНІ ЗАКОНИ ГІГІЄНИ. МЕТОДИ ГІГІЄНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

МЕТА ЗАHЯТТЯ: Ознайомитися з основними законами гігієни та методами гігієнічних досліджень, структурою санітарної служби України, гігієнічними аспектами діяльності лікаря загальної практики та родинного лікаря у ході проведення оздоровчих заходів, попереджувального та поточного санітарного нагляду.

ПИТАHHЯ ТЕОРЕТИЧHОЇ ПIДГОТОВКИ:
Гігієна як наука. Основні закони, поняття, терміни та визначення в гігієні.
Методологія гігієни. Методи гігієнічних досліджень.
Профiлактична спрямованість державної системи охорони здоров’я. Основнi законодавчi акти i постанови з питань охорони здоров’я населення та організації санiтарної служби України.
Структура та завдання санiтарної служби України. Зміст поточного та попереджувального санiтарного нагляду.
Єдність дiй в роботi лiкувально-профiлактичних та санiтарно-епiдемiологічних закладiв країни.
Гiгiєнiчнi знання, що необхiднi лiкарю загальної практики та родинному лікарю у ході здiйснення своїх обов’язків у лікувальних закладах, на промислових пiдприємствах, на сiльськiй лiкарськiй дiльницi, в дитячих закладах, в родині тощо.

ЗАВДАHHЯ:
1. Ознайомитися з державною системою лiкувально-профiлактичного та санiтарно-епiдемiологiчного забезпечення населення України, з основними напрямками наукової працi співробітників кафедри, з порядком виконання завдань та оформлення результатiв практичних занять.
2. Занести в зошит для практичних занять наступні схеми: закони гігієни; методи гігієнічних досліджень; структура санiтарної служби України; завдання санітарно–епідеміологічної станції; змiст попереджувального та поточного санiтарного нагляду; види дiяльностi лiкаря загальної практики та родинного лікаря, у ході виконання яких потрiбні знання гiгiєни.
3. Одержати завдання по HДРС.

ЛIТЕРАТУРА: О с н о в н а:
1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. Вінниця: Нова Книга, 2006. С. 259-276.
2. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. / Є.Г. Гончарук, Ю.І. Кундієв, В.Г. Бардов та ін. / За ред. Є.Г. Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 48-87; 138-142; 507-530.
3. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. / Е.И.Гончарук, Ю.И. Кундиев, В.Г. Бардов и др. – К.: Вища школа, 2000 – С. 8-96; 155-161; 593-624.
4. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров(я, 1999 – С. 6-34.
5. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної та тропічної гігієни. – К.: Здоров(я, 1995 – С. 6-11.
6. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Р.Х. Гигиена. – К.: Вища школа, 1983. – с. 5-11.


Додаткова:
1. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1971 – С. 584.
2. Даценко І.І. Гігієна та екологія людини. Навчальний посібник. – Львів: “Афіша”, 2000. – 247с.
3. Загальна гігієна. Словник-довідник. / І.І.Даценко, В.Г.Бардов, Г.П.Степаненко та ін. / За ред. І.І.Даценко. - Львів: “Афіша”, 2001. – 242 с.

ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ПРОТОКОЛІВ ЗАНЯТЬ

При підготовці до занять студент з „Посібника до практичних занять” у протокольному зошиті записує:
Дата ________________
Протокол № ______
Тема заняття: __________________________________________________________________________________
Мета заняття: __________________________________________________________________________________
Вихідні знання та вміння: (знати ________, вміти ___________).
Розв’язання завдань (задач) для самопідготовки.

2. На практичному занятті:

На семінарському і лабораторному занятті студент записує відповіді на теоретичні питання, які розглядаються.
На лабораторному занятті, крім цього, студент повинен записати:
методики лабораторних досліджень;
результати цих досліджень;
необхідні розрахунки;
висновки і рекомендації.

3. При наявності на занятті приладів, номограм, графіків – замалювати їх (чи зробити ксерокопії та вклеїти в протокол).

МЕТОДИКА ВИКОHАHHЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ходi заняття студенти знайомляться з основними законами гігієни як науки (схема 1), методами гігієнічних досліджень (схема 2), структурою та завданнями санітарної служби України (схема 3), видами діяльності лікаря загальної практики та родинного лікаря, у ході виконання яких потрібні знання гігієни (додаток 1).
Під час перерви викладач знайомить студентів з кафедрою, її історією, напрямками наукової діяльності, профільними науковими лабораторіями.
Далі викладач інформує студентів про порядок оформлення протоколів, а також порядок відробки пропущених занять.
На цьому ж занятті студенти отримують теми для виконання навчально-дослідницької роботи (реферативної або експериментальної). Перелік рекомендованих тем поданий у додатку 2, порядок оформлення НДРС приведений у додатку 3.


ОСНОВНІ ЗАКОНИ ГІГІЄНИ
Схема 1

Перший закон гігієни
про рушійні сили порушення рівня здоров’я людей
Порушення рівня здоров’я людей (хвороба, зниження резистентності, імунного статусу або адаптаційно-компенсаційних можливостей організму), викликане фізичними, хімічними, біологічними, психогенними етіологічними чинниками, може виникнути лише у разі наявності трьох рушійних сил: джерела шкідливості (забруднювача) або комплексу шкідливостей, чинника (механізму) впливу або передачі цього забруднювача і сприйнятливого (чутливого до цього забруднювача) організму. В разі відсутності хоча б однієї з цих умов або рушійних сил процесу зміни рівня здоров’я під впливом чинників навколишнього середовища для даної віково-статевої чи професійної групи людей не станеться.



Другий закон гігієни
закон негативного впливу на навколишнє середовище діяльності людей
Незалежно від своєї волі та свідомості, у зв’язку з фізіологічною, побутовою і виробничою діяльністю люди негативно впливають на навколишнє середовище, що тим небезпечніше, чим нижче науково-технічний рівень виробництва, культура населення та соціальні умови життя



Третій закон гігієни
закон негативного впливу на навколишнє середовище природних екстремальних явищ
Природне навколишнє середовище забруднюється не тільки під впливом фізіологічної, побутової та виробничої діяльності людей, але й під час екстремальних природних явищ, катаклізмів, таких як спалахи на Сонці, вулканічна діяльність, землетруси, активна циклонічна та антициклонічна діяльність тощо



Четвертий закон гігієни
закон позитивного впливу на навколишнє середовище людського суспільства
В процесі створення сприятливих умов проживання і трудової діяльності людське суспільство залежно від соціального рівня розвитку, культури, досягнень науково-технічного прогресу, економічних можливостей цілеспрямовано позитивно впливає на навколишнє середовище з метою його оздоровлення, запобігаючи забрудненню і тим самим підвищуючи рівень здоров’я населення.



П’ятий закон гігієни
закон негативного впливу забрудненого (денатурованого) природного навколишнього середовища на здоров’я людини
Під час контакту людини з навколишнім середовищем, забрудненим фізіологічними виділеннями, побутовими або техногенними забруднювачами у кількостях, які перевищують гігієнічні нормативи, неминуче настає зміна рівня здоров’я у бік його погіршання.


Шостий закон гігієни
закон позитивного впливу природного навколишнього середовища на здоров’я населення.
Природні чинники навколишнього середовища (сонце, чисте повітря, чиста вода, доброякісна їжа) позитивно впливають на здоров’я людей, сприяючи його збереженню і зміцненню при доцільному використанні.





Схема 2
ПРОВІДНІ МЕТОДИ ГІГІЄНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

МЕТОДИ ГІГІЄНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ



Методи вивчення Методи вивчення впливу
навколишнього середовища навколишнього середовища
на здоров’я людей


Методи санітарного Інструментально- Методи Методи
обстеження з на- лабораторні експерименталь- натурного
ступним санітар- методи ного дослідження спостереження
ним описом

фізичні; експеримент з моде- комплексна оцінка
хімічні; люванням природ- стану здоров’я
фізико-хімічні; них умов; населення;
біологічні; лабораторний екс- клінічні;
санітарно- перимент на фізіологічні;
статистичні; тваринах; біохімічні;
географічні лабораторний екс- токсикологічні;
перимент на людях санітарно- медико-
статистичні; географічні

Схема 3
СТРУКТУРА САНІТАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Міністр охорони здоров’я України




Перший заступник міністра охорони здоров’я України
Головний державний санітарний лікар України


Директор Департаменту Державної
Санітарно-епідемічної служби



Головний лікар Центральної Головний лікар обласної
СЕС МОЗ України санітарно–епідеміологічної станції
Головний державний санітарний
лікар області


Головний лікар міської Головний лікар районної
санітарно–епідеміологічної станції санітарно–епідеміологічної станції
Головний державний санітарний (обласного підпорядкування)
лікар міста Головний державний
санітарний лікар району
(обласного підпорядкування)

Головний лікар районної
Санітарно-епідеміологічної станції
(міського підпорядкування)
Головний державний санітарний
лікар району
(міського підпорядкування)
Схема 4

ОСНОВНІ ЗАДАЧІ
САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СТАНЦІЇ


САНИТАРНО-ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКАЯ СТАНЦИЯ











Організаційно- методична робота

Санітарно-гігієнічна діяльність

Протиепідемічна діяльність

Санітарно- просвітницька робота











Попереджувальний санітарний нагляд

Поточний санітарний нагляд











контроль за будівництвом; охороною атмосферного повітря охорона водоймищ; охорона грунту;
контроль за розробкою нормативної документації на нові види виробів матеріалів и т.д.; виготовлення бактеріальних препаратів

контроль за дотриманням санітарних норм и правил;
вивчення санітарного стану населення; вивчення санітарного стану району; контроль за санітарно-протиепідемічною діяльністю лікувально- профілактичних закладів;
робота з санітарним активом


Додаток 1

ЛІКАРЮ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ ТА РОДИННОМУ ЛІКАРЮ ЗHАHHЯ ГIГIЄHИ ПОТРІБНІ У ХОДІ ВИКОНАННЯ НАСТУПНИХ ВИДІВ ДIЯЛЬHОСТI:

1. Діагностика, установлення етіології та вивчення патогенезу професійних, інфекційних, аліментарних та інших захворювань.
2. Розслідування випадків харчових та професійних отруєнь, виробничих травм тощо.
3. Здійснення професійної орієнтації та лікарської трудової експертизи.
4. Проведення попереджувальних та періодичних медичних оглядів, диспансерного обслуговування працівників.
5. Аналіз стану здоров’я населення.
6. Будівництво, розширення і реконструкція лікарень, поліклінік та інших лікувально–профілактичних закладів (вибір земельної ділянки під будівництво та її планування, вибір проекту лікарні, поточний санітарний контроль у ході будівництва і т.д.)
7. Здійснення поточного санітарного нагляду за дотриманням гігієнічного режиму в лікувально–профілактичних закладах  (харчування, водопостачання, освітлення, мікрокліматичні умови, чистота повітря, знешкодження відходів і т.д.).
8. Забезпечення оптимальних гігієнічних умов перебування хворих та праці медичного персоналу лікувально–профілактичного закладу з метою запобігання виникнення внутрішньолікарняних інфекцій та професійних захворювань.
9. Проведення профілактичної роботи на промисловому підприємстві, на сільській лікарняній ділянці, у дитячому закладі, серед військовослужбовців та у комерційних структурах.
10. Розробка рекомендацій щодо організації лікувально-дієтичного харчування, санаторно-курортного лікування тощо.
11. Розробка рекомендацій щодо організації лікувально-профілактичного харчування, групової та індивідуальної профілактики професійних захворювань та виробничого травматизму.
12. Популяризація санітарних знань серед робітників харчової промисловості, підприємств громадського харчування, дитячих закладів, осіб, що мають виробничі контакти з шкідливими хімічними речовинами, з джерелами іонізуючого випромінювання тощо.
13. Проведення санітарно-просвітньої роботи серед населення з питань охорони, збереження та зміцнення здоров’я.
14. Виконання функцій керівника органів охорони здоров’я на районному, місцевому або обласному рівнях.

Додаток 2

ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНИХ ТЕМ ДЛЯ НАВЧАЛЬНО–ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ГІГІЄНИ
1.1. Здоров’я людини та фактори, що його формують.
1.2. Розвиток гігієнічної науки: основні етапи, періоди, відкриття. Вплив соціально–економічних умов та чинників довкілля на здоров’я населення.
1.3. Конституція України та відображення у ній питань охорони здоров’я населення. Найважливіші постанови уряду з питань охорони, зберігання та зміцнення здоров’я населення.
1.4. Науково–технічний прогрес та його вплив на умови життя населення.
1.5. Урбанізація та гігієнічні проблеми, що пов’язані з нею.
1.6. “Хвороби цивілізації” та гігієнічні основи їх профілактики.
1.7. Синдром хронічної втоми та шляхи його профілактики.
1.8. Початковий період розвитку гігієни як науки. Питання гігієни у працях Гіпократа, Авіценни, інших видатних вчених–медиків.
1.9. Експериментальний напрямок у гігієні і його основоположники росіяни. (М.Петтенкофер, Ф.Ф.Ерісман, О.П.Доброславін, В.А.Суботін та ін.)
1.10. Перші санітарні лікарі, їх внесок у вивчення здоров’я, умов праці та побуту населення.
1.11. Найвидатніші діячі гігієнічної науки і санітарної справи (М.О.Семашко, З.П.Соловйов, Г.В.Хлопін, О.М.Сисін, О.Н.Марзєєв, Л.І.Медвідь та ін.)
1.12. Лікарі–гігієністи у роки Великої Вітчизняної війни.
1.13. Виникнення і розвиток санітарної служби в Україні, її роль та завдання у сучасних умовах.
1.14. Роль гігієнічних заходів у вирішенні провідних завдань охорони здоров’я.
1.15. Закон про санітарно–епідеміологічне благополуччя та його застосування у діяльності лікаря.
1.16. Гігієнічні аспекти роботи лікаря загальної практики та родинного лікаря.
1.17. Єдність дій та форм зв’язку лікувально–профілактичних та санітарно–епідеміологічних закладів.
1.18. Застосування електронно–обчислювальної техніки у ході гігієнічних досліджень.
1.19. Новітні методи гігієнічних досліджень. Перспективи їх застосування в сучасній гігієні.
1.20. Місце та значення гігієнічних регламентів в системі профілактичних заходів. Наукові принципи гігієнічного нормування.
1.21. Методологія гігієни. Основні закони гігієнічної науки.
1.22. Основні завдання гігієнічної науки на сучасному етапі розвитку та основні шляхи щодо їх реалізації.

2. ГІГІЄНА ХАРЧУВАННЯ
2.1. Харчування та здоров’я населення, соціально–гігієнічні і екологічні аспекти.
2.2. Гігієнічні основи вирішення проблеми харчування населення України.
2.3. Науково–технічна революція і її роль у вирішенні проблеми харчування населення.
2.4 . Особливості харчування населення, що мешкає на території, яка забруднена радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС.
2.5. Раціональне харчування та його роль у підвищенні адаптаційних можливостей організму.
2.6. Надмірне харчування як фактор ризику.
2.7. Гігієна харчування робітників розумової праці.
2.8. Гігієна харчування робітників фізичної праці.
2.9. Гігієна харчування вагітної жінки.
2.10. Гігієна харчування школяра.
2.11. Гігієна харчування спортсмена.
2.12. Гігієна харчування осіб похилого віку.
2.13. Фізіолого–гігієнічні проблеми харчування космонавтів в умовах короткочасного та тривалого польотів.
2.14. Фізіолого–гігієнічні особливості харчування в умовах крайньої Півночі.
2.15. Фізіолого–гігієнічні особливості харчування в умовах арідної зони.
2.16. Фізіолого–гігієнічні особливості харчування в умовах тропіків.
2.17. Фізіолого–гігієнічні особливості харчування в умовах високогір’я.
2.18. Фізіолого–гігієнічні особливості харчування в умовах туристичного походу.
2.19. Особливості харчування військовослужбовців. Організація харчування в умовах сучасної війни.
2.20. Білки та їх роль у харчуванні. Хвороби білкової та енергетичної недостатності.
2.21. Мікроелементи та їх роль в харчуванні здорової і хворої людини.
2.22. Фізіолого–гігієнічне значення вітамінів та вітаміноподібних речовин у харчуванні людини.
2.23. Значення та умови забезпечення вітамінної повноцінності харчування здорової і хворої людини у сучасних умовах.
2.24. Молоко і кисло–молочні продукти та їх роль у забезпеченні раціонального харчування населення різних вікових груп.
2.25. Сир у харчуванні здорової і хворої людини.
2.26. Рослинні жири, їх значення у раціональному харчуванні.
2.27. Наукові основи та гігієнічні проблеми харчування дітей різного віку.
2.28. Гігієнічна характеристика дитячих харчових сумішей.
2.29. Океан як джерело харчових продуктів. Гігієнічна характеристика “продуктів моря” та особливості їх використання у харчуванні людини.
2.30. Недостатність йоду в харчуванні населення та її профілактика.
2.31. Фтор у харчуванні людини.
2.32. Кальцій у харчуванні людини.
2.33. Фосфор у харчуванні людини.
2.34. Гігієнічні основи організації лікувального харчування в умовах сучасної лікарні.
2.35. Лікувально–профілактичне харчування, його значення у профілактиці захворювань.
2.36. Наукові основи харчування хворої людини.
2.37. Харчування та його значення у профілактиці серцево–судинних захворювань.
2.38. Харчування та його значення у профілактиці захворювань шлунково–кишкового тракту і обміну речовин.
2.39 Парентеральне харчування та його гігієнічна оцінка.
2.40. Консервування харчових продуктів як гігієнічна проблема.
2.41 Отруєння грибами та їх профілактика.
2.42. Гігієнічні проблеми використання барвників, антиоксидантів, емульгаторів, ароматизаторів та інших харчових домішок.
2.43. Харчові алергії: фізіолого–гігієнічні аспекти. Харчові алергії у дитячому віці.
2.44. Профілактика отруєнь, що пов’язанї із застосуванням отрутохімікатів у побуті та на виробництві.
2.45. Гігієнічні проблеми профілактики віддалених наслідків забруднення харчових продуктів залишками отрутохімікатів.
2.46. Полімерні матеріали, гігієнічні проблеми їх використання у харчовій промисловості.
2.47. Геохімічні провінції та біогеохімічні ендемії. Профілактика біогеохімічних ендемій.
2.48. Ферментопатії в акушерській та педіатричній практиці, гігієнічні основи профілактики.
2.49. Раціональне харчування та проблеми профілактики найбільш поширених захворювань населення у сучасних умовах.
2.50. Гігієнічні проблеми харчування дітей, що мешкають у країнах, які розвиваються.
2.51. Залізодефіцитна анемія та її профілактика.
2.52. Аліментарна анемія та її профілактика.
2.53. Гігієнічні основи профілактики афлотоксикозів.
2.54. Холестерин – друг чи ворог? Гігієнічні аспекти холестеринового обміну.
2.55. Харчування і проблема довголіття.
2.56. Фізіолого–гігієнічна оцінка вегетаріанського харчування.
2.57. Сучасні уявлення про лікувальне голодування та основи його практичного застосування (фізіолого–гігієнічні аспекти).
2.58. Харчування і канцерогенез.
2.59. Синтетична їжа як гігієнічна проблема.

3. ГІГІЄНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА. КОМУНАЛЬНА ГІГІЄНА.
3.1. Середовище існування людини, його провідні складові та шляхи впливу на здоров’я населення.
3.2. Сучасні уявлення про біосферу та її гігієнічне значення. Роль В.І.Вернадського у розробці вчення про біосферу.
3.3. Природно–географичні особливості місцевості та їх вплив на здоров’я населення. Медична географія: мета, завдання, методологія, використання медико–географічних даних у системі профілактичних заходів.
3.4. Клімат та його роль у житті людини.
3.5. Акліматизація: основні фази та закономірності.
3.6. Кліматичні особливості високогір(я та їх вплив на здоров(я і працездатність людини.
3.7. Клімат арідної зони та його вплив на здоров(я людини.
3.8. Клімат сухих і вологих тропіків та його вплив на здоров(я людини.
3.9. Гігієнічні основи кліматотерапії та кліматопрофілактики.
3.10. Погода та здоров(я населення. Сучасні медичні класифікації погоди.
3.11. Сучасні уявлення про вплив погодних умов на здоров(я людини.
3.12. Клімато–погодні фактори і фармакотерапевтична активність ліків.
3.13. Сезонний фактор у патології людини.
3.14. Біологічні ритми та їх значення для людини. Гігієнічні основи медичної біоритмології.
3.15. Сонячна активність і здоров’я людини.
3.16. Міжпланетне магнітне поле і здоров’я людини.
3.17. Геомагнітне поле і здоров’я людини.
3.18. Атмосферна електрика і її гігієнічне значення.
3.19. А.Л.Чижевський та його внесок у розвиток сучасної геліобіології.
3.20. Геліометеотропні реакції та їх профілактика.
3.21. Метеотропні і геліофізичні фактори як чинники епідемічного процесу.
3.22. Гігієнічне значення ультрафіолетової радіації.
3.23. Гігієнічні основи використання ультрафіолетової радіації з лікувально–профілактичною метою.
3.24. Штучні джерела ультрафіолетової радіації, особливості їх застосування.
3.25. Повітря як елемент біосфери і його гігієнічне значення.
3.26. Грунт як елемент біосфери і його гігієнічне значення.
3.27. Вода як елемент біосфери і її гігієнічне значення.
3.28. Забруднення навколишнього середовища та його особливості у сучасних умовах.
3.29. Міжнародне співробітництво в галузі охорони довкілля та його значення для збереження і зміцнення здоров’я населення.
3.30. Гігієнічні основи розв’язання проблеми охорони навколишнього середовища.
3.31. Роль медичних працівників у забезпеченні охорони навколишнього середовища.
3.32. Державні стандарти в області охорони навколишнього середовища та їх використання у діяльності лікаря.
3.33. Хімічне забруднення навколишнього середовища, його джерела, вплив на здоров(я населення, основні шляхи профілактики.
3.34. Міграція, депонування та акумуляція токсичних хімічних і радіоактивних речовин в навколишньому середовищі та їх вплив на здоров’я населення.
3.35. Антропогенні фактори навколишнього середовища та їх вплив на здоров’я людини.
3.36. Природні фактори навколишнього середовища та їх вплив на здоров’я людини.
3.37. Загальна методика гігієнічної регламентації факторів навколишнього середовища.
3.38. Віддалені наслідки впливу шкідливих факторів навколишнього середовища на організм людини.
3.39. Забруднення атмосфери викидами промислових підприємств і автотранспорту та їх вплив на здоров(я населення.
3.40. Токсичні тумани, умови їх утворення, вплив на умови життя та здоров’я населення.
3.41. Фотооксиданти в атмосферному повітрі населених міст, умови їх утворення та особливості впливу на здоров’я населення.
3.42. Шумове “забруднення” довкілля та його вплив на здоров’я населення.

4. ГІГІЄНА ЛІКУВАЛЬНО–ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ
4.1. Гігієнічний режим лікарні та його роль у підвищенні ефективності лікування.
4.2. Порівняльна гігієнічна характеристика сучасних систем лікарняного будівництва.
4.3. Медико–технологічні та гігієнічні проблеми організації централізовано–блочної системи забудови лікарень.
4.4. Гігієнічна характеристика різних типів палатних секцій, особливості їх планування та обладнання.
4.5. Гігієнічна характеристика різних типів палат, особливостей їх планування і обладнання.
4.6. Медико–технологічні та гігієнічні вимоги до планування, обладнання і режиму експлуатації відділень та стаціонарів різного профілю (приймального, загальнотерапевтичного, гастроентерологічного, пульмонологічного, кардіологічного, ендокринологічного, хірургічного, урологічного, офтальмологічного, отоларінгологічного, акушерського, гінекологічного, онкологічного, рентгенологічного, радіологічного, фізіотерапевтичного, відновлювальної терапії, інфекційного стаціонару для дорослих, інфекційного стаціонару для дітей тощо).
4.7. Медико–технологічні та гігієнічні вимоги до планування, обладнання і режиму експлуатації операційного комплексу, бароопераційної, відділення реанімації.
4.8. Гігієнічні особливості організації діяльності стоматологічної поліклініки.
4.9. Гігієнічні особливості організації діяльності відділення терапевтичної стоматології.
4.10. Гігієнічні особливості організації діяльності ортопедичної стоматології та зубопротезної лабораторії.
4.11. Гігієнічні особливості організації діяльності хірургічної стоматології.
4.12. Гігієнічні особливості організації діяльності поліклініки для дорослих.
4.13. Гігієнічні особливості організації діяльності дитячої поліклініки.
4.14. Гігієна повітряного середовища в лікувально–профілактичних закладах.
4.15. Гігієна освітлення в лікувально–профілактичних закладах.
4.16. Організація і гігієнічна характеристика систем знезаражування та знешкодження відходів у лікарні.
4.17. Професійні шкідливості і гігієна праці терапевтів.
4.18. Професійні шкідливості і гігієна праці хірургів.
4.19. Професійні шкідливості і гігієна праці акушерів–гінекологів.
4.20. Професійні шкідливості і гігієна праці рентгенологів.
4.21. Професійні шкідливості і гігієна праці радіологів.
4.22. Професійні шкідливості і гігієна праці анестезіологів.
4.23. Професійні шкідливості і гігієна праці стоматологів.
4.24. Гігієні праці медичної сестри.
4.25. Гігієнічні особливості організації діяльності маніпуляційного кабінету у стаціонарі та поліклініці.
4.26. Гігієнічні аспекти застосування в медицині лазерного випромінювання.
4.27.Особиста гігієна медичного працівника.
4.28. Особиста гігієна хворого в стаціонарі.
4.29. Гігієнічні заходи профілактики гіпокінезії хворого, що знаходиться в умовах стаціонару.
4.30. Музика та її використання як лікувально–профілактичного фактору.
4.31. Медико–технологічні та гігієнічні вимоги до лікарняних меблів і лікарняного обладнання.
4.32. Зміст, організація та методика контролю гігієнічного і протиепідемічного режиму в стаціонарі та поліклініці.
4.33. Зародження і розвиток вчення про внутрішньолікарняну інфекцію та гігієнічні основи їх профілактики.
4.34. Соціально–гігієнічне значення та еволюція внутрішньолікарняних інфекцій у сучасних умовах.
4.35. Внутрішньолікарняна інфекція та шляхи її профілактики в стаціонарах і поліклініках різного профілю.
4.36. Засоби і методи санації повітряного середовища у приміщеннях стаціонару та поліклініки.
4.37. Психогігієнічні аспекти організації внутрішньолікарняного режиму. Інтер’єр та естетика лікарняних приміщень.
4.38. Якою бути лікарні майбутнього?
4.39. Гігієнічні основи організації лікувально–охоронного режиму в лікарні.

5. ГІГІЄНА ПРАЦІ ТА РАДІАЦІЙНА ГІГІЄНА
5.1. Праця як гігієнічна проблема.
5.2. Науково–технічна революція та гігієнічні аспекти її впливу на характер і умови трудової діяльності людини.
5.3. Питання охорони і гігієни праці в Україні. Основні законодавчі документи та рішення уряду, що спрямовані на покращання умов праці та охорону здоров’я працівників.
5.4. Втома при фізичній праці. Гігієнічні основи профілактики перевтоми.
5.5. Втома при розумовій праці. Гігієнічні основи профілактики перевтоми.
5.6. Гігієна виробничого освітлення.
5.7. Мікроклімат виробничих приміщень, вплив несприятливого мікроклімату на здоров’я, заходи профілактики.
5.8. Забруднення повітряного середовища виробничих приміщень та їх вплив на здоров’я, заходи профілактики.
5.9. Вентиляція виробничих приміщень та її гігієнічні основи.
5.10. Шум як фактор виробничого середовища. Шумова хвороба, її прояви та профілактика.
5.11. Вібраційна хвороба, її причини, прояви та основні напрямки профілактики.
5.12. Ультразвук як фактор виробничого середовища, гігієна праці при використанні ультразвуку.
5.13. Виробничий пил та його вплив на організм працівників. Пневмоконіози, етіологія, клінічні прояви, шляхи профілактики.
5.14. Декомпресійна хвороба, причини, прояви, основи невідкладної допомоги та заходи профілактики.
5.15. Профілактика несприятливого впливу на організм пониженого атмосферного тиску, профілактика “висотної хвороби”.
5.16. Канцерогенні фактори в умовах промислового виробництва, профілактика їх несприятливого впливу.
5.17. Завдання, зміст та методи лікувально–профілактичної роботи лікаря оздоровчого пункту медико–санітарної частини підприємства.
5.18. Гігієнічні основи профілактики професійних отруєнь.
5.19. Гігієна розумової праці.
5.20. Гігієна праці і побуту студентів.
5.21. Гігієнічні основи професійної орієнтації учнів.
5.22. Гігієна праці механізаторів сільського господарства.
5.23. Гігієна праці тваринників.
5.24. Гігієна праці при застосуванні отрутохімікатів у сільському господарстві.
5.25. Гігієна праці жінок.
5.26. Особливості несприятливого впливу факторів виробничого середовища на організм жінки.
5.27. Гігієна праці будівельників.
5.28. Гігієна праці шахтарів.
5.29. Гігієна праці машинобудівників.
5.30. Гігієна виробничого навчання та праці підлітків.
5.31. Гігієна праці при роботі з лазерами.
5.32. Гігієна праці користувачів ЕОМ.
5.33. Гігієна праці при роботі з джерелами електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону.
5.34. Засоби індивідуального захисту та особливості їх застосування.
5.35. Гігієна праці при роботі з відкритими джерелами іонізуючого випромінювання.
5.36. Гігієна праці при роботі з закритими джерелами іонізуючого випромінювання.
5.37. Гігієнічні основи радіаційного контролю.
5.38. Гігієнічні аспекти аварії на ЧАЕС.
5.39. Виробничий травматизм та гігієнічні основи його профілактики. `
5.40. Сільськогосподарський травматизм та гігієнічні основи його профілактики.

6. ГІГІЄНА ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ
6.1. Зміст і роль гігієнічних заходів у збереженні та зміцненні здоров’я дітей і підлітків.
6.2. Режим дня школяра та його фізіолого–гігієнічні основи.
6.3. Гігієнічні вимоги до організації навчальних занять у школі.
6.4. Гігієнічні вимоги до планування дитячих дошкільних закладів.
6.5. Гігієнічні вимоги до мікроклімату дитячих закладів.
6.6. Гігієнічні вимоги до меблів, обладнання та іграшок у дошкільних закладах.
6.7. Гігієнічні вимоги до дитячого одягу та взуття.
6.8. Гігієнічні вимоги до планування шкіл та шкіл–інтернатів.
6.9. Гігієнічні вимоги до планування та обладнання заміських таборів.
6.10. Гігієнічні вимоги до шкільних меблів та підручників.
6.11. Фізичний розвиток, основні закономірності росту та розвитку дітей і підлітків.
6.12. Основи медичного контролю за організацією фізичного виховання школярів.
6.13. Гігієнічні основи загартовування дітей та підлітків.
6.14. Гігієнічні вимоги до організації навчання підлітків у професійно–технічних училищах.
6.15. Лікарсько–професійна консультація у школі.
6.16. Гігієнічні основи організації вільного часу дітей і підлітків.
6.17. Основи психогігієни дітей і підлітків.
6.18. Гігієнічні основи профілактики ультрафіолетової недостатності у дітей і підлітків.
6.19. Гігієнічні основи профілактики деформацій скелета та плоскостопості у дітей і підлітків.
6.20. Гігієнічні основи профілактики міопії у дітей і підлітків.
6.21. Гігієнічні основи профілактики перевтоми у дітей і підлітків.
6.22. Гігієнічні основи профілактика захворювань серцево–судинної системи у дітей і підлітків.
6.23. Гігієнічні основи профілактики захворювань органів дихання у дітей і підлітків.
6.24. Гігієнічні основи профілактики захворювань органів травлення у дітей і підлітків.
6.25. Гігієнічні основи профілактики інфекційних захворювань у дитячих дошкільних закладах.

7. ОСОБИСТА ГІГІЄНА
7.1. Науково–технічна революція та спосіб життя людини. Зміст і задачі особистої гігієни у сучасних умовах.
7.2. Гігієнічні основи здорового способу життя.
7.3. Гігієна тіла та волосся.
7.4. Гігієна ротової порожнини.
7.5. Гіпокінезія, її вплив на здоров’я та шляхи профілактики.
7.6. Сон і здоров’я. Гігієна сну.
7.7. Гігієна взуття.
7.8. Гігієна одягу в різноманітних кліматичних умовах.
7.9. Гігієна повітряного середовища та мікроклімату житла.
7.10. Гігієна освітлення житла.
7.11. Гігієна повітряного середовища житла.
7.12. Профілактика побутових отруєнь та побутового травматизму.
7.13. Синтетичні матеріали та гігієнічні основи їх використання.
7.14. Гігієнічна характеристика сучасних миючих засобів та особливості їх використання з метою догляду за шкірою і волоссям.
7.15. Фізична культура як елемент особистої гігієни людини.
7.16. Зимові види спорту, їх лікувально–профілактичне значення.
7.17. Гігієна туристичного походу.
7.18. Гігієнічні основи використання природних факторів з метою оздоровлення.
7.19. Гігієна відпочинку.
7.20. Шляхи та засоби підвищення стійкості організму до впливу стресових факторів довкілля і соціальних умов життя.
7.21. Режим дня і особиста гігієна школяра.
7.22. Особиста гігієна підлітка.
7.23. Особиста гігієна вагітної жінки.
7.24. Соціально–гігієнічне значення та профілактика паління.
7.25. Соціально–гігієнічне значення та профілактика алкоголізму.
7.26. Соціально–гігієнічне значення та профілактика наркоманії.
7.27. Соціально–гігієнічне значення та профілактика ожиріння.
7.28. Психогігієна та психопрофілактика, їх лікувальне значення.

Додаток 3 .
АЛГОРИТМ ВИКОНАННЯ НДРС
1. Визначте тему і характер роботи (реферат, участь у експериментальному дослідженні, створення ілюстраційних матеріалів і т.п.).
2. Заведіть робочий зошит і в подальшому вносьте в нього всі записи до теми.
3. Проведіть первинний бібліографічний пошук інформації до теми, випишіть
дані про 15-20 джерел, познайомтесь з 3-5 із них, у тому числі з узагальнюючими (в керівництвах, енциклопедіях, підручниках, найважливіших монографіях).
4. Складіть проект плану-змісту роботи, визначте рубрики (питання) для розкриття теми.
5. Узгодьте з викладачем план роботи, порядок та строки її виконання.
6. Вивчіть літературу за темою, що відібрана при первинному бібліографічному пошуку та у процесі подальшої роботи. Випишіть у робочий зошит найважливішу інформацію, у тому числі ілюстрації, таблиці. Продовжуйте пошук інформації по темі. Студенти, які виконують роботу експериментально-дослідну або по створенню ілюстрацій, таблиць, засвоєнню нових методів і таке інше, приступають до безпосередньої роботи по темі.
7. Узагальнюйте матеріали, складайте таблиці, оригінальні схеми, малюнки.
8. Складіть вихідний варіант реферату, порадьтеся з викладачем відносно необхідних виправлень та доповнень.
9. Складіть та оформіть реферат (звіт).
10. Оформлений реферат (звіт) здайте викладачеві в визначений строк, але не пізніше, як за 3 тижні до закінчення семестру .
11. За вказівкою викладача підготуйте коротку (на 10-12 хвилин) доповідь за темою виконаної роботи, з якою ви виступите на заключній студентській конференції (груповій, кафедральній, факультетській, університетській, міжуніверситетській, міжнародній тощо).

Порядок оформлення навчально-дослідницької роботи студента
(НДРС)
Реферат, чи звіт про НДРС повинен включати:
1) Титульний лист, у верхній частині якого вказується:
– найменування університету;
– назва кафедри;
– вчене звання, прізвище, ініціали завідувача кафедри (праворуч).
Посередині аркуша (великими літерами) – назва реферату чи звіту про науково-дослідну роботу.
Трохи нижче, праворуч - прізвище, ініціали виконавця НДРС, вчене звання, прізвище, ініціали керівника (викладача групи).
Внизу аркуша - місто, де знаходиться ВУЗ, та рік виконання роботи.
2) План реферату чи звіту про науково-дослідну роботу.
3) Текст реферату чи науково-дослідної роботи (15-20 сторінок рукописного тексту на стандартних аркушах паперу - А-4).
Текст повинен бути розділений на параграфи (розділи) згідно плану чи змісту.
В тексті реферату потрібно вказувати (в дужках або у фразі) прізвища авторів та рік видання робіт, які ви аналізуєте, співставляєте чи протиставляєте з роботами інших авторів. Бажано текст збагатити демонстративним матеріалом (таблиці, графіки, малюнки), особливо звіти про науково-дослідну роботу.
4) Висновки, в яких відображають порівняльну оцінку розглянутих у рефераті робіт або результати нуково-дослідницької роботи.
5) Список використаної наукової літератури, оформлений згідно вимог бібліографії (приводиться мовами оригіналів):
– для підручників, монографій, авторефератів дисертацій: автори (прізвище, ініціали), назва роботи, - місто видання; назва видавництва, рік видання - кількість сторінок;
– для статей у журналах, збірниках наукових робіт: прізвища, ініціали авторів (приводять три прізвища "та інші"), назву статті. / Назву збірника. - місто, рік видання. - сторінки (від-до).
Керівник (викладач групи) перевіряє реферат чи звіт, на титульній сторінці виставляє оцінку, вказує недоліки, зауваження.


ТЕМА №2. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПРОМЕНИСТОЇ ЕНЕРГІЇ. МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ УЛЬТРАФІОЛЕТОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ І САНАЦІЇ ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА

МЕТА ЗАНЯТТЯ:
1. Ознайомитися з приладами та навчитися вимірювати iнтенсивнiсть ультрафіолетового (уф), видимого та інфрачервоного випромінювання.
2. Оволодіти методикою організації УФ-опромінення (УФО) людей з профілактикичною метою та контролю за його проведенням.
3. Освоїти методику санації повітря ультрафіолетовою радіацією та оцінки ефективності.

ПИТАHHЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Спектральний склад сонячного випромінювання.
2. Характеристика фізичних властивостей та біологічної дії ультрафіолетового, видимого та інфрачервоного випромінювання.
3. Методи визначення інтенсивності ультрафіолетового, видимого та інфрачервоного випромінювання, одиниці вимірювання.
4. Штучні джерела ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання, фотарій.
5. Зрушення у стані здоров'я та захворювання, що виникають внаслідок дії недостатньої і надлишкової сонячної радіації та їх профілактика. (УФ та інфрачервоне випромінювання).
6. При яких захворюваннях та станах застосовують УФО з лікувальною та профілактичною метою.

ЗАВДАННЯ:
1. Ознайомитись з штучними джерелами та приладами для визначення інтенсивності ультрафіолетового, інфрачервоного та видимого випромінювання.
2. Визначити бiологiчну, профiлактичну та фізіологічну дози ультрафіолетового випромінювання.
3. Визначити iнтенсивнiсть інфрачервоного випромiнювання та прослiдкувати за реакцiєю органiзму людини у вiдповiдь на вплив цього випромiнювання.
4. Оцінити ефективність санації повітря за допомогою приладу Кротова.

ЛІТЕРАТУРА:
Гігієна та екологія. Підручник / За ред.. В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова книга, 2006. – С. 34-51.
Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.: За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 207-254.
Даценко І.І., Габович В.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна та основи екології. – К: „Здоров’я”, 2004. – С 445-446.
Гончарук Е.И., Кундиев Ю.И., Бардов В.Г. и др. Пропедевтика гигиены. Общая гигиена./ К: Вища школа. 2000. – С. 254-289.
Р.Д.Габович, Г.Х.Шахбазян, С.С.Познанский. Гигиена – К.: Вища школа, 1983. – С. 31-36, 129-133, 203-207.
Общая гигиена // Г.И.Румянцев, М.П.Воронцов, Е.И.Гончарук и др. – М.: Медицина, 1985.– С. 154-156.
Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. – К.: Здоров’я, 1995. – С. 13-21.
В.А.Покровский. Гигиена. – М., Медицина, 1979. – С. 63-68.
А.А.Минх. Методы гигиенических исследований. – М., Медицина, 1971. – С. 42-47, 52-62, 121-122.
І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 5.
Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни. // За ред. В.Г.Бардова, І.І.Швайко – К., 1994. – ч. 1. – С. 12-24.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття студенти знайомляться з штучними джерелами та приладами для вимірювання ультрафіолетової, інфрачервоної та видимої дiлянки сонячного спектру, визначають бiологiчну дозу ультрафіолетового випромінювання та вивчають особливості впливу інфрачервоного випромiнювання на органiзм людини.

Штучні джерела та прилади для вимірювання iнтенсивностi ультрафіолетової,
інфрачервоної та видимої ділянки сонячного спектра

Штучнi джерела ультрафіолетового випромiнювання: бактерiцидно увiолева лампа (БУВ-30, БУВ-60), еритемно увiолева лампа (ЕУВ-30), ртутно-кварцева лампа (ПРК).
Прилади для фотоелектричного методу вимірювання: фотоiнтенсиметри, ультрафiолетметри, уфiметри, фотоекспозиметри. Одиниці вимiрювання – мкВт/см2 за секунду.
Прилади для фотохiмiчного методу вимірювання за H.З.Кулiчковою: кварцева пробiрка з розчином щавелевої кислоти та азотнокислого уранiлу. Одиницi вимiрювання – мг щавелевої кислоти, що розклалася на см2.
Штучнi джерела інфрачервоного випромiнювання: лампи солюкс та iнфраруж, електрокамiн, полум'я вогню, тепловипромiнювальні поверхні.
Прилади: пiранометр Янiшевського, актинометр Калiтiна, актинометр ЛIОТ, пергелiограф. Одиницi вимiрювання: кал/см2 за хвилину, ват/м2, Дж/м2 за год.
Штучнi джерела видимого випромiнювання: електричне освiтлення – лампи розжарювання, люмiнесцентнi лампи, неелектричні: ліхтар “Летюча миша”, гасові карбідні лампи та ін.. (їх використання обмежене – аварійні ситуації, польові умови).
Прилади: люксметр.
Одиницi вимiрювання – люкс.

Визначення біологічної та профілактичної дози
Біологічна доза (біодоза) являє собою найменший час, впродовж якого опромінення ділянки шкіри ультрафіолетовим випромінюванням викликає слабке її почервоніння (еритему).
Визначення біологічної дози проводиться за методом Горбачова, з використанням біодозиметра, який являє собою планшетку з 6 отворами, що зачиняються рухомою пластинкою. Біодозиметр розміщується на незасмаглій та чутливій до ультрафіолетового випромінювання частині шкіри (нижня третина шкіри живота або внутрішня частина передпліччя) досліджуваного, який розташовується на відстані 0,5 м від джерела випромінювання.
На початку періоду досліджень відчиняють всі віконця. В подальшому, через 1 хвилину зачиняють перше віконце, через 2 хвилини – друге, через 3 хвилини – третє і т.д.
Контроль появи еритеми слід проводити через 6-8 годин після опромінення. Біодозу визначають у хвилинах за номером віконця (і, отже за часом опромінення), в якому еритема з(явилася, проте, була найменшою.
Профілактична доза ультрафіолетового випромінювання складає 1/8 біодози, фізиологічна доза –1/2-1/4, максимальна доза – 1 біодозу для дітей та 2 біодози для дорослих.
Крім того профілактичну дозу можна розрахувати за формулою (1):

1 В
Х = – ( ( – )2 ( А (хв.) (1)
8 С
де, В – відстань від джерела випромінювання до людини (м);
С – стандартна відстань, на якій прийнято визначати біологічну дозу (0,5 м);
А – біологічна доза на стандартній відстані (хв).
Приклад:
Для визначення бiодози бiодозиметр Горбачова-Дальфельда розмiстили на нижнiй третинi шкіри черевної порожнини школяра i опромінювали від 2 до 5 хвилин.

1
2
3
4
5
6


Через 4 години пiсля опромiнення на шкiрi було знайдено 2 червонi смужки. Ураховуючи, що біодоза являє собою найменший час, у даному випадку вона становить 5 хвилин або 300 секунд.
Профiлактична доза дорiвнює 1/8 або 38 сек.
Оптимальна доза складає від 1 хв 15 сек до 1 хв 30 сек.
Максимальна доза становить 5 або 10 хвилин.

Методика оцінки ефективності санації повітря
в умовах використання ультрафіолетового випромінювання
Для оцінки ефективності санації повітря необхідно провести посів повітря на чашки з поживним середовищем аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова до і після опромінення (мал..1).
Опромінення виконують за допомогою бактерицидних ламп ЛБ-30 чи ртутно-кварцевих типу ПРК з урахуванням розрахованої експозиції. Після опромінення проводять повторний посів повітря на чашки Петрі. Після інкубації чашок в термостаті на протязі 24 годин при температурі 37°С підраховують кількість колоній, які виросли на обох чашках, засіяних повітрям до та після опромінення.

Мал. 1. Прилад Кротова для бактеріологічного дослідження повітря
(1 – клиновидна щілина; 2 – обертальний диск; 3 - реометр)

Оцінка мікробного забруднення повітря проводиться шляхом визначення показника мікробного забруднення повітря або мікробного числа, характеризує загальну кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітря та кількістю гемолітичного стафілокока в 1 м3.
Мікробне число розраховується за формулою (2):

1000
М.ч. = А ( –––; (2)
Т V
де, М.ч. – кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітря;
А – кількість колоній на чашці Петрі;
Т – час забору повітря, хв;
V – швидкість пропускання повітря, л/хв.

Бактерицидна дія ультрафіолетової радіації характеризується ступенем ефективності, який показує, на скільки процентів зменшилось число мікроорганізмів в 1 м3 повітря після санації, або коефіцієнтом ефективності, який показує, у скільки разів зменшилась кількість мікроорганізмів у цьому об’ємі.
Санація вважається ефективною, якщо ступінь ефективності становить 80%, а коефіцієнт ефективності – не менше ніж 5.
Мікробне число, що отримане після санації повітря, порівнюють також з рекомендованими величинами допустимого бактеріального забруднення повітря закритих приміщень, які представлені в таблиці 1.

Таблиця 1
Основні показники оцінки мікробного забруднення повітря деяких приміщень

Вид приміщення
Мікробне число


Загальне мікробне число
В т.ч. гемолітичний стрептокок
Характеристика повітря

Житлові приміщення
Громадські приміщення
Дитячі заклади
Дитячі заклади
до 2000
2000–4000
4000–7000
7000
до 10
11–40
40–120
120
дуже чисте
досить чисте
помірно забруднене
забруднене

Операційна

а) до операції
б) після операції
до 500
до 1000
не повинно бути
не більше 3
чисте
чисте

Перев’язочна

а) на початку перев’язки
б) пясля перев’язки
до 500
до 2000
не повинно бути
не більше 3
чисте
чисте

Маніпуляційна
Маніпуляційна
до 1000
до 2000
до 16
до 16
дуже чисте
досить чисте

Лікарняна палата
до 3500
до 100
чисте


Визначення реакції організму у відповідь
на опромiнення інфрачервоним випромiнюванням
До початку опромiнення у трьох дослiджуваних визначають частоту серцевих скорочень, дихання, температуру шкіри, ступінь потовидiлення, теплове самопочуття i заносять у таблицю в графу “До опромiнення” (табл 2). Потiм дослiджуваних розміщують обличчям до електрокамiна: першого – на вiдстанi 0,5 м від нього (1 ккал/хв2), другого на відстані 0,3 м (2 ккал/хв2), третього на відстані 0,2 м (3 ккал/хв2). Час опромiнення становить 5 хвилин. Пiсля опромiнення повторно визначають показники, що були перераховані, i заносять у таблицю в графу “Після опромiнення”.

Таблиця 2
Реакцiя органiзму на опромiнення рiзними кiлькостями iнфрачервоної радiацiї
Показники
1 ккал/см2
2 ккал/см2
3 ккал/см2


до
після
до
після
до
після

Частота серцевих скорочень







Частота дихання







Температура шкіри







Ступінь потовиділення







Теплове самопочуття








Дані щодо вивчення джерел випромінювання та приладів для їх вимірювання, визначення біологічної дози та реакцій організму у відповідь на вплив інфрачервоного випромінювання заносять у протокол, аналізують отримані результати, обгрунтовують гігієнічний висновок і профілактичні рекомендації (гігієнічний висновок та профілактичні рекомендації пишуть в кінці кожного протоколу).

СИТУАЦIЙHІ ЗАДАЧІ

Задача 1
У дитячому санаторії організовано проводиться приймання дітьми сонячних ванн. Щоб отримати максимальну загальнозміцнюючу дію ультрафіолетової радіації лікарю необхідно визначити у школярів біодозу.
Біодозиметр був закріплений в області нижньої третини живота. Тривалість опромінення шкіри в першому віконці – 2 хв, в другому – 3 хв, в третьому – 4 хв, в четвертому – 5 хв, в п’ятому – 6 хв, в шостому – 7 хв. Через 6 годин після опромінення сестра виявила на шкірі дві червоні смуги.
1. Визначіть біодозу (в хв), а також максимальну, фізіологічну та профілактичну дози (в сек ).
2. Перерахуйте зрушення в стані здоров'я та захворювання дітей характерні для переопромінення їх ультрафіолетовою радіацією.

Задача 2
Робітник склодувної майстерні скаржиться на головний біль, роздратованість, послаблення зору – він бачить оточуючі предмети ніби крізь сітку.
Об’єктивно : гіперемія склери, потовщення рогівки. Гострота зору обох очей – 0,7, зниження прозорості кришталика. Індивідуальними захисними засобами не користується.
1. Поставте діагноз захворювання, вкажіть оздоровчі та профілактичні заходи, необхідні в даному випадку.
2. Дайте гігієнічну характеристику етіологічного фактора.

Задача 3
Медична сестра працює в фізіотерапевтичному кабінеті, обслуговує електроапаратуру, яка випромінює радіацію всіх ділянок електромагнітного спектра. Засобами захисту сестра не користується. Скаржиться на біль та відчуття “піску” в очах, неможливість дивитись на яскраве світло. Об’єктивно спостерігається гіперимія та набряк кон’юнктиви очей.
1. Поставте діагноз захворювання, вкажіть який фактор викликав дане захворювання. Дайте відповідні гігієнічні рекомендації.
2. Перерахуйте ділянки спектра електромагнітного випромінювання.

Задача 4
При посіві повітря операційної аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова на чашці Петрі з м’ясо-пептонним агаром, через добу експозиції в термостаті проросло 98 колоній мікробних тіл. Після санації повітря, яку здійснювали чотирма лампами БУВ–30 впродовж 6 годин, зробили повторний посів. Умови посіву в обох випадках тотожні – швидкість посіву 10 л/хв протягом 5 хвилин. При повторному посіві виросло 6 колоній.
1. Дайте оцінку чистоті повітря операційної до і після санації.
2. Оцініть ефективність санації за походженням ступеня і коефіцієнта ефективності.

Задача 5
Для санації повітря в шкільному класі (площа 50 м2, висота 3,5 м), в період епідемії грипу використовували опромінювач лампи БУВ–30, який працював впродовж години. Посів повітря до і після опромінення здійснювали аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова (швидкість посіву 20 л/хв, час – 5 хв).
1. Дати гігієнічну оцінку ефективності санації, якщо до опромінення виросло 86 колоній, а після – 64.

Задача 6
Для санації повітря в лікарняній палаті (площа 28 м2, висота 3 м) використовували опромінювач з лампою БУВ-30 протягом години. Посів повітря до і після опромінення здійснювали аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова (швидкість посіву 10 л/хв, час – 5 хв).
Дати гігієнічну характеристику проведеній санації, якщо до опромінення виросло 78 колоній, а після – 13.

Задача 7
Еритемна доза у дітей дитячого садка на стандартній відстані 0,5 м від маячного опромінювача з 10 лампами ЛЕ-30 виникла в середньому за 1 хвилину.
Розрахуйте профілактичну дозу на відстані 2,5 м – найближчої відстані, на якій навколо опромінювача можна розмістити групу дітей у 25 осіб.

Задача 8
Як лікар медико-санітарної частини шахти, розрахуйте для чергової медичної сестри фотарію термін профілактичного УФ опромінення шахтарів. Фотарій обладнано двохсторонніми рядами еритемних ламп ЛЕ-30, встановлених на відстані 1,5 м від шеренги розміщення шахтарів. Еритемна доза, визначена у кількох шахтарів на відстані 0,5 м від одного з рядів ламп, склала 1,5 хв.

Задача 9
На якій відстані від маячного опромінювача з прямою ртутно-кварцовою лампою (ПРК) слід розмістити для профілактичного опромінення групу хворих кардіологічного відділення, якщо еритемна доза на стандартній відстані 0,5 м у більшості з них склала 0,5 хв.

Задача 10
Розрахуйте тривалість санації повітря операційної однією лампою ЛБ-30, якщо до пробної санації з повітря апаратом Кротова висіяно 8 000 мікроорганізмів/м2, а після санації – 3 800 мікроорганізмів/м2.


ТЕМА №3. МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ТА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ПРИРОДНОГО ТА ШТУЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ ПРИМІЩЕНЬ

МЕТА ЗАHЯТТЯ:
Оволодіти методикою гігієнічної оцінки природного та штучного освітлення у приміщенні та навчитися розробляти гігієнічні рекомендації щодо його покращання.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Фізичні основи освітлення.
2. Зорові функції та їх залежність від освітлення.
3. Гігієнічні вимоги до освітлення житлових та виробничих приміщень, лікарень, шкіл.
4. Методи гігієнічної оцінки природного та штучного освітлення.
5. Зрушення у стані здоров(я та захворювання, що виникають внаслідок впливу недостатньої та надлишкової освітленості.

ЗАВДАННЯ:
1. Оволодіти методикою визначення освітленості робочого місця за допомогою люксметра.
2. Дати гігієнічну оцінку природному освітленню навчальної лабораторії з використанням описового, геометричного та світлотехнічного методів.
3. Дати гігієнічну оцінку штучному освітленню навчальної лабораторії з використанням описового , розрахункового та світлотехнічного методів.
4. Розв(язати ситуаційні задачі за темою практичного заняття.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. Вінниця: Нова Книга, 2006. С. 51-71.
2. І.І. Даценко, Р.Д. Габович. Профілактична медицина. К.: Здоров’я, 2004. – С. 278–281 .
3. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.; За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 197–207.
4. Р.Д.Габович, Г.Х.Шахбазян, С.С.Познанский. Гигиена – К.: Вища школа, 1983. – С.129–134.
5. Общая гигиена // Г.И.Румянцев, М.П.Воронцов, Е.И.Гончарук и др. – М.: Медицина, 1985.– С. 271–276.
6. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. – К.: Здоров’я, 1995. – С. 298–301.
7. В.А.Покровский Гигиена. – М., Медицина, 1979. – С. 191–194.
8. А.А.Минх. Методы гигиенических исследований. – М., Медицина, 1971. – С. 278–293.
9. І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 3–5.
10. Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни. // За ред. В.Г.Бардова, І.І.Швайко – К.; 1994. – ч. 1. – С. 26–29.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття студенти знайомляться з будовою люксметра та методикою роботи з ним, проводять дослідження стану природного та штучного освітлення у навчальній лабораторії.

Гігієнічна оцінка природного освітлення
Гігієнічна оцінка природного освітлення проводиться за допомогою описового, геометричного та світлотехнічного методів.
Описовий метод передбачає визначення поверху, на якому знаходиться приміщення, кількості вікон та їх орієнтації і розмірів, типу скла, ступеня його забруднення, ширини простінків, наявності на вікнах та за ними предметів, що затiнюють, характеру і кольору пофарбування стiн, стелi та меблiв.
Геометричний метод заснований на визначенні величин свiтлового коефiцiєнта, коефiцiєнта заглиблення, проекцiї небосхилу, кутів падіння та отвору.
Свiтловий коефiцiєнт – це вiдношення площі поверхнi всiх вiкон, що засклена, до площi пiдлоги. Для навчальних примiщень світловий коефіцієнт повинен дорівнювати 1:4 – 1:5; для лiкарняних палат – 1:5 – 1:6; для житлових примiщень – 1:6 –1:8.
Коефiцiєнт заглиблення – це вiдношення вiдстані вiд вiкна до протилежної стiни до вiдстані вiд верхнього краю вiкна до пiдлоги. Величина коефіцієнта заглиблення повинна бути не більш ніж 2.
Проекцiя небосхилу – частина небосхилу, яку можна побачити через вiкно з робочого мiсця, найбiльш вiддаленого вiд вiкна. Проекція небосхилу повинна бути не менш ніж 30 см.
Кут падіння та кут отвору визначають для найбільш віддаленої від вікон робочої поверхні. Кут падіння указує на те, під яким кутом промені світла падають на робочу поверхню, кут отвору надає уявлення про величину небосхилу, який безпосередньо освітлює робоче місце. Відповідно до гігієнічних вимог, величина кута падіння повинна перевищувати 27°, кута отвору – перевищувати 5°.
Визначення кута падіння ( (кут АВС на найбільш віддаленому від вікон робочому місці, утвореного горизонтальною лінією чи площиною АВ від робочого місця до нижнього краю вікна (підвіконня) та лінією (площиною) від робочого місця до верхнього краю вікна АС) (див. мал.).


Мал. Схема визначення кута падіння та кута отвору

У зв’язку з тим, що цей кут утворює з лінією засклення вікна прямокутний трикутник, то його визначають за тангенсом – відношенням висоти вікна ВС над рівнем робочого місця (протилежний катет) до відстані від вікна до робочого місця АВ (прилеглий катет). За значенням тангенсу в таблиці 3 знаходять кут падіння (.
tg ( = ВС/АВ
Визначення кута отвору ( (кута САD, під яким з робочої точки видно ділянку неба). Цей кут визначають як різницю між кутом падіння ( та кутом затінення (-кутом DАВ на робочому ж місці між горизонталлю та площиною від робочого місця до вершини затінюючого об’єкта – будівлі, дерев, гір (див. мал.) .
Для визначення кута затінення знаходять на вікні точку перетину лінії (чи площини) від робочого місця до вершини затінюючого об’єкту Д, ділять величину катета ВД на АВ (тангенс кута затінення), а в таблиці знаходять кут затінення (.
tg ( = ВД/АВ
кут отвору – ( =(( ( ((
Таблиця 1
Таблиця натуральних тригонометричних величин
Тангенс
Кут, град.
Тангенс
Кут, град.
Тангенс
Кут, град.

0
0
0,287
16
0,601
31

0,020
1
0,306
17
0,625
32

0,030
2
0,325
18
0,649
33

0,050
3
0,344
19
0,675
34

0,090
5
0,364
20
0,700
35

0,105

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
Свiтлотехнiчний метод пов’язаний з необхідністю визначення та гігієнічної оцінки величини коефiцiєнта природної освiтленості.
Коефіцієнт природної освітленості – це процентне вiдношення освiтленостi горизонтальної поверхнi всерединi примiщення до освiтленості розсіяним світлом подібної горизонтальної поверхнi пiд вiдкритим небом.
Освiтленiсть вимiрюється люксметром, а потiм за допомогою формули (1) визначається коефіцієнт природної освітленості:

Е прим.
КПО = –––– · 100 % ; (1)
Е від.

де КПО – коефіцієнт природної освітленості (%);
Е прим. – освітленість всередені приміщення (лк);
Е від. – освітленість під відкритим небом (лк).
Для навчальних приміщень коефіцієнт природної освітленості повинен перевищувати 1,25–1,5%; для житлових i допомiжних примiщень – перевищувати 1,0%; для лікарняних палат – перевищувати 0,5%; для операційних – перевищувати 2,0%.

Методика роботи з люксметром

Люксметр Ю-116 чи Ю-16 складається з двох основних частин – фотоелемента та дзеркального гальванометра. Фотоелемент закритий матовим склом і приєднується до клем гальванометра, він спрацьовує під впливом світла, виробляючи електричний струм, силу якого вимірюють гальванометром. Стрілка його вказує число люксів, що відповідає досліджувальній освітленості.
На панелі вимірювального приладу типу Ю-116 встановлено кнопки перемикача і табличку зі схемою, яка зв’язує дію кнопок та насадки з різними діапазонами вимірювань. Прилад має дві шкали: 0 – 100 і 0 – 30. На кожній шкалі точками зазначено початок діапазону вимірювань: на шкалі 0 – 100 точка знаходиться над позначкою 20, на шкалі 0 – 30 над позначкою 5. Також є коректор для встановлення стрілки на нульове положення, який регулюється викруткою.
Селеновий фотоелемент, що приєднується до приладу за допомогою вилки, знаходиться в пластмасовому корпусі. З метою зменшення похибки використовують сферичну насадку на фотоелемент, виготовлену з білої світлорозсіюючої пластмаси та непрозорого кільця. Ця насадка застосовується паралельно з однією із трьох інших насадок-фільтрів, які мають коефіцієнти ослаблення 10, 100, 1000, що розширює діапазони вимірювань.
У процесі вимірювання стрілку приладу встановлюють на нульовій поділці шкали, потім напроти натисненої кнопки визначають вибране за допомогою насадок найбільше значення діапазону вимірювання. При натискуванні кнопки, напроти якої написано найбільше значення діапазону вимірювань, кратне 10, слід користуватися для відліку показів шкалою 0 – 100, при натиснутій кнопці, проти якої нанесено значення діапазону, кратне 3, шкалою 0 – 30. Показання приладу в поділках за відповідною шкалою множать на коефіцієнт ослаблення, що позначений на відповідній насадці.
Прилад відградуйовано для вимірювання освітленості, яку створюють лампи розжарювання. Для природного світла вводять поправочний коефіцієнт 0,8; для люмінесцентних ламп денного світла (ЛД) – 0,9; для ламп білого кольору (ЛБ) – 1,1.
На гальванометрi люксметра Ю-16 знаходяться три шкали: верхня – вiд 0 до 25 лк, середня – від 0 до 100 лк та нижня – від 0 до 500 лк. Цiна подiлки верхньої шкали – 0,5 лк, середньої – 2 лк, нижньої – 10 лк. Для вимiрювання освiтленостi перемикач установлюють на певний дiапазон (25, 100, 500) таким чином, щоб стрiлка вiдхилялась вправо вiд нульової точки, і здійснюють розрахунки, які надають інформацію про характер освітленості робочої поверхні у люксах. Якщо вимiрювання проводиться зі свiтлопоглинаючою насадкою, показники множать на 100.

Гігієнічна оцінка штучного освітлення
Гігієнічна оцінка штучного освiтлення проводиться за допомогою описового, розрахункового та свiтлотехнiчного методів.
Описовий метод передбачає визначення виду освiтлення, кількості світлоточок, типу ламп (лампи розжарювання або люмiнiсцентнi лампи) та їх кiлькості, типу освiтлювальної арматури, її стану, висоти пiдвiшування ламп тощо.
Розрахунковий метод заснований на оцінці показників рiвномiрності та достатності освiтлення.
Рiвномiрнiсть освітлення визначається за величиною площi примiщення, що припадає на одну свiтлоточку. Освiтлення вважається рiвномiрним, якщо на кожну свiтлоточку припадає не більш ніж 8–9 м2.
Достатнiсть освiтлення визначається за величиною питомої потужностi, тобто за показниками кількості Вт, що припадають на 1 м2 приміщення. Для ламп розжарювання достатня питома потужність складає 36 Вт/м2, для люмiнiсцентних ламп – 24 Вт/м2.
Свiтлотехнiчний метод передбачає визначення освітленості робочих місць приміщення з використанням люксметра.
Інтенсивність штучного освiтлення у випадку застосування в навчальному приміщенні ламп розжарювання повинна бути не меншою ніж 150 лк, у випадку застосування люмінісцентних ламп – не меншою ніж 300 лк.
Таблиця 2
Норми природного освітлення деяких приміщень різного призначення
Вид приміщення
Коефіцієнт природної освітленості (КПО)
Світловий коефіцієнт (СК)
Кут падіння (()
Кут отвору
(()
Коефіцієнт заглиблення приміщення


не менше

не менше
не менше
не більше

1. Учбові приміщення (класи)
1,25-1,5 %
1:4 – 1:5
27(
5(
2

2. Житлові кімнати
1,0 %
1:5 – 1:6
27(
5(
2

3. Лікарняні палати
0,5 %
1:6 – 1:8
27(
5(
2

4. Операційні
2,0 %
1:2 – 1:3
27(
5(
2

Таблиця 3

Показники оптимальної овітленості робочих місць різних приміщень

Назва приміщень
Освітленість робочих місць, лк

1.
Читальні зали
300

2.
Конферецзали
200

3.
Лабораторії аналітичні
500

4.
Класи, аудиторії, навчальні кабінети та лабораторії
500

5.
Кабінети та кімнати викладачів
400

6.
Дитячі дошкільні приміщення
200

7.
Обідні зали, буфети
200

8.
Житлові кімнати
100

9.
Приміщення лікувально-профілактичних закладів:
лікарняні палати
вестибюль
реєстратура
кімната чергового лікаря
ординаторська
перев’язочна
процедурна

200
50
200
300
300
150
150


СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1
Розрахуйте світловий коефіцієнт та дайте йому гігієнічну оцінку, якщо житлова кімната розміром 3,5 х 5 м, має одне вікно прямокутної форми з розмірами 2,5 х 1,8 м. Укажіть які додаткові фактори будуть впливати на умови освітлення в приміщенні.

Задача 2
Глибина шкільного класу становить 5 м, висота вікна – 2 м, висота від підлоги до підвіконня – 0,8 м, проекція видимої частини небосхилу 0,5 м. Розрахуйте кут падіння та кут отвору для найбільш віддаленої точки за допомогою таблиць натуральних значень тригонометричних величин та дайте їм гігієнічну оцінку.

Задача 3
Розрахуйте коефіцієнт природного освітлення навчального приміщення, якщо освітленість на робочому місці становить 200 лк, а зовні – 20000 лк, укажіть чи відповідає цей результат гігієнічним вимогам.

Задача 4
Навчальна лабораторія розмірами 9 х 7 м, має 3 вікна прямокутної форми, розміри яких становлять 2,5 х 1,7 м. Площа віконних рам складає 20% від площі вікон, висота верхнього краю вікна над підлогою – 3,3 м. Проекція небосхилу дорівнює 40 см. Освітленість у приміщенні становить 170 лк, на вулиці – 4200 лк.
Дайте гігієнічну оцінку природному освітленню в навчальній лабораторії.

Задача 5
Проведено обстеження штучного освітлення у середній загальноосвітній школі, де є десять класів з різними типами ламп. У п’яти класах використовуються люмінісцентні лампи, в інших – лампи розжарювання. Розміри класів: висота – 3,2 м, глибина – 6,0 м, довжина – 9,0. Кількість світильників – 6, потужність кожного становить – 40 Вт. Лампи обладнані освітлювальною арматурою розсіяного світла. Дайте гігієнічну оцінку штучному освітленню класів. Назвіть можливі захворювання при недостатньому освітленні.
Приведіть класифікацію освітлювальної арматури.

Задача 6
В ході вивчення працездатності учнів 5-б класу, лікар встановив наявність явищ передчасної втоми. Під час гігієнічної оцінки умов навчання встановлено: в класі з розмірами 8 х 8 х 3 м для штучного освітлення використовуються 5 ламп розжарювання, розташованих на стелі, 2 з яких не функціонують. Потужність кожної лампи – 40 вт. Освітлювальна арматура типу СК–300. Обгрунтуйте гігієнічний висновок щодо стану штучного освітлення класу. Перерахуйте можливі зміни в організмі та захворювання при недостатньому штучному освітленні.
Задача 7
Дайте гігієнічну оцінку штучному освітленню навчальної лабораторії площею 64 м2, в якій використовуються лампи денного освітлення потужністю по 20 вт кожна, що розташовані на стелі у 6 світлоточках по 2 лампи.

Задача 8
Маніпуляційна кардіологічного відділення площею 20 м2 освітлюється шістьма світильниками прямого світла, потужність кожного з яких складає 40 Вт. Дайте гігієнічну оцінку освітленості маніпуляційної.


ТЕМА №4. МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ І ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ТЕМПЕРАТУРНО-ВОЛОГІСНОГО РЕЖИМУ ПРИМІЩЕНЬ ТА НАПРЯМКУ І ШВИДКОСТІ РУХУ ПОВІТРЯ

МЕТА ЗАНЯТТЯ.
1. Оволодіти методикою гігієнічної оцінки температурно-вологісного режиму приміщень.
2. Засвоїти методику визначення та гігієнічної оцінки швидкості та напрямку руху повітря у навчальній лабораторії, приміщеннях житлового, громадського та виробничого призначення.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ.
1. Основи фізіології теплообміну людини та його зв'язок з мікрокліматичним режимом навколишнього середовища. Шляхи тепловіддачі.
2. Визначення поняття “мікроклімат”. Фактори, що характеризують мікроклімат та їх гігієнічне значення.
3. Види мікроклімату. Поняття про комфортний та дискомфортний мікроклімат.
4. Показники, що характеризують рух та напрямок руху повітря.
5. Поняття про «розу вітрів» її практичне використання у запобіжному санітарному нагляді при проектуванні будівництва.
6. Методика роботи з приладами, що призначені для визначення температури повітря.
7. Методика роботи з приладами, що призначені для визначення вологості повітря.
8. Методика роботи з приладами для визначення швидкості та напрямку руху повітря.
9. Системи підсилення руху повітря у приміщеннях. Природна і штучна вентиляція.
10. Зрушення у стані здоров’я та захворювання, що виникають внаслідок впливу на організм людини дискомфортного мікроклімату. Заходи профілактики.
11. Гігієнічна оцінка температурно-вологісного режиму та швидкості руху повітря в приміщеннях житлових і громадських будівель.

ЗАВДАННЯ:
1. Ознайомитися з приладами для визначення температури та вологості повітря (термометр, термограф, гігрометр, гігрограф, психрометр) та швидкості руху і охолоджуючої здатності повітря.
2. Оволодіти методикою визначення температурно-вологісного режиму приміщень та методикою кататермометрії.
3. Дати гігієнічну оцінку температурно-вологісного режиму та швидкості руху повітря приміщення навчальної лабораторії.
4. Розв’язати ситуаційні задачі за темою заняття.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. Вінниця: Нова Книга, 2006. С. 259-276.
2. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. /Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін./ За ред. Є.Г.Гончарука.- К.: Вища школа, 1995.-С. 118-137.
3. Общая гигиена. Пропедевитика гигиены. Гончарук Е.И., Кундиев Ю.И., Бардов В.Г. и др. – К.: Вища школа, 2000. – С. 217-237.
4. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять. /І.І.Даценко, О.Б.Денисюк, С.Л.Долошицький /За ред. І.І.Даценко. –Львів: Світ, 1992. – С. 13-17.
5. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. – К.: Вища школа, 1983. – С. 36-40, 121-123, 203-207, 270-, 284-285.
6. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1971. – С. 11-18.
7. І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 5–6.
8. Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни. // За ред.В.Г.Бардова, І.І.Швайко –К., 1994.– ч.1. – С. 38–42.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

У години самопідготовки необхідно ознайомитися з будовою та роботою приладів, що призначені для визначення температури та вологості повітря, зокрема термометра, термографа, гігрометра, гігрографа, психрометра тощо, приладів, що призначені для визначення швидкості руху та охолоджуючої здатності повітря.
Після перевірки рівня вихідних знань студенти визначають температуру, вологість охолоджуючу здатність та швидкість руху повітря, здійснюють гігієнічну оцінку мікроклімату навчальної лабораторії.
Мікроклімат являє собою сукупність фізичних факторів, які впливають на тепловий стан організму. Тому до основних його параметрів відносять показники температурного режиму приміщень, вологості та швидкості руху повітря.

Визначення температурного режиму приміщень

Температура повітря визначається термометрами (ртутними, спиртовими i електричними) та термографами у градусах (°С) за шкалою Цельсія.
Середня температура у примiщеннi визначається на рiвнi росту людини (1,5 м від підлоги) у п’яти точках: одна з них знаходиться в центрі приміщення, а інші чотири – по його кутах. Після проведення вимірювань визначають середню арифметичну величину, яка і є показником середньої температури. Дослідження повторюють через 10–15 хвилин.
Величину перепаду температури по горизонталi одержують шляхом визначення рiзницi температур у трьох точках: на відстані 0,5 м вiд зовнiшньої стiни, в центрі примiщення та на відстані 0,5 м вiд внутрiшньої стiни.
Величину перепаду температури по вертикалi одержують шляхом визначення рiзницi в показниках термометрів, які розташовані відповідно на відстані 10 см вiд пiдлоги, 1,5 м вiд пiдлоги та 10 см вiд стелi.
Добовий перепад температур визначається шляхом зіставлення показників денної та нічної температур.
Оптимальними слiд вважати середню температуру в приміщенні у межах 20–22° С, перепади температури по горизонталi та вертикалi – до 2–3°С, добовий перепад – до 2°С (при використанні центрального опалення) та до 5°С (у разі застосування місцевого опалення).
Для повної характеристики температурного режиму приміщень заміри температури проводяться в 6 та більше точках.
Термометри (ртутні, спиртові, електричні, чи сухі термометри психрометрів) розміщують на штативах по діагональному перерізу лабораторії в 3 точках на висоті 0,2 м від підлоги і в 3 точках на висоті 1,5 м від підлоги (відповідно, точки t2, t4, t6 та t1, t3, t5) та на відстані 20 см від стіни за схемою:


.
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·а) план приміщення; б) вертикальний розріз приміщення.

Показання термометрів знімають після експозиції 10 хв. в точці вимірювання.
Розрахунок параметрів температурного режиму повітря приміщень:
а) середня температура приміщення:

а) tсер.= 13 EMBED Equation.3 1415,

б) перепад температури повітря по вертикалі:
(tверт. = 13 EMBED Equation.3 1415 - 13 EMBED Equation.3 1415,

в) перепад температури повітря по горизонталі:
(tгор.= 13 EMBED Equation.3 1415 - 13 EMBED Equation.3 1415

Схеми і всі розрахунки заносять в протокол, складають гігієнічний висновок. При цьому керуються тим, що оптимальна температура повітря в житлових і учбових приміщеннях, палатах для госпіталізації соматичних хворих повинна бути в інтервалі +18 – +21оС, перепад температури по вертикалі повинен бути не більше 1,5-2,0оС, а по горизонталі – не більш 2,0-3,0оС. Добові коливання температури визначають за термограмою, яку готує лабораторія за допомогою термографа, і нормуються в межах 6оС.
Критеріями гігієнічної оцінки житлових і громадських приміщень є допустимі та оптимальні норми температури, представлені в таблиці 1.
Таблиця 1
Норми температури для житлових, громадських
і адміністративно-побутових приміщень

Період року

Температура


Оптимальна
Допустима

Теплий
20-22оС
23-25оС
Не більше, ніж на 3оС вище розрахункової температури зовнішнього повітря*

Холодний і перехідний
20-22оС
18 – 22оС**

Примітка:
* Для громадських і адміністративно-побутових приміщень з постійним перебуванням людей допустима температура не більше 28оС, а для районів з розрахунковою температурою зовнішнього повітря 25оС і вище – не більше 33оС.
** Для громадських і адміністративно-побутових приміщень з перебуванням людей в вуличному одязі допустима температура 14оС.
Норми встановлено для людей, які знаходяться в приміщенні більше 2 годин і безперервно.
Норми температури повітря робочої зони виробничих приміщень регламентуються Держстандартом 12.1.005-88 “Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони” у залежності від пори року (холодна, тепла) та категорії робіт (легка, середньої важкості, важка).
Так, оптимальні норми температури в холодний період встановлені в межах 21-24оС при виконанні легкої роботи та 16-19оС при виконанні важкої роботи. В теплий період, ці інтервали відповідно 22-25оС і 18-22оС. Допустима максимальна температура в теплий період не більше 30оС, мінімальна в холодний період – 13оС.

Визначення вологості повітря

Визначення вологості повітря проводиться з використанням таких приладів, як стаціонарний психрометр Августа, аспіраційний психрометр Ассмана, гігрометр та гігрограф.

Визначення абсолютної та відносної вологості повітря станційним психрометром Августа
Резервуар психрометра заповнюють водою. Тканину, якою обернено резервуар одного з термометрів приладу опускають у воду з тим, щоб сам резервуар був на відстані ( 3 см над поверхнею води, після чого психрометр підвішують на штативі в точці визначення. Через 8-10 хвилин знімають показники сухого і вологого термометрів.
Абсолютну вологість вираховують за формулою Реньо:

А = f – a
· (t - t1) B,

де А – абсолютна вологість повітря при даній температурі в мм рт.ст.;
f – максимальний тиск водяної пари при температурі вологого термометра (знаходять у таблиці насичених водяних парів, табл. 3);
а – психрометричний коефіцієнт, який дорівнює 0,0011 для закритих приміщень;
t – температура сухого термометра;
t1 – температура вологого термометра;
В – барометричний тиск у момент визначення вологості (знаходять за показаннями барометра), мм рт.ст.
Відносну вологість розраховують за формулою:

P = 13 EMBED Equation.3 1415,

де Р – відшукувана відносна вологість, %;
А – абсолютна вологість, мм рт.ст.;
F – максимальний тиск водяної пари при температурі сухого термометра, в мм рт.ст. (знаходять у таблиці насичених водяних парів, табл.3).

Визначення абсолютної та відносної вологості повітря аспiрацiйним психрометром Ассмана

Аспіраційний психрометр Ассмана складається з двох ртутних термометрiв, якi розмiщуються у металевому цилiндрi (сухого та волого). Крім того, у верхнiй частинi прилада розташований вентиляцiйний пристрiй.
Перед початком дослідження необхідно піпеткою змочити ртутний резервуар вологого термометра дистильованою водою, а потiм завести вентиляційний пристрій у залежності від пори року на 5–10 хвилин.
Прилад закріплюють в дослiджуванiй точці на штативі. Психрометр не можна тримати в руках, у зв(язку з тим, що вiн буде нагріватися, а це впливатиме на показники приладу.
Після проведення дослідження визначають показники сухого та вологого термометрів. Для визначення абсолютної вологості використовують формулу (1):

В
К = А – 0,5 · (tсух.– t вол.) · – ; (1)
755

де К – абсолютна вологiсть (мм.рт.ст.);
А – максимальне напруження водяних парiв при температурі
вологого термометра (мм.рт.ст.);
0,5 – постiйний психрометричний коефiцiєнт;
t сух. – температура сухого термометра (°);
t вол. – температура вологого термометра (°);
В – атмосферний тиск у момент дослiдження (мм.рт.ст.);
755 – середнiй атмосферний тиск (мм.рт.ст.);
Визначення вiдносної вологостi проводять за формулою (2):

К
С = –– · 100 ; (2)
В

де С – вiдносна вологiсть (%);
К – абсолютна вологiсть (мм.рт.ст);
В – максимальна вологiсть при температурi сухого термометра
(мм.рт.ст.).
Максимальну вологість повітря при температурі вологого та сухого термометрів визначають за даними, що представлені в таблиці 1.
Вiдносна вологiсть вважається оптимальною, якщо вона знаходиться у межах 40–60%, допустимою – якщо коливається від 30 до 70%.
Теплове самопочуття визначається шляхом опитування з наступним визначенням кількості студентів, які почувають себе комфортно або дискомфортно. Одержані дані вивчення температурно-вологісного режиму навчальної лабораторії заносять до протоколу, здійснюють їх гігієнічну оцінку та обгрунтовують гігієнічні висновки та рекомендації.

Таблиця 2
Максимальна вологість повітря при різних температурах
Темпера-тура повітря, °С
Максимальна вологість, мм.рт.ст.
Темпера-тура повітря, °С
Максимальна вологість, мм.рт.ст.
Темпера-тура повітря, °С
Максимальна вологість, мм.рт.ст.

10
9,209
17
14,530
25
23,756

11
9,844
18
15,477
27
26,739

12
10,518
19
16,477
30
31,842

13
11,231
20
17,735
32
35,663

14
11,987
21
18,650
35
42,175

15
12,788
22
19,827
37
47,067

16
13,634
24
22,377
40
55,324


Таблиця 3
Норми відносної вологості в зоні житлових, громадських і адміністративно-побутових приміщень (Витяг з БНіП 2.04.05-86)
Період року
Відносна вологість, %


Оптимальна
Допустима

Теплий
30-60
65*

Холодний і перехідний
30-45
65


Примітка:* В районах з розрахунковою відносною вологістю зовнішнього повітря більше 75% допустима вологість – 75%.
Норми встановлено для людей, які знаходяться в приміщенні більше 2 годин безперервно.
Дефіцит насичення (різниця між максимальною та абсолютною вологістю повітря) визначають по таблиці насичених водяних парів: від значення максимальної вологості повітря при показаннях сухого термометра психрометра віднімають абсолютну вологість повітря, розраховану за формулами Реньо чи Шпрунга.
Фізіологічний дефіцит насичення (різницю між максимальною вологістю повітря при температурі тіла – 36,5оС і абсолютною вологістю повітря) визначають по тій же таблиці насичених водяних парів (табл. 3).
Точку роси (температуру, при якій абсолютна вологість повітря стає максимальною) знаходять по тій же таблиці насичених водяних парів (табл. 3) у зворотному напрямку: за значеннями абсолютної вологості знаходять температуру, при якій ця вологість буде максимальною.
Добові коливання температури, вологості повітря та атмосферного тиску визначають за допомогою, відповідно, термографа, гігрографа, барографа.
Атмосферний тиск визначається за допомогою барометра-анероїда, шкала якого градуйована в мм рт.ст. або в кілопаскалях.

ВИЗHАЧЕHHЯ ОХОЛОДЖУЮЧОЇ ЗДАТHОСТI I
ШВИДКОСТI РУХУ ПОВIТРЯ

Швидкість руху атмосферного повітря (а також руху повітря у вентиляційних отворах) визначають за допомогою анемометрів: чашечного (при швидкостях від 1 до 50 м/с) і крильчатого (0,5 – 10 м/с). Робота вертикально встановленого чашечного анемометра не залежить від напрямку вітру; крильчатий анемометр потрібно чітко орієнтувати віссю на напрям вітру.
Для визначення швидкості руху повітря спочатку записують вихідні показники циферблатів лічильника (тисячі, сотні, десятки та одиниці), відключивши його від турбінки, виставляють анемометр у місці дослідження (наприклад, в створі відкритого вікна, вентиляційного отвору, надворі). Через 1–2 хв. холостого обертання вмикають одночасно лічильник обертів і секундомір. Через 10 хв. лічильник відключають, знімають нові показники циферблатів і розраховують швидкість обертання крильчатки (кількість поділок шкали за секунду – А):
А = 13 EMBED Equation.3 1415,
де: N1 – показання шкали приладу до вимірювання;
N2 – показання шкали приладу після вимірювання;
t – термін вимірювання в секундах.

За значенням “А” поділок/сек. на графіку (у кожного анемометра є свій індивідуальний графік згідно заводського номера приладу, що додається до анемометра), знаходять швидкість руху повітря в м/сек.
Для цього по графіку анемометра на осі абсцис знаходять відмітку, відповідну швидкості обертання в об/с, піднімають перпендикуляр до косої лінії графіка, а звідси вліво на осі ординат знаходять значення швидкості руху повітря в м/с.
Сила вітру визначається за 12-бальною шкалою: від штилю – 0 балів (швидкість руху повітря 0 – 0,5 м/с) до урагану – 12 балів (швидкість руху повітря 30 і більше м/с).
Детальніше шкала сили вітрів і швидкості руху повітря наведена в таблиці 3.
Таблиця 4
Шкала швидкості руху повітря в балах
Бал
Сила вітру
Швидкість руху повітря, м/с

0
Штиль (безвітря)
0,0 – 0,5

1
Ледь помітний вітерець
0,6 – 1,7

2
Дуже слабкий вітер
1,8 – 3,3

3
Слабкий вітер
3,4 – 5,2

4
Незначний вітер
5,3 – 7,4

5
Доволі сильний (свіжий) вітер
7,5 – 9,6

6
Сильний вітер
9,7 – 12,4

7
Дуже сильний вітер
12,5 – 15,2

8
Надзвичайно сильний вітер
15,3 – 18,2

9
Буря (шторм)
18,3 – 21,5

10
Сильна буря
21,6 – 25,1

11
Дуже сильна буря
25,2 – 29,0

12
Ураган
29,0 і більше


Швидкість руху повітря менше 1 м/сек анемометрами визначати не можливо.
Спочатку визначають охолоджуючу здатнiсть повiтря, для чого кататермометр занурюють у гарячу воду (близько 80(С) i нагрiвають, поки рівень стовбчика спирту не пiднiметься до половини верхнього розширення капiляра. Пiсля чого прилад витирають насухо i пiдвiшують на штативi в мiсці спостереження, захищаючи його вiд впливу променистої енергiї. Потiм слiдкують за секундомiром, впродовж якого часу стовбчик спирту опуститься з 38 до 35( С. Дослiд повторюють тричі i визначають середнє значення часу. Розрахунок величин охолоджуючої здатностi повiтря проводиться за формулою (1):

Ф (t1 – t2) Ф (38 – 35)
H = ––––– = –––––– ; (1)
а а

де: H – шукома величина охолоджуючої здатностi повiтря ( мкал/с);
t1 i t2 – вихідна i кiнцева температури ((С);
Ф – фактор приладу (позначений на тильному боці кожного кататермометра) постійна величина, яка вказує на кількість тепла, що витрачається з 1 см2 резервуару кататермометра за час опускання стовбчика спирту з 38 до 35( С;
а – число секунд, впродовж якого стовбчик спирту опускається з 38(С до 35(С.
Наприклад: якщо Ф дорівнює 140, час опускання стовбчика спирту з 38(С до 35(С становить 56,7 сек.
140 (38–35)
Н = –––––– = 7,4 мкал/с.
56,7

Примiтка: якщо фактор кататермометра позначається буквою F, то температурна рiзниця не враховується.
Визначивши величину охолоджуючої здатності та температуру повітря можна знайти значення швидкості руху повітря в кімнаті за допомогою емпіричних формул або використання спеціальної таблиці.
Для визначення швидкості руху повітря, яке менше ніж 1м/с, застосовують формулу (2):

Н
– – 0,20
Q
V = ( –––––– ) 2 (2)
0,40


де V – швидкість руху повітря (м/с);
Н – охолоджуюча здатність повітря (мкал/с);
Q – різниця між середньою температурою тіла та температурою оточуючого повітря ((С).
У випадку використання спеціальної таблиці спочатку розраховують різницю між середньою температурою тіла та температурою оточуючого повітря (Q), та
Н
відношення між охолоджуючою здатністю повітря та цією величиною (–).
Q
Потім за таблицею 1 з урахуванням поправок на температуру визначають швидкість руху повітря (V).
Наприклад: Н = 7,4 мкал/с, температура повітря 20(С.

Q = 36,5–20,0 = 16,5(С

Н 7,4
– = –– = 0,45.
Q 16,5

В таблиці 1 знаходимо, що величині 0,45 при температурі повітря 20(С відповідає швидкість руху повітря 0,429 м/с.

МЕТОДИКА ПОБУДОВИ “РОЗИ ВІТРІВ”
Під напрямом вітру розуміють сторону горизонту, звідки віє вітер і позначають румбами – 4 основними (Пн., Пд., Сх., Зх.) і 4 проміжними (Пн-Зх., Пн-Сх., Пд-Зх., Пд-Сх.).
Річну повторюваність вітрів в тій чи іншій місцевості зображають у графічному вигляді “рози вітрів”.



















Мал. Роза вітрів
“Роза вітрів” – графічне зображення повторюваності вітрів у конкретному населеному пункті за визначений період і має широке застосування в гігієнічній науці з метою раціонального планування взаєморозташування різних об’єктів під час здійснення запобіжного санітарного нагляду.
Для її побудови спочатку проводять взаємоперпендикулярні лінії з позначенням 4 основних (Пн, Пд, С, З) та 4 проміжних (ПнС, ПнЗ, ПдС, ПдЗ) румбів. На графіку румбів відкладають частоту вітрів кожного напрямку, яка виражена у відсотках по відношенню до загальної кількості днів періоду спостереження. Отримані позначки з’єднують ламаною лінією.
Штиль позначають в центрі графіка колом, радіус якого відповідає частоті штилю.
Поряд з побудованою “розою вітрів” розміщують стрілку, гострий кінець якої вказує напрямок вітру, що переважає за період спостереження. Потім на план–схемі населеного пункту довільної конфігурації розміщують об’єкти, що згадуються у ситуаційних задачах, визначають, чи правильно вони розташовані по відношенню до джерела забруднення навколишнього середовища, обгрунтовують гігієнічний висновок.
“Розу вітрів” використовують в метеорології, аеро- і гідронавігації, а також у гігієні. В останньому випадку – для раціонального планування, взаєморозміщення об’єктів при запобіжному санітарному нагляді за будівництвом населених місць, промислових підприємств, оздоровчих об’єктів, зон відпочинку.
Напрямок руху атмосферного повітря визначається за допомогою вимпела, (на кораблях), флюгерів різної побудови та тканинного конусу (на аеродромах).
В приміщеннях, де рух повітря надто слабкий, напрямок руху повітря можна досліджувати за допомогою фумігатора (диму, синтезованого тим або іншим засобами) або відхиленням полум’я свічки.


СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ
Задача 1
Хворі скаржаться на сирість в приміщенні палати та дискомфортне самопочуття. При проведенні дослідження фізичних властивостей повітря отримані наступні дані: середня температура +20°С, швидкість руху повітря – 0,04 м/с, атмосферний тиск – 750 мм.р.ст., температура сухого термометра 21,5°С, вологого – 20°С.
Визначте відносну вологість повітря в палатах та дайте гігієнічну оцінку мікроклімату.

Задача 2
За дорученням лікаря медична сестра зробила вимірювання відповідних мікрокліматичних показників у лікарняній палаті. Результати досліджень показали: середня температура становить – 16°С, відносна повітря – 80%, швидкість руху повітря – 0,01 м/с.
Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату у груповій кімнаті.

Задача 3
Під час вивчення умов перебування дітей у групових кімнатах дитячого садка встановлено: середня температура повітря 25°С. відносна вологість повітря – 75%, швидкість руху повітря – 0,01 м/с.
Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату у груповій кімнаті.

Задача 4
Визначте абсолютну вологість повітря в приміщення шкільного класу, якщо температура становить 20°С, а сухого – 22°С, атмосферний тиск – 760 мм.рт.ст.
Розрахуйте величину абсолютної, максимальної та відносної вологості повітря та дайте гігієнічну оцінку.

Задача 5
Накресліть “розу вітрів” для населеного пункту та запропонуйте найбільш оптимальне розміщення коксо-хімічного комбінату по відношенню до населеного пункту.
Повторюваність вітрів: Пн – 11%, ПнС – 7%, ПнЗ – 8%, С – 24%, З – 4%, ПдС – 18%, Пд – 9%, ПдЗ – 5%, штиль – 10%.

Задача 6
Визначте швидкість руху повітря у цеху, якщо фактор кульового кататермометра (F) дорівнює 620, час падіння стовпчика спирту з 38°С до 35°С – 75 с, температура повітря 23°С.

Задача 7
Під час вивчення мікрокліматичних умов лікарняної палати встановлено: площа 6 м2, середня температура повітря 16°С, на висоті 1,5 м – 20°С, на висоті 0,2 м – 14°С, біля внутрішньої стіни – 19°С, біля зовнішньої – 13°С. Добові коливання температури знаходяться в межах 21-16°С, відносна вологість – 72%, швидкість руху повітря – 0,3 м/с.
Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату лікарняної палати та вкажіть можливі зрушення у стані здоров’я пацієнтів.

Задача 8
Накресліть «розу вітрів» та визначте у якому напрямку по відношенню до теплової електростанції слід вибрати ділянку для будівництва стоматологічної поліклініки, якщо «роза вітрів» характеризується такими даними: Пн – 27%, ПнС – 20%, С – 12%, ПдС – 5%, Пд. –6%, ПдЗ – 8%, З – 8%, ПнЗ – 7%, штиль – 7%.

Таблиця 5
Швидкість руху повітря за його охолоджуючою здатністю
H/Q
Температура повітря


10°
12,5°
15°
17,5°
20°
22,5°
25°
26°

0,27
0,28
0,29
0,30


0,041
0,051


0,050
0,060


0
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
0,994
0,815
0,867
0,912
0,957
1,008
0,833
0,882
0,929
0,971
1,022
0,851
0,898
0,911
0,985
0,033
0,867
0,915
0,599
1,001
1,014
0,884
0,933
0,972
1,018
1,056
0,894
0,940
0,977
1,023
1,060




ТЕМА №5. МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВЕНТИЛЯЦІЇ ПРИМІЩЕНЬ. ГІГІЄНІЧНа ОЦІНКа КОМПЛЕКСНОГО ВПЛИВУ МІКРОКЛІМАТУ НА ТЕПЛООБМІН ЛЮДИНИ

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Оволодіти методиками визначення ефективності природної та штучної вентиляції приміщень.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Хімічний склад атмосферного повітря та повітря що видихається.
2. Провідні критерії та показники забруднення атмосферного повітря (фізичні, хімічні, бактеріологічні).
3. Основні джерела забруднення повітря житлових і виробничих приміщень. Окиcлюваність та вміст вуглекислоти як чутливі показники забруднення повітря житлових приміщень.
4. Гігієнічне значення вентиляції приміщень. Види вентиляції житлових та виробничих приміщень. Класифікація вентиляційних пристроїв.
6. Показники ефективності вентиляції. Необхідний і фактичний об'єм вентиляції та кратність об'єму повітря, методи їх визначення.
7. Кондиціювання повітря. Будова та основні принципи роботи кондиціонерів.
8. Поняття про мікроклімат і фактори, що його характеризують.
9. Розрахунок та комплексна гігієнічна оцінка теплового балансу організму: розрахунок теплопродукції та тепловіддачі (випромінюванням, конвекцією, випаровуванням, сумарних) в залежності від мікроклімату.

ЗАВДАННЯ:
1. Визначити ефективність провітрювання навчальних приміщень за вмістом у повітрі вуглекислоти.
2. Оцінити ефективність штучної вентиляції за кратністю обміну повітря (за даними ситуаційної задачі).
3. Ознайомитися з приладами для визначення температури шкіри і тіла.
4. Визначити температуру тіла, температуру шкіри та інтенсивність потовиділення.
5. Оцінити тепловий баланс людини шляхом розрахунку тепловитрат.
6. Оцінити вплив мікроклімату приміщення на організм людини за допомогою методів визначення еквівалентно-ефективних та результуючих температур.
7. Розв'язати ситуацiйнi задачі за темою практичного заняття.

ЛIТЕРАТУРА:
1. Общая гигиена (пропедевтика гигиены): // Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундив, В.Г.Бардов и др. 2-е узд. Перераб. И доп. – К.: Вища школа, 1999. – С. 140-142, 217-237.
2. Гігієна та екологія. Підручник. / за ред.. В.Г. Бардова. – Вінниця : Нова книга, 2006. – 94-105, 131-137.
3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – 2-ге вид.: К.: Здоров’я, 2004. – С. 79-97; 120-123; 272-276; 466-476.
4. Гурова А. И., Горлова О.Е. Практикум по общей гигиене. – М.: Изд. Университета Дружбы Народов, 1991. – С. 11-31.
5. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1971. – С. 73-77, 267–273.
6. Руководство к практическим занятиям по комунальной гигиене / Под ред.. Е.И.Гончарука. – М.: Медицина, 1990. – С. 318-327.
7. І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 6–7.

МЕТОДИКА ВИКОHАHHЯ САМОСТIЙHОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття після перевірки вихідного рівня знань студентам з метою визначення ефективності природної вентиляції пропонується визначити вміст СО2 у 2–3 точках навчальної кімнати за методикою, що указана нижче. Під час перерви необхідно здійснити наскрізне провітрювання приміщення і знов визначити вміст СО2 в тих самих точках. Ефективність штучної вентиляції визначається за даними ситуаційної задачі.
Для оцінки комплексного впливу мікроклімату реєструють реакції організму піддослідних студентів-волонтерів (температура тіла, шкіри та ступінь потовиділення) у відповідь на вплив мікрокліматичних параметрів, визначають еквівалентнео-ефективні і результуючі температури за помограмами, розв’язують ситуаційні задачі. За виконаною роботою студенти роблять гігієнічний висновок, дають пропозицію щодо покращання гігієнічної ситуації.

ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТI ПОВIТРЯ ТА ЕФЕКТИВНОСТI ВЕНТИЛЯЦIЇ

Визначення ефективностi природної вентиляцiї за вмістом вуглекислоти
Метод заснований на зіставленнi кiлькостi балончикiв атмосферного повiтря i повiтря примiщення, що були витрачені на знебарвлення 10 мл лужного розчину (600 мл води, 1 крапля 25% розчину аміаку, 2 краплі фенолфталеїну) у поглиначі Петрі.
Підрахунок кількості балончиків, що були витрачені на нейтралізацію (знебарвлення) лужного розчину проводиться тричі: до провiтрювання примiщення, пiсля провiтрювання та безпосередньо в атмосферному повiтрi.
Вміст вуглекислоти (СО2) у повітрі розраховується за формулою (1):

А · 0,04
Вміст СО2 (%) = ––––– ; (1)
В

де А – кiлькiсть балончикiв атмосферного повiтря, що витрачено на знебарвлення лужного розчину;
В – кiлькiсть балончикiв повiтря в примiщеннi, що витрачено на знебарвлення лужного розчину;
0,04– вміст вуглекислоти в атмосферному повiтрi (%).

Оптимальною концентрацією вуглекислоти у повiтрi житлових кiмнат, палат лікувально-профілактичних закладів та навчальних примiщень слід вважати 0,07–0,08%, допустимою – 0,1%.
Приклад розрахунку. Hа знебарвлення 10 мл лужного розчину було витрачено 50 балончикiв атмосферного повiтря, i вiдповiдно на знебарвлення 1 мл лужного розчину до i пiсля провiтрювання в навчальнiй кiмнатi – 10 та 20 балончиків.

Кiлькiсть вуглекислоти у повiтрі примiщення становить:

50 · 0,04
а) до провітрювання ––––– = 0,2 %
10
50 · 0,04
б) пiсля провiтрювання –––– = 0,1 %.
20


Визначення ефективності штучної вентиляції за кратністю обміну повітря

Кратнiсть обмiну повітря як показник ефективності штучної вентиляції визначається за формулою (2):

V в.п. v · S · n · t
КОП = ––– = ––––– ; (2)
V V

де КОП – кратність обміну повітря;
V в.п. – об’єм вентиляцiйного повітря (м3);
V – об’єм примiщення (м3);
S – площа вентиляцiйного отвору (м2);
v – швидкiсть руху повiтря (м/с);
n – кількість вентиляційних отворів;
t – час (3600 с).
Кратнiсть обміну повiтря в житлових кімнатах, навчальних приміщеннях та лікарняних палатах повинна знаходитися у межах 2–3 разів на годину.

Приклад визначення ефективності вентиляції з кратністю обміну повітря

Довжина примiщення – 22,4 м, ширина – 6 м, висота – 3,5 м. Є один вентиляцiйний отвiр круглої форми, дiаметр якого становить 40 см, швидкiсть руху повiтря складає 5 м/с, необхідна кратнiсть обмiну повiтря – 5.
Спочатку визначають площу вентиляцiйного отвору за формулою (3):

S = (r2 , (3)

де ( = 3,14;
r – радiус вентиляцiйного отвору (м).

S = 3,14 ( (0,2) 2 = 0,13 м2.

Потiм визначають об'єм вентиляцiйного повiтря за формулою (4):

Vв.п. = S ( V ( t 4)

де Vв.п. – об,єм вентиляційного повітря (м3);
V – швидкість руху повітря (м/с);
t – час (3600 с)

Отже, визначивши об'єм вентиляцiйного повiтря (А) та знаючи об'єм примiщення (V), вираховують кратнiсть обмiну повiтря (КОП) за формулою (5):

V в.п. 2340
КОП = –– = –– = 5. (5)
V 470

Пiсля цього фактичну величину КОП порівнюють з необхідною, тобто тiєю, що повинна бути i обгрунтовують висновок щодо ефективності вентиляцiї.

Якщо вентиляцiя є не ефективною, у гігієничному висновку слід вказати найбiльш доцiльні способи пiдвищення ефективностi роботи вентиляцiйних пристроїв (збiльшення швидкостi руху повiтря, кiлькостi або площi вентиляцiйних отворiв, тощо).
Деякі нормативи чистоти повітря закритих приміщень; ефективності природної та штучної вентиляції приведені в таблиці 1 та 2.

Таблиця 1
Показники чистоти повітря закритих приміщень
Якість
повітря
Кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітря
Концентрація СО2 (%)


Літній режим
Зимовий режим



Разом
мікро
організмів
Зеленіючих і гемолітичних стрептококів
Разом
мікро
організмів
Зеленіючих і гемолітичних стрептококів


Чисте
До 160
До 16
До 4500
До 36
До 0,1

Забруднене
Понад
2500
Понад
36
Понад
7000
Понад
124
Понад
0,15


Таблиця 2
Нормативи кратності обміну повітря в приміщеннях різного призначення
Приміщення
Кратність обміну повітря, год


витяжка
приток

БНіП 2.08.02-89 – лікарняні приміщення

Палата дорослих
80 м3 на 1 ліжко


Передпологова, перев’язувальна
1,5 рази/год
2 рази/год

Пологова, операційна, передопераційна
8 разів/год


Післяпологова палата
80 м3 на 1 ліжко


Палата для дітей
80 м3 на 1 ліжко


Бокс, напівбокс
2,5 рази/год в коридор
2,5 рази/год

Кабінет лікаря
1 раз/год
1 раз/год

СНіп 2.08.01-89 – житлові приміщення

Житлова кімната

3 м3/год на 1 м2 площі

Кухня газифікована

90 м3 /год

Туалет, ванна кімната

25 м3/год

ДБН В. 2.2-3-97 – Будинки і споруди навчальних закладів

Клас, кабінет
16 м3 на 1 людину
1 раз/год

Майстерня
20 м3 на 1 людину
1 раз/год

Спортзала
80 м3 на 1 людину
1 раз/год

Учительська

1,5 раз/год


Крім того слід зазначити, що мiнiмальний об'єм вентиляцiї на одного чоловiка у лiкарняних палатах та навчальних примiщеннях повинен складати 30 м3/год, у кiнотеатрах –20 м3/год.

Додаток 1.

Методика клініко-фізіологічного дослідження впливу мікроклімату на організм та самопочуття людини

Студенти академічної групи поділяються на 2 бригади: одна бригада вивчає стан мікроклімату в комфортних умовах учбової лабораторії (контрольна група), друга – в умовах дискомфортного мікроклімату (камеральні умови).
Дискомфортний мікроклімат створюється штучно: переохолоджуючий мікроклімат створюється в одному з приміщень кафедри звичайним шляхом (відкриваються двері, вікна, створюються протяги); перегріваючий мікроклімат створюється в спеціальному боксі (додатково встановлюють опалювальні прилади, підвищують вологість повітря шляхом випаровування води з відкритих поверхонь різних ємностей).
Напруження процесів терморегуляції вивчають у контрольної і піддослідної групи двічі: у стані спокою, через 10-15 хвилин адаптації студентів до даних мікрокліматичних умов, і відразу ж після виконання дозованої роботи (15-20 присідань або 10-15 відтискувань на руках від підлоги тощо).
Оцінка напруження процесів терморегуляції здійснюється за такими клініко-фізіологічними показниками:
Температура шкіри чола, тилу кисті, грудини, тилу стопи у °С;
Різниця температур шкіри чола, тилу кисті, грудини, тилу стопи у °С;
Частота дихання за 1 хв.;
Частота серцевих скорочень (пульс) за 1 хв.;
Артеріальний тиск у мм рт.ст.;
Проба на тривалість довільної затримки дихання на глибині вдиху у секундах;
Наявність та інтенсивність потовиділення шкіри чола (описово або за методом Міщука – йодкрохмальна проба, визначенням електропровідності шкіри) в умовних одиницях.
Крім того, студенти контрольної і піддослідної групи фіксують суб’єктивні показники теплового стану за шкалою: “холодно”, “прохолодно”, “комфортно” або “нормально”, “ тепло”, “жарко”, “дуже жарко”.
Результати досліджень параметрів мікроклімату і показників стану організму заносять у таблиці 2 і 3.
На цій же першій половині заняття студенти переходять до засвоєння інших методів комплексної оцінки впливу мікроклімату на теплообмін організму.
Зокрема, ними повинен бути засвоєний один із так званих методів фізичного моделювання (кататермометрія, фрігометрія).
Отримавши дані про охолоджуючу здатність навколишнього середовища (комфортного мікроклімату однієї з учбових лабораторій та дискомфортного мікроклімату, що штучно створюється в одному з приміщень чи боксі кафедри) студенти дають оцінку мікрокліматичним умовам методом кататермометрії. При цьому вони користуються нормативами, наведеними в таблиці 3.

Таблиця 3.

Методи комплексної оцінки впливу мікрокліматичних факторів на організм
Показники
Методи


Кататермометрії
Еквівалентно-ефективної
температури (ЕЕТ)
Результуючої
температури (РТ)

Чинники, які враховуються даним методом.
Температура повітря, швидкість руху повітря, радіаційна температура.
Температура повітря, вологість повітря, швидкість руху повітря.
Температура повітря, вологість повітря, швидкість руху повітря, радіаційна температура.

Показники, що використовуються для оцінки реакції організму.
Охолоджуюча здатність середовища (охолодження резервуару
кататермометра – Н).
Теплове відчуття людини.
Теплове відчуття людини.

Одиниці вимірювання
мкал/см2.с
Умовні одиниці
(град. ЕЕТ).
Умовні одиниці (град. РТ).

Зона теплового комфорту при роботі різної важкості:
- легка;
- середньої важкості;
- важка.


5,5 – 7,0
8,4 – 10,0
15,4 – 18,4


17,2 – 21,7
16,2 – 20,7
14,7 – 19,2


16 – 18
13 – 16
10 – 13

Недоліки методу:
1. Охолодження приладу прирівнюється до реакції людини.
2. Не враховується вплив вологості повітря.
Не враховуються втрати тепла випромінюванням.
Не враховуються індивідуальні особливості стану організму (здоровий, хворий та інше).


Перша половина заняття завершується тим, що на підставі даних вимірювання мікрокліматичних умов, показників клініко-фізіологічних досліджень процесів терморегуляції, суб’єктивного почуття і охолоджуючих властивостей середовища, отриманих за допомогою кататермометра, студенти роблять висновки про мікрокліматичні умови закритих приміщень та їх вплив на тепловий стан організму.
Для зручності результати вимірювання параметрів мікроклімату та його впливу на теплообмін заносять у таблиці 4, 5.

Таблиця 4.
Параметри мікроклімату в закритих приміщеннях
Приміщення
(в дужках
вказати
різновид
мікроклімату)
Показники стану мікроклімату
Охолоджуюча здатність середовища за кататермометром, мкал/с.см2


температура
повітря,

відносна
вологість,
%
швидкість
руху
повітря,
м/с
середня радіаційна температура, (С


І ( )






ІІ ( )









Таблиця 5.
Клінічно-фізіологічні показники стану організму і суб’єктивного відчуття осіб,
що знаходились в різних приміщеннях.
Прізвище, ім’я та по-батькові особи
Результати спостереження


Кількість дихальних актів за хв.
Пульс,
ударів за хв.
Артеріальний тиск,
мм рт. ст.
Температура тіла, (С
Температура шкіри чола, тилу кисті, (С
Різниця температур t1 – t2
t1 – шкіри чола
t2 – тилу кисті, єС
Наявність та інтенсивність потовиділення, ум. одиниць
(–; +; + +; + + +)
Суб’єктив-
не тепло- відчуття

І. Контрольна група (комфортний мікроклімат)

А. В стані спокою.

1.









2.









3.









В. Після дозованого навантаження.

1.









2.









3.









ІІ. Піддослідна група (дискомфортний мікроклімат: нагріваючий, охолоджуючий - підкреслити)

А. В стані спокою.

1.









2.









3.









Б. Після дозованого навантаження.

1.









2.









3.










Додаток 2.
Методика визначення еквівалентно-ефективних
та результуючих температур

Еквівалентно-ефективна температура (ЕЕТ) – умовно-числове визначення суб’єктивного теплового відчуття людини (“комфортно”, “тепло”, “холодно” і т.д.) при різних співвідношеннях температури, вологості, швидкості руху повітря, а результуюча температура (РТ) – і радіаційної температури. Ці умовні числа ЕЕТ та РТ відповідають температурі нерухомого (0 м/с), на 100 % насиченого вологою повітря, яке створює відповідне теплове відчуття.
ЕЕТ та РТ розроблені в камеральних умовах при різних співвідношеннях параметрів мікроклімату і оформлені у вигляді таблиць та номограм.
Для визначення ЕЕТ спочатку вимірюють температуру, вологість, швидкість руху повітря у досліджуваному приміщені. А потім в таблиці ЕЕТ (таблиця 6) за цими даними знаходять її значення і роблять відповідні висновки. Користування таблицею просте: ЕЕТ знаходять на перетині значення температури повітря (1 і остання колонки) і швидкості руху та вологості повітря (у головці таблиці).
На номограмі (мал. 1) еквівалентно-ефективну температуру знаходять на перетині показників сухого (ліворуч), вологого (праворуч) термометрів психрометра та швидкості руху повітря (в м/хв, на кривих лініях).


Мал..1. Номограма для визначення ефективних температур

На номограмі РТ (мал. 2) спочатку знаходять точку взаємовідношення між температурою повітря (за сухим термометром психрометра) і швидкістю руху повітря, від якої проводять пряму лінію до значення радіаційної температури, а від точки перетину цієї лінії з правою шкалою температури повітря проводять пряму лінію до значення абсолютної вологості повітря (права шкала), а на перетині цієї прямої з кривими лініями номограми знаходять результуючу температуру.

швидкість, м./с а


швидкість, м./с б


Мал. 2. Номограма для визначення результуючої температури:
(а – під час легкої роботи; б – під час важкої роботи.)
На малюнку 2. пунктирними лініями нанесено приклад визначення РТ.
Таблиця 6.

Нормальна шкала ефективних температур для середньо одягнених людей при умові виконання легкої роботи

t( в градусах, С
Швидкість руху повітря в метрах за хвилину
t( в градусах, С


0
15
30
60
90
150
210



100%
50%
20%
100%
50%
20%
100%
50
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Примітка. У відсотках приведена відносна вологість повітря.

Додаток 3

Методика оцінки теплового балансу людини шляхом розрахунку тепловиділення

Оцінка теплового самопочуття людини виконується шляхом порівняння величини теплоутворення при виконанні роботи і тепловиділення, визначених шляхом розрахунку – кількості тепла, яке виділяється людиною випромінюванням, проведенням, випаровуванням вологи.
Вихідні показники:
а) теплопродукція організму у спокої складає 0,8 – 1,5 ккал (3,34 – 6,27 кДж) на 1 кг маси тіла за 1 годину, при виконанні важкої роботи – 7-9 ккал/кг год;
б) поверхня тіла “середньої” людини зі зростом 170 см та масою тіла 65 кг складає приблизно 1,8 м2 (див. табл. 7);
в) у виділенні тепла проведенням та випаровуванням поту приймає участь 100 % поверхні тіла;
г) у виділенні тепла випромінюванням бере участь 80 % поверхні тіла (див. дані табл. 6).
Якщо є однобічне джерело теплової радіації, то по відношенню до нього у теплообміні випромінюванням бере участь 40 % поверхні тіла.
Таблиця 7
Залежність поверхні тіла людини від її маси
Маса тіла, кг
Поверхня тіла, м2


100 %
80 %

40
1,323
1,058

45
1,482
1,186

50
1,535
1,228

55
1,635
1,308

60
1,729
1,383

65
1,830
1,464

70
1,922
1,538

75
2,008
1,606

80
2,098
1,678

85
2,188
1,750

90
2,263
1,810

95
2,338
1,870

100
2,413
1,930


1. Формула для розрахунку тепловиділення випромінюванням (радіацією):
Qрад. = 4,5( (Т1 – Т2) S
(1)

де: Q – кількість тепла, що виділяється випромінюванням, ккал/год;
Т1 – температура тіла, (С;
Т2 – температура внутрішньої поверхні стін (С;
S –площа поверхні тіла, кв. м.

2. Формули для розрахунку тепловиділення проведенням:
Qпр = 6(Т1 – Т2) ( (0,5 + 13 EMBED Equation.3 1415) S
(2.1)

Qпр = 7,2 (Т1 – Т2) ( (0,27 + 13 EMBED Equation.3 1415)S
(2.2)

де : Q – кількість тепла, виділеного проведенням, ккал/год;
6; 0,5 – постійні коефіцієнти при швидкості руху повітря менше 0,6 м/с;
Т1 – температура тіла, (С;
Т2 – температура повітря,(С;
7,2; 0,27 – постійні коефіцієнти при швидкості руху повітря більше 0,6 м/с;
V – швидкість руху повітря, м/с;
S –площа поверхні тіла, кв. м.

3. Формула для розрахунку максимальної кількості води, яка може випаровуватися з поверхні тіла:
Рвип = 15(Fmax – Fабс) ( (0,5 +13 EMBED Equation.3 1415)S
(3.1)

де: Рвип – кількість води, яка може випаровуватися з поверхні тіла при даних умовах, мл/год;
15 – постійний коефіцієнт;
Fmax – максимальна вологість при температурі шкіри тіла;
Fабс – абсолютна вологість при даній температурі повітря.
“Fабс” – можна визначити за формулою:
13 EMBED Equation.3 1415
(3.2)

де: F max– максимальна вологість при температурі шкіри тіла, мм рт.ст. ;
Fвідн.– відносна вологість при даній температурі повітря, %;
(Fmax – Fабс) – фізіологічний дефіцит насичення, мм рт.ст.;
V – швидкість руху повітря, м/с;
S – площа поверхні тіла, м2.
Кількість тепла, що виділяється при цьому, можна розраховувати,помноживши результат на 0,6 (калорійний коефіцієнт випаровування 1 г води), або замість коефіцієнта “15” у формулі (3.1) поставити цифру “9” (0,6 ( 15 = 9). При цьому необхідно врахувати, що нормальне теплове самопочуття зберігається, якщо величина випаровування поту не перевищує 250 мл, на що витрачається 150 ккал.
Приклад розрахунку:
Оцінити теплове самопочуття “стандартної людини” (поверхня тіла 1,8 м2, зріст 170 см, маса 65 кг) у легкому одязі при температурі поверхні тіла 36( С, яка виконує важку роботу (570 ккал/год) у приміщенні, де температура повітря 32( С, середня радіаційна температура 22( С, швидкість руху повітря 0,7 м/с, відносна вологість 70 %.
За спрощеною формулою (1) визначаємо тепловіддачу за рахунок випромінювання (віддачі тепла з 80 % поверхні тіла) та проведення:
Qрад = 4,5(36-22) ( 1,8 ( 0,8 = 90,72 ккал/год
Qпров = 7,2 ( (36-22) ( (0,27 + 0,83) ( 1,46 = 160 ккал/год
Для розрахунку максимальної кількості води, яка може випаровуватись з поверхні тіла, за таблицею “Максимальна напруга водяних парів при різних температурах” визначаємо величину максимальної вологості при температурі 36( С. Вона складає, згідно таблиці, 42,2 мм рт. ст.
Абсолютну вологість при температурі повітря 32( С визначимо за спрощеною формулою (3.2):
Fабс. = 13 EMBED Equation.3 1415 = 29,5 мм рт.ст.
Підставимо знайдені результати у формулу (3.1):
Рвип =15 ( (42,2 – 29,5) ( (0,5 = 0,83) ( 1,8 = 456 мл/год.
Кількість тепла відданого випаровуванням при цьому складає:
456 ( 0,6 = 273,6 ккал/год.
Розраховуємо сумарне тепловиділення:
Q = 90, 72 + 160,0 + 273,6 = 524,32 ккал.
Зіставляючи розрахункове тепловиділення і теплопродукцію (570 ккал/год) для оцінки теплового самопочуття людини можна прийти до висновку, що в умовах даного приміщення теплопродукція людини перевищує величину тепловиділення. Мікроклімат приміщення викликає нагріваючий ефект.

Примітка: Приведені розрахунки не враховують виділення тепла диханням: на нагрівання вдихаємого повітря та на випаровування вологи з поверхні легень, що складає в комфортних умовах біля 15% загальної кількості тепловиділення. Ми вдихаємо повітря певної температури і вологості, а видихаємо повітря, нагріте до температури тіла і на 100% насичене вологою.
Додаток 4

Методи комплексної оцінки впливу мікрокліматичних факторів на організм
Показники
Методи


Кататермометрії
Еквівалентно-ефективної
температури (ЕЕТ)
Результуючої
температури (РТ)

Чинники, які враховуються даним методом.
Температура повітря, швидкість руху повітря, радіаційна температура.
Температура повітря, вологість повітря, швидкість руху повітря.
Температура повітря, вологість повітря, швидкість руху повітря, радіаційна температура.

Показники, що використовуються для оцінки реакції організму.
Охолоджуюча здатність середовища (охолодження резервуару кататермометра – Н).
Теплове відчуття людини.
Теплове відчуття людини.

Одиниці вимірювання
мкал/см2.с
Умовні одиниці
(град. ЕЕТ).
Умовні одиниці (град. РТ).

Зона теплового комфорту при роботі різної важкості:
- легка;
- середньої важкості;
- важка.


5,5 – 7,0
8,4 – 10,0
15,4 – 18,4


17,2 – 21,7
16,2 – 20,7
14,7 – 19,2


16 – 18
13 – 16
10 – 13

Недоліки методу:
1. Охолодження приладу прирівнюється до реакції людини.
2. Не враховується вплив вологості повітря.
Не враховуються втрати тепла випромінюванням.
Не враховуються індивідуальні особливості стану організму (здоровий, хворий та інше).




СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ
Задача 1
В аудиторії об'ємом 400 м3 є один вентилятор, який вмикається протягом перерви між лекціями, тривалість якої 10 хв. Вентиляційний отвір круглий з радіусом 0,2 м.
1. Визначіть кратність обміну повітря, якщо швидкість руху повітря у вентиляційному отворі становить 6 м/сек.
2. Перерахуйте засоби, що використовують для організації місцевої вентиляції.

Задача 2
При санітарному обстеженні цукрового заводу встановлено, що приміщення випарювальної станції має розміри 12 х 10 х 6 м, 4 вікна (розміри – 4 х 2,2 м), у кожному вікні по одній фрамузі (розміри – 1,7 х 4 м). В цеху є штучна вентиляція. Вентиляційних отворів – 4, розмір кожного отвору – 40 х 60 м. Швидкість руху повітря становить 1,2 м/сек.
1. Обгрунтуйте гігієнічний висновок щодо ефективності вентиляції у даному приміщенні (необхідна кратність обміну повітря складає 7).
2. Перерахуйте методи та показники оцінки ефективності природної та штучної вентиляції.

Задача 3
Розміри навчальної лабораторії: довжина – 7 м, ширина – 6 м, висота – 3,5 м. Є 4 вікна (висота – 2.2 м, ширина – 1.8 м), та 8 кватирок розміром 60 х 50 см. В лабораторії працює 13 чоловік. В ході навчального процесу проводяться регламентовані перерви: малі – тривалістю 10 хв через кожні 45 хв, та великі тривалістю 30 хв через кожні 2 години. Під час малої перерви для провітрювання приміщення відчиняються кватирки. Дослідили склад вуглекислоти шляхом пропускання повітря через поглинач Петрі та урахування кількості повітря, що було витрачено на знебарвлення розчину. Установлено, що перед малою перервою на знебарвлення розчину було витрачено 5 балончиків, після перерви – 15. На знебарвлення розчину при пропусканні атмосферного повітря було витрачено 36 балончиків.
1. Визначіть вміст вуглекислоти у повітрі навчальної лабораторії.
2. Обгрунтуйте гігієнічний висновок щодо ефективності провітрювання приміщення та шляхів його покращання в подальшому.

Задача 4
Аудиторія розміром 15 х 20 х 5 обладнана витяжною вентиляцією, яка вмикається протягом перерв перерв між лекціями на 30 хв. Вентиляційних отворів – 2, діаметр кожного з них становить 25 см. Швидкість руху повітря у вентиляційному отворі дорівнює 3 м/сек.
1. Обгрунтуйте гігієнічний висновок щодо ефективності вентиляції аудиторії.
2. Укажіть за допомогою яких лабораторних досліджень можна б підтвердити висновок, що був визначений?

Задача 5
В аудиторії розміром 10 х 20 х 4 м є один витяжний вентиляційний отвір, який вмикається впродовж перерви між лекціями на 10 хв. Вентиляційний отвір круглий, з діаметром 0,6 м.
1. Визначіть кратність обміну повітря, якщо швидкість руху повітря у вентиляційному отворі дорівнює 3 м/сек.
2. Перерахуйте та охарактеризуйте основні методи оцінки якості повітря.


Задача 6
Розрахуйте необхідний об'єм і кратність вентиляції палати на 6 ліжок, якщо її площа становить 24 м2, висота – 3 м. Укажіть на скільки потрібно збільшити об'єм і кратність вентиляції, якщо концентрація СО2 у палаті складає до 0,14%?

Задача 7
Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату лікарняної палати, якщо температура повітря у приміщенні становить +28°С, відносна вологість повітря – 90%, радіаційна температура +35°С, швидкість руху повітря – 0,1 м/с. Укажіть чи потрібна у цих умовах оптимізація мікроклімату та обгрунтуйте конкретні рекомендації щодо її проведення.

Задача 8
У двох палатах лікувально–профілактичного закладу зареєстровані такі показники мікрокліматичних умов:
Палата № 1: температура повітря – +18°С, радіаційна температура – +25°С, відносна вологість повітря – 40%, швидкість руху повітря – 0,2 м/с.
Палата № 2: температура повітря – 26°С, радіаційна температура – +10°С, відносна вологість повітря – 40%, швидкість руху повітря – 0,2 м/с.
Проведіть порівняльну гігієнічну оцінку мікроклімату обох палат.

Задача 9
На робочому місці металурга, який виконує важку фізичну роботу, температура повітря становить – +24°С, відносна вологість повітря – 70%, швидкість руху повітря – 0,5 м/с, середня радіаційна температура – 68°С.
Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату та у разі необхідності запропонуйте заходи щодо його покращання.

Задача 10
Оцініть мікроклімат приміщення, якщо температура повітря становить – +18°С, відносна вологість повітря – 60%, швидкість руху повітря – 0,5 м/с, температура внутрішньої поверхні зовнішньої стіни – 13°С.
Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату та у разі необхідності запропонуйте заходи щодо його покращання.

Задача 11
Визначіть еквівалентно–ефективну температуру в приміщенні, у якому температура повітря за сухим термометром аспіраційного психрометра Ассмана становить +25°С, за вологим – +23°С, швидкість руху повітря складає – 2 м/с.

Задача 12
Визначіть результуючу температуру в приміщенні, температура повітря у якому за сухим термометром аспіраційного психрометра Ассмана становить – +24°С, за вологим – +22°С, швидкість руху повітря – 2,5 м/с, абсолютна вологість повітря – 30%, середня радіаційна температура – 18°С.
Задача 13
Розрахуйте та оцініть тепловий баланс “стандартної людини”, що перебуває в легкому одязі при температурі поверхні тіла 35°С, та виконує роботу середньої важкості (енерговитрати 180 ккал/год) у приміщенні, температура повітря в якому складає 12 ° С, середня температура оточуючих поверхонь становить +10°С, швидкість руху повітря – 0,8 м/с, відносна вологість – 85%.
Задача 14
Показники мікроклімату приміщення: температура повітря – 17°С, радіаційна температура – 16°С, відносна вологість – 60%, швидкість руху повітря – 2 м/с.
Визначіть результуючу температуру та дайте гігієнічну оцінку мікроклімату приміщення.


ТЕМА №6. МЕТОДИКА ГІГІЕНІЧНОЇ ОЦІНКИ ГРУНТУ ЗА ДАНИМИ САНІТАРНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ТА РЕЗУЛЬТАТАМИ ЛАБОРАТОРНОГО АНАЛІЗУ. САНІТАРНА ОЧИСТКА НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Закріпити та систематизувати знання про гігієнічне, епідеміологічне та екологічне значення грунту, оволодіти методикою обстеження земельної ділянки відбору проб грунту та його гігієнічної оцінки.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Грунт та його гігієнічне значення.
2. Види ґрунтів. Походження, формування, механічна структура, фізичні властивості та природний хімічний склад ґрунтів. Процеси самоочищення грунту.
3. Захворювання, виникнення яких пов’язане із забрудненням грунту.
4. Методи санітарного обстеження території та відбору проб грунту для фізико-хімічного, бактеріологічного, гельмінтологічного, радіометричного та токсикоз-хімічного досліджень.
5. Схема санітарної оцінки та показники санітарного стану грунту.
6. Основні етапи нормування екзогенних хімічних речовин у ґрунті. Показники шкідливості грунту.
7. Заходи щодо санітарної охорони грунту.
8. Санітарна очистка населених місць та здоров(я населення.
9. Основні системи, методи та способи збирання, транспортування, знезараження, знешкодження і утилізації твердих відходів.
10. Основні системи, методи та способи збирання, транспортування, знезараження, знешкодження і утилізації рідких відходів промислових та лікарняних стічних вод.
11. Заходи щодо санітарної охорони води, відкритих водоймищ та грунту. Методика контролю якості проведення санітарної очистки стічних вод.

ЗАВДАННЯ:
Оволодіти методикою обстеження земельної ділянки та відбору проб грунту, методикою санітарно-гігієнічного дослідження грунту та скласти гігієнічний висновок щодо якості грунту за даними ситуаційних задач.
2. Ознайомитися з методами, способами та засобами збирання, транспортування, знезараження, знешкодження та утилізації стічних вод, що застосовуються на станції біологічної очистки м. Вінниці
3. Занести у протокольний зошит схему станції біологічної очистки стічних вод, а також перелік заходів щодо організації контролю за якістю очистки та знезараження рідких відходів.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Гігієна та екологія. За ред.. В.Г.Бардова – Вінниця: Нова Книга, 2006, 720 с.
2. Загальна гігієна. Пропедевтики гігієни. / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін / За ред. Є.Г. Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 129-130; 316-324.
3. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. / Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г. Бардов и др. – К.: Вища школа, 1999. – С.144-145; 382-391.
4. Комунальна гігієна / Є.Г. Гончарук, В.Г. Бардов, С.І. Гаркавий, О.П. Яворівський та ін.; За ред. Є.Г. Гонча рука. – К.: Здоров’я, 2003. – С. 332-384.
5. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 1999. – С. 220-236.
6. Загальна гігієна. Посібник до практичних занять. / І.І.Даценко, О.Б.Денисюк, С.Л.Долошицький та ін. / За ред. І.І.Даценко. – Львів.: “Світ”, 1992. – С. 79-89.
7. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1990. – С. 203-215.
8. І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 28- 30.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

У ході заняття студенти під керівництвом викладача проводять визначення фізичних властивостей грунту, оволодівають методикою гігієнічної оцінки грунту за результатами лабораторного аналізу, використовуючи, при цьому, шкалу його санітарної оцінки, знайомляться з історичними даними про роботу станції, її характеристиками на сучасному етапі, основними методиками і способами збирання, транспортування, знезараження, знешкодження та утилізації стічних вод, що використовуються у практиці її діяльності самостійно, розв’язують задачі за темою практичного заняття.

Методика санітарного обстеження ділянки та відбору проб ґрунту
Санітарне обстеження земельної ділянки включає:
– визначення призначення ділянки (територія лікарні, дитячих закладів, шкіл, промислових підприємств, об'єктів знешкодження відходів комунально-побутового, виробничого, будівельного походження тощо);
– візуальне обстеження території ділянки, визначення характеру, розміщення (віддаленості) джерел забруднення ґрунту, рельєфу місцевості, напряму стоку метеорних вод по відношенню до цих джерел, напрямку руху ґрунтових вод;
– визначення механічного складу ґрунту (пісок, супісь, суглинок, чорнозем);
– визначення місць відбору проб ґрунту для аналізу: ділянки біля джерела забруднення і контрольної ділянки завідомо чистого ґрунту (на віддаленні від цього джерела).

Показники санітарного стану ґрунту
Група показників
Показники

Санітарно-фізичні
Механічний склад, коефіцієнт фільтрації, повітропроникність, вологопроникність, капілярність, вологоємність, загальна та гігроскопічна вологість

Фізико-хімічні
Активна реакція (рН), ємність поглинання, сума поглинутих основ

Показники хімічної безпеки:

- хімічні речовини природного походження
Фоновий вміст валових та рухомих форм макро- та мікроелементів незабрудненого ґрунту

- хімічні речовини антропогенного походження (показники забруднення ґрунту ЕХР)
Залишкові кількості пестицидів, валовий вміст важких металів та миш’яку, вміст рухомих форм важких металів, вміст нафти та нафтопродуктів, вміст сірчаних сполук, вміст канцерогенних речовин (бенз(а)пірену) тощо

Показники епідемічної безпеки:

- санітарно-хімічні
Загальний органічний азот, санітарне число Хлєбнікова, азот аміаку, азот нітритів, азот нітратів, органічний вуглець, хлориди, окисність ґрунту

- санітарно-мікробіологічні
Загальне число ґрунтових мікроорганізмів, мікробне число, титр бактерій групи кишкової палички (колі-титр), титр анаеробів (перфрингенс-титр), патогенні бактерії та віруси

- санітарно-гельмінтологічні
Число яєць гельмінтів

- санітарно-ентомологічні
Число личинок та лялечок мух

Показники радіаційної безпеки
Активність ґрунту

Показники самоочищення ґрунту
Титр та індекс термофільних бактерій


Проби відбираються “методом конверту” на прямокутних чи квадратних ділянках розміром 10х20 чи більше метрів. У кожній з п’яти точок “конверта” відбирають 1 кг ґрунту на глибину 20 см. З відібраних зразків готують середню пробу масою 1 кг.
До відібраної проби заповнюють супровідний бланк, у якому вказують: місце, адресу і призначення земельної ділянки, тип ґрунту, рельєф, рівень стояння ґрунтових вод, мету і об’єм аналізу, результати досліджень, виконаних на місці, дату і час відбору, погодні умови попередніх 4-5 днів, ким відібрана проба, його підпис. Проби упаковують у скляний закритий посуд, поліетиленові мішечки.
Усі показники поділяються на прямі (дозволяють безпосередньо за результатами лабораторного дослідження проби ґрунту оцінити рівень його забруднення та ступінь небезпечності для здоров'я населення (Додаток 1) та непрямі (дозволяють зробити висновки про факт існування забруднення, його давність та тривалість шляхом порівняння результатів лабораторного аналізу досліджуваного ґрунту і контрольного чистого ґрунту того ж типу, відібраного з незабруднених територій).
Санітарне число Хлєбнікова – співвідношення азоту гумусу (суто ґрунтової органічної речовини) до загального органічного азоту (складається з азоту гумусу та азоту сторонніх для ґрунту органічних речовин, що його забруднюють). Якщо ґрунт чистий, то санітарне число Хлєбнікова дорівнює 0,98-1.
Колі-титр ґрунту – мінімальна кількість ґрунту у грамах, в якій міститься одна бактерія групи кишкової палички.
Титр анаеробів (перфрінгенс-титр) ґрунту – мінімальна кількість відходів у грамах, в якій міститься одна анаеробна клостридія.
Мікробне число ґрунту – це кількість мікроорганізмів в 1 грамі ґрунту, що виросли на 1,5% м’ясо-пептонному агарі при температурі 37°С за 24 години.
Крім того, як показники санітарного стану грунту можна використовувати дані про вміст СО2.та сполук азоту.
Оцінка санітарного стану грунту за вмістом СО2 (у об.%) проводиться на підставі наступних критеріїв:
0,38 – 0,80 – чистий грунт;
1,20 – 2,80 – мало забруднений грунт;
4,10 – 6,50 – забруднений грунт;
14,50 – 18,00 – сильно забруднений грунт.
Оцінка санітарного стану грунту за вмістом сполук азоту проводиться на підставі таких критеріїв (показники незабрудненого грунту): загальний вміст азоту – 68 мг/100 г; аміак – 57мг/100 г; азотна кислота – 126 мг/100 г.

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ГРУНТУ

Визначення механічного складу грунту
Визначення механічного складу грунту проводиться за допомогою набору сит Кнопа з отворами 0,3; 1,0; 2,0; 4,0 та 7,0 мм. Повітряно–сухий грунт у кількості 200–300 г просіюють через кожне сито, отримані при цьому порції зважують і розраховують їх відсотки у зіставленні до загальної маси грунту, що була взята для просіювання

Визначення об’єму пор грунту (пористості)
В циліндр на 50 мл наливають 25 мл води. В інший сухий циліндр насипають 25 см3 сухого грунту, який потім пересипають у циліндр з водою. Різниця між загальною сумою взятих об’ємів води та грунту і отриманим об’ємом суміші складає об’єм пор, який виражають у відсотках.

Визначення водопроникності грунту.
У скляну трубку заввишки 35 см, діаметром 3–4 см, що має дві мітки на висоті 20 і 24 см, насипають грунт до мітки 20 см. Зверху наливають 4 см води і підтримують її
рівень до появи першої краплі, що пройшла крізь шар ґрунту.
Водопроникність визначають як час проходження води через шар грунту.
Визначення капілярності грунту.
Скляну трубку висотою 40 см, діаметром 2 см, дно якої закрите полотном, наповнюють повітряно–сухим грунтом, занурюють нижній край у воду на 0,5 см. Фіксують час і відмічають рівень піднімання води у трубці у см. через кожні 30 хвилин.
Швидкість, з якою вода піднімається в грунті характеризує його капілярність

ЕТАПИ НОРМУВАННЯ ЕКЗОГЕННИХ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН У ГРУНТ
1 етап – вивчення фізико–хімічних властивостей екзогенної хімічної речовини (ЕХР) та її стабільності у ґрунті, тобто часу, за який руйнуються 50%(Т50) та 99% (Т99) речовини, речовини, що розглядаються;
2 етап – обгрунтування обсягу експериментальних досліджень та орієнтовних порогових концентрацій з кожного показника шкідливості за допомогою математичного моделювання;
3 етап – лабораторний експеримент з обгрунтування порогових концентрацій за органолептичним, загальносанітарним, фітоакумуляційним, міграційно-водним, міграційно–повітряним таоксикологічним показниками шкідливості;
4 етап – визначення величин гранично допустимого рівня внесення (ГДРВ) та безпечної залишкової кількості (БЗК) для хімічних речовин конкретних грунтово–кліматичних умов;
5 етап – вивчення впливу грунту, що забруднений ЕХР, на стан здоров’я населення з метою здійснення корекції гігієнічних нормативів, що існують.
Показники шкідливості ґрунту
Органолептичний показник шкідливості грунту характеризує ступінь зміни харчової цінності продуктів рослинного походження, а також запаху атмосферного повітря, смаку, кольору та запаху води і харчових продуктів в екстремальних умовах експерименту.
Загальносанітарний показник шкідливості грунту визначає вплив ЕХР на процес самоочищення грунту та його біологічну активність.
Фітоакумуляційний або транслокаційний показник шкідливості грунту характеризує здатність ЕХР, що нормують, переходити з грунту через кореневу систему у рослини та накопичуватися у зеленій масі та плодах.
Міграційно–водний показник шкідливості грунту визначає процес міграції ЕХР, що вивчають, з грунту в поверхневі та підземні води.
Міграційно–повітряний показник шкідливості грунту визначає процес міграції ЕХР, що вивчають, з грунту в атмосферне повітря.
Токсикологічний показник шкідливості грунту характеризує ступінь токсичності ЕХР, що вивчають, для організмів теплокровних експериментальних при комплексному або поєднаному її надходженні з водою, їжею, повітрям, через шкіру, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів тощо.
Додаток 1
Класифікація ґрунтів за механічним складом (за М.А.Качинським)
Назва ґрунтів за
механічним складом
Вміст частинок, %


Глинистих частинок діаметром менше 0,01 мм
Пісчаних частинок діаметром більше 0,01 мм

Важко глинисті
більше 80
менше 20

Глинисті
від 80 до 50
від 20 до 50

важко суглинисті
від 50 до 40
від 50 до 60

середньо суглинисті
від 40 до 30
від 60 до 70

легко суглинисті
від 30 до 20
від 70 до 80

Супіщані
від 20 до 10
від 80 до 90

Піщані
від 10 до 5
від 90 до 95

Пухко піщані
менше 5
більше 95


Фільтраційна здатність ґрунтів різного механічного складу
Фільтраційна здатність
Час всмоктування, с*
Вид ґрунту

Велика
<18
Велико- та середньозернистий пісок

Середня
18––30
Дрібнозернистий пісок, легка супсь

Мала, але достатня для активного перебігу процесів самоочищення від органічних забруднень
30––180
Легкий суглинок

Незначна та недостатня для перебігу процесів самоочищення від органічних забруднень
>180
Важкі та середні супісі
та суглинки, глини


Викопують яму розміром 0,3 х 0,3 м та глибиною 0,15 м, швидко заповнюють її водою (12,5 дм3) та секундоміром вимірюють час всмоктування.



Додаток 2
Шкала оцінки санітарного стану ґрунту *

Ступінь небезпечності
Ступінь
забруднення
Показники епідемічної безпеки
Показник
забруднення ЕХР –– кратність перевищення ГДК
Показник
радіаційної
безпеки ––
активність ґрунту
Показник
самоочи-
щення –– титр термофілів



Колі-титр
Титр
анаеробів
Число яєць гельмінтів
в 1 кг
Число личинок і лялечок мух на 0,25 м2
Санітарне число Хлєбнікова




Безпечний
Чистий
1,0
і вище
0,1
і вище
0
0
0,98-1,0
<1
Природній рівень
0,01-0,001

Відносно безпечний
Слабо
забруднений
1,0-0,01
0,1-0,01
До 10
Одиничні
екземпляри
0,86-0,98
1-10
Перевищення
природного
рівня в 1,5 рази
0,001-0,00002

Небезпечний
Забруднений
0,01-0,001
0,01-0,0001
11-100
10-25
0,70-0,86
11-100
Перевищення природного рівня в 2 рази
0,00002 -0,00001

Надзвичайно небезпечний
Сильно забруднений
0,001
і нижче
0,0001
і нижче
Більше
100
25
і більше
<0,70
>100
Перевищення природного рівня в 3 рази
<0,00001


*За умов відбору проб ґрунту з глибини 0-20 см.




Додаток 3
Оцінка санітарного стану ґрунту за хімічним складом ґрунтового повітря
Санітарний стан ґрунту
Вміст О2 та СО2 в ґрунтовому повітрі, %


О2
СО2

Чистий
19,75-20,3
0,38-0,8

Мало забруднений
17,7-19,9
1,2-2,8

Помірно забруднений
14,2-16,5
4,1-6,5

Сильно забруднений
1,7-5,5
14,5-18


Додаток 4
Орієнтовна шкала оцінки стану здоров'я населення в залежності від рівнів забруднення ґрунту екзогенними хімічними речовинами (ЕХР)
Зміни в стані здоров'я населення
Рівень перевищення ГДК ЕХР в ґрунті

Мінімальні фізіологічні порушення
< 4

Суттєві фізіологічні порушення
4––10

Підвищення частоти захворюваності по окремих нозологічних формах і групах захворювань
11––119

Хронічні отруєння
120––199

Гострі отруєння
200––999

Смертельні отруєння
> 1000


Додаток 5
Схема гігієнічної оцінки санітарного стану ґрунту
При складанні висновку з санітарної оцінки ґрунту доцільно користуватися схемою (алгоритмом), яка передбачає 6 наступних етапів:
І - визначають мету та завдання. Так, при відведенні земельних ділянок під нові населені пункти, необхідно дати гігієнічну оцінку санітарного стану природного ґрунту. При поточному санітарному нагляді необхідно оцінювати санітарний стан штучно створеного ґрунту на земельних ділянках житлових та громадських будівель, дитячих та спортивних майданчиках. При несприятливій епідемічній ситуації необхідно визначитись, чи не є ґрунт фактором розповсюдження патогенних мікроорганізмів. Інколи при розслідуванні випадків гострих та хронічних отруєнь необхідно визначити ступінь забруднення ґрунту токсичними хімічними речовинами (пестицидами, важкими металами тощо). Санітарний стан ґрунту може вивчатися з метою оцінки ефективності санітарної очистки території міста, під час поточного санітарного нагляду за очисними спорудами каналізації та спорудами з утилізації та знешкодження ТПВ з метою оцінки ефективності їх роботи.
II - в залежності від визначених задач встановлюють необхідний обсяг досліджень. Так, при гігієнічній оцінці природного ґрунту земельних ділянок, які відводяться під нові населені пункти, необхідним є повний санітарний аналіз за всіма показниками санітарного стану. При гігієнічній оцінці штучно створеного ґрунту населених пунктів за умов сприятливої епідемічної ситуації доцільно проводити дослідження за схемою скороченого санітарного аналізу: визначення загальної та гігроскопічної вологості, санітарного числа Хлєбнікова, хлоридів, окисності ґрунту, мікробного числа, титру бактерій групи кишкової палички, титру анаеробів, числа яєць гельмінтів, числа личинок та лялечок мух. При несприятливій епідемічній ситуації в схему скороченого санітарного аналізу обов'язково необхідно включити дослідження на наявність патогенних бактерій та вірусів. При розслідуванні випадків гострих та хронічних отруєнь для визначення ступеню забруднення ґрунту токсичними хімічними речовинами достатньо визначити механічний склад, загальну та гігроскопічну вологість та вміст шкідливих речовин: пестицидів, важких металів, миш'яку та інших (додатки 3, 4).
III - проводять перевірку повноти представлених матеріалів, контролюють наявність даних санітарного обстеження, оцінюють схеми відбору проб ґрунту, способи їх підготовки до аналізу, строки виконання аналізів, умови зберігання проб, контролюють наявність результатів лабораторного аналізу ґрунту згідно з необхідною програмою досліджень.
IV - аналізують дані санітарного обстеження: а) санітарно-топографічну характеристику ділянки; б) санітарно-технічну характеристику об'єктів, що впливають на стан ділянки; в) санітарно-епідемічну ситуацію. Роблять попередній висновок щодо існування підстав підозрювати, що ґрунт може бути забрудненим екзогенними хімічними речовинами або виявитись фактором розповсюдження інфекційних захворювань.
V - проводять оцінку результатів лабораторного аналізу ґрунту за всіма показниками, що передбачені програмою досліджень. За непрямими показниками на підставі порівняння досліджуваної ділянки з контрольною ("чистою") роблять висновки про факт існування забруднення, його давність та тривалість. За прямими показниками, керуючись шкалою оцінки санітарного стану ґрунту (додатки 2, 3), оцінюють рівень забруднення ґрунту та ступінь його небезпечності для здоров'я населення.
VI – формулюють загальний висновок про санітарний стан ґрунту, ступінь його забруднення та небезпечності для здоров'я населення, прогнозують можливий вплив забруднення ґрунту на здоров'я населення в залежності від його рівнів (Додаток 4), пропонують заходи з попередження подальшого погіршення санітарного стану ґрунту та шляхи його поліпшення.

Щорічно у міську каналізаційну мережу надходить в середньому 80–85 тис.м3 стічної води. Станція біологічної очистки стічних вод м. Вінниці може щоденно очистити 55 тис. м3. У зв’язку з цим, в теперішній час будується нова черга станції потужністю 35 тис. м3.
Особливості улаштування станції біологічної очистки представлені на схемі 1.
Технологічний процес покращання якості стічних вод на станції передбачає:
1) Приймання стічних вод (1 етап);
2) Механічну очистку (2 етап);
3) Біологічну очистку (3 етап);
Знезараження (4 етап).

Для приймання стічної води споруджені приймальний колодязь та гасник швидкості.
Далі стічні води поступають на станцію решіток, обладнану залізними решітчастими фільтрами, які дозволяють очистити воду від великих завислих та зважених предметів (гілля, листя, папір та ін.) та пісколовки, тобто бетонні резервуари в яких різко уповільнюється швидкість переливання стічних вод, в результаті чого великі та мілкодисперсні речовини адсорбуються та осідають на дно. Первинні радіальні відстійники, являють собою великі бетонні ємності, в які вноситься певна кількість мулу для здійснення відповідних біологічних реакцій. Стічна вода, повільно проходячи через ємності, вивільняється від завислих та зважених частинок, що осідають на дно резервуара і внаслідок вплив живих організмів, перетворюються на мул, який періодично забирають та вивозять на спеціальні мулові майданчики. Потім стічна вода надходить в аеротенки, де змішується з повітрям, що нагнітається насосною станцією. Кисень повітря окислює органічні речовини, що знаходяться у воді. Наступний етап очистки – відстоювання стічних вод у вторинних радіальних відстійниках. Принцип їх улаштування такий, як і первинних радіальних відстійників. Після проходження вторинних відстійників стічна вода поступає в хлораторну, де знезаражується з використанням газоподібного хлору з розрахунку 4–10 мг/л. Колі-титр стічної води після проведення хлорування повинен дорівнювати 1 мл.
Після здійснення санітарної очистки знезараження стічна вода поступає у спеціальний тунель і стікає у річку Південний Буг.
















































СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ
Задача 1
Дані санітарного обстеження: Земельна ділянка загальною площею 5 га розташована на північній околиці міста. Раніше належала колгоспу „Прометей” та використовувалась для вирощування сільськогосподарських рослин, а згодом у якості пасовища. В останні 2 роки зазначена територія відійшла до міста N. Рельєф місцевості спокійний, рівень стояння ґрунтових вод 2,5 м. З північного боку ділянка межує з лісосмугою, яка відокремлює сільськогосподарські угіддя, з східного – з автомагістраллю, з південного – з міським парком, з західного – з житловою забудовою. На відстані 1,5 км на схід від земельної ділянки розташовані промислові підприємства. Переважний вітер –південно-західний. За даними міської лікарні протягом 10 останніх років суттєвих змін загальної захворюваності дорослого населення не спостерігалось. Захворюваність дітей першого року життя дещо збільшилась.
Протокол відбору проб: Проби відібрані методом „конверта” з 2 пробовідбірних площадок розміром 5х5 м2 кожна, які закладені на досліджуваній земельній ділянці та території міського парку. Проби для хімічного і бактеріологічного аналізів відібрані пошарово з глибини 0-5 і 5-20 см, для гельмінтологічного – 0-5 і 5-10 см. Об’єднані проби для хімічного (вагою 1,5 кг) і гельмінтологічного (вагою 1,0 кг) дослідження вміщені у паперові пакети, для бактеріологічного аналізу – відібрані з дотриманням вимог стерильності та вміщені у стерильні склянки. Відбір проб здійснений 17 серпня 2003 року з 1000 до 1100. В той же день о 1200 проби доставлені в лабораторію.
ГДК у ґрунті (мг/кг): свинець (валові форми) – 30,0, ГХЦГ – 0,1, ДДТ – 0,1.

Результати лабораторного дослідження:
Показники
Дослідна ділянка
Контрольна ділянка


0-5 см
5-20 см
0-5 см
5-10 см

Показники, що характеризують фізичні властивості

Вміст фізичної глини, %
Вміст фізичного піску, %
15
85
17
83
20
80
18
82

Показники забруднення екзогенними хімічними речовинами

Свинець (валові форми), мг/кг
ГХЦГ, мг/кг
ДДТ, мг/кг
30,0
0,04
0,1
27,0
0,05
0,08
28,0
0,03
0,08
26,0
0,04
0,09

Показники епідемічної безпеки:

Санітарно-хімічні

Санітарне число Хлєбнікова
Хлориди, мг/100 г
Азот амонійний, мг/100 г
Азот нітритів, мг/100 г
Азот нітратів, мг/100 г
0,99
57
3,7
0,2
1,9
0,98
53
3,5
0,1
1,7
0,98
54
3,4
0,1
1,8
0,99
51
3,5
0,2
1,6

Санітарно-мікробіологічні

Колі-титр
Титр анаеробів
1,0
0,1
1,0
0,1
1,0
0,1
1,0
0,1

Санітарно-гельмінтологічні

Число яєць геогельмінтів у 1 кг ґрунту
0
0
0
0

Санітарно-ентомологічні

Число личинок і ляльок мух на 0,25 м2
0
0
0
0


Необхідно оцінити санітарний стан ґрунту земельної ділянки, спрогнозувати його можливий вплив на здоров’я населення та вирішити питання про можливість відведення території під будівництво багатопрофільної лікарні.

Задача 2
На околиці населеного пункту для будівництва нової школи-інтернату відводиться ділянка площею 3 га колишнього орного поля. На самій ділянці при санітарному обстеженні не виявлено джерел забруднення. Проте ґрунт міг бути забруднений хімічними добривами та пестицидами при використанні ділянки для сільськогосподарських потреб. Рельєф місцевості з ухилом в південний бік. На відстані 20 м від північної межі ділянки виявлено неупорядковане звалище побутових відходів, на відстані 100-130 м знаходяться садиби населення. В центрі ділянки проба ґрунту була відібрана методом “конверта” розміром 40 х 20 м2. У кожній точці відібрано по 1 кг ґрунту.
Дані лабораторного дослідження:
Фізичні властивості ґрунту: фізичного піску (часток розміром більше 0,01 мм) – 85%, сторонніх домішок – до 9%.
Показники забруднення екзогенними хімічними речовинами: ДДТ (сума ізомерів) – 0,05 мг/кг (ГДК – 0,1 мг/кг), гексахлорциклогексан (ГХЦГ) – 0,01 мг/кг (ГДК – 0,1 мг/кг).
Санітарно-хімічні показники епідемічної безпеки: азоту аміаку – 4,5 мг/100 г, органічного азоту – 0,6 мг/100 г, нітритів – 0,5 мг/100 г, нітратів – 3,3 мг/100 г, хлоридів – 75 мг/100 г, санітарне число Хлєбнікова – 0,78.
Санітарно-мікробіологічні показники епідемічної безпеки: мікробне число – 5 х 105, колі-титр – 0,01, титр анаеробів – 0,001, яйця гельмінтів – 7 в 1 кг ґрунту, число личинок і ляльок мух – 5 на 0,25 м2.
Складіть обґрунтований висновок про санітарний стан ґрунту та дайте рекомендації щодо відведення ділянки під будівництво школи.

Задача 3
У населеному пункті для будівництва нової школи-інтернату відведена ділянка площею 3 га колишнього орного поля. В центрі ділянки була відібрана проба орного шару ґрунту розміром 40,0х20,0 м. В кожній точці відібрано по 1 кг ґрунту. Під час санітарного обстеження як на самій ділянці, так на її околицях не виявлено джерел забруднення. На відстані 100,0-130,0 м знаходяться лише садиби населення. Проте грунт міг бути забрудненим органічними, хімічними добривами, пестицидами внаслідок їх використання для сільськогосподарських потреб.
Дані лабораторного дослідження показали, що грунт ділянки, що відведена, за механічним складом відноситься до суглинків, є достатньо повітря – і водопроникним, частка піску розміром більше 0,01 мм становить 65% (важкосуглинистий грунт), частка сторонніх домішок – 9%.
За хімічним складом грунт характеризується наступними показниками: вміст азоту аміаку – 4,5 мг/100 г, вміст органічного азоту – 0,6%, вміст нітритів – 0,5 мг/100 г, вміст нітратів – 3,3 мг/100 г, вміст хлоридів – 75 мг/100 г, санітарне число – 0,68. Показники санітарно–епідеміологічної безпеки: мікробне число – 3·10 /г, колі-титр – 0,01 г, титр анаеробів 0,001 г, кількість яєць гельмінтів – 7/кг, концентрація пестицидів – 12,5 мг/кг, вміст цезію-137 – 3 Кю/км кв.
Складіть обґрунтовані висновки щодо можливості використання відведеної ділянки для будівництва школи-інтернату.

Задача 4
Для будівництва дільничної лікарні на околиці населеного пункту Н. відведена ділянка землі. В минулому означена територія використовувалась як пасовисько для домашньої худоби. Рельєф ділянки рівнинний з невеликим нахилом у південно-східному напрямку. Як на ділянці, так і навкруги неї спалахів забруднення ґрунту не виявлено. Проби ґрунту взяті на глибину орного шару (20 см), з використанням методики конверту розміром 100х60 м. Дані санітарно-хімічного аналізу ґрунту: окислюваність 13,7 мг кисню на 100 мл ґрунтової витяжки; санітарне число Хлєбнікова – 0,91; загальний вміст азоту 187,0 мг на 100 г ґрунту; вміст аміаку 64,0 мг на 100 г ґрунту; вміст азотної кислоти – 103,0; вміст вуглецю – 3,44%. Дані бактеріологічних і гельмінтологічних досліджень: мікробне число 7·104 мікробних тіл в 1 г ґрунту, титр анаеробів – 0,001 г, колі-титр – 0,02; число яєць гельмінтів і лялечок мух – 5 на 25 м2 площі.
Сформулюйте обґрунтовані висновки та визначте рекомендації щодо придатності земельної ділянки для будівництва лікарні.

Задача 5
Аналіз супіщаного ґрунту в сільській місцевості виявив наявність у ньому стійких хлорорганічних пестицидів: ГХЦГ – 18 мг/кг (ГДК – 1,0 мг/кг орного шару), ПХК – 10 мг/кг (ГДК – 0,5 мг/кг).
Вміст пестицидів у воді шахтних колодязів, що розташовані поблизу від місця відбору проб ґрунту, складає: ГХЦГ – 2,5 мг/л (ГДК – 0,02 мг/л), ПХК – 5 мг/л (ГДК – 0,02 мг/л).
У продуктах харчування, отриманих з рослин, які вирощувались на досліджуваній ділянці, вміст перелічених пестицидів у 8-12 разів перевищує значення їх ГДК.
Дайте гігієнічний висновок щодо ступеня забруднення ґрунту пестицидами та визначте можливий вплив його на стан здоров'я населення.

Задача 6
Під час лабораторного дослідження ґрунту встановлено: вміст азоту гумусу становить 19,4 мг, вміст органічного азоту – 19,6 мг, мікробне число ґрунту – 900 бактерій в 1 кг ґрунту; колі-титр – 2,7; титр анаеробів – 0,8; число яєць аскарид – 1 в 1 кг ґрунту; число личинок мух – 1 на 0,25 м2.
Стан радіаційного забруднення перевищує природний фон в 2,5 рази; концентрація шкідливих хімічних речовин не перевищує ГДК; вміст канцерогенних речовин становить 3 мг/кг; титр термофілів – 0,06.
Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості ґрунту.

Задача 7
Дайте санітарну оцінку грунту за результатами лабораторного аналізу:
Вміст азоту гумусу – 18 мг
Вміст органічного азоту – 20 мг

Мікробне число – 6800 бактерій у 1 г грунту
Колі-титр – 1,9 г

Титр анаеробів – 1,0 г
Число яєць аскарид – 0 у 1 кг грунту

Число личинок мух – 0 на 0,25 м2 грунту
Ступінь радіаційного забруднення – природний фон

Шкідливі хімічні речовини – не перевищує ГДК
Вміст канцерогенних речовин – 4 мг/кг бензопірена

Титр термофілів – 0,07 г


Задача 8
Дайте санітарну оцінку грунту за результатами лабораторного аналізу:
Вміст азоту гумусу – 19,8 мг
Вміст органічного азоту – 20 мг

Мікробне число – 700 бактерій у 1 г грунту
Колі-титр – 2,5 г

Титр анаеробів – 0,3 г
Число яєць аскарид – 0 у 1 кг грунту

Число личинок мух – 0 на 0,25 м2 грунту
Ступінь радіаційного забруднення – природний фон

Шкідливі хімічні речовини – перевищує ГДК у 2 рази
Вміст канцерогенних речовин – 6 мг/кг бензопірена

Титр термофілів – 0,0072 г


Задача 9
Дайте санітарну оцінку грунту за результатами лабораторного аналізу:
Вміст азоту гумусу – 19,4 мг
Вміст органічного азоту – 19,6 мг

Мікробне число – 900 бактерій у 1 г грунту
Колі-титр – 2,7 г

Титр анаеробів – 0,8 г
Число яєць аскарид – 0 у 1 кг грунту

Число личинок мух – 0 на 0,25 м2 грунту
Стан радіаційного забруднення – перевищує природний фон у 2,5 рази

Шкідливі хімічні речовини – не перевищує ГДК
Вміст канцерогенних речовин – 3 мг/кг бензопірена

Титр термофілів – 0,06 г


Задача 10
Дайте санітарну оцінку грунту за результатами лабораторного аналізу:
Вміст азоту гумусу – 17 мг
Вміст органічного азоту – 21 мг

Мікробне число – 42000 бактерій у 1 г грунту
Колі-титр – 0,04 г

Титр анаеробів – 0,06 г
Число яєць аскарид – 3 у 1 кг грунту

Число личинок мух – 4 на 0,25 м2 грунту
Ступінь радіаційного забруднення – природний фон

Шкідливі хімічні речовини – перевищує ГДК у 7 разів
Вміст канцерогенних речовин – 8 мг/кг бензопірена

Титр термофілів – 0,0009 г




ТЕМА №7. МЕТОДИ ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ВПЛИВУ КЛІМАТО-ПОГОДНИХ УМОВ НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Оволодіти методикою гігієнічної оцінки клімато-погодних умов місцевості на здоров’я людини і розробки гігієнічних рекомендацій щодо профілактики геліометеотропних реакцій.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Клімат та здоров’я людини. Кліматоформуючі та кліматохарактеризуючі фактори.
2. Акліматизація (види, фактори, які впливають на акліматизацію, гігієнічні рекомендації). Особливості акліматизації у північних та південних широтах.
3. Гігієнічні основи кліматотерапії та кліматопрофілактики.
4. Погода та здоров’я людини. Погодоформуючі та погодохарактеризуючі фактори.
5. Вплив погоди на здоров’я. Гелеометеотропні реакції та їх профілактика.
6. Медичні класифікації погоди, гігієнічне значення показників, які знаходяться в їх основі.

ЗАВДАННЯ:
1. Ознайомитися з медичними класифікаціями погоди.
2. Дати медичну оцінку клімато-погодним умовам місцевості, указати тип погоди та визначення особливості його впливу на здоров’я населення за даними ситуаційної задачі.
3. Оволодіти методикою розрахунку індексу мінливості погоди.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Гігієна та екологія. Підручник / За ред. В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова книга. 2006. – С. 106 – 121.
2. Даценко І.І., Габович Р.Д. профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – 2-ге вид.: К.: Здоров’я, 2004. – С. 124 – 140.
3. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.: За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 157–192.
4. І.В. Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 28- 30.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Клімат – багаторічний режим погоди в даній місцевості;
середній стан погоди в даній місцевості, що повторюється протягом
багатьох років.

Кліматоформуючі чинники:
1. Географічна широта, довгота
2. Ландшафт
3. Циркуляція повітряних мас
4. Близькість до морів, океанів

Кліматохарактеризуючі чинники:
1. Метеорологічні чинники: температура, вологість, атмосферний тиск, рух повітря
2. Інсоляція
3. Роза вітрів
4. Індекс мінливості погоди
5. Глибина промерзання грунту

Акліматизація – адаптація організму людини до незвичних кліматичних умов
Фази акліматизації:
І Початкова
ІІ Перебудови динамічного стереотипу
ІІІ Стійкої акліматизації
Види акліматизації:
1. Повна – супроводжується лише фізіологічними змінами в функціональному стані організму
2. Часткова – супроводжується деякими патологічними змінами в функціональному стані організму
Погода – комплекс фізичних властивостей повітря в даній точці земної кулі (температура, вологість, швидкість руху повітря, атмосферний тиск, радіаційна температура).
* Примітка: Радіаційна температура повітря у приміщенні – середня інтенсивність інфрачервоного випромінювання всіх оточуючих людину предметів і поверхонь.















Погодохарактеризуючі фактори:
Хімічний склад атмосфери
Геофізичні показники
Метеорологічні чинники (температура, вологість, швидкість руху повітря, атмосферний тиск)
Електричний стан атмосфери: газові розряди, грози
Синоптичні чинники: опади, хмарність, мряка
*Примітка: Метеорологія – наука про атмосферу, її властивості.

Механізм формування погоди

Причина змін погоди – рух повітряних мас (із різними властивостями).
* Примітка: Синоптична метеорологія – розділ метеорології, що присвячений вивченню великомасштабних атмосферних процесів (виникнення та переміщення циклонів та антициклонів, повітряних мас та атмосферних фронтів) та прогнозуванню погоди.
Фронт атмосфернний:
– перехідна зона між двома повітряними масами з різними фізичними властивостями;
– причина швидкої зміни погоди (за 1 добу).
Види атмосферних фронтів:
Теплий атмосферний фронт
Холодний атмосферний фронт
Погода оклюзії – результат нашарування холодного фронту на теплий, результатом якого є зникнення атмосферного фронту.
Фронтальна погода – погода, що формується в даній місцевості в момент проходження атмосферного фронту.
Погодопереніс – явища формування певних погодних умов в момент проходження над даною територією повітряної маси із певними властивостями.

Два основні синоптичні стани:
Циклон – ділянка пониженого атмосферного тиску із зниженням від перфіферії до центру
– в зоні циклону погода нестійка:
значний перепад тиску,
значний перепад температури,
підвищена вологість,
опади

13 EMBED MSGraph.Chart.8 \s 1415

Антициклон – ділянка підвищеного атмосферного тиску із підвищенням від перфіферії до центру
– в зоні циклону погода стійка:
незначний перепад тиску,
незначний перепад температури,
без опадів

13 EMBED MSGraph.Chart.8 \s 1415

Геліометеотропні реакції = фронто-синдром – реакції організму людини на швидку зміну погодних умов.

Фази геліометеотропних реакцій:
І Фаза клініко-фізіологічної адаптації – настає за 2 доби до зміни погоди
Причина: атмосферики – електричні імпульси з зони грозових розрядів.
ІІ Фаза підвищеної чутливості до погоди - настає за 6 годин до зміни погоди
Причина: атмосферики – електричні імпульси з зони грозових розрядів + зміна електромагнітного поля Землі, потенціалу “Земля-повітря”( зміна іонного складу повітря
ІІІ Фаза дезадаптації – в момент гострої погоди (безпосередньої зміни погоди)

Метеотропний синдром – симпотомокомплекс, що пов’язаний з певним типом погоди.

Категорії найбільш чутливих до зміни метеоумов хворих:
1. Із кардіоваскулярним синдромом
2. Із церебральним синдромом
3. Із суглобним (ревматоїдним) синдромом
4. Із катаральним синдромом
Метеопати – люди із підвищеною чутливістю до змін погодних умов.

Всі люди – метеопати, тільки ступінь чутливості до метеоумов в кожного – свій, індивідуальний.

Категорії людей за метеолабільністю:
1. Метеолабільні.
2. Віднсно метеостабільні

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ТИПУ ПОГОДИ ЗА РІЗНИМИ КЛАСИФІКАЦІЯМИ
В ході заняття студенти знайомляться з медичними класифікаціями погоди за І.І.Григор’євим (табл.1), за Г.П.Федоровим (табл.3) та за В.Ф.Овчаровою (табл. 4), орієнтованою схемою медичної оцінки погодних умов за І.І.Нікбергом (табл. 2).

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ІНДЕКСУ МІНЛИВОСТІ ПОГОДИ
Далі, за даними ситуаційних задач, визначають тип погоди за кожною з наведених класифікацій, указують особливість впливу погодних умов на здоров’я людини та найбільш доцільні проведення профілактики загострень серцево–судинної патології (табл.5), визначають індекс та ступінь мінливості погоди (табл.6).
Індекс мінливості визначається за формулою (1):

N
К = ––– . 100; (1)
n

де, К – індекс мінливості погоди;
N – кількість днів з різкою зміною погоди;
n – загальна кількість днів протягом періоду спостереження.

Таблиця 1
Медична класифікація погоди за І.І.Григор’євим
Типи погоди
Характеристика погоди

Вельми сприятлива погода
Стійка, частіше зумовлена антициклоном, істотна хмарність та опади відсутні. Атмосферний тиск – вище 760 мм рт ст., швидкість руху повітря – 0,3 м/с, перепад тиску – не більше 5 мм рт ст. вміст кисню – більше 315 г/м3.

Сприятлива погода
Незначні зміни погоди місцевого характеру, короткочасні нерясні опади та мінлива хмарність. Атмосферний тиск – 760–755 мм рт ст., швидкість руху повітря – 4(7 м/с, перепад атмосферного тиску – 6(8 мм рт ст., перепад температури ( не більше 5(С, вміст кисню – більше 315 г/м3.

Погода посиленого медичного контролю
Хмарна, нестійка погода, опади, зумовлені помірним циклоном, грози місцевого походження. Атмосферний тиск – 745(754 мм рт ст., швидкість руху повітря – 8(10 м/с, перепад атмосферного тиску – 9(14 мм рт ст., перепад температури – 6(9 (С, вміст кисню – 289(260 г/м3.

Погода суворого медичного контролю
Погода, зумовлена глибоким циклоном. Грози, інтенсивні опади. Атмосферний тиск – нижче 745 мм рт ст., добовий перепад температури – 10(С і більше, вміст кисню– менше 260 г/м3.


Таблиця 2
Орієнтовна схема медичної оцінки погодних умов за І.І.Нікбергом
Показники погоди
I тип – сприятливий
II тип ( помірно несприятливий
III тип ( несприятливий

Добовий перепад атмосферного тиску, гПа
до 5
5–10
понад 10

Градієнт падіння атмосферного тиску за 3 години, гПа
0(1
2(4
понад 4

Міждобовий перепад середньої добової температури повітря, (С
до 3
до 5
понад 5

Відносна вологість повітря, %
45(70
75(85
понад 85

Швидкість руху повітря, м
5
5(10
понад 10

Хмарність, бали
безхмарно, малохмарно (0–4)
мінлива, низька хмарність
(5–8)
щільна, низька хмарність
(8–10)

Опади, мм на добу
опадів немає або короткочасні, незначні (5–6)
опади значні
(8–20)
сильні опади – 20

Зниження середньодобової концентрації О2, г/м3
до 5
5–10
понад 10


Таблиця 3
Медична класифікація погод за Г.П.Федоровим
Типи погод
Оптимальний
Подразнюючий
Гострий

Перепад температури повітря (добова), (С
2
4
понад 4

Швидкість руху повітря (V), м/сек
до 3
до 9
понад 9

Перепад атмосферного тиску, гПа
до 4
до 8
понад 8

Відносна вологість, %
40–70
90
понад 90


Таблиця 4
Медична класифікація погоди за В.Ф.Овчаровою і спіавт.
Характеристика погоди з медичної точки зору
Характеристика синоптичної ситуації

Стійка індиферентна
Малорухомий антициклон, без атмосферних фронтів

Нестійка з переходом індиферентної у “спастичний” тип
Руйнування антициклону. Наближення відрогу, гребня, безградієнтної області підвищеного тиску.


“Спастичного” типу
Встановлення відрогу, гребня, безградієнтної області підвищеного тиску. Проходження холодного фронту або фронту окклюзії по типу холодного.

Нестійка “спастичного” типу з елементами погоди “гіпоксичног” типу
Віддалення холодного фронту або фронту окклюзії по типу холодного. Наближення циклону, сідловини, улоговини, безградієнтної області зниженого тиску.
Наближення теплого фронту або фронту окклюзії по типу теплого.

“Гіпоксичного типу”
Віддалення циклону, сідловини, улоговини, безградієнтної області зниженого тиску, проходження теплого фронту або фронту акклюзії по типу теплого.

Нестійка “гіпоксичного” типу з елементами погоди “спастичного” типу
Встановлення циклону, улоговини, сідловини, безградієнтної області зниженого тиску. Віддалення теплого фронту окклюзії по типу теплого. Приближення відрогу, гребня, безградієнтної області підвищеного тиску.

Перехід погоди “спастич-ного” типу у стійку індиферентну
Стаціонування антициклону слідом за холодним фронтом.
Формування місцевого антициклону.


Таблиця 5
Ступінь мінливості погоди (за В.І.Русаковою)
Погода
Індекс мінливості

Дуже стійка
до 25

Стійка
25(30

Мінлива
30(50

Дуже мінлива
понад 50


Таблиця 6
Періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань в різних регіонах України (за В.Г.Бардовим)

Регіони України
Найбільш несприятливі місяці за достовірним підвищенням частоти


ГК
ПС
ІМ
ПМК

Північна частина (Житомирська, Київська, Чернігівська та Сумська області)
I, II, III, V, XI, XII
I, II, III, IV, V
I, II, V, X, XI,
XII
I, III, IV, X, XI, XII

Південно–західна частина (Волинська та Рівненська області)
I, II, III, V, XII
I, II, III, IV, XII
I, II, V, VII, VIII, XI, XII
I, II, III, IV, V, XI

Західна частина (Львівська, Закарпатська, Івано–Франківська, Тернопільська, Хмельницька та Чернігівська області)
I, II, III, V, XI
I, II, III, IV, V, VI, XII
I, II, III, VI, XI
I, II, III, IV, V, V, VIII, XI, XII

Центральна частина (Вінницька, Черкаська, Полтавська, Кіровоградська та Дніпропетровська області)
I, II, III, V, VI, XII
I, II, III, IV, VIII
I, II, III, V, V, XI, XII
I, III, V, VI, XII

Східна частина (Харківська, Луганська та Донецька області)
I, II, III, XII
I, II, III, IV, V, X, XII
I, II, III, IV, V, X
I, III, V, X, XI, XII

Південна частина (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька та Кримська області)
II, III, IV, V, XII
I, II, III, IV, V, XI
I, II, III, IV, V, VII, VIII
I, III, IV, V, VI, XII


ГК – гіпертонічний криз; ПС – приступ стенокардії; ІМ – інфаркт міокарда; ПМК – порушення мозкового кровопостачання.

Ситуаційні задачі:

Задача 1
За даними місцевої метеостанції погодна ситуація в населеному пункті К. Вінницької області характеризувалась такими даними: протягом 15 діб з 10 по 25 листопада спостерігалась малохмарна (2 бали), антициклонічна погода, без опадів. Антициклон малорухомий, без атмосферних фронтів. Число днів з різкою зміною погоди – 3. Атмосферний тиск – 785 мм рт. ст. Міждобовий перепад атмосферного тиску – 3 мм рт. ст. Градієн падіння атмосферного тиску за 3 години – 0,5 мм рт. ст. Температура повітря – 12(С. Добовий перепад температури повітря – 1(С. Відносна вологість повітря – 60%. Місткість кисню у повітрі – 325 г/м3. Швидкість вітру – 2 м/с.
1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.
2. Визначіть ступінь мінливості погоди.
3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань.

Задача 2
За даними місцевої метеостанції погодна ситуація в населеному пункті С. Хмельницької області характеризувалась такими даними: протягом 15 діб з 1 по 15 липня спостерігалась змінна хмарність (6 балів), короткочасні опади (9 мм/добу). Число днів з різкою зміною погоди – 4. Атмосферний тиск – 757 мм рт. ст. градієнт падіння атмосферного тиску – 2 мм рт. ст. Температура повітря – 18(С. Добовий перепад температури повітря – 4(С. Відносна вологість повітря – 80% . Місткість кисню – 300 г/м3. Зниження середньодобової кисню – 7 г/м3. Швидкість вітру – 6 м/с. За прогнозами метеостанції наближається холодний фронт і погода має змінитися.
1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.
2. Визначіть ступінь мінливості погоди.
3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань.

Задача 3
За даними місцевої метеостанції погодна ситуація у населеному пункті Д. Житомирської області характеризувалась такими даними: протягом 20 діб з 5 по 25 вересня спостерігалась хмарна (8 балів) погода, зумовлена глибоким циклоном з грозами та інтенсивними опадами (25 мм/добу). За цей час спостерігалось 8 діб з різкою зміною погоди. Атмосферний тиск – 740 мм рт. ст. Міждобовий перепад атмосферного тиску – 15 мм рт. ст. Градієнт падіння атмосферного тиску за 3 години – 4 мм рт. ст. Температура повітря – 14(С. Добовий перепад температури повітря – 6(С. Відносна вологість повітря – 90%. Місткість кисню у повітрі –256 г/м3. Зниження середньодобової концентрації кисню – 11 г/м3. Швидкість вітру – 11 м/с.
Синоптична ситуація: встановлення циклону, сідловини. улоговини, без градієнтної області зниженого тиску.
1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.
2. Визначіть ступінь мінливості погоди.
3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань.

Задача 4
За даними місцевої метеостанції погодна ситуація в населеному пункті К. Миколаївської області характеризувалась такими даними: на протязі 15 діб з 15 по 30 жовтня спостерігалась малохмарна (4 бали), антициклонна погода, з короткочасними опадами – 5 мм/добу. Число днів з різкою зміною погоди – 4. Атмосферний тиск – 760 мм рт. ст. Міждобовий перепад атмосферного тиску – 7 мм рт. ст. Градієнт падіння атмосферного тиску за 3 години – 0,7 мм рт. ст. Температура повітря – 15(С. Добовий перепад температури повітря – 4(С. Відносна вологість повітря – 65%. Місткість кисню у повітрі – 325 г/м3. Швидкість вітру – 3 м/с. За показниками метеостанції антициклон малорухомий, без атмосферних фронтів. Зміни погоди не передбачається.
1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.
2. Визначіть ступінь мінливості погоди.
3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань.

Задача 5
За даними місцевої метеостанції погодна ситуація в населеному пункті М. Миколаївської області характеризувалась такими даними: протягом 15 діб з 1 по 15 лютого спостерігалась хмарна (7 балів), погода з проходженням холодного фронту. Опади – 15 мм/добу. Число днів з різкою зміною погоди – 7. Атмосферний тиск – 750 мм рт. ст. Міждобовий перепад атмосферного тиску – 12 мм рт. ст. Градієнт падіння атмосферного тиску за 3 години – 2,5 мм рт. ст. Температура повітря – 12(С. Добовий перепад температури повітря – 8(С. Відносна вологість повітря – 60%. Місткість кисню у повітрі – 280 г/м3. Швидкість вітру – 8 м/с.
1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.
2. Визначіть ступінь мінливості погоди.
3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань.


Задача 6
Клімато-погодні умови місцевості характеризуються такими даними: протягом 10 діб з 3 по 13 липня над Вінницькою областю повільно просувався руйнуючий циклон. Оцінка погодних умов проводилась впродовж 30 діб. Число днів з різкою зміною погоди – 10. Середньодобова температура – +16–23(С. Середньомісячна температура – +17–20(С. Відносна мінімальна вологість – 41–45%. Відносна максимальна вологість – 75–87%. Кількість днів з опадами ( 7. Атмосферний тиск мінімальний – 734 мм рт. ст, максимальний – 768 мм рт. ст. Вміст кисню у повітрі – 270 мг/л. Мінімальна швидкість руху вітру – 0,5 м/с. Максимальна швидкість руху вітру – 23,8 м/с.
1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.
2. Визначіть ступінь мінливості погоди.
3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань.

Задача 7
За даними місцевої метеостанції погодна ситуація у населеному пінкті В. Київської області характеризувалась такими даними: з 10 по 20 листопада спостерігалась антициклонічна, малохмарна погода, без опадів. Оцінка погодних умов проводилась впродовж 25 діб. Атмосферний тиск – 760 мм рт.ст. Температура повітря – 12(С. Добовий перепад температури – 3(С. Добовий перепад атмосферного тиску – 4 гПа. Відносна вологість повітря – 60%. Вміст кисню в повітрі – 325 мг/л. Швидкість вітру – 1,5 м/с.
За синоптичним прогнозом така погода буде тривати ще 3–4 дні, після чого станеться переміщення циклону та проходження теплого фронту.
1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.
2. Визначіть ступінь мінливості погоди.
3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань.

Задача 8
Протягом 8 діб з 15 по 22 травня над м. Львовом знаходився малорухомий антициклон без атмосферних фронтів, який забезпечував стійку погоду.
Основні метеорологічні показники у цей період були такі: атмосферний тиск – 732–744 мм рт. ст. Температура повітря – +22–24(С. Абсолютна вологість повітря – 12,4 мм рт. ст. Відносна вологість повітря – 40–50%. Вміст кисню у повітрі – 293 г/м3 . Швидкість руху повітря – 2 м/с.
З 22 травня з Західної Європи наблизився циклон з теплим фронтом. Швидкість руху повітря – до 30 км/год. Гідрометеостанція зареєструвала такі метеорологічні показники: атмосферний тиск – 740–746 мм рт. ст, температура повітря – +11(С. Абсолютна вологість повітря – 16,6 мм рт. ст. Відносна вологість повітря – 98%. Вміст кисню у повітрі – 270 г/м3. Швидкість руху повітря – 6 м/с. Оцінка погодних умов проводилась впродовж 20 діб. Кількість днів з різкою зміною погоди – 5.
1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.
2. Визначіть ступінь мінливості погоди.
3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань.

ТЕМА №8. ГІГІЄНА ПЛАНУВАННЯ ТА ЗАБУДОВИ НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ. ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА САНІТАРНОГО ОБСТЕЖЕННЯ І ОПИСАННЯ ОБ’ЄКТА

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Засвоїти основні гігієнічні принципи планування та забудови населених місць, міського і сільського середовища, загальну методику санітарного обстеження об’єкта. Оволодіти методикою складання акта санітарного описання об’єкта.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
Гігієнічне значення та загальні основи планування населених місць.
Вимоги до розміщення і проектування міських поселень.
Вимоги до розміщення і проектування сільських поселень.
Основні види та методика санітарного обстеження і описання об’єктів.
Екологічний паспорт об’єкта.
Основні критерії оцінки результатів санітарного обстеження об’єкта.

ЗАВДАННЯ:
За матеріалами актів та ситуаційних задач скласти висновки та надати пропозиції відносно:
а) правомірності обрання території під забудову населеного пункту;
б) функціонального зонування міських та сільських поселень;
в) урбоекологічного стану і умов функціонування сільських поселень;
г) даних санітарного обстеження і описання об’єкта.

ЛІТЕРАТУРА:
основна
1. Бардов В.Г. та ін. Гігієна та екологія. – Вінниця.: Нова книга, 2006 (тема 13, С. 149-160; тема 14, С. 162-167).
2. Гончарук Є.Г. та ін. Комунальна гігієна. – Київ.: Здоров’я, – 2003. – С. 680-723.
3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. – Київ: Здоров’я, 2004. – С. 231-268.
4. Сергета І.В. та ін. Тестовий контроль з загальної гігієни та екології людини. Вінниця, 2005. – С. 109-122.
додаткова
1. Гончарук Є.Г. та ін. Загальна гігієна. – Київ.: Вища школа, 1995. – С. 168-175.
2. Габович Р.Д. та ін. Гігієна. – Київ.: Вища школа. 1983. – С. 277-295, 297-300.
3. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – Москва «Медицина» 1971; С. 249-288.
4. Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів. Збірник Законів України. Київ.: 1996. – т 5. ч 1, С. 6-23.
5. Чайка В.Є. Урбоекологія. Вінниця.: 1999. 368 с.
6. Даценко І.І. та ін. Загальна гігієна. Словник-довідник. Львів: “Афіша” 2001. 245 с.

Методика виконання самостійної роботи

Одним із провідних розділів комунальної гігієни є гігієна планування населених місць що спрямована на забезпечення гідних умов життя та охорону здоров’я мешканців міст і сіл.
Таке планування об’єднує комплекс вирішення соціально-економічних, архітектурно-планувальних, інженерно-будівельних, санітарно-гігієнічних питань тощо.
Досягнення гідних умов проживання населення можливе завдяки раціональному розселенню людей та розташуванню виробничих комплексів, функціональному зонуванню території поселень, надійному комунальному обслуговуванню та ін. Адже саме належні житлові умови та сприятливе екологічне оточення є основою збереження здоров’я людини на основі комплексної розробки архітектурно-планувальних, інженерно-будівельних та еколого-гігієнічних заходів.
В нашій країні напрацьовано відповідний ряд законів та нормативних документів, що регламентують питання містобудування, забудови сільських поселень, охорони довкілля і здоров’я населення, серед яких закони:
“Про охорону навколишнього природного середовища” (1991 р.);
“Про основи містобудування України” (1992 р.);
“Основи законодавства України про охорону здоров’я” (1992 р.);
“Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення України” (1994 р.);
“Державні будівельні норми України. Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92”;
“Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів” (1996 р.).

Слід відмітити, що для нашої країни сьогодні не є характерним створення нових населених пунктів, міст чи сіл. Однак із економічним зростанням на Україні все більшого розмаху набуває житлове будівництво, розробляються генеральні плани реконструкції та забудови існуючих міст та сіл. Нажаль, абсолютна більшість сільських населених пунктів, селищ міського типу та й окремих міст ще не мають генеральних планів, а тим паче, перспективного планування забудов. За таких умов не дотримується обов’язкове розмежування зон у населених пунктах. Особливо багато порушень здійснюється при забудові житлових зон і, зокрема, мереж торгівлі та побутового обслуговування. Внаслідок чого погіршується їх санітарний стан, якість атмосферного повітря, зменшуються площі зелених насаджень, зростає рівень комунального шуму тощо.
Зрозуміло, що така негативна екологічна ситуація погіршує стан здоров’я дитячого та дорослого населення, патогенез хвороб цивілізації набуває все більшого розмаїття, а тривалість життя зменшується.
Розміщення, проектування і будівництво міських та сільських населених пунктів в цілому, чи окремих їх частин, здійснюється на основі наступних документів:
регіональна схема розвитку і розміщення продуктивних сил України;
схема розвитку та розміщення галузей народного господарства та галузей промисловості;
схема та проекти районного планування (регіону, області);
схема територіально-виробничих комплексів;
схема курортних районів та територіальні комплексні схеми охорони природи;
генеральні плани міст та сільських поселень в т.ч.:
проекти розміщення будівництва;
проекти приміських і курортних зон;
проекти планування промислових зон та вузлів;
проекти окремих будівель та споруд;
схеми і проекти інженерного обладнання та благоустрою населених пунктів (водопостачання, каналізація, санітарна очистка, енергозабезпечення та ін.).
Всі питання розміщення і проектування міських чи сільських поселень мають вирішуватись з урахуванням викладених вище законодавств, а також законодавств “Про охорону атмосферного повітря”, Земельного, Лісового, Водного кодексів та інших документів щодо санітарних та природоохоронних вимог.
Знання основ законодавств стосовно гігієнічних вимог до планування та забудови, чи реконструкцій населених місць, є обов’язковими не тільки для санітарного а й родинного лікаря, адже він має врахувати середовищні умови проживання сімей у міській чи сільській місцевості.
Загальною основою планування чи реконструкції населених місць є:
вивчення особливостей земельної ділянки;
аналіз природно–кліматичних умов з комплексною оцінкою сонячної радіації, вологості, температурного режиму та „рози вітрів”, здатності ґрунтів до самоочищення (табл.1);
відповідність навколишнього середовища гігієнічним нормативам і, особливо, забезпечення радіаційної безпеки території для проживання населення;
можливість організації озеленення, централізованого водопостачання та водовідведення, а також знешкодження промислових та побутових відходів;
вивчення та оцінка природних та штучних біогеохімічних провінцій, тобто наявності надлишку, чи відсутність у ґрунті макро-, або мікроелементів;
Окрім цього слід врахувати, що малопридатними в санітарно–гігієнічному відношенні є території що затоплюються, підтоплюються, мають високий рівень ґрунтових вод тощо.
Не допускається забудова житлово-громадських об’єктів на території з щільністю радіоактивного забруднення ізотопами цезію понад 5 Кі/км2; стронцію – понад 0,15 Кі/км2 та плутонію – понад 0,01 Кі/км2.

Таблиця 1
Санітарно-гігієнічні показники придатності ґрунту під забудову населеного пункту

п/п
Показники
(для шару грунту 0-20 см)
Одиниці виміру
Нормативи

1.
Хімічні токсичні речовини
мг/кг
не більше ГДК, ОДК

2.
Сумарний показник забруднення хімічними речовинами, для яких не встановлено ГДК
безрозмірна
величина
до 16

3.
Кишкова паличка
клітин в 1 г ґрунту
1 – 9

4.
Ентерокок
клітин в 1 г ґрунту
1 –9

5.
Патогенні ентеробактерії
клітин в 1 г ґрунту
відсутність

6.
Ентеровіруси
клітин в 1 г ґрунту
відсутність

7.
Яйця геогельмінтів
екземплярів
в 1 кг ґрунту
відсутність життєздатних форм


На територіях закритих кладовищ та звалищ господарсько-побутових відходів будь-яке будівництво заборонено, тут дозволено лише озеленення (лісонасадження), якщо минуло 25-30 років після останнього поховання, або закриття звалища.
Населений пункт, що проектується чи підлягає реконструкції повинен мати наступні території:
селітебну (житлову) зону: житлові споруди, громадські будівлі, установи соціального, культурного та побутового призначення, озеленення, транспортні сполучення, зв’язок тощо;
виробничу зону: промислові підприємства, бази, склади, гаражі, депо, об’єкти зовнішнього транспорту, шляхи заміського та приміського сполучення тощо;
ландшафтно-рекреаційну зону: приміські ліси, лісопарки, лісозахисні смуги, водоймища, зони відпочинку та курортні зони.
Зрозуміло, що такий територіальний розподіл населеного пункту не завжди має чіткі кордони, адже у значній мірі залежить від характеру промислового виробництва (наприклад, металургійний чи хімічний комбінати, картографічна фабрика чи завод з обробки алмазів у діаманти). Відповідно, і відстані між територіями мають залежати від інтенсивності впливу виробничого об’єкту на повітря, грунт та воду, а за цим, і на селітебну та ландшафтно-рекреаційну зони.
Проектування та забудова міського середовища, це винятково складний процес. Ще більш складним є проектування з метою реконструкцій існуючих міст. Сьогодні саме реконструкція існуючих міст є найбільш характерною для вітчизняного містобудування.
Забудова і проектування населених місць основані на науково-обгрунтованих нормативах, що спрямовані на створення оптимальних умов проживання, праці та відпочинку людини. При цьому використовуються відповідні Державні будівельні нормативи (ДБН) і Державні санітарні норми та правила (ДСанПіН).
При проектуванні забудови та реконструкції міста слід враховувати чисельність населення в т. ч. працездатного, дитячого та людей похилого віку. Цей чинник визначає потужність виробничої сфери, кількість місць у дошкільних, шкільних та інших навчальних закладах, необхідність у мережі лікувально-профілактичних закладів та ін.
Планування чисельності населення міст, як на найближчі роки так і на перспективу, є також основою для визначення сьогоденної та перспективної потреб у енергоносіях, оздоровчих, побутових закладах та установах. Таке планування має здійснюватись у відповідності із ДБН 360-92, за якими міста поділено на наступні групи:
малі міста – до 50000 населення
середні міста – до 250000 населення
великі міста – до 500000 населення
значні міста – до 100000 населення
найбільші міста (мегаполіси) – понад 1000000 населення
Для проектування та розташування населених пунктів велике значення має територія, її розміри та санітарно-гігієнічний стан, враховується перспектива розвитку на найближчі 25 років.
Зокрема, за розрахункову щільність населення на території житлового району приймають: 110 – 170 чол. на 1 га (малі міста);
180 – 220 чол. на 1 га (найбільші міста).
Обличчям кожного міста є селітебна зона. Як правило, вона має розташовуватись у найбільш красивих ландшафтних територіях і будуватись, у відношенні до виробничої зони, з урахуванням “рози вітрів”.
Орієнтація житлових споруд має бути такою, щоб інсоляція вікон складала не менше 2,5 годин на день (на період з 22 березня до 22 вересня), дитячих гральних, спортивних майданчиків при житлових будинках, шкіл та зон відпочинку не менше 3 години на день.
Дворові території житлового мікрорайону передбачають такі нормативи площі:
для ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку розміром не менше 0,7 м2/люд., на відстані не менше 12 м від вікон житлових і громадських будівель та на відстані не менше 20 м від сміттєзбірників та короткочасних стоянок автотранспорту;
для заняття фізкультурою і спортом не менше 2 м2/люд. на відстані від житла – 10-40 м;
для відпочинку дорослого населення не менше 0,1 м2/люд. на відстані 10 м від житлових та громадських будівель;
для господарського призначення (вивішування білизни, чистки речей, розміщення сміттєзбірників) з розрахунку не менше 0,3 м2/люд. на відстані не менше 20 м від житлових будівель.
Мікрорайон селітебної території раніше забудовували за радіальним типом (тобто всі вулиці спрямовувались до центру), що викликало там ряд незручностей (велике накопичення транспортних засобів, шум, забруднене повітря тощо). Надалі велась забудова за радіально-кільцевою, стрічковою та периметричною системою. Однак, найбільш доцільною є вільна забудова житлових споруд. Саме при такій забудові можна забезпечити оптимальну інсоляцію приміщень, зберегти рельєфні (природні) особливості місцевості та досягти меншого рівня комунального шуму.

При плануванні та забудові промислової території слід передбачати:
чим більшим є негативний вплив підприємства на довкілля, тим більшою повинна бути відстань до житла (таку відстань визначають СЕС);
обов’язковим є урахування “рози вітрів” та розташування промислових підприємств з підвітряної сторони, як правило, тут слід приймати до уваги домінуючий напрям руху повітря у теплий період року;
транспортні потоки (в т.ч. залізничні), що йдуть до промислової зони, не повинні слідувати через житлову територію;
підприємства слід розташовувати нижче по течії річки, випуск промислових відходів провадиться нижче місць використання водойм для водопроводів та пляжних місць;
всі промислові відходи, повинні знешкоджуватись, а промислові викиди у воду та повітря не повинні перевищувати санітарних норм (ГДК, ОДК, ГДР);
підприємство не повинно негативно впливати на житлову територію.
Здоров’я мешканців міст, їх працездатність у значній мірі залежать від раціонального збереження та стандартного використання природних багатств серед яких є ландшафтно-рекреаційні території (зелені насадження, водні плеса, а відповідно над ними – чисте повітря, надійна інсоляція тощо). А тому, як на стадії проектування так і реалізації проектів у будівництві, чи реконструкції територій міста, слід максимально зберігати зелені насадження та водойми, не розширювати будівництво за рахунок обмежень територій лісів, парків, водних акваторій і ін.
Внутрішньоміські зелені насадження за функціональною ознакою поділяються на:
насадження загального користування (парки, сади, сквери, набережні);
насадження обмеженого користування (на житлових територіях, ділянках дошкільних та шкільних навчальних закладів, лікувально–профілактичних закладів, промислових підприємств);
насадження спеціального призначення (на вулицях, у санітарно–захисних та охоронних зонах, кладовищах, крематоріях).
Площа озеленених територій загального користування у містах має дорівнювати 7-10 м2 /люд., в сільських поселеннях – 12 м2 /люд.
Рівень озеленення житлової території повинен складати 40%, промислової – 30%, ділянок шкіл і дошкільних закладів – 80%, лікарень – не менше 60%.
Обов’язковими є приміські ландшафтно-рекреаційні зони і, особливо, зелені насадження (зелене кільце міста) із шириною смуги насаджень 8-10 км.

Функції зелених насаджень
очищення повітря від пилу та хімічних токсичних речовин;
затримка вітрів;
зменшення рівня шуму;
санація повітря за рахунок виділення фітонцидів;
сприяння стабілізації мікроклімату;
естетичне значення;
врешті це дійсно легені планети.

Планування, проектування забудови та реконструкції сільських поселень
Сільський населений пункт має складатись із наступних територій:
селітебної (житлової) зони;
виробничої зони;
ландшафтно-рекреаційної зони.

Селітебна зона села повинна мати:
житлові споруди (у більшості випадків окремі оселі);
медичне та аптечне обслуговування;
мережу торгівельних закладів та побутового обслуговування (обов’язково лазню);
дитячі ясла-садочки та школу ;
побутове та телефонне забезпечення і радіо;
надійне електропостачання;
дороги із твердим покриттям;
бібліотеку, клуб та спортивний комплекс;
надійний, транспортний зв’язок (обов’язково із районним та обласним адміністративним центром).
Забудова житлової території села, як правило буває вільною чи змішаною. При проектування слід прагнути до компактності розташування осель. Це зумовить можливість влаштування газифікації, централізованого водопостачання та водовідведення. Адже більшість сіл таких зручностей не мають.
Сільський населений пункт не повинен негативно впливати на природу. Особливого значення набуває впровадження прогресивних методів компостування та правильного облаштування гноєсховищ.
Споруди загального користування на селі повинні мати водяне опалення, надійне водопостачання і водовідведення (хоча б локальну каналізацію). Особливо це стосується ясел-садочків, шкіл, лікувальних закладів, клубів та ін.
Велике гігієнічне значення має правильно забудована сільська оселя. Сьогодні вже не існує обмежень щодо відсотків земельної ділянки під забудову, чи розмірів та кількості поверхів самих житлових та допоміжних споруд. Однак, за сучасними вимогами, таке будівництво має також здійснюватись за відповідним проектом, який має пройти погодження у районному архітектурному управлінні, та реєстрацію у місцевій сільській Раді.
У більшості випадків, сільська оселя або оселя сільського фермера - це своєрідний маленький населений пункт де є житлові площі (тобто житловий дім) та виробничі площі (тобто надвірні допоміжні споруди, гараж, овочесховища, хліви для домашніх тварин, сінники і зрозуміло земельні угіддя тощо).
Серед великої кількості вимог до планування сільської оселі є правильне взаєморозташування окремих споруд на земельній ділянці сільського господарства (табл.2).

Таблиця 2
Мінімальні санітарно-земельні розриви для господарських будівель на селі (м)
Споруди
Хліви для худоби (кількість голів)
Сміттєсховище
Компост, туалети, гноярка


1-2
3-8
Понад 8



Житлові будинки
12
25
50
15
15

Шахтні колодязі
20
25
50
20
25


Виробнича територія сільської місцевості досить різноманітна і має відповідні спрямування:
рільництво та садівництво;
тваринництво та птахівництво;
агропереробна промисловість.
В залежності від потужностей виробничих територій та їх впливів на грунти, воду чи повітря Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів (ДСанПін) № 173 від 19.06.1996 року передбачена санітарна класифікація підприємств, виробництв та споруд і розміри санітарно-захисних зон для них, (тобто відстань від житлових площ до виробничих).
Зокрема передбачені такі відстані:
1000 м до заводів з переробки тваринної продукції; виготовлення клеїв, желатини, до місць утримання великої рогатої худоби з поголів’ям більш 5000 голів, або свиней на 12-20 тис. голів, до складів сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) тощо;
100 м до комбікормових заводів, польових станів тракторно-рільничих бригад, зерноочисних токів, до птахоферм на 300 голів тощо;
50 м до кондитерських фабрик, виробництв олії, оцту, макаронів, хліба тощо.
Наведені відстані між житловими та виробничими площами відтінюють лише частинку великого переліку із Правил. В усіх випадках уточнення слід проводити за участю СЕС та екологічних інспекцій.
Окрім викладеної інформації студенту необхідно ознайомитись із змістом матеріалів теми 13 (стор. 149-160) підручника Бардова В.Г. “Гігієна та екологія” і зокрема додатками 1 та 2.
Стосовно загальної методики санітарного обстеження і описання об’єкта також доцільно скористатись матеріалами теми 14 (стор. 161-167) підручника Бардова В.Г. “Гігієна та екологія” і зокрема додатками 1 та 2.

Додаток 1
Схема санітарного обстеження об’єкта
Вивчіть офіційні законодавчі і нормативні документи, які регламентують вимоги до проектування, побудови, експлуатації об’єктів даного типу і призначення (лікарня, школа, гуртожиток, підприємство, окремий цех та інші).
Складіть карту (план) санітарного обстеження, де висвітлюються такі питання:
Паспортні дані (назва об’єкту, адреса, кому підпорядкований, коли побудований, реконструйований тощо).
Характеристика ділянки, де розміщений об’єкт, його оточення (розмір, конфігурація ділянки, рельєф, ґрунтові та гідрологічні умови зони забудови, відсотки забудови, озеленення, шляхи сполучення, достатність розмірів санітарно-захисних зон, наявність за межами ділянки об’єктів, що можуть забруднювати повітря, ґрунт, воду або є джерелами шуму, НВЧ випромінювання, радіації тощо).
Конструктивні і планувальні особливості об’єкта (тип будови, наявність вбудованих об’єктів, характеристика основних будівельних конструкцій, планування і розміри основних функціональних приміщень, їх орієнтація і відповідність гігієнічним нормативам).
Санітарний благоустрій об’єкта (система водопостачання, гаряче водопостачання, каналізація чи інші системи збору і видалення рідких відходів, опалення, вентиляція, природне і штучне освітлення, система видалення твердих відходів та інше).
Дотримання вимог до елементів санітарного обладнання, його відповідність основним технічним і санітарним якостям.
Дотримання вимог до експлуатації об’єкта і елементів його обладнання (дотримання оптимальних умов ведення технологічного процесу, використання дозволених реагентів, періодичність і регулярність відомчого чи державного санітарного нагляду, дотримання термінів експлуатації технічного, санітарного обладнання, реалізації продукції та інше).
Санітарний стан приміщень і обладнання об’єкта (організація і регулярність прибирання, використання заходів загальної та індивідуальної профілактики, відповідність гігієнічним вимогам вентиляційних, холодильних, освітлювальних та інших систем).
Вплив умов проживання, навчання чи праці на об’єкті на здоров’я людини і санітарні умови життя (рівень забруднення окремих об’єктів біосфери, характер скарг жителів і працівників об’єкта, випадки захворювань, що пов’язані з даним об’єктом тощо).
Самостійне вимірювання або використання даних лабораторії про визначення об’єктивних показників умов та санітарного стану об’єкта (шум, освітлення, електромагнітні хвилі, хімічні, бактеріологічні забруднення повітря, води, продуктів харчування тощо).
Перелік і оцінка виявлених недоліків, відхилення параметрів середовища об’єкта від гігієнічних нормативів.
Обґрунтування заходів щодо покращання санітарного стану об’єкта, рекомендації по реконструкції тощо.
Результати санітарного обстеження оформіть у вигляді санітарного опису об’єкта (складання його санітарного паспорта) або у вигляді акта про санітарні порушення, з відповідними санкціями (штрафи, закриття об’єкта, визначення термінів ліквідації цих порушень та інше), (Додаток 2).

Додаток 2

КАРТА САНІТАРНОГО ОБСТЕЖЕННЯ КВАРТИРИ
1. Адреса: вул. __________________________, буд. № ________, кв. № ______
Прізвище квартиронаймача _________________________________________________________________________
Поверх _______, кількість житлових кімнат _______, із них з орієнтацією на вулицю _______, на подвір’я _______, затінення сусідніми будинками (є, немає) __________, орієнтація приміщень по сторонах світу ______________, наявність відкритих приміщень квартири ______________, загальна площа квартири ___________ м2, висота приміщень __________ м.
Кількість мешканців ____, з них дітей ______, житлова площа на 1 особу _________ м2, повітряний куб ____________ м3.
Зовнішні стіни ___________________, внутрішнє оздоблення стін _________, підлоги _______________, вікон _________________, дверей _____________.
Опалення: централізоване, місцеве, водяне, парове (достатнє, ні); температура повітря_____________________ ____________________________________________________________________________________________________
Вентиляція: природна (наявність кватирок, фрамуг, наскрізне провітрювання – можливе, ні); штучна (місцева, припливна, витяжна, працює безшумно, з шумом, з вібрацією); центральна (припливна, витяжна, припливно-витяжна, розташування вентиляційних отворів)_____________________________________________________________________
Природне освітлення (кількість і розташування вікон, тип засклення, якість скла), ступінь забруднення скла (незначне, помірне, значне), затінення (є, немає), освітлення прямим сонячним випромінюванням (можливе, ні) __________________________________________________________________________________________________________
Штучне освітлення: електричне (лампи розжарювання, люмінесцентні лампи), система освітлення (загальна, місцева, комбінована), тип світильників (їх кількість, розміщення, висота підвісу, потужність ламп), освітленість (рівномірна, ні; достатня, ні) __________________ ____________________________________________________________________________
Водопостачання (центральне, місцеве).
Каналізація (є, немає), вбиральня (розташована в будинку, у дворі, тепла, холодна, вигріби водонепроникні, поглинальні) _________________ _____________________________________________________________________________
Кухня – плита (газова, електрична), площа ________ м2, кубатура _______ м3 ____________________________________________________________________________.
Наявність підсобних приміщень (яких)_ ___________________________________________________________________
Домашні тварини (є, немає, які) ____________________________________________________________________
Комахи у квартирі (є, немає, які) __________, пацюки, миші (є, немає) ______________
Вологість у житлових кімнатах (є, немає, причина виникнення) __________________________________________
Шум, вібрація (є, немає, причини виникнення) ________________________________________________________
Скарги мешканців ________________________________________________________________________________
Додаткові дані: ____________________________________________________________ ______________________
Загальний висновок про санітарний стан об’єкта.____________________________________________________________________________________________________
Рекомендації ______________________________________________________________________________________________

Дата обстеження Підпис
“_____”______________ 200_ р. _____________________


Ситуаційні задачі
Задача 1
Планується забудова житлового мікрорайону малого міста, де має проживати 1700 чоловік:
розмір земельної ділянки – 6 га;
рівень залягання ґрунтових вод – 0,9 м;
щільність радіоактивного забруднення ізотопами цезію – 9 Кі/км2;
кількість кишкових паличок – 18 в 1 г ґрунту.
Викладіть можливий варіант узгодження на використання цієї земельної ділянки під забудову.

Задача 2
Дайте оцінку правомірності запропонованого взаєморозташування зон міського середовища, де селітебна (житлова) зона знаходиться на південній, а виробнича та ландшафтно рекреаційна – на північній сторонах.
Повторюваність вітрів у даній місцевості: Пн –140, ПнСх – 80, Сх – 10, ПдСх – 9, Пд – 10, ПдЗх – 14, Зх – 4, ПнЗх – 62.

Задача 3
При вивченні макету майбутнього житлового мікрорайону площею 6 га на 2500 чоловік отримані наступні дані:
озеленення – 10%;
відстань між 9-ти поверховими спорудами – 20 м;
середньоденна інсоляція житлових кімнат (влітку) – 1 год.;
середня інсоляція гральних майданчиків садочків та спортивних зон (влітку) – 2 год.;
відстань від гральних майданчиків до вікон будинків – 6м; до контейнерного майданчика – 9 м; до смітника – 9 м.
Викладіть висновок щодо узгодження проекту будівництва мікрорайону та, при необхідності, внесіть свої пропозиції оптимізації макету.

Задача 4
При розробці проектної документації на реконструкцію дворових територій житлового мікрорайону міста передбачено наступні площі та відстані:
для ігор дітей дошкільного віку – 0,4 м2 на 1 дитину;
для занять фізкультурою і спортом – 4,0 м2 на 1 людину;
для відпочинку дорослих – 0,3 м2 на 1 людину;
майданчик для вивішування білизни та чистки речей – передбачено на відстані 12 м від житлових будинків.
відстань від контейнерного майданчика для сміття до вікон житлового будинку – 13 м.
Викладіть можливість узгодження проекту реконструкції мікрорайону та власні пропозиції, відносно планування території.

Задача 5
Власник земельної ділянки площею 65 га отримав дозвіл на створення фермерського господарства та забудову житла. Його вимоги до розробників проектної документації наступні:
відстань від житлового двоповерхового будинку до компостного майданчика – 9 м, гноєсховища – 14 м, до корівника – 30, до вигрібного туалету – 9 м;
всі споруди мають розташовуватись на схилі у такому порядку: зверху – тваринницький комплекс, нижче – колодязь, внизу житловий будинок.
Чи погодиться проектна організація з такими побажаннями замовника. Які можливі корективи?

Задача 6
При вивченні існуючого стану забудови та взаєморозташування споруд і об’єктів житлових та виробничих площ села санітарним лікарем до констатуючої частини Припису занесені наступні відомості:
відстань від школи до тваринницького комплексу на 3000 голів великої рогатої худоби – 300 м;
відстань від лікарні до гноєсховища тваринницького комплексу – 200 м, до скотобази на 1000 голів – 300 м;
склади сильнодіючих отруйних речовин знаходяться на відстані 500 м від житлової зони.
Яким має бути зміст висновку та вимог з боку санітарного лікаря?

Задача 7
Згідно розпорядження головного лікаря було створено комісію із санітарного обстеження поліклініки родинної медицини. За цим комісією було оформлено Акт обстеження із висвітленням таких питань: паспортні дані; характеристика земельної ділянки; питань водопостачання та водовідведення.
Чи є такий акт завершеним?
Якщо ні, то на які питання ще необхідно отримати відповідь.

Задача 8
При проходженні виробничої практики з гігієни студент отримав завдання провести санітарне обстеження гуртожитку медичного університету.
При заповненні Карти-схеми (Акту) студент надав відповіді на наступні запитання: адреса; загальна характеристика споруди; природне освітлення; опалення.
З якої причини керівник практики повернув Акт на доопрацювання?


ТЕМА №9. МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ПИТНОЇ ВОДИ ЗА ДАНИМИ САНІТАРНОГО ОБСТЕЖЕННЯ СИСТЕМ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТАМИ ЛАБОРАТОРНОГО АНАЛІЗУ ПРОБ

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Засвоїти загальні вимоги до якості питної води та гігієнічного значення окремих її показників. Оволодіти методиками обґрунтування гігієнічних висновків щодо якості питної води.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
Гігієнічне значення води.
Гігієнічні вимоги до якості питної води.
Епідеміологічне значення води та її роль у поширенні інфекційних захворювань.
Ендемічне значення води та її роль в поширенні захворювань неінфекційної природи. Профілактика біогеохімічних ендемій.
Гігієнічні показники та нормативи якості питної води (фізичні, органолептичні, хімічний склад) та показники забруднення (бактеріологічні, органолептичні, хімічні; прямі та опосередковані).
Державні санітарні норми та правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10).
Методика читання лабораторних аналізів води.
Санація джерела місцевого водопостачання.

ЗАВДАННЯ: Розв’язати задачі та надати гігієнічну оцінку якості питної води за даними лабораторного аналізу води.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Бардов В.Г. Гігієна та екологія – Вінниця: Нова книга, 2006. – С. 255 – 258.
2. Комунальна гігієна. / За ред. Є.Г. Гончарука. – К.: Здоров’я 2006. - С. 45–351.
3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. - К.: Здоров’я, 2004. – С. 141–205.
4. А.А.Минх. Методы гигиенических исследований. – М., Медицина, 1990. – С.109-164.
5. І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 9-12 .

Методика виконання самостійної роботи
В ході практичного заняття після оцінки рівня вихідних знань кожний студент одержує у викладача ситуацiйну задачу, в якiй приведенi данi щодоепiдемiологiчної обстановки мiсцевостi, санiтарно–топографiчного і санiтарно-технiчного стану криницi та лабораторного дослiдження води. Пiсля ретельного вивчення матерiалiв запропонованої задачi, студент вiдповiдно до приведеного нижче зразка оформлює у протокольному зошитi “Протокол читання лаболаторного аналiзу питної води”.

Гігієнічне значення води
Визначається насамперед фізіологічною потребою в ній людини. Вода, як повітря і їжа, є одним із найважливіших елементів зовнішнього середовища, без якого неможливе життя. Людина без води здатна прожити лише 5-6 діб, адже її тіло в середньому на 65% складається з цієї речовини. Без води не відбувається жоден біохімічний, фізіологічний та фізико-хімічний процес обміну речовин та енергії: неможливі травлення, дихання, анаболізм (асиміляція) та катаболізм (дисиміляція), синтез білків, жирів, вуглеводів із чужорідних білків, жирів, вуглеводів харчових продуктів.
За допомогою води в клітини організму надходять пластичні, біологічно вкрай потрібні компоненти та енергетичні матеріали, виводяться з нього продукти обміну (транспортна функція). Вода сприяє збереженню колоїдального стану живої плазми. Вода і розчинені у ній мінеральні солі підтримують найважливішу біологічну константу організму – осмотичний тиск крові й тканин. У водному середовищі створюються належні рівні лужності, кислотності, гідроксильних та водневих іонів. Вода забезпечує кислотно-лужний баланс в організмі, а це впливає на швидкість та напрямок біохімічних реакцій. Бере участь у процесах гідролізу жирів, вуглеводів, гідролітичного й окисного дезамінування амінокислот та в інших реакціях.
Вода є основним акумулятором тепла, яке утворюється в організмі в процесі екзотермічних біохімічних реакцій обміну речовин. Крім того, випаровуючись із поверхні шкіри й слизових оболонок органів дихання, вода бере участь у процесах тепловіддачі, тобто у підтриманні температурного гомеостазу.
Потреба організму у воді задовольняється головним чином за рахунок питної води, напоїв та продуктів харчування, особливо рослинного походження. Фізіологічна добова потреба дорослої людини у воді (за відсутності фізичних навантажень) у регіонах з помірним кліматом орієнтовно становить 1,5-З.

Гігієнічні вимоги, що пред’являються до питної води:
Вода повинна мати бездоганні органолептичні та фізичні якості;
Вода повинна мати оптимальний хімічний склад;
Вода не повинна погіршувати біологічну цінність їжі;
Вода не повинна бути твердою;
Вода не повинна вміщувати радіоактивні та токсичні хімічні речовини (не більше ГДК та ГДР);
Вода не повинна вміщувати патогенні мікроорганізми.
Епідеміологічне значення води
Роль води у механізмі передачі збудників кишкових інфекцій, виникненні епідемій та пандемії людство усвідомило значно раніше, ніж відкрили патогенні мікроорганізми. Із водою можуть поширюватись бактерії, віруси, найпростіші, гельмінти, грибки, викликаючи відповідні захворювання.
Найбільш масові водні епідемії з найтяжчими наслідками порушення громадського здоров'я пов'язані з можли-вістю поширення з водою збудників кишкових інфекцій, яким притаманний фекально-оральний механізм передачі.

Класифікація інфекційних хвороб,запропонована експертами ВООЗ:
І. Хвороби, які виникають унаслідок використання забрудненої води для питних потреб:
1. Кишкові інфекції (провідний механізм передачі – фекально-оральний):
а) бактеріальної природи: холера, черевний тиф, паратифи А і В, дизентерія, коліентерит, сальмонельоз;
б) вірусної етіології: вірусний епідемічний гепатит А, або хвороба Боткіна, вірусний гепатит Е, поліомієліт та інші ентеровірусні інфекції, зокрема Коксакі та ЕСНО (епідемічна міалгія, ангіна, грипоподібні і диспептичні розлади, серозний менінгоенцефаліт), ротавірусні хвороби (гастроентерит, інфекційний пронос);
в) протозойної етіології: амебна дизентерія (амебіаз), лямбліоз.
2. Інфекції дихальних шляхів, збудники яких інколи можуть поширюватися фекально-оральним шляхом:
а) бактеріальної природи (туберкульоз);
б) вірусної етіології (аденовірусн. інфекції, зокрема ринофарингіт, фарингокон'юнктивальна гарячка, кон'юнктивіт, ринофаринготонзиліт, риніт).
3. Інфекції шкіри та слизових оболонок, які можуть мати фекально-оральний механізм передачі (сибірка).
4. Кров'яні інфекції, які можуть мати фекально-оральний механізм передачі (Ку-гарячка).
5. Зооантропонози, які можуть мати фекально-оральний механізм передачі (туляремія, лептоспіроз та бруцельоз).
6. Гельмінтози:
а) геогельмінтози (трихоцефальоз, аскаридоз, анкілостомідоз);
б) біогельмінтози (ехінококоз, гіменолепідоз).
ІІ. Хвороби шкіри і слизових оболонок, які виникають унаслідок контакту із забрудненою водою: трахома, проказа, сибірка, контагіозний молюск, грибкові захворювання (епідермофітія мікози та ін.).
Ш. Захворювання, які зумовлюють гельмінти, що живуть у воді: (шистосомоз, дракункульоз, або решта).
IV. Трансмісивні інфекції, які поширюють комахи-переносники, що розмножуються у воді (малярія, жовта гарячка).

Ендемічне значення води
Масові захворювання населення інфекційної природи – найбільш загрозливий, але не єдиний негативний наслідок уживання неякісної води. Масові ураження можуть мати неінфекційну природу, тобто спричинюватися наявністю у воді хімічних – як мінеральних, так і органічних домішок.

Захворювання, що зумовлені хімічним складом води:
а)Захворювання, що виникають внаслідок споживання води, яка має високу жорсткість(сечокам’яна, нирковокам’яна, жовчокам’яна хвороби, подагра)або, навпаки, низьку твердість (сердцево-судинні захворювання, остеопоротичнізмiни у кiстковійсистемi).
б) Захворювання, зумовлені високим вмістом у воді речовин азотного походження (нітратів-водно-нітратна метгемоглобінемія, нітрозамінів – злоякісні новоутворення).
в)Біогеохімічні ендемії – захворювання, які пов’язані із недостатнім або надлишковим вмістом у грунті, а отже і у воді та продуктах харчування певної території того чи іншого мікроелементу. Такі території називаються біогеохімічними (ендемічними) провінціями. Найрозповсюджинішими ендеміями є ендемічний флюороз (надлишок F), ендемічний карієс (недостатність F),ендемічний зоб (недостатність I), уровська хвороба (надлишок Sr), молiбденовий артрит (надлишок Mo) або ендемiчна подагра, борний ентерит (надлишок B).

Профілактика біогеохімічних ендемій:
збагачення мікроелементами продуктів харчування (йодування солі, фторування води тощо);
використання фарм. препаратів, що містять необхідний набір мікроелементів у своєму складі;
збагачення мікроелементами добрив;
використання в харчовому раціоні морських продуктів.
г) Захворювання, що пов’язані з наявністю у питній воді токсичних хімічних речовин (“копитна хвороба” (Аs),отруєння свинцем (Pb), хвороба ітай-ітай (Сd), хвороба Міномата (Hg), хвороба Юшо (поліхлорбіфеноли та радіонуклідів – злоякісні новоутворення).

Гігієнічні показники та нормативи якості питної води
Водопостачання населення з метою забезпечення питних та інших потреб здійснюються за допомогою централізованої (з водоочисної станції міста вода по системі труб водопровідної мережі потрапляє до будівель) та децентралізованої (колодязі, каптажі) систем. Контроль безпечності та якості питної води водопровідної станції здійснюється комунальним відділом СЕС 1 раз на 4 місяці, джерела місцевого водопостачання – один раз на рік у найбільш несприятливий період року, а також у разі погіршення епідемічної ситуації за показниками згідно "Гігієнічних вимог до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10). Для визначення якості питної води та встановлення епідемічної, токсичної, радіаційної безпеки проводять ряд бактеріологічних, фізичних, хімічних, органолептичних, санітарно-токсикологічних, радіологічних досліджень та визначають ряд показників (див. додатки 1, 2).

Гігієнічні показники забруднення води органічними речовинами
Розрізняють прямі та непрямі показники забруднення питної води органічними речовинами. До прямих відносять:
бактеріологічні показники – загальне мікробне число, кількість загальних колі-форм (колі-індекс), патогенних ентеробактерій, Е. Соli тощо.
паразитологічні показники – клітини, яйця, лічинки кишкових гельмінтів (ооцистикриптоспоридій, цисти лямблій, дизентерійних амеб, балантидія кишкового тощо)
До непрямих відносять:
органолептичні показники – смак, запах, забарвленість, каламутність тощо.
хімічні показники – хлориди, сульфати, амонійні сполуки, нітрити, нітрати, перманганатна окислюваність тощо.
Отже, про фекальне забруднення води свідчить не лише наявність у воді групи кишкових паличок, але й збільшення порівняно з вихідним вмісту амонійного азоту, азоту нітритів і нітратів, хлоридів і окислюваності, що може використовуватись як непрямий хімічний показник забруднення води фекаліями. Беручи до уваги, що під час розпаду білків у кишках утворюються солі амонію, збільшення вмісту цього хімічного інгрідієнта у воді при забруднені її фекаліями свідчить про свіже забруднення, яке є одним із найбільш небезпечних у епідеміологічному плані.
У процесі мінералізації амонійні солі окислюються послідовно до нітритів та нітратів. Це дає змогу використовувати значення вмісту азотовмісних речовин для визначення ступеня і термінів забруднення води відкритих водойм фекаліями. Наприклад, ізольоване підвищення вмісту нітритів у воді свідчить про недавнє забруднення води, а збільшення солей азотної кислоти – про давнє забруднення. Якщо вода містить підвищені порівняно з характерними для даної водойми кількості всього комплексу азотовмісних речовин (солей аміаку, нітритів, нітратів та окиснюваності), то це необхідно трактувати як показник постійного фекального забруднення води.
Однак не слід виключати і можливість вимивання азотовмісних речовин рослинного походження у воді. Підвищений вміст амонійних сполук, нітратів, сульфатів може мати і неорганічне походження (добрива). Як правило, така їх природа підтверджується низькою твердістю, низькою окиснюваністю та низьким мікробним числом.

Визначення деяких показників якості питної води:
1. Мікробіологічні показники – показники епідемічної безпеки питної води, перевищення яких може призвести до виникнення інфекційних хвороб у людини:
Мікробне число – число мікроорганізімів, що міститься в 1 мл води (не більше, ніж 100).
Кількість загальних колі-форм (колі-індекс)– число бактерій групи Е.соli в 1 л води – не більше, ніж 10 КУО (або не більше 1 КУО у 100 мл води).
2. Паразитологічні показники –показники епідемічної безпеки питної води, перевищення яких може призвести до виникнення паразитарних інвазій у людини.
3. Органолептичні показники (запах, смак і присмак, забарвленість, каламутність) – фізичні властивості питної води, що сприймаються органами чуття:
Запах – показник, що характеризує властивість води подразнювати рецептори слизових оболонок носа та синусних пазух, зумовлюючи відповідне відчуття (табл.1).
Смак і присмак – показники, що характеризують здатність наявних у воді хімічних речовин після взаємодії зі слиною подразнювати смакові рецептори язика і зумовлювати відповідне відчуття (табл..1).
Забарвленість – показник, що характеризує інтенсивність забарвлення води, яке зумовлене вмістом забарвлених органічних речовин.
Каламутність – показник, що характеризує природну властивість води, зумовлену наявністю у воді завислих речовин органічного і неорганічного походження (глини, мулу, органічних колоїдів, планктону тощо).
4. Фізико-хімічні показники – фізичні чи хімічні показники, що нормуються за загальносанітарною або органолептичною ознакою шкідливості:
Загальна жорсткість – показник, що характеризує властивість води, зумовлену наявністю у ній розчинених солей кальцію та магнію (сульфатів, хлоридів, карбонатів, гідрокарбонатів тощо).
Сухий залишок –показник, що характеризує кількість розчинених речовин, передусім мінеральних солей, в 1дм3 води.
Таблиця 1
Оцінка запаху, смаку або присмаку питної води
Характер запаху, смаку або присмаку
Описове визначення запаху, смаку або присмаку
Інтенсивність, бали

Немає
Не відчувається
0

Дуже слабкий
Не відчувається споживачем, проте, виявляється під час лабораторного дослідження
1

Слабкий
Помічається споживачем, якщо звернути на це його увагу
2

Помітний
Легко відчувається і викликає несхвальний відгук про воду
3

Сильний
Змушує втримуватися від пиття
4

Дуже сильний
Настільки сильний, що робить воду непридатною до вживання
5




Протокол читання аналізів питної води (приклад)
Hа підставі санiтарно-топографiчних i санiтарно-технiчних даних щодо стану криниці (знаходиться в яру, дерев(яний зруб мiсцями прогнивший, глиняний замок зруйнований, немає пiдставки для вiдра) можна припустити, що вода у ньому забруднюється вiдрами, внаслідок відсутності стаціонарного спільного відра і використання відер населення(з прилипшою до вiдер землею в воду криницi можуть попадати патогеннi мiкроорганiзми i яйця гельмінтів).
Зроблене нами припущення пiдтверджується даними лабораторного аналiзу:
Органолептичнi якостi води не можуть бути визнанi бездоганними, так як реєструється болотистий запах, рiвний 4 балам (при нормi – 3 бала) та забарвленість води, що складає 50((при нормi – 35°).
Дані аналізу хiмiчних показників, також указують на недоброякiснiсть води. Зокрема про забруднення води органiчними речовинами свiдчать пiдвищений вмiст амонійних сполук 3,0 мг/дм3(при нормi – 2,6 мг/дм3), нiтритiв 5,3 мг/дм3 (при нормi – 3,3 мг/дм3),а також висока загальна жорсткість води 15 моль/дм3, при нормі –10.
Припущення про те, що вода забруднена органiчними речовинами тваринного походження пiдтверджується даними дослідження мікробіологічних показників, а саме: Загальні колі форми – 3 КУО/100см3 (при нормі <=1), E.coli – 3 КУО/100см3 (в нормі відсутність).
Гігієнічний висновок: Отже, вода, що досліджується, не вiдповiдає гiгiєнiчним вимогам i не може бути використана для забезпечення питних потреб.
Пропоную провести санацiю криницi: оздоровити територiю бiля криниці, привести її у належний санітарно-технiчний стан, знезаразити воду з використанням методу перехлорування з розрахунку не менш, ніж 10 мг активного хлору на 1 лiтр води.
До проведення санацiї криницi i одержання даних лабораторних дослiджень, що пiдтверджують доброякiснiсть води, використовувати її для питних нужд можна лише в окремих випадках пiсля тривалого кип’ятiння.

Додаток 1
Показники епідемічної безпеки питної води
№ п/п
Найменування показників
Одиниці виміру
Нормативи для питної води




Водопровід-ної з пунктів розливу
З колодязів та каптажів джерел
Фасованої

1. Мікробіологічні показники

1.
Загальне мікробне число при t 37°С – 24 год*
Колонієутворю-вальні одиниці
КУО/см3
<=100
(<=50)
<=100
<=20*****

2.
Загальне мікробне число при t 22°С – 72 год
КУО/см3
не визначається
не визначається
<=100*****

3.
Загальні колі форми***
КУО/100 см3
відсутність
<=1
Відсутність

4.
E. coli***
КУО/100 см3
відсутність
відсутність
Відсутність

5.
Ентерококи***
КУО/100 см3
відсутність
не визначається
Відсутність

6.
Синьо гнійна паличка (Pseudomonasaeruginosa)
КУО/100см3
не визначається
не визначається
Відсутність

7.
Патогенні ентеробактерії
Наявність в 1 дм3
відсутність
відсутність
Відсутність

8.
Коліфаги****
КУО/дм3
відсутність
відсутність
Відсутність

9.
Ентеровіруси, аденовіруси, антигени рота вірусів, рота вірусів, вірусу гепатиту А та інші
Наявність в
10 дм3
відсутність
відсутність
Відсутність

2. Паразитологічні показники

10.
Патогенні кишкові найпростіші:ооцистикриптоспоридій, із оспор, цисти лямблій, дизентерійних амеб, балантидія кишкового та інші
клітини, цисти в
50 дм3
відсутність
відсутність
Відсутність

11.
Кишкові гельмінти
клітини, яйця, личинки в 50 дм3
відсутність
відсутність
Відсутність


Примітка:
* Для 95% проб води, відібраних з водопровідної мережі, що досліджувались протягом року.
** Через 10 років з часу набрання чинності Санітарними нормами.
*** Для 98% проб води, відібраних з водопровідної мережі, що досліджувались протягом року.
**** Визначають додатково у питній воді з поверхневих вододжерел у місцях її надходження з очисних споруд в розподільну мережу, а також в ґрунтових водах.
***** Визначають під час виробничого контролю перед розливом питної води у тару.

Додаток 2
Санітарно-хімічні показники безпечності та якості питної води
№ п/п
Найменування показників
Одиниці виміру
Нормативи для питної води




Водопровідної
З колодязів та каптажів джерел
Фасованої, з пунктів розливу та бюветів

1. Органолептичні показники

1.
Запах при t 20°С
при t 60°С
бали
<=2
<=2
<=3
<=3
<=0 (2)4
<=1 (2)4

2.
Забарвленість
градуси
<=20 (35)1
<=35
<=10 (20)4

3.
Каламутність
Нефелометрична одиниця каламут-ності (1 НОК = 0,58мг/дм3)
<=1,0 (3,5)1
<=3,5
<=0,5 (1,0)4

4.
Смак та присмак
бали
<=2
<=3
<=0 (2)4

2. Фізико-хімічні показники

а) неорганічні компоненти

5.
Водневий показник
одиниці рН
6,5 –8,5
6,5 –8,5
6,5 –8,5
(>=4,5)5

6.
Діоксид вуглецю
%
не визначається
не визначається
0,2-0,3 – для слабо газованої ,
0,31-0,4 – для середньо газованої, 0,41-0,6 – для сильногазованої

7.
Залізо загальне
мг/дм3
<=0,2 (1,0)1
<=1,0
<=0,2

8.
Загальна жорсткість
моль/дм3
<=7,0 (10,0)1
<=10,0
<=7,0

9.
Загальна лужність
моль/дм3
не визначається
не визначається
<=6,5

10.
Йод
мкг/дм3
не визначається
не визначається
<=50

11.
Кальцій
мг/дм3
не визначається
не визначається
<=130

12.
Магній
мг/дм3
не визначається
не визначається
<=80

13.
Марганець
мг/дм3
<=0,05 (0,5)1
<=0,5
<=0,05

14.
Мідь
мг/дм3
<=1,0
не визначається
<=1,0

15.
Полі фосфати (за РО43–)
мг/дм3
<=3,5
не визначається
<=0,6 (3,5)4

16.
Сульфати
мг/дм3
<=250 (500)
<=500
<=250

17.
Сухий залишок
мг/дм3
<=1000 (1500)1
<=1500
<=1000

18.
Хлор залишковий вільний
мг/дм3
<=0,5
<=0,5
<=0,05

19.
Хлориди
мг/дм3
<=250 (350)1
<=350
<=250

20.
Цинк
мг/дм3
<=1,0
не визначається
<=1,0

б) органічні компоненти

21.
Хлор залишковий зв’язаний
мг/дм3
<=1,2
<=1,2
<=0,05

3. Санітарно-токсикологічні показники

а) неорганічні показники

22.
Алюміній**
мг/дм3
<=0,20 (0,50)2
не визначається
<=1,0

23.
Амоній
мг/дм3
<=0,5 (2,6)2
<=2,6
<=0,1 (0,5)4

24.
Діоксид хлору
мг/дм3
>=0,1
не визначається
не визначається

25.
Кадмій*
мг/дм3
<=0,001
не визначається
<=0,001

26.
Кремній**
мг/дм3
<=10
не визначається
<=10

27.
Миш’як**
мг/дм3
<=0,01
не визначається
<=0,01

28.
Молібден**
мг/дм3
<=0,07
не визначається
<=0,07

29.
Натрій**
мг/дм3
<=200
не визначається
<=200

30.
Нітрати (по NO3)
мг/дм3
<=50,0
<=50,0
<=10 (50)4

31.
Нітрити**
мг/дм3
<=0,5 (0,1)3
<=3,3
<=0,5 (0,1)7

32.
Озон залишковий
мг/дм3
0,1–0,3
не визначається
не визначається

33.
Ртуть *
мг/дм3
<=0,0005
не визначається
<=0,0005

34.
Свинець**
мг/дм3
<=0,010
не визначається
<=0,010

35.
Срібло**
мг/дм3
не визначається
не визначається
<=0,025

36.
Фториди**
мг/дм3
для кліматичних зон:
IV<=0,7
III<=1,2
II<=1,5
<=1,5
<=1,5
для кліматичних зон:
IV<=0,7
III<=1,2
II<=1,5

37.
Хлориди
мг/дм3
<=0,2
не визначається
не визначається

б) органічні компоненти

38.
Поліакриламід** залишковий
мг/дм3
<=0,2
не визначається
<=0,2

39.
Формальдегід**
мг/дм3
<=0,05
не визначається
<=0,05

40.
Хлороформ**
мг/дм3
<=60
не визначається
<=60

в) інтегральний показник

41.
Перманганатна окислюваність
мг/дм3
<=0,5
<=5,0
<=2,0 (5,0)4


Примітка:
1 – норматив, зазначений у дужках, установлюється в окремих випадках за погодженням з головним державним санітарним лікарем відповідної адміністративної території.
2 – норматив, зазначений у дужках, установлюється для питної води, обробленої реагентами, що містять алюміній.
3 – норматив, зазначений у дужках, установлюється для обробленої питної води.
4 – норматив, зазначений у дужках, установлюється для питної води фасованої газованої, питної води з пунктів розливу та бюветів.
5 – pH для газованої питної води.
6 – норматив встановлюється виключно для питної води фасованої. Для питної води з пунктів розливу та бюветів норматив встановлюється за кліматичними зонами.
7 – норматив, зазначений у дужках, установлюється для негазованої питної води.
* – речовини I класу небезпеки.
** – речовини II класу небезпеки.
Примітка:
1. У водопровідній питній воді визначаються:
хлороформ – якщо питна вода з поверхневих вододжерел;
хлор залишковий вільний та зв’язаний, озон, поліакриламід – у разі застосування в процесі водопідготовки відповідних реагентів;
формальдегід – у разі озонування води в процесі водопідготовки;
діоксид хлору та хлорити – у разі обробки води діоксидом хлору в процесі водопідготовки.
2. У питній воді фасованій, з пунктів розливу та бюветів визначаються:
хлороформ – якщо вода хлорується в процесі водопідготовки або використовується хлорована вихідна вода;
формальдегід – у разі озонування води в процесі водопідготовки або якщо використовується озонована вихідна вода;
срібло та діоксид вуглецю – у разі застосування в процесі водопідготовки відповідних реагентів чи речовин;
поліакриламід – у разі використання в процесі водопідготовки водопровідної питної води з поверхневого джерела питного водопостачання.
СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ
Задача 1
Дані санітарно-топографічного описання:проба води доставлена з шахтної криниці, що розташована на околиці села П. Криниця розміщена біля грунтової дороги, на відстані 25 м від молочно–товарної ферми, місцевість рівна. Криниця має добре обладнані зруб та глиняний замок, кришку, відра немає, глибина криниці становить 6 м.
Дані лабораторного аналізу води:
Органолептичні властивості :
Хімічні властивості:
Бактеріологічні дані:

Забарвленість –40°
Запах при t° 20° С – 2 бала
Смак – 3 бала
Нітрити – 4,0 мг/дм3
Нітрати – 55 мг/дм3
РН = 9,0
Перманганатна окислюваність – 6 мг/дм3
Загальне мікробне число
При t° 37°С – 200 КУО /см3
Загальні колі форми –
3 КУО /100см3


Задача 2
В 40 метрах від криниці розташований смітник. Криниця має дерев(яний зруб, який місцями прогнив. Зруб виступає над поверхнею грунту на 1 метр. Вода з криниці подаєтся насосом. Захворювань серед населення, яке користується криницею, не спостерігається.
Дані лабораторного аналізу води:
Забарвленість – 30°
Запах – 3 бала
Каламутність – 4,0
Смак – 4 бала
Перманганатна окислюваність – 6мг/дм3
Загальна жорсткість – 10,0 моль/дм3
Патогенні ентеробактерії – 10 в 1 дм3
Загальні колі форми – 2 КУО /100см3


Задача 3
В населеному пункті В. знаходиться шахтна криниця, проба води з якої доставлена на лабораторне дослідження.В 10 м від криниці знаходиться автозаправочна станція, глиняного замка немає. Криниця має добре обладнаний зруб, кришку, відра немає, глибина криниці становить12 м. Вода використовується для задоволення питних та господарських потреб.
Органолептичні властивості:
Хімічні властивості:
Бактеріологічні дані:

Запах – 4 бала
Смак та присмак – 4 бала
Сульфати – 400 мг/дм3
Нітрити – 5 мг/дм3
Нітрати – 60 мг/дм3
Загальна жорсткість – 11 моль/дм3
Перманганатна окислюваність – 7 мг/л
Загальні колі форми –
3 КУО /100см3
Е. Соli – 2 КУО /100см3
Патогенні ентеробактерії –
6 в 1 дм3


Задача 4
Дані санітарно-топографічного описання. Проба води доставлена з шахтної криниці, розташованої на околиці населеного пункту К. Кришки немає. Відро спільне. Територія навколо криниці не забруднена. Вище за рельєфом, на відстані 100 м, знаходиться вигрібна помийна яма.Глиняного замка не має. Глибина криниці становить 12 м.

Органолептичні властивості:
Хімічні властивості:
Бактеріологічні дані

Каламутність – 3,5
Запах – 3 бала
Смак – 2 бала
Сухий залишок – 1500 мг/дм3
Амонійні сполуки – 3,0 мг/дм3
Нітрити – 3,3 мг/дм3
Нітрати – 50 мг/дм3
Загальна жорсткість – 14моль/дм3
Перманганатна окислюваність – 8 мг/дм3
Загальні колі форми – 5 КУО/100см3
Патогенні ентеробактерії –
10 в 1 дм3
Е. Соli – 3 КУО /100см3


Задача 5
Дані санітарно-топографічного описання:проба води доставлена з шахтної криниці, що розташована на околиці села П. Криниця розміщена біля грунтової дороги, на відстані 50 м від молочно–товарної ферми, місцевість рівна. Криниця має добре обладнані зруб та глиняний замок, кришку, відра немає, глибина криниці становить 6 м.
Дані лабораторного аналізу води:
Органолептичні властивості:
Хімічні властивості:
Бактеріологічні дані:

Каламутність – 4 НОК
Забарвленість–30(
Запах – 2 бала
Смак – 3 бала
Перманганатна окислюваність – 12 мг/л О2
Аміак – 0,1 мг/л
Нітрити – 2,1 мг/л
Нітрати – 70 мг/л
Хлориди – 100 мг/л
Твердість – 7 мгекв/л
Фтор – 1 мг/л
Кишкові гельмінти –
1 клітина в 50 дм3
Мікробне число –596 КУО/см3


Задача 6
В населеному пункті В. знаходиться шахтна криниця, проба води з якої доставлена на лабораторне дослідження.В 10 м від криниці знаходиться автозаправочна станція, глиняного замка немає. Криниця має добре обладнаний зруб, кришку, відра немає, глибина криниці становить12 м. Вода використовується для задоволення питних та господарських потреб.
Органолептичні властивості:
Хімічні властивості:
Бактеріологічні дані:

Забарвленість–38(
Запах – 5 балів
Смак – 3 бала
Сухий залишок – 1700 мг/дм3
Перманганатна окислюваність – 5,2 мг/л О2
Аміак – 2,6 мг/л
Нітрити – 3,7 мг/л
Нітрати – 140 мг/л
Хлориди – 70 мг/л
Твердість– 14 мгекв/л
Патогенні кишкові найпростіші – відсутні
Загальні колі форми –
0 КУО/100см3
Мікробне число – 100 КУО/см3


Задача 7
На вулиці Н. знаходиться шахтна криниця. Місцевість рівна. Санітарнийстан задовільний. Кришки немає. Відро загальне. Територія навколо криниці не забруднена, глиняного замка немає. Глибина криниці становить 24 м.
Органолептичні властивості:
Хімічні властивості:
Бактеріологічні дані:

Каламутність –4,5 НОК
Забарвленість–40(
Запах – 2 бала
Смак – 3 бала
Перманганатна окислюваність –1,5 мг/л О2
Амонійні сполуки – 3,1 мг/л
Нітрити – 4,1 мг/л
Нітрати – 80 мг/л
Хлориди – 170 мг/л
Твердість– 10 мгекв/л
Коліфаги – відсутні
Загальні колі форми –
2 КУО/100см3
Мікробне число – 500 КУО/см3


Задача 8
Дані санитарного паспорта вододжерела.Криниця розташована у населеному пункті К. Місцевість рівна, глибина криниці –17 м, відстань до поверхні води–15 м.
Санітарно-технічний стан. Зруб складається з бетонних кілець. Є кришка. Воду піднімають на поверхню воротом з використанням спільного відра. В 70 м від криниці вище за рельєфом знаходиться туалет та помийна яма індивідуального користування. Санітарний стан криниці –задовільний.
Хімічні властивості:
Бактеріологічні дані:

Аміак – 1,5мг/л
Нітрити – 3,2мг/л
Нітрати – 75 мг/л
Хлориди – 145 мг/л
Перманганатна окислюваність – 6,6 мг/ О2
Твердість– 10 мг екв/л
Кишкові гельмінти – 2 в 50 дм3
Загальні колі форми – 15 КУО/100см3
Мікробне число – 400 КУО/см3


Задача 9
Скласти санітарне заключення на пробу води, що відібрана з водопровідної мережі. Результати її лабораторного дослідження такі: каламутність – більше 2 НОК; забарвленість – 20°; запах та присмак – не перевищують 2 бали; осад – відсутній; сухий залишок 200 мг/л; залізо загальне – 0,7 мг/л; сульфати – 96 мг/л; хлориди – 34 мг/л; фтор – 0,8 мг/л; азот амонійний – 0,28 мг/л; азот нітратів 10 мг/ л; азот нітритів – 0,01 мг/л; загальна твердість 6,3 моль/л; мікробне число – 92 КУО/см3; загальні колі форми, ентерококи та кишкові гельмінти – відсутні.


ТЕМА №10. МЕТОДИКА САНІТАРНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ДЖЕРЕЛ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВІДБОРУ ПРОБ ВОДИ ДЛЯ БАКТЕРІОЛОГІЧНОГО ТА САНІТАРНО-ХІМІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

МЕТА ЗАНЯТТЯ:
Оволодіти методикою санітарно-гігієнічного обстеження джерел водопостачання та відбору проб води для бактеріального та санітарно-хімічного аналізу.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Функції води.
2. Джерела водопостачання, їх класифікація та порівняльна гігієнічна характеристика.
3. Методика проведення санітарної експертизи води
4. Загальні вимоги до обладнання джерел місцевого водопостачання. Особливості будови та обладнання шахтної криниці, трубчастого колодязя (свердловини), каптажу, бювету.
5. Правила відбору проб води для проведення хімічних та бактеріологічних досліджень.

ЗАВДАННЯ:
1. Засвоїти методику санітарно-гігієнічного обстеження джерела місцевого водопостачання.
2. Провести санітарне обстеження криниці та скласти санітарний паспорт вододжерела.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. Вінниця: Нова Книга, 2006. С. 178-191.
2. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять / За ред. І.І.Даценко – Львів, 2001. – С. 104-128.
3. Общая гигиена: пропедевтика гигиены // Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др. – К.: Вища шк., 1999 – С. 142–144.
4. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 1999 – С. 150-190.
5. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена- К.: Высшая школа, 1983. - С. 67-73.
6. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – Г., Медицина, 1971. - С. 129-136.
7. Нікберг І.І., Сергета І.В., Цимбалюк Я.І. Гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 2001 – С. 59-82.
8. І.В.Сергета. Практические навыки по общей гигиене. - Винница, 1997. - С. 9-12.

МЕТОДИКА виконання самостійної роботи

Протягом першої години практичного заняття, після контролю вихідного рівня знань та визначення загальної готовності до його проведення, студенти знайомляться зі схемою санітарного обстеження шахтної криниці та даними щодо санітарно-епідеміологічного стану району, в якому вона розташована.
Впродовж другої години студенти проводять санітарне обстеження криниці відповідно до схеми санітарного обстеження, складають санітарний паспорт вододжерела та обґрунтовують гігієнічний висновок щодо якості питної води.

Функції води
фізіологічна (пластична, участь речовин і енергії, роль у підтриманні осмотичного тиску і кислотно-лужної рівноваги, участь у теплообміні і терморегуляції, транспортна функція та ін.);
санітарна (умивання, приймання ванн);
господарсько-побутова (прибирання, прання, зрошування зелених насаджень);
промислова (у харчовій, хімічній, металургійній та ін. галузях);
фізкультурно-оздоровча (купання, плавання, обтирання, лікувальні ванни, споживання мінеральних вод);

Джерела водопостачання
Класифікація джерел водопостачання:
1. Підземні джерела:
міжпластові напірні (артезіанські) та ненапірні води, які залягають у водоносних горизонтах між водонепроникними шарами ґрунту (глини, граніти), а тому надійно захищені від проникнення забруднень з поверхні. Відрізняються стабільною невисокою температурою (5-12°С), постійним фізико-хімічним складом, значною мінералізацією, відсутністю патогенних мікроорганізмів, сталим рівнем і значним дебітом. Недоліком може виступати наявність токсичних мікроелементів або надлишкова кількість нетоксичних;
ґрунтові води, які залягають у водоносному горизонті над першим водонепроникним шаром ґрунту, а тому у разі неглибокого розташування недостатньо захищені від потрапляння забруднень з поверхні. Характеризуються сезонними коливаннями рівня стояння, дебіту, хімічного і бактеріального складу, що залежить від частоти і кількості опадів, наявності відкритих водойм, глибини залягання, характеру грунту. Фільтруючись через шар чистого дрібнозернистого ґрунту завтовшки 5-6 м і більше грунтові води стають прозорими, безбарвними, не містять патогенних мікроорганізмів;
верховодка – залягають на глибині до 1 м, характеристики майже відповідні грунтовим водам, однак можуть зустрічатись патогенні мікроорганізми;
джерельна вода, яка витікає з водоносних шарів, які виклинюються на поверхню біля підніжжя пагорбів, гір, в понижених місцях рельєфу.
2. Поверхневі води:
- проточні (ріки, водоспади льодовиків);
- непроточні (озера, ставки, штучні відкриті водосховища).
Склад їх води багато в чому залежить від характеру ґрунтів на території водозбору, гідрометеорологічних умов та суттєво коливається протягом року залежно від сезону і навіть погоди. Порівняно з підземними водами, для поверхневих характерні велика кількість завислих речовин, низька прозорість, підвищена кольоровість за рахунок гумінових речовин, що вимиваються з ґрунту, більш високий вміст органічних сполук, наявність мікрофлори, присутність у воді розчиненого кисню, поверхневі води менш мінералізовані. Відкриті водойми легко забруднюються ззовні, тому з епідеміологічної точки зору є потенційно небезпечними.
3. Атмосферні води (дощова, снігова). Використовують в ряді маловодних, безводних місцевостей. Характеризуються незначною мінералізацією, однак можуть містити розчинні хімічні речовини, що забруднюють атмосферу, наприклад, внаслідок промисловості.

Основні етапи проведення санітарної експертизи води
Основними етапами санітарної експертизи води є санітарно-топографічне і санітарно-технічне обстеження вододжерел, вивчення епідеміологічної обстановки, відбір проб та лабораторне дослідження води.
І. Санітарно-топографічне обстеження передбачає визначення санітарного стану території, де розташоване вододжерело, загальна геоологічна та топографічна будова місцевості, характер ґрунту, рослинності, вид вододжерела (відкрите, закрите), наявність та розташування можливих джерел забруднення води.
ІІ. Санітарно технічне обстеження пов’язане з визначенням санітарного стану вододжерела та наявності умов, що можуть сприяти забрудненню води і зумовлені порушенням його конструкційних елементів.
ІІІ. Вивчення епідеміологічної обстановки передбачає дослідження та оцінку захворюваності населення, яке використовує для питних потреб воду конкретного вододжерела. В першу чергу, звертають увагу на наявність хвороб, що можуть передаватися через воду, виникнення та реєстрацію епідемічних спалахів інфекційних хвороб серед населення та епізоотій серед свійських тварин.
ІV. Лабораторне дослідження – на основі ряду лабораторних аналізів визначають показники санітарно-епідеміологічної та санітарно-хімічної безпеки води.
Повний контроль безпечності та якості питної води здійснюється за показниками згідно з Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10) один раз на рік у найбільш несприятливий період року, а також за відповідними показниками у разі погіршення епідемічної ситуації.

Основні джерела місцевого (децентралізованого) водопостачання
Виділяють дві системи водопостачання – централізовану та децентралізовану. До основних джерел місцевого (децентралізованого) водопостачання відносять:
Шахтний колодязь - інженерна споруда, що є вертикальною виробкою з великим розміром поперечного перерізу, круглої, квадратної, прямокутної або шестигранної форми, що призначена для забору ґрунтових вод.
Трубчастий колодязь (свердловина) - інженерна споруда, що є вертикальною виробкою з невеликим розміром поперечного перерізу круглої форми, що призначена для забору підземних вод, розташованих на різній глибині.
Бювет - інженерна водозабірна споруда для забезпечення споживачів необробленими (крім знезараження води методом ультрафіолетового опромінення) міжшаровими напірними (артезіанськими) або безнапірними підземними водами, до складу якої входять свердловина, розподільна колонка та спеціальне приміщення або павільйон.
Каптаж – бетонований резервуар, побудований біля витоку джерела у підніжжі пагорба, гори, з вивідною трубою, через яку постійно витікає вода. Резервуар поділений стінкою певної висоти на дві камери. Перша камера слугує відстійником для піску, що вимивається джерелом, а в другій камері накопичується відстояна вода, яка постійно витікає через вивідну трубу. Місце витікання обладнане водовідвідним бетонованим лотком з нахилом в сторону струмка, річки.

Особливості будови та обладнання шахтної криниці:
1. Відстань від колодязя до споживача води не повинна перевищувати 150 м.
2. Місця влаштування бюветів, колодязів та каптажів джерел слід розташовувати на незабрудненій та захищеній території, яка знаходиться вище за течією ґрунтових вод на відстані не менше ніж 30 м від магістралей з інтенсивним рухом транспорту та не менше ніж 50 м від вбиралень, вигрібних ям, споруд та мереж каналізації, складів добрив та отрутохімікатів, місць утримання худоби та інших місць забруднення ґрунту та підземних вод (при умові розташування колодязя нижче за рельєфом по відношенню до джерела забруднення – відстань збільшується до 100 м).
У радіусі 50 м від бюветів, колодязів та каптажів джерел не дозволяється здійснювати миття транспортних засобів, водопій тварин, влаштовувати водоймища для водоплавної птиці, розміщувати пристрої для приготування отрутохімікатів та іншу діяльність, що може призвести до забруднення ґрунту та води.
Забороняється влаштовувати бювети, колодязі та каптажі джерел у місцях, що затоплюються, зазнають розмивів, зсувів та інших деформацій, на понижених та заболочених територіях.
3. Бокові стінки шахти закріплюють водонепроникним матеріалом (бетон, залізобетон, цегла, дерево і ін.). У разі використання дерев'яних зрубів слід застосовувати колоди завтовшки не менше ніж 0,25 м, прямі, без глибоких шпарин і червоточин, не уражені грибком.
4. Підводну частину стінок колодязя потрібно заглиблювати у водоносний горизонт не більше ніж на один метр для кращого його розкриття та збільшення шару води.
5. На дно криниці насипають шар гравію, влаштовують зворотний піщано-гравійний фільтр товщиною 40-50 см або фільтр з пінобетону.
6. Для опущення в колодязь людини з метою його чистки та ремонту в стінки колодязя необхідно вставити металеві скоби, розміщені у шаховому порядку на відстані 0,3 м одна від одної.
7. Надземна частина зрубу колодязя повинна підніматися над поверхнею землі не менше ніж на 0,8 м.
8. З метою захисту від засмічення оголовок повинен щільно закриватись кришкою з металу чи дерева або мати залізобетонне перекриття з люком, який також закривається кришкою. Зверху оголовка влаштовують дашок, навіс або оголовок вміщують у будку.
9. Для підйому води із колодязя слід застосовувати насоси (краще електрозанурювальні). Зливна труба насоса повинна мати гачок для підвішування відра. У разі неможливості застосування насоса допускається обладнання колодязя коловоротом або міцно прикріпленим "журавлем" з відром для загального користування.
10. Біля колодязя слід влаштовувати підставку для відер, навколо споруди повинні бути огорожа (радіусом не менше 2 м).
11. Для захисту колодязя від забруднення поверхневими стоками слід влаштовувати перехоплюючі канави, які відводять стоки від колодязя, навколо колодязя необхідно робити "замок" із гарно замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку (глибиною 2 м і шириною 1 м) або бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше ніж 2 м на основі з щебеню товщиною 15 - 20 см та з ухилом від колодязя.

Вимоги до облаштування трубчастих колодязів (свердловин)
1. За своєю будовою трубчастий колодязь є свердловиною, яка обладнана водяним фільтром, водопіднімальною трубою і насосом. Якщо ґрунт, в якому будують колодязь, дуже слабкий або глибина колодязя велика, свердловину необхідно укріпити обсадними трубами. Трубчасті колодязі бувають неглибокі та глибокі. Підйом води з трубчастого колодязя здійснюється за допомогою ручного або електричного насоса.
2. Оголовок трубчастого колодязя повинен бути вище поверхні землі на 0,8 - 1,0 м та герметично закритим, мати кожух та зливну трубу з гаком для відра. Навколо оголовка колодязя влаштовують відмостки, водовідведення та глиняний “замок”, а також підставку для відер, як і для шахтного колодязя.
3. Неглибокі трубчасті колодязі (абіссінські) можуть бути індивідуального та громадського користування. Їх необхідно влаштовувати на ділянках, де рівень залягання ґрунтових вод не дуже глибокий - до 7 - 9 м. Такий колодязь є більш захищеним, ніж шахтний.
Глибокі трубчасті колодязі зазвичай слід використовувати, якщо глибина залягання водоносного шару перевищує 9 м.

Методика відбору проб води
Відбір проб води проводять у бутиль об’ємом 5 л (на повний аналіз) або на 2 л (на скорочений). Перед відбором проби бутиль не менше 2-х разів ополіскують водою, яка підлягає обстеженню. Бутиль заповнюється водою доверху. Перед його закриванням верхній шар води виливається для того, щоб під пробкою залишався невеликий шар повітря. При відборі проби складають супровідний документ, який вміщує дані про назву вододжерела, його місцезнаходження, дату та місце взяття проби, метеорологічні умови, температуру води, мету дослідження, посаду особи, що проводила відбір.

Визначення кількості води та дебіту шахтної криниці
Об’єм води у криниці визначають шляхом помноження площі перетину зрубу на висоту стовпа води. Виміри проводяться за допомогою рулетки.
Дебіт криниці визначають в ході проведення швидкого відкачування води насосом або вичерпування її відрами на основі підрахунку часу наповнення криниці до вихідного рівня.

Схема санітарного обстеження джерел місцевого водопостачання
1. Назва населеного пункту: область, район, місто, селище.
2. Місце розташування криниці:
а) за межами населеного пункту, у межах населеного пункту;
б) на рівному місці, на підвищеному місці, на схилі, в яру;
в) на березі водоймища;
г) чи не заливає криницю під час паводку.
3. Тип криниці:
а) шахтний, трубчастий, бювет, каптаж;
б) матеріал, з якого вона виготовлена: дерево, бетон, цегла, вапняк, граніт тощо;
в) діаметр, довжина, ширина, площа;
г) глибина до поверхні води, глибина до дна, висота стовпа води;
д) висота зрубу над рівнем землі;
є) улаштування глиняного замку;
ж) наявність ремонтних скоб, їх облаштування;
з) улаштування оголовка (для трубчастого колодязя)
і) стан внутрішньої поверхні стінок: наявність тріщин, щілин, плям, розростання грибків тощо.
4. З якого водоносного горизонту здійснюється забір води.
5. Рік побудови криниці, рік останнього ремонту, коли в останній раз проводилась санація.
6. Стан поверхні ґрунту біля криниці, наявність замощення (на якій відстані), водовідвідної канави, огородження (на якій відстані).
7. Спосіб підйому води з криниці: електричним чи ручним насосом (наявність перебоїв у його роботі), відром (воротом, (журавлем(), наявність загального відра та підставки для відра, стан пристроїв, що використовуються для підйому.
8. Наявність кришки, навісу або будки над криницею та їх технічний стан.
9. На якій відстані знаходиться криниця від найближчих будинків, будівель, помийних ям та інших ймовірних джерел забруднення ґрунту та води, санітарний стан оточуючої території навколо криниці (засміченість).
10. Число будинків та приблизна кількість мешканців, які використовують воду з криниці.
11. Дані про наявність інфекційних та інших захворювань, що можуть бути пов’язанні з вживанням недоброякісної води.
12. Дані щодо наявності епізоотій серед домашніх тварин у районі, де розташована криниця.
13. Відомості про наявність санітарного паспорту та посадової особи, відповідальної за санітарний нагляд, дата останнього контролю.
14. Результати лабораторних досліджень води за мікробіологічними та санітарно-хімічними показниками, проведені установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, їх оцінка.
15. Загальний висновок щодо санітарного стану об’єкта обстеження та придатності води для використання з метою забезпечення питних потреб населення.
16. Заходи щодо покращання санітарного стану криниці та якості води в ньому.
17. Дата обстеження, посада, підпис особи, яка проводила обстеження.

Дані санітарно-епідеміологічного обстеження району, де розташована криниця

Вулиця
№ будинку
Інфекційні захворювання

Литвиненко
44, 46, 48
Ентероколіт

Пирогова
116, 117, 118, 126
Черевний тиф, дизентерія

Соборна
16, 17
Вірусний гепатит

Свердлова
110, 116
Дизентерія

Дачна
7, 9, 11
Паратиф

Санітарно-технічні дані на вододжерело

Адреса
Тип криниці (шахтний, трубчастий)
Глиняний замок
Рік побудови
Глибина криниці, м
Висота стовпа
води, м
Об’єм води, м3
Час проведення останньої санації
Час проведення останнього хлорування

1.
вул. Соборна, 23
шахтний

1973
12
3
2,34
Х.2010 р.
Х.2012 р.

2.
вул. Л.Толстого, 32
трубчастий
+
1979
10
2,5
0,175
Х.2009 р.
1Х.2012 р.

3.
вул. Дачна, 9
шахтний
+
1981
8
2
1,56
III.2012
VIII.2012

4.
вул. Стуса, 32
шахтний

1965
11
2,3
1.8
IV.2012
V.2012

5.
вул. Блока, 22
трубчастий
+
1881
!5
2,5
0,175
III.2011
XI.2012

6.
Хм. шосе, 5
шахтний
+
1978
10
3
2,34
XI.2010
III.2012

7.
вул. Литвиненко 42
трубчастий

1981
15
4
0.28
III.2009
X.2012

8.
вул. Пирогова, 100
шахтний
+
1979
14
2,5
1,95
IV.2011
VIII.2012

9.
вул. Пирогова, 125
трубчастий

1981
13
2,5
0,175
V.2010
VII.2012

10.
вул. Келецька, 97 б
шахтний
+
1975
10
2
1,56
III.2011
VIII.2012

11.
вул. Свердлова, 116
трубчастий
+
1978
11
2
0,14
IV.2009
VIII.2012

12.
пр. Комунальний, 3
трубчастий
+
1980
10
2
0,14
IV.2011
VI.2012

13.
вул. Л.Толстого, 7
шахтний
+
1972
15
3
2,34
III.2012
VIII.2012

14.
вул. Ф.Кона, 5
трубчастий
+
1981
10
2
0.14
IV 2012
VII 2012


Результати лабораторних досліджень води шахтних криниць

Місце відбору проб (адреса)
Запах, бали при відповідній температурі
Присмак, бали при 20°С
Забарвле-ність, градуси
Каламутність, НОК
Окислю-ваність, мг /дм3
Вміст
аміаку (амонію), мг/дм3
Вміст
нітритів, мг/дм3
Вміст
нітратів, мг/дм3
Загальна
твердість,
мг(екв/дм3
Вміст хлоридів,мг/дм3
Мікробне число при t 37°С, КУО/см3



20° С
60° С











1
вул. Соборна, 23
0
1
0
30,0
4,5
3,2
4,25
4,2
80,0
11,5
138,0
90

2
вул. Л.Толстого, 32
2
4
2
42,0
6,4
7,0
3,2
3,5
58,6
15,3
430,0
220

3
вул. Дачна, 9
3
3
3
35,0
3,5
5,0
2,6
3,3
50,0
10,0
350,0
100

4
вул. Стуса, 32
0
1
1
28,0
1,6
6,2
0,15
1,1
55,0
7,0
100,0
130

5
вул. Блока, 22
0
0
0
35,0
1,6
6,1
2,85
4,3
16,4
6,1
225,0
105

6
Хмельницьке шосе, 5
4
1
1
28,0
2,64
1,2
0,18
1,3
44,3
12,0
135,0
67

7
вул. Литвиненко 42
0
1
0
36,0
4,1
3,2
0,5
2,2
65,0
9,0
290,0
108

8
вул. Пирогова, 100
0
1
1
30,0
3,2
4,5
1,2
3,1
47,0
7,0
110,0
44

9
вул. Пирогова, 125
0
3
3
30,0
4,34
5,6
4,3
2,5
41,2
7,8
339,0
118

10
вул. Келецька, 97 б
0
1
1
28,0
2,8
4,2
3,4
4,15
55,9
15,2
397,0
186

11
вул. Свердлова, 116
0
0
0
30,0
6,2
6,4
1,6
3,12
83,2
10,5
171,0
101

12
пр. Комунальний, 3
0
0
1
38,0
6,1
1,6
3,45
3,18
62,0
9,2
291,0
89

13
вул. Л.Толстого, 7
0
0
0
39,0
1,2
2,64
1,1
2,3
17,0
7,0
132,0
58

14
вул. Ф.Кона, 5
0
0
0
40,0
3,2
6,1
2,2
4,13
73,4
10,7
174,0
111

На кожне вододжерело у санітарно-епідеміологічній станції заведений санітарний паспорт.

СХЕМА САНІтарнОГО паспортУ
________________________________________________
(назва інженерної споруди нецентралізованого питного
водопостачання населення (бювет, колодязь або каптаж джерела))
від “___” ____________ 20__ року № ___
Місцезнаходження споруди:
вулиця ________________________________________________; населений пункт ____________________________________;
район ______________________________________; область _______________________________________________________.
1. Загальні відомості:
1.1 власник ________________________________________________________________________________________________;
1.2 кількість водокористувачів ________________________________________________________________________________;
1.3 дата введення в експлуатацію ______________________________________________________________________________;
1.4 дата останнього ремонту __________________________________________________________________________________.
2. Технічні характеристики
2.1. Місце розташування водозабору: глибина (м) ________________________________________________________________;
водоносний горизонт _________; ємність чи об’єм камери накопичення (м3) ____; дебіт (м3/добу)_______________________.
2.2. Влаштування бювету:
глибина статичного рівня води в свердловині ___________________________________________________________________;
зміна рівня води в свердловині протягом часу її експлуатації, характер, величина та можлива причина ___________________;
улаштування оголовка свердловини ___________________________________________________________________________;
тип розподільної колонки, наявність павільйону тощо ____________________________________________________________;
перелік обладнання та пристроїв, що використовуються, їх характеристика __________________________________________.
2.3. Влаштування шахтного колодязя:
наявність глиняного “замка” навколо колодязя, його розмір_______________________________________________________;
відведення стоку від колодязя ____; огорожа ___; навіс над колодязем __; зруб колодязя, його висота ___________________;
матеріал стінок колодязя _______________________________; ремонтні скоби _______________________________________;
ємність для забору води _________________________; утеплення колодязя (матеріал) _________________________________.
2.4. Влаштування трубчастого колодязя (свердловини): глибина постійного рівня води від поверхні _____________________;
зміна рівня води протягом часу експлуатації, характер, величина та можлива причина _________________________________;
матеріал стінок трубчастого колодязя, наявність фільтрів,матеріал фільтра __________________________________________;
улаштування оголовка __________; спосіб підйому води (електричним чи ручним насосом) ____________________________;
наявність глиняного “замка”, водовідведення, підставки під ємність тощо ___________________________________________.
2.5. Влаштування каптажу джерела:
наявність глиняного “замка” навколо каптажу, його радіус_________________________________________________________;
відведення стоку від каптажу _______________; огорожа каптажу __________________________________________________;
піддонник, кришка (люк) ___________________; висота горловини каптажної споруди ________________________________;
матеріал стінок, дна камери накопичення _____________; технічний стан водорозбірної труби __________________________;
переливна стіна у каптажній споруді ___________________________________________________________________________;
технічний стан переливної труби, водовідведення _______________________________________________________________;
ремонтні скоби, східці _______________________________________________________________________________________.
3. Санітарно-гігієнічна характеристика (на момент оформлення Санітарного паспорта):
3.1. Проведення дезінфекції споруди та знезараження води (дата, реагенти тощо) _____________________________________.
3.2. Результати лабораторних досліджень води за мікробіологічними та санітарно-хімічними показниками, проведені установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби (дата виконання, оцінка, П.І.Б. виконавця, назва лабораторії)________________________________ ________________________________________________________________.
3.3. Рекомендації щодо утримання споруди, термін наступної дезінфекції, досліджень води_____________________________.
4. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за утриманням бювета, колодязя чи каптажу джерела заповнюється щороку) 20__ рік
4.1. Загальні дані (внести зміни по кожному пункту) _____________________________________________________________.
4.2. Технічна характеристика (внести зміни по кожному пункту)__ _________________________________________________.
4.3. Санітарно-гігієнічна характеристика інженерної споруди:
4.3.1. Проведення ремонтних робіт, чистки (обсяг, дата)_________ _________________________________________________.
4.3.2. Проведення дезінфекції споруди та знезараження води (дата,реагенти тощо) ___________________________________ .
4.3.3. Результати лабораторних досліджень води за мікробіологічними та санітарно-хімічними показниками, проведені установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби (дата виконання, оцінка, П.І.Б. виконавця, назва лабораторії)_____.
4.3.4. Рекомендації щодо утримання споруди, термін наступної дезінфекції, досліджень води_________________________.

Власник споруди _______________________________ ____________
(П.І.Б.) (підпис)
Посадова особа державної
санітарно-епідеміологічної
служби відповідної адміністративної території
(найменування закладу, П.І.Б. посадової особи) ______________
(підпис)
М.П.
Деякі гігієнічні вимоги до якості питної води місцевих джерел водопостачання згідно Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10).
Показники
Нормативи

Загальне мікробне число при t 37°С
Загальні колі форми (колі-індекс)
E. coli
Коліфаги
Патогенні кишкові найпростіші
Кишкові гельмінти
Запах (при температурі 20° та 60°)
Смак та присмак
Забарвленість
Каламутність
Водневий показник (рН)
Загальна жорсткість (твердість)
Сухий залишок
Залізо загальне
Сульфати
Хлориди
Фториди
Амоній
Нітрити
Нітрати (NO3)
Хлор залишковий вільний
Хлор залишковий зв’язаний
Окислюваність
Відстань до можливих джерел забруднення
не більше 100 КУО/см3
не більше 1 КУО/100см3 або 10 КУО/дм3
відсутність КУО/100 см3
відсутність КУО/100 см3
відсутність клітин, цист у 50 дм3
відсутність клітин, яєць, личинок в 50 дм3
не більше 3 балів
не більше 3 балів
не більше 35°
не більше 3,5 НОК
6,5-8,5
не більше 10,0 моль/дм3
не більше 1500 мг/дм3
не більше 1,0 мг/дм3
не більше 500 мг/дм3
не більше 350 мг/дм3
0,5-1,5 мг/дм3
не більше 2,6 мг/дм3
не більше 3,3 мг/ дм3
не більше 50 мг/ дм3
не більше 0,5 мг/дм3
не більше 1,2 мг/дм3
не більше 5 мг/дм3
не менше 50 м

Примітка: КУО - Колонієутворювальні одиниці, НОК – нефелометричні одиниці каламутності.

Ситуаційні задачі
Задача 1
Колодязь, що побудований з цементних кілець, має діаметр 1,2 м. Глибина колодязя до поверхні води становить 20 м, до дна – 25 м. При контрольному викачуванні на протязі 15 хвилин рівень води в колодязі знизився на 0,5 м від початкового рівня, відновився протягом 20 хвилин після припинення викачування. Визначити дебіт колодязя.

Задача 2
Вода відібрана з шахтного колодязя, глибина якого від поверхні землі до поверхні води становить 14 м. Цябрини колодязя зроблені з дерева. Колодязь має навіс, кришку, обладнаний коловоротом з відром громадського призначення. Оточуюча колодязь ділянка не забруднена, огороджена. Проба води надіслана в лабораторію 20 червня поточного року, відібрана у дві склянки для санітарно-хімічного та бактеріологічного дослідження. Проби води опечатані, до них додається супровідний лист, в якому наводяться дані про стан колодязя та умови, при яких відібрана проба води. Результати лабораторного аналізу проб води такі: забарвленість – 400; запах при температурі води 20 і 600 С – відсутній (1 бал); інтенсивність присмаку – 0 балів; осад – відсутній; сухий залишок – 400 мг/л; рН – 7,5; загальна твердість – 9 моль/л; залізо загальне – 0,25 мг/л; сульфати – 80 мг/ л; фтор – 1,2 мг/ л; хлориди – 82 мг/ л; азот амонію – 1,1 мг/ л; азот нітритів – 0,02 мг/ л; азот нітратів – 20 мг/ л; мікробне число – 200 КУО/см3; Загальні колі форми – 4 КУО/100см3. Дати гігієнічну оцінку якості води у колодязі і вирішити питання про придатність її для господарсько-питного використання.

Задача 3
Дані санітарно-топографічного опису: проба води доставлена з шахтної криниці, що розташована на околиці села П. Криниця розміщена біля ґрунтової дороги, на відстані 50м від молочно-товарної ферми, місцевість рівна. Криниця має добре обладнані зруб та глиняний замок, кришку, відра немає, глибина криниці становить 6 м. Серед населення, яке використовує воду з криниці, зареєстровані випадки лептоспірозу.

Дані лабораторного аналізу води:
Органолептичні показники:
Хімічні показники:
Мікробіологічні показники:

Забарвленість – 30(
Запах – 2
Смак – 3
Окислюваність – 12 мг / дм3
Нітрати – 60 мг / дм3
Хлориди – 100 мг / дм3
Твердість – 7 моль / дм3
Фтор – 1 мг / дм3
Загальні колі форми (колі-індекс) – 2 КУО/100см3
Загальне мікробне число – 600 КУО/см3


Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості питної води.

Задача 4
На вулиці Н. Знаходиться шахтна криниця. Місцевість рівна. Санітарний стан задовільний. Кришки немає. Відро спільне. Територія навколо криниці не забруднена, глиняного замка немає. Глибина криниці становить 24м.

Дані лабораторного аналізу води:
Органолептичні показники:
Хімічні показники:
Мікробіологічні показники:

Забарвленість– 30(
Запах – 2
Смак – 3
Окислюваність – 12 мг/дм3
Нітрати – 50 мг/дм3
Хлориди – 100 мг/дм3
Твердість – 10 мг-екв/дм3
Фтор – 1 мг/дм3
Загальні колі форми – 10 КУО/100см3
Загальне мікробне число – 600 КУО/см3


Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості питної води.

Задача 5
Дані санітарно-топографічного описання: криниця знаходиться на відстані 40м від складу пестицидів, її глибина становить 5м, є спільне відро. Кришки та глиняного замка немає.

Дані лабораторного аналізу води:
Органолептичні показники:
Хімічні показники:
Мікробіологічні показники:

Забарвленість – 30(
Запах – 3
Смак – 4
Окислюваність – 5 мг / дм3
Нітрати – 140 мг / дм3
Хлориди –470 мг / дм3
Твердість – 8 мг-екв / дм3
Сульфати – 40 мг / дм3
Загальні колі форми – 5 КУО/дм3
Загальне мікробне число – 80


Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості питної води.

Задача 6
Вода застосовується для задоволення питних та господарських потреб. Серед населення спостерігаються кишково-шлункові захворювання. Криниця розташована в 10м від річки, вище за течією знаходиться пляж. Грунт місцевості піщаний. Забір води здійснюється з першого водоносного горизонту. Зруб криниці дерев’яний, місцями прогнилий, глиняного замка немає, настил навколо криниці знаходиться у задовільному стані. Є кришка. Відро загального користування.
Дані лабораторного аналізу води:
Органолептичні показники:
Хімічні показники:
Мікробіологічні показники:

Забарвленість – 30(
Запах – 4
Смак – 4
Окислюваність – 8 мг / дм3
Нітрати – 70 мг / дм3
Хлориди – 251 мг / дм3
Твердість – 7 мг-екв / дм3
Загальні колі форми – 5 КУО/100см3
Загальне мікробне число – 1000 КУО/см3

Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості питної води.

Задача 7
Дані санітарно-топографічне описання. Вода взята з шахтної криниці, яка розташована на на околиці села В. Криниця має зруб та кришку, загального відра немає. Глиняний замок є. На відстані 90 м від криниці розташована машинно-тракторна станція. Місцевість рівна. Глибина криниці становить 6 м.

Органолептичні властивості:
Хімічні властивості:
Бактеріологічні дані:

Каламутність – 5,0 НОК
Забарвленість – 40(
Запах – 2 бала
Смак – 3 бала
Окислюваність –12 мг/л
Аміак – 0,1 мг/л
Нітрити – 0,01 мг/л
Нітрати – 50 мг/л
Хлориди – 100 мг/л
Твердість – 10 мг екв/л
Фтор – 1 мг/л
E. coli – відсутність
Колі-індекс – 10 КУО/ дм3
Мікробне число – 600 КУО/см3


Задача 8
Дані санітарно-топографічного описання: криниця знаходиться на відстані 40 м від складу ядохімікатів, її глибина становить 5 м, є загальне відро. Кришки та глиняного замка немає.

Органолептичні властивості:
Хімічні властивості:
Бактеріологічні дані:

Каламутність – 4,2 НОК
Забарвленість – 50(
Запах – 3 бала
Смак – 4 бала

Окислюваність –5 мг/л 02
Аміак – 0,2 мг/л
Нітрити – 8,2 мг/л
Нітрати – 200 мг/л
Хлориди – 670 мг/л
Твердість – 8 мг екв/л
Сульфати – 840 мг/л
Патогенні кишкові найпростіші – відсутні
Мікробне число – 50 КУО/см3






ТЕМА №11. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА СТУПЕНЯ ЯКОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ. МЕТОДИКА САНІТАРНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ МОЛОКА І МОЛОЧНИХ ПРОДУКТІВ, м’яса, риби та консервів

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Оволодіти методами оцінки якості та свіжості харчових продуктів за їх органолептичними показниками та результатами лабораторного аналізу.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Класифікація харчових продуктів. Ступені якості харчових продуктів.
2. Харчова та біологічна цінність молока і молочних продуктів.
3. Гігієнічне значення м'яса, риби і продуктів їх переробки у харчуванні різних груп населення. Норми споживання.
4. Фактори, що визначають належність м'яса та риби до основних продуктів харчування.
5. Захворювання, які можуть бути викликані споживанням недоброякісного молока, молочних продуктів, м’яса, риби та консервів.
6. Методи санітарної експертизи молока і молочних продуктів, м’яса, риби та консервів.
7. Методика обґрунтування гігієнічного висновку щодо якості харчових продуктів.

ЗАВДАННЯ:
1. Провести санітарну експертизу харчових продуктів та обґрунтувати гігієнічний висновок щодо якості молока, молочних продуктів, м’яса, риби та консервів.
2. Розв’язати ситуаційні задачі відповідно до теми заняття.

ЛІТЕРАТУРА :
Основна:
1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. Вінниця: Нова Книга, 2006. С. 311-320.
2. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін./ За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С.434-458.
3. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. /Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др. – К.: Вища школа, 2000. – С.512-538.
4. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров(я, 1999. – С.313-353.
5. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять./І.І.Даценко, О.Б.Денисюк, С.Л.Долошицький та ін. /За ред І.І.Даценко. – Львів,: Світ, 1992. – С.103-122.
6. Матеріали лекції до теми.
Додаткова:
1. Гігієна харчування з основами нутриціології. Підручник. /В.І.Ципріян, Т.І.Аністратенко, Т.М.Білко та ін. /За ред. В.І.Ципріяна. – К.: Здоров(я, 1999. - С.199-365.
2. Руководство к практическим занятиям по гигиене питания. /Под ред. А.А.Хрусталева. – М.: Медгиз, 1957, - 282 с.
3. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1971. – С.405-490.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття студенти після опитування і контролю вихідного рівня знань виконують органолептичні та фізико-хімічні дослідження з метою визначення ступеня якості харчових продуктів та можливостей їх використання як харчових продуктів, розв’язують ситуаційні задачі.

СТУПЕHI ЯКОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ

Доброякісний продукт – це продукт, який в повній мірі відповідає вимогам Державного стандарту. Реалізація без обмежень. Зберігання, згідно з терміном, вказаним на упаковці.
Продукт зниженої якості – це продукт, що має певні відхилення від Державного стандарту, але вони не можуть викликати скарг або зрушень у стані здоров’я споживача. Реалізація термінова або за приписом СЕС. Зберіганню звичайно не підлягає.
Умовно придатний продукт – це продукт, який має певні відхилення від вимог Державного стандарту, що можуть викликати скарги або зрушення у стані здоров’я споживача, але, водночас, можуть бути усунені завдяки використанню спеціальних заходів кулінарної обробки (додаткова термічна обробка, додавання спецій тощо). Реалізація та зберігання згідно з приписом СЕС.
Недоброякісний продукт – це продукт, який здатний викликати скарги або зрушення у стані здоров’я споживача, що не можуть бути усунені шляхом спеціальної кулінарної обробки. Такий продукт не повинен використовуватися в харчуванні людини і, отже, призначений для знищення або переробки з наступним застосуванням для годування тварин, технічних цілей тощо.
Крім того, прийнято виділяти фальсифіковані продукти, що вироблені з метою обману споживача, рафіновані продукти, які звільнені від баластних речовин за допомогою спеціальних засобів обробки, та продукти-сурогати (або ерзац-продукти), що вироблені для заміни натуральних.

ЗРАЗОК ГІГІЄНІЧНОГО ВИСНОВКУ
ЩОДО ЯКОСТІ ХАРЧОВОГО ПРОДУКТУ

Харчовий продукт, що досліджений, доброякісний (зниженої якості, умовно придатний, недоброякісний), свіжий (не свіжий), придатний для споживання (непридатний для споживання, придатний для споживання лише після спеціальної обробки (вказати якої), може бути використаний для інших цілей (указати для яких), придатний для зберігання (не придатний для зберігання, потребує швидкої реалізації, підлягає утилізації або переробці для харчування тварин).
Враховуючи вищевикладене зразок гігієнічного висновку щодо якості молока повинен мати наступний вигляд.
Молоко, що досліджене, доброякісне (зниженої якості, умовно придатне, недоброякісне), свіже (не свіже), придатне для споживання (непридатне для споживання, придатне для споживання лише після спеціальної обробки (указати якої), може бути використане для інших цілей (указати для яких), придатне для зберігання (не придатне для зберігання, потребує швидкої реалізації).

Методика відбору проб та органолептичні дослідження харчових продуктів
і готових блюд
Гігієнічна експертиза харчових продуктів і готових блюд проводиться:
періодично, в плановому порядку;
спорадично, при рейдових перевірках харчоблоків, об’єктів громадського харчування;
екстрено, у випадках виникнення харчових отруєнь, захворювань аліментарної етіології, при грубому порушенні санітарного режиму харчових об’єктів (їдалень, кафе, ресторанів, харчоблоків лікарень та ін.)

Метою гігієнічної експертизи харчових продуктів можуть бути:
визначення товарних якостей продуктів, оформлення сертифікатів;
виявлення наявності фальсифікації, порушень хімічного складу продуктів;
з метою контролю термінів реалізації продуктів;
визначення ступеню псування продуктів при їх зберіганні та можливостей подальшого зберігання;
визначення епідеміологічної та токсикологічної небезпечності продуктів (мікробного обсіменіння, забруднення пестицидами, іншими токсикантами, амбарними шкідниками, пліснявою тощо);
визначення ступеню шкідливості тари, посуду, обладнання, інвентарю та інших.
Методи відбору проб для лабораторного аналізу залежать від виду продуктів (сипучі, поштучні, рідкі, в тарі, без тари і т.д.). Вибирають середню пробу, яка відображала б якість всієї партії продовольства.
Сипучі та тверді харчові продукти (крупа, зерно, борошно, тверді жири та ін.) відбирають спеціальними щупами, ножами, совками з різних місць тари чи партії продовольства (до 10 зразків, з яких розмішують середню пробу масою до 1 кг).
Рідкі і м(які харчові продукти спочатку розмішують (мутовкою, струшують), відбирають з різної тари партії продукту, отримуючи середню пробу.
Закриті консервовані продукти відбирають з партії поштучно, у першу чергу – підозрілі (бомбажні консерви, з пошкодженою тарою).
Проби м(яса відбирають зрізанням з туші, напівтуші та з обов’язковим відбором кісток, суглобів.
Сипучі, тверді продукти без тари та поштучні відбирають у поліетиленові мішечки, рідкі – в скляну тару. Проби обов’язково опечатують, пломбують. Складається акт відбору проб, який підписується особою, яка відібрала пробу, та відповідальною особою продовольчого об’єкту. До проби додається супровідний бланк, в якому приводяться паспортні дані продовольчого об’єкту, маса чи кількість зразків проб, мета лабораторного дослідження, адреса лабораторії, куди зразок направляється, дата і година відбору проби, підпис особи, яка відібрала пробу.
Органолептичні дослідження харчових продуктів (і готових блюд) не потребують спеціального оснащення, а тому можуть виконуватися не лише в лабораторії, а і на самому продовольчому об’єкті, при відборі проб.
Спочатку слід ознайомитися з документацією продовольчого об’єкту, з накладними, сертифікатами на партію продовольства, дату поставки. Далі оглядають умови зберігання, обробки продуктів, наявність холодильників, санітарний стан об’єкта, стан тари, маркування (терміни зберігання та реалізації продукту та ін.).
Вивчають зовнішній вигляд зразків продуктів (при денному світлі), їх колір, відтінки, ознаки несвіжості, псування чи фальсифікації, підозрілі вкраплення, плями відмінного від продукту кольору та ін. За допомогою лупи виявляють наявність амбарних шкідників, фінн, а з компресоріумом – личинки трихінел.

САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА МОЛОКА ТА МОЛОЧНИХ ПРОДУКТІВ

Відбір проб для лабораторного аналізу
У залежності від способу розливу, обробки та упакування молоко розподіляється на пастеризоване та сире, незбиране та знежирене, фляжне та пляшкове стерилізоване, пряжене, молоко з какао, кавою, вітаміном С, білкове.
Перед відбором проб з фляг молоко добре перемішують спеціальними мутовками. Для контролю відбирають 3% фляг від загальної кількості. Відбір проводять спеціальною металевою трубкою, опускаючи її на дно фляги з такою швидкістю, щоб молоко надходило в трубку одночасно з її зануренням.
Проби молока переносять у чистий та обполіснутий досліджуваним молоком посуд. З цього посуду після перемішування виділяють “середній” зразок об’ємом 500 мл.
Відбір проб молока, що розфасоване у пляшки або пакети передбачає відбір 1–2 одиниць упаковок з 100 ящиків, 2–3 одиниць – з 100–200 ящиків, 3–4 одиниць – з 200–500 ящиків, 4–5 одиниць – з 500–1000 ящиків.
“Середні” проби, що направляються у лабораторію, повинні мати етикетку з назвою підприємства, яким виготовлені продукти, номером партії або одиниць упаковки, назвою та сортом продукту, датою його виготовлення, температурою продукту в момент відбору проби, даними про посаду особи, котра здійснила відбір проби та її підписом. Проби пломбують або опечатують. Пляшки перев’язують цупкою ниткою (або шпагатом), кінці якої пломбують поверх пробки або кришки упаковки.
Дослідження проб молока слід проводити зразу після доставки їх у лабораторію і не пізніше, ніж через 4 години після відбору. До початку дослідження зразки продуктів повинні зберігатися при температурі повітря у межах від 6 – 8°.

Органолептичне дослідження молока та молочних продуктів
Зовнішній вигляд та консистенція. Молоко повинно являти собою однорідну рідину без осаду. Для визначення консистенції молоко наливають у склянку, яку трохи нахиляють та повертають у вихідне положення – проба не повинна бути ані водянистою, ані тягучою, ані утворювати клубочки слизу внаслідок процесів слизового бродіння, що зумовлені дією мікроорганізмів.
Смак та запах. Молоко повинно мати смак і запах, які властиві для свіжого молока. У випадку наявності різноманітних, нехарактерних для нього присмаків та запахів, молочні продукти не можуть бути допущені до реалізації. Побічні відтінки запаху молоко може придбати при неправильному зберіганні, передусім внаслідок поглинання різких запахів при одночасному зберіганні різноманітних продуктів, наприклад молока та мила, молока та оселедців. Неприємний присмак молока спостерігається у випадку поїдання тваринами часнику, цибулі, полину тощо.
Колір. Для натурального жирного молока властивий білий колір з легким жовтуватим відтінком. Натомість для знежиреного молока характерний білий колір з наявністю голубого відтінку.

Хімічне дослідження молока та молочних продуктів

Визначення густини (питомої ваги) молока
Під густиною молока розуміють відношення маси об’єму молока при температурі 20° до маси такого ж об’єму води при температурі 4°.
Визначення густини проводять спеціальним приладом – ареометром, який призначений для вимірювання питомої ваги виключно молочних продуктів і тому отримав назву лактоденсиметр.
В зв’язку з тим, що густина молока суттєво залежить від температури, лактоденсиметр має термометр, який показує температуру молока у момент вимірювання питомої ваги. Перед вимірюванням молоко перемішують, потім обережно, щоб не утворювалась піна, по стінці наливають у циліндр ємністю 200 – 250 мл, наповнюючи його на дві третини. Сухий чистий лактоденсиметр обережно занурюють у циліндр з молоком до поділки 1,030 і залишають його у плаваючому стані на відстані 5 мм від стінок.
Через 1–2 хвилини після занурення визначають питому вагу молока. Око дослідника при цьому повинно знаходитися на рівні верхнього меніска молока. Відлік показника проводиться по його верхньому краю з точністю до 0,0005, а підрахунок температури – з точністю до 0,5°С. Вимірювання слід проводити декілька разів. Розбіжність між двома паралельними визначеннями не повинна бути більше 0,0005.
Отриману величину густини продукту слід привести до стандартного показника, який характеризує питому вагу молока при температурі 20°С. Тому необхідно ураховувати те, що кожний градус температури змінює питому вагу молока на 0,0002 одиниці густини, або збільшуючи її (якщо температура перевищує 20°С), або зменшуючи (якщо температура не досягає 20°С).
Згідно з вимогами Державного стандарту (ДСТУ–2661-94) питома вага молока повинна знаходитися у межах 1,024 – 1,037 г/см3: 1,024-1,025 г/см3 – для пряженого молока; 1,026-1,030 г/см3 – пастеризованого и стерилізованого; 1,036-1,037 г/см3 – білкового.

Визначення кислотності молока

Кислотність молока зумовлена вмістом у ньому молочної кислоти, фосфорнокислих та молочнокислих солей, білків тощо. Кислотність виражається у градусах Тернера і є важливим показником свіжості молока.
Градус Тернера (°Т) являє собою кількість мілілітрів 0,1 н. розчину лугу, що витрачається на нейтралізацію кислот в 100 мл молока.
Для визначення кислотності у конічну колбу піпеткою вносять 10 мл молока і додають 10 мл дистильованої води та 3 краплі 1% спиртового розчину фенолфталеїну. Суміш титрують 0,1 н. розчином їдкого натру до появи рожевого забарвлення, яке не зникає протягом однієї хвилини. Кількість мілілітрів 0,1 н. розчину їдкого натру, що пішла на нейтралізацію 10 мл молока, множать на 10 і таким чином визначають кислотність досліджуваного молока.
Згідно з ДСТУ–2661-94 кислотність молока 1 сорту повинна становити 16 – 18°Т, кислотність молока 2 сорту – 19 – 21°Т, для білкового – до 25°Т.
Слід відмітити, що орієнтовним методом перевірки молока на свіжість є проба на кип’ятіння. У тонкостінну пробірку наливають 4–5 мл молока і, постійно перемішуючи, нагрівають його на спиртівці або газовій плиті протягом 1 хвилини (можна нагрівати пробірку впродовж 2 хвилин на водяній бані).
Якщо досліджуване молоко несвіже і, отже, його кислотність перевищує 25–27°Т, то при кип’ятінні воно звертається.

Визначення жирності молока

Жирність молока визначається з використанням спеціального приладу – бутирометра (або жироміра) за допомогою кислотного метода Гербера, що передбачає застосування як емульгатора жирів концентрованої сірчаної кислоти, котра зменшує адсорбцію ліпідів білками і, згодом, жирові кульки зливаються у суцільний шар жиру.
Процес злиття жирових кульок і вилучення шару жиру посилюється при додаванні до суміші амілового або ізоамілового спирту, а також при підігріванні жироміра та його центрифугуванні.
Для визначення вмісту жиру в молоці у бутирометр наливають (бажано з автоматичної піпетки) 10 мл сірчаної кислоти з питомою вагою 1,81 – 1,82 г/см3 і дуже обережно, не допускаючи змішування рідин, піпеткою Мора наливають молоко, необхідний об’єм якого указаний безпосередньо на піпетці. Потім, також автоматичною піпеткою, додають 1 мл амілового спирту.
Бутирометр закривають гумовим корком з одним шаром марлі і струшують та перевертають, підтримуючи при цьому пробку, до повного розчинення білкових речовин молока. Після цього жиромір ставлять на 5 хвилин на водяну баню при температурі води 65 – 70°С.
Далі, жироміри з різними пробами молока розміщують у металеві патрони центрифуги, вставляючи їх таким чином, щоб вузька частина жиромірів була повернута до центру, а самі жироміри розміщувались один проти одного. Закривши кришку центрифуги, проводять центрифугування протягом 5 хвилин зі швидкістю понад 1000 обертів за хвилину.
Після центрифугування жиромір виймають із центрифуги і поміщають на 3 хвилини в гарячу воду, щоб повністю зібрати жир. Після цього його виймають, утримуючи пробкою вниз. Межа жиру повинна знаходитися на рівні очей. Гвинтоподібним рухом пробки вверх і вниз установлюють нижню межу стовпчика жиру проти цілої поділки шкали і від неї відраховують кількість поділок до нижньої точки меніска верхньої межі жиру. Десять малих поділок жироміра відповідають 1% жиру в досліджуваному молоці.
Згідно з ДСТУ–2661-94 вміст жиру у молоці повинен знаходитися у межах від 1 до 6,0%.

Визначення спроб фальсифікації молока

Визначення наявності аміаку. Один з найбільш відомих методів визначення кислотності при фальсифікації молока оснований на зміні кольору розчину індикатора Несслера при додаванні його в сироватку молока, яке містить аміак.
В мірну склянку, місткістю 50 мл вимірюють циліндром 20 мл молока і підігрівають його на водяній бані при ( 40-45°. В підігріте молоко піпеткою вносять 1 мл 10% розчину оцтової кислоти. Для осаду казеїну залишають на 10 хв.
2 мл відстояної сироватки (без осаду) вносять у пробірку та піпеткою додають 1 мл розчину Несслера. Відразу перемішують та чекають результату протягом 1 хв.
Оцінка результатів дослідження: лимонно-жовте забарвлення характерне для молока не фальсифікованого. Оранжеве забарвлення різної інтенсивності вказує на наявність аміаку більшої концентрації від природного вмісту.
Визначення присутності соди. Сода може бути додана в молоко для того, щоб навмисно сховати підвищену його кислотність. Нейтралізуючи молочну кислоту, сода не затримує розвитку гнильних мікроорганізмів і сприяє руйнуванню вітаміну С, таке молоко не придатне для вживання в їжу.
У пробірку наливають 5мл молока й 4-5 краплі 0,2% спиртового розчину розолової кислоти. У присутності соди молоко здобуває малиново-червоне фарбування, при відсутності соди з'являється жовто-коричневе фарбування. Реакція дає можливість визначити наявність соди в кількості 0,1% і вище.
Визначення присутності крохмалю. Крохмаль або борошно додається в молоко, щоб додати йому більшу густу консистенцію після розведення водою. У конічну колбу наливають 10 -15мл молока й доводять його до кипіння. Після охолодження в молоко до-ливають 1мл розчину Люголя. Поява синього фарбування вказує на присутність крохмалю.
Визначення присутності нітратів. При розведенні молока водою в ньому можуть з'явитися нітрати, високий вміст яких може приводити до метгемоглобінемії, особливо у маленьких дітей. Для виявлення нітратів у колбу наливають 10мл молока й 0,3мл 20% розчину СаСО3, суміш кип'ятять до згортання молока, прохолоджують і фільтрують. У порцелянову чашечку поміщають 1-2 кристалика дифеніламіну й наливають 1мл концентрованої сірчаної кислоти. Потім на краї чашечки обережно нашаровують на неї три краплі фільтрату. Поява синього фарбування свідчить про присутність азотисто- і азотнокислих з'єднань.
Таблиця 1
Мікробіологічні показники молока
Вид упаковки
Кількість мезофільних аеробних та факультативно анаеробних мікроорганізмів, КУЕ в 1 г, не більше
Кількість продукту (см3), в якому не допускаються



БГКП
(коліформи)
Патогенні мікроорганізми, в тому числі сальмонели

Молоко в пляшках та пакетах
1 х 105
0,1
25

Молоко в флягах та цистернах
2х105
0,1
25


Примітка: В молоці, яке призначене для дитячих закладів, не допускається вміст патогенних мікроорганізмів, в т.ч. сальмонел.

Радіологічний контроль молока та молочних продуктів
(відповідно до Державних гігієнічних нормативів (1997 р)

Згідно з ДР-97 допустимий рівень вмісту радіонуклідів 137Сs і 90(( в молоці та молочних продуктах не повинен перевищувати 100 і 20 Бк/л, Бк/кг відповідно. ДР-97 запропоновано з метою подальшого зниження дози внутрішнього опромінення населення України шляхом обмеження надходження радіонуклідів з продуктами харчування і дотри-мання виробником необхідних умов одержання чистої продукції на забруднених територіях.

САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА М’ЯСА ТА М’ЯСНИХ ПРОДУКТІВ

Проведення санітарної експертизи якості м’яса та м’ясних продуктів засноване передусім, на визначенні показників свіжості. Для цього відбирають пробу продукту і проводять її органолептичні та хімічні дослідження.

Відбір проб для лабораторного аналізу
Відбір проб м’яса та м’ясних продуктів здійснюється таким чином, щоб проба відображала дійсний стан всієї партії продукту.
Для лабораторного дослідження беруть 1,5 кг м’яса з різних ділянок туші, що складає вихідний зразок. Потім зразки м’яса розрізають на маленькі шматочки, ретельно перемішують та відбирають “середню” пробу у кількості не менш, ніж 0,5 кг.
Консерви для дослідження беруть з різних ящиків у кількості не менш, ніж 10 штук. З останніх і відбирають “середню” пробу в кількості 5 банок.

Органолептичне та хімічне дослідження м’яса
В ході органолептичного дослідження м’яса та м’ясних продуктів визначають зовнішній вигляд, колір і запах м’яса, його консистенцію та стан жирових прошарків, прозорість і запах бульйону тощо.
Зовнішній вигляд, колір і запах м’яса вивчаються як у ході зовнішнього огляду туші, так і на свіжому розрізі м’яса.
Водночас визначають консистенцію та еластичність м’яса – легким натиском пальця утворюють ямку, а потім спостерігають за швидкістю її вирівнювання.
Для визначення ступеня зволоження м’яса використовують фільтрувальний папір, прикладаючи його до поверхні туші або до розрізу. Визначення стану жиру проводиться під час відбору зразків. Описують колір, запах і консистенцію жиру, пружність і щільність сухожилків, стан суглобових поверхонь.
Для визначення запаху бульйону в конічну колбу місткістю 100 мл вносять 20 г ретельно подрібненого м’яса, заливають його 60 мл дистильованої води, старанно перемішують, закривають годинниковим склом і ставлять на водяну баню. Запах бульйону оцінюється в момент появи пару при температурі 80–85° С.
Для візуальної оцінки прозорості проби 20 мл м’ясного бульйону наливають в пробірку і проводять дослідження при розсіяному світлі.
Для визначення первинних ознак розпаду білків рекомендується проведення наступних проб:
1). Нагріти ніж, розрізати м’ясо якомога ближче до кісток, потім витягнути ніж і відразу понюхати. При наявності ознак розпаду м’яса з поверхні леза відчувається неприємний гнильний запах.
2). Занурити м’ясо на короткий час в оцет і понюхати. При наявності ознак його псування буде відчуватися слабкий неприємний запах.
3). Взяти м’ясо у дрібних шматочках та зробити пробну варку, прокип’ятивши його протягом 20–30 хвилин у закритій каструлі. При наявності ознак псування бульйон буде мутним та мати неприємний запах.
4). Взяти 2 мл бульйону (20 г фаршу та 60 мл води), додати 3 краплі 5% розчину сірчанокислої міді, потім вміст пробірки збовтати і через 5 хвилин визначити характер змін, що сталися.
Бульйон, приготовлений зі свіжого м’яса, при додаванні до нього розчину сірчанокислої міді залишається прозорим.
У бульйоні, приготовленому з м’яса сумнівної свіжості, при додаванні до нього сірчанокислої міді утворюються пластівці.
Зрештою, утворення желеподібного або драглепобідного осаду, великих пластівців, свідчить про те, що м’ясо несвіже.
Дані щодо основних органолептичних характеристик м(яса та субпродуктів приведені в таблиці 2.
5). Проба Ебера на вільний аміак.

Сутність проби полягає в тому, що аміак, якиий утворився при псуванні м'яса, у присутності соляної кислоти дає білу хмарину хлористого амонію. У пробірку наливають 2-3мл реактиву Ебера, що складається із соляної кислоти, спирту й ефіру. Пробірку закривають пробкою із вставленим у неї стрижнем, на нижньому загнутому кінці якого попередньо зміцнюють невеликий шматочок досліджуваного м'яса. М'ясо повинне перебувати на 0,5-1см вище рівня реактиву й не змочуватися ім. Якщо виділяється аміак, те навколо м'яса утвориться хмарина хлористого амонію. При відсутності хмарини проба негативна (-); швидко зникаюча розпливчаста хмарина - слабко позитивна (+); стійка хмарина - позитивна (++); стійка хмара, що повільно з'являється, - різко позитивна (+++).

Паразитологічне дослідження м’яса
Фіни – збудники фінельозу – пухирчаста стадія стьожкових гельмінтів. Фіни мають вигляд білуватих кульок або зерен, розміром від просяного зернятка до горошини. Від жирових гранул фіни відрізняються більшою пружністю, роздавлюються з деяким тріском.
Локалізація - м’язи живота, жувальні, міжреберні м’язи.
При виявленні на розрізі на площі 40 см2 більше 3 фін, туша і субпродукти підлягають техногенній утилізації або знищенню.
При виявленні менше 3 фін, м’ясо вважають умовно придатним і піддають спеціальній обробці: тривалому проварюванню (3 год) невеликими шматками, заморожуванню.
Трихінели – круглі черви - збудники трихінельозу. В основному зустрічаються у свіжому м’ясі. М’язова форма трихінел має вигляд спірально згорнутих хробаків, охоплених капсулою. Найчастіша локалізація - ніжки діафрагми.
Мікроскопічне дослідження свинячих туш на трихінели обов’язкове. При виявленні в 24 зрізах м’яса хоча б 1 трихінели, тушу і субпродукти направляють на технічну утилізацію або знищення.

САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА РИБИ ТА РИБНИХ ПРОДУКТІВ

Санітарна експертиза риби та рибних продуктів ґрунтується, передусім, на проведенні органолептичних та хімічних досліджень.
Доброякісна, свіжа, придатна до споживання та зберігання риба не тоне у воді; має гладку, блискучу луску, яка щільно прилягає до м’яса, вкрита прозорим слизом і важко знімається під час чищення; прозорі блискучі та випуклі очі; зябра, що не пахнуть та мають яскраво червоний колір; щільне, еластичне м’ясо, яке важко відділяється від кісток; специфічний рибний запах.
Хімічне дослідження спрямоване на визначення ступеня розкладання органічних речовин в умовах псування риби і передбачає оцінку вмісту аміаку (метод заснований на визначенні кількості хлориду амонію в результаті реакції між аміаком та хлористоводневою кислотою) та сірководню (метод заснований на утворенні сульфату свинцю внаслідок реакції між сірководнем та ацетатом свинцю) у рибі та рибних продуктах.
Паразитологічне дослідження риби
Стьожак широкий – збудник дифілоботріозу. В м’ясі риб досліджується наявність личинкової стадії стьожака широкого - плероцеркоїда.
Дослідження візуальне та мікроскопічне. Плероциркоїди мають розмір 6 мм і більше, на вигляд – білі витягнуті личинки. При невеликому зараженні риби продукт вважається умовно придатним та піддається проварюванню протягом 20 хв. При виявленні великої кількості плероциркоїдів – риба до реалізації не допускається.
Сисун котячий – збудник опісторхозу. Відноситься до класу трематод. Друга личинкова стадія паразита розвивається в м’язах риб і називається метациркарієм. Виявляється мікроскопічним методом. Метациркарії мають чорний пігмент в стінках сечового міхура личинки. Додатково метациркарії досліджують на рухливість, опускаючи у фізіологічний розчин на 6-24 години.
Риба, уражена котячим сисуном є умовно придатною. Єдиним (надійним) методом приготування - є проварювання протягом 30-50 хвилин.
Таблиця 2
Допустимий рівень вмісту радіонуклідів 137Сs і 90SR
у м’ясних та рибних продуктах (Бк/л і Бк/кг)
№ п/п
Назва продукту
137Сs
90SR

1.
М’ясо і м’ясні продукти
200
20

2.
Риба і рибні продукти
150
35

3.
Спеціальні продукти дитячого харчування
40
5


САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА КОНСЕРВІВ

Консерви – це продукти, що розфасовані в герметичну тару та консервовані теплою обробкою або комбінованими методами, що забезпечують мікробіологічну стабільність в процесі зберігання.
Стерилізація консервів – це процес нагрівання, що забезпечує повну загибель не термостійкої мікрофлори, що не утворює спори та зменшення числа спороутворення мікроорганізмів до певного рівня, достатнього для запобігання псування продукту при зберіганні в умовах помірного клімату (15-30°С) та гарантовану за мікробіологічними показниками безпеку вживання консервів. Стерилізують звичайно продукти, що мають низьку та середню кислотність в герметичній тарі в автоклаві при температурі 110-120°С.
Субстерилізація консервів – це процес нагрівання, що забезпечує загибель не термостійкої мікрофлори, що не утворює спори та зменшення числа мікроорганізмів, що їх створює до певного рівня, достатнього для запобігання псування продукту при зберіганні при температурі 2-15°С та гарантовану за мікробіологічними показниками безпеку вживання консервів. Субстерилізації підлягають, головним чином, м’ясні консерви при температурі 100-110°С.
Пастеризація консервів – процес нагрівання, що забезпечує загибель в продукті дріжджів, пліснявих грибів та вегетативних форм бактерій, достатній для запобігання псування продукту, який містить інгібітори розвитку спорової мікрофлори та гарантує безпеку вживання консервів за мікробіологічними показниками. Пастеризацію застосовують для овочевих консервів, плодово-ягідних з високою кислотністю та деяких інших при температурі 100°С і нижче.
Повні консерви – продукт в герметичній тарі, що пройшов термічну обробку, яка забезпечує мікробіологічну стабільність продукту при зберіганні та реалізації в нормальних умовах без холодильника. Повні консерви повинні відповідати вимогам промислової стерильності.
Промислова стерильність – відсутність в консервованому продукті мікроорганізмів, здатних розвиватися при температурі зберігання, встановленої для дано-го виду консервів, а також мікроорганізмів та їх токсинів, небезпечних для здоров’я людини.
Консервовані продукти, в яких можливий розвиток залишкової мікрофлори, але які здатні обмежений час зберігатися без псування при температурі 2-15°С належать до категорії напівконсервів.
Бактеріологічний контроль якості консервів проводиться в залежності від рН консервованого продукту, специфічності його мікрофлори та рівня теплової обробки.

Дефекти зовнішнього вигляду консервів
Консерви можуть бути в металевій, скляній, пластиковій або в іншій тарі в тому разі, якщо тара не змінила форми. Кінці металевої тари в центральній частині плоскі або увігнуті. Якщо на один із кінців металевої тари натиснути пальцями, то інший кінець повинен залишитися плоским.
До дефектів зовнішнього вигляду тари консервів відносять ознаки негерметичності, що виявляються не озброєним оком (тріщини, сліди продукту, що витікає з банки), бомбаж, хлопуші, банки з вібруючими кінцями, неправильно оформлений шов жерстяних банок (язички, зубці, підріз, фальшивий шов), іржу, деформацію корпусу, денця, фальців та поздовжнього шва жерстяних банок, перекіс кришок на скляних банках, гумове кільце, що виступає (петля), тріщини або відкол скла, неповна посадка кришок, деформація кришок скляних банок.
До консервів з вібруючими кінцями відносять нормальні за зовнішнім виглядом металеві банки, один з кінців яких вигинається при натисканні на протилежний кінець та повертається в нормальний стан. До консервів з вібруючими кінцями відносять також консерви у тому випадку, якщо тара злегка здута, але при натисканні пальцями здуття зникає і не утворюється знову. До вібруючих відносять консерви, що ледве здуваються при термостатуванні (або заморожуванні), але це здуття зникає після охолодження (нагрівання) консервів до кімнатної температури.
До хлопуш відносять консерви з постійною здутим кінцем або кришкою, що повертається в нормальне положення під натиском пальців руки, при цьому здувається протилежний кінець. Після зняття тиску банка набуває попередній стан, це супроводжується характерним звуком.
До бамбажних відносять консерви в металевих, скляних, пластикових банках, пляшках, тубах або в іншій тарі, якщо вона постійно здута і не змінює свого положення при натисканні на неї пальцями.
У залежності від причин виникнення розрізняють такі види бомбажу, як справжній - мікробіологічний (внаслідок газовиділень в результаті діяльності мікроорганізмів, що залишилися життєздатними при порушенні правил стерилізації консервів), та несправжні: механічний (в результаті механічної деформації бляшанки), фізичний (внаслідок перегрівання або перемерзання вмісту консервної бляшанки) та хімічний (в результаті взаємодії вмісту банки з металевою поверхнею, яке супроводжується виділенням газів).
Зовнішня поверхня бляшаних консервів не повинна мати деформацій у вигляді ріжків біля бортиків бляшанки, закатні шви повинні бути гладенькими, денце і кришка – плоскими або увігнутими.
На кришці металевої консервної банки повинні бути виштампувані умовні позначки, які указують:
1-й ряд – дата виготовлення (число, місяць, рік);
2-й ряд:
– індекси м’ясної або рибної промисловості – буква «М» або «Р» ( на бляшанках з літографічним малюнком букву не вибивають);
– асортиментний знак - від одного до трьох знаків (цифри та букви крім М (якщо консерви м’ясні) і Р (якщо консерви рибні);
– номер підприємства-виробника – до трьох знаків (цифри і букви).
або
1-й ряд – індекс рибної промисловості (Р) чи м’ясної промисловості (М) і дата виготовлення (число, місяць, рік);
2-й ряд:
– номер зміни - одна цифра
– асортиментний знак – від одного до трьох знаків (цифри або букви).
На металевій кришці скляної або пластикової банки:
1-й ряд – дата виготовлення (число, місяць, рік):
число – 2 цифри (до 9 включно перед цифрою ставлять 0);
місяць – 2 цифри (до 9 включно попереду ставлять 0);
рік – 2 останні цифри.
2-й ряд:
– асортиментний знак – від одного до трьох знаків (цифри та букви);
– номер підприємства-виробника – від одного до трьох знаків (цифри та букви);
3-й ряд – номер зміни – одна цифра індекс м’ясної (М) чи рибної промисловості (Р).

Визначення герметичності консервів
Визначення герметичності консервів проводиться за допомогою занурення консервної банки (а вона обов’язково має бути герметично закритою) з попередньо усуненою етикеткою в нагріту до 80°С воду на 5–7 хвилин та її поступовим перевертанням. Шар води над консервною банкою повинен бути завтовшки 3 см. Поява цівки бульбашок указує на негерметичність банки. Проте, слід відмітити, що виділення поодиноких бульбашок повітря, що з’являються на початку дослідження у різних місцях, ще не свідчить про порушення герметичності бляшанки.
Витримка консервів у термостаті
Якщо зовнішній огляд консервів не дозволяє остаточно визначити їх якість або характер бомбажу, рекомендується помістити бляшанки на декілька днів у термостат при температурі 37°С.
Витримці у термостаті підлягають консерви:
– герметично закриті, непошкоджені, бездефектні за зовнішнім виглядом, призначені для визначення промислової стерильності консервованого продукту.
– з вібруючими кінцями, хлопуші, бомбажні консерви в герметично закритій тарі, призначені для виявлення причин виникнення цих дефектів.
Для проявлення життєздатності термофільних аеробних, факультативно-анаеробних та анаеробних мікроорганізмів консерви в тарі різної місткості витримують у термостаті при 55-62°С не менше 3 діб.
У випадку наявності в бляшанці життєздатних мікроорганізмів вже через декілька годин спостерігається швидке її здуття.
Під час витримки у термостаті консерви щодня оглядають. Консерви з виявленими дефектами тари зразу видаляють з термостату та витримують протягом 24 годин при кімнатній температурі, після чого відмічають стан тари та, якщо можливо, зовнішній вигляд продукту. Консерви у тарі, що приймає після охолодження при кімнатній температурі нормальний вигляд, вважають бездефектними та продовжують їх витримувати у термостаті.
Після закінчення терміну витримки у термостаті та охолодження консервів протягом 24 годин при кімнатній температурі відмічають стан тари і, якщо можливо, зовнішній вигляд продукту.
Таблиця 3
Показники якості м(яса, риби
Показники
М’ясо
Риба

Зовнішній вигляд, колір
Блідо-рожева скоринка підсихання, зволожена, не липуча
Блискуча, прилягаюча луска, очі випуклі, прозорі, м’ясо рожеве, зябра вологі, але без слизу

Консистенція
Еластична, ямка при натискуванні швидко випрямляється
Еластична, ямка при натискуванні швидко випрямляється

Запах
Приємний, характерний для кожного виду тварин
Характерний (“рибний”), але не гнильний

Жир
Білого, жовтуватого кольору, твердої консистенції, без запаху прогіркання, осалювання
Білого кольору, м(який, з “рибним” запахом, майже не маститься

Кістковий мозок
Жовтий, пружний, заповнює просвіт трубчастих кісток, не відшаровується від стінок кістки


Сухожилля, суглоби
Пружні, щільні. Суглобні поверхні гладенькі, блискучі
М(язи біля хребта не почорнілі

Бульйон при варінні
Прозорий, без пластівців, з приємним запахом та смаком.
Жир на поверхні – великими плямами
Прозорий, з великими краплями жиру на поверхні, з приємним характерним запахом

рН (по лакмусу)
5,8-6,4 (але не більше 6,7)
-

Аміак
Хлористий амоній – не більше “++”
-

Сірководень
Сірчаний свинець – не повинно бути, при наявності – буре забарвлення
-

Реакція з бензидіном
Синьо-зелене забарвлення – свіже м’ясо

-

Реакція з сірчанокислою міддю
Бульйон прозорий, без пластівців
-

Тріхінелли
Не більше 5 в 24 зрізах м(яса
При наявності зародків гельмінтів риба бракується

Фінни
Не більше 3 на 40 см2 зрізу
При наявності зародків гельмінтів риба бракується


СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ
Задача 1
До студентської їдальні завезено молоко. Результати проведеного лабораторного дослідження: колір білуватий, запах – без особливостей, смак – кислуватий, проба на крохмаль – негативна, проба на соду – позитивна, густина –1,028 г / см3, жирність 2,4%, кислотність – 22( Тернера.
Дайте гігієнічну оцінку якості молока.

Задача 2
До харчоблоку лікарні надійшла партія консервованого яловичого м’яса у металевих бляшанках. Результати дослідження партії консервів: кожна шоста бляшанка є деформованою, зірвані етикетки, наявні іржаві плями.
Дайте гігієнічну оцінку якості консервів та оцініть можливість їх використання.

Задача 3
При дослідженні партії рибних консервів виявлено: стан упаковки – без пошкоджень, стан етикетки – ціла, брудна, шви – без пошкоджень, проба на герметичність –негативна, бомбаж – явно виражений; органолептичне дослідження: зовнішній вигляд – пінявий, консистенція – розріджена, колір – тьмяний, запах – неприємний, зіпсованого продукту.
Дайте гігієнічний висновок щодо якості партії консервів.

Задача 4
Харчоблок обласної лікарні отримав молоко. Результати проведеного лабораторного дослідження молока: колір – білуватий, запах – без особливостей, смак – кислуватий, проба з реактивом Несслера – позитивна, проба на крохмаль – негативна, кислотність – 24( Тернера, густина – 1,021 г / см3, жирність – 1,5%.
Дайте гігієнічну оцінку щодо якості молока.

Задача 5
В їдальню завезена партія молока. Результати проведеного лабораторного дослідження: колір – білий, консистенція – звичайна, запах – специфічний молочний, густина – 1,020 г / см3 при температурі 18(С, жирність – 2,5%, кислотність – 19( Тернера.
Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості молока.

Задача 6
В результаті лабораторного дослідження яловичини виявлено: загальний вигляд – ослизнення поверхні, колір – темно-червоний, консистенція – плюскала, запах – злегка затхлий, жир – при роздавлюванні мажеться, бульйон при варінні – каламутнуватий, желеподібний, з неприємним запахом, проба на аміак за Несслером – позитивна.
Дайте гігієнічну оцінку досліджуваному зразку м’яса.

Задача 7
До харчоблоку лікарні надійшла партія риби Лабораторне дослідження виявило: поверхня риби покрита слизом, луска матова, зябра – брудно-червоного кольору з неприємним гнилісним запахом, очі впалі, проба Ебера – позитивна.
Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості риби.

Задача 8
Складіть гігієнічний висновок щодо якості м’яса та вкажіть, які ще потрібні дослідження для повної оцінки цього м’яса.
Органолептичне дослідження: місцями зволожене, трохи липуче, потемніле, при натискуванні пальцем – ямка мало розпрямлюється, запах – кислуватий, з неприємним відтінком, жир сіруватий.


ТЕМА №12. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА СТУПЕНЯ ЯКОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ. МЕТОДИКА САНІТАРНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ХЛІБА, БОРОШНА ТА ЗЕРНОПРОДУКТІВ. МЕТОДИКА ЛАБОРАТОРНОГО КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ НАПОЇВ ТА ОЦІНКИ ЇХ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ.

МЕТА ЗАНЯТТЯ. Засвоєння методики санітарної експертизи хліба, борошна, зернопродуктів, безалкогольних та алкогольних напоїв.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Харчова та біологічна цінність зернових та бобових продуктів.
2. Епідеміологічне значення зернових продуктів, їх роль у виникненні захворювань аліментарної природи.
3. Сучасна класифікація напоїв.
4. Гігієнічна характеристика та методи оцінки мінеральних і мінералізованих вод та плодово-ягідних безалкогольних напоїв. Синтетичні безалкогольні напої та їх біологічна цінність.
5. Санітарна експертиза борошна та зернопродуктів, безалкогольних та алкогольних напоїв.

ЗАВДАННЯ:
1. Провести санітарну експертизу борошна та хліба, зробити гігієнічні висновки щодо якості цих продуктів.
2. Провести санітарну експертизу пастеризованого пива. Оцінити на вміст фальсифікатів каву та міцні алкогольні напої (горілку та коньяк).
3. Розв’язати ситуаційні задачі.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Даценко І. І., Габович Р. Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології: Підручник. 2 видання: К.: Здоров’я, 2004. С. 330-339.
2. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. Вінниця: Нова Книга, 2006. С. 311-320.
3. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. –М.: Медицина, 1971. – С. 422–434.
4. Гігієна харчування з основами нутриціології /В.І. Ципріян та ін. – К.: Здоров’я, 1999. – С. 302 – 308.
5. Фізіологія та гігієна харчування / Смоляр В.І. – К.: Здоров’я, 2000. – С. 222–242
6. Гигиена питання / Под ред. К.С. Петровского. – М. Медицина, 1971. – С. 27–294.
7. Санитарно-гигиенические методы исследования пищевых продуктов и воды (Яцула Г.С., Слободкин В.И., Береза В.Я. и др. Под ред. Г.С. Яцулы. – К. Здоров’я, 1991 – С. 177–191.
8. Контроль качества продукции общественного питания: / Елманов С.Г., Ловачева Г.Н., Успенская Н.П. – М.: Экономика, 1983. – С. 86–100.
9. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять / За редю І.І.Даценко – Львів, 2001. – С. 158-173.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Після опитування та контролю рівня вихідних знань студенти проводять санітарну експертизу борошна та хліба, визначають ступінь їх якості та свіжості, придатність до споживання та зберігання, визначають якість пива та наявність фальсифікатів у каві, горілці та коньяку.
САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА БОРОШНА

Відбір проб для лабораторного аналізу
Для лабораторного дослідження борошна від кожної партії відбирають спочатку вихідний, а потім “середній” зразок. Як вихідний, так і “середній” зразки повинні відображати якість всієї партії борошна.
Відбір вихідного зразка проводять спеціальним інструментом – щупом. Борошно вихідного зразка ретельно перемішують і від нього відбирають “середню” пробу для відправки в лабораторію. Вага “середнього” зразка повинна складати 400–500 г. Зразок борошна направлений у лабораторію обов’язково супроводжують відповідним документом.
Органолептичне дослідження борошна
Колір. Для визначення кольору борошна пробу, що складається з 3–5 г, насипають на рівну, добре освітлену поверхню (краще всього на чорний папір) і при денному освітленні порівнюють з еталонною пробою борошна такого ж сорту. Обидва зразки розрівнюються, щільно спресовуються за допомогою металевої пластинки або шпателя таким чином, щоб шар борошна складав 3–4 см.
Запах. Для визначення запаху 3–4 г борошна насипають на долоню, зігрівають диханням і після цього визначають запах. Існує і дещо інший спосіб: невелику кількість борошна насипають у склянку, обливають водою, що має температуру 50–60°С, і визначають запах.
Смак. Смак (нормальний, приємний, гіркий, солодкий та ін.) і можливі присмаки (пріснуватий, солодкуватий, кислуватий та ін.) визначають при повільному жуванні щіпки борошна.

Фізико-хімічне дослідження борошна

Визначення кислотності борошна
Кислотність борошна зумовлена наявністю у ньому різноманітних мінеральних кислот, фосфатів або інших фосфорвміщуючих речовин. Крім того, в умовах тривалого зберігання можливими є зміни у складі білків та жирів, кінцевим результатом яких є накопичення жирних кислот, вільних оксикислот та кетокислот, які підвищують кислотність борошна.
Для визначення кислотності відважують 5 г борошна і насипають у конічну колбу, в яку заздалегідь наливають за допомогою мірного циліндра 50 мл дистильованої води, збовтують, доливають 5 крапель 1% спиртового розчину фенолфталеїну та титрують 0,1 н. розчином їдкого натрію, до появи рожевого забарвлення, що не зникає протягом однієї хвилини. Для зручності визначення розчин, який титрують, порівнюють з контрольним, взятим до титрування.
Кислотність борошна виражається у градусах кислотності (°), які визначаються кількістю мілілітрів 1 н. розчину їдкого натрію, витраченого на нейтралізацію кислот, що містяться у 100 г борошна.
Для розрахунку кислотності перемножують отриманий результат на 20 (перерахунок на 100 г борошна) і ділять на 10 (перерахунок на 0,1 Н розчину лугу на 1 Н).
Згідно з вимогами Державного стандарту кислотність пшеничного борошна 1 сорту повинна становити до 2,5°, пшеничного борошна 2 сорту – до 4,5°, житнього борошна – до 6,0°.

Визначення клейковини борошна
Клейковина являє собою білкову речовину, що входить до складу пшеничного борошна і зумовлює його хлібопекарські властивості. Слід відмітити, що клейковина вміщує дві білкові речовини: гліадін та глютенін, які набухаючи у водному середовищі, переходять в колоїдний стан. Рідкий гель гліадін з’єднує набухлі частинки глютеніна, утворюючи в’язку масу – клейковину.
Для визначення клейковини відважують 10 – 25 г борошна. Наважку висипають у фарфорову чашку, додають до неї 10 – 15 мл води кімнатної температури і пальцями змішують у чашці тісто. Змішування проводять до одержання однорідної маси. Після цього тісто залишають у стані спокою на 30 хвилин, протягом яких відбувається рівномірне просочування борошна водою і набухання його частинок. Потім тісто загортають в тонку тканину і промивають водою кімнатної температури, розминаючи руками до тих пір, поки промивна вода не стане прозорою. В тканині залишається клей-ковина, яку добре віджимають фільтровальним папером та зважують у сирому вигляді.
Розрахунки проводять за формулою (1):
mкл.
К = ––– · 100% ; (1)
m бор.
де К – кількість клейковини (%);
m кл. – маса клейковини (г);
m бор. – маса борошна (г).
Згідно з вимогами Державного стандарту у пшеничному борошні 1 сорту клейков-инни повинно бути не менш, ніж 30%, у пшеничному борошні 2 сорту – не менш, ніж 20%.

Визначення борошняних шкідників
Борошно у кількості 1 кг розсипають тонким шаром на гладенькому папері або склі і ретельно продивляються неозброєним оком. Таким чином можна визначити наявність у борошні таких шкідників, як борошняна вогнівка, комірна міль, мавританська кузька, великий борошняний хрущ.
Для виявлення у борошні більш дрібних шкідників пробу просівають через сито з отворами діаметром 1,5 мм і візуально або за допомогою мікроскопу проводять спостереження за рухами борошняних шкідників. Теж саме можна зробити, розсипавши на дошці пробу борошна і спостерігаючи за появою на її поверхні місць розпушування.
Визначення металевих домішок
Для визначення наявності металевих домішок 1 кг борошна розсипають на гладенький поверхні стола шаром, який складає 0,5 см і над ним, на відстані 1–2 см, декілька разів у різних напрямках проводять магнітом. Далі борошно перемішують і знову декілька разів проводять магнітом у різних напрямках.
Згідно з вимогами Державного стандарту у борошні не допускається наявність металевих частинок у кількості більш, ніж 3 мг/кг та величиною понад 0,3 мм.
Частинки із загостреннями краями, голкоподібної форми відмічаються особливо. Борошно з наявністю металодомішок указаної величини і форми вважається непридатним до подальшої реалізації навіть тоді, коли загальна кількість металевих домішок не перевищує граничної величини. Партія подібного борошна перед використанням обов’язково повинна бути пропущена через магнітовловлювач.

САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА ХЛІБНИХ ВИРОБІВ
Відбір проб хліба
Санітарній експертизі підлягає кожна окрема партія хліба. Для лабораторного дослідження після ретельного візуального огляду відбирають типові за загальними характеристиками зразки у такій кількості: для вагових виробів, вага яких перевищує 500 г – 1 шт., для штучних виробів з вагою від 200 до 400 г – 2 шт., для штучних виробів з вагою менше 200 г – 4 шт.. Відбір проб для лабораторного аналізу слід проводити через 5 – 12 годин після випічки хліба.
Органолептичне дослідження хліба
В ході органолептичного дослідження хліба оцінюють його зовнішній вигляд (форма виробу, його симетричність та правильність), смак, колір (блідий, золотисто-жовтий, світло-коричневий, коричневий, темно-коричневий і т.д.) та стан скоринки (гладка, нерівна, горбиста з вздуттями, з тріщинами, з підривами і т.д.) і м’якушки (біла, темна з різноманітними відтінками, еластична, нееластична і т.д).
ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ХЛІБА

Визначення пористості хліба
Пористість хліба є важливим показником його якості. Серед найважливіших органолептичних характеристик пористості слід визначити величину і рівномірність розташування пор та товщину їх стінок. За величиною пор хліб може бути мілко-, середньо- та крупнопористим, за рівномірністю їх розташування: рівномірно- та нерів-номірнопористим, за товщиною стінок: з тонкостінними або товстостінними порами.
Лабораторне дослідження пористості проводиться за допомогою приладу Журавльова. З хліба зрізають скоринку. Далі гострим боком циліндра приладу проводять відбір м’якушки на відстані не менш, ніж 1 см від скоринки.
Заповнений м’якушкою циліндр розміщують на лотку так, щоб його обідок щільно входив у розріз останнього. Дерев’яною втулкою витискають м’якушку з циліндра на 1 см, нерівні краї зрізають гострим ножем. М’якушку, що залишилась у циліндрі, витискають втулкою так, щоб вона торкалася стінки лотка та зрізають біля краю циліндра.
Об’єм виїмки м’якушки, що була взята таким чином, ураховуючи стандартні розміри приладу (діаметр циліндру – 3 см, відстань від розрізу лотка до його бокової стінки – 3,8 см), дорівнює 27 см3. Для визначення пористості пшеничного хліба необхідно отримати три циліндричні виїмки, для житнього – чотири. Усі взяті виїмки ретельно зважують.
Подальші розрахунки пористості проводять за формулою (2):

G
V – ––
P
Х = ––––– · 100 ; (2)
V

де Х – пористість хліба (%);
V – загальний об’єм виїмок (см3);
G – маса виїмок (г);
Р – питома вага (щільність) безпористої маси м’якушки (г/см3).
Щільність безпористої маси житнього та житньо-пшеничного хліба становить 1,21; пшеничного хліба 2 сорту – 1,26; пшеничного хліба 1 сорту – 1,31.
Пористість житнього хліба повинна складати 45–48%; житньо-пшеничного хліба – 47–50%; пшеничного хліба – 64–72%.

Визначення кислотності хліба
Кислотність хліба зумовлюється наявністю у його складі молочної та оцтової кислот, які утворюються в процесі бродіння тіста та подальшого випікання.
З метою визначення кислотності наважку подрібненої м’якушки хліба, яка повинна складати 25 г, розміщують у конічній колбі місткістю 500 мл з широкою шийкою та добре притертою пробкою. Потім відміряють 250 мл дистильованої води, підігрітої до 60°. Близько 1/4 води від цього об’єму переливають до наважки хліба, яку швидко розтирають шпателем до отримання однорідної маси. Через декілька хвилин до одержаної маси приливають ту кількість води, що залишилась. Колбу закривають корком і енергійно струшують протягом 3 хвилин. Після цього суміш залишають у стані спокою впродовж 10 хвилин. Шар рідини, що відстоявся, обережно зливають у склянку через марлю. Зі склянки відбирають 50 мл розчину в конічну колбу місткістю 100–150 мл, додають 2–3 краплі 1% спиртового розчину фенолфталеїну і титрують 0,1 н. розчином їдкого натру або їдкого калію до появи блідо-рожевого забарвлення, яке не зникає у спокійному стані протягом 1 хвилини.
Кислотність хліба виражають у градусах кислотності (°), які визначають кількість 1 н. розчину їдкого натру (або їдкого калію), що був витрачений на нейтралізацію кислот у 100 г хліба.

Розрахунок проводять за формулою (3):

K = 2 · а; (3)

де К – кислотність хліба (°);
а – кількість 0,1 н. розчину їдкого натру (або їдкого калію), що був витрачений на титрування.
Кислотність житнього хліба не повинна перевищувати 12°, житньо-пшеничного – 11°, пшеничного – 3–4°.
Деякі інші гігієнічні нормативи якостей різних сортів хліба приведені в таблиці 1.

Таблиця 1
Гігієнічні норми різних сортів хліба
Фізико-хімічні
показники
Нормативи для пшеничного хліба
Нормативи для житньо-го хліба
Норма-тиви для булоч-ного дріб’язку


Вищого
гатунку
Першого гатунку
Другого гатунку




Фор-мовий
Черене-
вий
Фор-мовий
Черене-вий масою 0,5 кг
Черене-вий масою 0,8 кг
Фор-мовий
Черене-вий масою 0,5 кг
Черене-вий масою 0,8 кг
Че-рене-вий
Фор-мовий


Вологість м’якушки, у % (не більше, ніж)

44,0

43,0

45,0

43,0

44,0

45,0

44,0

45,0

51

51

39

Кислотність у (, (не більше, ніж)

3,0

3,0

3,0

3,0

3,0

4,0

4,0

4,0

12

12

3

Пористість, у %, (не менше, ніж)

74,0

72,0

70,0

67,0

67,0

67,0

64,0

64,0

64,0

45

48

Примітка: Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs, 90I у хлібі та хлібопродуктах не повинні перевищувати 20 та 5 Бк/кг відповідно.

МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ НАПОЇВ

До напоїв належать рідини харчового призначення, що їх використовують для задоволення спраги, одержання смакового і освіжаючого ефекту та забезпечення специ-фічної фармакологічної (тонізуючої, вітамінної, лікувально-профілактичної тощо) дії. Загальна кількість рідини, що має споживати за добу людина коливається у межах від 1,5 до 3 л.
Існує широкий асортимент напоїв з високими та різноманітними смаковими властивостями. Оскільки нутрієнти знаходяться в напоях, як правило, у розчиненому стані, останні характеризуються легкотравністю та високим рівнем засвоєння.
Отже розглянемо сучасну квасифікацію напоїв.

КЛАСИФІКАЦІЯ НАПОЇВ (за Ципріяном В.І., 1999 ).
І. За вмістом алкоголю:
– безалкогольні напої:
мінеральні води (природні, штучні, газовані, негазовані, лікувальні, столові, лікувально-столові);
газовані фруктові напої;
соки плодів та овочів;
тонізуючі напої (чай, кава, кока-кола);
какао.
– напої, що містять алкоголь :
слабоалкогольні напої – вміст алкоголю від 3 до 7 об.% (пиво, квас, сидр, морс);
напої середньої міцності – вміст алкоголю від 8 до 18 об.% (вино, пунші);
міцні алкогольні напої – вміст алкоголю від 19 до 97 об.% (настоянки, лікери, горілки, коньяки, питний спирт тощо).
ІІ. За призначенням:
освіжаючі та прохолодні:
столові (що поліпшують травлення);
лікувальні;
лікувально-профілактичні;
фармакологічної дії (тонізуючі напої – чай, кава, кока-кола; загально–зміцнювальні напої, що містять екстракти женьшеню, елеутерококу тощо).
ІІІ. За способом насичення вуглекислотою:
газовані натуральні (шампанські вина, пиво, пунші, сидр тощо);
газовані штучні (газом (двооксидом вуглецю), або рідиною).
негазовані.
IV. За фармакологічною дією:
напої, що діють на організм наркотично у зв’язку із вмістом алкоголю;
тонізуючі напої, що містять алкалоїди тонізуючої дії;
загально–зміцнювальні напої, що містять алкалоїди тонізуючої дії;
загально–зміцнювальні напої, що містять біостимулятори (екстракти женьшеню, елеутерококу, лимоннику, родіоли рожевої та інших рослин);
напої, що впливають на обмін мінеральних речовин в організмі;
напої, що нормалізують кислотність шлункового соку у разі гіпер- та гіпоацидних гастритів;
напої, що постачають до організму окремі біомікроелементи та мінеральні речовини або їх групи ;
вітамінні та вітамінно–мінеральні напої;
напої для первинної та вторинної профілактики цукрового діабету і його ускладнень (із замінниками цукру);
напої спеціального призначення, що підвищують ступінь опірності організму до впливу конкретних агресивних чинників навколишнього середовища.

Основою усіх безалкогольних напоїв є вода, яка має відповідати вимогам Державного стандарту 2874 – 82 “Вода питна” та Державних санітарних норм і правил “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання” (ДСанПіН, 2000р) .
У разі використання водогінної води харчові підприємства повинні піддавати її додатковому очищенню для доведення до вимог, що наведені у табл. 2.

Додаткові вимоги до якості води що використовується для виробництва безалкогольних напоїв
Бактеріологічні показники:
Загальна кількість бактерій – не більше 75 у 1 см3
Бактерії групи кишкової палички – 3 в 1 дм3
Таблиця 2
Показники хімічного складу

Показник
Концентрація (мг/дм3)
Показник
Концентрація (мг/ дм3)

Загальна твердість*
2 – 4 мг-екв/л
Нітрати
Не більше 25

Загальна лужність*
0,5 - 2 мг-екв/л
Сірководень
0

Хлориди
Не більше 70
Окислюваність
Не більше 2

Сульфати
Не більше 200
Аміак
0

Залізо
Не більше 0,1
Сухий залишок
Не більше 850

PH*
6 – 7
Алюміній
Не більше 0,1


*виділені показники наведені у інших одиницях.

Основні чинники, що обумовлюють стійкість безалкогольних
та алкогольних напоїв
Важливою характеристикою безалкогольних напоїв є їх стійкість. Стійкість напоїв – це їх здатність у межах термінів реалізації зберігати колір, смак, консистенцію та запах, що відповідають вимогам Державних стандартів.
Порушення біологічної та колоїдної стабільності призводить до закаламучення напоїв та цілого ряду інших змін їх якостей.
Біологічне закаламучення – це комплекс змін якостей напоїв (втрата прозорості, утворення осаду, псування аромату та смаку), що виникає внаслідок розвитку мікроорганізмів, дріжджів, молочних бактерій та цвілі.
Найпоширенішим видом біологічного закаламучення є ослизнення, пов’язане з потраплянням у напої лейконостока з цукром, дріжджами та неякісними плодами. Розмноження лейконостока супроводжується утворенням полісахаридів та перетворенням напою у слизувату тягучу рідину.
Оцетно-кисле бродіння викликають оцетні бактерії. Їх розмноження зумовлює значне підвищення кислотності, виникнення на поверхні напою (найчастіше квасу) плівки та появи плодової мушки.
Прокисання напоїв викликають гнилісні термобактерії, що потрапляють у сусло із зерном. У разі розмноження останніх у квасі підвищується кислотність та виникає гнилісний запах.
Пліснява напоїв - розмноження мікроскопічних грибків, що призводить до утворення специфічної сіро-зеленої або чорної плівки (аспергілюса, пеніцилініума, ризопуса тощо).
Мікодерма – зараження напоїв “дикими” дріжджами, що викликають появу на поверхні напою товстої складчастої білої плівки та зумовлюють порушення бродіння напою із значною зміною смаку.
Біологічна стійкість напоїв залежить від:
мікробіологічної чистоти обладнання та тари;
якості води;
наявності бацилоносіїв на підприємстві;
бактеріологічної чистоти компонентів (вихідного мікробного обсемінення);
насичення СО2;
термічної обробки напівфабрикатів;
дотримання рецептури (вміст консервантів, стабілізаторів, алкоголю), технології пастеризації, пакування, транспортування, зберігання та реалізації напоїв;
дотримання персоналом правил особистої гігієни.
Фізико-хімічне закаламучення – це порушення колоїдної стабільності напоїв, що відбувається внаслідок хімічних реакцій поміж окремими компонентами рецептури, металами устаткування та катіонами води.
Наприклад, використання жорсткої води призводить до колоїдного помутніння напоїв за рахунок високого вмісту солей кальцію і магнію. Підвищений вміст хлору, озону і кисню змінюють консистенцію, аромат, смак та забарвлення напоїв внаслідок окислення. Сторонні домішки (ефіри, спирти, сірчистий газ тощо) до двооксиду вуглецю, що використовується для виготовлення газованих напоїв, значно змінюють їх смак.
Пектинові, білкові, дубильні та забарвлюючі речовини, що містяться у напоях у вигляді колоїдних розчинів, під впливом різних чинників (зміна рН, вплив високої температури та сонячного випромінювання) можуть коагулювати з утворенням зависі, ви-никненням неприємного та непритаманного запаху і смаку (маслянистого, металевого тощо).
Фізико-хімічну стійкість напоїв обумовлюють:
якість води;
точне дотримання рецептури (вміст консервантів, стабілізаторів, алкоголю), технології пастеризації, пакування, транспортування, зберігання та реалізації напоїв;
насичення СО2;
відсутність фальсифікатів.
ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТІ СЛАБОАЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ передбачає визначення стійкості напоїв, органолептичних показників, вмісту двоокису вуглецю та сухого залишку, кислотності, вмісту етилового спирту та чужорідних речовин.
Методика визначення стійкості пива
Пиво в пляшках, металевих баках та бочках зберігають за температури:
фільтроване непастеризоване – від 5 до 12°C;
фільтроване пастеризоване – від 5 до 20°C;
нефільтроване – від 2 до 4°C.
Стійкість пастеризованого пива – 30 діб, непастеризованого – 7-12 діб.
Пиво, розлите у пляшки повинно зберігатися у темному приміщенні.
Порушення правил зберігання та реалізації призводять до появи помутніння або осаду у пляшці.
Лабораторне дослідження стійкості пива проводять за допомогою повітряного термостата. Відібрані в день розливу 2 пляшки пива вміщують у термостат з температурою (20(1)°С. Для визначення стійкості використовують одну пляшку. Друга залишається для заміни на випадок пошкодження першої пляшки, або її відкорковування.
Пляшку з непастеризованим пивом, з метою визначення термінів появи осаду, або помутніння, оглядають щоденно; з пастеризованим – 3 рази на тиждень; із стабілізованим – 1 раз на тиждень. Пляшку розглядають на світло.
Осад, який виникає під час пастеризації і не збільшується у ході зберігання, при визначенні стійкості пива не враховується.
Спостереження припиняють після появи осаду, враховуючи день розливу і виключаючи день появи осаду або загального помутніння.

Методика визначення органолептичних показників пива (Міждержавний стандарт ДСТ 30060 – 93 [Дата запровадження в Україні 1997 – 07 - 01]).
За органолептичними показниками пиво повинно відповідати вимогам, які зазначені у таблиці 3.
Таблиця 3
Вимоги до органолептичних властивостей пива
Показники
Характеристика показника


Фільтроване пиво
Нефільтроване пиво


світле
напівтемне
темне
світле
напівтемне
темне

Зовнішній
вигляд
Прозора піниста рідина без осаду та сторонніх включень
Напівпрозора піниста рідина без сторонніх вклю-чень, не властивих продукту (допускається наяв-ність дріжджового осаду та слабка опалесценція).

Смак
Солодовий та хмільовий з гіркотою, що відповідає сорту пива
Солодовий смак із присмаком карамельного солоду, приємною гіркотою, що відповідає сорту пива
Солодовий з яскравим карамельним смаком та приємною гіркотою.
Чистий смак збродженого солодового напою з хмельовою гіркотою та присмаком дріжджів. Сторонній запах не допускається.

Аромат
Аромат, що відповідає сорту пива, чистий без сторонніх запахів та присмаку.
Аромат збродженого солодового напою, допускається слабкий дріжджовий аромат. Сторонні запахи не допускаються.

Піноутво-рення
Пиво з масовою часткою сухих речовин у початковому суслі від 8% до 11,5%:
висота піни не менше 20,0 мм, піностійкіість – не менше 2 хвилин.
Пиво з масовою часткою сухих речовин у початковому суслі від 12 до 20%:
висота піни не менше 30 мм, піностійкіість – не менше 2 хвилин.


Енергетична цінність 100 г світлого пива становить 30–85 ккал, напівтемного 34–85 ккал, темного 42–85 ккал.
Для визначення органолептичних показників пива використовують:
термометр рідинний скляний з діапазоном заміру температури від 0 до 100°С, та з ціною поділок шкали 0,°С за ДСТ 28498;
баню водяну;
келих дегустаційний;
склянка з зовнішнім діаметром 70–75 мм, 105–110 мм заввишки (дозволяється застосування пивної пляшки вмістом 500 см3 за ДСТ 10117, що обрізана на висоті 105–110 мм);
штатив з кільцем;
секундомір.
Перед визначенням смаку і аромату пива, висоти піни та піностійкіості його охолоджують або підігрівають до температури (12 (2)°С на водяній бані.
Зовнішній вигляд пива, розлитого у пляшки, визначають візуально, ураховуючи вимоги стандартів на готову продукцію.
Оцінюючи якість оформлення, перевіряють правильність наклейки етикетки, відсутність її перекосів, деформацій або розривів, на чистоту пляшок а також правильність і чіткість маркування на етикетці або кронпробці.
Прозорість, тобто відсутність помутніння, а також наявність сторонніх включень (скло, частинки закупорного матеріалу, тощо), визначають, розглядаючи закорковані пляшки з пивом на світло, та перевертаючи їх при цьому.
Аромат і смак пива визначають органолептично одразу після наливання проби у дегустаційну склянку при температурі (12+2)°С. Оцінюють відповідність аромату і смаку вимогам нормативного документу до певного типу пива.
Для визначення висоти піни і піностійкіості склянку з зовнішнім діаметром 70 – 75 мм і висотою 105–110 мм встановляють на майданчик штативу з кільцем, який закріплений на його стояку горизонтально на такій висоті, щоб відстань від верхньої площини кільця до краю штативу складала 25 мм.
У разі наливання пива у склянку шийка пляшки повинна лежати на кільці штатива таким чином, щоб пиво падало у центр склянки.
Пиво слід наливають спокійно, не нахиляючи склянку, поки піна не досягне краю.
У момент утворення різкої межі між шаром піни і пивом негайно вимірюють лінійкою висоту шару піни у мм, одночасно включають секундомір і слідкують за осіданням піни.
Секундомір зупиняють при появі у прошарку піни розрідження або спадання прошарку піни на всій поверхні до утворення плівки.
Піностійкість виражають цілим числом хвилин, або округляють отриманий результат до 30 с.
Результат виміру висоти піни виражають у мм, округляючи одержане значення до останньої значущої цифри 0 або 5.

Методика визначення кислотності пива
Нормативні показники кислотності пива: світле пиво – 0,4–1,8; напівтемне пиво – 1,9–3,9; темне пиво – 3,0–5,5
Непрозоре пиво фільтрують через паперовий фільтр.
Пиво об’ємом 150–200 см3 наливають у колбу, закривають корком з одним отвором, через яке пропущена тонка трубка для виходу газу. Колбу з пивом струшують, закривши трубку долонею та періодично відкривають доки не припиниться відчуття тиску зсередини.
Циліндром відбирають пиво об’ємом 50 см3, переносять у конічну колбу або склянку місткістю 100 см3, нагрівають на спиртівці до температури 35–40°С і витримують при цій температурі протягом 10 хвилин, періодично струшуючи. Потім пиво охолоджують водою до температури 20,0 + 0,2°С.
Темне пиво перед визначенням розбавляють у мірному циліндрі дистильованою водою у відношенні 1 : 3.
Відміряють піпеткою пиво об’ємом 10,0 см3, вносять у конічну колбу місткістю 100 см3, додають дистильовану воду об’ємом 40 см3 та 3–4 краплі фенолфталеїну, потім титрують із бюретки розчином гідроокису натрію до появи слабо рожевого забарвлення, яке повинно зберігатися не менше 30 с. Якщо забарвлення зникає раніше, процес титрування продовжують.
Кислотність пива у см3 розчину гідроокису натрію з концентрацією 1 моль/дм3 на 100 см3 пива визначають за формулою:
Х = V ( К1( К2:
Х – кислотність пива у см3 розчину гідрату натрію;
V – об’єм розчину гідроокису натрію (NaOH) = 0,1 моль/дм3, витрачений на титрування, см3;
К1– коефіцієнт поправки робочого розчину гідроокису натрію ( за ДСТ 257944. 1-83) дорівнює 0,997.
К2 – коефіцієнт розведення, який для темного пива становить 4, для світлого пива – 1.

Оцінка фальсифікації напоїв
Методика виявлення фальсифікатів кави (заміни натуральної кави кавовим напоєм)
Натуральну каву фальсифікують ячмінним, житнім або вівсяним порошком. Ці злакові продукти містять крохмаль, який виявляють специфічною реакцією з йодом.
У пробірку наливають 10 мл кави з молоком. Додають 2-3 краплі розчину Люголя. Якщо кава була зварена з додаванням кавового напою, рідина зафарбується у фіолетово-синій колір. Натуральна кава зафарбується у жовтий колір, який поступово зникає.
Методика органолептичного дослідження міцних алкогольних напоїв
Оцінці підлягають наступні параметри:
– якість пакування (чистота скла; наявність корка, його відповідність типу пляшки, сортності напою та маркуванню заводу-виробника; якість етикетки та метод її клеювання і т.д.);
– колір і прозорість напою (наявність або відсутність осаду на пляшці і у рідині, відповідність кольору (для коньячних виробів) стандартизованій панелі);
– дослідження смакових якостей.
Методика визначення концентрації спирту за допомогою ареометра
Для попередження появи кульок повітря водно-спиртовий розчин наливають у циліндр по стінці. Перед вимірюванням концентрації спирту водно-спиртовий розчин необхідно ретельно перемішати розміщувачем, переміщуючи його не менше п’яти разів вверх і вниз на всій висоті стовпчика водно-спиртового розчину та не виймаючи його із розчину. Вимірювання концентрації спирту проводять при відсутності кульок повітря у водно-спиртовому розчині.
Для визначення концентрації спирту ареометр беруть за верхній кінець стержня, вільний від шкали, опускають у водно-спиртовий розчин до тих пір, поки до передбаченої відмітки ареометричної шкали не залишиться 3-4 мм, потім дають ареометру вільно плавати. Через 3 хвилини знімають показник ареометра, використовуючи лупу. Якщо ареометр занурився у розчин більш, ніж на 5 мм відносно передбаченої відмітки шкали, то його виймають з водно-спиртового розчину, протирають льняним рушником і процес вимірювання повторюють. Ареометр повинен вільно плавати у водно-спиртовому розчині, не торкаючись стінки циліндра.
Показання ареометра знімають по нижньому краю меніска з точністю до 0,2 найменшої поділки
Методика визначення фальсифікатів у алкогольних напоях
(проба на метиловий спирт)
У пробірку вносять 1 мл дослідного зразку (горілки, спирту тощо). Чистий мідний дріт (спіраль), прожарюють на спиртовому факелі (не до червоного кольору) і опускають у пробірку. Неприємний запах указує на наявність домішок метилового спирту до етилового, вміст якого перевищує 50%.
У разі відсутності запаху дротяну спіраль нагрівають і опускають у пробірку ще 2 рази. При негативному результаті пробірку охолоджують, забирають з неї дріт. Далі в про-бірку вносять одну ложечку реактивної суміші солянокислого НСI. У разі наявності домі-шок метилового спирту у кількості більш ніж 0,5%, рідина яка досліджується, забарвлю-ється у рожево-червоний колір, при його відсутності – у жовтий. Наявність домішок ме-тилового спирту в етиловому незаперечно свідчить про його непридатність до вживання.
СитуаційнІ задачІ
Задача 1
Результати дослідження проби житнього борошна: колір білий, запах звичайний, кислотність 7,3, вміст клейковини 22.
Зробіть висновок щодо якості борошна.

Задача 2
На хлібокомбінат поступила партія пшеничного борошна. Лабораторне дослідження показало наявність металевих домішок у кількості 12 мг/кг. Домішки мають різні розміри та форму.
Визначіть подальші дії керівництва хлібокомбінату відносно даної партії борошна.

Задача 3
На титрування 50 мл розчину, зробленого з 5 г пшеничного борошна витрачено 1,1 мл 0,1 Н розчину їдкого натрію.
Визначіть кислотність борошна.

Задача 4
Визначіть пористість житньо-пшеничного хліба та дайте заключення щодо його якості, якщо маса 4 виїмок складає 65,34 г.

Задача 5
Під час огляду хліба на складі НЗ начальник медичної служби виявив, що хліб житній, в поліетиленових пакетах зберігається протягом 5 місяців. Запах і смак відповідають властивостям доброякісного продукту. Слідів цвілі не виявлено. М’якушка черства, вологість 47, кислотність 14°, пористість 46.
Дайте оцінку якості хліба і висновок про можливість його подальшого використання та зберігання.

Задача 6
У реанімаційне відділення районної лікарні поступило 6 пацієнтів з симптомами: порушення зору (зіниці розширені, низька реакція на світло), тривожність, ядуха, ціаноз, головний біль, болі в області живота, судоми. Двоє хворих впали у колаптоїдний стан, один протягом дня помер. Пацієнти працювали у одній будівельній бригаді. На обід купили 2 пляшки горілки на стихійному ринку. Погіршення стану здоров’я почалось негайно після обіду.
Вкажіть речовину, що стала причиною даного харчового отруєння. Які лабораторні дослідження залишків обіду слід провести для підтвердження діагнозу?

Задача 7
Лабораторія СЕС, досліджуючи кислотність вибірки партії темного пива, встановила: об’єм гідроокису Nа, витрачений на титрування складає 1,9 мл.
Зробіть висновок відносно якості даної партії продукції.

Задача 8
Для санітарно-хімічного дослідження працівник СЕС відібрав 4 проби кави:
1) одну порцію готової кави зі столу споживача;
2) 2 порції кави на роздачі;
3) половину пачки кави, з якої готували напій;
4) 1 не розпаковану пачку розчинної кави.
В ході лабораторного дослідження при додаванні розчину Люголя рідина у пробах №1-3 зафарбувалась у фіолетовий колір, у пробі №4 – у жовтий.
Зробіть висновок про якість напою у кожній пробі.



ТЕМА №13. ВИВЧЕННЯ АДЕКВАТНОСТІ ТА ЗБАЛАНСОВАНОСТІ ХАРЧУВАННЯ. МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ХАРЧУВАННЯ ЛЮДИНИ ТА ОРГАНІЗОВАНИХ КОЛЕКТИВІВ

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Оволодіти методами визначення фактичного харчування людини та організованих колективів та його адекватності енерговитратам і потребам в харчових речовинах.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Методи оцінки адекватності та збалансованості харчування.
2. Методи балансових і бюджетних досліджень харчування, їх суть, переваги та недоліки при оцінці індивідуального і колективного харчування.
3. Анкетно-опитувальний, ваговий методи вивчення харчування, їх суть, переваги та недоліки при оцінці індивідуального і колективного харчування.
4. Лабораторні методи визначення енергетичної цінності та нутрієнтного складу добового раціону. Правила відбору проб.
5. Розрахункові методи визначення та оцінки кількісного і якісного складу добового раціону.
6. Поняття про меню-розкладку. Принципи складання меню-розкладки.
7. Медичні, санітарно-гігієнічні заходи щодо оптимізації харчування організованих колективів чи окремих осіб.

ЗАВДАННЯ:
1. Скласти меню-розкладку добового раціону одного дня харчування студента (виконується напередодні практичного заняття), визначити вміст у добовому раціоні основних харчових речовин та його енергетичну цінність.
2. Провести аналіз адекватності та збалансованості харчування студента, обґрунтувати гігієнічний висновок та рекомендації щодо корекції встановлених недоліків.

література
1. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни /Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін. / За ред. Є.Г.Гончарука. - К.: Вища школа, 1995. - С.434-458.
2. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. / Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др. -К.: Вища школа, 2000. -С.512-538.
3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. - К.: Здоров'я, 1999. - С.313-353.
4. Бардов В.Г. Гігієна та екологія – Вінниця: Нова книга, 2006. – С.
5. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять. /І.І.Даценко, О.Б.Денисюк, С.Л.Долошицький та ін. /За ред І.І.Даценко. - Львів,: Світ, 1992. -С.90-93.
6. Габович Р.Д., Познанський С.С., Шахбазян Г.Х. та ін. Гігієна. - К.: Вища школа, 1983. - С.134-155; 252-254.
7. Гігієна харчування з основами нутриціології. Підручник /В.І.Ципріян, Т.І.Аністратенко, Т.М.Білко та ін., / За ред. В.І.Ципріяна. - К.: Здоров'я, 1999. - С.-51-57.
8. "Норми фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії". (Наказ МОЗ України № 272 від 18.11.99 p.).

МЕТОДИКА ВИКОHАHHЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході підготовки до практичного заняття студенти у домашніх умовах складають та заповнюють власну меню-розкладку за один типовий день за приведеною нижче схемою (табл. 1). При користуванні громадським харчуванням важливо правильно записати меню з наступним заповненням рецептури блюд (див. додаток). При харчуванні вдома (у гуртожитку) необхідно провести точний облік використаних продуктів, зважуючи їх або використовуючи таблицю приблизної ваги продуктів, що найчастіше вживаються (табл.3)
На занятті студенти проводять оцінку свого добового раціону харчування.

Розрахункові методи
визначення енергетичної цінності та нутрієнтного складу харчового раціону

Методи балансових і бюджетних досліджень харчування, котрі ґрунтуються на оцінці асигнувань для харчування організованих колективів чи прибутків сім'ї, індивіда, дозволяють лише орієнтовно оцінювати харчування цих груп людей.
Анкетно-опитувальний, ваговий методи дозволяють більш точно визначати кількість вживаних харчових продуктів, проте також не дають можливості оцінювати якісний склад добового раціону.
Лабораторні методи визначення енергетичної цінності та нутрієнтного складу добового раціону найбільш точні, але потребують складних, тривалих досліджень і значних матеріальних витрат, а тому не дозволяють їх систематично використовувати при медичному контролі харчування різних категорій населення. Лабораторний метод полягає у визначенні хімічного складу готової продукції, після чого можна розрахувати енергетичну цінність харчового раціону, помноживши кількість білків, жирів та вуглеводів на відповідні калориметричні коефіцієнти. Для цього проводять відбір страв безпосередньо зі столу споживача, а не з кухні. Проби відбирають в лотки чи банки, котрі попередньо зважують. В лабораторії лотки зважують повторно і по різниці у вазі визначають вагу кожної страви.
Розрахункові ж методи - досить точні, доступні при постійному, систематичному медичному контролі харчування названих категорій населення, не потребують додаткових матеріальних витрат, а при наявності обчислювальної техніки, і значних витрат часу на розрахунки.
Для оцінки фактичного харчування організованих колективів розрахунковими методами використовують:
- розкладки продуктів (меню-розкладки) - це план харчування колективу, як правило, на тиждень;
- таблиці хімічного складу харчових продуктів - довідкові матеріали про енергетичну цінність і нутрієнтний склад кожного харчового продукту.
Меню-розкладка – це перелік страв добового меню з ваговою розкладкою продуктів, необхідних для приготування кожної страви.
Енергетичну цінність і нутрієнтний склад кожного продукту згідно меню-розкладки розраховують за пропорцією, користуючись "Таблицями хімічного складу харчових продуктів", в яких приведені всі харчові речовини та калорійність в 100 г продукту.
Розподіл добового раціону по окремих прийомах їжі за його енергетичною цінністю визначається у відсотках. При цьому рекомендують 30% калорійності на сніданок, 40-45% - на обід, 20-25% - на вечерю. При чотирьохразовому харчуванні виділяють другий сніданок -10-12% за рахунок частково сніданку, частково - обіду.
Дані заносять в “Протокол оцінки адекватності харчування” у вигляді таблиці (табл.1).
Таблиця 1
Хімічний склад і калорійність добового раціону
Назва
продукту
Ма-
са
Білки
Жири
Вуглеводи
Мінеральні речовини
Вітаміни



Тва-рин-ні
Рос-лин-ні
Тва-рин-ні
Рос-лин-ні
МЦ та ДЦ
Крох-маль
Клітко-вина
Ca
P
A
B1
C

















Примітка: МЦ–ДЦ – моноцукри, дицукри; Са – солі кальцiю; Р – солі фосфору.
Одержані данi заносять до “Зведеної таблиці оцінки харчування” (табл.2) у графу “Фактична кількість”. В графу “Рекомендована кількість” заносять величину показників, що необхідні для забезпечення адекватного та збалансованого харчування (розраховані відповідно до фізіологічних потреб або до "Норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії").
Таблиця 2
Зведена таблиця оцінки харчування

п/п
Показник,
що оцінюється
Кількість



Рекомендована
Фактична
Характер відхилення

1.
Енергетична цінність




2.
Кратність прийому їжі




3.
Розподіл енергія за окремими прийомами, %:
сніданок
обід
вечеря




4.
Білки, всього
тваринні
рослинні




5.
Жири, всього
тваринні
рослинні




6.
Вуглеводи, всього
моно- та дицукри
крохмаль
клітковина




7.
Співвідношення білки: жири: вуглеводи




8.
Мінеральні речовини
Ca
P




9.
Співвідношення Ca:P




10.
Вітаміни
А
В1
С





Після цього проводять аналіз отриманих даних шляхом порівняння кількісних характеристик показників добового раціону i нормативів споживання окремих харчових речовин та продуктів. Якщо показник у добовому раціоні перевищує нормативне значення, у графі “Характер відхилення” ставлять знак “+” та занотовують кількісну характеристику проведення, якщо не досягає нормативного значення, то пишуть знак“–”.
У гігієнічному висновку необхідно вказати, чи забезпечує запропонований раціон адекватне та збалансоване харчування людини.
Якщо встановлені відхилення, то необхідно:
1. Перерахувати, які показники перевищують норму, а які не досягають її значень.
2. Відмітити, до яких зрушень у стані здоров'я може призвести подальше використання даного рацiону:
а) в результаті підвищеного вмісту окремих харчових речовин i високої калорiйностi;
б) в результаті недостатнього вмісту харчових речовин і низької калорійності.
3. Обгрунтувати конкретні рекомендацiї, вказавши:
а) за рахунок яких продуктiв необхiдно збільшити або зменшити калорiйнiсть харчового рацiону;
б) якi змiни необхiдно внести у меню-розкладку в зв'язку зі змiною асортименту i кiлькостi харчових продуктiв (перелiк блюд, набiр харчових продуктiв, їх кiлькiсть).
Харчування вважається адекватним, якщо енергетична цінність добового раціону відповідає величині добових енерговитрат.13TC "Харчування вважається адекватним, якщо енергетична цінність добового раціону відповідає величинам енерговитрат."15
Оцінка збалансованості харчового раціону проводиться на основі визначення загаль-ної кількості білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінеральних речовин та їх співвідношень з подальшим порівнянням з рекомендованими науково обґрунтованими величинами, що ураховують величини добових енерговитрат та особливості професійної діяльності.13TC "Оцінка збалансованості харчового раціону проводиться на основі визначення загальної кількості білків, жирів, вугдеводів, вітамінів і мінеральних речовин та їх співвідношень з подальшим порівнянням з рекомендованими науково-обгрунтованими величинами, що ураховують величини добових енерговитрат та особливості професійної діяльності."15
Слід підкреслити, що доцільним вважається досягнення таких вагових співвідношень:13TC "Слід підкреслити, що вважається доцільним досягнення таких вагових співвідношень\:"15
білки : жири : вуглеводи = 1 : 1 : 4;13TC "
· білки \: жири \: вуглеводи = 1 \: 1 \: 4;"15
білки тваринні : білки рослинні = 50% : 50%;13TC "
· білки тваринні \: білки рослинні = 50% \: 50%;"15
жири тваринні : жири рослинні = 70% : 30%;13TC "
· жири тваринні \: жири рослинні = 70% \: 30%;"15
моно- та дицукри : поліцукри = 20% : 80%;13TC "
· моно– та дицукри \: поліцукри = 20% \: 80%;"15
клітковина у добовому раціоні повинна складати близько 30 г;
кальцій : фосфор = 1 : 1,5;13TC "
· кальцій \: фосфор = 1 \: 1,5;"15
сніданок : обід : вечеря = 30%:45-50%:20-25% (при трьохразовому харчуванні);13TC "
· сніданок \: обід \: вечеря = 30% \: 45 – 50% \: 20 – 25% (при трьохразовому харчуванні);"15
перший сніданок : другий сніданок : обід : вечеря = 20–30% : 10–25% : 40–50% : 15–20% (при чотирьохразовому харчуванні).13TC "
· перший сніданок \: другий сніданок \: обід \: вечеря = 20 – 30% \: 10 – 25% \: 40 – 50% \: 15 – 20% (при чотирьохразовому харчуванні)."15
При розробці меню-розкладки для організованих колективів на тиждень враховується необхідність різноманітності харчування і його щоденна повноцінність, яка досягається множенням одноденних кількостей кожного продукту (крім щоденно однаково вживаних, наприклад, хлібу) на 7 днів, після чого плануються різні страви на весь тиждень. При цьому одна і та ж страва не повинна повторюватися частіше трьох разів на тиждень.
Наприклад, одноденна норма круп - 40 г, макаронних виробів - 60 г. На тиждень це складе, відповідно 280 г та 420 г. Це дозволяє планувати в різні дні різні страви, чим досягається різноманітність харчування.
Обов'язок лікаря, який проводить медичний нагляд за харчуванням даного колективу, при формуванні меню-розкладки включає:
- оцінку блюд з точки зору енергетичної цінності та вмісту нутрієнтів - білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних, смакових речовин;
- забезпечення різноманітності блюд на протязі тижня;
- нагляд за правильністю заміни окремих харчових продуктів при їх відсутності;
- правильне врахування відходів харчових продуктів (які приведені в спеціальних таблицях);
- правильний розподіл блюд та окремих харчових продуктів за їх енергетичною і харчовою цінністю по окремим прийомам їжі та ін.
Таблиця 3
Маса продуктів, які найчастіше вживаються харчових
Назва продукту
Маса 1 штуки продукту, г

Хлібобулочні вироби

Хліб {1 шматок), булочка кругла
50

Булка міська
200

Здоба звичайна
50

Сухар вершковий
20

Сушка проста
10

Бублик
100

Кондитерські вироби

Сахарин-рафінад пресований
7

Карамель із начинкою
6

Цукерки, глазуровані шоколадом; мармелад
12,5

Батончики соєві; пастила
15

Ірис
7

Зефір
33

Печиво цукрове
13,5

Печиво здобне
35

Пряник
40

Тістечко
75

Молочні продукти

Сирки плавлені
30 и 100

Морозиво
50, 100 и 250

Овочі й фрукти

Картопля (1 бульба), огірок, помідор
100

Лук ріпчастий, морква червона
75

Абрикос, слива
25–30

Груша
135

Яблуко діаметром 5-7,5 див
90–200

Апельсин діаметром 6,5-7,5 див
100–150

Грейпфрут
130

Лимон
60

Суниця садова
8

М'ясні продукти

Сарделька
100

Сосиска
50

Яйце куряче
50

Таблиця 4
Назва страв і кількість харчових продуктів
Назва страви та приблизний набір продуктів на одну порцію
Кількість продуктів, г

Назва страви та приблизний набір продуктів на одну порцію
Кількість продуктів, г

Перші страви

Борщ
М’ясо
Капуста
Картопля
Буряк
Морква
Цибуля
Томат
Сметана
Борошно

Капусняк
М’ясо
Капуста
Картопля
Морква
Цибуля
Томат
Корінці
Сметана
Борошно

Розсольник
Нирки
Огірки солоні
Картопля
Морква
Капуста
Цибуля
Сметана
Борошно

50–100
150
100
100
20
10
10
20
5


50
200
100
25
10
10
10
20
10


70
50
100
20
50
5
20
5

Суп круп’яний
Крупа
М’ясо
Картопля
Морква
Цибуля
Томат
Жир

Суп гороховий
Горох
М’ясо
Цибуля
Масло

Суп з локшиною макаронами та куркою
Лапша (макарони)
Курка
Яйце
Морква
Цибуля
Масло вершкове

Суп грибний
Крупа перлова
Гриби сухі
Картопля
Цибуля
Олія
Петрушка

30-50
50
100-150
10-20
5-10
5
10-15


70
50
20
10



50
50
1/4 шт
20
10
10


40
20
200
5
15
5


Другі страви

М’ясо смажене
М’ясо
Картопля
Масло топлене
Борошно

М’ясо тушковане
М’ясо
Картопля (капуста)
Морква
Цибуля
Томат
Масло

Печінка смажена
Печінка
Картопля
Огірки солоні
Сметана
Масло
Яйце

Котлети
Яловичина
Картопля або макарони або рис (пшоно)
Морква
Булка
Борошно
Цибуля і томат
Масло

Риба смажена
Лящ або ін.
Картопля
Огірки
Цибуля
Сухарі
Масло

150
200
15
5


200
200
20
20
10
10


200
100
50
25
10
1/4 шт


100–150
200
50
60
30
5
10
10


150-200
200
50
5
20
20

Курка смажена
Курка 1/4 шт.
Рис
Масло
Сметана

Плов рисовий
Баранина
Рис
Морква
Цибуля
Томат
Борошно
Масло
Томат
Борошно

Свинячі відбивні
Свинина
Капуста
Морква
Картопля
Яйце
Сухарі



Макарони з фаршем
М’ясо
Макарони
Томат
Масло

Котлети рибні
Риба
Картопля
Яйце
Булка

250
100
10
30


100
100
5
15
10
5
15
10
5


150
100
50
50
1/4 шт.
15




100
80
10
10


150
200
1/4 шт.
25















Каша рисова, манна
Крупа
Масло
Молоко
Цукор

Каша гречана
Крупа
Масло

60
10
200
5


70
30



Запіканка
Рис
Молоко
Масло
Сухарі
Цукор
Яйце

Каша вівсяна
Крупа
Масло
Молоко

60
100
10
25
10
1/4 шт.


60
10
150

Макаронна запіканка
Макарони
Масло
Молоко
Сир
Яйце

Вареники
Сир
Борошно
Яйце


80
20
50
10
1/2 шт.


150
30
1/2 шт.

Сирники
Сир
Масло
Цукор
Борошно
Яйце

Ватрушки
Борошно
Сир
Масло
Молоко
Цукор
Яйце

200
10
20
10
1/2 шт.


50
80
20
50
15
1/4 шт.

Картопля смажена
Картопля
Масло
Цибуля

Котлети картопляні
Картопля
Масло
Цибуля
Борошно
Яйце

250
20
10


300
20
10
10
1/2 шт.

Вінегрет
Картопля
Буряк
Капуста квашена
Огірки
Морква
Цибуля
Олія



!50
80
50
25
20
10
20


СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ
Задача 1
В ході медичного огляду лікар звернув увагу на студентку Т, при обстеженні якої вста-новлено: зріст – 162 см, маса тіла – 50 кг, пред’являє скарги на швидку втому, біль у м’язах ніг, сухість шкіри, та вертикальні тріщини у кутках губ. В раціоні студентки переважають такі продукти, як кефір, молоко, бутерброди, сир та ковбаса. Харчування нерегулярне.
Поставте діагноз та оцініть адекватність харчування. Обґрунтуйте рекомендації щодо корекції харчового раціону.


Задача 2
Розрахунками за меню-розкладкою добового раціону учнів ПТУ, зайнятих на виробництві ручного слюсарного інструменту (III група інтенсивності праці), встановлено: калорійність 3200 ккал, білків 105 г, жирів 90 г, вуглеводів 560 г, вітаміну С 130 мг, вітаміну А (каротину) 0,8 мг, вітамінів ВІ 1,6 мг, В2 0,8 мг, РР 9,5 мг, В6 1,3 мг, кальцію 800 мг, фосфору 1200 мг, заліза 9 мг. Енерговитрати учнів становлять в середньому 3100 ккал.
Розрахуйте потребу учнів в харчових речовинах, зробіть висновки про повноцінність (адекватність) їх харчування.

Задача 3
У добовому раціоні харчування дівчинки 7 років містяться: вітаміну В1 – 1,8 мг, вітаміну В6 – 1,6 мг, вітаміну В2 – 0,8 мг, вітаміну С – 24 мг, вітаміну РР – 18 мг. Під час медичного обстеження встановлено: дівчинка середньої ваги, фізичний розвиток гармонійний, біологічний вік відповідає календарному, слизові оболонки та шкіра без змін. Дівчинка часто хворіє вірусно–респіраторними захворюваннями, після яких спостерігаються численні точкові крововиливи у місцях тертя одягу (манжети, гумки, пояси). Інколи у відповідь на незначну ме-ханічну травму виникає виражений крововилив. Дівчинка не любить вживати овочі та фрукти.
Дайте гігієнічну оцінку зрушенням у стані здоров’я дитини і поставте діагноз.

Задача 4
Підприємець П., 58 років, пред’являє скарги на частий головний біль, що, як правило, виникає вранці, слабкість, запаморочення, біль та парестезії у нижніх кінцівках.
Умови праці: робочий день підприємця триває 14-16 годин, більшу частину якого він проводить у кабінеті. Розміри приміщення: 5,0 х 2,0 м. Вентиляція у приміщенні відсутня. Підприємець не снідає, робочий день починає з цигарки та кави, загалом викурює 2 пачки цигарок на день, обідає увечері в ресторані. Об’єктивно: зріст – 176 см, маса тіла – 98 кг, тони серця ослаблені, артеріальний тиск становить 150/110 мм рт.ст., спостерігаються сухість, блідість шкіри та її виражений гіперкератоз, а також знижена гострота сутінкового зору.
Дайте гігієнічну оцінку адекватності харчування та у разі потреби обґрунтуйте заходи оздоровчого характеру, які необхідно запровадити.

Задача 5
Під час проведення медичного огляду лікар звернув увагу на студента, зріст якого становить 176 см, маса тіла – 68 кг. Об’єктивно реєструються сухість шкіри та гіперкератоз. В ході спеціального обстеження виявлено зниження сутінкового зору. У харчовому раціоні студента переважають рослинні продукти, бутерброди, чай та кава.
Поставте діагноз та обґрунтуйте заходи щодо корекції харчування.

Задача 6
До сімейного лікаря звернувся викладач фізики загальноосвітньої школи, чоловік 49 років, зі скаргами на задишку під час підйому на другий поверх, швидку втомлюваність. В ході медичного огляду хворого лікар встановив наступне: зріст – 165 см, маса тіла – 78 кг, на шкірі грудей та спини реєструються петехії, ясна рихлі, кровоточать при чищенні зубів. Професіональна діяльність обстежуваного пов'язана з виконанням переважно розумової праці, фізкультурою не займається. Режим харчування: ситний сніданок (частіше каша або макарони з великою кількістю вершкового масла, чай з бутербродом), обід в 7 годин вечора, що, як правило, складається з двох страв: м'ясо з гарніром з макаронних виробів або картоплі та чай з печивом. О 22-23 годині чай з печивом та цукерками. Протягом дня чоловік неодноразово вживає бутерброди та булочки.
Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо адекватності та збалансованості харчування людини.


ТЕМА №14.  ВИВЧЕННЯ АДЕКВАТНОСТІ ТА ЗБАЛАНСОВАНОСТІ ХАРЧУВАННЯ. МЕТОДИКА ОЦІНКИ ХАРЧОВОГО СТАТУСУ, ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ТА ВІТАМІННОЇ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Навчитися оцінювати показники енергетичної та вітамінної адекватності харчування, визначати вміст аскорбінової кислоти у харчових продуктах.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Поняття про харчовий статус. Види харчового статусу.
2. Показники енергетичної адекватності харчування.
3. Показники вітамінної адекватності харчування.
4. Методика визначення вмісту вітаміну С у харчових продуктах.
5. Методи додаткової вітамінізації їжі.

ЗАВДАННЯ:
1. Оцінити харчовий статус студента на підставі вивчення показників енергетичної та вітамінної адекватності харчування.
2. Визначити вміст аскорбінової кислоти у харчових продуктах.

ЛІТЕРАТУРА: основна:
1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. Вінниця: Нова Книга, 2006. С. 259-276.
2. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.; За ред. Є.Г.Гончарука – К.: Вища школа, 1995. – С. 444–453.
3. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. – К.: Вища школа, 1983. – С. 147–153.
4. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. – К.: Здоров’я, 1995. – С. 80 –90.
5. Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни. // За ред. В.Г.Бардова, І.І.Швайко. – К., 1994. – ч. 1. – С. 100–104.
6. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина. – 1971. – С. 436–464.
7. Гурова А. И., Горлова О.Е. Практикум по общей гигиене. – М.: Изд. Университета Дружбы Народов. 1991. – С. 71–73.
8. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене // Под ред. Ю.П. Пивоварова. – М.: Медицина, 1983. – С. 13 –21.
додаткова:
1. Петровский К.С., Ванханен В.Д. Гигиена питания. – М.: Медицина, 1982. – С. 77-127.
2. Ванханен В.Д., Лебедева Е.А. Руководство к практическим занятиям по гигиене питания. – М.: Медицина, 1987. – С. 47–57.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття студенти визначають провідні показники енергетичної та вітамінної адекватності харчування, визначають вміст вітаміну С у готових стравах та результати заносять у табл. 1.
Провідним показником раціонального харчування є харчовий статус. Харчовий статус – це фізіологічний стан організму, що зумовлений характером харчування.
В класифікації харчового статусу виділяють кілька категорій:
Оптимальний, коли цей фізіологічний стан і маса тіла відповідають зросту, віку, статі, важкості, інтенсивності та напруженості виконуваної роботи;
Надлишковий, обумовлений спадковою схильністю, переїданням, недостатніми фізичними навантаженнями, супроводжується збільшенням маси тіла, ожирінням, яке буває чотирьох ступенів (І – жировідкладення на 15-20% більше нормальної маси тіла; ІІ – на 30-49%; ІІІ – на 50-99%; ІУ – на 100% і більше);
Недостатній, коли маса тіла відстає від віку, зросту, - обумовлений недоїдан-ням (кількісним і якісним), важкою та інтенсивною фізичною працею, психоемоційним напруженням тощо. Крім наведених вище професор П.Е.Калмиков (С.-Птб., РФ) виділяє ще такі категорії харчового статусу:
Передхворобливий (преморбідний), обумовлений, крім названого вище, тими чи іншими порушеннями фізіологічного стану організму, або вираженими дефектами в раціоні (енергетична, білкова, жирова, вітамінна, макро-, мікроелементна недостатність);
Хворобливий – похудіння, обумовлене тією чи іншою хворобою, голодуванням (сильними дефектами в раціоні – кількісними і якісними). Голодування може проявлятися в двох формах – кахексії (сильне похудіння, маразм), набряковій (квашіоркор), обумовленій у першу чергу відсутністю в раціоні білків. Вітамінне голодування – у авітаміноззах (цинга, бері-бері, рахіт та інших), дефіцити інших нутрієнтів – у відповідних видах патології.
Вивчення харчового статусу людини чи однорідного за режимом праці та харчуванням колективу проводиться за цілим комплексом показників - суб’єктивних (анкети, опитування) та об’єктивних.
Анкетно-опитувальні дані повинні включати інформацію про:
паспортні дані, стать, вік, професію;
шкідливі звички (паління, вживання алкоголю, наркотиків);
умови праці (вид трудової діяльності, важкість та напруженість праці, характер і вираженість професійних шкідливостей – фізичних, хімічних, біологічних, перенапруження окремих органів і систем);
умови побуту, ступінь та якість комунального обслуговування, заняття фізичною культурою, спортом (вид, регулярність заняття), економічні можливості сім(ї чи організованого колективу;
характер харчування за одну-три доби: кількість прийомів їжі, години і місце прийому, перелік страв, продуктів, їх маса, якість кулінарної обробки та інших.
Серед об’єктивних показників найбільш інформативними і важливими є:
1. Соматоскопічні: огляд тіла людини чи (вибірково) групи людей досліджуваного колективу дозволяє виявити цілий ряд ознак, які кількісно і якісно характеризують їх харчування.
При загальному огляді тіла визначають конституційний тип (нормо-, гіпо-, гіперстенік), гармонійність статури, деформації скелета, ребер, пласкостопість, викривлення ніг (як ознаки перенесеного рахіту), вгодованість (норма, худоба, ожиріння), блідість, синюшність шкіри, слизових оболонок, нігтів, їх деформації, ломкість як ознак білкової, вітамінної, мікроелементної недостатності в харчуванні. При огляді слизових оболонок очей можна виявити ксероз, керато-маляцію, блефарит, кон(юнктивіт, світлобоязнь як ознак гіповітамінозу А та інші.
2. Соматометричні: вимірювання довжини, маси тіла, обводу грудної клітки, плеча, попереку, таза, стегна, товщини шкіряно-жирової складки (під нижнім кутом лопатки, на задній стороні середини плеча, на боковій поверхні грудної клітки, живота).
На підставі цих вимірювань розраховують масово-ростові показники:
В ході оцінки якості харчування, як правило, визначають ступінь енергетичної та вітамінної адекватності харчування.
3. Фізіометричні показники харчового статусу. Енергетичну та пластичну повноцінність харчування оцінюють визначенням мускульної сили (ручна, станова динамометрія, ергометрія), реституцією пульсу та дихання після фізичних навантажень, показниками, що характеризують стомлюваність, - тремометрія, хронорефлексометрія, пошук чисел тощо (детально розглядаються у розділі “Гігієна праці”).
Забезпеченість організму вітамінами оцінюють рядом функціональних проб – резистентність капілярів, адаптометрія та інші (розглядаються на наступному занятті).
4. Клінічні показники – визначення симптомів хвороб аліментарного походження (гастритів, виразок шлунку, 12-палої кишки, захворювань печінки, жовчного міхура, подагри, гіпо-, авітамінозів тощо).
5. Біохімічні показники – гематологічні, урологічні та інші показники харчового статусу (табл. 6).
В ході оцінки якості харчування, як правило, визначають ступінь енергетичної та вітамінної адекватності харчування.

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ
ЕНЕРГЕТИЧНОЇ АДЕКВАТНОСТІ ХАРЧУВАННЯ

Вимірювання маси тіла і росту людини
Вимірювання маси тіла проводять на десятизначних медичних вагах з точністю до 100г. Перед початком зважування ваги повинні бути вивірені та відрегульовані. Площина медичних ваг установлюється горизонтально підлозі. Досліджуваний повинен стати на середину площини ваги і під час вимірювання не рухатись.
Ріст вимірюється за допомогою станкового дерев'яного ростоміра. Досліджуваний повинен стати на його площину спиною до стояка із шкалою, торкаючись її трьома точками: п'ятами, сідницями і хребтом на рівні лінії, що з’єднує нижній край лопаток. Голова повинна бути трохи нахилена, таким чином, щоб зовнішній край зовнішнього слухового проходу і нижній край орбіти були розташовані на одній лінії, паралельній підлозі. Особа, що вимірює, стає збоку від досліджуваного і опускає на його голову план-шетку, котра рухається по сантиметровій шкалі. Відлік проводиться за нижнім краєм планшетки.
Дані щодо маси тіла, яка визначена методом зважування, порівнюють з ідеальними, або з тими, що рекомендуються як нормативні (табл. 2), або гранично допустимі (табл. 3) у залежності від статі, віку і росту.

Методика визначення нормальної маси тіла
Як узагальнені критерії нормальної маси тіла використовують показники Брока та Бонгарда.

Показник Брока розраховують за формулами:
у чоловіків:
Нормальна маса тіла (в кг) = зріст (в см) – 100 (при зрості 155–165 см),
або зріст (в см) – 105 (при зрості 166–175 см),
або зріст (в см) – 110 (при зрості понад 175 см).

У жінок в усіх випадках маса тіла повинна бути менша на 5%, ніж у чоловіків.

Показник Бонгарда визначають за формулою (1):
зріст (см) ( обвід грудної клітки (см)
Нормальна маса тіла (в кг) = –––––––––––––––– ; (1)
240
Про наявність ожиріння у випадку використання таблиці максимально допустимої маси, свідчить збільшення маси тіла на 10% і більше, а у випадку використання таблиць нормативної маси – збільшення маси тіла на 15% і більше.
Визначають 4 ступеня ожиріння: I ступінь – надлишкова маса тіла складає 10–29%, II ступінь – 30– 49%, III ступінь – 50–99%, IV ступінь – більше 100%.
Про наявність ожиріння при використанні таблиці максимально допустимої маси, свідчить збільшення маси тіла на 10% і більше, а при використанні таблиць нормативної маси збільшення маси тіла на 15% та більше. Виділяють 4 ступеня ожиріння: I ступінь – надлишок маси тіла становить 10–29%, II ступінь – 30–49%, III ступінь – 50–99% і IV ступінь – понад 100%.

Індекс Кетле – індекс маси тіла або біомас (ВМІ) визначають за формулою (2):

МТ
ВМІ = ––; (2)
ЗР2
де, МТ – маса тіла, кг
ЗР – зріст, м.
Оцінка стану харчування за величиною ВМУ, згідно рекомендації ВООЗ приведена в табл. 4.

Вимірювання товщини шкірно-жирової складки
Під час оцінки енергетичної адекватності харчування недостатньо орієнтуватися лише на масу тіла, передусім тому, що вона може бути збільшена за рахунок добре розвинутої м'язової тканини. У зв(язку з цим, як характеристику енергетичного статусу, необхідно визначати і товщину шкірно–жирової складки.
Товщина шкірно–жирової складки вимірюється за допомогою спеціального приладу – каліпера або штангенциркуля. Для того, щоб отримати дані, котрі можна було б зіставити з нормативними, каліпер (штангенциркуль) повинен мати стандартну поверхню контакту (20–40 мм2), стандартну ціну поділки (0,4 мм) і постійний тиск (10 г/мм2) у процесі вимірювань.
Вимірювання товщини шкірно–жирової складки проводять в трьох точках: по середній пахвовій лінії зліва на рівні соска, на рівні пупка зліва на середині відстані між пупком і проекцією зовнішнього краю прямого м'яза живота, а також під кутом лівої лопатки. Розраховують середню товщину шкірно–жирової складки на підставі вимірювань у трьох точках. В залежності від ступеня жировідкладення доросле населення поділяється на 5 груп (табл. 5).
Оцінка товщини шкірно–жирової складки (у мм) дорослого населення (у сигмальних відхиленнях) проводиться за наступною схемою:
1 група: середня товщина шкірно–жирової складки – відхилення від середніх показників не виходить за межі коливань + 1(.
II група: товщина шкірно–жирової складки вище середньої – показники перевищують середню величину та коливаються в межах від 1 до 2(.
III група: товщина шкірно–жирової складки велика (ознаки ожиріння) – показники перевищують середню величину більш, ніж на 2(.
IV група: товщина шкірно–жирової складки нижче середньої – показники не досягають середньої величини та коливаються у межах від 1 до 2(.
V група: мала товщина шкірно–жирової складки (ознаки виснаження), показники відхиляються від середньої величини більш, ніж на 2(.
Проте, більш доступним є вимірювання товщини шкірно–жирової складки в області трьохголового м'яза плеча. Місце вимірювання знаходиться на задній поверхні плеча на середині відстані між латеральним кінцем ості лопатки (акроміон) і ліктьовим відростком кістки ліктя. Рука повинна вільно «висіти» вздовж тулуба. Шкірно–жирову складку притискають у повздовжньому напрямку між великим та вказівним пальцем на 1см вище місця прикладання ніжок каліпера. При середній вираженості товщина шкірно–жирової складки у чоловіків не перевищує 15 мм, а у жінок – 25 мм.

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ
ВІТАМІННОЇ АДЕКВАТНОСТІ ХАРЧУВАННЯ

Клініко-фізіологічні показники вітамінної забезпеченості організму
Часткова вітамінна недостатність не характерна конкретними скаргами, що відносяться до якого-небудь одного вітаміну. Більша частина скарг – загального характеру: слабкість, сонливість вдень, безсоння вночі, подразливість, буркотіння та невизначені болі в животі та інші.
У лікарській практиці велике значення має опитування людей відносно характеру їх харчування, змін у ньому останнім часом, а також огляд тіла, який повинен проводитися вдень. Огляд починають з волосся голови, тьмяність і ламкість якого свідчить про білкову та вітамінну недостатність харчового раціону. При гіповітамінозі В2 (рибофлавін) чи В6 (піридоксин) спостерігається підвищена сальність (себорея) обличчя із-за гіпертрофії сальних залоз, у першу чергу за вушними раковинами, на лобі, носо-губних складках, яка у подальшому розвитку гіповітамінозу змінюється атрофією сальних залоз, що проявля-ється злущенням епітелію, під яким при зшкрябуванні з’являються блискучі ділянки шкіри.
Досить специфічною ознакою гіповітамінозу В2 є перикорнеальна ін’єкція судин склери очей, яку можна спостерігати за допомогою бінокулярної лупи чи щілинної лампи: на місці переходу рогівки у склеру внаслідок розростання судин утворюється віночок фіалково-блакитного кольору. Цей симптом часто супроводжується кон’юнктивітом зі збільшенням ін’єкції судин від центру до периферії, на відміну від банальних кон’юнктивітів (ін’єкції судин – до центру).
При гіповітамінозах В2, В6, рідше РР (нікотинова кислота, ніацин) спостерігається хейлоз – слизова губ спочатку стає блідою, а потім в місці змикання губ, із-за мацерації епітелію та його злущення слизова стає червоною. З’являються вертикальні тріщини губ, ангулярний стоматит – сірувато-жовті папулки в куточках рота, при їх мацерації з(являються тріщини, покриті жовтуватими шкуринками. При недостачі цих вітамінів спостерігаються зміни з боку язика – розвивається гіпертрофічний глоссіт: язик набухає, збільшується в об’ємі, по краях – почервоніння з відбитками зубів. Сосочки язика гіпертрофуються, спочатку на кінчику, а потім на бокових поверхнях і спинці. Можуть з(явитися глибокі борозни (“географічний язик”). У подальшому гіпертрофія сосочків змінюється десквамацією епітелію по всій поверхні, язик стає “лисим”, полірованим, гладеньким, яскраво-червоним, вогнево-полумя’ним (особливо при гіповітамінозі РР) або з малиновим відтінком (при гіповітамінозі В2).
При гіповітамінозі А (ретинол) спостерігаються: гіперкератоз – збільшене ороговіння епідермісу на ліктях, колінних суглобах. Шкіра покривається сіткою мілких подовжніх і поперечних тріщин мозаїчного вигляду; фолікулярний гіперкератоз – на шкірі сідниць, стегон, литок, розгинальних поверхонь рук в області волосяних фолікул підсилене ороговіння епітелію, шкіра стає шорсткуватою, “гусячою”, “колючою”. При зшкрябуванні епітелію з’являються жовтуваті плями (на відміну від гіповітамінозу С, при якому у цьому випадку з’являється синя пляма крововиливу).
При гіповітамінозі С (аскорбінова кислота), Р (тіофлавоноїди) спостерігається швидко наступаюча стомленість, блідість шкіри, ціаноз видимих слизових оболонок, кистей рук, стоп ніг, набряклість і розпушення ясен, біля краю різців на слизовій оболонці ясен з(являються невеличкі ізольовані червоні острівці. Зливаючись, вони утворюють кайму біля зубного краю ясен. Ця кайма, яскраво-червона спочатку, у подальшому стає синюшною, міжзубні сосочки набухають, слизова оболонка стає червоною, розпушеною, легко ранимою – від зубної щітки, черствого хліба. У більш виражених випадках спостері-гається спонтанна кровоточивість ясен, яку, правда, слід диференціювати від пародонтозу.
При різко вираженому дефіциті вітаміну С в харчовому раціоні розвивається клінічна картина цинги: до описаних вище симптомів гіповітамінозу приєднуються сильне схуднення, ревматоїдні болі у м(язах, суглобах, особливо під час руху, ознаки малокрів’я (задишка, тахікардія), синюшна кайма на яснах, їх спонтанна кровоточивість. У подальшому ясна загнивають, з(являється гнійний запах з рота, зуби розхитуються і починають випадати. З(являються спонтанні крововиливи у шкірі, м(язах, суглобах та всіх внутрішніх органах і тканинах. Легко нашаровується вторинна інфекція.
Дефіцит вітаміну В1 (тіаміну) проявляється у сильній стомлюваності, особливо при ходьбі, болючості м(язів литок, парестезіях, втраті апетиту, закрепі, задишці, тахікардії тощо.
Дефіцит у раціоні вітаміну Д (кальціферолу) та ультрафіолетової радіації сонця (роботи в шахтах, метро, закритих приміщеннях, особливо взимку) проявляється в подразливості, слабкості, пітливості, болях у м(язах, крихкості зубів, кісток (часті переломи), у дітей – затримка розвитку зубів, схильність до захворювання дихальних шляхів. При авітамінозі Д розвивається рахіт. Недостатність вітаміну В12 (ціанкобаламіну) може спричинитися до розвитку мегалобластичної гіперхромної анемії, об’єктивно спочатку з(являється блідість слизових оболонок, кон’юнктив, сухість у роті, яскравість язика, зниження апетиту, пронос, поліневрити.

Функціональні проби визначення гіповітамінозу С
Визначення резистентності капілярів.
Виконується за допомогою приладу Несторова або вакуумного ртутного манометра Матуссіса (мал. 24.1) з міліметровою шкалою і приєднаних до нього за допомогою гумової трубки лійки з внутрішнім діаметром 15,8 мм та груші (зі зворотним клапаном) або шприца Жане для відсмоктування повітря. Край лійки змащують вазеліном і розташовують на внутрішній поверхні передпліччя на 1,5-2 см нижче ліктьової ямки людини, яку обстежують. Створюють від(ємний тиск 200 мм рт.ст. і утримують його на протязі 2 хвилин. Кількість петехій підраховують через лупу, притиснувши до місця дослідження предметне скло (при цьому шкіра блідне і краще видно петехії). Результати проби оцінюють згідно таблиці:

Кількість
петехій
Ступінь зниження міцності
капілярів
Вираженість гіповітамінозу С

До 15
І
Відсутній

15-30
ІІ
Передгіповітаміноз

>30
ІІІ
Гіпо- та авітаміноз


Язикова проба з реактивом Тільманса.
Готується 0,06% розчин реактиву Тільманса (2,6-діхлорфенол-індофенол, синього кольору). На середину язика за допомогою мікропіпетки на 0,1 мл з наконечником з ін’єкційної голки діаметром 0,2 мм наносять 0,007 мл розчину реактиву (крапля з просяне зерно) і за допомогою секундоміра визначають час його знебарвлення. При відсутності С-гіповітамінозу реактив Тільманса знебарвлюється за 22-23 секунди. Язикову пробу доцільно проводити натще за годину до їди.
Внутрішньошкіряна проба з реактивом Тільманса.
Розчин реактиву названої концентрації стерилізують кип’ятінням. Одноразовим шприцом з тонкою ін’єкційною голкою вводять внутрішньошкірно невелику кількість реактиву до створення папули розміром з просяне зернятко. Час знебарвлення реактиву при відсутності гіповітамінозу С не перевищує 5 хвилин.

Визначення аскорбінової кислоти в годинній кількості вранішньої сечі за Железняковою: вранці, натще, рекомендують звільнитися від нічної сечі, відмічають кількість годин до наступного сечовиділення, об’єм сечі перераховують на одну годину і в цьому об’ємі хімічним методом визначають вміст аскорбінової кислоти.
Оцінка: якщо за 1 годину виділяється 0,8 мг – насиченість організму вітаміном С достатня; 0,4-0,79 мг – задовільна; 0,39 мг і менше – недостатня.

Визначення темнової адаптації як ознаки гіповітамінозів А, В2
Найбільш раннім симптомом гіповітамінозу А і, частково, В2 є гемералопія – порушення темнової адаптації та відчуття кольорів, в першу чергу жовтого, обумовлене збідненням паличок сітківки ока зоровим пурпуром, в утворенні якого приймає участь вітамін А.
Для визначення темнової адаптації використовують спеціальні прилади – адаптометри, серед яких найбільш вживані адаптометр Кравкова-Вишневського. Адаптометр являє собою прямокутну або кулеподібну камеру з зашореними отворами для зору досліджуваного, білим забарвленням внутрішньої поверхні та забарвленими у різні кольори фігурами (квадрати, хрести, круги тощо).
Адаптометрія основана на визначенні часу, необхідного зоровому аналізаторові для виконання своєї функції при переході від високого рівня освітленості (яке забезпечується вмиканням на 2 хвилини спеціальної лампи і закриттям кольорових фігур спеціальним білим екраном) до низького (сутінкового). Для цього освітлювальна лампа вимикається, а білий екран в адаптометрі відводиться вбік, відкриваючи кольорові фігури. При цьому включається секундомір.
Піддослідному пропонується фіксувати зір на червоній точці, яка світиться у верхньому секторі адаптометра, і сповіщати, коли він побачить ту чи іншу кольорову фігуру. Особи з нормальним сутінковим зором бачать кольорову фігуру не пізніше 50-55 сек. (84% людей бачать фігуру навіть через 35-36 сек.). Збільшення цього терміну свідчить про наявність гемералопії, а значить – гіповітамінозу А.
Профілактика гіповітамінозів досягається збагаченням раціону відповідними продуктами – носіями вітамінів або використанням вітамінних препаратів натурального походження та синтетичних, а щодо гіповітамінозу Д – перебування під відкритим сонцем або використанням штучного ультрафіолетового опромінення тіла.
Визначення вітаміну С у настої шипшини
В конічну колбу вносять 1 мл настою шипшини, 1 мл 2% розчину НСI, доводять до 15 мл дистильованою водою та титрують реактивом Тільманса до появи рожевого забарвлення.
Кількість аскорбінової кислоти розраховують за формулою (3):

а ( К ( 0,088 ( В ( 100
Х = ––––––––––– ; (3)
С
де: Х – кількість вітаміну С (у мг%);
а – кількість мл реактиву Тільманса;
К – поправка до титру реактиву Тільманса;
0,088 – постійна величина;
В – об'єм, до якого доведена проба (15 мл);
С – об'єм витяжки, що взята для титрування (в мл).
У гігієнічному висновку слід вказати вміст вітаміну С у настої шипшини, його придатність для використання як засобу додаткової вітамінізації їжі та кількість настою, яку необхідно вживати для забезпечення добової потреби у вітаміні С.
Добова потреба дорослої людини в аскорбіновій кислоті становить 70-100 мг.
Таблиця 1
Показники харчового статусу
Показник
Дані

Товщина підшкірно–жирової складки, мм:


середня пахвова лінія


рівень пупка


кут лопатки


середнє з трьох вимірювань


Маса тіла, кг


Зріст, см


Обвід грудної клітки, см


Резистентність капілярів шкіри


Час темнової адаптації, С


Симптоми вітамінної недостатності ( є – «+»; немає – «-»):


ясна набряклі, розпушені (С, Р)


ясна ,що кровоточать (С)


фолікульоз (С)


петехії (С, Р)


сухість шкіри (А)


гіперкератоз (А)


фолікулярний гіперкератоз (А, С)


жирна себорея (В2, В6)


хейлоз (В2, В6, РР)


ангуліт (В2, В6)


тріщина губів (В2, В6, РР)


циліарна ін(єкція (В2)


червоний кінчик язика (В2, В6, РР)


гіпертрофіровані сосочки язика (В2, В6, РР)


язик лакирований червоний внаслідок атрофії сосочків (В2, РР)


язик блідий внаслідок атрофії сосочків (В2, В6)


відбитки зубів на язиці (В2, В6, РР)


десквамативний глосит (В2, В6, РР, А)


Виведення аскорбінової кислоти вранці натще з сечею, мг/год



Таблиця 2
Нормальна маса тіла у віці 25 – 30 років
Ріст,
см
Чоловіки
Ріст,
см
Жінки


Вузька грудна клітка (астенік)
Нормальна грудна
клітка
Широка
грудна клітка (гіперстенік)

Вузька грудна клітка (астенік)
Нормальна грудна клітка
Широка
грудна клітка
(гіперстенік)

155,0
49,3
56,0
66,2
152,5
47,8
54,0
59,0

157,5
51,7
58,0
64,0
155,0
49,2
55,2
61,6

160,0
53,5
60,0
66,0
157,5
50,8
57,0
63,1

162,5
55,3
61,7
68,0
160,0
52,1
58,5
64,8

165,0

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Примітка: у віці понад 30 років допускається збільшення маси тіла від 2,5 кг до 5 кг у жінок, від 2,5 кг до 6 кг у чоловіків.
Таблиця 3
Максимально допустима маса тіла (у кг) в залежності від статі,
росту та віку при нормальній статурі
Ріст,
20–29 років
30–39 років
40–49 років
50–59 років
60–69 років

См
чоловіки
жінки
чоловіки
Жінки
чоловіки
жінки
чоловіки
жінки
чоловіки
Жінки

148
50,8
48,4
55,0
52,3
56,6
54,7
56,0
53,2
53,9
52,2

150
51,3
48,9
56,7
53,9
58,1
58,0
55,7
55,7
57,3
54,8

152
53,1
51,0
58,7

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
190
97,1
92,3
99,5
95,6
100,7
97,4
99,4
95,6
94,8
92,9

Примітка. Для осіб з астенічною конституцією від табличного значення маси слід відняти 3–5%, з гіперстенічною – додати 1–2%.
Таблиця 4
Оцінка стану харчування за величиною ВМІ (у залежності від статі)
Показник ВМІ
Оцінка стану харчування

Жінки
Чоловіки


( 16,0
( 16,0
Гіпотрофія III ступеня

16,0–17,99
16,0–16,99
Гіпотрофія II ступеня

18,0–20,0
17,0–18,49
Гіпотрофія I ступеня

20,10–24,99
18,50–23,8
Адекватне харчування (діапазон коливань)

22,0
22,80
Адекватне харчування (оптимальна середня величина)

25,0–29,99
23,90–28,50
Ожиріння I ступеня

30,0–39,99
28,60–39,99
Ожиріння II ступеня

( 40,0
( 39,0
Ожиріння III ступеня

Таблиця 5
Оцінка товщини шкірно-жирової складки (мм) дорослого населення
Вік
(у роках)
Норма
(М+m)
Допустиме відхилення
(+ ()
Товщина шкірно–жирової складки




мала
нижче
середнього
середня
вище середнього
велика

Чоловіки

20–24
8,5 + 0,13
2,14
<4
4–5
6–11
12–13
>13

25–29
12,0 + 0,33
5,33
<2
2–6
7–17
18–22
>22

30–34
13,0 + 0,31
5,81
<2
2–6
7–19
20–25
>25

35–39
13,5 + 0,28
5,42
<3
3–7
8–19
20–24
>24

40–44
13,3 + 0,28
4,86
<3
3–7
8–18
19–33
>23

40 та старше
13,1 + 0,28
4,86
<3
3–7
8–18
19–23
>23

Жінки

20–24
18,9 + 0,34
5,41
<8
8–13
14–24
25–30
>30

25–29
19,1 + 0,54
6,86
<5
5–11
12–26
27–33
>33

30–34
21,9 + 0,66
6,62
<9
9–14
15–29
30–35
>35

35–39
24,5 + 0,74
7,47
<10
10–16
17–32
33–39
>39

40–44
27,4 + 0,72
7,03
<13
13–19
20–34
35–42
>42

45 та старше
26,5 + 0,79
7,90
<11
11–18
19–34
35–42
>42


Таблиця 6
Перелік біохімічних та гематологічних тестів, які застосовують при вивченні харчового статусу (обов’язкова програма)
Показники
Концентрація в нормі (в системі СІ)

Глюкоза у крові
3,89 – 6,1 ммоль/л

у сечі
0,72 ммоль/добу

Загальний білок у сироватці крові
60 – 78 г/л

Альбумін
0,494 – 0,86 ммоль/л

Тригліцериди
0,59 – 1,77 ммоль/л

Активність лужної фосфатази
0,5 – 1,3 ммоль/(год(л)

Вітамін С у крові
34,1 – 90,9 мкмоль/л

у сечі
113,5 – 170,3 мкмоль/добу

Вітамін В2 у сечі
0,82 – 2,73 мкмоль/добу

Вітамін А у сироватці
0,52 – 2,09 ммоль/л

Тонкий мазок крові (формула крові)


Додаткові методи досліджень

Загальний азот у добовій сечі
423,4 – 1213 ммоль/добу

Сечовина у добовій сечі
333 – 583 ммоль/добу

Креатін у добовій сечі
0,0 – 0,314 ммоль/добу - чоловіки
7,1 – 15,9 ммоль/добу – жінки

Кретін крові
53 – 106,1 мкмоль/л

Гематокрит
40 – 48 % - чоловіки
36 – 42 % - жінки

Загальний холестерин у сироватці крові
2,97 – 8,79 ммоль/л

Фракції холестерину
2,97 – 8,79 ммоль/л

Піровиноградна кислота у крові
0,034 – 0,102 ммоль/л

Молочна кислота у крові
0,33 – 2,22 ммоль/л

Кетонові тіла у сечі
861 мкмоль/добу

Неорганічний фосфор у сироватці крові
0,65 – 1,29 ммоль/л

Кальцій у сироватці крові
1,03 – 1, 27 ммоль/л

Залізо у сироватці крові
11,6 – 31,3 мкмоль/л

Гемоглобін крові
1,86 – 2,79 ммоль/л

Піридоксин – по вмісту у сечі N-метилнікотинаміду
51,1 – 87,6 мкмоль/добу


Ситуаційні задачі
Задача 1. У добовому харчовому раціоні хлопчика 4-х років містяться: вітамін В1 – 0,8 мг, вітамін В2 – 1,0 мг, вітамін рр – 10 мг, вітамін С – 25 мг. Об’єктивно: дитина має середній фізичний розвиток. Проте мати вказує на швидку втомлюваність, кровотечу ясен при чищенні зубів. У ході медичного обстеження виявлені явища хейлозу, себореї та гемеролопії (час темнової адаптації – 68 с.).
Оцініть наявні зрушення в стані здоров’я, поставте діагноз та вкажіть на лікувально-профілактичні заходи, які необхідно запровадити.

Задача 2
Спортсмени-спрінтери готуються до змагань. З харчовим раціоном юнаки отримують: ретинолу – 2 мг, каротину – 3 мг, тіаміну – 3 мг, рибофлавіну – 2 мг, аскорбінової кислоти – 100 мг.
Дайте гігієнічну оцінку щодо вітамінної забезпеченості спортсменів та у разі необхідності запропонуйте рекомендації лікувально-профілактичного змісту.

Задача 3
Після вітамінізації киселю концентрація вітаміну С у напої складає 100 мг/л.
Якою повинна бути концентрація вітаміну С в даному випадку для того, щоб відповідати вимогам інструкції про проведення С-вітамінізації в лікувально-профілактичних закладах.

Задача 4
Результати медичного обстеження інженера-програміста 35 років наступні: довжина тіла – 176 см, маса тіла – 84 кг. Повсякденна діяльність визначається низьким рівнем рухової активності, яка складає в середньому 1,5-2,0 години протягом дня. Добові енерговитрати становлять 3000 ккал.
Збалансуйте харчування за основними харчовими речовинам.

Задача 5
Під час вивчення харчування студента Н. медичного університету 20 років встановлено: студент, як правило, не снідає, протягом дня харчується гамбургерами, бутербродами з ковбасою та пиріжками, ввечері – м’ясними стравами з картоплею або макаронами, чаєм та кавою з солодощами. Студент пред’являє скарги на швидку втомлюваність, роздратованість, поганий сон, погіршання зору у вечірній час, кровоточивість ясен. Об’єктивно: довжина тіла – 176 см, маса тіла – 68 кг, шкіра суха з явищами гіперкератозу.
Дайте гігієнічну оцінку щодо адекватності та збалансованості харчування і у разі потреби обґрунтуйте рекомендації спрямовані на його корекцію.

Задача 6
У добовому раціоні учня ПТУ 15 років міститься: вітамін В1 – 2,0 мг, вітамін В6 – 1,8 мг, вітамін В2 – 0,8 мг, вітамін С – 40 мг, вітамін РР – 18 мг. Під час огляду встановлено: підліток середньої ваги, фізичний розвиток гармонійний, біологічний вік відповідає календарному, слизові оболонки та шкіра без змін. Часто хворіє гострими вірусно-респіраторними захворюваннями та катаральними ангінами, після яких спостерігаються численні крапкові крововиливи у місцях тертя одягу (манжети, гумки, пояси). Інколи у відповідь на незначну механічну травму виникає виражений крововилив. Харчування підлітка є не організованим, полюбляє гамбургери, пепсі-колу та солодощі.
Дайте гігієнічну оцінку зрушенням у стані здоров’я підлітка, які мають місце, та поставте попередній діагноз.

Задача 7
В ході проведення диспансеризації співпрацівників університету клінічний лаборант Н., жінка 50 років, пред’явила скарги на задишку при ходьбі. За останній рік маса тіла обстежуваної зросла на 10 кг. Довжина тіла жінки становить 159 см, маса тіла – 77 кг, спосіб життя – малорухливий, без фізичних навантажень. Приймає їжу регулярно: на сніданок – каші, кофе з вершками, бутерброди, на обід – чай з солодощами, вечеря – насичена, складається із гарячої страви, м’яса, картоплі, чаю з варенням та пиріжками.
Дайте гігієнічну оцінку харчування та поясніть, за якими показниками можна визначити його адекватність.

Задача 8
В раціон школяра 15 років входить 300 г картоплі. Картопля дає 20% відходів.
Розрахуйте енергетичну цінність та кількість основних харчових речовин у картоплі. Яку частину добової потреби у вітаміні С школяр одержує з вказаною порцією картоплі?

ТЕМА №15. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ та МЕТОДИКА ПРОФІЛАКТИКИ АЛІМЕНТАРНО-ЗУМОВЛЕНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ. ГІГІЄНІЧНІ основи ЛІКУВАЛЬНО-ДІЄТИЧНОГО ТА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ХАРЧУВАННЯ

МЕТА ЗАНЯТТЯ: 1. Ознайомитися з класифікацією аліментарних та алiментарно-зумовлених захворювань, класифікацією харчових отруєнь і методикою їх профілактики.
2. Ознайомитися з основними принципами лікувально-дієтичного та лікувально-профілактичного харчування.
3. Навчитися обгрунтовувати і давати конкретні рекомендації щодо організації харчування хворих при різних захворюваннях.
4. Ознайомитися з методикою організації лікувально-профілактичного харчування на виробництві.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
Класифікація аліментарних та аліментарно-зумовлених захворювань.
Класифікація харчових отруєнь
Гігієнічні основи профілактики аліментарних та алiментарно-зумовлених захворювань, харчових отруєнь.
Основні принципи організації лікувально-дієтичного харчування.
Технологія приготування дієтичних страв. Методи кулінарної обробки харчових продуктів, що дозволяють забезпечити механічне, хімічне і термічне щадіння шлунково-кишкового тракту.
Лікувально-профілактичне харчування як важливий чинник запобігання професійних захворювань. Організація лікувально-профілактичного харчування на виробництві.
Харчування в умовах екологічно забрудненого середовища. Основні шляхи забруднення харчових продуктів.

ЗАВДАННЯ:
1. Ознайомитися з сучасними класифікаціями аліментарних та алiментарно-зумовлених захворювань і харчових отруєнь.
2. Засвоїти основні принципи організації лікувально-дієтичного, лікувально-профілактичного та превентивного харчування, методами, що забезпечують щадіння шлунково-кишкового тракту.
3. Розв’язати ситуаційні задачі за темою заняття.

ЛІТЕРАТУРА:
основна
Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.; За ред. Є.Г.Гончарука – К.: Вища школа, 1995. – С. 434–458.
Общая гигиена: пропедевтика гигиены // Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундієв, В.Г.Бардов и др.; Под ред. Е.Г.Гончарука – К.: Вища школа, 2000 – С. 512–523.
Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. – К.: Вища школа, 1983. – С. 169–180.
Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. – К.: Здоров’я, 1995. – С. 57–59, 129–163, 169.
Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 2004. – С. 358– 385.
Гурова А. И., Горлова О.Е. Практикум по общей гигиене. – М.: Изд. Университета Дружбы Народов, 1991. – С. 74–79.
Нікберг І.І., Сергета І.В., Цимбалюк Л.І. Гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 2001. – С. 142-164, 206-212.
додаткова
Тестовий контроль з загальної гігієни та екології людини : Навчальний посібник. За ред. І.В. Серпенти та Л.І. Краснової. Вінниця, 2005. – С. 36-46.
Ципріян В.І., Аністратенко Т.І., Білко Т.М. Гігієна харчування з основами нутриціології / Підручник / За ред.. В.І. Ципріян. / К.: Здоров’я, 1999. – С. 51-57.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Заняття семінарське. Після перевірки готовності студентів до заняття шляхом опитування та роз’яснень викладача, розглядаються питання характеристики захворювань, що прямо, або опосередковано пов’язані з харчуванням. При обговоренні цих питань детально розглядаються „класифікація захворювань, що прямо, або опосередковано пов’язані з харчуванням” та „класифікація харчових отруєнь”.
В ході практичного заняття студенти знайомляться з лікувальними та дієтичними властивостями окремих, поширених в дієтичній практиці, харчових продуктів і технологію кулінарної обробки їжі, що застосовується в дієтології. Лікарняними нормами харчування (дієт столи), таблиця 1, показниками для призначення лікувально-профілактичного харчування (таблиця 2) та його гігієнічними основами, оволодівають методикою гігієнічного обґрунтування щодо організації лікувально-дієтичного та лікувально-профілактичного харчування і добору продуктів, які рекомендуються. Розв’язують ситуаційні задачі по темі заняття.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАХВОРЮВАНЬ, ЩО ПРЯМО АБО ОПОСЕРЕДКОВАНО ПОВ’ЯЗАНІ З ХАРЧУВАННЯМ
1. ПЕРВИННІ (ЕКЗОГЕННІ) ХВОРОБИ НАДЛИШКОВОГО АБО НЕДОСТАТ-НЬОГО ХАРЧУВАННЯ.
А. Хвороби і синдроми недостатнього харчування.
1. Білково-енергетична недостатність (БЕН).
аліментарний маразм (синонім - голодна хвороба);
затримка фізичного розвитку внаслідок БЕН.
2. Білкова недостатність. Квашіоркор.
3. Гіповітамінози – цинга, бері-бері, рахіт, пелагра та інші.
4. Мінеральна недостатність – ендемічний зоб (I), карієс (F), залізодефіцитна анемія (Fe), хвороба Прасада (Zn), недостатність Са, Mg, P, Na, Cl та інші.
5 . Недостатність незамінних поліненасичених жирних кислот..
6. Недостатність харчових волокон.
Б. Хвороби і синдроми надлишкового харчування.
1. Гіпервітамінози.
2. Енергетична надмірність харчування (екзогенне ожиріння).
3. Синдром білкового надлишку харчування.
4. Синдром надлишку ПНЖК.
5. Мінеральна надмірність – молібденова подагра (Md), кобальтова міокардіопатія (Co), флюороз (F) та інші.

2. ВТОРИННІ (ЕНДОГЕННІ) ХВОРОБИ НАДЛИШКОВОГО АБО НЕДОСТАТ-НЬОГО ХАРЧУВАННЯ.
1. Вторинні гіповітамінози – вторинний рахіт при захворюваннях нирок і печінки.
2. Вторинні анемії:
агастрична анемія – В12 – фолієво-дефіцитна анемія внаслідок повної резекції шлунку;
анентеральна анемія – порушення усмоктування білків, фолієвої кислоти, ціанокобаламіна і заліза внаслідок хронічного ентерита або резекції тонкої кишки;
інфекційна анемія – порушення всмоктування заліза і вітамінів;
професійна (бензольна, свинцева) анемія.
3. Церебральне ожиріння.
4. Психогенні аліментарні захворювання – психогенна анорексія, булімія.

3. БАГАТОФАКТОРНІ АЛІМЕНТАРНІ ЗАХВОРЮВАННЯ.
1.Захворювання харчового тракту – гастрити, виразкова хвороба шлунку, виразка 12-палої кишки, ентерити.
2. Захворювання, пов'язані з порушенням обмінних процесів – атеросклероз, сечокам’яна хвороба, діабет, жовчнокам’яна хвороба, подагра, гіпертонічна хвороба.
3. Злоякісні новоутворення.
4. ІНФЕКЦІЙНІ І ПАРАЗИТАРНІ ХВОРОБИ ТА ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ.
1. Антропонози.
вірусні антропонози (хвороба Боткіна);
бактеріальні антропонози (холера, дизентерія, паратифи, черевний тиф);

2. Зоонози (туберкульоз, сибірська виразка, туляремія, бруцельоз, ящур, лептоспіроз, орнітоз, Q-лихоманка, ендемічний енцефаліт, вірусний енцефаліт великої рогатої худоби).

3. Паразитарні захворювання.
біогельмінтози (теніарінхоз (ціп'як бичачий), дифілоботріоз (стьожак широкий), теніоз (ціп'як свинячий), трихінельоз (трихінела), опісторхоз (сисун котячий), ехінококоз (ехінокок).
геогельмінтози (аскаридоз (аскарида), ентеробіоз (гостриця), тріхоцефальоз (власоглав), фасциольоз (фасциола печінкова та гігантська фасциола).

4. Харчові отруєння (див. далі).

5. НЕПЕРЕНОСИМІСТЬ ДЕЯКИХ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ АБО НУТРІЄНТІВ.
1. Харчова алергія.
2. Псевдоалергія.
3. Уроджена або набута ферментопатія:
целіакія – непереносимість гліадіну (фракція білка клейковини злакових);
фенілкетонурія – вроджена недостатність фенілаланін оксидази, накопичення фенілаланіну призводить до олігофренії;
гіпо – і алактазія – непереносимість лактози молока внаслідок недостатності лактази.

КЛАСИФІКАЦІЯ ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬ

1. МІКРОБНІ ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ

1.1. БАКТЕРІАЛЬНІ ОТРУЄННЯ.
А) Бактеріальні токсикоінфекції – отруєння, викликані живими мікробами.
Збудники: сальмонели, дизентерійна паличка, протей, ентерокок, кишкова паличка, Bac.cereus, Cl. perfringens, стрептококи, энтерококи та ін.
Б) Бактеріальні інтоксикації – отруєння токсинами мікробів (стафілококовий токсикоз, ботулізм).
1.2.ГРИБКОВІ ОТРУЄННЯ – МІКОТОКСИКОЗИ.
А) Ерготизм (Claviceps purpurea)
Б) Фузаріотоксикоз
1. Аліментарно-токсична алейкія (Fusarium sporotrichioides)
2.Ураження «п'яним хлібом» (Fusarium graminearum)
3.Епідемічна (ендемічна) нефропатія
В) Афлатоксикоз (Aspergillus flavus)
(Fusarium sporotrichioides).
Г) Уровська хвороба (Fusarium poae).

2.НЕМІКРОБНІ ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ.
2.1.Харчові отруєння хімічними речовинами неорганічної природи.
А) Речовини, що перейшли в їжу з устаткування, інвентарю, посуду, тари, пакувальних плівок.
Б) Харчові добавки.
В) Отруєння пестицидами (отрутохімікатами).
Г) Речовини, що потрапили випадково.
Д) Радіоактивні речовини.
2.2. Харчові отруєння хімічними речовинами органічної природи.
Рослинні продукти
А) Отруйні гриби.
Б) Насіння хлібних бур'янів.
В) Отруйні дикоростучі і культурні рослини.
Насіння бука, бавовнику.
Культурні рослини в сирому вигляді.
Г) Антибіотики.
Отруйні продукти тваринного походження.
А) Ікра і молоки деяких видів риб (маринка севанська, вусань, голкобрюх).
Б) Продукти, що стали тимчасово отруйними (печінка лина, білуги і щуки, а також ікра і молоки лина, окуня, скумбрії під час їхнього нересту).
Сігуатера.
Отруєння гістаміно-подібними речовинами.
В) Деякі залози внутрішньої секреції забійної худоби.

3. ОТРУЄННЯ НЕЗ'ЯСОВАНОЇ ЕТІОЛОГІЇ

А) Гаффска хвороба (син. Юксовска хвороба, аліментарна пароксизмально-токсична міоглобінурія).
Б) Отруєння м'ясом перепелиці, кавунами, динями.

ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІКУВАЛЬНО-ДІЄТИЧНОГО ХАРЧУВАННЯ

Лікувально-дієтичне харчування є найважливішим елементом комплексної терапії ряду захворювань, що використовується у разі виникнення гострих захворювань, у випадку загострення хронічних хвороб, та в період ремісії як у санаторно-курортних закладах, так і в системі громадського харчування.
В одних випадках, при захворюваннях органів травлення або порушеннях обміну речовин, лікувально-дієтичне харчування відіграє роль основного терапевтичного чинника, в інших – створює оптимальний фон для більш ефективного проведення лікувальних заходів.
Загалом лікувально-дієтичне харчування слід визначити як харчування, що в повній мірі відповідає потребам хворого організму в харчових речовинах і враховує як особливості перебігу адаптаційно-пристосувальних процесів, що мають місце, так і стан окремих функціональних систем.
Отже, основна задача лікувального харчування зводиться, перш за все, до відновлення порушеної рівноваги в організмі під час хвороби шляхом пристосування хімічного складу раціонів до метаболічних особливостей організму за допомогою підбору і поєднання продуктів та вибору способу кулінарної обробки на основі відомостей про особливості обміну речовин, стан органів і систем хворого організму.
В зв’язку з цим, як основні відмінності лікувально-дієтичного харчування від інших видів харчування слід відзначити:
обмеження окремих харчових речовин;
обмеження окремих харчових продуктів;
обмеження енергетичної цінності харчового раціону;
застосування спеціальних засобів кулінарної обробки;
встановлення певної температури їжі, яка споживається;
встановлення певного режиму харчування.

До числа основних принципів організації лікувально-дієтичного харчування необхідно віднести:
зниження функціонального навантаження на організм та забезпечення максимального щадіння уражених органів і систем;
забезпечення стимулюючого впливу на організм в цілому;
лікувальне харчування є важливим компонентом проведення комплексної терапії окремих захворювань, підвищувати ефективність терапевтичних засобів тощо;
відповідно до фізіологічних принципів побудови харчових раціонів лікувальне харчування має бути побудоване у вигляді добових харчових раціонів, які мають назву дієти, кожна з яких повинна характеризуватися наступними елементами:

· енергетична цінність і хімічний склад (кількість білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин тощо);
фізичні властивості їжі (об’єм, вага, температура, консистенція);
перелік дозволених харчових продуктів і тих продуктів, що рекомендуються;
особливості кулінарної обробки їжі;
режим харчування (кількість прийомів їжі, час харчування тощо);
дієтотерапія потребує диференційного та індивідуального підходу, урахування як особливостей перебігу основного і супутніх захворювань, так і особливостей фізіологічного стану хворого;
лікувально-дієтичне харчування має будуватися з обов’язковим урахуванням фізіологічних потреб організму хворого тобто повинно:
варіювати за своєю енергетичною цінністю відповідно до енерговитрат організму;
забезпечувати потреби організму у харчових речовинах з урахуванням їх збалансованості;
викликати оптимальне заповнення шлунку, необхідне для досягнення легкого почуття насичення;
задовольняти смаки хворого у межах дозволених дієтою з урахуванням ступеня переносимості їжі та розмаїття меню;
забезпечувати правильну кулінарну обробку їжі з зберіганням високих смакових якостей і цінних властивостей вихідних харчових продуктів;
забезпечувати дотримання принципу регулярного харчування;
лікувально-дієтичне харчування повинно бути динамічним, що досягається широким використанням в дієтотерапії принципів щадіння та тренування.
Принцип щадіння передбачає виключення з раціону факторів харчування, що сприяють підтримки патологічного процесу або його прогресуванню. Виділяють механічне, хімічне та термічне щадіння.
До основних принципів забезпечення механічного щадіння відносять:
запровадження спеціальних принципів первинної обробки, передусім рослинних продуктів;
обмеження в харчовому раціоні вмісту рослинної клітковини;
обмеження в харчовому раціоні вмісту тваринної сполучної тканини;
використання спеціальних засобів теплової обробки продуктів, що забезпечує максимальне пом’якшання тваринних і рослинних тканин та грубої скоринки;
подрібнення, протирання та п’юрування харчових продуктів з метою надання їх відповідної консистенції.
Спеціальні прийоми первинної обробки рослинних продуктів, що спрямовані на зниження в готовій їжі кількості клітковини, зводяться до того, що під час перебирання плодів та овочів видаляють зелені, незрілі екземпляри, у листових овочів – старі листки і найбільш грубі стебла, у свіжої зелені – використовують тільки верхні молоді гілочки. Окрім того, фрукти, що призначені для варіння, очищують від шкірочки.
У разі потреби в суворому механічному щадінні шлунково-кишкового тракту з круп (вівсяна, перлова, рисова) готують слизові відвари шляхом тривалого розварювання крупи у воді і наступного ретельного проціджування. При цьому у відвар переходять, головним чином, розчинні харчові речовини і лише мінімальна кількість клітковини.
Обмеження в харчовому раціоні вмісту рослинної клітковини. Якщо при звичайному раціональному харчуванні в добовому раціоні міститься біля 40–45 г клітковини, то в щадних дієтах кількість останніх повинна бути зменшена в 2–3 рази. Це досягається, насамперед, виключенням з раціону продуктів із підвищеним вмістом клітинних оболонок. Перше місце за вмістом клітковини займають коренеплоди (від 2 до 4 %), дещо менше її у капустяних овочах (від 1,8 до 2,4 %), ще менше в картоплі (1,5 %), а в кабачках її вміст становить менше 1 %. У крупах клітковина складає 1,5–5 %, причому особливо багато її в зерно-бобових – 7–10 % .
Обмеження в харчовому раціоні вмісту тваринної сполучної тканини. Для дієт із механічним щадінням шлунково-кишкового тракту вибирають частини туш із найменшим вмістом сполучної тканини, такі як вирізка, товстий і тонкий краї, м'язи задньої ноги.
Риба містить порівняно мало сполучної тканини, її колаген малостійкий до теплового впливу, чим і пояснюється легкість доведення риби до стану готовності. Сполучна тканина риби зосереджена в основному у шкірі. Тому для щадних дієт рибні котлети і кнельну масу готують з філе риби без шкіри з ретельним видаленням реберних кісток.
Використання спеціальних засобів теплової обробки продуктів. Для зменшення механічного впливу їжі на слизові оболонки шлунково-кишкового тракту кулінарні вироби повинні мати, по можливості, ніжну, гомогенну консистенцію. З цією метою продукти піддають тепловій обробці та подрібненню.
До основних прийомів теплової обробки продуктів, що застосовуються у лікувальній кулінарії, відносять: готування у воді, на пару, припускання і тушкування. При помірному механічному щадінні слизових оболонок шлунка і кишечника використовують такі прийоми теплової обробки продуктів, як запікання в духовій шафі (пудинги, рулети) та обсмажування без утворення грубої шкірки (м'ясні, рибні, овочеві, круп'яні котлети). Вироби перед обсмажуванням не панірують.
Протирання та п’юрування харчових продуктів. При протиранні їжі поверхня зіткнення її частинок з травними соками в багато разів збільшується, що полегшує доступ ферментам до клітин харчових речовин і, тим самим, сприяє прискоренню процесу перетравлення їжі. Крім того, пюреподібна їжа знижує моторну діяльність шлунково-кишкового тракту, що також сприяє його щадінню.
У процесі приготування дієтичних страв дуже часто використовують протирання круп після розварювання їх у 5–10 – кратній кількості води. Цей метод застосовують при виготовленні слизових відварів, круп'яних супів-пюре та протертих каш. Процес приготування таких страв полягає в тривалому розварюванні крупи у воді та проціджуванні відвару або протиранні крупи разом із відваром. Цей процес, як правило триває 3–4 години і пов'язаний із втратами основних харчових речовин крупи. Так, при приготуванні протертих супів ці втрати складають 25–30%, а при приготуванні слизових відварів – 50–70%. Щоб уникнути означених втрат і скоротити загальну тривалість приготування страв, замість круп можна використовувати відповідні види борошна, які призначені для дитячого та дієтичного харчування.
До основних принципів забезпечення хімічного щадіння відносять:
запровадження спеціальних прийомів кулінарної обробки продуктів;
вилучення з раціону страв, багатих на екстрактивні речовини;
вилучення з раціону ефірних олій, що використовуються як прянощі;
виключення з використання у кулінарній практиці процесів смаження та запікання.
Запровадження спеціальних прийомів кулінарної обробки продуктів.
До спеціальних прийомів кулінарної обробки продуктів, що забезпечують хімічне щадіння слизової оболонки шлунка і кишок відносять такі:
запровадження парового методу виготовлення страв;
вилучення із м’яса і риби екстрактивних речовин;
видалення з деяких овочів ефірних олій;
виключення процесів обсмажування та запікання.
Слабкими збудниками секреції шлунково-кишкового тракту є: питна вода, слабкий чай, лужні (негазовані) мінеральні води, незбиране молоко, вершки, некислий сир, сирий яєчний білок, виварене м’ясо, риба, усі види жирів, відварені і протерті овочі (картопля, цвітна капуста, буряк, морква), пюре із солодких фруктів, слабкий овочевий відвар та вегетаріанські супи. Саме ці продукти і слід рекомендувати у випадку необхідності запровадження хімічного щадіння.
Вилучення з раціону страв, багатих на екстрактивні речовини. В практиці лікувальної кулінарії відварювання м’яса і риби у киплячій воді застосовують в тих випадках, коли потрібно максимально видалити з них екстрактивні речовини. На ступінь видалення екстрактивних речовин значно впливає кількість води, у якій відварюється продукт, а також ступінь подрібнення м’яса, що відварюється, і воді з 1:1 до 1:3, кількість розчинних речовин, які виділяються, підвищується на 25%. Чим меншими є шматки м’яса, тим більшою – поверхня контакту з водою і тим сприятливіші умови для дифузії з них екстрактивних речовин.
Видалення з раціону ефірних олій, що використовуються як прянощі. Ефірні олії зумовлюють аромат багатьох рослинних продуктів, що використовуються як прянощі. У великій кількості вони містяться в цибулі та часнику, петрушці, селері, кропі, редьці, редисці. Ефірні олії посилюють виділення харчових соків, а також мають антисептичні властивості. Вони справляють збуджувальний вплив на центральну нервову систему та великих кількостях викликають подразнення нирок. Ефірні олії є дуже нестійкими речовинами і легко випаровуються разом із водяними парами. Тому для видалення ефірних олій з цибулі та пряних коренеплодів (петрушка, селера) їх відварюють у воді при інтенсивному кипінні.
Вилучення з використання у кулінарній практиці процесів смаження та запікання. Комплекс речовин, що беруть участь в утворенні смаженої шкоринки, створює специфічний смак і аромат смажених та запечених виробів і, отже, володіють сильною сокогінною дією, у результаті чого шкоринка смажених виробів є не тільки механічним, але й серйозним хімічним подразником шлунково-кишкового тракту. У зв’язку з цим, обсмажування і тривале запікання застосовується тільки в дієтах, в яких стимуляція виділення шлункового соку та активізація апетиту є необхідним лікувальним прийомом, наприклад, у разі проведення комплексної терапії туберкульозу та анемії, а також в дієтотерапії хронічних закрепів.
Запровадження термічного щадіння передбачає виключення з раціону термічних подразників і, отже, страв з високою температурою.
Принцип тренування передбачає розширення первинно суворої дієти за рахунок зняття, обмежень, що пов’язані з нею, з наступним перехідом на повноцінний харчовий раціон. Тренування, як правило, здійснюється за “ступінчастою” системою або за системою “зигзагів”.
“Ступінчаста” система передбачає поступове розширення первинно суворої дієти за рахунок дозованого зняття обмежень, “система зигзагів” передбачає відносно різку, короткочасну зміну дієти. Такі дієти і відповідно дні їх застосування отримали назву контрастних.
Контрастні дієти бувають двох видів: навантажувальні (”плюс–зигзаги”) дієти та розвантажувальні (”мінус–зигзаги”) дієти.
Навантажувальні дієти передбачають включення до раціону харчових речовин, вміст яких різко обмежений, або вони зовсім виключені з основної дієти. Такі дні справедливо називають ще “святковими”. Застосування навантажувальних дієт:
сприяє поштовхоподібному стимулюванню ослаблених функцій;
забезпечує включення до раціону дефіцитних харчових речовин;
викликає підвищення апетиту і полегшує ступінь переносимості довгострокових суворих дієтичних режимів;
є своєрідною функціональною пробою, що має важливе психопрофілактичне значення, зміцнюючи впевненість хворого у сприятливому перебігу захворювання.
Розвантажувальні дієти /дні/ передбачають обмеження енергетичної цінності або пов’язані з цілеспрямованою перебудовою хімічного складу раціону, що забезпечує щадіння зіпсованих функціональних механізмів, а також корегування обмінних зрушень.
Періодичність призначення навантажувальних та розвантажувальних дієт приблизно однакова – 1 раз на 7–10 днів.
В ході призначення лікувально-дієтичного харчування прийнято використовувати 2 системи: елементну і дієтну.
Елементна система передбачає розробку для кожного хворого індивідуальної системи з конкретним перерахуванням показників кожного з елементів добового харчового раціону.
Дієтна система характеризується призначенням в індивідуальному порядку певної дієти з числа раніше розроблених та випробуваних.
В лікувально-профілактичних закладах використовується переважно дієтна система, що передбачає запровадження 15 основних лікувальних дієт (столів) та групу контрастних або розвантажувальних дієт.
Крім того, частина основних дієт (1, 4, 5, 7 ,9, 10 тощо) мають декілька варіантів, що позначені прописними літерами алфавіту та додаються до номеру основної дієти (наприклад 1а, 1б,5а тощо).
Кожна дієта та її варіанти характеризується:
показанням до застосування;
цільовим лікувальним призначенням;
енергетичною цінністю та хімічним складом;
особливостями кулінарної обробки їжі;
режимом харчування;
переліком дозволених, рекомендованих та заборонених страв.
Дані щодо переліку основних столів лікувально-дієтичного харчування наведені в таблиці 1.
Таблиця1

Перелік основних столів лікувально-дієтичного харчування

Номер дієти (столу)
Показання
Особливості дієти

0
Після операцій (перші 3–6 днів)
Рідка протерта їжа низької калорійності (до 1000 ккал на добу)

1
Виразкова хвороба шлунка і 12–палої кишки у фазі згасаючого загострення, гіпер- і нормацидний гастрит, третя декада лікування
Несуворе механічне та хімічне щадіння (протерта, відварена їжа). Забороняються м'ясні бульйони, гострі приправи, консерви


Загострення виразкової хвороби шлунка і 12-палої кишки, загострення хронічного гастриту з підвищеною секрецією, перша декада лікування
Механічне, хімічне та термічне щадіння. Роздрібнене харчування кожні 2 – 3 години, склянка молока на ніч


Згасаюче загострення виразкової хвороби шлунка або гіперацидного гастриту, друга декада лікування
Те ж саме, що і при дієті № 1а, але із додаванням білих сухарів, протертих каш із білих круп на молоці з олією

2
Гіпоацидний гастрит, хронічні ентерити та ентероколіти після стихання загострення
Повноцінна, помірно щадна їжа у варено-му та тушкованому вигляді. Механічне щадіння у поєднанні з хімічними стимуляторами шлункової секреції

3
Хронічні закрепи аліментарного та нейрогенного походження
Різноманітне харчування з підвищеним вмістом продуктів, що посилюють мотори-ку кишок

4
Коліти та ентероколіти у стадії загострення
Обмеження механічних та хімічних подразників


Коліти та ентероколіти з переважан-ням процесів бродіння
Білкова дієта


Коліти і ентероколіти без різко вира-жених явищ запалення
Подальше розширення дієти № 4а

5
Хвороби печінки та жовчних шляхів поза стадією загострення
Повноцінна їжа з обмеженням смажених та м’ясних страв, а також гострих приправ, введення в раціон ліпотропних речовин


Загострення хвороб печінки та жовч-них шляхів
Те ж саме, що і при дієті № 5, але з меха-нічним щадінням та обмеженням м'ясних страв

6
Подагра
Обмеження загальної калорійності білка (до 1 г на 1 кг маси), кухонної солі (до 6 г), виключення продуктів, що багаті на пурини (печінка, нирки, мозок, смажене м'ясо, м'ясні і рибні супи, шпроти, квасоля, шпинат, гриби, бобові)

7
Хвороби нирок та сечостатевих шляхів без явищ ниркової недостатності
Певне обмеження білків та вільної рідини (до 1 л на добу), їжу готують без солі (3–6 грамів солі видають на руки)


Гострі та хронічні нефрити у стадії загострення
Сувора дієта, обмеження білка до 25 г на добу, без солі


Перехідна дієта від № 7а до № 7
Містить 40 г білків, 400 г вуглеводів, 80 г жирів та 2,5 г кухонної солі

8
Ожиріння
Обмеження калорійності за рахунок виключення солодощів та борошняних виробів до 1300–1800 ккал, обмеження солі. Небажані смажені і рафіновані продукти, копчені продукти і маринади, алкоголь

9
Цукровий діабет, алергічні захворю-вання
Помірне обмеження вуглеводів, індивідуальна побудова дієти у залежності від ступеня компенсації захворювання

10
Захворювання серцево-судинної системи
Обмеження калорійності, тваринних жирів, солі (до 5–6 г) та вільної рідини (до 1,2 л)

10і
Гострий інфаркт міокарда
Перші 2 дні хворий одержує тільки пиття, до 8 разів на добу, з 3 дня захворювання призначають раціон, що відповідає столу № 1а

11
Туберкульоз, анемії, хронічні інфекції, що виснажують
Дієта підвищеної калорійності (3000–4000 ккал), високий вміст білків, жирів, вітамінів та мікроелементів, максимальне розмаїття харчових продуктів

12
Захворювання нервової системи
Різноманітне харчування, але з обмежен-ням м'ясних супів, гострих приправ, міц-ного чаю, кави та алкоголю. Призначення вітамінів В1, В2, С

13
Гострі інфекційні захворювання
Дієта з механічним щадінням, дрібний режим харчування. Багато рідини, міне-ральних солей та вітамінів

14
Сечокам'яна хвороба
Багато рідини, обмеження кухонної та інших солей залежно від наявності фос-фатурії, оксалатурії, або сечо-кислого діате-зу. Призначення вітамінів А, В1, С і РР

15
(загальна)
Період реконвалесценції
Повноцінна дієта з підвищеним вмістом вітамінів


ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ
ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ХАРЧУВАННЯ

Для ефективного запобігання виникненню професійних захворювань, поряд із оздоровленням умов праці зовнішнього середовища, важливе значення мають заходи, що спрямовані на підвищення стійкості організму до дії несприятливих виробничих чинників. Серед таких заходів провідну роль відіграє лікувально-профілактичне харчування.
Мета лікувально-профілактичного харчування – підвищити опірність організму до впливу певної професійної шкідливості, а також обмежити накопичення в організмі шкідливих речовин та прискорити їх виведення.

Основні принципи організації лікувально-профілактичного харчування:
1. Затримка надходження токсичних речовин із травного каналу в організм, тобто зв’язування їх у шлунку.
2. Прискорення виведення токсичних речовин із організму.
3. Підвищення загальної резистентності організму.
4. Захист окремих органів і систем від шкідливого впливу токсичних речовин.
5. Прискорення метаболізму токсичних речовин або, навпаки, його уповільнення.
Дані щодо показань для призначення основних раціонів лікувально-профілактичного харчування та особливостей добового набору продуктів у його основних раціонах наведені в табл. 2.

Таблиця 2

Показання для призначення лікувально-профілактичного харчування
Раціони лікувально-профілактичного харчування та окремі продукти і препарати
Особливості раціону та профілактичної дії
Показання

Раціони
№ 1
Багатий на ліпотропні речовини, які підвищують антитоксичну функцію печінки
Робота з радіонуклідами і джерелами іонізуючих випромінювань

№ 2
Багатий на повноцінні білки, поліненасичені жирні кислоти і кальцій, які зменшують накопичення в організмі токсичних хімічних речовин
Виробництво неорганічних кислот, лужних металів, сполук хлору, фтору та ціаністих сполук

№ 2а

Багатий на незамінні амінокислоти і вітамінами, що виявляють де сенсибілізуючі властивості
Контакт з хромом та іншими хромовмісними речовинами

№ 3
Багатий на повноцінні білки, пектини, вітаміни, лужні елементи, перешкод-жає всмоктуванню та накопиченню свинцю
Контакт зі сполуками свинцю в особ-ливо шкідливих умовах праці

№ 4
Багатий на ліпотропні речовини і вітамін С, містить мало жирів, жарених та тушкованих страв
Виробництво аміно- і нітросполук, бензолу, фенолу, хлорованих вуглеводів, сполук миш(яку та ртуті, плас-тичних мас

№ 5
Багатий на ліпотропні речовини, поліненасичені жирні кислоти, вітаміни С і В1, що покращують функціональний стан нервової системи та печінки
Виробництво вуглеводнів, сірковуглеводів, тетраетилсвинцю, барію, марганцю, фосфорорганічних пестицидів

Молоко
Повноцінні білки, кальцій, які сповільнюють накопичування шкідливих речовин
Робота з різноманітними вуглеводня-ми, спиртами, ефірами, органічними кислотами, металами, антибіотиками, сажею.

Кисло-молочні продукти та джеми
Повноцінні білки, кальцій, пектин, які зв(язують та виводять свинець
Робота з неорганічними сполуками свинцю

Вітамінні препарати
Підтримують функцію ЦНС та інших органів і систематично покращують терморегуляцію
Робота в умовах високої температури і тепловипромінювання


СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1
У хворого М. діагностовано порушення пуринового обміну, що проявилось гострим артритом першого метатарзофалангового суглобу.
( Обгрунтуйте найбільш доцільні рекомендації для хворого щодо його раціону харчування.

Задача 2
Добовий раціон харчування хлопчика 10-ти років містить: вітамін В1 – 1,0 мг, вітамін В2 – 1,2 мг, вітамін В6 – 1,5 мг, вітамін В12 – 1,4 мг, вітамін С – 20 мг. Хлопчик скаржиться на загальну слабкість, швидку втомлюваність, дратівливість, кровоточивість з ясен, петехії на ногах.
( Визначте гіповітаміноз з найбільшою вірогідністю має місце у хлопчика? Дайте рекомендації щодо корекції харчування.

Задача 3
У хворого виявлено порушення зору у вечірні часи доби. Лікар встановив діагноз – “куряча сліпота”.
( Укажіть з недостатністю якого вітаміну пов’язана дана хвороба? Дайте рекомендації щодо корекції харчування.

Задача 4
Жінка, 55 років, скаржиться на багаторазовий пронос, лущення та пігментацію шкіри на відкритих ділянках тіла (шиї, кистей та стоп), дратівливість і неспокій.
( Укажіть, про яку вітамінну недостатність іде мова? Дайте рекомендації щодо корекції харчування.

Задача 5
У чоловіка 50 років виявлено блідість шкіри, кровоточивість ясен, поодинокі петехії на стегнах. У крові: гемоглобін 110 г/л, ер. – 3,8 х 1012 / л, КП – 0,9. Кількість вітаміну С у сироватці крові та добовій сечі знижена. Енергетична цінність добового раціону харчування, добова кількість білків, жирів, вуглеводів – достатня. Вміст аскорбінової кислоти в раціоні – 30 мг.
( Поставте діагноз та укажіть, що потрібно включити до раціону для корекції харчування чоловіка?

Задача 6
У хворої 45 років діагноз: гіпомоторна дискінезія товстої кишки.
( Укажіть, як модернізувати харчовий раціон з метою підвищення моторики кишок?

Задача 7
У ході проведення медичного огляду студентів лікар звернув увагу на студента 24 років зі зростом 176 см та масою тіла 68 кг, у якого спостерігається сухість шкіри та гіперкератоз. Під час спеціального обстеження виявлено суттєве зниження гостроти сутінкового зору. У харчуванні студента практично немає молока та молочних продуктів, мало овочів та фруктів.
( Обгрунтуйте діагноз. Надайте рекомендації щодо корекції харчового раціону.

Задача 8
Хворий М., 58 років, діагноз: Ішемічна хвороба серця, стенокардія напруження, атеросклероз, недостатність кровообігу І ступеня.
Призначте необхідну лікувальну дієту. Перерахуйте продукти, які б Ви порадили включити до харчового раціону та продукти, що необхідно обмежити або повністю виключити з раціону.

Задача 9
Хворий Г., 44 роки, діагноз: Подагра, ожиріння ІІ ступеня.
Призначте необхідну лікувальну дієту. Перерахуйте продукти, які б Ви порадили включити до харчового раціону. Вкажіть продукти (з числа перерахованих), які заборонено вживати хворому: молоко, сир, відварена яловичина, шпинат, гриби, вівсяна крупа, картопля, сардини, бобові, грецькі горіхи, яблука, груші, абрикоси, тушкована гуска.

Задача 10
Хвора В., 23 роки, діагноз: Гострий гломерулонефрит з нефротичним синдромом.
Призначте необхідну лікувальну дієту та охарактеризуйте її.

Задача 11
Хворий Д., 56 років, діагноз: Хронічний гепатит у стадії ремісії.
Призначте необхідну лікувальну дієту та обґрунтуйте заходи щодо аліментарної профілактики подальших загострень захворювання.


Задача 12
Хвора К., 14 років, діагноз: Цукровий діабет у стадії компенсації, ожиріння I ступеня.
Призначте лікувальну дієту та охарактеризуйте її. Обґрунтуйте висновок щодо можливих причини виникнення захворювання та перерахуйте заходи, спрямовані на забезпечення аліментарної профілактики захворювання.


Задача 13
В цеху з виробництва пластмаси використовуються як сировина та утворюються як проміжні продукти технологічного циклу наступні шкідливі хімічні сполуки: фенол, хлорфеноли, амінофеноли.
Укажіть, який раціон лікувально-профілактичного харчування слід призначити в даному випадку та перерахуйте складові продукти цього раціону, які виявляють специфічну захисну дію.

Задача 14
Чоловік, 42 роки, працює оператором АЕС.
Призначте раціон лікувально-профілактичного харчування, визначте його характерні властивості та перелічіть продукти, які виявляють ліпотропну дію.

Задача 15
Працівники цеху з виробництва пластмас щоденно отримують молоко та вітамінні препарати.
Визначте раціон лікувально-профілактичного харчування, яке слід призначити в даному випадку та назвіть продукти, які мають специфічну лікувально-профілактичну дію.

Задача 16
Робочий ливарного виробництва, який контактує з аерозолями берилію, марганцю та хрому в умовах інтенсивного тепловипромінювання щоденно отримує молоко та молочні продукти.
Визначте раціон лікувально-профілактичного харчування, який слід призначати в даному випадку та назвіть продукти, що мають специфічну лікувально-профілактичну дію.

Задача 17
Цеховий ординатор як різновид лікувально-профілактичного харчування призначив працівнику цеху з виробництва ціанистих сполук раціон № 4.
Дайте оцінку діям цехового ординатора та. у разі. необхідності викладіть необхідні рекомендації.



ТЕМА №16. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ВИПАДКІВ ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬ

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Оволодіти знаннями про харчові отруєння, їх етіологію, клініку та методикою розслідування випадків харчових отруєнь та їх профілактики.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Поняття про харчове отруєння. Характерні ознаки харчового отруєння. Умови, що сприяють його виникненню
2. Сучасна класифікація харчових отруєнь.
3. Харчові токсикоінфенкції та бактерійні токсикози. Визначення, етіологія, клініка профілактика.
4. Харчові отруєння мікробної етіології. Диференційна діагностика сальмонельозу, ботулізму та стафілококової інтоксикації.
5. Мікотоксикози та харчові продукти, які можуть їх викликати.
6. Харчові отруєння немікробного походження.
7. Обов’язки лікаря, який перший установив діагноз харчового отруєння.
8. Правила відбору проб їжі для лабораторних досліджень.
9. Основні заходи щодо профілактики харчових отруєнь у дитячих колективах на підприємствах громадського харчування та в побуті.

ЗАВДАННЯ :
1. Ознайомитися з документацією, яку необхідно оформляти у випадку виникнення харчового отруєння (акт розслідування харчового отруєння, екстрене повідомлення, акт виїмки проби їжі, що була відібрана, направлення в лабораторію СЕС для дослідження проби їжі).
2. Скласти гігієнічний висновок та запропоновувати комплекс заходів щодо профілактики подальшого поширення випадків харчових отруєнь (за даними ситуаційної задачі).

ЛІТЕРАТУРА:
Основна:
1. В.Г. Бардов. Гігієна та екологія – Вінниця: Нова Книга, 2006. – С. 321-329.
2. И.А. Карплюк. Пищевые отравления микробной природы и их профилактика. – М., 1982. – 44 с.
3. Гігієна харчування з основами нутриціології. / В.І. Ципріян та ін. Навч. посібник – К.: Здоров’я, 1999. – 568 с.
Додаткова:
1. Петровский К.С., Ванханен В.Д. Гигиена питания. – М.: Медицина, 1982. – С. 294-330.
2. Ванханен В.Д., Лебедева Е.А. Руководство к практическим занятиям по гигиене питания. –М.: Медицина, 1987. – С. 68–79.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
У ході практичного заняття студенти знайомляться із документацією, яку необхідно оформляти у випадку виникнення харчового отруєння (акт розслідування харчового отруєння, екстрене повідомлення, акт виїмки проби їжі, направлення у лабораторію СЕС для дослідження проби їжі, і т.д.), відповідно до даних ситуаційного завдання роблять гігієнічний висновок і обґрунтовують профілактичні заходи.

Харчові отруєння – це гостре, неконтагіозне захворювання, яке виникає внаслідок вживання їжі, яка масивно уражена окремими видами мікроорганізмів або що вміщує токсичні для організму речовини мікробної або немікробної етіології.
Симптоми, що характерні для харчових отруєнь:
Гострий початок
Одночасний початок захворювання у групи людей (нерідко масовість захворювань)
Короткий інкубаційний проміжок
Зв’язок із вживанням однієї і тієї ж страви
Територіальна обмеженість захворювання місцем де вживався або був придбаний певний харчовий продукт
Зникнення випадків нових захворювань після вилучення продукту, який спричинив харчове отруєння
Мікробні харчові отруєння не передаються від хворого до здорового

Харчові отруєння поділяють на:
Мікробні
Бактеріальні харчові токсикоінфекції
Бактеріальні харчові інтоксикації
Грибкові та харчові отруєння
Інфекції з перебігом хвороби, притаманним для харчових отруєнь
Скромботоксикози
Немікробні
Отруєння домішками хімічних речовин
Отруєння отруйними речовинами тваринного походження
Отруєння отруйними речовинами рослинного походження
Змішані (міксти)
Міксти мікробної природи
Міксти немікробної природи
Міксти мікробного і немікробного походження
Невідомої етіології
Аліментарна пароксизмально-токсична міоглобінурія

Токсикоінфекція – гострі, нерідко масові захворювання, що виникають у разі вживання їжі, котра містить велику кількість живих збудників та їхніх токсинів, виділених під час розмноження і загибелі мікроорганізмів (E.coli, proteus, enterococcus, streptococcus, Cl. Perfringens та ін.).
Бактеріальний токсикоз – гостре захворювання, спричинене вживанням їжі, що містить токсин, який накопичився внаслідок розвитку специфічного збудника. Самого збудника у їжі може не бути або його виявляють у невеликій кількості. До бактеріальних токсикозів відносять ботулізм і стафілококовий токсикоз.

Харчовий мікотоксикоз – переважно хронічне захворювання, яке виникає внаслідок уживання продуктів харчування, що містять токсичні метаболіти життєдіяльності мікроскопічних грибів.

МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ВИПАДКІВ ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬ
Всi випадки харчових отруєнь пiдлягають обов’язковому ретельному розслiдуванню та облiку з метою встановлення причин отруєнь, запровадження заходiв щодо їх лiквiдацii та профiлактики виникнення.
Лікар, якому доручено розслiдувати випадок харчового отруєння, повинен провести розслідування у такій послідовності.
Надавши невідкладну медичну допомогу захворiвшим установити зв’язок з медпрацівниками, вияснити час та обставини початку спалаху, кiлькiсть захворiвших, тривалiсть iнкубацiйного перiоду, основнi симптоми захворювання, заходи, що були прийняті.
Особисто опитати хворих (при масовому отруєннi вибiрково), проаналiзувати клiнiчну картину захворювання з урахуванням перших симптомiв та подальшого перебiгу хвороби (табл. 1). При цьому необхідновиключити можливість виникнення захворювань іншої етиології, що можуть нагадувати деякі ознаки харчового отруєння (гастрит, виразкова хвороба шлунку, запалення жовчного міхура, ниркові та печінкові коліки, загострення хронічного ентероколіту тощо.).Далі слід вияснити характер харчування потерпiлих впродовж останнiх двох днiв, наявнiсть захворiвших серед членiв сiмей потерпiлих та особливості їх харчування, визначити якi продукти можуть бути пiдозрiлими у виникненнi отруєння.
3. Встановити зв’язок з лабораторiєю СЕС та перевiрити правильнiсть вiдбору проб для лабораторного дослiдження, що був здійснений. Якщо проби пiдозрiлої їжi i пiдозрiлих харчових продуктiв, видiлень хворих, промивних вод, змивiв з обладнання та iнвентаря, кровi захворiвших не були вiдправленнi в лабораторiю, термiново це зробити. Для вiдбору проб слiд використувати лиши стерильний посуд. Продукти, якi швидко псуються в теплу пору року повиннi бути доставленi охолодженими (на льоду).
4. Перевiрити товарну документацiю (сертифiкати) на пiдозрiлi продукти, умови перевезення, термiни зберiгання та реалiзацiї сировини, напiвфабрикатiв та готової їжi, можливiсть забруднення продуктiв бактерiоносiями, хворими гнiйничковими або кишковими захворюваннями. Якщо харчове отруєння виникло внаслідок вживання консервiв, слiд уточнити маркiровку (позначення на кришцi i днi жестяноi банки або паперовiй етикетцi скляної тари), назву заводу i його мiсцезнаходження.
5. Обстежити санiтарний стан харчового об’єкта де виникло отруєння, продовольчої бази, з якої поступив пiдозрiлий продукт, та харчового пiдприємства, на якому вiн був виготовлений. Якщо цi об’єкти знаходяться в iншому адмiнiстративному районi, то про це слiд проiнформувати вiдповiдну СЕС, що розташоване за мiсцем виникнення харчового отруєння.
6. В процесi разслiдування харчового отруєння лiкар повинен здійснити необхiднi оперативнi заходи:
а) заборонити використання або, у необхiдних випадках, встановити умови реалізацiї харчових продуктiв, якi стали причиною отруєння;
б) звiльнити з роботи осiб, якi могли б бути джерелом забруднення харчових продуктiв або їжi;
в) запропоновати проведення необхiдних санiтарних заходiв (тимчасова або постiйна заборона експлуатацiї харчового об’єкту, загальне прибирання, ремонт
харчового пiдприємства, лiквiдацiя санiтарних порушень, якi сприяють виникненню отруєння);
г) притягати до адмiнiстративної вiдповiдальностi або передавати матерiал розслiдування в прокуратуру для притягання до кримiнальної вiдповiдальностi осiб, що є винними у виготовленнi та реалiзацiї продукту, який став причиною виникнення харчового отруєння.
7. Скласти акт розслiдування спалаху харчового отруєння за приведеною нижче схемою.

СХЕМА
складання акта розслiдувння харчового отруєння
1. Вказати прiзвище, посаду, мiсце роботи лiкаря, дату складання акту, прiзвище та посаду осiб, якi брали участь у розслiдуваннi спалаху харчового отруєння.
2. Докладно описати початок захворювання, його дату, число захворiвших протягом перших 3–4 годин, і потiм у наступніi години i днi. Описати клiничний стан: температура, наявність розладів шлунково-кишкового тракту (тошнота, блювання, понос, бiль у животi), головний бiль, озноб, судоми, загальна слабiсть, бiль у м'язах та суглобах, цiаноз, падiння серцевої дiяльностi, розлади з боку ЦHС (втрата свiдомостi та iн.). Зазначити ступінь важкості захворювання та попереднiй дiагноз. Указати загальну кiлькiсть осiб, якi вживали пiдозрiлу їжу (продукт) i кiлькiсть потерпiлих з додаванням поiменного списку захворiвших, госпiталiзованих та померлих (вказати вiк), а також описати обставини, що пов’язанi з виникненням харчового отруєння. Перерахувати, який матерiал було взято у хворих для лабораторного дослiдження.
3. Указати мiсце вживання їжi або харчового продукту, меню людей, які не є потерпiлими, але харчувались одночасно з потерпiлими на тому ж харчоблоцi (в їдальні, буфетi та iн.). Визначити через який час пiсля вживання пiдозрiлої їжi з’явились перші симптоми захворювання, який харчовий продукт мiг стати причиною отруєння i, на підставi цих даних, вiдобразити оцiнку захворiвшими органолiптичних якостей їжi (або харчового продукту), яка стала причиною захворювання (запах, смак, температура та iнш.) i приблизну кiлькiсть їжi.
4. Указати коли i звiдки був одержаний пiдозрiлий продукт та сировина для його виготовлення, його санiтарну характеристику у момент розслiдування, наявнiсть сертифiкатiв, ветеринарного посвiдчення.
5. Зробити короткий опис санiтарного стану харчового пiдприємства, яке виготовило пiдозрiлий продукт (їжу). Докладно описати технологiчний процес i санiтарнi умови виготовлення, зберiгання та реалiзацiї продукту (їжi). Описати умови перевезення та зберiгання сировини.
6. Указати, якi продукти або їжа затриманi або знищенi, якi продукти та iншi об'єкти (змиви з приладiв та iн.) направленi для проведення лабораторного дослiдження.
7. Указати результати хiмiчного, бактерiологiчного, бiологiчного i патологiчного дослiджень всiх матерiалiв.
8. Скласти обґрунтований висновок випадку розслiдування харчового отруєння вiдповiдно схеми, що запропонована нижче.

СХЕМА
висновку за актом розслідування спалаху харчового отруєння
В ході вивчення акту розслiдування гострого шлунково-кишкового захворювання установлено, що захворювання виникло:
1. Де (в селi, мiстi, колективi, їдальнi та iн.).
2. Коли (достатньо вказати лише мiсяць).
3. Одночасно, протягом одного, двох днiв захворіло ... осіб.
4. Потерпiлий контингент (дiти, дорослi, з одного колективу або з рiзних).
5. Захворювання розпочалось пiсля (обiду, снiданку, вечерi) i пов'язано (очевидно, мабудь, природно) з прийомом їжi (продукту або страви).
6. Iнкубацiйний перiод у основної маси потерпiлих складав ... .
7. Клiнiчний стан: у бiльшостi потерпiлих постiйними симптомами були ... .
8. При обстеженi харчового об’єкту виявлено:
а) у вiдношенi пiдозрiлого продукту... .
б) у вiдношенi обслуговуючого персоналу... .
в) у вiдношенi санiтарного стану об’єкта... .
9. Попереднiй дiагноз: одночаснiсть, масовiсть, раптовiсть початку захворювання, чіткий його зв’язок з прийомом їжi вказує на те, що захворювання є харчовим отруєнням, iнкубацiйний перiод, клiнiка, характер харчового продукту i результати епiдобстеження надають можливiсть стверджувати, що в даному випадку має мiсце харчове отруєння бактерiальної (небактерiльної) природи.
10. Результати лабораторного дослiдження (коротко викласти) пiдтверджують попереднiй дiагноз.
11. Остаточний дiагноз.
12. Профiлактичнi заходи, санкцiї.

СХЕМА
опитування потерпілих при харчовому отруєнні
1 .Прізвище, ім’я та по-батькові.
2. Вік.
3. Місце роботи.
4. Чим i коли харчувався потерпілий впродовж останніх двох днів.
5. Чи були подібні захворювання зареєстровані серед членів сім’ї, що i де вони вживали.
6. Дата i час захворювання.
7. Клiнiчнi симптоми захворювання (підвищення температури, озноб, судоми, головний біль, біль у кiнцiвках, животі, його характер, наявність нудоти, блювання, поносу, їх повторюваннiсть, стан серцевої дiяльностi та iн.).
8. Який продукт або страва підозрюється.
9. Місце i час вживання пiдозрiлого продукту (їжі).
10. Тривалість інкубаційного періоду від прийому їжі (пiдозрiлого продукту) до початку захворювання.

ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАХОДИ ЛІКАРЯ,
який першим встановив діагноз харчового отруєння
– Надати невідкладну допомогу всім захворiвшим.
– В ході надання допомоги відібрати для лабораторних досліджень блювотні маси (промивні води), кал, сечу, кров i поставити їх на холод.
– Усіх захворiвших госпіталізувати.
– Оглянути всіх здорових, що вживали підозрілу їжу.
– Установити медичний нагляд за здоровими.
– Відвідати кухню, перевірити виконання санітарно-гiгiєнiчних вимог.
– Вилучити підозрілу їжу (харчовий продукт), заборонити їх використання.
– Вияснити, звідки поступив підозрілий продукт.
– Написати екстрене повідомлення на ім’я головного лікаря СЕС (району, міста, області).
– Направити повідомлення в СЕС з медичною сестрою та продублювати його по телефону або телеграфу.

Заходи щодо профілактики харчових отруєнь
Організація та дотримання санітарних правил заготівлі харчових продуктів від їх виробників, переробки на харчових підприємствах, інших продовольчих об’єктах.
Дотримання санітарних правил вантаження, транспортування харчових продуктів, зберігання на складах, у торговій мережі, боротьба з гризунами, шкідливими комахами, безперебійне використання холодильних установок.
Дотримання санітарних правил кулінарної обробки харчових продуктів, термінів зберігання і реалізації готової їжі
Утримання у належному санітарному стані продовольчої техніки, кухонь, посуду, інвентарю, тощо.
Систематичний санітарний нагляд за продовольчими об’єктами, а ветеринарної служби – за тваринництвом та отриманням м’ясопродуктів.
Медичні огляди і обстеження на бацило-, гельмінтоносійство персоналу продовольчих об’єктів (промислових, складських, харчоблоків, торгової мережі та ін.), нагляд за дотриманням ними правил особистої гігієни та ін.

Таблиця 1
Клінічні симптоми деяких харчових отруєнь бактеріального походження
Симптоми
Сальмонельоз
Колі- інфекція
Стафілококова інтоксикація
Ботулізм

Температура тіла
підвищена або висока
підвищена або висока
нормальна або підвищена
нормальна або субнормальна

Озноб
+
+ –
+ –


Головний біль
+++
+ –
+
+

Загальна слабкість, запаморочення
++
+
++
+++

Втрата свідомості
+ –
+ –
+ –


Судоми
+ –
+
+


Послаблення серцевої діяльності
+ –
+ –
++
++

Ціаноз
+ –

+ –


Холодний піт
+ –
+ –
+


Розлади зору
+ –
+ –
+ –
+++

Сухість в ротовій порожнині



+++

Нудота, блювання
+
++
+++
+++

Біль в епігастральній області
+
+
+++
+ –

Біль в черевній порожнині
++
++
+ –
+ –

Запори



++

Ентерит
++
+
++


Ентероколіт

+
++


Кров у калі
+ –

+ –


Слиз
+ –

+ –


Тривалість лікування
3–5 днів
1–3 дні
1–3 дні
5–20 днів

Симптоми
Сальмонельоз
Коліінфекція
Стафілококова інтоксикація
Ботулізм


Температура тіла
підвищена або висока
підвищена або висока
нормальна або підвищена
нормальна або субнормальна

Озноб
+
+ –
+ –


Головний біль
+++
+ –
+
+

Загальна слабкість, запаморочення
++
+
++
+++

Втрата свідомості
+ –
+ –
+ –


Судоми
+ –
+
+


Послаблення серцевої діяльності
+ –
+ –
++
++

Ціаноз
+ –

+ –


Холодний піт
+ –
+ –
+


Розлади зору
+ –
+ –
+ –
+++

Сухість в ротовій порожнині



+++

Тошнота, блювання
+
++
+++
+++

Біль в епігастральній області
+
+
+++
+ –

Біль в черевній порожнині
++
++
+ –
+ –

Запори



++

Ентерит
++
+
++


Ентероколіт

+
++


Кров у калі
+ –

+ –


Слиз
+ –

+ –


Тривалість лікування
3–5 днів
1–3 дні
1–3 дні
5–20 днів


Примітка:
+++ – симптоми різко виражені;
++ – симптоми сильно виражені;
+ – симптоми помірно виражені;
+ – – симптоми, що спостерігаються дуже рідко;
– – симптоми, що не спостерігаються.

Акт про результати розслідування харчового отруєння

1. Найменування колективу, чи адреса сім(ї ______________________________________________________________________
2. Дата харчового отруєння __________________________________________________________________________________
3. Місце споживання їжі (їдальня, групове, індивідуальне харчування) ______________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________
4. Загальна кількість постраждалих ____________________________________________________________________________
з них госпіталізовано _______________________, померло ________________________________________________________
5. Важкість захворювання ____________________________________________________________________________________
6. Клінічні симптоми ________________________________________________________________________________________
7. Підозрюваний продукт (звідки отриманий) ___________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________
8. Вірогідна (чи точна) причина харчового отруєння _____________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________
9. Результати лабораторного дослідження цих матеріалів _______________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
10. Прийняті заходи для ліквідації харчового отруєння та профілактики таких отруєнь у подальшому ________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________

Підписи осіб,
що прийняли участь у розслідуванні __________________________

Дата _____________________________ ___________________________

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ
Задача 1
До лікарні швидкої допомоги привезли хворого батька і дочку. Під час обстеження дівчинки встановлено: температура тіла 36,5(С, шкіра і слизові оболонки бліді, відмічається адинамічність, на запитання відповідає в'яло. Зіниці розширені, реакція на світло знижена, голос сиплий, слизова ротової порожнини суха, під час ковтання вода виливається через ніс, тверду їжу ковтати відмовляється, живіт м'який, спостерігається помірний метеоризм, протягом двох днів дефекації не було.
При опитуванні батька встановлено: за медичною допомогою звернувся на другий день захворювання. Перед цим у суботу та неділю разом з дочкою вдома споживали їжу, що була залишена дружиною перед від’їздом у відрядження (каша гречана, борщ, пельмені, яєчня, копчена ковбаса, картопля смажена, огірки домашнього консервування).
Обстеження батька показало: шкіра бліда, живіт м(який, при пальпації больових відчуттів не реєструється. Температура тіла - 36,7(С, хворий скаржиться на слабкість, туман в очах, сухість у роті.
Поставте діагноз, укажіть який продукт або страва викликала захворювання. Перерахуйте, які лікувально-профілактичні заходи необхідно вжити у даному випадку. Напишіть термінове повідомлення про харчове отруєння.

Задача 2
25 січня цього року до приймального відділення міської лікарні о 16.30 було доставлено хворого К. Першими клінічними ознаками захворювання були підвищення температури тіла до 38(С, болі в животі, головний біль. Хворого госпіталізовано. За словами К. причиною захворювання могло стати кисле молоко, яке він придбав напередодні не в магазині, а поряд з ним на стихійному ринку. Зберігалося молоко на кухонному столі у банці впродовж вечора і ночі. Кислотність молока, за даними лабораторного дослідження, складає 54(Т. З блювотних мас, калу і крові хворого, залишку молока виділено культуру Cl. perfringens типу А, яка аглютинувалась специфічною сироваткою з титром 1 : 2000.
Складіть гігієнічний висновок щодо оцінки умов зберігання та якості молока.
Поставте діагноз, укажіть який продукт або страва викликала захворювання.
Перерахуйте, які лікувально-профілактичні заходи необхідно вжити у даному випадку.
Напишіть термінове повідомлення про харчове отруєння.

Задача 3
17 січня цього року до дитячої лікарні госпіталізовано хлопчика В., у віці 5-ти років. Стан хворого на момент госпіталізації: температура тіла 37,7(, нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, загальна слабкість, запаморочення, головний біль.
За словами батьків, дитина 4 години тому обідала у бабусі: їла салат з квашеної капусти, картопляний суп з м'ясом, гречану кашу з молоком, а також на десерт – морозиво домашнього приготування. Батьки дитини та старший син їли ту ж саму їжу, проте від домашнього морозива відмовилися. Почувають себе добре. Бабуся три дні скаржилась на нежить, чихання, відчуття дряпання у горлі, почуття жару, підвищену пітливість.
Поставте та обґрунтуйте діагноз хлопчика.
Укажіть який продукт або страва викликала захворювання.
Перерахуйте, які лікувально-профілактичні заходи необхідно вжити у даному випадку.
Напишіть термінове повідомлення про харчове отруєння.






Задача 4
30 серпня минулого року починаючи з 21.00 в медичний пункт звернулися мешканці села (всього 91 чоловік) зі скаргами на високу температуру (38( і вище): головний біль, біль в епігастральній ділянці, нудоту, блювання, пронос.
Всі потерпілі були на весіллі, яке почалося об 11.00. Їжа була приготовлена напередодні. У зв'язку з тим, що було тільки 2 холодильники, м'ясні рулети, окорок, котлети та ковбаси знаходились на кухні та у підвалі, на вулиці стояла спека, температура повітря протягом дня становила 25–29( С. У залишках їжі, блювотних та калових масах було висіяно культуру Salmonella enteritidis.
Поставте діагноз, укажіть який продукт або страва викликала захворювання.
Зазначте правила відбору їжі для лабораторних досліджень.
Перерахуйте, які лікувально-профілактичні заходи необхідно вжити у даному випадку. Напишіть термінове повідомлення про харчове отруєння.

Задача 5
29 грудня минулого року в медичний пункт школи-інтернату міста Т. з 21.00 (під час дискотеки) почали звертатись діти віком від 14 до 16 років зі скаргами на головний біль, біль в епігастральній ділянці, нудоту, блювання, підвищення температури до 37,3-37,5(.
Лікар інтернату виявив, що вранці діти снідали манною кашею з маслом, кип'яченим молоком з булкою. Обід складався із борщу, картопляного пюре з відвареним м'ясом, компоту. У вечері діти мали святкову вечерю. Місцевий кондитерський цех привітав їх з Новим роком подарувавши 9 тортів. Святковий вечір мав відбутися 28 грудня, але був перенесений на 29 грудня.
Сніданок, обід, вечеря були приготовлені на харчоблоці школи–інтернату, санітарних порушень у його діяльності не виявлено. Їжі не залишилось, на коробках з під тортів є дата виготовлення 27.12. Потерпілим надана необхідна медична допомога.
Поставте діагноз, укажіть який продукт або страва викликала захворювання. Перерахуйте основні заходи профілактики харчових отруєнь у дитячих колективах.
Напишіть термінове повідомлення про харчове отруєння.

Задача 6
12 червня минулого року в приймальне відділення дільничної лікарні звернулось 9 мешканців села К. Захворювання почалось з 7.00 – 9.00 ранку. Хворі скаржилися на головний біль, нудоту, блювання, біль в епігастральній області, пронос, підвищення температури тіла до 38–39(. Всі хворі напередодні були на проводах в армію, під час яких споживали м'ясні страви, кондитерські вироби. Всі продукти протягом 24 годин зберігалися на кухонному столі, у зв’язку з відсутністю холодильника. Хворим була надана необхідна медична допомога, четверо з них госпіталізовані.
У промивних водах, блювотних та калових масах виявлено Salmonella typhi murium.
Поставте та обґрунтуйте діагноз, укажіть який продукт або страва викликала захворювання. Вкажіть правила відбору проб їжі для лабораторних досліджень. Перерахуйте, які лікувально-профілактичні заходи необхідно вжити у даному випадку. Перерахуйте всі необхідні документи, які потрібно заповнити при встановленні діагнозу харчового отруєння.

Задача 7
5 травня минулого року був зареєстрований випадок харчового отруєння. Постраждало четверо осіб: мати – 33 р. і троє дітей – дівчатка 5 та 7 років та хлопчик 2,5 років.
20 квітня ввечері у дітей з'явилася такі клінічні симптоми, як загальна слабкість, сонливість, головний біль, нудота, блювання (до 20 разів), підвищення температури тіла до 39(С, пронос. Вранці, коли мати ще спала, діти піднялись з ліжка і з(їли ковбасу що залишилась після вечері і зберігалась на кухонному столі. Через 12 годин після прийому вказаної їжі з(ясувалася картина отруєння. Мати пред'являла скарги на загальну слабкість і біль у ділянці серця, яка спостерігалась в неї і раніше. Був викликаний фельдшер, котрий призначив дітям пенталгін і дав пити крушину, у зв’язку з тим, що діти раніше хворіли аскаридозом. Фельдшер викликав швидку допомогу, проте вона з невідомих причин не приїхала. Тільки 30 квітня потерпілі були госпіталізовані. Незважаючи на надану медичну допомогу дівчинка 5 років 1 травня о 9.00 померла; мати, дівчинка 7 років і хлопчик знаходились в лікарні до одужання протягом 2 тижнів.
Поставте та обґрунтуйте діагноз, укажіть який продукт або страва викликала захворювання. Перерахуйте обов’язки лікаря, який перший установив діагноз харчового отруєння. Перерахуйте, які лікувальні заходи необхідно вжити у даному випадку. Визначте правила відбору проб їжі для лабораторних досліджень.

Задача 8
20 серпня минулого року починаючи з 24.00 у медичний пункт військової частини почали поступати бійці зі скаргами на гострий біль у животі, нудоту, блювання, сильний головний біль.
В день отруєння меню у військовій частині складалось: сніданок – суп картопляний з м'ясом, чай; обід – борщ, котлети з кашею, компот; вечеря – хліб з вареною ковбасою і чай. Всі продукти були одержані на дивізійному продовольчому складі і мали посвідчення про їх якість. Лише ковбаса і м'ясо були придбані у найближчому селі, причому, м'ясо – у колгоспі, де зарізали декілька корів, які хворіли протягом 3-х діб, після того як у їх корм потрапило зерно, протравлене препаратами, що у своєму складі містять миш’як.
М’ясо і ковбаса зберігались в льодовику військової частини впродовж 4-х діб. Лікар частини, оглядаючи м'ясо і ковбасу, перед тим як віддати на кухню, розпорядився піддати ковбасу термічній обробці, проте не перевірив виконання свого розпорядження. М’ясо, перед тим як з нього був виготовлений фарш, а потім котлети, мало задовільну якість. Проте об 11.00 робота була перервана на 1,5 години у зв’язку з поломкою газової плити.
Харчоблок знаходиться у задовільному санітарному стані, його працівники систематично оглядаються лікарями, обстежені на бацилоносіння, заняття з питань вивчення особливостей кулінарної обробки продуктів, що швидко псуються серед працівників кухні не проводились.
Поставте та обґрунтуйте діагноз, проведіть диференційну діагностику між отруєннями різної етіології. Перерахуйте, які лікувально-профілактичні заходи необхідно вжити у даному випадку. Напишіть термінове повідомлення про харчове отруєння.

ТЕМА №17 МОДУЛЬ 1. Загальні питання гігієни та екології

ТЕМА №18. МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ СТУПЕНЯ ВАЖКОСТІ ТА НАПРУЖЕНОСТІ ПРАЦІ

МЕТА ЗАНЯТТЯ:
Оволодіти методикою гігієнічної оцінки праці за ступенем важкості та напруженості з використанням даних ергономічних показників та психофізіологічних досліджень

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Види праці та їх фізіолого-гігієнічна характеристика.
2. Втома та перевтома. Крива працездатності. Фактори що сприяють виникненню передчасної втоми та заходи щодо її профілактики.
3. Критерії гігієнічної оцінки роботи за ступенем важкості та ступеня напруженості.
4. Методи дослідження функціонального стану організму в ході виконання фізичної та розумової праці.
5. Загальна система профілактичних заходів щодо раціональної організації трудового процесу.

ЗАВДАННЯ:
1. Навчитись визначати і оцінювати показники важкості, напруженості праці та ознаки стомлення і перевтоми.
2. Рекомендувати раціональний режим праці та відпочинку при фізичній і розумовій праці, в залежності від ступеню їх важкості та напруженості

ЛІТЕРАТУРА:
Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова Книга, 2006. – С. 341-351.
Загальна гігієна. Посібник для практичних занять / За ред. І.І. Даценко – Львів, 2001. – С. 406-429
Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. – К: Здоров’я, 1995. – с. 383–392; 403–405.
Мізюк М.І. Гігієна: Підручник. – К.: Здоров’я, 2002. – с.163–164; 167–172, 182–183.
Мізюк М.І. Гігієна: Посібник для практичних занять. – К.: Здоров’я, 2002. – с.216–218; 221–222.
Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни/ За ред. проф. В.Г. Бардова. – К.: Вища школа. – 1994. – ч. ІІ. – с. 27–35.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході заняття студенти оволодівають методикою вимірювання і оцінки фізіологічних показників оцінки ступеня важкості (частота серцевих скорочень, сила та витривалість м’язів кисті тощо) та ступеня напруженості (увага, оперативна пам’ять. латентний період сенсомоторних реакцій тощо) праці. Оцінка ступеня важкості та напруженості праці за фізіологічними показниками проводиться на підставі оцінки ступеня їх змін протягом робочого дня (додаток 1). Оцінка ступеня важкості та напруженості праці за ергономічними показниками передбачає визначення характеристик динамічної та статичної фізичної праці, уваги та стану аналізаторних систем, монотонності тощо
З метою вивчення ступеня важкості та напруженості навчальної діяльності у вищому навчальному закладі студенти на початку та наприкінці практичного заняття визначають стан провідних психофізіологічних операцій та особливостей організму, розраховують дані щодо рівня змін функцій у процентах та обґрунтовують висновки щодо спрямованості та ступеня змін фізіологічних функцій, які підлягали дослідженню.
З фізіолого(гігієнічної точки зору до основних видів трудової діяльності відносять фізичну динамічну роботу, фізичну статичну роботу та розумову або інтелектуальну працю.
Фізична динамічна робота являє собою процес скорочення м’язів, який приводить до переміщення вантажу, а також переміщення тіла людини або його частин у просторі.
Фактично фізичну динамічну роботу слід вважати як один з найбільш поширених видів рухової активності людини у процесі виконання трудової діяльності. При цьому різні частини рухового апарату можуть приймати неоднакову участь у виконанні роботи.
Виділяють такі різновиди фізичної динамічної роботи:
( загальна м’язова робота, у виконанні якої приймає участь більше ніж 2/3 маси скелетних м’язів, передусім м’язів нижніх кінцівок та тулуба;
( регіональна м’язова робота, у виконанні якої приймає участь від 1/3 до 2/3 маси скелетних м’язів, переважно м’язів плечового пояса та верхніх кінцівок;
( локальна м’язова робота, у виконанні якої приймає участь до 1/3 скелетних м’язів, насамперед м’язів верхніх кінцівок.
Фізична статична робота ( це процес скорочення м’язів, який необхідний для підтримування тіла або його частин у просторі. Тому, найбільш характерними її рисами слід вважати те, що напружування м’язів відбувається без зміни їх довжини та без активного переміщення тіла людини.
У залежності від характеру діяльності фізична статична робота може бути розподілена на 2 різновиди:
( фізична статична робота, яка спрямована на підтримку знарядь та предметів праці і відбувається за участю верхніх кінцівок;
( фізична статична робота, яка спрямована на підтримування певної робочої пози і відбувається за участю м’язів тулуба та нижніх кінцівок.
Зрештою, такий вид трудової діяльності як розумова або інтелектуальна праця об’єднує роботи, що пов’язані з необхідністю прийому, аналізу та переробки інформації і потребують виняткового напруження сенсорного апарату, уваги, пам’яті, активації процесів мислення та емоціональної сфери.
Виділяють такі різновиди розумової праці:
( операторська праця;
( адміністративно–керівна праця;
( творча праця;
( праця викладачів і медичних працівників;
( праця учнів і студентів.
Під час здійснення санітарно–гігієнічного контролю за змістом, режимом та умовами професійної діяльності необхідно оцінити роботу людини з кількісного боку, тобто визначити фізіологічну вартість праці, а також встановити ступінь функціональної напруженості у період її виконання.
Така оцінка необхідна у ході вирішення питань щодо організації раціонального режиму праці та відпочинку, праці жінок та підлітків, обґрунтування тривалості робочого дня, тарифікації праці, нормування факторів навколишнього середовища, визначення пільг відносно відпусток та допоміжних компенсацій тощо.
Функціональне напруження організму протягом періоду роботи схематично можна охарактеризувати з двох боків – енергетичного та психоемоційного. Перший – переважає у ході виконання фізичної праці, другий – під час розумової. Характеристику праці, яка потребує інтенсивної роботи головного мозку в ході одержання та аналізу цифрової інформації називають напруженістю, характеристику навантаження на організм при роботі, що потребує значних м’язових зусиль та енергетичного забезпечення – важкістю.
За важкістю різноманітні види праці поділяються на легку, середньої важкості, важку та дуже важку.
За напруженістю – на ненапружену, мало напружену, напружену, дуже напружену.
Для оцінки ступеню важкості та напруженості праці використовуються ергономічні та фізіологічні методи. До ергономічних показників фізичної роботи відносять вагу (масу) виробу, що піднімається, потужність виконуваної роботи, характер робочої пози, величина статичного навантаження тощо. До ергономічних показників розумової роботи відносять кількість об’єктів одночасного спостереження, тривалість зосередженого спостереження чи часу активних дій (у % від загального часу робочого дня), щільність сигналів за 1 годину, емоційна напруженість, змінність, напруженість функцій аналізаторів, обсяг оперативної пам’яті, інтелектуальна напруженість та монотонність.
Основними показниками важкості праці є потужність і величина статичного навантаження, а також інтенсивність (щільність м’язових зусиль за одиницю часу).
При визначенні напруженості праці основними показниками є показники уваги, щільність сигналів інформації, що переробляється, характеристика емоційної напруженості. Інші критерії – додаткові.
Визначати, до якої категорії належить та чи інша робота, потрібно по одному, найбільш інформативному основному показнику, чи двох додаткових.
Як фізіологічні критерії оцінки ступеня важкості та напруженості праці визначають ступінь змін фізіологічних показників впродовж періоду виконання діяльності (функції уваги, пам’яті, сила, врівноваженість, рухомість нервових процесів тощо.).
Фізіологічні показники визначають на початку та наприкінці робочого дня та відповідно до змін з боку досліджуваних функцій встановлюють рівень працездатності досліджуваних осіб та категорію праці.

Дослідження переключення уваги з використанням таблиць Шульте(Платонова

В ході визначення швидкості переключення уваги досліджуваному пропонується робота з 3 варіантами червоно–чорних таблиць Шульте–Платонова, зразок однієї з яких наведений на мал. 1, на першій з них з максимальною швидкістю показати всі чорні цифри з 1 до 25 у порядку зростання, на другій – всі червоні цифри з 24 до 1 у порядку спадання і, зрештою, на третій – одночасно почергово показати чорні та червоні цифри: чорні у порядку зростання, червоні у порядку спадання. Наприклад: 1(чорна) – 24(червона), 2(чорна) – 23(червона) і т.д.

9
15
9
12
16
3
10

24
23
1
19
15
8
17

18
14
13
6
2
10
25

11
2
24
23
5
12
21

20
17
11
22
19
3
13

7
16
6
22
14
8
4

7
1
20
4
5
18
21


Мал. 1. Таблиця Шульте–Платонова

Для оцінки швидкості переключення уваги реєструють час виконання завдань, а також число помилок в ході роботи з таблицею. Величина інтегрального показника переключення уваги (Т) розраховується за формулою (1):

Т = С – (А + В), (1)

де А, В, та С час, витрачений на виконання завдання відповідно на першій, другій та третій таблицях, с.

Дослідження функцій уваги та характеристик розумової працездатності
з використанням таблиць Шульте

Під час здійснення оцінки функцій уваги та динаміки розумової працездатності досліджуваному пред’являють 5 спеціальних таблиць, на яких у довільному порядку визначені числа від 1 до 25 (мал.. 2) Завдання полягає у тому, що слід якомога швидше показати усі цифри у порядку зростання на кожній з пред’явлених таблиць.




14
9
2
21
13

2
13
1
8
20

22
7
16
5
10

17
6
25
7
11

4
25
11
18
3

22
18
3
15
19

20
6
23
8
19

10
5
12
24
16

15
24
1
17
12

14
23
4
9
21


21
11
1
19
24

5
21
23
4
25

2
20
18
5
10

11
2
7
13
20

4
13
25
16
7

24
17
19
6
18

17
6
14
9
12

9
1
12
8
14

22
3
8
15
23

16
10
3
15
22





3
17
21
8
4







10
6
15
25
13







24
20
1
9
22







19
12
7
14
16







2
18
23
11
5





Мал. 2. Таблиці Шульте

Як критеріальні показники прийнято використовувати час виконання завдання та кількість помилок під час роботи з кожною з таблиць.
На підставі одержаних даних визначають такі показники, як ефективність роботи, ступінь втягнення у діяльність, що виконується, та психічна стійкість.
Зокрема, ефективність виконання діяльності (ЕД) визначають за формулою (2):
Т1 + Т2 + Т3 + Т4 + Т5
ЕД = ((((((((((((((((( ; (2)
5
де Т1, Т2, Т3, Т4, Т5 ( час виконання завдань на відповідній таблиці, с.
Оцінка одержаних результатів проводиться за наступною схемою: ефективність виконання діяльності менше 30 с ( 5 балів, 31(35 с ( 4 бали, 36(45 с ( 3 бали, 46(55 с ( 2 бали, понад 56 с ( 1 бал
Ступінь втягнення у діяльність, що виконується, (ВД) вираховується за формулою (3):
Т1
ВД = (((((((( ; (3)
ЕР
Результат менше 1,0 є показником оптимального втягування у діяльність, що виконується. Результат більше 1,0 засвідчує наявність певних проблем щодо швидкого втягнення у виконання певних видів діяльності.
Психічна стійкість (ПС) визначається за формулою (4):
Т4
ПС = (((((((( ; (4)
ЕР
Результат менше 1,0 є показником високої психічної стійкості. Результат більше 1,0 засвідчує наявність певних проблем щодо адекватного виконання тривалих за часом видів діяльності.
Дослідження стійкості уваги
Стійкість уваги вивчається з використанням коректурних таблиць, під час роботи з якими досліджувані протягом 1–2 хвилини повинен викреслювати або підкреслювати певні букви, або буквосполучення. наприклад, підкреслювати літеру «А», та закреслювати літеру «К». Як показники стійкості уваги використовують кількість знаків, що простежені, та кількість помилок у перерахунку на 500 знаків. Оцінка результатів проводиться за наступною схемою: число знаків, що продивився студент: до 250 знаків – «незадовільно»; 250–350 – «задовільно»; понад 350 – «добре»; число помилок у перерахунку на 500 знаків: до 3 – «добре», 3–6 «задовільно», понад 6 – «незадовільно».




АЕХНВЕСИАЕСНИКВХНЕАСХЕВИСКАНКХСВИКАНХИКВ
ВНКХАВНКМВХСЕАКЕВЬКЛИСАКВГСИХИАСЕИНИАНЕХ
НЕСНИЕСАИКИКИНИЪААССВНВХЕСХАВКИКСАХВХКАК
ЕКНЕВКАСНВИАХВЕИНХИКВЕАСИАНЕХВКИХСНСКАСX
ХНИАХНИВСЕНКСЕАХВМЕИСАЕНАКИХСКАКВИЕВСХКВ
вахскехквсаенсвеисавкиеакнавхиескнихнинx
хесвихкаеинхиансвкхсанвнсенакхивексеквиа
наиенсвхиахвнсеихсвнеасахвикснкакевкхкеи
евсикханксахихвХКеаскиевехнаиенсвкниансв
хеакхисаехкнкаисхкнснхвевквиевсиансаевин
леиеаниснавхсевивнхкасиихвскаихевекхкнек
ИХВНСИХИСНИСКВИАНЕАКвЕХКСИАЕВКАКЕХСНВЕАХ
КНАХЕВСАВИКЕНИХИЕАИХНВКЕНСХСКВИАСКАВХСЕН
ИЕКАXНИЕАКВИСХЕВАИСНXнЕСВИНКЕВАСХНКСВХАК
ВХЕИКХВКЕАСХВЕКАНСВКИХАНЕВСИКСНАНИЕХНАИС
КСНАЕКХИНСЕАХИВЕКИХСЕАНИВКАХНВИСКВАВЕХСН
ЕАИНАХЕВСЕИНКХСИАВКХСНВКНЙЕСВКХКАСХНИЕАВ
нвхансхкевахнсевкисвнхиахкиеснАекивсикеа
иквеакеинкхвиаихнквсеасвснсхасехакинехвн
хенквисехинкхвисканевихсавинаксенавасекх
ксхикнеакхвсинавихевикнвсахскнеаихсеанве
еакхсеикеасхиканеслхвнхкаиеивкнвснибнсхв
снхнквсхавкеисхвамеаксвихнакиаенсхкеивие
хсеихиенхснавкеимвхсдхкиеснаквиакенвсква
вхивехсиавеанхиАВнсаекнкхиксеанксикхвесн
сквхсеинкахвексневнеахснинахиексвкаихиав
веихвхниесвенаихвхсакнаевкикскхкнаеасвис
ахскавсникевсхеиавклнесихнваенкисекинАвx
ванескехаснкивехсквлхивникхснвлхнесквнаИ
ксеанкиескихсаинхикнсеаихвсваквевхнваенx
енсхвехсавхнекванхсьнквсаикинасихикиеавк
аексинексавхивнексевинаихенхихкнсахвсваи
виевксиахскнвхесвликниехнаскнлнхесиакхве
нскихвнскехинавкеханвеканвихекисваеxсаси
ВКАХСЕВИСКАНЕСХИВСКАЕНВИХЕКВИАНХИСВНАХНК
АВЕАНСХЕИАНСХИИВИХМЕсХКСВКЕАНКВИКХКИВСЕА
ВЕНИАНВКИЕХКВКИАСНСВХНСАХЕСНКЕАХИВСАХКИЕ
ЕХАНВИХВНЕИСАХНКЕХВКСАИСВКЕСАИКВКИНХСАНЕ
СИЕХКНЕИХСКВЕАХНВКЕНАСНАВАИХКЕСИНВАСИВКХ
ИНСАЕИСНКАСНХИЕВНХАЬКВХИЕКВКАНВКИХСАХЕВС

а б
Мал. 3. Коректурні таблиці для визначення стійкості уваги
(а – фігурна коректурна таблиця; б – коректурна таблиця Анфімова)

Дослідження оперативної пам’яті методом запам’ятовування геометричних фігур
Метод використовується для оцінки функціонального стану ЦНС і, насамперед, об’єму короткочасної оперативної пам’яті. Досліджуваному показують набір, що складається з 6 трикутників з різною штриховою і пропонують на впродовж 8 с запам’ятати трикутники особливостей цих геометричних фігур та згодом відібрати необхідні із запропонованого набору.
Оцінка результатів: “добре” – 5–6 правильно відтворених трикутників; “задовільно” – 3–4 трикутника; “незадовільно” – менше 3 трикутників.

Визначення швидкості зорово-моторної реакції
Для визначення швидкості простої зорово-моторної реакції використовують методику хронорефлексометрії. Необхідно запропонувати досліджуваному у відповідь на появу світлового сигналу на панелі приладу з максимальною швидкістю натискувати на кнопку або навпаки (у залежності від конструкції хронорефлексометра) відпускати її. Дослідження повторюють від 10 до 100 разів. Реєструють середню величину латентного періоду простої зорово-моторної реакції.
В ході визначення диференційованої зорово-моторної реакції досліджуваному пропонують у відповідь на пред’явлення сигналів білого (жовтого), зеленого та червоного кольорів реагувати таким чином: при появі білого (жовтого) та зеленого кольорів з максимальною швидкістю натискувати або відпускати кнопку, а на червоне світло – не реагувати. Дослідження проводять від 5 до 25 разів. Реєструють середню величину латентного періоду диференційованої зорово-моторної реакції у відповідь на появу білого (жовтого) світла.

Визначення рухомості нервових процесів
Хід дослідження аналогічний попередньому. Проте реєструють число зривів умовних реакцій у відповідь на пред’явлення диференційованого подразника – світлового сигналу червоного кольору.
Визначення врівноваженості нервових процесів
Як критерій оцінки врівноваженості нервових процесів використовують величину помилки в ході визначення реакції на об’єкт, який рухається (стрілка електродинамічного хронорефлексометра). Необхідно запропонувати досліджуваному шляхом натискування кнопки зупинити стрілку на місці, яке було обумовлене заздалегідь. Дослідження проводять від 10 до 100 разів. Реєструють середню величину помилки.
Дослідження м’язово-суглобової чутливості
Прикріпивши кінематометр Жуковського до руки, яка зігнута у ліктьовому суглобі під кутом 90°, необхідно запропонувати досліджуваному розігнути руку, а потім з максимально можливою точністю повернути у вихідне положення. Дослідження проводять 3 рази. Реєструють середню помилку в ході відтворення заданого положення верхньої кінцівки у просторі.

Дослідження координації рухів
Досліджуваному пропонують зручно розміститися перед тремометром і взявши у руку спеціальний щуп з максимальною точністю та середньою швидкістю провести його по прорізях лабіринтів, намагаючись не зачіпати їх країв. Дослідження повторюють 3 рази. Реєструють кількість дотиків та інтегральний показник координації рухів, який розраховується шляхом ділення числа дотиків на час, що був витрачений на проходження лабіринтів.

Визначення особливостей психічного стану з використанням опитувача САН (самопочуття, активність, настрій)
Досліджуваному пропонують познайомитися з двома протилежними ознаками самопочуття, активності і настрою, та дати їм відповідну оцінку в балах від 0 до 3 («13SYMBOL 177 \f "Symbol" \s 1214±153» – високий ступінь вираження ознаки, сильно виражена, «13SYMBOL 177 \f "Symbol" \s 1214±152» – середній ступінь вираження ознаки, «13SYMBOL 177 \f "Symbol" \s 1214±151» – слабкий ступінь вираження ознаки, «0» – вагання з відповіддю).
1 – самопочуття добре –3 –2 –1 0 1 2 3 самопочуття погане
2 – активний –3 –2 –1 0 1 2 3 пасивний
3 – уважний –3 –2 –1 0 1 2 3 розсіяний
4 – радісний –3 –2 –1 0 1 2 3 сумний
5 – відпочивший –3 –2 –1 0 1 2 3 втомлений
6 – безтурботний –3 –2 –1 0 1 2 3 стурбований
7 – швидкий –3 –2 –1 0 1 2 3 повільний
8 – зосереджений –3 –2 –1 0 1 2 3 незосереджений
9 – хороший настрій –3 –2 –1 0 1 2 3 поганий настрій
10 – бадьорий –3 –2 –1 0 1 2 3 в’ялий
11 – спокійний –3 –2 –1 0 1 2 3 роздратований
12 – бажання працювати –3 –2 –1 0 1 2 3 бажання відпочити
13 – повний сил –3 –2 –1 0 1 2 3 знесилений
14 – міркувати легко –3 –2 –1 0 1 2 3 міркувати важко
15 – захоплений –3 –2 –1 0 1 2 3 байдужий
16 – розслаблений –3 –2 –1 0 1 2 3 напружений
17 – витривалий –3 –2 –1 0 1 2 3 такий, що швидко втомлюється
18 – байдужий –3 –2 –1 0 1 2 3 схвильований
19 – збуджений –3 –2 –1 0 1 2 3 сонливий
20 – задоволений –3 –2 –1 0 1 2 3 незадоволений

Дані первинних результатів переведені до остаточних за допомогою наступної семибальної шкали: «-3» – «1»; «-2» – «2»; «-1» – «3»; «0» – «4»; «1» – «5»; «2» – «6»; «3» – «7».
Модифікована форма тесту САН, що була використана, дозволяє оцінити наступні характеристики психічного стану людини:
а) психічна активація (сума балів на відповіді 5, 10, 12);
б) інтерес (3, 8, 15);
в) емоційний тонус (1, 4, 14);
г) напруженість (11, 16, 18);
д) комфортність (6, 9, 20).

Шкала оцінки результатів:
Високий ступінь вираження психічної активації, інтересу, емоційного тонусу та комфортності – 3–8 балів; середній – 9–15, низький – 16–21. Високий ступінь вираження напруженості 16–20, середній – 16–21, низький – 3–8 балів.

Таблиця 1
Критерії класифікації праці за ступенем важкості та напруженості
Критерії
Категорії праці


Легка,
не напружена
Середня, малонапружена (ІІ)
Тяжка,
напружена (ІІІ)
Дуже тяжка,
дуже напружена (IV)

Потужність зовнішньої роботи, Вт, з переважною участю плечового пояса, нижніх кінцівок, м'язів тулуба, максимальна маса пересуваємого вантажу, кг.
Важкість праці


До 0,17
До 0,34
До 0,37
До 0,75
До 0,75
До 1,5
Більш 0,75
Більш 1,5

Статичне навантаження. Величина статичного навантаження за зміну, кг/с при утриманні зусилля одною рукою, обома, з участю м’язів тулуба, ніг
До 5

6 – 15

16 – 40

Більш 40


Робоча поза
Стаціонарне робоче місце, вільна поза
Стаціонарне робоче місце. Змушені нахили 30о (50-100 разів). За зміну чи перебування у нахиленому стані у часі, що складає 10-25% часу робочої зміни. Нестандартне робоче місце, ходіння до 4 км за зміну
Стаціонарне робоче місце. Змушені нахили (кут нахилу до 30о) 100-300 разів за зміну чи перебування у нахиленому стані у часі, що складає 25-50% часу зміни. Перебування у змушеній позі (на колінах, навпочіпки, висіння у підвісці, лежачи та ін. (протягом періоду до 50% робочої зміни). Ходіння 4-7 км.
Стаціонарне робоче місце. Змушені нахили (кут нахилу 30оі більше) 300 разів за зміну. Перебування у нахиленому стані більш половини робочої зміни. Перебування у вимушеній позі (на колінах, навпочіпки, лежачи та ін.) більше половини часу робочої зміни. Нестаціонарне робоче місце, ходіння більш 7 км


Кількість об’єктів одночасного спостереження, тривалість зосередженого спостереження, % часу зміни, часу активних дій, %, часу зміни щільності сигналів (оголошень) за 1 г. Емоційна напруга
Напруженість роботи, праця за індивідуальним планом
Праця за встановленим графіком, з можливістю його корекції по ходу діяльності.
Праця в умовах дефіциту часу, підвищена відповідальність
Особистий ризик, небезпека, відповідальність за безпеку інших осіб

Змінність напруженості функцій аналізаторів:
Ранкова
7-8 годин
Дві зміни
(без нічної)
Три зміни
(з роботою уночі)
Нерегулярна змінність з роботою уночі

Зорового
Груба без вад
Мало точна
Точна
Високоточна й особливо точна

Слухового
Перешкод немає розбірливість 100%, є завади, на фоні яких мовлення не чути на 2,5 м є перешкоди, рівень інтенсивності мовлення (М) на 10-15 дБ більше рівня шуму (МШ). Розбірливість слів 70-80%
Є завади, на фоні яких мовлення не чути на 2 м, є перешкоди. Розбірливість слів 30-605 (М-Ш)

Є завади, на фоні яких мовлення не чути на 1,5 м, є перешкоди. Розбірливість слів нижче 30%
(Ш>М на 5 дБ)



Обсяг оперативної пам’яті
Необхідно запам'ятати до 2 елементів на протязі менше 2 годин.
Необхідно запам'ятати до 2 елементів на протязі 2 годин.
необхідно запам'ятати 3-5 елементів на протязі більше 2 годин.
необхідно запам'ятати більше 5 елементів на протязі зміни

Інтелектуальна напруженість
Відсутня необхідність приймати рішення
Розв’язання простих задач за інструкцією
Розв’язання складних задач за алгоритмом
Творча діяльність

Монотонність

Кількість елементів операції
більш 10
10-6
6-3
3-2

Тривалість виконання операції, що повторюється, с
більш 100
100-46
45-20
20-2

Час пасивного нагляду за ходом підприємницького процесу, % до тривалості зміни
80
90
95
98


Таблиця 2
Кількісна оцінка напруженості фізіологічних функцій
Ступінь напруженості фізіологічних функцій
Середня величина енерговитрат, Дж/с
Середня частота пульсу за 1 хв., за зміну
Зміна функцій по завершенні робочого дня.




Зменшення
Збільшення




М’язова витривалість
Обсяг оперативної пам’яті
Латентний період ПЗМР
Латентний період СЗМР
Час розрізнення концентрації уваги

І
До 174
До 80
До 10
До 5
Немає збільшення
До 5
До 5

ІІ
175-290
81-95
11-30
6-25
1-25
6-30
6-25

ІІІ
291-406
96-110
31-50
26-50
26-50
31-60
26-50

IV
407 і >
111 і >
51 і >
51 і >
51 і >
61 і >
51 і >



СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1
Під час оцінки умов роботи монтажниці електровимірювальних приладів встановлено: робоча поза сидяча, на основні операції (кріплення деталей в корпусі, паяння контактних проводів) витрачає 6,5 годин 7-годинного робочого дня. Працює потижнево у І та ІІ зміні. Гігієнічні умови робочої зони: - температура повітря – 22-23о С, відносна вологість – 58-65%, швидкість руху повітря – 0,2-0,25 м/с. Запиленість повітря – 1,5 мг/м3, у тому числі 40 % пилу - за рахунок олова, свинцю (ГДК такого пилу 4 мг/м3).
Освітленість робочого місця – комбінована, 225 лк (загальна освітленість цеху 80 лк). Енерговитрати у монтажниці за зміну 1120 ккал. Частота серцевих скорочень (пульсу) 85 уд/хв. Мускульна витривалість при ергометрії: на початку зміни 16 с, в кінці – 19 с. Час пошуку чисел на таблиці: на початку зміни 62 с, в кінці – 87 с.
Латентний період зорово-моторної реакції простої – на початку зміни 300 мс, в кінці – 380 мс; складної, відповідно, 420 мс і 450 мс. Запам'ятовування геометричних фігур: на початку зміни – 3 з 6, в кінці – 2 з 6.
Дайте гігієнічну оцінку важкості та напруженості праці

Задача 2
Підсобна робітниця на хлібозаводі укладає гарячий хліб на дерев'яні лотки (18 формових хлібин на лоток). Лотки переносить на відстань 2,5 – 3 м і вкладає на вантажні стелажі (на коліщатах), нахиляючись до нижніх поличок і піднімаючи лотки до верхніх поличок (висотою 1,8 м). Всього поличок на кожному вантажному стелажі 8. Ця робота займає 5,5 годин 7-годинного робочого дня. Об’єм виконуваної роботи при цьому сягає вантаження до 120 лотків. Маса кожного лотка 20 кг. Робота трьохзмінна, перезмінка щотижня.
Мікрокліматичні умови робочого місця: температура повітря 27-30оС в усі пори року, вологість 75-80%, швидкість руху повітря 0,1-0,15 м/с, радіаційна температура – 32-33оС. Освітленість в цеху 60 лк. Енерговитрати робітниці за зміну 2500 ккал, середня частота пульсу 82-85 уд/хв. М’язова витривалість на початку зміни 20 с, в кінці 13 с.
Дайте оцінку важкості та напруженості праці, гігієнічних умов робочого місця.

Задача 3
Методом хронометражу за роботою жінки листоноші було встановлено, що відстань, яку вона долає за робочу зміну становить 3 км, маса вантажу, що переноситься, до 7 кг. Енерговитрати робітниці за зміну 2700 ккал, середня частота пульсу 80-85 уд/хв. М’язова витривалість на початку зміни 23 с, в кінці 15 с.
Оцініть умови праці листоноші.

Задача 4
Робота автослюсаря на станції технічного обслуговування характеризується наступними параметрами: фізичне динамічне навантаження з переважною участю м’язів рук та плечового поясу до 7800 кг·м; піднімання та переміщення вантажів до 2 разів за годину – 32 кг, вимушені нахили тулуба – 50 разів за зміну, робота 3-змінна з нічною зміною.
Дайте оцінку важкості та напруженості праці автослюсаря, гігієнічних умов робочого місця.

Задача 5
Хірург виконує операцію, тривалість якої 3 години. Робоча поза – стоячи в нахиленому положенні до 30
· - 60% часу. Загальний час зосередженості – до 90%. Під час операції хірургу необхідно приймати рішення підвищеної відповідальності за життя хворого в умовах дефіциту часу.
Дайте оцінку важкості та напруженості праці хірурга.

Задача 6
Робітник підприємства, що виготовляє радіоелектронну апаратуру, при виконанні виробничих операцій працює з деталями, розмір яких становить 0,2-0,3 мм упродовж 60% робочого часу зміни.
Яку професійну патологію може це спричинити?

Задача 7
Студентка 2-го курсу педагогічного університету скаржиться на головний біль, безсоння, знижений апетит, за осінній семестр тричі хворіла на ГРВІ. Її розпорядок дня включає 6 годин навчання в університеті, 4 години підготовки домашнього завдання та 2 години заняття з репетитором по вивченню іноземних мов у четвер та суботу, прийом їжі 2-3 рази на день, спить 6 годин. При об’єктивному дослідженні змін з боку внутрішніх органів лікар не виявив. Результат проведення коректурної проби: 245 знаків за 2 хвилини і 7 помилок, об’єм оперативної пам’яті за методикою запам’ятовування геометричних фігур – 4, знижена швидкість зорово-моторної реакції.
Який патологічний стан має місце? Дайте необхідні рекомендації щодо відновлення здоров’я.

Задача 7
При проведенні профілактичного огляду в інституті фізкультури та спорту у студента К. виявлено зниження швидкості зорово-моторної реакції та врівноваженості нервових процесів; стійкість уваги при виконанні коректурної проби – 240 знаків та 6 помилок за 2 хвилини, оперативної пам’яті за методикою запам’ятовування геометричних фігур – 3. Протягом останніх 2 тижнів студент готувався до змагань з баскетболу разом зі своєю командою. Підготовка включала 2 тренування в спортивному залі по 2 години та ранковий крос на 2,5 км кожного дня. Умови мікроклімату в спортивному залі: температура повітря -19°С, відносна вологість – 70%, швидкість руху повітря 0,2 м/с, концентрація СО2 в повітря 0,15 %.
Дайте оцінку отриманих при дослідженні показників та обґрунтуйте необхідні рекомендації.

ТЕМА №19. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ВПЛИВУ ШУМУ ТА ВІБРАЦІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Навчитися визамірювати шум та вібрацію, оцінювати шумо-вібраційну обстановку на виробництві, давати рекомендації по усуненню їх негативної дії.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Визначення понять “шум” та “вібрація”. Класифікація шуму та вібрації.
2. Фізичні властивості і біологічна дія шуму та вібрації.
3. Прилади і одиниці вимірювання шуму та вібрації.
4. Зрушення у стані здоров’я та захворювання, що зумовлені впливом шуму та вібрації.
5. Допустимі рівні шуму та вібрації на промисловому підприємстві, в навчальних приміщеннях, у лікарні.
6. Заходи щодо профілактики несприятливого впливу шуму та вібрації.

ЗАВДАННЯ:
1. Ознайомитися з приладами для визначення шуму та вібрації, індивідуальними засобами захисту від несприятливого впливу шуму та вібрації.
2. Провести вимірювання рівня шуму з використанням шумоміра “Шум-1м”.
3. Дати гігієнічну оцінку шумо-вібраційної обстановки на виробництві (за даними ситуаційних задач).

ЛІТЕРАТУРА:
1. Гігієна та екологія. Підручник / За ред. В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова книга. 2006. – С. 106 – 121.
2. Даценко І.І., Габович Р.Д. профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – С. 352 – 366. 2-ге вид.: К.: Здоров’я, 2004. – С. 124 – 140.
3. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.: За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 277–282.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Після організаційної частини та опитування студенти проводять вимірювання рівня шуму в навчальній лабораторії за допомогою таких приладів, як шумомір “Шум-1м”.

Гігієнічна оцiнка шумо–вiбрацiйної обстановки
В робочому примiщеннi
Вимiрювання рiвня iнтенсивностi та спектрального складу шуму проводиться за допомогою шумомiрів, аналiзаторів спектра шуму та полосових фiльтрів.
Найбiльшого поширення в гігієнічній практицi набули шумомiри “Шум–1” і “УШВ–1”, шумовiбровимiрюючий комплекс “ШВК–1” та вимiрювач шуму і вiбрацiї типу “ВШВ–003”. Як аналiзатори шуму використовують октавні фiльтри, котрі вимiрюють рiвнi звукового тиску в кожнiй октавi шуму, що дослiджується.
Шумомiри різних конструкцiй, як правило, складаються з датчика (мiкрофона), пiдсилювача та вимiрювального пристрою і мають частотнi (“Лiн”,“А”,“С”) та часовi (“F” – швидко, “S” – повiльно, “I” – iмпульс) характеристики.
В ході вимiрювання рiвнiв звуку (дБА) застосовується характеристика “А”, при вимiрюваннi рiвнiв звукового тиску в октавних смугах – характеристика “Фiльтри”. Характеристика “Повiльно” свідчить про проведення вимiрювання постiйного та деяких інших видів шуму, головною характеристикою яких є середній рівень, а характеристика “Iмпульс” – про вимiрювання рiвнiв iмпульсного шуму. Характеристика “Швидко” застосовується в ході вимірювання шуму, який коливається у часi.
У випадку відсутностi приладу для частотного аналiзу шуму можна отримати орієнтовну оцiнку характеру шуму, порiвнюючи значення на шкалах “дБС” та “дБА” (при рiзницi 0–2 дБ шум високочастотний: вище 1000 Гц, 2–5 дБ – середньочастотний: 400–1000 Гц, 5 i бiльше дБ– низькочастотний: до 400 Гц.
Вимірювання шуму на робочих мiсцях повинно проводитися при роботi не менш ніж 2/3 технологiчного обладнання та при увімкненій вентиляцiї. При цьому мiкрофон повинен бути розташований на висотi 1,5 м над рiвнем пiдлоги (якщо робота проводиться сидячи – на рівні голови) i спрямований у бік джерела шуму.
Допустимi рiвнi шуму на робочих мiсцях, що представлені в таблиці, встановлюються та нормуються у залежностi вiд виду трудової дiяльностi (таблиця 1)

Гігієнічна оцінка вібрації проводиться з використанням таких приладів, як вiброметр ВМ–1 або шумовібровимірюючий комплекс ШВК–1 з вiбродатчиком, що забезпечують визначення значень коливальної швидкостi (м/с), вiброприскорення (м/с2) та рівня вібрації (дБ) в октавних смугах частот на робочій поверхнi.
За напрямком дії загальну вібрацію вимірюють на характеристиці "Лин." приладу при натиснутій кнопці 1 m/S2 в положенні перемикача "Делитель–1" – 3 · 103/70 дБ та "Делитель–II" – (1/50 дБ уздовж вертикальної осі Z (підошви–голова), а також горизонтальної осі X (в сагитальном направлении) та горизонтальної осі Y(зліва–направо).
Локальна вiбрацiя також вимiрюється у трьох взаємно перпендикулярних площинах: Zр (напрям прикладання сили), Xр (вісь рукоятки) та Yp (перпендикулярно першим двом напрямкам) та, як і загальна, розподiляється на низькочастотну – 8 і 16 Гц, середньочастотну – 31,5 і 63 Гц та високочастотну – 125, 250, 500 i 1000 Гц.
За частотним складом загальну вібрацію ділять на низькочастотну, що відповідає октавним смугам – 2 и 4 Гц, середньочастотну – 8 и 16 Гц та високочастотну –31,5 и 63 Гц.
Допустимі рівні вібрації установлюються для загальної транспортної (категорiя 1), транспортно-технiчної (категорiя 2) i технологiчної вiбрацiї (категорiя 3), а також для локальної вiбрацiї з розрахунку 8-ми годинного робочого дня.
Допустимі рівні вібрації на робочих місцях представлені в таблицях 2 и 3.


Гігієнічна оцінка шумо-вібраційної обстановки в робочому приміщенні за результатами вимірювань
Таблиця 1
Допустимі рівні звукового тиску, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях
Вид
діяльності
Рівень звукового тиску (ДБ) в октавних смугах з середньогеометричними частотами, Гц
Еквівалент-ний рівень
шуму, ДБА


31,5
63
125
250
500
1000
2000
4000
8000


Творча діяльність
86
71
61
54
49
45
42
40
38
50

Висококваліфікована робота, що потребує зосередженості
93
79
70
63
58
55
52
50
49
60

Робота, що передбачає одержання акустичних сигналів
98
83
71
68
63
60
57
55
54
65

Робота, що потребує зосередженості
103
91
83
77
73
70
68
66
64
75

Інші види роботи
107
95
87
82
78
75
73
71
69
80


Таблиця 2
Гігієнічні норми загальної вібрації
Технологічна
вібрація (м/с та ДБ)
Октавні смуги з середньогеометричними частотами, Гц


2
4
8
16
31,5
63

На постійних робочих місцях виробничих приміщень
1,3
108
0,45
99
0,22
93
0,2
92
0,2
92
0,2
95

В службових та адміністративних приміщеннях
0,71
103
0,25
94
0,13
98
0,11
88
0,11
88
0,11
88

На складах, в їдальнях та побутових приміщеннях
0,5
100
0,81
91
0,089
85
0,079
84
0,079
81
0,079
84

В лабораторіях, учбових та медичних приміщеннях
0,18
91
0,063
82
0,032
76
0,028
75
0,028
75
0,028
75


Таблиця 3
Гігієнічні норми локальної вібрації
Вібро-
швидкість
Октавні смуги з середньогеометричними частотами, Гц


8
16
31,5
63
125
250
500
1000

м/с
5,0
5,0
5,0
2,5
1,8
1,3
0,9
0,65

ДБ
120
120
117
114
111
108
105
102


Визначення послаблення шуму відстанню

Послаблення шуму відстанню розраховується за формулою 1:

І1 = І0 - 20 lg N/n, (1)

де: І1 - рівень шуму на відстані N метрів, який потрібно встановити;
І0 - відомий рівень шуму на відстані n метрів.
Для визначення логарифмів натуральних величин використовується „Таблиця логарифмів натуральних величин” (табл. 4).
Таблиця 4
Таблиця логарифмів натуральних величин
Логарифм
Величина логарифму

lg 1
0

lg 2
0,3

lg 3
0,5

lg 4
0,6

lg 5
0,7

lg 6
0,8

lg 7
0,85

lg 8
0,9

lg 9
0,95

lg 10
1,0


Визначення кратності різниці між силою звуку (в скільки разів) за величиною різниці між інтенсивністю звуків
Визначення кратності різниці між силою звуку розраховується за спеціальною перерахунковою таблицею „Залежність між інтенсивністю та силою звука:” (табл. 5).

Таблиця 5
Залежність між інтенсивністю та силою звуку:
Різниця між інтенсивностями (ДБ)
3
6
9
20
40
60
80

Відповідна різниця між силою звуків
(в скільки разів)
2
4
8
10
100
1000
10000


Ситуаційні задачі
Задача 1
Дайте гігієнічну характеристику шумо-вібраційної обстановки на підприємстві:

ВІННИЦЬКА ОБЛАСНА САНІТАРНО–ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА
ЛАБОРАТОРІЯ ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ ОТОЧУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА

ПРОТОКОЛ №
ВИМІРЮВАННЯ РІВНІВ ПОСТІЙНОГО ШУМУ НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ

1. Підприємство ЗАТ “Володарка-Люкс”
2. Цех для пошиття рукавичок
3. Технологічний процес Пошиття одягу
4. Тип обладнання Швейні машини
5. Професія, що підлягає впливу шуму Швея-мотористка
6. Вимірювальна апаратура 00017 №31148: 00017 №13153


РЕЗУЛЬТАТИ ВИМІРЮВАНЬ І РОЗРАХУНКІВ (дБ)
операція №12
Конвеєр 1

Місце
вимірювання
Вимірювання
Октави з середньогеометричними частотами, Гц



63
125
250
500
1000
2000
4000
8000

На
вході до
цеху
I
88
92
90
87
80
94
96
96


II
89
93
90
88
90
91
96
96


III
90
93
90
89
90
93
95
93


Середнє
89
93
90
88
90
94
96
96


Перевищення

1
4
5
10
16
20
22

В
цетрі
цеху
I
80
81
87
87
92
91
98
98


II
81
82
87
87
90
92
98
97


III
82
83
86
87
92
93
98
98


Середнє
81
82
87
87
92
93
98
98


Перевищення


1
4
12
15
22
24

На
виході
з цеху
I
78
78
80
89
94
94
91
98


II
78
77
82
88
91
95
90
99


III
78
77
82
89
94
96
90
97


Середнє
78
77
82
89
94
96
90
99


Перевищення


4
6
14
18
14
25

ГДР
ГДР
99
92
86
83
80
78
76
74

Вимірювання та розрахунки провели: Лабораторія фізичних факторів навколишнього середовища.

Задача 2
Дайте гігієнічну характеристику шумо-вібраційної обстановки на підприємстві:

ВІННИЦЬКА ОБЛАСНА САНІТАРНО–ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА
ЛАБОРАТОРІЯ ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ ОТОЧУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА

ПРОТОКОЛ №
ВИМІРЮВАННЯ РІВНІВ ПОСТІЙНОГО ШУМУ НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ

1. Підприємство ПП “Імідж-Галант”
2. Цех для пошиття рукавичок
3. Технологічний процес Пошиття рукавичок
4. Тип обладнання Швейні машини
5. Професія, що підлягає впливу шуму Швея-мотористка
6. Вимірювальна апаратура 00017 №31148: 00017 №13153


РЕЗУЛЬТАТИ ВИМІРЮВАНЬ І РОЗРАХУНКІВ (дБ)
операція №12
Конвеєр 1

Місце
вимірювання
Вимірю
вання
Октави з середньогеометричними частотами, Гц



63
93
250
500
1000
2000
4000
8000

На
вході до
цеху
I
88
92
90
87
80
94
96
96


II
89
93
90
88
90
91
96
96


III
90
93
90
89
90
93
95
93


Середнє
89
93
90
88
90
94
96
96


Перевищення


4
5
10
16
20
22

В
цетрі
цеху
I
80
81
86
87
92
91
98
98


II
81
82
85
87
90
92
98
97


III
82
83
86
87
92
93
98
98


Середнє
81
82
85
87
92
93
98
98


Перевищення



4
12
15
22
24

На
виході
з цеху
I
78
78
80
89
94
94
91
98


II
78
77
82
88
91
95
90
99


III
78
77
82
89
94
96
90
97


Середнє
78
77
82
89
94
96
90
99


Перевищення



6
14
18
14
25

ГДР
ГДР
99
92
86
83
80
78
76
74

Вимірювання та розрахунки провели: Лабораторія фізичних факторів навколишнього середовища.

Задача 3
Дайте гігієнічну характеристику шумо-вібраційної обстановки на підприємстві:

ВІННИЦЬКА ОБЛАСНА САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА
ЛАБОРАТОРІЯ ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ ОТОЧУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА

ПРОТОКО13TC ""15Л №
ВИМІРЮВАННЯ РІВНІВ ВІБРОШВИДКОСТІ НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ
1. Підприємство ЗБК Вінницябуд
2. Цех № 2
3. Тип обладнання Виробничий стіл для формовки ЗБК
4. Виробник
5.Технічна характеристика
6. Вимірювальна апаратура: ШВК–1 №304, ДН–3 №222
7. Характеристика місця вимірювання Рабоче місце формувальника
8. Режим роботи Робочий
9. Розташування датчиків Датчики розташовані на вимірювальному диску в 3-х площинах на підлозі пульта управління
10. Вид вібрації Загальний
11. Професія, що підлягає вібрації Формувальник

РЕЗУЛЬТАТИ ВИМІРЮВАНЬ І РОЗРАХУНКІВ (дБ)

Напрямки
вимірювання вібрації
Вимірювання
Октави з середньогеометричними частотами



2
4
8
16
31,5
63

(
I
73
79
67
73
71
70


II
72
80
68
73
72
70


III
70
78
67
72
72
69


Середнє
72
79
67
73
72
70


Перевищене







(
I
69
78
67
65
64
63


II
70
79
64
64
65
62


III
71
77
63
63
64
63


Середнє
70
78
65
64
64
63


Перевищене







(
I
67
69
65
64
63
62


II
68
69
67
65
65
63


III
69
70
67
66
63
61


Середнє
68
69
66
65
64
62


Перевищене







ГДР

108
99
93
92
92
92

Вимірювання та розрахунки провели: Лабораторія фізичних факторів навколишнього середовища.
Задача 4

Дайте гігієнічну характеристику шумо-вібраційної обстановки на підприємстві:
ВІННИЦЬКА ОБЛАСНА САНІТАРНО–ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА
ЛАБОРАТОРІЯ ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ ОТОЧУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА

ПРОТОКО13TC ""15Л №
ВИМІРЮВАННЯ РІВНІВ ВІБРОШВИДКОСТІ НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ
1. Підприємство Стрижівський завод ЗБК
2. Цех № 1
3. Тип обладнання Виробничий стіл для формовки ЗБК
4. Виробник
5.Технічна характеристика
6. Вимірювальна апаратура: ШВК–1 №304, ДН–3 №222
7. Характеристика місця вимірювання Робоче місце формувальника
8. Режим роботи Робочий
9. Розташування датчиків Датчики розташовані на вимірювальному диску в 3-х площинах на підлозі пульта управління
10. Вид вібрації Загальний
11. Професія, що підлягає вібрації Формувальник

РЕЗУЛЬТАТИ ВИМІРЮВАНЬ І РОЗРАХУНКІВ (дБ)
Напрямки
вимірювання вібрації
Вимірювання
Октави з середньогеометричними частотами



2
4
8
16
31,5
63

(
I
100
79
77
73
71
70


II
89
80
78
73
72
70


III
90
78
77
72
72
69


Середнє
100
79
67
73
72
70


Перевищене







(
I
69
78
67
65
64
63


II
70
79
64
64
65
62


III
71
77
63
63
64
63


Середнє
70
78
65
64
64
63


Перевищене







(
I
87
69
75
64
63
62


II
88
69
77
65
65
63


III
89
70
77
66
63
61


Середнє
88
69
66
65
64
62


Перевищене







ГДР

108
99
93
92
92
92

Вимірювання та розрахунки провели: Лабораторія фізичних факторів навколишнього середовища.

Задача 5
Працівник, 39 років звернувся до лікаря зі скаргами на ниючий біль та відчуття оніміння у кистях та передпліччях, зниження м’язової сили рук, зниження слуху, порушення сну, роздратованість та швидку втому. Під час медичного огляду установлено: синюшний відтінок шкіри кистей, набряк кінчиків пальців, утертість шкірного малюнка, легка деформація міжфалангових суглобів, зниження тактильної, температурної та больової чутливості. Професійний анамнез: робітник протягом 15 років працює бурильником, використовуючи свердло вагою 25 кг.
Дайте гігієнічну оцінку умовам праці, поставте попередній діагноз та обґрунтуйте відповідні рекомендації.

Задача 6
Працівниця складу лісоматеріалів пред’являє скарги на ниючі болі у дистальних відділах нижніх кінцівок, блідість пальців, поганий слух, порушення сну. Об’єктивно: гіпергідроз рук, суглоби рук частково деформовані, знижена больова та тактильна чутливість, холодова проба – позитивна. Капіляроскопія дозволила виявити явища ангіоспазму рук. В обов’язки працівниці входить обробка будматеріалів з використанням електрорубанка. Засоби індивідуального захисту не застосовуються.
Оцініть умови праці та поставте діагноз. Укажіть, які профілактичні заходи необхідно провести в даному випадку.

Задача 7
Рівень шуму від працюючого компресора на відстані 5 м дорівнює 92 дБА
Розрахуйте рівень шуму на відстані 50 м від джерела шуму при тих самих умовах (без перешкод для розповсюдження звукових хвиль).

Задача 8
В цеху для пошиття рукавичок виробничого об’єднання “Володарка-Люкс” було проведене випробовування нового низькошумового обладнання німецької фірми “Bauer“.
Під час випробовування було проведене порівняння рівнів інтенсивності шуму при роботі старого обладнання та випробовуваного нового обладнання (у ДБ), різниця інтенсивностей середніх рівнів звуку дорівнювала 20.
1. Визначіть, у скільки разів відрізнялася сила звуків, які виникали в процесі роботи нового та старого обладнання.
2. Які висновки повинен зробити цеховий терапевт фабрики за результатами проведених вимірювань відносно впливу нового обладнання на стан здоров’я працюючих?

ТЕМА №20. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПИЛУ ТА ТОКСИЧНИХ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН. МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ НЕБЕЗПЕЧНИХ І ШКІДЛИВИХ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА ТА РЕАКЦІЇ ОРГАНІЗМУ НА ЇХ ВПЛИВ. ТЕМА: ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПИЛУ Й ТОКСИЧНИХ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН. МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ НЕБЕЗПЕЧНИХ І ШКІДЛИВИХ

МЕТА ЗАНЯТТЯ:
1. Ознайомитися з умовами праці та організацією профілактичних заходів на промисловому підприємстві.
2. Навчитися відбирати проби повітря з метою визначення ступеня забруднення хімічними речовинами, проводити експрес-дослідження вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони, обгрунтувати гігієнічний висновок щодо ступеня шкідливості виробничого середовища.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
Класифікація виробничих шкідливостей.
Виробничо обумовлені та професійні захворювання.
Гігієнічна класифікація праці.
Заходи профілактики виробничо обумовлених та професійних захворювань.
Пил як виробнича шкідливість (класифікація, властивості, біологічна дія, методи визначення кількості пилу в повітрі, зміни у стані здоров’я та захворювання, заходи щодо профілактики).
Токсичні хімічні речовини як виробнича шкідливість (класифікація, властивості, біологічна дія, методи визначення, зміни у стані здоров’я та захворювання, заходи щодо профілактики).
Правила відбору проб повітря з метою визначення ступеня його забруднення токсичними хімічними речовинами.
Методики дослідження вмісту пилу та хімічних речовин у повітрі робочої зони.

ЗАВДАННЯ:
Навчитись проводити санітарне обстеження виробничого підприємства і вміти дати гігієнічну характеристику умовам праці.
Ознайомитися з основними методиками визначення вмісту в повітрі пилу та хімічних речовин у повітрі виробничих приміщень.
Визначити ступінь шкідливості пилу та хімічних речовин, що містяться у повітрі виробничого приміщення та обгрунтувати гігієнічний висновок (за даними ситуаційної задачі).

ЛІТЕРАТУРА:
Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. Вінниця: Нова Книга, 2006. С. 332-340.
Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни: Підручник / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін. / За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 52–65, 458–479.
Изучение влияния факторов окружающей среды на здоровье населения: Учебное пособие / Под ред. Е.И.Гончарука. – К.: КМИ, 1989. – С. 37–43, 78–109,138–139.
Габович Р.Д., Познанский С.С. , Шахбазян Г.Х. Гигиена. –К.: Вища школа. – 1983. – С. 385–402.
Даценко І. І., Габович Р. Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології: Підручник. 2 видання: К.: Здоров’я, 2004. С. 278.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході проведення практичного заняття студенти знайомляться з основними принципами улаштування та роботи приладів і установок для визначення вмісту пилу та хімічних речовин у повітрі, отримують відомості щодо санітарної норми вмісту та класів небезпеки пилу та токсичних хімічних речовин, що містяться у повітрі робочої зони виробничого приміщення. Розв’язують ситуаційні задачі щодо визначення ступеня шкідливості пилу та токсичних хімічних речовин.
В ході розв’язання ситуаційних задач об’єм досліджуваного повітря приводиться до стандартних умов й визначається кількість пилу та хімічних речовин в 1 м3. Виявлена кількість шкідливих компонентів порівнюється з ГДК і на основі цього, ураховуючи дані задачі обгрунтовується гігієнічний висновок, в якому вказуються можливі негативні зміни у стані здоров’я людини та визначаються рекомендації щодо оздоровлення умов праці.

Виробниче середовище та виробничі шкідливості
Наказом Міністерства охорони здоров'я України №528 від 27.12.2001 з 1 березня 2002 р введена в дію: «ГІГІЄНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАЦІ ЗА ПОКАЗНИКАМИ ШКІДЛИВОСТІ ТА НЕБЕЗПЕЧНОСТІ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА, ВАЖКОСТІ ТА НАПРУЖЕНОСТІ ТРУДОВОГО ПРОЦЕСУ»
Сфера застосування «Гігієнічної класифікації праці» - гігієнічна оцінка умов та характеру праці на робочих місцях з метою контролю умов праці працівника (працівників) на відповідність діючим санітарним правилам і нормам, гігієнічним нормативам, але до розроблення на її основі Міністерством праці та соціальної політики України нових показників, за якими надаються пільги і компенсації працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, атестація робочих місць проводиться за «Гігієнічною класифікацією праці» №4137-86, затвердженою Міністерством охорони здоров’я СРСР 12.08.1986 р. (додаток 1)
Крім указаної мети «Гігієнічна класифікація праці», затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України №528 від 27.12.2001 може служити для виконання наступних задач:
встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів;
створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району, міста, регіону, країни;
розробки рекомендацій для профвідбору, профпридатності;
санітарно-гігієнічної експертиза виробничих об'єктів;
санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих та сільськогосподарських підприємств;
застосування заходів адміністративного впливу при виявленні санітарних правопорушень, а також для притягнення винуватців до дисциплінарної та карної відповідальності;
вивчення зв'язку стану здоров'я працюючого з умовами його праці (при проведенні епідеміологічних досліджень здоров'я, періодичних медичних оглядів);
складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;
розслідування випадків професійних захворювань та отруєнь;
встановлення рівнів професійного ризику для розробки профілактичних заходів та обгрунтування заходів соціального захисту працюючих.
Гігієнічна класифікація базується на принципі диференціації умов праці залежно від фактично визначених рівнів факторів виробничого середовища і трудового процесу в порівнянні з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами (далі - гігієнічні нормативи), а також з урахуванням можливого шкідливого впливу їх на стан здоров'я працюючих.
Робота зі збудниками інфекційних захворювань, речовинами вдихання та потрапляння яких на шкіру повинно бути виключене (протипухлинні лікарські засоби, гормони-естрогени, наркотичні анальгетики), дає право віднесення умов праці за потенційну небезпечність до відповідного класу шкідливості.
Гігієнічна класифікація умов праці за радіаційним фактором поширюється виключно на роботи з індустріальними джерелами іонізуючих випромінювань.
Робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів може бути дозволена тільки при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом). Робота в небезпечних (екстремальних) умовах праці (4 клас) не дозволяється, за винятком ліквідації аварій, проведення екстрених робіт для попередження аварійних ситуацій. Ця робота повинна виконуватись у відповідних засобах індивідуального захисту та регламентованих режимах виконання робіт.

Нормативні посилання:
1. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12 ).
2. Закон України "Про охорону праці" (2694-12).
3. Закон України "Про відпустки" (504/96-ВР)
4. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14).
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року N 442 (442-92-п) "Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці".

Терміни та визначення, що застосовуються в Гігієнічній класифікації
Гігієна праці - галузь профілактичної медицини, що вивчає умови та характер праці, їх вплив на здоров'я, функціональний стан людини, розробляє наукові основи гігієнічної регламентації факторів виробничого середовища і трудового процесу, практичні заходи, спрямовані на профілактику шкідливої і небезпечної їх дії на працюючих.
Умови праці - сукупність факторів трудового процесу і виробничого середовища, у якому здійснюється діяльність людини.
Шкідливий виробничий фактор - фактор середовища і трудового процесу, вплив якого на працюючого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних і інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров'я нащадків.
Небезпечний виробничий фактор - фактор середовища і трудового процесу, що може бути причиною гострого захворювання, раптового різкого погіршення здоров'я або смерті. Залежно від кількісної характеристики рівнів і тривалості дії окрем шкідливі виробничі фактори можуть стати небезпечними.

Небезпечні та шкідливі виробничі фактори
(Витяг з Держстандарту 12.0.003 - 74)
Цим стандартом всі небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділено на 4 групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.
До фізичних шкідливостей віднесено:
рухомі машини, механізми, незахищені рухомі елементи виробничого обладнання, заготовки, матеріали, вироби, що переміщуються, інші механічні фактори;
нагріваючий чи охолоджуючий мікроклімат робочої зони, високі рівні інфрачервоного випромінювання (гарячі цехи металургійної промисловості, котельні та ін.), гаряча вода чи пара;
підвищений чи знижений барометричний тиск та його різкі зміни;
високі рівні шуму, вібрації, інфра – та ультрамеханічних коливань повітря чи твердих поверхонь;
високі рівні електромагнітних коливань радіодіапазону, електричних магнітних полів промислових частот, статичної електрики;
високі рівні іонізуючої радіації (рентгенівські, гама, корпускулярне випромінювання);
недостатнє або надмірне освітлення робочих місць, низька контрастність, висока яскравість світла, його засліплююча дія, нерівномірність, пульсація світла, стробоскопічний ефект;
висока запиленість повітря, горючі, вибухонебезпечні гази (метан в шахтах).
Група хімічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів включає:
за характером дії на організм: подразнюючі, загальнотоксичні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, тератогенні;
за шляхами проникнення в організм: через дихальні шляхи, через травну систему, через шкіру (хімічні опіки);
за тропністю дії: пневмотропні, нейротропні, гепатотропні, гематотропні, нефротропні, дермотропні, політропні;
за ступенем токсичності: особливо високотоксичні (ГДК у повітрі ( 0,1 мг/м3 ), високотоксичні (ГДК 0,1 – 1,0 мг/м3), середньотоксичні (ГДК 1,0 – 10,0 мг/м3), малотоксичні (ГДК ( 10,0 мг/м3).
Група біологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників включає біологічні об’єкти, вплив яких на працюючих викликає захворювання, отруєння, травми:
зоонозні бактерійні, вірусні, грибкові інфекції (сибірка, ящур, коров’ячий сказ, туляремія), інвазії, алергійні захворювання (від тваринного, рослинного пилу) та інші;
рослинні, тваринні отрути (напр. змієлови) та інші;
виробничі біологічні об’єкти: антибіотики, білково-вітамінні концентрати, стимулятори росту, біологічно активні препарати та ін.
Група психофізіологічних виробничих шкідливостей включає:
фізичні перенавантаження: статичні (утримання великих вантажів); динамічні (підняття і переміщення великих вантажів та його інтенсивність); гіподинамія, вимушене положення тіла, перенапруження окремих органів;
нервово-психічні перенавантаження: розумове перенапруження, перенапруження уваги, аналізаторів, дуже інтенсивна зміна виробничих процесів, інформації, монотонність праці, психоемоційні перенавантаження (напр. взаємовідносини “начальник - підлеглий”).

Фактори трудового процесу
Важкість праці – характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.
Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника. До факторів, що характеризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.
Гігієнічні нормативи умов праці (ГДК, ГДР, ОБРВ тощо) – рівні шкідливих виробничих факторів, які при щоденній (крім вихідних днів) 8-годинній роботі, але не більше 40 годин на тиждень протягом усього робочого стажу не повинні викликати захворювань або відхилень у стані здоров'я, що виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи або у віддалені періоди життя нинішнього та наступних поколінь. Дотримання гігієнічних нормативів не виключає порушень стану здоров'я в осіб з підвищеною чутливістю.
Гранично допустима концентрація шкідливої речовини у повітрі робочої зони (ГДК р.з) - концентрація речовини, яка за умов регламентованої тривалості її щоденної дії при 8-годинній роботі (але не більш ніж 40 годин протягом тижня) не повинна викликати в експонованих осіб захворювань або відхилень у стані здоров'я, які можуть бути діагностовано сучасними методами досліджень протягом трудового стажу або у віддалені періоди їх життя або життя наступних поколінь. ГДК р.з. встановлюються для речовин, що здатні чинити шкідливий вплив на організм працюючих при інгаляційному надходженні.
Залежно від особливостей дії на організм шкідливих речовин для них встановлюються ГДК р.з двох типів: максимальна разова ГДКр.з.м.р та середньозмінна ГДК р.з.с.з.
ГДКр.з.м.р. – найвище регламентоване значення концентрації речовини у повітрі робочої зони для будь-якого 15-хвилинного (30-хвилинного для аерозолів речовин переважно фіброгенної дії) відрізку часу робочої зміни. Дія речовини на працюючих у концентрації, що дорівнює ГДКр.з.м.р., не повинна повторюватись протягом робочої зміни більш ніж 4 рази з інтервалами не менше 1 години.
ГДКр.з.с.з. – регламентоване значення концентрації шкідливої речовини у повітрі робочої зони для відрізку час), що дорівнює 75 % робочої зміни, але не більш ніж 8 годин, за умов дотримання ГДКр.з.м.р. ГДКр.з.с.з. встановлюється для речовин, для яких характерні кумулятивні властивості (речовини хроноконцентраційної дії).
Експозиція – кількісна характеристика інтенсивності і тривалості дії шкідливого фактора.
Професійний ризик – величина ймовірності порушення (ушкодження) здоров'я з урахуванням тяжкості наслідків у результаті несприятливого впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу. Оцінка професійного ризику проводиться з урахуванням величини експозиції останніх, показників стану здоров'я і втрати працездатності працівників.
Захист часом – зменшення шкідливого впливу шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу на працюючих за рахунок обмеження часу їхньої дії: введення внутрішньозмінних перерв, скорочення робочого дня, збільшення тривалості відпустки, обмеження стажу роботи в конкретних умовах.
Здоров'я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад (преамбула Статуту ВООЗ ( 995_599 ).
Професійні захворювання – захворювання, у виникненні яких вирішальна роль належить впливу несприятливих факторів виробничого середовища і трудового процесу.
Професійна захворюваність – показник числа виявлених вперше протягом року хворих із професійними захворюваннями і отруєннями, розрахований на 100, 1000, 10000, 100000 працюючих, які зазнають впливу шкідливих виробничих факторів.
Виробничо-обумовлена захворюваність – захворюваність (стандартизована за віком) на загальні * захворювання різноманітної етіології (переважно на поліетіологічні), що має тенденцію до зростання при збільшенні стажу роботи в несприятливих умовах праці і перевищує таку в професійних групах, що не контактують із шкідливими факторами.
Працездатність – стан людини, при якому сукупність фізичних, розумових і емоційних можливостей дозволяє працюючому виконувати роботу визначеного змісту, обсягу і якості.
Роботоздатність – стан людини, визначений можливістю фізіологічних і психічних функцій організму, що характеризує його здатність виконувати конкретну кількість роботи заданої якості за необхідний інтервал часу.
Робочий день (зміна) – встановлена законодавством тривалість (у годинах) роботи протягом доби.
Постійне робоче місце – місце, на якому працівник перебуває більше 50% свого робочого часу. Якщо при цьому робота виконується на різних дільницях робочої зони, постійним робочим місцем вважається вся зона (ДСТУ 2293-93). * Не віднесені до професійних.

Гігієнічні критерії та класифікація умов праці
Принципи класифікації умов праці. Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:
1 клас – ОПТИМАЛЬНІ умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.
2 клас – ДОПУСТИМІ умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.
3 клас – ШКІДЛИВІ умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженності можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:
1 ступінь (3.1) – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров'я;
2 ступінь (3.2) – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше);
3 ступінь (3.3) – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-обумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності);
4 ступінь (3.4) – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності);
4 клас – НЕБЕЗПЕЧНІ (ЕКСТРЕМАЛЬНІ) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.
За «Гігієнічною класифікацією праці» №4137-86, затвердженою Міністерством охорони здоров’я СРСР 12.08.1986 р. (додаток 1) 4 клас умов праці не встановлюється. 3 клас умов праці називається “ШКІДЛИВІ ТА НЕБЕЗПЕЧНІ” умови праці і диференціюється на 3 ступеня:
1 ступінь – умови та характер праці, що викликає функціональні порушення, які при ранньому виявленні і після припинення впливу носять зворотний характер;
2 ступінь – умови і характер праці, які викликають стійкі функціональні зрушення, що сприяють росту показників захворюваності з тимчасовою втратою працездатності і, в окремих випадках – появі ознак або легких форм професійних захворювань;
3 ступінь – умови і характер праці з підвищеною небезпекою розвитку професійних захворювань, підвищеною захворюваністю з тимчасовою втратою працездатності.
При наявності двох або більше шкідливих і небезпечних чинників трудової діяльності умови праці слід оцінювати за найбільш високим класом та ступенем.

Гігієнічна оцінка пилу та токсичних хімічних речовин

Хімічні речовини, які проникають в організм працюючого у процесі виробничої діяльності і призводять до патологічних змін, називаються промисловими отрутами.
Розрізняють гострі та хронічні професійні захворювання та отруєння.
Гостре професійне захворювання (інтоксикація) виникає зненацька, після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу відносно високих концентрацій хімічних речовин, що знаходяться у повітрі робочої зони, або рівнів чи доз інших шкідливих факторів.
Саме хронічні захворювання найбільш часто зустрічаються у виробничій промисловості: сатурнізм (хронічне отруєння свинцем), меркуріалізм (хронічне отруєння ртуттю), отруєння марганцем, аміно- і нітросполуками, отруєння чадним газом.


Методика ВИЗНАЧенНия ВМІСТУ хІмІчНих РеЧОВИН У ПоВІТРІ ВИРОБНИЧИХ пРИМІщенЬ
Існує три групи якісних експрес–методів визначення вмісту хімічних речовин у повітрі виробничих приміщень
1 група: методи візуальної колориметрії, що грунтуються на зіставленні кольору поглинутого розчину, отриманого після протягування досліджуваного повітря та стандартної шкали–шаблона
2 група: методи, що передбачають використання спеціального реактивного паперу, що дозволяють провести якісний та кількісний аналіз вмісту шкідливих речовин на основі визначення інтенсивності його забарвлення
3 група: лінійно–колориметричні методи, що передбачають використання індикаторних трубок
Для кількісного визначення вмісту різних хімічних речовин (оксиду азоту, бензину, бензолу, толуолу, аміаку, вуглеводнів, ацетону, оксиду вуглецю та ін.) в повітряному середовищі робочих приміщень використовують універсальний газоаналізатор УГ–2, основними складовими частинами якого є прилад для відбору повітря, індикаторні трубки та вимірювальні шкали.
В приладі для забору повітря є гумовий сифон, всередині якого розташовано пружину. Від гумового сифону виведено штуцер, на який одягається гумова трубка, з’єднана з індикаторною. На верхній панелі приладу розміщено нерухому втулку, в яку вставляється шток, що використовується для стискання сифону.
В ході проведення дослідження відкривають кришку приладу, відтягують стопор, вставляють шток в направляючу втулку, встановлюють його на необхідну глибину, що вказана над борозною штока, і, закріпивши його стопором, приєднують індикаторну трубку. Далі знов відводять стопор – сифон в результаті натискання пружини розправляється і протягують досліджуване повітря через індикаторну трубку. Протягування повітря триває до тих пір, поки кінчик штопора не увійде у нижній отвір штока. Після закінчення дослідження повітря індикаторну трубку звільняють та, розташувавши її на вимірювальній шкалі, визначають вміст хімічних речовин у повітрі виробничих приміщень
Таким чином, принцип дії приладу заснований на вимірюванні довжини забарвленого стовпчика індикаторного порошку, який розміщено в індикаторній трубці. Забарвлення відбувається в процесі протягування через індикаторну трубку повітря, що містить певні пари або гази. Довжина забарвленого стовпчика пропорційна концентрації досліджуваних хімічних речовин у повітрі та визначається за градуйованою в мг/л або в мг/м3 шкалою, яка є в приладі.
Індикаторну трубку заповнюють індикаторним порошком. Білий індикаторний порошок в ході визначення вмісту в повітрі окислу вуглецю змінює колір на коричневий, в ході визначення аміка – на синій, в ході визначення оксиду азоту – на червоний, в ході визначення ацетону – на жовтий, в ході визначення ксилолу – на красно-фіолетовий.
В таблицях 1 та 2 наведено класифікацію хімічних речовин за ступенем небезпеки та санітарні норми вмісту токсичних хімічних речовин у повітрі промислових підприємств.
Таблиця 1
Класифікація хімічних речовин за ступенем небезпеки та токсичності
Найменування
Показника
Норми для класу небезпеки


1 - надзвичайно небезпечні
2 - високо небезпечні
3 - помірно небезпечні
4 - мало небезпечні

ГДК у повітрі робочої зони (мг/м3)
( 0,1
0,1–1
1,1–10
( 10

DI50 per os
( 15
15–150
151–5000
( 5000

СI50 (мг/м3)
( 500
500–5000
5001–50000
( 50000

СI50 per cutanea
( 100
100–500
501–2500
( 2500

KMIO
( 300
300–30
29–3
( 3

Limac (зона гострої дії)
( 3
6,0–18
18,1–54
( 5,4

Limac (зона хроничної дії)
( 10
10,0–5
4,9–2,5
( 2,5


Таблиця 2
Санітарні норми вмісту токсичних хімічних речовин
в робочих зонах промислових підприємств
Речови

Приложенные файлы

  • doc 59524
    Размер файла: 8 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий