Історія зарубіжної літ-ри. Василенко І.М







МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДВНЗ «КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
КРИВОРІЗЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ
ФАКУЛЬТЕТ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ
КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ ТА СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУР




«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Заступник директора
з навчальної роботи
_____________ О. А. Остроушко
«____»________________2012 р.




Програма навчального курсу
„ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ”
Антична література

(за вимогами кредитно-модульної системи)










Шифр галузі знань 0203 Гуманітарні науки
Напрям підготовки 6.020303 Філологія. Українська мова і література (освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр»).

Кривий Ріг – 2012
Історія світової літератури (антична література):
Робоча програма та навчально-методичні матеріали на допомогу студенту-філологу / Уклад. Василенко І.М. – Кривий Ріг: КДПУ, 2010. – 94 с. Робоча програма розрахована на студентів педагогічних університетів, укладена згідно програми курсу “Історія зарубіжної літератури” для студентів філологічних спеціальностей / Уклад. В.Г.Пащенко, Г.Баканов. – К.: УМКВО, 1997. – 16 с. Друкується за рішенням кафедри української літератури Криворізького державного педагогічного університету





Рецензенти:
к.ф.н., доцент Мельник Н.Г.
к.ф.н., доцент Онікієнко І.М.


Затверджено:
кафедрою української та світової літератур Криворізького педагогічного інституту ДВНЗ «Криворізький національний університет» (протокол №1 від 30.08. 2012 р.)



Затверджено:
вченою радою Криворізького педагогічного інституту (протокол №2 від 13.09. 2012 р.)














© І. Василенко, 2010


ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Курс:
підготовка (бакалаврів, спеціалістів,
магістрів)
Напрям, спеціальність,
освітньо-кваліфікаційний рівень
Характеристика навчальної дисципліни

Кількість кредитів,
відповідних ECTS: 1

Модулів: к-ть модулів + (навчальний проект: ІНДЗ, реферат, есе, курсова робота та ін.) 1

Змістових модулів: 4

Загальна кількість годин: 60

Тижневих годин: 4
Шифр та назва напрямку (наприклад 0101 педагогічна освіта)

Шифр та назва спеціальності
(наприклад: 6.010100 Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова і література)

Освітньо-кваліфікаційний рівень (бакалавр)
Обов’язкова
Рік підготовки: І
Семестр: 1
Лекції (теоретична підготовка): 16 (УАФ18)
Семінари + практичні: 38 (УАФ – 36)
Самостійна робота: 18
Індивідуальна робота: навчальний проект (ІНДЗ) – коротка характеристика, 2
Вид контролю: залік



ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

1.1. Мета дисципліни, її місце в системі підготовки спеціалістів.
Курс „Історія світової літератури” (антична література).
Робоча програма курсу складена для студентів першого курсу навчання з урахуванням матеріалів програми для педагогічних університетів.
У програмі відбиті основні періоди розвитку літератури Давньої Греції і Риму, еволюція літературних жанрів, представлена творчість видатних митців античності.
Мета курсу – залучити студентів до скарбниці світової літератури, ознайомити їх із визначними зразками літератури античного періоду, дати уявлення про літературний процес та історію його розвитку. Даний курс передбачає читання текстів у перекладах з грецької та латинської на українську мову, тому одним із завдань курсу є ознайомлення студентів із зразками кращих перекладів античних творів (І.Франка, М.Зерова, А.Содомори).
1.2. Завдання курсу:
– навчити студентів розуміти й аналізувати твори письменників античності;
– дослідити основи та еволюцію основних літературних розділів і з ...., що беруть свій початок в літературі Давньої Греції і Риму;
– навчити розумінню специфіки художньої літератури як мистецтва слова, сприйняттю літературного твору як естетичного явища у єдності змісту і форми;
– підвищити інтерес до читання, розширити читацький досвід.

СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ

Тема
Кількість годин, відведених на:


Лекції
Практичні
заняття
Самост.
робота
Консульт.
робота

Змістовий модуль І. Антична міфологія

Тема 1.
Історичні процеси періоду Античності
2
2
2
2

Тема 2.
Міфологія як форма свідомості античного періоду і основний фактор творення культури
2
4
2
2

Модульний контроль

2



Змістовий модуль ІІ. Література Давньої Греції

Тема 1.
Етапи розвитку культури Давньої Греції
2

2
2

Тема 2.
Героїчний епос Гомера, дидактичний епос Гесіода, роль міфології як основного джерела сюжетів

2

2

Тема 3.
Грецький театр. Творчість Есхіла, Софокла, Евріпіда. Арістотель про грецьку трагедію
2
2
2
2

Тема 4.
Розвиток ліричних жанрів у творчості Сапфо, Тіртея, Алкея, Анакреона
2
2
2
2

Модульний контроль

2



Змістовий модуль ІІІ. Література Риму

Тема 1.
Формування латинської літератури, оригінальність культури Давнього Риму. Лірика Катулла
2
2
2
2

Тема 2.
„Золота доба” римської літератури: правління Августа, творчість Вергілія, Горація, Овідія

2
2
2

Тема 3.
Енеїда Вергілія як історичний епос – міфологізм латинської культури

2
2
2

Тема 4.
Римський театр: комедія і трагедія

4
2
2

Тема 5.
Розвиток латинської прози: Апулей „Золотий осел”

2

2

Модульний контроль

2



Змістовий модуль ІV. Антична риторика та літературознавство

Тема 1.
Формування літературознавства Античності


2
2

Тема 2.
Антична риторика міфологія красномовства
2

2
2

Тема 3.
Ораторське мистецтво Давньої Греції: Горгій, Демосфен, Сократ, Арістотель

2
2
2

Тема 4.
Риторика Стародавнього Риму: Цицерон, Юлій Цезар
2
2
2
2

Тема 5.
Риторика раннього християнства: Юліан Флавій Клавдій


2
2

Модульний контроль

2




Усього годин: 51 кількість кредитів 1, лекцій 16 год., практичних занять + модульний контроль 38 год., консультації – 2 год.
Підсумковий контроль – залік
МЕТОДИ НАВЧАННЯ: лекції, семінарські заняття, лабораторні дослідження окремих текстів, творчі завдання, робота в Інтернеті, самостійна робота.
МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ: поточне оцінювання, модульний контроль (тест), підсумкова письмова робота, оцінка за навчальний проект.
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: навчально-методична література, опорні конспекти лекцій, інтерактивний комплекс навчального забезпечення дисципліни, комп’ютерний варіант лекцій, завдань, ілюстративний матеріал.
НДЗ:
Тему навчального проекту студент обирає згідно з програмою курсу, враховуючи особисті науково-літературні інтереси
Наприклад: Оригінальність міфологічних уявлень давніх римлян та відображення їх у творчості Вергілія.
Завдання:
опрацювання додаткової літератури;
збір матеріалів з обраної теми;
аналіз художніх текстів;
збирання ілюстративного матеріалу;
виконання творчого завдання;
оформлення індивідуального проекту.

ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ
Змістовий модуль І. Антична міфологія

Тема, зміст
Лекцій
СРС

Історичні процеси періоду Античності

2 год.


- поняття “античність”, періодизація античної літератури, географія, основні історичні події;



- міфологія, міфологічна історія, героїчний епос;



- найдавніші культури світу, зв’язок “заходу” і сходу, гуманізм та антропоцентризм античної культури



Література:
Гомер Іліада / пер. Бориса Тена, - К., 1978.
Бартонек А. Златообильные Микены. – М., 1991.
Блаватский В. Земледелие и античное общество.
Буасье Г. Археологические прогулки по Греции, М., 1991.
Буасье Г. Археологические прогулки по Риму, М., 1998.
Антична культура /ілюстрації на к. диску/.

Тема, зміст
Лекцій
СРС

Міфологія як форма свідомості античного періоду і основний фактор творення культури
- поняття “міф” “міфологія”, “міфотворчість”, структура міфу.
- вплив міфології на формування грецької культури: література філософія, скульптура, архітектура.
- різновиди і цикли грецьких міфів, відображення міфології у творчості Гомера, Гесіода, Езопа.
- міф і грецька трагедія (Есхіл, Софокл, Евріпід)
- відмінність між міфологією Греції і Риму культ домашнього вогнища у давніх римлян і відображення його у латинській літературі (Сенека, Теренцій, Плавт, Вергілій).
4


Література:
Міфи давньої Греції / А Кун, К. – 1999.
Овідій Метаморфози; К. – 1996.
Вергілій Енеїда К., - 1986.
Боги. Древні італійські божества / Антична література. Хрестоматія. К, 2006.

Змістовий модуль ІІ. Література Давньої Греції

Тема, зміст
Лекцій
СРС

Етапи розвитку літератури Давньої Греції
- долітературний період – формування жанрів: Орфей, Гомер, Езоп;
- героїчний епос Гомера, дидактичний твір Гесіода роль міфології як основного джерела сюжетів;
- грецький театр – творчість Есхіла, Софокла, Евріпіда, Арістотель про грецьку трагедію
- розвиток лірики: Сапфо, Тіртей, Алкей, Анакреонт
- роль грецької культури у формуванні Європейського мистецтва
4


Література:
Підлісна Г.Н. Світ античної літератури, К., 1989.
Пащенко Н.І. Антична Література, К., 2005.
Миронова В.М. Антична література, К., 2005.
Михед Т.В., Якубіна Ю.В. Антична література, К.. 2006.
Ватікан. Античне мистецтво в музеях світу. Рим, - 2004.
Мегела І.М., Левко О.В. Давньогрецька класична лірика, К., 2006.

Змістовий модуль ІІІ. Література Риму

Тема, зміст
Лекцій
СРС

Формування латинської літератури, оригінальність культури Давнього Риму.
- вплив культури етрусків і греків на формування літератури Риму (Тіт Лівій “Історія від заснування Риму”, Плутарх “Порівняльні життєписи”)
- “золота доба” римської літератури: правління Августа, творчість Вергілія, Горація, Овідія
- “Енеїда” Вергілія як історичний епос; пророцтва і перетворення – міфологізм латинської культури
- римський театр: комедія і трагедія
- розвиток прози: Апулей “Золотий осел”
- значення римської літератури та її вплив на розвиток літератури Європи
4


Література:
Сергієнко М.Е. Жизнь Древнего Рима – М.: 1964.
Утченко С.Л. Цицерон и его время. – М., 1972.
Манклю Н.А. Приципат Августа - М., 1989.
Немировський А.И. Энтрусское зеркало – М., 1964.
Сенека Луций Аней О Гнева / Вестник древней истории – 1994 - № 2-3
Плутарх Порівняльні життєписи / Пер. Й Кобів, Цимбамяк – К., 1991.

Змістовий модуль IV. Антична риторика та літературознавство.

Тема, зміст
Лекцій
СРС

Теорія літератури та риторика
- формування літературознавства: Арістотель “Поетика”, Горацій “До Пізонів”.
- історія літератури та традиціоналізм: наслідування творчості Гомера, Езопа, Сапро, римський і грецький театр, формування лірики.
- поняття “риторика”, основні течії, творчість Цицерона.
- трактат Цицерона “Про Оратора”, його теоретична цінність, стиль, призначення риторики.
- риторика раннього християнства, трактати Юліана Флавія Клавдія.
2


Література:
Катон Марк Порций Фрагменты речей / пер. Трухиной – М., 1981.
Лисий Речи / Пер.Н. Нахова, М., 1991.
Демокрит Тексты / Пер. С.Я.Лурье, 1970.
Цицерон Марк Тулий Три трактата об ораторском исскустве / Пер. Ф.А.Петровского, М., 1993.

ЗМІСТ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема та план практичних занять
Кільк.
годин

1.
Міфологія античності та її роль у формуванні європейської культури:
формування цивілізацій Середземномор’я;
найдавніші міфи, що належать до мікенського періоду;
періодизація античної міфології;
космологічні та етіологічні міфи.
2

2.
Цикли міфів Стародавньої Греції:
троянський цикл міфів, його зв’язок із міфами про богів та поемою Гомера „Іліада”;
відображення світогляду греків у фіванському циклі міфів;
календарні міфи про Діоніса, Деметру та Персефону;
відмінність античної та східної міфології, зв’язок міфології Греції та Єгипту.
2

Модульний контроль – творча робота

3.
Література Давньої Греції. Героїчний епос (архаїчний період), жанр байки. Езоп:
Гомерівський період розвитку літератури; зв’язок із міфологією та фольклором;
постать Гомера, історичність його поем;
висвітлення подій троянської війни у поемі „Іліада”;
структура поеми, характеристика персонажів;
протистояння благородних героїв, роль богів у поемі;
значення фінальної сцени у розкритті конфлікту.
2

4.
Міфологізм аттичного епосу: поема Гомера „Одіссея”, „Теогонія” Гесіода:
відображення психології та життєвого устрою давніх греків у поемі Гомера „Одіссея”;
образ героя троянської війни Одіссея, причини його поневірянь, пригоди, доблесть, моральні цінності; гуманістичний пафос поеми;
роль Гомера та Гесіода у формуванні язичницької релігії греків;
відображення світоустрою у поемах „Одіссея” та „Теогонія”;
значення поем для світової культури.
2

5.
Дидактичний епос Гесіода „Труди і дні”:
образ автора, структура поеми, полемічний характер твору;
гіпотеза розвитку людства, зв’язок хтонічної і олімпійської міфологічних систем;
картини життя стародавніх греків, повчання, значення поеми для розвитку грецької культури і моралі.
2

6.
Класична література Греції:
після гомерівський період: кіклічні поеми, гомерівські гімни, пародійний епос;
розвиток лірики: елегійна лірика (постать Тіртея); ямбічна лірика (творчість Архілоха); мелос (Алкей, Сапфо, Анакреонт); хоровий мелос (Піндар).
2

7.
Аттичний період розвитку грецької літератури.
Розвиток грецького театру. Жанр трагедії в давньогрецькій літературі:
театральне мистецтво і культи Діоніса та Аполлона;
вічні образи грецької трагедії: Есхіл „Прометей закутий”;
зіткнення людини і долі: Софокл „Едіп-цар”;
творчість Еврипіда: трагедія „Медея”, психологізм змалювання характерів.
4

8.
Еволюція комедійного жанру у давньогрецькій літературі:
походження і структура комедії, перші комедіографи;
творчість Аристофана, комедії „Жаби”, „Хмари”;
комедія доби еллінізму: творчість Менандра (комедія „Третейський суд”);
значення грецької комедії у розвитку жанру.
2

Модульний контроль – аналіз художніх текстів

9.
Римська література:
періодизація римської літератури, особливості світогляду давніх римлян, формування нації і мови, вплив культури поневоленої Греції;
історичні легенди, міфотворчість;
розвиток літературних жанрів; творчість Плавта „Скарб”;
комедії Афра („Свекруха”).
2

10.
Огляд латинської літератури: творчість Лукреція, Цицерона:
розвиток лірики: Гай Валерій Катулл;
особливості трактату Лукреція „Про природу речей”.
2

11.
Література доби Октавіана Августа:
постать імператора, сприяння розвитку мистецтв;
гурток Мецената, залучення до творчості на славу Риму талановитих митців;
постать Вергілія в історії літератури: „Георгіки” та „Буколіки” пророцтво народження божественного хлопчика.
2

12.
Художня своєрідність поеми Вергілія „Енеїда”:
поема як історичний епос, її зміст і структура;
боги і герої у поемі, образ Енея, трактування подій троянської війни;
гекзаметр і особливості поетики твору;
характеристика розділів і образів поеми;
порівняння ідейного змісту античної поеми та „Енеїди” Котляревського.
2

13.
Поетична творчість Горація:
біографія поета;
основні жанри творчості Горація (еподи, сатири, оди, послання);
характеристика поетичних творів.
2

14.
Видатний поет античності Публій Овідій Назон:
оригінальність поетичного стилю і світогляду митця: „Любовні елегії”, „Наука кохання”, „Ліки від кохання”;
„Метаморфози” – синтез античного світорозуміння греків і римлян, одухотвореність природи, моральні цінності, психологізм;
„Скорботні елегії” – еволюція творчого методу, трагедія розлуки з Батьківщиною, характеристика далеких від Риму країн;
значення поетичної спадщини Овідія, образ поета у літературних творах ХХ ст.
2

15.
Римська література пізньої імперії. Творчість Луція Аннея Сенеки:
постать Сенеки та морально-естетичні погляди, близькість до раннього християнства;
трагедії Сенеки „Федра”, „Медея”;
переосмислення традиційних поглядів у трагедії „Федра”;
система колізій, конфлікт твору;
образ Федри – закономірність трагічної розв’язки;
творчість Арбітра, Лукана, Флакка – сучасників Сенеки.
2

16.
Жанр байки в античній літературі:
Езоп – легендарний байкар Давньої Греції, його найвідоміші твори;
Осмислення езопових байок у творчості Бабрія;
Творча спадщина Федра – вершина байкарської майстерності, поетичність;
античні байки у європейських літературах.
2

17.
Розквіт римської літератури у період правління династій Флавіїв і Антоніїв, творчість Апулея:
творча спадщина Марціала і Ювенала, характеристика епіграм і сатир;
вершина художньої прози античності роман Апулея „Метаморфози”, вплив єгипетської міфології, культ Із іди;
структура роману, вставні елементи, гумор і сатира у творі;
філософський зміст уривку „Амур і Психея”.
2

18.
Антична риторика та літературознавство:
поняття „риторика”, основні течії красномовства Стародавньої Греції;
жанри промов, творчість Демосфена, мистецтво Лісія, Сократа;
взаємозв’язок риторики і філософії Греції: Геракліт, Демокріт, софісти, Сократ, Платон, Арістотель;
„Поетика” Аристотеля;
ораторське мистецтво Риму, термінологія, творчість Цицерона;
трактати Цицерона „Про оратора”, „Оратор”, „Брут”, вимоги до оратора, естетична насолода, вільний і могутній стиль;
християнське ораторське мистецтво, проповідницька література.

2

Модульний контроль – творче завдання


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Модуль І. АНТИЧНА МІФОЛОГІЯ

Життєдайною основою античної культури була міфологія. На зорі цивілізації міфологія була формою мислення світосприйняття і тлумачення світу. У міфі поєднувалась розповідь і сакральне дійство обрядово-ритуального характеру, яке мало магічну силу. Художнього значення міф набув пізніше. Міфи створювалися в умовах общинно-родового ладу, що ґрунтувався на родових сімейних зв’язках, тому природа і навколишній світ уявлявся своєрідним угрупованням живих розумних істот.
Міф – це форма суспільної свідомості, первісна форма духовної культури людства, яка виникла на ґрунті народної фантазії, а потім набула нових властивостей і стала основою релігійних культів, філософських учень, літературних творів і шедеврів образотворчого мистецтва.
Приблизно у V ст. до н.е. з появою перших збирачів та оповідачів міфів зародилася наука міфологія – окрема галузь знань, що вивчає та класифікує міфи різних народів світу, всебічно аналізує міф як універсальне синтетичне явище. У розвитку античної міфології існує два періоди: архаїчний та класичний (хтонічний та олімпійський).
Дисгармонія та хаос – це головні риси архаїчної міфології. В історії людства цей період припадає на панування матріархату. У класичній міфології магічна сила божества сконцентрувалася в окремих антропоморфних істотах, що були наділені довершеною красою та безсмертям. Поступово сформувався функціональний розподіл сфер впливу між богами, у світі панували олімпійський лад і гармонія. У класичній міфології вперше з’явилися герої – нащадки богів і людей. Саме вони продовжили боротьбу з хтонічними чудовиськами, яку розпочав Зевс.
Римська міфологія не була такою художньо-поетичною, як грецька, але давній римлянин відчував повну залежність від богів, серед яких існував чіткий функціональний розподіл сфер впливу: від охоронця першого крику немовляти до провідника у царство мертвих.
Прагматична римська міфологія охоче запозичувала чужих богів від грецького Аполлона до єгипетської богині Із іди, боги Юпітер, Юнона, Мінерва – етруського походження. Римляни створили спільний греко-римський пантеон богів і надали йому державного статусу. З епохи Августа імператор прирівнювався до бога і йому ставили вівтарі.
Міфологія народів світу розвивалася у тісному взаємозв’язку. Основою середземноморської цивілізації є критська та мікенські культури. Більшість подій міфологічної історії Греції належать до мікенського періоду. Греки відрізнялися віротерпимістю і з великою пошаною ставилися до чужих богів. Так відчутні взаємовпливи між єгипетською, ірано-вавілонською, грецькою, римською міфологією і культурою.
Проте існує істотна відмінність між античною культурою та цивілізаціями Сходу. Антична культура базувалася на антропоцентричних уявленнях, особистісному типу творчості, на прагненні гармонії, краси і справедливості. Культура і міфологія Сходу була переважно геоцентричною, творчість узагальнюючого типу (образи брехні, лінощів), суспільний устрій – переважно тиранія. Отже, міфологія і культура античності – основа європейської культури і мистецтва, невичерпне джерело мудрості, краси і натхнення для митців різних епох і народів.
Практичні заняття 1; 2.
Модульний контроль: творча робота
Антична міфологія як джерело тем, мотивів сюжетів для української і зарубіжної літератур ХVІІІ-ХІХ ст. (на матеріалі художніх творів).
Завдання: робота має практичний характер, студент повинен виявити знання міфології, вміння узагальнювати матеріал, продемонструвати навички аналізу художнього тексту.

Модуль ІІ. ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

Перші літературні пам’ятки давньогрецькою мовою датуються УІІІ ст. до н.е. Література, скульптура і архітектура Стародавньої Греції втілювали ідеал незламної, величної, прекрасної людини. Еллада – це кипіння розуму, пошук міри, сенсу та гармонії буття, перша спроба „олюднення” світу, погляд на людину як на „міру всіх речей”. Мистецтво Еллади піднесло людину на вищий щабель досконалості, відобразило гармонію співдружності філософії та літератури, закарбувалось у пам’яті людства шедеврами, що їх створили великі греки Гомер, Есхіл, Еврипід, Перикл, Арістотель, Платон.
Антична література зображувала в основному зовнішній-матеріальний і тілесний світ. Пластика античного митця наївна, але надзвичайна ясність і сувора гармонія образів. У цьому полягає особливість античної літератури. У літературному процесі античності помітні початки літературних напрямків: міфологічного реалізму і міфологічного символізму, що ґрунтуються на різних елементах структури античного міфу. Арістотель у процесі „Поетика” прослідковує не лише структурні елементи трагедії, але й класифікує давніх авторів за художніми стилями в залежності від способу зображення людини. Грецька антична література відкриває історію європейської літератури. Перші пам’ятки – епічні поеми „Іліада” та „Одіссея”, які належать легендарному співцеві Гомеру. Зміст і образи поем – яскраве свідчення високого рівня догомерівської народної творчості. Збереглися імена творців і легендарних виконавців пісень серед яких найвідоміший Орфей. Як вважають, він був на 10 поколінь старшим від Гомера, засновником найдавнішого жанру – героїчного епосу. Антична традиція змальовує його мандрівним співцем, одним із аедів. Гомер мав авторитет як неперевершений поет і „учитель Греції”.
З падінням авторитету міфології виникає необхідність пошуків нових засобів впливу на людину, утвердження норм моралі. Ще у УІІІ-УІІ ст. до н.е. зароджується дидактичний епос. Гесіод у поемі „Труди і дні” обґрунтовує необхідність наполегливої праці, відстоює засади справедливості, правди, пошани до богів.
У УІІ ст. до н.е. виникає лірика, зростає увага до особистості, її внутрішнього світу, виникає синтез мистецтв: музики, поезії, танцю (Тіртей, Архілох, Алкей, Сапфо, Анакреонт, Піндар).
У глибині віків криється коріння драматичного мистецтва. В обрядових діях вже існували елементи драматичного дійства. На основі діонісійського культу зароджується традиція самостійної театрально-видовищної вистави. У класичний період драматургія набула значного розвитку. Великими трагіками були Есхіл, Софокл, Еврипід, а у І Уст до н.е. – комедіограф Аристофан.
У найдавніші часи розвивається проза. Як найдавніший прозовий жанр існує байка, творцем якої був Езоп (УІ ст. до н.е.). Близько 200 р. н.е. з’являється перший любовно-буколічний роман Лонга „Дафніс і Хлоя”, насичений драматизмом, досконалістю і вишуканістю відчуттів.
Література Давньої Греції справила вплив на значну територію під час завоювань Олександра Македонського, стала основою культури Риму, після підкорення перемогла завойовників. До сюжетів грецьких авторів звертаються митці черпаючи художнє натхнення.
Практичні заняття 3-8.
Модульний контроль: виконати тестову роботу.
Творче завдання: Здійснити літературознавчий аналіз одного з драматичних творів, використовуючи працю Арістотеля „Поетика” як методологічну основу.

Модуль ІІІ. ЛІТЕРАТУРА РИМУ

Заснована у ІІІ ст. до н.е. римська література проходить такі ж етапи розвитку, як і грецька, але значно інтенсивніше. Найвищого розвитку вона досягла в період ранньої римської імперії – Принципату. Октавіан Август підтримував могутність держави не лише силою, але й за допомогою різних засобів пропаганди своїх ідей, увічнення слави Риму в мистецтві. Близький до Августа Гай Цільній Меценат згуртував навколо себе талановитих поетів, підтримував їх матеріально, створюючи умови для творчості. До гуртка Мецената належали найвидатніші поети – Вергілій, Горацій, Тібулл, Проперцій, підтримував стосунки з гуртком матеріально незалежний Овідій.
„Золотий вік” римської поезії засвідчує творчість Вергілія, Горація та Овідія. Автор „Епод” (двовірш), „Сатир”, „Од”, „Послань” Горацій був одним із перших, хто теоретично осмислив творчий досвід античної літератури і виклав свої думки у трактаті „Послання до Пізонів” („Наука поезії”). У ХУІІ-ХУІІІ ст. у період становлення класицизму в європейській літературі, трактат став основою поетики класицизму. Найбільшою популярністю користується тридцята ода Горація „До Мельпомени”.
Визначним явищем римської літератури була поезія Овідія. Його вірші, дидактичні поеми збагатили римську літературу на рубежі епох. Особливе значення мала поема „Метаморфози” („Перетворення”), яка продемонструвала символічне мислення автора, його світобачення, нове розуміння античних міфів. Це один із найбільших творів, що складається з 15 книг і являє собою „безперервну пісню” від створення світу і до часів Овідія (останній сюжет перетворення Цезаря на зірку), утворюючи широке міфологічне полотно.
Вергілій був найвидатнішим римським поетом. Світогляд його формувався під впливом філософії Епікура в римському її трактуванні. Перші твори написані в жанрі пасторальної поезії („Буколіки”). „Еклоги” Вергілія на відміну від ідилій грецького поета Феокріта, якого наслідував Вергілій, відображають почуття незадоволеного життям городянина, що милується сільською екзотикою – змученої життям людини, що шукає простоти і спокою. Великий успіх має „Четверта еклога”, у якій йдеться про оновлення світу після народження хлопчика від чистої богині. Цей вірш сприймається як пророцтво про народження Христа.
Останній твір Вергілія „Енеїда”, побудований на основі міфів про троянців – засновників Риму, набув значення національного римського епосу.
У ІІ ст. н.е. з’являється роман в одинадцяти книгах римського письменника Апулея „Метаморфози” („Золотий осел”). Це один із найкращих романів античності. Він написаний вишуканою мовою (з майстерно дібраними архаїзмами, які створюють добре продуманий комічний ефект, з численними розмовними елементами) в стилі „Мілетських оповідань” Арістида. Твір має широке коло джерел, зокрема, текст Лукіана („Луцій, або Осел”).
Жанрове розмаїття римської літератури вражає: філософська, елегійна поезія, монументальні поеми, оди, сатири, послання, історіографічні твори (Цезар, Светоній, Тіт Лівій).
Практичні заняття 9-17.
Модульний контроль. Виконати тестові завдання.
Творча робота: Здійснити аналіз та текстуальне порівняння поем Вергілія „Енеїда” та І.Котляревського „Енеїда”. Написати ґрунтовні висновки.
Студенти повинні продемонструвати знання найвідомішого в українській літературі античного тексту.

Модуль ІV. АНТИЧНА РИТОРИКА ТА ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО

Історія риторики сягає середини І тис. до н.е. Зародившись у Давній демократичній Греції з суспільної потреби переконувати слухачів живим словом, вона швидко виробила свої технології, категорії й закони, стала наукою моральною і патріотичною, перетворилася на мистецтво слова. Захоплюючи елітні прошарки суспільства, риторика поширилася у просторі й часі на всю Європу. Джерелом риторики є міфологія. У грецькій міфології риторику уособлювала прекрасноголоса муза Каліопа, донька Зевса і Мнемосіни. Від імені Мнемосіни в риториці походить назва розділу, в якому розробляються засоби запам’ятовування тексту – мнемоніка. Каліопа була покровителькою духовної культури – риторики чарівного слова, співу, поезії, науки, яка вчила співати Ахілла, одним із її синів був Орфей, який словесними і музичними чарами впливав на людей, богів, природу.
Божественним голосом чарування наділені міфічні сирени, що заманювали мореплавців, бог глузування Мом злісно лихословив про богів і людей, богиня чуток Осса наділена божественним голосом, богиня Геката допомагала людям у громадських справах захищати себе словом.
У Греції покровительками красномовства були три богині: Пейто (переконання) і дві Еріди (одна – гармонії, компромісу, друга – суперечок, конфліктів). Згодом еристикою стали називати види словесних спорів.
У римській культурі риторика зображалась в образі величної жінки – богині мистецтв, що сиділа на троні у пишному вбранні, на якому виткані мовні фігури; з уст її росла лілея – символ краси, а в руках тримала меч – грізну зброю. Своїх покровителів риторика має і в інших міфологіях світу: єгипетській (Тот), японській (Бенсай-тен), індійській (богиня Вач).
Розвиток риторики у Давній Греції пов’язаний з епохою софістики, представники якої вважали, що об’єктивної істини немає, а є лише суб’єктивне судження про істинність.
Розробкою риторики займалися філософські школи софістів: діалектики, елати, піфагорійці. Для поширення риторики мало значення те, що до УІІ-У ст. до н.е. панував культ живого, а не писаного слова, цінувалося живе звертання до колективу. Виникає жанр ембатеріїв (пісень воїнів), майстром якого був Тіртей (з яким пов’язані легенди про силу промови). Першим з великих ораторів Афін був Перикл, який завдяки своєму хисту красномовства керував містом 40 років. Його промови відзначалися логікою і впевненістю у правоті.
Видатним грецьким оратором був Горгій (483-375 р. до н.е.). Зразком красномовства стали твори „Похвала Олені” та „Виправдання Паламеда”. Горгій створив Олені, винуватиці троянської війни, захисну промову: „Олену вільною від безчестя повинні визнати” Учень Горгія Теократ відкрив в Афінах школу красномовства. У класичній давньогрецькій риториці Демосфен (384-322 р. до н.е.) став вершинною постаттю, її символом, політичний пафос якого був спрямований проти тиранії і на захист демократії.
Давньоримська риторика мала пряме практичне значення і йшла від простоти і практичності до краси і пишності: „Тримайся суті справи – слова знайдуться” (Катон Старший). Прикметною ознакою римської риторики є її афористичність та сумлінно зібрані і згруповані факти. До Цицерона були поширені два типи промов: аттичний (стислий) і азіатський (пишний). Цицерон створив власний ораторський стиль, який навіки став взірцем красномовства, свої думки щодо ораторського мистецтва він виклав у трактаті „Оратор”.
Практичне заняття 18.

МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ.
ТВОРЧА РОБОТА: створити промову в одному з ораторських жанрів (судова промова, дорадча, урочиста) на одну з літературних тем:
Засудити чи виправдати троянську війну.
Засудити чи виправдати Медею, Ясона, Едіпа.
Звеличити постать одного з античних письменників.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 1.
Міфологія античності та її роль у формуванні європейської культури:
формування цивілізацій Середземномор’я;
найдавніші міфи, що належать до мікенського періоду;
періодизація античної міфології;
космологічні та етіологічні міфи.
Завдання:
З’ясувати значення понять: античність, міф, міфологія.
Дослідити історичні процеси утворення держав-полісів на Середземномор’ї.
Дослідити структуру міфів про утворення світу, походження богів, людей, явищ природи.
Творче завдання: роль античних міфів у літературі Західної Європи ХУІІІ-ХІХ ст.
Література:
Тронський І.М. Історія античної літератури. Переклад з 2-го російського видання. – К.: Рад.шк., 1954 – с. 581.
Підлісна Г.Н. Світ античної літератури. – К.: Наукова думка, 1989. – с. 168.
Лосев А.Ф.Сонкина Г.А. та др. Античная литература. Уч. Для пед.инст. – М., 1963. –375 с.
Радциг С.И. история древнегреческой культури. – М., 1969. – 527 с.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 2.
Цикли міфів Стародавньої Греції:
троянський цикл міфів, його зв’язок із міфами про богів та поемою Гомера „Іліада”;
відображення світогляду греків у фіванському циклі міфів;
календарні міфи про Діоніса, Деметру та Персефону;
відмінність античної та східної міфології, зв’язок міфології Греції та Єгипту.
Завдання:
Прочитати троянський, фіванський цикли міфів, визначити героїв, їх спільні та відмінні риси.
Дослідити міфи про Діоніса, Аполлона, визначити як давні греки ставилися до мистецтва.
Законспектувати працю Ф.Ніцше „Зародження трагедії із духу музики” Що таке діонісійське і Аполлонівське начало у мистецтві.
Література:
Лосев А.Ф. Античная литература. Изд. 4-е. – М., 1986.
Кучинський Б.В. та ін. Зарубіжна література. Нав.пос. для студентів. – К.: Вища шк., 1987. – 296 с.
Мифи народов мира. Єнциклопедия. – Т. 1-11. – М., 1992.
Мифологический словарь. – М., 1992.
Словник античної міфології. Укоадачі: Пономарів О.Д., Козовик. – К.: Наукова думка, 1989.
Лесин В.М. Літературознавчі терміни. Довідник учнів. К., 1985.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 3.
Література Давньої Греції. Героїчний епос (архаїчний період), жанр байки. Езоп:
Гомерівський період розвитку літератури; зв’язок із міфологією та фольклором;
постать Гомера, історичність його поем;
висвітлення подій троянської війни у поемі „Іліада”;
структура поеми, характеристика персонажів;
протистояння благородних героїв, роль богів у поемі;
значення фінальної сцени у розкритті конфлікту.

Завдання:
Визначити, які твори з античної літератури вивчаються в школі.
Проаналізувати байки Езопа „Вовк і ягня”, „Мурашка і цикада”, „Крук і лисиця”, „Хліборобові діти”. Алегоричний повчальний зміст байки.
Вивчити напам’ять уривок із поеми Гомера „Іліада”, створити словесний опис (чи малюнок) уривку „Щит Ахілла”.
Драматизм прощання Гектора з Андромахою.
Література:
Гомер. Іліада. Одіссея. (Пер. Б.Тена/ будь-яке видання).
Гесіод. Труди і дні. В кн.: Франко І.Я. Зібрані твори у 50 т.
Арістотель. Поетика про мистецтво (гр). В кн.: Арістотель и античная литература. / пер. А.Гаспарова. М.: 1977.
Платон. Держава. Бенкет (гр).

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 4.
Міфологізм аттичного епосу: поема Гомера „Одіссея”, „Теогонія” Гесіода:
відображення психології та життєвого устрою давніх греків у поемі Гомера „Одіссея”;
образ героя троянської війни Одіссея, причини його поневірянь, пригоди, доблесть, моральні цінності; гуманістичний пафос поеми;
роль Гомера та Гесіода у формуванні язичницької релігії греків;
відображення світоустрою у поемах „Одіссея” та „Теогонія”;
значення поем для світової культури.
Завдання:
Описати шлях Одіссея і його пригоди.
Охарактеризувати образ героя.
Визначити, якими епітетами Гесіод характеризує богів.
Доведіть, що у світі Гомера і Гесіода панує гармонія.
Література:
Гомер. Іліада. Одіссея. (Пер. Б.Тена/будь-яке видання).
Гесіод. Труди і дні. В кн.: Франко І.Я. Зібрані твори у 50 т.
Есхіл. Прометей закутий. Трилогія Орестея. В кн.: Давньогрецька трагедія. К.: 1981.
Софокл. Антігона, Едіп-цар. В кн.: Давньогрецька трагедія. К.: 1981.
Еврипід. Медея, Іпполіт. В кн.: Давньогрецька трагедія. К.: 1981.
Арістофан. Лісістрата, Мир, Жаби, Оси, Хмари, Птахи, Вершники. В кн.: Арістофан. Комедії. К.: 1985.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 5.
Дидактичний епос Гесіода „Труди і дні”:
образ автора, структура поеми, полемічний характер твору;
гіпотеза розвитку людства, зв’язок хтонічної і олімпійської міфологічних систем;
картини життя стародавніх греків, повчання, значення поеми для розвитку грецької культури і моралі.
Завдання:
Вивчити уривок з поеми „П’ять поколінь”.
Авторське начало у поемі, змалюйте образ Гесіода.
Доведіть, що поема „Труди і дні” – перший виклад законів життя і моралі в античній літературі.
Література:
Гомер. Іліада. Одіссея. (Пер. Б.Тена/будь-яке видання).
Гесіод. Труди і дні. В кн.: Франко І.Я. Зібрані твори у 50 т.
Арістотель. Поетика про мистецтво (гр). В кн.: Арістотель и античная литература. / пер. А.Гаспарова. М.: 1977.
Платон. Держава. Бенкет (гр).

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 6.
Класична література Греції:
після гомерівський період: кіклічні поеми, гомерівські гімни, пародійний епос;
розвиток лірики: елегійна лірика (постать Тіртея); ямбічна лірика (творчість Архілоха); мелос (Алкей, Сапфо, Анакреонт); хоровий мелос (Піндар).
Завдання:
Переосмислення тем поем Гомера у гомерівських гімнах, образ Єлени як винуватиці троянської війни.
Прослідкувати еволюцію ліричних жанрів у грецькій поезії, різновиди лірики.
Постать Тіртея як автора декламаційної лірики, аналіз поезій, образ молодого воїна. „Поради юнакам” – напам’ять.
Сапфо – „дев’ята муза”, школа мистецтв Сапфо. Еротизм і цнотливість ліричної героїні. „До Афродіти” – напам’ять.
Анакреонт „Дай мені Гомера ліру” – напам’ять.
Урочиста поезія Піндара.
Література:
Сапфо. До богів подібний мені здається (або інший за вибором студента). – В кн.: Золоте руно. К.: 1985.
Алкей. За вибором студента. В кн.: Золоте руно. К.: 1985.
Анакреонт. Золотоволосий Ерот (або інший) / пер. А.Содомори.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 7-8.
Античний період розвитку грецької літератури.
Розвиток грецького театру. Жанр трагедії в давньогрецькій літературі:
театральне мистецтво і культи Діоніса та Аполлона;
вічні образи грецької трагедії: Есхіл „Прометей закутий”;
зіткнення людини і долі: Софокл „Едіп-цар”;
творчість Еврипіда: трагедія „Медея”, психологізм змалювання характерів.
Завдання:
Культ Діоніса – вихідна умова зародження Давньогрецького театру. Розповісти про діонісії, перші вистави, устрій театру, дух змагання під час вистав.
Постать Есхіла у світовій літературі. Проаналізуйте групування персонажів у трагедії „Прометей закутий” Значення трилогії, як герой визначає свої заслуги перед Зевсом і людьми. Постать тирана, актуальність її змалювання.
Софокл зображував людей такими, якими вони повинні бути – доведітьдумку Аристотеля на матеріалі п’єси „Едіп – цар” та „Антігона”.
Еврипід – трагік-реаліст. Правдивість почуттів зображених у трагедії „Медея”. Монолог Медеї – напам’ять.
Література:
Есхіл. Прометей закутий. Трилогія Орестея. В кн.: Давньогрецька трагедія. К.: 1981.
Бабрій. Байки.
Асмус В.Ф. Античная философия. Учеб.пособие. Изд. 2-е, доп. – М.: Высшая школа, 1976.
Преображенский П.Ф. В мире идей и образов. – М., 1965.
Моликин Н.А. История древнего Рима. – М., 1965.
Давньогрецька трагедія. Збірник / Пер. Б.Тен. – К.: Дніпро, 1981.
Золоте руно: З античної поезії. / Упор. О.Білецький/ К.: Дніпро, 1984.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 9.
Еволюція комедійного жанру у давньогрецькій літературі:
походження і структура комедії, перші комедіографи;
творчість Аристофана, комедії „Жаби”, „Хмари”;
комедія доби еллінізму: творчість Менандра (комедія „Третейський суд”;
значення грецької комедії у розвитку жанру.
Завдання:
Еволюція античного театру: від трагедії до сатирівської драми і комедії. Зародження комедії – демократичний характер жанру.
Аристофан – батько комедії. Гострота, соціальна спрямованість його комедій. Критика софістів у комедії „Хмари”.
Проаналізуйте характер конфлікту комедії Менандра „Третейський суд”. У чому різниця змалювання комічного у Аристофана й Менандра?
Література:
Арістофан. Лісістрата, Мир, Жаби, Оси, Хмари, Птахи, Вершники. В кн.: Арістофан. Комедії. К.: 1985.
Менандр. Третейський суд, Відлюдник. В кн.: Менандр. Комедії. Фрагменти / изд.подготовил В.Н.Ярхо. М., 1982.
Бабрій. Байки.
Лонг. Пастуша повість про Дафніса і Хлою або Дафніс і Хлоя. В кн.: Лонг, Петроній, Апулей. М., 1969.

Модульний контроль – творча робота, навчальний проект.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 10.
Римська література:
періодизація римської літератури, особливості світогляду давніх римлян, формування нації і мови, вплив культури поневоленої Греції;
історичні легенди, міфотворчість;
розвиток літературних жанрів; творчість Плавта „Скарб”;
комедії Афра („Свекруха”).
Завдання:
Міфи й легенди Риму, етруське царство, „Історія...” Тіта Лівія, „Життя ХІІ Цезарів” Светонія – складіть оповідь.
Аналіз образів комедії „Скарб”, прийоми комічного, картина життя Риму.
Аналіз комедії „Свекруха” – своєрідність розуміння комедії у латинській традиції.
Література:
Мифи народов мира. Єнциклопедия. – Т. 1-11. – М., 1992.
Мифологический словарь. – М., 1992.
Словник античної міфології. Укоадачі: Пономарів О.Д., Козовик. – К.: Наукова думка, 1989.
Лесин В.М. Літературознавчі терміни. Довідник учнів. К., 1985.


ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 11.
Огляд латинської літератури: творчість Лукреція, Цицерона:
розвиток лірики: Гай Валерій Катулл;
особливості трактату Лукреція „Про природу речей”.
Завдання:
Аналіз поезій Катулла, тематика його творів.
Образ автора у творах.
Образ прекрасної жінки, вплив Сапфо та творчість автора.
Обговорення трактату Лукреція.
Література:
Катулл. Поет про себе або До Ціцерона. / пер. М.Зерова. Твори в 2-х томах. К.: Дніпро, 1990. Т.1: Поезії. Переклади / Упоряд. Г.К.Когур, Д.В.Павличко. – с. 192 або с. 195.
Горацій. До Мельпомени („Мій пам’ятник стоїть...”) або До Мельпомени („На кого, музо, погляд твій...”) / Пер. М.Зерова. Твори в 2-х томах. К.: Дніпро, 1990. – Т.1: Поезії. Переклади с. 297 або 298.
Тронський І.М. Історія античної літератури. Переклад з 2-го російського видання. – К.: Рад.шк., 1954 – с. 581.
Підлісна Г.Н. Світ античної літератури. – К.: Наукова думка, 1989. –168 с.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 12.
Література доби Октавіана Августа:
постать імператора, сприяння розвитку мистецтв;
гурток Мецената, залучення до творчості на славу Риму талановитих митців;
постать Вергілія в історії літератури: „Георгіки” та „Буколіки” пророцтво народження божественного хлопчика.
Завдання:
Підготувати розповідь про правління Августа.
Аналіз творів Вергілія: образність, поетика.
Аналіз четвертої еклоги (напам’ять).
Література:
Вергілій. Енеїда, Георгіки, Буколіки / пер. С.Шервинского и С.Ошерова. М., 1971.
Горацій. Послання до Пізонів. Наука поезій.
Овідій. Метаморфози / пер. А.Содомори. К.:, 1985.
Сенека. Медея, Едіп. В кн.: Сенека. Трагедії. М., 1983.
Федр. Байки. – К., 1983.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 13.
Художня своєрідність поеми Вергілія „Енеїда”:
поема як історичний епос, її зміст і структура;
боги і герої у поемі, образ Енея, трактування подій троянської війни;
гекзаметр і особливості поетики твору;
характеристика розділів і образів поеми;
порівняння ідейного змісту античної поеми та „Енеїди” Котляревського.
Завдання:
Здійснити порівняльний аналіз уривків з поем Гомера і Вергілія.
Картина світобудови за поемою.
Образ Енея – цитатна характеристика.
Література:
Тронський І.М. Історія античної літератури. Переклад з 2-го російського видання. – К.: Рад.шк., 1954 – с. 581.
Підлісна Г.Н. Світ античної літератури. – К.: Наукова думка, 1989. – с. 168.
Лосев А.Ф.Сонкина Г.А. та др. Античная литература. Уч. Для пед.инст. – М., 1963. – с. 375.
Радциг С.И. история древнегреческой культури. – М., 1969. – 527 с.
Чистякова Н.А. Вулих Н.В. История античной лмтератури. – М., 1986.
Лосев А.Ф. Античная литература. Изд. 4-е. – М., 1986.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 14.
Поетична творчість Горація:
біографія поета;
основні жанри творчості Горація (еподи, сатири, оди, послання);
характеристика поетичних творів.
Завдання:
Чому „Наука поезії” Горація стала основою літературознавства епохи класицизму? Запишіть поради, які дає Горацій.
До Мельпомени (напам’ять).
Аналіз поетичних текстів.
Література:
Горацій. До Мельпомени („Мій пам’ятник стоїть...”) або До Мельпомени („На кого, музо, погляд твій...”) / Пер. М.Зерова. Твори в 2-х томах. К.: Дніпро, 1990. – Т.1: Поезії. Переклади с. 297 або 298.
Тронський І.М. Історія античної літератури. Переклад з 2-го російського видання. – К.: Рад.шк., 1954 – с. 581.
Підлісна Г.Н. Світ античної літератури. – К.: Наукова думка, 1989. – с. 168.
Лосев А.Ф.Сонкина Г.А. та др. Античная литература. Уч. Для пед.инст. – М., 1963. – с. 375.
Радциг С.И. история древнегреческой культури. – М., 1969. – 527 с.


ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 15.
Видатний поет античності Публій Овідій Назон:
оригінальність поетичного стилю і світогляду митця: „Любовні елегії”, „Наука кохання”, „Ліки від кохання”;
„Метаморфози” – синтез античного світорозуміння греків і римлян, одухотвореність природи, моральні цінності, психологізм;
„Скорботні елегії” – еволюція творчого методу, трагедія розлуки з Батьківщиною, характеристика далеких від Риму країн;
значення поетичної спадщини Овідія, образ поета у літературних творах ХХ ст.
Завдання:
Напам’ять „Чотири покоління” – порівняння з Гесіодом („Труди і дні”).
Метаморфоза „Про Цезаря” – переповідати, аналіз.
„Фелемо і Бавкіда” – аналіз, моральні цінності, які стверджує автор.
Література:
Горацій. Послання до Пізонів. Наука поезій.
Овідій. Метаморфози / пер. А.Содомори. К.:, 1985.
Сенека. Медея, Едіп. В кн.: Сенека. Трагедії. М., 1983.
Федр. Байки. – К., 1983.
Апулей. Метаморфози або Золотий осел. / пер.М.А.Кузьмина и С.П.Мор. (изд.любое).

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 16.
Римська література пізньої імперії. Творчість Луція Аннея Сенеки:
постать Сенеки та морально-естетичні погляди, близькість до раннього християнства;
трагедії Сенеки „Федра”, „Медея”;
переосмислення традиційних поглядів у трагедії „Федра”;
система колізій, конфлікт твору;
образ Федри – закономірність трагічної розв’язки;
творчість Арбітра, Лукана, Фланка – сучасників Сенеки.
Завдання:
Характеристика Федри, порівняти з Медеєю („Еврипід „Медея”).
Образ Тесея у міфах та у трагедії; Катулл „Плач Аріадни” – скласти характеристику Тесея.
Вияв філософських позицій Сенеки у творі.
Література:
Сенека. Медея, Едіп. В кн.: Сенека. Трагедії. М., 1983.
Гай Юлій Цезар. Записки про гальську війну (р).
Арістотель. Поетика про мистецтво (гр). В кн.: Арістотель и античная литература. / пер. А.Гаспарова. М.: 1977.
Платон. Держава. Бенкет (гр).
Плутарх. Паралельні життєписи (гр) / В 3-х т. Т. 2-3. М.: 1963.
Марціал. Епіграми (гр).

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 17.
Жанр байки в античній літературі:
Езоп – легендарний байкар Давньої Греції, його найвідоміші твори;
Осмислення езопових байок у творчості Бабрія;
Творча спадщина Федра – вершина байкарської майстерності, поетичність;
античні байки у європейських літературах.
Завдання:
Підготувати повідомлення про біографію Езопа.
Розкрити зміст понять „байка”, „езопова мова”, „персоніфікація”.
Вивчити напам’ять байку (за вибором).
Роль богів у сюжетах Езопових байок.
Література:
Бабрій. Байки.
Федр. Байки. – К., 1983.
Бондар А. Греческая цивилизация. Т. 1-ІІІ. М.: 1992.
Кун М.А. Легенди та міфи давньої Греції. К.: 1993.
Головацька К. Міфи давньої Греції. – К.: Веселка, 1991.
Немировський О.Й. Книга для читання з історії Стародавнього Світу. Посібник. – К.: Рад.шк., 1990.
Гаспаров М.А. Античная литературная басня. – М., 1971.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 18.
Розквіт римської літератури у період правління династій Флавіїв і Антоніїв, творчість Апулея:
творча спадщина Марціала і Ювенала, характеристика епіграм і сатир;
вершина художньої прози античності роман Апулея „Метаморфози”, вплив єгипетської міфології, культ Із іди;
структура роману, вставні елементи, гумор і сатира у творі;
філософський зміст уривку „Амур і Психея”.
Завдання:
Композиція роману, вставні сюжетні елементи.
Образ Луція, еволюція.
Переказ казки „Амур і Психея”.
Література:
Марціал. Епіграми (гр).
Ювенал. Сатири
Петроній. Сатирикон
Лукіан. Сатири. – Избранное. М.: 1991.
Лукрецій. Про природу речей. В кн.: Франко І.Я. Збір тв. Т. ІХ.
Лосев А.Ф.Сонкина Г.А. та др. Античная литература. Уч. Для пед.инст. – М., 1963. – с. 375.
Радциг С.И. история древнегреческой культури. – М., 1969. – 527 с.
Чистякова Н.А. Вулих Н.В. История античной лмтератури. – М., 1986.
Лосев А.Ф. Античная литература. Изд. 4-е. – М., 1986.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 19.
Антична риторика та літературознавство:
поняття „риторика”, основні течії красномовства Стародавньої Греції;
жанри промов, творчість Демосфена, мистецтво Лісія, Сократа;
взаємозв’язок риторики і філософії Греції: Геракліт, Демокріт, софісти, Сократ, Платон, Арістотель;
„Поетика” Аристотеля;
ораторське мистецтво Риму, термінологія, творчість Цицерона;
трактати Цицерона „Про оратора”, „Оратор”, „Брут”, вимоги до оратора, естетична насолода, вільний і могутній стиль;
християнське ораторське мистецтво, проповідницька література.
Завдання:
Записати основні терміни риторики.
Тези трактату „Оратор” Цицерона.
Обговорення творчого завдання.
Література:
Марціал. Епіграми (гр).
Ювенал. Сатири
Петроній. Сатирикон
Лукіан. Сатири. – Избранное. М.: 1991.
Лукрецій. Про природу речей. В кн.: Франко І.Я. Збір тв. Т. ІХ.
Ціцерон. Три трактата об ораторском искусстве. М.: 1990.
Катулл. Поет про себе або До Ціцерона. / пер. М.Зерова. Твори в 2-х томах. К.: Дніпро, 1990. Т.1: Поезії. Переклади / Упоряд. Г.К.Когур, Д.В.Павличко. – с. 192 або с. 195.
Горацій. До Мельпомени („Мій пам’ятник стоїть...”) або До Мельпомени („На кого, музо, погляд твій...”) / Пер. М.Зерова. Твори в 2-х томах. К.: Дніпро, 1990. – Т.1: Поезії. Переклади с. 297 або 298.
Асмус В.Ф. Античная философия. Учеб.пособие. Изд. 2-е, доп. – М.: Высшая школа, 1976.
Преображенский П.Ф. В мире идей и образов. – М., 1965.

ШКІЛЬНА ПРОГРАМА З КУРСУ АНТИЧНА ЛІТЕРАТУРА
(Зарубіжна література. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 5-12 класи. – К., 2005. – С.16-18; С.40-46)

Вибір художніх текстів зумовлений як їх значимістю в історії античної, європейської і, безумовно, українських літератур, так і вимогами діючих програм із зарубіжної літератури для середньої школи.
6 клас
1. Міф про виникнення світу в різних народів. Причини появи схожих елементів у міфах різних народів. Взаємопов’язане та паралельне виникнення цих елементів. Поняття міф і його відмінність від казки.
2. Міф про Прометея, його самопожертва заради людей. Уславлення цивілізації в міфі. Причини популярності образу Прометея.
3. Міфи про Геракла. Причини надзвичайності популярності образу.
4. Езоп „Вовк і Ягня”, „Крук і лисиця”, „Мурашка і Цикада”, „Хліборобові діти”.
8 клас
1. Антична література – вихідна основа європейських літератур. Найвідоміші цикли міфів: троянський, фіванський, про аргонавтів.
2. Гомер „Іліада”: Заспів (пісня 1, вірші 1-10); „Щит Ахілла” (18; 478-608); „Двобій Ахілла й Гектора” (22; 139-411); „Пріам у Ахілла” (24; 469-670). Гуманістичний пафос „Іліади”, образи Ахіллі і Гектора. „Одіссея” : „Заспів” (1; 1-21); „Аед Демодок” (8; 486-520); Одісей і кіклоп Поліфем (9; 181-566); Одісей у кірки (10; 91-399). Звеличення людського розуму; засудження несправедливої сили (Поліфем), самовпевненості (Посейдон). Образ Одіссея – воїна, ватажка, сина, чоловіка, батька, мандрівника, патріота.
3. Тіртей „Добре вмирати тому”.
4. Архілох „Серце, серце”, „Хліб мій на списі замішаний”.
5. Сапфо „До богів подібний”, „Жереб мені...”
6. Анакреонт „Принеси води...”, „Золотоволосий Ерот”.
Види давньогрецької лірики (декламаційна: елегія і ямб; пісенна: сольна і хорова).
Есхіл „Прометей закутий” (епсодій 2, вірші 436-525).
Софокл „Антігона” (пісня хору „Багато в світі дивних див” (стасиль 1; вірші 332-384).
Театр у Давній Греції, виникнення трагедії і комедії.
Вергілій „Енеїда”: „Заспів” 91; 1-33), „Пророцтво” (6; 752-853); „Щит Енея” (8; 626-731).
Горацій „До Мельпомени”, „До Манлія Торквата”.
Овідій „Метаморфози” („Чотири покоління людей”), „Сумні елегії” („Зима на чужині” 13, 10)

ТЕМИ, ВИНЕСЕНІ НА САМОСТІЙНЕ ОПРАЦЮВАННЯ

п/п
Тема
Зміст роботи
Форма контролю


Егейська та мікенська культура. Античне суспільство. Значення Античності
реферат
перевірка письмових робіт


Відображення тем і сюжетів Античності в українській та зарубіжній літературі ХVІІІ – ХІХ ст.
творча робота
перевірка письмових робіт


Ф.Ніцше „Походження трагедії із духу музики”
тези
перевірка письмових робіт


Арістотель „Поетика”
тези
перевірка письмових робіт


Платон „Держава”
тези
перевірка письмових робіт


Тіт Лівій „Історія від заснування Риму”
схема-конспект
перевірка письмових робіт


Светоній „Життя ХІІ Цезарів”
загальна характеристика твору
усна відповідь


Плутарх „Порівняльні життєписи”
характеристика Олександр – Цезар
усна відповідь


Геродот „Історія ...”




Лонг „Дафніс і Хлоя”
Читання тексту, загальна характеристика твору
перевірка зошита,
усна відповідь


Теокріт „Чаклунка”
читання, аналіз твору
усна відповідь


Лукіан „Розмови богів”, „Розмови у царстві мертвих”
аналіз текстів
усна відповідь


Катул „Плач Аріадни”
аналіз тексту; образ Аріадни
усна відповідь


Овідій „Фасти”
аналіз тексту; образ Аріадни
усна відповідь


Арістотель „Риторика”
тези
усна відповідь


Цицерон „Оратор”
тези
усна відповідь


Розвиток раннього християнства в Римі: історія, мистецтво, література, риторика
реферат
перевірка письмових робіт


Самостійна робота студентів над текстами художніх творів
Змістовий модуль І. Антична міфологія
Автор, твір
Жанр
Самостійна робота над текстом

Про утворення світу
грецький міф
дослідження тексту, переказ

Похмуре царство Аїда
грецький міф
дослідження тексту, переказ

Олімп і олімпійські боги
грецький міф
дослідження тексту, переказ

Героїчні міфи: Прометей, Геракл, Тесей
грецький міф
характеристика героя

Троянський цикл
грецький міф
порівн. з текстами Гомера

Про аргонавтів
грецький міф
переказ, відображення в літературі

“Міфи стародавньої Греції” / пер. А.Куна
грецький міф
читання, аналіз конспект.

Юпітер
римський міф
читання, порівн., переказ

Янус
римський міф
читання, порівн., переказ

Веста
римський міф
читання, переказ

Пенати, лари, мани
римський міф
читання, переказ

Тіт Лівій
“Римська історія від заснування міста”
оповідь, історичний текст
читання, конспект, відобр. в худ. текстах

Змістовий модуль ІІ. Література Греції
Гомер “Іліада”
героїчна поема, епос
аналіз тексту, хар-ка персон. аналіз уривків твору

Гомер “Одіссея”
поема, епос
аналіз тексту, хар-ка персон.

Гесіод “Труди і дні”
дидактична поема, епос
аналіз тексту, композиція “П’ять поколінь”

Тіртей “Поради юнакам”
декламаційна лірика
аналіз, випис.цитат

Сапфо “До Афродіти” “До богів подібний”
сольна лірика
аналіз, мовно-поет. засоби, вивч.напам’ять

Алкей „До Сапфо”
сольна лірика
аналіз, поет.тексту

Анакреот “Дай мені Гомера ліру”
сольна лірика
аналіз, поет.тексту

Езоп “Байки”
Байка
аналіз, переказ

Есхіл “Прометей закутий”
Трагедія
засоби трагічного образ Прометея цит.уривків

Софокл “Едіп-цар”
Трагедія
образ Едіпа, порівн. з міфом

Евріпід “Медея”
Трагедія
композиція, образ Медеї образ Леона монолог Медеї напам’ять

Арістофан Хмари
Комедія
Філософськ. зміст, засоби комічного

Менандр “Відлюдник”
Комедія
ознаки новоантичної комедії, засоби комічного,

Лукіан “Розмови богів”
сатиричні діалоги
засоби сатири і гумору, соціальна

Лонг “Дафніс і Хлоя”
Повість
хар-ка персонажів, фабула твору, ідея

Змістовий модуль Ш. Література Риму
Автор, твір
Жанр
Самостійна робота над текстом

Тіт Макцій Плавт „Скарб”
комедія
композиція, засоби комічного образи скупого, старого нареченого, забраж. звичаїв римлян

Теренцій Афр „Свекруха”
комедія
родинно-побутові стосунки, образи персонажів засоби комічного

Гай Валерій
Катулл
”До Лесбії”
„Поет про себе”
лірична поезія
аналіз поет.тексту, традиції Сапро

Тублій Вергілій
Марон „Буколіки”
(4 еклога)
еклоги
пророцтво в творі, зображ.життя селян

Вергілій „Енеїда”
поема, історичний епос
композиція, кохання Дідони, образ Енея, щит Епея ідея поеми

Квінт Горацій Флакк „До Мельпомени” „До Пізонів”
лірика
вивч. напам’ять аналіз поет.тексту, цитати

Публій Овідій Назон „Метаморфози”
епічні поеми
дослідж.тексту, символи філософський зміст

Овідій „Скорботні елегії”: Зима на чужині
ліричні поезії
психологізм пейзаж ідея

Сенека „Федра”
трагедія
зображ.пристрасті, трагічний конфлікт натуралізм

Федр „Байки”
байка
аналіз, ідея переказ

Марціал „Епіграми”
епіграма
аналіз, цитати

Ювенал „Сатири” „Невигоди столичні”
поет.сатири
зображ. падіння моралі, картини життя Риму

Луцій Апулей „Метаморфози”
роман
композиція, ідея, містика і міфологія переказ вставної казки образ Луція


Змістовий модуль ІV. Антична риторика та літературознавство
Арістотель „Поетика”
конспект, висновок

Плутарх „Порівняльні життєписи”
характеристика тексту

Цицерон „Про оратора”
конспект, висновок

Лукрецій „Про природу речей”
аналіз тексту


ПОРАДИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ПО ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ:
Вивчити і коротко зафіксувати в зошиті зміст рекомендованих наукових праць, розділів, підручників, художнього твору.
Проаналізувати художній текст і зафіксувати у вигляді плану-конспекту композицію твору.
Підготувати характеристику і аналіз окремих сюжетних елементів твору.
Образна система твору, філософський зміст, зв’язок з міфологією.

РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ПРИСВОЮЮТЬСЯ СТУДЕНТАМ

За національною шкалою (залік)
За національною шкалою (екзамен)
За шкалою ECTS
Кількість балів

ЗАРАХОВАНО
ВІДМІННО
A
90–100


ДОБРЕ
B
80–89



C
70–79


ЗАДОВІЛЬНО
D
60–69



E
50–59

НЕ ЗАРАХОВАНО
НЕЗАДОВІЛЬНО
FX
25–49



F
1–24


ПІД ЧАС ВИСТАВЛЕННЯ ПІДСУМКОВОЇ ОЦІНКИ ЗА НАВЧАЛЬНУ ДИСЦИПЛІНУ ЗАЛІКОВИЙ КРЕДИТ (100% = 100 БАЛІВ) розподіляється для оцінювання в балах рівня, якості та обсягу знань, умінь та навичок студента відповідно до залікових модулів:
Відвідування лекцій – 5%.
Участь у практичному занятті (виступ) – 25%, передбачається, що максимально за виступ може бути 5 балів, тож студент може виступити не менше 5 разів.
Самостійна робота – 30%, зокрема максимальними є такі бали:
конспекти першоджерел – 10%;
виписки з літературознавчих джерел – 10%;
ведення словника літературознавчих термінів – 10%.
Творча робота – 15%, зокрема максимальними є такі бали:
аналіз ліричного твору – 5%;
аналіз прозового твору – 5%;
аналіз драматичного твору – 5%.
Підсумковий модульний контроль – 25%.

РЕЙТИНГОВИЙ РОЗПОДІЛ БАЛІВ

Навчальна дисципліна
Спецкурс «Літературно-естетичні теорії»

Модулі навчально-творчої діяльності (змістові модулі)
Форми навчально-творчої діяльності
Рейтингова оцінка за 100 бальною шкалою

Модуль І
Лекції, практичні заняття, консультації
5


Домашні завдання для засвоєння теоретичних і практичних питань, самостійна робота
5


Наукові публікації, участь у конференціях, олімпіадах, конкурсах, індивідуальний навчальний проект
10


Поточний, проміжний, підсумковий контроль у формі тестування та опитування
5

Модуль ІІ
Лекції, практичні заняття, консультації
5


Домашні завдання для засвоєння теоретичних і практичних питань, самостійна робота
5


Наукові публікації, участь у конференціях, олімпіадах, конкурсах, індивідуальний навчальний проект
10


Поточний, проміжний, підсумковий контроль у формі тестування та опитування
5

Модуль ІІІ
Лекції, практичні заняття, консультації
5


Домашні завдання для засвоєння теоретичних і практичних питань, самостійна робота
5


Наукові публікації, участь у конференціях, олімпіадах, конкурсах, індивідуальний навчальний проект
10


Поточний, проміжний, підсумковий контроль у формі тестування та опитування
5

Модуль ІV
Лекції, практичні заняття, консультації
5


Домашні завдання для засвоєння теоретичних і практичних питань, самостійна робота
5


Наукові публікації, участь у конференціях, олімпіадах, конкурсах, індивідуальний навчальний проект
10


Поточний, проміжний, підсумковий контроль у формі тестування та опитування
5

Разом – 100 балів


Згідно вимог Болонської системи щодо рейтингової оцінки НТД студента
самостійна, індивідуальна і наукова робота – 40%,
аудиторна – 40%
контроль – 20%.

РОЗРАХУНОК ІНДИВІДУАЛЬНОГО РЕЙТИНГУ
за заліковим модулем (Рм)
Рм = М0 + Ба.р. + Бс.р. + Бі т.д. +
· К1

М0 – вагова оцінка модуля в балах (50 б.)
Ба.р. – аудиторна робота
Бс р. – самостійна робота
Бі.т.д. – індивідуальна, творча робота
К1 – бальні коефіцієнти, які враховують організаційну складову навчальної діяльності (ведення конспекту, рівень творчої активності, термін складання модуля)
додатково – 1 б.

п/п
Прізвище, ініціали студента
Ваговий коефіцієнт модуля
Оцінка аудиторної роботи
Самостійна робота
Індивідуальна, наукова, творча робота
Оцінка рівня сформованості знань
Відвіду вання
Ведення конспекту
Рівень творчої активності
Термін складання модуля
Загальний рейтинг




На лекціях
На практичних заняттях



Лекцій
Практичних занять







Мо
Бар1
Бар2
Бср
Бінт
К1
К2
К3
К4
К5
К6






























































ТВОРИ ДЛЯ ТЕКСТУАЛЬНОГО ОБГОВОРЕННЯ

Автор, твір
Жанр

Про утворення світу
грецький міф

Похмуре царство Аїда
грецький міф

Олімп і олімпійські боги
грецький міф

Героїчні міфи: Прометей, Геракл, Тесей
грецький міф

Троянський цикл
грецький міф

Про аргонавтів
грецький міф

“Міфи стародавньої Греції” / пер. А.Куна
грецький міф

Юпітер
римський міф

Янус
римський міф

Веста
римський міф

Пенати, лари, мани
римський міф

Тіт Лівій
“Римська історія від заснування міста”
оповідь, історичний текст


Гомер “Іліада”
героїчна поема, епос

Гомер “Одисея”
поема, епос

Гесіод “Труди і дні”
дидактична поема, епос

Тіртей “Поради юнакам”
декламаційна лірика

Сапфо “До Афродіти” “До богів подібний”
сольна лірика

Алкей „До Сапфо”
сольна лірика

Анакреот “Дай мені Гомера ліру”
сольна лірика

Езоп “Байки”
Байка

Есхіл “Прометей закутий”
Трагедія

Софокл “Едіп-цар”
Трагедія

Евріпід “Медея”
Трагедія

Арістофан „Хмари”
Комедія

Менандр “Відлюдник”
Комедія

Лукіан “Розмови богів”
сатиричні діалоги

Лонг “Дафніс і Хлоя”
Повість


Автор, твір
Жанр

Тіт Макцій Плавт „Скарб”
комедія

Теренцій Афр „Свекруха”
комедія

Гай Валерій
Катулл
”До Лесбії”
„Поет про себе”
лірична поезія

Публій Вергілій
Марон „Буколіки”
(4 еклога)
еклоги

Вергілій „Енеїда”
поема, історичний епос

Квінт Горацій Флакк „До Мельпомени” „До Пізонів”
лірика

Публій Овідій Назон „Метаморфози”
епічні поеми

Овідій „Скорботні елегії”: Зима на чужині
ліричні поезії

Сенека „Федра”
трагедія

Федр „Байки”
байка

Марціал „Епіграми”
епіграма

Ювенал „Сатири” „Невигоди столичні”
поет.сатири

Луцій Апулей „Метаморфози”
роман



Арістотель „Поетика”

Плутарх „Порівняльні життєписи”

Цицерон „Про оратора”

Лукрецій „Про природу речей”

Платон „Держава”

Светоній „Життя ХІІ Цезарів”



РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ
Давня Греція
Гомер. Іліада. Одіссея. (Пер. Б.Тена/будь-яке видання).
Гесіод. Труди і дні. В кн.: Франко І.Я. Зібрані твори у 50 т.
Есхіл. Прометей закутий. Трилогія Орестея. В кн.: Давньогрецька трагедія. К.: 1981.
Софокл. Антігона, Едіп-цар. В кн.: Давньогрецька трагедія. К.: 1981.
Еврипід. Медея, Іпполіт. В кн.: Давньогрецька трагедія. К.: 1981.
Арістофан. Лісістрата, Мир, Жаби, Оси, Хмари, Птахи, Вершники. В кн.: Арістофан. Комедії. К.: 1985.
Менандр. Третейський суд, Відлюдник. В кн.: Менандр. Комедії. Фрагменти / изд.подготовил В.Н.Ярхо. М., 1982.
Бабрій. Байки.
Лонг. Пастуша повість про Дафніса і Хлою або Дафніс і Хлоя. В кн.: Лонг, Петроній, Апулей. М., 1969.
Давній Рим
Теренцій. Свекруха. Брати.
Плавт. Хвальковитий воїн, Скарб. В кн.: Плавт / изб.комедии. М., 1967.
Вергілій. Енеїда, Георгіки, Буколіки / пер. С.Шервинского и С.Ошерова. М., 1971.
Горацій. Послання до Пізонів. Наука поезій.
Овідій. Метаморфози / пер. А.Содомори. К.:, 1985.
Сенека. Медея, Едіп. В кн.: Сенека. Трагедії. М., 1983.
Федр. Байки. – К., 1983.
Апулей. Метаморфози або Золотий осел. / пер.М.А.Кузьмина и С.П.Мор. (изд.любое).
Геродот. Історія (гр). В кн.: Историки античности. В 2-х т. М.: 1990.
Фукідід. Історія (гр). В кн.: Историки античности. В 2-х т. М.: 1990.
Гай Юлій Цезар. Записки про гальську війну (р).
Арістотель. Поетика про мистецтво (гр). В кн.: Арістотель и античная литература. / пер. А.Гаспарова. М.: 1977.
Платон. Держава. Бенкет (гр).
Плутарх. Паралельні життєписи (гр) / В 3-х т. Т. 2-3. М.: 1963.
Марціал. Епіграми (гр).
Ювенал. Сатири
Петроній. Сатирикон
Лукіан. Сатири. – Избранное. М.: 1991.
Лукрецій. Про природу речей. В кн.: Франко І.Я. Збір тв. Т. ІХ.
Светоній. Жизнь ХІІ цезарей. М.: 1989.
Ціцерон. Три трактата об ораторском искусстве. М.: 1990.
Сапфо. До богів подібний мені здається (або інший за вибором студента). – В кн.: Золоте руно. К.: 1985.
Алкей. За вибором студента. В кн.: Золоте руно. К.: 1985.
Анакреонт. Золотоволосий Ерот (або інший) / пер. А.Содомори.
Катулл. Поет про себе або До Ціцерона. / пер. М.Зерова. Твори в 2-х томах. К.: Дніпро, 1990. Т.1: Поезії. Переклади / Упоряд. Г.К.Когур, Д.В.Павличко. – с. 192 або с. 195.
Горацій. До Мельпомени („Мій пам’ятник стоїть...”) або До Мельпомени („На кого, музо, погляд твій...”) / Пер. М.Зерова. Твори в 2-х томах. К.: Дніпро, 1990. – Т.1: Поезії. Переклади с. 297 або 298.

Навчальні посібники та підручники:
Тронський І.М. Історія античної літератури. Переклад з 2-го російського видання. – К.: Рад.шк., 1954 – с. 581.
Підлісна Г.Н. Світ античної літератури. – К.: Наукова думка, 1989. – с. 168.
Лосев А.Ф.Сонкина Г.А. та др. Античная литература. Уч. Для пед.инст. – М., 1963. – с. 375.
Радциг С.И. история древнегреческой культури. – М., 1969. – 527 с.
Чистякова Н.А. Вулих Н.В. История античной лмтератури. – М., 1986.
Лосев А.Ф. Античная литература. Изд. 4-е. – М., 1986.
Кучинський Б.В. та ін. Зарубіжна література. Нав.пос. для студентів. – К.: Вища шк., 1987. – 296 с.
Довідкова література:
Мифи народов мира. Єнциклопедия. – Т. 1-11. – М., 1992.
Мифологический словарь. – М., 1992.
Словник античної міфології. Укоадачі: Пономарів О.Д., Козовик. – К.: Наукова думка, 1989.
Лесин В.М. Літературознавчі терміни. Довідник учнів. К., 1985.
Додаткова література:
Бондар А. Греческая цивилизация. Т. 1-ІІІ. М.: 1992.
Кун М.А. Легенди та міфи давньої Греції. К.: 1993.
Головацька К. Міфи давньої Греції. – К.: Веселка, 1991.
Немировський О.Й. Книга для читання з історії Стародавнього Світу. Посібник. – К.: Рад.шк., 1990.
Гаспаров М.А. Античная литературная басня. – М., 1971.
Асмус В.Ф. Античная философия. Учеб.пособие. Изд. 2-е, доп. – М.: Высшая школа, 1976.
Преображенский П.Ф. В мире идей и образов. – М., 1965.
Моликин Н.А. История древнего Рима. – М., 1965.
Давньогрецька трагедія. Збірник / Пер. Б.Тен. – К.: Дніпро, 1981.
Золоте руно: З античної поезії. / Упор. О.Білецький/ К.: Дніпро, 1984.

ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ
Античний театр. Психологізм трагедії Евріпіда „Медея”.
Своєрідність епічної поеми Вергілія „Енеїда”.
Поняття „античність”, світ античної культури у творах митців ХVІІІ–ХІХ ст.
Суспільно-історичні умови розвитку Стародавнього Риму.
Виникнення трагедії. Трагедія як жанр драматургії. Проблематика і жанрові особливості трагедій Есхіла, Софокла, Евріпіда.
Античність у творчості Лесі Українки.
Відображення протиріч римського суспільства в поезії Горація.
Творчість Арістотеля. Вчення про трагедію.
Ода до Мельпомени – філософський зміст, переклади твору, читання напам’ять.
Римська література періоду розквіту республіки. Комедія. Художні особливості та новизна комедії Плавта „Скарб”.
Суспільно-історичні умови розвитку Стародавньої Греції.
Образ міфологічного Прометея у європейських літературах ХІХ ст.
Гомерівський епос троянської війни. Гомерівське питання.
Міфологічна концепція світової історії в поемі Гесіода „Труди і дні”.
Лірика Сапфо, аналіз поезії „До богів подібний...”, читання напам’ять.
Розквіт римської літератури. Світосприйняття ліричного героя Катулла. Інтерес поета до світу людських почуттів.
Теренцій – комедіограф освіченої частини римського суспільства. Комедія „Свекруха” – фабула твору.
Міф про створення світу – сакральна таємниця світобудови.
Періодизація давньогрецької літератури, основні жанрові форми і періодизація кожного періоду.
Література елліністичного періоду. Новоаттична побутова комедія. Творчість Менандра.
Овідій про чотири покоління людей.
Традиції езопової байки. Творчість Федра.
Пізньогрецький роман Лонга „Дафніс і Хлоя”, характеристика образів.
Міф про Пігмаліона і його відображення у „Метаморфозах” Овідія.
Трагедія в літературі Давнього Риму. Творчість Сенеки. Трагедія „Федра” – статичність образів, поетика і риторика мови.
Грецькі міфи в інтерпретації Овідія. Створення світу в „Метаморфозах”.
Анакреонт „Дай мені Гомера ліру” – читання напам’ять.
Розквіт римської поезії в добу Октавіана Августа. Гурток Мецената.
Морально-естетичний зміст комедії Арістофана „Хмари”.
Традиції поезії Сапфо у світовій літературі: Катулл, Овідій, Л.Українка, Л.Старицька-Черняхівська.
„Буколіки” Вергілія, їх соціальна значимість і основні мотиви. Еклога ІV. Переосмислення мрії про „золотий вік”.
Античний театр. Трагедія. Міф про Прометея та його інтерпретація Есхілом.
Поезія Тіртея, читання напам’ять.
Лукіан – майстер прозової сатири. Критика міфологічних уявлень та релігійних культів у творчості Лукіана.
Філософські та морально-естетичні ідеї в романі Апулея „Метаморфози”.
Гесіод про п’ять поколінь людей.
Грецький театр та його будова. Трагедії Софокла, їх філософський зміст.
Міфологія як особливий спосіб розуміння світу. Поняття про міф. Міф і художнє уявлення, міф і релігія. Цикли міфів.
„Щит Ахілла” з поеми Гомера „Іліада”, переказ уривку.
Політико-філософські, поетико-естетичні погляди Платона. Трактат „Держава”. Протистояння шкіл Платона і Арістотеля.
Грецька література періоду становлення полісів. Рання класика. Поетико-естетичний зміст та художня своєрідність грецької лірики.
Розкрити зміст термінів: аед, рапсод, гекзаметр, елегія, ямб, маліка, претекстата, поліата, тогата.
Римська любовна елегія, тематичні та стильові канони елегії. Творчість Катулла та Овідія.
Герої „однієї пристрасті” у творах Сенеки („Федра”, „Медея”).
„Щит Енея” за твором Вергілія. „Енеїда” – аналіз, переказ уривку.
Періодизація літератури Риму, характеристика кожного періоду.
Міф про „Похмуре Царство Аїда”, уявлення про царство мертвих в поемі Гесіода „Труди і дні” та в поемі Вергілія „Енеїда”.
Бог – покровитель мистецтва в міфології греків і римлян. Музи та їх роль у творчості античних авторів.
Культ Діоніса у Давній Греції. Виникнення театрального мистецтва, сатирівська драма..
Різновиди давньогрецької лірики та основні представники поезії Еллади.
Переказ уривку з поеми Вергілія „Енеїда”, присвячених коханню цариці Карфагену до троянця Енея.
Олімп і олімпійські боги. Спільне і відмінне у релігійно-міфологічних уявленнях греків і римлян.
Поема Гесіода „Труди і дні” – основний зміст, автобіографічні елементи у творі.
Прозові твори грецької літератури. Історія, філософія, ораторське мистецтво. Художній і науковий характер початкової грецької прози. Геродот – „батько” історії, Фукідід і його „історія”.
Політико-філософські, поетико-естетичні погляди Платона.
Творчість Аристотеля, його „Поетика”. Вчення про трагедію. Значення Аристотеля для розвитку естетичної думки Нового Часу. Політико-філософські, поетико-естетичні погляди Арістотеля.
Література еллінського періоду. Новоантична побудова комедії. Менандр. Александрійська поезія. Феокріт.
Періодизація римської літератури, основні жанрові форми і проблематика кожного періоду.
Суспільно-історичні умови розвитку Стародавнього Риму.
Римська література періоду розквіту республіки. Комедія. Роль Римської комедії у розвитку новоєвропейського театру. Художні особливості та новизна комедій Платона. Теренцій – комедіограф освіченої частини римського суспільства.
Література періоду кризи республіки. Прозові твори римської літератури. Ораторське мистецтво і композиція, мова і стиль творів Ціцерона. Історія Риму, Гай Юлій Цезар, Гай Саллюстій Крисп. Тіт Лівій Публій Таціт.
Філософський епос. Засвоєння в Римі грецької філософії. Художнє втілення наукової тематики в дидактичні поемі Лукреція Кара „Про природу речей”. Лірична поезія.
Світосприймання ліричного героя Катулла. Інтерес поета до світу людських почуттів. Розквіт римської літератури.
Своєрідність епічної поеми Вергілія „Енеїда”.
Відображення в поезії Горація протиріч римського суспільства.
Римська любовна елегія, тематичні та стильові канони любовної елегії.
Сильна особистість, індивідуалізм в Метаморфозах” Овідія.
Гурток Мецената. Підтримка ідеалів принципса Вергілієм та Горацієм. Опозиційний настрій Тібулла, Проперція, Овідія.
Римський театр, його будова. Засвоєння і переробка грецької літературної спадщини.
Герої „однієї пристрасті” у творах Сенеки.
Антична байка. Федр і Бабрій. Традиції езопової байки.
Марціал. Художні особливості його епіграм. Вплив Марціала на розвиток жанру епіграми. Лукіан – майстер прозової сатири. Критика міфологічних уявлень та релігійних культів у творчості Лукіана. Поет – сатирик Ювенал.
Плутарх „Паралельні життєписи” – жанри античної біографії. Образи титаноборців у Плутарха. Образ Цезаря у Плутарха (біографізм і художня обробка).
Моральні ідеї роману Апулея „Золотий осел”.
Грецький роман.
Светоній і його твір „Життя ХІІ Цезарів”.
„Зима на чужині” Овідія. Назона – аналіз поетичного тексту.
Філософські та поетико-естетичні погляди Арістотеля. Принципи трагедії в „Поетиці” Арістотеля.
Своєрідність епічної поеми Вергілія „Енеїда”.
Історія Риму та її оспівування в творах Вергілія, Овідія, Горація.
Творчість Езопа, її зв’язок з міфологією. Жанр байки в античній літературі.
Походження, розвиток, специфіка грецької лірики.
Горацій „До Мельпомени” – аналіз, читання напам’ять.
Література елліністичного періоду. Олександрійська поезія.
Структура античної трагедії. Пролог до трагедії Евріпіда „Медея”.
„Гімн до Афродіти” Сапфо, читання напам’ять.
Характеристика історико-літературного періоду Античності, його значення для європейської культури.
Комедійна спадщина Арістофана. Комедія „Хмари”, ідеї і образи.
Художнє втілення наукової тематики в дидактичній поемі Лукреція Кара „Про природу речей”.
„Метаморфози” Овідія. Образ Юлія Цезаря.
Переказати зміст античної казки „Амур і Психея” (за романом Апулея „Метаморфози”).
Поезія кохання Катулла. Образ прекрасної жінки, відвертість почуттів.
Трагедія Софокла „Едіп цар”. Композиція, конфлікт, ідея трагедії.
Образ богині кохання в античній міфології та літературі. Сапфо „Гімн до Афродіти” напам’ять.

ТИПОВІ ЗАВДАННЯ
(модульний контроль)
Змістовий модуль 1. „Антична міфологія”
І рівень
1. Основою давньогрецької культури була
а) давньоєгипетська культура
б) ассірійська культура
в) егейська культура
г) трипільська культура
2. Який з подвигів здійснив Геракл
а) вбив Мінотавра
б) переміг у двобою з Гектором
в) здолав Медузу Горгону
г) вбив орла, що мучив Прометея
3. Афіна – богиня:
а) родини і шлюбу, дружина Зевса
б) родючості, матір Персефони
в) кохання
г) мудрості, думки, справедливої війни

ІІ рівень
1. Дайте визначення:
а) міф
б) античність
в) поліс
г) хтонічний період міфології
2. Впізнайте фантастичних істот
а) цербер
б) циклоп
в) сірена
г) тіфон
3. Визначте функції богів
а) Аїд
б) Кронос
в) Гея
г) Афродіта

ІІІ рівень
1. Впізнайте міф:
„Хто не шанує золотосяйної Афродіти, хто відкидає дари її, хто постає проти її влади, того нещадно карає богиня. Так покарала вона сина річкового бога Дефіса і німфи Лаврівни, прекрасного, але холодного, гордого...”.
2. Напишіть невеличке есе, базуючись на міфах про Геракла: його походження, подвиги, смерть, основні риси характеру. Чому Геракл найулюбленіший герой міфів.
3. Дослідіть особливості змалювання постаті Орфея у грецькій міфології, чому міф про Орфея та Еврідіку є прикладом найвірнішого кохання. Як міф змальовує смерть Орфея.
4. Опишіть культ богині Вести у римській міфології, чому цей культ був таємним.

Змістовий модуль ІІ. Література Давньої Греції

І рівень
1. Назвіть найдавніший жанр літератури Давньої Греції
а) дидактична поема
б) байка
в) ямб
г) героїчна поема
2. Назвіть авторів мелічної мольної лірики:
а) Гесіод
б) Тіртей
в) Сапфо
г) Арістофан
3. До якого періоду розвитку давньогрецької літератури належить формування лірики
а) гомерівський
б) рання класика
в) пізня класика
г) еллінізм

ІІ рівень
1. Дайте визначення
а) ямб
б) гекзаметр
в) сатирівська драма
г) мелос
2. Назвіть авторів давньогрецької трагедії, їх твори, творчий метод, реформи в жанрі трагедії

3. Твір Арістофана „Хмари” належить до:
а) декламаційної лірики
б) давньої аттичної комедії
в) трагедії
г) нової аттичної комедії

ІІІ рівень
1. Впізнайте твір та його автора
„Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго
Світом блукав, священну столицю троян зруйнувавши...”
2. Впізнайте, з якого драматичного твору ці дійові особи:
Креонт, Оврідіка, Гемон, Тіресій, страж, Антігона, вісник, Ісмена, слуга Креонта, хор.
3. Напишіть есе, дослідивши постать Ахіла у грецькій міфології та у поемі Гомера.

Змістовий модуль ІІІ. Література Риму

І рівень
1. Основою римської міфології і культури була культура:
а) крито-мікельська
б) вавилонська
в) етруська
г) давньоєгипетська
2. До римського пантеону богів належали:
а) Зевс
б) Янус
в) Есіда
г) Дажбог
3. Оригінальним римським жанром є:
а) паліата
б) тогата
в) елегія
г) дидактична поема

ІІ рівень
1. Назвіть видатних поетів доби Августа
2. Який твір Овідія приніс йому світову славу:
а) „Фасти”
б) „Метаморфози”
в) „Скорботні елегії”
г) „Ліки проти кохання”
3. Автором історичного епосу в римській літературі був:
а) Горацій
б) Гомер
в) Вергілій
г) Овідій

ІІІ рівень
1. Впізнайте твір та його автора
„В далекій країні тепер я між чужинців живу: Скрізь дикунів – савроматів, ібессів, ігетів племена – Навіть негідні мене їхні самі імена!”
2. Порівняйте змалювання долі Аріадни у поезії Катула („Плач Аріадни”) і у поезії Овідія („Фасти”). Як героїня характеризує образ Тесея. Яким постає Тесей у трагедії Сенеки „Федра”. Напишіть есе.
3. Порівняйте міф про походження світу і людей у поезії Овідія Назона з версією, викладеною Гесіодом у поемі „Труди і дні”. Доведіть, що ІV еклога з Буколік Вергілія є пророцтвом майбутньої долі людства.

Змістовий модуль ІІІ. Література Риму

І рівень
1. Назвіть міфологічних покровителів риторики.
2. Як красномовство обігрується в грецькій міфології?
3. Назвіть давньогрецького засновника школи красномовства.
4. Як мистецтво риторики представлене у комедії Арістофана „Хмари”?

ІІ рівень
1. Дайте визначення понять:
а) сократівська еристика
б) риторика
в) софістка
г) маєвтика
2. Назвіть чотири умови, потрібні оратору
а) природні здібності
б) вміння грати на лірі
в) знання основ геометрії
г) навчання мистецтву красномовства
д) наслідування зразків, постійні вправи
е) практичний досвід
3. Назвіть види красномовства.

ІІІ рівень
1. Які елементи ораторського мистецтв використовує Цицерон у трактаті „Про державу”?
2. Визначте основні тези трактату Цицерона „Про обов’язки”.
3. Складіть промову на тему античності, користуючись законами риторики, опишіть використані прийоми.


ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
(типові завдання)

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „АНТИЧНА МІФОЛОГІЯ”

І ВАРІАНТ
І рівень
1. Визначте хронологічні рамки античної епохи і сутність поняття „антична культура”.
2. Чим міф відрізняється від казки?
3. Назвіть найістотніші риси мистецтва Стародавньої Греції та Стародавнього Риму.
4. Пригадайте, хто з міфологічних героїв:
а) закохався у свій витвір;
б) викочував на гору величезний камінь;
в) спускався в царство мертвих і грав на кіфарі;
г) викрав вогонь у Зевса.
5. Які особливі обов’язки було покладено на кожну з дев’яти муз? Чому їх називали цілительками сердець?
6. У якому столітті з’явилися перші літературні пам’ятки на мові Стародавнього Риму?
ІІ рівень
Що означає давньогрецьке слово „муза?”
Яку з богинь і чому стародавні греки вшановували найбільше і найсердешніше?
Хто вперше склав для стародавніх греків родовід богів, змалював їхні образи і визначив межі влади кожного з них?
З якими атрибутами стародавні греки зображували муз у скульптурах і на малюнках?
Які твори античного мистецтва і літератури вам відомі?
Чим приваблює наших сучасників мистецтво стародавніх греків і римлян? Що вражає в ньому і викликає захоплення?
Ш рівень
1. Що було життєдайним джерелом матеріальних і духовних сил стародавніх греків і римлян? Чому це джерело невичерпне?
2. Назвіть основні категорії міфів. Користуючись додатковою літературою, наведітьь приклади міфів, що належать до кожної з категорій.
3. Прочитайте уривок з вірша „До Мельпомени” римського поета Горація в перекладі М.Зерова:
...Скрізь говоритимуть, що, син простих батьків,
Я перший положив на італійську ліру
Еллади давній спів. Так не таїсь від миру
І лавром, що зростив святий Дельфійський гай,
О Мельпомено, ти чоло моє звінчай.
Поміркуйте, що мав на увазі поет, коли писав два останні рядки.
Як ви розумієте вислів Геракліта: „Люди – смертні боги, а боги – безсмертні люди”?
Доведіть твердження про те, що стародавні греки відзначалися широкою віротерпимістю і великою пошаною до чужих богів.
Що і чому дивувало греків у релігії стародавніх римлян?
ІV рівень
Яку роль відігравав міф у процесі пізнання людиною навколишнього світу і себе в ньому?
Як вплинув міф на античну культуру загалом та на античну літературу зокрема?
Розкрийте зміст вислову „чарівне безумство поезії”, вжитого давньогрецьким поетом Гесіодом в поемі „Теогонія”.
Чим релігійні вірування стародавніх римлян відрізнялися від вірувань стародавніх греків? Як ставилися римські поети до міфологічної тематики та до олімпійських богів?
Підготуйте усну розповідь про те, як до стародавніх римлян потрапили Сивіллині книги.
Наведіть приклади, які свідчать про те, що антична література знайшла відображення у світовій культурі.

ІІ ВАРІАНТ
І рівень
1. Продовжте речення: міф – це...
2. Які основні цикли давньогрецьких міфів ви знаєте? У якому вигляді дійшли до нас ці міфи?
3. Для чого потрібно знати основні цикли давньогрецьких міфів?
ІІ рівень
Пригадайте, з якими міфами учні знайомляться у 6 класі; поміркуйте, до якого циклу давньогрецьких міфів їх можна віднести.
Чому четвертий період розвитку давньогрецької літератури називають римським?
У яких трагедіях Софокла та Евріпіда знайшли відображення міфи троянського циклу?
ІІІ рівень
Як вченим вдалося зібрати і класифікувати міфи Стародавньої Греції?
Як пов’язані між собою епос і міф?
Чому античну культуру називають колискою європейської культури?
ІV рівень
Схарактеризуйте основні етапи розвитку літератури Стародавньої Греції.
Чому давньогрецька культура і література в Європі ХУІІ-ХУШ ст. стає еталоном прекрасного, класичного?
На конкретних прикладах доведіть твердження Івана Франка про те, що антична культура і література „й досі не перестали запліднювати нашого духу й творять непохитну основу нашої цивілізації”.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. ДАВНЬОГРЕЦЬКА ЛІТЕРАТУРА

І ВАРІАНТ
І рівень
1. Який цикл міфів покладено в основу гомерівських поем?
2. Коли було створено поеми „Іліада” та „Одіссея”? Про які історичні та міфічні події в них ідеться?
3. Які дві проблеми стосовно Гомера та його творчості виникли вже за доби еллінізму?
4. Завдяки зусиллям якого вченого Гомер був знову визнаний у Європі ХУІІІ ст. неперевершеним генієм?
ІІ рівень
Із яких джерел найчастіше черпали сюжети та образи своїх творів митці античного світу?
Як, подібним до кого зображували стародавні греки Гомера? Чому?
Коли вперше було ретельно досліджено гомерівські тексти?
Що собою являє так звана теорія „Малих пісень”?
ІІІ рівень
1. Чому Гомера вважають легендарним засновником європейської літератури, а його поеми – енциклопедією життя стародавніх греків? Аргументуйте свою відповідь.
2. Спираючись на троянський цикл міфів, розкажіть про причини війни між греками і троянцями.
3. Чому саме наприкінці ХУШ ст. у Західній Європі знову постало „гомерівське питання”?
4. Схарактеризуйте два основні напрями в дослідженні давньогрецького епосу Гомера, які сформувалися наприкінці першої половини ХІХ ст.
ІV рівень
Яка міфологізована історія, на думку сучасних дослідників античності, стала основою „Іліади” Гомера”?
Чому стародавнім грекам був близьким і зрозумілим образ саме сліпого Гомера, хоча його поеми свідчать, що, принаймні від народження, він не був сліпим?
Які наукові факти дозволяють сучасним вченим датувати „Одіссею” Гомера приблизно початком УІІ ст. до н.е.?
Григорій Сковорода вважав Гомера першим пророком давніх греків. Як ви гадаєте – чому?

ІІ ВАРІАНТ
І рівень
1. Про який епізод десятого року Троянської війни оповідається в поемі Гомера „Іліада”?
2. Із скількох пісень складається поема „Іліада”?
3. Які головні риси характеру Ахілла?
4. Як Гомер змальовує образ Гектора? Чим схожі і чим різняться Ахілл і Гектор?
5. У чому сутність драматизму поеми „Іліада”?
ІІ рівень
У яких випадках вживається вислів „яблуко розбрату”? Розкажіть, як виник цей фразеологізм.
Які описи і з якою метою подано в поемі „Іліада” Гомера”?
Прочитайте уривок з поеми „Іліада” в українському перекладі Бориса Тена, де йдеться про щит „коротковічного” сина Фетіди Ахілла. Які тропи використано в цьому описі? До якого висновку підводять читача картини, зображені на щиті?
Що дає підстави вважати поему Гомера „Іліада” сюжетно досконалою і завершеною?
Прочитайте уривки з „Іліади” Гомера в українському перекладі Бориса Тена, звернувши увагу на прикметники. Поміркуйте, чи можна їх вважати словами-неологізмами. Яку роль вони виконують у пропонованих уривках?
Наче потік, що з гірських верховин у рівнину
збігає,
Сповнений вод снігових і Зевсових злив нездоганних...
***
Мовив він так. Не противився Нестор,
їздець староденний...
***
Хльоснув по конях старий, і охоче вони полетіли
До кораблів глибодонних, - було це й самим
їм до серця.
ІІІ рівень
1. Складіть перелік подій, які не належать до основної лінії оповіді „Іліади”, але маються автором на увазі. Поміркуйте, яку роль вони виконують у поемі „Іліада”.
2. Що таке еклога і яка її художня роль у тексті гомерівських поем?
3. Порівняйте українські переклади однієї з пісень поеми „Іліада” Гомера, зроблені у ХІХ ст. С.Руданським та у ХХ ст. – Борисом Теном. Зверніть увагу на використані в наведених уривках тропи. Який із варіантів і чому здається вам більш вдалим?
Про гнів співай, Співо, Пільєнка Ахілла,
Що тьмущ’ї болі наслав на ахеїв,
Що много душ сильних провалив у Невид,
А трупи розкидав на добич собакам
Та птахам усяким. Так Дієві хотілось,
Як тільки незгоду у себе підняли
І цар Антрієнко і дивний Ахілло.
(Пер. С.Руданського)
Гнів оспівай, богине, Ахілла, сина Пелея,
Пагубний гнів, що лиха багато ахеям накоїв;
Душі славетних героїв навіки послав до Аїду
Темного, їх же самих він хижим лишив
на поталу
Псам і птахам. Так Зевсом воля над ними чинилась
Ще відтоді, як у зваді лихій розійшлись ворогами
Син Атреїв, володар мужів, і Ахілл богосвітлий.
(Пер. Бориса Тена)
4. З якою метою Гомер використовує в „Іліаді” прийом „подвоєння мотивів”?
Чому митці різних часів і народів у своїй творчості так часто зверталися до сцени з поеми Гомера „Іліада” – „Пріам в Ахілла”?
ІV рівень
Яким розміром написано поему Гомера „Іліада”?
Знайдіть в „Іліаді” свідчення того, що автор засуджує війну та її жорстокості. Підготуйте виразне читання відповідних уривків з поеми.
Як Гомер ставиться до своїх героїв і як змальовує їхні характери?
Розкрийте особливості побудови сюжету „Іліади”. Чим відрізняється він від композиції поеми?
Яке ставлення Гомера до ролі богів і долі в житті його героїв? Чим воно пояснюється? Якими зображує поет богів і людей?

ІІІ ВАРІАНТ
І рівень
1. Випишіть постійні епітети, що характеризують богів та героїв у поемах Гомера.
2. Складіть простий план розвитку подій у поемі Гомера „Одіссея”. На які дві умовні частини можна поділити поему?
3. Які традиційні фольклорні та епічні мотиви використав Гомер у поемі „Одіссея”?
4. Хто з героїв гомерівських поем став символом очікування, що перемогло час?
5. Як Гомер передає внутрішній стан, почуття своїх героїв? Наведіть конкретні приклади з його поем.
ІІ рівень
Чому в „Одіссеї” Гомера ми тільки у п’ятій пісні зустрічаємося з головним героєм поеми?
Чим відрізняється Одіссей від героїв „Іліади”? Аргументуйте свою відповідь прикладами з поем Гомера.
Які моральні принципи уславлено в поемі Гомера „Одіссея”? Як пояснює жорстокість свого героя?
Як Гомер оцінює головні риси характеру Одіссея? Як пояснює жорстокість свого героя?
З якою метою Гомер зіставляє долі Агамемнона та Одіссея?
ІІІ рівень
1. Відтворіть міфологічну генеалогію Одіссея. Чи відповідає вона статусу справжнього героя?
2. Складіть перелік казкових і побутових епізодів „Одіссеї”. Придумайте назву кожного епізоду.
3. Для чого використано в „Одіссеї” прийом повторення окремих рядків віршів, наприклад: „Ледве з досвітньої мли заясніла Еос розоперста...”; „Нарівно всім поділили – без пайки ніхто не лишився...”; „Далі відтіль попливли ми із тяжко засмученим серцем...”?
4. Що допомогло Одіссею вистояти у важких випробуваннях і нарешті повернутися до рідної домівки?
5. Чим приваблює вас образ Одіссея? Чому боги вирішили повернути героя на батьківщину?
ІV рівень
Чому стільки пригод і прикростей випало на долю Одіссея саме на морі? Чому гнівається на героя бог морів Посейдон?
Як зображує Гомер у своїх творах богинь і простих смертних жінок? Чим приваблюють жіночі образи його поем?
З якою метою Гомер „переплітає” у поемі „Одіссея” час теперішній і минулий. Які епізоди поеми можна віднести до часу „теперішнього”, а які – до „минулого”?
Доведіть на конкретних прикладах, що Одіссею притаманне гостре чуття батьківщини.
Підготуйте доповідь на тему „Мотиви, образи і сюжети давньогрецької літератури у світовому образотворчому мистецтві”.

ІV ВАРІАНТ
І рівень
1. Коли з’явилися перші переклади творів античної літератури українською мовою?
2. Що таке гекзаметр?
ІІ рівень
Хто переклав українською мовою поеми Гомера?
Яка відмінність між перекладом і переказом художнього твору?
ІІІ рівень
1. Знайдіть у тексті міфу „Герць Ахілла з Гектором” (викладено М.А.Куном за поемою Гомера „Іліада”) розповідь про те, як Гектор викликав супротивника на двобій. Порівняйте переказ із перекладом Бориса Тена.
2. Чому деякі українські перекладачі вважали, що твори Гомера слід перекладати наближено до народопісенного ладу?
ІV рівень
Які твори з античної літератури переклали українською мовою С.Руданський, М.Зеров, І.Стешенко, Борис Тен, А.Содомора?
Назвіть справжнє ім’я одного з кращих українських перекладачів поем Гомера, який узяв за псевдонім давньогрецьку назву річки Дніпро.

V ВАРІАНТ
І рівень
1. Що означає грецьке слово „лірикос”?
2. Назвіть муз, що опікувалися лірикою. Яка з них і чому вважалася найвищою покровителькою поезії?
3. Які назви строф в античному віршуванні пов’язані з іменами їх творців – відомих поетів?
4. Назвіть найуславленіших представників давньогрецької пісенної лірики.
ІІ рівень
Чому стародавнє мистецтво ми називаємо синтетичним?
Коли і хто першим став вживати термін „лірика”? Назвіть основні види давньогрецької лірики.
Чим приваблює поезія Тіртея? Чому його поезію відносять до декламаційної лірики?
Кому з античних ліриків присвятила один з перших своїх віршів і одну з останніх незакінчених драм Леся Українка?
Ш рівень
1. Доведіть або спростуйте думку про те, що поезії Тіртея та Архілоха немовби уособлюють два різні типи світосприйняття, характерні для елегії та ямбу.
2. Яка тема вважається головною в поезіях Сапфо? Як розуміли прекрасне Алкей і Сапфо?
3. Яке враження і чому справляв поетичний талант Сапфо на її сучасників?
4. Кому належать слова: „доля полеглих – найгірша” і „вдячність живі відчувають лиш до живих”, а „хто поліг, тому ні слави, ні подяки вже нема”? Чи згодні ви з думкою поета? Аргументуйте свою точку зору.
ІV рівень
Яким залишився в пам’яті наступних поколінь грецький поет Анакреонт? Порівняйте поезії Сапфо та Анакреонта. Поміркуйте, що зближує і що різнить цих поетів у ставленні до інтимних людських почуттів. Аргументуйте свою відповідь конкретними прикладами з творів обох поетів.
Хто з українських класиків не лише перекладав поезії Алкея і Сапфо, а й написав ґрунтовне дослідження про творчість цих поетів?
До чого подібне кохання в ліриці стародавніх греків? Чому? Випишіть цитати, що підтверджують вашу думку.
Проаналізуйте вірш Сапфо „Барвношатна владарко, Афродіто” за таким планом: знайдіть ключові слова, які передають почуття ліричної героїні; визначте тему та ідею вірша, основні образи, художні засоби.

VІ ВАРІАНТ
І рівень
1. Які урочисті свята стародавніх греків поклали початок античній драмі і театральному мистецтву? Розкажіть, що собою являли ці свята.
2. Які з дев’яти муз опікуються театральним мистецтвом? (Калліопа, Кліо, Евтерпа, Талія, Мельпомена, Терпсіхора, Ерато, Полігімнія, Уранія).
3. Як перекладається з грецької мови слово „театр”?
4. Які елементи та прийоми давньогрецького театру і сьогодні приваблюють режисерів і драматургів?
ІІ рівень
Як і коли виникли перші театральні вистави у Стародавній Греції? Де будували свої театри елліни? Який вигляд мав театр Діоніса в Афінах?
Звідки походить і що означає нині слово „корифей”?
Кого з давньогрецьких драматургів вважають „батьком трагедії”?
Назвіть найвідоміших античних драматургів. У якій давньогрецькій п’єсі згадуються троє кращих із них?
Ш рівень
1. Яку думку щодо виникнення давньогрецької трагедії і комедії висловив Арістотель? Що підтверджує цю думку?
2. Як відбувалися театральні вистави за часів давньогрецького драматурга Софокла? Навіщо актори надягали глиняні маски і збільшували свій зріст котурнами?
3. Кого з драматургів античності вперше стали найбільше цікавити родинні проблеми?
4. Які драматичні жанри беруть початок і досягають високого розвитку в театральному мистецтві стародавніх греків?
ІV рівень
Яким подіям у Стародавній Греції присвячувались Великі Діонісії і у яку пору року вони відбувались?
Порівняйте, античні театральні споруди з сучасними. Чим вони різняться і що в них спільного?
Поміркуйте, чому стародавні греки називали свій театр школою для дорослих.
Користуючись додатковою літературою, підготуйте повідомлення на тему „Образ титана Прометея у творчості сучасних європейських митців”.

VІІ ВАРІАНТ
І рівень
1. Хто, за легендою, першим вигадав маски для давньогрецького театру?
2. Назвіть основні трагедії Есхіла, що дійшли до наших часів.
3. Як ставився Есхіл до свого героя – тираноборця Прометея?
4. Що таке сатирівська драма?
ІІ рівень
Як „володар думок „Еллади” Есхіл розумів обов’язки громадянина Афінської держави?
У чому своєрідність драматургії Есхіла? Які сценічні нововведення приписують драматургу? Як сам „батько трагедії” ставився до своєї творчості?
У чому стародавні греки вбачали сутність трагедії? Доведіть свої міркування прикладами з трагедії Есхіла.
Про які „неписані закони” йдеться у трагедії Софокла „Антігона”? Як сам автор ставиться до цих законів?
Ш рівень
1. Чи актуальні для нашого часу проблеми, які висував Софокл у своїх трагедіях?
2. На яких причинах занепаду старої моралі наголошує Софокл в трагедії „Антігона”? Поміркуйте, чому драматург вважає, що ці причини загрожують демократичним принципам самоврядування Афінської держави.
3. Пригадайте, колізію якого епізоду „Іліади” Гомера покладено в основу сюжету „Антігони” Софокла. Чому драматург звертається саме до цієї колізії?
4. Порівняйте з погляду жанрової специфіки трагедії Есхіла „Прометей закутий” і Софокла „Антігона”. Поміркуйте, що нового вніс у трагедію Софокл у порівнянні з творчістю „батька трагедії” Есхіла.
ІV рівень
Доведіть думку вчених про те, що герої Софокла подібні до героїв скульптора Фідія.
Визначте сутність трагедійного конфлікту в п’єсах Софокла. Підтвердьте свої висновки прикладами з тексту трагедій Софокла.
Порівняйте „Антігону” Софокла з однойменною п’єсою Бертольда Брехта. З якою метою німецький драматург-новатор використав давньогрецьку модель?
Підготуйте доповідь на тему „Образ Антігони у творчості митців нових часів”.

VІІІ ВАРІАНТ
І рівень
1. Коли і як у давній Елладі виникла художня проза?
2. Яке значення для розвитку світового мистецтва мала „Поетика Арістотеля?
ІІ рівень
Як називали стародавні греки авторів-прозаїків? Хто були герої історичних переказів?
Розкрийте основні положення естетичних принципів Арістотеля.
Ш рівень
1. Чому твори славетного філософа Арістотеля вважають невід’ємною частиною художньої прози Стародавньої Греції?
2. Складіть простий план УІ розділу „Поетики” Арістотеля. Користуючись ним, підготуйте стислий переказ цього розділу.
ІV рівень
Чим, на думку Арістотеля, творчість поета відрізняється від творчості історика? Аргументуйте свою відповідь цитатами з ІХ розділу „Поетики” Арістотеля.
Чим приваблюють читачів різних епох і народів „Порівняльні життєписи” Плутарха? Поміркуйте, чому цей твір увійшов до скарбниці світової літератури.




ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. ЛІТЕРАТУРА СТАРОДАВНЬОГО РИМУ
І ВАРІАНТ
І рівень
1. Яким століттям датуються перші твори римської літератури?
2. Назвіть характерні риси римської літератури.
3. Завдяки творчості яких митців „золотий вік” римської літератури набув своєї гучної назви?
4. Складіть цитатний план за текстом розділу посібника „Золота доба” римської літератури”. Спираючись на план, перекажіть його зміст.
ІІ рівень
Назвіть основні етапи розвитку римської літератури. Схарактеризуйте їх.
Доведіть або спростуйте думку про те, що Рим захопив Грецію, а грецька філософія і мистецтво захопили Рим.
Чому кінець І ст. до н.е. – початок І ст. н.е. називають „золотою добою” римської літератури?
Який рік вважається останнім роком існування Західної Римської імперії?
Ш рівень
1. Дайте стислу характеристику архаїчного періоду розвитку римської літератури.
2. Спираючись на конкретні приклади, доведіть, що культура і література Риму розвивалися під сильним грецьким впливом.
3. Назвіть давньогрецьких богів, які відповідали римським богам: Юпітеру, Нептуну, Вулкану, Марсу, Юноні, Венері, Діані, Мінерві.
4. Чому театр у Римі поступився місцем цирку?
ІV рівень
Дайте стислу характеристику першого і другого періодів розвитку римської літератури.
У чому докорінна відмінність між давньогрецькою та римською літературами?
Хто такий „меценат”? Чого це слово так часто зустрічається у творах митців всього світу?
Чи можна всіх письменників античної доби вважати класиками світової літератури?

ІІ ВАРІАНТ
І рівень
1. Які твори Вергілія принесли поетові світову славу?
2. Яку роль у житті героїв Вергілія відіграють боги і доля? Аргументуйте свою відповідь.
3. Чим приваблюють вас образи Енея і Дідони?
4. Кому з українських класиків належать слова:
А поки те, та се, та оне,
Ходімо просто навпростець
До Ескулапа на ралець.
Чи не обдурить він Харона
Та парку-пряху?..
ІІ рівень
Чому Вергілія вважають ідеологом „золотої доби” Августа?
Як виник задум „Енеїди”? Які мотиви в поемі Вергілія перегукуються з мотивами гомерівських поем?
Про які історичні та міфічні події йдеться в поемі Вергілія „Енеїда”?
Чи можна вважати Енея головним героєм поеми?
Ш рівень
1. У якому творі Вергілій сформулював своє уявлення про щастя? Як поет розумів щастя і справедливість? Чи збігаються ваші уявлення про щастя і справедливість з уявленнями давньоримського поета?
2. Складіть простий план другої частини поеми Вергілія „Енеїда”. Назвіть ті події, які поет не встиг описати у своєму творі. Поміркуйте, чому „Енеїду” Вергідія відносять до так званого „штучного епосу”.
3. Що означає термін „травестія”? Що вам відомо про травестійні традиції в Україні? Наведіть конкретні приклади.
4. Який вплив справила „Енеїда” Вергілія на розвиток епічної традиції в європейській літературі?
ІV рівень
Чому в епоху Середньовіччя особливої популярності набула четверта еклога „Буколік” Вергілія?
Які сцени „Енеїди” можна вважати кульмінаційними? Яка їхня роль у розкритті ідейного задуму поеми?
Художній дійсності „Енеїди” Вергілія притаманні монументалізм і деталізація. Доведіть це твердження, спираючись на текст поеми.
Із скількох пісень складається Вергілієва „Енеїда”? А „перелицьована” „Енеїда” Івана Котляревського?

ІІІ ВАРІАНТ
І рівень
1. У чому Горацій-лірик убачав власну заслугу перед нащадками? Яку традицію у світовій поезії він започаткував?
2. Поміркуйте, чому свої сатири Горацій називав розмовами.
3. Назвіть українських поетів – перекладачів творчості Горація.
ІІ рівень
1. У чому сенс так званої „нової моралі”, яка утверджувалася за часів правління імператора Октавіана Августа?
2. Підготуйте виразне читання оди Горація „До Мельпомени” в перекладі А.Содомори.
3. Який твір Горація і чому правив за канон для „Поетики” теоретика французького класицизму Н.Буало?
Ш рівень
1. Горацій писав: „За привидом свободи водив нас відчайдушний Брут”. Як ви розумієте ці слова?
2. Самостійно проаналізуйте вірш Горація „До Вергілія” у перекладі Мирона Борецького. Визначте тему вірша. Пригадайте, яку роль у житті і творчості Горація відігравав Вергілій.
3. Підготуйте повідомлення на тему „Мотиви Горацієвої поезії в ліриці Максима Рильського.”
ІV рівень
Який зміст вкладав Горацій у поняття „золотої середини” в житті і творчості? Які суперечності краяли серце поета?
Порівняйте оди Горація „Лебідь”, „До Мельпомени” (в перекладах М.Зерова і А.Содомори) з віршами О.Пушкіна та М.Рильського „Пам’ятник”. Поміркуйте, як розв’язується тема заслуг поета перед нащадками в поезіях Горація, Пушкіна, Рильського.
Наведіть приклади популярності поезій Горація в Україні.

ІV ВАРІАНТ
І рівень
1. Схарактеризуйте епоху, в яку жив і творив римський поет Публій Овідій Назон.
2. Коли і де виник жанр елегії? Яка з елегій Овідія вам подобається найбільше? Чому?
3. Як творець „Метаморфоз” змальовує в поемі Всесвітній потоп? Які художні засоби використовує?
ІІ рівень
Яким ви уявляєте образ Овідія? Чому життя поета склалося так трагічно? Чим цікава для нас його творчість і доля?
Що нового вніс у жанр елегії Овідій?
Де, за наказом імператора Августа, відбував заслання Овідій?
Ш рівень
1. Чому поема Овідія „Наука кохання” була сприйнята імператором Августом як виступ поета проти його морального законодавства?
2. Хто з українських поетів у своїх поезіях змалював дикі степи Скіфії – останній притулок Овідія?
3. Які мотиви, образи та сюжети Овідієвих „Метаморфоз” вам сподобались найбільше? Чому? Розкажіть про них.
ІV рівень
Скільки сюжетів описав Овідій у своїх „Метаморфозах”? Яка основна думка об’єднує міфи, включені поетом у поему?
Які якості в людині Овідій цінував найбільше? Який настрій пронизує оповідь поета про Філемона і Бавкіду? Що сподобалось вам у легенді про старе подружжя?
Чому Т.Шевченко, перебуваючи на засланні, у листах до друзів неодноразово згадує Овідія (наприклад, лист від 20 травня 1856 р.)? Яким уявляв собі Овідія український поет?

Основи аналізу художнього твору

До найскладніших проблем літературного навчання цілком справедливо слід віднести основи аналізу художнього твору. Для отримання необхідних знань і умінь слід досконало знати тексти як самих творів, так і мати знання з теорії літератури, цілого ряду суміжних дисциплін: мовознавства, естетики, риторики, логіки, психології, соціології, історії, тощо, а також володіти практичними навичками наукового підходу для правильного трактування художніх явищ. Щоб навчитися самостійно здійснювати аналіз твору, потрібно усвідомити особливості та специфіку художньої літератури. Адже вона є вищим, найпопулярнішим видом мистецтва, що засобами мови, за допомогою образів правдиво змальовує колоритні картини життя в різноманітних його виявах. Крім того, література має лише їй притаманні ознаки і особливості, оскільки в ній зосереджена "скорочена формула всесвіту", наявність в стислій фразі багатозначної думки, життєвого досвіду та асоціативного наповнення. Таким чином, аналіз (з грецьк. розклад, розбір) - метод дослідження, науковий підхід, що полягає в логічному, умовному розчленуванні художнього твору на більші чи менші складові елементи, які розглядаються окремо у структурі цілого. Після докладного вивчення кожного складового елементу за допомогою синтезу можна повніше оцінити художню структуру твору.
Існують такі шляхи аналізу літературного твору: пообразний розгляд обмежується лише образами, проблемний (вивчається тематика, порушувана автором), цілісний (художнє полотно розглядається в єдності змісту і форми). Аналіз може бути всебічний (розглядається поглиблено увесь твір), локальний (звертається увага на окремі складові частини форми чи змісту) і загальний (акцент спрямований на остаточне, підсумкове враження про об’єкт вивчення).
Слід зауважити, що аналіз ґрунтується на умовному, абстрактному розчленуванні художнього твору і ніякою мірою не призводить до його руйнації.

Принципи, форми і методи аналізу літературного твору

Кожний художній твір має свою специфіку, яка визначає шляхи його аналізу. Однак існують деякі загальні моменти, які необхідно враховувати при цілісному аналізі ліричних, епічних і драматичних текстів. Етапи аналізу визначає читач, їх порядок можна змінювати залежно від способу інтерпретації твору.

Орієнтовні схеми аналізу художніх творів

Орієнтовна схема аналізу прозового твору.
Історична епоха, коли жив і діяв письменник.
Світогляд і своєрідність творчої манери письменника.
Причини написання художнього твору.
Своєрідність тематики.
Жанр і композиція твору.
Співвіднесеність фабули і сюжету.
Проблематика твору.
Образна система, характеристика героїв, їх взаємостосунки, засоби розкриття характерів.
Естетична позиція автора, особливості її виявлення, роль тексту і підтекста у творі; позасюжетні елементи (пролог, епілог, епіграф, описи, обрамлення, вставні епізоди тощо).
Художня структура твору (стиль, мова, пейзаж, ліризм, зображальні засоби та ін.).
Мовностилістичні особливості художнього перекладу (на українську чи російську мову).
Образ автора, творчий метод митця і його конкретне вираження у творі.
Ідейно-естетичний зміст твору, його значення у творчому доробку митця, оцінка твору відомими літературознавцями.

II. Орієнтовна схема аналізу поетичного твору.
Час написання вірша, коротка характеристика літературної епохи.
Біографічні факти поета, пов’язані і віршем.
Жанрові ознаки твору, творчий метод поета, засоби його виявлення.
Віршовий розмір, домінуюча емоційна тональність, характеристика емоційного темпоритму твору.
Жанрово-композиційна специфіка вірша, звукова організація, особливості ритмомелодики.
Відповідність реального і таємничого змісту вірша, символіка, засоби впливу на уяву читача.
Поетика художньо-виражальних засобів (метафори, епітети, порівняння, засоби розстановки смислових акцентів).
Традиції і новаторство митця в ідейно-тематичному, композиційному, образному і мовно-стилістичному плані.
Ліричне "Я" і ліричний герой.
Місце і значення вірша чи ліро-епічного твору в творчості письменника і в літературному процесі в цілому.

III. Орієнтовна схема аналізу циклу віршів чи поетичної збірки.
Коротка характеристика літературного періоду.
Біографічні данні митця, пов’язані з появою збірки поезій.
Ознаки творчого методу, естетична програма поета та її відображення у поетичній збірці.
Поетика лейтмотивів збірки, наскрізних образів, настроїв, тем.
Динаміка настроїв збірки, ідейно-естетична спрямованість віршів.
Композиція циклу/збірки; ліричний герой твору.
Зіставлення окремих творів збірки (спільне й особливе, своєрідність пафосу, ідейна і тематична спорідненість).
Значення збірки у творчому доробку митця.

IV. Орієнтовна схема аналізу драматичного твору.
Час написання твору, коротка характеристика літературної доби.
Особливості жанру драматичного твору, естетична позиція митця.
Тематика і проблематика
Традиції і новаторство у творі, особливості виявлення творчого методу драматурга.
Характер конфлікту: основні протидіючі сили, колізії, кульмінація, вирішення конфлікту.
Особливості вираження авторської позиції у творі.
Система образів і засоби їх розкриття (самохарактеристика, інохарактеристика, авторська характеристика, мовна характеристика персонажів, розкриття характерів через вчинки, дії).
Ознаки сценічності п’єси, співвідношення монологів, діалогів, полілогів, пантоміми, позасюжетних елементів тощо.
Роль деталей у творі (одяг, інтер’єр, елементи пейзажу).
Засоби психологізму в творі, можливості його інтерпретації.
Авторські ремарки, їх своєрідність і значення.
Ідея твору, її втілення.
Висновки про художню, виховну, суспільну цінність п’єси.


Прийоми і засоби аналізу художнього образу

Специфіка художнього образу (персонаж, герой твору, дійова особа, характер, тип); його роль у творі (головний, другорядний, епізодичний).
Портретна характеристика, засоби розкриття внутрішнього світу.
Характеристика персонажа за допомогою змалювання предметів, інтер’єру, середовища, в якому перебуває герой.
Відтворення його оточення (родина, друзі тощо).
Характеристичне, багатозначне ім’я чи прізвище, якщо ним наділений персонаж.
Авторська та опосередкована характеристика.
Темперамент, риси характеру героя (знайти підтвердження в тексті).
Звички, манери, смаки, уподобання персонажа.
Засоби змалювання "внутрішнього" життя героя, його психологічного стану.
Самохарактеристика та самооцінка власних вчинків.
Головна мета (особиста, громадянська, суспільно-політична), яку ставить перед собою герой твору. Подолання перешкод, що виникають на шляху її реалізації.
Основні фактори, що вплинули на формування світогляду героя, його стосунки з оточуючим світом, життєва позиція, ставлення до категорій "добра" і "зла".
Еволюція (регрес), яких зазнає герой у процесі свого життя.
Своєрідність та індивідуалізація мови героя у творі.
Тропи, стилістичні фігури та фонічні засоби, використані письменником при змалюванні художнього образу.
Місце і роль персонажа у творі.

Орієнтовна схема короткого огляду літературних тенденцій

Визначити хронологічні межі періоду, про який йдеться.
З’ясувати, які напрями й течії домінували в цей час.
Дати теоретичне визначення провідних напрямів і течій певного періоду, назвати їх основні ознаки.
Згадати представників названих напрямів і течій, їхні твори. Відзначити внесок окремих письменників в історію світової літератури.
Показати зв’язок літературних тенденцій з попередніми й наступними етапами.
Визначити своєрідність даного періоду на тлі світового культурного процесу.


ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ
Запитання:
Як сучасні дослідники визначають необхідність вивчення культурної спадщини Античності?
Яке значення має знання грецької міфології?
Якими термінами антична культура збагатила сучасну українську мову?
Які “сліди” залишила давньогрецька культура на території сучасної України і Грузії?

ДОДАТКИ

ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І БОГІВ

Визначити композиційну основу міфу, символи і сакральні таємниці?
Які персонажі цього міфу є учасниками подій в літературних творах Гомера, Вергілія, Гесіода, Овідія?

Міфи про богів та їх боротьбу з гігантами і титанами подано в основному за поемою Геосіда „Теогонія” („Походження богів”). Деякі сказання запозичені з поем давньогрецького аеда Гомера „Іліада” і „Одіссея” і поеми римського поета Овідія „Метаморфози” („Перетворення”).

Спочатку існував тільки вічний, безмежний, темний Хаос. У ньому було джерело життя світу. Все виникло з безмежного Хаосу – весь світ і безсмертні боги. З Хаосу походить і богиня Земля – Гея. Широко розкинулась вона, могутня, і дає життя всьому, що живе й росте на ній. А далеко під Землею, так далеко, як далеко від нас неосяжне, ясне небо, в незмірній глибині народився похмурий Тартар – жахлива безодня, повна вічної пітьми. З Хаосу, джерела життя, народилась і могутня сила, всеоживляюча Любов – Ерос. Почав творитися світ. Безмежний Хаос породив вічний Морок – Ереба і темну Ніч – Нюкту. А від Ночі і Мороку постали вічне Світло – Ефір і радісний світлий День Гомера. Світло розлилося по світу, і почали змінювати одне одного ніч і день.
Могутня, благодатна Земля породила безмежне блакитне Небо – Урана, і розкинулось Небо над Землею. Гордо піднялися до нього високі Гори, народжені Землею, і широко розлилося вічношумливе Море. Мати-Земля породила Небо, Гори і Море, і немає в них батька.
Уран – Небо – запанував у світі. Він узяв собі за дружину благодатну Землю. Шість синів і шість дочок – могутніх, грізних титанів – мали Уран і Гея. Їх син, титан Океан, що обтікає, наче безмежна ріка, всю землю, і богиня Фетіда породили на світ усі ріки, що котять хвилі свої до моря, і морських богинь – Океанід. А титан Гіпперіон і Тейя дали світові дітей: Сонце – Геліоса, Місяць – Селену і рум’яну Зорю – рожевоперсту Еос (Аврора). Від Астрея і Еос походять всі зірки, які горять на темному нічному небі, і всі вітри: бурхливий північний вітер Борей, східний Евр, вологий південний Нот і західний пестливий вітер Зефір, що несе багаті на дощ хмари.
Крім титанів, породила могутня Земля трьох велетнів – сторуких (гекатонхейрів), названих так тому, що сто рук мав кожен з них. Проти їх жахливої сили ніщо не може встояти, їх стихійна сила не знає меж.
Зненавидів Уран своїх дітей-велетнів, у надра богині Землі замкнув він їх глибокій темряві і не дозволив їм виходити на світ. Страждала мати їх Земля, її давив цей страшний тягар, замкнений в її надрах. Викликала вона дітей своїх, титанів, і переконувала їх повстати проти батька Урана, але вони боялися підняти руку на батька. Тільки наймолодший з них, підступний Крон, хитрощами скинув свого батька і відняв у нього владу.
Богиня Ніч народила на покару Кронові цілий сонм жахливих божеств: Таната – смерть, Еріду – розбрат, Апату – обман, Кер – знищення, Гіпноса – сон з роєм похмурих тяжких примар, нещадну Немесіду – відплату за злочини і багато інших. Жах, чвари, обман, боротьбу і нещастя принесли ці боги в світ, де воцариася на троні свого батька Крон.

ГОМЕР
(середина ІХ – УШ ст. до н.е.)

Вивчити уривок з твору.
Аналіз уривка, характеристика образів-персонажів.

Легендарний поет, який стоїть біля витоків грецької, а отже, і європейської літератури, чиє ім’я ще з античних часів пов’язують із створенням древнього літературного жанру, грецького героїчного епосу, зокрема, поемами „Іліада” та „Одіссея”. Антична традиція змальовує його мандрівним співцем, одним із аедів.
„Мудрий сліпець” Гомер (саме його ім’я розумілось як означення сліпого) мав безперечний авторитет як неперевершений поет і „учитель Греції).

ІЛІАДА

ПІСНЯ ПЕРША
ЗАСПІВ. СВАРКА БОГІВ
В. 1-345
Гнів оспівай, богине, Ахілла, сина Пелея,
Пагубний гнів, що лиха багато ахеям накоїв:
Душі славетних героїв навіки послав до Аїду
Темного, їх же самих він хижим лишив на поталу
Псам і птахам. Так Зевсова воля над ними чинилась,
Ще відтоді, як у зваді лихій розійшлись ворогами
Син Атреїв, володар мужів, і Ахілл богосвітлий.
Хто ж із безсмертних богів призвів їх до лютої сварки?
Син то Зевса й Лето. Владарем тим розгніваний тяжко,
Пошесть лиху він на військо наслав, і гинули люди
Через те, що жерця його, Хріса, зневажив зухвало
Син Атріїв. Той до ахейських човнів бистрохідних
Доньку прийшов визволять, незлічений підносячи викуп.
Жезл золотий у руках, на чолі ж мав вінок Аполлона
Далекострільного, й всіх почав він благати ахеїв,
А щонайбільше – Атрея синів, начальників війська:
„О Атрея сини й в наголінниках мідних ахеї!
Хай вам боги, що живуть на Олімпі, дадуть зруйнувати
Місто Пріама й щасливо додому усім повернутись.
Любу ж дочку відпустіть мені, викуп багатий прийнявши,
Далекострільному синові Зевса на честь – Аполлону”.
Криком загальним дали на те свою згоду ахеї, -
Зважить на просьбу жерця і лайкою тяжко зневажив:
„Діду, щоб більш я тебе між глибоких човнів цих не бачив!
Тож не барися тут нині і вдруге сюди не вертайся –
Не допоможуть нежезл золотий, ні вінок божественний.
Доньки не дам я тобі, - аж поки постаріє зовсім,
В Аргосі, в нашій оселі, від отчого краю далеко,
Ходячи кросен довкола і ділячи ложе зі мною.
Йди ж звідціля і не гнівай мене, щоб цілим вернутись!”
Так він сказав, і старець злякався й, послухавши слова,
Мовчки побрів по піску уздовж велешумного моря.
А, відійшовши далеко, почав владаря Аполлона,
Сина Лето пишнокосої, старець в молитві благати:
„Вчуй мене, о срібнолукий, що Хрісу і Кіллу священну
обороняєш, обходячи, та й над Тенедом пануєш.
Отже, Смінтею, на втіху тобі колись храм я поставив
І для священної жертви гладкії спалював стегна
Кіз і биків, то тепер мені сповни єдине благання:
Хай за сльози мої відомстять твої стріли данаям!”
Так він молився, і вчув його Феб-Аполлон срібнолукий:
Із верховин олімпійських зійшов, розгніваний серцем,
Маючи лук за плечима й тугий сагайдак, геть закритий.
Стріли у гнівного бога за спиною враз задзвеніли,
Щойно він рушив, а йшов од темної ночі хмурніший.
Сівши оподаль швидких кораблів, тятиву натягнув він –
Дзенькіт страшний від срібного лука луною розлігся.
Спершу-бо мулів почав та бистрих собак улучати,
Потім уже й на людей він кидати став гіркосмольні
Стріли. Скрізь похоронні вогні безустанно палали.
Дев’ять носилися днів над табором стріли божисті.
А на десятий людей Ахілл став на раду скликати –
Білораменна йому це Гера поклала на мислі,
Надто-бо важко було їй дивитись, як гинуть данаї.
Сходитись всі почали, і, коли вже на площу зібрались,
Раптом з’явились перед ними і мовив Ахілл прудконогий:
„видно-таки доведеться, Атріде, по довгих блуканнях
Нам повертатись додому, якщо ми уникнемо смерті:
Тяжко-бо нищить ахеїв війна і страшна моровиця.
Все ж запитаймо жерця якогось або ворожбита,
Чи хоч би сновіщуна – і сни-бо нам Зевс посилає –
Хай би сказав нам, за віщо так Феб-Аполлон прогнівився –
Чи за забуту обітницю гнівний, чи за гекатомбу?
Може, лиш диму від здору з козлиць та овечок добірних
Він дожида, щоб лиху моровицю від нас одвернути?”
Так він промовив і сів; тоді з-поміж зборів народних
Встав Калхас Фесторід, цей птаховіщун найславніший.
Відав усе прозорливий – що є, що було і що буде,
Та й кораблі супроводив ахейські він до Іліона
В віщій вилі, що Феб-Аполлон дарував йому світлий.
Сповнений намірів добрих, озвавсь він і став говорити:
„О Ахілле! Велиш мені, Зевсові любий, віщати
гнів Аполлона-володаря, далекострільного бога.
Що ж, возвіщу. Та й мене зрозумій і раніш поклянися,
Що заступитись за мене ти словом готов і руками.
Думаю, вельми розгнівати мужа мені доведеться,
Що в аргів’ян владарює, кому всі коряться ахеї.


ГОМЕР

ІЛІАДА
(давньогрецькою мовою)


·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·,
·
·
·
·
·,
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·,
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·

·
·
·
·
·
·
·,
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·,

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·,

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·. [5

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·,
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·,

·
·
·
·
·
·,
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·.

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·,
·
·
·,
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·,
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·. [10

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·,
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·,

·
·
·
·
·
·
·
·
·,
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·,
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·. [15

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·,

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·

·
·
·
·
·
·
·
·
·,
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·.
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
· [20

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·.

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·,

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·,
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·,

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·,

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·. [25

ГОМЕР

ОДІССЕЯ
РАДА БОГІВ. АФІНА НАСТАВЛЯЄ ТЕЛЕМАХА

Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго
Світом блукав, священну столицю троян зруйнувавши,
Всяких людей надивився, міста їх і звичаї бачив,
В морі ж багато біди і тілом зазнав, і душею,

5] Щоб і себе врятувать, і друзів додому вернути.
Та не вберіг він свого товариства, хоч як того прагнув.
Марно загинули всі через власне зухвальство безтямне:
З’їли, безумні, волів вони Гелія Гіперіона,
Що понад нами, - за те дня повернення він їх позбавив.

10] Дещо, богине, і нам розкажи про них, Зевсова доню.
Інші, кому пощастило уникнуть загибелі злої,
Дома були вже, війни й небезпеки на морі позбувшись.
Тільки його, що так прагнув отчизни своєї й дружини,
Німфа Каліпсо, владарка, тримала, в богинях пресвітла,

15] В гроті глибокім, бажаючи мати його чоловіком.
В круговороті часу, коли рік надійшов відповідний
І ухвалили боги повернутись йому до Ітаки,
Навіть і там, серед близьких і рідних, не міг він уникнуть
Скрути тяжкої. Тоді всі богове йому співчували,

20] Крім Посейдона, - гнівом його Одіссей богорівний
Вічно був гнаний, аж поки до рідного краю дістався.
Сам Посейдон у далеких тоді пробував ефіопів, -
У протилежних кінцях простягались поселення їхні, -
Де Гіперіон заходить, і там, де він сходить щоденно.

25] Там з баранів і биків гекатомби приймав він жертовні,
Там веселився на учтах. Тим часом інші богове
В Зевса, у домі його на Олімпі, всі разом зібрались.
Першим батько людей і богів тут слово промовив, -
В пам’яті серця його постав-бо Егіст бездоганний,

30] Вбитий Орестом палким, Агамемнона сином преславним.
Це він згадавши, з такими словами звернувсь до безсмертних:
«Горе! Як легко смертні тепер нас у всьому винують!
Зло - від богів, - вони кажуть, самі ж через власну зухвалість,
Всупереч долі, багато на себе нещасть накликають.

35] Так і Егіст проти долі дружину Атріда законну
Взяв за жону, а самого убив, щойно той повернувся.
Знав же й про згубу свою, бо завчасно до нього послали
Світлого ми дозорця Гермеса сказать, щоб не смів той
Ані Атріда вбивать, ні жони його брати за себе,

40] Бо за Атріда відомста відбудеться через Ореста,
Щойно змужніє й почне за рідним він краєм тужити.
Так йому мовив Гермес, та не зміг він на думку Егіста
Радою доброю вплинуть, - і той за все поплатився».


АРІСТОТЕЛЬ
(384-322 рр. до н.е.)

Законспектувати уривок з трактату Арістотеля.
Проаналізувати одну з грецьких трагедій за критеріями, визначеними Арістотелем.

Давньогрецький філософ і вчений-енциклопедист, засновник логіки, естетики, поетики, етики, мистецтвознавства. З величезної спадщини Арістотеля до наших днів дійшло близько 50 книг з різних галузей знань, найвідоміші з яких: „Метафізика”, „Нікомахова етика”, „Фізика”, „Афінська політія”, „Риторика”, „Про душу”. З естетикою Арістотеля знайомить його „Поетика”. Розділи про епос і лірику не збеоеглися, проте визначення видів поезії, грунтовний розгляд драматургії, зокрема трагедії, дають уявлення про роль і функцію мистецтва як однієї з форм пізнання дійсності.

ПОЕТИКА
(Розділ VІ)

Про поетичне відтворення в гекзаметрах і про комедію ми поговоримо пізніше, а тепер скажемо про трагедію, приймаючи те визначення її суті, яке випливає з усього сказаного.
Трагедія є відтворення прикрашеною мовою (причому кожна частина має саме їй властиві прикраси) важливої і закінченої дії, що має певний обсяг, відтворення не розповіддю, а дією, яка через співчуття і страх сприяє очищенню подібних почувань. Прикрашеною я називаю таку мову, яка має в собі ритм і гармонію, тобто мелодію; неоднаковість між прикрасами полягає в тому, що одні частини трагедії виконуються тільки метрами, а інші ще й співаються.
А що відтворення в трагедії провадиться дією, то насамперед одним з її елементів обов’язковою буде оздоблення сцени, потім музична композиція і спосіб вислову, бо саме цими засобами здійснюється відтворення.
Під способом вислову я розумію саме сполучення віршових розмірів, а під музичною композицією те, що має для всіх очевидне значення.
Далі, тому що трагедія є відтворення дії, а діють ті або інші особи, які обов’язково мають певні властивості характеру і мислення, - за ними даємо й діям певне визначення. З цього природно виникає дві причини дій – мислення і характер, і відповідно до них усі дії або успіх мають, або зазнають невдачі.
Відтворення дії є фабула. Під фабулою я тут розумію зв’язок подій, під характерами – те, в залежності від чого ми визначаємо властивості дійових осіб, а під мисленням – те, на підставі чого вони щось доводять або висловлюють свої думки.
Отже, в кожній трагедії повинно бути шість складових елементів, що від них залежить, якою саме буде трагедія. Ці елементи – фабула, характери, мислення, сценічна обстановка, спосіб вислову і музична композиція. До засобів відтворення належать два елементи, до його способів – один, до об’єкту відтворення – оти, і інших крім них немає. Немало поетів, а можна сказати, і всі вони, користуються цими елементами, бо кожна трагедія має і сценічну обстановку, і характер, і фабулу, і певний спосіб вислову, і музичну композицію, і мислення.
Але найважливіший за все це – зв’язок подій, оскільки трагедія є відтворення не людей, а подій та життя, щастя і нещастя. А щастя і нещастя полягають в дії, і мета трагедії – дії людей, а не їх властивості. За своїм характером люди бувають такі чи інші, а в залежності від подій бувають щасливі чи навпаки. Тому-то діють у трагедії не для того, щоб відтворювати характери, хоч і вони виявляються завдяки дії. Дії і фабула – ось мета трагедії, а мета – найважливіша від усього. В нових трагедях, наприклад, здебільшого немає виразних характерів, і взагалі серед поетів є багато схожих на художників Зевксіда характери відсутні.
Далі. Якщо хто-небудь прикрасить свою мову характерними висловами, добірними зворотами і думками, то він не виконає завдання трагедії. Значно краще досягне цього твір, який хоч і менше використовує всі ці прийоми, але має зате фабулу і певний зв’язок між подіями.
Крім того, найважливіше, чим трагедія захоплює душу – це елементи фабули перипетії та впізнавання; ще один доказ: ті, хто починає творити, раніше досягають вправності в мові і в змалюванні характерів, ніж у сполученні подій, як, наприклад, ми це спостерігаємо майже у всіх стародавніх поетів.
Отже, основа і немовби душа трагедії – це фабула, а характерам належить у ній друге місце. Подібне буває і в живопису: якщо хто-небудь розмаже без ладу хай навіть і найкращі фарби, він не дасть глядачеві такого задоволення, як той, хто лише накреслить малюнок крейдою. Так само в трагедії, яка є відтворенням дії, і переважно через неї – змалюванням дійових осіб.
Третє в трагедії – мислення. Вона полягає в умінні говорити по суті і відповідно до обставин, що в промовах є завданням політики і ораторської майстерності. Стародавні поети виводили в своїх творах дійових осіб, що розмовляють, як політики, а в сучасних – персонажі говорять, як оратори.
Характер – це те, в чому виявляються схильності людини. Тому-то не відбиває характеру та мова, з якої не ясно, до чого саме прагне людина або чого уникає. Мислення виявляється в тому, чим доводять існування або неіснування чого-небудь або взагалі що-небудь висловлюють.
Четверте в трагедії – це спосіб вислову. Як уже й раніше говорилось, під способом вислову я розумію вміння художньо висловлювати свою думку, що має однакову силу як у поезії, так і в прозі.
З решти елементів п’ятий – музична композиція – є найважливіша окраса трагедії, а сценічна обстановка хоч і захоплює душу, але зовсім не належить до нашого мистецтва і дуже далека від поезії, - адже сила трагедії залишається і без вистави, тобто без акторів; до того ж, у постановці спектаклів більше значення має вмілість декоратора, ніж поета.
(Текст подано за виданням:
Арістотель. Поетика. – К.: Мистецтво, 1967)

САПФО
1. Проаналізуйте вірш Сапфо.
2. Як біографія Сапфо відображена у віршах Л.Ставицької-Черняхівської та Лесі Українки.
Видатна грецька поетеса VІІ ст. до н. е. з острова Лесбос, представниця монодичної лірики. Головна тема її поезії – кохання, весілля, спілкування подруг, суперництво, ревнощі, розлука. Сапфо писала еолійським діалектом. Творам поетеси притаманна щирість, конкретне сприйняття природи, поетична виразність і мелодійність.
***
Барвношатна владико, Афродіто,
Дочка Зевса, підступів повна,
Я молю тебе. Не смути ти
Мені серце, богине,
Але знов прилинь, як колись бувало:
Здалеку ти мої благання чула,
Батьківський чертог кидала й до мене
На колісниці
Золотій летіла ти. Міцно крила
Горобина зграя, її несучи,
Над землею темною, наче вихор,
Мчала в ефірі.
Так мені являлась ти, блаженна,
З усміхом ясним на лиці безсмертним:
«Що тебе засмучує, що тривожить,
Чом мене кличеш?
І чого бажаєш бентежним серцем,
І кого схилити Тейто повинна
І чого ярмо любовне тобі? Зневажив
Хто тебе, Сапфо?
Хто тікає – скрізь піде за тобою,
Хто дарів не взяв – сам дари нестиме,
Хто не любив нині, полюбить скоро,
Хоч ти й не схочеш»
О. прилинь і знов, од нової туги
Серце врятуй. Сповни, що бажаю,
Поспіши мені, вірна помічниця
На допомогу.

Л. СТАРИЦЬКА-ЧЕРНЯХІВСЬКА

Гімн до Афродіти
О, Афродіто, богине безсмертная!
Я припадаю з благанням до ніг твоїх.
Вчуй мою пісню, сльозами повитую,
Стогін дівочий впізнай!
Мати кохання! Тобі злато сяйна,
Ліру, і слово, і гімн присвятила я
З неба веселкою часто злітала ти
Слухати співи мої.
Ти доторкнулась своєю правицею
До мого серця й сказала, безсмертная:
«О, моя доню! Сапфо над жонотою
В цілій Елладі знесу;
Я твоє серце розжеврію чарами,
Що і безсмертних стуманять до нестяму,
Любощів, пестощів, владу надам йому.
В очах жагу запалю!»
Що ж не палає ще серце Фаонове
Від тої ваби тобою наданої?
Мати кохання, богине безсмертная,
Серце йому запалили!

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

Сапфо
Над хвилями моря, на скелі,
Хороша дівчина сидить,
В лавровім вінку вона сяє,
Співецькую ліру держить.
До пісні своєї сумної
На лірі вона приграє
Із піснею тою у серці
Велика їй туга встає.
В тій пісні згадала і славу
Велику свою, красний світ,
Лукавих людей, і кохання,
І зраду, печаль своїх літ,
Надії і розпачДівчина
Зірвала лавровий вінець.
І в хвилях шумливого моря
Знайшла своїй пісні кінець.
АНАКРЕОНТ

Визначте основну думку поезій.
«Дай мені Гомера ліру» – напам’ять.

Грецький поет з іонійського міста Теоса, представник монодичної лірики. Його творчість позначена життєрадісністю, уславленням кохання, вина, веселощів. У добу Пізньої Античності були поширені переспіви поезії Анакреона, які здобули назву анакреонтичної лірики.
6
Золотоволосий Ерот мене
Знову поцілив пурпурним м’ячем –
Дівчину в барвних сандалях тепер
Каже мені забавляти.
Лиш залишалося кляте дівча. –
Та й осміявши мою сивину,
Іншому звабно моргає.
Переклав А.Содомора
7
Кинув м’ячик пурпуровий
Ерот в мене кучерявий,
З дівчам кличе до забави,
Що в сандалях кольорових.
Лесбіянка ж невловима,
Сміючися наді мною,
Над моєю сивиною,
Шука іншого очима.
Переклав В.Маслюк
8
Дай мені Гомера ліру
Без струни, що зве до бою.
Принеси глибокий келих
І ті приписи, що кажуть,
Як з вином змішати воду.
Вип’ю трохи – й затанцюю
І, забувши про повагу,
Струн торкнуся, заспіваю
Голосну застольну пісню.
Дай мені Гомера ліру
Без струни, що зве до бою.
Переклав А.Содомора
9
Сивина вкриває скроні, голова моя сріблиться,
Молоді літа відрадні проминули; зуби слабнуть.
Відліта життя солодке – небагато вже лишилось.
Зупинить ридань не можу, бо мене лякає Тартар,
Бо страшить Аїда темне підземелля; важко в нього
Увійти; коли ж увійдем – повороту нам не буде.
Переклав Г.Кочур
10
Сивиною скроні вкрились,
Голова вся посріблилась
Зуби зрідка лиш лишились,
Пройшла молодість вже мила.
Літ солодких небагато
Жить осталось; часто бачу
Ві сні Тартар, смерть проклята
Мене кличе, а я плачу,
Бо Аїд, країна мертвих,
Усім двері відчиняє,
Хто попав туди із смертних,
Вороття назад немає.
Переклав В.Маслюк


ГОРАЦІЙ
Вивчити напам’ять.
Основна думка твору.
Які переклади оди вам відомі?

Квінт Горацій Флак (65 – 8 рр. до н. е.) Видатний римський поет, автор поезій, написаних метричною системою. Серед збірок творів: еподи, сатири, бесіди, пісні, послання.

До Мельпомени
Звів я пам’ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка,
Вищий од пірамід царських, простоїть він.
Дощ його не роз’їсть, не сколихне взимі,
Впавши в лють, Аквілон; низка років стрімких –
Часу біг коловий – в прах не зітре його.
Смерті весь не скорюсь; не западе в імлу
Частка краща моя. Поміж потомками
Буду в славі цвісти, поки з Весталкою
Йтиме понтифік – жрець до Капітолію.
Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись
Давн за владаря був серед полів сухих, –
Будуть знати, що я – славний з убогого –
Вперше скласти зумів по-італійському
Еолійські пісні. Горда по праву будь,
Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись,
Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло.


ВЕРГІЛІЙ

Знайдіть натяк на поему Бесіда, події історії Риму.
Доведіть, що твір є пророцтвом.
Вивчіть уривок напам’ять.

Публій Вергілій Марон (70 – 19 рр. до н. е.). Видатний поет-епік. Основні засади творчості Вергілія формувались під впливом епікурейської філософії, філософії природи Лукреція та ліричної поезії Катула. Вергілій захоплювався пасторальною поезією Теокріта, створюючи „Буколіки”. „Георгіки” та „Енеїду” поет присвятив Октавіану Августу

«Буколіки» (Четверта еклога)
Музи Сіцілії! Нині почнем поважнішої пісні;
Кущ тамариску, гаї та діброви не всім до вподоби:
Вже як співать про ліси, хай той спів буде консула гідний.

Час надіходить останній по давніх пророцтвах кумейських;
Низка щасливих віків на землі починається знову.
Знову вертається Діва, вертається царство Сатурна:
Парость новітню богів нам із ясного послано неба.

Ти лише, чиста Діано, злелій нам дитину ту дивну:
З нею залізна доба переходить, спадає в непам’ять,
Вік настає золотий! Непорочна, твій Феб уже з нами!

В консулування твоє, Полліоне, це станеться чудо,
Місяці дивні, щасливі літа розпочнуться від тебе:
Щезнуть останні сліди диких чварів і братньої крові,
Від ненастанних тривог земля відпочине стражденна.
Хлопчику любий! Надійдуть часи, і побачиш ти небо,
Світлих героїв побачиш і сам засіяєш в їх колі,
Правлячи світом усім, втихомиреним зброєю батька.

Зразу ж родюча земля принесе тобі перші дарунки:
Ладан поземний та кручений плющ зростить без насіння,
Лотосом вся процвіте, засміється веселим акантом.
Кози самі понесуть молоко з полонини додому;
Смирна худоба без страху на лева глядітиме в полі.
Квіти ласкаві, рясні поростуть край твоєї колиски.
Згине і ворог твій – змій, і все зілля отрутне загине,
І ассірійський амом ніби килимом землю укриє.

Виростеш ти і почнеш дізнаватись про славу героїв,
Батькову славу пізнаєш і мужності міць непохитну, –
Колосом буйно-важким загорять лани неосяжні,
Терна колючого кущ зчервоніє від грон виноградних,
Листя суворих дубів золотистим ороситься медом.

Дещо лишиться, проте, із давнішніх гріхів та нещастя,
Випливуть в море човни, і місто оточить муром;
Рало по лону землі борозною глибокою пройде.
З’явиться Тіфіс новий, і юнацтво добірне, відважне
Славну збудує Аргу і в криваві походи полине.

З військом хоробрим Ахілл проти нувої вирушить Трої.
Мужем ти станеш і віку дозрілого дійдеш. Чи бачиш:
В морі не видно вітрил, кораблі соснові не возять
Краму по хвилях морських; все, що треба, земля дає людям,
Оранки більше нема, ні ножа для кущів виноградних;
Сикнув волові ярмо з терпеливої шиї плугатар.

Вовни не красять уже у фарби, пороблені штучно:
Нині вівця на пасовищі ходить в одежі червленій,
Кольором ясним шафрану та пурпуром міниться темним;
Нині природний сандикс одягає ягнят недорослих.

Дивні, надходьте, віки! До своїх веретен нахилившись,
Присуд сповняючи Долі, так випряли парки нехибні.
Час вже обняти тобі руками дитячими владу,
Вибранцю милий богів, Юпітере славний нащадку!
Глянь, як на радості всесвіт дрижить, як радість проймає
Море, і простір землі, і безодню глибокого неба;
Глянь, як подвиглось усе назустріч майбутньому віку.
О, коли б мав я на світі прожить і, як пан свого хисту,
Співом прославить гучним твої вчинки для пізніх нащадків!
Ні, проти мене не встояв тоді б ні Орфей-ісмарієць,
Ані досвідчений Лін, хоч обом їм боги помагали –
Калліолея Орфею, а Лінові – Феб гврнолиций.
Навіть і Пан, коли став би зо мною до суду аркадців,
Навіть і Пан-чарівник признав би мою перемогу!
Хлопчику любий, навчися ж вітати, всміхаючись, матір;
Болю і прикрих страждань довелось їй натерпітись досить.
Хлопчику любий, навчися! Кого-бо не пестила мати,
Той не зазнав ні поваги богів, ні кохання богині.


ТІРТЕЙ

Поради юнакам
Мило померти хоробрим героєм між першими в лаві,
За батьківщину б’ючись, в битві завзятій лягти.
Бо, залишивши оселі свої і поля хлібодайні,
Жебрати ласки в чужих – це вже найбільша ганьба.
Йдеш на скитания, а батько старий за тобою, і мила
Ненечка, і молода жінка, й малі діточки.
Де не прийдеш ти, то кожен нерадо такого приймає,
Що в невідоме іде в злиднях, нужді й біді.
Рід свій неславою вкриє, і горде чоло упідлиться,
Підлість усяка й гидь всюди за ним піде вслід.
Отже, коли на скитальця такого ніхто не зважає,
Честі такому нема, ласки нема й співчуття,
Тож за дітей і за рідну країну завзято борімся,
Гиньмо й життя ми свого й крові цілком не щадім.

Гей же, до бою, юнацтво, всі в щільні шеренги шикуйтесь
І не посмійте в страху соромно з бою тікать.
А розбудіть в себе в серці великого й мужнього духа
Й зовсім життя не щадіть, ставши з мужами на бій.
Мужність таку, такий подвиг весь світ уважає найкращим,
А вже найбільш юнаку вдача така до лиця.
Край весь, народ весь за скарб уважає такого героя,
Що, підійшовши вперед, в першім ряду зостає
Вперто, і думка про втечу ганебну йому не приходить,
Загартував він своє серце і духа свого.
Серце сусіда свого він ще словом до бою загріє –
Муж отакого ума стане героєм війни.
Швидко такий муж проломить завзяті фаланги ворожі,
Напір розбурханих хвиль стримає у боротьбі.
А як такий в першій лаві загине й життя дорогого
Збудеться й славою вкриє місто, народ і батьків;
Груди як густо здіравлять йому й його щит копуластий,
Й панцир здіравлять його, спереду ж рани усі –
Щиро заплачуть за ним і старі, й молоді, без розбору,
Жаль невгамовний, гіркий город увесь навістить.
Буде відома в народі могила його, його діти
Й діти дітей, увесь рід славний на вічні віки.
Слава хороша його та ім’я не загинуть ніколи,
Хоч він спочине у землі, буде безсмертним повік
Той, що за рідних дітей і за рідну землицю хоробро
Піде у бій, і його грізний погубить Арес3.
Та як мине його доля нещасної смерті, і вийде
Витязем, і голосну славу здобуде в війні –
Всі йому честь віддадуть отоді, і старі, і вся молодь,
А по розкішнім житті пізно зійде у Аід.
В старших літах між народом шанобу велику він має.
Честі його, його прав не надщербить вже ніхто.
Всі йому місце вступають на раді, вступають, як стрінуть,
Юний, та рівні йому й старші за нього в літах.
Хай докладає старання, щоб мужність таку осягнути,
Кожний з мужів і нехай не легковажить війни.
Переклав М. Білик


СОЛОН

Мої закони

Дав я афінському народові закони
Так, аби кожному було досить;
Не відбирав нікому я безправно
І не хотів безправно прибільшить.

Тих, що в громаді на чолі стояли
З ласки припадку або з ласки бога,
Я забезпечив: «Майте, що мали!
Хай жадна не находить вас тривога!»

Так обі сторони я захистив
Щитом міцним, здається, назавсігди,
І жадній стороні не допустив
Над правом і над власністю побіди.

Лиш так народ я думав удержать
У послусі до вожаків природних:
Ні врозтіч без вудил вони не побіжать,
І не зведе ніхто їх на рабів голодних.

І кождому додержав, що прирік.
Я написав свої закони як для добрих,
Так і для злих, і всім поклав однако
Лиш вимір справедливості святої.

Інший, дірвавшися, як я, до власті,
Якби захланний або нерозумний
Удався, певно би не поступав
Так помірковано й не бачив би
Кінця ні краю й все спалив би, щоб лиш
Зібрать для себе з молока сметану.
І якби хотів був силою
Робити те, що раз одному, то знов
Подобалось другому, місто се
Було би стало жертвою тиранів
Численних, а я мусив би між ними
Так проводитися, як вовк між псами.
Переклав І. Франко


АРХІЛОХ

Всі шляхи богам відкриті –
Часто з чорної землі
Піднімають горем вбитих,
А не раз по волі їх
Самовпевнені і горді,
Мов підкошені, падуть.
І тоді за лихом лихо
Гне їм спину, і вони
Йдуть по світу жебраками
Без думок і без мети.
Переклав А. Содомора


ПІНДАР

Перша піфійська235 ода до Гієрона236

Строфа 1
Ліро золотосяйна, втіхо фіалковолосих Муз
І промінного Феба, почувши твій голос,
Хор виступає, провісник свята.
Звукам твоїм співаки послушні,
Коли передзвонами струн почнеш
Заспіви ті, які хор супроводять,
Гасиш вічний вогонь блискавиць гостролезих,
І дрімає на скіпетрі Зевса орел,
Сонно звісивши крила свої,
Владар пернатих237.

Антистрофа 1

Над його головою з дзьобом орлиним кривим
Ти густу пелену пролила темновиду,
Солодко віки йому склепила238.
Мірно вві сні він здіймає спину,
Полонений гомоном струн твоїх,
Навіть Арей войовничий, відклавши
Гострі ратища, ніжить дрімотою душу.
Зачаровуєш навіть безсмертним серця
Хистом сина Латони239 і Муз
Широкошатних.

Епод 1
Тільки все те, чого серцем своїм
Усевладний Зевс не злюбив, –
На суходолах, безкраїх морях, –
Озивається шалом на спів Пієрід.
Поміж ними – той, що в глибинах
Тартару, ворог безсмертних –
Сам стоголовий Тіфон240; зростав колись
Він у печері Кілікії241, знаній усім, а тепер
Кумські242 вершини приморські й Сицилії землі
Тиснуть на груди кудлаті243 гнітить його
Етна, небес опора,
Снігом укрита, що цілий рік
Льоди гостробокі годує.

Строфа 2

Струм вогню найчистішого б’є, недосяжний із її нутра
І пекучою парою в’ється над нею
Вдень, а по ночах – яскраво-червоний
Пломінь вирує і ген до моря
Оглушливо котить уламки гір.
Ці страхітливі потоки Гефеста
Вивергає, звиваючись, чудо повзуче.
Диво для тих, які бачать видовище це,
Диво й тим, що почули таке
Від очевидців.

Антистрофа 2

Тісно в’язневі Етни між темнолистим хребтом гори
І підніжжям кремнистим, те ложе до крові
Зранює велетня спину горбату. Будьмо ж, будьмо тобі угодні,
О Зевсе, що сходиш на гору ту,
Нив плодоносних чоло. Тим іменням
Нині місто сусіднє назвав славнозвісний засновник.
Вісник ігрищ Піфійських гукнув це ім’я,
Як лише Гієрон переміг
На колісниці.

Епод 2

Ті, яким треба плисти кудись,
Благають спершу в богів
Вітру попутного: він водночас їм дає запоруку, що плавання їх
І повернення буде щасливим.
Так от і ця перемога
Містові славу ворожить навік-віків:
Коні звитяжні йому здобуватимуть пишні вінки,
Спів милозвучний уславить його на бенкетах.
Фебе, ти Делосу244 й Лікії245 владарю,
Що джерело кастальське246
Любиш, плекай ж і тут, у нас,
Мужів благородних і дужих.

Строфа 3

Всі чесноти людини – дар милостивих богів. Од них –
Сила думки, могутність руки й красномовність.
Я ж, прославляючи мужа того,
Вірю», мій спис міднощокий несхибно
До цілі летітиме. Хай же він,
Кинутий вправно рукою моєю,
Далі мчить від стріли, що пустив мій суперник247.
Хай же муж той довіку блаженно живе
І радіє здобуткам своїм,
Біль позабувши.

Антистрофа 3

Хай згадає при тому, скільки разів у боях являв
Силу духу248, за те йому з волі безсмертних
Випала честь, як нікому з греків, –
Славний вінець для його багатства.
А нині, немов Філоктет249 колись,
Вирушив він у похід – і схилились
Перед ним гордовиті в низькому поклоні
Кажуть, що богорівні герої давно
Аж на Лемнос прийшли, щоб відтіль
Взяти з собою.

Епод 3

Сина Поанта250 і стрільця, який
Терпів од рани, і він
Місто Пріама тоді зруйнував,
Данайців звільнивши від довгих трудів.
І хоча слабосилий був тілом,
Виконав долі веління.
Хай же отак Перону в грядущих днях
Бог – рятівник і цілитель – усі побажання здійснить.
Музо, і перед Дейноменом251 дозволь мені гідно
Коней четвірку прославити, син
Батьковій славі радий.
Тож починай, нехай пісню цю
Сподобає Етни володар.

Строфа 4

Місто це величаве синові сам Перон збудував,
Де, богами освячена, воля панує,
Як в давнину нам це Гілл252 заповів.
Рід Гераклідів і рід Памфіла
В підніжжях Тайгету253 шанують старий
Устрій дорійський, Егімієм даний.
Рід їх у Пінду254 зійшов, укріпившись в Аміклах255
Близько білокінних Тіндара синів256.
Там на їхніх очах розцвіла
Слава їх списа.

Антистрофа 4

О вершителю Зевсе, завжди ти усіх, які живуть
Побіч річки Аменана257 й володарів їхніх
Словом правдивим хай люди хвалять.
З волі твоєї хай муж-проводар
Із сином наступником свій народ
Щастям і миром навік одарять.
Сину Крона, молю, втихомир філікійця,
Хай Тіррени258 вгамують свій крик бойовий,
Битву Кумську259 згадавши собі,
Згубну для суден.
Епод 4

Що пережили вони тоді,
Коли сіракузян вождь
В море поверг із прудких кораблів
Найдобірніших воїнів, цвіт юнаків,
Врятувавши від рабства Елладу!
Я від Афін хочу дяки
За Саламін260, а спартанцям складу
Пісню про бій Кіферонський261, коли криволукі бійці
Мідяни впали. Але й для синів Дейномена
Хай береги повноводі Пмери262 звучать
Гімном, який по праву
Славить їх мужність: ворожий стрій
Подавсь під їхнім напором.

Строфа 5

Хто вславляє доречно, хто вміє гідні похвал діла
В пісні невелемовній звести воєдино,
Рідше накликує злобну обмову.
Надмір – ламає прудкі надії
Людей до живого діймає
Слух про звитяги чужі, але краща
Заздрість од жалості, тож не занедбуй добра,
Справедливим кормилом скеровуй народ.
На правдивім ковадлі відкуй,
Вигартуй слово.
Антистрофа 5

Хоч би трохи ти схибив – примножиться огріх твій,
Адже скільки людей під твоєю рукою,
Стільки ж І свідків суворих буде
Кожного вчинку твого. Виліплюй
Вдачу стійку. Та якщо ти обрав
Славу – щедрись не на шкоду собі.
Вітром парус наповнити вмій, мов стерничий.
Звабам зиску облудного не піддавайсь,
Бо правдиво мине одна
Слава посмертна,

Епод 5

Вкаже співцям, оповідачам,
Які були за життя
Ті, що минулись: триває в віках
Креза чеснота ласкава, зате Фаларід263
Що людей у міднім бикові
Спалював, – проклятий всюди.
Ліри співучі ніколи не приймуть його
В затишок вогнища милого, в коло юначих пісень.
Успіх жаданий – це перша для нас нагорода;
Слава хороша – це друга доля в житті.
Кому ж і одне, і друге
Випало щастя прийняти, –той
Найвищим вінком увінчався.
Переклав А. Содомора


НАЙВАЖЛИВІШІ РИМСЬКІ БОЖЕСТВА
Бона Дея

Беллона
Вакх

Венера
Веста
Вулкан
Геній
Діана

Кармента
Конс

Лари
Лемури (лаври)

Мани

Марс

Меркурій


Міневра

Нептун
Опс
Пенати

Плутон
Прозерпина

Рея Сильвія
– жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок.
– богиня війни.
– бог рослинності, виноградарства, виноробства.
– богиня кохання, краси і родючості.
– богиня домашнього вогнища і вогню.
– бог вогню і ковальського ремесла.
– добрий дух, охоронець окремої людини.
богиня місяця, полювання, покровителька
диких звірів.
– покровителька народження.
– бог достигаючого хліба і жнив, мудрих рішень.
– божества сім’ї та господарства.
– привиди, злі духи померлих предків, які
переслідують живих нащадків.
 – обожнені душі померлих предків, покровителі живих нащадків.
– бог війни, охоронець громадянського колективу.
бог торгівлі, тваринництва і прибутку, покровитель пастухів, купців, подорожуючих.
– богиня мудрості, покровителька ремесел і
мистецтв.
– бог вологи, морів, покровитель конярства.
– дружина Конса, богиня посівів і достатку.
– божества домашньої комори та їстівних запасів.
– бог підземного царства і мертвих.
– дружина Плутона, богиня пекла, зростаючих
злаків і земної родючості.
– мати міфічних засновників Рима Ромула і Рема.
– бог посівів, який навчив людей землеробству,
виноградарству і приносив достаток.
легендарні жінки-провісниці.
бог лісів і полів, покровитель отар і пастухів.
богиня землі і родючості.
бог межі і прикордонних межевих знаків.
богиня рослинності, квітів і юності.
богиня долі, випадку, щастя та удачі.
богиня родючості і землеробства.
дружина Юпітера, богиня шлюбу і подружнього кохання та родючості.
бог неба, грому, блискавки і різних небесних явищ, верховний бог римського пантеону.
бог входу і виходу, всякого початку, зображувався з двома обличчями.


Сатурн

Сивіли
Сильван, або Фавн

Теллура
Термін
Флора
Фортуна
Цецера
Юнона

Юпітер


Янус




ГРЕЦЬКИЙ ПАНТЕОН
Зевс – громовержець, батько богів і людей
Посейдон – бог морів і океанів
Аїд – бог царства мертвих
Гера – дружина і сестра Зевса, богиня шлюбу
Деметра – богиня родючості
Гестія – богиня родинного вогнища
Атена (Афіна) – богиня мудрості і справедливої війни
Афродіта – богиня кохання
Аполлон – бог мистецтва, покровитель поетів і віщунів
Гефест – бог ковальства
Арес – бог війни
Гермес – посланець богів
Діоніс – бог виноробства
Артеміда – богиня полювання
Визначте інші функції наведених олімпійських богів, знайдіть відповідність між грецькими і римськими богами.

МУЗИ
Каліопа – муза героїчної пісні
Кліо – муза історії
Евтерпа – муза-покровителька лірики
Талія – муза комедії
Мельпомена – муза співів і трагічної поезії
Терпсіхора – муза танцю
Ерато – муза любовної поезії
Полігімнія – муза урочистих гімнів
Уранія – муза астрономії
Пегас – крилатий кінь, що вибив копитом „джерело натхнення”
Парнас – гора, місце перебування муз
Гелікон – гора, місце перебування муз, символ поезії
Кастальське джерело – фіалкове джерело, джерело натхнення
Визначте символ кожної з муз.
Дайте визначення іншим назвам.
Вивчіть напам’ять імена муз, гір, що символізують світ мистецтва.
Як давні греки ставились до мистецтва і митців.
Порівняти уявлення про богів в античній та українській міфології.

ЛІТЕРАТУРА
1. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. – К., 1993.
2. Войнович В. Легенди та міфи стародавніх українців. – Рівне. Львів, 1997.

БОГИ
Дажбог – великий бог, досконалий розум світу, безмежності і вічності
Велес – бог достатку
Род – могутній давній бог-володар, що з’явився з яйця
Стрибог – володар вітрів
Мокоша – велика богиня, мати милосердя, покровителька дощів і весняних обрядів
Лада – богиня всесвіту, матір сонця, радості, одруження
Ладо – бог вічного подружжя, родинної злагоди, кохання, насолод
Перун – бог грому і блискавиць
Дана – богиня-мати води
Арей – бог війни
Білобог – бог світла і добра
Леля – богиня небесної краси
Берегиня – богиня добра і захисту людей
Полель – бог життєдайного повітря.





КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ
Знати визначення понять:
Античний – давній, належний до Давньої Греції та Риму термін з’явився в епоху Відродження (відродження Античності). Межі ІХ ст. до н.е. – V ст. н.е.
Аед – мандрівний співець, виконавець давнього епосу.
Алкеєва строфа – найуживаніша строфа давньогрецького віршування, яка складається з чотирьох віршів; перший і другий вірш містять 11 складів, третій – 9, четвертий 10. До римського віршування запроваджена Горацієм.
Байка – короткий оповідний твір алегоричного, повчального характеру, іноді з окремим моральним висновком. Дійовими особами виступають тварини, неживі речі або містичні персонажі. Антична байка поділяється на дві групи: долітературна і літературна. Засновник жанру – Езоп, до байки звертались Федр, Енній, Луцій, Горацій.
«Бог із машини» – у ряді античних драм конфлікти вирішувалися з участю і втручанням у дію богів (Еврипід «Іфгенія в Тавриді»), актор, який грав бога, спускався на сцену за допомогою театральної машини. До нашого часу вираз «Бог з машини» зберігається у значенні довільного розв’язання драматичного конфлікту.
Буколіка – пасторальна поезія, походить з грецького фольклору зі свят на честь Артеміди. Як літературний жанр виникла в епоху еллінізму. Поширені легенди про Дафніса – міфологічного творця пісні пастухів, що оспівувала почуття самотнього кохання на тлі сільського пейзажу. Відомі автори буколік – Теокріт, Вергілій.
Гекзаметр дактилічний – найдавніший віршований розмір, яким написані епічні й дидактичні поеми, сатири, поетичні послання. Складається з шести дактилів, останній – неповний, кожен із чотирьох перших дактилів може замінюватися спондеєм.
«Гомерівські гімни» – умовна назва збірника, до якого увійшло 34 короткі твори епічного характеру, написані гекзаметром і присвячені богам. Поряд із поемами «Іліада» та «Одіссея» збереглися в рукописах візантійського періоду. За змістом – переказ легенд, пов’язаних із заснуванням храмів чи впровадженням культів.
Еллінізм – епоха в історії Греції, Македонії, країн Східного Середземномор’я, Ірану, Середньої Азії. Хронологічні рамки охоплюють період від кінця завойовницьких походів Олександра Македонського (ІV ст. до н.е.) до захоплення елліністичних держав Римом.
Епіграма – в давньогрецькій та римській літературах завершений по формі короткий вірш, присвячений якійсь події чи божеству. Розмір – елегія, дистих, ямбічний триметр.
Епілій – коротка оповідь на теми епосу, написана гекзаметром, розробляє міфологічні і любовні мотиви.
Епінікій – похвальна пісня на честь переможця у війні чи змаганнях (Піндар).
Епіталамій – весільна пісня, що виконувалася двома хорами перед шлюбною спочивальнею (Теокріт, Сапфо).
Епос – рід літератури. Великі епічні поеми створювалися на основі фольклорної пісенної творчості. Античному епосу властива метрична форма (гекзаметр), музичний супровід, використання постійних формул, усне побутування. Існує два різновиди епосу: героїчний та дидактичний. Героїчні поеми: Гомера, „Гомерівські гімни” і кіклічний епос. Дидактичні: Гесіода, Парменіда, Емпекла. „Енеїда” Вергілія (героїчний, історичний, національний епос), „Про природу речей” Лукреція – дидактичний.
Кітара (кіфара) – один із найдавніших струнних щипкових музичних інструментів.
Комедія – жанр драми, у якому характери, ситуації, події постають у смішній, комедійній формі. Розрізняють комедію положень (інтрига) і комедію характерів. Комедія є сатиричною, гумористичною чи трагікомічною. Завдання – викликати сміх, спонукати до критичного сприйняття зображеної дійсності. В історії античної Греції вирізняють три етапи розвитку комедії: 1) Давня аттична комедія – позбавлена інтриги, переповнена еротичними жартами, фольклорною фантастикою (Арістофан); 2) Середньоаттична комедія приділяє увагу пародійно-міфологічним темам і сюжетам (Алексід); 3) Новоаттична комедія розвиває реально-побутові сюжети (Менандр). Римська комедія успадкувала ознаки новоаттичної комедії і розвивалася у двох різновидах паліата (грецький плащ) і тогата (римський одяг). У Римі втрачено початкове розуміння комічного і комедія стала лише починатися сумно, а завершуватися радісно.
Пентаметр – вірш, що складається з подвоєного напівгекзаметра.
Сапфічна строфа – поєднання з чотирьох рядків, перші 3 вірші – 11 складів, четвертий – з 5.
Сатирівська драма – п’єса на міфологічний сюжет з обов’язковим хором сатирів (демони родючості і силени). Обов’язкова четверта вистава під час змагань драматургів у якій герої потрапляють у комічні обставини (Еврипід „Кіклоп”).
Спондей – стопа з двох складів.
Стасим – пісня хору в трагедії, між епізодами, протилежний пародові (виходу хору). Не рухаючись з місця хор зі Стасиму розпочинав і завершував окремі акти трагедії.
Театр – первісно, місце урочистостей на честь Діоніса, споруда для драматичних вистав: півколом місце для глядачів; місце для виступу акторів і хору, оркестру; сценічна будівля – скена.
Трагедія – драматичний жанр, сповнений патетики, що відтворює трагічну колізію героїчних персонажів з трагічним її завершенням (загибель сил добра). Призначення трагедії – „очищення через співчуття та острах” (Арістотель). Походження жанру пов’язане з обрядом поховання володаря (царя) і з культом Діоніса. У творчості поетів класичного періоду грецької культури трагедія набула філософських висот (Есхіл, Софокл, Евріпід). У грецькій трагедії хор виконувався дорійським діалектом, а діалоги – аттичним. У римській трагедії використовувались грецькі костюми і лише історичний додаток (претекстата) у римських. У Римі з’являється трагедія для читання, а не для сцени.
Хор – група людей, що брала участь у культових обрядах і театральних виставах, виконуючи складні танці і пісні. Види хорової лірики у дорійців: просодія (процесійний спів); гіпорхема (танцювальний); трен (поховальний); пеан (поховальний на честь Аполлона); дифірамб (поховальний на честь Діоніса). У трагедії хор складався з 12, потім з 15 осіб під керівництвом корифея, який виконував речитативні куплети, виступав від імені суспільної думки. У комедії хор налічував 24 особи, але його роль була слабша. Хорегія – суспільний обов’язок афінських громадян – упорядкування хору.
Міф – форма свідомості давніх людей, первісна форма духовної культури людства, яка передавала в усній формі світорозуміння і світосприйняття, пояснення явищ природи, обожнення матеріального світу. Міф складається із оповідної частини (міфологічна історія, етнографічні дані) та сакральної таємниці світоустрою, пов’язаної з культом, магією, містеріями.
Міфологія – наука про міфи, їх класифікацію, зібрання міфів окремого народу.
Елегія – двовірш, що складається з гекзаметра і пентаметра (п’ятистопник), пентаметр двічі повторював першу частину гекзаметра до цензури. Перехідний розмір від епосу до лірики, гнучкий, пов’язаний з фольклорно-обрядовими традиціями, містить повчальний елемент; за тематикою різноманітний: патріотичні, філософські, інтимні проблеми, прославлення військової доблесті.
Еллін – цар Фесалії, онук Прометея, син Девкаліона, пращур еллінів.
Поліс – особлива форма соціально-економічної і політичної організації суспільства в античній Греції. Місто-держава вільних громадян форма правління – аристократія чи демократія, відомі аграрні (Спарта), аграрно-ремісничі (Афіни) або торгово-ремісничі (Коринф) поліси.
Ямб – жартівливо-веселі пісні, що походять з культу Деметри, відповідають ритмові розмовної мови. Найпоширеніший шестистопний ямбічний або хореїчний вірш (короткий – довгий, або довгий – короткий склади) найвідоміший співець ямбів – Архілох.











13PAGE 15


13PAGE 14515






<37 РАфин0ЭмраморнаOРкопиO 2Р2.Р=ЮM.Рхризоэлефантинно9РстатC-16РПреторианцK.РМраморны9РрельеD 1Р2.Рд>Р=ЮM.<09 РСтатуOРАвгуст0Ри7РПрим0ЭПорт0.РМеждC 27Р3.Рд>Р=ЮM.Р8 14І С Т О Р І Я А Н Т И Ч Н О Ї Л І Т Е Р А Т У Р ИИзображение 196Изображение 189 Заголовок 1 Заголовок 2 Заголовок 3 Заголовок 4 Заголовок 5 Заголовок 6 Заголовок 7 Заголовок 8 Заголовок 915

Приложенные файлы

  • doc 1431326
    Размер файла: 7 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий