екологія одеської області


ПЛАН
Про деякі проблеми Чорного моря і шляхи їх вирішення
Екологічна оцінка навколишньої території і стан водойми СасикськогоВодосховищаОцінка ступеню придатності ґрунтових вод по гідрохімічним показникам на узбережжі Сасикського водосховища
Стан екосистеми Північно-західної частини Чорного моря
ВСТУП
Одеська область розташована на крайньому південному заході України та межує з Вінницькою, Кіровоградською, Миколаївською областями. По суші й на морі межує з низкою зарубіжних країн: Республікою Молдовою, Румунією, Болгарією, Туреччиною. Територія області - 33,3 тис. кв.км. Адміністративний центр - місто Одеса.
Область займає територію Північно-Західного Причорномор'я від гирла річки Дунай до Тилігульського лиману (морське узбережжя в межах області простягається на 300 км), а від моря на північ - на 200-250 км. Загальна площа її становить 5,5% території України, що майже дорівнює розмірам території Республіки Молдова (33,4 тис. кв.км).
Головна особливість економіко-географічного розташування області - її приморське та прикордонне положення. Широкий вихід до Азово-Чорноморського басейну та до великих річкових магістралей - Дунаю, Дністру, Дону, Дніпра - визначає її переваги та транспортні можливості.
Північна частина області розташована в лісостеповій зоні, а південна - в степовій. У грунтовому покриві переважають звичайні чорноземи. Середньорічна температура коливається від +8,2 ° C на півночі до +10,8 ° C на півдні. Тривалість вегетаційного періоду сільськогосподарських культур від 180 до 210 днів. Середньорічна кількість опадів - від 340 мм на півдні області до 460 мм на півночі. Природні умови сприятливі для вирощування озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, проса, соняшника. У північній і центральній зонах можна вирощувати цукровий буряк, у південній - виноград. Ці умови суттєво впливають на регіональну спеціалізацію, а в сукупності з особливостями сільського розселення - і на територіальну організацію сільськогосподарського виробництва.
Визначальна особливість природно-ресурсного потенціалу області полягає в наявності величезного й різноманітного рекреаційного та курортного потенціалів: сприятливого клімату, моря, лікувальних грязей і ропи лиманів, піщаних пляжів, мінеральних вод, історико-культурних цінностей.
Корисні копалини, які мають на сьогодні практичний інтерес, представлені будівельною мінеральною сировиною.
Про деякі проблеми Чорного моря і шляхи їх вирішення
Проблеми екології не знають регіональних меж. Все більше куточків української землі потребують допомоги: винищуються унікальні природні екосистеми, засмічуються вікові парки, сквери і ліси, забруднюються озера та річки, сміття спотворює наші міста і села. Тож справа нашого громадянського сумління зупинити це! Безпечне екологічне середовище не можна створити в окремо взятому регіоні. Це проблема загальна і вирішувати її слід спільними зусиллями.
Одеський регіон займає територію Південно-Західного Причорномор'я від гирла Дунаю до Тілігульського лиману. Довжина морської
прибережної смуги в межах області перевищує 300 км, а по всій Україні - 1628 км. В акваторії Чорноморського басейну мешкають сотні видів риб і безхребетних.
Будучи замкненим басейном, Чорне море акумулює в собі всі забруднювачі, принесені водами Дунаю, Дніпра, Південного Бугу,
Дністра та інших річок з території близько 20 країн індустріальної Європи. Річковий стік складає більше 50% всього обсягу водного надходження в море. Згідно з даними дослідників, більше 60% забруднюючих речовин Чорного моря "приходять" саме з річковим стоком. Всього за 30 років це призвело до негативних змін морської екосистеми.
Стратегічний план по захисту Чорного моря був підписаний у Стамбулі після проведення всебічних досліджень морського середовища, які показали, що його життєздатність істотно погіршилася порівняно з попередніми трьома десятиліттями.
З моменту підписання документа пройшло дванадцять років. Одним з найбільш актуальних аспектів діяльності в рамках захисту навколишнього середовища Чорного моря в регіональному вимірі, як і раніше, залишається нестійка громадська позиція, недостатня поінформованість, активність і усвідомлення необхідності консолідації зусиль для вирішення нагальних екологічних проблем Чорного моря.
Україна - єдина держава Чорноморського басейну, де національний план захисту Чорного моря схвалений законодавством у "Загальнодержавній Програмі охорони і відновлення навколишнього середовища Азовського і Чорного морів", згідно з якою в регіоні природоохоронні заходи повинні бути спрямовані на зменшення забруднення водних ресурсів промисловими та комунально-побутовими підприємствами.
Система спостережень морського екологічного моніторингу включає мережу спостережень такими суб'єктами регіональної системи моніторингу довкілля як: Держінспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Гідрометцентр Чорного та Азовського морів (ГМЦ ЧАМ), Український науковий центр екології моря (УкрНЦЕМ).
Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-західного регіону Чорного моря у зоні свого контролю здійснює державний моніторинг якості стічних вод, які скидаються до Чорного моря, та їх вплив на стан морського середовища. Моніторинг стану морського середовища Одеського регіону проводиться згідно "Програми моніторингу стану Чорного моря у зоні діяльності Держінспекції охорони Чорного моря", затвердженої Мінприроди та Головною екологічною інспекцією 31.07.1997 р.
Український науковий центр екології моря виконує задачі цільового морського екологічного моніторингу, що олягають у проведенні комплексних спостережень за станом морських екосистем, джерелами і факторами впливу та аналізі одержаних даних в цілях вироблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо розв'язання головних екологічних проблем морського довкілля у межах морської
економічної зони України та специфічних задач державних органів державного екологічного та ержавного санітарного контролю якості морської води.
До водного фонду Одеської області відносяться морські територіальні води України. Таким чином, об'єктом регіональної системи моніторингу довкілля у Чорному морі є 12-мильна прибережна смуга (зона) моря від дельти Дунаю до гирла Тілігульського лиману (прибережні морські води). Загальна площа прибережних морських вод становить 6,3 тис. км2. Глибини тут не перевищують 10 м.
12-мильна морська зона є частиною північно-західного шельфу Чорного моря. Прибережна морська екосистема входить в екосистему вищого порядку – екосистему шельфової зони, яка у свою чергу є частиною екосистеми Чорного моря і зазнає впливу глибоководної частини моря завдяки масо- і енергобміну.
У межах 12-мильної зони мають місце наступні види водокористування: рибогосподарське, рекреаційне, транспортне, скиди зворотних вод, дампінг ґрунтів та незначний водозабір для технологічних цілей прибережних підприємств. Основними факторами впливу господарської діяльності на екологічний стан Чорного моря є засмічення та забруднення (хімічне, біологічне і бактеріологічне) компонентів морської екосистеми, вилучення біологічних ресурсів (рибний промисел, видобування філофори), еретворення берегової зони (гідротехнічні споруди).
Головними джерелами забруднення прибережних морських вод є:
• річковий стік;
• атмосферні опади та аерозольні випадіння;
• стічні води берегових точкових та дифузнихджерел забруднення (промислових підприємств та підприємств комунальнопобутового господарства, розташованих в прибережній смузі),
• зливові води великих міст, дренажні води;
• морський транспорт, діяльність якого супроводжується технологічними та аварійними втратами нафтопродуктів, а також скидами баластних вод;
• діяльність портів (завдяки водообміну з відкритим морем та дампінгу ґрунтів днопоглиблення).
У цілому для моря, тим більше для 12-мильної морської зони, найбільший вклад в забруднення моря вносить стік річок. Для прибережної зони моря зростає вплив атмосферного стоку та берегових джерел забруднення. Це є вирішальним для вод берегової зони, яка одночасно є і рекреаційною зоною.
На збереження довкілля у 2009 році виділено 7,143 млн.грн. з обласного природоохоронного фонду. Ці кошти використовують на різні види природоохоронної діяльності, в тому числі на аціональне поводження з водними ресурсами Одещини:
• будівництво та реконструкція каналізаційних очисних споруд, КНС - 4420,8 тис. грн;
• розчистка русел річок, захист від підтоплення - 1084,0 тис. грн.
За ініціативою Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області прийнято розпорядження облдержадміністрації № 415/А-2009 від 16.06.2009 року "Про покращення господарсько-питного водопостачання та забезпечення населення якісною питною водою в населених пунктах Одеської області". На виконання цього розпорядження в районах області проведено певні заходи.
В Ізмаїльському районі затампоновано 6 артсвердловин.
У м. Іллічівськ заплановано роботи щодо перекладки аварійного транзитного водоводу (250 тис.грн) та ремонт резервуару (298 тис. грн).
У Савранському районі в селах Осички та Неділкове здійснюється капітальний ремонт локальних систем водопостачання на загальну суму 528 тис. грн. У 2008 році введено в дію 3 установки обеззалізнення води. На 2009 рік передбачено виділення коштів на капітальний ремонт систем водозабезпечення 4 сіл району на загальну суму 31,88 тис. грн. за
рахунок місцевого бюджету.
У Б.Дністровському районі у першому півріччі виділено 30 тис. грн. на реконструкцію мереж водопостачання на території Козацької, Шабівської, Маразліївської сільрад. Побудовано 9 км нових водопровідних мереж на загальну суму 358,547 тис. грн., з яких 253,669 тис. грн. - кошти населення.
У м. Одеса ТОВ "Інфокс" філія "Інфоксводоканал" згідно з "Планом реконструкції та розвитку водопостачання та водовідведення на 2006-2020 р.р." у першому півріччі поточного року проводилася реконструкція мереж водопостачання та мереж водовідведення, виконувалися заходи щодо впровадження енергозберігаючих технологій і т.і. на суму близько 27 млн.грн.
Для проведення робіт з тампонажу артезіанських свердловин, які вийшли з ладу, Держуправлінням підготовлено запит до Мінприроди України про виділення коштів з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища на проведення заходів по запобіганню забруднення підземних вод та ґрунтів на території Одеської області.
В Одесі з ініціативи УкрНЦЕМ та за участю Держуправління впроваджується проект "Просторове планування в прибережних смугах" "PlanCoast". Проект PlanCoast вдосконалить розвиток прибережних зон Чорного моря, як морської частини так і узбережжя за допомогою:
• розвитку, подання й впровадження просторового планування морських районів (планування морського природокористування) у прибережній зоні України, що відповідає міжнародним
стандартам і полегшує міжнародний обмін інформацією, одночасно відображаючи місцеві й регіональні потреби;
• розширення впровадження комплексного управління прибережними зонами (КУПЗ) в українських прибережних зонах, збільшення ролі просторового планування в межах КУПЗ, демонстрації вигоди просторового планування на прикладі Пілотного Проекту;
• створення порівняльної бази даних ГІС, що сприяє процесам просторового планування прибережних зон і морських районів в Одеській агломераці ї відповідно до принципів КУПЗ.
Екологічна оцінка навколишньої території і стан водойми Сасикського Водосховища
В нашій державі охорона навколишнього середовища і раціональне природокористування введено у ранг загальнодержавних завдань, які відображені в Конституції, законах про охорону природи і в інших підзаконних актах.
Проблема оптимізації взаємодії суспільства і природи в наш час, час стрімкого зростання продуктивних сил, неодмінно пов,язана з участю в її рішенні широкого кола спеціалістів у всіх галузях господарства, науки, техніки, культури, а також різноманітних прошарків спільноти. Ні в кого немає сумніву, що розробка і втілення планів соціально-економічного розвитку держави в цілому і окремих
її регіонів повинні базуватися на принципах збереження динамічної рівноваги в біосфері, біогеоценозах, ландшафтах, природних комплексах, на раціональному використанні, відновленні і культивуванні природних ресурсів і т.ін. Рішення цих кардинальних питань потребує глибоких знань закономірностей в природі, процесів природної еволюції біосфери і можливих відхилень в ході природних процесів під дією багатосторонньої діяльності людини.
Сасикське водосховище вже давно стало проблемою №1 для Татарбунарського району. Багато списів зламано на вивченні і рішенні подальшої долі водойми, але на жаль плідної розмови і роботи між різноманітними установами, організаціями і суспільством поки що немає. Ми в своїй роботі намагались фахово (з позиції геології і гідрогеології) відобразити ситуацію, яка склалася на даний час. Тому дана стаття буде розглядатися з двох основних позицій, які стосуються оцінки екологічного стану. По-перше, це малі річки, які несуть свої води в водосховище; по-друге, саме Сасикське водосховище і його узбережжя.
Аналіз екологічного стану проводився з урахуванням польових обстежень і за результатами експрес-методів і лабораторних робіт, котрі були проведені згідно з існуючими методиками лабораторією Одеської ГГМ експедиції. Велику увагу було приділено аналізу вмісту у воді основних , особливо біогенних, компонентів. Окрім цього з початку липня 2008 р. проводилися щодекадні візуальні і
гідрохімічні спостереження з використанням переносних приладів Turb 430 IR/Se (для визначення каламутності) і Multi 350i Set MPP-6 (для визначення температури, розчинного кисню, електропроводності та рН) німецького виробництва. Для співставлення показників, отриманих в результаті експрес-метода і лабораторним шляхом, використовувався "Солемер ВСЕГИНГЕО" конструкції Симонова і Комарова (для визначення показника мінералізації).
Для оцінки якості води в основному використовують два види класифікації: з позиції екологічного благополуччя і з позиції придатності води для рішення конкретних завдань водокористувачів [2].
Аналіз хімічного складу поверхневих
вод по біогенним показникам.
Одними із складових водних об'єктів є біогенні речовини (БР) і деякі мінеральні речовини, які найбільш активно беруть участь в життєдіяльності водних організмів. До них відносяться: сполуки азоту (NH4+, NO2-, NO3-), заліза (Fe2+, Fe3+) і деяких інших мікроелементів.
В природні води БР поступають головним чином з площі водозбору і з стічними водами при розпаді тваринних і рослинних організмів, життєдіяльність яких протікає у водному середовищі. Концентрація їх в природних водах звичайно невелика і, як і режим БР у водних об'єктах, значно залежить від температури води, яка у свою чергу визначає інтенсивність життєдіяльності організмів і процеси утворення і розпаду органічних речовин.
Біогенні елементи (БЕ) це хімічні елементи, що входять до складу біогенних речовин і організмів і виконують певні біологічні функції. До найважливіших БЕ відносяться кисень, вуглець, водень, азот, фосфор, сірка, кальцій, калій, натрій, хлор, кремній, залізо, марганець. [1] Вони мають важливе значення для життєдіяльності рослинних і тваринних організмів. У свою чергу концентрації БЕ
і їх режим цілком або частково залежать від інтенсивності біологічних процесів, що протікають у водних об'єктах. Основними процесами, що визначають круговорот і розподіл БЕ у воді водного об'єкту, є фотосинтез і розкладання (розпад) органічних речовин.
Нижче за текстом буде наведено аналіз вмісту деяких компонентів у водах річок Са рата, Когильник, Фонтанка , а також з власне Сасикського водосховища.
Біохімічне споживання кисню (БСК).Згідно [4,5] бажані і допустимі величини показників якості вод, що використовуються для різних цілей, не повинні перевищувати 5 мгО2/ дм3, а гранично допустимі концентрації (ГДК) для рибогосподарських цілей - не більше 3 мгО2/дм3.
В водах р.Когильник за останні п,ять років вміст БСК5 варіював в межах 2-7,4 при середньому значенні 3,5 мгО2/дм3, що незначно вище ГДК для рибогосподарських цілей. В серпні 2005 і липні 2006 років було зафіксоване значне перевищення, яке склало відповідно 57 і 19,5 мгО2/дм3.
В водах річки Сарата вміст БСК5 варіював в межах 0,2-11,2 при середньому значенні 4,3 мгО2/дм3, що в 1,4 рази перевищує ГДК. В серпні 2005 і липні 2006 років зафіксовано перевищення, яке склало відповідно 21,5 і 19,5 мгО2/дм3.
В водах річки Фонтанка за даними 2008 року значення БСК5 не перевищувало 3,0 мгО2/дм3.
В водах Сасикського водосховища за даними 2008 року вміст БСК5 варіював в межах 2,7-11,4 при середньому значенні 4,4 мгО2/дм3. В серпні було зафіксоване значне перевищення показника біля водозабору ВНС-1 і поблизу кладовища с.Глибоке, яке склало відповідно 45,6 і 21,6 мгО2/дм3.
Хімічне споживання кисню (ХСК) .Вміст в поверхневих водах не повинен перевищувати 25 мгО/дм3.
В водах річки Когильник вміст ХСК варіював в межах 50-192 мгО/дм3 при середньому значенні 131,5. В цілому перевищення ГДК складало від 2 до7,7 раз.
В водах річки Сарата вміст ХСК варіював в межах 149,1-370,5 мгО/дм3 при середньому значенні 272. Максимальне значення було зафіксоване в липні 2006 року і склало 475,6 мгО/дм3. В цілому перевищення ГДК складало від 6 до14,8 раз, максимальне - в 19 разів.
В водах річки Фонтанка за даними 2008 року значення ХСК не перевищувало 36,4 мгО2/дм3.
В водах Сасикського водосховища за даними 2008 року вміст ХСК варіював в межах 36,4-72,8 при середньому значенні 38,2 мгО2/дм3. Найбільше значення (72,8 мгО2/дм3) було зафіксоване на ВНС-1. Перевищення ГДК в середньому складало 1,5 рази, максимальне перевищення - 2,9.
Сполуки азоту.
Присутність у воді підвищеного вмісту іонів амонію, нітриту і нітратів свідчить про забруднення водойми органічними речовинами. Гранично допустимі кон центрації для рибогосподарського водокористування в природних водоймах іона амонію (NH4+), нітритного іона (NO2-) і нітратного іона
(NO3-) не повинне перевищувати 0,5, 0,02 і 45 мг/дм3 відповідно.
В водах річки Когильник вміст іона амонію (NH4+) варіював в межах від 0 до1,0 мг/дм3 , при середньому значенні 0,56 мг/дм3. В цілому перевищення ГДК складало до 2,2 раз.
Вміст нітритного іона (NO2-) і нітратного іона (NO3-) в середньому складав 0,4 і 1,5 мг/дм3 відповідно, хоча слід зазначити те, що максимальне значення NO2- становило 1,48 мг/дм3 ,
а NO3- - 45,8 мг/дм3. Перевищення ГДК по нітритному іону складало в середньому 20 разів, максимальне перевищення - 74. Незначне перевищення ГДК по нітратному іону зафіксовано лише один раз в липні 2004 року.
В водах річки Сарата вміст іона амонію (NH4+) варіював в межах 0 - 1,9 мг/дм3 при середньому значенні 0,72 мг/дм3. В цілому перевищення ГДК в середньому складало 1,4, максимальне перевищення - 3,8ГДК, яке було зафіксоване в липні 2006 року. Вміст нітритного іона (NO2-) і нітратного іона (NO3-) в середньому складав 0,12 і 1,4 мг/дм3 відповідно, хоча слід зазначити те, що максимальне значення NO3- становило 11,6-18,8 мг/дм3 і було відмічене тричі: в лютому 2005 (11,6 мг/
дм3), в березні 2006 (14,8 мг/дм3) і в травні 2007 рр.( 18,8 мг/дм3). Перевищення ГДК по нітритному іону складало в середньому 6 разів, максимальне значення - 6,7ГДК.
В водах річки Фонтанка за даними 2008 року вміст NO2- становив 0,14 мг/дм3, NO3- - 59,3 мг/дм3 .
В водах Сасикського водосховища за даними серпня 2008 року вміст нітритних (NO2-) і нітратних (NO3-) іонів практично дорівнює 0. Іон амонію знайдено в пробах води на ВНС-1 (0,5 мг/дм3) і біля кладовища с.Глибоке (1,68 мг/дм3).
Вміст хлоридів і сульфатів.
Джерела природних вод господарсько-питного і культурно-побутового призначення повинні
містити не більше 350 мг/дм3 хлоридів і 500 мг/дм3 сульфатів.
В водах річки Когильник вміст хлоридів коливається в межах 248-585 мг/дм3 при середньому значенні 377 мг/дм 3. В більшості випадках ці показники перевищують ГДК. В листопаді 2007 р. перевищення ГДК склало майже 3 рази (1064 мг/дм3 ). Середнє значення сульфат іону становило 1169 при варіації
значень 779-1299 мг/дм3. Перевищення ГДК за ДСТУ безсумнівне і складає від 1,6 до 2,6 раз, але на наш погляд , це не є забрудненням, а підтвердженням зональності вод (як поверхневих так і підземних). Інакше кажучи - "якість вод змінюється з півночі на південь" і апріорі вона на півдні, а особливо ще й в гирлі, значно гірша аніж на півночі. Окрім цього достатнього джерела забруднення сульфатами в межах і за межами району не існує. Це стосується і інших річок.
В водах річки Сарата вміст хлоридів коливається в межах 568-1276 мг/дм3 при середньому значенні 844 мг/дм3. Вміст хлоридів має природне походження. Це вплив Сасикського водосховища і частково ґрунтових вод.
Вміст сульфатів коливається в межах 962-2595 мг/дм3 при середньому значенні 1343 мг/дм3.В водах річки Фонтанка за даними 2008 року вміст хлоридів становив 479 мг/дм3, а сульфатів - 2685 мг/дм3, що також є природнім і не може вважатися забрудненням.
В водах Сасикського водосховища за даними серпня 2008 року вміст хлоридів становив в середньому 434 мг/дм3 при значеннях - 425-443 мг/дм3. Вміст сульфатів змінювався в межах 192-418 мг/дм3, середнє значення -336 мг/дм3.
Фосфор мінеральний (фосфати).
Вміст сполук фосфору схильний до значних сезонних коливань, оскільки вони залежать від співвідношення інтенсивності процесів фотосинтезу і біохімічного окислення органічних речовин. Мінімальні концентрації фосфатів в поверхневих водах спостерігаються звичайно весною і влітку, максимальні - восени і взимку. Гранично допустима концентрація фосфатів - 0,2 мг/дм 3, фосфору загального -0,5 мг/дм3.
В водах річки Когильник вміст фосфатів коливався в межах 0,41-1,37 мг/дм3, середнє значення - 0,81 мг/дм3. Максимальне значення (2,62 мг/дм 3) було зафіксоване в травні 2007 року. Перевищення ГДК коливається в межах 2-6,9, максимальне перевищення - 13ГДК.
В водах річки Сарата вміст фосфатів коливався в межах від 0 до 1,63 мг/дм3, середнє значення - 0,58 мг/дм3. В листопаді 2005 і травні 2007 рр. вміст останніх складав 2,75 і 2,57 мг/дм3 відповідно. Перевищення ГДК коливається в межах 1,3-8,2 раз, максимальне - 12,9ГДК.
В водах Сасикського водосховища за даними серпня 2008 року вміст фосфатів коливався в межах 0,30-0,98 мг/дм3 при максимальному значенні, яке було зафіксовано біля середини дамби, 1,39 мг/дм3. В цілому перевищення ГДК варіює від 1,5 до 4,9 , максимальне значення - майже 7ГДК.
Сума солей.
Сумарний вміст всіх знайдених при хімічному аналізі води мінеральних речовин складає мінералізацію даної води. Мінеральний склад важливий в пунктах господарсько-питного і культурно-побутового
водокористування і не повинен перевищувати по мінералізації 1000(1500) мг/дм3, або 1-1,5 г/дм3.[3,4]
В водах річки Когильник показник мінералізації змінювався в межах 1,55 - 6,01 г/дм3, середнє значення - 2,86 г/дм3. Максимальна мінералізація була зафіксована в листопаді 2007 року (6,01 г/дм3).
В водах річки Сарата показник мінералізації коливався в межах 2,39 - 5,30 г/дм3, середнє значення - 3,85 г/дм3.
В водах річки Фонтанка за даними 2008 року показник мінералізації не перевищував 4,93 г/дм3.
В водах Сасикського водосховища за даними 2008 року показник мінералізації змінювався в залежності від пункту забору води від 1,19 до 2,18 г/дм3 , середнє значення - 1,13 г/дм3.
Взагалі цей показник, як і іоний склад, на річках є природнім тому про забруднення або перевищення ГДК говорити недоцільно. На Сасикському водосховищі, в якому гідрологічний режим частково підтримується штучно, такий показник мінералізації в останні роки є "штучно-природним".
Візуальне обстеження і експрес-
контроль якості води.
В результаті польових обстежень русел і долин малих річок, акваторії Сасикського водосховища, узбережжя водойми і пересипу склалася певна картинаю. Берегова лінія на південь від села Борисівка на відстані 1,5-2 км засмічена багатьма купами гною і іншими побутовими відходами, іноді трапляються мертві тварини. Біля с.Глибоке практично аналогічна картина, окрім цього земельні наділи розорані практично до бровки урізу. Повздовж східного берегу наявність сміттєзвалищ спостерігалося лише біля с.Трапівка.
Обстеження долин річок Когильник і Сарата, які впадають в Сасикське водосховище, було проведено влітку 2008 р. При виконанні робіт використовувалися наробки і методики оцінки стану малих річок, викладені в [6,7]. По руслу річки Когильник від гирла і до межі району було виділено 12 пунктів спостереження. По річці Сарата - 5 пунктів. Згідно з "Тестами для визначення стану річки за візуальною оцінкою системи характерних параметрів річки і її заплави", викладеними в [6,7],
документувалося наступне: рельєф і гідрогеологічні умови, стан русла і прилеглої водозахисної смуги, наявність споруд різного призначення, стан дна річки, берега, води, наявність і тип рослинності, ґрунти, ступінь урбанізації прилеглої території, екологічна обстановка заплави річки, тощо. Нижче наведено короткий опис отриманих результатів по кожній річці.
Річка Когильник.Гирло річки в рельєфному відношенні є низовиною і розташоване в верхів'ї водосховища. Від місця впадіння в Сасик і до моста на трасі Ізмаїл-Одеса русло річки знаходиться майже в природному стані,
меандрує завширшки від 15 до 50м. Дефляція і площинний змив мають слабкий ступінь прояву, спостерігається замулювання русла.
Берег пологий і представлений алювіальними відкладеннями піскуватих глин, важких суглинків і мулистими утвореннями, покритими різноманітною луговою і болотяною рослинністю. Деякі види рослинності занесені в Червону і Зелену книги України.
Русло річки покрито болотяною рослинністю на 50-90%. Це в основному зарості очерету. Водна поверхня місцями покрита синьозеленими водоростями.
Вода в річці слабопрозора, каламутна, практично без запаху. Температура води на момент обстеження була близькою до температури повітря - 32-340С.
В ході обстеження були знайдені окремі предмети неприродного походження - пластмасові і скляні пляшки, залишки багаття, побутові відходи (на 500м - до 10 одиниць сторонніх предметів).Стан прибережної захисної смуги переважно природній, не зруйнований, на деяких ділянках берег розораний.
На лівому березі уздовж русла річки висаджені водоохоронні насадження (лісосмуги).
Насадження частково проріджені стихійними вирубками місцевого населення.
Не дивлячись на те, що ландшафт заплави Когильника практично не змінений і привабливий для відпочинку, рекреаційна завантаженість фактично нульова – відпочиваючі майже відсутні, за винятком окремих рибалок.
Господарська діяльність на даному відрізку русла річки незначна. На лівому березі землі зайняті під сільгоспвиробництво -частина під ріллю, частина під пасовище.
На обстеженому відрізку річки забору води і водовідведення не виявлено.
Від моста на трасі Ізмаїл-Одеса і до межі району русло річки каналізоване, тобто спрямлене.
Поблизу села Ново-Олексіївка русло річки перегороджено греблею. Для пропуску води в тілі греблі укладено 5 труб діаметром 1,0м.
У момент обстеження потік води в руслі незначний, швидкість води в районі моста менше 5см/сек. Дно річки замулено (до 15см),
мул м'який, глинисто-піщаний. Вода в річці слабко прозора, каламутна, практично без запаху. Температура води близька до температури повітря - 32-340С.
По ходу маршруту зустрічалися окремі предмети неприродного походження - пластмаса, скло, побутове сміття (на 500м - до 10 одиниць сторонніх предметів).
Водна рослинність русла представлена 3-5 видами. Прибережна захисна смуга більш багата різними видами лукопасовищної рослинності. Місце лівобережної захисної смуги частково розоране. Русло річки заросло болотяною рослинністю майже на 90%, а від греблі коло села Ново-Олексіївка до межі
району - практично на 100%. В цій частині річки потоку води практично не видно.
Стан берегів і прибережної захисної смуги (до 25 метрів від урізу води) - незадовільний.
Береги схильні до водної ерозії, покриті луговою і болотяною рослинністю. Місцями трав'яна рослинність частково деградована у зв'язку з випасом худоби. Природний ландшафт в районі стариці біля села Ново-Олексіївки частково збережений і привабливий для відпочинку. Проте в даний час стариця обміліла, русло її заболочено, покрито заростями очерету і іншою болотяною рослинністю.
Споруд різної господарської діяльності немає. Водозабору і водовідведення в ході маршруту не виявлено.
Річка Сарата.
Від межі Татарбунарського і Саратського районів на південь до моста через р. Сарата (поблизу с.Зарічне) русло ріки сухе. Береги і дно русла заросли лугово-степовою рослинністю, іноді зустрічаються дерева, що вказує на відсутність води на цій ділянці вже декілька років. По берегах
зустрічаються предмети неприродного походження (сміття). Місцями трав'яниста рослинність деградувала у зв'язку з випасом худоби і розорюванням берегів.
Від моста на південь русло річки Сарата частково збереглося майже в природному стані, але в результаті діяльності людини до 20% русла річки зазнало змін.
Витрата річки рівномірно слабка до 5м/с.
На річці відсутні регулюючі рівень води споруди. Мул на дні товщиною до 15см в основному м'який, але паводками не виноситься.
Вода в річці каламутна із запахом. Температура води близька до температури повітря і її добові зміни наближаються до змін температури повітря. По берегах і в самій річці зустрічаються предмети неприродного походження - пластик, метал, скло, побутові відходи і ін. По характеру водної рослинності переважають 1-2 види. Є зарості очерету, які охоплюють більш 50% водного дзеркала річки.
Стан прибережної захисної смуги пере важно природний, не зруйнований. На деяких ділянках береги розорані, природна рослинність зменшується. По берегах річки на досліджуваній ділянці господарських споруд і населених пунктів не виявлено. Рекреаційні об'єкти , відпочиваючі і рибалки - відсутні.
Загалом екологічний стан обох річок оцінювався на кожній з описаних ділянок по 23 критеріях в балах. В пригирловій частині річки Когильник стан оцінюється як "ще добрий", але в ній можуть розвиватися деградаційні процеси. Далі до меж району стан річки "задовільний", в ній активно відбуваються негативні зміни. В останні три роки влітку вона пересихає. Необхідно приймати кардинальні рішення про зупинення руйнівних процесів для річки і її екосистеми. В пригирловій частині річки Сарата, яка ще поки існує завдяки Сасикському водосховищу, стан оцінюється як "задовільний", в ній активно відбуваються негативні зміни. Від моста біля с.Зарічне і до меж району русло річки "сухе" вже декілька років і тому стан цієї частини не оцінюється.
Експрес-контроль якості води проводився щодекадно впродовж липня-серпня місяця 2008 р. в характерних пунктах, які знаходяться в межах (або близько до них) населених пунктів. Це насамперед на східному березі біля ВНС-2 і на західному березі - біля с.Борисівка. Окремо, двічі за цей період спостереження проводилося по всій прибережній полосі водойми і на малих річках. При спостереженні зафіксовувався зовнішній стан водойми і погодно-кліматичні умови ( напрям вітру, наявність хвиль, погодні умови, тощо), визначалися водневий показник (рН), розчинний кисень, температура води, електропровідність та каламутність. Нижче коротко зупинемося на аналізі отриманих даних.
Водневий показник в водосховищі практично не відрізнявся від отриманих даних
лабораторним шляхом і знаходився в межах 8,23 - 8,92 при мінімальних і максимальних значеннях 7,30 і 9,00 відповідно. Води згідно класифікації відносяться до лужних. На малих річках цей показник дещо нижчий і складав в середньому 7,27-8,19.
Розчинний кисень є одним з важливіших розчинних газів. Він постійно присутній в поверхневих водах і його режим в значній мірі визначається хіміко-біологічним станом водних об'єктів, так як якість вод, і є важливим показником забрудненості водного об'єкту, його біологічного стану, домінуючих в ньому процесів утворення, деструкції органічної речовини, інтенсивності самоочищення.
Джерелом надходження кисню в поверхневі води є процеси абсорбції його з атмос фери поверхневим шаром водного об'єкту і продуціювання кисню внаслідок фотосинтетичної діяльності водних організмів, яка протікає також в поверхневому шарі водойми.
Окрім цього він може потрапляти в водні об'єкти з дощовими і талими водами, котрі зазвичай ним перенасичені. Споживання кисню в водах пов'язане з хімічними і біохімічними процесами окислення органічних і деяких неорганічних сполук (Fe2+, Mn2+, NH4+, NO2-,H2S, CH4, H2 та ін.), а також диханням водних організмів.
Розчинний кисень в поверхневих водах знаходиться у вигляді молекул O2 і розчинність його зростає з пониженням температури, мінералізації і з збільшенням тиску.
В поверхневих водах вміст розчинного кисню може коливатися в межах 0 - 14 мг/дм3 і змінюватися в залежності від сезону і часу доби. Дефіцит кисню частіше спостерігається в евтрофованих водоймах, а також у водних об'єктах, які вміщують велику кількість забруднюючих і гумусових речовин. Гранично-допустима концентрація розчинного кисню у воді для рибогосподарських водойм становить не менше 4 мг/дм3.
Концентрація розчинного кисню в ході спостережень і вимірів складала : на ВНС-2 - 4,16-4,61 мг/дм3, мінімальне значення було зафіксовано наприкінці серпня місяця і склало 3,46 мг/дм3; біля с.Борисівка - 5,02-5,85 мг/дм3, максимальне значення, зафіксоване в середині серпня, склало 10,98 мг/дм3; на водоймі - від 4,14 до 7,30 мг/дм3 при середньому значенні 5,64 мг/дм3; на малих річках - від 4,09 до 8,07 мг/дм3.
Проаналізувавши дані спостереження за розчинним киснем можна констатувати, що практично всі виміри зафіксували вміст розчинного кисню вище мінімальної позначки ГДК. Отже, за цією ознакою Сасикське водосховище і, частково, річки не можуть бути евтрофованними водоймами.
Каламутність зумовлена нерозчинними або колоїдними неорганічними і органічними
речовинами. В поверхневих водах це головним чином частинки мулу, кремнієва кислота, гідроксиди заліза і алюмінію, бактерії і планктон. Каламутність не тільки негативно впливає на зовнішній вигляд води, але й стимулює збільшення кількості бактерій. Вимірювання каламутності засновано на використанні фотометричної методики виміру по формазину. Згідно цього стандарту одиницею
виміру каламутності є FTU (одиниця каламутності по формазину), яка фактично відповідає концентрації формазинової суспензії, вираженої в мг/дм3.
Показник каламутності знаходився в межах 23,1-65,5 мг/дм3 на ВНС-2 і 35,3-50,6 мг/дм3 біля с.Борисівка. В цілому на водоймі при середньому значенні 45,9 мг/дм3 мінливість показника каламутності була в межах 26,5-82,2 мг/дм3. На річках каламутність зафіксовано значно меншу і змінювалася вона від 0,84 до 14,4мг/дм при середньому значенні 5,13 мг/дм3.
Проведені польові і лабораторні роботи
показали наступне:
Екологічний стан річок Когильник і Сарата оцінюється як "ще добрий" і "задовільний".
"Ще добрий", але при розвитку деградаційних процесів, спостерігається в пригирловій частині р.Когильник .
"Задовільний", але при розвитку негативних дій, відмічений в пригирловій частині р.Сарата і в р.Когильник після пригирлової частини і до меж району. Русло річки Сарата в с.Зарічне до меж району вже декілька років поспіль пересихає, а пригирлова частина існує завдяки Сасикському водосховищу,
його згінно-нагінним явищам. Русло р.Когильник поблизу межі району вже три роки поспіль в літній час пересихає.
За проведеним експрес-методом вода в водосховищі і в малих річках відноситься до лужної з середніми показниками рН 7,30-9,00 - в водосховищі і 7,27-8,19 - в малих річках.
Спостереження за розчинним киснем вказує, що практично всі виміри зафіксували вміст останнього вище мінімальної позначки ГДК. Отже це є одним із доказів, що Сасикське водосховище і малі річки (в пунктах спостереження) не є евтрофованними водоймами.
Перевищення ГДК по вмісту БСК5 і ХСК в окремі періоди року в річках становлять від 1,4 до 11,4 і від 2 до 14,8 разів відповідно. По Сасикському водосховищу вміст БСК5 практично знаходився в межах ГДК за виключенням окремих випадків; по ХСК перевищення в середньому складало 1,5 ГДК.
Перевищення ГДК по вмісту амонію, нітритів і нітратів в річках становило відповідно 1,4-3,8; до 20; 6-6,7 разів. В Сасикському водосховищі вміст нітритного і нітратного іонів дорівнював практично нулю.
Показник мінералізації, як і вміст хлоридів і сульфатів, перевищує по показникам ГДК, але на наш погляд це не можна вважати забрудненням, а скоріше – класичним підтвердженням зональності вод (як поверхневих так і підземних). Інакше кажучи - " якість вод змінюється з півночі на південь" і апріорі на півдні, особливо в гирлі, вона значно гірша, ніж на півночі.. Окрім того в нас не існує достатнього джерела забруднення сульфатами і хлоридами. А підвищений вміст хлоридів і сульфатів, як і загалом
мінералізація, є природнім.
Оцінка ступеню придатності ґрунтових вод по гідрохімічним показникам на узбережжі Сасикського водосховища
Питання якості води, яку населення використовує для питних і господарських потреб, турбує не тільки саме населення, а й фахівців. Так як більшість населення присасикських сіл використовує для своїх різноманітних потреб ґрунтові води (у вигляді криниць), розглянемо придатність останніх для
господарсько-побутових і питних цілей.
Для оцінки ступеню відповідності якості води в криницях критеріям і стандартам "питної" води були проаналізовані і узагальнені всі проби, в яких проводився гідрохімічний аналіз. Отримані результати порівнювалися з гранично допустимими концентраціями (ГДК) по тим чи іншим компонентам. [4]. Дані
усереднювалися по всіх НП з урахуванням критерію Греббса. Роботи виконувалися згідно з [2,3,5,6]. Для оцінки придатності якості води було взято 6 основних показників - мінералізація, сульфати, хлориди, сполуки азоту (NO2-, NO3-) та жорсткість. І якщо перші чотири показники і жорсткість в основному по своїй природі мають природне походження, то вміст сполук азоту безумовно вказує на
забрудненість водних джерел. Придатність буде розглянута нижче за текстом у розрізі сільських рад і населених пунктів.
Трапівська с/р. Село Зарічне. Було досліджено 5 криниць, чотири з яких не відповідають ГДК по п,яти і одна - по шести показниках. По показнику мінералізації перевищення ГДК сягає 1,8-5,2 рази , при середньому значенні 3,8. Перевищення по сульфатам змінюється від 1,9 до 7,1 раз, при середньому значенні 4,9. Вміст хлоридів перевищує нормативні показники в середньому в 3 рази при мінливості від 1,9 до 7,1 разів. Перевищення нітритів в середньому досягає 1,4 раз, максимальне перевищення - 6,5ГДК. Забруднення нітратами спостерігається практично у всіх пунктах і перевищує ГДК від 3,9 до 18,7 разів, при середньому значенні 12,8. Вміст іонів магнію і кальцію, які зумовлюють жорсткість води, відповідно становить 20-39 і 14-21 мг-екв./дм3, що згідно з класифікацією природних вод по жорсткості О.А.Альохіна [1] відносить воду до дуже жорсткої .
Отже жоден з випробуваних пунктів не відповідає вимогам по гідрохімічним показ-никам для питного водозабезпечення.
Трапівська с/р. Село Новоселиця. Було досліджено 6 криниць, чотири з яких не відповідають ГДК по п,яти показниках, одна – по шести і одна по двох. По показнику мінералізації перевищення ГДК сягає 1,0-3,1 рази , при середньому значенні 2,3. Перевищення по сульфатам в середньому становить 2
рази, при максимальному значенні 3,3. Вміст хлоридів перевищує нормативні показники в середньому в 2,7 рази при мінливості від 1,7 до 3,7 разів. Перевищення нітритів в середньому досягає максимум - 1,8. Забруднення нітратами спостерігається майже у всіх пунктах і перевищує ГДК до 25,7 раз, при середньому значенні 7,6. Вміст іонів магнію і кальцію відповідно становить 8-21 і 6-22 мг-екв./дм3 , що згідно класифікації природних вод по жорсткості О.А.Альохіна відносить воду до дуже жорсткої .
Жоден з випробуваних пунктів не відповідає ГДК по гідрохімічним показникам для питного водозабезпечення .
Трапівська с/р. Село Трапівка. Було досліджено 12 криниць, дев,ять з яких не відповідають ГДК по п,яти, дві - по чотирьох і одна - по шести показниках. По показнику мінералізації перевищення ГДК сягає 2,0-4,8 раз , при середньому значенні 3,2. Перевищення по сульфатам в середньому становить 3,2 рази, при варіюванні значень від 1,3 до 6,1. Вміст хлоридів перевищує нормативні показники в
середньому в 3,8 разу при мінливості від 2,4 до 5,6 раз. Перевищення нітритів в середньому досягає 0,7 раз при максимальному - 6,6.
Забруднення нітратами спостерігається майже у всіх пунктах і перевищує ГДК до 25,9 раз при середньому значенні 10,5. Вміст іонів магнію і кальцію відповідно становить 4-40 і 4-19 мг-екв./дм3 , що згідно класифікації природних вод по жорсткості О.А.Альохіна відносить воду в більшості криниць до дуже жорсткої . В одній криниці вода за цим показником - жорстка.
Жоден з випробуваних пунктів не відповідає ГДК для питного водозабезпечення по гідрохімічним показникам.
Лиманська с/р. Село Лиман. Було дослід жено 23 криниці, шістнадцять з яких не відповідають ГДК по п,яти, шість - по шести і одна - по трьох показниках. По показнику мінералізації перевищення ГДК сягає 1,1-6,9 раз при середньому значенні 3,9. Перевищення по сульфатам в середньому становить 3,3 рази при максимальному значенні 12,9. Вміст хлоридів перевищує нормативні показники в середньому в 5,7 разів при мінливості від 1,0 до 12,3 раз. Перевищення нітритів в середньому досягає 1,1 разу при максимальному - 9,7. Забруднення нітратами спостерігається майже у всіх пунктах і перевищує ГДК до 73,3 раз при середньому значенні 21,7. Вміст іонів магнію і кальцію відповідно становить 12-81 і 5-28 мг-екв./дм3 , що згідно класифікації природних вод по жорсткості О.А.Альохіна відносить воду до дуже жорсткої .
Жоден з випробуваних пунктів не відповідає ГДК для питного водозабезпечення по гідрохімічним показникам .
Борисівська с/р. Село Борисівка. Було досліджено 18 криниць. Вода в десяти криницях не відповідає ГДК по чотирьох і в вісьмох -по п,яти показниках. По показнику мінералізації перевищення ГДК сягає 2,3-4,5 раз при середньому значенні 2,8. Перевищення по сульфатам в середньому становить 4,3 рази при змінюванні значень від 2,2 до 6,1 раз.
Вміст хлоридів перевищує нормативні показники в середньому в 5,2 рази при мінливості від 1,5 до 3,7 раз. Вміст нітритів незначний, майже всі проби за виключенням однієї в межах ГДК. Забруднення нітратами спостерігається майже у всіх пунктах і перевищує ГДК до 16,6 раз при середньому значенні 3,4.
Вміст іонів магнію і кальцію відповідно становить 19-33 і 5-15 мг-екв./дм3 , що згідно класифікації природних вод по жорсткості О.А.Альохіна відносить воду до дуже жорсткої .
Жоден з випробуваних пунктів не відповідає ГДК для питного водозабезпечення по гідрохімічним показникам.
Глибоківська с/р. Село Глибоке. Було досліджено 20 криниць. В п,ятнадцяти вода не відповідає величинам ГДК по п,яти показниках, три - по шести і дві - по чотирьох. По показнику мінералізації перевищення ГДК сягає 2,1-5,8 раз при середньому значенні 3,2. Перевищення по сульфатам в середньому становить 4,3 рази при варіюванні значень від 2,5 до 8,5 раз. Вміст хлоридів перевищує нормативні показники в середньому в 2,2 рази при максимальному значенні 5,3. Вміст нітритів незначний, майже всі проби за виключенням трьох в межах ГДК. В них перевищення сягає 1,1; 2,7 і 3,8 раз відповідно. Забруднення нітратами спостерігається майже у всіх пунктах, за виключенням двох, і пере вищує ГДК до 26,6 раз при середньому зна ченні 9,6. Вміст іонів магнію і кальцію відповідно становить 13-52 і 6-25 мг-екв./дм3 , що згідно класифікації природних вод по жорсткості О.А.Альохіна відносить воду до дуже жорсткої .
Жоден з випробуваних пунктів не відповідає ГДК для питного водозабезпечення по гідрохімічним показникам.
В цілому, на східному березі показник мінералізації коливається в широкому діапазоні: від 1,3 до 10,4 г/дм3, а перевищення ГДК по цьому показнику в середньому становить 3,5 рази при максимальному значенні 6,9 раз.
На західному березі діапазон зміни мінералізації дещо менший : від 3,08 до 8,7 г/дм3 , а перевищення ГДК в середньому становить 3 рази при варіюванні значень від 2,1 до 5,8 раз.
Вміст сульфатів на східному березі, як і мінералізація, коливається в широкому діапазоні: від 18 до 6452 мг/дм3, а перевищення в середньому сягає 3,3 рази при максимальному значенні 12,9. На західному березі діапазон мінливості в цілому не великий, але значення стабільно високі і становлять 1119-4260 мг/дм3, а перевищення ГДК змінюється в межах 2,2-8,5 раз при середньому значенні 4,3.
Вміст хлоридів на східному березі коливається в широких межах - від 359 до 4307 мг/дм3, при цьому перевищення ГДК в середньому складає 4,5 рази при мінливості від 1 до 12,3 раз. На західному березі ситуація майже аналогічна. Вміст хлоридів коливається в широких межах, але в меншому діапазоні - від 283 до 1843 мг/дм3, при цьому середнє перевищення ГДК становить 2,2 рази при максимальному значенні 5,3.
Вміст сполук азоту також істотно різниться по обидва береги Сасикського водосховища. Так на східному березі вміст нітритів коливається від 0,016 до 32 мг/дм3, а на західному - 0-12,4 мг/дм3. При цьому максимальне перевищення ГДК складають 9,7 і 3,8 раз відповідно. Більш суттєво відрізняються
обидва береги за вмістом нітратів. Так на східному березі вміст становить 20-3300 мг/дм3, що в середньому перевищує ГДК до 16 разів при максимальному значенні 73,3. На західному вміст нітратів становить 26-1196 мг/дм3, що в середньому перевищує ГДК в 6,5 раз при максимальному значенні - 26,6.
Перевищення ГДК по показнику жорсткості в середньому змінюється від 4,5 на східному березі, до 3,6 раз на західному при максимальних перевищеннях 9,5 і 7,5 раз відповідно. Води згідно класифікації відносяться до групи дуже жорстких.
В цілому якість ґрунтових вод як на східному, так і на західному берегах, непридатна не тільки за основними хімічними компонентами. Не менш важливо те, що вони значно забруднені сполуками азоту. І до цього ніяким чином не причетне Сасикське водосховище, водна поверхня якого знаходиться значно нижче основних ґрунтових горизонтів.
Стан екосистеми Північно-західної частини Чорного моря
Питання отримання регулярної, достовірної і всебічної інформації про стан морського довкілля України стоїть надзвичайно гостро.Незадовільний екологічний стан Чорного моря зумовлений значним перевищенням обсягу надходження забруднених речовин над асиміляційною спроможністю морських екосистем, що призвело до значного біогенного та хімічного забруднення морських вод, бурхливого розвитку евтрофікаційних процесів, широкомасштабних явищ гіпоксії, появи сірководневих зон, замулення місць існування донних біоценозів, втрати біологічних видів, скорочення обсягу рибних ресурсів і т.п.
Відомо, що на стан екосистеми Чорного моря впливають як природні, так і антропогенні чинники. Зміни клімату у останні десятиріччя визначаються підвищеною повторюваністю теплих зим. Такі умови призводять до змін гідрофізичного та гідрохімічного стану вод. За даними спостережень, виконаних УкрНЦЕМ у вересні 2008 р., у районі материкового схилу північно-західної частини Чорного моря (ПЗЧМ), визначаються значні зміни у вертикальній структурі вод і, насамперед, розподілу температури води в глибинних шарах, формування режиму якої пов'язано з зимовою конвекцією вод. У шарі 75-90м мінімальне значення температури перевищувало максимальне значення за останні 50 років. Глибина залягання ядра холодного проміжного шару (ХПШ) вод знаходилась в межах 74-84 м, а середня температура цих вод склала 7,87°С, що для даної акваторії є максимальним значенням за останні 30 років.
В свою чергу, зміни гідрофізичних показників суттєво впливають на стан морських екосистем.Ознакою евтрофікації акваторії ПЗЧМ і послідуючих гіпоксійних явищ восени 2008 р.
був значний ареал поширення мілководної чорноморської водної маси (МЧВМ, солоність <17,5 опс). Ця водна маса формується під впливом річкового стоку та збагачена БЕ.
Межа поширення МЧВМ займала аномально східне положення для даної пори року і була досить інтенсивна - градієнт солоності в області фронту складав 1,5-2,0 опс на десять миль.
В шельфових районах Чорного моря, насамперед в межах його північно-західної частини (ПЗЧМ), спостерігався досить високий рівень концентрацій біогенних елементів (БЕ).
Показники гідрохімічного стану вод відкритої частини ПЗЧМ у районі материкового схилу у той же період наведені у таблиці, де визначені також їхні середні кліматичні характеристики (таб 1).

У розподілі БЕ визначається загальна тенденція, яка характерна для вод усього ПЗЧМ.
Це зменшення загального фосфору і підвищення загального азоту, очевидно, за рахунок органічної складової. Однак, вміст мінерального фосфору (фосфатів) у період спостережень перевищував кліматичне значення, особливо в глибинних шарах води. Визначається невелике зменшення концентрації нітратного азоту як на поверхні моря так і в глибинних шарах.
У той же час високий рівень концентрацій загального азоту вказує на незадовільний стан поверхневих вод ПЗЧМ. Так, кліматичне значення відношення N/P поверхневих вод складало 7,1, а у 2008 р. - 37,6.
Спостерігається зменшення розчиненого кисню відносно кліматичної норми в глибинних шарах, починаючи з глибин 60-75 м.
Зменшення кисню визначалось і в шарі розташування сезонного термоклину (20-30 м). Деяке зменшення водневого показника на глибинах більших 30 м непрямим чином також може свідчити про збільшення органічної речовини і відповідно ступеня евтрофованості вод району.
На більшій частині площі ПЗЧМ у 2008 р.
за даними супутникових даних спостерігалися області підвищених концентрацій хлорофілу-а (рис. 1).
Максимальні концентрації хлорофілу-а (10-20 мкг/л) властиві пригирловим районам.
Все це підтверджує достатньо високий ступінь евтрофованості вод ПЗЧМ у 2008 р., що, як відомо, призводить до негативних явищ: гіпоксії, аноксії вод, вторинного замулення донних відкладів, тощо.
Гіпоксійні явища у вересні 2008 році спостерігалися у придунайському районі у придонному шарі вод (рис. 2).
Необхідно відзначити, що гіпоксія на глибинах більших за 20 м у цьому районі, як і в інших районах ПЗЧМ, у літньо-осінній період року є постійним явищем, що є критичним для придонних морських біоценозів.
Для визначення трофності вод застосовували індекс трофності E-Trix.
Значення індексу Е-TRIX для прибережних акваторій коливались в межах від 3,0 до 5,0 балів. Середньосезонні значення індексу TRIX знаходились в межах від 3,0 до 4,6 балів (рис.3). Значення індексу Е-TRIX для акваторії материкового схилу знаходились в межах від 1,0 до 2,0 балів.



Сезонні зміни пігментної системи фітопланктону прибережних районів ПЗЧМ були представлені чітко вираженими весняним і осіннім максимумами хлорофілів α, β і с1+с2 , що добре погоджується з активною вегетацією видів фітопланктону. Влітку спостерігали періодичне зниження концентрації пігментів.
Концентрація хлорофілу α в прибережних частинах ПЗЧМ змінювалася в межах від 0,26 до 31,5 мкг/л. Максимальні концентрації хлорофілу β спостерігали влітку - 12,74 мкг/л.
Максимальна концентрація хлорофілу с1+с2 була зареєстрована в кінці літа (27,4 мкг/л).
Сезонні зміни концентрації феофітину співпадали зі змінами активного хлорофілу.
Весняний та осінній максимуми збігалися з максимумами хлорофілу α , літній - з максимумом хлорофілів α, β і с1+с2 , що добре погоджується із сезонними та сукцесій ними змінами, що відбуваються в ці періоди в фітопланктонній спільноті.
Аналіз ступеню евтрофованості району материкового схилу показав, що його можна віднести до оліготрофного, такі показники характерні для відкритих районів Чорного моря, які не зазнали сильного евтрофування. За показниками індексу Е-TRIX прибережні райони ПЗЧМ належать до мезотрофних акваторій.

Разом з евтрофікацією актуальною для Чорного моря є проблема хімічного і, в першу чергу, нафтового забруднення. Найвищі концентрації нафтових вуглеводнів (НВ) відзначені в районі Одеської затоки, прибережних вод південного берега Криму (ПБК) (Севастопольська бухта), мису Тарханкут.
У прибережних водах Одеського регіону загальний вміст НВ протягом 2008 року не перевищував рівня 0,02 мг/л (чутливість ІЧ- методу), тобто був нижче ГДК (0,05 мг/л). Середня концентрація ДДТ в прибережних водах у порівнянні з минулим 2007 роком не змінилася і склала близько до 1,0 нг/л. Концентрації ДДД і ДДЕ коливалися від 0,74 нг/л до 3,25 нг/л. Вміст ліндану (γ -ГХЦГ) був у межах від 0,13 до 0,43 нг/л. Концентрації ізомерів ліндану (α - ГХЦГ і β - ГХЦГ) були вище і коливалися від 0,80 нг/л до 3,63 нг/л та 0,11-0,68 нг/л, відповідно. Концентрації ПХБ відносно стандарту Аr-1254 коливалися від 16,0 нг/л до 41,4 нг/л у середньому склали 33,5 нг/л. Серед них знайдено 21 індивідуальний ПХБ (від ПХБ-8 до ПХБ-199). Концентрації індивідуальних ПХБ, більшість яких відзначено як високотоксичні канцерогенні речовини, змінювалися від аналітичного нуля до 6,55 нг/л.

Приложенные файлы

  • docx 675429
    Размер файла: 919 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий