отчет по практике готовый вариант

Вступ
Мале підприємництво в багатьох розвинених країнах світу відіграє значну роль. Результати діяльності малих підприємств в ряді країн визначають темпи економічного зростання, частка їх у валовому національному продукті досягає 70%. Наприклад, в США малий бізнес забезпечує близько 60% всіх послуг. У Німеччині, Великобританії, Італії за рахунок малого бізнесу створюються дві третини робочих місць.
Мале підприємство, спеціалізується в конкретній галузі діяльності (наприклад, будівництво, ремонт та оздоблення приміщень, виготовлення меблів і т. п.), і клієнтами в основному є окремі громадяни. Успішність діяльності малого підприємства по наданню індивідуальних послуг залежить від кількості клієнтів. Для цього малому підприємству необхідно працювати над якістю своїх товарів і послуг.
Малий бізнес дозволяє розкрити творчий потенціал, реалізувати активність і працездатність мільйонів громадян, наповнити ринок потрібними товарами та послугами.
Мале підприємство має ряд особливостей:
працівники становлять невелику команду, об'єднану загальними цілями;
в роботі використовується взаємозамінність і взаємодопомога;
висока інтенсивність діяльності працівників, що зумовлено загостреним почуттям особистої відповідальності;
нововведення керівника швидко реалізується.
До переваг діяльності малих підприємств відносяться: - можливість для багатьох громадян стати співзасновниками (з причини невеликих початкових вкладень в основний і оборотний капітал); - можливість використання місцевих сировинних ресурсів і відходів виробництва; - створення нових робочих місць;
- невеликий апарат управління порівняно з великими підприємствами, як наслідок, більш низькі накладні витрати;
- відродження підсобних виробництв і народних ремесел; - сприяння економічному та соціальному розвитку малих підприємств і невеликих населених пунктів.
Суб'єкти малого підприємництва - це комерційні організації, у статутному капіталі яких частка інших підприємств (юридичних осіб), які не є суб'єктами малого підприємництва, не перевищує 25%. В залежності від роду діяльності цих організацій максимальна чисельність персоналу обмежена: у роздрібній торгівлі та побутовому обслуговуванні - 30 осіб, в оптовій торгівлі - 50; в промисловості (будівництво) - 100, в сільському господарстві - 60, на транспорті - 100, в науково- технічній сфері - 60; в інших видах діяльності - 50 осіб.
З урахуванням особливостей роботи малих підприємств можна розділити на дві групи: традиційні та інноваційні.
Традиційні малі підприємства відрізняються стабільністю обсягів продукції, що випускається в певній сфері діяльності. Вони виробляють необхідні види послуг, без яких людина не може обійтися, випускають продукцію широкого споживання. Прикладом таких підприємств є невеликі спеціалізовані магазини, майстерні з ремонту побутової техніки, перукарські тощо. Власники традиційних малих підприємств орієнтуються на невелику суму прибутку і збереження традицій у виробництві чи обслуговуванні, а не на стрімкий розвиток свого підприємства.
Інноваційні малі підприємства виникають на основі конкретних наукових відкриттів. Вони часто виявляються «провідником» нового виду виробництва, нової продукції. Створюючи інноваційне підприємство, власник ризикує: якщо не буде попиту на нові види товарів, то підприємство розориться і всі вкладені в нього капітали пропадуть. Але якщо нова справа стане успішним, то прибуток буде швидко рости і власник підприємства перетвориться з дрібного бізнесмена в крупного підприємця.
I. Звіт з ВИРОБНИЧОЇ практики
1.1. Загальна характеристика ФОП Алексєєв
Підприємство "ФОП Алексєєв" створено відповідно до законодавства України і зареєстровано 27 листопада 2001 року. Місце проведення державної реєстрації – Виконавчий комітет Донецької міської ради. Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця має таку серію ВОЗ та номер № 871238. Форма власності – приватна.
Ремонтно-будівельна компанія ФОП Алексєєв існує на ринку будівельних послуг з 2001 року. Засновником підприємства є (табл. 1.1.1) :
Таблиця 1.1.1
ФОП Алексєєв
Адреса:
м. Донецьк, вул. Арсен'єва, 25

Teлефон:
(343) 3553369

Факс:
(343) 3553369

Директор:
Алексєєв Дмитро Миколайович

Сайт:
Ukraine_601973@mail.ru

27 листопада 2001 року засновано мале приватне підприємство ФОП Алексєєв, з цієї дати почалася історія динамічно розвиваючигося підприємства. На момент створення фірми основним видом діяльності було надання послуг дрібним фізичним особам в сфері ремонтно-монтажних робіт. На сьогоднішній момент ФОП Алексєєв має велику клієнтську базу, клієнтами якої є як фізичні, так і юридичні особи.
Послуги підприємства користуються високим попитом на всій території Донецької області.
ФОП Алексєєв протягом все своєї діяльності зарекомендувало себе надійним партнером.
ФОП Алексєєв продовжує активно і динамічно розвиватися ...
Організації зароджуються, розвиваються, добиваються успіхів, слабшають і, зрештою, припиняють своє існування. Деякі з них існують нескінченно довго, жодна не живе без змін. Нові організації формуються щодня. У той же час щодня сотні організацій ліквідуються назавжди. Ті, що вміють адаптуватися процвітають, негнучкі - зникають. Якісь організації розвиваються швидше інших і роблять свою справу краще, ніж інші. Керівник повинен знати, на якому етапі розвитку знаходиться організація, і оцінювати, наскільки прийнятий стиль керівництва відповідає цьому етапу. Саме тому розповсюджене поняття про життєвий цикл організацій як про передбачувані їх зміни з визначеною послідовністю станів протягом часу. Застосовуючи поняття життєвого циклу, можна побачити: існують виразні етапи, через які проходять організації, і переходи від одного етапу до іншого є передбачуваними, а не випадковими (додаток А).
ФОП Алексєєв знаходиться у стадії «Розквіт сил». Загальна характеристика: Цей етап життєвого циклу підприємства - період величної впевненості та міцності організації, про настання якого кажуть: "Життя вдалося". Розквіт може бути охарактеризований як оптимальна точка кривої життєвого циклу, де досягнутий баланс між самоконтролем та гнучкістю. Все організовано грамотно, бізнес-системи працюють практично без збоїв, в усіх справах і рішеннях можна побачити здоровий глузд. Ефективність управління підприємством досягає точки оптимуму. Вищий менеджмент займається стратегічними питаннями. Маркетинг: Існує розуміння важливості балансу між збутом і прибутком. Організація передбачає дії ринку і управляє ситуацією; компанія інновативна; зростає обсяг продажів і прибутку; діяльність підприємства орієнтована на результат, що задовольняє і внутрішні, і зовнішні потреби; створюється мережа нових дитячих організацій. Економіка та фінанси: Витрати організації покривають не тільки мінімальні потреби, але є продуманими і направлені в рівній мірі на підвищення ефективності діяльності організації та зміцнення її іміджу. Менеджмент: Стиль управління демократичний. Виділяється регулярний менеджмент і проектний менеджмент, як різні за своєю природою галузі управління. Чітко усвідомлені перспективи розвитку, існує чітка система планів і механізм їх виконання. Організація стає носієм певної корпоративної культури, існує чітка процесно-орієнтована організаційна структура. Співробітники розуміють цілі організації і знають мету своєї діяльності в конкретних бізнес-процесах. Ефективно діє система мотивації персоналу. У своїй діяльності підприємство керується Статутом, який складається з 8 розділів та включає в себе:
- загальні положення;
- задачі та функції підприємства;
- майно підприємства;
- управління підприємством;
- організацію та оплату праці;
- звіт, звітність та контроль;
- зовнішньоекономічна діяльність підприємства;
- реорганізація та припинення діяльності підприємства.
Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установі банків, печатку зі своєю назвою, кутовий штамп, бланки, товарний знак та інші реквізити. Підприємство працює на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування і самоврядування.
У своїй діяльності компанія займає гідну нішу і має ряд конкурентних переваг, що дозволяють їй посилювати присутність на ринку, постійно поповнюючи складські запаси матеріалами, попит на які особливо високий. Основною метою створення підприємства є здійснення господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку. Для здійснення цієї мети підприємство прагне забезпечити фізичним та юридичним особам високоякісний та недорогий ремонт та дизайн інтер'єру.
Довгостроковою метою підприємства є розширення виробництва, залучення додаткового кваліфікованого персоналу. Це дозволить організації вийти на новий рівень обслуговування замовника, приймати більше замовлень та одержувати більший прибуток.
Майно підприємства складають його основні фонди і оборотні кошти, а також інші матеріальні цінності, вартість яких відображається в його незалежному балансі і належить йому по праву власності або повного господарського володіння, користування і розпорядження.
Джерелами формування майна підприємства є:
статутний фонд,;
доходи, отримані підприємством від господарської діяльності;
кредити банків та інших кредиторів;
пайові внески і вклади;
інші джерела, не заборонені чинним законодавством.
Види діяльності/послуг ФОП Алексєєв:
бетонні та залізобетонні роботи;
дизайн інтер'єрів;
ізоляційні роботи;
кам'яні роботи;
ландшафтний дизайн;
розбирання та знесення будівель, земляні роботи, розвідувальне буріння;
будівництво фундаментів і буріння водяних свердловин.
Розрахунок вартості наданих послуг ведеться відповідно до чинного законодавства. У своїй діяльності підприємство спирається на Конституцію України, Цивільний та Господарський Кодекси України, низки Законів України, що стосуються підприємницької діяльності та приватної власності.
Чисельність працівників становить 25 осіб (директор, 3 бригадири, головний бухгалтер, кошторисник, 2 водія, 17 підсобних робітників).

1.2. Характеристика середовища функціонування підприємства
Тип ринку, на якому діє організація ФОП Алексєєв – олігополістичний.
Існування олігополії пов'язано з обмеженнями входу на даний ринок. Одне з них - необхідність значних капіталовкладень для створення підприємства в зв'язку з великомасштабним виробництвом олігопольних фірм.
Нечисленність фірм на олігопольному ринку змушує ці фірми використовувати не тільки цінову, але і нецінову конкуренцію, тому що остання в таких умовах є більш ефективна. Виробники знають, що якщо вони понизять ціни, то їхні конкуренти зроблять те ж саме, що призведе до падіння прибутків.
Війна цін - повторюване і довгострокове зниження цін на продукцію фірм олігопольної галузі, за допомогою якого, фірми розраховують збільшити обсяги продажів і прибутків. Але це рідко приносить їм вигоду. Тому замість цінової конкуренції, що буде результативна в умовах досконалої конкуренції, «олігополісти» використовують нецінові методи боротьби: технічна перевага, якість і надійність виробу, методи збуту, характер наданих послуг і гарантій, диференціацію умов оплати, рекламу, економічне шпигунство.
Характерна риса олігопольного ринку - залежність поведінки кожної фірми від реакції і поведінки конкурентів. Значні розміри і значний капітал фірм вкрай немобільні на ринку, і в цих умовах найбільші вигоди обіцяє саме змова між олігопольними фірмами з метою підтримки цін і максимізації прибутків. Виробники домовляються про співробітництво й укладають (іноді відкриту і навіть оформлену) угоду про поділ ринку - «картельна угода».
Будь-яке підприємство, може несподівано зіткнутися з великими неприємностями. Природно, що для подолання цих неприємностей приймаються певні заходи. Ці заходи повинні бути враховані ще на етапі розробки планів і передбачати запас ресурсів, як фінансових, так і матеріальних. У менеджменті подібний процес планування з урахуванням факторів ризику називається „стратегічне планування”.
Минулі тридцять років показали, головна проблема стратегічного планування полягає в тому, що його висновки надзвичайно важко реалізувати в практиці підприємства. Коли підприємство намагається встановити сувору стратегічну дисципліну, всередині фірми виникає «опір планування, свого роду організована інертність, яка протидіє втіленню планів у життя, чинить опір їм, як організм бореться з чужорідними тілами». Все це виникає через прямого, мінливого впливу зовнішнього середовища.
Підприємство двояким чином пов'язано із зовнішнім середовищем. По-перше, через оперативні дії, коли підприємство намагається отримати вигоду з обміну товарами і грошима із середовищем. Для цього воно намагається домогтися максимальної ефективності виробництва, встановлення максимально можливих цін і збільшення своєї частки ринку.
По-друге, через стратегічне поведінку, що полягає в заміні застарілих товарів послуг на нові, мають вищий потенціал прибутку в майбутньому. Для цього підприємство визначає області нового попиту, розробляє відповідні продукти, розвиває необхідні виробничі і збутові здібності досліджує ринок і представляє на ньому нові товари. Відомо два види стратегічної поведінки: Конкурентне (поступове), при якому товари і ринки розвиваються по мірі поетапного внесення до них поліпшень, слідуючи історичній логіці розвитку самої фірми.
Підприємницьке (переривчасте) - змінює логіку еволюційного процесу за допомогою заміни технологій, корекції внутрішньої структури компанії, диверсифікації та інтернаціоналізації.
Таким чином, ми підійшли до того, що кожне підприємство для успішної реалізації його цілей повинно вміти вести свою політику відповідно до змін у зовнішньому середовищі.
ФОП Алексєєв також як і всі підприємства залежить від факторів зовнішнього середовища. Особливо гостро ця залежність виявилася в період економічної кризи. Розглянемо детальніше взаємодію даної фірми з факторами зовнішнього середовища.
Постачальники. Діяльність досліджуваного підприємства безпосередньо залежить від безперервної поставки сировини (різних строй матеріалів, елементів декору та ін.). Ці поставки необхідні в першу чергу для такого етапу роботи, як виготовлення об'єкта. Поставка ведеться не безпосередньо, а через посередників, тобто підприємство закуповує матеріали вже у офіційних представників німецької, італійської та російської фірм-виробників в місті Донецьку. У період кризи вартість перевезень збільшилася, а відповідно підвищилася собівартість самого матеріалу, що відбилося на діяльності фірми. Спочатку керівництво ФОП Алексєєв вирішило не підвищувати вартість готової продукції через підвищення вартості матеріалів, щоб не втрачати клієнтів. Але незабаром дохід підприємства значно скоротився, і коли прийшов час чергової виплати податків та інших обов'язкових відрахувань, які, до речі, також були підвищені, але вже урядом, у підприємства майже не було прибутку. Тоді керівництву фірми нічого не залишалося, окрім як підвищити розцінки на свою продукцію.
Бувають ситуації, коли постачальник основної сировини час від часу зриває строки поставок, поставляє браковану продукцію. Неможливість забезпечити постачання в потрібних обсягах створює великі труднощі для організації. Так, наприклад, на фірмі зірвався замовлення майже на 10000 доларів через те, що постачальник надіслав рулон шпалер не того кольору. Найефективніше будувати свої взаємини з постачальником-партнером на принципах ексклюзивності, дозволяючи організації реалізувати стратегію цінового лідерства і завоювання ринку, знижувати витрати. У сфері торгівлі та надання послуг часто застосовуються механізми, що мають право оптовому покупцеві отримувати товар з максимальною знижкою. На досліджуваному підприємстві дані механізми ще не введені, але вже ведеться активна робота в цьому напрямку. Японські фірми розробили інший спосіб «ексклюзивної» роботи з постачальниками. Їх система постачання вимагає тісної взаємодії виробника з постачальниками. Фірмі, яка працює в рамках спеціальної програми «Just in Time», надаються більш високі ціни і гарантії статусу єдиного постачальника даного виду сировини в обмін на зобов'язання доставляти партію в дуже короткі терміни, завжди вчасно, за кількістю не більше замовленого обсягу, у відповідність до стандарту якості. У підсумку виграють обидва учасники угоди: постачальник отримує гарантований збут і високі ціни, а споживач економить на складських витратах та часі.
Закони та державні органи. Як відомо, держава в ринковій економіці робить на організації як непрямий вплив, насамперед через податкову систему, державну власність і бюджет, так і прямий - через законодавчі акти і діяльність місцевих органів влади. Наприклад, високі ставки податків істотно обмежують активність фірм, їх інвестиційні можливості і штовхають до приховування доходів. Високі бюрократичні бар'єри перешкоджають підприємницької активності, відкриття малих і середніх підприємств.
Нещодавній випадок на ФОП Алексєєв наочно показав взаємодію фірми з органами державного управління. У фірму звернувся громадянин з проханням капітально перепланувати його квартиру на 5 поверсі дев'ятиповерхівки. Розуміючи всю серйозність справи, керівництво фірми зажадало від замовника дозволу з відповідної структури органів на перепланування його приміщення. Замовлення було виконано тільки після того як замовник приніс такий дозвіл.
Споживачі. Існує цілий ряд факторів, що визначають торгову силу споживача. До числа таких факторів належать:
ступінь залежності покупця від продавця; (послуги ФОП Алексєєв необхідні сьогодні, тому що населення має гроші та бажання поліпшити свої умови проживання);
обсяг закупівель, здійснюваних покупцем (фірма займається наданням послуг об'єктам різних форм власності та виконує найрізноманітніші забаганки, що не сковує споживчі можливості);
рівень інформованості покупця (з розрахунком на залучення уваги споживача, підприємство ФОП Алексєєв розмістило білборди з рекламою свого підприємства в декількох місцях міста. Такий хід був необхідний, тому що саме приміщення організації розташоване не на головній вулиці, а у дворі);
вартість для покупця переходу до іншого продавця; (фірма пропонує досить невисокі ціни, тому споживачі не хочуть переходити до інших підприємств);
чутливість покупця до ціни, що залежить від загальної вартості послуг, наявність певних вимог до якості товару, його прибутків і т.д.
Таким чином, ми бачимо, що все різноманіття зовнішніх факторів знаходить відображення в споживачі і через нього впливає на організацію, її цілі та стратегію.
Конкуренти. Вплив на організацію такого фактора як конкуренція проявляється у багатьох аспектах управління. У багатьох випадках не споживачі, а як раз конкуренти визначають, якого роду результати діяльності можна продати, і яку ціну можна запросити. Недооцінка конкурентів і переоцінка ринків приводять навіть найбільші компанії до значних втрат і до криз. Важливо розуміти, що споживачі - не єдиний об'єкт суперництва організацій. Останні можуть також вести конкурентну боротьбу за трудові ресурси, матеріали, капітал і право використовувати певні технічні нововведення. Разом з тим, потрібно відзначити, що конкуренція іноді штовхає фірми і на створення між ними угод різних типів від розділу ринку до кооперації між конкурентами.
Що стосується конкуренції досліджуваного підприємства, то можна сказати, що вона не настільки значна. Підприємство відразу знайшло свою нішу серед споживачів і успішно функціонує в ній вже не перший рік. Однак конкуренція завжди присутній і головне для підприємства сьогодні - не втратити довіру клієнтів. Найбільш вагомими конкурентами для підприємства є інші будівельні фірми, як «Ваш дім»,«На всі 100 »,«Домовик» та ін.
Технологія. Швидкість зміни технологій в останнє десятиліття дуже висока і дослідники стверджують, що дана тенденція збережеться. Прогрес науки і техніки для підприємства має дві протилежні тенденції. З одного боку, перспективу і можливість реалізувати себе на ринку вироблених товарів і послуг. З іншого - загрозу існування організації, її конкурентоспроможності. Досліджуваному підприємству потрібно не зупинитися в технічному розвитку. Необхідно своєчасно виявляти шляхи подальшого розвитку виробництва і модернізації технології виготовлення, а також збуту продукції та свої послуг.
Економічний фактор. Керівництво повинно вміти оцінювати, як позначаться на операціях організації загальні зміни стану економіки. Існує безліч механізмів регулювання впливу економічного чинника на діяльність підприємства. Якщо, наприклад, прогнозується інфляція, керівництво може вважати бажаним збільшення запасів поставлених організації ресурсів і провести з робочими переговори про фіксовану оплату праці з тим, щоб стримати зростання витрат в близькому майбутньому. Воно може також вирішити зробити позику, оскільки при настанні термінів платежів гроші будуть коштувати дешевше і тим самим будуть частково скомпенсовані втрати від виплати відсотків. Якщо ж прогнозується економічний спад, організація може віддати перевагу шлях зменшення запасів готової продукції, оскільки можуть з'явитися труднощі її збуту, скоротити частину працівників або відкласти до кращих часів плани розширення виробництва.
Однак важливо розуміти, що те, чи інше конкретне зміна стану економіки може надати і позитивний і негативний вплив. Приміром, якщо під час економічної кризи деякі підприємства скорочують свої витрати на рекламу, то деякі, навпаки, за допомогою саме рекламних методів приваблюють споживачів.
Діяльність ФОП Алексєєв також залежить від курсу іноземної валюти. Так, наприклад, підприємство вважає за краще робити великі замовлення на поставку сировини саме в період падіння курсу долара, що хоч і не значно, але скорочує частину витрат.
Існує ще багато аспектів взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем, і всіх їх охопити просто неможливо, тому що вони постійно піддаються змінам. Після всього вище сказаного, ми побачили, що аналіз середовища - це дуже важливий і складний процес, що вимагає уважного відстеження відбуваються в середовищі процесів, оцінки факторів і встановлення зв'язку між сильними і слабкими сторонами організації, а також можливостями і погрозами, що укладені у зовнішньому середовищі.
1.3. Управління організаційною діяльністю ФОП Алексєєв
1.3.1. Загальна характеристика організаційної структури
Організаційна структура підприємства внаслідок малої чисельності персоналу досить проста.
Підприємство ФОП Алексєєв має лінійну організаційну структуру.
Був обраний саме лінійний тип організації, тому що у нього виразна система взаємних зв'язків, чітка відповідальність, реакція, зворотній зв'язок у відповідь на наказ вищестоящого керівництва.
Організаційна структура ФОП Алексєєв представлена на рис. 1.3.1.










Рис. 1.3.1. Органіограма підприємства ФОП Алексєєв.
Таким чином, можна зробити висновок, що організаційна структура підприємства ФОП Алексєєв є лінійної структурою управління, що зазвичай характерно для малих підприємств.
Ця організацій структура має як переваги так і недоліки.
Переваги лінійної структури:
- чітка система взаємний зв’язків функцій і підрозділів;
- чітка система єдиноначальності – один керівник зосереджує в своїх руках керівництво всією сукупністю процесів, що мають загальну мету;
- ясно виражена відповідальність;
- швидка реакція виконавчих підрозділів на прямі вказівки вищестоящих.
Недоліки лінійної структури:
- відсутність ланок, що займаються питаннями стратегічного планування;
- тенденція до тяганини і перекладання відповідальності при вирішенні проблем, що вимагають участі декількох підрозділів;
- мала гнучкість і пристосовність до зміни ситуації;
- критерії ефективності і якості роботи підрозділів і організації в цілому - різні;
- тенденція до формалізації оцінки ефективності і якості роботи підрозділів приводить зазвичай до виникнення атмосфери страху і роз'єднаності;
- велике число "поверхів управління" між працівниками, що випускають продукцію, і особою, що ухвалює рішення;
- перевантаження управлінців верхнього рівня;
- підвищена залежність результатів роботи організації від кваліфікації, особистих і ділових якостей вищих управлінців.
Але повністю зрозуміти сутність організаційної структури в підприємстві ФОП Алексєєв можливо лише, якщо більш детальніше розібрати посадові інструкції кожного з працівників.
1.Посадова інструкція директора (вищий рівень управління) складається з 5 розділів:
загальні положення (директор підприємства належить до професійної групи «Керівники»; призначення на посаду керівника підприємства та звільнення з неї здійснюється з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України та чинного законодавства про працю);
права (директор підприємства має право без доручення діяти від імені підприємства; представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах з громадянами, юридичними особами та органами державної влади; розпоряджатися майном підприємства з дотриманням вимог, визначених законодавством, Статутом підприємства, іншими нормативними правовими актами; відкривати в банківських установах розрахунковий та інші рахунки; укладати трудові договори з працівниками; приймати рішення за поданням: про притягнення працівників, що порушили виробничу та трудову дисципліну, винних в завданні матеріальної шкоди підприємству, до матеріальної та дисциплінарної відповідальності; про моральне та матеріальне заохочення працівників, що відзначилися);
обов'язки (директор підприємства зобов'язаний укладати договори; вдосконалювати цільовий сегмент; виконувати функцію управлінської організації персоналу; займатися прийомом кадрів);
повинен знати (Закони, постанови, укази, розпорядження, рішення та інші нормативно-правові акти органів державної влади і місцевого самоврядування, які регулюють порядок діяльності підприємства; перспективи, вітчизняні і світові тенденції технологічного, технічного, економічного і соціального розвитку галузі і підприємства; можливості ефективного використання виробничих потужностей, наявних технологічних процесів, їх реструктуризації або заміни; порядок розроблення і затвердження планів та програм виробничо-господарської діяльності; сучасні методи господарювання і управління; порядок укладання і виконання господарських договорів; економіку, організацію виробництва, праці і управління; напрями та принципи розвитку менеджменту, маркетингу, комерційної діяльності, податкової справи; етику ділового спілкування та ведення переговорів);
відповідальність (директор підприємства несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю; за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України; за завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України. Директор підприємства несе персональну відповідальність за наслідки прийнятих ним рішень, що виходять за межі його повноважень, які визначені чинним законодавством, Статутом підприємства, іншими нормативними правовими актами. Керівник підприємства не звільняється від відповідальності, якщо дії, що тягнуть відповідальність, були здійснені особами, яким він делегував свої права. Директор підприємства, який недобросовісно використовує майно та кошти підприємства у власних інтересах, або в інтересах, протилежних інтересам засновників, несе відповідальність в межах, визначених цивільним, кримінальним та адміністративним правом).
2.Посадова інструкція бригадира (середній рівень управління) складається з 4 розділів:
загальні положення (бригадир безпосередньо підпорядковується та виконує вказівки директора підприємства; повинен знати технологічні процеси виконуваних робіт, правила виконання робіт, основи організації праці на робочих місцях, норми витрат матеріалів, порядок та правила виконання робіт не нижче 5 кваліфікаційного розряду, правила охорони праці, порядок обліку робіт, що виконуються);
завдання та обов'язки (керує робітниками виробничого підрозділу; виконує роботи відповідно до технологічного процесу; забезпечує своєчасне виконання бригадою затвердженого плану робіт; розставляє робітників бригад на об’єктах; забезпечує робочі місця матеріалами, інструментами та деталями; забезпечує дотримання правил охорони праці та протипожежних правил; проводить інструктаж та навчання робітників бригад щодо застосування раціональних прийомів і методів роботи; здійснює нагляд та контроль за якістю робіт, що виконуються, приймає роботи та здає об’єкти майстру; контролює витрати матеріалів; веде облік обсягів виконаних робіт та оцінює їх якість; утримує обладнання та інвентар у належному стані);
права (бригадир має право ознайомлюватися з проектами рішень керівництва підприємства, що стосуються його діяльності; брати участь в обговоренні питань, що стосуються виконання його обов'язків; вносити на розгляд керівництва підприємства пропозиції щодо покращання роботи, пов'язаної з обов'язками, що передбачені цією інструкцією; в межах своєї компетенції повідомляти керівництву підприємства про всі недоліки, виявлені в процесі його діяльності, та вносити пропозиції щодо їх усунення; вимагати від керівництва підприємства сприяння у виконанні ним посадових обов'язків);
відповідальність (бригадир несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю; за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України; за завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України).
3.Посадова інструкція бухгалтера підприємства складається з 5 розділів:
- загальні положення (бухгалтер належить до професійної групи "Фахівці"; призначення на посаду бухгалтера та звільнення з неї здійснюється наказом керівника підприємства за поданням головного бухгалтера з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України та чинного законодавства про працю).
завдання та обов'язки (самостійно веде фінансові, матеріальні, виробничі, господарські розрахунки та баланси, використовуючи для цього інструментальні та комп'ютеризовані обчислювальні засоби та системи; обліковує кошти, фонди, продукцію, товари, матеріали, реєструє затрати на виробництво продукції чи надання послуг; узгоджує рахунки та одиниці обліку, готує початкові та пробні варіанти розрахунків балансу, вносить записи в бухгалтерські книги про виробничі, управлінські, організаційні, господарські та інші затрати на планові і поточні цілі; подає до розгляду і схвалення проекти записів у розрахунковій документаці; калькулює і готує дані та форми документів для розрахунків з банками; нараховує заробітну плату, переказує кошти за виконані роботи, веде інші розрахунки з працівниками, громадянами та юридичними особами за встановленими нормами відповідно до чинного господарського законодавства; виконує окремі службові доручення свого безпосереднього керівника);
права (бухгалтер має право ознайомлюватися з проектами рішень керівництва підприємства, що стосуються його діяльності; в межах своєї компетенції повідомляти безпосередньому керівнику про всі виявлені недоліки в діяльності підприємства та вносити пропозиції щодо їх усунення; вимагати від керівництва підприємства сприяння у виконанні своїх посадових обов'язків);
відповідальність (бухгалтер несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю; за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України; за завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України);
повинен знати (постанови, розпорядження, накази, методичні, нормативні та інші керівні матеріали з організації бухгалтерського обліку і складання звітності; порядок бухгалтерського обліку на підприємстві; план і кореспонденцію рахунків; організацію документообігу за напрямами обліку; порядок документального оформлення і відображення в бухгалтерському обліку засобів господарювання та їх руху; методи економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства; правила експлуатації обчислювальної техніки; основи трудового законодавства).
Посадова інструкція кошторисника складається з 5 розділів:
загальні положення (інженер-кошторисник I категорії проектно-кошторисного відділу відноситься до категорії фахівців, прийом на роботу і звільнення яких проводиться наказом генерального директора; на посаду інженера-кошторисника I категорії призначається особа, яка має вищу технічну освіту і стаж роботи на посаді інженера-кошторисника II категорії не менше 3 років; У своїй діяльності інженер-кошторисник керується положенням про ПКВ; будівельними нормами і правилами; правилами організації ремонту будівель; правилами охорони здоров'я; типовими інструкціями з експлуатації ЛЕП, ПС та ТП; правилами організації роботи з персоналом; директивними матеріалами з питань виконуваної роботи; регламентом роботи персоналу підприємства; розпорядженнями, наказами, положеннями та інструкціями, що діють на підприємстві; діючим законодавством, в обсязі необхідному для здійснення своїх функціональних обов'язків; Статутом підприємства; правилами внутрішнього трудового розпорядку; планами робіт);
завдання (складає кошторисну документацію для оформлення договорів підряду на електромонтажні, загальнобудівельні та ремонтно-експлуатаційні роботи; складає і контролює підписання актів виконаних робіт і довідок про вартість виконаних робіт за договорами підряду на електромонтажні і загальнобудівельні роботи; складає і переглядає норми витрат матеріалів на електромонтажні, загальнобудівельні та ремонтно-експлуатаційні роботи4 складає звіти за формами статзвітності в розрізі сфери діяльності служби; проводить аналіз основних показників роботи товариства в обсязі діяльності відділу; консультує з питань, що входять до його компетенції; забезпечує відповідність кошторисної документації, що розробляється, нормативним документам; веде проектно-кошторисний архів);
обов’язки (інженер-кошторисник I категорії ПКВ зобов'язаний сумлінно виконувати свої трудові обов'язки, покладені на нього трудовим договором; дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; виконувати встановлені норми праці; дотримуватися вимог з охорони праці, ТБ, ПБ та забезпечення безпеки праці; дбайливо ставитися до майна підприємства та інших працівників; негайно повідомляти безпосередньому керівнику про виникнення ситуації, що представляє загрозу життю та здоров'ю людей, збереження майна підприємства);
права (інженер-кошторисник має право вимагати від керівництва надання необхідної технічної документації.; давати пропозиції начальнику про структуру та організацію служби; давати пропозиції керівництву підприємства про накладення стягнень на персонал за порушення виробничої та трудової дисципліни);
відповідальність (інженер-кошторисник несе відповідальність за виконання завдань, функцій і всіх вимог, передбачених цією інструкцією; правильність і достовірність ведення технічної документації; дотримання термінів погоджень документації; виконання вимог ПТБ, ПТЕ, СНиП, посадових і виробничих інструкцій, регламенту роботи персоналу підприємства; збиток, заподіяний підприємству некваліфікованими діями; виконання норм чинного законодавства).
5. Посадова інструкція водія складається з 5 розділів:
- загальні положення (водій автотранспортних засобів відноситься до категорії “Робітники” та приймається на роботу і звільняється наказом директора підприємства у відповідності із Кодексом законів про працю України; на посаду водій автотранспортних засобів призначається особа, що має середню фахову освіту, та досвід роботи на посаді водій автотранспортних засобів від 2-х років; нчас відсутності водій автотранспортних засобів його обов’язки виконує особа, призначена директором підприємства у встановленому порядку. Дана особа набуває відповідні права і несе відповідальність за якісне і своєчасне виконання покладених на неї обов’язків; в своїй роботі водій автотранспортних засобів керується чинними законодавчими і іншими нормативно-правовими актами України, внутрішніми нормативними документами підприємства, а також своєю посадовою інструкцією);
завдання та обов'язки (для виконання покладених на нього функцій водій автотранспортних засобів зобов’язаний забезпечувати коректне плавне професійне водіння автомобіля, що максимально забезпечує схоронність життя і здоров’я пасажирів, схоронність товарно-матеріальних цінностей, що транспортуються і технічно справний стан самого автомобіля; не залишати автомобіль без догляду за межами видимості на будь-який мінімальний термін, що дає шанс викрадення самого автомобіля, крадіжки яких-небудь речей із салону, товарно-матеріальних цінностей, що транспортуються; не вживати перед чи в процесі роботи алкоголь, психотропні, снотворні, антидепресивні й інші засоби, що знижують увагу, реакцію і працездатність організму людини; категорично не допускати випадків підвозу яких-небудь пасажирів чи вантажів за власним розсудом, а також будь-яких видів використання автомобіля в особистих цілях без дозволу керівництва; щоденно проходити медогляд та технічний огляд у встановленому порядку; щодня вести шляхові листи, відзначаючи маршрути слідування, пройдений кілометраж, витрати палива);
- права (водій автотранспортних засобів має право знайомитися з проектами рішень, наказами, розпорядженнями, постановами керівництва підприємства, що стосуються його діяльності; знайомитися з документами, що визначають його права й обов’язки по займаній посаді, критерії оцінки якості виконання посадових обов’язків; повідомляти безпосередньому керівнику про усі недоліки, виявлені у процесі виконання своїх посадових обов’язків та у господарській діяльності підприємства (його структурних підрозділах) і вносити пропозиції по їх усуненню);
повинен знати (методичні, нормативні й інші керівні документи з питань організації та здійснення своєї роботи; накази, постанови, розпорядження директора підприємства, що стосуються його діяльності; правила дорожнього руху, штрафні санкції за їхнє порушення; основні технічні характеристики і загальний пристрій автомобіля, показання приладів і лічильників, елементи керування; правила внутрішнього трудового розпорядку; правила і норми охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежного захисту);
відповідальність (водій автотранспортних засобів несе відповідальність за невиконання та неналежне виконання своїх посадових обов’язків, передбачених посадовою інструкцією, у межах, визначених чинним законодавством України про працю; за здійснення в процесі своєї діяльності правопорушення в межах, визначених діючим адміністративним, кримінальним і цивільним законодавством України; за заподіяння матеріальної шкоди підприємству – у межах, визначених діючим трудовим, кримінальним і цивільним законодавством України).
Посадова інструкція робітника складається з 4 розділів:
загальні положення (підсобний робітник призначається на посаду і звільняється з посади в установленому чинним трудовим законодавством порядку наказом директора підприємства та підпорядковується безпосередньо бригадиру підприємства);
обов'язки (підсобний робітник виконує підсобні та допоміжні роботи на виробничих ділянках і будівельних майданчиках та складах; навантажує, розвантажує, переміщає вручну або на візках (вагонетках) і штабелюють вантажі, які не потребують обережності (рулонні матеріали, паркет у пачках, ящиках, бочках, картон, папір, фанера, пиломатеріали і т. п.), а також сипучі не пилоподібні матеріали (пісок, щебінь, гравій, шлак, вугілля, сміття, деревна тирса, металева стружка та інші відходи виробництва); очищає території, дороги, під'їзні шляхи; прибирає цехи, будівельні майданчики та санітарно-побутові приміщення);
права (підсобний робітник має право доповідати керівництву про всі виявлені недоліки в межах своєї компетенції; вносити пропозиції щодо вдосконалення роботи, пов'язаної з передбаченими його посадовою інструкцією).
відповідальність (підсобний робітник несе відповідальність за якість і своєчасність виконання покладених на нього посадовою інструкцією обов'язків; дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства; дотримання інструкцій з охорони праці, протипожежної безпеки та виробничої санітарії).
1.3.2. Забезпечення функціонування організаційної системи
Проблема ефективних комунікацій – одна з ключових у діяльності керівників, оскільки за їх допомогою здійснюється обмін повідомленнями, що виражені різними символами та мають певне смислове навантаження.
Комунікації – це обмін інформацією, на основі якої керівник отримує дані, необхідні для прийняття рішень, і доводить їх до працівників.
Відповідно дослідженням керівник витрачає від 50 до 90% усього часу на комунікації. Це здається неймовірним, але стає зрозумілим, якщо врахувати, що керівник займається цим, щоб реалізувати свої ролі в міжособистих відносинах, інформаційному обміні і процесах прийняття рішень, не говорячи про управлінські функції планування, організації, мотивації і контролю. Саме тому, що обмін інформацією убудований в усі основні види управлінської діяльності, комунікації є сполучним процесом.
Комунікаційний процес – це обмін інформацією між двома чи більше людьми.
Основна мета комунікаційного процесу – забезпечення розуміння інформації, що є предметом спілкування, тобто повідомлення. Однак сам факт обміну інформацією не гарантує ефективності спілкування людей, що брали участь в обміні. Щоб краще розуміти процес обміну інформацією й умови його ефективності, варто мати представлення про стадії процесу, у якому беруть участь двоє чи більше число людей.
ФОП Алексєєв займається наданням різноманітних послуг як для населення області так і для різних юридичних установ. Зобразимо схему комунікаційної мережі для обміну інформацією про прийняття управлінських рішень (рис.1.3.2.1).


















Рис.1.3.2.1. Модель комунікаційної мережі обміну інформацією про прийняття управлінських рішень ФОП Алексєєв.
Підприємство використовує формальний вертикальний вид комунікацій «зверху вниз» і «знизу вгору», які вирішують такі основні завдання: ознайомлення працівників із цілями фірми для усвідомлення важливості виконуваної роботи; викладення конкретних інструкцій щодо виконання робіт; забезпечення розуміння роботи та її зв'язку з іншими завданнями; надання інформації про процедури і методи виконання роботи; забезпечення підлеглих інформацією зворотного зв'язку про результати діяльності організації.
Отже, комунікації «зверху вниз» допомагають пов'язувати різні рівні організації, координувати їх діяльність. Поряд із цим комунікації «зверху вниз» мають ряд недоліків:
1. Створення передумов для формування авторитарної системи.
2. Значне завантаження підлеглих.
3. Постійні втрати інформації внаслідок викривлень, помилкової інтерпретації.
Для ефективного функціонування будь-якої організації необхідно забезпечити належні комунікації. Однак управлінська практика на прикладі ФОП Алексєєв дає можливість констатувати, що створення ефективної надійної системи обміну інформацією, яка б відповідала вимогам повноти, достатності, оперативності, гнучкості, – це одна з найбільших проблем в підприємстві.
1.3.3. Інформаційне забезпечення системи управління
Для раціонального функціонування інформаційного забезпечення системи управління підприємства необхідна наявність різних видів ресурсів, основними з яких є апаратні, програмні, операційні, фінансові і людські. Для ФОП Алексєєв наявні дані види ресурсів, а саме:
апаратні (комп’ютери, периферійні пристрої, мережева та комунікаційне обладнання);
програмні (офісний пакет Microsoft Office, КІСУ – корпоративна інформаційна система управління, 1 С 8.2);
операційні (Windows Server 2003);
фінансові (фінансовий апарат підприємства);
людські (користувачі, адміністратор, технічний обслуговуючий апарат).
Ресурси є засобом реалізації інформаційних технологій, тобто, системи методів і засобів збирання, передавання, накопичення, опрацювання, зберігання, подання та використання інформації. Для ФОП Алексєєв характерно представлення інформації в традиційному (паперовому) вигляді, хоча для повної і точної роботи доцільніше було б використовувати економічну інформаційну систему, тобто, сукупність зовнішніх і внутрішніх потоків прямого і зворотного зв’язку економічного об’єкта, методів, засобів та менеджерів різних рівнів, які беруть участь в процесі опрацювання інформації і прийняття управлінських рішень.
Для підтримки процесів в підприємстві установлено глобальну мережу Internet. Комп’ютерна мережа включає 3 комп’ютеріа окремих користувачів підприємства. До ресурсів глобальної мережі Internet відносяться каталоги та принтери, які використовуються усіма користувачами мережі.
На сьогоднішній день комп’ютерні технології дуже стрімко розвиваються і займають значне місце у нашому житті. Комп’ютери застосовуються у всіх сферах діяльності людини. У зв’язку із стрімким розвитком комп’ютерної техніки з’явилась можливість автоматизувати процеси на виробництві, у сфері послуг та інших сферах, які раніше здійснювалися вручну, що вимагало великих зусиль і багато часу та зповільнював оперативність опрацювання масивів даних.
1.4. Фінансове забезпечення задач і функцій управління підприємством
Основним джерелом інформації про економічну і фінансову діяльність підприємства є бухгалтерська звітність, яка стала публічною. Звітність підприємства в ринковій економіці базується на узагальненні даних фінансового обліку і є інформаційною ланкою, що зв'язує підприємство із суспільством і діловими партнерами.
На малих підприємствах з причин економічної доцільності не існує глибокого поділу управлінської праці та управління фінансами здійснює сам керівник за допомогою бухгалтера. Головна мета управління фінансами малого підприємства - постановка і ведення бухгалтерського обліку та оптимізація податків. Для аналізу складу і структури майна доцільно використовувати таблицю 1.4.1.
Дані таблиці показують, що сума позаоборотних активів за звітний рік збільшилася майже в сім з половиною разів і склала 741,45% від їх вартості на початок року. Менш значними темпами збільшилася вартість оборотних коштів - активів; їх зростання за звітний рік склав 435,61%, тобто в порівнянні з початком року їх сума зросла в чотири з гаком рази. Внаслідок цих змін відбулися структурні зрушення в складі майна підприємства на користь збільшення частки необоротних активів. Так, якщо співвідношення необоротних і оборотних активів на початок року відповідало 1,628: 1 (61,92: 38,08), то на кінець року воно вже було одно 2,768: 1 (73,46: 26,54).
Таблиця 1.4.1
Аналіз складу і структури майна підприємства
Майно (кошти) підприємства
На початок року
На кінець року
Зміни за звітній рік
Темпи росту за звітній рік, % (гр.3
· гр.1
· 100)


Сума, грн.
Питома вага, %
Сума, грн.
Питома вага, %
сума, грн.(гр.3 – гр.1)
% (гр.4-гр.2)




















А
1
2
3
4
5
6
7

1. Необоротні активи
335710
61,92
2489106
73,46
+2153396
+11,54
741,45

2. Оборотні активи
 
 
 
 
 
 
 

Всього
206424
38,08
899194
26,54
+692770

· 11,54
435,61

У тому числі
 
 
 
 
 
 
 

2.1. Матеріальні оборотні кошти (запаси, податки по придбаним цінностям)
166346
30,68
778535
22,98
+612189

· 7,70
468,02

Продовження таблиці 1.4.1

А
1
2
3
4
5
6
7

2.2. Грошові кошти , дебіторська заборгованість та інші активи.
40078
7,4
120659
3,56
+80581

· 3,84
301,06

Всьго майна підприємства
542134
100
3388300
100
+2846166
Х
624,99

Вивчення складу і структури оборотних коштів дозволяє зробити висновок про те, що протягом року не всі вони збільшувалися в рівній мірі. Так, наприклад, їх матеріальна частина (запаси і витрати) зросла більш ніж в чотири з половиною рази (778 535: 166 346), тоді як нематеріальна (грошові кошти, розрахунки та інші активи) - в три рази (120 659: 40 078). Однак, слід зазначити, що через значне приросту необоротних активів частки матеріальних оборотних коштів і грошових коштів в загальній вартості майна знизилися з 30,68% до 22,98% і з 7,40% до 3,56%, відповідно.
Найважливішою частиною господарських засобів підприємства є активи, що характеризують його виробничі потужності. До них належать основні засоби, виробничі запаси (сировина, матеріали та малоцінні і швидкозношувані предмети, тварини на вирощуванні та відгодівлі) та кошти, вкладені в незавершене виробництво. Аналіз зміни виробничого потенціалу ФОП Алексєєв наведено в таблиці 1.4.2.
Таблиця 1.4.2
Зміна виробничого потенціалу підприємства ФОП Алексєєв
Показник
На початок року
На кінець року
Зміни за звітній рік
Темпи росту за звітній рік, % (гр.3
· гр.1
· 100)


Сума,грн
Питома вага, %
Сумма,грн
Питома вага, %
сума, грн. (гр.3 – гр.1)
% (гр.4-гр.2)




















А
1
2
3
4
5
6
7

Основні кошти
305500
66,38
2156370
74,94
+1850870
+8,56
705,85

Виробничі запаси
145859
31,69
697420
24,24
+551561

· 7,45
478,15


Продовження таблиці 1.4.2

А
1
2
3
4
5
6
7

Незавершене виробництво
8870
1,93
23750
0,83
+14880

· 1,10
267,76

Виробничій потенціал:
 
 
 
 
 
 
 

В грн.
460229
100
2877540
100
+2417311
Х
625,24

В % до майна
Х
84,89
Х
84,93
Х
+0,04
Х

Як видно з таблиці 1.4.2, виробничий потенціал підприємства збільшився в звітному році більш ніж у шість разів (2877540: 460229) і склав 2877540 грн., або 84,93% загальної суми коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства, що було досягнуто за рахунок вкладень в основні засоби. За інших рівних умовах ці зміни сприятливі і надалі можуть сприяти розширенню обсягів виробничої діяльності.
У ринкових умовах, коли господарська діяльність підприємства і його розвиток здійснюється за рахунок самофінансування, а при недостатності власних господарських фінансових ресурсів - за рахунок позикових коштів, важливою аналітичною характеристикою є фінансова стійкість підприємства. Фінансова стійкість суб'єктів господарювання в чому залежить від оптимальності структури джерел капіталу (співвідношення власних і позикових коштів) і від оптимальності структури активів підприємства і в першу чергу від співвідношення основного і оборотного капіталу.
Показники фінансової стійкості характеризують стан та структуру активів підприємства, і забезпеченість їх відповідними джерелами покриття. При визначенні таких показників важливу роль відіграють коефіцієнти, розрахунок яких грунтується на існуванні певних взаємозв'язків між окремими статтями балансу.
Розрахунок показників фінансової стійкості ФОП Алексєєв наведено в таблиці 1.4.3.
Дані таблиці 1.4.3 дозволяють зробити наступні висновки. Коефіцієнт автономії на початок року становив 0,550, а на кінець - 0,750, тобто рівень даного показника виріс на 0,200, так як темпи росту власного капіталу вище темпів зростання позикового. Даний показник цілком відповідає нормативному вимогу (0,5 - 1). Відповідно коефіцієнт фінансової залежності в звітному році знизився на 0,200 з 0,450 на початку року до 0,250 - в кінці.
Таблиця 1.4.3
Аналіз показників фінансової стійкості підприємства
Показник
(коефіціент)
Алгоритм розрахунку
На початок року
На кінець року
Зміни



Розрахунок,грн.
рівень показника
Розрахунок, грн.
рівень показника


А
Б
1
2
3
4
5

1.Коефіціент
автономіі
Власний капітал
Загальий капітал
298119
542134
0,550
2542336
3388300
0,750
+ 0,200

2.Коефіціент
позикових джерел
Позиковий капітал
Загальний капітал
244015
542134
0,450
845964
3388300
0,250

· 0,200

3.Коефіціент
фінансового
ризику
Позиковий капітал
Власний капітал
244015
298119
0,819
845964_
2542336
0,333

· 0,486

4.Коефіціент
довгостроко-вого
залучення позикового
капіталу
Довгострок. Зобов.
(Власний. Капітал
+
Довгострок. Зобов.)
99357_
(298119
+
99357)
0,250
76291_
(2014159
+
76291)
0,029

· 0,221

5.Коефіціент маневреності
Власний оборот. капітал
Власний капітал
(206424 –
144658)
298119
0,207
(899194 –
769673)
2542336
0,051
- 0,156

6.Коефіціент
забезпеч.
власними
оборотними
коштами
Влас. оборот. капітал
Оборотні активи
(206424 –
144658)
206424
0,299
(899194 –
769673)
899194
0,144
- 0,155

7.Коефіціент
забезпечен.
запасів
власними
оборотними
коштами
Влас. оборот. капітал
Запаси
(206424 –
144658)
166346
0,371
(899194 –
769673)
775897
0,167
- 0,204

8.Коефіціент
забезпечен.
основних
коштів
власними
джерелами
Влас. капітал___
Первісна вартість
Основних коштів
298119
471003
0,633
2542336
4058916
0,626
- 0,007

Продовження таблиці 1.4.3

А
Б
1
2
3
4
5

9.Коефіціент
накоплення
зносу
Сума зносу
основ коштів
Первісна вартість
Основних коштів
165503
471003
0,351
1902546
4058916
0,469
+ 0,118

10.Коефіціент
реальної
вартості майна
(Основні кошти +
виробничі. запаси)
Загальний капітал
(305500 +
44971 +
99458 +
1430 +
8870)__
542134
0,849
(2156370+
342590 +
350713 +
4117 +
23750)_
3388300
0,849
--

На кожну гривню власних коштів підприємство залучило позикових на початок року 91,9 копійки, а на кінець - 33,3 копійки, зменшення склало 48,6 копійок на гривню. Це свідчить про зменшення фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел, про зміцнення фінансової стійкості. З приводу ступеня залучення позикових коштів у закордонній практиці існують різні, часом протилежні думки. Найбільш поширена думка, що частка власного капіталу повинна бути досить високою. Вказують і нижня межа цього показника - 0,6. У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори і інвестори вкладають свої кошти більш охоче, оскільки воно легко може погасити борги за рахунок власних коштів. Навпаки, японським компаніям властива висока частка позикового капіталу (до 80%). Таке високе значення коефіцієнта як би характеризує ступінь довіри банків - основних інвесторів - до компаній.
Коефіцієнт довгострокового залучення позикового капіталу показує частку залучення довгострокових кредитів і позик для фінансування активів поряд із власними коштами. ФОП Алексєєв на початок звітного року мала заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в розмірі 99357 грн., а на кінець звітного року - 76291 грн. Відповідно, коефіцієнт довгострокового залучення капіталу дорівнював 0,250 на початку 2011 року, і 0,029 в кінці. Це означає, що кожну гривню довгострокових активів фінансувався на початку звітного періоду на 25 копійок з довгостроково залучених коштів, а в кінці 2011 року - тільки на 3 копійки, вся інша частина покривалася з власних джерел.
Коефіцієнт маневреності показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності (вкладення в оборотні активи) і яка його частина капіталізована. Він характеризує ступінь мобільності власних коштів або частку власних коштів, що знаходяться в обороті. На підприємстві коефіцієнт маневреності на початок року був рівним 0,207. Це низький рівень, який не забезпечує достатньої гнучкості у використанні власних коштів підприємства. В умовах інфляції, нестабільності процентної ставки на кредит коефіцієнт маневреності має дорівнювати 0,4 - 0,6, в залежності від характеру виробничої діяльності та специфіки виробництва. Хоча в світовій практиці вважається доцільним здобувати оборотні матеріальні засоби за рахунок короткострокових кредитів, тому що оборотні кошти повинні приносити більший дохід, ніж плата підприємців за кредит. В принципі, дисбаланси, що виникають в економіці, зумовлені в даний час її надмірної зарегульованістю. Тому підприємство змушене було в значній мірі використовувати кредитні ресурси.
На підприємстві станом на кінець року частка власного капіталу, що знаходиться в обороті, знизилася на 0,156 і склала всього 0,051, що слід оцінити негативно.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами показує, яка частина оборотних активів профінансована за рахунок власних джерел. На початок року він становив 0,299, а на кінець року значно знизився (на 0,155) до 0,144. Якщо ще на початку року даний показник практично відповідав встановленим для ремонтно-будівельних підприємств нормативу (0,3), то на кінець 2011 року він став в 2 рази менше цього нормативу. Така ситуація вимагає невідкладного рішення.
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними засобами показує, яка частина матеріальних запасів придбана за рахунок власних джерел. Він складав на початок року 0,371, на кінець - 0,167. Рівень даного коефіцієнта на початку року був цілком оптимальним і відповідав нормативу (0,25), проте за звітний період показник зменшився на 0,204 і склав до кінця року тільки 0,167, що викликає цілком обгрунтовані побоювання. Але знову-таки, важка ситуація в будівельному секторі нашої країни, регульовані ціни на продукцію, що відпускається фактично пояснюють сформовану на підприємстві ситуацію з вимиванням оборотних коштів.
Коефіцієнт забезпеченості основних засобів власними джерелами на початок року становив 0,633. За звітний рік даний показник практично не змінився, зменшившись всього на 0,007. На кінець 2011 року він становив 0,626.
Коефіцієнт накопичення амортизації показує, що на кінець звітного періоду 46,9% первісної вартості погашені зносом.
Для характеристики фінансової стабільності, ділової активності підприємства важливо знати його виробничі можливості. Ці можливості характеризує певною мірою коефіцієнт реальної вартості майна. Він визначає частку майна виробничого призначення в загальній його вартості. За звітний рік коефіцієнт реальної вартості майна не змінився і склав на кінець року 0,849. Такий рівень є високим і свідчить про значні виробничі можливості ФОП Алексєєв.
1.5. Управління результатами діяльності підприємства
Техніко-економічний аналіз виконують економісти, інженерно-технічні працівники, робітники та органи управління за даними оперативної і періодичної звітності. Його метою є оцінка господарської діяльності, виявлення причинних взаємозв'язків і взаємодії різних факторів техніки та економіки, резервів виробництва, опрацювання заходів для раціоналізації використання ресурсів.
Техніко-економічний аналіз - це, в основному, внутрішньогосподарський аналіз. У процесі такого аналізу досліджується діяльність усіх структурних підрозділів підприємства, служб, цехів, дільниць, бригад і окремих робочих місць. Джерелом інформації для такого аналізу є планово-нормативні дані, матеріали оперативного, бухгалтерського обліку, позаоблікові дані. Техніко-економічний аналіз проводиться щоденно, за декаду, місяць, квартал, рік до складання підсумкової звітності. На підставі результатів аналізу приймаються важливі управлінські рішення.
Нині роль техніко-економічного аналізу зросла, бо основні показники, що характеризують ефективність заходів для впровадження нової техніки, технології, організації виробництва, підприємства розраховують і планують самостійно. Звідси й випливає потреба в ретельному аналізі та обґрунтуванні техніко-економічних показників.
Для аналізу основних техніко-економічних показників діяльності підприємства складається таблиця 1.5.1. Після розрахунків складаються висновки на основі отриманих результатів.
Таблиця 1.5.1
Техніко-економічні показники діяльності підприємства ФОП Алексєєв
Показники
Одини-ця виміру
Джерела інформації, розрахунок
попередній рік 2010
звітний рік 2011
відхилення






абсолютне
Темп зроста-ння, %

1
2
3
4
5
6
7

1. Середня вартість сукупного капітулу
тис. грн.
1/2(ряд280гр.3+ряд280гр.4)ф.1
2366,8
3548,5
1181,7
149,9

2. Середня вартість власного капіталу
тис. грн.
1/2(ряд380гр.3+ ряд380гр.4)ф.1
965,55
1196,5
230,95
123.9

3. Ресурси підприємства

3.1. Основні засоби:







3.1.1. За первинною вартістю на кінець року
тис. грн.
ряд.031гр.4ф.1
2183,6
2571
387,4
117,7

3.1.2. За залишковою вартістю на кінець року
тис. грн.
ряд.030гр.4ф.1
1505.4
1632
126.6
108.4

3.1.3. Знос на кінець року
тис. грн.
ряд.032гр.4ф.1
678,2
939
260,8
138.4

Продовження таблиці 1.5.1

1
2
3
4
5
6
7

3.1.4. Середня вартість
тис. грн.
1/2(ряд.031гр.3+ ряд.031гр.4)ф.1
1997.2
2377,5
380,3
119,04

3.2. Нематеріальні активи







3.2.1. За первинною вартістю на кінець року
тис. грн.
ряд.011гр.4ф.1
-
-



3.2.2. За залишковою вартістю на кінець року
тис. грн.
ряд.010гр.4ф.1
-
-



3.2.3.Знос на кінець року
тис. грн.
ряд.012гр.4ф.1
-
-



3.2.4. Середня вартість
тис. грн.
1/2(ряд011гр.3+ ряд.011гр.4)ф.1
-
-



3.3. Оборотні активи:







3.3.1. Усього на кінець року
тис. грн.
ряд260гр.4ф.1
1363,2
2106
742.8
154.5

3.3.2. Запаси на кінець року
тис. грн.
(ряд100+ряд110+ ряд120+ряд130+ ряд140)гр.4ф.1
735.8
1386
650,2
188,4

3.3.3. Дебіторська заборгованість на кінець року
тис. грн.
(ряд150+ряд160+ ряд170+ряд180+ ряд190+ряд200+ ряд210)гр.4ф.1
543,9
387
-156,9
71,1

3.3.4. Грошові кошті на кінець року
тис. грн.
(ряд220+ряд230+ряд240+ряд250) гр.4ф.1
83.5
333
249,5
398,8

3.3.5. Середні залишки оборотних коштів
тис. грн.
1/2(ряд260гр3+ ряд260гр.4)ф.1
927,95
1735
807,05
186.9

3.4. Середньооблікова чисельність:







3.4.1. Працівників
осіб
ряд010гр2ф1-ПВ
-
-
-
-

3.4.2. Робітників
осіб
оперативна звітність
-
-
-


3.4.3. Персоналу в еквіваленті повної зайнятості
осіб
ряд.001гр.2ф№1-ПВ






Продовження таблиці 1.5.1

1
2
3
4
5
6
7

4. Економічні показники

4.1. Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів робіт послуг)
тис. грн.
ряд.035гр.3ф.2
5898.5
8158
2259,5
138,3

4.2. Обсяг виробництва продукції
тис. грн.
ф.1-підприємництво р2ряд200гр1





4.3. Собівартість виробленої продукції
тис. грн.
ф.1-підприємниц-тво р2ряд200гр2





4.4. Собівартість реалізованої продукції
тис. грн.
ряд.040гр.3ф.2
4441.7
6729
2287.3
151,5

4.5. Трудовитрати
люд. рік.
ф.1-ПВ ряд009гр2





5. Фінансові результати

5.1. Валовий прибуток (збиток)
тис. грн.
ф.2ряд.050гр.3 (ряд.055гр.3)
1456.8
1429
-27.8
98,09

5.2. Прибуток (збиток) від операційної діяльності
тис. грн.
ф.2ряд.100гр.3 (ряд.105гр.3)
671,3
390
-281.3
58.09 

5.3. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування
тис. грн.
ф.2ряд.170гр.3 (ряд.175гр.3)
600.0
41
-559
6,8 

5.4. Чистий прибуток (збиток)
тис. грн.
ф.2ряд.220гр.3 (ряд.225гр.3)
450
31
-419
6,9 

6. Показники ефективності використання ресурсів

6.1.Продуктивність праці одного працівника
тис. грн./ особу
п.4.2./п.3.4.1.





6.2.Продуктивність праці одного робітника
тис. грн./ особу
п.4.2./п.3.4.2.





6.3. Коефіцієнт зносу основних засобів
 
ф.1(ряд.032/ ряд.031)
0.31
0,36
0.05
 116.1


6.4. Коефіцієнт оновлення
 
ф.5ряд.260гр.5/ ф.1ряд.031гр.4



 

Продовження таблиці 1.5.1

1
2
3
4
5
6
7

6.5. Коефіцієнт вибуття основних засобів
 
ф.5ряд.260гр.8/ ф.1ряд.031гр.3



 

6.6Фондовідда-
ча
грн./ грн.
п.4.2./п.3.1.4.



 

6.7.Фондомісткість
грн./ грн.
п.3.1.4./п.4.2.



 

6.8.Фондоозброєність
тис. грн./ особу
п.3.1.4./п.3.4.2.



 

6.9. Коефіцієнт обіговості оборотних засобів
Обо-роти
п.4.1./п.3.3.5.
6.36
4.7
-1.66
73.9

6.10. Коефіцієнт закріплення оборотних засобів
грн./ грн.
п.3.3.5./п.4.1.
0,16
0,21
0,05
131.2

6.11. Середній період обороту оборотних засобів
дн.
360дн./п.6.9.
56,6
76.6
20,0
135.3

6.12. Коефіцієнт обіговості активів
Обо-роти
п.4.1./п.1.
0,25
2.3
2.05
920

6.13. Коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості
Обо-роти
ряд.035ф.2/ 1/2(ряд.160гр.3 +ряд.160гр.4)ф.1
22.1
24,2
2,1
109,5

6.14. Середній період обороту дебіторської заборгованості
дн.
360дн./п.6.13.
16.3
14,9
-1,4
91.4



6.15. Коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості
Обо-роти
ряд.035ф.2/ 1/2(ряд.530гр.3 +ряд.530гр.4)ф.1
1760,75
88,7
1672.05
5.04


Приложенные файлы

  • doc 94459
    Размер файла: 761 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий