4 Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики


Чтобы посмотреть презентацию с картинками, оформлением и слайдами, скачайте ее файл и откройте в PowerPoint на своем компьютере.
Текстовое содержимое слайдов презентации:

Формування навичок і прийомів мислення.Види, форми, прийоми розумової діяльності.Основні закони риторики План1.Мова і думка.2. Види, форми, прийоми розумової діяльності.3. Формулювання понять, порівняння і зіставлення, виділення головного, систематизація, узагальнення, аргументація, доведення, встановлення причиново-наслідкових зв’язків, спростування, складання алгоритму, робота за аналогією, висування гіпотези, експериментування і моделювання.4. Закони риторики.
У мові й мисленні переплітаються соціальні й індивідуальні чинники. Процес мислення прихований від безпосереднього спостереження, це той „чорний ящик”, про роботу якого ми можемо судити дедуктивно і перевіряти висунуті гіпотези на основі того, що маємо на вході і виході цього ящика, тобто на основі мовленнєвих фактів. Мислення – процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відносинах. Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти і уявити; доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними. Мислення виникає в процесі взаємодії людини із зовнішнім світом, воно є функцією її мозку, вищою формою вияву аналітико-синтетичної діяльності. Встановлено, що психічні функції певним чином розподілені між правою та лівою півкулями головного мозку. Обидві півкулі здатні отримувати й переробляти інформацію у вигляді як образів, так і слів, але існує функціональна асиметрія головного мозку – різний ступінь виявленості тих чи інших функцій у лівій та правій півкулях. Функцією лівої півкулі є читання і рахування, переважне оперування знаковою інформацією (словами, символами, цифрами тощо). Ліва півкуля забезпечує можливість логічних побудов, без яких неможливе послідовне аналітичне мислення. Розлад діяльності лівої пікулі зазвичай призводить до порушення мовлення, блокує можливість нормального спілкування. А за глибокого враження нервової тканини до значних дефектів розумової діяльності. Права півкуля оперує образною інформацією, забезпечує орієнтацію в просторі, сприйняття музики, емоційне ставлення до сприйнятих та усвідомлених об’єктів. Обидві півкулі функціонують у взаємозв’язку. Функціональна асиметрія притаманна тільки людині, формується в процесі спілкування і залежно від переважання функціонування правої чи лівої півкулі впливає на індивідуально-психологічні характеристики. особистості. Розумова діяльність людини є рішенням різноманітних розумових завдань, направлених на розкриття суті . Розумова операція - це один із способів мисленнєвої діяльності, за допомогою якого людина вирішує розумові завдання. Розумові операції різноманітні. Це - аналіз і синтез, порівняння, абстрагування, конкретизація, узагальнення, класифікація. Які з логічних операцій застосує людина, це залежатиме від завдання і від характеру інформації, яку він піддає розумовій переробці.
  Аналіз - це уявне розкладання цілого на частини або уявне виділення з цілого його сторін, дій, відносин. Синтез - зворотний аналізу процес думки, це - об'єднання частин властивостей, дій, відносин в одне ціле. Аналіз і синтез - дві взаємозв'язані логічні операції. Синтез, як і аналіз, може бути як практичним, так і розумовим. Аналіз і синтез сформувалися в практичній діяльності людини. У трудовій діяльності люди постійно взаємодіють із предметами і явищами, їх практичне освоєння і призвело до формування розумових операцій аналізу й синтезу. Порівняння - це встановлення схожості і відмінності предметів і явищ. Порівняння засноване на аналізі. Перш ніж порівнювати об'єкти, необхідно виділити один або декілька ознак їх, по яких буде проведено порівняння. Порівняння може бути однобічним, або неповним, і багатобічним, або більш повним. Порівняння, як аналіз і синтез, може бути різних рівнів — поверхневе і глибоке.

Абстрагування — це процес уявного відволікання від певних ознак, сторін конкретного з метою кращого його пізнання. Людина подумки виділяє яку-небудь ознаку предмета і розглядає її ізольовано від усіх інших ознак, тимчасово абстрагуючись від них.Завдяки абстракції людина змогла відірватися від одиничного, конкретного і піднятися на найвищу ступінь пізнання — наукового теоретичного мислення.Конкретизація — процес, зворотний до абстрагування і нерозривно пов'язаний з ним. Конкретизація — це повернення думки від загального й абстрактного до конкретного з метою розкриття змісту.  Види, форми, прийоми розумової діяльності  Людський мозок – це можливо, найскладніша з живих структур. Мозок виконує безліч дій, які ще менше залежать від нашої активної свідомості. Отже, мозок – це орган спеціально пристосований для того, щоб допомагати окремим особам у здійсненні головних життєвих актів. Розумова діяльність – це дії контрольовані мозком. Види розумової діяльності:навчання;письмо;малювання;читання;творення;аналізування;розв’язання;вирахування; уява;зосередження;ігнорування;чуттєвість;сон;сновидіння та ін.

style.rotationstyle.rotationppt_yppt_yppt_y
Формулювання понять, порівняння і зіставлення, виділення головного, систематизація, узагальнення, аргументація, доведення, встановлення причиново-наслідкових зв’язків, спростування, складання алгоритму, робота за аналогією, висування гіпотези, експериментування і моделювання. Поняття - це форма мислення в якій в безпосередній єдності відображаються загальні, суттєві ознаки предметів, явищ, процесів. Кожна людина мислить з допомогою понять. Поняття бувають побутові, які не завжди чітко визначаються.  Наприклад: «долина», «вітер» , «садок».  Наукові поняття, якщо це можливо, чітко визначаються.  Наприклад: це такі поняття як «засіб виробництва», «гіперінфляція», «девіантна поведінка». Є й такі поняття, які вживаються як у побутовому житті, так і в науці.  Наприклад: поняття «гроші» у побутовому житті як правило не визначається, а в науці поняття « гроші» визначається як всезагальний еквівалент обміну товарів.  Є поняття, які не відносяться до побутових і наукових.  Наприклад: поняття християнського віровчення: «церква», «літургія», «преображення Господнє». Предмети мають величезну кількість різноманітних ознак. Інколи ознаками предметів може бути навіть їх відсутність.  Наприклад: відсутність у злочинця вогнепальної зброї, або відсутність на базі належного обліку матеріальних цінностей.
ppt_xppt_y
ppt_xppt_y Особливості розумової діяльності людини з точки зору безпеки життєдіяльності.Для забезпечення надійності та безпеки в складних ситуаціях слід виділити такі риси мислення, як винахідливість, кмітливість, швидкість прийняття рішення, критичність, розсудливість.Психомоторні здібності характеризуються діями, спрямованими на досягнення елементарної мети одним або декількома рухами.Психомоторні здібності впливають на безпеку діяльності людини, особливо пов'язаної з виробництвом в умовах автоматизації та механізації. При цьому велике значення мають такі ознаки рухів та реакцій: швидкість реакцій, швидкість руху, точність рухів, координованість, темп рухів, ритми рухів (періодичність), надійність. На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не значить, що вона є легкою. Основним робочим органом під час такого виду діяльності виступає мозок. Під час розумової діяльності «значно активізуються аналітичні та синтетичні функції ЦНС, «ускладнюється прийом і переробка інформації, +виникають функціональні зв'язки, нові комплекси умовних рефлексів, +зростає роль функцій уваги, пам'яті, напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них. Розумовій праці притаманний найбільший ступінь напруження уваги — в середньому у 5-10 разів вищий, ніж при фізичній праці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму — втома, що з часом може перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму. У зверненні до носіїв української мови М.Рильський писав: „Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її. Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови.” Основні закони риторики Достеменно відомо, що більше двох з половиною тисяч років тому, у часи народження і швидкого розвитку риторики, перші теоретики красномовства – давньогрецькі філософи – софісти – проводили весь час у бесідах. Сучасна людина проводить в усному спілкуванні 65% свого робочого часу.За даними американських учених, витрата чистого часу на бесіди у пересічного мешканця Землі складає 2,5 роки. Це означає, що кожний протягом свого життя встигає „наговорити” близько 400 томів обсягом 1000 сторінок. Отже, люди багато розмовляють, але часто роблять це неефективно. Приблизно 50% інформації втрачається при передачі. Причина цих втрат – невміння донести до співрозмовника повідомлення, схильність говорити самому, небажання слухати. Теоретики риторичної педагогіки вказували на ту суть, яка робить мовлення ефективним: „Заговори, щоб я тебе побачив.” (Сократ); „Якщо хочеш стати добрим оратором, стань спочатку доброю людиною” (Квінтиліан). Узагальнюючи різні спостереження і рекомендації, можна вказати на властивості, що надають мовленню особливої енергетики:артистизм; щирість; упевненість; об’єктивність;дружелюбність; зацікавленість.У діловому спілкуванні цінується також експресія і тональна варіативність мовлення.
ppt_xppt_y
ppt_xppt_y
ppt_xppt_y
ppt_xppt_y
ppt_xppt_y
ppt_xppt_y
ppt_xppt_y
ppt_xppt_y Риторика (красномовність), або ораторське мистецтво – це наука про способи переконання і ефективні форми впливу на аудиторію з врахуванням її особливостей. Вона виникла в стародавній Греції. Як і епос, драма, музика, скульптура й архітектура, вона вважалася мистецтвом, творчістю, її величали «царицею всіх мистецтв». У стародавній Греції риторика була вагомою складовою частиною суспільного життя. В Гомерових творах справжнім героєм вважався той, хто не тільки виявляв доблесть, а й умів гарно говорити. Війську Агамемнона, що завоювало Трою, дуже допомагав своїми промовами старий Нестор, хоч він уже й не міг безпосередньо брати участі в битві. Риторика — комплексна наука, тобто її місце — на стику, пересіченні, причому багаторівневому) ряду наук (етики, філософії, логіки, еристики, психології, лінгвістики, сценічної майстерності). Інакше кажучи, риторика начебто вбирає в себе з інших наук такі змістовні компоненти, які в системі визначають риторику як науку про закони ефективної мисленнєво-мовленнєвої переконуючої діяльності. Причому кожний компонент, пересікаючись та взаємодіючи з іншими, наповнюється якісно новим, перетвореним змістом, ніж це було у складі тієї чи іншої науки. Таким чином, риторика — це не просто сума різних змістовних компонентів, а наука, яка органічно інтегрує в собі необхідні знання. Термін „риторика” ніколи в історії не відзначався однозначним тлумаченням. У глибокій давнині чітко визначились два підходи до сприйняття риторики: з одного боку, Платон, Сократ, Аристотель, Цицерон розвивали концепцію змістовної риторики, де одним із головних компонентів була ідея (логос); а з другого боку, школа Квінтіліана розглядала риторику як мистецтво прикрашання мовлення. Звідси отримала свій розвиток формальна, схоластична риторика, де знання предмета мовлення не було обов’язковою умовою.  Р = К + А + С + Т + М + ЕК + САР – риторикаК – концептуальний законА – закон моделювання аудиторіїС – стратегічний законТ – тактичний законМ – мовленнєвий законЕК – закон ефективної комунікаціїСА – системно-аналітичний закон ЗМІСТ РИТОРИКИ, СУТНІСТЬ І КОМПОНЕНТИ ПОНЯТТЯ. РИТОРИЧНА ФОРМУЛА
style.rotationstyle.rotationppt_yppt_yppt_y



Перший закон (концептуальний) формує і розвиває в людини уміння всебічно аналізувати предмет дослідження і вибудовувати систему знань про нього (задум і концепцію).Другий закон (закон моделювання аудиторії) формує і розвиває в людини уміння вивчати в системі три групи ознак, які позначають „портрет” будь-якої аудиторії: соціально-демографічні,соціально-психологічні,індивідуально-особистісні. Третій закон (стратегічний) формує і розвиває в людини уміння розробляти програму діяльності на основі створеної концепції з урахуванням психологічного портрета аудиторії:+визначення цільової установки діяльності (навіщо?);+виявлення і дослідження суперечностей у досліджуваних проблемах;+формування тези (головної думки, власної позиції).Четвертий закон (тактичний) формує і розвиває в людини уміння працювати з фактами та аргументами, а також активізувати мисленнєву діяльність співрозмовників (аудиторії), тобто створити атмосферу інтелектуальної й емоційної співтворчості.П’ятий закон (мовленнєвий) формує і розвиває в людини вміння володіти мовленням (одягати свою думку в дієву словесну форму).Шостий закон (закон ефективної комунікації) формує і розвиває в людини уміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт з аудиторією як необхідну умову успішної реалізації продукту мисленнєво-мовленнєвої діяльності. Сьомий закон (системно-аналітичний) формує і розвиває в людини уміння рефлексувати (виявляти і аналізувати власні відчуття з метою навчитися робити висновки з помилок і нарощувати цінний життєвий досвід) і оцінювати діяльність інших, тобто визначатися, як допомогти іншому ефективніше здійснювати його діяльність, а також навчитися вбирати в себе цінний досвід іншого. Закони риторики, представлені у риторичній формулі, відбивають системність мисленнєво-мовленнєвої діяльності (що, навіщо, як) що головним чином визначає результативність цієї діяльності, від чого багато в чому залежить успіх будь-якої іншої діяльності людини.

Приложенные файлы

  • pptx 9818501
    Размер файла: 299 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий