Робочий зошит_12_06_10

Міністерство освіти і науки України
НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ















ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра економічного аналізу та фінансів






УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ.
РОБОЧІЙ ЗОШИТ ДО ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ
І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

для студентів денної і заочної форм навчання
напряму підготовки 0501 „Економіка і підприємництво”
спеціальності 6.050104 „Фінанси”














Дніпропетровськ
НГУ
2009
Управління витратами [Текст]. Робочій зошит до лекційних занять і самостійної роботи / Укладач: О.І. Семеніхіна. – Д.: НГУ, 2009. – 25 с.





Затверджено до видання редакційною радою НГУ (протокол №__ від __.__.200_ р.) за поданням методичної комісії спеціальності 6.050104 „Фінанси” (протокол №__ від __.__.200_ р.).



Методичні матеріали призначено для самостійної роботи студентів спеціальності 6.050104 „Фінанси” при вивченні та засвоєнні теоретичної частини дисципліни «Управління витратами» та здобуття практичних навичок розрахункових завдань.



Відповідальний за випуск завідувач кафедри економічного аналізу та фінансів д-р екон. наук, проф. О.С. Галушко.


























ВСТУП

Будь-яка діяльність потребує витрат ресурсів від рівня операційних витрат істотно залежить ефективність функціонування підприємства та його конкурентоспроможність. Тому управління витратами є важливою функцією економічного механізму кожного підприємства.
Особлива актуальна проблема управління витратами для вітчизняних підприємств, які нині перебувають на етапі пошуку раціональних організаційних форм і методів менеджменту з урахуванням міжнародних вимог і правил. Усе це підвищує вимоги до кваліфікації економічного профілю. На підприємстві вони повинні формувати систему управління витратами, опрацьовувати методичну базу планування, обліку витрат, калькулювання продукції, обґрунтовувати заходи щодо раціонального використання ресурсів та їх економії. Тому у навчальному процесі підготовки фінансистів підприємств цим питанням треба приділяти належну увагу.
Слід зазначити, що різні аспекти управління витратами досить ґрунтовно розглядаються у зарубіжній та вітчизняній літературі. За останні роки перекладено ряд книг американських, англійських, німецьких вчених з цієї проблематики. Є аналогічні видання українських і російських авторів. В більшості цих робіт акцент робиться на обліково-інформаційний аспект витрат, тому вони вважаються працями з управлінського обліку. Деякі автори визнають неточність такої назви, схиляючись до думки, що йдеться саме про управління витратами.
В даних методичних рекомендаціях пропонуються завдання для самостійної індивідуальної розрахункової роботи студентів. З ціллю полегшення засвоєння матеріалу надаються приклади виконання кожного виду завдань.
Метою даної роботи є напрацювання у студентів навичок визначення функцій витрат, розділення витрат на умовно-постійні та умовно-змінні витрати, визначення суми майбутніх витрат з використанням формули функції витрат.















ТЕМА 1
Місце керування витратами в процесі керування.

Мета керування витратами. Системний підхід до процесу керування.
Класифікація витрат.

Одне з центральних місць керування займає керування витратами. У світовій практиці на цей аспект звертається особлива увага. Виділяються такі цілі керування витратами:
Максимальне зниження витрат.
Не упустити можливості потенційного одержання більшого прибутку, навіть якщо це потребує значних витрат.
Для керування витратами необхідно постійно впливати на об’єкт керування з метою недопущення відхилень від заданих параметрів.
У рамках системного підходу витрати можна уявити як “чорну скриню”, яка складається з різних елементів, має вхідні та вихідні параметри та навколо якої існує певне зовнішнє середовище.
13 EMBED PBrush 1415
Маючи певне уявлення про зовнішні вхідні параметри (наприклад, обсяги виробництва, ціна сировини, якість матеріалів), можна розрахувати вихідні параметри, такі як: собівартість продукції, обсяги продукції, чистий прибуток.
Для більш результативного керування витратами необхідно вивчити склад витрат, їх взаємозв’язок з факторами, які на них впливають.

Витрати (собівартість) – грошовий вимір ресурсів, які використовуються для досягнення певної мети.
Повні витрати (комерційна собівартість) – витрати на виробництво та реалізацію продукції. До них відносяться також фінансові ресурси на створення елементів чистого прибутку (відрахування на соціальні нужди та до всіх позабюджетних фондів).
У залежності від послідовності формування витрат розрізняють цехову, заводську, виробничу та повну (комерційну) собівартість. Крім того собівартість може бути плановою та фактичною, індивідуальною та галузевою.
Всі витрати можна класифікувати за різними ознаками.
Ознака класифікації
Група витрат
Характеристика витрат

Відношення до процесу виробництва та реалізації продукції
Виробничі
Всі витрати, пов’язані з виробництвом продукції:
амортизація;
з/п;
оренда;
придбання спеціального інструмента;
оплата послуг контрагентів;
виплати за отримані ліцензії на виробництво продукції;
утримання та ремонт споруд, помешкання виробничого характеру та обладнання;
оплата комунальних послуг.



Невиробничі
Витрати на керування, дослідження та розробки, збут продукції.
Витрати на керування:
загальні та корпоративні (реєстрація акцій, річні збори, винагородження директорам);
витрати на утримання помешкань та обладнання офісу (оренда, податки, амортизація, ремонт, комунальні послуги);
гонорари за професійні послуги (юридичні, аудиторські, медичні та ін.);
витрати на зв’язок (пошта, телефон, факс);
амортизація нематеріальних активів
та ін.
Витрати на дослідження та розробки мають склад, схожий з витратами на керування, окрім загальних та корпоративних, плюс матеріальні витрати на виробництво опитних образків.
Збит продукції – плата та комісійні продавцям, торговим агентам, робітникам відділу збиту, складу, водіям. Витрати на рекламу та дослідження ринка, відрядження, сплату оренди, податків, страхування, амортизацію, ремонт та утримання помешкань та обладнання відділів збуту, складів, транспортних засобів, демонстраційних залів; упаковочні матеріали та ремонт тари; витрати, пов’язані з транспортом продукції; витрати по знижкам для покупців; витрати на після продажне обслуговування.

Віднесення до виду виробничого процесу
Основні
Сукупність прямих витрат на виробництво продукції (всі витрати, які можуть бути віднесені на собівартість продукції прямим рахунком.


Накладні
Витрати, пов’язані з процесом виробництва, які не можуть бути віднесені на собівартість деяких виробів економічно виправданим шляхом.

Ступінь залежності від обсягів виробництва
Умовно постійні
Не залежать від обсягу виробництва.


Умовно змінні
Витрати, які змінюються пропорційно обсягу виробництва.

Зміст та призначення витрат
Економічні елементи
Матеріальні витрати
Витрати на оплату праці
Відрахування на соціальні заходи
Амортизація основних фондів і нематеріальних активів
Інші витрати


Калькуляційні статті
Сировина і матеріали
Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств
Паливо й енергія на технологічні цілі
Зворотні відходи
Основна заробітна платня
Додаткова заробітна платня
Відрахування на соціальні заходи
Витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції
Відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати
Витрати на утримання та експлуатацію устаткування
Загально виробничі витрати
Загальногосподарські витрати
Втрати внаслідок технічного неминучого браку
Попутна продукція
Інші виробничі витрати
Поза виробничі (комерційні) витрати


Одноманітність економічного змісту
Прості
Вміщують один елемент.


Комплексні
Вміщують декілька елементів.

Засіб віднесення на собівартість продукції
Прямі
Витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта витрат економічно можливим шляхом.


Непрямі
Витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта витрат економічно можливим шляхом.

Оцінка запасів ті фінансового результату
Маржинальні та середні
Маржинальні – витрати на виробництво кожної наступної одиниці продукції.
Середні витрати на кожну одиницю продукції.


Релевантні та нерелевантні
Релевантні – витрати, які можна змінити згідно до прийнятого рішення. (Наприклад, купити комп’ютер або взяти його в оренду).
Нерелевантні – витрати, які не залежать від того, яке рішення ми прийняли.(Програмне забезпечення – річ обов’язкова для комп’ютера, яка не залежить від того, як ми його придбали).

З точки зору прийняття рішення
Дійсні
Витрати, які потребують втрату коштів або інших активів.


Можливі
Вигода, яка втрачається , коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення.

З точки зору контролю за виконанням
Контрольовані
Витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або може чинити на них значний вплив.


Неконтрольовані
Витрати, які менеджер не може контролювати або не може на них впливати.




ТЕМА 2

Побудова моделей рішення на підставі даних обліку.

Процес прийняття рішення та релевантність облікової інформації.
Поведінка та функції витрат.
Вплив керування на функції витрат.
Функція витрат та методи її встановлення.
Вибір між функціями витрат.
Модель прийняття рішення в умовах невизначеності.

Довгострокові або стратегічні рішення пов'язані, як правило, з майбутніми можливостями підприємства, але потребують прийняття конкретних кроків у найближчий час.
Об’єкти короткострокових рішень – ті, що впливають на поточну діяльність підприємства.
Процес підготовки та вибір рішення включає наступні етапи:
Вибір мети або постановка проблеми.
Чим чіткіше сформовані цілі, тим менше матеріальних та часових витрат знадобиться для реалізації. Постановка мети залежить від сфери та умов діяльності компаныъ. Найбільш постійна мета більшості компаній – підтримка їхньої високої риночної вартості, яка забезпечується високими дивидендами акцйонерів. Для її здійснення на різних етапах виникають різні цілі стратегічного та тактичного характеру.
Визначення можливих вариантів дій.
Збір даних про альтернативи.
Для вірного вибору з декількох варіантів рішень слід мати необхідну інформацію про ці варіанти. Вимоги до інформації:
повинна бути релевантною (може впливати на рішення менеджера), не повинна містити помилок та попередніх рішень.
Повинна бути своєчасною ( надана з запіздненням інформація не може вплинути на рішення).
повинна бути достовірною (залежить від кількості допущених помилок, які можуть випадковими або навмисними).
Аналіз кількісних показників с обліком якості.
Найбільш точно події описуються з використанням кількісних показників. Тоді для їх аналізу можна застосовувати математичні методи, які є найбільш об’єктивними та точними. Однак необхідно згадати й якісні показники.
Прийняття рішення.
Поведінка витрат – характер їх реагування на зміни діяльності підприємства. Види діяльності, які впливають на витрати, називаються факторами витрат. Наприклад, обсяг виробництва, в залежності від якого витрати можуть бути:
Перемінні – їх зміна пропорційна зміні обсягу виробництва.





в
и
т
р
а
т
и V
Напівперемінні
13 EMBED PBrush 1415 13 EMBED PBrush 1415
Постійні – не змінюються під дією будь-яких факторів.
13 EMBED PBrush 1415 13 EMBED PBrush 1415
Напівпостійні – змінюються східчасто і ця зміна закономірно обумовлена.
13 EMBED PBrush 1415
Змішані – включають постійну та перемінну частини (наприклад, плата за телефон = абонентська плата + плата за наговорений час).
13 EMBED PBrush 1415
3. Вплив керування на функції витрат.
Постійні витрати не змінюються автоматично зі зміною обсягу виробництва, але вони можуть змінюватись під впливом інших факторів. Наприклад: у наслідок певних управлінських рішень. З цієї точки зору постійні витрати можна поділити на:
Обов’язкові – ті витрати, які визначаються потужністю підприємства. Якщо потужність вже встановлена, то абсолютна величина витрат практично не зміниться від ступеня використання потужності. (наприклад: оренда, амортизація, страхування майна, фонд оплати офісних працівників).
Дискреційні – витрати, розмір яких встановлюється керівництвом підприємства та які не мають прямого зв’язку зі зміною поточної діяльності. (наприклад: витрати на дослідження та розробки, рекламу, підвищення кваліфікації працівників). Особливість дискреційних витрат полягає в тому, що у критичний момент величина їх може бути знижена незалежно від обсягів виробництва.



4. Функція витрат та методи її встановлення.
Оцінка витрат – процес обрахування поведінки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв’язку між витратами та впливаючими на них факторами, найчастіше на підставі дослідження минулої діяльності.
Функція витрат – математичний опис взаємозв’язку витрат та їх факторів.
y = a + bx , де:
у – загальні витрати;
а – постійні витрати;
b – перемінні витрати на одиницю виробів;
х – обсяг виробництва.
На практиці на витрати впливають декілька факторів, але для побудови функції обирають 1 – 2 найважливіших.

Методи встановлення функції витрат:
А) Технологічний аналіз – системний аналіз функцій діяльності для визначення темного взаємозв’язку між витратами ресурсів та результатом діяльності. Цей аналіз потребує детального вивчення всіх операцій, потреби в ресурсах та оцінки адекватності витрат отриманим результатам. Перевага метода – він орієнтован на майбутнє, а не на минулу діяльність. Недолік – дуже дорогий метод, тому що потребує витрат спеціалістів високої кваліфікації, водночас технологів і економістів.
Б) Аналіз рахунків – метод передбачає поділ усіх витрат на постійні та перемінні відповідно до обсягу виробництва. При цьому аналізуються дані рахунків бух. обліку.
Статті витрат
(бух. рахунки)
Загальні витрати
Постійні витрати
Перемінні витрати
Перемінні витрати на одиницю

1
2
3
4
5

Собівартість реалізованої продукції
240000

240000
120

З/П менеджера
30000
30000



З/П касира
10000
10000



Витрати на оренду, амортизацію, страхування майна
60000
60000



З/П та комісійні продавця
24000
14000
10000
5

Витрати на рекламу та збут
10000
2000
8000
4

Всього:
374000
116000
258000
129


За даними таблиці (стовпчики 1-2) визначити функцію витрат, якщо за звітний період реалізовано 2000 одиниць продукції. Постійна з/п продавців – 14000. Витрати на утримання рекламного щита – 2000. Інша реклама - на упаковці.
у = 116000 + 129х
Недолік метода – результат значною мірою залежить від кваліфікації дослідника.
Перевага – відносна простота.

Для розгляду інших методів будемо використовувати данні таблиці:

Результати спостережень взаємозв’язку часу роботи обладнання та витратами на його утримання.
Тиждень
Машино-годин
Витрати на утримання

1
102
17850

2
132
18165

3
93
15060

4
108
13755

5
90
11550

6
144
21840

7
117
17700

8
69
10650

9
123
19740

10
141
15480

11
102
11280

12
72
14445


В) Вищої – нижчої крапки.
Метод передбачає визначення функції витрат на підставі припущення що перемінні витрати – це різниця між загальними витратами при найвищим та найнижчим рівнях діяльності.

Машино-години
Витрати

Найвище значення
144
21840

Найнижче значення
69
10650

Різниця
75
11190

Зміна кількості машино-годин на 75 од. викликало зміну перемінних витрат на 11190. Це означає, що на 1 машино-годину приходиться 11190/75=149,2 грн.

Перший спосіб знаходження а:
у=а+149,2х
21840=а+149,2х
а=21840-149,2х=21840-149,2*144=355

Другий спосіб знаходження а:
а=10650-149,2*69=355
Рівняння: у=355+149,2х

Г) Спрощений статистичний аналіз.
Для визначення функції цим методом поділимо показники на 2 групи по зростанню значення х та розрахуємо постійні витрати на підставі середніх значень х та у.
Перша група Друга група

х0
у0

69
10650

72
14445

90
11550

93
15060

102
11280

121
17850

(=528
(=80835

х1
у1

108
13755

117
17700

123
19740

132
18165

141
15480

144
21840

(=765
(=106680


13 EMBED Equation.3 1415=528/6=88 13 EMBED Equation.3 1415=765/6=128
13 EMBED Equation.3 1415=80835/6=13473 13 EMBED Equation.3 1415=106680/6=17780

13 EMBED Equation.3 1415 13 EMBED Equation.3 1415
а=(13473*128-17780*88)/(128-88)=3998 в=(17780-3998)/88=107,7
у=3998+107,7х
Д) Метод візуального підбору.
Передбачає графічне зображення всіх пар значень у вигляді крапок у системі координат по х відкладаються машино-години(фактор), а по у – загальні витрати, відповідні кожному значенню х.
Після нанесення всіх крапок проводиться пряма, яка найкращим чином підходить для опису цих залежностей. Значення а – перетин лінії функції з віссю оу. Значення b знаходимо, вибрав якусь крапку на функції по її координатам.

х=132
у=18165
18165-5000=13165
13165/132=99,73
у=5000+99,73х





Е) Регресивний аналіз (метод найменших квадратів).
Статистична модель, яка використовується для визначення зміни середнього значення залежної змінної величини під дією однієї чи декількох незалежних змінних величин.
Величина витрат може залежати від певних факторів: V виробництва, кількості замовлень, кількості відпрацьованих машино-годин.
Регресивний аналіз приймає до уваги усі данні спостереження для визначення функції витрат.
Для визначення а та в використовується метод найменших квадратів, який дозволяє розрахувати значення а та в, що квадрат різниці усіх крапок та лінії регресії є найменшим.
Для визначення функції необхідно розв’язати систему рівнянь:
13 EMBED Equation.3 1415
№ по порядку
Х
У
ХУ
Х2

.
.
.
.
.

.
.
.
.
.

.
.
.
.
.

.
.
.
.
.

(
1293
187815
20896110
146025


а=4528
в=103
у=4528+103х

Ж) Функціонально-вартісний аналіз.
Функціонально-вартісний аналіз спочатку розроблявся як метод пошуку резервів скорочення витрат на виробництво. Звичайний пошук передбачає наступну послідовність дій:
групування фактичних сум витрат по статтям та елементам.
порівняння фактичних сум з запланованими та з нормативними або з досягнутими мінімальними. Отриманні позитивні відхилення й вважають резервами.
Функціонально-вартісний аналіз ґрунтується на наступному твердженні: кожний виріб виробляється та існує для того, щоб задовольняти певні потреби (виконувати певні функції).
При більш детальному розгляді будь-якого предмета можна побачити, що він виконує не одну, а декілька функцій. Окремі з них можливо віднести до основних (для цього вироблявся предмет). Інші виконують додаткову роль, але можуть знайтись й функції, які є зайвими, а інколи й шкідливими. Це означає, що й витрати на них є зайвими. Тому при функціонально-вартісному аналізі всі витрати підрозділяють на функціонально-необхідні та на зайві, породженні невірними конструкторськими рішеннями. Тому функціонально-вартісний аналіз за кордоном називають так: аналіз вартості на основі споживацьких якостей. Різні способи здійснення функції досягається різними технологічними та технічними шляхами, а також потребує різних об’ємів витрат.
Функціонально-вартісний аналіз це ефективний спосіб встановлення резервів скорочення витрат, який ґрунтується на пошуку більш дешевих способів виконання головних функцій: шляхом організації технічних, технологічних змін виробництва при одночасному виключені зайвих функцій.
Кінцевою ціллю функціонально-вартісного аналізу є пошук найбільш економічних з точки зору споживача та виробника варіантів практичного вирішення.

Принципи організації функціонально-вартісного аналізу
рання діагностика: найбільший ефект використання функціонально-вартісний аналіз дає у передвиробничій стадії.
принцип пріоритету: у першу чергу функціонально-вартісному аналізу повинні піддаватися ті предмети, які знаходяться на стадії конструкторської розробки та будуть виробляться у великих масштабах.
принцип оптимальної деталізації: при дослідженні складних об’єктів його спочатку розподіляють на великі частини, а потім виконують функціонально-вартісний аналіз відносно кожної частини.
принцип послідовності - при функціонально-вартісному аналізі необхідно користуватися такою логічною схемою: від спільного до окремого (об’єкт – вузол - функція).
принцип відокремлення ведучої ланки (ліквідація вузьких місць).

Вибір серед функцій витрат

Метод
Функція витрат

Вищої - нижчої крапки
у=355+149,2х

Спрощений статистичний аналіз
у=3998+107,7х

Метод візуального підбору
у=5000+99,7х

Регресивний (найточніший)
у=4528+103х


В розглянутому прикладі ми виходимо з припущення, що витрати змінювались під впливом зміни часу роботи обладнання. На практиці функція яку ми шукаємо відчуває вплив декількох факторів. Для управлінських рішень поперед усе слід вибрати основний фактор (яка найбільш впливовіша), але він при цьому обов’язково повинен бути релевантним (на нього можна вплинути). Для правильного вибору функції слід використовувати наступні критерії:
економічна правдоподібність - взаємозв’язок між досліджуваними змінами мають певний економічний сенс.
гарне співвідношення – на скільки тісною є взаємозв’язок між витратами та визначальним фактором; на скільки точно функція витрат описує взаємозв’язок.
Значимість незалежних перемінних величин – відповідь на питання, чи суттєво впливає на суму спільних витрат коливання значення незалежної перемінної величини.

Для визначення ступеню надійності витрат використовують наступні критерії: коефіцієнт детермінації, стандартну помилку розрахунку, стандартну помилку коефіцієнта.
R2 – надійність функції витрат базується на розмірі відхилень фактичного відхилення уа від розрахункової величини уе на лінії регресії. Коефіцієнт детермінації характеризує вагу суми відхилень у, який визначається незалежною перемінною х в сумі спільного відхилення.
13 EMBED Equation.3 1415
13 EMBED Equation.3 1415
13 EMBED Equation.3 1415
R2 =0,5214 ( 52,14% відхилень суми витрат (у) визначається змінами величини прийнятого фактора (х – кількість відпрацьованих машино-годин).
Інші 47,86% пояснюються впливом інших факторів та випадкових явищ.
Якщо R2>0,30 ( функція вважається надійною.

Стандартна помилка розрахунку: коефіцієнт детермінації говорить про те, на скільки надійна оцінка витрат, яка базується на рівнянні регресії. Лінія регресії була розрахована на основі даних вибірки, тому її величина (12) надає вплив на лінію регресії.
Стандартна помилка розрахунку дає можливість встановити інтервал, в межах якого ми можемо бути більш чи менш впевненні в правдивості наших оцінок. Цей інтервал залежить від рівня надійності, який ми бажаємо мати.
13 EMBED Equation.3 1415
Значення (n-2) = (12-2) =10 ( ступінь волі.
у=4528+103х

Величина, на яку слід виправити значення функції (2558), залежить від ступеня впевненості (імовірності), з якою треба мати відповідь. Цю величину знаходять по таблиці.

Припустимо, що ступінь свободи = 10, відповідь з впевненістю 99%. Коефіцієнт = 3,169:
у=4528+103х +/- 3,169*2558
при х=144 спільні витрати з імовірністю 99% будуть знаходитися в межах:
у=4528+103*144 +/- 3,169*2558
11254<у<27466




Стандартна помилка коефіцієнта відбиває вплив випадкових факторів на величину коефіцієнта b.
13 EMBED Equation.3 1415, b=103
13 EMBED Equation.3 1415 ( імовірність впливу випадкових факторів на коефіцієнт b незначна.

Тема Модель прийняття рішень в умовах невизначеності.
Однієї з головних проблем у прийнятті управлінських рішень є неможливість передбачити усі варіанти можливих у майбутньому подій. Тому навіть при наявності ідеальної функції, пророкування майбутніх чи витрат доходів ускладнюється внаслідок невизначеності явищ (попит, погодні умови, політична нестабільність), що впливають на діяльність підприємства.
Відсутність інформації про події означає невизначеність. Вона обумовлює ризик, тобто можливість відхилення фактичних результатів від очікуваних. Для зниження міри ризику варто враховувати імовірність настання тих чи інших подій.
Імовірність – це число, що характеризує можливість здійснення події.
Подія – явище, імовірність настання якого вивчається.
Усі події можна підрозділити на достовірні (Р=1), неможливі (Р=0) і випадкові (0<Р<1).
13 EMBED Equation.3 1415 - імовірність настання випадкової події А – це відношення числа позитивних результатів (m) до загального числа всіх результатів (n).
Сума всіх можливих імовірностей повинна дорівнювати одиниці.
Наявність інформації про імовірність керованих явищ дозволяє визначити очікувані результати майбутніх дій з урахуванням імовірності можливих подій. Очікувана величина – це сума можливих значень змінної величини, зважених по їхній імовірності.

Приклад 1.
Компанія здобуває банани і реалізує їх вроздріб. Витрати на закупівлю включаючи транспортні витрати – 40 грн. за шухляду. Ціна реалізації – 100 грн. за шухляду. Компанія розглядає можливість висновку довгострокового договору з постачальником. Інтервал закупівель – 100 шухляд. Фінансові можливості компанії – не більш 400 шухляд. Визначити оптимальний обсяг закупівель.

Розрахунок прибутку при різних обсягах закупівлі і попиту.
Таблиця 1.
Попит (ящиків)
Обсяги закупівель (ящиків)


100
200
300
400


Прибуток

1
2
3
4
5

100
6000
2000
-2000
-6000

200
6000
12000
8000
4000

300
6000
12000
18000
14000

400
6000
12000
18000
24000


Якщо ніяких інших даних про можливі імовірності майбутніх подій ні, то менеджер вибирає обсяг закупівель виходячи з властивостей свого характеру. Звичайно це одна з трьох стратегій:
максимізація максимальних результатів (обсяг = 400 шухляд, тому що це дасть максимальний прибуток);
максимізація мінімальних результатів – рішення приймають песимісти – безпрограшний варіант;
мінімізація максимальних можливостей утрат (для жаднюг – передбачає визначення недоотриманого прибутку внаслідок закупівлі, що не задовольняє попит, і визначення збитку внаслідок закупівлі зайвих запасів). Наприклад: придбали 300, а реалізували 100 шухляд – компанія втратила 200*40=8000 грн. Придбали 100, а попит 200 шухляд – упустили можливий прибуток (100-40)*100=6000 грн.
Для рішення складається таблиця можливих втрат і збитків.
Таблиця 2.
Попит (ящиків)
Обсяги закупівель (ящиків)


100
200
300
400


Можливі втрати і збитки

1
2
3
4
5

100
0
4000
8000
12000

200
6000
0
4000
8000

300
12000
6000
0
4000

400
18000
120
6000
0

Максимально можлива втрата
18000
12000
8000
12000


По даній стратегії обсяг закупівель складе 300, оскільки він дає мінімальні можливості втрат.

Додаткова умова:
Якщо мається якась попередня інформація про попит, то випливає неї врахувати. Припустимо, у попередні 10 тижнів попит розподілявся в такий спосіб:
2 тижня – по 100 ящиків
3 тижня – по 200 ящиків
4 тижня – по 300 ящиків
1 тиждень – по 400 ящиків
Тоді імовірність попиту буде:
100 ящиків - 0,2
200 ящиків - 0,4
300 ящиків - 0,3
400 ящиків - 0,1

(=1

Розрахунок можливого прибутку з урахуванням імовірності.
Таблиця 3.
Попит (ящиків)
Імовірність
Обсяги закупівель (ящиків)



100
200
300
400



Прибуток

1
2
3
4
5
6

100
0,2
1200
400
-400
-1200

200
0,4
2400
4800
3200
1600

300
0,3
1800
3600
5400
4200

400
0,1
600
1200
1800
2400

Сума

6000
10000
10000
7000


Відповідь вибирається по максимальному числу в останньому рядку, де зазначена найбільший ймовірний прибуток при кожнім обсязі закупівель.

Стандартне відхилення від очікуваної величини: приведені розрахунки говорять, що у випадку закупівлі 200 чи 300 одиниць очікуваний прибуток = 10000 грн. Але варто враховувати не тільки абсолютне значення очікуваного результату, але і можливе стандартне відхилення від очікуваної величини:
13 EMBED Equation.3 1415
Розрахуємо G від очікуваного прибутку для кожної з основних альтернатив.

Якщо ми закуповуємо 200 яєць, то прибуток може бути (дивитися табл. 1):
(2000-10000)2*0,2=1280000
(12000-10000)2*0,4=1600000
(12000-10000)2*0,3=1200000
(12000-10000)2*0,1=400000
(=4480000
13 EMBED Equation.3 1415

(-2000-10000)2*0,2=28800000
(8000-10000)2*0,4=1600000
(18000-10000)2*0,3=19200000
(18000-10000)2*0,1=6400000
(=56000000
13 EMBED Equation.3 1415

У першому варіанті (при 200 яєць) стандартне відхилення G1=2116 менше G2=7483. Це означає, що в першому варіанті ризик відхилення фактичного прибутку від найбільш ймовірного прибутку =10000, менше. Тому, варто вибирати закупівлю в 200 яєць.



Загальні правила прийняття рішень в умовах невизначеності:
Якщо альтернативні дії мають однакову очікувану величину, то вибирають дії з найменшим стандартним відхиленням.
Якщо альтернативні дії мають однакове стандартне відхилення, то вибирають дії з найбільшим очікуваним прибутком з найменшим очікуваним збитком.
Якщо альтернативні дії мають різну очікувану величину і різне стандартне відхилення, то вибирають дії з найменшим коефіцієнтом варіації.
13 EMBED Equation.3 1415
13 EMBED Equation.3 1415
13 EMBED Equation.3 1415

Вартість додаткової інформації:
у розглянутому прикладі імовірність майбутнього попиту була визначена виходячи з обсягу реалізації в минулі періоди, але минулий досвід не гарантує точного результату розрахунків майбутніх обсягів реалізації. Тому, якщо є можливість одержати точну інформацію про майбутні події, то варто скористатися такою можливістю. Виникає питання: скільки за цю інформацію можна заплатити?
Очікувана вартість точної інформації – максимальна ціна, що може бути сплачена за додаткову інформацію про події, що не відомі тому, хто приймає рішення. Вона дорівнює різниці між очікуваною вартістю з додатковою інформацією й очікуваною вартістю з наявною інформацією.
Допустимо консалтингова фірма може дати компанії «Б» інформацію про попит, що завжди забезпечить ухвалення оптимального рішення про обсяги закупівлі бананів. Розрахунок очікуваної вартості точної інформації:
(дивитися табл. 1)
6000*0,2=1200
12000*0,4=4800
18000*0,3=5400
24000*0,1=2400
(=13800 - очікуваний прибуток з додатковою інформацією.

Очікуваний прибуток без додаткової інформації = 10000
13800-10000=3800 ( Вартість додаткової інформації.


Тема 3.
Поняття запасів, їхня класифікація, причини створення.
Методики адміністративного спостереження за запасами.
Основні поняття теорії керування запасами.

1) Запаси – будь-який ресурс на складі, що використовується для задоволення майбутніх нестатків (напівфабрикати, сировина, деталі, готові вироби на складі, готівка для банків).
При традиційному підході до запасів їх групують так:
виробничі запаси (сировина, матеріали, усе необхідне для виробництва).
запаси готової продукції (для безперебійного постачання споживача).
При такому підході потреба в запасах визначається окремо по таких групах:
а) запаси поточного збереження - постійно обновлювана частина запасів, формованих на регулярній основі, регулярно споживаних у процесі чи виробництва реалізації споживачам.
б) запаси сезонного збереження (їхнє формування зв'язане із сезонними особливостями чи виробництва сезонним споживанням готової продукції).
в) Запаси цільового призначення (формування їх визначене специфічними цілями діяльності (зустрічна торгівля: взуття - шкіри, цукор - буряк і т.д.)).
В більшості галузей вартість запасів представляє собою самий вагомий актив, який знаходиться під управлінням. Досягнення ефективності придбання запасів та управління ними є приоритетною ціллю. Це можна пояснити значним зростанням вартості матеріалів, а значить і загальною собівартістю.
Існують наступні причини створення запасів:
дискретність поставок при безупинному споживанні;
упущений прибуток;
випадкові коливання в:
попиті за період постачання;
обсязі постачань;
тривалості інтервалів між постачаннями;
передбачувані зміни кон'юнктури:
сезонність попиту;
сезонність виробництва;
очікуване підвищення цін;
Причини мінімізації запасів на складах:
плата за фізичне збереження продукту протягом їхнього збереження;
втрати в кількості запасів;
моральне старіння продуктів під час їхнього збереження.

Методики адміністративного спостереження запасів.

Ціль методики адміністративного спостереження запасів полягає у визначенні тієї частини запасів підприємства, що вимагає найбільшої уваги з боку відділу постачання. Для цього кожен компонент запасів розглядається з погляду двох параметрів:
його частки в загальній кількості запасів підприємства
його частки в загальній вартості підприємства
Методика 20/80
Відповідно до неї виділяють компоненти запасів, що складають 20% їхньої загальної кількості і 80% їхньої вартості. Основна увага направляється на такі запаси.
Методика АВС
Усі запаси підприємства поділяють на 3 групи:
А - 10% загальної кількості запасів і 65% їхньої вартості.
В - 25% загальної кількості запасів і 25% їхньої вартості.
С - 65% загальної кількості запасів і 10% їхньої вартості.

Класифікація запасів може бути заснована (у залежності від особливості підприємства) не тільки на показниках їхньої частки в загальній вартості, а й у загальній кількості. Якісь види запасів можуть бути віднесені до більш високого класу на підставі таких характеристик як проблеми з постачанням, вимоги до якості і т.д.
Переваги методики розподілу запасів на класи полягає у виборі порядку контролю і керування для шкірного класу запасів. При методиці АВС варто звернути увагу на:
Види запасів класу А вимагають більш уважного і частого проведення інвентаризації запасів. Правильність обліку запасів цієї групи також повинна підтверджуватися частіше.
Планування і прогнозування запасів класу А повинні характеризуватися більшим ступенем тісноти, чим В і С.
Для категорії запасів А потрібно намагатися створити страховий запас, щоб уникнути великих витрат, зв'язаних з їх відсутністю.
Методи, моделі і прийоми керування найчастіше застосовуються до запасів групи А и В.

Основні поняття теорії управління запасами
Витрати виконання замовлень – накладні витрати, зв'язані з виконанням замовлення. У промисловості це звичайно витрати на підготовчо-заготівельні операції, розміщення замовлень, доставка товару.
Витрати збереження – витрати, зв'язані з фізичним змістом товару на складі плюс можливі відсотки на капітал, вкладений у запаси. Звичайно – у грошових одиницях на одиницю чи збереження у відсотках від закупівельної ціни. Зв'язується з визначеним проміжком часу.
Упущений прибуток – витрати, зв'язані з незадоволеним попитом у результаті відсутності продукту на складі.
Замовлення, що поповнює запаси, надходить як одна партія. Рівень запасів убуває з постійною інтенсивністю поки не досягне нуля. У цій крапці надходить замовлення розміру Q. величина запасів

R – крапка відновлення
L – час виконання замовлення



R - - - - -
|
|
t
L
Якщо виконання замовлення відбувається не миттєво, то необхідно знайти обсяг запасів, при якому необхідно робити замовлення. Цей рівень запасів називається крапкою відновлення.
Оптимальним рішенням задачі – той розмір замовлення, при якому мінімізуються загальні витрати за період.
13 EMBED Equation.3 1415
D – величина попиту за період
K – витрати замовлення
H – питомі витрати збереження за період


Задача
Річний попит моделі «Вольво» оцінюється в 4000 одиниць. Ціна автомобіля 90000 грн.
Річні витрати на збереження 10% від ціни. Середні витрати на замовлення 25000 грн. Час виконання замовлення 8 робочих днів. Кількість робочих днів у році 200.
Визначити:
оптимальний розмір замовлення (Q);
оптимальне число замовлень у рік;
оптимальний час між замовленнями в робочих днях;
середній щоденний попит;
сукупні витрати;
крапку відновлення.
1) Н=0,1*90=9 тис.
13 EMBED Equation.3 1415 (авто)
2) 13 EMBED Equation.3 1415 (замовлення/рік)
Для розрахунків – 26,84; у дійсності – 27.
3) 13 EMBED Equation.3 1415 (роб. днів)
4) 13 EMBED Equation.3 1415 (авто)
5) 13 EMBED Equation.3 1415
6) 1 спосіб:
у днях: 8-7,45=0,55 (днів)
у кількості авто на складі: 0,55*20=11
2 спосіб:
20*8=160 авто
160-149=11 авто


Тема 4. Аналіз витрат для нестандартних ситуацій
Диференціальний аналіз (теорія).
Рішення про спеціальне замовлення.
Рішення про запитувану ціну.
Розширювати чи скорочувати сегмент.
Упроваджувати додатковий вид продукції чи скорочувати існуючий.
Купувати чи робити.
Розрахунок ціни для збереження рівня прибутку при звуженні бази продажів.
Принцип ціноутворення при внутріфірмовій передачі.
Прийняття рішень в умовах обмежень.
Обробляти продукт далі чи продати.

1) Вибір серед декількох варіантів оптимального рішення здійснюють на основі диференціального аналізу релевантної інформації. Диференціальний аналіз передбачає визначення і зіставлення диференціальних витрат і доходів для прийняття управлінських рішень. Такий аналіз дозволяє зосередитися тільки на релевантних даних, тому що тільки диференціальні витрати і доходи є релевантними. У свою чергу через порівняння диференціальних витрат і доходів можна визначити диференціальний прибуток (чи збиток), що характеризують економічну вигоду рішення.
Застосовуючи диференціальний аналіз варто мати на увазі, що для різних типів рішень масив релевантної інформації може бути різним. Варто враховувати не тільки короткострокові вигоди, але і довгострокові наслідки рішень.

2) Це рішення пов'язане з розглядом отриманої пропозиції на разовий продаж чи продукції послуг за ціною, що нижче, ніж звичайна, чи навіть нижче собівартості. Це доцільно в тому випадку, якщо додатковий доход перевищує додаткові витрати, та відсутня погроза деформації ринку. Тому аналіз для прийняття такого рішення передбачає:
маржинальний підхід;
диференціальний аналіз релевантних витрат і доходів;
облік можливих витрат при відсутності вільних потужностей;
облік можливих довгострокових наслідків прийняття спец. замовлення.

Маржинальный доход = доход від реалізації (обсяг реалізації, обсяг продажів) – перемінні витрати підприємства .
Маржинальный доход = постійні витрати + прибуток.

Приклад: спортклуб хоче закупити в компанії байдарки за ціною 900 грн. Звичайна ціна реалізації 1200 грн. Усього 100 штук. Калькуляція на замовлення при звичайному підході:
Статті витрат
Загальні витрати на замовлення
Витрати на одиницю

1. Матеріали
50000
500

2. Основна з/п
18000
180

3. Виробничі накладні витрати (у т.ч. 60% постійних витрат)
20000
200

4. Витрати на збут (у т.ч. 40% постійних витрат)
14000
140

Усього:
102000
1020


(900-1020)*100=-12000 грн. (збиток).

Такий підхід до рішення даної задачі, не бере до уваги, що калькуляція включає постійні накладні витрати, величина яких не змінюється зі збільшенням обсягу виробництва. Т.щ. ці витрати є не релевантними для ухвалення даного рішення і їхній не треба брати до уваги. Для ухвалення рішення релевантними є диференціальний доход і диференціальні перемінні витрати.
Диференціальний доход: 900*100=90000
Диференціальні витрати:
основні витрати 50000
з/п (основна) 18000
виробничі накладні витрати 8000
витрати на збут 8400
__________________
-84400
Диференціальний прибуток = 90000 - 84400 = 5600
Якби спец. замовлення довелося виконувати в рахунок тих човнів (по 1200), то варто врахувати загублені можливості. Тоді рішення буде виглядати так:
Диф. доход 90000
Диф. витрати: 114400
Дійсні 84400
Можливі витрати 30000
(утрачений прибуток)

- 24400 (збиток)

3 Рішення на запитуваній ціні.
Маржинальний аналіз може бути дуже корисний при визначенні цінових показників у ході переговорів під час обговорення порядку в сфері виробництва товарів і послуг. Такі угоди часто приймаються в період застою в ділових операціях.
Приклад.
Запропоноване прийняти замовлення на виробництво 10000 одиниць продукції при наступних наявних умовах.
Обсяг продажів без цього замовлення – 50000 одиниць за ціною 25 грн. за одиницю. Нам необхідно довідатися, при якій мінімальній запитуваній ціні можливий приріст прибутку в розмірі 20000 грн. Умови виробництва без додаткового замовлення такі:
Витрати на сировину і матеріали 120000
Витрати на пряму ЗП 200000
Перемінні виробничі накладні витрати 30% від ЗП
Постійні накладні витрати 100000
Торгові й адміністративні витрати:
Постійні 30000
Перемінні 60000
У тому числі 0,4 на 1 одиницю транспортні витрати
У випадку висновку договору, структура витрат по додатковому замовленню залишається без змін, крім наступних умов:
Транспортні витрати бере на себе покупець
Для виконання замовлень потрібно спеціальне оснащення одноразового використання вартістю 8000
Прямі витрати часу на одиницю продукції на 20% більше.

Попередні розрахунки:

Чистий прибуток + торгові й адміністративні витрати + витрати на виробництво = Виторг від продажів.

По проектному варіанті:
Виторг від продажів = 700 + 98 + 574,4 = 1372,4 (тис грн.)
Визначаємо виторг від продажу додаткових 10000:
1372400 – 1250000 = 122400 грн.
Статті витрат
Питомі витрати (грн/рік)


Діючий варіант
Проектний варіант

Прямі матеріали
2,4
2,4

Пряма праця
4
4,8

Перемінні торгові й адміністративні
1,2
0,8


Прогнозний звіт про прибутки і збитки
Показники
Витрати
Примітка


Дійсні
Прогнозні


1. Вироблено продукції
50000
60000


2. Обсяг продажів
1250000
1372400
В останню чергу

3. Матеріали
120000
152000
2,4*6000+8000

4. Пряма праця
200000
248000
4,8*10000+200000

5. Перемінні накладні
60000
74400
248000*0,30

6. Постійні накладні
100000
100000


Разом:
480000
574400


Торгові й адміністративні:
90000
98000


Перемінні
60000
68000
60000+0,8*10000

Постійні
30000
30000


Усього:
570000
672400


Прибуток:
680000
700000



Мінімальна ціна на додаткове замовлення: 122400 / 10000 = 12,24 грн.

4. Чи розширення скорочення сегмента

Це рішення про чи розширення скороченні послуг, виробів, чи підрозділів інших сегментів на основі аналізу їхньої прибутковості. Аналіз інформації для прийняття цих рішень базується на калькулюванні перемінних витрат, визначенні прямих і загальних постійних витрат і зіставленні маржинального доходу.

Приклад.
Прийнять рішення, чи варто містити секцію взуття в магазині «Hugo Boss». Звіт:

Статті
Взуття
Одяг
Галантерея
Усього

1
2
3
4
5

Продажу
2000
1600
200
3800

Перемінні витрати
1600
1120
120
2840

Маржинальный доход
400
(20%)
480
(30%)
80
(40%)
960
(25%)

Постійні витрати:





Утримування секції
300
200
30
530

Утримування магазина
120
200
40
360

Прибуток
-20
80
10
70


Наведений звіт говорить, що секція взуття збиткова. Чи має сенс подальше її утримання? Відповідь залежить від визначених обставин:
1) допустимо, що ліквідація секції взуття не приведе до скорочення загальногосподарських витрат магазина, а площа секції не буде використана для реалізації інших товарів. У такому випадку аналіз наслідків буде мати вид: (дивися стовпчика 1 – 4).
Вплив ліквідації секції взуття на загальні результати діяльності магазина:
Таблиця 1
Статті
До змін
Ліквідація секції взуття
Після ліквідації



1
2
3
4
5
6

Продажу
3800
-2000
1800
1) 1000
2800

Перемінні витрати
2840
1600
1240
4) 700
1940

Маржинальний доход
960
-400
560
3) 300
860

Постійні витрати на секцію
530
-300
230
2) 140
370

Загальні витрати на магазин і прибуток
430
-100
330
5) 160
490

Загальногосподарські витрати
360

360

360

Операційний прибуток


-30

130


Допустимо, що площа, звільнена в результаті закриття секції взуття, буде використана для розширення секції одягу, і це забезпечить ріст продажів на 1000 тис грн. і зажадає додаткових постійних витрат на зміст секції в розмірі 140 тис грн. Секція одягу має коефіцієнт маржинального доходу 30% . Збільшення продажів на 1000 тис грн. відповідно збільшить маржинальний доход на 300 тис грн. Загальні дані про ліквідацію секції взуття при розширенні секції одяги приведені в колонках 5 і 6 Таблиці 1.
Якщо замість ліквідованої секції взуття можна було розширити секцію одягу на приведених умовах, то з такою пропозицією варто погодитися, тому що прибуток збільшиться до 130 тис грн., тобто на 60 тис грн.

5. Чи впроваджувати додатковий вид чи продукції скорочувати існуючий?

Рішення про зняття з виробництва якого-небудь виду чи продукції і впровадженні додаткових повинне прийматися як з обліком кількісних, так і якісних факторів.

Приклад.
Компанія має 3 лінії виробництва продуктів (тортів, м'ясних і круп'яних виробів). Керівництвом розглядається питання про закриття виробництва м'ясних виробів, тому що звіт про фінансові результати показує наявність по цьому виді продукції збитків від реалізації. Прямі постійні витрати виявляються безпосередньо в зв'язку з виробництвом конкретного виду продукції. Віднесені постійні витрати, що є непрямими, зв'язане як правило зі змістом усього підприємства і розподіляються між видами продукції виходячи з якої або бази розподілу.
Показники
Торти
М'ясні
Круп'яні
Разом
Скорочення
м'ясних
Результат

1
2
3
4
5
6
7

Продажу
10000
15000
25000
50000
-15000
35000

Перемінні витрати
6000
8000
12000
26000
-8000
18000

Маржинальний прибуток
4000
7000
13000
24000
-7000
17000

Постійні витрати:







Прямі
2000
6500
4000
12500
-6500
6000

Віднесені
1000
1500
2500
5000

5000

Сума посада
3000
8000
6500
17500

11000

Прибуток
1000
-1000
6500
6500

6000

Висновок:
Видно, що у випадку відмовлення від виробництва м'ясних виробів компанія втратить 500 грн., тому цю лінію варто зберегти.

6) Робити самому чи закуповувати?

Це рішення як і попереднє включає кількісну і якісну сторони. До якісних факторів відносяться необхідність відповідного якості виробленої продукції і збереження довгострокових ділових відносин з постачальником. Кількісні фактори зв'язані з величиною витрат.

Приклад.
Для виробництва складального вузла при річному обсязі 8000 одиниць маються такі розрахункові дані:
Прямі матеріали на одиницю 5 (грн.)
Пряма праця 4
Перемінні віднесені 4
Постійні віднесені 6
Повні 19
Постачальник запропонував такої ж деталі по 16 грн. за одиницю. При цьому 2/3 постійних заводських витрат (6 грн.) зберігаються незалежно від рішення.
Розрахунок на виробництво і закупівлю
Показники
Виробляти
Закуповувати
На весь обсяг

Закупівельна ціна

16
128000

Прямі матеріали
5



Пряма праця
4



Прямі накладні
4



Постійні накладні (залишаються)
2 (6 – 4)



Значимі для рішення
15



Залишити виробництво – економія 8000 грн. Пояснення: 6 грн. постійних віднесених заводських витрат розподіляються так: 4 грн. – залишаються в будь-якому випадку; 2 грн. – приходяться фактично на виробництво.

7. Розрахунок ціни для збереження рівня прибутку при звуженні бази продажів.

Такий спосіб розглядає, як можна зберегти величину прибутку на рівні минулого року незважаючи на зниження обсягу продажів.

Приклад.
Торік обсяг продажів досяг 200000 одиниць. Продажна ціна – 25 грн. за одиницю. Перемінні витрати на одиницю – 15 грн., а постійні витрати – 500000 грн. у рік. За перший квартал поточного року було реалізовано 40000 одиниць по старих умовах. За прогнозом обсяг продажів за рік очікується в розмірі 150000 одиниць продукції. У результаті такого зниження обсягу продажів постійні витрати скоротяться на 80000 грн. Визначити, який повинна бути ціна для збереження прибутку на рівні минулого року.
Прибуток за минулий рік = обсяг продажів – постійні витрати – перемінні витрати.
П = 5000000 - 500000 - 15*200000 = 1500000 грн.
Очікуваний маржинальний прибуток = повні постійні витрати + П = (500000-80000) + 15000000 = 1920000 грн.
Вже отриманий маржинальний прибуток = (ціна – перемінні витрати)*обсяг =
= (25-15)* 40000 = 400000 грн.
Значить необхідно одержати маржинального прибутку 1920000 – 400000 = 1520000 грн.
Необхідний маржинальний прибуток на одиницю виробу = 1520000 / (150000-40000) = =13,82 грн.
Торік маржинальний прибуток на вироби = 25 – 15 = 10 грн.
Для збереження рівня прибутку на рівні минулого року треба або підвищити ціну на 3,82 (складе 28,82), або зменшити витрати, або і те й інше.

8. Принцип ціноутворення при внутріфірмовій передачі.

Умови децентралізації виробництва.
Ціна повинна бути однакової для всіх підрозділів, що обмінюються. Такий, як якби угоди відбувалися між незалежними бізнесменами. При цьому прибуток структурного підрозділу дорівнює отриманому їм доходу за винятком прямих і непрямих витрат. При визначенні прибутку в увагу приймається ціна внутріфірмової передачі.

9. Прийняття рішень в умовах обмежень (оптимальне використання ресурсів).

Обмеження – це фактори, що обмежують чи виробництво реалізацію продукції (попит, чисельність робочої сили, її кваліфікація). Оптимальне використання обмежених ресурсів – це рішення, спрямоване на складання виробничої програми, що забезпечить максимізацію прибутку в умовах явних обмежень.
Аналіз для прийняття таких рішень залежить від кількості обмежень. Якщо обмежень трохи, то це класична задача лінійного програмування, що зважується симплексом-методом. При наявності тільки одного обмеження аналіз базується на показнику маржинального доходу на одиницю продукції, що виражена в розмірах обмежуючого фактора.
Приклад.
Скласти виробничу програму для випуску парфумів «Шарм» і «Мімоза».

Показники
«Шарм»
«Мімоза»

Ціна за одиницю, грн.
40
60

Перемінні витрати на одиницю, грн.
30
42

Маржинальний доход на одиницю, грн.
10
18

Коефіцієнт маржинального доходу, %
25
30

Витрати часу на виробництво, одиниць/годину
1
3

Попит на виріб
9000
6000


У цьому випадку випускаємо парфумів «Шарм» 9000, «Мімоза» 6000.

Доповнимо умову: Нехай виробнича потужність буде обмежена 12000 маш./год.
Якщо додаються обмеження по виробничій потужності 12000 маш./год, то варто виходити з маржинального доходу на 1 маш./год. Для «Шарм» це буде 10:1 = 10 грн., для «Мімоза» 18:3 = 6 грн. Тому необхідно випустити якнайбільше «Шарм», а залишок потужностей завантажити «Мімоза».

При розподілі обмежених ресурсів варто мати на увазі не тільки кількісні, але і якісні показники. Наприклад, якщо підприємство не забезпечить мінімальні потреби своїх клієнтів у всіх видах чи продукції послуг, воно може утратити своїх постійних клієнтів, що у свою чергу приведе до скорочення обсягів продажів.



10. Обробляти продукт чи далі продати?

Якщо вирішують це питання то позитивним буде відповідь при підвищенні приросту прибутку. Наприклад, мед можна продати в крапці поділу виробничих витрат чи після подальшої обробки.

Показники
Вартість продажів у крапці поділу виробничих витрат
Додаткові витрати і вартість продажів



Продажу
Витрати

Обсяг продукції
95000
120000
18000


Приріст прибутку в розмірі 7000 грн. Отже обробку варто продовжити.

Тема 6: Керування проектами з детермінованим часом виконання робіт.

Цей метод часто використовується для планування, керування і контролю за реалізацією проектів. Прикладами таких проектів є:
Дослідження і розробка нових продуктів і процесів.
Будівництво будинків, споруджень і т.д.
Ремонт великого і складного устаткування.
Проектування і впровадження нових систем.
Цей метод дає відповіді на наступні питання:
скільки часу буде потрібно на виконання всього проекту;
у який час повинні починатися і закінчуватися окремі роботи;
які роботи є «критичними», тобто повинні бути виконані в точно визначене графіком час;
на який термін можна відкласти виконання некритичних робіт, щоб вони не вплинули на терміни виконання проекту.

Правила побудови мережної моделі.
При побудові мережної моделі використовуються суцільні стрілки, якими позначають роботи (дійсні). Пунктирні стрілки, якими позначають фіктивні роботи. Окружностями позначають події.
Дійсна робота – це якийсь процес, виконуване дія. Подія показує, що якась дія кінчена. Фіктивна робота показує, що між якимись подіями і роботами є зв'язок. Фіктивна робота не вимагає витрат часу і матеріалів.
Якщо кілька робіт виконуються послідовно, то це позначається так:




Якщо з однієї події виходять 2 роботи, це показується так:









Якщо в одну подію входять 2 роботи:







Якщо для виконання однієї з робіт потрібний проміжний результат іншої роботи:






У сітковому графіку повинна бути тільки одна початкова подія (у нього не входить жодна робота) і одна кінцеве (з нього не виходить жодна робота).
У графіку не повинно бути замкнутих контурів.

















подія


13 EMBED PBrush 1415

tij - тривалість робіт
i та j - номер події
tpi - ранній термін здійснення i- тієї події
tpj - ранній термін здійснення j- тієї події
Rc - вільний резерв часу роботи
Rn – повний резерв часу роботи
tnij - пізній термін здійснення i- того чи j- тієї події
Ri і Rj - резерв часу i- тої чи j- тої події
R’ч - чистий резерв часу роботи I-го роду
R”ч - чистий резерв часу роботи II-го роду

Порядок параметрів:
tp = tp попередньої події + tпроставлене по максимуму всіх вхідних робіт
tп = tp останньої події - tпроставлене по мінімуму всіх вихідних робіт
R = tn + tp
Він показує яким часом володіє подія, щоб це не відбилося на всьому комплексі.
Rn = tnj - tpi - tij
На скільки днів пізніше можна почати роботу чи її розтягти.
Виділяємо критичний шлях, тобто ту послідовність робіт і подій, що вимагає особливої уваги. Якщо відбувається затримка лежачої на критичному шляху роботи, то кінцева подія відсувається на такий же термін.
Rс = tpi - tni - tij
Якщо негативне число то резерв дорівнює 0.
R’ч = tni - tni
R”ч = tpj - tpi - tij
Це той резерв, яким володіє робота, що починається якомога раніше і ми хочемо, щоб вона закінчилася якомога раніше і мала резерв.
































Питання для контролю знань з лекційного модуля
дисципліни „Управління витратами”

Мета та зміст управління витратами. Ціль управління витратами. Класифікація витрат (перелічити).
Вичерпані та невичерпані витрати – витрати на продукцію та витрати періоду.
Прямі та непрямі витрати. Релевантні та нерелевантні витрати.
Дійсні та можливі витрати.
Охарактеризувати процес прийняття рішення, перелічити етапи прийняття рішення.
Охарактеризувати такі етапи прийняття: збір даних про альтернативи; вибір мети.
Визначити такі етапи прийняття рішення: визначення можливих варіантів дій; аналіз можливих варіантів; прийняття рішення.
Визначити поведінку та функції таких витрат: змінні витрати, напівзмінні, постійні витрати, змішані витрати.
Визначити вплив управління на поведінку витрат, охарактеризувати поняття функції витрат.
Охарактеризувати методи визначення функції витрат (перелічити). Технологічний аналіз.
Визначити сутність функціонально-коштовного аналізу.
Визначити сутність встановлення функції витрат методом:
– аналізу рахунків; методом аналізу вищої-нижчої точки; методом візуального пристосування; методом регресійного аналізу; методом спрощеного статистичного аналізу.
Розкрити зміст поняття вибору серед встановлених функцій витрат.
Охарактеризувати коефіцієнт детермінації та загальну дисперсію, методику їх розрахунку.
Охарактеризувати залишкову дисперсію та стандартну помилку обрахунку.
Охарактеризувати основні поняття невизначеності умов.
Характеристика та розрахунок стандартного відхилення від очікуваної величини.
Характеристика та розрахунок вартості додаткової інформації.
Прийняти рішення методом максимізації максимальних результатів.
Охарактеризувати методику прийняття рішення методом мінімізації мінімальних результатів.
Охарактеризувати методику прийняття рішення методом мінімізації максимального жалю.
Визначення об’єктів витрат та калькування їхньої повної собівартості.
Сутність калькування на замовленнях.
Диференційний аналіз прийняття альтернативних рішень.
Визначити методику прийняття рішення про спеціальне замовлення на основні диференціального аналізу.
Визначити сутність обмежень та методику прийняття рішень при наймі одного обмеження.
Визначити методику прийняття рішення питання: “Чи варто продовжувати обробку виробу?”
Визначити чинники, що впливають на рівень цін, охарактеризувати життєвий цикл продукту, та зв’язок з ціною.
Перелічити моделі ціноутворення.
Визначити основні риси цільового ціноутворення.
Охарактеризувати умови прийняття ціни по замовленню нижче ніж нормальний рівень цін.
Аналіз витрат для ціноутворення при внутріфірмовій передачі.
Поняття запасів, їх класифікація, необхідність.
Визначити сутність методик адміністративного наглядання за запасами.
Сформулювати основні поняття теорії управління запасами.
Визначити моделі управління запасами.
Охарактеризувати систему своєчасного виробництва.




























Упорядники:
Олена Іванівна Семеніхіна





УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ.
РОБОЧІЙ ЗОШИТ ДО ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ
І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

для студентів денної і заочної форм навчання
напряму підготовки 0501 „Економіка і підприємництво”
спеціальності 6.050104 „Фінанси”







Редакційно-видавничий комплекс

Верстка та редагування:

Підписано до друку 200_ р. Формат .
Папір . Різографія. Умовн. друк. арк.
Обліково-видавн. арк. Тираж прим. Зам. №


















НГУ України
49027, м. Дніпропетровськ, просп. К. Маркса, 19.




13 EMBED PBrush 1415

13 EMBED PBrush 1415

4


3


2


1


4


3


2


1


1


4


3


2


3


2


1


4


13 EMBED PBrush 1415

13 EMBED PBrush 1415



Root Entry

Приложенные файлы

  • doc 10732912
    Размер файла: 3 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий