Бюджетная система (учебник) 2 часть

Тема 13.
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ТА ЗВІТНІСТЬ ПРО ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
§ 1 Ведення бухгалтерського обліку виконання Державного бюджету України § 2. Порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду § 3. Звітність про виконання Державного бюджету України
§ 4. Місячний, квартальний та річний звіт про виконання Державного бюджету України § 5. Розгляд річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України
Предметом вивчення теми є узагальнюючі операції щодо формування звітної інформації виконання Державного бюджету України в системі бухгалтерського обліку бюджетних організацій та установ. Об'єктом є система формування інформації для подання її у звітності бюджетних організацій та установ.
Тема призначена для визначення економіко-правових засад організації бухгалтерського обліку і складання й подання звітності в державному секторі та взаємозв'язку повноважень державних органів, які реалізують завдання бухгалтерського обліку операцій з державним майном.
Основні завдання теми:
визначення основних суб'єктів бюджетної системи, які приймають участь у веденні бухгалтерського обліку та поданні звітності;
встановлення видів звітності, яка подається бюджетними установами;
встановлення термінів подання різних видів звітності та осіб, які її подають й приймають;
визначення загального порядку закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду;
надання загальної процедури розгляду річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України.
Ефективність організації бухгалтерського обліку, складання та аналіз звітності про виконання Державного бюджету України є неодмінною умовою успішного функціонування фінансової системи країни та дозволяє впровадити в бюджетний процес:
максимально адаптованих та уніфікованих правил бухгалтерського обліку та звітності, що сприяє цільовому й ефективному використання коштів державного бюджету;
максимально простого й зрозумілого порядку бухгалтерського обліку та звітності дає можливість міністерству фінансів задовольнити потребу в інформації з боку фінансових операторів (рейтингові агенції, банки тощо) і зарубіжних партнерів (Світова організація торгівлі, Європейський Союз, Світовий банк, Міжнародний валютний фонд та ін.);
уніфікацію програмного забезпечення, що використовується суб'єктами державного сектору для ведення бухгалтерського обліку та складання й подання звітності, забезпечує обмін інформацією між зацікавленими сторонами;
відповідність інформації з питань бухгалтерського обліку міжнародним стандартам полегшує співробітництво України з міжнародними організаціями, фінансовими установами, діяльність на валютних фондових та інвестиційних ринках.
Суб'єктами, на яких покладено завдання ведення бухгалтерського обліку та складання звітності щодо виконання бюджету, є фінансові та фіскальні органи, міністерства, відомства, місцеві органи влади, підприємства, організації й установи.
Забезпечення впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та звітності здійснює Міністерство фінансів України. При Міністерстві діє Методологічна рада з бухгалтерського обліку, яка є науково-практичним центром з питань методології бухгалтерського обліку і звітності, його комп'ютеризації і вдосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку, розробки заходів і нормативних документів щодо подальшої гармонізації національної системи бухгалтерського обліку з рекомендаціями міжнародних стандартів обліку (Положення про Методологічну раду з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України, затверджене наказом Міністерства від 29 жовтня 1997 року №230). У складі Міністерства також діє Державне казначейство України. Кабінет Міністрів подає Верховній Раді звіт про виконання Державного бюджету (Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 16 травня 2008 року №279-VI). Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою, вона підпорядкована і підзвітна їй. Рахункова палата контролює ефективність управління коштами державного бюджету Державним казначейством, законність і своєчасність руху його коштів (Закон України «Про Рахункову палату» від 11 липня 1996 року №315/96-ВР).
§ 1. Ведення бухгалтерського обліку виконання Державного бюджету України
Міністерство фінансів України забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади. Одним з основних завдань Міністерства фінансів є забезпечення впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та звітності. Міністерство розробляє та реалізує заходи з питань методологічного керівництва роботою з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності підприємств, установ і організацій, затверджує в установленому порядку плани рахунків, типові форми бухгалтерського обліку і звітності, інструкції про їх застосування та порядок складання звітності.
Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Одними з основних завдань Казначейства є: ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів; визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів. Казначейство веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади у обсязі та у строки, визначені бюджетним законодавством; виконує контрольні функції, пов'язані із дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку, складенням звітності про виконання бюджетів та кошторисів бюджетних установ. Казначейство має право вимагати від посадових осіб міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій дотримання установленого порядку казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, ведення бухгалтерського обліку, складення звітності.
Бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які є нормативно-правовим актом, затвердженим Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.
Бухгалтерський облік виконання бюджетів є основою інформаційної системи органів Державного казначейства, за допомогою якої здійснені операції відображаються за відповідними рахунками в автоматизованому режимі. Бухгалтерський облік виконання державного бюджету ґрунтується на таких основних засадах:
сума доходів важлива переважно тією мірою, якою вона є джерелом покриття видатків;
з метою додержання принципу цільового використання бюджетних коштів (п. 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України) їх використання передбачається тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;
застосовується касовий метод виконання Державного бюджету, коли облік доходів та витрат здійснюється у момент їх надходження (сплати), а не у момент їх виникнення.
Організація бухгалтерського обліку про виконання Державного бюджету та складання звітності забезпечується через єдину бюджетну класифікацію та єдиний план рахунків, які є обов'язковими для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.
Залежно від рівня здійснення операцій з бюджетними коштами, передбачається застосування двох Планів рахунків:
План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ;
План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис. 13.1. Структура Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ
План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, розроблений на підставі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, призначений для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій установ та організацій, основна діяльність яких ведеться за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, та операцій з


виконання сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкування) бюджетів. Структура цього Плану рахунків представлена на рисунку 13.1.

План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів забезпечує відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з виконанням функцій, які покладаються на органи Державного казначейства та фінансові органи, тобто касове виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та видатками, тощо. Структура цього Плану рахунків представлена на рисунку 13.2.
Бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку юридичної особи, виконує функціональні обов'язки, зокрема стосовно:
дотримання юридичною особою стандартів бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;
перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах юридичної особи.
Бухгалтерський облік у бюджетних установах здійснюють керівники бухгалтерських служб головні бухгалтери. Керівник бухгалтерської служби бюджетної установи забезпечує складення та подання звітності про виконання бюджету (кошторису) відповідно до встановлених вимог.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис. 13.2. Структура Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів

Головний бухгалтер повинен мати:
повну вищу освіту відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст);
післядипломну освіту в галузі управління;
стаж бухгалтерської або фінансової роботи за професіями на посадах керівників нижчого рівня: для магістра не менше 2 років, спеціаліста не менше 3 років.
Державний бухгалтер здійснює зведення та аналіз показників розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів, які виконують бюджетні програми у системі головного розпорядника бюджетних коштів, а також контроль за виконанням бюджетного законодавства в межах своїх повноважень.
Функції головного бухгалтера:
загальне керівництво процесом бухгалтерського обліку;
організація бухгалтерського обліку, контролю та аналізу;
керівництво структурним підрозділом;
підготовка прийняття управлінських рішень на керівному рівні установи чи організації.
Процес складання звітності, як і процес бухгалтерського обліку в цілому, базується на комплексі певних принципів. Першим і головним принципом бухгалтерської звітності є достовірність відображених показників. Це можливо за умов:
обліку усіх надходжень та витрат бюджету у валових показниках незалежно від того, передбачається чи не передбачається у бюджетних призначеннях взаємозараху- вання цих показників;
відображення усіх надходжень та витрат бюджету на рахунках у хронологічному порядку відповідно до встановленої законодавством процедури;
документального підтвердження усіх бухгалтерських записів.
Бухгалтерський облік відображує всі господарські операції які здійснюються протягом періоду. Кожна господарська операція відображується складанням первинного документу, що є юридичним свідченням її здійснення, тому документація в бухгалтерському обліку виступає як спосіб первісного спостереження за всією виробничою та фінансовою діяльністю. Згідно Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення. Документ являється письмовим доказом факту здійснення операції або факту розпорядження на здійснення господарської операції. Документи мають практичне значення для попереднього та наступного контролю за доцільністю та законністю господарської операції.
Всі господарські операції після відображення в первинних документах, записують в облікові регістри документи для реєстрації і групування даних бухгалтерського обліку про наявність засобів та операцій з ними. Хронологічні записи здійснюють у календарній залежності та у послідовності надходження первинних документів (відповідно до встановленої законодавством процедури).
§ 2. Порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду
Не пізніше останнього дня бюджетного періоду передбачено закриття всіх рахунків, відкритих у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету, Державним казначейством України. За виняткових обставин Міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який повинен настати не пізніш як через п'ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду (аб. 1 ч. 1 ст. 57 Бюджетного кодексу України).
Бюджетні рахунки закриваються органами Державного казначейства України на підставі службової записки або заяви залежно від виду рахунку; Класифікація бюджетних рахунків наведена на рисунку 13.3.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис. 13.3. Класифікація бюджетних рахунків

На кінець бюджетного періоду залишки коштів на рахунках спеціального фонду державного бюджету зберігаються для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. У разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період у статті врегульовано механізм перерахування до загального фонду бюджету залишків коштів спеціального фонду.
Після проведення операцій по закриттю рахунків визначається результат виконання Державного бюджету та місцевих бюджетів за поточний рік. Результатом виконання бюджету може бути:
дефіцит перевищення видатків бюджету над його доходами;
профіцит перевищення доходів бюджету над його видатками.
Визначення результату виконання бюджетів здійснюється у чотири етапи:
Проводиться підготовча робота, зокрема перевіряються всі первинні документи і записи в облікових регістрах на предмет повноти та правильності відображення операцій з обліку виконання бюджетів.
Перевіряються обороти і залишки на рахунках синтетичного обліку.
Проводиться річне закриття рахунків.
Визначається результат виконання Державного бюджету та місцевих бюджетів за поточний рік. Особливим є те, що результат виконання бюджетів визначається окремо за загальним і спеціальним фондами бюджетів. Для відображення в бухгалтерському обліку операцій за результатом виконання бюджетів використовують рахунки класу 5 «Результат виконання бюджету». Для визначення результату виконання загального та спеціального фондів бюджетів проводиться списання доходів і видатків на результат виконання бюджетів. Після визначення результату виконання бюджетів можна зробити висновок про його виконання. Якщо за рахунками групи 511 «Результат виконання державного бюджету» та 512 «Результат виконання місцевого бюджету» складається кредитовий залишок, то це свідчить про те, що доходів у поточному році надійшло до бюджетів більше, ніж проведено видатків, тобто бюджет виконано з профіцітом. Якщо за цими рахунками складається дебетовий залишок, то бюджет виконано з дефіцитом.
§ 3. Звітність про виконання Державного бюджету України
На основі даних бухгалтерського обліку складається звітність про виконання Державного бюджету України (кошторисів бюджетних установ), яка являє собою систему згрупованих показників, що формують загальні уявлення про стан процесу виконання Державного та місцевих бюджетів України.
Звітність поділяється на фінансову та бюджетну (ч. 1 ст. 58 Бюджетного кодексу України). Характеристика складових звітності про виконання Державного бюджету України (кошторисів бюджетних установ) надана в табл. 13.1.
Таблиця 13.1. Характеристика складових звітності про виконання Державного бюджету України
звітності
Критерій
Фінансова
Бюджетна

Нормативна база
Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку
Бюджетна класифікація

Орган, ідо затверджує форми
Міністерство фінансів України
Державне казначейство України за погодженням з Міністерством фінансів України

Орган, що
встановлює порядок заповнення форм
Державне казначейство України за погодженням з Міністерством фінансів України
Державне казначейство України за погодженням з Міністерством фінансів України


Фінансова звітність система узагальнених і взаємопов'язаних показників, які характеризують результати діяльності бюджетних установ за звітний період відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Фінансова звітність в державному секторі забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:
джерел надходжень коштів та напрямів їх використання;
рівня фінансового забезпечення діяльності установи;
стану виконання усіх зобов'язань установи та здатності установи виконувати їх у майбутньому;
фінансового стану установи та змін у ньому;
результатів діяльності установи з погляду ефективності та досягнень мети діяльності;
дотримання фінансової дисципліни установою;
цільового використання бюджетних коштів;
ступеня отримання та використання ресурсів відповідно до затвердженого кошторису.
Фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належить бюджетна установа відповідно установчих документів, а також згідно із законодавством іншим органам та користувачам.
Форми фінансової звітності в державному секторі:
Форма №1 «Баланс» як звіт про фінансовий стан відображає активи, зобов'язання і власний капітал установи на початок року та на кінець звітного періоду на підставі звірених даних бухгалтерського обліку.
Форма №2 «Звіт про фінансові результати» відображає операції із збільшення або зменшення доходів та/або витрат установи та державного/місцевих бюджетів за звітний період.
Таблиця 13.2. Форми бюджетної звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів
№ форми
Назва форми
Розпорядники бюджетних коштів
Одержувачі бюджетних коштів



(В X
т в


я
X л ч а 1- а а
а
*
а
X
у Ј
(В X
т в


я
X ^
я 1- а я
а
^
а
X
т Ј

1
Баланс

+
+




2д, 2м
Звіт про надходження та використання коштів загального фонду

+
+

+
+

4-1д, 4-1 м
Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги

+
+




4-2д, 4-2м
Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень

+
+




4-Зд, 4-Зм
Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду

+
+

+
+

4-4д
Звіт про надходження і використання коштів, отриманих на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів

+
+




4-Зд. 1, 4-Зм.І
Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (позики міжнародних фінансових організацій
+
+
+
+
+
+

5
Звіт про рух необоротних активів


+




6
Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування


+




7д, 7м
Звіт про заборгованість за бюджетними коштами
+
+
+
+
+
+

7д.1, 7м.1
Звіт про заборгованість за окремими програмами
+
+
+
+
+
+

9д, 9м
Звіт про результати фінансової діяльності


+




15
Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів та матеріальних цінностей


+





Довідка щодо виконання головними розпорядниками розпису витрат спеціального фонду Державного бюджету України за програмами, які фінансуються за рахунок позик міжнародних фінансових організацій
+







Пояснювальна записка з довідками

+
+





Форма №3 «Звіт про рух грошових коштів» відображає рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
Форма №4 «Звіт про власний капітал» розкриває інформацію про зміни у складі власного капіталу.
Форма №5 «Примітки до річної фінансової звітності» розкривають інформацію, яку вимагають відповідні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, яка не подана безпосередньо у фінансових звітах, але є необхідною.
Бюджетна звітність система узагальнених і взаємопов'язаних показників, які відображають стан виконання бюджету за звітний період в розрізі бюджетної класифікації.
Складання та подання бюджетної звітності здійснюються розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів за формами, наведеними у таблиці 13.2.
Детальне розкриття інформації про органи, які контролюють подання звітності, терміни її подання, види звітності та інші питання щодо звітності Державного бюджету України надаються в статтях 59 »Місячний звіт про виконання Державного бюджету України», 60 «Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України» та 61 «Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України».
§ 4. Місячний, квартальний та річний звіт про виконання Державного бюджету України
Контроль за виконанням Державного бюджету здійснює Верховна Рада як безпосередньо, так і через Рахункову палату. Державне казначейство щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, подає Верховній Раді місячний звіт про виконання Держбюджету України. Місячний звіт про зведені показники виконання Держ подається Державним казначейством Верховній Раді не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним. Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата контролює ефективність управління коштами Державного бюджету України Державним казначейством, законність і своєчасність руху коштів Державного бюджету України. Кабінет Міністрів забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою Державного бюджету України.
Зведені показники характеризують явища й процеси на макрорівні, дозволяють визначити загальноекономічні пропорції, рівень фінансового забезпечення показників економічного й соціального розвитку, рівень збалансованості прогнозних показників.
Захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень. Захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду на: оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату; придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів;
забезпечення продуктами харчування; оплату комунальних послуг та енергоносіїв; обслуговування державного боргу; поточні трансферти населенню; поточні трансферти місцевим бюджетам; підготовку кадрів вищими навчальними закладами І?ІУ рівнів акредитації; забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації; фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки.
Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України. Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.
Державний борг ? загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення. Гарантований державою борг ? загальна сума боргових зобов'язань суб'єктів господарювання ? резидентів України щодо отриманих та непогашених на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями.
Органи стягнення ? органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), інших надходжень бюджету та забезпечувати погашення зобов'язань перед бюджетом.
Доходи бюджету ? податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ). Недоїмка (податковий борг) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Місячна фінансова звітність розпорядниками бюджетних коштів складається та подається за формами, визначеними абзацами восьмим, одинадцятим, дванадцятим та п'ятнадцятим. Довідка щодо виконання головними розпорядниками розпису витрат спеціального фонду Державного бюджету України за програмами, які фінансуються за рахунок позик міжнародних фінансових організацій складається і подається до органів Державного казначейства України головними розпорядниками коштів державного бюджету, що виконують програми спеціального фонду державного бюджету за рахунок позик міжнародних фінансових організацій.
Якщо за результатами місячного звіту про виконання загального фонду Державного бюджету України виявиться, що отриманих надходжень державного бюджету недостатньо для здійснення бюджетних асигнувань відповідно до бюджетних призначень з урахуванням граничного обсягу дефіциту (профіциту), затвердженого законом про Державний бюджет України, Міністр фінансів України може вносити зміни до розпису Державного бюджету України з метою забезпечення збалансованості надходжень та витрат, а також з дотриманням граничного обсягу дефіциту (профіциту), затвердженого законом про Державний бюджет України.
Державне казначейство узагальнює отриману інформацію та подає Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України місячну звітність, склад та терміни подання якої подано в таблиці 13.3.
Таблиця 13.3. Склад та терміни подання місячної звітності Державного казначейства України
^Звітність Державного казначейства України
Орган, ч
якому
подається
Місячна (ч.1,2 ст. 59 Бюджетного кодексу України)


Місячний звіт про виконання Державного бюджету
Зведені показники звітів про виконання бюджетів, інформація про виконання захищених видатків, про використання коштів з резервного
фонду, про перелік здійснених операцій з державним боргом, про надані державні гарантії
Звіт про бюджетну заборгованість

Верховна Рада Президент Кабінет Міністрів Рахункова палата Міністерство фінансів
Не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним
Не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним
Не пізніше 1 числа другого місяця, наступного за звітним


Бюджетна звітність, яка подається органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, за її видами та термінами подання до відповідних органів, представлена у таблиці 13.4.
Таблиця 13.4. Склад та терміни подання місячної звітності органів, що контролюють справляння надходжень бюджету
^Звітність органів, що контролюють
справляння надходжень
·^«^бюджету
Орган, якому подається
·
·
Місячна (ч. 3 ст. 59 Бюджетного кодексу України)


Звіти про надходження та податкову заборгованість

Верховна Рада
Не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним

Президент


Кабінет Міністрів


Рахункова палата


Міністерство фінансів



Державне казначейство узагальнює отриману інформацію та подає Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України місячну та квартальну звітність склад та терміни подання яких подано в таблиці 13.5.
Бюджетна місячна звітність, яка подається органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, за її видами та термінами подання до відповідних органів, представлена у таблиці 13.6.
Кабінет Міністрів України узагальнює отриману інформацію та подає Верховній Раді України, Президенту України та Рахунковій палаті України річну звітність, терміни подання якої подано в таблиці 13.7.
Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України включає: 1) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету України;
Таблиця 13.5. Склад та терміни подання місячної та квартальної звітності Державного казначейства України
\ Звітність \ Державного \ казначейства \ України
Орган, \ якому \ подається \
Місячна (ч. 1, 2 ст. 59 Бюджетного кодексу України)
Квартальна (ч. 1, 2 ст. 60 Бюджетного кодексу України)


Місячний звіт про виконання Державного бюджету
Зведені показники звітів про виконання бюджетів, інформація про виконання захищених видатків, про використання коштів з резервного фонду, про перелік здійснених операцій з державним боргом, про надані державні гарантії
Звіт про бюджетну заборгованість
Квартальний звіт про виконання Державного бюджету

Верховна Рада Президент Кабінет Міністрів Рахункова палата Міністерство фінансів
Не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним
Не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним
Не пізніше 1 числа другого місяця, наступного за звітним
Не пізніше 35 днів після закінчення звітного кварталу



Таблиця 13.6. Склад та терміни подання місячної та квартальної звітності органів, що контролюють справляння надходжень бюджету
Звітність органів, що контролюють справляння , надходжень ^^^ бюджету
Орган, N. якому подається
Місячна (ч. 3 ст. 59 Бюджетного кодексу України)
Квартальна (ч. 3 ст. 60 Бюджетного кодексу України)


Звіти про надходження та податкову заборгованість
Про суми реструктуризованої та списаної податкової заборгованості і суми
відстрочених та розстрочених платежів
Про втрати доходів бюджету внаслідок податкових пільг

Верховна Рада
Не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним
Не пізніше 35 днів після закінчення кварталу
Не пізніше 50 днів після закінчення кварталу (не пізніше 70 днів після закінчення року)

Президент




Кабінет Міністрів




Рахункова палата




Міністерство фінансів






Таблиця 13.7. Склад та терміни подання річної звітності Державного казначейства України
^""-««^вітність Державного ^казначейства України Орган, ч. якому подається \
Річна (ч. 1, 2 ст. 61 Бюджетного кодексу України)


Річний звіт про виконання Державного бюджету

Верховна Рада
Не пізніше 1 травня року, наступного за звітним

Президент
Не пізніше 1 травня року, наступного за звітним

Кабінет Міністрів
-

Рахункова палата
Не пізніше 1 травня року, наступного за звітним

Міністерство фінансів
-


звіт про виконання Державного бюджету України (включаючи звіти про виконання показників за формою додатків до закону про Державний бюджет України);
звіт про фінансові результати виконання Державного бюджету України; звіт про рух грошових коштів;
звіт про власний капітал;
інформацію про виконання захищених видатків Державного бюджету України;
звіт про бюджетну заборгованість;
звіт про використання коштів з резервного фонду державного бюджету;
звіт про стан державного боргу;
звіт про операції щодо державних гарантійних зобов'язань;
зведені показники звітів про виконання бюджетів;
інформацію про виконання місцевих бюджетів, включаючи інформацію про стан місцевого боргу;
інформацію про здійснені операції з державним боргом;
інформацію про надані державні гарантії;
інформацію про досягнення запланованої мети, завдань та результативних показників головними розпорядниками коштів державного бюджету в межах бюджетних програм;
інформацію про виконання текстових статей закону про Державний бюджет України;
іншу інформацію, визнану Кабінетом Міністрів України необхідною для пояснення звіту.
§ 5. Розгляд річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України
Кабінет Міністрів України подає Верховній Раді України, Президенту України та Рахунковій палаті річний звіт про виконання закону про Державний бюджет не пізніше 1 травня року, наступного за звітним (ч. 1 ст. 61 Бюджетного кодексу України). Процедура розгляду річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України представлена на рис. 13.4.
Для дотримання принципу публічності та прозорості бюджетної системи (п. 10 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України) здійснюється публічне представлення та публікація інформації про виконання Державного бюджету України за підсумками місяця, кварталу та року відповідно до вимог та за формою, встановленою ст. 28 Бюджетного кодексу України.
Тестові завдання
1. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів здійснюється:
а) Державним Казначейством України;
б) Міністерством фінансів України;
в) Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Постанова щодо звіту про виконання Закону про Державний бюджет України

Рис. 13.4. Процедура розгляду річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України
Бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання Державного бюджету України здійснює:
а) Методологічна рада з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України;
б) Рахункова палата України;
в) Державне казначейство України.
Бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до:
а) національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
б) міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в державному секторі;
в) міжнародних стандартів аудиту;
г) Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Державне казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету:
а) не пізніше 1 січня року, наступного за звітним;
б) не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;
в) не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду (за виняткових обставин не пізніш як через п 'ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду).
Звітність про виконання Державного бюджету України (кошторисів бюджетних установ) включає:
а) фінансову та бюджетну звітність;
б) бухгалтерську та бюджетну звітність;
в) фінансову та управлінську звітність;
г) фінансову та податкову.
Згідно з Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку складається:
а) статистична звітність;
б) фінансова звітність;
в) бюджетна звітність;
г) податкова звітність.
Інформацію в розрізі бюджетної класифікації містить:
а) бюджетна звітність;
б) податкова звітність;
в) фінансова звітність;
г) податкова звітність.
Місячний звіт про виконання Державного бюджету України подається Державним казначейством України:
а) не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним;
б) не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним;
в) не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним;
г) не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України подається Державним казначейством України:
а) не пізніше 35 днів після закінчення звітного кварталу;
б) не пізніше 50 днів після закінчення звітного кварталу;
в) не пізніше 70 днів після закінчення звітного кварталу;
г) не пізніше 30 днів після закінчення звітного кварталу.
Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет подає:
а) Рахункова палата України;
б) Кабінет Міністрів України;
в) Верховна Рада України.
Яким державним органом координується діяльність Державного Казначейства України?
а) Міністерством Фінансів України;
б) Кабінетом Міністрів України;
в) Верховною Радою України;
г) Рахунковою палатою.
Який представник державної влади за виняткових обставин може змінювати термін закриття казначейських рахунків?
а) Президент України;
б) Міністр фінансів України;
в) Голова НБУ;
г) начальник Державного казначейства України.
Які види звітності про виконання Державного бюджету існують в Україні?
а) оперативна, місячна, квартальна та річна,
б) місячна, квартальна, річна та податкова;
в) статистична, податкова та річна;
г) місячна, квартальна, податкова, фінансова.
В які терміни подаються зведені показники звітів про виконання бюджетів, інформація про виконання захищених видатків Державного бюджету України, інформація про використання коштів з резервного фонду державного бюджету?
а) не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним;
б) не пізніше 01 числа місяця наступного за звітним;
в) не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним.
У який термін після отримання квартального звіту про виконання Державного бюджету Міністерство Фінансів подає Комітету Верховної Ради інформацію про виконання текстових статей закону про Державний бюджет України?
а) протягом 2 тижнів;
б) протягом 1 місяця;
в) протягом 7 днів;
г) протягом 25 днів.
Що входить до Річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України?
а) звіт про бюджетну заборгованість;
б) інформацію про надані державні гарантії;
в) інформацію про обсяг інвестованих коштів.
Який орган готує та подає до Верховної Ради України висновки про виконання закону про Державний бюджет України з оцінкою ефективності управління коштами державного бюджету, а також пропозиції щодо усунення порушень?
а) Кабінет Міністрів;
б) Адміністрація Президента;
в) Рахункова палата;
г) Міністерство фінансів України.
Яким державним органом визначаються повноваження керівника бухгалтерської служби у бюджетних установах?
а) Міністерством фінансів України;
б) Кабінетом Міністрів України;
в) Рахунковою палатою України;
г) Державним казначейством України.
Яким державним органом встановлюється порядок заповнення форм фінансової звітності бюджетних установ?
а) Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України;
б) Верховною Радою України;
в) Кабінетом Міністрів за погодженням з Міністерством фінансів України;
г) немає правильної відповіді.
Якою посадовою особою бюджетної установи забезпечується складання та подання фінансової і бюджетної звітності?
а) керівником установи,
б) керівником бюджетного відділу,
в) головним бухгалтером,
г) начальником планово-економічного відділу.
Хто з посадових осіб бюджетної установи забезпечує складання та подання фінансової і бюджетної звітності?
а) керівник установи;
б) керівник бюджетного відділу;
в) головний бухгалтер;
г) начальник планово-економічного відділу.
Який орган погоджує нормативно-правові акти з питань методології бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів Державного казначейства України?
а) Міністерство статистики України,
б) Міністерство економіки України,
в) Міністерство фінансів України.
Бухгалтерський облік якого виду майна здійснюють за всіма операціями щодо виконання Державного бюджету України?
а) активи держави;
б) активи та зобов'язання держави;
в) пасиви держави.
У яких показниках обліковуються усі надходження бюджету та витрати бюджету?
а) валових;
б) фінансових;
в) економічних;
г) статистичних.
В який термін має настати інший строк закриття рахунків за виняткових обставин?
а) 17 робочих днів після закінчення бюджетного періоду;
б) 5 робочих днів після закінчення бюджетного періоду;
в) 12 робочих днів після закінчення бюджетного періоду.
В якому періоді записуються усі надходження і витрати до Державного казначейства України?
а) в минулому періоді, в якому вони не були здійснені;
б) в майбутньому періоді, в якому вони були здійснені;
в) в тому бюджетному періоді, в якому вони здійснені.
Що відображає бюджетна звітність?
а) стан активів у бюджеті;
б) стан виконання бюджету;
в) стан пасивів у бюджеті.
Який орган забезпечує достовірність інформації про виконання Державного бюджету України?
а) Державне казначейство України;
б) Міністерство фінансів України;
в) Кабінет міністрів України.
Місячний звіт про фактичні надходження податків і зборів та інших доходів бюджету подають:
а) не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним;
б) не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним;
в) не пізніше 27 числа місяця, наступного за звітним;
г) не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
Яку інформацію подають органи, що контролюють справляння надходжень бюджету до Верховної Ради України, Президенту України, Кабінету Міністрів України,
Рахункової палати та Міністерства фінансів України не пізніше 50 днів після закінчення кварталу?
а) про доходи бюджету;
б) про витрати бюджету;
в) про втрати доходів бюджету внаслідок податкових пільг.
Яким державним органом подається інформація про виконання текстових статей закону про Державний бюджет України до Комітету Верховної Ради України?
а) Міністерством статистики України;
б) Міністерством фінансів України;
в) Міністерством економіки України.
Який вид звіту подається Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України, Президенту України та Рахунковій палаті не пізніше 1 травня року, наступного за звітним?
а) річний;
б) квартальний;
в) місячний.
Яким органом державної влади здійснюється розгляд річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України?
а) Рахунковою палатою;
б) Конституційним судом;
в) Верховною Радою України.
Який вид звіту подається Державним казначейством України Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним?
а) Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України;
б) Місячний звіт про виконання Державного бюджету України;
в) Річний звіт про виконання Державного бюджету України.
Який вид звіту подається Державним казначейством України Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 35 днів після закінчення звітного кварталу?
а) Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України;
б) Річний звіт про виконання Державного бюджету України;
в) Місячний звіт про виконання Державного бюджету України.
Усі надходження бюджету та витрати бюджету мають відображатися на рахунках у хронологічному порядку відповідно до:
а) встановленої процесуальної процедури;
б) встановленої законодавством процедури;
в) встановленої юридичної процедури.
Що з переліченого включають до Квартального звіту про виконання Державного бюджету України?
а) звіт про стан державного боргу;
б) інформацію про здійснені операції з державним боргом;
в) інформацію про надані державні гарантії.
Яким органом подається річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України до Верховної ради України?
а) Кабінетом міністрів України;
б) Міністерством фінансів України;
в) Міністерством економіки України;
г) Державним комітетом статистики України.
Чи розкривається у главі 10 БКУ інформація про закриття рахунку у Міністерстві фінансів України?
а) так;
б) частково;
в) ні.
Ситуаційні завдання
Наведіть порядок заповнення форми фінансової звітності форма №1 «Баланс».
Наведіть порядок заповнення форми фінансової звітності форма №2 «Звіт про надходження та використання коштів загального фонду».
Наведіть порядок заповнення форми фінансової звітності форма №4-1 «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги».
Наведіть порядок заповнення форми фінансової звітності форма №5 «Звіт про рух необоротних активів».
Наведіть порядок заповнення форми фінансової звітності форма №6 «Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування».
Наведіть порядок заповнення форми фінансової звітності форма №7 «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами».
Наведіть порядок заповнення форми фінансової звітності форма №9 «Звіт про результати фінансової діяльності».
Наведіть порядок заповнення форми фінансової звітності форма №15 «Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей».
Наведіть порядок заповнення форми фінансової звітності Довідка про виконання закону про Державний бюджет України на відповідний рік в частині спрямування обсягів власних надходжень, які перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України на відповідний рік або рішенням про місцевий бюджет.
Наведіть порядок заповнення форми фінансової звітності Довідка про дебіторську та кредиторську заборгованість за операціями, які не відображаються у формі №7д, №7м «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами».
Питання до екзамену (заліку)
Які державні органи регулюють питання методології бухгалтерського обліку в державному секторі?
Який орган здійснює ведення бухгалтерського обліку та встановлює його порядок в державному секторі?
Якими є завдання та функціональні обов'язки бухгалтерських служб, повноваження керівника бухгалтерської служби у бюджетних установах?
Вкажіть показники, в яких обліковуються усі надходження та витрати бюджету?
Наведіть порядок відображення на рахунках усіх надходжень та витрат бюджету відповідно до встановленої законодавством процедури ?
Охарактеризуйте порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду.
Склад квартальної звітності про виконання Державного бюджету України.
У разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період, куди перераховуються залишки коштів спеціального фонду бюджету?
Розкрийте поняття та склад фінансової і бюджетної звітності.
Наведіть порядок подання місячного звіту про виконання Державного бюджету України.
Наведіть порядок подання квартального звіту про виконання Державного бюджету України.
Наведіть порядок подання річного звіту про виконання Державного бюджету України.
Регламент розробки та подання висновків про виконання закону про Державний бюджет України.
До яких державних органів Державне казначейство України подає інформацію про виконання захищених видатків Державного бюджету України, інформацію про використання коштів з резервного фонду державного бюджету, інформацію про перелік здійснених операцій з державним боргом, інформацію про надані державні гарантії?
Які терміни списання бюджетного зобов 'язання встановлені чинним законодавством ?
В якому бюджетному періоді записуються усі надходження і витрати ?
ДОДАТКИ
Додаток А
Порядок заповнення форми №1 «Баланс» Рекомендації щодо звірки показників форм фінансової звітності та довідок
№ з/п
Показники, що зіставляються
Порівняльні показники

1
2
3

1
Рядок 110, графи 3 і 4
Форма №1, рядок 112 мінус рядок 111, графи 3 і 4

2
Рядок 120, графи 3 і 4
Форма №1, рядок 122 мінус рядок 121, графи 3 і 4

3
Рядок 130, графи 3 і 4
Форма №1, рядок 132 мінус рядок 131, графи 3 і 4

4
Сума рядків 110, 120, 130, 140, графи 3 і 4
Форма N91, рядок 330, графи 3 і 4

52
Сума рядків 112, 122, 132, 140, графи 3 і 4
Форма N95, рядок 500, графи 3 і 4

б2
Рядок 150, графи 3 і 4
Форма №6, рядок 100, графи 3 і 4

7
Рядок 160, графи 3 і 4
Форма N91, рядок 340, графи 3 і 4

8
Рядок 180, графи 3 і 4
Форма №1, сума рядків від 181 до 187, графи 3 і 4

9
Рядок 184, графи 3 і 4
Довідка про дебіторську та кредиторську заборгованість за операціями, які не відображаються у формі №7д, №7м «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами» (додаток 27), рядок 080, графи 3 і 5

10
Рядок 200, графи 3 і 4
Форма №7д.1, №7м.1, рядок 010, графа 4 і 5 (крім форм одержувачів бюджетних коштів)

11
Рядок 210, графи 3 і 4
Довідка про дебіторську та кредиторську заборгованість за операціями, які не відображаються у формі №7д, №7м «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами» (додаток 27), рядок 070, графи 3 і 5

12
Форма №1, рядок 180, графа 3 плюс рядок 190, графа 3 плюс рядок 210, графа 3
Форма №7д, №7м, рядок 010, графа 4 плюс рядок 020, графа 4 плюс додаток 27, рядок 140, графа 3 (крім форм одержувачів бюджетних коштів)

13
Форма №1, рядок 180, графа 4 плюс рядок 190, графа 4 плюс рядок 210, графа 4
Форма №7д, №7м, рядок 010, графа 5 плюс рядок 020, графа 5 плюс додаток 27, рядок 140, графа 5 (крім форм одержувачів бюджетних коштів)

14
Рядок 240, графи 3 і 4
Форма №1, сума рядків 241-244, графи 3 і 4

15
Рядок 243, графа 4
Довідка про залишки коштів в іноземній валюті, що перебувають на поточних рахунках, відкритих в установах банків (додаток 23), рядок «Разом», графа 4

16
Рядок 244, графа 4
Довідка про залишки бюджетних коштів на інших поточних рахунках в установах банків (додаток 24), рядок «Усього», графа 4

17
Рядок 260, графи 3 і 4
Форма N91, сума рядків від 261 до 264, графи 3 і 4

18
Рядок 261, графи 3 і 4
Форма №4-1д, №4-1 м, рядок 010, графи 5 і 14

19
Рядок 262, графи 3 і 4
Форма №4-2д, №4-2м, рядок 010, графи 5 і 10

10
Рядок 263, графи 3 і 4
Форма №4-Зд, №4-Зм, рядок 010, графи 6 і 11

21
Рядок 264, графи 3 і 4
Форма №4-4д, рядок 010, графи 5 і 10

221
Рядок 290, графа 4
Форма №2д, №2м, рядок 010, графа 9 (крім форм одержувачів бюджетних коштів)

231
Рядок 300, графа 4
Форма N91, сума рядків від 301 до 304, графа 4

241
Рядок 301, графа 4
Форма №4-1д, №4-1 м, рядок 070, графа 12

251
Рядок 302, графа 4
Форма №4-2д, №4-2м, рядок 050, графа 9

261
Рядок 303, графа 4
Форма №4-Зд, №4-Зм, рядок 010, графа 10 плюс форма №4-Зд.1, №4- Зм.1, рядок 010, графа 15

271
Рядок 304, графа 4
Форма №4-4д, рядок 040, графа 9

28
Рядок 310, графи 3 і 4
Форма №1, сума рядків 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 220, 230, 240, 250, 260, 270, 280, 290, 300, графи 3 і 4

292
Рядок 350, графи 3 і 4
Форма №9д, №9м, рядок 090, графи 3 і 4

ЗО2
Рядок 360, графи 3 і 4
Форма №9д, №9м, рядок 900, графи 3 і 4

31
Рядок 420, графи 3 і 4
Форма N91, сума рядків від 421 до 429, графи 3 і 4

32
Рядок 440, графа 3
Форма №7д.1, №7м.1, рядок 010, графа 6 (крім форм одержувачів бюджетних коштів)

33
Рядок 440, графа 4
Форма №7д.1, №7м.1, рядок 010, графа 7 (крім форм одержувачів бюджетних коштів)


1
2
3

341
Рядок 460, графа 4
Форма №1, сума рядків 461 і 464, графа 4

351
Рядок 461, графа 4
Форма №4-1 д, №4-1 м, рядок 010, графа 8

361
Рядок 462, графа 4
Форма №4-2д, №4-2м, рядок 010, графа 7

371
Рядок 463, графа 4
Форма №4-Зд, №4-Зм, рядок 010, графа 8 плюс форма №4-Зд.1, №4- Зм.1, рядок 010, графа 10

381
Рядок 464, графа 4
Форма №4-4д, рядок 010, графа 7

39
Рядок 380 плюс рядок 390 плюс рядок 400 плюс рядок 410 плюс рядок 420 плюс рядок 430, графа 3
Форма №7д, №7м, рядок 010, графа 8 плюс рядок 020, графа 8 плюс додаток 27, рядок 140, графа 4 (крім форм одержувачів бюджетних коштів)

40
Рядок 380 плюс рядок 390 плюс рядок 400 плюс рядок 410 плюс рядок 420 плюс рядок 430, графа 4
Форма №7д, №7м, рядок 010, графа 9 плюс рядок 020, графа 9 плюс додаток 27, рядок 140, графа 6 (крім форм одержувачів бюджетних коштів)

41
Рядок 470, графи 3 і 4
Форма №1, сума рядків 330, 340, 350, 360, 370, 380, 390, 400, 410, 420, 430, 440, 450, 460, графи 3 і 4

42
Рядок 470, графи 3 і 4
Форма №1, рядок 310, графи 3 і 4


Додаток Б
Порядок заповнення форми №2 «Звіт про надходження та використання коштів загального фонду» Рекомендації щодо звірки показників форм фінансової звітності
№ з/п
Показники, що зіставляються
Порівняльні показники

1
Форма №2д, №2м, рядок 010, графа 10 (крім форм одержувачів бюджетних коштів)
Форма №1, рядок 241 плюс рядок 250, графа 4 плюс рядок «Разом», графа 5 «Довідки про залишки коштів в іноземній валюті, що перебувають на поточних рахунках, відкритих в установах банків» (додаток 23)

22
Форма №2д, №2м, рядок 010, графа 9 (крім форм одержувачів бюджетних коштів)
Форма №9д, №9м, рядок 020, графа 4

3
Зведена форма №2д, №2м, рядок 010, графа 7 (крім форм одержувачів бюджетних коштів)
Форма №1, рядок 450, графа 4

4
Форма №2д, №2м, за всіма рядками, графа 10
Форма №2д, №2м, за всіма рядками, графа 6 плюс графа 7 мінус графа 8


Додаток В
Порядок заповнення форм №4-1 д, м «Про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетним установам» Рекомендації щодо звірки показників форм фінансової звітності
№ з/п
Показники, що зіставляються
Порівняльні показники

1
2
3

1
Форма №4-1д, №4-1м, рядок 010, графа 14
Форма №4-1д, N94-1м, рядок 010, графа 5 мінус графа 6 плюс графа 7 плюс графа 9 мінус рядок 070, графа 10

2
Форма №4-2д, №4-2м, рядок 010, графа 10
Форма №4-2д, №4-2м, рядок 010, графа 5 мінус графа 6 плюс графа 7 мінус рядок 050, графа 8

3
Форма №4-Зд, №4-Зм, за всіма рядками, графа 11
Форма №4-Зд, №4-Зм, за всіма рядками, графа 6 мінус графа 7 плюс графа 8 мінус графа 9

4
Форма №4-4д, рядок 010, графа 10
Форма №4-4д, рядок 010, графа 5 мінус графа 6 плюс графа 7 мінус рядок 040, графа 8

5
Форма №4-Зд.1, №4-Зм.1, за всіма рядками, графа 16
Форма №4-Зд.1, №4-Зм.1, за всіма рядками, графа 5 мінус графа 7 плюс графа 9 мінус графа 12

6
Форма №4-Зд.1, №4-Зм.1, за всіма рядками, графа 17
Форма №4-Зд.1, №4-Зм.1, за всіма рядками, графа 6 мінус графа 8 плюс графа 10 мінус графа 13


Додаток Д
Порядок заповнення ф.5 «Звіт про рух необоротних активів» Рекомендації щодо звірки показників форм фінансової звітності
№ з/п
Показники, що зіставляються
Порівняльні показники

1
2
3

1
Рядок 100, графи 3 і 4
Форма №1, рядок 122, графи 3 і 4

2
Рядок 200, графи 3 і 4
Форма №1, рядок 132, графи 3 і 4

3
Рядок 300, графи 3 і 4
Форма №1, рядок 112, графи 3 і 4

4
Рядок 400, графи 3 і 4
Форма №1, рядок 140, графи 3 і 4

5
Рядок 500, графи 3 і 4
Форма №1, сума рядків 112, 122, 132, 140, графи 3 і 4

6
Рядок 500, графи 3 і 4
Форма №5, сума рядків 100, 200, 300, 400, графи 3 і 4

7
Рядок 500, графа 4
Форма N95, рядок 500, графа 3 плюс рядок 600, графа 3 мінус рядок 700, графа 3

8
Рядок 600, графа 3
Форма №5, сума рядків 610, 620, 630, 640, 650, графа 3

9
Рядок 700, графа 3
Форма №5, сума рядків 710, 720, 730, 740, 750, графа 3

10
У зведених звітах розпорядників бюджетних коштів рядок 630, графа 3
У зведених звітах розпорядників бюджетних коштів форма N95, рядок 721, графа 3


Додаток Ж
Порядок заповнення ф.6 «Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування» Рекомендації щодо звірки показників форм фінансової звітності
№ з/п
Показники, що зіставляються
Порівняльні показники

1
Рядок 100, графи 3 і 4
Форма №1, рядок 150, графи 3 і 4

2
Рядок 100, графа 4
Форма N«6, рядок 100, графа 3 плюс рядок 200, графа 3 мінус рядок 300, графа 3

3
Рядок 200, графа 3
Форма №6, сума рядків 210, 220, 230, 240, 250, графа 3

4
Рядок 300, графа 3
Форма №6, сума рядків 310, 320, 330, 340, 350, 360, графа 3

5
Рядок 100, графа 5
Форма N96, рядок 310, графа 3

6
У зведених звітах розпорядників бюджетних коштів рядок 230, графа 3
У зведених звітах розпорядників бюджетних коштів форма №6, рядок 330, графа 3


Додаток З
Порядок заповнення Форма №7д, №7м «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами» Рекомендації щодо звірки показників форм фінансової звітності
№з/п
Показники, що зіставляються
Порівняльні показники

1
2
3

1
Форма №7д, №7м, графа 9, за всіма рядками, крім рядка 010
Форма №7д, №7м, графа 10 плюс графа 11, за всіма рядками, крім рядка 010


Додаток К
Форма №7д.1, №7м.1 «Звіт про заборгованість за окремими програмами»
1
2
3

1
Форма №7д.1, №7м.1, рядок 010, графа 4 (крім форм одержувачів бюджетних коштів)
Форма №1, рядок 200, графа 3

2
Форма №7д.1, №7м.1, рядок 010, графа 5 (крім форм одержувачів бюджетних коштів)
Форма №1, рядок 200, графа 4

3
Форма №7д.1, №7м.1, рядок 010, графа 6 (крім форм одержувачів бюджетних коштів)
Форма №1, рядок 440, графа 3

4
Форма №7д.1, №7м.1, рядок 010, графа 7 (крім форм одержувачів бюджетних коштів)
Форма №1, рядок 440, графа 4

Тема 14.
НАДХОДЖЕННЯ ТА ВИТРАТИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
§ 1. Сутність та структура місцевих бюджетів.
§ 2. Доходи місцевих бюджетів.
§ 3. Видатки місцевих бюджетів.
§ 4. Бюджет розвитку місцевих бюджетів.
§ 5. Дефіцит та профіцит місцевих бюджетів.
§ 6. Позики місцевим бюджетам та місцеві запозичення
§ 1. Сутність та структура місцевих бюджетів
Однією з важливих умов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування. Європейська хартія про місцеве самоврядування, прийнята 15 жовтня 1985 року, передбачала відокремлення місцевих органів самоврядування від державної влади, повну незалежність і самостійність у здійсненні покладених на них функцій у межах їх компетенції. Конституція та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» гарантують місцевому самоврядуванню права, пов'язані з їх фінансовим забезпеченням, а саме:
затвердження місцевих бюджетів;
контроль за виконанням місцевих бюджетів;
запровадження місцевих податків і зборів.
При розкритті сутності місцевих бюджетів слід виходити з того, що місцеві бюджети, з одного боку, є складовою частиною бюджетної системи держави, а з іншого складовою частиною місцевих фінансів і віддзеркалюють певну систему економічних відносин. Ці економічні відносини виникають у двох площинах: у процесі формування доходів різних рівнів місцевих бюджетів, і при їх використанні як цільових фондів грошових коштів місцевих органів самоврядування. Незважаючи на велику різницю між доходами і видатками місцевих бюджетів, характерним для цих двох напрямів є те, що вони носії розподільних відносин і мають однакове призначення найповніше задовольняти потреби регіону. У процесі розподілу вартості валового внутрішнього продукту шляхом формування та використання місцевих бюджетів грошові відносини виникають між бюджетами середньої ланки та вищими бюджетами, підприємствами комунальної форми власності, закладами соціально-культурної сфери та населенням регіону. Тобто особливістю місцевих бюджетів є те, що вони відображають певну чітко обмежену частину грошових відносин, які функціонують на окремій території.
Сукупність особливостей розподільчих відносин, які виникають у процесі формування та використання місцевих бюджетів, дає можливість виділити їх з місцевих фінансів і бюджетної системи країни в окрему економічну категорію. Місцеві бюджети як економічна категорія відображають грошові відносини, що виникають між місцевими органами самоврядування та суб'єктами розподілу створеної вартості в процесі формування територіальних фондів грошових коштів, які використовуються для соціально- економічного розвитку регіонів та поліпшення добробуту їх населення.
Бюджетні відносини матеріалізуються у формі грошових коштів тієї чи іншої території та оформлюються у вигляді плану. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцевий бюджет це план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування. Як фінансовий план місцевий бюджет являє собою систему організованих органами місцевого самоврядування заходів щодо соціального й економічного розвитку регіону і складається з двох частин доходів і видатків. Місцеві бюджети є основними фінансовими планами кожної адміністративно-територіальної одиниці, це пов'язано ще й з тим, що через місцеві бюджети перерозподіляється майже п'ята частина валового внутрішнього продукту країни.
Структура місцевих бюджетів складається відповідно Бюджетного кодексу України, де до місцевих бюджетів віднесено: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах) (рис. 14.1).
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис. 14.1. Структура місцевих бюджетів України

Сільські та селищні бюджети, а також бюджети міст районного підпорядкування і бюджети районів у містах є базовими бюджетами; бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, та районні бюджети, а також міські бюджети з районним поділом належать до централізованих місцевих бюджетів. Бюджети різних рівнів складаються із загального і спеціального фондів.
Місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом містять надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, які в обов'язковому порядку, спираючись на основні принципи бюджетної системи України, повинні бути збалансованими. Це означає, що повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу його надходжень на відповідній території.
Надходження місцевого бюджету включають доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від місцевих запозичень, повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України (ст. 64, 66, 69 Кодексу) та законом про Державний бюджет України. Доходи місцевого бюджету зараховуються до загального або спеціального фонду місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України (ст. 13 Кодексу) та закону про Державний бюджет України. У складі надходжень спеціального фонду місцевого бюджету виділяються надходження бюджету розвитку, які формуються відповідно до вимог Бюджетного кодексу України (ст. 71 Кодексу). Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій та субвенцій, затверджуються у законі про Державний бюджет України для кожного відповідного місцевого бюджету згідно з Бюджетним кодексом України (ст. 97, 98, 99 Кодексу).
У Бюджетному кодексі встановлено, що всі надходження, які визначені нормативно-правовими актами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підлягають включенню до відповідних бюджетів. Заборона органам державної влади, органам місцевого самоврядування та іншим бюджетним установам створювати відповідні фонди за межами бюджетів (п. 9 ст. 13 Бюджетного кодексу) реалізує принцип повноти бюджетної системи України (п. 4 ст. 7 Бюджетного кодексу).
Витрати місцевого бюджету включають видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів. Видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України (ст. 88, 89, 90 Кодексу).
Видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України (ст. 13 Кодексу) та закону про Державний бюджет України. У складі витрат спеціального фонду місцевого бюджету виділяються витрати бюджету розвитку (ст. 71 Кодексу). Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаної із здійсненням інвестиційної діяльності, здійснення інших заходів, пов'язаних з розширеним відтворенням, а також на погашення місцевого боргу.
Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату (ст. 85 Кодексу).
На рис. 14.2 показано ключові чинники залучення доходів, контролю за видатками та забезпечення збалансування місцевого бюджету. Основними джерелами доходів
Доходи Видатки
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис. 14.2. Збалансування місцевих бюджетів

місцевих бюджетів є закріплені за бюджетами місцевого самоврядування податки і збори, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, а також доходи, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Зовнішні джерела включають дотації, субвенції та запозичення.
Джерелом місцевих надходжень є податки та збори, ставки яких затверджує орган місцевого самоврядування в межах, встановлених державою. «Адміністрування збору доходів" другий основний елемент схеми у частині "Доходи". Зазвичай, адміністрування ніколи не буває стовідсотково ефективними, оскільки, навіть при найкращій організації збору податків можлива недоїмка. Рівень недоїмки основний критерій ефективності процедур збирання.
Друга частина схеми стосується відповідальності за послуги. В першу чергу необхідно аналізувати обсяг фактично наданих послуг. Важливим чинником є заборгованість бюджету та її динаміка. § 2. Доходи місцевих бюджетів
Склад доходів, що закріплюються за місцевими бюджетами визначений у ст. 64, 66, 69 бюджетного кодексу України та наведений на рис. 14..3
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис. 14.3. Склад доходів місцевих бюджетів

Як показано на рисунку, доходна частина місцевих бюджетів складається з доходів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, та доходів, що не враховуються при такому визначенні.
Відповідно до ст. 64 Бюджетного кодексу до доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюд- жетних трансфертів, належать:
податок з доходів фізичних осіб у частині, визначеній ст. 65 Бюджетного кодексу України;
50% збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;
50% збору за спеціальне водокористування (крім збору за спеціальне водокористування місцевого значення), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами води за місцем її забору;
50% платежів за користування надрами загальнодержавного значення, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;
плата за використання інших природних ресурсів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;
плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних місцевих рад;
плата за ліцензії та сертифікати, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
плата за ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
плата за ліцензії на право експорту, імпорту та оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним та плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом- сирцем плодовим, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
плата за ліцензії на право експорту, імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
плата за державну реєстрацію (крім реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;
реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад;
плата за ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам.
Особливості справляння (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до відповідного місцевого бюджету визначені в частині другій ст. 64 Бюджетного кодексу. Ці особливості полягають у тому, що податок з доходів фізичних осіб, який справляється (перераховується) податковим агентом юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого їх працівникам. Податок з доходів фізичних осіб, який справляється (перераховується) податковим агентом фізичною особою, зараховується до відповідного місцевого бюджету за місцем реєстрації такої фізичної особи у податкових органах.
Відповідно до ст. 65 Бюджетного кодексу бюджетний розподіл надходжень податку з доходів фізичних осіб здійснюється таким чином (табл. 14.1).
Таблиця 14.1. Розподіл надходжень податку з доходів фізичних осіб за видами бюджетів місцевого самоврядування
Види бюджетів місцевого самоврядування
Надходження податку з доходів фізичних осіб

Бюджети міст Києва і Севастополя
100% у кошик доходів бюджету місцевого самоврядування

Бюджети міст республіканського (АРК) та обласного значення
75% у кошик доходів бюджету місцевого самоврядування
25% до обласного бюджету або бюджету АРК

Бюджети сіл, їх об'єднань, селищ і міст районного значення
25% у кошик доходів бюджету місцевого самоврядування
50% до районного бюджету
25% до обласного бюджету або бюджету АРК


Відповідно до ст. 140 Конституції України, ст. 45-47 Конституцію АРК та п. 6-7 ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради, тому для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад у ст. 66 Кодексу встановлюється склад доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Бюджетного кодексу для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм Автономної Республіки Крим, територіальних громад до доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:
25% податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» на відповідній території;
50% збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;
50% збору за спеціальне водокористування (крім збору за спеціальне водокористування місцевого значення), що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів користувачами води за місцем її забору;
50% платежів за користування надрами загальнодержавного значення;
плата за використання інших природних ресурсів;
акцизний збір із вироблених в Україні товарів (крім збору, що зараховується до спеціального фонду державного бюджету згідно із законом про Державний бюджет України), що сплачується платниками, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим, до доходів бюджету Автономної Республіки Крим;
плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями;
плата за ліцензії та сертифікати, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів ліцензіатами за місцем здійснення діяльності;
плата за ліценції на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів ліцензіатами за місцем здійснення діяльності;
плата за ліцензії на право експорту, імпорту та оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним та плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спир- том-сирцем плодовим, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів ліцензіатами за місцем здійснення діяльності;
плата за ліцензії на право експорту, імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів ліцензіатами за місцем здійснення діяльності;
плата за державну реєстрацію (крім реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців);
плата за ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів ліцензіатами за місцем здійснення діяльності;
плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів ліцензіатами за місцем здійснення діяльності;
плата за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення.
Відповідно до частини 2 ст. 66 Бюджетного кодексу Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад до доходів районних бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:
50% податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» на території сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення;
плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями;
реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що справляється відповідними районними державними адміністраціями.
Перелік доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів визначений у ст. 69 Бюджетного кодексу.
До доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:
фіксований податок на доходи від підприємницької діяльності, що зараховується до місцевих бюджетів у порядку, визначеному статтями 65 і 66 цього Кодексу для податку з доходів фізичних осіб;
податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності.
Податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності,
засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, селищних та сільських бюджетів;
платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;
плата за землю, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (крім плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами);
місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування, включаючи податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки;
фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими радами;
плата за розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів (крім коштів, отриманих вищими та професійно-технічними навчальними закладами від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право);
штрафні санкції за порушення законодавства про патентування;
адміністративні штрафи, що накладаються місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами місцевих рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;
штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів з суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевих бюджетів;
надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності;
плата за надані в оренду водні об'єкти місцевого значення;
концесійні платежі щодо об'єктів комунальної власності (крім платежів, визначених пунктом 5 частини другої цієї статті);
кошти, отримані від надання учасниками процедури закупівель забезпечення їх пропозиції конкурсних торгів, які не підлягають поверненню цим учасникам, у випадках, передбачених Законом України «Про здійснення державних закупівель», в частині здійснення закупівель за рахунок коштів місцевих бюджетів;
кошти, отримані від учасника переможця процедури закупівлі під час укладання договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учаснику-переможцю, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів місцевих бюджетів;
80% коштів, отриманих підприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50% коштів, отриманих цими підприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло;
кошти від реалізації безхазяйного майна (у тому числі такого, від якого відмовився власник або отримувач), знахідок, спадкового майна (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття), майна, одержаного територіальною громадою в порядку спадкування чи дарування, а також валютних цінностей і грошових коштів, власники яких невідомі;
інші доходи загального фонду місцевих бюджетів, що визначаються законом про Державний бюджет України.
2. До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:
надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів (визначені в частині першій статті 71 цього Кодексу);
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що зараховується у розмірі: 30% до бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та 70% до бюджету міста Сімферополя і бюджетів міст обласних центрів у разі реєстрації транспортних засобів на території цих міст; 50% до бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та 50% до міських, селищних і сільських бюджетів у разі реєстрації транспортних засобів на відповідній території; 60% до бюджету міста Києва та 40% до обласного бюджету Київської області у разі реєстрації транспортних засобів у місті Києві; 100% до бюджету міста Севастополя у разі реєстрації транспортних засобів у місті Севастополі;
плата за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами);
кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що зараховуються у розмірі: 100% до бюджетів міст Києва та Севастополя; 25% до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, 75% до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, 15% до районних бюджетів, 60% до бюджетів міст районного значення, селищ і сіл;
концесійні платежі щодо об'єктів комунальної власності (які мають цільове спрямування згідно із законом);
30% збору за проведення гастрольних заходів;
70% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів 50%, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20%, бюджетів міст Києва та Севастополя 70%;
відрахування 10% вартості питної води суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють реалізацію питної води через системи централізованого водопостачання з відхиленням від відповідних стандартів, що зараховуються до бюджетів міст, селищ та сіл;
власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок відповідного місцевого бюджету;
70% збору за забруднення навколишнього природного середовища (крім збору, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками), в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів 50%, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20%, бюджетів міст Києва та Севастополя 70%;
цільові та добровільні внески підприємств, установ, організацій та громадян до республіканського Автономної Республіки Крим та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища;
надходження до цільових фондів, утворених Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами;
повернення кредитів, наданих з місцевих бюджетів індивідуальним сільським забудовникам;
повернення кредитів, наданих з місцевих бюджетів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла, а також пеня і відсотки за користування ними;
інші надходження, визначені законом про Державний бюджет України.
Склад доходів та видатків бюджетів районів у містах (у разі їх створення) визначається безпосередньо міською радою відповідно до повноважень, переданих районним у містах радам (ст. 68 Бюджетного кодексу).
Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів між міським бюджетом та бюджетами районів у місті (у разі їх створення) здійснюється у порядку, затвердженому міською радою.
Якщо району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, склад доходів та видатків бюджетів таких міст, селищ чи сіл, обсяги міжбюджетних трансфертів визначаються у порядку, затвердженому міською радою, з урахуванням повноважень відповідних місцевих рад.
Особливості формування бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів міст Києва та Севастополя визначено у ст. 67 Бюджетного кодексу.
Надходження до Автономної Республіки Крим та бюджетів міст Києва та Севастополя формуються в порядку, встановленому Бюджетним кодексом з урахуванням Закону України ''Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» від 23 грудня 1998 р. №350-ХІУ, Закону України «Про столицю України місто-герой Київ» від 15 січня 1999 р. №401 XIV (із змінами) [8], закону, що визначає особливий статус міста Севастополя (на сьогодні такий закон ще не прийнято).
Відповідно до ст. 18 «Повноваження Автономної Республіки Крим» Конституції Автономної Республіки Крим, затвердженої Законом України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» від 23 грудня 1998 р., віданню Автономної Республіки Крим підлягають: розробка і затвердження програм соціально-економічного, культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим відповідно до загальнодержавних програм та їх реалізація; складання, затвердження, виконання бюджету Автономної Республіки Крим; зарахування відповідно до Конституції України і законів України до бюджету Автономної Республіки Крим податків та зборів, які збираються на території Автономної Республіки Крим, за винятком місцевих, з подальшою передачею до Державного бюджету України коштів для загальнодержавних витрат; згідно із законодавством України встановлення доходів, які формують бюджет Автономної Республіки Крим, забезпечення його виконання, проведення експериментів у сфері оподаткування, встановлення місцевих податків та зборів, а також патентування окремих видів діяльності, здійснення інших, передбачених законами України, повноважень у сфері бюджету і оподаткування; фінансова самостійність Автономної Республіки Крим гарантується закріпленням законами України за дохідною частиною бюджету Автономної Республіки Крим на стабільній основі загальнодержавних податків і зборів, які зараховуються в повному обсязі до бюджету Автономної Республіки Крим і є достатніми для здійснення повноважень Автономної Республіки Крим та забезпечення життєвого рівня громадян і населення в цілому не нижче соціальних стандартів і потреб, що визначаються законами України; міжбюджетні відносини Державного бюджету України і бюджету Автономної Республіки Крим, що регулюють розподіл і перерозподіл бюджетних коштів для збалансування бюджету автономної республіки на рівні, необхідному для забезпечення і здійснення повноважень Автономної Республіки Крим, а також життєвого рівня населення не нижче соціальних стандартів і потреб, що визначаються відповідно до законів України.
Особливості визначення фінансових нормативів бюджетної забезпеченості, які застосовуються для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів для бюджетів міст Києва та Севастополя, полягають у тому, що вони визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості обласних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення з урахуванням особливостей статусу міст Києва, Севастополя та Автономної Республіки Крим. Порядок розрахунку цих нормативів поданий у ст. 94, 95 Бюджетного кодексу.
Якщо законом встановлено новий вид доходу місцевих бюджетів, то згідно ст. 67 Бюджетного кодексу його зарахування визначається законом про Державний бюджет України на період до внесення відповідних змін до Кодексу.
Визначені ст. 64 і 69 цього Кодексу податки і збори (обов'язкові платежі), що сплачують підприємства, які здійснюють свою діяльність у зоні відчуження та у зоні безумовного (обов'язкового) відселення відповідно до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-ХІІ (якщо на таких територіях не сформовано органи місцевого самоврядування), зараховуються до районного бюджету в частинах, визначених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами для районних бюджетів та бюджетів місцевого самоврядування.
Особливості формування бюджетів об'єднань територіальних громад, що будуть створюватись внаслідок проведення адміністративно-територіальної реформи відображені у ч. 4 ст. 67 Бюджетного кодексу. Водночас, положення п. 6 Прикінцевих положень Кодексу визначає, що Кабінет Міністрів України після завершення адміністративно-територіальної реформи в частині укрупнення адміністративно-територіальних одиниць та набрання чинності відповідними змінами до законів з питань місцевого самоврядування визначатиме у проекті закону про Державний бюджет
України обсяги міжбюджетних трансфертів для бюджетів нових укрупнених адміністративно-територіальних одиниць, що створилися. Тобто, Бюджетним кодексом передбачено прямі міжбюджетні відносини між державним бюджетом та бюджетами нових укрупнених територіальних громад.
§ 3. Видатки місцевих бюджетів
Видатки місцевих бюджетів згідно з ч. 7 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» поділяються на дві частини:
видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Вони визначаються функціями держави та передаються на місця для виконання з відповідною деталізацією (ст. 88-90 Кодексу). Ці видатки враховуються при визначенні обсяг міжбюджетних трансфертів, регулюються державою, яка і забезпечує їх виконання відповідними ресурсами;
видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування (ст. 91 Кодексу), які спрямовуються на реалізацію повноважень місцевих органів та не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Видатки місцевих бюджетів здійснюються відповідно до бюджетних призначень (ст. 2 Кодексу), встановлені рішенням про місцевий бюджет на певні цілі. Джерелом здійснення цих видатків є кошти місцевих бюджетів та міжбюджетні трансферти з Державного бюджету України. Згідно з частиною 2 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні в містах ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. У видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету (спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань і не належать до бюджету розвитку) та видатки бюджету розвитку (спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з розширеним відтворенням) ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Ст. 67 цього Закону передбачається фінансування витрат, пов'язаних зі здійсненням органами місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади та виконанням рішень органів державної влади. Повноваження органів виконавчої влади, надані законом, фінансуються державою в повному обсязі для здійснення органами місцевого самоврядування таких повноважень. Кошти для цього передбачаються щорічно в законі про Державний бюджет України. Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов'язково супроводжуються передачею останнім фінансових ресурсів.
Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет.
Детальніше розгляд положень щодо розподілу видатків між ланками бюджетної системи викладений у 14 главі Бюджетного кодексу.
§ 4. Бюджет розвитку місцевих бюджетів
Бюджет розвитку є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів. Щодо надходжень бюджету розвитку, визначених Бюджетним кодексом, то надходження від таких джерел до місцевих бюджетів в останні роки були незначними і спостерігалася тенденція до їх зниження (рис. 14.4).

0 1 2003 1 2004 1 2005 1 2006 1 2007 1 2008 1 2009 '
частка доходів бюджету розвитку в доходах місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетніх трансфертів, %)
Рис. 14.4. Частка доходів бюджету розвитку в доходах місцевих бюджетів за 2006-2009 рр.
% 16 14 12 10 8 6 4 2
Основними джерелами доходів бюджету розвитку у 2009 році були кошти, передані із загального фонду бюджету(1 343,6 млн. грн.), надходження від продажу землі (1301,0 млн. грн.) та надходження від відчуження майна, що знаходиться у комунальній власності (1271,1 млн. грн.). Крім зазначених джерел надходжень, до бюджету розвитку включаються й інші види доходів: дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств; відсотки за користування позиками, що надавалися з місцевих бюджетів; субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів. За підсумками 2009 року надходження від цих джерел разом за всіма місцевими бюджетами становлять лише 109,0 млн. грн., або 2,5% усіх доходів бюджету розвитку.
Відповідно до положень нової редакції Бюджетного кодексу перелік надходжень бюджету розвитку суттєво розширено, а обсяги надходжень значно збільшено за рахунок перш за все єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 71. Бюджетного кодексу надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:
1) податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності) відповідно до додаткових ставок такого податку, у розмірах, визначених законом з питань оподаткування;
При цьому надходження від податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності) відповідно до додаткових ставок такого податку, встановлених районними радами, розподіляються у розмірі: 30% до бюджетів розвитку бюджетів сіл, селищ, міст районного значення; 70% до бюджетів розвитку районних бюджетів;
єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є майно Автономної Республіки Крим, комунальна власність;
плата за надання місцевих гарантій (відповідно до статті 17 цього Кодексу);
кошти від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, та майна, що перебуває в комунальній власності, кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них;
90% коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної і комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації), при цьому від продажу земельних ділянок, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим: 35% до бюджету Автономної Республіки Крим, 55% до сільських, селищних, міських бюджетів Автономної Республіки Крим;
субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних програм (проектів);
кошти від повернення кредитів, які надавалися з відповідного бюджету до набрання чинності цим Кодексом, та відсотки, сплачені за користування ними;
місцеві запозичення, здійснені у порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;
кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради.
До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:
погашення місцевого боргу;
капітальні видатки, включаючи капітальні трансферти іншим бюджетам (крім капітальних видатків, що здійснюються за рахунок визначених пунктами 2-15 частини другої статті 69 цього Кодексу надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів);
внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування до статутного капіталу суб'єкта господарювання;
проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, що підлягає продажу відповідно до статті 128 Земельного кодексу України, за рахунок авансу, внесеного покупцем земельної ділянки.
Капітальні видатки бюджету розвитку спрямовуються на: соціально-економічний розвиток регіонів; виконання інвестиційних програм (проектів); будівництво, капітальний ремонт та реконструкцію об'єктів соціально-культурної сфери і житлово- комунального господарства; будівництво газопроводів і газифікацію населених пунктів; будівництво і придбання житла окремим категоріям громадян відповідно до законодавства; збереження та розвиток історико-культурних місць України та заповідників; будівництво та розвиток мережі метрополітенів; придбання вагонів для комунального електротранспорту; розвиток дорожнього господарства; придбання шкільних автобусів та автомобілів швидкої медичної допомоги; комп'ютеризацію та інформатизацію загальноосвітніх навчальних закладів; інші заходи, пов'язані з розширеним відтворенням.
Кошти бюджету розвитку розподіляються за об'єктами за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради при затвердженні місцевих бюджетів та при внесенні змін до них. За об'єктами, строк впровадження яких довший, ніж бюджетний період, визначаються індикативні прогнозні показники бюджету розвитку у складі прогнозу місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди та враховуються при затвердженні місцевих бюджетів протягом усього строку впровадження таких об'єктів.
Бюджет розвитку є реальним фінансовим інструментом забезпечення програми розвитку територій. Бюджет розвитку має стати основою для забезпечення стратегії і середньострокового планування органів місцевого самоврядування та формуватися на основі стратегічного плану розвитку територій і цільових програм. Такий підхід відповідає проголошеному в програмних документах курсу на посилення впливу фінансової, в тому числі бюджетної, політики на створення сприятливих умов для сталого економічного зростання, переходу до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку.
§ 5. Дефіцит та профіцит місцевих бюджетів
Ст. 72 Бюджетного кодексу встановлено, що місцевий бюджет може затверджуватися за загальним фондом з дефіцитом у разі використання вільного залишку бюджетних коштів (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період). Відповідно до частини 4 ст. 14 Кодексу вільний залишок бюджетних коштів виникає у разі перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду. Відповідно до частини 3 ст. 14 Кодексу оборотний залишок бюджетних коштів це частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка утворюється для покриття тимчасових касових розривів. Метою затвердження нормами Бюджетного кодексу оборотного залишку бюджетних коштів є упередження несвоєчасного фінансування захищених першочергових статей бюджету на початку бюджетного періоду. Обсяг оборотного залишку бюджетних коштів відповідно до ст. 14 встановлюється у розмірі не більше 2% планових видатків загального фонду бюджету і затверджується у рішенні про місцевий бюджет. На кінець бюджетного періоду оборотний залишок бюджетних коштів має бути збережений у встановленому розмірі.
Пунктом 3 частини 1 ст. 73 Кодексу передбачається отримання місцевими бюджетами середньострокових позик на суму невиконання у відповідному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів, визначених у законі про Державний бюджет України, за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на умовах їх повернення без нарахування відсотків за користування цими коштами. Відповідно до існуючого механізму їх отримання, місцеві бюджети, які отримали кошти наприкінці бюджетного періоду і за результатами року невиконання розрахункових показників знову повторилося, позики не повертають на єдиний казначейський рахунок. Водночас, у разі виконання або перевиконання розрахункових показників за відповідний бюджетний період місцеві бюджети у наступному бюджетному періоді повинні повернути кошти позики.
Ст. 72 Кодексу органам місцевого самоврядування надана можливість затвердження профіциту місцевого бюджету за загальним фондом для забезпечення виконання видатків спеціального призначення (інвестиційні програми, інші місцеві призначення капітального характеру).
Відповідно до частини 2 ст. 72 у разі залучення до бюджету розвитку коштів від місцевих запозичень або надходжень внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів місцевий бюджет може затверджуватися з дефіцитом за спеціальним фондом. З профіцитом за спеціальним фондом місцевий бюджет може затверджуватися у разі погашення місцевого боргу чи придбання цінних паперів.
§ 6. Позики місцевим бюджетам та місцеві запозичення
Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 73 Кодексу Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради можуть отримувати позики на покриття тимчасових касових розривів, що виникають за загальним фондом та бюджетом розвитку місцевих бюджетів, у фінансових установах на строк до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду, у виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України стосовно бюджету Автономної Республіки Крим і міських бюджетів у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання та погашення таких позик визначається Міністерством фінансів України. Відповідно до Наказу МФУ від 09.08.2002 №627 «Про затвердження Порядку отримання короткотермінових позик на покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету» тимчасовий касовий розрив різниця між доходами і видатками помісячного розпису асигнувань загального фонду місцевого бюджету, що виникає у процесі його виконання, пов'язана з необхідністю здійснювати платежі впродовж поточного бюджетного періоду відповідно до бюджетних зобов'язань.
Позики на покриття тимчасових касових розривів отримує Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків загального фонду місцевого бюджету.
Обсяг позик на покриття тимчасових касових розривів визначається на відповідний бюджетний період рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради про місцевий бюджет і може уточнюватися через внесення змін до нього.
Держава не несе відповідальності щодо зобов'язань за запозиченнями до місцевих бюджетів.
Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 73 Кодексу та частин 4-5 ст. 48 Кодексу Державне казначейство України за погодженням з Міністерством фінансів України має право залучати на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунку для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам.
Обсяги тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов'язаних із забезпеченням захищених видатків загального фонду, в обов'язковому порядку покриваються Державним казначейством України в межах поточного бюджетного періоду, а тимчасові касові розриви Пенсійного фонду України, пов'язані з виплатою пенсій, у межах фактичного дефіциту коштів на цю мету за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на договірних умовах без нарахування відсотків за користування цими коштами з обов'язковим їх поверненням до кінця поточного бюджетного періоду. Порядок проведення таких операцій затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст. 50 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлено, що позики на покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов'язаних із забезпеченням захищених видатків загального фонду, насамперед на оплату праці працівників бюджетних установ та нарахування на заробітну плату, придбання продуктів харчування і медикаментів, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, в обов'язковому порядку покриваються Державним казначейством України в межах поточного бюджетного періоду за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на договірних умовах без нарахування відсотків за користування цими коштами з обов'язковим їх поверненням до кінця поточного бюджетного періоду.
Відповідно до п. 3 частини 1 ст. 73 Кодексу Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради можуть отримувати середньострокові позики на суми невиконання у відповідному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів, визначених у законі про Державний бюджет України, за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на умовах їх повернення без нарахування відсотків за користування цими коштами. Порядок та умови отримання і погашення таких позик визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 2 ст. 73 надання позик з одного бюджету іншому забороняється.
Заборона частиною 2 ст. 73 надання позик з одного бюджету іншому, по-перше, упереджує виникнення боргових зобов'язань в одних бюджетів і невиправданих ризиків для інших бюджетів, по-друге, забезпечує принцип самостійності, відповідно до якого органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави.
Місцеві запозичення здійснюються з метою фінансування бюджету розвитку бюджету Автономної Республіки Крим, міських бюджетів та використовуються для створення, приросту чи оновлення стратегічних об'єктів довготривалого користування або об'єктів, які забезпечують виконання завдань Верховної Ради Автономної Республіки Крим та міських рад, спрямованих на задоволення інтересів населення Автономної Республіки Крим і територіальних громад міст.
Ст. 74 Бюджетного кодексу встановлюються деякі обмеження щодо застосування місцевих запозичень. Це робиться з метою запобігання надмірному борговому навантаженню на місцеві бюджети, недопущення порушень платіжної дисципліни. До таких обмежень належать:
чітко визначена мета, обсяги та умови місцевих запозичень;
обов'язкове повернення;
обов'язкова реєстрація Міністерством фінансів України місцевих запозичень та місцевих гарантій;
обслуговування місцевого боргу виключно за рахунок коштів загального фонду бюджету;
обмеження видатків на обслуговування місцевого боргу 10 відсотками видатків від загального фонду відповідного бюджету протягом всього періоду погашення боргу;
заборона на нові запозичення протягом п'яти років при порушенні графіка погашення з вини позичальника.
Держава не несе відповідальності за борговими зобов'язаннями Автономної Республіки Крим і територіальних громад.
Згідно з частиною 8 ст. 74 Бюджетного кодексу порядок здійснення місцевих запозичень установлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених Бюджетним кодексом України.
Питання самоконтролю
Місцеві бюджети як основна складова місцевих фінансів.
Роль місцевих бюджетів у соціальному та економічному розвитку регіонів.
Взаємозв'язок місцевих бюджетів з проектом державного бюджету та планами соціального та економічного розвитку регіонів.
Права та обов 'язки місцевих органів влади й управління, що виникають у процесі формування та використання місцевого бюджету.
Форми фінансового регулювання місцевих бюджетів в умовах ринкових відносин.
Власні доходи місцевих бюджетів як основа їхньої автономії.
Європейська хартія про місцеве самоврядування про основні принципи організації місцевих бюджетів.
Бюджетний федералізм як принцип побудови фінансів місцевого самоврядування.
Шляхи підвищення стійкості доходів місцевих бюджетів в умовах фінансової кризи.
Особливості формування бюджетної політики на місцевому рівні. Тестові завдання
Місцевими бюджетами визначаються:
бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.
Б) бюджет Автономної Республіки Крим, обласні та бюджети місцевого самоврядування.
бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування;
Г) бюджет Автономної Республіки Крим, обласні та районні бюджети.
До бюджетів місцевого самоврядування належать:
бюджет Автономної Республіки Крим;
Б) обласні;
районні бюджети;
Г) бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст (у тому числі районів у містах) та їх об'єднань.
Кошик доходів місцевих бюджетів це:
доходи спеціального фонду, закріплені на постійній основі за місцевими бюджетами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів;
Б) доходи загального і спеціального фондів, закріплені на постійній основі за місцевими бюджетами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів
доходи загального фонду, закріплені Бюджетним кодексом на постійній основі за місцевими бюджетами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів;
Г) доходи закріплені на постійній основі за місцевими бюджетами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
Зведений бюджет області об'єднує:
показники обласного бюджету, районні, селищні і міські бюджети;
Б) показники обласного бюджету, бюджетів міст обласного значення, районних, селищних і сільських бюджетів;
показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів та бюджетів міст обласного значення;
Г) показники обласного бюджету, бюджетів міст обласного та районного значення.
Зведений бюджет району включає:
показники районного бюджету, міських бюджетів, бюджетів міста, селищ, сіл;
Б) бюджети міст районного значення, селищні бюджети, сільські бюджети;
показники районного бюджету, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів;
Г) показники бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів.
Зведений бюджет міста з районним поділом об'єднує:
показники міського бюджету, районних бюджетів, бюджетів міст і сіл;
Б) показники міського бюджету та бюджетів районів, які входять до його складу;
міський бюджет, бюджети районів, бюджети міст районного підпорядкування; Г) показники районних бюджетів, бюджетів міст і сіл.
Доходи місцевих бюджетів поділяються на доходи:
загальні та спеціальні;
Б) податкові та неподаткові;
які враховуються при визначенні між бюджетних трансфертів, та які не враховуються при визначенні між бюджетних трансфертів;
Г) правильні відповіді А) і Б).
До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належить:
податок з доходів фізичних осіб у частині, визначеній статтею 65 цього Кодексу; Б) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних місцевих рад;
державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам; Г) усі відповіді правильні.
До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, не належить:
податок з доходів фізичних осіб у частині, визначеній статтею 65 цього Кодексу; Б) реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад;
державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;
Г) податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності.
Податок з доходів фізичних осіб, який справляється податковим агентом-юри- дичною особою зараховується:
до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням; Б) до відповідного місцевого бюджету за місцем її реєстрації;
до відповідного місцевого бюджету за місцем проживання платника податку; Д) до державного бюджету.
Податок з доходів фізичних осіб, який справляється податковим агентом-фізич- ною особою зараховується:
до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням; Б) до відповідного місцевого бюджету за місцем її реєстрації;
до відповідного місцевого бюджету за місцем проживання платника податку; Д) до державного бюджету.
До доходів бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення зараховується:
25% загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується на території цих міст;
Б) 30% загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується на території цих міст;
75% загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується на території цих міст;
Г) 100% загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується на території цих міст.
До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується:
25 % від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується на цій території;
Б) 30 % від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується на цій території;
40 % від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується на цій території;
Г) 50 % від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується на цій території.
Податок з доходів фізичних осіб в повному обсязі (100%) зараховується:
До доходів бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення;
Б) до доходів бюджетів міст Києва і Севастополя;
до доходів бюджетів міст районного значення;
Г) до доходів бюджетів сіл, селищ чи їх об'єднань.
До доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належить:
25% податку з доходів фізичних осіб, що сплачується на відповідній території;
Б) 50% збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;
50% платежів за користування надрами загальнодержавного значення;
Г) усі відповіді правильні;
Д) усі відповіді не правильні.
До доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, не належить:
50% збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;
Б) плата за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення;
фіксований податок на доходи від підприємницької діяльності;
Г) 25% податку з доходів фізичних осіб.
До доходів районних бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюд- жетних трансфертів, належать:
податок з доходів фізичних осіб, у обсязі, визначеному Бюджетним кодексом; плата за ліцензії на певні види господарської діяльності; реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців;
Б) податок з доходів фізичних осіб, у обсязі, визначеному Бюджетним кодексом; акцизний збір із вироблених в Україні товарів; плата за державну реєстрацію;
податок з доходів фізичних осіб, у обсязі, визначеному Бюджетним кодексом; плата за ліцензії на певні види господарської діяльності; акцизний збір із вироблених в Україні товарів;
Г) податок з доходів фізичних осіб, у обсязі, визначеному Бюджетним кодексом; реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Податок з доходів фізичних осіб до районного бюджету зараховується в обсязі:
100% податку, що сплачується на території сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення; плата за державну реєстрацію;
Б) 50% податку, що сплачується на території сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення;
10% податку, що сплачується на території сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення;
Г) немає правильної відповіді.
Якщо законом встановлено новий вид доходу місцевих бюджетів, його зарахування визначається:
рішенням відповідної ради про місцевий бюджет;
Б) законом про Державний бюджет України;
Міністерством фінансів;
Г) Державною податковою адміністрацією України.
Міська рада відповідно до повноважень, переданих районним у містах радам визначає для бюджетів районів у містах:
склад доходів та видатків;
Б) обсяг дефіциту бюджету;
обсяг річного боргу;
Г) усі відповіді правильні.
Склад доходів та видатків бюджетів районів у містах (у разі їх створення) визначається:
районною радою;
Б) міською радою;
обласною радою;
Г) всі відповіді правильні.
Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів між міським бюджетом та бюджетами районів у місті (у разі їх створення) здійснюється у порядку:
затвердженому обласною радою;
Б) затвердженому районною радою;
затвердженому міською радою.
Г) міжбюджетні трансферти між такими бюджетами не затверджуються.
Склад доходів та видатків бюджетів міст, селищ чи сіл, що підпорядковані району у місті визначається у порядку:
затвердженому обласною радою, з урахуванням повноважень відповідних місцевих рад;
Б) затвердженому районною радою, з урахуванням повноважень відповідних місцевих рад;
затвердженому міською радою, з урахуванням повноважень відповідних місцевих рад;
Г) затвердженому селищною чи сільською радами.
Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів поділяються на:
централізовані і децентралізовані;
Б) доходи загального і спеціального фондів;
власні і закріплені;
Г) власні, закріплені і регульовані.
До доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:
плата за землю, податок на промисел, місцеві податки і збори, фіксований сільськогосподарський податок, податок на прибуток підприємств комунальної власності;
Б) плата за землю, державне мито, місцеві податки і збори, податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб;
плата за землю, фіксований сільськогосподарський податок, податок з доходів фізичних осіб фіксований податок на доходи від підприємницької діяльності;
Г) немає правильної відповіді.
До доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, не належать:
фіксований податок на доходи від підприємницької діяльності, що зараховується до місцевих бюджетів у порядку, визначеному статтями 65 і 66 цього Кодексу для податку з доходів фізичних осіб;
Б) плата за землю, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад;
Г) концесійні платежі щодо об'єктів комунальної власності.
До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать:
А) надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, у розмірах, визначених Бюджетним кодексом; плата за користування надрами; плата за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів;
Б) надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів; плата за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів; власні надходження бюджетних установ; надходження до цільових фондів, утворених Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами;
В) надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів; власні надходження бюджетних установ; частина збору за спеціальне водокористування місцевого значення; частина збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення;
Г) частина збору за проведення гастрольних заходів; концесійні платежі щодо об'єктів комунальної власності; частина збору за спеціальне водокористування місцевого значення; частина збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення;
Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на:
заходи, передбачені Законом про Державний бюджет України;
Б) заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет;
заходи, передбачені Бюджетним кодексом;
Г) заходи, передбачені Конституцією України.
Чи можна в процесі виконання місцевого бюджету передавати кошти із загального фонду до спеціального?
так, тільки за рішенням виконавчого органу влади;
Б) так, тільки за рішенням відповідної ради;
так, тільки за рішенням відповідної ради до бюджету розвитку.
Г) ні, не можна.
Податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності) відповідно до додаткових ставок такого податку, у розмірах, визначених законом з питань оподаткування, належить:
до надходжень загального фонду місцевих бюджетів;
Б) до надходжень бюджету розвитку місцевих бюджетів;
до доходів місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів;
Г) до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні міжбюджет- них трансфертів.
До надходжень бюджету розвитку належать:
податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності);
Б) дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є майно Автономної Республіки Крим, комунальна власність;
плата за надання місцевих гарантій; місцеві запозичення, здійснені у порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;
Г) кошти від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, та майна, що перебуває в комунальній власності, кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них; Д) усі відповіді правильні.
До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:
погашення місцевого боргу; Б) капітальні видатки;
внески органів місцевого самоврядування до статутного капіталу суб'єкта господарювання;
Г) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, що підлягає продажу; Д) усі відповіді правильні.
Кошти бюджету розвитку розподіляються за об'єктами:
при затвердженні бюджету;
Б) окремим розпорядженням виконавчого органу влади після затвердження бюджету;
при затвердженні місцевих бюджетів та при внесенні змін до них;
Д) в обов'язковому порядку до затвердження бюджету або внесенні змін до нього.
На який термін визначаються індикативні прогнозні показники бюджету розвитку у складі прогнозу місцевого бюджету у разі наявності об'єктів, строк впровадження яких довший, ніж бюджетний період?
на наступні за плановим три бюджетні періоди; Б) на наступні за плановим два бюджетні періоди;
на один рік, який відповідає бюджетному періоду; Д) на період планового будівництва об'єктів.
Індикативні прогнозні показники бюджету розвитку враховуються при затвердженні місцевих бюджетів протягом наступних строків:
А) на наступні за плановим два бюджетні періоди; Б) на наступний за плановим бюджетний період; Г) протягом усього строку впровадження таких об'єктів; Г) на наступні за плановим три бюджетні періоди.
За яких умов місцеві бюджети можуть затверджуватися з дефіцитом за загальним фондом?
у разі використання вільного залишку бюджетних коштів;
Б) при внесенні змін після затвердження звіту про виконання бюджету за минулий рік;
при внесенні змін в процесі виконання бюджету; Г) місцеві бюджети з дефіцитом не приймаються.
Джерелами фінансування дефіциту бюджету місцевого за загальним фондом є:
А) вільний залишок бюджетних коштів; Б) перевищення доходів над видатками;
В) внутрішні та зовнішні запозичення; Г) залишок коштів спеціального фонду.
За яких умов місцеві бюджети можуть затверджуватися з дефіцитом за спеціальним фондом?
у разі залучення коштів із загального фонду місцевого бюджету; Б) надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;
у разі залучення до бюджету розвитку коштів від місцевих запозичень;
Г) у разі використання залишків коштів спеціального фонду місцевого бюджету, крім власних надходжень бюджетних установ; Д) усі відповіді правильні.
За яких умов місцеві бюджети можуть затверджуватися з профіцитом за загальним фондом?
у разі спрямування до бюджету розвитку коштів загального фонду місцевого бюджету;
Б) у разі виконання зобов 'язань за непогашеними позиками;
для забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів; Г) Усі відповіді правильні.
Місцевий бюджет може затверджуватися з профіцитом за спеціальним фондом у разі:
фінансування непередбачуваних видатків спеціального фонду місцевого бюджету; Б) для придбання цінних паперів;
для створення резерву місцевого бюджету; Г) для погашення місцевого боргу;
Д) правильні відповіді Б) і Г).
Дефіцит бюджету АРК та міських бюджетів за спеціальним фондом може покриватися:
за рахунок позичок з іншого бюджету; Б) за рахунок запозичень;
за рахунок перевиконання доходної частини;
Г) за рахунок кредитів, узятих Урядом під державні гарантії;
Д) за рахунок коштів загального фонду, спрямованих до бюджету розвитку.
Дефіцит обласних, районних бюджетів за загальним фондом може покриватися:
за рахунок запозичень;
Б) за рахунок вільного залишку коштів;
за рахунок перевиконання доходної частини; Г) за рахунок коштів субвенцій;
Д) за рахунок коштів резервного фонду.
Дефіцит обласних, районних бюджетів за спеціальним фондом може покриватися:
за рахунок запозичень;
Б) за рахунок коштів резервного фонду;
Г) за рахунок залучення коштів із загального фонду до бюджету розвитку та використання залишків коштів спеціального фонду;
Д) затвердження з дефіцитом не допускається.
На який термін відповідні місцеві ради можуть отримувати позики на покриття тимчасових касових розривів?
А до шести місяців у межах поточного бюджетного періоду;
Б) на строк до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду;
на строк до двох місяців у межах поточного бюджетного періоду;
Г) на один місяць у межах поточного бюджетного періоду;
Д) на будь-який строк у межах поточного бюджетного періоду.
Які обмеження передбачені порядком при отриманні короткотермінових позичок з єдиного казначейського рахунку?
наявність коштів на депозитних рахунках;
Б) відсутність кредиторської заборгованості за позиками, отриманими у фінансових установах;
обмеження не передбачені;
Г) відповіді А) і Б) правильні.
Чи передбачено Бюджетним кодексом надання позичок з одного бюджету іншому?
так, виключно на покриття тимчасових касових розривів;
Б) так, виключно на покриття дефіциту;
так, лише для обласних бюджетів;
Г) ні, не передбачено.
На які цілі місцеві бюджети мають право на отримання позики?
на покриття тимчасових касових розривів, що виникають за загальним фондом та бюджетом розвитку;
Б) на покриття тимчасових касових розривів на виплату субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв 'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян;
на покриття розривів на суми невиконання у відповідному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів, визначених у законі про Державний бюджет України;
Г) усі відповіді правильні.
Чи має право виконавчий орган сільської, селищної та міської ради в процесі виконання бюджету брати позички на покриття тимчасових касових розривів?
А) так, тільки з відповідного районного бюджету;
Б) ні;
В) так;
Г) так, виключно за погодженням з міською або районною радою.
Які місцеві бюджети мають право на отримання короткотермінових позичок з єдиного казначейського рахунку?
усі місцеві бюджети;
Б) обласні, районні, міські міст обласного значення;
сільські, селищні та міські міст районного значення.
Г) жодні.
Отримання позики місцевим бюджетом здійснюється:
відповідною радою в особі голови;
Б) відповідним місцевим фінансовим органом;
Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних місцевих рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим або відповідної місцевої ради;
Г) територіальним підрозділом Державного казначейства України у якому обслуговується відповідна рада.
Позики на покриття тимчасових касових розривів, що виникають за загальним фондом та бюджетом розвитку місцевих бюджетів, у фінансових установах у межах поточного бюджетного періоду отримуються:
за рішенням обласної, районної або міської стосовно сільських, селищних, міських міст районного значення рад;
Б) за рішенням Кабінету Міністрів України стосовно бюджету Автономної Республіки Крим і міських бюджетів;
за рішенням Кабінету Міністрів України стосовно усіх бюджетів;
Г) за рішенням Державного казначейства України за погодженням з Міністерством фінансів України.
Порядок отримання та погашення позик на покриття тимчасових касових розривів, що виникають за загальним фондом та бюджетом розвитку у фінансових установах на строк до трьох місяців визначається:
Міністерством фінансів України;
Б) Кабінетом Міністрів України;
Державним казначейством України;
Г) Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних місцевих рад.
Порядок отримання та погашення позик на покриття розривів на суми невиконання у відповідному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів, визначених у законі про Державний бюджет України визначається:
А) Міністерством фінансів України;
Б) Кабінетом Міністрів України;
В) Державним казначейством України; Г) Верховною Радою України.
Які місцеві ради мають право здійснювати місцеві внутрішні запозичення?
обласні, районні ради;
Б) сільські, селищні, міські міст районного значення ради;
Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради; г) жодні.
Чи мають право здійснювати зовнішні запозичення міські ради?
ні;
Б) так, за умови, якщо чисельність населення понад п'ятсот тисяч мешканців;
так, за умови, якщо чисельність населення понад сімсот тисяч мешканців; Г) так, за погодженням із обласною радою.
Які ради мають право на здійснення місцевих зовнішніх запозичень шляхом отримання кредитів(позик) від міжнародних фінансових організацій?
міські ради, чисельність населення яких понад п ятсот тисяч мешканців; Б) міські ради, чисельність населення яких понад сімсот тисяч мешканців;
усі міські ради;
Г) обласні, районні ради; Д) правильної відповіді не має.
Місцеві запозичення здійснюються з метою:
фінансування бюджету розвитку;
Б) покриття касового розриву відповідного бюджету;
здійснення радою господарської діяльності; Г) покриття дефіциту;
Д) створення конкурентного середовища на ринку цінних паперів.
Видатки на обслуговування боргу бюджету АРК та міських бюджетів здійснюються:
за рахунок коштів загального фонду бюджету; Б) за рахунок коштів спеціального фонду бюджету;
за рахунок коштів бюджету розвитку; Г) за рахунок короткотермінових позик;
Д) за рахунок цільових фондів відповідної ради.
Видатки місцевого бюджету на обслуговування місцевого боргу не можуть перевищувати:
15% видатків від загального фонду місцевих бюджетів;
Б) не більше 10% видатків від загального фонду місцевих бюджетів;
не більше 20% видатків від загального фонду місцевих бюджетів; Г) не більше 10% обсягу боргу.
Чи можуть здійснюватись запозичення до загального фонду місцевого бюджету?
А) так, як джерело покриття дефіциту;
Б) ні, лише до бюджету розвитку;
в) так, на визначену мету;
Г) так, на покриття касового розриву відповідного бюджету;
Д) так, якщо це визначено законом про держбюджет.
У яких межах органи місцевого самоврядування можуть надавати гарантії суб'єктам щодо виконання боргових зобов'язань?
не вище 200% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюджету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), визначеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступні за плановим три бюджетні періоди;
Б) не вище 100% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюджету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), визначеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди;
винятково в межах повноважень, встановлених рішенням про місцевий бюджет.
Г) винятково в межах перевищення доходів над видатками.
Ситуаційні завдання
Чи мають право здійснювати витрати з відповідного бюджету Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад, якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відповідне рішення по місцевий бюджет ?
За рахунок яких коштів Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад може здійснювати погашення кредиторської заборгованості, у т.ч. за капітальними видатками у разі неприйняття рішення про місцевий бюджет?
Які умови та порядок надання місцевих гарантій?
До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать витрати з погашення місцевого боргу. Який граничний обсяг місцевого боргу?
За яких умов місцевий бюджет може затверджуватися з дефіцитом за загальним фондом?
За яких умов місцевий бюджет може затверджуватися з профіцитом за загальним фондом?
За яких умов місцевий бюджет може затверджуватися з профіцитом за спеціальним фондом?
Які особливості та умови отримання короткотермінової позики місцевим бюджетам?
Які особливості та умови отримання середньострокових позик місцевим бюджетам?
Який порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів?
Зробіть висновок щодо вагомості власних доходів для забезпечення самостійності місцевих бюджетів.
Вкажіть позитивні і негативні наслідки запровадження в Україні податку на нерухоме майно.
Перелік питань для екзамену (заліку)
У чому полягає сутність місцевих бюджетів?
Якою є структура місцевих бюджетів?
Який склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів?
Які існують нормативи відрахувань від податку з доходів фізичних осіб до бюджетів місцевого самоврядування ?
Який порядок формування доходів та видатків районів у містах?
Які є особливості формування бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів міст Києва та Севастополя ?
Які є особливості формування бюджетів об'єднань територіальних громад, що будуть створюватись внаслідок проведення адміністративно-територіальної реформи?
Які доходи місцевих бюджетів не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів?
Який порядок здійснення видатків місцевих бюджетів ?
Які надходження входять до бюджету розвитку місцевих бюджетів?
Які витрати здійснюються з бюджету розвитку місцевих бюджетів?
На які заходи спрямовуються капітальні видатки бюджету розвитку місцевих бюджетів?
Як розподіляються кошти бюджету розвитку місцевих бюджетів за об'єктами?
Які особливості затвердження місцевого бюджету з дефіцитом або профіцитом за загальним та спеціальним фондами?
Який порядок отримання та погашення позик на покриття тимчасових касових розривів, що виникають за загальним фондом та бюджетом розвитку місцевих бюджетів?
Який порядок та умови отримання і погашення середньострокових позик на суми невиконання у відповідному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів? Тема 15.
СКЛАДАННЯ, РОЗГЛЯД, ЗАТВЕРДЖЕННЯ, ВИКОНАННЯ ТА ЗВІТНІСТЬ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
§ 1. Складання проектів місцевих бюджетів. § 2. Розгляд та затвердження місцевих бюджетів. § 3. Виконання місцевих бюджетів. § 4. Облік та звітність про виконання місцевих бюджетів. § 5. Зарубіжний досвід регулювання місцевих бюджетів.
§ 1. Складання проектів місцевих бюджетів
Складання проектів місцевих бюджетів, їх розгляд та прийняття рішення про відповідний бюджет є першими стадіями бюджетного процесу на плановий бюджетний період.
Порядок та терміни організації бюджетного процесу з формування місцевих бюджетів, повноваження його учасників визначено у главі 12 (ст. 75-80) Бюджетного кодексу України та представлено у додатку 7.
Процес формування місцевих бюджетів є невід'ємною складовою частиною бюджетного процесу і має відповідати загальнодержавним засадам формування бюджету на плановий бюджетний рік, напрямам бюджетної політики держави, враховувати макроекономічну ситуацію щодо перспектив її стану та соціально-економічного розвитку.
Процес складання місцевих бюджетів розпочинається до подання проекту закону про державний бюджет на відповідний рік до Верховної Ради України на розгляд у першому читанні. Протягом цього часу місцеві органи влади та самоврядування проводять аналіз виконання місцевих бюджетів за попередні бюджетні періоди, консультації з Міністерством фінансів України, Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету та іншими центральними органами виконавчої влади, розробляють та доводять до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів та здійснюють прогнозні розрахунки до проекту місцевого бюджету. Підґрунтям для здійснення необхідних розрахунків є Бюджетна декларація, ухвалена Кабінетом Міністрів України та затверджена Верховною Радою України, а також вказівки Міністерства фінансів України щодо особливостей складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний період з урахуванням прогнозних макропоказни- ків (рівень споживчих цін, мінімальна заробітна плата, прожитковий мінімум, ріст цін і тарифів на енергоносії тощо).
Для формування місцевих бюджетів особливе значення мають пропозиції Основних напрямків бюджетної політики щодо:
питомої ваги обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету України і коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів;
взаємовідносини Державного бюджету України з місцевими бюджетами у наступному бюджетному періоді;
змін до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави;
переліку захищених статей видатків бюджету.
Початком наступного етапу складання місцевих бюджетів відповідно до частини 3 ст. 43 та частини 9 ст. 75 Бюджетного кодексу є прийняття у другому читанні Верховною Радою України (за результатами голосування) рішення щодо проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік в цілому як закону.
Складанню проектів місцевих бюджетів передує ґрунтовна аналітична робота фінансових органів усіх рівнів. Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період. Зі свого боку Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад з метою здійснення розрахунку прогнозних обсягів видатків, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів між державним та місцевими бюджетами зобов'язані надавати Міністерству фінансів інформацію щодо мережі, контингенту та обсягів видатків місцевих бюджетів у поточному бюджетному році на:
охорону здоров'я;
на культуру і мистецтво;
освіту, професійно-технічну та вищу освіту, дані про видатки на утримання учнів професійно-технічних і студентів вищих навчальних закладів з числа сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, інформацію про наявність дітей віком від 0 років до 6 років у населених пунктах, яким надано статус гірських;
на фінансування соціальних програм і заходів з питань сім'ї, жінок, молоді та дітей;
на фізичну культуру і спорт.
Ці розрахунки також подаються Комітету Верховної Ради України з питань бюджету для їх розгляду.
Для підготовки проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.
Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетний запит це документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди.
Інструкції з підготовки бюджетних запитів можуть запроваджувати організаційні, фінансові та інші обмеження, яких зобов'язані дотримуватися усі розпорядники бюджетних коштів у процесі підготовки бюджетних запитів.
Місцеві фінансові органи згідно з типовою формою бюджетних запитів на виділення асигнувань, визначеною Міністерством фінансів України, та з урахуванням особливостей складання проектів місцевих бюджетів розробляють і доводять до головних розпорядників бюджетних коштів місцевих бюджетів інструкції з підготовки бюджетних запитів. Інструкції до бюджету мають на меті управління процесом складання відповідного місцевого бюджету. При підготовці бюджетних запитів слід врахувати поточну соціально-економічну ситуацію в Україні, рівень перерозподілу ВВП через доходи зведеного бюджету.
Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам у терміни та порядку, встановлені цими органами. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують своєчасність, достовірність та зміст поданих місцевим фінансовим органам бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів. З метою збалансування бюджету головні розпорядники коштів повинні здійснити заходи щодо оп- тимізації мережі бюджетних установ, визначення кількості бюджетних програм, які доцільно реалізовувати у межах наявного фінансового ресурсу.
При розрахунку граничних обсягів видатків та надання кредитів слід враховувати розмір мінімальної заробітної плати працівникам бюджетних установ, прожитковий мінімум на одну особу, розмір мінімальної (ординарної) академічної стипендії, видатки на забезпечення хворих на цукровий та нецукровий діабет препаратами інсуліну і десмопресину, видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.
При формуванні бюджетних запитів головним розпорядникам коштів слід враховувати обмеження щодо капітальних видатків, у зв'язку із першочерговістю фінансування захищених статей бюджетних видатків.
До бюджетних запитів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості.
Місцеві фінансові органи на будь-якому етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів здійснюють аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад.
Якщо головний розпорядник у своєму бюджетному запиті подасть розподіл граничного обсягу загальних видатків, структура якого не забезпечує мінімально необхідний рівень функціонування цього головного розпорядника, фінансові органи мають право повернути такий бюджетний запит цьому головному розпоряднику для приведення його у відповідність з даною вимогою. У разі невиконання головним розпорядником зазначених вимог, фінансове управління має право самостійно внести необхідні корективи в бюджетний запит, повідомивши про це головного розпорядника.
До бюджетного запиту головні розпорядники коштів місцевих бюджетів подають пояснювальну записку з обґрунтуванням збільшення або зменшення (економії) планових показників по галузях бюджетної сфери у розрізі економічної класифікації видатків. У доповнення до визначених форм головні розпорядники бюджетних коштів подають пояснювальну записку, в яких обґрунтовується збільшення обсягу прогнозних показників у розрізі економічної структури видатків, а також економії бюджетних коштів.
Головний розпорядник несе відповідальність за своєчасність подання, достовірність, зміст та повноту інформації бюджетного запиту.
За несвоєчасне подання бюджетного запиту фінансові органи, керуючись ст. 124 Бюджетного кодексу України, може складати протокол про бюджетне правопорушення і застосовувати до головного розпорядника відповідні стягнення.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад (крім виконавчих органів рад, для бюджетів територіальних громад яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти), районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають відповідно районним чи міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів, визначених з урахуванням вимог частин 35 ст. 75 Бюджетного кодексу.
Етапи складання бюджетів територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань представлено у таблиці 15.1.
Таблиця 15.1. Етапи складання бюджетів територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань
Етап
Зміст етапу

1
2

1. Встановлення
·раничних обсягів загальних видатків
На основі прогнозних розрахунків бюджетних надходжень та отриманих від фінансових органів рекомендацій щодо обмежень під час формування бюджетних запитів до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (установ) доводяться граничні обсяги асигнувань, що їх повинні дотримуватись розпорядники при формуванні своїх бюджетних запитів.

2. Доведення інструкцій з формування бюджетних запитів
На підставі отриманих від фінансових органів інструкцій та з урахуванням пріоритетів бюджетної політики на місцевому рівні розробляються інструкції зі складання бюджетних запитів та доводяться до розпорядників бюджетних коштів (установ).

3. Підготовка бюджетних запитів
Розпорядники бюджетних коштів детально розробляють бюджетні запити з урахуванням потреб у коштах, необхідних для виконання функціональних обов'язків.

Зведення і аналіз бюджетних запитів
Виконавчі органи міських, сільських, селищних рад аналізують бюджетні запити, вивчають пояснення, проводять наради, зустрічі з обговорення показників і приймають рішення по їх включенню до проекту бюджету

5. Підготовка проекту зішення про місцевий Зюджет та документів, до до нього додаються
Підготовка проекту рішення про місцевий бюджет та відповідних документів, що до нього додаються, згідно з вимогами Бюджетного кодексу (стаття 76) та інших нормативно-правових актів.

3. Подання проекту місцевого бюджету на зозгляд
Проекти місцевих бюджетів, проекти рішення про місцеві бюджети та матеріали, що до них додаються, подаються на розгляд виконавчого органу відповідної ради та депутатських комісій. Для узгодженості процесу формування державного та місцевих бюджетів, визначення термінів отримання інформації, необхідної для обрахунку обсягів бюджетів та міжбюджетних трансфертів, своєчасного затвердження місцевих бюджетів. Бюджетним кодексом визначено чіткий бюджетний календар їх складання та затвердження (календар для Державного бюджету визначено статтями 32-44 Бюджетного кодексу, для місцевих бюджетів статтями 75-77).

Відповідно до Конституції України (ч.2, ст. 142) територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ з урахуванням ст. 92 і 93 Бюджетного кодексу.
У тижневий строк з дня схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України Міністерство фінансів України забезпечує доведення Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад розрахунків прогнозних обсягів між- бюджетних трансфертів, методики їх визначення, організаційно-методологічних вимог та інших показників щодо складання проектів місцевих бюджетів, а також пропозицій щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет (типової форми рішення).
У тижневий строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України у другому читанні Кабінет Міністрів України забезпечує доведення Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад визначених таким законом показників міжбюджетних відносин (включаючи обсяги міжбюджетних трансфертів для відповідних бюджетів) і текстових статей, а також організаційно-методологічних вимог щодо складання проектів місцевих бюджетів. У триденний строк з дня отримання таких документів Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації доводять виконавчим органам міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад, районним державним адміністраціям відповідні обсяги субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту.
Інформація, отримана відповідно до частин 5, 6, 8, 9 ст. 75 Бюджетного кодексу, є підставою для складання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних місцевих рад проектів місцевих бюджетів і підготовки проектів рішень про відповідні місцеві бюджети.
Детальніше про порядок, етапи, основні вимоги щодо складання бюджету за програмно-цільовим методом див. п. 9 ст. 20 та ст. 21 Кодексу.
§ 2. Розгляд та затвердження місцевих бюджетів
Проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради схвалюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної місцевої ради. Разом з ним подаються:
1) пояснювальна записка до проекту рішення, яка має містити:
інформацію про соціально-економічний стан відповідної адміністративно-територіальної одиниці і прогноз її розвитку на наступний бюджетний період, покладені в основу проекту місцевого бюджету;
оцінку доходів місцевого бюджету з урахуванням втрат доходів місцевого бюджету внаслідок наданих Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою податкових пільг;
пояснення до основних положень проекту рішення про місцевий бюджет, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків і кредитування за бюджетною класифікацією. Пояснення включають бюджетні показники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди в розрізі класифікації видатків та кредитування бюджету;
обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин та надання субвен- цій на виконання інвестиційних програм (проектів);
інформацію щодо погашення місцевого боргу, обсягів та умов місцевих запозичень;
прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди і включає в себе індикативні прогнозні показники, визначені ст. 21 Бюджетного кодексу, а саме:
основні макропоказники економічного і соціального розвитку України (із зазначенням показників номінального і реального обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих цін та цін виробників, офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець року, прибутку підприємств, фонду оплати праці, рівня безробіття, експорту та імпорту товарів і послуг, а також інших показників, які застосовуються при складанні проекту бюджету);
показники зведеного бюджету за основними видами доходів, фінансування, видатків і кредитування;
показники державного бюджету за основними видами доходів, фінансування, видатків і кредитування;
показники за бюджетними програмами, які забезпечують протягом декількох років виконання інвестиційних програм (проектів), у тому числі тих, що здійснюються із залученням кредитів (позик) від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій;
взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами;
проект показників зведеного бюджету району, міста з районним поділом, міста, що об'єднує бюджети села, селища, міста районного значення;
показники витрат місцевого бюджету, які необхідні на наступні бюджетні періоди для завершення інвестиційних програм (проектів), що враховані в бюджеті, за умови якщо реалізація таких програм (проектів) триває більше одного бюджетного періоду;
перелік інвестиційних програм (проектів) на плановий бюджетний період та наступні за плановим два бюджетні періоди;
інформація про хід виконання відповідного бюджету у поточному бюджетному періоді;
пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету (подаються комісії з питань бюджету Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради);
інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація чи виконавчий орган відповідної місцевої ради.
Пояснювальна записка до проекту бюджету являє собою аналітичний опис основних цілей та завдань, які ставить орган місцевого самоврядування на наступний бюджетний рік, а також вмішує коментар порядку формування дохідної частини бюджету і здійснення видатків та кредитування бюджету.
У пояснювальній записці до проекту рішення повинна подаватись не лише інформація про соціально-економічний стан відповідної адміністративно-територіальної одиниці, але й ретельно опрацьований (із зазначенням цілей соціально-економічного розвитку та засобів їх досягнення) прогноз її розвитку на наступні заплановані два бюджетні періоди. Оскільки ці показники та прогнозні розрахунки становитимуть основу проекту місцевого бюджету, вони повинні мати чітке економічне обґрунтування, висновки спеціалістів та незалежних експертів на предмет доцільності реалізації програм розвитку та можливих наслідків їх здійснення.
При підготовці пояснювальної записки до проекту рішення в частині обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин (для районних, міських з районним поділом, міських, що об'єднують бюджети села, селища, міста районного значення) фінансові органи подають пояснення до основних положень проекту рішення та детальні розрахунки обсягів трансфертів бюджетів сіл, селищ, міст районного значення. Враховуючи, що визначення обсягу видатків, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань, що створюються згідно із законом, і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, перелік яких визначено ст. 88 Бюджетного кодексу, здійснюються без застосування фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів (ч. 1ст. 98 та ч. 1ст. 100 кодексу), розрахунки обсягу міжбюджетних трансфертів обов'язково повинні містити роз'яснення щодо визначення обсягів цих видатків.
Враховуючи, що рішення щодо необхідності створення резервного фону місцевого бюджету приймає відповідна рада (частина 5 ст. 24 Бюджетного кодексу), пояснювальна записка має містити обґрунтування необхідності його створення. У разі прийняття рішення про створення резервного фонду на наступний бюджетний період у рішенні про місцевий бюджет у складі загального фонду відповідного бюджету визначається обсяг резервного фонду, який не може перевищувати 1 відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету (частина 3 ст. 24 кодексу).
Частиною 2 ст. 76 Бюджетного кодексу визначені обов'язкові положення та показники, що затверджуються рішенням про місцевий бюджет, до яких належать:
загальна сума доходів, видатків та кредитування місцевого бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди);
граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді і місцевого боргу на кінець наступного бюджетного періоду; граничний обсяг надання місцевих гарантій, а також повноваження щодо надання таких гарантій з урахуванням положень статті 17 Бюджетного кодексу;
доходи місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);
фінансування місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);
бюджетні призначення головним розпорядникам коштів місцевого бюджету за бюджетною класифікацією з обов'язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку (у додатках до рішення);
бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до рішення);
розмір оборотного залишку коштів місцевого бюджету;
додаткові положення, що регламентують процес виконання місцевого бюджету.
Розрахунки до проекту місцевого бюджету мають вміщувати детальну оцінку й
обґрунтування можливості отримання доходів бюджету з урахуванням втрат доходів місцевого бюджету внаслідок наданих Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою податкових пільг, а також доцільності здійснення тих чи інших видатків та кредитування. Щодо обґрунтування доцільності здійснення видатків та кредитування, то вони повинні включати бюджетні показники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди в розрізі класифікації видатків та кредитування бюджету.
Соціально-економічний стан відповідної адміністративно-територіальної одиниці і прогноз її розвитку на наступний бюджетний період визначається з урахуванням показників моніторингу розвитку регіонів.
Перелік захищених статей місцевого бюджету визначається відповідно до переліку визначеного законом про Державний бюджет України. Захищеними статтями видатків бюджету визнаються статті видатків, обсяг яких не може змінюватися при проведенні скорочення затверджених бюджетних призначень. До них належать видатки загального фонду (ст. 55 Бюджетного кодексу) на: оплату праці працівників бюджетних установ, нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, обслуговування державного боргу, поточні трансферти населенню, поточні трансферти місцевим бюджетам, підготовку кадрів вищими навчальними закладами І-ІУ рівнів акредитації, забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування; фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки.
Відповідно до Конституції України (ст. 143) територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання. Обласні та районні ради затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції.
Затвердження місцевих бюджетів належить до компетенції місцевих представницьких органів.
Повноваження виконавчих та представницьких органів влади в галузі бюджету представлені у таблиці 15.2.
Таблиця 15.2. Повноваження виконавчого та представницького органів влади в галузі бюджету
Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад
Повноваження обласних та районних державних адміністрацій

складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету;
щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету;
підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів;

· встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад;
здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету;
я залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;
об'єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад;
здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах в організаціях незалежно від форм власності;
підготовка і внесення на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей, цільових програм з інших питань, а в місцях компактного проживання національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку, проектів рішень, інших матеріалів з питань, передбачених цією статтею;
забезпечення виконання рішень ради;
підготовка і подання до відповідних органів виконавчої влади фінансових показників і пропозицій до проекту Державного бюджету України;

· об'єднання на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, і населення, а також бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури, шляхів місцевого значення та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;

Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад
Виключна компетенція обласних та районних рад

затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього;
затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;
встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом;
прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;
прийняття рішень щодо отримання позик 3 інших місцевих бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;
прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах;
прийняття рішень про наділення органів самоорганізації населення окремими власними повноваженнями органів місцевого самоврядування, а також про передачу коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення;
затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно- територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.
затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання;
затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання;
розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення;
вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад;
прийняття рішень щодо делегування місцевим державним адміністраціям окремих повноважень районних, обласних рад;
прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.

Відповідно до частин 9-10 ст. 75 Бюджетного кодексу Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні місцеві ради при затвердженні місцевих бюджетів мають врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення (необхідні для формування місцевих бюджетів), затверджені Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.
У тижневий строк з дня прийняття проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад доводять визначені законом показники міжбюджетних трансфертів, а також організаційно-методологічні вимоги щодо складання проектів місцевих бюджетів. У триденний строк з дня отримання таких документів Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації доводять виконавчим органам міським (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад, районним державним адміністраціям обсяги субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту. Ця інформація є підставою для складання проектів місцевих бюджетів та підготовки проектів рішень про відповідні місцеві бюджети.
Бюджетний кодекс України встановлює чіткі терміни, в які затверджуються місцеві бюджети. Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні і районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджети, інші бюджети місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, на наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради не пізніше ніж у двотижневий строк з дня офіційного опублікування закону про Державний бюджет України (див. табл. 12.3.).
Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (у разі їх створення), селищні та сільські бюджети (крім бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти) на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної у місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж у двотижневий строк з дня затвердження районного чи міського (міста Києва та Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджету. Міські (міст районного значення), районні у містах (у разі їх створення), селищні, сільські ради при затвердженні відповідних місцевих бюджетів мають врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення (необхідні для формування таких місцевих бюджетів), затверджені при прийнятті рішення про районний чи міський (міста Києва та Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджет.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, селищні, сільські ради при затвердженні відповідних бюджетів враховують у першочерговому порядку потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати; на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються
Таблиця 15.3. Типовий календар складання та затвердження бюджетів територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань
Термін
Процедура
Стаття Бюджетного кодексу

Липень-серпень
Місцеві фінансові органи розробляють і доводять до головних розпорядників бюджетних коштів та виконавчих органів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад (крім виконавчих органів рад, для бюджетів територіальних громад яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти), районних державних адміністрацій в містах Києві та Севастополі інструкції з підготовки бюджетних запитів.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад (крім виконавчих органів рад, для бюджетів територіальних громад яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти), районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають відповідно районним чи міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів.
ст. 75, ч. 3 ст. 75, ч. 5 ст. 75, ч. 6

До 1 жовтня
Територіальні громади сіл, селищ і міст приймають рішення та укладають угоди про об'єднання коштів відповідних бюджетів для виконання власних повноважень.
ст. 75, ч. 7 ст. 92, ч. 4 ст. 93, ч. 5

До 22 вересня
Міністерство фінансів України забезпечує доведення Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад розрахунків прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методики їх визначення, організаційно-методологічних вимог та інших показників щодо складання проектів місцевих бюджетів, а також пропозицій щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет (типової форми рішення).
ст. 37, ч. 2 ст. 75, ч. 8

Не пізніше ніж через 7 днів з дня прийняття проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні (листопад)
Кабінет Міністрів України забезпечує доведення Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад визначених таким законом показників міжбюджетних відносин (включаючи обсяги міжбюджетних трансфертів для відповідних бюджетів) і текстових статей, а також організаційно-методологічних вимог щодо складання проектів місцевих бюджетів. У триденний строк з дня отримання таких документів Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації доводять виконавчим органам міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад, районним державним адміністраціям відповідні обсяги субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту.
ст. 42, ч. 1 ст. 43, ч. 4 ст. 75, ч. 9

Жовтень-листопад
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад складають проекти місцевих бюджетів і готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети, на підставі інформації, отриманої відповідно до частин п'ятої, шостої, восьмої і дев'ятої статті 75 Бюджетного кодексу України.
ст. 75, ч. 10

Не пізніше ніж у двотижневий строк 3 дня офіційного
опублікування закону про Державний бюджет України (грудень)
Рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради затверджуються відповідно бюджет Автономної Республіки Крим, обласні і районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджети, інші бюджети місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти.
ст. 77, ч. 2

Не пізніше ніж у двотижневий строк з дня затвердження районного чи міського (міста Києва та
Севастополя, міста республіканського Автономної Республіка Крим та обласного значення) бюджету
Рішеннями міської, районної у місті, селищної або сільської ради затверджуються відповідно міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (у разі їх створення), селищні та сільські бюджети (крім бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти).
ст. 77, ч. 3


бюджетними установами. Ліміти споживання енергоносіїв у натуральних показниках для кожної бюджетної установи встановлюються виходячи з обсягів відповідних бюджетних асигнувань.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради при затвердженні відповідних місцевих бюджетів враховують у повному обсязі цільові кошти, передбачені у складі видатків при визначенні міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами. Обсяги таких коштів зменшенню не підлягають.
Найголовнішою вимогою, яка ставиться до місцевих бюджетів при затвердженні, є їх збалансованість за надходженнями і видатками.
§ 3. Виконання місцевих бюджетів
Система виконання місцевих бюджетів передбачає використання прийомів та методів оперативного управління і контролю за формуванням дохідної частини бюджету, її цільовим використанням згідно з доходами та видатками затвердженого бюджету.
Виконання відповідних місцевих бюджетів забезпечують Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад або сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом). Загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координацію діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету здійснюють місцеві фінансові органи.
Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства в межах функцій, визначених ст. 43 Бюджетного кодексу. Функціонування казначейської системи обумовлено необхідністю ефективного функціонування управлінської структури органів виконавчої влади (Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних місцевих рад або сільських голів, якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом), місцевих фінансових органів та необхідності забезпечення безперервного фінансування усіх учасників бюджетних відносин на підставі чітко визначених обсягів їх фінансових потреб та оптимізацїї бюджетних потоків що обумовлює ефективність процесу виконання місцевих бюджетів.
Відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1232 казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:
розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;
контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійснення платежів за цими зобов'язаннями;
ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
Відповідно до Наказу Державного казначейства України від 04.11.2002р. №205 "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів" казначейська форма обслуговування місцевого бюджету передбачає здійснення органами
Державного казначейства України операцій з коштами загального та спеціального місцевих бюджетів, забезпечує касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролює бюджетні повноваження при зарахуванні надходжень, проводить реєстрацію повноважень та платежів, веде бухгалтерський облік, складає звітність про виконання місцевого бюджету.
У процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів органи Державного казначейства України:
здійснюють обслуговування місцевих бюджетів за доходами, видатками, кредитуванням та фінансуванням дефіциту бюджету;
установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в органах Державного казначейства України;
здійснюють розподіл платежів між рівнями місцевих бюджетів, розподіл інших платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно з вимогами Бюджетного кодексу України, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та рішенням місцевої ради про бюджет у розмірах, визначених законодавством, та перераховують розподілені кошти за належністю;
формують розрахункові документи і проводять повернення помилково та/або надмірно зарахованих до місцевих бюджетів платежів на підставі відповідних документів органів, за якими згідно із законодавством закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету, погоджених з відповідними місцевими фінансовими органами;
здійснюють розрахунки за міжбюджетними трансфертами;
щоденно перераховують залишки надходжень на рахунки загального та спеціального фондів місцевих бюджетів;
здійснюють операції на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства України;
надають фінансовим органам виписки з рахунків для обліку руху коштів відповідних місцевих бюджетів;
установлюють порядок відображення у бухгалтерському обліку операцій щодо виконання місцевих бюджетів, ведуть бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання місцевих бюджетів;
здійснюють попередній та поточний контроль за цільовим спрямуванням бюджетних коштів.
Місцеві бюджети виконуються за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпису місцевого бюджету керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис місцевого бюджету на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.
Бюджетний розпис це документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, повернення кредитів до бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації. Відповідно до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 04.11.2002р. №205 (зі змінами і доповненнями) після затвердження місцевих бюджетів фінансові органи та/або міські (міст районного значення), сільські, селищні ради або їх виконавчі органи складають річний розпис доходів місцевих бюджетів та помісячний розпис доходів загального фонду місцевих бюджетів, розпис фінансування місцевих бюджетів та помісячний розпис фінансування загального фонду місцевих бюджетів, розпис асигнувань місцевих бюджетів та помісячний розпис асигнувань загального фонду місцевих бюджетів і на паперових та електронних носіях направляють органам Державного казначейства України у визначені чинним законодавством терміни. Органи Державного казначейства України реєструють їх на відповідних рахунках, відкритих за групами рахунків позабалансового обліку, про що в оригіналі розпису ставиться відбиток штампа за встановленою формою.
Місцеві фінансові органи, за участю органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету на підставі отриманої від органів Державного казначейства звітності про виконання бюджетів можуть формувати управлінську звітність для прийняття рішень та здійснення фінансових прогнозів під час планування бюджету. Сюди можуть входити показники не тільки в грошовому, а й у кількісному вимірі. Аналогом такої звітності є звіт про виконання плану по штатах і контингентах.
Дохідна частина бюджету будь-якого рівня виконується на основі поступлень податкових і неподаткових платежів, що сплачуються юридичними і фізичними особами, надходжень з інших джерел.
Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за доходами запроваджено в Україні з 1 січня 2002 року і здійснюється територіальними органами державного казначейства в межах повноважень, які визначені у ст. 45 і 78 (ч.4-5) Бюджетного кодексу та є гарантією своєчасного і повного надходження до місцевого бюджету. Відповідно, надходження від податків, зборів та обов'язкових платежів визначаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування їх на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння до бюджету (зокрема, податкових, митних та інших державних органів яким відповідно до закону надано повноваження здійснювати контроль за правильністю (в повному обсязі) та своєчасністю внесення податків зборів, обов'язкових платежів та інших доходів до місцевих бюджетів).
Виконання місцевих бюджетів за доходами побудовано на тих самих принципах, що й виконання дохідної частини Державного бюджету України, яке регламентовано наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 р. №131 (редакції наказу Державного казначейства України від 3 березня 2008р. №80) зі змінами та доповненнями в розрізі окремих статей.
Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за доходами здійснюється відповідно до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 04.11.2002р. №205 (зі змінами і доповненнями). Цей документ регламентує організаційні взаємовідносини у процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів, зокрема між органами казначейства, фінансовими органами, платниками податків, що належать місцевим бюджетам в умовах функціонування внутрішньої платіжної системи казначейства.
Порядок зарахування та перерахування податків, зборів, інших обов'язкових платежів до місцевих бюджетів, механізм повернення платникам помилково або надмірно зарахованих до бюджетів платежів, принципи розподілу доходів аналогічній схемі, яка використовується при обслуговування державного бюджету за доходами, та передбачає виконання органами казначейства наступних функцій (див. додаток 8):
визначають порядок відкриття та відкривають в управліннях державного казначейства рахунки для зарахування кожного виду податків, зборів, інших обов'язкових платежів до місцевих бюджетів;
повідомляють реквізити рахунків для зарахування бюджетних надходжень територіальні Державні податкові інспекції;
проводять зарахування до місцевих бюджетів податків, зборів, інших обов'язкових платежів;
здійснюють розподіл зарахованих до бюджету платежів між ланками бюджетної системи відповідно до нормативів відрахувань, визначеними ст. 65 Бюджетного кодексу, законом про Державний бюджет України, рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік;
забезпечують повне і своєчасне зарахування до місцевих бюджетів міжбюджетних трансфертів, передбачених законом про Державний бюджет України, рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік;
готують розрахункові документи і проводять повернення надмірно або помилково сплачених до місцевих бюджетів платежів на підставі висновків Державних податкових інспекцій, рішень судових органів, інших органів, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою податків, зборів, інших обов'язкових платежів;
акумулюють доходи місцевих бюджетів, які надійшли протягом дня, та перераховують ці кошти на рахунки, що призначені для здійснення видатків з відповідних місцевих бюджетів;
щоденно подають виписки з рахунків для зарахування надходжень до місцевих бюджетів та іншу інформацію про виконання місцевих бюджетів за доходами та перерахуванням міжбюджетних трансфертів Державним податковим інспекціям, місцевим фінансовим органам та органам місцевого самоврядування.
Органи, що контролюють надходження до бюджету (державні податкові органи, митні органи тощо), здійснюють контроль за правильністю справляння і стягнення обов'язкових платежів та інших доходів, забезпечують своєчасне та в повному обсязі їх надходження до місцевих бюджетів відповідно до чинного законодавства.
Для внесення змін до планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду обов'язково складаються відповідні довідки, які затверджуються і виконуються у тому ж порядку, що й плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду здійснюються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України за №228 від 28.02.2002 р. "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" зі змінами та доповненнями. Зміни до планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів вносяться в порядку, встановленому для їх затвердження, за формою, що відповідає плану використання бюджетних коштів і помісячному плану використання бюджетних коштів. При цьому плани використання коштів і помісячні плани використання бюджетних коштів не перезатверджуються.
Зміни до спеціального фонду кошторису за іншими надходженнями (крім власних надходжень бюджетних установ) вносяться у порядку, за яким після внесення відповідних змін до бюджетного розпису складаються довідки про внесення змін до кошторису. Планові показники за спеціальним фондом кошторису розпорядників у формах звітності повинні відповідати даним обліку, який ведеться органами Державного казначейства. Головні розпорядники під час подання зведеної фінансової звітності забезпечують відповідність планових показників за спеціальним фондом кошторисів з урахуванням внесених до них змін даним звітності Державного казначейства про виконання спеціального фонду державного бюджету.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. №211 "Про внесення змін до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" зі змінами та доповненнями, під час складання та подання зведеної фінансової звітності враховують також дані довідок про внесення змін до кошторису, які є підставою для відображення планових показників за власними надходженнями у зведених звітах про виконання кошторисів. При цьому зазначені дані повинні відповідати даним обліку Державного казначейства.
Виконання місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням Бюджетного Кодексу здійснюється за процедурами, передбаченими ст. 46-51 Бюджетного Кодексу.
Відповідно до ст. 46 Бюджетного Кодексу стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є:
Встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету.
Затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів.
Взяття бюджетних зобов'язань.
Отримання товарів, робіт і послуг.
Здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань.
Використання товарів, робіт і послуг.
Повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).
Основу нормативно-правової бази, згідно з якою здійснюється казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками складають Бюджетний кодекс та Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 04.11.2002 р. №205.
Відповідно до положень Бюджетного кодексу повноваження органів державного казначейства у частині обслуговування місцевих бюджетів за видатками зосереджується на посиленні контролю за рухом коштів місцевих бюджетів, своєчасному попередженні їх нецільового використання та впровадженні нових засад управління бюджетними зобов'язаннями.
Основним завданням органів казначейства в процесі обслуговування місцевих бюджетів є сприяння виконанню бюджетної політики місцевого самоврядування та здійсненню ефективного управління коштами місцевих бюджетів. Це завдання має бути реалізоване через створення оптимальної системи оперативного управління місцевими фінансами. Власне функція процесу управління грошовими потоками повинна забезпечувати оптимізацію здійснення видатків у межах асигнувань, передбачених місцевими бюджетами.
Разом з тим здійснення фінансових операцій за видатками місцевих бюджетів органами державного казначейства має такі особливості:
усі кошти місцевих бюджетів накопичуються на рахунках, що відкриваються у територіальних органах державного казначейства на ім'я відповідних органів місцевого самоврядування;
виділення коштів головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів здійснюється на підставі розпоряджень відповідних органів місцевого самоврядування;
перерахування асигнувань розпорядникам коштів нижчого рівня проводиться відповідно до розподілів головних розпорядників коштів місцевих бюджетів;
оплата видатків органами казначейства здійснюється після одержання від розпорядників коштів розрахункових документів відповідно до взятих зобов'язань;
органи казначейства здійснюють контроль за відповідністю касових видатків розпорядників коштів напрямам та обсягу встановлених бюджетних призначень, виділеним асигнуванням та прийнятим зобов'язанням;
платіж здійснюється на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги бюджетним установам.
Порядок здійснення видатків при казначейському обслуговуванні бюджетів відображено в додатку 9.
Таким чином, роль органів державного казначейства полягає не у виконанні окремих видаткових повноважень, а у комплексному обслуговуванні всіх учасників бюджетного процесу з відображенням усіх операцій в обліку та фінансовій звітності.
В процесі виконання бюджету можуть вноситися зміни до рішення про місцевий бюджет. За умови необхідності внесення змін до рішення про місцевий бюджет Верховною Радою Автономної Республіки Крим або відповідною місцевою радою (радою, яка прийняла таке рішення), місцевий фінансовий орган повинен подати офіційний висновок про перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду, про обсяг залишку коштів загального та спеціального фондів (крім власних надходжень бюджетних установ) відповідного бюджету. Факт перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету вважається таким, коли доходи місцевого бюджету, враховані у розписі місцевого бюджету (без урахування між бюджетних трансфертів), за підсумками першого півріччя та наступних звітних періодів поточного бюджетного року перевиконані не менше, ніж на 5%, що підтверджується офіційними висновками місцевого фінансового органу. Недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційного висновку місцевого фінансового органу за підсумками квартального звіту в разі недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету, які враховані у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15%. Цей факт є підставою, але не обов'язковою вимогою для внесення змін до місцевого бюджету щодо раніше прийнятого рішення відповідної місцевої ради.
За умови наявності відповідного обґрунтування, рішення про внесення змін до рішень про місцевий бюджет можуть прийматися також з урахуванням ст. 52 Бюджетного кодексу (наприклад, відхилення оцінки основних прогнозних макропоказ- ників економічного та соціального розвитку та надходжень бюджету від затвердженого прогнозу рішенні місцевої ради) та в разі необхідності перерозподілу бюджетних призначень між головними розпорядниками бюджетних коштів
Державне казначейство України веде облік усіх операцій по виконанню місцевих бюджетів (частина 9 ст. 78 Бюджетного кодексу). Ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів та порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду здійснюється на підставі спеціальних актів з урахуванням положень ст. 56 та 57 Кодексу.
Відповідно, взаємовідносини Державного казначейства України з розпорядниками, одержувачами коштів бюджетів та іншими клієнтами органів Державного казначейства щодо ведення бухгалтерського обліку та закриття рахунків регламентуються наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 року №119 «Про затвердження інструктивної бази», Порядком казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 04.11.2002 №205. Порядком відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства, затвердженим наказом Державного казначейства України від 2 грудня 2002р. №221 (у редакції наказу Державного казначейства України від 8 травня 2008р. №152). Рахунки відкриваються відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів в системі Державного казначейства, затверджених наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 №119, а також Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000р. №122 та ін.
Після набрання чинності законом про Державний бюджет України забороняється органам державної та місцевої влади, їх посадовим особам приймати рішення, які призводять до виникнення додаткових витрат місцевих бюджетів, без визначення джерел коштів, виділених для забезпечення цих витрат.
Ст. 79 Бюджетного кодексу регламентує порядок здійснення бюджетних витрат у випадках несвоєчасного прийняття рішення відповідної місцевої ради про місцевий бюджет.
Раді міністрів Автономної Республіки Крим, державним адміністраціям чи виконавчим органам місцевих рад надано право здійснювати витрати місцевого бюджету, але тільки на цілі, які визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період та одночасно передбачені у проекті рішення про місцевий бюджет на наступний бюджетний період. Однак, щомісячні бюджетні асигнування сумарно не повинні перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень встановлених рішенням про місцевий бюджет на попередній бюджетний період крім витрат на обслуговування та погашення місцевого боргу, витрат спеціального фонду, які мають бюджетне призначення і проводяться виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету, а також забезпечення соціальних стандартів і соціальних гарантій (у розмірах та умовах, що діяли у грудні попереднього року) та перерахування дотацій вирівнювання з державного.
До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період забороняється також здійснювати капітальні видатки та надавати кредити з бюджету, за винятком випадків, пов'язаних із виділенням коштів із резервного фонду відповідного бюджету, а також здійснювати місцеві запозичення та надавати місцеві гарантії.
§ 4. Облік та звітність про виконання місцевих бюджетів
Ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів здійснюється з урахуванням таких вимог:
бухгалтерський облік має відображати всі операції щодо виконання бюджету;
розпорядники бюджетних коштів ведуть бухгалтерський облік відповідно до правил, встановлених Державним казначейством України;
усі надходження бюджету та витрати бюджету обліковуються у валових показниках незалежно від того, передбачається чи не передбачається у бюджетних призначеннях взаємозарахування цих показників;
усі надходження до бюджету та витрати бюджету мають відображатися на рахунках в хронологічному порядку відповідно до встановленої законодавством процедури. Всі бухгалтерські записи повинні підтверджуватися документально.
Державне казначейство України не пізніше 31 грудня або на останній день іншого бюджетного періоду (стаття 57) закриває рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету. Порядок закриття рахунків поточного бюджетного періоду та відкриття рахунків наступного бюджетного періоду визначається Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України.
За виняткових обставин Міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який повинен настати не пізніше як через п'ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду.
На кінець бюджетного періоду залишки коштів на рахунках спеціально фонду місцевого бюджету зберігаються для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення.
У разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період залишки коштів спеціального фонду перераховуються до загального фонду бюджету.
Звітність про виконання місцевих бюджетів визначається відповідно до вимог, встановлених щодо звітності про виконання Державного бюджету України у статтях 58-61 Бюджетного Кодексу.
Метою складання звітності про виконання місцевих бюджетів є надання повної, достовірної і неупередженої інформації про стан виконання бюджетів користувачам для прийняття економічних рішень.
Звітність про виконання місцевих бюджетів складається щомісяця, щоквартально й наприкінці бюджетного року.
Державне казначейство України складає та подає відповідним місцевим фінансовим органам звітність про виконання місцевих бюджетів за встановленими формами.
Форми звітності про виконання Державного бюджету України встановлюються Державним казначейством України за погодженням з Рахунковою палатою та Міністерством фінансів України і вони є єдиними. Відповідно до Правил складання звітності про виконання місцевих бюджетів звітність про виконання місцевих бюджетів є оперативною, місячною, квартальною та річною. Місячні звіти та зведені звіти про виконання місцевих бюджетів складають відповідні органи Державного казначейства України і за підписом керівника органу Державного казначейства України та головного бухгалтера подають відповідно Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним фінансовим органам міських (міст районного значення), сільських, селищних та їх виконавчим органам не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним, а звіт про бюджетну заборгованість не пізніше 15 числа другого місяця, наступного за звітним.
Місячна звітність про виконання місцевих бюджетів містить зведені показники звітів про виконання відповідних бюджетів, зокрема інформацію про виконання захищених статей місцевих бюджетів, про використання коштів з резервних фондів бюджетів, звіт про бюджетну заборгованість.
Основними формами місячної звітності про виконання місцевих бюджетів є:
сальдовий баланс рахунків;
звіт про виконання місцевих бюджетів;
звіт про бюджетну заборгованість.
Основними формами квартальної звітності про виконання місцевих бюджетів є:
звіт про фінансовий стан (баланс) місцевих бюджетів;
сальдовий баланс рахунків;
звіт про рух грошових коштів;
звіт про виконання місцевих бюджетів;
інформацію про надходження коштів спеціального фонду місцевих бюджетів;
звіт про бюджетну заборгованість;
пояснювальна записка до квартального звіту.
Річний звіт про виконання місцевих бюджетів складається і подається до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної ради чи міським, селищним, сільським головою (у разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені) у двомісячний строк після завершення відповідного бюджетного періоду та включає такі форми:
звіт про фінансовий стан (баланс) місцевих бюджетів;
сальдовий баланс рахунків;
звіт про результат виконання місцевих бюджетів;
звіт про виконання місцевих бюджетів;
звіт про рух грошових коштів;
інформацію про надходження коштів спеціального фонду місцевих бюджетів;
інформацію про виконання захищених статей видатків місцевих бюджетів;
звіт про бюджетну заборгованість;
звіт про використання коштів із резервного фонду;
довідку про рух необоротних активів, матеріалів і продуктів харчування бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів;
звіт про рух необоротних активів бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів;
звіт про недостачі й крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей у бюджетних установах, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів;
довідку про зміни до показників загального фонду місцевих бюджетів у процесі їх уточнення протягом року;
інформацію про надходження коштів до бюджету розвитку місцевих бюджетів;
пояснювальну записку до річного звіту.
Відповідно до Наказу Державного казначейства України від 04.11.2002р. №205 "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів" Державне казначейство України складає та подає відповідним місцевим фінансовим органам звітність про виконання місцевих бюджетів за встановленими формами та в порядку, встановленому Державним казначейством України, за погодженням з Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою. Терміни подачі органами Державного казначейства звітів фінансовим органам установлюються інструкціями про складання місячних, квартальних та річних звітів про виконання місцевих бюджетів, які затверджуються наказами Державного казначейства України.
Основним принципом складання форм фінансової звітності є використання економічних показників безпосередньо із баз даних Державного казначейства України. Згідно з цим принципом Державне казначейство України встановлює конкретні форми звітності на підставі значень економічних показників, які містяться у базах даних.
Місячний, квартальний і річний звіти та зведені звіти про виконання місцевих бюджетів складають відповідні органи Державного казначейства України і за підписом керівника органу Державного казначейства України та головного бухгалтера подають відповідним фінансовим органам та/або міським (міст районного значення), сільським, селищним радам або їх виконавчим органам із дотриманням встановлених вимог щодо періодичності, структури та термінів подання такої звітності.
Органи Державного казначейства України подають звіти про виконання місцевих бюджетів Державному казначейству України. Державне казначейство України подає зведений звіт про виконання місцевих бюджетів Міністерству фінансів України за формами, погодженими з Міністерством фінансів
Зведені показники звітності про виконання бюджетів одночасно подаються територіальними органами Державного казначейства України відповідно Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних місцевих рад.
Звіт про виконання місцевого бюджету розглядається відповідними представницькими органами за їх регламентами та затверджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою, які у процесі розгляду можуть прийняти й інше рішення з цього приводу.
Місячний звіт про фактичні надходження податків і зборів та інших доходів бюджету, місячний звіт про податкову заборгованість, інформацію про втрати доходів бюджету внаслідок податкових пільг, а також про суми реструктуризованої та списаної податкової заборгованості, суми відстрочених та розстрочених платежів подаються органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, місцевим фінансовим органам.
Квартальний та річний звіти про виконання місцевого бюджету подаються до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної місцевої ради чи сільським головою (якщо відповідний виконавчий орган не створено згідно із законом) у двомісячний строк після завершення відповідного бюджетного періоду. Перевірка річного звіту здійснюється Рахунковою палатою Верховної Ради Автономної Республіки Крим (щодо використання органами виконавчої влади коштів бюджету Автономної Республіки Крим), комісією з питань бюджету Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради, після чого Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні місцеві ради затверджують річний звіт про виконання бюджету або приймають інше рішення з цього приводу.
Процес становлення ринкової економіки потребує постійної, надійної та достовірної інформації, яка характеризує стан виконання місцевих бюджетів.
Звітність про виконання місцевих бюджетів складається за даними бухгалтерського обліку. Для уніфікації бухгалтерського обліку виконання бюджетів враховуються такі вимоги:
зміст звітності;
критерії внесення до звітності різних її елементів;
правила щодо оцінки її елементів;
обсяги інформації, яка надається у звітності.
Звітність повинна містити повну інформацію про фактичні результати операцій щодо виконання, яка може впливати на рішення, що приймаються на її основі. Форми звітності про виконання місцевих бюджетів мають:
на даних бухгалтерського обліку, підтверджених окремими даними звітів бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів;
бути оптимальними за кількістю і складом показників; розкривати кількісні та якісні сторони явищ, що вивчаються;
бути зручними для заповнення, розробки і створення програм електронної розробки.
Звітність про виконання місцевих бюджетів повинна містити інформацію, яка є суттєвою і вчасною для користувачів, а також відповідає принципам безперервності, обачливості, превалювання суті над формою тощо. Інформація, наведена у звітах і примітках до них, повинна бути зрозумілою, достовірною й порівнянною, адже вона має сприяти прийняттю правильних економічних рішень шляхом оцінки минулих, поточних і майбутніх подій, підтвердження чи коригування оцінок, зроблених у минулому. Крім того, повинна бути забезпечена можливість зіставлення звітів за різні періоди.
Інформація про виконання місцевих бюджетів має важливе значення для виконання регулюючих і контрольних функцій. Вчасні й достовірні дані про виконання місцевих бюджетів дають змогу відстежувати виконання місцевих бюджетів, здійснювати заходи контролю за фінансовими операціями та управління бюджетними коштами. Цю інформацію, яка характеризує економіку держави, використовують органи законодавчої та виконавчої влади.
§ 5. Зарубіжний досвід регулювання місцевих бюджетів
Сучасні проблемні питання становлення інституту самостійних місцевих бюджетів в Україні доцільно розв'язувати переймаючи зарубіжний досвід у формуванні й регулюванні доходів місцевих бюджетів. Зокрема, лише власні доходи місцевих бюджетів становлять, наприклад, у Швеції та Швейцарії понад 70, в Іспанії 50, у Норвегії 56 відсотків.
Нижче наведено деякі характерні аспекти зарубіжного досвіду регулювання системи самостійних місцевих бюджетів.
За своєю сутністю види місцевих бюджетів у федеративних країнах визначаються на основі законодавства кожного суб'єкта федерації. В унітарних державах їхня система встановлюється на основі єдиного загальнодержавного законодавства. Зазначимо, що як у федеративних, так і в унітарних зарубіжних країнах немає єдиної бюджетної системи та єдиної бюджетної класифікації. У цих країнах не формується єдиний зведений загальнодержавний бюджет.
Водночас, кожен рівень влади має власний, самостійний і відокремлений від інших бюджет. Цей бюджет він формує й виконує самостійно, відповідно до покладених на нього функцій. Характерно, що бюджети адміністративних одиниць нижчого рівня зарубіжних країн не входять до бюджетів адміністративних одиниць вищого рівня. Закономірним для всіх розвинутих зарубіжних країн є поділ місцевих бюджетів на два самостійних функціональних види місцевих бюджетів. Це місцеві поточні, або адміністративні бюджети та місцеві бюджети, або інвестиційні бюджети. Кожен із цих бюджетів має власні видатки й власні доходи.
Прийнято, що видатки місцевого поточного бюджету спрямовуються на:
- поточні потреби;
забезпечення утримання соціально-культурної сфери;
адміністративні витрати;
соціальний захист;
виконання делегованих повноважень;
сплату видатків із боргу місцевої влади.
Доходи місцевого поточного бюджету формуються за рахунок:
місцевих податків і зборів;
платежів;
загальних субсидій, що надаються державною владою;
інших доходів.
Водночас, видатки бюджету розвитку, або бюджету інвестицій, спрямовуються на:
розвиток соціальної інфраструктури;
капітальні вкладення;
придбання устаткування і обладнання;
інші інвестиційні програми;
сплату основної частини боргу місцевих органів влади.
Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок:
банківських кредитів;
муніципальних (комунальних) позик;
інвестиційних субсидій, що надаються державною владою;
інших джерел.
Характерним є й те, що законодавство більшості зарубіжних країн забороняє використання доходів бюджетів розвитку на видатки поточних бюджетів.
У законодавстві багатьох зарубіжних країн є також поняття «додатковий бюджет" і «приєднані бюджети".
У Франції, наприклад, «додатковий бюджет" за своєю природою є уточнюючий основний бюджет. Прийняття додаткового бюджету дає можливість не вносити змін до основного бюджету. Додатковий бюджет забезпечує також зв'язок між основними бюджетами попереднього й поточного фінансового років. Він містить в поточному бюджетному році залишки та дефіцити бюджету попереднього фінансового року.
Приєднані бюджети відображають фінансові операції окремих місцевих громадських служб, що мають фінансову самостійність, надають платні послуги, але не користуються правом юридичної особи. Це, наприклад, такі служби, як водопостачання, благоустрій тощо. Складання приєднаного бюджету дозволяє спрямовувати доходи відповідної служби на її фінансування.
Для зарубіжних країн характерна здебільшого три або чотирирівнева система бюджетів. Наприклад, у Швеції функціонує трирівнева система бюджетів. Це бюджет центрального уряду, бюджети губерній (ленів) і бюджети комун. Трирівневу систему бюджетів сформовано в Норвегії, Фінляндії та інших країнах. Чотирирівнева система бюджетів, наприклад, функціонує у Франції. Це бюджет центрального уряду, бюджети регіонів, бюджети департаментів і бюджети комун. Чотири рівні у системі бюджетів ФРН: бюджет федерації, бюджет землі, бюджет округу й бюджет общини. У США чотири основних рівні системи бюджетів: центральний, штатний, графський та муніципальний, а також додаткові, пов'язані із функціонуванням цільових адміністративних утворень, наприклад, шкільних чи інших округів. У країнах Східної Європи, наприклад, у Польщі, три бюджетних рівні.
У міжнародній термінології місцеві податки і збори визначаються як «локальні" податки, які є основною статтею доходів місцевих бюджетів у більшості західних держав.
Так, на початку XX століття завдяки місцевим податкам формувався 61 відсоток комунальних доходів у Швеції, 51 у Данії, 46 у Швейцарії, 43 у Норвегії, 36 у Франції, 34 у Фінляндії, 31 в Іспанії. Досить великим цей показник є в США. Водночас, у Греції він становить лише 2%, у Словенії, Румунії, Нідерландах 5, в Угорщині 4, у Болгарії 1, у Латвії 6% (рис. 15.1).
·
·–
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
Рис. 15.1. Питома вага місцевих податків у формуванні комунальних доходів держав початку XXI століття
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]

Унаслідок багатовікової еволюції на Заході склалася розгалужена система місцевих податків і зборів, характерною особливістю яких є:
чисельність: у Бельгії запроваджено 100 місцевих податків і зборів, в Італії 70, у Франції понад 50. Водночас в окремих країнах застосовується лише кілька місцевих податків, а у Великобританії, наприклад, лише один (до 1990 р. це був податок із нерухомого майна. Урядом Маргарет Тетчер його замінено на подушний податок, який також вважається майновим);
масовість: податки сплачує фактично доросле населення, незалежно від соціального статусу та рівня доходів. Наприклад, у США в бюджеті сім'ї із чотирьох осіб із річним доходом 50 тис. дол. платежі за всіма місцевими податками становлять у середньому 4,4 тис. дол. щорічно 8,9% її доходів. загалом цей показник в окремих штатах мінімальний і дорівнює 3,5%, а в інших сягає 14% доходів сімей зазначеної категорії;
регресивність: частка місцевих податків і зборів зменшується стосовно сукупного розміру доходів, якщо доходи зростають. Водночас частина країн до головних місцевих податків застосовують прогресивні ставки оподаткування (Фінляндія, Норвегія, Іспанія, Швеція, Швейцарія) під час оподаткування особистого майна громадян;
застосування «права податкової ініціативи". В унітарних країнах місцеві органи влади, як правило, такого права не мають. Усі види місцевих податків запроваджуються законами, які ухвалює парламент країни.
Місцеві органи влади уповноважені регулювати податки через встановлення ставок у межах законодавчо визначених їхніх граничних рівнів. До компетенції місцевих органів влади належить також право ухвалювати рішення про запровадження місцевих податків, визначених законодавством.
У деяких країнах застосовується інша модель регулюючого контролю центрального уряду за місцевими податками. Місцеві органи влади самостійно встановлюють місцеві податки і збори, а центральна влада обмежує їхні максимальні ставки. З 1983 р. така практика діє в Норвегії та Бельгії. У федеративних державах основне коло питань місцевого оподаткування перебуває в компетенції суб'єктів федерації. Види місцевих податків встановлюються органами влади штатів у США, кантонів у Швейцарії, владними структурами провінції Квебек у Канаді. Ставки місцевих податків у цих країнах визначають муніципалітети. В більшості федеративних країн законодавство федерації деякою мірою регламентує застосування місцевих податків і зборів.
Місцеві податки за формою встановлення їх та за способом зарахування до місцевих бюджетів також поділяються на 3 групи:
перша група: прямі й непрямі місцеві податки, які майже в усіх країнах запроваджуються місцевими органами влади й повністю надходять до їхніх бюджетів. Прямими податками в цій групі є промисловий податок, податки на нерухоме майно фізичних осіб, на землю, автомобілі, професію тощо. Непрямими податками в цій групі є індивідуальні й універсальні місцеві акцизи на споживання предметів широкого вжитку та інших ресурсів. Це акцизи на бензин, алкогольні напої та інші товари. В Японії акцизи на споживання газу та електроенергії. У Великобританії місцевих непрямих податків немає;
друга група: податки, що встановлюються місцевими органами влади як надбавки до загальнодержавних податків або як відрахування від них (місцеві надбавки до земельного та сільськогосподарського податків в Італії, відрахування від прибуткового податку фізичних осіб, податок на прибуток корпорацій у США, надбавка до податку на додану вартість у Франції та ін.);
третя група місцевих податків найбільша. Серед них: податки на заняття торгівлею, на собак, на розваги, на видовища, на володіння транспортними засобами, на торгівлю спиртними напоями, на надання ліцензій на спадщину, на подарунки, на осіб, котрі володіють двома квартирами, на мисливство та рибальство, на відкриття питних закладів, готелів, на прибирання вулиць і ліквідацію побутових відходів, на кар'єри, на рекламу та інші (подібних податків центральна влада, як правило, не стягує).
Наголосимо, що основну роль у країнах із розвиненою ринковою економікою відіграють майнові місцеві податки, насамперед на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб і на землю. У США за рахунок податків на майно формується близько 45% усіх доходів місцевих бюджетів, у Франції 40%.
У федеративних державах суб'єкти федерацій мають власні служби, які збирають місцеві податки. Муніципальні податкові служби є й в органах місцевого самоврядування в багатьох федеративних та унітарних державах.
Як правило, контроль за стягуванням загальнодержавних податків, які надходять до центрального бюджету, здійснюють державні податкові служби.
Наявна своя специфіка у формуванні місцевих фінансових органів та місцевого фінансового планування в зарубіжних країнах.
Зокрема, до фінансових органів місцевої влади зарубіжних країн належать департаменти фінансів, що самостійно створюються владою; їхні функції та обов'язки встановлюються законодавством, рішеннями представницьких органів місцевої влади або статутами громад. Наприклад, на департамент фінансів округи Монтгомері Мериленд (США) покладено:
зберігання всіх коштів округи, цінних паперів та страхових полісів;
стягування податків, спеціальних зборів, муніципальних платежів та інших надходжень;
погашання заборгованості;
інвестування окружних коштів та сплачування видатків цим коштом;
укладання річного фінансового звіту, у якому докладно інформується про одержані та сплачені округом гроші;
виконує всі інші функції, передбачені законодавством.
Регулювання в контексті фінансового планування є важливою функцією місцевих органів влади зарубіжних країн. Воно зводиться до розробки двох основних документів: довгострокового фінансового плану та щорічного бюджету.
Розробка цих двох документів місцевими органами влади в багатьох країнах є вимогою, встановленою в законодавчому порядку. У Нідерландах, наприклад, крім щорічного бюджету, органи місцевого самоврядування зобов'язані розробляти фінансовий план на чотири роки. Місцеві органи влади зарубіжних країн здійснюють довгострокове планування відповідно до основних напрямків їхньої діяльності. Так, шестирічні програми комунальних послуг, капіталовкладень і фінансової політики розробляють місцеві органи США. Конкретні норми з довгострокового прогнозування інвестиційних програм місцевих органів влади передбачає законодавство Франції. У Німеччині в основу бюджетного господарства федерації та земель покладено п'ятирічне фінансове планування.
Довгостроковий фінансовий план має характер прогнозу, у якому передбачаються можливі джерела й обсяги надходжень фінансових ресурсів, а також довгострокові цільові програми, за якими здійснюються видатки. Такі фінансові плани мають назву змінних п'ятирічних планів.
На відміну від фінансового плану, бюджет на рік є нормативним актом обов'язкового характеру. Показники бюджету тісно пов'язані з фінансовим планом. Щороку пі сля ухвалення нового бюджету здійснюється уточнення показників фінансового плану. Таким чином, відбувається поєднання поточного й перспективного фінансового планування.
Зазначимо, що фінансовий рік місцевих органів влади й фінансовий рік центрального органу не збігаються за часом. Це дає можливість місцевим органам влади в процесі бюджетного планування мати повну інформацію про розміри фінансової допомоги центрального уряду. Так, наприклад, у США фінансовий рік центрального уряду охоплює період з 1 жовтня до 30 серпня, а кожен місцевий орган влади самостійно встановлює межі власного фінансового року. У Франції бюджет центрального уряду має бути обов'язково схвалений до 31 грудня поточного року, а бюджет комуни до березня бюджетного року;
Співвідношення джерел доходів місцевих бюджетів розвинених країн як федеративних, так і унітарних значно відрізняється, що залежить від ступеня самостійності місцевих органів влади. Найвища частка податкових надходжень федеративних держав у Німеччині (60%) і Канаді (59%), а серед унітарних у Швеції (74%), Данії (53%), Франції (45%), Норвегії (44%).
37,2%
19,0%
Частка трансфертів у доходах місцевих бюджетів розвинених країн (рис. 15.2) та більшості країн із перехідною економікою нижча, ніж в Україні. Виняток становить лише Угорщина (46,2%). У Литві така частка становить 0,3%, Румунії 10,8%, Словаччині 19,0%, Словенії 20,9%, Латвії 28,1%, Болгарії 33,0%, Чехії 35,0%, Естонії 37,2% Польщі 40,2%.
46,2%
40,2%
35,0%
33,0%
28,1%
20,9%
10,8%
0,3% а итв
Л
а н и
г
в о
5
а щ
д ол
а
а н
и щ
ор
г Уг
ія ні
о
в о
5
ія атв Ла
ія ар
га ол Б
ія
* о
ія ні
§ М

Рис. 15.2. Частка трансфертів у доходах місцевих бюджетів низки держав, 2006 р.
В останні роки в доходах місцевих бюджетів зростають доходи від операцій із капіталом, зокрема, у Великобританії, Словаччині, Угорщині частка доходів від операцій із капіталом у доходах бюджетів становить понад 10,0%
У більшості країн місцеві бюджети становлять від 20 до 26% консолідованого бюджету держави. Мінімальні обсяги місцевих бюджетів у Чехії та Естонії, максимальні в Угорщині та Польщі.
У міжнародній практиці регулююча система трансфертів, яка застосовується для вирівнювання доходів задля підтримки регіонів влади в європейських країнах, досить висока, і не має тенденції до зменшення. Питома вага трансфертів у доходах місцевих бюджетів більша в унітарних державах (сягає 70%), ніж у федеративних, де частка трансфертів у доходах бюджетів коливається в межах 14-29%.
Зокрема, стаття 9 Європейської Хартії про місцеве самоврядування вимагає, щоб принаймні частина доходів місцевих бюджетів формувалася за рахунок місцевих податків, ставки яких мають визначатись органами місцевого самоврядування.
Це вважається суттєвою гарантією незалежності органів місцевого самоврядування, оскільки самостійне розв'язання місцевими органами влади покладених на них завдань місцевого значення й, відповідно, фінансування необхідних для цього видатків є центральним критерієм оцінки самостійності органів місцевого самоврядування.
Більшість європейських країн практикує встановлення власних податків субцен- тральних урядів: для місцевого рівня закріпленими є податки на нерухомість, прибутковий податок з громадян та прибутковий податок з підприємств; податки з продажу досить рідко є закріпленими.
Узгодження інтересів центру та регіонів у різних країнах відбувається неоднаково. В унітарних державах рішення в сфері громадського життя та відповідальність за їх реалізацію ухвалюються на центральному рівні чи його представниками на місцях. У федеративних державах конституційно гарантовані права надають не тільки центральному урядові, а й місцевим органам влади.
Регулююча забезпеченість податковими доходами досягається, крім «вертикального вирівнювання", ще й «горизонтальним фінансовим вирівнюванням" за рахунок відрахувань від прибуткового податку, податку на прибуток та податку з обороту земель-донорів землям-акцепторам, а потім і комунам. Крім того, комунальне «фінансове вирівнювання" здійснюється земельним законодавством на підставі переказів комунам частини власних земельних податків із метою створення в усіх комунах рівних умов життя, гарантованих конституцією країни.
Потреби комун фінансуються з різних джерел. Якщо завдання, зазначені федеральним та регіональним бюджетами, мають важливе значення не лише для окремої комуни, а й для країни загалом, то вони фінансуються з вищих бюджетів. Фінансування поточних потреб, які задовольняють інтереси жителів комуни, відбувається за рахунок комунальних податків, зборів та платежів.
Отже, майже всі країни в процесі організації фінансової діяльності органів місцевого самоврядування виходять із принципу необхідності забезпечення місцевих органів достатніми фінансовими ресурсами для виконання ними своїх повноважень і самостійного вирішення питань місцевого значення. Практично всі органи місцевого самоврядування користуються фінансовою допомогою центральних органів влади, що використовується не лише для виконання державних повноважень, які передаються, а й для розв'язання місцевих завдань.
Досвід Франції, Великобританії та деяких інших країн свідчить про те, що в більшості держав унітарного типу останніми десятиліттями інтенсивно відбувається процес децентралізації та розширення самостійності регіональних урядів, зокрема й у бюджетних питаннях.
Світова практика вказує на застосування різного роду моделей розподілу повноважень між центральними й субнаціональними рівнями влади та відповідно, їх фінансування. У кожній країні ці питання вирішуються з урахуванням історичних особливостей, традицій формування дохідних джерел місцевим самоврядуванням, політики фінансового вирівнювання місцевих бюджетів. Проте існують деякі види державних послуг, які майже в усіх країнах закріплені переважно на субнаціональ- ному рівні, передусім це житлово-комунальне господарство, благоустрій територій населених пунктів, місцевий громадський транспорт тощо. У більшості промислово розвинутих країнах (за винятком США й Великобританії) освіта фінансується центральними урядами, а в країнах, що розвиваються, такі витрати, а також витрати на охорону здоров'я, як правило, здійснюються з регіональних та місцевих бюджетів.
Зокрема, у Франції муніципалітети надають окремі види соціальних послуг, утримують шляхи та вулиці, здійснюють забезпечення кадрами. У Нідерландах місцева влада опікується охороною здоров'я, освітою, житловим будівництвом, модернізацією міст, культурою, охороною правопорядку, громадськими роботами. В Іспанії муніципалітети здійснюють санітарний контроль, освітлення вулиць, утримують парки й сади в містах, кладовища, місцевий транспорт, надають допомогу бідним, фінансують міську автоінспекцію, проведення виставок і змагань. Крім того, деякі повноваження іспанські муніципалітети забезпечують спільно з органами влади автономних областей (планування міст, житлове будівництво, спорт, освіта й культура, цивільна оборона, туризм, музеї, пам'ятники, дороги). В Італії місцеві органи влади утримують санітарну, медичну, комунальну служби, місцеву поліцію, міський транспорт, школи, надають державну медичну допомогу, фінансують житлове будівництво, громадські роботи, ринки та ярмарки, спорт, розважальні та культурні об'єкти. У Швеції муніципалітети здійснюють соціальне забезпечення, організовують догляд за літніми людьми, фінансують дошкільні заклади, обов'язкову освіту, рятувальні служби, громадську охорону здоров'я і довкілля, розваги, мистецтво, спорт, житлове будівництво, каналізацію, електро-, газо- і водопостачання.
1
Останнім часом спостерігається соціальна спрямованість у витрачанні коштів місцевих бюджетів зарубіжних країн. Найбільшими групами видатків місцевих бюджетів більшості зарубіжних країн є ті, що пов'язані із задоволенням першочергових життєвих потреб громадян, а саме: утримання закладів освіти, охорони здоров'я, соціальний захист та соціальне забезпечення, проведення дозвілля, спорт, культура і мистецтво, житлово-комунальне господарство. Причому в країнах із соціально орієнтованою економікою частка видатків соціального спрямування досягає максимального значення (Данія 86%, Швеція 76%), у федеративних державах і країнах, де місцеве самоврядування обмежене, перебуває на середньому рівні (Німеччина 51%, Великобританія 60%), а в найбільш централізованій країні Франції й автономній державі Іспанії з нерівномірно розвинутим самоврядуванням, частка видатків, які мають соціальне спрямування, є найнижчою (Франція 34%, Іспанія 13%) (рис. 15.3). Що стосується інших видатків, то можна зазначити, що переважання однієї чи іншої групи зумовлюється національними особливостями країн, розмежуванням повноважень між рівнями влади, яке склалося протягом тривалого історичного періоду.
% 100 90 80 70 60 50 40 30 20 10 0 ія
н а
ія в
о
в
З
ія н
рита Ј
з
и
я
т
ія в н
а Ј
ія
н а
в
о

Рис. 15.3. Порівняльна частка видатків соціального спрямування у європейських державах, 2006 р.
Регулююча функція органів місцевого самоврядування зарубіжних країн у вирішенні найважливіших проблем суспільного життя закономірно пов'язана з обсягами ресурсів, які в результаті перерозподілу валового внутрішнього продукту акумулюються в місцевих бюджетах. Як свідчить практика, середній показник видатків місцевого самоврядування країн ЄС становить 24% ВВП, зокрема, у Данії 54 ВВП, Швеції 44,3% ВВП, Ірландії 40,1% ВВП, Латвії 25,8% ВВП, Польщі 22,2% ВВП (рис. 15.4). При цьому найвищі показники доходів та видатків місцевих бюджетів країн ЄС характерні для всіх Скандинавських країн, а також для окремих європейських країн, для яких характерний високий рівень розвитку інституту місцевого самоврядування, що передбачає забезпечення локальних урядів достатніми фінансовими ресурсами, необхідними для надання ними широкого кола високоякісних місцевих послуг.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
0,0% 10,0% 20,0% 30,0% 40,0% 50,0% 60,0%
Рис. 15.4. Видатки місцевого самоврядування країн ЄС у співвідношенні до ВВП, 2006 р.

Зміцнення акцентів у пропорціях розподілу ресурсів бюджетної системи на користь місцевих бюджетів свідчить про наявність широких можливостей в органів місцевої влади ефективно вирішувати ті завдання, які на них покладаються.
Доходи місцевих бюджетів у країнах Європейського Союзу переважно формуються за рахунок непрямих податків (з обороту, продажу, імпорту) та прямих податків (із прибутку корпорацій, з доходів фізичних осіб, з нерухомості). При цьому основу доходів місцевих бюджетів 60-70% у країнах ЄС становлять податок на доходи з фізичних осіб та податок на нерухомість. Значний обсяг доходів місцевих бюджетів становлять місцеві податки, до яких у більшості країн віднесено майнові, місцеві прибуткові, промислові, податки на професію, а також численну групу невеликих за фіскальним значенням податків, які відображають політику місцевих органів влади (екологічні, на полювання, на собак).
Частка неподаткових надходжень у сукупних доходах окремих країн достатньо велика, проте їх склад та структура іноді часто відрізняються. Так, у США, Великій Британії, Швеції важливе місце серед неподаткових надходжень займають доходи від підприємницької діяльності та власності; у Німеччині, Бельгії та Італії значного поширення набули місцеві позики. Неухильно зростають надходження до місцевих бюджетів від надання платних послуг у США (за водопостачання, каналізацію, прибирання сміття), у Норвегії (за водопостачання, каналізацію, утримання дітей у дитячих садках), Італії (шкільний збір, за використання державних земельних ділянок, місцеві ліцензійні збори), Швеції (за енерго- і водопостачання, використання доходів). Збільшення обсягу платних послуг частково зумовлено протистоянням політиці підвищення податків (табл. 15.4).
Достатньо великою групою доходів місцевих бюджетів ринкових країн є бюджетні трансферти (гранти). їх частка в доходах місцевих бюджетів країн ЄС коливається
Таблиця 15.4. Окремі блоки місцевих податків у зарубіжних державах за об'єктом оподаткування
Блоки
Характеристика

Місцеві податки на доходи
Становлять від 80 до 100% податкових надходжень до місцевих бюджетів Скандинавських держав, а також у Естонії, Латвії, Литві, Люксембурзі.

Місцеві податки з продажу
За рахунок податків з проданих товарів і послуг забезпечується від 20 до 76% податкових надходжень місцевих бюджетів Греції, Іспанії, Нідерландів, Угорщини.

Податки на нерухомість
Цей блок податків відіграє більш важливішу роль у федеративних державах, ніж в унітарних (Австралія, Великобританія, Канада, Нова Зеландія та інші).

Інші місцеві податки
Відображають політику місцевої влади у сфері охорони довкілля, зайнятості населення (тобто це податки, які справляються у вигляді плати за послуги, що надає місцева влада).


в межах від 20% у Швеції до близько 60% у Нідерландах, Ірландії та Великій Британії. Проте, якщо розглядати види фінансової допомоги, яка виділяється центральним урядом, то перевагу дедалі більше надають незв'язаним субсидіям над цільовими суб- венціями, що, як показує досвід, не обмежує самостійності органів місцевого самоврядування, і сприяє розвитку їхньої ініціативи, активізує діяльність щодо задоволення потреб населення територіальних громад.
Зазначимо, що конкретні моделі фінансового вирівнювання в різних країнах ґрунтуються на рівні децентралізації бюджетно-податкової системи, обсягу повноважень місцевих органів, виборі між економічною ефективністю та соціальною справедливістю, розмірами міжрегіональної асиметрії, унітарним чи федеративним устроєм держави. Однак спільним принципом моделі міжбюджетних відносин є те, що державні органи несуть відповідальність за вирішення питань місцевого розвитку, однак не застосовують прямі методи контролю за діяльністю місцевих органів. Умовою надання фінансової підтримки регіонам є ефективне використання ресурсів. Фінансова підтримка місцевостей здійснюється за допомогою нецільових переданих коштів, які орган влади місцевого рівня може використати на власний розсуд, і цільових фінансових ресурсів, призначення яких обумовлене законодавчим актом. Бюджетні дотації (нецільовий трансферт) найбільше застосовують у Німеччині та Швеції.
Національні особливості розвитку кожної країни зумовлюють різноманітність взаємовідносин між центральними та місцевими органами влади в застосуванні тих чи інших форм фінансової допомоги місцевій владі, у сфері розподілу дохідних джерел між державним і місцевими бюджетами. Зокрема, у світовій практиці використовують такі способи розмежування доходів:
розподіл податків та інших доходів між бюджетами різних рівнів;
розподіл надходжень від податків шляхом закріплення за кожним рівнем бюджетної системи конкретних часток податку в межах єдиної ставки оподаткування;
встановлення територіальних надбавок до загальнодержавних податків на користь місцевого самоврядування;
встановлення територіальних надбавок до місцевих податків на користь загальнодержавних органів влади.
Застосування того чи іншого способу розмежування доходів залежить від засад побудови бюджетної системи, які, у свою чергу, визначаються бюджетним устроєм країни. В умовах бюджетного унітаризму, як правило, використовується другий і третій із зазначених вище способів розмежування доходів всередині бюджетної системи. Органи місцевого самоврядування мають власні доходи, збалансування місцевих бюджетів досягається за допомогою передачі частини зібраних на їх території загальнодержавних податків, або надання місцевій владі права встановлювати надбавки до податків (у межах, визначених центральним урядом).
Бюджетний федералізм, як правило, передбачає перший із зазначених вище способів розмежування доходів, тобто чіткий розподіл податків та інших доходів між центральним бюджетом, бюджетами членів федерації і місцевими бюджетами. Крім того, для бюджетного федералізму характерна самостійність суб'єктів федерації у встановленні власних податків фіскальний федералізм. При цьому надходження доходів можуть також розподілятися між окремими рівнями бюджетної системи відповідно до рівня управління. Слід зазначити, що за умови розвитку й зміцнення місцевого самоврядування, які спостерігаються останнім часом у світі, навіть в унітарних країнах великого поширення набувають принципи бюджетного федералізму.
До прикладу, в Італії її бюджетна система відзначається жорсткою централізацією: частка центрального бюджету в ній становить 66,4%, а власні доходи місцевих бюджетів (передусім комун) не перевищують 20,7%, з яких 10,7% припадає на місцеві податки. Для посилення регулюючої функції місцевих бюджетів було відновлено податкову автономію місцевих органів влади, пригнічену попередніми податковими реформами. Так, з метою виходу зі складного становища й підвищення економічної самостійності місцевих бюджетів в Італії було ухвалено низку законів у руслі політики «фіскального федералізму". Зокрема, трансферти місцевим бюджетам були заморожені, а місцевим органам влади було запропоновано ввести місцеві податки, або вдосконалити старі. В економічний план розвитку країни було внесено положення про подальший розподіл функцій між центральними, обласними й місцевими органами влади для забезпечення населення якісними послугами.
У демократично розвинутих країнах власні доходи місцевих бюджетів є в прямому розумінні власними, тобто такими, що не входять до складу доходів бюджетів вищого рівня і, таким чином, не регулюються зверху.
Наприклад, в Ісландії, США (у т.ч. штати), Люксембурзі, Австрії, Швеції бюджети місцевих органів самоврядування наділені високою фінансовою автономією (99,2%-72,8%), тобто вони практично не залежать (від бюджету центральних органів влади. У таких країнах як Німеччина, Японія, Франція, Фінляндія, Бельгія, Данія цей показник становить 68-56%.
Основу їх фінансової автономії становлять місцеві податки і місцеві надбавки до загальнодержавних податків, тому застосування терміну «податкова автономія» щодо місцевих бюджетів вищезгаданих країн є цілком виправдано. Якщо ж брати для прикладу такі країни як Люксембург, Канаду, Іспанію, Австралію й Великобританію, то в цих країнах «податкову автономію» забезпечують непрямі податки: загальний місцевий податок на споживання, різного роду акцизи, податки за користування суспільними благами (місцями громадського відпочинку, спортивними об'єктами тощо). Частка непрямих податків у поточних доходах місцевих бюджетів вищезгаданих країн коливається в межах 40%55%. У країнах ЄС основними є такі види місцевих податків та зборів:
збори за надання послуг місцевими органами влади (зокрема, за водопостачання, користування громадським транспортом);
доходи від місцевої комунальної власності (від оренди чи продажу комунального майна);
податки та внески до соціальних фондів.
місцевий корпоративний податок (у різних країнах нараховується на фонд заробітної плати, або прибуток, або вартість виробленої продукції, граничні ставки регулюються на центральному рівні). Цей податок забезпечує від 20% у Португалії та Іспанії до 90% у Люксембурзі надходжень до місцевих бюджетів;
місцевий податок з доходів (як надбавка до податку з доходів фізичних осіб граничні розміри регулюються на центральному рівні) - від 40% у Бельгії до 100% у Швеції;
податок на нерухомість і податок на здійснення операцій з нерухомістю;
податок на спадщину і податок із власників транспортних засобів.
В Європі здійснено чіткий розподіл обов'язків між місцевими органами влади й центральним урядом, для місцевих органів влади створені належні умови для можливості мобілізувати необхідні фінансові ресурси для виконання своїх функцій.
Проте, під час проведення децентралізації слід пам'ятати й те, що вона передбачає скорочення надходжень до місцевого бюджету міжбюджетних трансфертів. Зокрема, з досвіду окремих країн ЄС, які здійснили децентралізації: до проведення реформ частка трансфертів у місцевих бюджетах Угорщини стоновила 66%, Польщі 60%, Чехії й ФРН по 45%, Норвегії 33%; у результаті реформ частка трансфертів скоротилася й становила в Угорщині 21%, Польщі 16%, Чехії 11%, ФРН і Норвегії по 8% (рис. 15.5).
У Болгарії однією з невід'ємних умов поглиблення фінансової незалежності місцевих властей від суб'єктів загальнодержавної влади є забезпечення дієвого громадського контролю за діяльністю муніципалітетів, прозорості локального урядування. Це досягається шляхом інформування населення про свою діяльність і стан місцевих фінансів через випуск інформаційних бюлетенів, і мережу Інтернет.
У Польщі в умовах бюджетної децентралізації місцевій владі надано право відмовлятися від виконання делегованих державною владою повноважень у разі недостатнього їх фінансування.
У Франції децентралізація встановлює чіткий баланс рівноваги між центральною владою в особі Президента й представниками місцевих органів влади (префект), які забезпечують здійснення державної політики в сфері соціально-економічного розвитку відповідної території. У податковій системі країни існують такі місцеві податки: на забудовані ділянки, на житло, земельний податок на незабудовані ділянки, професійний податок; до факультативних належать податки на розваги, утримання місцевих доріг, вулиць, домашню прислугу.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
0% 10% 20% 30% 40% 50% 60% 70%

· після децетралізації & до децетралізації
Рис. 15.5. Порівняльна частка бюджетних трансфертів країн ЄС до і після децентралізації, 2006 р.

У США органи муніципального управління наділені правами щодо вирішення місцевих питань без втручання штатів, а також вони можуть розробляти, вносити й приймати поправки до Хартії місцевого самоврядування. Міста США мають свої податкові надходження (65% доходів місцевих бюджетів). Органи влади які збирають приблизно 2/3 усіх надходжень (близько 50% становить податок на майно, податок на готельне обслуговування, на комунальні послуги). Доходами місцевої влади також є й поточні платежі за визначені товари чи послуги, які надаються місцевою владою (за каналізацію, збір сміття, водопостачання). До компетенції місцевих органів влади належить і видача ліцензій на продаж продуктів, спиртних напоїв, тютюнових виробів, використання автомобілів, мотоциклів тощо.
До основних місцевих податків у Німеччині належать: промисловий поземельний, прибутковий, на майно, спадщину і дарування, з обороту. Саме їм відводиться роль у регулюванні ділової активності відповідної території, їх обсяг становить 45% усіх доходів місцевих бюджетів. У містах Японії місцева влада має право видавати укази про оподаткування згідно з вимогами Закону «Про місцеві податки"; вводити податки, які не передбачені цим законом за умови їх схвалення міністром внутрішніх справ. Для податкової системи характерним є наявність понад 20 видів місцевих податків (33% доходів місцевих бюджетів), у т. ч. 12 на рівні префектур (податок на мешканців 32,4% всього обсягу податків, на прибуток підприємств 41,9%, на придбання нерухомості 4%, придбання автомобілів 8,3%, префектурний тютюновий акциз 2,3%); 10 на рівні муніципалітетів (податок на мешканців 50,6% загального обсягу податкових надходжень, на майно 37%, муніципальний тютюновий акциз 3,6%).
Незважаючи на відчутні відмінності у розвитку окремих держав, кожна з них, маючи свою національну економіку та фінансову систему та виходячи із пріоритетів соціально-економічного розвитку конкретних адміністративно-територіальних одиниць, формує й власні підходи щодо бюджетного регулювання місцевих бюджетів.
Регулюючий вплив органів місцевого самоврядування європейських країн на вирішення найважливіших проблем суспільного життя закономірно відображається на обсягах ресурсів, які в результаті перерозподілу ВВП акумулюються у місцевих бюджетах. Найвищі показники питомої ваги доходів і видатків місцевих бюджетів у зведених бюджетах характерні для таких європейських країн як Данія, Швеція, Німеччина, яким властивий високий рівень розвитку місцевого самоврядування і забезпечення місцевих урядів достатніми фінансовими ресурсами. Зміщення акцентів у пропорціях розподілу ресурсів бюджетної системи на користь місцевих бюджетів свідчить про значний рівень фіскальної децентралізації та наявність широких можливостей в органів місцевої влади ефективно вирішувати покладені на них завдання.
Зміни, які відбулися протягом останніх десятиліть у відносинах між центральною та місцевою владою в напрямку бюджетної децентралізації, знайшли своє відображення у формуванні дохідної бази місцевих бюджетів європейських країн. Так, світовий досвід ілюструє загальну закономірність, згідно з якою формування дохідної бази місцевого самоврядування загалом визначається рівнем децентралізації влади в країні. Податкові надходження у країнах з високим рівнем децентралізації та автономії місцевої влади відіграють дедалі більшу роль у плані бюджетоутворення. Зокрема, у більшості країн ЄС податкові надходження становлять понад третину в сукупних доходах бюджетів громад.
Варто зазначити, що структура й склад податкових доходів місцевих бюджетів зарубіжних країн мають досить значні відмінності, зумовлені особливостями національних систем оподаткування, але у більшості унітарних країн прийнято законодавство, згідно з яким місцеві бюджети формуються як за рахунок місцевих податків, так і за рахунок відрахувань від загальнодержавних податків.
Формування місцевих бюджетів за рахунок частини загальнодержавних податків може відбуватися в різних формах, які зумовлюють різний вплив місцевих органів влади на податкові доходи. Місцева влада може встановлювати додаткові ставки з деяких загальнодержавних податків або ж мати право на окремий відсоток доходів від податків, зібраних на відповідній території чи на законодавчо встановлену частку загальнонаціональних податкових надходжень.
Водночас, формуючи місцеві бюджети за рахунок частини загальнодержавних податків місцеві органи влади не можуть самостійно визначати базу оподаткування та встановлювати податкові ставки. Це визначають центральні органи влади, причому рівень самостійності місцевих органів влади залежить від того, наскільки вони можуть впливати на формування податкового законодавства. Наприклад, в Іспанії та Італії центральні органи влади погоджують з владою регіонів чи муніципалітетів умови міжбюджетного розподілу податків. Такий розподіл забезпечує деякий баланс між самостійністю місцевих органів влади у бюджетній сфері та стабільністю національної бюджетної системи.
Що стосується місцевих податків і зборів, то тут важливим аспектом є автономія місцевих органів влади у визначенні власної податкової бази. Так, в багатьох країнах (Італія, Словаччина, Франція) органи місцевого самоврядування мають право на власний розсуд визначати види та ставки податків, які надходять до місцевих бюджетів.
Такі загальні засади щодо регулювання бюджетоутворення забезпечують високий рівень самостійності місцевих органів влади, однак, з іншого боку,, вони можуть мати негативні наслідки для розвитку регіонів, зумовлені, зокрема, неможливістю формування раціональної системи вирівнювання умов життя у регіонах.
Для усунення недоліків широкої податкової автономії місцевих органів влади в європейських країнах (Данія, Норвегія, Швеція) запроваджують єдині правила щодо визначення бази оподаткування для всіх регіонів та встановлення обмежень рівня податкової ставки, регулюючи тим загальні принципи надходжень до місцевих бюджетів.
Питання для самоконтролю
Види, принципи та інструменти взаємодії Державного (центрального) та місцевих бюджетів у зарубіжних країнах.
Можливість застосування світового досвіду організації місцевих бюджетів в Україні, з урахуванням її історичних, економічних та демографічних особливостей.
Форми та методи фінансового забезпечення місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
Формування місцевих бюджетів в країнах СНД.
Зарубіжний досвід казначейського виконання місцевих бюджетів.
Особливості формування бюджетних запитів.
Застосування програмно-цільового методу у формуванні місцевих бюджетів.
Порядок повернення коштів помилково або надміру зарахованих до бюджету органами Державного казначейства.
Організація ведення бухгалтерського обліку виконання місцевого бюджету.
Порядок закриття рахунків місцевих бюджетів після закінчення бюджетного періоду.
Контроль за виконанням місцевих бюджетів.
Відповідальність за бюджетні правопорушення на рівні місцевих бюджетів.
Тестові завдання
1. Особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад доводить:
Міністерство фінансів України;
Б) Кабінет Міністрів України;
Верховна Рада України;
Г) Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.
Інструкції з підготовки бюджетних запитів розробляють і доводять до головних розпорядників бюджетних коштів:
місцеві органи влади;
Б) органи Державного казначейства;
місцеві фінансові органи;
Г) Міністерство фінансів України.
Розробку бюджетних запитів організовують:
розпорядники бюджетних коштів;
Б) головні розпорядники бюджетних коштів;
місцеві фінансові органи;
Г) Міністерство фінансів України.
Рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету приймає:
А) головний розпорядник бюджетних коштів;
Б) керівник місцевого фінансового органу;
Б) Голова обласної державної адміністрації;
Г) Міністр фінансів України;
Д) Прем'єр Міністр України.
У який строк Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад розрахунки прогнозних показників щодо складання проектів місцевих бюджетів?
у місячний строк з дня схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України;
Б) у двотижневий строк з дня схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України;
у тижневий строк з дня схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України;
Г) правильної відповіді немає.
Показники міжбюджетних відносин (у т.ч. обсяги міжбюджетних трансфертів) Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад доводить:
Кабінет Міністрів України;
Б) Міністерство фінансів України;
Верховна Рада України;
Г) правильної відповіді немає.
Підставою для складання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних місцевих рад проектів місцевих бюджетів і підготовки проектів рішень про відповідні місцеві бюджети є:
бюджетний запит, поданий головним розпорядником бюджетних коштів;
Б) пропозиції виконавчих органів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, районних державних адміністрацій в містах Києві а Севастополі щодо показників проектів відповідних бюджетів;
розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методика їх визначення, інші показники щодо складання проектів місцевих бюджетів;
Г) усі відповіді правильні;
Д) правильної відповіді немає.
Проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради схвалюється:
Радою міністрів Автономної Республіки Крим;
Б) місцевою державною адміністрацією;
виконавчим органом відповідної місцевої ради;
Г) усі відповіді правильні.
До проекту рішення про місцевий бюджет Верховній Раді Автономної Республіки Крим, відповідній місцевій раді подаються:
пояснювальна записка; інформація про хід виконання відповідного бюджету у поточному бюджетному періоді; пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету; бюджетні запити;
Б) пояснювальна записка; звіт про виконання відповідного бюджету за попередній бюджетний період; інформація про хід виконання відповідного бюджету у поточному бюджетному періоді; прогноз місцевого бюджету на наступний бюджетний період;
звіт про виконання відповідного бюджету за попередній бюджетний період; інформація про хід виконання відповідного бюджету у поточному бюджетному періоді; прогноз місцевого бюджету на наступний бюджетний період; перелік інвестиційних програм на плановий бюджетний період;
Г) пояснювальна записка; прогноз місцевого бюджету на наступні два бюджетні періоди; перелік інвестиційних програм на плановий бюджетний період та наступні за плановим два бюджетні періоди; інформація про хід виконання відповідного бюджету у поточному бюджетному періоді; пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету.
10 Пояснювальна записка до проекту рішення про місцевий бюджет має містити інформацію про:
А) соціально-економічний стан відповідної адміністративно-територіальної одиниці; втрати доходів місцевих бюджетів внаслідок наданих пільг; обґрунтування особливостей міжбюджетних відносин; інформацію щодо погашення місцевого боргу, обсягів та умов запозичень;
Б) соціально-економічний стан відповідної адміністративно-територіальної одиниці; обсяг доходів і видатків місцевого бюджету; обсяг дефіциту (профіциту) місцевого бюджету; джерела фінансування дефіциту;
В) соціально-економічний стан відповідної адміністративно-територіальної одиниці; обсяг доходів, видатків місцевого бюджету між бюджетних трансфертів;
Г) немає правильної відповіді.
Рішенням про місцевий бюджет визначаються:
загальна сума доходів, видатків та кредитування місцевого бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди); доходи місцевого бюджету та фінансування місцевого бюджету за бюджетною класифікацією;
Б) граничний обсяг дефіциту (профіциту) місцевого бюджету; граничний обсяг граничного боргу; граничний обсяг надання місцевих гарантій;
бюджетні призначення головним розпорядникам коштів місцевого бюджету за бюджетною класифікацією; бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів; розмір оборотного залишку коштів місцевого бюджету;
Г) усі відповіді правильні.
Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні і районні бюджети, міські (міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджети, інші бюджети місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, затверджуються:
рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради не пізніше ніж у місячний термін з дня офіційного опублікування закону про Державний бюджет України;
Б) рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради не пізніше ніж у двотижневий термін з дня офіційного опублікування закону про Державний бюджет України;
рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, міської (міст Києва і Севастополя) рад не пізніше ніж у місячний термін з дня офіційного опублікування закону про Державний бюджет України;
Г) рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, міської (міст Києва і Севастополя) рад не пізніше ніж у двотижневий термін з дня офіційного опублікування закону про Державний бюджет України.
Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах, селищні, сільські бюджети (крім бюджетів місцевого самоврядування), для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти), затверджуються:
А) рішенням міської, районної у місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж у двотижневий термін з дня затвердження районного чи міського (міста Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджету;
Б) рішенням міської, районної у місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж у тижневий термін з дня затвердження районного чи міського (міста Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджету;
В) рішенням районної, міської ради не пізніше ніж у двотижневий термін з дня затвердження районного чи міського (міста Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджету;
Г) рішенням районної ради не пізніше ніж у двотижневий термін з дня затвердження районного чи міського (міста Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджету.
При затвердженні місцевих бюджетів Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, селищні та сільські ради у першочерговому порядку враховують потребу в коштах:
на оплату праці працівників бюджетних установ; проведення бюджетними установами розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, які споживаються бюджетними установами; проведення поточного та капітального ремонтів; оплату видатків на відрядження і службові роз 'їзди;
Б) на оплату праці працівників бюджетних установ; проведення бюджетними установами розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ в межах лімітів споживання, послуги зв 'язку;
на оплату праці працівників бюджетних установ; проведення бюджетними установами розрахунків за енергоносії; оплату видатків на утримання службового автотранспорту;
Г) на оплату праці працівників бюджетних установ; проведення бюджетними установами розрахунків за енергоносії; оплату видатків на придбання обладнання й інвентарю довгострокового користування.
В якому обсязі Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради при затвердженні відповідних місцевих бюджетів враховують цільові кошти, передбачені у складі видатків при визначенні міжбюджетних трансфертів між державним і місцевими бюджетами:
частково, в обсязі 50%;
Б) частково, в обсязі 90%;
у повному обсязі;
Г) у складі видатків цільові кошти не враховуються.
Виконання місцевих бюджетів забезпечують:
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради;
Б) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні організації, виконавчі органи відповідних місцевих рад або сільські голови;
місцеві фінансові органи;
Г) учасники бюджетного процесу;
Д) органи державного казначейства.
Загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету здійснюють:
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради;
Б) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні організації, виконавчі органи відповідних місцевих рад або сільські голови;
місцеві фінансові органи;
Г) органи державного казначейства.
Облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам ведуть:
місцеві фінансові органи;
Б) органи державного казначейства;
органи державної податкової служби;
Г) усі відповіді правильні.
Повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету здійснюють:
місцеві фінансові органи за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету;
Б) органи державного казначейства за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідним місцевим фінансовим органом;
органи державної податкової служби за погодженням з відповідним місцевим фінансовим органом;
Г) усі відповіді правильні.
Місцевий бюджет виконується за:
розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу;
Б) бюджетним запитом, підготовленим головним розпорядником бюджетних коштів;
бюджетною програмою;
Г) кошторисом, який затверджується головним розпорядником бюджетних коштів.
Які органи здійснюють прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету:
органи державної податкової служби за участю місцевих фінансових органів;
Б) органи державної податкової служби за участю органів державного казначейства;
органи державного казначейства за участю місцевих фінансових органів;
Г) місцеві фінансові органи за участю органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.
Внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється:
Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою на підставі офіційного висновку місцевого фінансового органу;
Б) Верховною радою України на підставі офіційного висновку Міністерства фінансів України;
Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою на підставі офіційного висновку місцевого фінансового органу;
Г) Органами місцевого самоврядування на підставі офіційного висновку місцевого фінансового органу.
Чи мають право здійснювати витрати місцевого бюджету Рада міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчі органи місцевої влади здійснювати витрати, якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято рішення про місцевий бюджет?
так, лише на першочергові потреби на основі рішення про місцевий бюджет на попередній бюджетний період;
Б) так, лише на цілі, визначені проектом рішення про місцевий бюджет на наступний бюджетний період;
так на цілі, визначені рішенням про місцевий бюджет на попередній бюджетний період та передбачені проектом рішення про місцевий бюджет на наступний бюджетний період, якщо бюджетні асигнування не перевищують 1/12 обсягу бюджетних призначень, встановлених рішенням про місцевий бюджет на попередній бюджетний період;
Г) ні, не можна; заборонено законодавством.
Звітність про виконання місцевих бюджетів за встановленими формами складає:
фінансовий орган та подає відповідному органу державного казначейства;
Б) фінансовий орган та подає обласній державній адміністрації;
фінансовий орган та подає Міністерству фінансів України;
Г) державне казначейство та подає відповідним місцевим фінансовим органам.
Ситуаційні завдання
З яких причин платіжне доручення не приймається до виконання органами Державного казначейства?
В плані роботи Міністерства фінансів на 2010 рік у розділі, присвяченому проекту бюджету на 2011 рік, першим є «Розробка та затвердження плану заходів Міністерства із забезпечення складання проекту Державного бюджету України на 2011 рік». В позначці «термін виконання» зазначено лютий. Чи це свідчить про те, що Міністерство у лютому складає та подає »розрахунки до проектів бюджетів» ? І в який період місцеві органи мають повернути пропозиції?
До рішення про місцеві бюджети внесені зміни у зв'язку із зменшенням додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів. За рахунок яких джерел місцеві органи влади здійснюють збалансування місцевих бюджетів?
В яких випадках органи Державного казначейства закривають залишки коштів спеціального фонду бюджету?
Який порядок здійснення витрат місцевого бюджету, якщо до початку нового бюджетного періоду не прийняте рішення про місцевий бюджет ?
Дайте оцінку бюджетному процесу на локальному рівні і його взаємозв 'язку з бюджетним процесом на державному рівні. Перелік питань до екзамену (заліку)
Який передбачено порядок складання проектів місцевих бюджетів?
Особливості формування бюджетної політики на місцевому рівні.
Яка структура проекту рішення про місцевий бюджет та які обов'язкові матеріали додаються до нього?
Громадські слухання місцевого бюджету.
Який порядок затвердження місцевих бюджетів?
Які повноваження місцевих органів влади і управління в галузі бюджету?
Який порядок виконання місцевих бюджетів?
Який порядок затвердження та виконання місцевих бюджетів у разі несвоєчасного їх схвалення?
Який порядок казначейського виконання місцевих бюджетів за доходами і видатками?
Яка періодичність, структура та терміни подання звітності про виконання місцевих бюджетів?
Контроль за виконанням місцевих бюджетів.
Додаток 7.
Етапи формування місцевого бюджету
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]

Додаток 8.
Схема проходження доходів при казначейському обслуговуванні місцевих бюджетів
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]

Додаток 9.
Схема здійснення видатків при казначейському обслуговуванні бюджетів
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]

Кількісний склад місцевих бюджетів у 2009 році
Види місцевих бюджетів Кількість
13 TOC \o "1-3" \h \z 14Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим 1
Обласні бюджети 24
Бюджети міст Києва і Севастополя 2
Бюджети міст республіканського (АРК), обласного значення 176
Районні бюджети 488
Бюджети міст районного значення 279
районні у містах бюджети 79
Бюджети селищ 783
Бюджети сіл 10279
Додаток 10
13LINK \l "bookmark24" \o "Current Document" \h14Усього місцевих бюджетів 121111515 Тема 16. МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ
§ 1. Загальні засади регулювання міжбюджетних відносин. § 2. Види видатків бюджетів, джерела їх здійснення та органи забезпечення § 3. Передача державою права на здійснення видатків та критерії їх розмежування між місцевими бюджетами.
§ 1. Загальні засади регулювання міжбюджетних відносин
Загальна система регулювання бюджетної забезпеченості коштів зумовлюється необхідністю реалізації стратегічних завдань соціально-економічного розвитку українського суспільства, де бюджетна політика виступає дієвим чинником державного впливу згідно з державним устроєм України. Унітарність державного устрою України (ст. 2 Конституції України) зумовлює і унітарність бюджетної системи країни. Оскільки унітарність (франц. ипііаігв, від лат. ипііаз єдність) означає цілісність бюджетної системи країни, то вона функціонує як органічна єдність окремих бюджетів, цілісність яких зумовлюється єдиною системою права і єдністю фінансових ресурсів, без визначення ієрархії і підпорядкованості окремих бюджетів за ознакою організаційних рівнів підпорядкування. Згідно із цим усі адміністративно-територіальні утворення в межах країни є самодостатніми у правовому й фінансовому відношенні, а їх бюджети самостійні у виконанні своїх повноважень. Тобто бюджетна система України є похідною від закріпленої Конституцією унітарності організації державної влади з бюджетною самостійністю органів державної влади та місцевого управління, згідно з чим виокремлюються Державний бюджет та бюджети органів самоврядування (місцеві бюджети бюджети територіальних громад).
Бюджети адміністративно-територіальних утворень є невід'ємною частиною загальної бюджетної системи країни, а місцеві бюджети є найчисельнішою її ланкою: їх загальна кількість становить понад 12 тис. окремих бюджетів. Серед них: бюджет Автономної Республіки Крим; 24 обласних бюджетів; міські бюджети Києва і Севастополя; 171 бюджет міст обласного підпорядкування: 498 районних бюджетів; 324 бюджети міст районного підпорядкування; 96 бюджетів районів у містах; 797 селищних бюджетів і 10204 бюджети сіл та сільських об'єднань.
Економічна сутність місцевих бюджетів полягає у формуванні грошових фондів, які виступають фінансовим забезпеченням виконання повноважень місцевих рад депутатів і місцевих державних адміністрацій, а також у розподілі та використанні цих ресурсів на фінансування діяльності управлінських і функціональних служб, утримання й розвиток соціальної інфраструктури та місцевого господарства, надання громадянам гарантованих бюджетних послуг. У цілому видатки бюджетів включають витрати споживання і розвитку. При цьому наразі переважна частина бюджетних видатків використовується для забезпечення потреб громадян, як надання бюджетних гарантованих послуг.
Новим Бюджетним кодексом України істотно розширено повноваження органів місцевого самоврядування базового рівня (сіл, селищ, міст) в частині надання населенню бюджетних послуг на засадах принципу субсидіарності. Тобто максимально можливого наближення надання бюджетних послуг до їх безпосередніх споживачів жителів громад в обсязі, гарантованому законодавством у розрахунку на одного громадянина незалежно від місця його проживання. Гарантія надання бюджетних послуг громадянам України незалежно від місця їх проживання забезпечується доходами кожного бюджету. Причому необхідна наповнюваність доходів місцевих бюджетів (порівняно з сумою видатків, потрібних на виконання повноважень) забезпечується не лише дохідною базою кожного бюджету (податковими і неподатковими надходженнями), а й перерозподілом бюджетних коштів у системі між бюджетних відносин, що зумовлюється єдністю бюджетної системи України.
Змістовно міжбюджетні відносини включають дві рольові функції:
правову основу суб'єктів міжбюджетних відносин як сукупності відносин між органами державної влади і місцевого управління з приводу розмежування і закріплення бюджетних повноважень за окремими бюджетами, дотримання ними прав, обов'язків і відповідальності в сфері складання, розподілу коштів і виконання бюджету;
економічну основу міжбюджетних відносин як системно організовані фінансові потоки і зв'язки між суб'єктами міжбюджетних відносин з приводу формування, розподілу і ви користування коштів бюджету.
Видатки Державного бюджету спрямовані на забезпечення функціонування і виконання повноважень вищих органів державної влади та державного управління, тобто загальнодержавних. Видатки місцевих бюджетів призначені для виконання функцій та повноважень органів місцевого самоврядування, наданих відповідним законодавством. Зазначене визначає суб'єкти і об'єкти міжбюджетних відносин.
Суб'єктами міжбюджетних відносин є держава, Автономна Республіка Крим та органи місцевого самоврядування, уособлених відповідними розпорядниками бюджетних коштів: головними розпорядниками бюджетних коштів та розпорядниками коштів окремих бюджетів, адекватно з їх повноваженнями та призначеннями коштів (ст. 22 Кодексу).
Об'єктами міжбюджетних відносин є суспільні багатства, що підлягають розподілу та перерозподілу через бюджетну систему країни між територіальними громадами та громадянами для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства та надання бюджетних послуг споживання.
Взаємозв'язок раніше зазначених двох рольових функцій міжбюджетних відносин проявляється в забезпеченні відповідності бюджетних повноважень і фінансової забезпеченості їх виконання згідно з принципом збалансованості бюджетної системи: повноваження на здійснення витрат бюджету мають бути адекватними з обсягом надходжень коштів до бюджету на відповідний бюджетний період.
Необхідність забезпечення збалансованості бюджетів за їх повноваженнями (видатками) і бюджетного асигнування їх виконання зумовлюють введення організаційно-фінансового механізму перерозподілу бюджетних коштів. Адже видатки бюджетів визначаються на основі обов'язкової для всіх бюджетів формульної обґрунтованості потреб коштів, необхідних для виконання визначених законодавством функцій в повному обсязі, а доходи бюджетів визначаються спроможністю їх дохідної бази, яка залежить від ряду об'єктивних факторів і є неоднаковою для бюджетів.
Неоднаковість дохідності бюджетів спричиняється такими об'єктивними умовами: різним рівнем економічного розвитку окремих територій народногосподарського комплексу країни; різноманітністю природо-кліматичних умов територій та географічно-просторового їх розташування; різницею в щільності населення територій та його якісної структури. Це зумовлює істотні відмінності окремих територій за рівнем розвитку продуктивних сил, а також їх податкоспроможності. Ці відмінності в умовах унітарності бюджетної системи вирівнюються в сфері міжбюджетних відносин.
Як організаційно-фінансовий механізм бюджетної системи, міжбюджетні відносини зумовлені унітарною єдністю узгодженість складових елементів бюджетної системи, яка досягається організаційно-правовими та фінансовими відносинами між органами державної влади і місцевого самоврядування щодо регламентації розмежування бюджетних повноважень, фінансових ресурсів, прав, обов'язків та відповідальності в ході бюджетного процесу. Залежно від того з приводу чого виникають міжбюджетні відносини, вони поділяються на такі види:
розмежування видаткових бюджетних повноважень щодо фінансування окремих галузей, програм, об'єктів;
розподіл дохідних повноважень щодо окремих видів бюджетних надходжень, зміни ставок, збирання та управління доходами;
фінансове вирівнювання бюджетної забезпеченості різних адміністративно-територіальних утворень;
визначення та дотримання прав, обов'язків і відповідальності усіх суб'єктів міжбюджетних відносин.
Отже, частина перша ст. 81 Кодексу встановлює правомірність міжбюджетних відносин, зумовлених об'єктивною реальністю країни та її бюджетної системи, а друга частина цієї статті визначає мету цих відносин забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень (рис. 16.1)
Фінансове вирівнювання бюджетної забезпеченості різних адміністративно-територіальних утворень здійснюється шляхом бюджетного регулювання. Воно включає використання коефіцієнта вирівнювання та фінансового нормативу бюджетної забезпеченості ( ст. 2 Кодексу).
Коефіцієнт вирівнювання показник, який використовується для розрахунку обсягу коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів з метою стимулювання нарощування доходів місцевих бюджетів у процесі бюджетного планування. Міжбюджетні відносини
Мета регулювання міжбюджетних відносин
Відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України
Забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень
Рис. 16.1. Поняття та мета регулювання міжбюджетних відносин
Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості гарантований державою в межах наявних бюджетних коштів рівень фінансового забезпечення вирішення завдань і функцій місцевими державними адміністративними та виконавчими органами місцевого самоврядування.
Бюджетне регулювання включає перерозподіл бюджетних ресурсів як по вертикалі, так і по горизонталі державної влади та місцевого управління шляхом вилучення надлишку доходів в окремих бюджетах (визначеного на основі використання коефіцієнта вирівнювання) чи передачею цих коштів тим бюджетам, у яких не досягнуто фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, тобто за принципом за- гальнобюджетної консолідарності, зумовленої бюджетним унітаризмом.
Інструментом міжбюджетного перерозподілу коштів є трансферти. Трансферти (франц. ігап/егі, від лат. ігапфго переношу, перемішую) кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Згідно зі ст. 96 Кодексу міжбюджетні трансферти поділяються на:
Дотацію вирівнювання;
субвенції;
кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;
додаткові дотації.
Функціональною особливістю дотацій є надання коштів на безоплатній і безповоротній основі без визначення напрямів і умов їх використання, оскільки дотація (лат. іїоіаііо дар, пожертвування) асигнування з державного бюджету на вирівнювання доходної спроможності бюджетів-реципієнтів. Бюджетним кодексом України передбачено використання двох видів дотацій: дотацій вирівнювання доходної спроможності бюджету та додаткових дотацій надання коштів при виникненні додаткових потреб бюджетів і спрямованих на покриття бюджетного дисбалансу. Зокрема на компенсацію втрат бюджету-реципієнта внаслідок наданих державою податкових пільг.
Функціональною особливістю субвенцій є надання коштів на безоплатній і безповоротній основі на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв про надання субвенції. Оскільки субвенції (від лат. зиЬуєпіо приходжу на допомогу) є різновидом міжбюджетних трансфертів цільового призначення, найбільш широко вони використовуються для фінансування цільових програм.
Особливий вид трансфертів становлять кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів. Цей вид трансферту зазвичай є формою спільного (міжбюджетного) фінансування певних проектів.
Головною метою бюджетних трансфертів було й залишається надання фінансової допомоги бюджетам з недостатньою податкоспроможністю. Проте важливе значення у забезпеченості фінансової спроможності бюджетної системи країни є не розвиток і вдосконалення міжбюджетних відносин та міжбюджетних трансфертів, а усунення причин, які їх зумовлюють. Це може бути досягнуто внаслідок істотного зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів та зменшення ступеня централізації бюджетних коштів, оскільки частка трансфертів у бюджетній системі України за останні роки має стійку тенденцію до зростання.
Так у 2005 р. частка трансфертів у складі місцевих бюджетів України становила 43,5%; у 2006 р 46,1%; у 2007 43,4%; у 2008 р. 44,5%; у 2009 р. 46,7%, тобто у 2009 р. вона проти 2005 р. зросла на 3,2 процентних пункти. Більш істотно за 2005-2009 рр. відбулося збільшення загальної суми міжбюджетних трансфертів від 23,3 млрд. грн. у 2005 р. вони зросли до 62,2 млрд. грн. у 2009 р., або в 2,6 разу. У структурі міжбюджетних трансфертів у 2005 р. дотації вирівнювання становили 47,4%, субвенції з соціального захисту населення 26,0%, а інші трансферти 26,6%. У 2009 р. пропорція структури міжбюджетних трансфертів становила відповідно 53,6%; 36,6%; 9,8%. У той же час, загальний обсяг доходів місцевих бюджетів має менший темп зростання, ніж обсяг міжбюджетних трансфертів.
З метою зміцнення ресурсу місцевих бюджетів механізмом нового Бюджетного кодексу України передбачено істотно збільшити їх доходну базу як в частині бюджету споживання, так і в частині бюджету розвитку.
У частині бюджету споживання передбачено зростання доходної бази місцевих бюджетів зміцнити за рахунок передачі деяких доходів державного бюджету місцевим в обсязі 17,3 млрд. грн. Розширено джерела доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів на загальну суму 4,8 млрд. грн., а доходів, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів на суму 0,8 млрд. грн. Крім того, з метою збільшення доходного ресурсу місцевих бюджетів створюється спеціальний фонд коштів за рахунок збору за забруднення навколишнього середовища та за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу внаслідок господарської діяльності в прогнозованому обсязі 280 млн. грн. Загалом приріст доходів місцевих бюджетів внаслідок впровадження зазначених доходів збільшиться на 23,2 млрд. грн., що порівняно з 2009 р. становитиме приріст 17,4%.
Новим Бюджетним кодексом України передбачено зростання доходів місцевих бюджетів і в частині бюджету розвитку капіталовкладень. З цією метою розширено перелік джерел формування доходів місцевих бюджетів на суму 9,1 млрд. грн. Зокрема: за рахунок частки податку на прибуток, що буде відраховуватись місцевим бюджетам у розмірі 7,3 млрд. грн., та з єдиного податку суб'єктів малого підприємництва 1,8 млрд. грн. Це дозволить збільшити доходи місцевих бюджетів ще на 6,8%, або разом порівняно з 2009 р. на суму 32,2 млрд. грн., що становить майже четверту частину доходів місцевих бюджетів у 2009 р. та половину одержаних трансфертів.
Із розширенням дохідної бази місцевих бюджетів можна очікувати зменшення ролі трансфертів у системі міжбюджетних відносин, оскільки поступово буде відмирати прагнення перерозподілу бюджетних коштів як споживацької ідеології. Разом з тим, можна прогнозувати такі позитивні зрушення:
переорієнтація місцевих органів влади від переважно виконання делегованих їм державою повноважень (тобто, адміністрування витрачанням наданих їм коштів) до творчого вирішення місцевих питань соціально-економічного розвитку громад, орієнтованого на ефективний результат;
перехід до середньострокового (трьохрічного) бюджетного планування забезпечить системність управління бюджетними трансфертами, а відтак і фінансовою забезпеченістю реалізації інвестиційних проектів для розвитку продуктивних сил першочергово в депресивних регіонах;
зміцнення фінансової самодостатності місцевих бюджетів сприятиме зменшенню централізації бюджетних ресурсів у країні, посилить ступінь їх фінансової незалежності та автономності, а відтак демократизації суспільства.
§ 2. Види видатків бюджетів, джерела їх здійснення та органи забезпечення
Результативність функціонуючої бюджетної системи як суспільного інституту значною мірою зумовлюється моделлю управління видатків, їх структурою, цілеспрямованістю, достатністю для реалізації визначених цілей, конкретизацією розпорядників бюджетних коштів, надійністю джерел фінансового забезпечення видатків та іншими умовами, регламентованими новим Бюджетним кодексом у частині норм та положень фінансових відносин між державним бюджетом та місцевими бюджетами на засадах ефективності, соціальної справедливості, бюджетної необхідності та відповідальності за виконання повноважень. Бюджетний кодекс не включає регламентування розподілу повноважень органів влади на державні та власні, оскільки розмежування повноважень органів влади визначені окремими положеннями Конституції України, зокрема унітарним устроєм держави, та деталізовані конкретними законодавчими актами щодо адміністративного управління. Бюджетний кодекс лише встановлює право органів влади на здійснення видатків з відповідних бюджетів на виконання закріплених повноважень, які можуть змінюватись у майбутньому, що зокрема визначено пунктом 6 в Прикінцевих та перехідних положеннях Кодексу.
У ст.82 Кодексу конкретизовано види видатків бюджетів з розподілом їх на 3 категорії відповідно до їх функціонального призначення.
Перша категорія бюджетних видатків спрямована на реалізацію загальнонаціональних інтересів: забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню. Тобто перша категорія бюджетних видатків має забезпечувати виконання загальнодержавних функцій, які формують прерогативу безпосередньо органів державної влади, визнаних Конституцією України в межах їх компетенції. До них віднесено законодавчі органи, судові органи та органи державної виконавчої влади.
Тобто видатки, що віднесені Кодексом до першої категорії, призначені для виконання безпосередніх функцій і повноважень держави, є власне державними, видатками Державного бюджету України.
Друга категорія бюджетних видатків також визначається функціями держави, але в межах повноважень, які не віднесені до безпосередніх, а опосередковані передані до виконання Автономній Республіки Крим та місцевому самоврядуванню на основі принципу субсидіарності з метою досягнення найбільш ефективного їх виконання.
Компетенція місцевих бюджетів на виконання переданих їм державою повноважень регламентована статтями 119 і 143 Конституції України та статтями 25-38 і 4244 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». При цьому держава одночасно з передачею своїх повноважень на виконання їх місцевими органами влади передає і необхідні кошти та виконання цих повноважень. Вони здійснюються в повному обсязі за рахунок Державного бюджету України.
Отже, перша і друга категорії видатків бюджетів забезпечують виконання функцій держави, але видатки першої категорії здійснюються апаратом державного управління безпосередньо (як загальнонаціональні), а друга категорія включає виконання державних функцій опосередковано місцевими органами влади з передачею їм з цією метою як повноважень, так і коштів на їх виконання.
Третя категорія бюджетних видатків виокремлюється на функціональній основі використання їх виключно на виконання прав і обов'язків місцевих органів влади Автономної Республіки Крим та місцевого управління. Ці видатки забезпечують виконання повноважень місцевого характеру.
Регламентація бюджетних видатків, віднесених Кодексом до третьої категорії, регулюється ст. 140, 142-144 Конституції України, ст. 25-38 і 42 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 13-14 і 17-29 Закону України « Про місцеві державні адміністрації».
Видатки бюджетів наведено на рис. 16.2.
Як видно із рис. 4.1.2.1. видатки бюджетів згруповано за ознакою фінансового забезпечення виконання державних (безпосередніх і опосередкованих) повноважень (владних функцій) та функцій місцевого управління органів самоврядування. Відповідно до цього Бюджетного кодексу в ст. 83 визначено джерела здійснення цих видатків. Чинна будова бюджетної системи України відповідно до положень щодо закріплення бюджетної самостійності згідно з частиною 1 ст. 98 (про дотації вирівнювання) встановлює прямі фінансові взаємовідносини між державним бюдже- [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис. 16.2. Види видатків бюджетів, джерела та забезпечення здійснення видатків

том і місцевими бюджетами. Шляхом своєрідного «переливу коштів» між державним та місцевими бюджетами гарантується фінансове забезпечення виконання повноважень усіх бюджетів. Проте загальний поділ бюджетної системи на державний бюджет і місцеві бюджети зумовлює необхідність конкретизації джерел визначених категорій бюджетних видатків.
Згідно з ст. 83 Кодексу виконання безпосередніх функцій держави як загальноекономічних забезпечується видатками за рахунок коштів Державного бюджету України. Як уже зазначалось, ці видатки бюджету віднесено в ст. 82 Кодексу до першої категорії видатків.
Видатки, віднесені до другої і третьої категорій, що забезпечують виконання державних опосередкованих функцій та функцій місцевих органів влади і місцевого управління, здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.
Статтею 84 Бюджетного кодексу регламентована відповідальність органів державної влади та місцевого управління щодо надання коштів на здійснення програм і заходів, передбачених відповідними бюджетами у межах запланованих ресурсів.
Відповідальність за забезпечення фінансовими ресурсами видатків на виконання загальнодержавних функцій, що є прерогативою держави, покладається на органи державної влади. Згідно з ст. 116 Конституції України, статті 20 частини 1 пункту 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» виконання Державного бюджету покладено на Кабінет Міністрів України, який згідно з ст. 113 Конституції України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Забезпечення здійснення видатків, віднесених до другої і третьої категорії (визначених пунктами 2 і 3 частини 1 ст. 82 Кодексу), покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські голови.
Відповідно до ст. 138 Конституції України виконання бюджету Автономної Республіки Крим належить до відома цієї республіки.
Виконання обласних та районних бюджетів згідно з ст. 119 Конституції України та ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» забезпечують місцеві державні адміністрації, а сільських, об'єднань сил, міських бюджетів згідно з ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» забезпечують відповідні виконавчі органи.
Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок бюджету, бюджетні асигнування надаються відповідним розпорядникам бюджетних коштів. Порядок визначення розпорядників бюджетних коштів бюджетів встановлений ст. 22 цього Кодексу.
Касове виконання бюджетів здійснює Державне казначейство України, але не в сенсі виконання окремих видаткових повноважень, а у технічному здійсненні оплати рахунків згідно з ухваленими бюджетними асигнуваннями. Крім того, Казначейство інформує розпорядників бюджетних кошті про наявність коштів на рахунках і контролює вхідні та вихідні потоки коштів бюджетів та здійснює платежі з державних рахунків бюджетними установами.
Таким чином, Бюджетним кодексом України в частині управління бюджетними видатками при визначенні фінансових джерел надходження коштів та забезпеченні здійснення видатків відсутній поділ доходів на «власні» та «делеговані». Завдяки регламентованій Бюджетним кодексом України системі міжбюджетних відносин виконання видатків усієї сукупності бюджетів країни гарантується доходною спроможністю всієї бюджетної системи держави.
§ 3. Передача державою прав на здійснення видатків та критерії їх розмежування між місцевими бюджетами
Функціонування бюджетної системи України ґрунтується на збалансованості доходів і видатків усіх бюджетів країни. Ст. 82 Кодексу поділяє видатки бюджетів на три категорії за характером повноважень, які здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань. Зведений баланс доходів і видатків означає зрівноваженість повноважень і наданих ресурсів на їх виконання по кожному бюджету.
Якщо розмежування повноважень окремих бюджетів є виразом політичної волі владних структур держави, закріплених відповідними законодавчими актами (з передачею певних державних повноважень місцевим органам влади та місцевого управління), то єдність (збалансованість) доходів і видатків бюджету зумовлює і передачу державою прав на здійснення видатків, які забезпечують виконання визначених бюджетом переважень.
Єдність (збалансованість) доходів і видатків бюджету зумовлює і передачу державного права на здійснення видатків, які забезпечують виконання визначених бюджетам повноважень.
Стаття 85 Кодексу регламентує порядок та умови передачі права здійснення видатків та організаційно-фінансового механізму їх забезпечення. Право на здійснення видатків конкретизовано такими умовами:
частиною першої цієї статті:
а) передачі Автономній Республіці Крим та органам місцевого самоврядування фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) або їх частки;
б) надання трансфертів з Державного бюджету України;
частиною другою зазначеної статті вводяться:
а) зобов'язання Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів самоврядування забезпечити здійснення видатків на виконання переданих їм повноважень з відповідних місцевих коштів;
б) заборона планування та здійснення видатків, не віднесених до компетенції місцевих бюджетів, а також здійснення впродовж бюджетного періоду видатків на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів;
частиною третьою зазначеної статті надано право головному розпоряднику коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) передавати товари (чи оплачувати роботи, послуги придбані чи оплачені за рахунок видатків на централізовані заходи економічного і соціального розвитку та державних цільових програм) бюджетним установам, які утримуються коштами інших місцевих бюджетів. Ці централізовані заходи обумовлені дотриманням чітко визначеними вимогами: обґрунтуванням потреб у відповідних товарах (роботах, послугах). Зазначенні потреби визначаються за встановленими критеріями оцінки доцільності, а операції щодо придбання та передачі таких товарів та виконання робіт і послуг мають бути відображені відповідними документами і зафіксованими в обліку та звітності бюджетних установ.
Право на здійснення видатків може бути передано державою Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевої влади і місцевого управління виключно разом з відповідними коштами фінансового забезпечення їх виконання.
Фінансові ресурси можуть бути передані з державного бюджету іншим бюджетам шляхом закріплення за цими бюджетами загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) або їх частки, а також шляхом надання коштів у вигляді трансфертів, передбачених статтями 96-107 Бюджетного кодексу. При цьому обсяги фінансових ресурсів, що передаються мають бути достатніми для фінансування переданих повноважень та функцій.
Обсяг повноважень, що передаються місцевим бюджетам, має бути врахований при плануванні обсягів коштів, що передаватимуться з державного бюджету до бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Процес виконання видатків та будь-якого повноваження має бути чітким та прозорим. Для цього необхідно дотримуватись на етапі планування бюджетів чіткого розподілу видатків між бюджетами, регламентованими статтями 88-91 Бюджетного кодексу України.
Визначальною умовою, згідно з якою Бюджетний кодекс регламентує в частині 1 ст. 86 розмежування видів видатків між бюджетами (передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 ст. 82) є принцип субсидіарності. Згідно з цим принципом розподіл видів видатків між бюджетами має забезпечувати максимальне наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача.
Реалізація принципу субсидіарності поєднується з вимогою забезпечення повноти надання гарантованих послуг, що оцінюються за критеріями розмежування видатків, передбачених Кодексом. Згідно з ст. 86 Бюджетного кодексу розмежування видатків на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів поділяються залежно від прийнятих критеріїв на три групи:
перша група видатків за критерієм першочерговості виконання видатків і найбільшої наближеності надання гарантованих послуг до їх споживачів;
друга група видатків за критерієм рівноправності громадян в одержанні основних гарантованих послуг;
третя група видатків за критерієм гарантованості надання певних послуг окремими (визначеним відповідним законодавством) категоріям громадян.
Таким чином, принцип субсидіарності доповнюється такими критеріями розмежування видів видатків між місцевими бюджетами:
першочерговості виконання видатків і найбільшої наближеності надання гарантованих послуг громадянам;
рівноправності громадян в одержанні гарантованих послуг;
гарантованості надання певних послуг окремим категоріям громадян, визначених відповідним законодавством.
Крім принципу і критеріїв розмежування видів видатків між місцевими бюджетами Кодекс у ст. 86 визначає і джерела фінансування зазначених трьох груп видатків. Вони здійснюються в такому порядку:
видатки, віднесені до першої групи, фінансуються за рахунок коштів бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст;
видатки, віднесені до другої групи, фінансуються за рахунок коштів бюджетів міст Автономної Республіки Крим, міст обласного значення, а також районних бюджетів;
видатки, віднесені до третьої групи, фінансуються за рахунок бюджетів Автономної Республіки Крим та областей.
Бюджети міст Києва і Севастополя у зв'язку з їх спеціальним статусом, наданим цим містам відповідно до ст. 133 Конституції України, здійснюють фінансування видатків, віднесених до всіх трьох груп.
Схема розмежування видів видатків між місцевими бюджетами за прийнятими критеріями наведена на рис. 16.3.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис. 16.3. Схема розмежування видів видатків між місцевими бюджетами

Прийнятий Бюджетним Кодексом України порядок розмежування видатків за ланками бюджетної системи відповідно до фіксованих критеріїв має на меті забезпечення стабільного та об'єктивного порядку здійснення видатків на забезпечення бюджетними послугами, підвищення відповідальності за своєчасність і якість їх надання.
Для досягнення основної мети регулювання міжбюджетних відносин щодо забезпечення бюджетними ресурсами виконання встановлених повноважень видатки місцевих бюджетів розподілені на такі, що враховуються, і такі, що не враховуються при визначені міжбюджетних трансфертів. Таке розмежування використовується лише на стадії бюджетного планування та використовується лише для обрахунку обсягу між бюджетних трансфертів, що мають бути передані з одного бюджету до іншого для гарантованого забезпечення фінансовими ресурсами повного обсягу бюджетних послуг. Таке розмежування не порушує самостійність і свободу дій у прийнятті рішень органами місцевої влади та місцевого управління відносно видатків бюджетів у процесі складання та затвердження місцевих бюджетів. Воно полягає в тому, що таке розмежування націлене на визначення обсягу міжбюджетних трансфертів для кожного бюджету, виявлення видатків, за які держава відповідає та зберігає за собою право на контроль за ефективністю використання цих коштів.
Питання для самоконтролю
У чому полягає сутність міжбюджетних відносин?
Між ким і з якою метою відбуваються міжбюджетні відносини ?
Чому бюджети країни неможливо забезпечити фінансовими ресурсами винятково за рахунок власних коштів?
У чому полягає мета міжбюджетних відносин ?
Яка правова основа перерозподілу бюджетних коштів в системі міжбюджетних відносин?
Як поділяються видатки бюджетів?
На які видатки виділяє кошти держава ?
Які видатки держави можуть бути передані на виконання органам місцевого самоврядування ?
Які видатки здійснюються органами місцевого самоврядування ?
Охарактеризуйте методи між бюджетного регулювання.
Дайте визначення бюджетного регулювання.
Які видатки здійснюються за рахунок коштів державного бюджету?
Які видатки здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету?
Які видатки місцевого бюджетів здійснюються за рахунок трансфертів з Державного бюджету України?
Назвіть види видатків, які мають місцевий характер?
Назвіть органи, що здійснюють видатки на забезпечення конституційного ладу державної цілісності та суверенітету.
Які органи здійснюють видатки, визначені функціями держави і можуть бути передані на виконання АРК та місцевого самоврядування ?
Визначте поняття забезпечення здійснення видатків.
Які органи забезпечують виконання обласного та районного бюджетів?
Які органи забезпечують виконання сільських, селищних та міських бюджетів?
Згідно з якими Законами України місцеві державні адміністрації та відповідні виконавчі органи забезпечують виконання бюджетів?
Чим зумовлена необхідність передачі державою права бюджетам на здійснення видатків?
Як проявляється принцип субсидіарності в державному регулюванні передачі прав бюджетам на здійснення видатків?
У чому полягає правова основа та організаційно-фінансовий механізм передачі бюджетних ресурсів окремим бюджетам?
Як регламентовано передачу головного розпорядника коштів державного (місцевих бюджетів) товарів та оплати послуг і робіт окремим бюджетам здійснюваних за рахунок видатків на централізовані заходи економічного і соціального розвитку та державних цільових програм ?
У чому полягає механізм передачі коштів з державного бюджету іншим бюджетам?
Як проявляється принцип субсидіарності в розмежування видів видатків за критерієм першочерговості видатків і наближеності надання гарантованих послуг до їх споживачів ?
Як проявляється принцип субсидіарності в розмежуванні видів видатків за критерієм рівноправності громадян в одержанні основних гарантованих послуг?
Як проявляється принцип субсидіарності в розмежуванні видів видатків за критерієм гарантованості послуг окремих категоріям громадян, визначеним їм відповідним законодавством?
Як регламентовано джерела фінансування видатків, визначених критеріями їх розмежування?
У чому полягають особливості міст Києва і Севастополя у розмежуванні видів видатків між місцевими бюджетами за зазначеними критеріями субсидіарності? Тема 17.
РОЗМЕЖУВАННЯ ВИДАТКІВ МІЖ БЮДЖЕТАМИ
§ 1. Видатки державного бюджету України
§ 2. Видатки місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів
§ 3. Передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів
§ 4. Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів
§ 5. Передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів
§ 1. Видатки державного бюджету України
Видатки державного бюджету це витрати на загальнодержавному рівні, необхідні для виконання державою її функцій.
За рахунок державного бюджету України здійснюються видатки, пов'язані з виконанням найважливіших функцій держави, визначених Конституцією України, а також інших функцій, які не можуть бути передані на виконання органам місцевого самоврядування.
Статтею 87 Бюджетного кодексу України передбачено, що з Державного бюджету України здійснюються видатки на:
державне управління:
законодавчу владу;
виконавчу владу;
Президента України;
судову владу;
міжнародну діяльність;
фундаментальні та прикладні дослідження, сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;
національну оборону (крім заходів та робіт із мобілізаційної підготовки місцевого значення);
правоохоронну діяльність, гарантування безпеки держави та цивільний захист населення і територій (крім заходів, визначених пунктом 16 частини першої статті 91 цього Кодексу);
освіту:
загальну середню освіту: спеціалізовані школи (зокрема і школи-інтернати) державної власності, загальноосвітні школи соціальної реабілітації;
професійно-технічну освіту (на оплату послуг із підготовки кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення у професійно-технічних навчальних закладах державної власності);
вищу освіту (на оплату послуг із підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів на умовах державного замовлення у вищих навчальних закладах державної власності);
післядипломну освіту (на оплату послуг із підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на умовах державного замовлення у навчальних закладах державної власності);
позашкільні навчальні заклади та заходи з позашкільної роботи з дітьми, відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;
інші заклади й заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;
охорону здоров'я:
первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні й поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України);
спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-са- нітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України);
санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», та інвалідів, загальнодержавні реабілітаційні установи та комплекси для інвалідів згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями);
інші програми в галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;
соціальний захист та соціальне забезпечення:
виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького й рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, визначені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом;
державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям; компенсації за медикаменти; програма протезування; програми й заходи із соціального захисту інвалідів, зокрема програми й заходи Фонду соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з її території, розміщенням іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України; щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань; довічні державні стипендії; кошти, що передаються до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, інші види цільової грошової допомоги, встановлені законом);
державну підтримку громадських організацій інвалідів та ветеранів, які мають статус всеукраїнських;
державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;
державну підтримку молодіжних та дитячих громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї згідно з переліком, що затверджений Кабінетом Міністрів України;
державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;
забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів та державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що гарантують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, що затверджений Кабінетом Міністром України;
культуру й мистецтво:
державні культурно-освітні програми (національні й державні бібліотеки, музеї та виставки національного значення, заповідники національного значення, міжнародні культурні зв'язки, державні культурно-освітні заходи);
державні театрально-видовищні програми (національні театри, національні філармонії, національні та державні музичні колективи й ансамблі та інші заклади й заходи мистецтва згідно з переліком, що затверджений Кабінетом Міністрів України);
державну підтримку громадських організацій культури й мистецтва, що мають статус національних;
державні програми розвитку кінематографії;
державну архівну справу;
державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;
фізичну культуру і спорт: державні програми підготовки резерву і складу національних команд та забезпечення їхньої участі у змаганнях державного і міжнародного значення (утримання центральних спортивних шкіл вищої спортивної майстерності згідно з переліком, що затверджений Кабінетом Міністрів України, формування національних команд, проведення навчально-тренувальних зборів і змагань державного значення із визнаних видів спорту; підготовка й участь національних збірних команд у міжнародних змаганнях із олімпійських та неолімпійських видів спорту (включно з Олімпійськими іграми та Всесвітніми іграми з неолімпійських видів спорту), фінансова підтримка баз олімпійської підготовки згідно з переліком, що затверджений Кабінетом Міністрів України);
державні програми з розвитку фізичної культури, спорту, фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів (центри державного значення з фізичної культури і спорту інвалідів, проведення навчально-тренувальних зборів, всеукраїнських змагань із видів спорту для інвалідів, заходів із фізкультурно-спортивно'ї реабілітації інвалідів, утримання національних збірних команд із видів спорту для інвалідів, забезпечення їх підготовки та участі в міжнародних змаганнях (включно з Паралімпійськими та Дефлімпійськими іграми), фінансова підтримка паралімпійського руху та баз пара- лімпійської і дефлімпійської підготовки згідно з переліком, що затверджений Кабінетом Міністрів України);
державні програми фізкультурно-спортивно'ї спрямованості;
державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;
програми реставрації пам'яток архітектури, спорудження (створення) пам'ятників і монументів державного значення;
державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;
державні інвестиційні програми (проекти);
державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;
створення та поповнення державних запасів і резервів;
обслуговування державного боргу;
проведення виборів у випадках, передбачених законом, та всеукраїнських референдумів;
інші програми, які мають винятково державне значення.
Постановами Кабінету Міністрів України визначений перелік закладів та заходів у галузях освіти, охорони здоров'я та інших, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. №1133 затверджено перелік позашкільних навчальних закладів та заходів із позашкільної роботи з дітьми, а також закладів та заходів у галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету відповідно до підпунктів «ґ» і «д» пункту 7 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України; постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2002 р. №342 затверджено перелік закладів охорони здоров'я та програм у галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету відповідно до підпунктів «а», «б», «в» і «г» пункту 8 статті 87 Бюджетного кодексу України; постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 р. №1557 затверджено перелік закладів мистецтва та перелік заходів у сфері культури й мистецтва, видатки на які здійснюються з державного бюджету відповідно до підпункту «б» пункту 10 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України; постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. №527 затверджено перелік центральних спортивних шкіл вищої спортивної майстерності, видатки на утримання яких здійснюються з державного бюджету відповідно до підпунктів «а», «б», пункту 12 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України.
§ 2. Видатки місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів
Бюджетний кодекс України визначає ті види видатків місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів (статті 88, 89, 90 Бюджетного кодексу України). Це видатки, які визначаються функціями держави й можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності.
Держава регулює їх здійснення й бере на себе зобов'язання щодо забезпечення відповідними ресурсами. Видатки, пов'язані з виконанням місцевими органами влади переданих законом повноважень, здійснюються за рахунок переданих державою фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів із державного бюджету України. Склад доходів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів і закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування, регламентовано статтею 64 Бюджетного кодексу України, за районними бюджетами - частиною другою статті 66, за бюджетом Автономної Республіки Крим та обласними бюджетами - частиною першою статті 66.
До видатків, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, належать такі: на державне управління, освіту, охорону здоров'я, на соціальний захист та соціальне забезпечення, на культуру та мистецтво, фізичну культуру і спорт.
Видатки місцевих бюджетів, згідно з критеріями розмежування видів видатків між місцевими бюджетами, що визначені статтею 86 Бюджетного кодексу України, поділені на три групи й залежать від рівня місцевого бюджету.
Перша група видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання гарантованих послуг і які розташовані найближче до споживачів. Такі видатки здійснюються з бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення.
Статтею 88 Бюджетного кодексу України визначено склад видатків, що здійснюються з бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Це видатки на:
1) органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;
освіту:
дошкільну освіту;
загальну середню освіту (навчально-виховні комплекси «дошкільний навчальний заклад загальноосвітній навчальний заклад», «загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад» за умови, що загальноосвітній навчальний заклад І ступеня);
сільські, селищні та міські палаци і будинки культури, клуби, центри дозвілля, інші клубні заклади та бібліотеки.
Друга група видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують надання основних гарантованих послуг для всіх громадян України.
Здійснюються вони з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, а також районних бюджетів. Тобто це видатки, від яких виграють переважно мешканці компактно розташованого адміністративно-територіального утворення.
До видатків, що здійснюються з районних бюджетів і бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення і враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів відповідно до статті 89 Бюджетного кодексу України, належать видатки на:
державне управління:
органи місцевого самоврядування міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення;
органи місцевого самоврядування районного значення;
освіту:
дошкільну освіту (в містах республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);
загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади (серед них: загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів, спеціалізовані школи (крім шкіл, визначених у підпункті «а» пункту 7 частини першої статті 87 цього Кодексу), ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи); навчально-виховні комплекси «дошкільний навчальний заклад загальноосвітній навчальний заклад», «загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад» (крім навчально-виховних комплексів, визначених у підпункті «б» пункту 2 частини першої статті 88 цього Кодексу);
навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні навчальні заклади для ді- тей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально- реабілітаційні центри (якщо не менш ніж 70 відсотків кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-си- ріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячих будинків, навчально-реабілітаційних центрів припадає на територію відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї;
інші державні освітні програми;
вищу освіту (на оплату послуг із підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах І?ІУ рівнів акредитації державної та комунальної власності відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів);
позашкільну освіту (заходи районного значення з позашкільної роботи з дітьми);
охорону здоров'я:
первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки й амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, а також дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти);
програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я і заходи із санітарної освіти);
соціальний захист та соціальне забезпечення:
державні програми соціального забезпечення: притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей і соціальні гуртожитки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (якщо не менше 70-ти відсотків кількості дітей, які перебувають у цих закладах, припадає на територію відповідного міста чи району); територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг); центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів; центри професійної реабілітації інвалідів, компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування й потребують сторонньої допомоги;
державні програми соціального захисту:
допомога сім'ям із дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам із дитинства, ді- тям-інвалідам, тимчасова державна допомога дітям;
- додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового й начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони; пенсіонерам із числа слідчих прокуратури; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового й начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатним членам сімей, які перебували на їхньому утриманні; звільненим із військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби; батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядового й начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які загинули (померли), пропали безвісти або стали інвалідами під час проходження служби; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; суддям у відставці; пенсіонерам із числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про захист рослин»; громадянам відповідно до пункту «ї» частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, частини другої статті 30 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України «Про освіту»; особам, які мають таке право згідно зі статтею 48 Гірничого закону України; ветеранам праці; дітям війни; багатодітним сім'ям, інвалідам, дітям-інвалі- дам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);
компенсації особам, які згідно зі статтями 43 та 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення;
компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;
виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом «гроші ходять за дитиною»;
державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;
районні та міські програми й заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї, зокрема утримання, а також програми районних і міських центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
5) державні культурно-освітні й театрально-видовищні програми (театри, районні (міські) бібліотеки або централізовані бібліотеки районної (міської) централізованої бібліотечної системи, музеї, виставки, палаци й будинки культури, школи естетичного виховання дітей, включно із закладами та установами комунальної власності, яким надано статус національних, зоопарки загальнодержавного значення державної власності);
6) державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів (крім шкіл республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості й спортивних споруд місцевого значення.
Третя група видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують гарантовані послуги для окремих категорій громадян, або реалізацію програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.
Здійснюються вони з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.
Статтею 90 Бюджетного кодексу України визначено склад видатків, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів. Це видатки на:
державне управління:
представницьку та виконавчу владу Автономної Республіки Крим;
обласні ради;
освіту:
загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, загальноосвітні санаторні школи-ін- тернати; загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні навчальні заклади для ді- тей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально- реабілітаційні центри (крім загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячих будинків, навчально-реабілітаційних центрів, визначених у підпункті «в» пункту 2 статті 89 цього Кодексу, та дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей);
професійно-технічну освіту (на оплату послуг із підготовки кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення у професійно-технічних навчальних закладах державної та комунальної власності, видатки на що враховуються під час визначення міжбюджетних трансфертів у державному бюджеті);
вищу освіту (на оплату послуг із підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів на умовах регіонального замовлення у вищих навчальних закладах комунальної власності, а також на умовах державного замовлення у вищих навчальних закладах державної власності за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України);
післядипломну освіту (на оплату послуг із підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на умовах регіонального замовлення в навчальних закладах комунальної власності);
позашкільну освіту (заходи республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення з позашкільної роботи з дітьми);
інші державні освітні програми; охорону здоров'я:
консультативну амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);
спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включно зі стоматологічними, центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові);
санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації);
інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, бази спец- медпостачання, центри здоров'я і заходи санітарної освіти, регіональні заходи з реалізації державних програм, інші програми й заходи);
соціальний захист та соціальне забезпечення:
державні програми соціального захисту та соціального забезпечення: допомога з догляду за інвалідами І чи II групи внаслідок психічного розладу; виплати компенсації реабілітованим; дитячі будинки-інтернати; навчання й працевлаштування інвалідів; будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів; будинки-інтерна- ти для дітей-інвалідів; центри з нарахування та здійснення соціальних виплат; притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей та соціальні гуртожитки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (крім відповідних притулків, центрів і гуртожитків, визначених у підпункті «а» пункту 4 статті 89 цього Кодексу); пільгове медичне обслуговування громадян, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи; компенсаційні виплати інвалідам на бензин (пальне), ремонт, техобслуговування автотранспорту й транспортне обслуговування, а також на встановлення телефонів інвалідам І та ІІ груп; відшкодування витрат на поховання учасників бойових дій та інвалідів війни; центри соціальної реабілітації ді- тей-інвалідів, центри професійної реабілітації інвалідів;
республіканські Автономної Республіки Крим та обласні програми й заходи з реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї, в тому числі утримання та програми республіканського Автономної Республіки Крим і обласних центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
інші державні соціальні програми;
культуру й мистецтво:
державні культурно-освітні програми (республіканські Автономної Республіки Крим та обласні бібліотеки, музеї та виставки, включно із закладами та установами комунальної власності, яким надано статус національних);
державні театрально-видовищні програми (філармонії, музичні колективи й ансамблі, театри, палаци та будинки культури республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, інші заклади та заходи в галузі мистецтва, включно із закладами та установами комунальної власності, яким надано статус національних);
інші державні культурно-мистецькі програми;
6) фізичну культуру і спорт:
державні програми з розвитку фізичної культури і спорту (утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення (крім шкіл, визначених у підпункті «б» пункту 6 частини першої цієї статті), заходи з фізичної культури і спорту республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);
державні програми з розвитку фізичної культури, спорту, фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів (центри республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення з фізичної культури і спорту інвалідів, дитячо-юнацькі спортивні школи для інвалідів усіх типів; проведення заходів із фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів, навчально-тренувальних зборів і змагань республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення з фізичної культури і спорту інвалідів).
Бюджетним кодексом України розширено перелік видатків, що враховуються під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів, за рахунок видатків на:
фінансування центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів; центрів професійної реабілітації інвалідів (пп. а п. 4 ч. 1 ст. 89, пп. а п. 4 ст. 90);
фінансування центрів соціально-психологічної реабілітації дітей; соціальні гуртожитки для бюджетів міст республіканського та обласного значення, районних та обласних бюджетів (пп. а п. 4 ч. 1 ст. 89, пп. а п. 4 ст. 90);
утримання позашкільної освіти (заходи районного значення, республіканського Автономної республіки Крим і обласного значення з позашкільної роботи з дітьми) (пп. д п. 1 ч. 1 ст. 89);
виплату грошової компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги (пп. а п. 4 ч. 1 ст. 89).
§ 3. Передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів
Статтею 93 Бюджетного кодексу України для виконання спільних проектів або для спільного фінансування об'єктів відповідно до рішень органів місцевого самоврядування передбачено передачу коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів:
міська (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення), районна рада може передати кошти на здійснення видатків місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів згідно зі статтею 89 цього Кодексу, сільській, селищній, міській (міста районного значення) раді у вигляді міжбюджетного трансферту відповідно до сільського, селищного, міського (міста районного значення) бюджету;
сільська, селищна, міська (міста районного значення) рада може передати кошти на здійснення видатків місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів згідно зі статтею 88 цього Кодексу, районній, міській (міста республіканського Автономної Республіки Крим, обласного та районного
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис. 17.1. Передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів

значення), селищній, сільській раді у вигляді міжбюджетного трансферту відповідно до районного, міського (міста республіканського Автономної Республіки Крим, обласного та районного значення), селищного, сільського бюджету;
- міська (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рада може передати кошти на здійснення видатків місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів згідно зі статтею 89 цього Кодексу, районній раді у вигляді міжбюджетного трансферту до районного бюджету;
- районна рада може передати кошти на здійснення видатків місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів згідно зі статтею 89 цього Кодексу, міській раді (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) у вигляді міжбюджетного трансферту до міського (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджету.
Передача фінансових ресурсів у вигляді міжбюджетних трансфертів здійснюється на підставі спільних рішень відповідних рад і укладених договорів.
Розмір коштів, що передаються на фінансування видатків, має бути пропорційним частці користувачів гарантованими послугами в повній вартості цих послуг, яка розраховується на підставі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості для органів влади, що передають ці кошти.
При розрахунках обсягів фінансування видатків також враховується кількість на території міста (республіканського Автономної Республіки Крим чи обласного значення), району бюджетних установ, інших суб'єктів господарювання комунальної власності, які забезпечують надання гарантованих послуг, визначених пунктом 2 частини першої статті 86 Бюджетного кодексу України. Якщо таких установ недостатньо, то обчислений обсяг видатків на здійснення цих послуг враховується під час визначення міжбюджетного трансферту бюджету, з якого утримуються бюджетні установи, що надають ці послуги.
Передача коштів між місцевими бюджетами повинна бути відображена при плануванні бюджетів як тих органів, що передають кошти, так і тих органів місцевого самоврядування, що отримують відповідні міжбюджетні трансферти. Угоди про передачу коштів мають бути укладені до 1 серпня року, що передує плановому (рис. 17.1).
§ 4. Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення обсягу
міжбюджетних трансфертів
Бюджетний кодекс України чітко визначає як ті види видатків місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів (статті 88, 89, 90 Бюджетного кодексу України), так і ті, що не враховуються (стаття 91 Бюджетного кодексу України).
Склад видатків місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, які мають місцевий характер, та на програми місцевого значення, які здійснюються з місцевих бюджетів відповідно до пункту 3 частини першої статті 82 та частини другої статті 83 Бюджетного кодексу України, визначено в статті 91 Бюджетного кодексу України. Це видатки на:
місцеву пожежну охорону;
позашкільну освіту;
соціальний захист та соціальне забезпечення: а) програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;
б) місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;
в) програми соціального захисту малозабезпеченої категорії учнів професійно- технічних навчальних закладів;
г) заклади соціального захисту для бездомних громадян, центри соціальної адаптації осіб, звільнених з установ виконання покарань;
ґ) компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;
д) компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги;
е) надання ветеранським організаціям фінансової підтримки та кредитування;
відшкодування різниці між сумою цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги, що затверджувались або погоджувалися рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання);
місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;
культурно-мистецькі програми місцевого значення, зокрема зоопарки загальнодержавного значення комунальної власності;
програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення;
місцеві програми з розвитку фізичної культури та спорту;
типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місцевого значення;
транспорт, дорожнє господарство:
а) регулювання цін (тарифів) на перевезення людей у пасажирському транспорті за рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, відповідно до наданих повноважень;
б) експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (зокрема роботи, що їх проводять спеціалізовані монтажно-експлуатаційні підрозділи);
в) будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого значення;
заходи з організації рятування на водах;
обслуговування місцевого боргу;
програми природоохоронних заходів місцевого значення;
управління комунальним майном;
регулювання земельних відносин;
заходи у сфері захисту населення й територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в межах повноважень, установлених законом;
заходи та роботи з мобілізаційної підготовки місцевого значення;
проведення місцевих виборів у випадках, передбачених законом, та республіканських Автономної Республіки Крим і місцевих референдумів;
членські внески до асоціацій органів місцевого самоврядування та їх добровільних об'єднань; [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
5 Із
Із

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис. 17.2. Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів (до ст. 91)
Щ
сл со со підвищення кваліфікації депутатів місцевих рад;
інші програми, пов'язані з виконанням власних повноважень, затверджені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою згідно із законом.
Перелік видатків, установлених статтею 91 Бюджетного кодексу України (рис. 17.2) місцевих бюджетів, не є вичерпним і може бути розширений відповідно до пункту 21 частини першої цієї статті видатками на інші програми, пов'язані з виконанням власних повноважень, які можуть затверджуватися відповідною радою згідно із законом. Принцип самостійності бюджетів надає право місцевим радам встановлювати своїми рішеннями види додаткових місцевих програм та обсяги їх фінансування. У таких випадках відповідні видатки здійснюються винятково за рахунок власних надходжень відповідних місцевих бюджетів, установлених статтею 69 Бюджетного кодексу України, а не за рахунок трансфертів із державного бюджету.
Згідно з частиною 7 статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», видатки місцевих бюджетів, обсяг яких не враховується під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, визначаються як видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування. їх фінансування проводиться за рахунок доходів, визначених статтею 69 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до принципу самостійності бюджетів та частини 2 статті 85 Бюджетного кодексу України, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктом 3 частини 1 статті 82 Бюджетного кодексу України, з відповідних місцевих бюджетів.
Компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування й потребують сторонньої допомоги, згідно з підпунктами д,е пункту 3 частини 1 цієї статті, та відшкодування різниці між сумою ціни (тарифу) на житлово-комунальні послуги, затверджені або погоджені рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання) згідно з пунктом 4 частини першої цієї статті проводитимуться в межах коштів, передбачених рішеннями сесій органів місцевого самоврядування.
Частинами 4, 5 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-ІУ визначено, що в разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між установленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані з установленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.
Отже, нова редакція Бюджетного кодексу дає органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків як відповідно переліку, так і додаткових на виконання завдань місцевих бюджетних програм, що позитивно вплине на соціально- економічний розвиток відповідного регіону.
§ 5. Передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів
Відповідно до статей 140 і 143 Конституції України та статті 28 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування мають право об'єднуватися або укладати угоди з метою проведення спільних програм, реалізації спільних проектів на договірних засадах у рамках виконання власних повноважень.
Статтею 92 Бюджетного кодексу України передбачена передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів:
міська (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення), районна рада може передати кошти на здійснення видатків місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів згідно зі статтею 91 Бюджетного кодексу, Верховній раді Автономної Республіки Крим, обласній раді у вигляді міжбюджетного трансферту відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету;
сільська, селищна, міська (міста районного значення) рада може передати кошти на здійснення видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів згідно зі статтею 91 Бюджетного Кодексу, районній, міській (міста районного значення), селищній, сільській раді у вигляді міжбюд- жетного трансферту відповідно до районного, міського (міста районного значення), селищного, сільського бюджету;
передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідних місцевих рад, прийнятих кожною зі сторін, і укладання договору. Усі договори про передачу коштів між місцевими бюджетами, згідно з такими рішеннями, слід укладати до 1 жовтня року, що передує плановому.
Тобто, згідно з Бюджетним кодексом України територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ (частина 7 статті 75 Бюджетного кодексу України).
У випадках, коли органи місцевого самоврядування не в змозі самостійно та ефективно проводити видатки, що не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, перелік яких наведено у статті 91 Бюджетного кодексу України, ці органи можуть ухвалити рішення про передачу частини або всіх своїх повноважень іншим органам місцевого самоврядування, які можуть забезпечити такі повноваження ефективніше. При цьому обов'язково передаються необхідні фінансові ресурси. Передача фінансових ресурсів здійснюється у вигляді міжбюджетних трансфертів, передбачених статтею 106 Бюджетного кодексу України.
Передача коштів між місцевими бюджетами повинна бути відображена при плануванні бюджетів як тих органів, що передають кошти, так і тих органів місцевого самоврядування, що отримують відповідні міжбюджетні трансферти (рис. 17.3).
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис. 17.3. Передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів

З метою оптимальності обґрунтування доцільної передачі коштів між місцевими бюджетами статтею передбачено перенесення терміну укладення угод про передачу видатків, що не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, між місцевими бюджетами на 1 жовтня (ч. 3, ст. 92).
Питання для самоконтролю
Назвіть видатки, що здійснюються з державного бюджету.
Які основні напрямки видатків із державного бюджету України ?
Яким нормативно-правовим актом визначені видатки, що здійснюються з державного бюджету?
Назвіть соціально захищені статті видатків Державного бюджету.
В яких законодавчих актах визначені соціально захищені видатки ?
Який орган визначає перелік заходів та закладів, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій? Які видатки здійснюються з бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення і враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів?
Яким нормативно-правовим актом визначено повноваження виконавчих органів місцевого самоврядування?
Чи можливе фінансування з районного бюджету сільського клубу?
Хто є головним розпорядником коштів бюджетів сіл, селищ та міст районного значення?
Назвіть видатки, які здійснюються з районних бюджетів, міст республіканського АРК та обласного значення і враховуються під час визначення міжбюджетних трансфертів?
Яким нормативно-правовим актом визначені повноваження органів виконавчої влади?
Чи можливе виділення коштів із районного чи обласного бюджету на виконання програм, які мають загальнодержавний характер ?
З якою метою надається дотація вирівнювання ?
Яким документом визначається перелік головних розпорядників коштів районних бюджетів, міст республіканського АРК та обласного значення ?
Які видатки здійснюються з бюджетів АРК та обласних бюджетів і враховуються при визначені обсягу міжбюджетних трансфертів?
Чи можливе виділення коштів з обласного бюджету на виконання програм районного бюджету?
Назвіть підстави для надання дотації вирівнювання бюджетам АРК та обласним бюджетам.
Яким документом визначається передача коштів з бюджетів АРК та обласних бюджетів до Державного бюджету?
Які видатки здійснюються за рахунок переданих державою фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів, а також трансфертів із ДБУ?
За рахунок яких доходів проводиться фінансування видатків місцевих бюджетів, які пов 'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування ?
Чи мають право місцеві ради встановлювати своїми рішеннями види видатків на інші програми, пов 'язані з виконанням власних повноважень, крім переліку, встановленого статтею 91 Бюджетного кодексу? Відповідь обгрунтуйте.
За рахунок яких надходжень мають здійснюватися встановлені місцевими радами додаткові місцеві програми, пов 'язані з виконанням власних повноважень ?
За рахунок коштів якого бюджету фінансуються видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов 'язані з установленням органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку?
Якими законодавчими актами передбачено право органів місцевого самоврядування об'єднуватись або укладати угоди з метою проведення спільних програм, реалізації спільних проектів на договірних засадах у рамках виконання власних повноважень ?
Чи можуть територіальні громади сіл, селищ і міст об'єднувати на договірних засадах кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ ?
За рахунок яких коштів здійснюється фінансування видатків, пов 'язаних із виконанням спільних проектів та програм органів місцевого самоврядування ?
У яких випадках органи місцевого самоврядування можуть ухвалити рішення про передачу своїх повноважень та необхідних фінансових ресурсів іншим органам місцевого самоврядування на проведення видатків, що не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів?
Що є підставою для передачі коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків, які не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів?
У який термін повинні бути укладені договори про передачу коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків, що не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів?
Із якою метою відбувається передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів?
Як визначають розмір переданих коштів на здійснення видатків місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів?
При визначенні міжбюджетного трансферту якому бюджету враховується обсяг видатків на здійснення гарантованих послуг у випадку, якщо на території міста, району недостатньо бюджетних установ, які забезпечують надання гарантованих послуг в обсязі, визначеному фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості?
Чи мають право міська (міста обласного значення), районна рада передавати кошти на здійснення видатків, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджет- них трансфертів, обласній раді?
Що є підставою для передачі коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів?
У який термін має бути укладено договори про передачу коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків, що враховуються під час визначення обсягу між- бюджетних трансфертів? Тема 18.
РОЗРАХУНОК ВИДАТКІВ, ЩО ВРАХОВУЮТЬСЯ ПІД ЧАС ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГУ
МІЖБЮДЖЕТНИХ ТРАНСФЕРТІВ
§ 1. Розрахунок показника обсягу видатків, що враховуються під час визначення показників міжбюджетних трансфертів за галузями § 2. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригувальні коефіцієнти до них
§ 1. Розрахунок показника обсягу видатків, що враховуються під час визначення показників міжбюджетних трансфертів за галузями
Розрахунковий показник обсягу видатків місцевого бюджету обчислюється відповідно до розмежування видів видатків бюджету між державним та місцевими бюджетами, визначеного у главі 14 Бюджетного кодексу України.
Бюджетним кодексом України передбачено розрахунок загального обсягу фінансових ресурсів за кожним видом видатків, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, на підставі державних соціальних стандартів і нормативів (ч. 3, ст. 94).
Розрахунок показника обсягу видатків за галузями визначає постанова Кабінету Міністрів України щодо затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами. Зокрема, на 2010 рік порядок розрахунку було визначено постановами Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 р. №1195 (зі змінами та доповненнями) та від 30 грудня 2004 р. №1782.
Розрахунковий показник обсягу видатків загального фонду місцевого бюджету (И), що враховується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, становить суму розрахункових показників за основними видами видатків цього бюджету й розраховується за формулою:
Уі = Ууі + Уіі + Уоі + Уоі + Укі +Ур + Уйі + Укі, де: Ууі розрахунковий обсяг видатків на утримання органів управління;
Уіі розрахунковий обсяг видатків на охорону здоров'я;
Уоі розрахунковий обсяг видатків на освіту;
У$і розрахунковий обсяг видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення;
Укі розрахунковий обсяг видатків на культуру і мистецтво;
У[і розрахунковий обсяг видатків на фізичну культуру і спорт;
Уйі розрахунковий обсяг видатків на інші заходи;
Укі розрахунковий обсяг видатків на нерозподілений резерв коштів місцевих бюджетів.
Розрахунок показників обсягу видатків наведено в допоміжних матеріалах до виробничих ситуацій (див. ситуаційні вправи).
§ 2. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригувальні коефіцієнти до них
Для визначення розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів використовується фінансовий норматив бюджетної забезпеченості (стаття 94 Бюджетного кодексу України).
Основна ідея застосування цього нормативу полягає в тому, що обсяг видаткових потреб має віддзеркалювати потребу в гарантованих послугах і бути обмеженим рамками наявних ресурсів для задоволення цих потреб. Принцип розподілу, яким керуються, застосовуючи нормативи, полягає в тому, що органи місцевого самоврядування з більшими за середні потребами в соціальних послугах повинні одержувати більший за середній обсяг ресурсів для задоволення цих потреб.
Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості це гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпечення повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів (визначено статтею 2 Бюджетного кодексу України).
Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості визначається у спосіб ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість населення чи споживачів гарантованих послуг тощо.
Загальний обсяг фінансових ресурсів за кожним видом видатків, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, розраховується на підставі державних соціальних стандартів і нормативів, які встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами. Цим забезпечується вирівнювання бюджетного споживання.
Іншими словами держава відіграє істотну роль у визначенні тих ресурсів, які спрямовуються на виконання цих функцій, бо вона зацікавлена в тому, щоб ці найважливіші для суспільного відтворення та добробуту населення функції передусім освіта, охорона здоров'я та соціальний захист надавалися у зіставних обсягах та зіставній якості в усіх територіально-адміністративних одиницях. Тож держава маж право регулювати ефективність виконання бюджетів у цих сферах, орієнтованих передусім на безпосередніх споживачів. Крім того, вона бере на себе зобов'язання забезпечувати адекватне їх фінансування через закріплені податкові доходи й безумовні (нецільові) трансферти.
Отже, від величини фінансового нормативу залежить розрахунковий обсяг видатків, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, і ці нормативи обраховуються у вартісному вираженні в розрахунку на одного жителя чи споживача послуги, виходячи із загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм.
Фінансові нормативи відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 р. №1195 (зі змінами та доповненнями) «Про затвердження формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами» та від 31 грудня 2004 р. №1782 «Деякі питання врегулювання міжбюджетних відносин» застосовуються під час планування для таких видів видатків бюджету:
державне управління (на одного жителя адміністративно-територіальної одиниці та на 1 нормативну штатну одиницю);
освіта (на одного користувача послуги), з диференціацією для різних типів закладів;
охорона здоров'я (на одного жителя адміністративно-територіальної одиниці);
соціальний захист і соціальне забезпечення (на одного користувача послуги);
культура і мистецтво (на одного жителя адміністративно-територіальної одиниці);
фізична культура і спорт (на одного жителя адміністративно-територіальної одиниці.
Важливо зазначити, новою редакцією Бюджетного кодексу України (ч. 3, ст. 94)
передбачено, що загальний обсяг фінансових ресурсів за кожним видом видатків, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, слід встановлювати на підставі державних соціальних стандартів і нормативів, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами (рис. 18.1).
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис. 18.1. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості

Під час розрахунку фінансового нормативу бюджетної забезпеченості може бути передбачено обсяг нерозподілених видатків, який об'єднує види видатків на ті повноваження, встановлення нормативів за якими є недоцільним.
Рівень бюджетної забезпеченості для місцевих бюджетів коригується коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання гарантованих послуг (ст. 95 Бюджетного кодексу України) залежно від:
кількості населення та споживачів гарантованих послуг;
особливостей адміністративно-територіальних одиниць: соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших.
Коригувальні коефіцієнти затверджує Кабінет Міністрів України.
У зв'язку з тим, що на сьогодні в Україні відсутня система розроблених і затверджених соціальних норм та нормативів, частиною 10 Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України доручено Кабінету Міністрів України впродовж року забезпечити формування, встановлення та затвердження державних соціальних стандартів і нормативів з урахуванням вимог, установлених Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Окремі адміністративно-територіальні одиниці мають різний податковий потенціал, неоднакову вартість послуг, які надають місцеві органи влади. Це зумовлено рівнем розвитку економіки, станом соціальної та побутової інфраструктури, відмінностями природно-кліматичних умов, різним екологічним і техногенним станом. Тому нормативи бюджетної забезпеченості застосовуються з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, які затверджує Кабінет Міністрів України. Розміри коригувальних коефіцієнтів визначає постанова Кабінету Міністрів України щодо затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним та місцевими бюджетами. Зокрема, на 2010 рік такі коефіцієнти були визначені постановами Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 р. №1195 (зі змінами та доповненнями) та від 30 грудня 2004 р. №1782.
Бюджетний кодекс України передбачає два види таких коефіцієнтів, залежно від: 1) кількості населення та споживачів відповідних послуг; 2) соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей адміністративно- територіальних одиниць (рис. 18.2.).
Під час планування видатків на 2010 рік було застосовано коефіцієнти:
Під час розрахунку видатків на управління для бюджетів міст обласного (республіканського) значення (табл. 18.1)
Під час розрахунку видатків на управління для бюджетів районів (табл. 18.2)
Під час розрахунку видатків на управління для сільських рад (табл. 18.3)
У галузі видатків на охорону здоров'я застосовується ціла низка коригувальних коефіцієнтів.
Для обласних бюджетів застосовується:
коефіцієнт коригування частки видатків бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів у загальному обсязі витрат на охорону здоров'я залежно від співвідношення видатків на заробітну плату в загальній сумі видатків цих бюджетів. Для бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів (дорівнює 0,951);
коефіцієнт рівня застосування впливу вікової структури населення (дорівнює 0,5);
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]

Рис. 18.2. Коригувальні коефіцієнти фінансових нормативів бюджетної забезпеченості
Таблиця 18.1. Розмір коригувального коефіцієнта для міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення на 2010 рік
Чисельність наявного населення міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення станом на 1 січня року, що передує плановому, тис. осіб
Коригуючий коефіцієнт

Понад 1500
0,64

1 100,001 -1500
0,68

1 100,001-1100
0,73

700,001-1000
0,77

500,001-700
0,82

400,001-500
0,87

350,001-400
0,91

300,001-350
0,96

250,001-300
1,00

200,001-250
1,05

150,001-200
1,09

100,001-150
1,14

80,001-100
1,19

30,001-80
1,23

До ЗО включно
1,27



Таблиця 18.2. Розмір коригувального коефіцієнта для бюджетів районів на 2010 рік
Чисельність наявного населення району станом на 1 січня, тис. осіб
Коригуючий коефіцієнт

Понад 150
0,90

100,001-150
0,92

75,001-100
0,94

50,001-75
0,97

35,001 -50
1,01

25,001-35
1,09

ЛР 25
1,15


Таблиця 18.3. Розмір коригувального коефіцієнта для бюджетів районів залежно від густоти населення територій сільських рад на 2010 рік
Середня чисельність населення території сільської ради району станом на 1 січня року, що передує плановому (осіб)
Коригуючий коефіцієнт

Понад 1500
1

1401-1500
1,04

1301-1400
1,11

1201-1300
1,2

1101-1200
1,3

1001-1100
1,44

901-1000
1,58

801-900
1,77

701-800
2

До 700
2,15


- коефіцієнт відносної вартості витрат на надання медичних послуг залежно від статевої та вікової структури населення адміністративно-територіальної одиниці, обчислений за офіційними рекомендаціями ВООЗ на основі таких еквівалентних одиниць надання медичної допомоги одній особі залежно від віку і статі (табл. 18.4);
Таблиця 18.4. Розмір коефіцієнта відносної вартості витрат на надання медичних
Вікові групи
Еквівалент надання медичної допомоги чоловікам
Еквівалент надання медичної допомоги жінкам

0-1
10
5

2-4
7
3,5

5-9
3,7
3

10-14
3
2,5

15-19
2,2
3

20-24
2,6
3,5

25-29
2
4

30-34
2
4

35-39
2,5
4,5

40-44
3,5
5

45-49
4,5
5,5

50-54
5
6,5

55-59
6,5
7

60-64
7,5
8,5

65-69
8
9,5

70 і старші
10,5
11


Для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районів застосовуються такі коригувальні коефіцієнти:
послуг
- частка видатків бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджетів районів у загальному обсязі видатків на охорону здоров'я усіх місцевих бюджетів, яка визначається за питомою вагою сумарних витрат на охорону здоров'я бюджетів цих міст і районів у загальній сумі витрат на цю мету за даними зведення місцевих бюджетів з урахуванням розмежування видатків між рівнями бюджетів згідно із главою 14 Бюджетного кодексу України (дорівнює 0,646);
коефіцієнт рівня застосування впливу вікової структури населення (дорівнює 0,5);
коефіцієнт відносної вартості витрат на надання медичних послуг залежно від статевої та вікової структури населення адміністративно-територіальної одиниці, обчислений за офіційними рекомендаціями ВООЗ на основі еквівалентних одиниць надання медичної допомоги одній особі залежно від віку і статі, зазначених у п. 19 Формули;
коефіцієнт диференціації рівня витрат на одного жителя (місто республіканського Автономної Республіки Крим чи обласного значення 1,065; район 0,934), визначений за середнім співвідношенням рівнів видатків бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджетів районів за даними зведення місцевих бюджетів з урахуванням розмежування видатків між рівнями бюджетів згідно із главою 14 Бюджетного кодексу України. Для бюджетів міст Києва і Севастополя дорівнює 1;
коефіцієнт коригування частки видатків бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджетів районів у загальному обсязі витрат на охорону здоров'я залежно від питомої ваги видатків на заробітну плату в загальній сумі видатків цих бюджетів (дорівнює 1,027);
коефіцієнт коригування чисельності наявного населення адміністративно-територіальної одиниці, якому медична допомога частково надається відомчими закладами охорони здоров'я, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету (дорівнює 0,5);
У галузі освіти під час здійснення процедури фінансового вирівнювання застосовують такі коригувальні коефіцієнти.
Для бюджетів Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів:
коефіцієнт коригування загальнообласних (міських, міст Києва та Севастополя), загальнореспубліканських у Автономній Республіці Крим видатків на підвищення кваліфікації та підготовку кадрів (крім фахівців із вищою освітою у вищих навчальних закладах ІІІ-ІУ рівня акредитації Автономної Республіки Крим), на проведення інших заходів загальнообласного, загальнореспубліканського у Автономній Республіці Крим значення для загальної освіти (дорівнює 0,072);
коефіцієнт приведення кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів (ліцеїв) із посиленою військово-фізичною підготовкою до кількості учнів загальноосвітніх шкіл (дорівнює 6,5);
коефіцієнт приведення кількості учнів (включно зі студентами) училищ олімпійського резерву, училищ, шкіл-інтернатів (ліцеїв) фізичної культури та спорту до кількості учнів загальноосвітніх шкіл (дорівнює 8,4);
коефіцієнт приведення кількості вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів, що розташовані у населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл (дорівнює 5,7);
коефіцієнт приведення кількості вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів до кількості учнів загальноосвітніх шкіл (дорівнює 5);
коефіцієнт приведення кількості вихованців загальноосвітніх санаторних шкіл- інтернатів до кількості учнів загальноосвітніх шкіл (дорівнює 5,4);
коефіцієнт приведення кількості учнів, що приходять на навчання, в загальноосвітніх школах-інтернатах, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл (дорівнює 1,1);
коефіцієнт приведення кількості вихованців спеціальних шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл (дорівнює 6,6);
коефіцієнт приведення кількості вихованців спеціальних шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл (дорівнює 7,5);
коефіцієнт приведення кількості учнів, що приходять на навчання до спеціальних шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл (дорівнює 2,5);
коефіцієнт приведення кількості учнів та вихованців, що перебувають на повному державному утриманні, у різних типах загальноосвітніх навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл (дорівнює 12,02);
Для бюджетів міст обласного (республіканського) значення, районів:
фактичний коефіцієнт охоплення дітей у віці 0-6 років у містах республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення й районах дошкільними закладами відповідно в сільській та міській місцевості (крім дітей у віці 0-6 років у населених пунктах, яким надано статус гірських). Має індивідуальне значення для кожної адміністративно-територіальної одиниці;
фактичний коефіцієнт охоплення дітей у віці 0-6 років у містах обласного значення та районах (К(§пг)) дошкільними закладами, що розташовані відповідно у сільській та міській місцевостях, яким надано статус гірських, збільшений в 1,1 разу. Має індивідуальне значення для кожної адміністративно-територіальної одиниці;
коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в населених пунктах міст обласного підпорядкування, яким надано статус гірських, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл (дорівнює 0,968);
коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в міській місцевості районів, якій надано статус гірської, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл (дорівнює 1,064);
коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в сільській місцевості міст обласного значення й районів, якій надано статус гірської, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл, який має п'ять значень залежно від середньої наповнюваності класів та класів-комплектів у таких школах станом на 5 вересня року, що передував поточному бюджетному періодові (табл. 18.5).
Віднесення міст обласного значення й районів до груп за середньою наповнюва- ністю класів та класів-комплектів проводиться кожні три роки на підставі результатів аналізу мережі та контингентів загальноосвітніх шкіл;
Таблиця 18.5. Розмір коефіцієнта приведення кількості учнів денних
загальноосвітніх шкіл, що розташовані в сільській місцевості міст обласного значення й районів, якій надано статус гірської, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл на 2010 рік
Середня наповнюваність класів і класів- комплектів у денних загальноосвітніх школах, що розташовані у сільській місцевості, учнів
Коефіцієнт

Понад 22,2
1,162

17,8-22,2
1,355

14,8-17,8
1,5

11,7-14,8
1,645

До 11,7
1,936


коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в містах республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, крім учнів шкіл, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл (дорівнює 0,841);
коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в міській місцевості районів, крім учнів шкіл, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл (дорівнює 0,926);
коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в сільській місцевості міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення і районів, крім учнів шкіл, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл, який має п'ять значень залежно від середньої наповнюваності класів і класів-комплек- тів у таких школах на 5 вересня року, що передував поточному бюджетному періоду (табл. 18.6).
Таблиця 18.6. Розмір коефіцієнта приведення кількості учнів денних
загальноосвітніх шкіл, що розташовані в сільській місцевості міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення та районів, крім учнів шкіл, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл на 2010 рік
Середня наповнюваність класів і класів- комплектів у денних загальноосвітніх школах, що розташовані у сільській місцевості
Коефіцієнт

Понад 22,2
1,01

17,8-22,2
1,178

14,8-17,8
1,305

11,7-14,8
1,431

До 11,7
1,684


Віднесення міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення і районів до груп за середньою наповнюваністю класів і класів-комплектів проводиться кожні три роки на підставі результатів аналізу мережі та контингентів загальноосвітніх шкіл;
коефіцієнт приведення кількості учнів вечірніх загальноосвітніх шкіл адміністративно-територіальної одиниці до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл (К(Ьш) дорівнює 0,43; К(Ьг) 0,29);
коефіцієнт приведення кількості учнів спеціальних шкіл для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл (дорівнює 2,5);
коефіцієнт приведення кількості дітей у віці 0-6 років у населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості дітей у віці 0-6 років. (дорівнює 1,1).
У галузі «Соціальний захист і соціальне забезпечення« застосовуються такі коригувальні коефіцієнти:
коефіцієнт приведення кількості одиноких непрацездатних громадян, які потребують надання різних видів соціальної допомоги територіальними центрами та відділеннями соціальної допомоги вдома (за винятком стаціонарних відділень для постійного проживання), станом на 1 січня року, що передує планованому, в сільській місцевості до кількості відповідного контингенту в міській місцевості (дорівнює 1,4);
коефіцієнт смертності осіб віком 70 років і більше в регіоні під час розрахунку обсягу видатків на поховання учасників бойових дій та інвалідів війни для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя;
коефіцієнт приведення чисельності осіб, які належать до категорії 1 постражда- лих унаслідок Чорнобильської катастрофи та постраждалих дітей, до загальної чисельності осіб, які потерпіли внаслідок неї, під час Розрахунку показника обсягу видатків, пов'язаних із пільговим медичним обслуговуванням осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС (дорівнює 3,7043);
коригувальний коефіцієнт врахування видатків на утримання центрів у областях, де нарахування й виплата допомоги, компенсацій та субсидій здійснюються централізовано (дорівнює 2,38).
Для інших видів фінансових нормативів коригувальні коефіцієнти не встановлюються.
Застосування нормативу бюджетної забезпеченості, коригувальних коефіцієнтів дає змогу визначити обсяг міжбюджетних трансфертів для відповідних місцевих бюджетів адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням соціально- економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших факторів, а також забезпечити рівноцінні умови для економічного, соціального та культурного розвитку. Питання для самоконтролю
Для чого застосовується фінансовий норматив бюджетної забезпеченості?
Як визначається норматив бюджетної забезпеченості фінансовими ресурсами ?
На підставі чого розраховується загальний обсяг фінансових ресурсів за окремими видами видатків, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів?
Як враховуються соціальні стандарти й нормативи під час розрахунку міжбюджетних трансфертів?
У яких випадках може бути передбачено обсяг нерозподілених видатків загального обсягу міжбюджетних трансфертів?
Що враховують коригувальні коефіцієнти?
Який орган затверджує коригувальні коефіцієнти ?
Що таке коефіцієнт вирівнювання і до чого він застосовується?
Із якою метою використовується норматив бюджетної забезпеченості?
Які види коефіцієнтів передбачає Бюджетний кодекс?
Тема 19.
ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ МІЖБЮДЖЕТНИХ ТРАНСФЕРТІВ
§ 1. Види міжбюджетних трансфертів
§ 2. Порядок розрахунку та умови надання дотацій місцевим бюджетам § 3. Умови надання субвенцій місцевим бюджетам та порядок перерахування міжбюджетних трансфертів
§ 1. Види міжбюджетних трансфертів
Міжбюджетні трансферти кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.
Міжбюджетні трансферти в Україні є основною формою реалізації міжбюджетних відносин і спрямовані на збалансування та вирівнювання фінансової спроможності відповідних бюджетів. Функціональна спрямованість кожного виду міжбюджетних трансфертів визначається цільовим та адресним спрямуванням коштів з одного бюджету до іншого.
Міжбюджетні трансферти поділяються на:
дотацію вирівнювання міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує;
субвенції міжбюджетні трансферти для використання з певною метою в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції;
кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів міжбюджетний трансферт, що здійснюється за умови перевищення розрахункового обсягу доходів місцевих бюджетів, визначених відповідно до статей 64 та 66 Бюджетного кодексу, над розрахунковим обсягом видатків відповідного бюджету, обрахований із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригувальних коефіцієнтів.
додаткові дотації міжбюджетні трансферти на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів; на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок надання пільг, установлених державою; інші додаткові дотації.
Види міжбюджетних трансфертів, передбачені в Державному бюджеті України для місцевих бюджетів, представлено на рис. 19.1.
У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації вирівнювання, субвенцій, а також коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, окремо для кожного з відповідних місцевих бюджетів, що відображено в додатках до закону про Державний бюджет України на відповідний рік. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис. 19.1. Трансферти, що надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам

Міжбюджетні трансферти можуть здійснюватися між місцевими бюджетами (див. рис. 19.2).
Бюджетний кодекс урегульовує питання визначення міжбюджетних трансфертів між районними, міськими (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування (бюджетами районів у містах, бюджетами сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення (крім бюджетів місцевого самоврядування для яких у Державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти)).
Порядок перерахування дотації вирівнювання, додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів та субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам, коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, а також міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. №490 «Про затвердження Порядку перерахування дотації вирівнювання, додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів та субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, а також міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами».
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис. 19.2. Міжбюджетні трансферти між місцевими бюджетами

§ 2. Порядок розрахунку та умови надання дотацій місцевим бюджетам
Для місцевих бюджетів на відповідний бюджетний рік затверджуються обсяги дотацій вирівнювання з державного бюджету. Дотації вирівнювання може бути передбачено також у місцевих бюджетах (див. рис. 19.3).
Дотації вирівнювання з державного бюджету місцевим бюджетам
Дотація вирівнювання з державного місцевим бюджетам визначається як перевищення розрахункового обсягу видатків, перелік яких визначено статтями 88 89 Бюджетного кодексу (для бюджетів міст Києва та Севастополя статтями 88 90; для бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів статтею 90 Бюджетного кодексу), обрахованого із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості й коригувальних коефіцієнтів:
над розрахунковим обсягом кошика доходів місцевих бюджетів для бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, інших бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти;
над розрахунковим обсягом доходів, визначених частиною другою статті 66 Бюджетного кодексу, для районних бюджетів (для бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів частиною першою статті 66 Бюджетного кодексу).
Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів) затверджується Кабінетом Міністрів України й повинна враховувати такі параметри:
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис. 19.3. Дотації вирівнювання місцевим бюджетам

фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригувальні коефіцієнти до них;
кількість населення та кількість споживачів гарантованих послуг;
індекс відносної податкоспроможності відповідного бюджету коефіцієнт, що визначає рівень податкоспроможності відповідного бюджету порівняно з аналогічним середнім показником по Україні в розрахунку на одну людину, обраховується на основі даних про фактичне виконання відповідного бюджету за три останні бюджетні періоди;
розрахунковий обсяг кошика доходів місцевих бюджетів;
коефіцієнт вирівнювання;
норматив кількості працівників органів місцевого самоврядування в розрахунку до кількості населення.
У разі внесення змін до Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів на плановий бюджетний період проект таких змін та аналітичні розрахунки й порівняльні таблиці щодо їх впливу подаються разом із проектом закону про Державний бюджет України, що його схвалив Кабінет Міністрів України.
Для визначення індексу відносної податкоспроможності відповідних бюджетів використовується кошик доходів місцевих бюджетів, визначений відповідно до статей 64 і 66 Бюджетного кодексу та інших доходів, установлених законом про Державний бюджет України. Обсяг доходів, передбачених пунктами 2-5, 7-11, 13 частини першої статті 64 та пунктами 2-6, 8-13, 15 частини першої статті 66 Бюджетного кодексу, визначається окремо для кожного виду доходів. Під час визначення індексу відносної податкоспроможності розрахунковий обсяг кошика доходів місцевих бюджетів збільшується на суму втрат у доходах, що виникли внаслідок надання пільг платникам податків згідно з рішеннями Верховної ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад. Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не можуть змінюватися й переглядатися частіше, ніж один раз на рік, без відповідного обґрунтування, крім випадків:
виділення нових або зміни статусу вже існуючих адміністративно-територіальних одиниць;
зміни місцезнаходження суб'єктів господарювання платників податків;
зміни податкового законодавства.
Дотації вирівнювання з місцевих бюджетів бюджетам місцевого самоврядування
Дотація вирівнювання з районного бюджету до бюджету місцевого самоврядування визначається як перевищення розрахункового обсягу видатків, перелік яких визначено статтею 88 над розрахунковим обсягом доходів, перелік яких визначено статтею 64 Бюджетного кодексу. Якщо розрахунковий обсяг доходів бюджету місцевого самоврядування перевищує розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету, для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що передаються до районного бюджету. Обсяг дотації вирівнювання з районного бюджету до відповідного бюджету місцевого самоврядування або обсяг коштів, що передаються, визначається на основі Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом та відповідними бюджетами місцевого самоврядування, яку затверджує Кабінет Міністрів України, з урахуванням основних та додаткових параметрів (коефіцієнтів пофак- торного впливу, що затверджуються розпорядженням районної державної адміністрації в межах, визначених такою формулою, і визначають питому вагу кожного фактора в загальному обсязі видатків відповідних бюджетів місцевого самоврядування, але їх сумарне значення не може перевищувати 1).
Індекс відносної податкоспроможності відповідного бюджету місцевого самоврядування є коефіцієнтом, що визначає рівень податкоспроможності такого бюджету порівняно із середнім показником за зведеним бюджетом району в розрахунку на одну людину (на основі даних про фактичне виконання відповідного бюджету місцевого самоврядування за три останні бюджетні періоди аналогічно до встановлених вимог щодо надання субвенцій із державного бюджету. Мінімальний рівень фінансового нормативу бюджетної забезпеченості бюджетів місцевого самоврядування встановлюється у Формулі розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом та відповідними бюджетами місцевого самоврядування. Коефіцієнт вирівнювання визначається в межах від 0,6 до 1. Прогнозний показник обсягу доходів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, зведеного бюджету району на плановий бюджетний період не може бути більше такого показника, врахованого при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та зведеним бюджетом району.
Районна державна адміністрація у п'ятиденний термін із дня отримання від Міністерства фінансів України матеріалів щодо розрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів здійснює їх і подає Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній державній адміністрації для перевірки й надання висновку щодо відповідності
Формулі розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом та відповідними бюджетами місцевого самоврядування, а також доводить такі розрахунки до відома відповідних органів місцевого самоврядування. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація у п'ятиденний термін від дня отримання розрахунків надає відповідний висновок районній державній адміністрації, який подається до проекту районного бюджету. Обсяги міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом та відповідними бюджетами місцевого самоврядування у дводенний строк від дня затвердження районного бюджету доводяться до відповідних органів місцевого самоврядування. Якщо рішення про районний бюджет не затверджено в термін, рішення про встановлення обсягів міжбюджетних трансфертів приймає Верховна рада Автономної Республіки Крим, обласна рада за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної державної адміністрації з урахуванням вимог Бюджетного кодексу та Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом та відповідними бюджетами місцевого самоврядування без зменшення попередніх їх показників.
Якщо на території села, селища, міста районного значення недостатньо бюджетних установ, які забезпечують надання гарантованих послуг, в обсязі, визначеному фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, обсяг міжбюджетного трансферту визначається з урахуванням перерахунку кількості споживачів гарантованих послуг, здійсненого на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, та укладання договору до 1 серпня року, що передує плановому. Якщо в установлений термін договорів не укладено, рішення щодо перерахунку кількості споживачів гарантованих послуг приймає районна рада.
Додаткові дотації місцевим бюджетам
Для компенсації втрат доходів місцевих бюджетів унаслідок надання пільг суб'єктам господарської діяльності передбачено додаткову дотацію з державного бюджету для вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів. Міські та районні ради можуть передбачати додаткові дотації у відповідних бюджетах (див. рис. 19.4).
Визначення обсягів додаткової дотації з державного бюджету передбачає внесення змін до закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період. Обсяг додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів для бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів встановлюється пропорційно до обсягу видатків, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, зведених бюджетів Автономної Республіки Крим (за винятком видатків на здійснення повноважень відповідно до Закону України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим») та областей.
Розподіл обсягу додаткової дотації між бюджетом Автономної Республіки Крим та обласними бюджетами здійснюється на підставі критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів України й затверджується законом про Державний бюджет України. Додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів розподіляється в таких пропорціях: не більш як 25 відсотків для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету й не менш як 75 відсотків для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та бюджетів районів. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис. 19.4. Додаткові дотації місцевим бюджетам

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації здійснюють розподіл додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів з урахуванням особливостей депресивних та гірських територій і тих, що мають низький показник чисельності населення та розгалужену мережу бюджетних установ. Її обсяги встановлюються рішенням Верховної ради Автономної Республіки Крим, відповідної обласної ради про бюджет.
Перерозподіл обсягів додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів, згідно з Бюджетним кодексом, не допускається.
У вигляді іншої додаткової дотації може здійснюватися перерахування до загального фонду місцевих бюджетів 50-ти відсотків надходжень податку на прибуток підприємств та акцизного збору понад річні розрахункові обсяги, визначені в законі про Державний бюджет України за загальним фондом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
§ 3. Умови надання субвенцій місцевим бюджетам та порядок перерахування
міжбюджетних трансфертів
У Державному бюджеті України затверджується обсяг субвенцій окремо для кожного з відповідних місцевих бюджетів. Верховна рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради також можуть передбачати у відповідних бюджетах міжбюджетні трансферти, умови надання яких визначаються на підставі рішень відповідних рад на основі укладеного між ними договору. Субвенції з державного та місцевих бюджетів України зображено на рис. 19.5.

на здійснення державних програм соціального захисту


на надання пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу

ї <о
на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання й водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот

и о В я
ЗГ
н «
на надання пільг із послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання й водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та при будинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян


на виконання інвестиційних програм (проектів)


на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування

з місцевих бюджетів
на проведення видатків місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів


на проведення видатків бюджетів місцевого самоврядування, що не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів


на виконання інвестиційних програм (проектів), зокрема й на будівництво чи реконструкцію об'єктів спільного користування


інші субвенції


Рис. 19.5. Субвенції з державного та місцевих бюджетів України
Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл загальних обсягів субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту між їх видами та між місцевими бюджетами, виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, субсидій та допомоги населенню.
Порядок перерахування міжбюджетних трансфертів
Міжбюджетні трансферти з державного бюджету місцевим бюджетам перераховуються з рахунків державного бюджету органами Державного казначейства України бюджетові Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва й Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення і районним бюджетам, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти.
Перерахування міжбюджетних трансфертів здійснюють органи державного казначейства відповідно до положень Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет на відповідний рік, рішення відповідної ради про місцевий бюджет і Порядку перерахування дотації вирівнювання та субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам, а також міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. №490 (зі змінами та доповненнями). На рис. 19.6 представлено схему перерахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам із державного бюджету. Дотація вирівнювання з державного бюджету бюджетові Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у Державному бюджеті України визначені міжбюджетні трансферти, перераховують управління Державного казначейства у спосіб застосування нормативів щоденних відрахувань (додаток до закону про Державний бюджет України) від доходів загального фонду державного бюджету, що надійшли на аналітичні рахунки обліку доходів державного бюджету на відповідній території.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]


Рахунок 3112 в ДКУ (центральний рівень)
^
Котловий рахунок



3112(1)
3112 (2)


І
Рахунок 3141 з обліку дотацій вирівнювання районного бюджету
Рахунки з обліку надходжень загального фонду районного бюджету (3141)
Акумуляція доходів
Акумуляція доходів районного бюджету на:
рахунок 3141 з обліку дотації вирівнювання міських (селищних, сільських) бюджетів
Акумуляція доходів місцевих бюджетів на рахунках 3142
Перерахування доходів на видаткові рахунки 3142 місцевих бюджетів
рахунок 3141 з обліку дотації вирівнювання міських (селищних, сільських) бюджетів
1
<

Акумуляція доходів місцевих бюджетів на рахунках 3142

і


Перерахування доходів на видаткові рахунки 3142 місцевих бюджетів

Перерахування доходів районному бюджету на рахунок 3142
Рис. 19.6. Схема перерахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам із державного бюджету Для нарахування дотації вирівнювання в управліннях Державного казначейства бюджетам Автономної Республіки Крим, обласним та районним бюджетам відкриваються аналітичні рахунки обліку доходів загального фонду місцевих бюджетів. У випадках, якщо за нормативами щоденних відрахувань не забезпечується отримання місячної суми дотації вирівнювання відповідно до розпису Державного бюджету України, Державне казначейство зобов'язане перерахувати недоотриману місячну суму дотації вирівнювання із загального фонду державного бюджету не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.
Дотація вирівнювання бюджетам районів у містах, сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань перераховується органами казначейства у спосіб щоденних відрахувань від доходів загального фонду районних та міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим) бюджетів з урахуванням дотації вирівнювання з державного бюджету та коштів, що передаються з місцевих бюджетів, які надійшли на аналітичні рахунки обліку доходів загального фонду місцевих бюджетів, відкриті в управліннях казначейства. Суми дотацій вирівнювання встановлюються рішеннями відповідних рад, нормативи відрахувань за ними доводяться до управлінь Державного казначейства.
Перерахування коштів до державного бюджету (міських і районних бюджетів) із відповідних місцевих бюджетів здійснюють органи Державного казначейства України за рахунок фактичних надходжень кошика доходів відповідних місцевих бюджетів згідно з нормативами щоденних відрахувань, які визначені законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік (рішенням міської чи районної ради про місцевий бюджет). Схему перерахування коштів до державного та районного бюджетів із відповідних місцевих бюджетів демонструє рис. 19.7.
Обсяг перерахування зазначених коштів за нормативами щоденних відрахувань наростаючим підсумком від початку року не повинен перевищувати однієї дванадцятої річної суми, визначеної законом про Державний бюджет України (рішенням міської чи районної ради про місцевий бюджет), помноженої на кількість місяців у звітному періоді.
Кошти, що передаються до міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) та районних бюджетів із бюджетів районів у містах, сіл, селищ, міст районного значення перераховують головні управління Державного казначейства за рахунок фактичних надходжень доходів, які враховуються під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів відповідних бюджетів, згідно з нормативами та в обсягах, установлених рішеннями відповідних рад (районних у містах, сільських, селищних, міст районного значення).
Склад кошика доходів державного бюджету для надання міжбюджетних трансфертів визначено Бюджетним кодексом України.
Субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам перераховує Державне казначейство на рахунки бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення й районних бюджетів, інших бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, відкриті в
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
і 1. При здійсненні перерахування коштів, і і 2. При здійсненні перерахування коштів, і що передаються до державного бюджету [ [ що передаються до районного бюджету |


[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис. 19.7. Схема перерахування коштів до державного та районного бюджетів із відповідних місцевих бюджетів

управліннях казначейства. Субвенції перераховуються із загального фонду державного бюджету згідно з розписом державного бюджету, зі спеціального фонду державного бюджету пропорційно до планових річних обсягів та в межах і за рахунок відповідних надходжень, затверджених законом про Державний бюджет України.
Субвенції з одного місцевого бюджету іншому перераховуються із загального фонду бюджету в межах річних бюджетних призначень згідно з розписом місцевого бюджету, з якого надаються субвенції, на рахунки з обліку доходів загального фонду бюджету, якому вони перераховуються. Субвенції з одного місцевого бюджету іншому зі спеціального фонду бюджету перераховуються пропорційно до планових річних обсягів, передбачених у рішеннях ради надавача субвенції про бюджет на відповідний рік у межах і за рахунок відповідних надходжень на рахунки за надходженнями спеціального фонду бюджету, якому вони перераховуються.
Суми субвенцій, зараховані як надходження загального та спеціального фондів відповідних місцевих бюджетів, у межах одного операційного дня зараховуються на видаткові рахунки цих бюджетів для подальшого здійснення видатків.
Кабінет Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету може здійснювати перерозподіл обсягів субвенцій та додаткових дотацій із державного бюджету місцевим бюджетам (крім додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів) між місцевими бюджетами у межах загального обсягу відповідних субвенцій та додаткових дотацій. Обсяги субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту можуть перерозподілятися відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.
Установлений порядок перерахування дотації вирівнювання та субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам, коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, а також міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами дає змогу забезпечити своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту їх перерахування.
Із метою стимулювання місцевих органів влади до нарощування доходів бюджетів усіх рівнів передбачено зарахування до загального фонду місцевих бюджетів 50- ти відсотків надходжень податку на прибуток підприємств та акцизного збору понад річні розрахункові обсяги, визначені в законі про Державний бюджет України, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Питання для самоконтролю
Які є види міжбюджетних трансфертів? Охарактеризуйте їх.
Із якою метою і яким місцевим бюджетам надається дотація вирівнювання ?
Які місцеві бюджети є отримувачами субвенцій? Із якою метою надається цей вид міжбюджетного трансферту?
Яке спрямування має такий вид міжбюджетних трансфертів, як »додаткові дотації» ?
Які види трансфертів може бути передбачено в Державному бюджеті України для місцевих бюджетів?
Яким чином здійснюється розподіл обсягу додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів між бюджетом Автономної Республіки Крим та обласними бюджетами?
Який порядок перерахування дотації вирівнювання з державного бюджету бюджетові Автономної Республіки Крим, обласним, міським (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) та районним бюджетам?
Який порядок перерахування дотації вирівнювання з районних та міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) бюджетів бюджетам районів у містах, сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань?
Який порядок перерахування коштів, що передаються до державного бюджету з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) та районних бюджетів?
Який порядок перерахування коштів, що передаються до міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) та районних бюджетів із бюджетів районів у містах, сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань?
Який порядок перерахування субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам?
Який порядок перерахування субвенцій з одного місцевого бюджету іншому?
Який порядок перерахування додаткової дотації з державного бюджету бюджетові Автономної Республіки Крим та обласним бюджетам на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів?
Який порядок перерахування додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів із районних та міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) бюджетів бюджетам районів у містах, міст районного значення, сіл, селищ (або їх об'єднань)?
Яким чином визначається дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення і районним бюджетам, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти ?
Які видатки враховуються при визначенні обсягів дотації вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення і районним бюджетам, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти ?
Які види доходів включаються до розрахункового обсягу кошика доходів місцевих бюджетів під час визначення дотації вирівнювання для бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, інших бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти?
Які види доходів включаються до розрахункового обсягу кошика доходів місцевих бюджетів під час визначення дотації вирівнювання для районних бюджетів ?
Яким чином визначається індекс відносної податкоспроможності під час розрахунку обсягу доходів місцевих бюджетів?
На яких основних засадах ґрунтується процес надання субвенцій на виконання інвестиційних програм (проектів) із державного бюджету місцевим бюджетам? Укажіть основні принципи реалізації цього процесу.
У складі яких бюджетів можуть передбачатися субвенції на проведення видатків бюджетів місцевого самоврядування, що не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів?Які умови та порядок їх надання?
Висвітліть порядок перерахування міжбюджетних трансфертів із державного бюджету місцевим бюджетам.
Які види міжбюджетних трансфертів можуть передбачати у відповідних бюджетах міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) й районні ради для бюджетів районів у містах, сіл, селищ, міст районного значення?
Які вимоги слід враховувати під час визначення міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом та бюджетами місцевого самоврядування?
Як визначається обсяг дотації вирівнювання з районного бюджету до бюджету місцевого самоврядування?
Що визначає індекс відносної податкоспроможності бюджету місцевого самоврядування ?
Чи може бути більшим прогнозний показник обсягу доходів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, зведеного бюджету району від такого показника, врахованого при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та зведеним бюджетом району?
У який термін районна державна адміністрація здійснює розрахунки міжбюджетних трансфертів і подає їх Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній державній адміністрації для перевірки й надання висновку щодо відповідності Формулі розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом та відповідними бюджетами місцевого самоврядування?
У який термін обсяги міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом та відповідними бюджетами місцевого самоврядування доводяться до відповідних органів місцевого самоврядування?
Як визначається обсяг міжбюджетного трансферту для відповідного бюджету місцевого самоврядування, якщо на території села, селища, міста районного значення недостатньо бюджетних установ, які забезпечують надання гарантованих послуг, в обсязі, визначеному фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості?
За рахунок якого виду міжбюджетного трансферту проводяться видатки місцевих бюджетів на здійснення державних програм соціального захисту?
Яким чином надаються пільги населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам?
У яких обсягах затверджуються натуральні норми забезпечення населення твердим та рідким пічним побутовим паливом і скрапленим газом, відповідно до яких йому надаватимуться пільги й житлові субсидії готівкою для відшкодування витрат на їх придбання ?
Як здійснює Кабінет Міністрів України перерозподіл обсягів субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту між їх видами та між місцевими бюджетами?
Які права мають місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування з питань надання пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу? Тестові задачі, ситуаційні вправи, екзаменаційні питання до 16, 17, 18 і 19 тем
Метою регулювання міжбюджетних відносин є:
а) розмежування доходів та видатків між бюджетами;
б) забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень;
в) підтримка »бідних» у фінансовому розумінні територій (відповідних бюджетів) та вилучення коштів у «багатих» в фінансовому розумінні територій (з відповідних бюджетів).
Забороняється планувати та здійснювати з місцевих бюджетів такі видатки:
а) видатки, не віднесені до місцевих бюджетів;
б) видатки на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів;
в) видатки на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, визначених Бюджетним кодексом.
Чи допускається фінансування окремих бюджетних установ одночасно з різних бюджетів:
а) заборонено;
б) заборонено, крім визначених Законом про Державний бюджет;
в) заборонено, крім випадків, визначених Бюджетним кодексом.
Умовами здійснення видатків на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів є:
а) рішення відповідної місцевої ради про їх здійснення;
б) наявність вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання загального фонду відповідного бюджету;
в) відсутність заборгованості відповідного бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату;
г) усі відповіді правильні.
Основними критеріями розмежування видів видатків між місцевими бюджетами є:
а) принцип субсидіарності;
б) критерій повноти надання гарантованих послуг;
в) правильні відповіді а), б).
За рахунок яких коштів фінансується державна допомога сім'ям з дітьми:
а) за рахунок доходів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;
б) за рахунок субвенцій з Державного бюджету;
в) правильні відповіді а), б).
За рахунок яких коштів проводиться фінансування місцевих програм соціального захисту окремих категорій населення:
а) за рахунок доходів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;
б) за рахунок субвенцій з Державного бюджету;
в) правильні відповіді а), б).
Передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів здійснюється на підставі:
а) рішень відповідних місцевих рад;
б) укладених договорів;
в) правильні відповіді а), б).
В який термін повинні бути укладені договори на передачу коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджет- них трансфертів:
а) до 1 серпня року, що передує плановому;
б) до 1 вересня року, що передує плановому;
в) до ж овтня року, що передує плановому.
В який термін повинні бути укладені договори на передачу коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюд- жетних трансфертів:
а) до 1 серпня року, що передує плановому;
б) до 1 вересня року, що передує плановому;
в) до 1 жовтня року, що передує плановому.
Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості використовується:
а) для визначення бюджетних програм;
б) для визначення розподілу міжбюджетних трансфертів;
в) для визначення видаткових потреб.
Коригуючі коефіцієнти фінансових нормативів бюджетної забезпеченості враховують:
а) відмінності у структурі видатків згідно із затвердженим розподілом;
б) відмінності у вартості надання гарантованих послуг;
в) відмінності у видатковій потребі соціальних послуг.
Коригуючі коефіцієнти фінансових нормативів бюджетної забезпеченості затверджує:
а) Верховна Рада України;
б) Кабінет Міністрів України;
в) Міністерство фінансів України.
Трансферти це:
а) кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі;
б) обов 'язкові, безоплатні та безповоротні платежі органам державного управління;
в) обов 'язкові, безоплатні та безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління;
г) кошти на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.
Міжбюджетні трансферти це:
а) кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого;
б) кошти, що передаються до Державного бюджету;
в) кошти, які не враховуються при формуванні місцевих бюджетів.
Дотація вирівнювання це:
а) міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує;
б) міжбюджетний трансферт для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про її надання;
в) кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;
г) безповоротне і безвідплатне виділення коштів з бюджету.
Індекс відносної податкоспроможності відповідного бюджету місцевого самоврядування це:
а) рівень податкоспроможності відповідного бюджету у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні у розрахунку на одну людину;
б) рівень податкоспроможності бюджету, який розраховується з використанням економіко-математичних методів та коригуючих коефіцієнтів на основі даних про фактичне виконання відповідного бюджету за три останні бюджетні періоди;
в) співвідношення між середньою податкоспроможністю по країні та податкоспро- можністю окремої території та в розрахунку на одну людину.
Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж:
а) два рази на рік;
б) один раз на рік;
в) один раз на три роки;
г) правильно а) і б).
Індекс відносної податкоспроможності визначається для:
а) бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, інших бюджетів місцевого самоврядування;
б) бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів;
в) правильні відповіді а), б).
Коефіцієнт вирівнювання враховує:
а) середньорічний темп приросту контингенту;
б) соціально-економічні особливості території;
в) середньорічний темп приросту доходів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Коефіцієнт вирівнювання застосовується:
а) до обчисленого за формулою обсягу дотації вирівнювання;
б) до обчисленого за формулою обсягу коштів, що підлягають передачі до Державного бюджету;
в) правильні відповіді а), б).
Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів затверджується:
а) Верховною Радою України;
б) Кабінетом Міністрів України;
в) Міністерством фінансів України.
В якому випадку передаються кошти з місцевих бюджетів до державного бюджету:
а) при перевиконанні плану доходної частини місцевого бюджету;
б) при перевищенні розрахункового обсягу доходів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, над розрахунковим обсягом видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;
в) правильні відповіді а), б).
Субвенція це:
а) міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує;
б) міжбюджетний трансферт для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про її надання;
в) кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;
г) безповоротне і безвідплатне виділення коштів з бюджету.
Міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету називається:
а) субсидія;
б) субвенція;
в) дотація вирівнювання;
г) запозичення.
Міжбюджетний трансферт для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про їх надання називається:
а) субсидія;
б) субвенція;
в) дотація вирівнювання;
г) запозичення.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються:
а) Верховною Радою України;
б) Міністерством фінансів України;
в) Кабінетом Міністрів України;
г) Президентом України.
У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації вирівнювання:
а) окремо для кожного з відповідних місцевих бюджетів;
б) разом для всіх місцевих бюджетів;
в) дотація вирівнювання у державному бюджеті не затверджується;
г) немає правильної відповіді.
Додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів розподіляється для бюджету Автономної Республіки Крим у такому розмірі:
а) не більше ніж 35 відсотків;
б) не більше ніж 45 відсотків;
в) не більше ніж 25 відсотків;
г) не більше ніж 20 відсотків.
Додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів розподіляється для бюджетів міст обласного значення у такому розмірі:
а) не менше ніж 75 відсотків;
б) не менше ніж 70 відсотків;
в) не менше ніж 65 відсотків;
г) не менше ніж 60 відсотків.
Обсяги міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом та відповідними бюджетами місцевого самоврядування доводяться до відповідних органів місцевого самоврядування:
а) у дводенний строк з дня затвердження районного бюджету;
б) у триденний строк з дня затвердження районного бюджету;
в) у п 'ятиденний строк з дня затвердження районного бюджету;
г) немає правильної відповіді.
Надання субвенцій на виконання інвестиційних програм (проектів) ґрунтується на таких основних принципах:
а) об'єктивності та відкритості, єдності, збалансованого розвитку, цільового використання коштів;
б) єдності, автономності, збалансованості, повноти, достовірності, гласності, наочності, субсидіарності, відповідальності учасників бюджетного процесу, справедливості, неупередженості;
в) єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності, самостійності, ефективності, публічності, прозорості, відповідальності учасників бюджетного процесу, демократизації;
г) об'єктивності та відкритості, єдності, автономності, достовірності, цільового використання коштів.
За рахунок яких коштів здійснюються видатки на виплату щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни:
а) місцевих бюджетів;
б) державного бюджету;
в) державного та місцевих бюджетів.
Підставою для існування міжбюджетних відносин є:
а) розподіл повноважень між державною виконавчою владою та органами місцевого самоврядування;
б) невиконання місцевими органами влади зобов'язань щодо фінансування соціальних видатків;
в) розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;
г) гарантія з боку держави щодо фінансування наданих повноважень органам місцевого самоврядування.
Індекс відносної податкоспроможності розраховується:
а) на основі даних про касове виконання відповідного бюджету, плюс недоїмка, мінус переплата;
б) на основі даних про фактичне нарахування податків і зборів до відповідного бюджету;
в) на основі даних про фактичне виконання відповідного бюджету, плюс втрати від пільг.
Кошти, які безоплатно передаються з одного бюджету до іншого, це:
а) міжбюджетні трансферти;
б) дотації вирівнювання;
в) субвенції.
Які трансферти передбачені в Державному бюджеті?
а) дотація вирівнювання, додаткова дотація, субвенції, інші додаткові дотації та субвенції;
б) дотація вирівнювання, додаткова дотація, субвенції, інші додаткові дотації та субвенції, запозичення;
в) дотація вирівнювання, додаткова дотація, субвенції.
Чи можуть надаватися субвенції на виконання інвестиційних проектів з одного місцевого бюджету іншому?
а) ні, заборонено Бюджетним кодексом;
б) так, на підставі договору;
в) правильної відповіді немає.
Дотації вирівнювання для сільських, селищних бюджетів затверджуються:
а) районною радою;
б) Верховною Радою;
в) обласною радою.
За рахунок якого бюджету утримується районне фінансове управління районної державної адміністрації:
а) державний бюджет;
б) місцеві бюджети;
в) державний і місцеві бюджети.
Які витрати фінансуються за рахунок місцевого бюджету?
а) утримання обласного контрольно-ревізійного управління;
б) утримання районної ради;
в) утримання санітарно-епідеміологічної станції.
Ситуаційні вправи
Ситуаційна вправа 1.
Сільська рада рішенням сесії про бюджет на плановий рік затвердила видатки на утримання фельдшерсько-акушерського пункту. Чи відповідає прийняте рішення вимогам Бюджетного кодексу України?
Ситуаційна вправа 2.
Комунальний заклад «Міська лікарня» утримується за рахунок коштів міського бюджету. Рішенням сесії обласної ради при уточненні обласного бюджету за перше півріччя прийнято рішення про виділення коштів на поточний ремонт для міської лікарні за рахунок перевиконання доходної частини загального фонду обласного бюджету. Станом на 01 травня поточного року мала місце кредиторська заборгованість по обласному бюджету за енергоносії. Чи відповідає прийняте рішення вимогам Бюджетного кодексу України ?
Ситуаційна вправа 3.
При плануванні видатків міського бюджету до видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, віднесені видатки на утримання комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа» міської ради. Чи відповідає прийняте рішення вимогам Бюджетного кодексу України ?
Ситуаційна вправа 4.
Сесією міської ради прийняте рішення про передачу комунального закладу »Міська поліклініка» на фінансування з районного (в місті) бюджету. Чи відповідає прийняте рішення вимогам Бюджетного кодексу України?
Ситуаційна вправа 5.
На території міста обласного значення знаходиться комерційний заклад »Міська лікарня», до якої звертаються за наданням медичних послуг мешканці близько розташованих населених пунктів району, в якому недостатньо медичних закладів для надання цих послуг.
На підставі рішень районної і міської ради та укладених договорів передбачено передача коштів з районного бюджету міському на надання медичних послуг.
Якому бюджету враховуватись обрахований обсяг видатків на здійснення цих послуг при визначенні міжбюджетного трансферту?
Ситуаційна вправа 6.
На підставі рішень обласної та районної рад і укладених договорів передбачена передача коштів з районного бюджету обласному у вигляді міжбюджетного трансферту на отримання медичних послуг комунального закладу »Обласна лікарня». Чи відповідає прийняте рішення вимогам Бюджетного кодексу України?
Ситуаційна вправа 7.
Міська рада прийняла рішення про виділення коштів на преміювання студентів вищого навчального закладу міста за перемогу у міському конкурсі наукових робіт. Чи відповідає прийняте рішення вимогам Бюджетного кодексу України?
Ситуаційна вправа 8.
Міська рада затвердила тарифи теплопостачальним організаціям за надання послуг населенню з теплопостачання, які унеможливлюють отримання прибутку надавачам послуг. Рішенням сесії ради передбачені видатки з міського бюджету на відшкодування втрат підприємств, що пов 'язані з встановленням цих тарифів. Чи відповідає прийняте рішення вимогам Бюджетного кодексу України та до якого кошику вищевказані видатки можуть бути віднесені?
Ситуаційна вправа 9.
Згрупувати видатки, наведенні в Додатку 1 до завдання, відповідно до розмежування видатків, визначеного Бюджетним кодексом України. Виділити видатки, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Обґрунтувати доцільність саме такого розподілу видатків, визначивши критерії розмежування.
Додаток 1 до ситуаційної вправи 9
№ з/п
Види видатків
Державний бюджет
Обласний бюджет
Бюджет міста обласного значення, районний
Бюджет села, селища,
міста районного значення

1
Станції швидкої та невідкладної медичної допомоги





2
Професійно-технічна освіта





3
Виконавчий комітет міської ради





4
Обласна державна адміністрація





5
Обласна рада





6
Судова влада





7
Інститут післядипломноі освіти вчителів (обласної комунальної власності )





8
Санітарно-епідеміологічні станції





9
Будинок дитини





10
Компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян





11
Щорічна разова допомога ветеранам війни





12
Вечірні школи





13
Ремонт та утримання доріг місцевого значення





14
Вищий навчальний заклад (обласної комунальної власності)





15
Обслуговування місцевого боргу





16
Благоустрій населених пунктів





17
Фельдшерсько-акушерський пункт





18
Будинок творчості районного значення





19
Будинки-інтернати для дітей-інвалідів





20
Підвищення кваліфікації депутатів місцевих рад





21
Національні філармонії





22
Сільська бібліотека





23
Санаторії медичної реабілітації





24
Бюро судмедекспертизи





25
Місцева пожежна охорона






Ситуаційна вправа 10.
1. Визначити обсяги видатків відповідно до завдань див. додатки 1, 2 до завдання та Постанову Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 р. №1195 (зі змінами і доповненнями).
(За додатком 1). Визначити показники обсягу видатків на охорону здоров'я по обласному бюджету (обласні), по бюджету району, міста обласного значення Ут())і (міста, райони).
(За додатком 2). Визначити показники обсягу видатків на освіту по обласному бюджету (обласні), по бюджету району, міста обласного значення Ут())і (міста, райони).
Додаток 1 до ситуаційної вправи 10

з/п
Складові
Значення

1
Показник обсягу видатків на охорону здоров'я усіх місцевих бюджетів області на 2010 рік, тис. грн
2 354 661,0

2
Чисельність наявного населення області на 01.01.2009, тис. осіб, Л/,
3 374,2

3
Чисельність наявного населення області, яке обслуговується закладами загальнодержавного значення, тис. осіб, Л/гітМ/
49,5

4
Чисельність населення області, яке обслуговується закладами загальнодержавного значення, тис. осіб, Л/^,,,,
235,0

5
Коефіцієнт рівня надання медичної допомоги населенню закладами загальнодержавного значення, К25
0,5

6
Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на охорону здоров'я, грн, Н2т(г)і
464,0


7
Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на охорону здоров'я, грн, /-/„„(АРК)
231,2

8
Коефіцієнт диференціації рівня витрат на 1 жителя в містах
1,065

9
Коефіцієнт диференціації рівня витрат на 1 жителя в районах, Кй
0,934

10
Коефіцієнт відносної вартості витрат на надання медичних послуг залежно від вікової структури населення для обласного бюджету, Кгі2
1,006

11
Коефіцієнт відносної вартості витрат на надання медичних послуг залежно від вікової структури населення для міста обласного значення, КІІ2
0,993

12
Коефіцієнт відносної вартості витрат на надання медичних послуг залежно від вікової структури населення для району, К^
0,996

13
Чисельність наявного населення міста обласного значення на 01.01.2009, тис. осіб, Л/(
1 019,8

1
4
Чисельність наявного населення району на 01.01.2009, тис. осіб, Л/,
82,2

15
Чисельність наявного населення міста обласного значення, яке обслуговується закладами загальнодержавного значення, тис. осіб, Л/йтИ/
129,6

16
Чисельність наявного населення району, яке обслуговується закладами загальнодержавного значення, тис. осіб, Л/йтИ/
0,6

1
7
Розрахунковий обсяг видатків на охорону здоров'я:



обласного бюджету



бюджету міста обласного значення



бюджету району



Додаток 2 до ситуаційної вправи 10

з/п
Складові
Значення

1
2
3

1
Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одного учня, тис. грн, Н„
0,62555

2
Кількість учнів у загальноосвітніх школах області всього, ио
303 384

3
Кількість учнів у загальноосвітніх школах області міська місцевість
250 522

4
Кількість учнів у загальноосвітніх школах області сільська місцевість
52 862


1
2
3

5
Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну дитину дошкільного віку; тис. грн, Н„
0,6704

6
Кількість учнів, крім учнів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, загальноосвітніх шкіл-інтернатів (ліцеїв) з посиленою військово-фізичною ПІДГОТОВКОЮ, и,
0

7
Кількість учнів (включаючи студентів), крім учнів (студентів) з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, училищ олімпійського резерву, училищ, шкіл-інтернатів (ліцеїв) фізичної культури і спорту, и„
0

8
Кількість вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів, крім вихованців шкіл-інтернатів (ліцеїв) з посиленою військово-фізичною підготовкою, вихованців загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів та вихованців з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, ІІ,
1918

9
Кількість дітей-сиріт у загальноосвітніх школах
360

10
Кількість вихованців у загальноосвітніх школах-інтернатах (без вихованців шкіл-інтернатів у гірських населених пунктах, у школах-інтернатах з посиленою військовою підготовкою та ліцеїв (училищ) олімпійського резерву, вищих училищ фізкультури, санаторних шкіл-інтернатів), ид„ и,
1 407

11
Кількість учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, що приходять на навчання, и,
527

12
Кількість вихованців у дитячих будинках без закладів, що знаходяться у гірській місцевості, ис
71

13
Кількість вихованців шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, вихованців дитячих будинків шкільного віку, Ц,
1 145

14
Кількість дітей у віці 06 років всього по області
220 993


в тому числі кількість дітей , які відвідують дитячі дошкільні заклади
93 574

15
Кількість дітей у віці 06 років по місту обласного значення
61 836


в тому числі кількість дітей, які відвідують дитячі дошкільні заклади
28 707

16
Кількість дітей у віці 06 років по району
2 920


в тому числі кількість дітей, які відвідують дитячі дошкільні заклади
1 262

17
Кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані у місті обласного значення, крім учнів шкіл, що розташовані у населених пунктах, яким надано статус гірських, и„
82 130

18
Кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл міської місцевості району, крім учнів шкіл, що розташовані у населених пунктах, яким надано статус гірських, І1тг
3 425

19
Кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані у сільській місцевості району, крім учнів шкіл, які розташовані у населених пунктах, яким надано статус гірських; Ц.
3 411

20
Кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані у сільській місцевості, якій надано статус гірської,
0

21
Середня наповнюваність класів і класів-комплектів у денних загальноосвітніх школах, учнів:



місто обласного значення
24,6


міської місцевості району
21,8


сільської місцевості району
15,5

22
Кількість учнів вечірніх загальноосвітніх шкіл адміністративно-територіальної одиниці всього по області,
5 506

23
Кількість учнів вечірніх загальноосвітніх шкіл у місті обласного значення
1 329

24
Кількість учнів вечірніх загальноосвітніх шкіл у сільській та міській місцевості району
320

25
Розрахунковий обсяг видатків на освіту:



обласного бюджету



бюджету міста обласного значення



бюджету району



Виробничі ситуації, що стосуються розрахунку обсягів видатків бюджетів різних рівнів на освіту
Приклад 1. Розрахуйте обсяг видатків бюджету Автономної Республіки Крим на освіту (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одного учня
0,8

Кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл у цілому в Автономній Республіці Крим, тис. осіб
356,3

Кількість учнів, крім учнів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, загальноосвітніх шкіл-інтернатів (ліцеїв) з посиленою військово-фізичною підготовкою, тис. осіб
36,8

Кількість учнів (включаючи студентів), крім учнів (студентів) з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, училищ олімпійського резерву, училищ, шкіл-інтернатів (ліцеїв) фізичної культури і спорту, тис. осіб
26,9

Кількість вихованців, крім вихованців з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, загальноосвітніх шкіл-інтернатів, що розташовані у населених пунктах, яким надано статус гірських, тис. осіб
18,1

Кількість учнів, що приходять на навчання, у загальноосвітніх школах-інтернатах, що розташовані у населених пунктах, яким надано статус гірських, тис. осіб
65,2

Кількість вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів, крім вихованців шкіл-інтернатів (ліцеїв) з посиленою військово-фізичною підготовкою та вихованців з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тис. осіб
35,2

Кількість учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, що приходять на навчання, тис. осіб
16,1

Кількість вихованців, крім вихованців з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, що розташовані у населених пунктах, яким надано статус гірських, тис. осіб
2,1

Кількість вихованців, крім вихованців з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, тис. осіб
5,3

Кількість учнів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, що приходять на навчання, тис. осіб
3,1

Кількість учнів та вихованців, що перебувають на повному державному утриманні, у різних типах загальноосвітніх навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тис. осіб
12,1

Видатки на підготовку робітничих кадрів та фахівців з вищою освітою у вищих навчальних закладах IIIIV рівня акредитації АРК, тис. грн.
20 136,7

Додаткові асигнування на виплату стипендій учням та студентам вищих навчальних закладів 1IV рівня акредитації, в тому числі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тис. грн.
35,4

Додаткові асигнування на виплату одноразової грошової допомоги випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тис. грн.
56,9


Приклад 2. Розрахуйте обсяг видатків на освіту бюджету району, який має статус гірського (умовні значення).
Показник
Сума

1
2

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну дитину дошкільного віку
0,72

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одного учня
0,80

Фактичний коефіцієнт охоплення дітей у віці 06 років у районах дошкільними закладами, що розташовані у сільській та міській місцевостях, яким надано статус гірських
0,49

Кількість дітей у віці 06 років міської місцевості районів, яким надано статус гірських станом на 1 січня попереднього бюджетному року, тис. осіб
11,6

Кількість дітей у віці 06 років сільської місцевості районів, яким надано статус гірських станом на 1 січня попереднього бюджетному року, тис. осіб
22,6

Кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані у міській місцевості районів, яким надано статус гірських, тис. осіб
42,3


1
2

Кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані у сільській місцевості районів, якій надано статус гірської, тис. осіб
32,9

Середня наповнюваність класів і класів-комплектів у денних загальноосвітніх школах, що розташовані у сільській місцевості, осіб
15,0

Кількість учнів вечірніх загальноосвітніх шкіл адміністративно-територіальної одиниці, тис. осіб
5,3

Кількість вихованців, крім вихованців з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, загальноосвітніх шкіл-інтернатів, що розташовані у населених пунктах, яким надано статус гірських, тис. осіб
3,6

Кількість учнів, що приходять на навчання, у загальноосвітніх школах-інтернатах, що розташовані у населених пунктах, яким надано статус гірських, тис. осіб
1,1

Кількість учнів та вихованців, що перебувають на повному державному утриманні, у різних типах загальноосвітніх навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тис. осіб
2,6

Додаткові асигнування на 2006 рік на виплату одноразової грошової допомоги випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тис. грн.
31,5

Додаткові асигнування на виплату одноразової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, яким уданому бюджетному році виповнюється 18 років, тис. грн.
6,4

Видатки для комп'ютеризації та інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, тис. грн
12,7


Приклад 3. Розрахуйте обсяг видатків на освіту м. Києва (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну дитину дошкільного віку
0,72

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одного учня
0,80

Кількість дітей у віці 06 років міської місцевості м. Києва на 1 січня року, що передує бюджетному за статистичними даними, тис. осіб
252,3

Фактичний коефіцієнт охоплення дітей у віці 06 років дошкільними закладами м. Києва
0,72

Кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл м. Києва, крім учнів сільської місцевості, тис. осіб
298,5

Кількість учнів вечірніх загальноосвітніх шкіл м. Києва, тис. осіб
125,3

Кількість учнів спеціальних шкіл м. Києва для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, тис. осіб
7,2

Кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл у цілому в м. Києві, тис. осіб
423,8

Кількість учнів, крім учнів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського Піклування, загальноосвітніх шкіл-інтернатів (ліцеїв) з посиленою військово-фізичною підготовкою, тис. осіб
12,6

Кількість вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів, крім вихованців шкіл-інтернатів (ліцеїв) з посиленою військово-фізичною підготовкою та вихованців з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тис. осіб
21,3

Кількість учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, що приходять на навчання, тис. осіб
19,4

Кількість вихованців, крім вихованців з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, тис. осіб
7,2

Кількість учнів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, що приходять на навчання, тис. осіб
1,3

Кількість учнів та вихованців, що перебувають на повному державному утриманні, у різних типах загальноосвітніх навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тис. осіб
12,3

Додаткові асигнування на виплату одноразової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, яким уданому бюджетному році виповнюється 18 років, тис. грн
326,9

Додаткові асигнування на виплату стипендій учням та студентам вищих навчальних закладів іIV рівня акредитації, в тому числі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тис. грн
261,4

Додаткові асигнування на виплату особам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, до завершення навчання щорічної допомоги для придбання навчальної літератури в розмірі трьох місячних стипендій та на збільшення видатків на утримання учнів професійно- технічних навчальних і студентів вищих навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до рівня, не нижчого ніж двократний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для таких осіб, тис. грн
126,7

Додаткові асигнування на виплату одноразової грошової допомоги випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тис. грн
98,6


Виробничі ситуації, що стосуються розрахунку обсягів видатків бюджетів різних рівнів на культуру та мистецтво, фізичну культуру і спорт
Приклад 1. Розрахуйте обсяг видатків на культуру і мистецтво бюджету Автономної Республіки Крим (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості видатків на культуру і мистецтво бюджету Автономної Республіки Крим в розрахунку на одного жителя
0,4

Чисельність наявного населення адміністративно-територіальної одиниці станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду, тис. осіб
1 953,1

Обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входять населені пункти, які за статусом віднесені до гірських, тис. грн
369,4


Приклад 2. Розрахуйте обсяг видатків на культуру і мистецтво м. Києва (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості видатків на культуру і мистецтво для м. Києва в розрахунку на одного жителя
0,4

Чисельність наявного населення адміністративно-територіальної одиниці станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду, тис. осіб
2 645,2


Приклад 3. Розрахуйте обсяг видатків на культуру і мистецтво бюджету міста обласного значення (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості видатків на культуру і мистецтво міста обласного значення в розрахунку на одного жителя
0,4

Чисельність наявного населення адміністративно-територіальної одиниці станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду, тис. осіб
59,1


Приклад 4. Розрахуйте обсяг видатків на культуру і мистецтво бюджету району, до складу якого входять населені пункти, які за статусом віднесені до гірських (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості видатків на культуру і мистецтво району в розрахунку на одного жителя
0,4

Чисельність наявного населення адміністративно-територіальної одиниці станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду, тис. осіб
96,2

Обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входять населені пункти, які за статусом віднесені до гірських, тис. грн
56,2


Приклад 5. Розрахуйте обсяг видатків на фізичну культуру і спорт бюджету Автономної Республіки Крим (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на фізичну культуру і спорт бюджету Автономної Республіки Крим в розрахунку на одного жителя
0,3

Чисельність наявного населення адміністративно-територіальної одиниці станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду, тис. осіб
1 953,1

Обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входять населені пункти, які за статусом віднесені до гірських, тис. грн.
365,8


Приклад 6. Розрахуйте обсяг видатків на фізичну культуру і спорт бюджету міста республіканського Автономної Республіки Крим (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості видатків на фізичну культуру і спорт міста республіканського АРК у розрахунку на одного жителя
0,3

Чисельність наявного населення адміністративно-територіальної одиниці станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду, тис. осіб
126,4

Обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входять населені пункти, які за статусом віднесені до гірських, тис. грн
36,9


Приклад 7. Розрахуйте обсяг видатків на фізичну культуру і спорт бюджету району, до складу якого входять населені пункти, які за статусом віднесені до гірських (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості видатків фізичну культуру і спорт району в розрахунку на одного жителя
0,3

Чисельність наявного населення адміністративно-територіальної одиниці станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду, тис. осіб
96,1

Обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входять населені пункти, які за статусом віднесені до гірських, тис. грн
56,7


Приклад 8. Розрахуйте обсяг видатків на фізичну культуру і спорт м. Києва (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості видатків на фізичну культуру і спорт для м. Києва в розрахунку на одного жителя
0,3

Чисельність наявного населення адміністративно-територіальної одиниці станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду, тис. осіб
2 645,2

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одного спортсмена постійного складу шкіл вищої спортивної майстерності
0,5

Кількість спортсменів постійного складу шкіл вищої спортивної майстерності відповідно до плану комплектування та спискового складу, затвердженого Держкомспортом, тис. осіб
12,1


Виробничі ситуації, що стосуються розрахунку обсягів видатків бюджетів різних рівнів на управління
Приклад 1. Розрахуйте обсяг видатків обласного бюджету на утримання органів управління (умовні значення).
Показник
Сума

Чисельність працівників апарату обласної ради затверджена постановою КМУ, осіб
27

Розрахунковий обсяг видатків місцевого бюджету в цілому по Україні на утримання органів управління у плановому бюджетному періоді, млн. грн
2 365,8

Загальна чисельність працівників апарату обласної ради, осіб
26


Приклад 2. Розрахуйте обсяг видатків бюджету м. Києва на утримання органів управління (умовні значення).
Показник
Сума

Чисельність працівників апарату Київської міської ради, затверджена постановою КМУ, осіб
27

Розрахунковий обсяг видатків місцевого бюджету в цілому по Україні на утримання органів управління у плановому бюджетному періоді, млн. грн
2 365,8

Загальна чисельність працівників апарату Київської міської ради, осіб
27


Приклад 3. Розрахуйте обсяг видатків бюджету Автономної Республіки Крим на утримання органів управління (умовні значення).
Показник
Сума

Розрахунковий обсяг видатків місцевого бюджету в цілому по Україні на утримання органів управління у плановому бюджетному періоді, млн. грн
2 365,8

Частка обсягу видатків бюджету Автономної Республіки Крим на утримання органів управління, у тому числі Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, у загальному обсязі видатків на цю мету за даними зведення місцевих бюджетів
0,0348


Приклад 4. Розрахуйте обсяг видатків бюджету міста обласного значення на утримання органів управління (умовні значення).
Показник
Сума

Чисельність наявного населення міста обласного значення станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду, тис. осіб
50,3

Розрахунковий показник обсягу видатків усіх місцевих бюджетів на утримання органів управління на плановий бюджетний період, млн грн
2 365,8


Приклад 5. Розрахуйте обсяг видатків бюджету району на утримання органів управління (умовні значення).
Показник
Сума

Чисельність наявного населення району станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду, тис. осіб
135,3

Розрахунковий показник обсягу видатків усіх місцевих бюджетів на утримання органів управління на планований бюджетний період, млн. грн
2 365,8


Виробничі ситуації, що стосуються розрахунку обсягів видатків бюджетів різних рівнів на соціальний захист населення
Приклад 1. Розрахуйте обсяг видатків на утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів, будинків-інтернатів для дітей-інвалідів та навчання і трудове влаштування інвалідів для бюджету Автономної Республіки Крим (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одного підопічного у будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів, будинках-інтернатах для малолітніх інвалідів та навчання і трудове влаштування інвалідів адміністративно- територіальної одиниці
3,5

Кількість підопічних у будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів, будинках-інтернатах для малолітніх інвалідів станом на 1 січня року, що передує планованому бюджетному періодові, тис. осіб
18,3

Обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одиниці згідно з вимогами Закону України "Про статус гірських населених пунктів України", тис. грн
32,1


Приклад 2. Розрахуйте обсяг видатків на утримання притулків для неповнолітніх для обласного бюджету (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості дітей у притулках для неповнолітніх
2,5

Кількість місць на кінець року в притулках для неповнолітніх за даними зведення місцевих бюджетів, затверджених місцевими радами на бюджетний період, що передує плановому
500


Приклад 3. Розрахуйте обсяг видатків на утримання територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів і одиноких непрацездатних громадян та відділень соціальної допомоги вдома для бюджету району (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одиноких непрацездатних громадян, які потребують різних видів соціальної допомоги у територіальних центрах та відділеннях соціальної допомоги вдома (за винятком стаціонарних відділень для постійного проживання)
1,5

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одиноких непрацездатних громадян, які перебувають у стаціонарних відділеннях для постійного проживання територіальних центрів та відділеннях соціальної допомоги вдома
2,6

Кількість одиноких непрацездатних громадян, які потребують надання різних видів соціальної допомоги територіальними центрами та відділеннями соціальної допомоги вдома (за винятком стаціонарних відділень для постійного проживання), на 1 січня року, що передує планованому бюджетному періодові міської місцевості, осіб
1 200

Кількість одиноких непрацездатних громадян, які перебувають у стаціонарних відділеннях для постійного проживання територіальних центрів станом на 1 січня року, що передуе планованому бюджетному періодові, осіб
500

Кількість одиноких непрацездатних громадян, які потребують надання різних видів соціальної допомоги територіальними центрами та відділеннями соціальної допомоги вдома (за винятком стаціонарних відділень для постійного проживання), на 1 січня року, що передує планованому бюджетному періодові сільської місцевості, осіб
200


Приклад 4. Розрахуйте обсяг видатків на виконання програм і здійснення заходів стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей для бюджету Автономної Республіки Крим (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну особу населення АРК на заходи стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей
0,4

Чисельність наявного населення Автономної Республіки Крим станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду, тис. осіб
1 958,2

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одного учня загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів послугами з організації відпочинку та оздоровлення
0,2

Кількість учнів загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів (крім вечірніх загальноосвітніх шкіл) у цілому в Автономній Республіці Крим станом на 5 вересня року, що передує поточному бюджетному періоду, тис. осіб
253,1


Приклад 5. Розрахуйте обсяг видатків на виконання програм і здійснення заходів стосовно сім ї, жінок, молоді та дітей для бюджету міста республіканського Автономної Республіки Крим значення (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну особу населення міста республіканського Автономної Республіки Крим значення на заходи стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей
0,6

Чисельність наявного населення міста республіканського АРК значення станом початок року, що передує поточному бюджетному періоду, тис. осіб
325,1

Обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одиниці згідно з вимогами Закону України "Про статус гірських населених пунктів України", тис. грн
98,1


Приклад 6. Розрахуйте обсяг видатків на виконання програм і здійснення заходів стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей для бюджету району (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну особу населення району на заходи стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей
0,6

Чисельність наявного населення району станом початок року, що передує поточному бюджетному періоду, тис. осіб
129,4

Обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одиниці згідно з вимогами Закону України "Про статус гірських населених пунктів України", тис. грн.
12,1


Приклад 7. Розрахуйте обсяг видатків на виконання програм і здійснення заходів стосовно сім ї, жінок, молоді та дітей для бюджету м. Києва (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну особу населення м. Києва
0,4

Чисельність наявного населення м. Києва станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду, тис. осіб
2 685,2

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одного учня загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів послугами з організації відпочинку та оздоровлення
0,3

Кількість учнів загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів (крім вечірніх загальноосвітніх шкіл) у м. Києві станом на 5 вересня року, що передує поточному бюджетному періоду, тис. осіб
425,1


Приклад 8. Розрахуйте обсяг видатків на обробку інформації з нарахування та виплати допомоги, компенсацій і субсидій для обласного бюджету (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості для оброблення інформації з нарахування та виплати допомоги, компенсацій і субсидій на одну особову справу
0,2

Кількість особових справ з питань надання допомоги, компенсацій і субсидій, за якими нарахування та виплата здійснюється децентралізовано, станом на 1 січня року, що передує планованому бюджетному періоду, тис. шт.
6,3

Кількість особових справ з питань надання допомоги, компенсацій та субсидій, за якими нарахування та виплата здійснюється централізовано, станом на 1 січня року, що передує планованому бюджетному періоду, тис. шт.
12,1


Приклад 9. Розрахуйте обсяг видатків з надання допомоги по догляду за інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу для бюджету Автономної Республіки Крим (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості витрат на виплату допомоги по догляду за психічно хворим
0,5

Кількість психічно хворих-інвалідів і і II групи в АРК за звітними даними, тис. осіб
12,3

Кількість психічно хворих-інвалідів і і II групи в гірських населених пунктах за звітними даними тис. осіб
1,5


Приклад 10. Розрахуйте обсяг видатків на виплату компенсацій реабілітованим громадянам для обласного бюджету (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості середнього розміру компенсацій реабілітованим громадянам у минулому бюджетному періоді
0,4

Прогнозна кількість одержувачів грошової компенсації, тис. осіб
2,3


Приклад 11. Розрахуйте обсяг видатків на поховання учасників бойових дій для бюджету м. Києва (умовні значення).
Показник
Сума

Кількість учасників бойових дій у регіоні, тис. осіб
36,1

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості витрат на поховання одного учасника бойових дій
0,75

Коефіцієнт смертності осіб у віці 70 років і більше в регіоні
0,2


Приклад 12. Розрахуйте обсяг видатків усіх місцевих бюджетів, пов'язаних з пільговим медичним обслуговуванням осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на пільгове медичне обслуговування однієї особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи
0,3

Чисельність осіб адміністративно-територіальної одиниці, що належать до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та потерпілих дітей, тис. осіб
3,5


Приклад 13. Розрахуйте обсяг видатків усіх місцевих бюджетів, пов 'язаних з оздоровленням осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (умовні значення).
Показник
Сума

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на оздоровлення однієї особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи
0,4

Чисельність осіб адміністративно-територіальної одиниці, що належать до категорії 1, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та потерпілих дітей, тис. осіб
6,7


Окремі виробничі ситуації
Вкажіть порядок визначення розрахункового обсягу видатків місцевих бюджетів району, що відносяться до видаткових повноважень, гарантованих фінансовими ресурсами держави.
Для визначення розрахункового обсягу видатків бюджетів міст районного значення, селищ, сіл району використовується перелік видатків, визначений статтею 88 Бюджетного кодексу України і застосовуються єдині фінансові нормативи бюджетної забезпеченості.
Загальний розрахунковий обсяг видатків бюджетів міст районного значення, сіл, селищ визначається на підставі формул на утримання органів місцевого самоврядування; охорону здоров 'я; освіту; культуру.
При розподілі обсягу видатків між бюджетами міст районного значення, сіл, селищ по кожній галузі застосовують коригуючі коефіцієнти впливу різних факторів.
Загальний обсяг видатків у розрізі галузей не може дорівнювати нулю щодо будь-якої галузі відповідного місцевого бюджету, за винятком випадків, коли здійснено передача власних і делегованих повноважень, відповідно до вимог статей 92, 93 Бюджетного кодексу України.
Для врахування особливостей мережі бюджетних установ у складі видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ, може бути передбачений фонд нерозподілених видатків.
Увага: єдині фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти впливу різних факторів (кількість жителів відповідної територіальної громади, кількість дітей дошкільного віку, кількість груп у дитячих садках та інші), а також перерозподіл коштів фонду нерозподілених видатків як додаткової дотації з районного бюджету для бюджетів місцевого самоврядування, встановлюються в Порядку, затвердженому райдержадміністрацією.
Як і з якою метою визначається кошик доходів місцевих бюджетів? Для визначення індексу відносної податкоспроможності бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення і районних бюджетів, інших бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти використовується кошик доходів місцевих бюджетів, визначений відповідно до статті 64 Бюджетного кодексу і статті 66, та інших доходів, встановлених законом про Державний бюджет України.
Увага: Обсяг доходів, передбачених пунктами 25, 711, 13 частини першої статті 64 та пунктами 26, 813, 15 частини першої статті 66, визначається окремо по кожному виду доходів.
Яким чином визначаються фінансові нормативи бюджетної забезпеченості?
При розрахунку фінансових нормативів бюджетної забезпеченості застосовується частка кожного з видів сумарних видатків бюджетів міст районного значення, сіл, селищ, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів у відповідних сумарних видатках зведених бюджетів районів за даними річного звіту про виконання місцевих бюджетів за попередній бюджетний період.
Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості обчислюється шляхом множення фінансового нормативу бюджетної забезпеченості для бюджету району, який застосовувався Міністерством фінансів України при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, на зазначену частку. При цьому видатки на утримання дільничних лікарень не включаються в розрахунки фінансового нормативу бюджетної забезпеченості.
Для розрахунку видатків на дошкільну освіту застосовується норматив бюджетної забезпеченості, не менший за визначений Міністерством фінансів України при обчисленні обсягу міжбюджетних трансфертів до бюджету району.
Увага: фінансовий норматив бюджетної забезпеченості повинен мати абсолютне значення.
Додаткові задачі
Завдання 1.
Проаналізувати взаємозв'язок статей 81108розділу IVБюджетного кодексу України з іншими законодавчими актами, використовуючи наведені нижче дані. Зробити висновки.
Взаємозв'язок положень Бюджетного кодексу України з положеннями Конституції України, законів України та інших нормативних актів
Згідно зі ст. 95 Консппуцд України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними іромадами. У процесі такого розподілу суспільного багатства між громадянами та територіальними громадами і виникають специфічні міжбюджетні відносини
Стаття 140 Конституції України затвердила право територіальної громади жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селищя та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, створюючи місцев самоврядування
Частина 1. Міжбюджетні відносини - відносини МІЖ, державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.
Частина 2. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.
Ст. 81 Бюджетного кодексу України Стаття 142 Конституції України встановлює, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договорних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.
Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування
Частина 1. Міжбюджетні відносини - відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.
Частина 2. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.
Ст. 81 Бюджетного кодексу України

У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні»
деталізуються повноваження та функції, покладені на органи місцевого самоврядування
Частина 1. Видатки бюджетів поділяються на:
Пункт 1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;
Пункт 2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;
Пункт 3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.
Ст. 82 Бюджетного кодексу України
Частина 1. Видатки, визначені пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частина 2. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.
Ст. 83 Бюджетного кодексу України

Згідно зі статтею 119 Конституції України частина повноважень та функцій держави (та видатків на їх виконання) передається місцевим державним адміністраціям на відповідній території


Стаття 143 Конституції України надає органам місцевого самоврядування окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності


У статтях 2538 та 4244 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтях 13, 14 та 1729 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» деталізуються повноваження та функції держави, які згідно з законодавством України передаються на виконання органам Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування та називаються делегованими державними повноваженнями


Згідно з частиною 7 статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видатки місцевих бюджетів поділяються на дві частини:
а) видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади;
б) видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування


Статтею 116 Конституції України визначено, що виконання Державного бюджету України забезпечує Кабінет Міністрів України
Частина 1. Відповідні органи державної влади забезпечують здійснення видатків, визначених пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу.
Частина 2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) забезпечують здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу.
Ст. 84 Бюджетного кодексу України

Статтею 138 Конституції України визначено, що виконання бюджету Автономної Республіки Крим належить до відання Автономної Республіки Крим



Статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»
визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить забезпечення виконання відповідного бюджету
Частина 1. Відповідні органи державної влади забезпечують здійснення видатків, визначених пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу.
Частина 2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) забезпечують здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу.
Ст. 84 Бюджетного кодексу України

Виконання обласного та районного бюджетів згідно зі статтею 119 Конституції України та статтею 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконання обласного та районного бюджетів забезпечують відповідні місцеві державні адміністрації


Статті 2538 та 4244 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 13, 14 та 1719 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлюють вцди повноважень, функцій та відповідних видатків, які дозволено передавати з одного рівня влади іншому
Частина 1. Держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України.
Частина 2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) зобов 'язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 88-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України. Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату.
Ст. 85 Бюджетного кодексу України


Відповідно до статті 133 Конституції України міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України. У зв'язку з наявністю особливостей юридичного статусу цих міст з їх бюджетів здійснюються видатки всіх трьох видів
Частина 1. Розмежування видів видатків, визначених пунктами 2 і 3 статті 82 цього Кодексу, між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання гарантованих послуг та наближення їх до безпосередньо споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:
Пункт 1) перша група видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання гарантованих послуг і які розташовані найближче до споживачів;
Пункт 2) друга група видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують надання основних гарантованих послуг для всіх громадян України;
Пункт 3) третя група видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують гарантовані послуги для окремих категорій громадян, або реалізацію програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.
Частина 5. 3 бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.
Ст.. 86 Бюджетного кодексу України

Згідно з частиною 7 статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видатки місцевих бюджетів поділяються на дві частини:
а) видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади;
б) видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування
Стаття 89. Видатки, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу між бюджетних трансфертів.
Стаття 90. Видатки, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу між бюджетних трансфертів.
Бюджетний кодекс України

Відповідно до пунктів 4, 5 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на житлово-комунальні послуги, що затверджувалися та погоджувалися рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання) належить до видатків місцевих бюджетів, що не враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
Частина 1. До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:
Пункт 4) відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на житлово-комунальні послуги, що затверджувалися або погоджувалися рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання)
Ст. 91 Бюджетного кодексу України

Відповідно до статей 140 і 143 Конституції України та статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування мають право об'єднуватися або укладати угоди з метою проведення спільних програм, реалізації спільних проектів на договірних засадах у рамках виконання власних повноважень
Частина 3. Передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень Верховно.ї Ради Автономної Республіки Крим, відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладання договору. Усі договори про передачу коштів між місцевими бюджетами згідно з такими рішеннями укладаються до 1 жовтня року, що передує плановому.
Ст. 92 Бюджетного кодексу України


Ст. 94 Бюджетного кодексу України
Завдання 2.
Бюджетний кодекс є основоположним документом для регламентації функціонування бюджетної системи України. Бюджетний кодекс 2010 року втілив у собі вирішення найбільш актуальних завдань подальшого розвитку бюджетної системи.
(Охарактеризувати новації щодо удосконалення міжбюджетних відносин, які вводить Бюджетний кодекс України в редакції 2010 року.
Завдання 3.
Скласти словник термінів, понять:
бюджет;
бюджети місцевого самоврядування;
бюджетні кошти (кошти бюджету);
видатки бюджету;
видатки місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів;
видатки місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів;
державні соціальні стандарти;
державні соціальні гарантії;
доходи бюджету;
закон про Державний бюджет України;
дотація вирівнювання;
коефіцієнт вирівнювання;
кошик доходів державного бюджету для надання міжбюджетних трансфертів;
кошик доходів місцевих бюджетів;
міжбюджетні відносини;
міжбюджетні трансферти;
місцеве запозичення;
місцеві бюджети;
норматив бюджетної забезпеченості;
норматив щоденних відрахувань;
надходження бюджету;
проект бюджету;
Частина 3. Загальний обсяг фінансових ресурсів за кожним видом видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, розраховується на підставі державних соціальних стандартів і нормативів, які встановлюються законом та іншими нормативно- правовими актами.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку
рішення про місцевий бюджет;
принцип субсидіарності;
субвенції;
трансферти;
фінансовий норматив бюджетної забезпеченості;
фінансування бюджету.
Додатково-інформаційні дані для розв'язання задач (таблиці, схеми тощо)
Розрахунок показника обсягу видатків на утримання органів управління
1. Показники обсягу видатків обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя на утримання органів управління (Уу, Уууіу{ееу) визначаються виходячи з чисельності працівників цих органів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2000 р. № 890, співвідношення показників обсягів видатків відповідних рівнів бюджетів на цю мету, що склалося за даними зведення місцевих бюджетів, за такими формулами:
V = я А
уі уі і
Vу Нуі -Акуіу(зєу) Vуи Кукуіу(зву) УасІт куіу>
Нуі Ууи КуоЬ / Аи,
де Яуі фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на утримання органів управління з обласного бюджету та бюджету міст Києва і Севастополя;
Ууи розрахунковий обсяг видатків місцевого бюджету в цілому по Україні на утримання органів управління у плановому бюджетному періоді;
Уат куіу розрахунковий показник обсягу видатків бюджету м. Києва на утримання апарату міської та районних у місті державних адміністрацій, у тому числі фінансових органів;
Уат куіу = Ууи,Куас!т куіу- На 200_ рік ^ куіу дорівню° 0,°425;
КуььЬ частка видатків обласного бюджету на утримання органів місцевого самоврядування у загальному обсязі видатків на цю мету за даними зведення місцевих бюджетів, затверджених місцевими радами на 2003 рік. На 200_ рік Ку^оЬ дорівнює 0,0355;
Ку^іу^) частка видатків бюджету міст Києва і Севастополя на утримання районних у містах, селищних та сільських рад у загальному обсязі видатків на цю мету за даними зведення місцевих бюджетів, затверджених місцевими радами на 2003 рік. На 200_ рік дорівнює 0,0025, ^ 0,0017;
Аи загальна чисельність працівників апарату обласної, Київської і Севастопольської міської ради;
А чисельність працівників апарату обласної, Київської і Севастопольської міської ради, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2000 р. № 890;
Акуіу (ее)) чисельність працівників апарату міської ради міст Києва і Севастополя.
Показник обсягу видатків бюджету Автономної Республіки Крим на утримання органів управління визначається за такою формулою:
у = V 'К
уагк уи ^агк>
де Ууи розрахунковий обсяг видатків місцевого бюджету в цілому по Україні на утримання органів управління у плановому бюджетному періоді;
К,агк частка обсягу видатків бюджету Автономної Республіки Крим на утримання органів управління, у тому числі Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, у загальному обсязі видатків на цю мету за даними зведення місцевих бюджетів, затверджених відповідними радами на 2003 рік. На 200_ рік Куасігк дорівнює 0,0348.
Розрахунковий показник обсягу видатків бюджету міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення на утримання органів управління (Vті) визначається за такою формулою:
V = н .м . к + V
уті уті ті у утді>
де Нуті фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на утримання органів управління, в тому числі фінансових органів, з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, який визначається за такою формулою:
Нуті = (Ууиі ' Кут ^тд^ / Е (Мті ' Ку1),
де Ууи розрахунковий показник обсягу видатків усіх місцевих бюджетів на утримання органів управління на плановий бюджетний період;
Vутд.^ додатковий обсяг видатків бюджету міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення згідно з вимогами Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні";
Кут частка видатків бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення на утримання органів управління у загальному обсязі видатків на цю мету за даними зведення місцевих бюджетів, затверджених відповідними радами на 2003 рік. На 2006 рік Кут дорівнює 0,4110;
Ку1 коригувальний коефіцієнт для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, що має 16 значень залежно від чисельності населення міста;
Мті чисельність наявного населення міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду.
Розмір коригувального коефіцієнта для міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення
Чисельність наявного населення міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду, тис. осіб
Коригувальний коефіцієнт, Куі

Понад 1500
0,64

11011500
0,68

10011100
0,73

7011000
0,77

501700
0,82

401500
0,87

351400
0,91

301350
0,96

251-300
1

201250
1,1

151200
1,09

101150
1,14

81-100
1,19

31-80
1,23

1530
1,27

До 15
1,5


у = н N 'К + V
угі угі гі угді>
де Иугі фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на утримання органів управління з бюджетів районів, який визначається за такою формулою:
НуГІ = (Ууи'Куг- Ууд) / Е (КгГКу2),
Де Ууи розрахунковий показник обсягу видатків усіх місцевих бюджетів на утримання органів управління на планований бюджетний період;
Уугді розрахунковий показник обсягу додаткових видатків бюджетів районів згідно з вимогами Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні";
Куг частка видатків бюджетів районів на утримання органів управління у загальному обсязі видатків на цю мету за даними зведення місцевих бюджетів, затверджених відповідними радами на 2003 рік. На 200_ рік Куг дорівнює 0,4720;
Ку2 коригувальний коефіцієнт для бюджетів районів залежно від чисельності населення району;
N чисельність наявного населення району станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду.
Розмір коригувального коефіцієнта для бюджетів районів
Чисельність наявного населення району станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду, тис. осіб
Коригувальний коефіцієнт, Ку2

Понад 150
0,9

101150
0,92

76-100
0,94

5175
0,97

36-50
1,01

26-35
1,09

До 25
1,15


Розрахунок показника обсягу видатків на освіту
Розрахунковий показник обсягу видатків на освіту визначається залежно від загального обсягу ресурсів місцевих бюджетів на освіту, фінансового нормативу бюджетної забезпеченості одного учня та приведеного контингенту учнів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів станом на 5 вересня року, що передував поточному бюджетному періодові.
Розрахунок обсягу видатків бюджету Автономної Республіки Крим та обласного бюджету на освіту визначається за такою формулою:
уоі= н0-(и0 -коЬ + ц к + + + ц-к + ^'К^ + ц + + к + к + + Ц К + гагк + ^ + ^ +
де Н0 фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одного учня;
П0 кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл у цілому в Автономній Республіці Крим, області;
К0оЬ коефіцієнт коригування загальнообласних, загальнореспубліканських у Автономній Республіці Крим видатків на підвищення кваліфікації та підготовку кадрів (крім робітничих кадрів та фахівців з вищою освітою у вищих навчальних закладах IIIIV рівня акредитації Автономної Республіки Крим), на проведення інших заходів загальнообласного, загальнореспубліканського в Автономній Республіці Крим значення для загальної освіти. На 200_ рік КьЬ дорівнює 0,072;
кількість учнів, крім учнів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, загальноосвітніх шкіл-інтернатів (ліцеїв) з посиленою військово-фізичною підготовкою;
К коефіцієнт приведення кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів (ліцеїв) з посиленою військово-фізичною підготовкою до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік К дорівнює 6,5;
и^ кількість учнів (включаючи студентів), крім учнів (студентів) із числа дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, училищ олімпійського резерву, училищ, шкіл-інтернатів (ліцеїв) фізичної культури і спорту;
К коефіцієнт приведення кількості учнів (включаючи студентів) училищ олімпійського резерву, училищ, шкіл-інтернатів (ліцеїв) фізичної культури і спорту до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік К дорівнює 8,4;
кількість вихованців, крім вихованців із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, загальноосвітніх шкіл-інтернатів, що розташовані у населених пунктах, яким надано статус гірських;
Кді коефіцієнт приведення кількості вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів, що розташовані у населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік дорівнює 5,7;
кількість учнів, що приходять на навчання, у загальноосвітніх школах- інтернатах, що розташовані у населених пунктах, яким надано статус гірських;
коефіцієнт приведення кількості учнів, що приходять на навчання, у загальноосвітніх школах-інтернатах, що розташовані у населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік дорівнює 1,1;
Ц кількість вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів, крім вихованців шкіл-інтернатів (ліцеїв) з посиленою військово-фізичною підготовкою та вихованців із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
К коефіцієнт приведення кількості вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік К дорівнює 5;
^ кількість учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, що приходять на навчання;
^ кількість вихованців, крім вихованців із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, що розташовані у населених пунктах, яким надано статус гірських;
Кдк коефіцієнт приведення кількості вихованців спеціальних шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік Кдк дорівнює 7,5;
ик кількість вихованців, крім вихованців із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку;
К коефіцієнт приведення кількості вихованців спеціальних шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік Кн дорівнює 6,6;
кількість учнів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, що приходять на навчання;
К коефіцієнт приведення кількості учнів, що приходять на навчання до спеціальних шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік Ка дорівнює 2,5;
Цс кількість учнів та вихованців, що перебувають на повному державному утриманні, у різних типах загальноосвітніх навчальних закладів, із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
Кс коефіцієнт приведення кількості учнів та вихованців, що перебувають на повному державному утриманні, у різних типах загальноосвітніх навчальних закладів, із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік Кс дорівнює 12,02;
Уагк видатки на підготовку робітничих кадрів та фахівців з вищою освітою у вищих навчальних закладах IIIIV рівня акредитації Автономної Республіки Крим, що визначаються за окремим розрахунком;
додаткові асигнування на 200_ рік на виплату стипендій учням та студентам вищих навчальних закладів IIV рівня акредитації, в тому числі з числа дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що визначаються за окремим розрахунком;
додаткові асигнування на 200_ рік на виплату особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, до завершення навчання щорічної допомоги для придбання навчальної літератури в розмірі трьох місячних стипендій та на збільшення видатків на утримання учнів професійно-технічних навчальних і студентів вищих навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до рівня, не нижчого ніж двократний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для таких осіб, що визначаються за окремим розрахунком;
додаткові асигнування на 200_ рік на виплату одноразової грошової допомоги випускникам навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що визначаються за окремим розрахунком.
3. Розрахунковий показник обсягу видатків на освіту:
а) бюджету міста республіканського значення Автономної Республіки Крим:
К = Щ'ф., -Кпт(г) + ВгКто) + Щ-^-К^ + Ц, К + Ц''К + + Цт(Г)-Јьт(Г) + Цт(уК + Ц-Щ + ин,-Кк + + ц-К + +
+ Ч + Ц-К) + за +з,
+ Ук(г);
б) бюджету міста обласного значення:
Уоі На (^т Кпт(г) + ^дт Кдпт(г) + ^8 Кпт(г) + Кдпт(г)) + Но (^дт Кдт +
+ К8 + ^т'Кт+ + Цт(г) -КЬт(г) + Цт(г) -Ц + Ц'К + +
+ + Ц-К + Ц^К^ + Ц + Ч-К) + 3,+ З, + Гк(г);
в) бюджету району:
г.= Н'ф -Кґ) + Б К ґ) + Б Кґ) + Б К +
оі а \ т пт(г) дт дпт(г) 8 пт(г) д8 дпт(гХ
н 'Ш К + ц -К + ц К + и-х + иьґ)-кьґ) + иґ)-к +
о \ дтг дтг д8 д8 тг тг 8 8 Ьт(г) Ьт(г) ]т(г) )
+ ц-щ + Ц.-К + ^'Кд, + Ц-К + + + Ч-К) + 8а + За + Ут,
де Иа фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну дитину дошкільного віку;
Н0 фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одного учня;
Кпт(г) фактичний коефіцієнт охоплення дітей у віці 06 років у містах республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення (Кпт) та районах (Кпг) дошкільними закладами відповідно в сільській та міській місцевості (крім дітей у віці 06 років у населених пунктах, яким надано статус гірських). На 200_ рік Кпт()) має індивідуальне значення для кожної адміністративно-територіальної одиниці;
Бт кількість дітей у віці 06 років міської місцевості міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення і районів (крім дітей у віці 06 років у населених пунктах, яким надано статус гірських) на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду за статистичними даними;
Д кількість дітей у віці 06 років сільської місцевості міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення і районів (крім дітей у віці 06 років у населених пунктах, яким надано статус гірських) на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду за статистичними даними за статистичними даними;
К ()) фактичний коефіцієнт охоплення дітей у віці 0-6 років у містах обласного значення (Кдпт) та районах (К§пг) дошкільними закладами, що розташовані в сільській та міській місцевостях, яким надано статус гірських. На 200_ рік коефіцієнт Ктт(г) визначений для кожної адміністративно-територіальної одиниці;
Ьт кількість дітей у віці 06 років у міській місцевості міст обласного значення та районів, яким надано статус гірських, станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду за статистичними даними за статистичними даними;
кількість дітей у віці 06 років у сільській місцевості міст обласного значення та районів, яким надано статус гірських, станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду за статистичними даними за статистичними даними;
ит кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в містах республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, крім учнів шкіл, що розташовані у населених пунктах, яким надано статус гірських;
Кт коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в містах республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, крім учнів шкіл, що розташовані у населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік Кт дорівнює 0,841;
17тг кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл міської місцевості районів, крім кількості учнів шкіл, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських;
Ктіг коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в міській місцевості районів, крім учнів шкіл, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік Ктг дорівнює 0,926;
Ц~т кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в населених пунктах міст обласного значення, яким надано статус гірських;
Ктт коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в населених пунктах міст обласного підпорядкування, яким надано статус гірських, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік Кт дорівнює 0,968;
кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в сільській місцевості, крім учнів шкіл, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських;
К коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в сільській місцевості, крім учнів шкіл, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл, який має п'ять значень залежно від середньої наповнюваності класів і класів-комплектів у таких школах на 5 вересня року, що передував поточному бюджетному періодові.
Розмір коефіцієнта приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в сільській місцевості, крім учнів шкіл, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл на 200_ рік
Середня наповнюваність класів і класів-комплектів у денних загальноосвітніх школах, що розташовані в сільській місцевості, учнів
Коефіцієнт,
к,

Понад 22,2
1,01

17,822,2
1,178

14,817,8
1,305

11,714,8
1,431

ДО 11,7
1,684


Віднесення районів до груп за середньою наповнюваністю класів і класів-комп- лектів проводиться раз на три роки на підставі результатів аналізу мережі та контингентів загальноосвітніх шкіл;
итг кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в міській місцевості, якій надано статус гірської;
Кдтг коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в міській місцевості районів, якій надано статус гірської, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік Кдтг дорівнює 1,064;
кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в сільській місцевості, якій надано статус гірської;
коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в сільській місцевості, якій надано статус гірської, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл, який має п'ять значень залежно від середньої наповнюваності класів і класів-комплектів у таких школах на 5 вересня року, що передував поточному бюджетному періодові.
Розмір коефіцієнта приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в сільській місцевості, якій надано статус гірської, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл на 200_ рік
Середня наповнюваність класів і класів-комплектів у денних загальноосвітніх школах, що розташовані в сільській місцевості, учнів
Коефіцієнт,

Понад 22,2
1,162

17,822,2
1,355

14,817,8
1,5

11,714,8
1,645

ДО 11,7
1,936


Віднесення районів до груп за середньою наповнюваністю класів і класів-комп- лектів проводиться раз на три роки на підставі результатів аналізу мережі та контингентів загальноосвітніх шкіл;
Цт(г) кількість учнів спеціальних шкіл для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку;
К коефіцієнт приведення кількості учнів спеціальних шкіл для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік К дорівнює 2,5;
^ьт(г) кількість учнів вечірніх загальноосвітніх шкіл адміністративно-територіальної одиниці;
КЬт(Г) коефіцієнт приведення кількості учнів вечірніх загальноосвітніх шкіл адміністративно-територіальної одиниці до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік КЬт дорівнює 0,43, КЬг 0,29;
кількість учнів, крім учнів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, загальноосвітніх шкіл-інтернатів (ліцеїв) з посиленою військово-фізичною підготовкою;
К коефіцієнт приведення кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів (ліцеїв) з посиленою військово-фізичною підготовкою до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік Кг дорівнює 6,5;
и^ кількість учнів (включаючи студентів), крім учнів (студентів) із числа дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, училищ олімпійського резерву, училищ, шкіл-інтернатів (ліцеїв) фізичної культури і спорту;
К коефіцієнт приведення кількості учнів (включаючи студентів) училищ олімпійського резерву, училищ, шкіл-інтернатів (ліцеїв) фізичної культури і спорту до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік К дорівнює 8,4;
кількість вихованців, крім вихованців із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, загальноосвітніх шкіл-інтернатів, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських;
К^ коефіцієнт приведення кількості вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік Кді дорівнює 5,7;
и^ кількість учнів, які приходять на навчання, у загальноосвітніх школах-ін- тернатах, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських;
Кд. коефіцієнт приведення кількості учнів, які приходять на навчання, у загальноосвітніх школах-інтернатах, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік Кд. дорівнює 1,1;
Ц кількість вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів, крім вихованців шкіл-інтернатів (ліцеїв) з посиленою військово-фізичною підготовкою та вихованців із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
К коефіцієнт приведення кількості вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік К дорівнює 5,0;
Ц. кількість учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, що приходять на навчання;
Пс кількість учнів та вихованців, що перебувають на повному державному утриманні, у різних типах загальноосвітніх навчальних закладів, із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
Кс коефіцієнт приведення кількості учнів та вихованців, що перебувають на повному державному утриманні, у різних типах загальноосвітніх навчальних закладів, із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік Кс дорівнює 12,02;
8^ додаткові асигнування на 2006 рік на виплату одноразової допомоги дітям- сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, яким у 200_ році виповнюється 18 років, що визначаються за індивідуальним розрахунком;
8^ додаткові асигнування на 200_ рік на виплату одноразової грошової допомоги випускникам навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що визначаються за окремим розрахунком;
Ук()) видатки на 200_ рік для комп'ютеризації та інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів районів, які визначаються за окремим розрахунком.
4. Розрахунковий показник обсягу видатків бюджету міст Києва та Севастополя на освіту визначається за такою формулою:
а) бюджету міста Києва:
^Окуіу (^ткуіу(8еу) К^пт^ + Но С^куіу(8еу) Кт + ^8 К8 + ^Ькуіу(8еу) КЬт +
+ Цуу(*у) К + КО-КьЬ + Ц-Щ + Ц-К + Ц + + Ч-К,* ис-к) +
+ $« + ^ + й + ^
б) бюджету міста Севастополя:
^ь(8єу) (^ткуіу(8еу) Кпт + ^88еу Кпт^ + Но (^куіу(8еу) Кт + ^8 К8 +
+ 'КЬт + ЦуіфЄу) К + Ц-Кь* + Ч'К + Ц + + + + ис-К) + 8,+ 88, + 8, + 8^
де фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну дитину дошкільного віку;
Н0 фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одного учня;
Вщ^іу^єу) кількість дітей у віці 06 років міської місцевості міст Києва та Севастополя на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду за статистичними даними;
Б8еу кількість дітей у віці 06 років сільської місцевості м. Севастополя на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду за статистичними даними;
Кпт фактичний коефіцієнт охоплення дітей у віці 06 років дошкільними закладами міст Києва та Севастополя. На 200_ рік Кпт має індивідуальне значення для міст Києва й Севастополя;
кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл міст Києва або Севастополя, крім учнів сільської місцевості;
Кт коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл міст Києва і Севастополя до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік Кт дорівнює 0,841;
кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в сільській місцевості, крім учнів шкіл, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських;
К коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані в сільській місцевості, крім учнів шкіл, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл, який має п'ять значень залежно від середньої наповнюваності класів і класів-ком- плектів у таких школах на 5 вересня року, що передував поточному бюджетному періодові.
Розмір коефіцієнта приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, які розташовані в сільській місцевості, крім учнів шкіл, що розташовані в населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл на 200_ рік
Середня наповнюваність класів і класів-комплектів у денних загальноосвітніх школах, що розташовані в сільській місцевості, учнів
Коефіцієнт,
к.

Понад 22,2
1,01

17,822,2
1,178

14,817,8
1,305

11,714,8
1,431

ДО 11,7
1,684


Віднесення районів до груп за середньою наповнюваністю класів і класів-комп- лектів проводиться раз на три роки на підставі результатів аналізу мережі та контингентів загальноосвітніх шкіл;
^^ кількість учнів вечірніх загальноосвітніх шкіл міст Києва та Севастополя;
КЬт коефіцієнт приведення кількості учнів вечірніх загальноосвітніх шкіл адміністративно-територіальної одиниці до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік КЬт дорівнює 0,43;
Цуьїжу) кількість учнів спеціальних шкіл міст Києва та Севастополя для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку;
К коефіцієнт приведення кількості учнів спеціальних шкіл для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік К дорівнює 2,5;
П0 кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл у цілому в містах Києві та Севастополі;
КоЬ коефіцієнт коригування міських, міст Києва і Севастополя видатків на підвищення кваліфікації та підготовку кадрів, на проведення інших заходів для загальної освіти. На 200_ рік КьЬ дорівнює 0,072;
^ кількість учнів, крім учнів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, загальноосвітніх шкіл-інтернатів (ліцеїв) з посиленою військово-фізичною підготовкою;
К коефіцієнт приведення кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів (ліцеїв) з посиленою військово-фізичною підготовкою до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік Щ дорівнює 6,5;
Ц кількість вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів, крім вихованців шкіл-інтернатів (ліцеїв) з посиленою військово-фізичною підготовкою та вихованців із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
К коефіцієнт приведення кількості вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік К дорівнює 5,0;
V^ кількість учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, що приходять на навчання;
ин кількість вихованців, крім вихованців із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку;
Кн коефіцієнт приведення кількості вихованців спеціальних шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік Кн дорівнює 6,6;
кількість учнів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, що приходять на навчання;
К, коефіцієнт приведення кількості учнів, що приходять на навчання до спеціальних шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік К, дорівнює 2,5;
Пс кількість учнів та вихованців, що перебувають на повному державному утриманні, у різних типах загальноосвітніх навчальних закладів, із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
Кс коефіцієнт приведення кількості учнів та вихованців, що перебувають на повному державному утриманні, у різних типах загальноосвітніх навчальних закладів, із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 200_ рік Кс дорівнює 12,02;
додаткові асигнування на 2006 рік на виплату одноразової допомоги дітям- сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, яким у 200_ році виповнюється 18 років, що визначаються за індивідуальним розрахунком;
додаткові асигнування на 200_ рік на виплату стипендій учням та студентам вищих навчальних закладів IIV рівня акредитації, в тому числі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що визначаються за окремим розрахунком;
додаткові асигнування на 200_ рік на виплату особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, до завершення навчання щорічної допомоги для придбання навчальної літератури в розмірі трьох місячних стипендій та на збільшення видатків на утримання учнів професійно-технічних навчальних і студентів вищих навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до рівня, не нижчого, ніж двократний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для таких осіб, що визначаються за окремим розрахунком;
К(8ег) видатки на 200_ рік для комп'ютеризації та інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, що розташовані в сільській місцевості м. Севастополя, які визначаються за окремим розрахунком.
Розрахунок показника обсягу видатків на культуру і мистецтво
Розрахунковий показник обсягу видатків на культуру і мистецтво (у,) визначається виходячи з чисельності наявного населення адміністративно-територіальної одиниці та фінансових нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя, що визначається як середній розмір загальних видатків відповідних місцевих бюджетів, затверджених місцевими радами на бюджетний період, що передує плановому, на одного жителя, і коригується на прогнозний обсяг ресурсів бюджету, що спрямовуються на зазначену мету (цілі) у планованому бюджетному періоді. При цьому обсяг видатків місцевих бюджетів на культуру і мистецтво не може бути меншим, ніж обсяг у році, що передує плановому, скоригований на індекс споживчих цін в середньому до попереднього року, врахований в Основних прогнозних показниках економічного і соціального розвитку України за даними Мінекономіки.
Для бюджету Автономної Республіки Крим та обласного бюджету розрахунковий обсяг видатків на культуру і мистецтво визначається за такою формулою:
у = Н N + у
у кі коЬ 1уі г кді>
де НкоЬ фінансовий норматив бюджетної забезпеченості видатків на культуру і мистецтво бюджету Автономної Республіки Крим та обласного бюджету в розрахунку на одного жителя;
N чисельність наявного населення адміністративно-територіальної одиниці станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду.
Для бюджету міст Києва й Севастополя розрахунковий обсяг видатків на культуру і мистецтво визначається за такою формулою:
у = н М
г кі ккуіу(8еу) 1уі>
де Нккуіу(!ееу) фінансовий норматив бюджетної забезпеченості видатків на культуру і мистецтво для міст Києва і Севастополя в розрахунку на одного жителя;
Мі чисельність наявного населення адміністративно-територіальної одиниці станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду.
Для бюджету міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджету району розрахунковий показник обсягу видатків на культуру і мистецтво визначається за такою формулою:
укі = Нкт(г) ' Мі + укді,
де Нкт()) фінансовий норматив бюджетної забезпеченості видатків на культуру і мистецтво міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення або району в розрахунку на одного жителя;
N чисельність наявного населення адміністративно-територіальної одиниці станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду.
укді обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входять населені пункти, які за статусом віднесені до гірських. укдіі не застосовується до адміністративно-територіальних одиниць, яким не надано статус гірських.
Розрахунок показника обсягу видатків на фізичну культуру і спорт
Розрахунковий показник обсягу видатків на фізичну культуру і спорт (у) визначається з урахуванням чисельності наявного населення адміністративно-територіальної одиниці та частки зазначених видатків бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів (45 відсотків), бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районів (55 відсотків) у загальній сумі видатків на фізичну культуру і спорт бюджетів адміністративно-територіальних одиниць за даними зведення місцевих бюджетів, затверджених місцевими радами на 2003 рік, а також кількості спортсменів постійного складу шкіл вищої спортивної майстерності відповідно до плану комплектування та спискового складу, затвердженого Держкомспортом на 2004 рік.
Розрахунковий показник обсягу видатків на фізичну культуру і спорт місцевих бюджетів визначається за такими формулами:
для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету:
уі= 0,55 +
де Н фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на фізичну культуру і спорт усіх місцевих бюджетів у розрахунку на одного жителя;
N наявне населення адміністративно-територіальної одиниці станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду;
/ обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входять населені пункти, що за статусом віднесені до гірських.
для бюджету міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджету району:
у = 0,55
де наявне населення адміністративно-територіальної одиниці станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду;
/ обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входять населені пункти, що за статусом віднесені до гірських. / не застосовується до адміністративно-територіальних одиниць, яким не надано статус гірських.
для бюджету міст Києва і Севастополя:
у = 0 55 Н М + у
у/куіу(8еу) Д/ ^ 1 8У8т,
де Н фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на фізичну культуру і спорт усіх місцевих бюджетів у розрахунку на одного жителя;
Мі наявне населення адміністративно-територіальної одиниці станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду;
Ку8т обсяг додаткових видатків на школи вищої спортивної майстерності, який обчислюється за такою формулою:
V = Н -V
8У8т 8р 8р,
де Н фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одного спортсмена постійного складу шкіл вищої спортивної майстерності;
кількість спортсменів постійного складу шкіл вищої спортивної майстерності відповідно до плану комплектування та спискового складу, затвердженого Дер- жкомспортом на 2004 рік.
Розрахунок показника обсягу видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення
Розрахунковий показник обсягу видатків на утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів, будинків-інтернатів для дітей-інвалідів та навчання і трудове влаштування інвалідів (У^ для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя визначається за такою формулою:
у = о н + у
81 »81і 81 81§і>
де Н81 фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одного підопічного в бу- динках-інтернатах для престарілих та інвалідів, будинках-інтернатах для малолітніх інвалідів та навчання і трудове влаштування інвалідів адміністративно-територіальної одиниці;
(2ЛІ кількість підопічних у будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів, бу- динках-інтернатах для малолітніх інвалідів станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періодові;
УЛі обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одиниці згідно з вимогами Закону України "Про статус гірських населених пунктів України". / не застосовується до адміністративно-територіальних одиниць, яким не надано статус гірських.
Розрахунковий обсяг видатків на утримання притулків для неповнолітніх (у2і) для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя визначається за такою формулою:
у2і _ ' Н82,
де Н82 фінансовий норматив бюджетної забезпеченості дітей у притулках для неповнолітніх;
(22і кількість місць на кінець року в притулках для неповнолітніх за даними зведення місцевих бюджетів, затверджених місцевими радами на бюджетний період, що передує плановому.
Розрахунковий обсяг видатків на утримання територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів і одиноких непрацездатних громадян та відділень соціальної допомоги вдома (у3і) для бюджету міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, району, бюджету міст Києва і Севастополя визначається за такою формулою:
у3і = (^8т3і1 + (0883і1 ' К88п) ' Н831) + (083І2 ' Н832) + у3ді,
де Н831 фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одиноких непрацездатних громадян, які потребують різних видів соціальної допомоги в територіальних центрах та відділеннях соціальної допомоги вдома (за винятком стаціонарних відділень для постійного проживання);
Н832 фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одиноких непрацездатних громадян, які перебувають у стаціонарних відділеннях для постійного проживання територіальних центрів та відділеннях соціальної допомоги вдома;
08т3і1 кількість одиноких непрацездатних громадян, які потребують надання різних видів соціальної допомоги територіальними центрами та відділеннями соціальної допомоги вдома (за винятком стаціонарних відділень для постійного проживання), на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періодові міської місцевості;
083і2 кількість одиноких непрацездатних громадян, які перебувають у стаціонарних відділеннях для постійного проживання територіальних центрів станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періодові;
у3ді обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одиниці згідно з вимогами Закону України "Про статус гірських населених пунктів України";
кількість одиноких непрацездатних громадян, які потребують надання різних видів соціальної допомоги територіальними центрами та відділеннями соціальної допомоги вдома (за винятком стаціонарних відділень для постійного проживання), на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періодові сільської місцевості;
К8П коефіцієнт приведення кількості одиноких непрацездатних громадян, які потребують надання різних видів соціальної допомоги територіальними центрами та відділеннями соціальної допомоги вдома (за винятком стаціонарних відділень для постійного проживання), станом на 1 січня року, що передує плановому, в сільській місцевості до кількості відповідного контингенту в міській місцевості. На 200_ рік К8т дорівнює 1,4.
4. Розрахунковий обсяг видатків на виконання програм і здійснення заходів стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей (у4і) визначається за такими формулами:
для бюджету Автономної Республіки Крим та обласного бюджету:
у = Н N + у
84І 84и у оті'
де Н4и фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну особу населення Автономної Республіки Крим, області на заходи стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей;
N чисельність наявного населення Автономної Республіки Крим, області станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду;
уоі обсяг додаткових видатків на оздоровлення та відпочинок дітей пільгових категорій, який розраховується за такою формулою:
у = Н 'И
у оті 11 оті иоі>
де Н^ фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одного учня загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів послугами з організації відпочинку та оздоровлення;
иоі кількість учнів загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів (крім вечірніх загальноосвітніх шкіл) у цілому в Автономній Республіці Крим, області станом на 5 вересня року, що передує поточному бюджетному періоду.
для бюджету міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджету району:
У84і Н84т(г) і + У84ді'
де Н4т()) фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну особу населення міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, району на заходи стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей;
N чисельність наявного населення міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, району станом початок року, що передує поточному бюджетному періоду;
У84ді обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одиниці згідно з вимогами Закону України "Про статус гірських населених пунктів України", визначений за окремим розрахунком.
3) для бюджетів міст Києва і Севастополя:
У = н N. + V
84і 84куіу(8еу) і оті куіу(8ву)>
де Н^і^) фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну особу населення міст Києва і Севастополя;
Nі чисельність наявного населення міст Києва і Севастополя станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду;
Н4 фінансовий норматив бюджетної забезпеченості, що обчислюється виходячи з частки видатків на виконання програм і здійснення заходів стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей у загальній сумі цих видатків за даними зведення місцевих бюджетів на бюджетний період, що передує плановому, яка для бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів становить 40 відсотків, для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджету району 60 відсотків.
Уті у^^еч) обсяг додаткових видатків на оздоровлення та відпочинок дітей пільгових категорій для бюджетів міст Києва та Севастополя, який розраховується за такою формулою:
V = н 'V
оті куіу(8еу) оті оті куіу(8еу)>
де куіу(8еу) кількість учнів загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів (крім вечірніх загальноосвітніх шкіл) у містах Києві та Севастополі станом на 5 вересня року, що передує поточному бюджетному періоду?
Ноі фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одного учня загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів послугами з організації відпочинку та оздоровлення.
5. Розрахунковий показник обсягу видатків місцевих бюджетів на обробку інформації з нарахування та виплати допомоги, компенсацій і субсидій (У8б) для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя визначається за такою формулою:
У85І = (Оі-н*) + (О^'Я^'К^
де Я85 фінансовий норматив бюджетної забезпеченості для обробки інформації з нарахування та виплати допомоги, компенсацій і субсидій на одну особову справу;
(25і кількість особових справ з питань надання допомоги, компенсацій і субсидій, за якими нарахування та виплата здійснюється децентралізовано, станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду;
0с51і кількість особових справ з питань надання допомоги, компенсацій та субсидій, за якими нарахування та виплата здійснюється централізовано, станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду;
Кс коригувальний коефіцієнт врахування видатків на утримання центрів у областях, в яких нарахування та виплата допомоги, компенсацій та субсидій здійснюється централізовано. На 200_ рік значення Ксс дорівнює 2,38.
Розрахунковий показник обсягу видатків з надання допомоги по догляду за інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу (У6) для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя визначається за такою формулою:
де Н6 фінансовий норматив бюджетної забезпеченості витрат на виплату допомоги по догляду за психічно хворим;
(26 кількість психічно хворих інвалідів I і II групи в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві і Севастополі за звітними даними;
(2Јі& кількість психічно хворих інвалідів I і II групи в гірських населених пунктах за звітними даними.
Розрахунковий показник обсягу видатків на виплату компенсацій реабілітованим громадянам (У7і) для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя визначається за такою формулою:
У7і _ Н87 ' Ош,
де Я87 фінансовий норматив бюджетної забезпеченості середнього розміру компенсацій реабілітованим громадянам у минулому бюджетному періоді;
0с7і прогнозна кількість одержувачів грошової компенсації.
Розрахунковий показник обсягу видатків на поховання учасників бойових дій (У8 ) для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя визначається за такою формулою:
у = о 'Н 'К
Гс8і »с8і 88 ^-іі'
де 0С8і кількість учасників бойових дій у регіоні;
Н8 фінансовий норматив бюджетної забезпеченості витрат на поховання одного учасника бойових дій відповідно до Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 19411945 років";
Кйі коефіцієнт смертності осіб у віці 70 років і більше в регіоні.
Розрахунковий показник обсягу видатків, пов'язаних із пільговим медичним обслуговуванням осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається залежно від чисельності осіб адміністративно-територіальної одиниці, що належать до категорії 1 постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи та потерпілих дітей, із урахуванням коефіцієнта приведення КсН.
Розрахунковий показник обсягу видатків, пов'язаних із медичним обслуговуванням зазначених осіб для усіх місцевих бюджетів (УсНті) визначається за такою формулою:
у = н 'К. 'К
сНті сНт іпуіі сН>
де ИсНт фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на пільгове медичне обслуговування однієї особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
МіпуШ чисельність осіб адміністративно-територіальної одиниці, що належать до категорії 1 постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи та потерпілих дітей;
КсН коефіцієнт приведення чисельності осіб, що належать до категорії 1 постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи та потерпілих дітей, до загальної чисельності осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. КсН на 200_ рік дорівнює 3,537.
10. Розрахунковий показник обсягу видатків, пов'язаних із оздоровленням осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається залежно від чисельності осіб адміністративно-територіальної одиниці, що належать до категорії 1 постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи та потерпілих дітей, із урахуванням коефіцієнта приведення КсН.
Розрахунковий показник обсягу видатків, пов'язаних із оздоровленням зазначених осіб, для усіх місцевих бюджетів (УсННі) визначається за такою формулою:
у =н N 'К
сННі сНН іпуіі сН>
де ИсНН фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на оздоровлення однієї особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
МіпуШ чисельність осіб адміністративно-територіальної одиниці, що належать до категорії 1, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи та потерпілих дітей;
КсН коефіцієнт приведення чисельності осіб, що належать до категорії 1 постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи та потерпілих дітей, до загальної чисельності осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. КсН на 200_ рік дорівнює 3,537.
Питання до екзамену (заліку)
Поняття міжбюджетних відносин.
Мета регулювання міжбюджетних відносин.
Види видатків бюджетів.
Джерела здійснення видатків бюджетів.
Забезпечення здійснення видатків.
Передача державою права на здійснення видатків.
Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами.
Видатки Державного бюджету України.
Видатки місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Видатки, що здійснюються з бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Видатки, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
Видатки, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості.
Коригуючі коефіцієнти фінансових нормативів бюджетної забезпеченості.
Розрахунок показника обсягу видатків на утримання органів управління, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Розрахунок показника обсягу видатків на охорону здоров 'я, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Розрахунок показника обсягу видатків на освіту, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Розрахунок показника обсягу видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Розрахунок показника обсягу видатків на культуру і мистецтво, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Розрахунок показника обсягу видатків на фізичну культуру і спорт, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Тема 20.
КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
§ 1. Поняття бюджетного контролю, його форми, суб'єкти.
§ 2. Повноваження Верховної Ради України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
§ 3. Участь Рахункової палати у здійсненні контролю в бюджетному процесі.
§ 4. Контрольні повноваження Міністерства фінансів України та місцевих фінансових органів у бюджетному процесі.
§ 5. Повноваження Державного казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
§ 6. Державна контрольно-ревізійна служба як специфічний суб'єкт контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
§ 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад з контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
§ 8. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних місцевих рад з контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
§ 1. Поняття бюджетного контролю, його форми, суб'єкти
Залежно від сфери фінансової діяльності, в якій здійснюється фінансовий контроль, можна виділити такі його види як бюджетний, податковий, банківський, валютний, тощо, що відрізняються завданнями, об'єктами, суб'єктами контролю тощо. Бюджетний контроль відповідно до Бюджетного кодексу України, яким врегульовано порядок його здійснення, має назву контроль за дотриманням бюджетного законодавства. На наш погляд така назва виду контролю у нормативно-правовому акті є не зовсім вдалою, доцільніше трактувати його як бюджетний контроль. Бюджетний контроль це діяльність відповідних суб'єктів, яка полягає у перевірці дотримання бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу, з метою запобігання, виявлення, усунення бюджетних правопорушень. Його метою є забезпечення законності під час складання проектів бюджетів, розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети, виконання бюджету, в тому числі при внесенні змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети, підготовки та розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього. Тобто бюджетний контроль наявний на кожній стадії бюджетного процесу.
Вказуючи на періодичність проведення контрольних заходів, інакше на так званий час здійснення контрольних дій, ми говоримо про форми бюджетного контролю. Науковці виділяють такі форми фінансового контролю, що властиві і бюджетному контролю, як попередній, поточний, наступний, які не закріплені у жодному нормативно-правовому акті. В основу даної класифікації покладено час проведення контрольних заходів. Така класифікація відображає безперервний характер контролю та враховує всі особливості, що існують під час його проведення. Зазначені форми бюджетного контролю взаємопов'язані, доповнюють одна одну і тісно переплітаються.
Попередній контроль сукупність контрольних дій, які застосовуються перед прийняттям управлінського рішення в бюджетній сфері, тобто на етапі його розгляду, планування чи здійсненням фінансової операції (наприклад перед взяттям фінансових зобов'язань або здійсненням платежів). У даному випадку проходить вивчення підстав прийняття такого рішення для встановлення законності й цілеспрямованості фінансових операцій, що підлягають здійсненню. Перевіряється обґрунтованість фінансових розрахунків, відповідність вимогам чинного бюджетного законодавства тощо. Слід зазначити, що під час проведення попереднього контролю заходи впливу не застосовуються, бо ще не мають місце порушення фінансової дисципліни. Попередній контроль проводиться різними суб'єктами в межах їх контрольних повноважень. Так, наприклад, до органів, що здійснюють попередній контроль можна віднести: парламент та органи місцевого самоврядування, які здійснюють контроль під час розгляду відповідних бюджетів; фінансові органи, які здійснюють контроль шляхом розгляду фінансових планів і кошторисів, реєстрації штатних розписів тощо; міністерства і відомства, які аналізують проекти знову ж таки фінансових планів, кошторисів підприємств і установ; бухгалтерів та функціональні служби підприємств і установ, які перевіряють правильність складання кошторисів, документів на витрачання грошових коштів тощо.
Наступною формою бюджетного контролю є поточний контроль. Ця форма контролю є найважливішою і найдійовішою в оперативному управлінні публічними фінансами. У літературі та чинних нормативно-правових актах можна зустріти іншу назву поточного контролю "оперативний" (наприклад, в Законі України "Про Рахункову палату" (пункт 6 статті 7). Оскільки поточний фінансовий контроль це контроль за безпосередньо оперативною фінансовою діяльністю, тобто за, власне, рухом публічних коштів, він супроводжує фінансові операції, то назва його "оперативний" є дійсно правильною.
Поточний контроль сукупність контрольних дій, які застосовуються в процесі вчинення фінансових операцій, під час виконання фінансових планів; у ході виконання фінансових зобов'язань перед державою; отримання та використання коштів для адміністративно-господарських видатків, проведення грошових операцій, тощо. Метою поточного контролю є оперативне виявлення та своєчасне припинення порушень і відхилень від встановлених норм та нормативів, попередження їх на стадії зародження фінансових операцій; досягнення раціонального, цільового, ефективного використання бюджетних коштів; виявлення додаткових можливостей для збільшення доходів і зменшення витрат тощо. Разом з попереднім контролем він сприяє попередженню порушень фінансової дисципліни. Поточний контроль, як правило, здійснюють органи безпосереднього управління фінансовою діяльністю.
Третьою формою є наступний фінансовий контроль. Він проводиться після надходження доходів і витрачання коштів, за наслідками фінансової діяльності, аналізу виконання завдань; проведення грошових операцій, тощо з метою з'ясування правильності вчинення фінансових операцій, законності й доцільності витрачання бюджетних коштів.
У Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю (затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України №158-р від 24.05.2005 р.) йдеться про наступний контроль, який називається подальшим і визначається як сукупність контрольних дій, які здійснюються по закінченню реалізації управлінського рішення чи після виконання фінансово-господарської операції (наприклад після здійснення платежів).
Особливістю наступного контролю є те, що поряд з виявленням фактів порушень бюджетної дисципліни і різного роду зловживань застосовуються заходи для усунення виявлених недоліків і порушень, здійснюється відшкодування завданої шкоди, винні особи притягуються до відповідальності та намічаються заходи щодо запобігання відповідних порушень і покращення роботи підконтрольного суб'єкта, що, у свою чергу, сприяє попередженню таких порушень у майбутньому.
На відміну від українського законодавця у статті 265 Бюджетного кодексу Російської Федерації вказується на форми фінансового контролю, що здійснюється законодавчими (представницькими) органами, зокрема попередній, поточний та наступний.
Бюджетний контроль здійснюють як спеціально створені з цією метою органи контролю, тобто контролюючі суб'єкти, основною функцією яких є контрольна, так і органи законодавчої і виконавчої влади, які поряд із реалізацією інших завдань наділені повноваженнями у фінансово-контрольній сфері. У главі 17 Бюджетного кодексу України, що має назву "Контроль за дотриманням бюджетного законодавства", визначено суб'єктів, які здійснюють бюджетний контроль: Верховна Рада України та її комітети, Міністерство фінансів України, Рахункова палата, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад. Крім зазначених суб'єктів бюджетний контроль здійснюють і головні розпорядники та розпорядники бюджетних коштів.
Контрольні повноваження органів законодавчої та виконавчої влади таких як Верховна Рада України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування в бюджетній сфері визначені у Конституції України і деталізовані в інших нормативно-правових актах, в тому числі і у Бюджетному кодексі України.
§ 2. Повноваження Верховної Ради України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства
Єдиним законодавчим органом держави є Верховна Рада України, яка здійснює парламентський контроль. Її повноваження, в тому числі й у сфері бюджету, визначає Конституція України, відповідно до статті 85 якої Верховна Рада України: затверджує Державний бюджет України та вносить зміни до нього; контролює виконання Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання; затверджує рішення про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків, міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом, здійснює контроль за їх використанням.
Реалізувати повноваження у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства цей орган може і під час прийняття законів, які винятково встановлюють: Державний бюджет і бюджетну систему України, систему оподаткування (сукупність податків і зборів, форми і методи їх побудови), засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти, а також іноземних валют на території України, порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу, порядок випуску й обігу державних цінних паперів, їх види і типи.
Предметом контролю Верховної Ради України є проект закону про Державний бюджет України, звіт про виконання закону про Державний бюджет України, інші законопроекти з фінансових питань тощо.
Оскільки парламент є одним із основних учасників бюджетного процесу, який і бере участь у бюджетній діяльності на всіх його стадіях, то відповідно і контроль за дотриманням бюджетного законодавства він здійснює на кожній стадії бюджетного процесу.
Повноваження Верховної Ради України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства, тобто Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні, реалізуються на першій стадії бюджетного процесу, зокрема, під час розгляду за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України (затверджений Законом України від 10.02.2010р. № 1861VI із наступними змінами і доповненнями), Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період. Суб'єктами контролю в даному випадку виступають як парламент в цілому, який приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період у разі відповідності вказаного документу бюджетному законодавству; так і народні депутати, комітети, розглядають цей документ, аналізують його, розробляють свої пропозиції і надсилають їх до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету не пізніше ніж за три дні до розгляду питання Верховною Радою. Основна функція контролю, у даному випадку, належить Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, який, узагальнює пропозиції, що надійшли, здійснюючи їх аналіз на відповідність бюджетному законодавству і готує проект постанови Верховної Ради про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період. Під час розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України, тобто на другій стадії бюджетного процесу, контрольні функції Верховної Ради України полягають у тому, що саме вона, відповідно до статті 85 Конституції України, наділена повноваженнями затверджувати Державний бюджет України, який згідно зі статтею 92 Основного закону встановлюється виключно законами. Парламент, під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України до першого, другого та третього читань, розгляду його у цих читаннях, перевіряє проект й інші матеріали, що до нього додаються, зазначені у статті 38 Бюджетного кодексу України, на відповідність бюджетному законодавству. За результатами такого контролю вживаються певні заходи, що сприяють попередженню вчинення порушень на наступних стадіях бюджетного процесу, особливо під час виконання закону про Державний бюджет України. Зокрема, якщо виявлено, наприклад, невідповідність проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період або вимогам складання проекту Державного бюджету України, встановленим Бюджетним кодексом України, то Верховна Рада України, за результатами обговорення проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, може прийняти рішення про його відхилення.
Контроль Верховної Ради України за дотриманням бюджетного законодавства під час визначення бюджетної політики на наступний бюджетний період та розгляду проекту і прийняття закону про Державний бюджет України відіграє важливу роль, надає можливість виявити відхилення від запланованих нормативів, порушення бюджетного законодавства, які ще не призвели до негативних наслідків. Це в свою чергу дозволяє внести певні корективи як у проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період, так і в проект закону про Державний бюджет України, з метою попередження негативних наслідків у майбутньому. Такий контроль має назву попереднього, оскільки він проводиться до прийняття управлінських рішень, у даному випадку Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період та закону про Державний бюджет України.
На третій стадії бюджетного процесу виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України, парламент також має відповідні контрольні повноваження. Під час такого етапу як внесення змін до закону про Державний бюджет України, контрольні повноваження Верховної Ради України реалізуються шляхом перевірки запропонованих суб'єктами законодавчої ініціативи змін на відповідність бюджетному законодавству. При проведенні такої перевірки парламент має не допустити щоб зміни, які вносяться до закону про Державний бюджет України вносили зміни до інших законодавчих актів України. У такому разі спочатку вносяться зміни до відповідного закону і лише після того розглядаються пропозиції про зміни до закону про Державний бюджет України відповідно до положень Бюджетного кодексу України та Регламенту Верховної Ради України. Будь-який закон, що впливає на зменшення доходів та/або збільшення видатків бюджету поточного року, не може бути прийнятий у цілому Верховною Радою, якщо одночасно з його прийняттям не будуть внесені відповідні зміни до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Верховна Рада України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства у процесі виконання закону про Державний бюджет України, у тому числі шляхом заслуховування звітів про виконання Державного бюджету України (включаючи звіти головних розпорядників коштів державного бюджету про використання ними бюджетних коштів та результати виконання відповідних бюджетних програм).
Контроль за виконанням закону про Державний бюджет України проводиться парламентом як безпосередньо так і через Рахункову палату. Так, Верховна Рада України перевіряє місячні звіти про виконання Державного бюджету України, місячні звіти про зведені показники виконання Державного бюджету України та квартальні звіти про виконання Державного бюджету України, які подає їй у встановлені законодавством строки Державне казначейство України. Парламент розглядає звіт про хід виконання Державного бюджету України, в якому наводяться фактичні відомості про формування доходів і проведені витрати у порівнянні з показниками, затвердженими законом про Державний бюджет України поточного року, і показниками за відповідний період або квартал попереднього року, який подається йому Рахунковою палатою, аналізує оперативну інформацію, одержану в порядку контролю Рахунковою палатою. Верховна Рада України отримує від органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, місячні звіти про фактичні надходження податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, про податкову заборгованість, включаючи суми недоїмки та переплат (у галузевому і територіальному розрізі та у розрізі джерел доходів і форм власності). Верховна Рада України має право, як учасник бюджетного процесу, на будь-якій його стадії здійснити оцінку ефективності бюджетних програм (п.6 ст.20 Бюджетного кодексу України), що проводиться на підставі аналізу результативних показників бюджетних програм, а також іншої інформації, що міститься у бюджетних запитах, кошторисах, паспортах бюджетних програм, звітах про виконання кошторисів та звітах про виконання паспортів бюджетних програм. Такий поточний (оперативний) контроль дозволяє в процесі виконання Державного бюджету України виявити порушення та попередити їх вчинення у майбутньому, внести корективи до закону про Державний бюджет України, включаючи зупинення реалізації відповідних бюджетних програм.
Контрольні функції, відповідно до Конституції України (ст. 85) та Бюджетного кодексу України (ст. 62), парламент здійснює під час розгляду звіту про виконання закону про Державний бюджет України, що подає йому Кабінет Міністрів України не пізніше 1 травня року, наступного за звітним (ст.61 Бюджетного кодексу України), за результатами обговорення якого приймає рішення. Свої висновки щодо надходження і використання коштів Державного бюджету України за попередній рік Верховній Раді України надає Рахункова палата України. Під час розгляду звітів можуть бути заслухані розпорядники бюджетних коштів, щодо використання ними коштів Державного бюджету України та результати виконання відповідних бюджетних програм. На пленарному засіданні Верховної Ради річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України за попередній рік розглядається не пізніш як у двотижневий строк з дня отримання вказаних висновків Рахункової палати, яка також контролює дотримання бюджетного законодавства діючи від імені Верховної Ради України. Під час розгляду річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України за попередній рік заслуховуються доповідь Міністра фінансів України і співдоповідь Голови Рахункової палати та голови комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, тобто Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, проводиться повне обговорення і приймається постанова щодо звіту про виконання закону про Державний бюджет України.
Наступним напрямом контрольної діяльності Верховної Ради України є здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства у процесі використання кредитів (позик), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій. Так, парламент отримуючи інформацію про перелік здійснених операцій з державним боргом, що подається йому щомісяця Державним казначейством України, квартальний та річний звіти про виконання Державного бюджету України, які включають звіт про стан державного боргу, звіт про операції щодо державних гарантійних зобов'язань, інформацію про здійснені операції з державним боргом тощо, має можливість виявити порушення бюджетного законодавства, попередити вчинення порушень у вказаній сфері та забезпечити ефективне використання відповідних фінансових ресурсів.
У Бюджетному кодексі України зазначається, що Верховна Рада України здійснює контроль за діяльністю Рахункової палати щодо виконання нею повноважень, встановлених законом. У Законі України «Про Рахункову палату» (ст.1) відмічається, що Рахункова палата підзвітна Верховній Раді України, одним із її завдань є регулярне інформування Верховної Ради України про результати здійснення контрольних функцій. Верховна Рада України здійснює контроль за діяльністю Рахункової палати щодо виконання нею повноважень, встановлених законом. У главі 5 Закону України «Про Рахункову палату» детально описані такі повноваження парламенту. Так, Верховна Рада України: 1) спрямовує діяльність Рахункової палати на основі підзвітності і підконтрольності, її Колегії і посадових осіб щодо дотримання ними законності при здійсненні повноважень, передбачених статтею 7 цього Закону, та завдань, поставлених перед Рахунковою палатою згідно з чинним законодавством України; 2) періодично, але не менш як два рази на рік, доручає відповідному комітету Верховної Ради України здійснювати аналіз підсумків проведених контрольних заходів та виконання доручень, які були дані протягом року Рахунковій палаті, заслуховує у разі необхідності інформацію про проведену роботу, перевірки, ревізії та обслідування, що нею проводяться, і дає оцінку стану її контрольної діяльності у визначених цим Законом сферах. Крім цього Колегія Рахункової палати може прийняти рішення щодо інформування Верховної Ради України та/або її комітетів про результати розгляду Звіту за результатами перевірки. У свою чергу результати перевірок Рахункової палати оприлюднюються через: доповіді та виступи у Верховній Раді України, її комітетах; участь у парламентських слуханнях. Верховна Рада України розглядає і загальний письмовий звіт про результати виконання Рахунковою палатою її доручень, проведених перевірок, ревізій та обслідувань, а також про витрати на цю діяльність, який подається їй не пізніше 1 грудня.
Важливу роль у здійсненні контролю за дотриманням бюджетного законодавства відіграють комітети Верховної Ради України, які беруть участь у розгляді питання щодо бюджетної політики на наступний бюджетний період та проекту закону про Державний бюджет України, а також попередньо розглядають питання про виконання Державного бюджету України (включаючи висновки і пропозиції Рахункової палати щодо результатів контролю за дотриманням бюджетного законодавства) у частині, що віднесена до компетенції комітетів.
Загальні напрямки діяльності комітетів Верховної Ради України визначаються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України. їх завдання та функції, в тому числі і контрольна діяльність у бюджетному процесі, конкретизуються у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про комітети Верховної Ради України" (№ 3277-ІУ від 22.12.2005р. із змінами і доповненнями), положеннях про відповідні комітети, що затверджуються Верховною Радою України. Так, у статті 27 "Контрольна діяльність комітетів у бюджетному процесі" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про комітети Верховної Ради України", визначено права й обов'язки комітетів у бюджетному процесі: право виступу на парламентських слуханнях з питань бюджетної політики, на внесення пропозицій до постанови про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; право на виступ свого представника в обговоренні питання при розгляді проекту закону про Державний бюджет України в першому читанні; право готувати і попередньо розглядати питання щодо контролю за виконанням та звіту про виконання Державного бюджету України з питань, віднесених до предмета відання комітету; обов'язок при підготовці проекту закону про Державний бюджет України на перше читання до 1 жовтня (6 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України) року, який передує плановому, розглянути проект закону про Державний бюджет України, сформувати свої пропозиції, передати їх до профільного комітету та призначити своїх представників для роботи в ньому. Як зазначається у статті 14 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про комітети Верховної Ради України", контрольна функція комітетів полягає у взаємодії з Рахунковою палатою. Так, комітети Верховної Ради України за згодою Верховної Ради України заслуховують доповіді, інформації (повідомлення) Рахункової палати за підсумками проведених перевірок, ревізій та обслідувань відповідно до термінів, необхідних для виконання цих доручень і узгоджених з відповідними комітетами. На підставі доповідей та інформацій (повідомлень) Рахункової палати комітети Верховної Ради України можуть розробляти пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України, розвитку бюджетної та фінансово-кредитної системи України, а також готувати висновки з конкретних питань, що стосуються виявлених відхилень і порушень у визначених цим Законом сферах, які подаються на розгляд Верховної Ради України. Крім цього комітети розглядають узагальнені відомості, одержані відповідно до Закону України «Про Рахункову палату»; розробляють на підставі доповідей та інформацій (повідомлень) Рахункової палати пропозиції щодо удосконалення законодавчих актів України, готують висновки з питань, передбачених Законом України «Про Рахункову палату». Отже, повноваження комітетів щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства реалізуються під час розгляду ними проекту закону про Державний бюджет України, за результатами якого вони формують свої пропозиції щодо нього і передають їх до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, участі в обговоренні висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України, підготовці проекту закону про Державний бюджет України до першого читання, його розгляді у Верховній Раді України. Участь комітетів Верховної Ради на третій стадії бюджетного процесу передбачає здійснення ними контролю за виконанням Державного бюджету України в частині, що віднесена до предметів їх відання, для забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів у порядку, встановленому законом.
Стосовно контрольної діяльності комітетів, то за результатами обговорення питань на їх засіданнях, більшістю голосів присутніх членів, крім випадків передбачених зазначеним вище законом, приймаються рекомендації. Під час здійснення контрольних функцій комітети Верховної Ради України мають право, в порядку контролю за законністю, економністю та ефективністю витрат, що здійснюються з державного бюджету, заслуховувати Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр- міністрів, міністрів, керівників державних органів, а також органів місцевого самоврядування, представників об'єднань громадян, окремих громадян. У порядку виконання контрольних повноважень, на письмове запрошення комітету, на його засідання зобов'язані прибути на слухання зазначені особи, інші посадові особи та дати роз'яснення щодо питань, які розглядаються комітетом. Якщо питання належать до відання кількох комітетів, то вони можуть за їх ініціативою, а також за дорученням Верховної Ради України розглядатися комітетами спільно.
Ключову роль у здійсненні контролю за дотриманням бюджетного законодавства відіграє Комітет Верховної Ради України з питань бюджету. Його контрольні функції визначено у постанові Верховної Ради України "Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання", Регламенті Верховної Ради України. Так, вказаний комітет здійснює контрольні функції з питань: державної бюджетної політики та міжбюджетних відносин; Державного бюджету України (включно з питаннями доходів, видатків бюджету, контролю за виконанням бюджету); бюджетного процесу; оцінки відповідності законопроектів вимогам Бюджетного кодексу України; діяльності державних фінансових органів; діяльності Рахункової палати.
Контрольні функції Комітету Верховної Ради України з питань бюджету реалізуються на різних стадіях бюджетного процесу. Здійснюючи контроль за дотриманням бюджетного законодавства Комітет Верховної Ради з питань бюджету перевіряє: пропозиції, що надійшли від народних депутатів, інших комітетів до Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період, узагальнює їх, і готує проект постанови Верховної Ради про схвалення або взяття до відома цього документа; проект закону про Державний бюджет України на наступний рік на відповідність Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та вимогам Бюджетного кодексу України; пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, що надані народними депутатами, комітетами після прийняття Верховною Радою України до розгляду проекту; пропозиції та поправки, запропоновані до другого читання Кабінетом Міністрів України, з відповідним обґрунтуванням щодо них; проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України та готує проект відповідного висновку; поданий Кабінетом Міністрів України річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України та готує висновки щодо надходження коштів до державного бюджету України та їх використання.
Комітети Верховної Ради України виконують і законопроекту функцію. У свою чергу на Комітет Верховної Ради України з питань бюджету, покладено повноваження надання до поданих на розгляд Верховної Ради України законопроектів висновків щодо їх впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини.
Комітет Верховної Ради України з питань бюджету здійснює попередній розгляд інформації Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, інших центральних органів виконавчої влади про стан виконання закону про Державний бюджет України протягом відповідного бюджетного періоду.
Як зазначалося вище, контрольна функція комітетів полягає у взаємодії з Рахунковою палатою. Щодо Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, то він попередньо розглядає висновки і пропозиції Рахункової палати про результати контролю дотримання бюджетного законодавства. Так, Верховна Рада України періодично, але не менш як два рази на рік, доручає йому здійснювати аналіз підсумків проведених контрольних заходів та виконання доручень, які були дані протягом року Рахунковій палаті. Цей комітет спільно з Рахунковою палатою розглядають поданий Кабінетом Міністрів України річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України та готують висновки щодо надходження коштів до Державного бюджету України та їх використання протягом 15 днів з дня подання звіту до Верховної Ради України.
За зверненням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування надають інформацію про державний бюджет та місцеві бюджети, необхідну йому для підготовки та попереднього розгляду бюджетних питань. Документація, що містить вказану інформацію, перелік якої передбачений у відповідних статтях Бюджетного кодексу України, перевіряється на відповідність бюджетному законодавству, що в результаті забезпечує якісну підготовку відповідних нормативно-правових актів.
§ 3. Участь Рахункової палати у здійсненні контролю в бюджетному процесі
Рахункова палата є постійно діючим органом фінансового контролю, правовий статус якого закріплено статтею 98 Конституції України та Законом України "Про Рахункову палату" від 11 липня 1996 р. № 315/96-ВР із наступними змінами і доповненнями та Стандартом Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів" (затверджений постановою Колегії Рахункової палати від 27.12.2004 р., №28-6). Відповідно до Конституції України Рахункова палата від імені Верховної Ради України здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України. У Регламенті Верховної Ради України (ст. 161) зазначається, що контроль за виконанням Державного бюджету України здійснює Верховна Рада як безпосередньо, так і через Рахункову палату.
Такий напрям діяльності Рахункової палати, як контроль у бюджетному процесі, полягає у здійсненні контрольних заходів за використанням коштів Державного бюджету України, відображений у її завданнях та передбачає здійснення контролю за: фінансуванням загальнодержавних програм у частині, що стосується використання коштів Державного бюджету України, законністю й ефективністю використання фінансових ресурсів, що виділяються з Державного бюджету України на виконання загальнодержавних програм; витрачанням коштів державними установами та організаціями, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок Державного бюджету України, поквартальним розподілом доходів і видатків відповідно до показників цього бюджету, витрачанням коштів цільових фондів (за дорученням Верховної Ради України); використанням за призначенням органами виконавчої влади коштів загальнодержавних цільових фондів (за дорученням комітетів Верховної Ради України); фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля та інших програм, що затверджуються Верховною Радою України (за дорученням Верховної Ради України та її комітетів).
Крім цього Рахункова палата перевіряє за дорученням Верховної Ради України відповідно до свого статусу кошторис витрат, пов'язаних з діяльністю Верховної Ради України та її апарату, допоміжних органів і служб Президента України та апарату Кабінету Міністрів України. Наприклад, одночасно з прийняттям рішення про включення до порядку денного сесії Верховної Ради питання про відкликання з посади Голови Верховної Ради України, Верховною Радою України дається доручення Рахунковій палаті провести фінансову перевірку виконання кошторису Верховної Ради в поточному році. У свою чергу Голова Верховної Ради України готує письмовий звіт про свою роботу та про виконання кошторису Верховної Ради в поточному році. Цей звіт та висновок Рахункової палати надаються народним депутатам не пізніш як за два дні до розгляду питання на пленарному засіданні.
Рахункова палата України спільно з комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання бюджету, розглядають поданий Кабінетом Міністрів України поданий річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України та готують висновки щодо використання коштів державного бюджету України протягом 15 днів з дня подання звіту до Верховної Ради (ст. 161 Регламенту Верховної Ради України).
Рахункова палата проводить: оперативний контроль за використанням коштів державного бюджету України за звітний період; комплексні ревізії і тематичні перевірки по окремих розділах і статтях Державного бюджету України, у тому числі бюджетів загальнодержавних цільових фондів; аудит ефективності використання бюджетних коштів.
При здійсненні контролю за використанням коштів державного бюджету України (проведенні перевірок та ревізій) головною метою Рахункової палати є встановлення стану справ щодо використання коштів Державного бюджету України, загальнодержавних цільових фондів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів, трансфертів, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, інших державних коштів, пов'язаних з державним бюджетом України, та його оцінка з точки зору законності, ефективності і доцільності, а також надання пропозицій щодо усунення порушень чинного законодавства України. Предметом такої перевірки, ревізії є: по-перше, порядок використання коштів державного бюджету України, загальнодержавних цільових фондів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів, інших державних коштів, пов'язаних з державним бюджетом України, по-друге, рух вказаних коштів, по-третє, нормативно-правові акти, розпорядчі та інші документи, пов'язані з діяльністю учасників бюджетного процесу в цій сфері.
У статті 16 Закону України "Про Рахункову палату" визначено суб'єктів, на які поширюються повноваження Рахункової палати України. Це Верховна Рада України, органи виконавчої влади, в тому числі їх апарати, Національний банк України, Анти- монопольний комітет України, Фонд державного майна України та інші державні органи і установи, створені згідно з законодавством України. Також до підконтрольних суб'єктів віднесено місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, банки, кредитні установи, господарські товариства, страхові компанії, інші фінансові установи і їх спілки, асоціації та інші об'єднання незалежно від форм власності, об'єднання громадян, недержавні фонди та інші недержавні некомерційні громадські організації у тій частині їх діяльності, яка стосується використання коштів Державного бюджету України. У Стандарті Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів"( п. 5) більш деталізовано об'єкти перевірки, ревізії Рахункової палати: Апарат Верховної Ради України, Секретаріат Президента України, Державне управління справами, Секретаріат Кабінету Міністрів України, апарат Ради національної безпеки і оборони України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Національний банк України, уповноважені банки та інші фінансові установи, що здійснюють обслуговування коштів державного бюджету України, апарати Конституційного, Верховного та Вищого господарського судів України, інші судові органи, центральні органи виконавчої влади, апарат Генеральної прокуратури України, інші правоохоронні та контрольні органи України, Вища рада юстиції, Центральна виборча комісія, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування в частині використання ними коштів Державного бюджету України, а також інші юридичні особи, незалежно від форм власності, в разі отримання ними коштів Державного бюджету України, кредитів під гарантію держави; громадські організації, а також загальнодержавні цільові фонди, інші об'єкти в тій частині їх діяльності, яка стосується використання коштів Державного бюджету України.
Основними критеріями контролю за використанням коштів Державного бюджету України є: законність використання коштів, відповідність видатків встановленим нормативам, доцільність, цільове та ефективне використання коштів. Перевірка законності передбачає визначення відповідності фінансової роботи підприємства, установи, організації, державного органу чинним нормативно-правовим актам. Перевірка доцільності передбачає визначення потреби, необхідності у використанні коштів. Кошти повинні використовуватися за цільовим призначенням, тобто відповідно до мети, на досягнення якої вони виділялися. Ефективність визначається такими критеріями: продуктивність; результативність; економність.
Загальними рекомендаціями з проведення аудиту ефективності використання державних коштів (затверджені постановою Колегії Рахункової палати від 12.07.2006р.
№18-4) визначені основні правила, процедури, вимоги і рекомендації щодо організації та проведення аудиту ефективності використання державних коштів. Завданнями аудиту ефективності є визначення продуктивності (співвідношення між випуском продукції, наданням послуг та іншими результатами діяльності розпорядника або одержувача коштів Державного бюджету України та використаними на їх виробництво матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами), результативності (ступінь відповідності фактичних результатів діяльності розпорядника або одержувача бюджетних коштів запланованим результатам) та економності (досягнення розпорядником або одержувачем запланованих результатів за рахунок використання найменшого обсягу бюджетних коштів або досягнення найкращого результату за рахунок використання заданого обсягу бюджетних коштів) використання державних коштів. За результатами перевірки оцінка ефективності використання бюджетних коштів може бути зроблена на підставі оцінки як усіх вказаних елементів у комплексі, так і кожного окремо або лише одного з них.
Підконтрольними суб'єктами, щодо яких проводиться аудит ефективності, є міністерства, відомства, підприємства, установи і організації, які одержують кошти з Державного бюджету України. Під час проведення аудиту ефективності Рахункова палата приділяє увагу оцінці різних аспектів результатів використання державних коштів.
Предметом аудиту є діяльність державних органів та розпорядників бюджетних коштів з приводу використання коштів Державного бюджету України, отриманих для виконання покладених на них завдань та функцій чи реалізації програм.
Процес проведення аудиту ефективності складається з таких етапів:
планування (вибір об'єкту аудиту та напрямку витрачання бюджетних коштів, попереднє вивчення об'єкта аудиту, визначення цілей, масштабу аудиту, вибір критеріїв та визначення підходів до його проведення, підготовка програми аудиту);
проведення аудиту (збір інформації і фактичних даних для отримання аудиторських доказів, розробка таких доказів, оформлення та систематизація документів аудиту, підготовка попередніх висновків та рекомендацій за результатами проведення аудиту);
складання звітності;
здійснення контролю за виконанням рекомендацій.
Рахункова палата здійснює перевірки ефективності використання бюджетних коштів: що виділені на виконання державних функцій; окремими міністерствами, відомствами, бюджетними установами при виконанні покладених на них функцій і реалізації завдань; в окремих сферах чи видах діяльності, що здійснюються декількома міністерствами, відомствами, бюджетними установами інше.
Структурними підрозділами Рахункової палати, які забезпечують виконання покладених на неї завдань, є її територіальні представництва. З метою забезпечення виконання вимог статті 11 Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення ефективності контролю за використанням бюджетних коштів" (від 19.09.2000р. № 1074.), Кабінет Міністрів України постановив (постанова "Питання створення територіальних представництв Рахункової палати" від 18.11.2004р № 1577.), що територіальні представництва Рахункової палати утворено як структурні підрозділи її апарату у регіонах: Донецькій та Луганській областях (м. Донецьк); Дніпропетровській та Запорізькій областях (м. Дніпропетровськ); Харківській, Сумській та Полтавській областях (м. Харків); Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (м. Одеса); Автономній Республіці Крим (м. Сімферополь); Черкаській, Чернігівській та Кіровоградській областях (м. Черкаси); Вінницькій, Житомирській та Хмельницькій областях (м. Вінниця); Львівській, Волинській, Рівненській та Тернопільській областях (м. Львів); Івано-Франківській, Закарпатській та Чернівецькій областях (м. Івано-Франківськ); м. Києві та Київській області (м. Київ).
Відповідно до Положення про територіальне управління Рахункової палати (затверджено наказом Голови Рахункової палати від 28.07.2004р. №78) територіальне управління Рахункової палати (далі Управління) в межах завдань, функцій та повноважень, визначених Законом України "Про Рахункову палату", здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України, цільових бюджетних та позабюджетних фондів установами, організаціями, підприємствами, розташованими на території Автономної Республіки Крим, областей, у містах Києві та Севастополі, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування цих територій. Основною функцією Управління є контрольна. Так, Управління здійснює контроль: за виконанням Державного бюджету України, фінансуванням загальнодержавних програм в частині, що стосується використання коштів державного бюджету України в регіонах; за повнотою та своєчасністю руху коштів державного бюджету України, цільових бюджетних та державних позабюджетних фондів в органах Державного казначейства України, уповноважених банках та в інших фінансово-кредитних установах і організаціях; за використанням коштів Державного бюджету України в регіонах, передбачених на виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку, охорони довкілля та інших програм, затверджених Верховною Радою України; за використання