Поема фібіха на 2 бали

Управління культури, національностей та релігій
Івано – Франківської облдержадміністрації
Калуський коледж культури і мистецтв









Аналіз хорового твору
«Поема»

Сл. Б . Стельмаха , муз.З.Фібіха











Виконала: студентка IV НПМ
курсу Созіної А. О.
Викладач: Головчин Т.І.












Калуш 2013
1. Літературно – художній та стилістичний аналіз
Короткі відомості про авторів музики та тексту, загальна характеристика їх творчого стилю.













Стельмах Богдан Михайлович  – народився 2 жовтня 1943 року в селі Туркотині Золочівського району на Львівщині. Вчився в Туркотинській початковій та Куровицькій семирічній школах. З 1957 року – у Львові, де у 1960-му закінчив СП1 №22.
Навчався у Львівському університеті імені Івана Франка – спершу на механіко-математичному, потім на філологічному факультетах. У 1964 – 1967 роках служив у лавах Радянської Армії у Красноярському краю. Заочно закінчив Українську академію друкарства. Працював робітником на лісозаводі у Рава-Руській, кореспондентом молодіжної газети у Львові, заввідділом музично-драматичного театру в Дрогобичі. В 1977 році став членом Спілки письменників України і перейшов на творчу роботу.
З 1993 року Богдан Стельмах – головний спеціаліст відділу мистецтв Львівського обласного управління культури, з 1994-го – заступник голови Львівського міськвиконкому, директор департаменту гуманітарної та соціальної політики, з 1998-го радник міського голови Львова.
Богдан Стельмах є автором книжок «Примула, квітка віща» (1969), «Земний вогонь» (1979), «Правдива пісня» (1982), «Батькові слова» (1984), «Пшеничне перевесло» (1988), «Сонечкова донечка» (1988), «Сто пісень» (1990), «Тарас» (1991), «Фрак для доцента» (1991), «Прикрі пригоди в країні пригоди» (1991), «Писанка» (1993), «Початок радісних пісень» (2000), «Світлиця пісень і спогадів» (2001), а також доброї сотні пісень з такими українськими композиторами, як М. Скорик, Б. Япівський, В. Івасюк, В. Камінський, І. Білозір та інші. У доробку поета кілька оперних лібрето, серед яких і «Мойсей» за поемою І. Франка. З перекладів варто назвати переспіви давньоєгипетської лірики, інтерпретацію поеми «Слово про Ігорів полк», комедію Тірсо де Моліни «Благочестива Марта», п’єси Едмона Ростана «Шантеклер» та «Романтики», лібрето опери Док. Верді «Фальстаф» та інші драматичні твори. У театрах України йшли та йдуть вистави за п’єсами Б. Стельмаха. Вірші поета перекладено англійською, білоруською, казахською, польською, російською мовами.
Б. Стельмах – лауреат літературних премій імені І. Котляревського (1992), імені М. Шашкевича (1994) та імені Лесі Українки (1996). Член Національної Спілки письменників України з 1977 року.
«Пісня – душа народу»
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Хто мав змогу чути Стельмахові твори в усному виконанні автора на різних літературних імпрезах: творчих вечорах, народних вічах, поетичних фестивалях тощо – той, стверджуватиме, що його слово впливає на слухача магічною силою, воно забирає аудиторію в полон, створений Стельмахів світ, хоч якою ця авдиторія була б – старша чи молодша.
Богдан Стельмах споруджує свій поетичний храм, в якому на іконах віршів – подвиги предків, тих, що впали за волю, і тих, що перебули комуністичне пекло. Тут проходять «чистилище» вчорашні лукавці, що молилися богам іншим. Отже, Україна у своїй героїчній і сумній долі, у вірі свого повного воскресіння – кров і плоть віршів Богдана Стельмаха.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Надзвичайно цікавою сторінкою в житті Богдана Стельмаха Дружба поета та Володимира Івасюка тривала недовго, лише 6 років, на згадку про кожен рік співпраці для усіх залишилося 6 пісень, що стали знаковими у творчості обох митців та знаними серед народу – “Два перстені” “Лиш раз цвіте любов”, “Запроси мене у сни свої”, “Колиска вітру”, “Нестримна течія”, “До танцю!”.

Богдан Стельма  «Без тебе»
55-річчю В. Івасюка
Володю, Володю, так довго без тебе
Минають літа
Без тебе не в небо – в провалля безнебе
Стікає життя.
Без тебе неначе аж дихати годі,
Мов душать – мене.
І навіть дзвінке многоструння мелодій
Без тебе – сумне.
Тепер над тобою Личаків гойдає
Величчям своїм.
Ось-ось двадцять п’ята весна заридає
На гробі твоїм



[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

«Хочу, щоб мої книжки потрапляли до добрих рук».  Стельмах не може скаржитися на суспільну увагу впродовж всього часу своєї творчості. Колись наввипередки з громадськістю  його вірші оцінювали співробітники КГБ. Зрозуміло, що думки в цьому випадку були прямо протилежні. Якщо львівська інтелігенція переписувала Стельмахові твори від руки, „товариші в погонах” наполегливо рекомендували покінчити з „систематичним, тобто, одноразовим і більше, паплюженням радянської дійсності”. А щоб рекомендації були дієвішими, перед поетом закривалися можливості не тільки друкуватися, а й сяк так заробляти на життя. З театральних афіш вирізалося його прізвище, “летіли” репертуари музичних колективів, складені з пісень на його вірші. Так сталося зі знаменитою у 80-ті роки “Ватрою” на чолі з Ігорем Білозором.   Ці та інші  складні для Богдана Стельмаха часи ще й досі виливаються у надзвичайно емоційні поетичні рядки.  У розповіді ж поруч із сумом чується стримано шляхетний гумор. Який, втім, абсолютно не приховує визначеності у виборі світоглядних пріоритетів. Їх відображають і назви книг Стельмахового „Семикнижжя”, перша з яких „Мольфар”, наступна -  „Тарас”.
Рішенням ХХІ сесії Золочівської районної ради V демократичного скликання від 14 травня 2010 року №437 присвоєно звання «Почесний громадянин Золочівського району» Стельмаху  Богдану Михайловичу, поету, драматургу, перекладачу, автору чисельних українських пісень, лауреату літературних премій імені І.Котляревського, імені М.Шашкевича та імені Лесі Українки, активному громадському діячеві, за вагомий внесок у розвиток української літератури.
Чим же приваблює нас творчість нашого земляка – Богдана Стельмаха?  Популярність йому забезпечує світоглядна реальність. Його герой ніколи не ставить перед собою глобальних, світових завдань; він хоче дуже і дуже «цяпку», тобто стільки, скільки йому належиться за, християнською мораллю. Він хоче бути самодостатньою людиною на своїй землі, хоче любити свою землю і любити світ, він хоче молитись до Господа материнським словом, хоче бути рівним серед рівних і творити добро. Та увесь конфлікт у тому, що одержання отого «цяпку» стає і справді для нього глобальним надзавданням. До нього він іде століттями через найскладніші історичні драми, крізь віхоли і веремії, крізь трагічні покоси таких, як він. А конфлікт і далі триває. Вся драма в тому, що його герой не втомився Він усе ж хоче бути людиною, він хоче бути українцем.
Найсвітліші його джерела – це правічні ручаї рідного фольклору. В народнопоетичній пульсації образів, формах висловів, лексиці поет вловлює те світло, що осяває його душу і «настроює» її голос голосом земного життя людини, філософією духовної краси та мудрістю моралі. Що ближче письменник наближається до народу потрібністю свого слова, то більше у неї «вростає».
Ліричний герой поета категорично безкомпромісний. Він завжди в народі, він його кров і плоть, він живиться його постійним невсипущим духом. Він людяний, мирний і тихий повсякчасний трудар, він романтик-ідеаліст. Але він і бунт, і протест, неприспаний син історичної правди і хранитель пам’яті, яка допомагає йому утримувати традицію і світоглядно розвиватись у дусі свого часу як патріот і будівничий духовного храму. Його розмова із Шевченком – це апелювання до нас, сущих, про наші тернисті шляхи до незалежності:
Нагадуй - про вітчизни рідний дим,
Про ясні зорі і про тихі води.
При тім - ненарожденний і живші
(Бо мертві знають) - про ціну свободи.
Щоб визволити з рабства свій народ,
Пішло у землю люду, як червінців:
За кожного дві тисячі п ятсот -
І гриді, й козаків, стрільців і бандерівців.

Емоційна тайна віршів Стельмаха полягає в тому, що автор нікому не насаджує своєї думки, він її тільки проголошує, але проголошує так, що вона без будь-яких зовнішніх принук  легко «приписується» у читачевому серці.
Колись французький богослов П’єр Русло сказав: «Людська душа не знайшла себе: вона постійно себе шукає. І ця відсутність самого себе в собі – це найкращий знак, що передає стан людини по дорозі, яка веде до Бога». Дорога Стельмахового ліричного героя до Бога – не тільки його усвідомлення християнської сутності за канонічними нормами. Концептуальність його релігійного дискурсу – це також духовні пошуки людських вартостей у плині життя.
Підсумовуючи сказане про творчість непересічного майстра слова, хочемо наголосити, що Богдан Стельмах завжди і в усьому – чи це поезія, чи драматургія, чи перекладацтво – хоч що він творить, віддає себе усього.












Зденик Фібіх - чудовий чеський композитор З. Фібіх поряд з Б. Сметаною і А. Дворжаком справедливо зарахований до основоположників національної композиторської школи. Життя і творчість композитора збіглися з підйомом патріотичного руху в Чехії , зростанням самосвідомості її народу , і це знайшло живейшее відображення в його творах . Глибокий знавець історії своєї країни , її музичного фольклору , Фібіх вніс значний внесок у розвиток чеської музичної культури і особливо музичного театру.
Композитор народився в родині лісника . Своє дитинство Фібіх провів серед чудової природи Чехії. На все життя він зберіг пам'ять про її поетичної краси і запам'ятав у своїй творчості романтичні , казкові образи , пов'язані зі світом природи. Один з найбільш ерудованих людей своєї епохи , що володів глибокими і різнобічними знаннями в галузі музики , літератури і філософії , Фібіх почав професійно займатися музикою з 14 років. Музичну освіту здобув у музичній школі Сметани в Празі , потім в Лейпцігській консерваторії , а з 1868 р. вдосконалювався як композитор спочатку в Парижі і , дещо пізніше , в Мангеймі. З 1871 р. (за винятком двох років - 1873 - 74 , коли він викладав у музичному училищі РМТ у Вільнюсі ) композитор жив у Празі. Тут він працював другим диригентом і хормейстером Тимчасового театру , регентом хору російської православної церкви , завідував репертуарної частиною оперної трупи Національного театру. Хоча Фібіх і не займався викладацькою діяльністю в музичних навчальних закладах Праги , у нього були учні , що стали згодом видатними представниками чеської музичної культури. Серед них К. Коваржовіц , О. Острчіл , 3 . Неєдли . Крім того , істотним внеском Фібіха в педагогіку стало створення ним школи гри на фортепіано.
У становленні музичного обдарування Фібіха істотну роль зіграли традиції німецького музичного романтизму. Чимале значення мало я захоплення чеської романтичною літературою , особливо поезії Я. Вархліцкого , чиї твори були покладені в основу багатьох творів композитора. Як художник Фібіх пройшов складний шлях творчої еволюції. Його перші великі твори 60-70 - рр. . пронизані патріотичними ідеями руху національного відродження , сюжети і образи запозичені з чеської історії і народного епосу , насичені виразними засобами , характерними для національного пісенно -танцювального фольклору . Серед цих творів вперше принесла композитору популярність симфонічна поема " Забой , Славою і Людек " ( 1874 ) , патріотична опера - балада " Бланік " ( 1877 ) , симфонічні картини " Томан і лісова фея , Весна" . Однак найбільш близькою Фібіх сферою творчості стала музична драма. Саме в ній , де сам жанр вимагає тісного взаємозв'язку різних видів мистецтва , знайшла своє застосування висока культура , інтелігентність і інтелектуалізм композитора. Чеські історики відзначають , що , створивши " Мессинську наречену " ( 1883 ) , Фібіх збагатив чеську оперу музичної трагедією , яка за захоплюючою силі художнього впливу не мала в ту пору собі рівних. Кінець 80 - початок 90 -х рр. . Фібіх присвячує роботі над своїм найбільш монументальним твором - сценічної мелодрамою - трилогією " Іподамія " . Написане на текст Вхліцкого , який своєрідно розвинув тут відомі давньогрецькі міфи в дусі філософських поглядів кінця століття , цей твір має високими художніми достоїнствами , відроджує і доводить життєздатність жанру мелодрами.
Останнє десятиліття у творчості Фібіха виявилося особливо плідним. Їм були написані 4 опери : "Буря" (1895) , " Геди" (1897) , " Шарка " ( 1897 ) і " Падіння Аркан " ( 1899). Однак найзначнішим створенням цього періоду стало унікальне для всієї світової фортепіанної літератури твір - цикл із 376 фортепіанних п'єс " Настрої , враження та спогади " . Історія його виникнення пов'язана з ім'ям Анежки Шульц , дружини композитора. Цей цикл , названий З. Нєєдли " любовним щоденником Фібіха " , став не тільки відображенням глибоко особистих і сокровенних почуттів композитора , але з'явився свого роду творчою лабораторією , з якої він черпав матеріал для багатьох своїх творів. Афористично короткі образи циклу своєрідно переломилася у Другій та Третій симфоніях і особливу тремтливість здобули в симфонічної ідилії "Перед ввечері " . Скрипкова транскрипція цього твору , що належить видатному чеському скрипалеві Я. Кубелік , отримала широку популярність під назвою "Поема " .

Історія написання хорового твору. Співвідношення між літературним першоджерелом і використаним композитором текстом.
Відповідність між поетичною основою та музичним текстом – одне з основних питань в хоровій музиці. Це залежить від різних факторів, особливостей того чи іншого стилю.
Хоровий твір «Поема » є зразком мелодичності , душевності, і виражає велику любов закоханого хлопця до його коханої дівчини , яка більше не повернеться до нього. Б.Стельмах органічно поєднав в творі «Поема» велич слова , красу музики котра вдало передає зміст твору.
Художній аналіз твору
У творі «Поема» розповідається про чарівну ніч , надворі тихо і світ заколисують сни. Тільки один місяць і тіні дивляться в очі. Ця ніч , вона зачаровує серця молодих людей і всі милуються її красою. Схід рожевіє і розвіює пахощі мрії по цілому світу.


2. Музично – теоретичний аналіз
Музика для хору це специфічна галузь музичного мистецтва. Вплив образного змісту поетичного тексту та його структури на будову хорових творів – це явище складне, наділене своїми закономірностями і властивостями.


2.1. Форма твору

Типи і особливості будови
Проаналізувавши музичну мову і структуру твору, можна зробити висновок, що «Поема» З.Фібіха - є зразком цілісної лірико-психологічної композиції куплетної форми, пронизаної наскрізним розвитком .
У творі «Поема» композитор застосував наскрізну форму.
Наскрізна форма – базується на принципі безперервного розвитку та оновлення тематичного матеріалу у відповідності з сюжетної та психологічної ліній тексту.
На основі попереднього аналізу літературного тексту, де частково розкрито зв’язок твору з музичною тканиною, ми бачимо, що композитор у своїй оригінальній обробці використав вдалу форму твору, яка вдало підкреслює музику, та надає інтонаційної єдності.

2.2. Ладо – тональний план та гармонічний аналіз
тональний план , способи ладо-тонального розвитку
Тональний план музичного твору активно впливає на процес формування композиції з усіма властивостями, її відношенням розділів і фону, роллю кульмінаційних зон.
Для зображення художнього образу в хоровому творі «Поема» композитор обрав тональність Еs-dur (мі-мажор) відхилень у іншу тональність не має.

стиль гармонічної мова , гармонія як формотворчий і колористичний фактор

Гармонічна мова хору класична, функціональна, колоритна, не складна. Всі музично – виражальні засоби, використані композитором, служать для створення музичного образу та осмислення літературного тексту.
Гармонія твору не надто насичена підголосковими проведеннями окремих партій.


2.3 Метро – ритм:
музичний метр і його співвідношення з ритмом вірша
Метр – це чергування сильних та слабких долей, тобто наголошених та ненаголошених.
Ритм - чергування і співвідношення довгих і коротких долей та акцентів; один із трьох основних елементів [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], поряд з [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], часова організація послідовності та групування [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] звуків і пауз, не пов'язана з їх висотним -положенням. Засобом вимірювання ритму є [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Хоровий твір «Поема» написаний у змінному розмірі :6 , 12.
8 8
6 - диригується за трьох дольною схемою.
8









12 - диригується за чотирьох дольною схемою.
8





домінуючий ритмічний малюнок , його формотворча і експресивна роль

Для твору характерний складний ритмічний малюнок. У творі є присутні різні тривалості нот: восьмі, четвертні, четвертні з крапкою шістнадцяті , а також синкопований ритм.
Домінуючий ритмічний малюнок у творi «Поема» є таким:


12
8






2.4.Мелодика
Будова, основний спосіб розгортання.

Мелодія – найважливіший засіб музичної виразності.
Мелодика є визначальною в ієрархії музично – виражальних засобів. Як явище безумовно синтетичне, виступає в тісній , нерозривній взаємодії усіх музично – виражальних засобів.
Мелодика твору – чи не найбільш яскравий показник композиторського стилю. В ній важливу роль відіграє не тільки висотне співвідношення звуків , але й ритм , динаміка , тембр та спосіб виконання. Мелодику твору можуть складати одна, або декілька мелодій , в яких виражається певна думка.
Мелодична лінія утворюється від сполучення плавного , поступеневого руху із висхідними та низхідними ходами , підйомами і спадами.
За основу для мелодії композитор бере тонічний тризвук і на його основі будує мелодію. Рух мелодичної лінії надзвичайно тісно пов’язаний з текстом , яскраво передає настрій та характер хорового твору.
Мелодика твору плавна , наспівна , душевна.
Зростання напруження мелодичного розвитку пов’язане з висхідним , стрибкоподібним і прямим напрямком та посиленням звучності , зменшення напруження з низхідним напрямком та динамічним заспокоєнням.
Гармонія твору проста , колоритна.
Домінуючий мелодичний рух у творі є мішаний: хвилеподібний і стрибкоподібний.

Хвилеподібний – цей тип створює враження моногонії.




Стрибкоподібний – це широкі ходи мелодії які звучать більш напружено,іноді досить різко виділяючись у мелодичному потоці.




Використана типова інтерваліка
Між партіями переважає різноманітна інтерваліка. Переважно між партіями тенорів голосів вузька, але при виконанні стрибків партії баса, інтерваліка широка. Між партіями чоловічих голосів інтерваліка широка, зустрічається стрибки не характерні для партії баса,також зрідка зустрічаються унісони. Наприклад(в 12 такті) у партії Баса інтерваліка широка , зустрічається в (14 такті) в.3,ч.5,ч.8,м.7.


2.5 Фактура
Типи викладу (гомофонний, поліфонічний та мішаний), щільність звукової тканини
Фактура – звукова матерія музичного твору, комплекс усіх звукових ліній та голосів, що виступають в ній у різних функціональних співвідношеннях і які утворюють єдине звукове ціле.
Функції супроводу. Співвідношення вокальної та інструментальної партії.
Фактура твору «Поема» - гармонічна (акордова, зустрічаються підголоски в окремих партіях , виконується з фортепіанним супроводом .


3.Напрями вокально – хорової роботи

Типи та види хору, їх специфічні художньо – виражальні можливості

Хоровий твір «Поема» написаний для чотирьох голосного чоловічого хору з супроводом фортепіано.

Діапазон хорових партій, їх мелодичний амбітус
Діапазон – це звуковий обсяг співочих голосів, який використовується в даному творі від нижнього до верхнього звуків.






Тенор:1




















Тенор:2


















Бас:1















Бас:2


















Загальний діапазон хору:



























3.3. Теситурні умови, співвідношення теситурних умов у різних партіях

Теситура – це висотне положення звуків у музичному творі по відношенню до діапазону співочого голосу.
Теситурні умови мають великий вплив на формування хорового звучання. Людські голоси володіють динамічними можливостями, прямо-пропорційними теситурним умовам.
У творi теситурнi умови цiлком сприятливi для виконання хоровим колективом твору.
Проаналізувавши твір з погляду використання регістрів кожної партії, можна пересвідчитися, що кожна партія перебуває в межах свого природнього регістру. А тому її теситурні умови не завжди зручні і ансамблеве звучання

Розміщення тематичного матеріалу в хорових партіях, інструментальному супроводі та партії соліста, співвідношення тематичного рельєфу і фону.

Музичні теми твору – це ті його частини, які виділяються своїм структурним оформленням і володіють найбільшою характерністю закладених в них музичних думок. Тематична суть найбільш яскраво виявляється в головних мелодіях, по яких в основному ми пізнаємо тему. Розвиток тематичного матеріалу проходить по-різному, в деякій мірі він підпорядкований літературному тексту.
Музична тема твору «Поема» повність розкриває музичний , і тематичний зміст твору і розповідає про двох закоханих людей , яким не судилося бути разом.
Тільки один місяць і тіні дивляться в очі. Ця ніч,вона зачаровує серця молодих людей і всі милуються її красою. Схід рожевіє і розвіює пахощі мрії по цілому світу.

3.5. Ритмічні особливості твору та пов’язані з ними виконавські труднощі

Хоровий твір «Поема» виконується з інструментальним супроводом фортепіано , який частково дублює мелодію , до ритмічних особливостей можна віднести внутрітактові синкопи, пунктирні ритми, ритмічне різночитання в хорових партіях, почергові вступи голосів , витримані восьмі ноти з крапкою , рух дрібними тривалостями в швидких темпах.
У хоровому творі «Поема» значних ритмічних труднощів при виконанні не виникає. Тільки присутні під час витриманих нот в одній із партій проведення дрібними тривалостями в іншій.
4. Виконавський аналіз

Трактування темпу та агогіки в зв’язку з образно – емоційною палітрою хорового твору.

Хоровий твір «Поема» написаний в темпі: Andante - що означаэ повільно.
Диригенту потрібно врахувати вказівки композитора передати зміст твору, характер динамічних відтінків, ступінь виразності та інших елементів виконавського задуму та технічних можливостей хорового виконавства. Слід зауважити і врахувати темпову швидкість і характер темпового руху. Темпова швидкість залежить від змісту і характеру твору. Диригент повинен трактувати зміни темпу,динамічні особливості згідно з свого диригентського бачення.

Фразування. Виділення місцевих та загальних кульмінацій.

Фраза – це більш розгорнута синтаксична побудова.
Речення – це розгорнута музична побудова, що закінчується кадансом.
Фразування – логічне осмислення виконання музичної фрази.
Фразування – це прояв виконавської творчості.
Музична мова, по аналогії з розмовною мовою, підлягає певним законам розчленування та об’єднання. З ними пов’язані поняття музичного мотиву, фрази, речення. В хоровій музиці співзвуччя не сприймають ізольовано, а в злитті їх в інтонації та речення, або ж фрази. Фраза, звичайно, утримує в собі декілька мотивів. Фразування повинно бути стійким, точно передаючи образ. У кожній фразі мелодія рухається хвилеподібно – досягає певної вершини і знову спадає, тому у кожній фразі відчувається місцева кульмінація. Заключна фраза сприймається як послаблення енергії, спад динаміки, що вказує на сповільнення темпу, яке не визначене композитором, а відноситься до виконавської інтерпретації.
Завдяки здійсненню фразування, хоровий твір «Поема» не буде сприйматись як одноманітне проведення, бо в кожному реченні можливо виконувати фразування для яскравого вияву змісту.
Кульмінація кожної строфи відчутна по фразуванні. Найвища точка кульмінації співпадає з найвищим звуком мелодії.
Кульмінація – пік музичного розвитку та емоційного напруження музичного твору або його завершеної частини. Уявлення про кульмінацію ґрунтується на закономірностях європейського музичного мислення і є важливим елементом музичної драматургії.
Загальна кульмінація у творі «Поема» знаходиться у 17 - 18тактах

Кульмінація здійснюється збільшенням амплітуди диригентського жесту та перенесенням рук з середньої диригентської позиції у більш вищу, оскільки відбувається розвиток музичного твору та всі голоси знаходяться у високій теситурі.





Динамічний план твору

Динаміка - сукупність явищ, зв'язаних із застосуванням різних мір сили звучання, гучності.
Динамічний план не можна розглядати у відриві від фразування та аналізу кульмінації твору. Динаміка, як розподіл сили звуку, має велике значення у створенні форми, як єдиного цілого. Отже, якщо темпоритм та динаміка взяті рівно, то правильні відчуття і переживання створюються природно , самі собою.
Не меншого значення має динаміка для побудови фраз і особливо для виділення логічних вершин музичних побудов.
Музична динаміка – важливий засіб у руках виконавця.

















Звуковедення та його співвідношення з дикційними та динамічними особливостями.
При виконанні хорового твору «Поема» найбільш доцільним буде виконання такого технічного прийому, як філірування звуку, тобто його поступове посилення, а потім послаблення.
Також фразування повинне бути кантиленне, протяжне.
Важливим напрямком вокально-хорової роботи є опрацювання дикційних труднощів. Виконавці повинні виконувати штрихи, динаміку шоб донести до слухача зміст поетичної ідеї твору.
Якість дикції має важливий вплив на якість співочого звуку, потрібно виконувати акценти що активізують співоче дихання , і допомагає у формуванні звуків високої позиції Legato.

4.5. Проблеми виконавсько – диригентської роботи.
При виконанні хорового твору диригент повинен звернути увагу на такі моменти, що можуть створити певні труднощі для виконання: фермати, ритмічний різноспів хорових партій, часті агогічні зміни та тактові динамічні контрасти, синкопи, одночасне поєднання різних штрихів у партіях. Відпрацьовуючи згадані елементи, необхідно узгодити їх з диригентською схемою, виходячи з розміру твору. Відповідність за правильний вибір повністю лягає на диригента.
Єдність художнього трактуваня, правильність розкриття художнього образу вимагають від диригента визначення потрібного темпу у виконанні твору.
Впродовж виконання хорового твору повинна зберігатись активність кисті рук, проте амплітуда руху рук не велика.
Оскільки автором динаміка не вказана, то диригент має можливість урізноманітнити динаміку на свій розсуд та відчуття, тому амплітуда руху рук повинна бути теж різноманітною (від малої до великої), що пов’язпно зі зміною динамічних відтінків від piano (тихо) до forte (голосно), а також crescendo та diminuendo.
Не менш важливим є під час витриманих нот проводити покази ритмічних особливостей та мелодичних проведень у інших партіях.






























Використаної літератури:

1.Їжак В.О. Серганюк Ю.М. Методика аналізу хорових творів. - Івано-Франківськ, 1992.
2.Колесса М.Ф. Основи техніки диригування. - К.: Музична Україна. -1981.
3.Сисак Л.М. Аналіз музичних творів. –Калуш, 2008
4.Інтернет ресурси: google.com.ua
5. 5.Колесса М. Ф. Основи техніки диригування. – К: Музична Україна, 1989.
6 6. Методика аналізу хорових творів. – Івано-Франківськ, 1992









13PAGE 15


13PAGE 142115






14 "$&(*,.0и

Приложенные файлы

  • doc 10946115
    Размер файла: 1 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий