Переклад віршів на конкурс художнього перекладу франкофонних поетів Канади


Переклад віршів

канадського поета Гектора де Сен-Дені Гарно

Студентки 2 курсу Запорізького національного університету

факультету іноземної філології

спеціальність переклад (французька мова)

Нагорної Оксани Анатоліївни






Конт. тел. 096-30-13-237

Е-mail : [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
























Вірш №1.
Цвіт барв

Ми зірвали квітку вмить,
любов була ж на повну в ній.
І як втома повалила,
ЇЇ барв дзвін,
наших усвідомлень -
тоді це почуття з’явилося довкола
Наблизилось й до нас,
як призакритий простір,
де на ворога чекають
без жодного кроку поспіль,
Він починає лиш, лишаючи довкола світу.
Так, наближаючись, лишає люду тільки.
Підходить, аби полишити нас барв.
Там наша любов закута, і цвіла таки же
Та вона, має право на дводоріжжя,
і повернення назад
І ось відбиття,
проблиск моря сильного зненацька
Перебільшуємо ж і його
Та, позбавляючись пилини перед очима,
Знов самі ми не свої,
як без шипів перед цим словом,
перед сумом слова плоті,
котрого не чекаємо, і яке таки чатує
й б’є в обличчя




















Вірш№2.
Повіки піднімаючись

Повіки піднімаючись,
лишили очі в пустоті.
Лишили їх відкритими
для великої порожнини.
Попри всю частоту поглядів
Фон ніяк не з’явився у нім.
І повторюється тяжкая монотонність дій,
щоб зробити олюдненими їх
Та побачити ті речі,
прописанії глибоко,
де кожна доріжка веде в нікуди,
бо двері вже є запертії туди






























Вірш№3.
Інший Ікар

Це вітер вміщує в собі
не що іне, як огріх,
що дозволяє переліт
Та як на льоні волокна,
скороминучий вузол
починає своє життя
без плину часу і мотузок.
І відчуваємо ми добре,
як тонка нитка
низає знов і знов
слабкі ніжки наших провулків.
І ці умілії вузли
протягнуті уже є
через простір порожнинний
І лише є репет десь усередині.
Крик, із неминучого вузлов’язання
І стебла фруктів зламанії вже
Твої скріплення квітів та їхніх пелюсток
є підточинії вже
Та крилатість серця вічная же є,
хоч й сама вона по собі
Та оперення на вітру
вже сильніше над загином
Бо існує орієнтир


















Вірш№4
Слово на вустах

Слово вже покинуло вуста мої,
і воно вже не належить більш мені.
Прилинуло із ззовні
Тоді як ти -
не ворог вже йому
І серед всіх цих роздоріж без ходу
Слабкого зараз і від початку ходу
Я кричу до тебе як до того,
Хто є ж незвичайним у всьому
Та не знаходжу того потягу братерства,
у тобі
Таке як зараз живиться в мені,
і увінчується переривчастим відтінком.
Ти також є серед нього
Неминуче, воно окутує мене
І один серед клопоту –
задаток бездиханія мого











13PAGE 15


13PAGE 14215




15

Приложенные файлы

  • doc 10964126
    Размер файла: 45 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий