карта забуднення атмосферного повітря



Затверджено:
Рішенням Київської обласної ради від 06 листопада 2007 року
№ 198-13-V













Програма


Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2011 року















м. Київ
2007 рік

Розробку Програми “Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2011 року” здійснено Державним екологічним інститутом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області

Програму сформовано на основі даних і матеріалів, наданих :
Міністерством охорони навколишнього природного середовища України;
Міністерством надзвичайних ситуацій України;
Міністерством оборони України;
Державною екологічною інспекцією Міністерства охорони навколишнього природного середовища України;
Головним управлінням статистики у Київській області;
Радою по вивченню продуктивних сил Національної академії наук України;
Українським науково-дослідним інститутом агроекології Національної академії аграрних наук України;
Інститутом гігієни та медичної екології імені О. М. Марзеєва Академії медичних наук України;
Науково-дослідним інститутом геохімії довкілля Національної академії наук України;
Контрольно-ревізійним управлінням в Київській області;
Асоціацією Українське козацтво за безпеку України;
районними державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування Київської області.

ЗМІСТ
стор.


ВСТУП
3

1.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ І ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

5

1.1.
Соціально-економічна характеристика області

5

1.2.
Основні екологічні проблеми області
8

1.3.
Обґрунтування основних напрямів охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів

16

2.
АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ОБЛАСТІ ТА ОСНОВНІ ЗАХОДИ ЙОГО ЗМЕНШЕННЯ

18

2.1.
Атмосферне повітря
18

2.2.
Водні ресурси
29

2.3.
Земельні ресурси і ґрунти
39

2.4.
Лісові ресурси
48

2.5.
Біологічне різноманіття та заповідні території
52

2.6.
Небезпечні відходи
55

2.6.1.
Тверді побутові відходи
55

2.6.2.
Промислові відходи
60

2.6.3.
Вторинні ресурси
69

2.7.
Радіаційне забруднення
74

2.8.
Природно-техногенна (екологічна) безпека
77

3.
ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ ТА РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ОБЛАСТІ


80

3.1.
Інформаційне забезпечення
80

3.2.
Організаційне забезпечення
85

3.3.
Фінансово-економічне забезпечення
88


ВСТУП

ХХ століття породило проблеми, які торкаються не окремих держав або регіонів, але й людство загалом. Надзвичайного загострення набули відносини людини й природи. Людська цивілізація впродовж усієї своєї історії користувалася природою екстенсивно, постійно підвищуючи навантаження на довкілля. Використання природних ресурсів значною мірою позначилося на якості життя людей, проте, економічне зростання, зорієнтоване на кількісні показники, зрештою призвело до колосального забруднення навколишнього середовища, а подекуди до незворотних наслідків, змінюючи характеристики землі.
Сьогодні Україна постає соборною державою, надійним партнером щодо вирішення глобальних і регіональних проблем у європейському і світовому співтоваристві. Багатий природно-ресурсний потенціал, високоосвічене населення, розвинуті індустрія та інфраструктура створюють всі необхідні передумови для впровадження в Україні принципів збалансованого розвитку на основі глобального еколого-економічного партнерства заради виживання і подальшого розвитку цивілізації.
Важливою умовою впровадження принципів збалансованого розвитку є гармонізація стратегій розвитку ресурсних галузей, а також економіки, охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та здоров’я населення. Це сприятиме стабілізації соціально-політичної ситуації в Україні та зменшить її залежність від імпорту енергоносіїв, інвестиційної підтримки зарубіжних донорів тощо. Базовою проблемою цього є досягнення балансу інтересів усіх суб’єктів суспільних відносин щодо природокористування, збереження навколишнього природного середовища та розвитку суспільства.
Тому важливість екологічного розвитку Київської області з метою досягнення сталого збалансованого розвитку обумовлюється загальними принципами формування програми дій ООН “Порядок денний на ХХІ століття”, а саме необхідністю забезпечення екологічного розвитку, за якого усуваються суперечності між соціально-економічним зростанням і збереженням довкілля.
У зв’язку з цим, метою розробки Програми «Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2011 року» є зменшення забруднення навколишнього природного середовища, забезпечення раціонального використання та відтворення природних ресурсів області, збереження здоров’я населення.
Основним завданням розробки Програми „Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2011 року” є аналіз стану довкілля Київської області, визначення основних чинників забруднення навколишнього природного середовища, першочергових заходів охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки.
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ
І ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Соціально-економічна характеристика області

Київська область розташована в середній течії річки Дніпро в зоні Полісся та Лісостепу і займає територію 28,1 тис. км2, що становить 4,7 % території України. Вона межує з Полтавською, Чернігівською, Черкаською, Вінницькою, Житомирською областями та Республікою Білорусь. За адміністративно територіальним поділом вона включає 25 районів, 11 міст обласного значення, 14 міст районного значення, 31 селище міського типу, 1128 сільських населених пунктів.
Кількість населення на 1 січня 2005 року становила 1778,9 тис. осіб (із них міське – 1050,1, сільське – 728,8 тис.), що становить 3,8 % від усього населення в Україні (Таблиця 1).
Київська область виділяється серед інших регіонів значними обсягам сільськогосподарського виробництва: її внесок у виробництво сільськогосподарської продукції держави становить 6,0 %, з них продукції рослинництва – 5,2 %, тваринництва – 7,3 %.
Частка області в Україні за обсягом промислової продукції становить 3,4 %, у тому числі товарів народного споживання 6,0 %. За окремими видами промислової продукції вона виділяється виробництвом екскаваторів, шин автомобільних, паперу, картону, м’яса, цукру, а також окремих спеціалізованих виробництв машинобудівної продукції.
Найбільший внесок в економіку області робить обробна промисловість 31,6 %, сільське господарство, мисливство та лісове господарство – 27,8 %.
Сьогодні у структурі обробної промисловості провідне місце займають: харчова промисловість – більше як 40 %, хімічна та нафтохімічна промисловість – 18,7, целюлозно-паперова, поліграфічна промисловість, видавнича справа – 10,6 %, машинобудування, ремонт і монтаж машин та устаткування – 9,8 %.
Таблиця 1
Територія і кількість наявного населення Київської області

Територія, тис. кв. км
Кількість населення, тис. осіб
У тому числі
Відсоток міського населення
Щільність населення, осіб на
1 кв. км




міське
сільське



1
2
3
4
5
6
7

Всього
28,1
1763,8
1049,7
714,1
59,5
63

у тому числі по районам

Баришівський*1
1,0
39,0
11,0
28,0
28,2
56

Білоцерківський*2
1,3
52,0
14,2
37,8
27,3
199

Богуславський
0,8
38,2
16,7
21,5
43,7
48

Бориспільський*2
1,4
53,1

53,1

78

Бородянський
0,9
56,9
33,6
23,3
59,1
63

Броварський*2
1,2
72,3
18,6
53,7
25,7
136

Васильківський
1,2
64,2
22,7
41,5
35,4
85

Вишгородський
2,0
72,6
30,4
42,2
41,9
36

Володарський
0,7
21,1
7,1
14,0
33,6
30

Згурівський
0,8
20,3
6,0
14,3
29,6
25

Іванківський
3,6
33,1
10,5
22,6
31,7
9

Кагарлицький*3
1,0
35,9
13,5
22,4
37,6
44

Києво-Святошинський
0,6
153,4
74,1
79,3
48,3
256

Макарівський
1,4
43,5
12,7
30,8
29,2
31

Миронівський
0,9
37,8
12,7
25,1
33,6
42

Обухівський
0,8
69,7
50,1
19,6
71,9
87

Переяслав-Хмельницький*2
1,5
33,6

33,6

42

Поліський
1,3
6,8

6,8

5

Рокитнянський
0,6
32,7
12,6
20,1
38,5
55

Сквирський
1,0
41,6
17,6
24,0
42,3
42

Ставищенський
0,7
26,2
7,4
18,8
28,2
37

Таращанський
0,8
33,1
12,4
20,7
37,5
41

Тетіївський
0,8
34,6
13,9
20,7
40,2
43

Фастівський*2
0,9
34,6
9,8
24,8
28,3
94

Яготинський
0,8
37,1
21,7
15,4
58,5
46

у тому числі по містам

Біла Церква

206,1
206,1




Березань

16,9
16,9




Бориспіль

55,9
55,9




Бровари

90,4
90,4




Васильків

37,8
37,8




Ірпіньська м/р
0,1
100,8
100,8


891

Переяслав-Хмельницький

29,8
29,8




Ржищів

8,2
8,2




Славутич
0,0
24,4
24,4


1217

Фастів

50,1
50,1




% Київської обл. до загальноукраїнських

21,48

26,60

30,37

21,08

1,14

1,24

*1 Територія і щільність населення, включаючи м. Березань.
*2 Територія і щільність населення, включаючи районний центр – місто обласного підпорядкування.
*3 Територія і щільність населення, включаючи міста Кагарлик і Ржищев.
Область здійснює зовнішньоекономічну діяльність з понад 120 країнами світу. Найбільша частка експорту приходиться на такі групи товарів: полімерні матеріали, пластмаси та каучук, маса з деревини або інших волокнистих целюлозних матеріалів, пристрої для записування або відтворення зображення і звуку, текстиль і вироби з текстилю, недорогоцінні метали та вироби з них. В імпорті переважають: пристрої для записування або відтворення зображення і звуку, полімерні матеріали, пластмаси та каучук, продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості, готові харчові продукти.
В останні роки в області спостерігається стійка тенденція до зростання обсягів прямих іноземних інвестицій: за період з 2000 по 2003 роки (на початок року) – в 1,6 раза. Найбільші суми інвестицій надходять з Нідерландів та США, а їх загального обсягу понад 70,0 % вкладається у харчову промисловість.
Населення, як одна із головних складових ресурсного потенціалу Київської області, має нерівномірні тенденції розвитку. Протягом останніх 8 років триває процес скорочення загальної чисельності постійного населення, що пов’язано з погіршенням показників демографічного розвитку області. А починаючи з 2002 року, спостерігається позитивна динаміка показника народжуваності. Зокрема, чисельність народжених у розрахунку на 1000 осіб населення у 2002 році становила 7,7 %, у 2003 році – 8,4 %, у 2005 році – 9,3 %. Ситуація зі смертністю в області значно гірша. У 2005 році рівень смертності збільшився на 12 % у порівнянні з 1999 роком.
Наступним елементом ресурсного потенціалу є виробничий потенціал, який, у свою чергу, складається з природного, трудового, науково-технічного, інформаційного, управлінського, інвестиційного, матеріально-технічного.
Рівень використання виробничого потенціалу визначається станом основних засобів та наявними потужностями. У структурі основних засобів за видами економічної діяльності з усіма формами власності в цілому по Україні частка Київської області становить 3,3 %, з них, сільського господарства, мисливства та лісового господарства – 5,7 %, промисловості – 2,8 %.
У зв’язку із станом виробничого потенціалу стан природно-ресурсної бази області за останні роки характеризується проявом як окремих позитивних, так і негативних тенденцій.
Так, у зв’язку із скороченням промислового виробництва, закриттям окремих водомістких підприємств скорочується загальне водоспоживання, зменшується забруднення. Це відбувається також і за рахунок упровадження ресурсозберігаючих маловідходних технологій у виробництві продукції.
Позитивним елементом стану земельного фонду області є зростання площі лісів, пасовищ і сіножатей і відповідно зменшення площі ріллі. Це покращує стан навколишнього середовища.
Одним з негативних чинників розвитку природно-ресурсного потенціалу є недостатнє використання вторинних ресурсів, кількість яких зростає більш швидкими темпами ніж їх залучення у виробництво. Це ускладнює екологічну ситуацію в області.
Фактори перспективного розвитку Київської області визначатимуться складною системою соціальних, економічних та природних факторів. До 2010 року особливої значущості набуватимуть:
позитивні зрушення у природних та механічних процесах режиму відтворення населення на основі високої ефективності соціально-демографічної політики;
створення умов для подальшого ефективного розвитку господарської, у тому числі приватнопідприємницької діяльності, що сприятиме розширенню сфери зайнятості населення, підвищенню рівня життя;
підвищення рівня соціально-культурного забезпечення життєдіяльності населення особливо у невеликих населених пунктах.

1.2. Основні екологічні проблеми області

Київська область розташована у північній частині України, її територія становить 28,1 тис. км2 (4,7 % території України), населення – 1778,9 тис. осіб (3,8 % жителів України). У складі області – 25 територіально-адміністративних районів, 11 міст обласного та 14 районного значення, 31 селище міського типу, 1128 сільських населених пунктів.
Для області характерна територіальна нерівномірність у розміщенні промислового виробництва – на 9 з 25 адміністративних районів області припадає приблизно 7,5 % усієї потужності промислового виробництва.
Основу промислового потенціалу становлять 335 великих та середніх підприємств. Загальнодержавне значення мають такі підприємства, як Трипільська теплова електрична станція, Казенний завод порошкової металургії м. Бровари, найбільший в Європі Київський картонно-паперовий комбінат у м. Обухів, а також відомі далеко за межами України виробники шин – закрите акціонерне товариство “Росава” м. Біла Церква, екскаваторів – відкрите акціонерне товариство “Борекс” смт Бородянка, хімічного обладнання – відкрите акціонерне товариство “Червоний Жовтень” м. Фастів та деякі інші підприємства.
Область має високорозвинене сільськогосподарське виробництво. У рослинництві основну роль відіграють зернові та кормові культури, питома вага яких у загальній площі сільгоспугідь складає відповідно 45 % та 37 %. Картопля та овочі займають 10 % сільгоспугідь, технічні культури – 8 %.
Київщина покрита густою мережею автомобільних та залізничних шляхів. Міжнародне значення мають автомагістралі Львів-Харків, Львів-Москва, Санкт-Петербург–Одеса. Важливе транспортне значення мають ріки Дніпро, Десна, Прип’ять, які протікають по території області.
Сумарна довжина річок становить 8700 км. Водоспоживання за рахунок поверхневих вод у межах області задовольняється в басейнах р. Дніпро та р. Прип’ять – на 96 %, р. Десна – на 94 %, р. Рось – на 81 %, р. Тетерів – на 75 %, р. Трубіж – на 68 %, р. Ірпінь – на 44 %. При цьому найбільші об’єми використання поверхневих вод припадають на міста. Так, від загального водоспоживання вони становлять: м. Біла Церква – 99,9 %, м. Бровари – 92 %, м. Ірпінь – 63 %. Потреби Трипільської теплової електричної станції задовольняються на 99 % також за рахунок поверхневого стоку. Згадані міста є й основними джерелами скиду в поверхневі водні джерела стічних вод.
Площа земель сільськогосподарського призначення становить 59,6 % території, з яких 48,6 % – рілля, 0,6 % – перелоги, 1,4 % – багаторічні насадження, 9,0 % – сіножаті та пасовища. Землі лісового фонду займають 23,1 %, водного фонду – 6,2 %, землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони – 3,0 %.
Надмірне розорювання, особливо схилів, призвело до порушення екологічно збалансованого співвідношення площ ріллі, луків, лісів та водойм, що негативно позначилось на стійкості ландшафтів, загострило процеси водної ерозії.
Значні площі займають землі під відкритими розробками, шахтами та відповідними спорудами – 3,0 тис. га, з них близько 1800 га – відпрацьовані розробки, кар’єри, які не експлуатуються.
Порівняно з іншими Київська область бідна на корисні копалини. З 316 родовищ переважна кількість представлена сировиною для виготовлення будівельних матеріалів (106 родовищ цегельно-черепичної сировини, 23 – будівельного піску, 22 – будівельного каменю), торфом (51 родовище), прісними та мінеральними підземними водами (99 родовищ).
Область характеризується значним техногенним та демографічним навантаженням на територію, значною розораністю земельного фонду, наявністю великої кількості радіоактивно забруднених земель, віднесених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС до зони відчуження. За останні роки у зв’язку із значним зменшенням обсягів промислового і сільськогосподарського виробництва відбулося певне зниження обсягів викидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище.
За даними спостережень у 2005 році стан навколишнього природного середовища суттєво не змінився. Основну напругу, як і в попередні роки, створювали екологічно-небезпечні об’єкти загальнодержавного значення – полігон твердих побутових відходів № 5 відкрите акціонерне товариство “Київ спец-транс” та Трипільська теплова електрична станція. Полігон твердих побутових відходів забруднює атмосферне повітря та підземні водні горизонти відповідно газоподібними та рідкими продуктами гниття відходів і продовжує залишатись об’єктом потенційної загрози виникнення надзвичайної ситуації, пов’язаної з імовірним залповим скидом фільтрату за межі полігону. Трипільська теплова електрична станція – основний забруднювач атмосферного повітря.
У деяких поверхневих водоймах спостерігається тенденція погіршення показників якості води, що певною мірою має природний характер. Випадки перевищення нормативів граничнодопустимих скидів на підприємствах області, які також мали місце в 2005 році свідчать про посилення антропогенного тиску на природні водойми (особливо на малі річки області). Як і в минулому році, якість стічних вод не завжди відповідала затвердженим нормативам граничнодопустимого скиду забруднюючих речовин. У зв’язку з цим, найбільш забрудненими можна назвати р. Стугна, куди скидає зворотні води колективне підприємство “Васильківська шкірфірма” м. Васильків, р. Кізка, у яку потрапляють зворотні води закритого акціонерного товариства “Комплекс Агромарс” м. Вижгород, де продовжується реконструкція та будівництво очисних споруд. У смт Іванків протягом багатьох років не працюють каналізаційні очисні споруди. Стічні води без будь-якої очистки тривалий час скидалися в р. Болотна, а нині в р. Тетерів.
Спостереження за станом річок у місцях водозаборів в період повеней вказують на погіршення якості води поверхневих водойм за органолептичними показниками: забарвленість, прозорість, каламутність, запах тощо. З початку 2005 року мали місце перевищення нормативних показників якості води в питних водозаборах мм. Біла Церква, Богуслав та Бровари.
Київська область на кордоні з Житомирською та Чернігівською областями має значні території, забруднені в результаті аварії на ЧАЕС.
Викиди та скиди м. Києва також створюють додатковий тиск на навколишнє природне середовище області. Залишається не вирішеною проблема ліквідації техногенного забруднення авіаційним гасом території в районі м. Узин та забезпечення, у зв’язку з цим, якісною питною водою мешканців близько двадцяти населених пунктів трьох районів: Білоцерківського, Рокитнянського, Кагарлицького та м. Узин. Типовою є ситуація, коли відсутній необхідний набір очисних споруд та знезаражуючих установок для якісної водопідготовки. Посилюють напругу такі проблеми, як відсутність каналізаційних очисних споруд у ряді населених пунктів та невідповідність потужностей на існуючих спорудах фактичним потребам.
"ПСССГГр
напругу такі проблеми, як віл та невідповідність потужност<
Сучасному екологічно водоохоронних смуг річок і ] неналежне інструментальне природного середовища, віж
Сучасному екологічному стану також сприяло зволікання з відведенням у користування прибережних водоохоронних смуг річок і водойм, порушення правил господарської діяльності в їх межах, неналежне інструментальне оснащення служб, які контролюють стан навколишнього природного середовища, відсутність належної екологічної освіти та екологічного виховання населення тощо.
З метою реалізації природоохоронних заходів у 2005 році з коштів фондів охорони навколишнього природного середовища було виділено 7 285,27 тис. грн., у тому числі з Державного фонду – 2 216,258 тис. грн., з обласного – 4 191,9 тис. грн., з місцевих фондів – 877,112 тис. грн.
Кошти Державного фонду охорони навколишнього природного середовища виділялися на реконструкцію електрофільтрів блока № 1 на Тернопільській тепловій електричній станції. Кошти обласного фонду – на охорону і раціональне використання водних ресурсів, раціональне використання і зберігання відходів, кошти місцевих фондів на охорону і раціональне використання водних ресурсів, рослинних ресурсів, раціональне використання і зберігання відходів, науку, інформацію і освіту, підготовку кадрів, організацію праці тощо.
Протягом останніх 5 років в області ліквідовано 1750 смітників, упорядковано та очищено від сміття 6762 км вулиць, 682 майдани, 460,0 га скверів, 498,0 га парків, 1585,2 км лісосмуг уздовж шляхів. Приведено у належний стан та впорядковано 1021,3 км берегів річок і водоймищ.
Проводяться заходи щодо створення мережі приймально-сортувальних пунктів для використаної тари (упаковки) із забезпеченням їх приміщеннями, технічним обладнанням та кваліфікованим персоналом.
Без змін залишається ситуація, пов’язана з ліквідацією наслідків забруднення нафтопродуктами, солями важких металів та іншими шкідливими забруднювачами ґрунтів, поверхневих та підземних вод території дендропарку “Олександрія”, м. Біла Церква.
Повільно вирішуються питання переробки непридатних та заборонених до використання пестицидів та інших агрохімікатів, золошлакових відходів Трипільської теплової електричної станції, знешкодження гальванічних відходів, відпрацьованих розчинників, фарб та інших відходів хімічного виробництва, які зберігаються на підприємствах.
У більшості сіл та селищ не налагоджена система регулярної санітарної очистки підпорядкованих територій. Залишаються актуальними питання збору і вивозу сміття від приватного сектору та садових товариств. *
Проте, повітряний басейн промислових міст області залишається забрудненим. Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря як стаціонарними джерелами, так і пересувними засобами в 2004 році в області становили 173,2 тис. тонн, що складає 34 % від рівня 1990 року. Значне забруднення атмосфери здійснюється також автотранспортом. До екологічно небезпечних підприємств Київської області відносяться підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості, електроенергетики, значний екологічний тиск справляють підприємства харчової промисловості.
Серйозна проблема виникла у зв’язку з незадовільним станом знешкодження та переробки промислових і побутових відходів, які становлять реальну загрозу для навколишнього середовища і здоров’я людей. Тому ця проблема набуває більшої актуальності і її неможливо розв’язати без запровадження сучасних безвідходних та маловідходних ресурсозберігаючих технологій. Необхідна реконструкція і модернізація комунальних та промислових підприємств, обладнання їх сучасними природоохоронними установками.
Першочергового значення набуває проблема охорони водних ресурсів. У 2004 році було скинуто 17 млн м3 забруднених зворотних вод у природні поверхневі водні об’єкти області, у тому числі 4 млн м3 без очищення і 13 млн м3 – недостатньо очищених. Значна кількість існуючих очисних споруд працює неефективно. Викликає занепокоєння й стан малих річок області, які забруднюються не тільки стічними водами міст, а й відходами тваринницьких ферм, нераціональним використанням мінеральних добрив тощо.
Ліси є основними екологічними „легенями” області, тому їх охорона, раціональне використання і відновлення набувають першочергового значення. У 2000 році лісовому фонду Київської області в результаті пожеж було заподіяно збитків на суму 36,6 тис. гривень.
В області знаходиться найбільший радіаційно небезпечний об’єкт –Чорнобильська АЕС. Саме цей фактор призвів до екологічної катастрофи і продовжує залишатися найбільшою екологічною загрозою техногенного походження для регіонів усіх рівнів.
Таким чином, екологічні проблеми Київської області, як і усіх регіонів України, належать до найактуальніших і потребують невідкладного вирішення (Малюнок 1).
Київська область: ЗАБРУДНЕНІСТЬ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА


Мал. 1
1.3. Обґрунтування основних напрямів охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів

У 2006–2011 роках передбачається зосередити основну увагу на вирішенні вищезгаданих проблем шляхом реалізації пріоритетних напрямків, які покращать екологічний стан області.
За останні роки у зв’язку із значним зменшенням обсягів промислового та сільськогосподарського виробництва в Київській області відбулося певне зниження масштабів забруднення навколишнього середовища – порівняно з 1990 роком скоротились обсяги викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення, обсяги споживання свіжої води, а також використання її на виробничі потреби, водночас збільшилось фінансування природоохоронних заходів та проводиться постійна робота з поліпшення стану довкілля.
Отже, передбачається, що надалі при незмінному стані виробничих сил екологічна ситуація у Київській області в цілому буде стабілізуватися. Для цього необхідно забезпечити посилення ефективності утилізації та знищення шкідливих речовин, збільшення обсягів інвестицій в основний капітал на охорону навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів, удосконалення нормативно-правової бази та механізму економічних важелів щодо охорони навколишнього природного середовища й природокористування.
Пріоритетними напрямами охорони довкілля та раціонального природокористування області слід визначити:
утилізацію побутових та промислових відходів;
поліпшення екологічного стану повітряного і водного басейнів, земельних ресурсів області та якості питної води.
реалізацію заходів радіаційного захисту населення та довкілля і зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
формування збалансованої системи природокористування та структурної перебудови виробничого потенціалу економіки;
екологізацію технологій у промисловості, енергетиці, будівництві та на транспорті, впровадження більш чистих технологій виробництва;
збереження біологічного та ландшафтного різноманіття;
удосконалення системи екологічного управління;
розвиток екологічної освіти та виховання.
У зв’язку з цим, першочергові заходи охорони довкілля й забезпечення екологічної безпеки спрямовані на охорону атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів, зменшення забруднення від побутових і промислових відходів, охорону та раціональне використання лісових ресурсів, розвиток заповідної справи і збереження біорізноманіття, організацію нормативних санітарно-захисних зон навколо підприємств, підвищення ефективності роботи пило газоочисного обладнання, розробку та виконання заходів на основі звітів про інвентаризацію забруднюючих речовин, організацію відомчого лабораторного контролю викидів забруднюючих речовин, удосконалення системи контролю автомобільного транспорту, створення системи моніторингу довкілля області, поліпшення екологічної освіти та інформаційного, економічного і організаційного забезпечення охорони довкілля.
2. АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ОБЛАСТІ ТА ОСНОВНІ ЗАХОДИ ЙОГО ЗМЕНШЕННЯ

2.1. Атмосферне повітря

Обсяг викидів в атмосферне повітря області зумовлюється господарською діяльністю промислових підприємств, організацій, автотранспортом та наслідком транскордонного перенесення забруднюючих речовин.
На території області розташовано понад 1000 підприємств, які забруднюють атмосферне повітря своїми викидами. Перелік найбільших підприємств-забруднювачів атмосферного повітря в області наведено в Таблиці 2 та зображено на Малюнку 2.
Таблиця 2
Перелік найбільших підприємств – забруднювачів атмосферного
повітря в Київській області

з/п
Адміністративний район, підприємство




1
2

Баришівський район

1
Березанська установа ЮА 45\95


Білоцерківський район

2
ТЕЦ

3
ВАТ” Трібо” (з-д Азбестотехнічних виробів)

4
ВАТ “Росава” (шинний з-д № 1 )

5
ВАТ “Валса” (шинний з-д № 2 )

6
З-д гумотехнічних виробів

7
ЗАТ “Ферокерам”

8
АТ “Білоцерківсільмаш”

9
Озірнянський цукровий з-д

10
АТ ”Узинський цукровий комбінат”


Бориспільський район

11
ВАТ “Старинський цукровий з-д”



Продовження Таблиці 2
1
2


Бородянський район

12
АТ “Борекс”

13
АТ ”Немішаївський з-д біохімпрепаратів”

14
ВАТ ”Пісківський з-д скловиробів”

15
АП “Бабинецький склозавод”


Броварський район

16
Броварський з-д порошкової металургії

17
З-д “ Торгмаш”

18
З-д пластмас


Васильківський район

19
ВАТ “Саливонківський цукровий з-д”

20
КП “Васильківська шкіряна фірма”

21
АТ “Васильківський з-д холодильників”


Володарський район

22
ВАТ “Городище-Пустоварівський цукрозавод”


Згурівський район

23
АТ “Згурівський цукровий з-д”


Кагарлицький район

24
Ржищівський з-д “Радіатор”

25
АТ “Стайки–Керамік”

26
ОП “Кагарлицький цукровий з-д”


Києво-Святошинський район

27
ВАТ “ДЕФФА”


м. Ірпінь

28
ВАТ “Ірпіньський комбінат “Прогрес”

29
Ірпіньський комбінат “Перемога”

30
ВАТ “Гостомельський склозавод”

31
АТ “Бучанський з-д скловиробів”


Миронівський айон

32
АТ “Кристал -М” (цукрозавод)




Продовження Таблиці 2
1
2


Обухівський район

33
Трипільська ТЕС

34
ОП “Енергія”

35
АТ “Цегла Трипілля”

36
ВАТ “Трипільський біохімзавод”

37
Григорівський цукрозавод

38
АТ “Київський картонно-паперовий к-т”.


Рокитнянський район

39
ВАТ “Рокитнянський цукровий завод”


Сквирський район

40
ОП “Шамраївський цукровий з-д”

41
Тхорівський спиртозавод

42
Сквирський цегельний завод


Ставищенський район

43
Цегельний з-д


Таращанський район

44
ВАТ “Лука цукор”


Тетіївський район

45
ВАТ “Цукровий з-д ім. Т. Г. Шевченка”

46
ВАТ “Кашперівський цукровий з-д”


Фастівський район

47
Кожанський цукровий з-д

48
Триліський спиртозавод

49
Фастівський з-д “Червоний Жовтень”


Яготинський район

50
Яготинський цукровий з-д


У 2005 році обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел підприємств області становив 73,037 тис. тонн, що на 5,717 тис. тонн менше ніж у 2004 році.
Київська область: ЗАБРУДНЕНІСТЬ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

Мал. 2
Основний вклад у загальну кількість викинутих шкідливих речовин вносить Трипільська теплова електрична станція, викиди якої становили 53,204 тис. тонн (72,8 %). У 2005 році порівняно з 1994 роком викиди зменшились на 54,2 тис. тонн (Таблиця 3) за рахунок зменшення кількості спаленого вугілля, мазуту, збільшення кількості спаленого газу, зменшення виробленої електроенергії. У 2004 році розпочата реконструкція електрофільтрів блоку № 1–А, використано 16 268 тис. грн. з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища на виконання плану природоохоронних заходів, фінансованих за бюджетною програмою „Підвищення якості атмосферного повітря”, після проведення якої коефіцієнт корисної дії електрофільтра збільшиться з 92,51 % до 99,86 % та зменшаться викиди в атмосферу на 4596,978 тонн/рік або на 18,1 %. Незважаючи на проведену роботу щодо зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, загальна кількість викидів по області залишається досить значною, що зумовлює підвищений рівень забруднення повітря у деяких містах області (див. Таблиці 4, 5).
В області 183 підприємства провели режимні налагоджувальні роботи на 379 паливовикористовуючому обладнанні, що сприяє зменшенню викидів в атмосферне повітря та економному використанню пального.
Спостереження за станом атмосферного повітря проводяться Центральною геофізичною обсерваторією Мінприроди України в чотирьох містах: Білій Церкві на двох стаціонарних постах спостережень, в Броварах, Обухові, Українці – на одному посту.
Забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами автотранспортних засобів, у тому числі вуглеводнями, оксидами вуглецю та азоту, є однією з важливих екологічних проблем в Київській області.
Обсяг викидів від автотранспорту за 2005 рік склав 96716,849 тонн, що становить 56,97 % загальних викидів по області.

Кількість автотранспорту в області в 2005 році порівняно з 2004 роком збільшилась з 383 тис. до 405 тис. автомобілів в основному за рахунок збільшення кількості приватного автотранспорту на 21 тисячу (з 321 тис. до 342 тис. одиниць).
У 2005 році на виконання вимог природоохоронного законодавства щодо зменшення забруднення атмосферного повітря від викидів автотранспорту згідно з рішенням Держуправління і Міністерства внутрішніх справ України, двічі проводилась операція „Чисте повітря”: перший етап у травні та другий – у вересні.
У ході операцій здійснювався контроль за викидами в атмосферне повітря автомобільним транспортом забруднюючих речовин, виконанням підприємствами та організаціями заходів щодо зменшення викидів в атмосферу, за організацією природоохоронних робіт тощо. Під час проведення операцій перевірено 256 об’єктів, з них: 29 автопідприємств, 24 СТОА, 133 автогосподарства та 70 інших організацій. На цих підприємствах як в автопарках так і на лінії проведено виміри на вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах в 1841 автомобілі, з яких 256 (13,9 %) не відповідали вимогам державних стандартів. Крім того, перевірено 1703 автомобіля приватних власників, при цьому у 232 (13,6 %) виявлено перевищення нормативів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Із загальної кількості 3544 перевірених автотранспортних засобів виявлено 488 (13,8 %) автомобілів, викиди яких перевищували нормативи державних стандартів.
Основною причиною великої кількості викидів від автотранспорту є те, що переважна більшість автомобілів не проходить щоквартально перевірку на додержання нормативів викидів, не оснащена нейтралізаторами і фільтрами для очистки відпрацьованих газів двигунів, не використовуються присадки в пальне для зменшення викидів, не переоснащуються автомобілі на більш чистіші види палива (газ), масове впровадження яких гальмується через високу собівартість. Ці причини не вирішено в сучасних економічних умовах у загальнодержавному масштабі.
Тому одним з основних напрямів роботи управління щодо зменшення викидів від автотранспорту є організація постійного інструментального контролю за викидами, розширення мережі контрольно-діагностичних пунктів на Держуправліннях, станціях технічного обслуговування, а також посилення інспекційного контролю з боку Держуправління.
Нині в області діє 68 контрольно-діагностичних пунктів, що явно недостатньо для обслуговування всього автопарку області, який нараховує більше 405 тис. автотранспортних засобів. У 1998 році на 275 тис. автомобілів було створено 120 контрольно-діагностичних пунктів.
Найкраще налагоджена робота в Кагарлицькому районі.
Зменшення кількості контрольно-діагностичних пунктів в області зумовлено відсутністю на підприємствах коштів, необхідних для переатестації лабораторій, повірки, ремонту та придбання потрібних приладів, а також зменшенням кількості автомобілів в автопарках підприємств та тих, що виходять на лінію.
Отже, основними напрямами зменшення викидів у атмосферне повітря мають бути:
підвищення контролю щодо охорони атмосфери та дотримання технологічної дисципліни на підприємствах області;
розробка цільових програм дій щодо поступового зниження рівня забруднення повітря для міст з підвищеним рівнем забруднення атмосферного повітря;
сприяння впровадженню міжнародних стандартів і нормативів якості атмосферного повітря;
сприяння розробці та впровадженню технологічних нормативів на основні забруднюючі речовини з урахуванням можливостей новітніх технологій;
вдосконалення інформаційно-аналітичних систем різних рівнів з оцінок техногенного впливу на якість повітря від стаціонарних джерел забруднення;
більш широке впровадження стисненого природного газу шляхом створення розвиненої мережі газонаповнювальних автомобільних станцій;
удосконалення екологічних нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;
впровадження новітніх технологій глибокої очистки димових газів від окислів сірки та азоту;
впровадження сучасних технологій спалювання, підготовки палива та газоочистки в енергетичних і промислових системах з метою зменшення викидів, у тому числі парникових газів, в атмосферне повітря.

2.2. Водні ресурси

Водні ресурси відіграють важливу роль у розміщенні продуктивних сил та суспільно-економічному зростанні регіонів держави, тому водний фактор слід розглядати як потужний потенціал соціально-економічного розвитку територій.
Водогосподарський комплекс (далі – ВГК) розглядається як одна з найважливіших ланок господарської діяльності країни, що являє собою складне системно-структурне утворення, яке об’єднує водні ресурси, суб’єкти водокористування, органи управління і контролю, характеризується певною функціональною, галузевою і територіальною структурою (див. Малюнок 3). :
Розвиток ВГК Київської області повинен здійснюватись згідно із „Програмою забезпечення населення Київської області якісною водою в достатній кількості на 2006–2020 роки”, яка спрямована на реалізацію комплексу науково-обґрунтованих заходів щодо забезпечення населення області якісною питною водою відповідно до законів України „Про питну воду та питне водопостачання” та „Про Загальнодержавну програму „Питна вода України на 2006–2020 роки”.
Київська область: ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД


Мал. 3.
Водні ресурси Київської області складаються з притоку поверхневих вод в основному у річках Дніпро, Прип’ять і Десна, що надходять з Республіки Білорусь і Чернігівської області, місцевого річкового стоку, який формується в її межах, та експлуатаційних запасів підземних вод (Таблиця 6).
Таблиця 6
Водні ресурси Київської області


з/п
Вид ресурсу
Середньо-багаторічний стік, км3
Водні ресурси, км3, забезпеченістю




50 %
75 %
95 %

1
2
3
4
5
6

1
Місцевий річковий стік
2,04
1,85
1,31
0,76

2
Притоки річкових вод
44,40
42,70
35,30
26,70

3
Сумарний річковий стік
46,44
44,55
36,61
27,46

4
Підземні води, що гідравлічно не пов’язані з річковим стоком

0,30

0,30

0,30

0,30

5
Всього водних ресурсів:
46,74
44,85
36,91
27,76


За запасами водних ресурсів область має достатньо поверхневих і підземних водних ресурсів: у маловодний рік 95 % забезпеченості на 1 км припадає 996,5 тис. м3 загальних і 26,3 5 тис. м3 місцевих поверхневих водних ресурсів, а на одного мешканця – відповідно 6,48 і 0,17 5 тис. м3.
Водозабезпеченість території і населення загальними водними ресурсами майже в 6–11 разів більші й місцевими в 1,2–2,2 рази менші ніж у середньому по Україні. На території області також є Київське водосховище і значна частина Канівського водосховища, крім цього, збудовано 56 невеликих водосховищ об’ємом 194,0 млн м3 і 2386 ставків об’ємом 235,5 млн м3.
Екологічний стан водних ресурсів і об’єктів. Прогнозні водопотреби, а також обсяги скидів забруднених стічних вод обчислено з урахуванням ресурсної і відновної спроможності водних джерел, що забезпечує сприятливий екологічний стан.
Як розрахунковий, взято маловодний рік 95 %-ної забезпеченості. Обмежуючою умовою є те, що залишковий річковий стік з урахуванням безповоротного водовідбору повинен забезпечити не менше, ніж 10-кратне розбавлення забруднених стічних вод, що надходять у водні об’єкти.
Передбачаться, що важливим напрямом функціонування господарського комплексу стане реструктуризація життєздатних виробництв: відновлення робіт з реконструкції та переоснащення промислових підприємств сучасним виробничим обладнанням, впровадження і освоєння маловідходних водозберігаючих технологій та прогресивних методів очищення води, створення комплексної загальнодержавної системи моніторингу водних джерел.
Створений в області господарський комплекс потребує відповідних об’ємів води для задоволення потреб у воді населення та галузей економіки (див. Малюнок 4 та Таблицю 7).
Промисловість. Важливим напрямом промислової політики має стати виконання інвестиційних та інноваційних проектів на засадах технологічного оновлення, реконструкції і ресурсозбереження, що позитивно вплине на формування екологобезпечного водокористування і забезпечення сталого розвитку міжгалузевих комплексів держави. При цьому, найбільш прискореними темпами розвиватимуться підприємства харчової, хімічної і нафтохімічної промисловості та машинобудування.
Загальні об’єми валових промислових водопотреб у 2015 році порівняно з 2000 р. зменшаться приблизно на 25–27 %, ураховуючи впроваджені у 1995–2002 pp. ресурсозберігаючі і маловідходні технології, зростання виробництва продукції в галузях, які є незначними водоспоживачами (машинобудування і металообробка, легка промисловість тощо) та різкого зменшення кількості води в системах оборотного і повторно-послідовного водопостачання (через реконструкцію та зупинення деяких теплових електричних станціях на промислових підприємствах).


13 EMBED Excel.Chart.8 \s 1415



Мал. 4. Споживання (використання) свіжої води
в Київській області в 2004 році
Скидання нормативно-очищених вод у поверхневі водні об’єкти по районах і містах Київської області представлено в Таблиці 8 та на Малюнку 5.

Таблиця 8

Скидання нормативно-очищених вод у поверхневі водні
об’єкти по районам і містам Київської області

№ з/п

Роки



1990
1995
2000
2001
2002
2003
2004
2005










млн куб. м
у т. ч. в %











до 1990р.
до 2000р.

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12

1
Всього
66,15
74,72
59,15
57,85
43,79
38,72
39,69
38,59
58,3
65,2

2
У тому числі по районам:


2.1
Баришівський
0,48
0,37
0,12
0,14
0,19
0,20
0,20
0,18
37,5
150,0

2.2
Білоцерківський
0,02










2.3
Богуславський

0,48
0,40
0,33
0,31






2.4
Бориспільський











2.5
Бородянський
1,99
1,96
0,56
0,52
0,49
0,67
0,20
0,56
28,1
100,0

2.6
Броварський
0,09
0,09
0,14
0,36
0,31
0,39
0,41
0,49
544,4
350,0

2.7
Васильківський
1,99
1,07
0,76
0,84
0,96
0,38
0,56
0,43
21,6
56,6

2.8
Вишгородський

0,42
0,32
0,43
0,20
0,51





2.9
Володарський











2.10
Згурівський











2.11
Іванківський











2.12
Кагарлицький
0,15










2.13
Києво-Святошинський
1,80
1,79
2,50
2,81
2,62
2,31
1,94
1,84
102,2
73,6

2.14
Макарівський

0,14
0,18
0,09

0,03





2.15
Миронівський
0,24
1,28
0,47
0,55
0,44
0,50
0,42




2.16
Обухівський
22,01
14,85
13,52
14,20
14,03
13,11
14,42
14,53
66,0
107,5

2.17
Переяслав-Хмельницький






0,03




2.18
Поліський











2.19
Рокитнянський

0,22
0,14
0,10
0,17
0,17
0,13




2.20
Сквирський
0,50
0,56
0,50
0,27
0,22
0,21
0,20




2.21
Ставищенський


0,19
0,16
0,13
0,10

0,10

52,6

2.22
Таращанський











2.23
Тетіївський


0,20
0,16
0,14

0,09




2.24
Фастівський

0,08


0,08






2.25
Яготинський

0,75
0,39
0,43
0,46
0,43
0,56
0,41

105,1

2.26
Чорнобильська зона



0,78

0,67

0,60

0,55

0,54

0,70







3
У тому числі по містам


3.1
Біла Церква
32,40
35,33
27,89
27,18
20,92
17,15
17,91
17,71
54,7
63,5

3.2
Бориспіль
0,28
0,21

1,66







3.3
Бровари

10,78
8,16
6,52







Продовження Таблиці 8
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12

3.4
Васильків


0,46
0,48
0,47
0,46

0,41

89,1

3.5
Ірпінь


0,01
0,02
0,01
0,47
0,01
0,21

2100

3.6
Переяслав-Хмельницький






0,72
0,70



3.7
Прип’ять

0,32









3.8
Славутич
2,76










3.9
Фастів
1,46
3,24
1,57

1,09
1,09
1,12
1,02
69,9
65,0


Враховуючи зазначене, є підстави прогнозувати, що від погодних умов у конкретні роки об’єми водопотреб на зрошення становитимуть від 1,7 до 12,5 млн м3.
Сільськогосподарське водопостачання. Державна політика передбачає розвиток соціальної інфраструктури сільських населених пунктів з належним інженерним благоустроєм і впорядкованим житлом. Тому, враховуючи тенденції, що склались у сільгоспводопостачанні і можливості держави щодо темпів його розвитку, а також подальше зменшення кількості сільського населення і довготерміновість відновлення поголів’я продуктивної худоби, можна очікувати, що об’єм водопотреб сільських населених пунктів у 2010 році становитиме 74 млн м3.
Протягом останніх років об’єм споживання свіжої води у Київській області зменшився на 55,5 %: з 2130,7 млн м3 у 1990 році до 786,1 млн м3 у 2004 році. У структурному розрізі за означений період відбулись наступні зміни: обсяг свіжої води, що використовується на зрошування, обводнення та сільськогосподарське водопостачання, зменшився з 4,4 % до 0,4 %; обсяг свіжої води, що було використано на виробничі потреби (за винятком потреб сільськогосподарського виробництва), – з 88,8 % до 87,0 %; використання на господарсько-питні потреби збільшилося з 4,5 % до 5,9 %; на інші потреби – від 2,3 % до 6,7 %.
13 EMBED MSGraph.Chart.8 \s 1415

Мал. 5. Скидання нормативно-очищених вод у поверхневі водні об’єкти по районах і містах Київської області
Найбільші обсяги свіжої води на господарсько-питні потреби використовують наступні райони та міста області (відсотків від загального обсягу використаної свіжої води на господарсько-питні потреби по районам і містам Київської області): м. Біла Церква – 25,6 %, Києво-Святошинський район – до 11 %, м. Бровари – від 10,2 %, м. Ірпінь – 8,3 %, Обухівський район – 6,6 %.
Найбільше води на виробничі потреби використовується в Обухівському районі – 72 % від загального обсягу використаної води на виробничі потреби по районам і містам області. Високі показники також у Іванківському, Києво-Святошинському районах та місті Біла Церква.
У період з 1990 по 2004 роки об’єм оборотної та послідовно використаної води по районам і містам області скоротився на 87,5 % від рівня 1990 року, зокрема, у м. Прип’ять – з 85 % до 37,1 % відповідно, та збільшився в м. Біла Церква – з 6,8 % до 25,4 %, Обухівському районі від 4,4 % до 22,9 %.
Об’єми скинутих нормативно-очищених вод у поверхневі водні об’єкти зменшились на 41,2 % від рівня 1995 року.
Для поліпшення стану водних ресурсів Київщини необхідно:
впровадження прогресивних технологій водозабезпечення, водокористування, водовідведення;
охорона і поліпшення стану джерел водопостачання;
оновлення водопровідно-каналізаційних мереж;
удосконалення контролю якості питної води та ефективності очистки стічних вод;
ліквідація диспропорції між потужністю водозабірних і каналізаційних очисних споруд;
забезпечення очистки стічних вод, які утворились внаслідок випадання атмосферних опадів на території промислових підприємств;
забезпечення виконання програми комплексного моніторингу за станом забруднення і якості води басейнів рік Десна і Дніпро;
розробка проектів та винесення в натуру водоохоронних зон малих річок і водойм;
ліквідація забруднення підземних вод в районі м. Узин;
проведення інвентаризації та паспортизації малих річок і водойм;
забезпечення екологічного поліпшення малих річок та водойм, розробка і впровадження моделі вирішення комплексу екологічних проблем на прикладі р. Кам’янка в районі сіл Фурси та Чмирівка Білоцерківського району;
відродження та облаштування водних джерел;
будівництво нових та реконструкція існуючих каналізаційних очисних споруд по запланованим об’єктам.


2.3. Земельні ресурси і ґрунти

Земельні ресурси і землекористування.
Земельний фонд Київської області за даними Держкомзему України за станом на 01.01.2004 становить 2812,1 тис. га або 4,7 % площі України. Сільськогосподарські угіддя займають 1675,9 тис. га, у тому числі рілля – 1369,0 тис. га. Ліси та лісовкриті площі охоплюють 733,5 тис. га або 26,1 % загальної території, землі, зайняті населеними пунктами, – 4,0 % земель області. Таким чином, сільськогосподарська освоєність території сягає 70 %. Розораність території – 48,7 %, сільськогосподарських угідь – 81,7 %, що є екологічно шкідливим і сприяє розвитку водної та вітрової ерозії. У межах 1184 населених пунктів (36 міст, 31 селище міського типу, 1128 сільських населених пунктів) знаходиться 391,6 тис. га землі. В області налічувалось 188,8 тис. га осушених та 43,9 тис. га зрошуваних земель.
За період з 1996 по 2004 pоки в структурі земельного фонду області відбулося збільшення сільськогосподарських земель на 76,6 тис. га. Крім цього, спостерігається зростання площі лісів і забудованих земель. У структурі сільськогосподарських угідь найбільше скоротилися площі ріллі та багаторічних насаджень – відповідно на 36,0 і 1,4 тис. га. Однак, загальне збільшення сільськогосподарських угідь відбулося в основному за рахунок зростання пасовищ та сіножатей.
У 2002 році переважна частина земельних угідь знаходилась у користуванні сільськогосподарських товаровиробників і сягала 40,3 %, у тому числі селянських (фермерських) господарств 3,3 % або 91,7 тис. га. За останні роки відбулися значні зміни в перерозподілі власності на землю. Суттєво збільшилась площа земель приватної власності: у 1996 році їх налічувалось 72 тис. га або 2,6 %, у 2004 році відповідно 1251,0 тис. га або 44,5 %. В області реформовано 599 сільськогосподарських підприємств, на базі яких створено 915 нових агроформувань, а саме: 157 приватних (приватно-орендних підприємств), 326 товариств з обмеженою відповідальністю, 83 акціонерних товариства, 114 сільськогосподарських кооперативів, 102 селянські (фермерські) господарства та 133 інших суб’єктів господарювання. Розмір середньої частки (паю) по області становить 3,2 умовних кадастрових гектарів.
За природно-сільськогосподарським районуванням Київська область розташована у межах двох зон: поліської і лісостепової. У ґрунтовому покрові більшу частину всієї площі ріллі (54,8 %) займають слабо-гумусні чорноземи та лучно-чорноземні різновиди на лесових відкладах (Малюнок 6). Другу групу становлять дерново-підзолисті, світло-сірі, опідзолені та дерново-опідзолені ґрунти (43,9 %). До третього різновиду відносяться торфоболотні ґрунти та торф’яники на водно-лідникових і моренних відкладах. Крім того, поширені ґрунти гідроморфного ряду, що приурочені до річкових заплав, днищ балок: лучні різного генезису, здебільшого засолені та солонцюваті.
Київська область: АГРОЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ГРУНТІВ


Мал. 6.
У складі земельних угідь області зосереджено 54,8 % особливо цінних продуктивних земель, у тому числі в складі орних ґрунтів. Середній вміст гумусу становить 2,9–3,1 %, що свідчить про високу якість та ресурсний агрохімічний потенціал, який дає можливість вирощувати всі сільськогосподарські культури.
У сучасних умовах господарювання в області значно знизився обсяг виробництва сільськогосподарської продукції, а рівень антропогенного впливу на землю зберігається істотним, а в окремих випадках перевищує встановлені екологічні нормативи, що сприяє подальшій деградації земельних ресурсів. За останні роки значно погіршилась якість ґрунтів, що пов’язано із господарською діяльністю та природними процесами: ерозією, засоленням, хімічним і радіонуклідним забрудненням тощо, і, як результат, зниженням їх родючості.
Суттєві структурні зміни в земельному фонді області, зокрема в розподілі земель по угіддях, відбуваються в результаті вжиття заходів щодо ґрунтозахисної контурно-меліоративної організації територій, удосконалення структури сільськогосподарського виробництва, радіаційного захисту населення на землях, забруднених радіонуклідами.
Середньозважений бонітет ґрунтів ріллі області сягає 50 балів, сільськогосподарських угідь – 46, пасовищ – 5, сінокосів – 13 балів, що свідчить про їх високу продуктивність.
Грошова оцінка одного гектара ріллі становить 9474,0 тис. грн., багаторічних насаджень – 49936,4, сіножатей – 5623,1 і пасовищ – 3516,9 тис. грн. Найвищу середню нормативну ціну 1 га угідь мають багаторічні насадження – 49936,4 грн., найнижчу – пасовища – 3516,9 тис. грн.
Господарський комплекс області характеризується як індустріально-аграрний, а рівень соціально-економічного розвитку близький до середньо-республіканського. До промислового виробництва належать майже всі галузі виробництва, але окремо слід відмітити розвиток і виробництво харчової промисловості. Це відповідає потребам області, розташованій в єдиному комплексі з Києвом – великим промисловим, культурним і політико-адміністративним центром країни.
На території Київської області значних розмірів набули процеси деградації ґрунтів. У цілому площа деградованих ґрунтів орних земель становить 667,6 тис. га загальної площі ріллі. Найбільш загрозливими явищами є ерозія ґрунтів, забруднення хімічними речовинами і промисловими викидами. Площа дефляційно небезпечних земель становить близько 746,1 тис. га або 26,5 % від загальної кількості сільгоспугідь. Водній ерозії піддано 1733 тис. га або 6,2 %. Інтенсивне руйнування ґрунтів внаслідок водної та вітрової ерозії, підтоплення і засолення тісно пов’язане з нераціональною водогосподарською та виробничою діяльністю.
Внаслідок високої розораності сільськогосподарських угідь (81,7 %) щорічно зростає еродованість орних земель. Змив родючого шару становить 10–12,5 т/га ріллі, втрати гумусу – 2,8–3,2 млн т. У ґрунтах області істотно знизився вміст гумусу внаслідок нестачі мінеральних та органічних добрив. Якщо в 1980–1990 pоках в області в середньому вносили по 8–12 т органічних і 140–180 кг діючої речовини мінеральних добрив, що майже відповідає дозам, рекомендованим агромінімумом, то зараз відповідно 100–120 кг/га і 36 кг. За останні 15 років площа еродованих земель збільшилась майже на 22 %. Нині водною і вітровою ерозією охоплено майже 506,7 тис. га сільськогосподарських угідь, що становить 18 % всієї площі.
Для боротьби із загрозливими процесами водної ерозії в області за останні роки не приділяється увага агролісомеліорації, яка була передбачена Концепцією розвитку землеробства Української РСР на період до 2005 року, схваленою постановою Ради Міністрів УРСР від 08.05.1990 № 107. Згідно з цією Концепцією передбачалося закладання водорегулюючих лісонасаджень для зниження інтенсивності ерозійних процесів, а також знеліснення малопродуктивних земель.
Значну шкоду земельному фонду регіону завдає екстенсивна індустріалізація, що супроводжується вилученням із сільськогосподарського обігу орнопридатних земель: з 1996 року по 2004 рік площа сільськогосподарських угідь скоротилася на 4,0 тис. га.
Аналіз якісного стану ґрунтів орних земель області свідчить про високу придатність наявних земель для вирощування сільськогосподарських культур, але оцінка земельно-ресурсного потенціалу показала екологічну розбалансованість ландшафту і нераціональне використання землі.
Для збереження і відтворення ґрунтово-ресурсного і агрохімічного потенціалу земельного фонду області необхідно здійснити комплекс заходів, які сприятимуть підвищенню родючості ґрунтів, а також переглянути існуючі технології та спеціалізацію сільськогосподарського виробництва в умовах ринкової економіки. - |
На районному, зональному та регіональному рівнях визначено масштаби деградованості орних земель Київської області. Оцінку цього процесу зроблено за ступенем прояву і територіального поширення основних видів деградації з урахуванням їх впливу на режими і властивості ґрунтів та навколишнє середовище.
Глибока криза, в якій останніми роками перебуває вітчизняне сільське господарство, супроводжується посиленням деградації ґрунтового покриву. Підраховано, що тільки один з кожних десяти гектарів сільськогосподарських угідь перебуває у задовільному екологічному стані. Така ситуація вимагає негайного впровадження практичних заходів, спрямованих на збереження родючості та припинення деградації ґрунтів. Однак для розроблення ефективної системи ґрунтоохоронних заходів необхідні об’єктивна оцінка фактичного екологічного стану сільськогосподарських земель та прогноз його подальших змін.
Оцінка екологічного стану орних земель Київської області за ступенем прояву та територіальним поширенням ґрунтових деградаційних процесів засвідчила, що за сучасних умов землекористування превалюючими видами деградації ґрунтів області є дегуміфікація та виснаження орного шару на азот, фосфор і калій. Інтенсивність їх прояву характеризується великими щорічними втратами гумусу та поживних елементів, дефіцит яких з початку 90-х років минулого століття постійно збільшувався. У 2001 році втрати гумусу пересічно по області становили 450 кг/га, а сумарна різниця між кількістю внесених і втрачених внаслідок виносу основних елементів живлення сягала майже 100 кг/га, що зумовлено катастрофічним зменшенням обсягів застосування органічних і мінеральних добрив (відповідно у 5 і 12 разів порівняно з 1990 роком). За оцінкою, особливо інтенсивно збіднюються на гумус ґрунти районів лівобережного Лісостепу (4,2 бала) та зони Полісся (4,0 бала). Найбільших втрат поживних речовин зазнали орні землі лісостепової частини області і в першу чергу правобережні райони, в яких виснаження на азот, фосфор і калій оцінюється відповідно 4,2, 3,1 та 4,1 бала за п’ятибальною шкалою.
Найбільш шкодочинним, хоча й менш поширеним видом деградації в області, є водна ерозія. Змиті ґрунти займають 11 % площі орних земель. Особливе занепокоєння викликають масштаби та інтенсивність прояву водної ерозії чорноземів і близьких до них за родючістю ґрунтів правобережного Лісостепу, де водно-ерозійними процесами уражено 125 тис. га або 18,4 %, ріллі. Розвиток ерозії на цій території зумовлений як природнокліматичними умовами, так і інтенсивним сільськогосподарським використанням ґрунтів, а також перенасиченням сівозмін просапними культурами, екологічно небезпечними системами землеустрою та землекористування. На правобережжі Дніпра та в районах міжзональної перехідної території зосереджені також найбільші площі дефльованих і дефляційно небезпечних орних земель області. Оцінка ступеня еродованості та дефльованості ґрунтового покриву лісостепової зони становить 1,3 бала, по області – 1,1 бала.
Процеси засолення та осолонцювання в області поширені майже на 42 тис. га ріллі, переважно в районах лівобережного Лісостепу. Більшість цих ґрунтів малозаселені (містять не більше 0,2 % солей), тому оцінка засоленості як деградаційного процесу, що знижує родючість ґрунтів, не перевищує 1,0 бала для всіх природно-сільськогосподарських зон області.
Великої шкоди ґрунтам завдає підкислення, яке погіршує еколого-агрохімічний стан ґрунту та знижує рівень ефективної родючості. За багаторічними даними ґрунтово-агрохімічного моніторингу, загальна площа кислих ґрунтів у Київській області за останні 30 років збільшилася з 249 до 466 тис. га, тобто майже вдвічі. Більш інтенсивно процес підкислення сільськогосподарських земель відбувався у лісостеповій зоні, де навіть незначне підвищення ступеня кислотності сприяє зниженню врожайності культур, чутливих до підкислення ґрунту. Нині серед кислих ґрунтів Лісостепу переважають слабокислі та близькі до нейтральних ґрунтові відміни, тому зональна оцінка за часткою середньо і сильно кислих ґрунтів у ґрунтовому покриві становить 1,1 бала. Землі Полісся та районів міжзональної території, у складі яких питома вага середньо та сильно кислих ґрунтів сягає 15 % і більше, оцінюються у 2,0 бала.
Майже 35 тис. га або 2,8 %, орних земель перебуває у стані перезволоження, 28 тис. га (2,3 %) – заболочені, що свідчить про незначне поширення цих деградаційних процесів на території області. Вони домінують у північних та центральних районах області, де частка перезволоженої, середньо і сильно заболоченої ріллі сягає відповідно 12,1 та 16,9 % (1,7 та 2,0 бала). У лісостеповій зоні, за винятком Баришівського та Бориспільського районів, процеси перезволоження і заболочення орних земель не перевищують 3 % (1,1 бала).
У зв’язку з катастрофою на Чорнобильській АЕС в екологічному аспекті сільськогосподарські землі Київщини найбільше потерпають від забруднення радіонуклідами. Площі орних земельних угідь зі щільністю забруднення 137Cs понад 1 Кі/км2 і 90Sr понад 0,2 Кі/км2 становлять відповідно 15,8 та 3,3 % загальної площі орних земель області. Найбільш забрудненими радіонуклідами є райони Поліської зони – Вишгородський, Іванківський та Поліський. У лісостеповій частині області істотно постраждали Кагарлицький, Рокитнянський, Богуславський та Білоцерківський райони. Найменш ураженими виявилися райони перехідної території. Пересічно по області показник забрудненості ріллі радіонуклідами цезію склав 2,3 бала, стронцію – 1,4 бала.
Проведення інтегральної оцінки екологічного стану орних земель за ознаками територіального стану, поширення та інтенсивності прояву деградаційних процесів дозволило порівняти загальну деградованість ріллі Київської області на районному та зональному рівнях. У найгіршому екологічному стані опинилися землі поліської зони (Д=2,3 бала), де три райони з чотирьох характеризуються високою деградованістю ґрунтового покриву. Напружений екологічний стан мають орні землі лісостепової частини області (Д=2,1 бала), більша частина яких характеризується значною, а шість районів – високою деградованістю. У трохи кращому стані перебувають орні угіддя міжзональної території (Д=1,9 бала), а ґрунтовий покрив Києво-Святошинського району оцінюється як найменш деградований серед інших районів області.
Таким чином, для зони Полісся найбільш значимими виявилися процеси дегуміфікації, виснаження на калій, забруднення радіонуклідами, підкислення та перезволоження. На території лісостепової зони значних масштабів набули такі процеси, як виснаження ґрунту на поживні елементи, дегуміфікація, ерозія та дефляція, забруднення 137Cs, підкислення та засолення. Найбільш негативно на родючість ґрунтів перехідної смуги впливають процеси дегуміфікації, виснаження на основні елементи живлення рослин, підкислення та перезволоження.
Масштаби прояву деградаційних процесів вказують на необхідність проведення негайних природоохоронних заходів, спрямованих на збереження та відтворення родючості ґрунтів і поліпшення екологічної ситуації в області, посилення контролю та прийняття відповідних управлінських рішень щодо зупинення та запобігання розвитку деградаційних процесів.
Тому важливо здійснити наступні заходи:
забезпечення реалізації заходів щодо рекультивації техногенно порушених, еродованих земель та територій сміттєзвалищ і могильників;
реалізація заходів щодо захисту територій від підтоплення, у тому числі шляхом відновлення природних дрен;
перегляд асортименту хімічних речовин, що застосовуються в сільському та лісовому господарстві;
зменшення обсягів застосування пестицидів за рахунок розширення застосування біологічних засобів захисту рослин;
підвищення кваліфікації працівників сільського господарства у сфері використання добрив, пестицидів та інших агрохімікатів;
створення 1078 га водоохоронних лісонасаджень;
створення 560 га полезахисних смуг;
створення 250 га стокорегулюючих лісосмуг;
створення 380 га прияружних та прибалкових лісосмуг.

2.4. Лісові ресурси

Площа лісового фонду області становить 733,5 тис. га, у тому числі вкритих лісовою рослинністю 572,3 тис. га. Загальний запас деревини – 116,6 млн м3, щорічний приріст – близько 1,9 млн м3 (при середньому 3,4 м3/га), а лісистість території – 20,4 %. За площею насаджень домінують хвойні (64 %) і твердолистяні (23 %) породи, м’яколистяні займають 13 %. Переважаючими в складі наведених груп порід є сосна, дуб, береза, вільха .
У розвитку лісового господарства за останні роки визначились такі позитивні тенденції: певне зростання загальної площі вкритих лісовою рослинністю земель, загального і середнього запасу насаджень, лісистості території, обсягів посадки і посіву лісу. У той же час спостерігалось досить значне зниження обсягів створення захисних насаджень на неугіддях та полезахисних лісових смуг.
Вікова структура лісів внаслідок надмірних рубок у минулому значно порушена: на молодняки і середньовікові насадження припадає 78 %, достигаючі – 12 %, а на стиглі й перестиглі – лише 10 %.
Обсяги заготівлі деревини в останні роки досягли 1,2–1,3 млн м3 (63–68 % загального щорічного приросту насаджень), у тому числі рубками головного користування – 550–580 тис. м3 (30–31 % відповідно), що є близьким до граничнодопустимого, враховуючи наведену вище вікову структуру деревостанів. Викликають певне занепокоєння досить високі обсяги рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства, порівняно з рубками головного користування.
Стратегія раціонального ведення лісового господарства враховує можливості незначного підвищення обсягів заготівлі деревини та необхідності підтримання високого рівня посадок лісу (близько 3 тис. га щорічно). Особливої уваги вимагатиме створення захисних лісових насаджень на неугіддях і землях сільськогосподарського призначення (щонайменше 100–150 га щорічно) та полезахисних лісових смуг (відповідно 25–50 га). За таких передумов очікується певне зростання площі вкритих лісовою рослинністю земель відповідно лісистості території, збільшення лісосировинних запасів та прогнозованих обсягів лісокористування.
Основою реформування лісогосподарського комплексу має стати удосконалення форм власності на землі лісового фонду, ліси та захисні лісові насадження, створені на неугіддях і низькопродуктивних землях сільськогосподарського призначення, реструктуризація системи управління лісами і лісогосподарською діяльністю, формування нового організаційно-економічного механізму в сфері лісового господарства. Відповідно необхідно здійснити законодавче розмежування функцій територіальних органів державного управління та виробничих структур лісогосподарських підприємств, розробити нормативно-правовий супровід передачі неугідь і низькопродуктивних земель під заліснення, визначення і залучення достатніх фінансових і матеріальних ресурсів.
Природоохоронні заходи щодо територій та об’єктів загальнодержавного значення наведені на Малюнку 7.
Київська область: ОХОРОНА ПРИРОДИ


Мал. 7.
Важливим стратегічним завданням розвитку лісогосподарського комплексу області є забезпечення максимальної координації фінансово-економічних, організаційно-правових, відомчо-управлінських ресурсів, їх концентрованої мобілізації на пріоритетних напрямах – лісовирощуванні та лісорозведенні.
Необхідно забезпечити стале управління лісами та ведення лісового господарства, що передбачає створення умов для
·збалансованого вирішення економічних, екологічних і соціальних питань шляхом покращання обліку та використання лісових ресурсів, підвищення рівня ведення лісового господарства.
Пріоритетами при оцінці ступеня сталості ведення лісового господарства, управління лісовими ресурсами та лісокористування в області повинно стати:
– збалансоване і невиснажливе використання земельних ресурсів;
– збільшення лісистості території;
– захист уразливих екосистем;
– екологічно безпечне ведення лісового господарства;
– збереження та відновлення біологічного різноманіття;
– забезпечення сталого розвитку району, регіону.
Стосовно природоохоронних норм, необхідно досягти зменшення розмірів лісосік, скорочення до мінімуму ступеня пошкодження ґрунтів та фітоценозів при виконанні лісогосподарських заходів, вдосконалення технічного оснащення працівників, використання можливостей природного поновлення насаджень у відповідних лісорослинних умовах, залишення на лісосіці порубкових рештків як мікробіотопів (у межах санітарних норм та правил пожежної безпеки).
Важливими напрямами збереження і раціонального використання лісових ресурсів є забезпечення:
– санітарного стану та життєздатності лісів;
– екологічність лісокористування на основі екосистемного (ландшафтно-водозбірного) підходу;
– ступінь використання, підтримки та підвищення біосферних функцій лісів;
– збалансоване та невичерпне використання ресурсів лісу, найбільш повного і раціонального використання лісових ресурсів та земель лісового фонду, своєчасне і якісне відтворення вирубаних площ, підвищення продуктивності та цінності лісів, підвищення охорони лісів від пожеж, шкідників і хвороб;
– проведення лісовідновлювальних робіт на площі 2,5 тис. га;
– вирощування посадкового матеріалу для озеленення населених пунктів;
– регламентація рекреаційних навантажень і благоустрій зелених зон населених пунктів, у першу чергу їх лісопаркових поясів.

2.5. Біологічне різноманіття та заповідні території

Проблему біорізноманіття доцільно розглядати у двох аспектах: збереження біорізноманіття рівнів організації живих організмів та збереження структурно-функціональної організації і стійкості екосистем як необхідної умови існування біоти.
Для забезпечення стабільності ландшафтів при веденні лісового господарства необхідно оперувати макроструктурою лісу в ландшафті, тобто розподілом у ньому лісових насаджень за двома факторами – за породами-домінантами та за типами лісу.
Сприятливі кліматичні умови, поєднання різних рослинних угрупувань, наявність численних водних об’єктів, а також джерел мінеральних вод визначають роль Київської області як важливого рекреаційного району.
До рекреаційних ресурсів Київської області відносять мінеральні води. За даними Державного науково-виробничого підприємства „Державний інформаційний геологічний фонд Мінприроди України „Геоінформ” затверджені балансові запаси мінеральних вод становлять 2,3 тис. м3/добу. Переважають радонові мінеральні води: Білоцерківське і Миронівське родовища з відповідними запасами 1485 і 423 м3/добу. Крім того, є родовище вод без специфічних компонентів і властивостей (Броварське) із запасами 384 м3/добу. У 2003 році добуто 2,3 тис. м3 води, причому 94 % використано для зовнішнього лікування.
Велике значення для оздоровлення та відпочинку населення мають рекреаційні ліси, до яких належать лісопаркові частини приміських зелених зон, лісові насадження навколо санаторно-курортних закладів, лісопарки, рекреаційні зони природних національних парків. Загальна площа земель лісового фонду області становить 648,8 тис. га, у тому числі 417,8 тис. га належать Держкомлісгоспу України: ліси, що виконують санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, займають близько 40 % території.
До рекреаційного потенціалу області можна віднести об’єкти природо-заповідного фонду, що мають науковий та пізнавальний інтерес. В області налічується 140 об’єктів природно-заповідного фонду, загальною фактичною площею 31,1 тис. га, що становить 1,1 % територій області, у тому числі 20 загальнодержавного значення (14,7 тис. га). До них належать 59 заказників, 41 пам’ятка природи, парк «Олександрія» (м. Біла Церква), 12 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, регіональний ландшафтний парк, 16 заповідних урочищ.
Слід зазначити, що значна частина лісового та водного фонду Київської області внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС упродовж багатьох років виключена з рекреаційного використання і може розглядатися як рекреаційно перспективна або як полігон для наукових досліджень.
Необхідно ширше використовувати потенціал лісових, водних ресурсів через обладнання відповідної території як для короткочасного, так і тривалого відпочинку. Для цього необхідно доскональне вивчення берегової смуги водних ресурсів, що включає аналіз екологічного стану пляжів, транспортну доступність, інфраструктурну забезпеченість цієї території та санітарно-гігієнічні показники водних ресурсів.
Охорона та відтворення природних комплексів, збереження біорізноманіття області повинна базуватись на формуванні еколого-економічної системи природно-паркових комплексів, розвиток яких відповідає пріоритетним напрямам:
екологічний аспект включає охорону цінних природних комплексів шляхом створення мереж, природоохоронних об’єктів, поліпшення екологічної безпеки людей, впровадження протиерозійних заходів, охорону земельних ресурсів, переробку промислових відходів, рекультивацію кар’єрів та відвалів, екологічний моніторинг, екологічне навчання населення, рекламу тощо;
рекреаційний – формування інфраструктури рекреаційного бізнесу на ринкових засадах з використанням бальнеологічних, кліматичних, туристичних ресурсів та об’єктів; створення мережі закладів стаціонарної та короткочасової рекреації в межах Національних природних парків;
агропромисловий – формування сільськогосподарських об’єднань по вирощенню екологічно чистих продуктів харчування, лікарських трав, квітів та інших товарів для забезпечення туристів і місцевого населення з впровадженням заходів захисту землі від забруднення;
лісогосподарський – підвищення лісистості, якості та стійкості лісів, впровадження біологічних методів боротьби з шкідниками, благоустрій шляхів, облаштування місць відпочинку, створення малих підприємств для випуску сувенірів та іншої продукції, поетапне закріплення лісів Державного лісового фонду та інших користувачів (насамперед природно-заповідних об’єктів); у постійне користування Національних природних парків;
промисловий – освоєння нових технологій, які не забруднюють навколишнє середовище, випуск продуктів та товарів для туристів і місцевого населення;
соціальний – повний розвиток мережі закладів соціальної сфери, матеріально-технічне оснащення закладів охорони здоров’я, освіти торгівлі, розвиток інженерної інфраструктури.
Для досягнення вищезазначеного необхідно забезпечити:
завершення розробки проектів організації території нових об’єктів природно-заповідного фонду;
включення до екологічної мережі захисних, рекреаційних площ та екологічних коридорів;
виніс в натуру меж існуючих об’єктів місцевого значення;
локалізація та часткова ліквідація наслідків забруднення підземних і поверхневих вод та ґрунтів на території дендропарку “Олександрія”, м. Біла Церква;
створення системи моніторингу технологічного забруднення на території дендропарку “Олександрія”, м. Біла Церква;
сприяння розвитку екологічного туризму, розширення бази платних послуг, що надаються об’єктами природно-заповідного фонду за рахунок рекреаційної складової, розробка комплексу організаційних заходів з розширення джерел фінансування заповідної справи.


2.6. Небезпечні відходи

2.6.1. Тверді побутові відходи

Сучасний стан. Проблема збирання, накопичення, переробки, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення твердих побутових відходів (далі – ТПВ) є однією з гострих проблем функціонування будь-якого населеного пункту. Відходи споживання, при їх накопиченні є джерелом суттєвої екологічної небезпеки та соціальної напруги. Кількість утворюваних ТПВ постійно збільшується, а склад їх змінюється, що пов’язано із застосуванням нових пакувальних матеріалів, як вітчизняного так і іноземного виробництва. У загальному обсязі побутових відходів міститься 10,3–26,4% паперу, 20–40 –харчових відходів, 0,75–3,7 % – деревини, 0,2–8 % – текстилю, 1–5,8 % – металів, 1,1–9 % – скла, 0,6–6 % – полімерних відходів та інших речовин.
Збирання ТПВ є основним завданням санітарного очищення населених пунктів і здійснюється спеціальними автомобілями. Проте, рухомий склад застарілий, майже всі автомобілі відпрацювали свій ресурс і підлягають списанню. Високий рівень тарифів з надання послуг у сфері поводження з ТПВ призводить до зменшення кількості укладених договорів на ці послуги, що в свою чергу призводить до утворення несанкціонованих звалищ ТПВ і смітників.
Для збирання та тимчасового зберігання ТПВ використовуються контейнери, які через застосування недосконалого механізму розвантаження деформуються та псуються. Основна частина контейнерів, які використовуються, не мають кришок, що призводить до підвищення вологості побутових відходів, зумовлює прискорення процесів загнивання в теплий період року, а через несвоєчасне вивезення відходів контейнери стають місцем розповсюдження гризунів, шкідливих комах та небезпечним джерелом інфекцій.
У Київській області всі ТПВ захоронюють на полігонах ТПВ та сміттєзвалищах. Загальна площа санкціонованих місць видалення ТПВ становить понад 260 га. У 2005 році на них розміщено більше мільйона тонн відходів. Більшість місць захоронення твердих побутових відходів не відповідає вимогам екологічної безпеки, а саме – відсутні системи інженерного захисту підземних і поверхневих вод від забруднення токсичними компонентами відходів. Багато полігонів ТПВ в області потребують санації та рекультивації.
У сільських населених пунктах відсутні спеціалізовані підприємства у сфері поводження з побутовими відходами та санкціоновані звалища відходів. Побутові відходи складуються у природних рельєфних утвореннях – балках, ярах, долинах річок. Тому, характерною для всіх районів області є наявність великої кількості несанкціонованих звалищ та смітників. У 2005 році їх виявлено більше 1000. Це становить екологічну небезпеку, оскільки стічні води, насичені забруднюючими речовинами, потрапляють у водні об’єкти.
Існуюча структура системи санітарного очищення населених пунктів недосконала, її фрагментарність, роз’єднаність і різнорідність за відсутності взаємодії з органами державної санітарно-епідеміологічної служби та охорони навколишнього природного середовища привела до засмічення земельних ділянок, лісосмуг і лісів.
Ефективне вирішення комплексу питань, пов’язаних із поводженням з твердими побутовими відходами, можливе лише за умови визначення основних напрямів та розв’язання основних завдань з реалізації державної політики у сфері поводження з відходами, зазначених у Програмі «Поводження з твердими побутовими відходами в Київській області до 2011 року»(далі – Програма), яка враховує сучасний стан економіки і перспективи соціально-екологічного розвитку області.
Мета та основні завдання Програми. Метою розроблення та реалізації Програми є впровадження нових та розширення і модернізація діючих потужностей із збирання, перероблення та захоронення ТПВ, створення ефективної системи управління у сфері поводження з відходами.
Основні завдання:
– впровадження роздільного збирання ТПВ;
– розширення потужностей із збирання і заготівлі відходів як вторинної сировини;
– оновлення контейнерного господарства та парку сміттєвозів, облаштування контейнерних майданчиків;
– створення потужностей з перероблення та утилізації ТПВ;
– модернізація та створення нових полігонів для захоронення відходів;
– удосконалення нормативно-методичного, організаційного, інформаційного та іншого забезпечення сфери поводження з ТПВ;
– розробка та впровадження нового обладнання у сфері поводження з побутовими відходами;
– забезпечення організації контролю за діючими та закритими полігонами побутових відходів для запобігання шкідливого впливу на довкілля і здоров’я людини, рекультивації земельних ділянок після закриття полігонів;
Проблеми, що мають місце у сфері поводження з побутовими відходами, потребують невідкладного розв’язання та фінансування заходів як на державному, так і на місцевому рівнях. Питання інвестування цієї сфери повинне вирішуватися комплексно за рахунок усіх можливих джерел фінансування (державний і місцеві бюджети, кошти підприємств (за їх згодою), які забезпечують санітарне очищення населених пунктів). Для цього необхідно розробити і затвердити в установленому порядку місцеві (районні, міські, селищні та сільські) програми поводження з твердими побутовими відходами, а також схеми санітарного очищення населених пунктів.
Основні напрями розв’язання завдань. Визначені завдання передбачається розв’язати за такими напрямами:
– розробити і затвердити Методику розрахунку тарифів на послуги у сфері поводження з твердими побутовими відходами;
– створити систему моніторингу поводження з твердими побутовими відходами;
– розробити і затвердити Методику організації роздільного збирання окремих компонентів побутових відходів;
– створити мережі приймальних пунктів для використаної тари (упаковки) та інших ресурсоцінних відходів.
– забезпечити застосування сучасних контейнерів для накопичення відходів і високоефективних сміттєвозів;
– застосовувати компостування органічної частини побутових відходів, піроліз та інші способи утилізації або видалення компонентів у місцях утворення відходів;
– провести санацію діючих і виведених з експлуатації полігонів (звалищ) побутових відходів з забезпеченням локалізації їх негативного впливу на довкілля;
– побудувати сміттєпереробні комплекси з сортування, брикетування та захоронення брикетованих ТПВ на діючих прилеглих полігонах.
Механізм забезпечення виконання Програми. Виконання обласної Програми в частині поводження з твердими побутовими відходами забезпечує управління житлово-комунального господарства Київської обласної держадміністрації, обласне управління з утилізації відходів як вторинної сировини „Київоблкомресурси державної компанії „Укркомресурси” та корпорація „Укрвторресурси”.
Фінансування Програми передбачається здійснювати за рахунок:
– коштів місцевих бюджетів, у тому числі Державного, обласного та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища;
– залучення приватного капіталу.
Орієнтовні обсяги фінансового забезпечення наведені у додатках Програми «Поводження з твердими побутовими відходами в Київській області до 2011 року».
Відповідальним за виконання Програми є управління житлово-комунального господарства Київської обласної держадміністрації, яке подає щороку через Обласну державну адміністрацію, щорічно, до 1 березня Кабінетові Міністрів України інформацію про хід виконання Програми.
Контроль за використанням бюджетних коштів, спрямованих на забезпечення виконання Програми, здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
Контроль за виконанням Програми покласти на Державне управління екології та природних ресурсів в Київській області.
Очікувані результати виконання Програми. Виконання Програми дасть змогу:
– зменшити шкідливий вплив побутових відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини;
– створити умови для очищення населених пунктів від забруднення побутовими відходами;
– зменшити обсяги захоронення побутових відходів;
– забезпечити виготовлення додаткової товарної продукції за рахунок утилізації ресурсоцінних компонентів побутових відходів;
– упровадити нові технології у сфері поводження з побутовими відходами;
– поліпшити якість обслуговування населених пунктів у сфері поводження з побутовими відходами;
– перетворити сферу поводження з побутовими відходами на самоокупну та рентабельну галузь комунального господарства.

2.6.2. Промислові відходи

Ефективне вирішення комплексу питань, пов’язаних з ліквідацією чи обмеженням негативного впливу токсичних відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини в Україні та Київській області (див. Малюнок 8), проводилося в 2000–2005 роках шляхом виконання Загальнодержавної програми поводження з токсичними відходами, затвердженої Законом України „Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами” та Програми охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки в Київській області на період до 2005 року, затвердженої рішенням обласної ради від 19.08.1999 № 118-08-ХХІІІ, а також наказу Мінагрополітики, Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров’я України від 18.10.2001 р. № 315/376/412.
За час дії цих програм в області проведена комплексна інвентаризація місць накопичення заборонених і непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин (далі – ХЗЗР).




13 EMBED MSGraph.Chart.8 \s 1415Мал. 8. Основні показники поводження з промисловими токсичними відходами
У результаті було виявлено, що загальний обсяг накопичених ХЗЗР складав 1917,76 тонн. Найбільше відходів зберігається в Васильківському, Згурівському, Кагарлицькому і Таращанському районах.
В області налічується 294 склади, в яких зберігаються непридатні до використання ХЗЗР. Із них 16 належать агрохімформуванням (централізовані склади) та 278 знаходяться в окремих господарствах. Паспортизовано 121 склад. Загальна кількість пестицидів у Київській області наведена на Малюнку 9.
За 5 років частково чи повністю вирішено питання покращення умов зберігання непридатних ХЗЗР в господарствах Бородянського Васильківського, Згурівського, Рокитнянського, районів – отрутохімікати затарені в спеціальні залізобетонні контейнери, а з Вишгородського району – вивезені на знищення ВАТ "ЕЛГА". Всього було законтейнеризовано 790,171 тонн ХЗЗР.
Для зберігання контейнерів з ХЗЗР побудовані відповідно до розроблених проектів майданчики в Бородянському, Згурівському та Таращанському районах. У Васильківському районі законтейнеризовані ХЗЗР зберігаються на площадці біля складу отрутохімікатів неподалік від житлової забудови, що приводить до соціальної напруги. Для проведення контейнеризації ХЗЗР з Державного та обласного фондів охорони навколишнього природного середовища виділено 2818,4 тис. гривень.
На території Згурівської селищної ради Згурівського району і Багринської селищної ради Васильківського району в місцях зберігання законтейнеризованих непридатних та заборонених ХЗЗР у 2006 році під дією низьких температур, виникло пошкодження та розгерметизація 9 і 8 контейнерів відповідно. На ліквідацію надзвичайної ситуації з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища виділено 2105 тис. грн. Оголошений тендер на виконання робіт щодо знищення цих ХЗЗР.



13 EMBED MSGraph.Chart.8 \s 1415
Мал. 9.

На землях Червоненської сільської ради Фастівського району на території товариства з обмеженою відповідальністю „Лан-Трейд” зберігаються з порушенням вимог отрутохімікати закритого акціонерного товариства „Агрохімсервіс”, що створює надзвичайну ситуацію. Необхідно вирішення питання про передачу пестицидів на баланс товариства з обмеженою відповідальністю „Лан-Трейд” та забезпечити їх знешкодження і утилізацію.
У смт Клавдієво – Тарасове Бородянського району необхідно завершити будівництво майданчику для контейнерів, організацію складу відповідно до чинного законодавства та санітарно гігієнічних вимог.
У 2005 році з 59,45 тонн ХЗЗР, які зберігалися на складах Тетіївського району, зі складу акціонерного товариства „Тетіївагрохім” всупереч статей Закону України „Про пестициди і агрохімікати” без згоди Тетіївської районної екологічної інспекції та відповідних лабораторних досліджень на предмет їх безпечності для навколишнього природного середовища, здійснено використання 45 тонн ХЗЗР у період весняно-осінньо-польових робіт. Прокуратурою Тетіївського району відмовлено в порушенні кримінальної справи, тому голову правління, головного інженера, головного агронома акціонерного товариства „Тетіївагрохім” притягнуто до адмінвідповідальності на суму 680 грн.
У 2004 році ліквідований склад з відпрацьованими люмінесцентними лампами в с. Нові Петрівці Вишгородського району з вивезенням зазначених відходів на демеркурізацію.
Протягом 2003 року проведена інвентаризація продукції та відходів, які містять поліхлоровані дифеніли (далі – ПХД) на підприємствах області (відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 26.10.1999 № 11457/16 щодо забезпечення реалізації комплексу заходів, спрямованих на підготовку до ратифікації Україною Протоколу про стійкі органічні забруднювачі Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані). Інвентаризацією було охоплено близько 300 підприємств області, на 37 з яких зафіксована наявність ПХД.
У рамках Угоди між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та Датським агентством охорони довкілля здійснювався проект "Допомога українським органам влади щодо управління забрудненими ділянками". На виконання проекту проводилася інвентаризація забруднених ділянок, яка включала інформацію щодо поводження з небезпечними відходами на підприємствах і в місцях видалення відходів.
На полігоні ТПВ № 5 відкритого акціонерного товариства „Київспецтранс” щороку розміщується до 500 тис. тонн твердих побутових і промислових відходів міста Києва. Під час його експлуатації утворилось за оцінками різних інституцій, від 300 до 500 тис. тонн токсичних фільтраційних стоків, які є відходами 1 (найвищого) класу небезпеки. Очищення цього фільтрату здійснюється в непарманентному режимі. Через недосконалість протифільтраційного екрану дренажна система полігону не в змозі призупинити забруднення ґрунтових вод та відкритих водойм фільтратом.
У зв’язку з порушенням санітарного та природоохоронного законодавства при розміщенні, поводженні з відходами, не вирішенням питання знешкодження фільтрату що призвело до забруднення ґрунту, ґрунтових вод, атмосферного повітря в зоні впливу полігону ТПВ № 5 Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Київською обласною санітарно-епідеміологічною станцією неодноразово виносились постанови про призупинення експлуатації полігону.
Однак, попри очевидну екологічну небезпеку для довкілля та здоров’я населення, яка існує тривалий час, Київською міською державною адміністрацією та керівництвом відкритого акціонерного товариства „Київспецтранс” проблеми полігону не вирішувалися, необхідні кошти на реконструкцію полігону та модернізацію обладнання не виділялись.
У даний час полігон ТПВ № 5 експлуатується в умовах дії постанови головного державного санітарного лікаря Київської області від 25.02.2003 № 1 „Про тимчасове зупинення експлуатації полігону ТПВ № 5” та рішення Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 26.01.2006 № 1 „Про тимчасову заборону (зупинення) виробничої діяльності (розміщення відходів) на полігоні твердих побутових відходів № 5 відкритого акціонерного товариства „Київспецтранс”.
На даний час зазначене рішення не виконується: відходи на полігоні розміщуються, ворота при в’їзді на полігон, які було опломбовано, зірвані з петель, без відповідної проектної документації проводяться будівельні роботи, очисні споруди не працюють, як наслідок, накопичений фільтрат з другої черги полігону підійшов до крайньої межі і почав переливатися через дамбу за межі полігону, що приводить до забруднення прилеглих територій, поверхневих та ґрунтових вод і створює реальну загрозу здоров’ю населення.
Необхідно відмітити, що на подання Київської обласної прокуратури від 27.03.2006 № 07/4-249 вих. підготовлено проект рішення „Про проведення екологічної експертизи діючого полігону ТПВ № 5 відкритого акціонерного товариства „Київспецтранс”, який буде передано на розгляд сесії Київської обласної ради.
Враховуючи ситуацію, яка склалася на полігоні, та на підставі статті 32 Закону України „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” на засіданні постійної комісії Обухівської райдержадміністрації з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 28.04.2006 № 5 вирішено порушати клопотання перед Київською обласною державною адміністрацією про встановлення режиму надзвичайної ситуації техногенного характеру місцевого рівня на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району.
У даний час з метою попередження забруднення фільтратом навколишнього середовища, що створює реальну загрозу здоров’ю населення, необхідно припинити завезення ТПВ на полігон № 5, здійснити заходи для припинення витікання фільтрату через захисну дамбу другої черги полігону, вирішити питання щодо збільшення потужностей споруд з очищення фільтрату та забезпечення їх безперебійної роботи.

Відповідно до даних органів статистики станом на початок 2006 року на територіях підприємств накопичилось 4854,846 тонн токсичних промислових відходів. Із них: 1-го класу небезпеки – 159,07 тонн, 2-го- 3959,664 тонн, 3-го – 736,112 тонн (Таблиця 9).
Враховуючи, що велика кількість токсичних відходів зберігається на підприємствах області, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області підтримує створення на території Київської області державного підприємства та спеціалізованого полігону із поводження з токсичними промисловими відходами для потреб м. Києва і Київської області (доручення Кабінету Міністрів України від 23.12.2005 № 66285/1/1-05 до листа Секретаріату Президента України від 19.12.2005 № 03-02/5017).
В області налічується 12 об’єктів (полігони, шламонакопичувачі, золовідвали), на яких зберігаються промислові відходи:
– у Броварському районі розташовано 4 шламонакопичувача промислових відходів гальванічного виробництва (у двох шламонакопичувачах розміщено відходи підприємств м. Києва: відкритого акціонерного товариства “Радикал”, у кількості 120 тис. тонн відходів 3 класу небезпеки (з 1998 року це підприємство не функціонує) і відкритого акціонерного товариства „Хімволокно”, у кількості 152 тис. тонн відходів 3 і 4 класів небезпеки. На шламонакопичувачах комунального підприємства „Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій” і дочірнього підприємства „Київський завод порошкової металургії” розміщено відповідно 49,042 і 618,248 тис. тонн відходів 4 класу небезпеки;
– у Білоцерківському районі (с. Черкас) функціонує полігон для розміщення відходів гумовотехнічних виробів закритого акціонерного товариства спільного підприємства „Росава”. Обсяг розміщених відходів на ньому складає 31,198, тис. тонн;
– на золовідвалі Трипільської теплової електричної станції Обухівського району, площа якого складає 125 га, накопичено близько 22,643 млн тонн золошлакових відходів. У цьому ж районі на звалищі скопу відкритого акціонерного товариства „Картонно-паперового комбінату” розміщено 814911,7 тис. тонн відходів.
Основні проблеми поводження з токсичними відходами наступні:
– незадовільні умови зберігання ХЗЗР у більшості господарств Володарського, Іванківського, Кагарлицького, Макарівського, Переяслав-Хмельницького, Ставищенського районів та на території колишнього смт Вільча Поліського району. Отрутохімікати зберігаються в аварійних складах, у тарі, яка прийшла в непридатний стан, виявлені випадки вільного доступу до них сторонніх осіб.
– залишаються невирішеними проблеми знешкодження гальванічних відходів, відпрацьованих розчинників, фарб та інших відходів хімічного виробництва, а також токсичних відходів, які утворюються при експлуатації автотранспорту (відпрацьовані акумулятори, технічні масла тощо).

2.6.3. Вторинні ресурси

Комплексному вирішенню проблеми забезпечення сировиною та поліпшенню екологічної ситуації сприятиме розширене залучення у господарський обіг вторинного ресурсного потенціалу зі складу відходів.
Стартові умови. У Київській області щорічно утворюється більше як 2 млн. тонн різноманітних відходів. Це відходи видобутку мінеральної сировини, золошлакові відходи теплових електричних станцій (близько 30 %), відходи харчової промисловості та перероблення сільськогосподарської продукції (близько 50 %), дефекат (близько 12 %), деревообробної промисловості (близько 5 %), целюлозно-паперової промисловості, відходи оброблення металу та машинобудування, хімічних виробництв, легкої, гумової промисловості тощо. Крім того, на території області розташовано понад 50 об’єктів накопичення відходів, зокрема золи і шлаків теплових електричних станцій, дефекати відходів машинобудування та оброблення металу, хімічних виробництв тощо. За сучасних умов багато видів відходів набувають ресурсної цінності і розглядаються як вагомий сировинний резерв деяких галузей промисловості, сільського господарства та будівництва.
В області з початку 2000 року спостерігається тенденція щодо нарощування обсягів використання відходів. У 2002 році загальні обсяги використання відходів становили 858,2 тис. тонн, проте, це нижче реальних можливостей. Високим рівнем використання характеризуються макулатура, склобій, зернові відходи. Простежується тенденція до збільшення обсягів використання макулатури, деревних відходів, однак рівень застосування сучасних технологій низький (31,8 %). Недостатньо використовуються такі ресурсноцінні відходи, як сировина полімерна вторинна, шини зношені, жом буряковий (30 %), золошлакові відходи теплових електричних станцій (12 %), дефекат (15,3 %), відходи вапнякові (23 %) від загальних.
В області працює система збирання і заготівлі відходів як вторинної сировини, зокрема, тільки підприємствами ВЕО “Укрвторма” у 2002 році заготовлено більше як 70 тис. тонн таких відходів. Серед них найбільшу частку становить макулатура (67,5 тис. тонн) та брухт чорних металів (близько 10 тис. тонн), у невеликій кількості збираються вторинні текстильні матеріали, склобій, полімери. Ця система потребує організаційно-економічної підтримки для подальшого розвитку.
Відмічаючи певні позитивні тенденції щодо вторинного ресурсокористування, стан застосування багатьох видів відходів можна охарактеризувати як не досить задовільний порівняно з обсягами ресурсів. Така ситуація зумовлюється низкою негативних факторів, характерних для України в цілому: недосконалістю та недостатністю розвитку сучасних методів переробки промислових і твердих побутових відходів, недостатньою розробленістю організаційно-економічних засад заохочення діяльності щодо утилізації відходів, інформованості та усвідомлення населенням, виробничим і адміністративним персоналом значення вторинного ресурсокористування для економіки області, не досить ефективною системою управління у цій сфері тощо.
Основні цілі й пріоритети. Виходячи з оптимістичного сценарію стратегії розвитку (сценарій шансів), у Київській області сформувалися сприятливі організаційно-виробничі передумови для розширення вторинного ресурсокористування.
Важливий резерв сировинної бази області – вторинна сировина з відходів, що є залишками продуктів кінцевого споживання. Розширення їх використання можливе як на діючих потужностях, так і за рахунок створення нових виробництв. Наявні організаційно-виробничі передумови дають підстави прогнозувати збільшення використання в перспективний період: сировини полімерної вторинної – до 15–20 тис. тонн, макулатури – на 150–170, склобою – на 5–6 тис. тонн, у виробництві синтетичних смол і пластмас, полімерної плівки, картону й паперу, транспортної тари з картону, склотари тощо.
В області є напрацювання щодо утилізації зношених шин та інших гумових відходів (Білоцерківський гумовий завод, Броварський шиноремонтний завод). Реалізація проектів підготовки гумових відходів для використання у виробництві гумотехнічних виробів, покриття для залізничних переїздів, утилізації зношених шин (зокрема, електроімпульсним методом) дозволить у перспективі збільшити застосування зношених шин на 10–15 тис. тонн.
Зростання обсягів будівельно-монтажних робіт, виробництва будівельних матеріалів визначає можливість розширення застосування відходів для будівельного комплексу. Насамперед, це стосується золошлакових відходів Трипільської теплової електричної станції. У цьому напрямі проведено низку досліджень і розроблено технології отримання стінових бетонних блоків та оздоблювальних матеріалів, застосування шлаків у виробництві керамзиту, золи у виробництві цементу та ніздрюватих бетонів. Доцільним є подальше вивчення відходів Трипільської теплової електричної станції із метою встановлення можливості вилучення цінних компонентів (в основному металомістких). Реалізація зазначених та інших напрямів дозволяє прогнозувати збільшення використання золи і шлаків у перспективному періоді до 500 тис. тонн на рік.
У прогнозний період актуальним є організація перероблення таких металомістких відходів, як гальваносток з отриманням хромвмісних сполук (Білоцерківський механічний завод), виробництва неорганічних пігментів та барвників (відкрите акціонерне товариство “Деффа” – 8,2 тис. тонн) тощо.
Низький рівень використання відходів деревини зумовлює необхідність пошуку шляхів їх промислової переробки. Найбільш перспективним є впровадження технологій композиційних матеріалів на базі деревних відходів. У прогнозний період необхідно забезпечити 90–95 % їх промислової переробки. Актуальним у перспективний період залишається використання відходів харчової промисловості та перероблення сільськогосподарської продукції, обсяги утворення яких складають більше як 50 %, а рівень використання – у середньому не перевищує 40 %. У цьому напрямі доречним є збільшення використання відходів у натуральному вигляді (жом буряковий), чому повинні сприяти організаційно-економічні заходи, а також підвищення рівня промислової переробки відходів (жому бурякового до 30 %, сироватки молочної – до 80 %), виробництво комплексних органо-мінеральних добрив на базі відходів птахівництва (до 40 тис. тонн/рік), комплексна переробка відходів тваринницької сировини з метою отримання кормів (2 тис. тонн/рік, на Баришівському ветсанзаводі).
В умовах обмеженості фінансових ресурсів зусилля обласної влади необхідно зосередити на створенні організаційно-економічних механізмів спрямування ділової активності суб’єктів господарювання на розширення вторинного ресурсокористування, а саме: розроблення і впровадження різних механізмів привабливості такої діяльності, сприяння формуванню та функціонуванню елементів ринкової інфраструктури, організації й сприяння створенню підприємств усіх форм власності для збирання, заготівлі та утилізації відходів тощо.
Небезпечні відходи є основним фактором забруднення земельних ресурсів, який негативно впливає на загальний стан навколишнього природного середовища, джерелом утворення та накопичення різних видів промислових та побутових відходів, а також відходів біологічного походження.
У зв’язку з цим необхідно забезпечити:
підвищення ефективності поводження з відходами, паспортизацію (інвентаризацію) відходів і технологій, створення кадастрів;
сприяння розвитку вторинного ресурсокористування; розробку і впровадження нових і вдосконалення діючих технологій та виробничих схем рециклінгу і утилізації відходів;
розробку та реалізацію комплексу заходів щодо запровадження системи роздільного збирання різних видів відходів;
поліпшення стану місць і технологій складування та сортування відходів, інженерного захисту звалищ, належне утримання водозахисних споруд і дренажних систем, посилення відповідальності за порушення вимог екологічної безпеки і законодавства у цій сфері;
впровадження системи економічного стимулювання застосування ефективних екологічно безпечних маловідходних технологічних процесів у виробництві.
Таким чином, пріоритетними заходами щодо вирішення проблем поводження з відходами є:
Промислові відходи:
– переробка та утилізація промислових відходів, а також тих, що накопичились на сільськогосподарських об’єктах області шляхом:
проектування та будівництво спеціалізованих підприємств з переробки токсичних відходів;
створення ділянок (цехів) з переробки відходів при підприємствах, які їх утворюють.
– проведення заходів щодо запобігання негативного впливу на довкілля полігонів промислових відходів.
Побутові відходи:
– приведення місць видалення відходів відповідно до вимог природоохоронного та санітарного законодавства;
– мінімізація кількості твердих побутових відходів шляхом:
сортування відходів в місцях їх утворення;
створення мережі приймально-сортувальних пунктів.
– організація заходів щодо запобігання утворення стихійних сміттєзвалищ та безгосподарних відходів.

2.7. Радіаційне забруднення

На території області немає об’єктів ядерно-паливного циклу, але розміщено 3 підприємства, які працюють з радіоактивними та іонізуючими речовинами. Об’єктами радіаційної небезпеки є також джерела іонізуючого випромінювання (далі – ДІВ) і прилади іонізуючого випромінювання (далі – ПІВ). Всього на 163 об’єктах використовується 2827 ДІВ і 86 ПІВ. Частина території області розміщена в межах 30 км зони ЧАЕС (колишній Чорнобильський та частина Поліського району).
У зоні радіоактивного впливу (від 5 і більше бер за рік) при аварії на Смоленській АЕС (Російська Федерація) при викиді до 50 % активності може опинитися також частина території Київської області. Загроза радіоактивного забруднення частини території області не виключена також при крупно масштабній аварії на Хмельницькій або Рівненській АЕС.
Подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Станом на 01.01.2005 року чисельність громадян, які мають статус постраждалих внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, у Київській області становила 875,9 тис. осіб, з них 198,0 тис. – діти (31,5 і 26,2 % від загальної кількості в Україні). Спостерігається тенденція зростання кількості інвалідів І групи серед постраждалих від аварії на ЧАЕС.
Унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС понад 12,37 тис. км3 (44,02 %) території Київської області залишаються віднесеними до різних зон радіоактив-ного забруднення. На радіоактивно забруднених територіях знаходяться 560 населених пунктів у 19 районах області. За даними паспортизації 2005 року у мешканців трьох сіл Вишгородського району розраховані річні дози опромінення населення перевищують 1 мЗв (0,1 бер) за рік.
По всій території відчуження постійно проводиться радіаційно-екологічний контроль згідно з установленим регламентом. З урахуванням характеру і ступеня радіоактивного забруднення довкілля організовується виробнича діяльність державних лісогосподарських та переспеціалізація інших підприємств. Здійснюється влаштування протипожежних мінералізованих смуг, проведення залісення виведених з обігу земель та повернення їх до народногосподарської діяльності. Проводяться роботи з перетворення об’єкта “Укриття” в екологічно безпечну систему.
До пріоритетних заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та посилення контролю за роботою з радіоактивно випромінюючими речовинами слід віднести:
планування, організацію та координацію робіт з реабілітації території;
організацію методичного забезпечення, оздоровлення та психологічної реабілітації постраждалих;
підтримку та вдосконалення мережі радіаційного контролю на території зон радіоактивного забруднення шляхом достатнього фінансування радіологічних лабораторій та постів, забезпечення радіологічних служб новітніми приладами радіаційного контролю та їх післягарантійним і сервісним обслуговуванням.
Антропоцентрична оцінка сумарної радіаційної забрудненості ґрунтів наведена на Малюнку 10.

КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ: РАДІАЦІЙНА ЗАБРУДНЕНІСТЬ ТЕРИТОРІЇ
(глобальна+чорнобильська)




Мал. 10.









2.8. Природно-техногенна (екологічна) безпека

Природно-техногенна безпека області зумовлена розміщенням на її території 235 потенційно небезпечних об’єктів (ПНО), на яких зберігаються хімічні, вибухові, пожежонебезпечні речовини, наявністю небезпечних природних явищ і процесів та іншим.
До основних техногенних ризиків і загроз, що спостерігаються на території області, відносяться хімічна, вибухова, пожежна і радіаційна небезпеки, небезпеки на транспорті та пов’язані з функціонуванням комунально-господарського комплексу.
Хімічна небезпека. На території області функціонує 30 хімічно-небезпечних об’єктів, з яких один має І ступінь небезпеки, шість – II ступінь, двадцять два – III ступінь і один – IV ступінь небезпеки. На них зберігається близько 0,23 тис. тонн небезпечних хімічних речовин (далі – НХР), у тому числі 0,078 тис. тонн хлору і 0,151 тис. тонн аміаку.
У разі виникнення надзвичайних ситуацій (далі – НС) на хімічно-небезпечних об’єктах з викидом НХР у зоні можливого хімічного зараження (далі – ЗМХЗ) площею 0,97 тис. км2 можуть опинитися близько 93,4 тис. осіб.
Загальна протяжність нафтопроводів – 264,2 км, газопроводів – 775,45 км. Площа зони можливого ураження внаслідок виникнення техногенних вибухів і пожеж становитиме 12,3 км2, на якій проживає 16,6 тис. осіб. Ризик зіткнутися з пожежею в області становить 1,1(10–3, вірогідність загибелі людини на пожежі – 6,4(10–5, що нижче ніж у середньому по Україні (відповідно 1,3(10–3 і 8,1(10–5).
Небезпеки, пов’язані з функціонуванням комунально-господарського комплексу. Унаслідок фізичної зношеності обладнання на об’єктах комуна-льно-господарського комплексу існує ризик виникнення НС. Усього в області в аварійному стані перебуває 722 км каналізаційних мереж і 3 очисні споруди. Усі вони потребують проведення реконструкції та капітального ремонту.
Основні природні загрози визначаються фізико-географічними особливостями території Київської області, яка розміщена на крайній півночі Українського Полісся та частково в лісостеповій зоні.
Гідрометеорологічні небезпеки. Атмосферні процеси над територією області зумовлюють часту повторюваність таких несприятливих метеорологічних явищ, як сильний дощ (39 %), сильний вітер (19 %), заморозки (12 %). Протягом 2003 року на території області не було зафіксовано жодної НС гідрометеорологічного характеру, тоді як у 2002 р. відбулось три НС метеорологічного характеру, а протягом 2001 року – 6.
Геологічні небезпеки. В області спостерігаються такі геологічні процеси, як землетрус, зсуви, обвали, підтоплення, заболочування, просідання лесових порід тощо.
Сейсмічні станції України щороку реєструють десятки землетрусів з епіцентром в зоні Вранча (Румунія). У м. Київ та області максимально можливий ефект на ґрунтах ІІ категорії за сейсмічними властивостями не перевищує 6 балів (за 12-бальною шкалою MSK–64).
Ураженість території небезпечними екзогенними геологічними явищами становить 10,8 тис. км2 , у тому числі 816 одиниць зсувів площею 17,7 км2. Головні райони поширення зсувів – правобережні схили р. Дніпро та її притоків. Підтоплення охоплює 10,8 тис. км2, або 16,0 % території області. Із 16759 км2 сільськогосподарських угідь в області заболочено 833 км2, перезволожено 32 км2, а відкриті болота займають площу 496 км2. Просідання лесових ґрунтів спостерігається на території 10207,5 км2 (І типу) і 392,5 км2 (II типу).
Гідродинамічні небезпеки створюються водосховищами з обсягом накопиченої води 4,76 км3 і площею зони можливого затоплення 1,13 тис. км2 та населенням 337,8 тис. осіб.
Гідрологічна небезпека визначається зоною можливих повеней – 49,3 км2, на якій проживає 24,1 тис. осіб і розміщено 113 населених пунктів.
Пожежі в природних екосистемах. Значну територію області займають ліси і торфовища, на яких можливі пожежі. Загальна площа зони можливих пожеж у Київській області становить 1141,0 тис. га, у тому числі лісових пожеж –548,0 тис. га або 85,8 % площі лісів, з них переважно 371,0 тис. га сильних верхових та низових і 177,0 тис. га слабких низових. Площа ймовірних польових пожеж в області становить 593,0 тис. га або дорівнює 35,3 % від площі сільськогосподарських угідь. Загальний коефіцієнт пожежної небезпеки по території області становить 1,8(10–1.
У 2002 році на території області зафіксовано 5 пожеж об’єктового рівня в природних екосистемах (на торфовищах) у вигляді окремих осередків загальною площею до 32 гектарів.
Протягом 2003 року в області відбулося 596 випадків лісових пожеж, що сталися в лісовому фонді (найбільше серед інших регіонів), унаслідок яких 289 га земель лісового фонду пройдено пожежами.
Серед основних тенденцій у сфері природно-техногенної безпеки області слід виділити:
зниження кількості НС техногенного і природного характеру;
підвищення рівня небезпек природного характеру у зв’язку із загостренням глобальних екологічних проблем;
збільшення кількості постраждалих від НС як техногенного, так і природного характеру протягом 1999–2003 pp.;
очікувана можливість поширення спалахів епідемій (інфекції грипу, СНІД тощо).
Таким чином, першочергові напрями у сфері природно-техногенної безпеки такі:
скорочення кількості ПНО з метою зменшення розмірів зон можливого ураження (далі – ЗМУ) при виникненні НС техногенного характеру;
модернізація та переоснащення ПНО на засадах впровадження ресурсо- і енергозберігаючих та інноваційних технологій;
реконструкція об’єктів комунально-господарського комплексу, які становлять небезпеку довкіллю при аваріях та порушенні технологічних режимів;
зменшення кількості небезпечних речовин, що зберігаються на ПНО;
підвищення рівня готовності керівного складу та працівників органів влади і служб до дій в екстремальних умовах;
удосконалення системи моніторингу навколишнього середовища, у першу чергу системи метеорологічних спостережень.
Стратегією природно-техногенної безпеки області передбачається забезпечення поетапного зниження ймовірності виникнення НС природного і техногенного характеру та зменшення соціальних втрат і матеріальних збитків від НС.

3. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
ТА РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ОБЛАСТІ

3.1. Інформаційне забезпечення

Основними завданнями інформаційного забезпечення є введення в дію Державної системи моніторингу довкілля та системи управління в сфері охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів Київської області. Це дозволить забезпечити місцеві органи влади, юридичні та фізичні особи в області достовірною інформацією про стан навколишнього природного середовища і всі його зміни.
Зокрема, місцева влада повинна мати інформацію про:
– стан навколишнього природного середовища і його об’єктів в області (атмосферного повітря, землі, вод, надр, рослинного і тваринного світу) та рівні їх забруднення;
– всі плани, проекти і рішення господарських та інших органів управління, які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища і здоров’я людей, з відповідним висновком екологічної експертизи;
– результати ліквідації наслідків аварій та інших надзвичайних екологічних ситуацій, рекомендації щодо заходів, спрямованих на зменшення їхнього негативного впливу на природні об’єкти і здоров’я людей.
Крім цього, екологічна інформація має містити:
– розроблені за участю наукових організацій екологічні прогнози з можливими загрозами навколишньому природному середовищу в м. Києві;
– інформацію щодо державної екологічної політики;
– перелік законодавчих та нормативних актів про охорону навколишнього природного середовища;
– дані про витрати, пов’язані зі здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища, інших джерел фінансування, економічний аналіз, проведений у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.
Для формування бази даних доцільно застосувати систему індикаторних показників сталого розвитку (Таблиця 10).
Таблиця 10
Система індикаторних показників сталого розвитку
№ з/п
Показник


Назва показника
Параметри

1
2
3

1
Емісія парникових газів
викиди парникових газів від промислових процесів, Гг ВЕ/рік*)



у відсотках до бази порівняння



сумарні викиди парникових газів, Гг ВЕ/рік



у відсотках до бази порівняння

Продовження таблиці 10
1
2
3

2
Обсяги спалювання органічного палива
сумарне спалювання, ПДж/рік



у відсотках до бази порівняння

3
Надходження забруднюючих речовин у гідросферу
сумарне надходження, тис. тонн/рік



у відсотках до бази порівняння

4
Надходження забруднюючих речовин на поверхню ґрунту
сумарне надходження, тис. тонн/рік



у відсотках до бази порівняння

5
Використання природних вод
сумарний водозабір, млрд. м3/рік



у відсотках до бази порівняння

6
Споживання природної води у промисловому секторі
в абсолютних одиницях, тис. м3/добу



у відсотках до бази порівняння



на одиницю виробленої продукції, грн./м3 спожитої води за рік



на одиницю виробленої продукції, у відсотках до бази порівняння

7
Відведення нормативно очищених вод
питома вага очищених зворотних вод у забруднених, %

8
Обсяг оборотної і послідовно використаної води
в абсолютних одиницях, млрд. м3/рік



у відсотках до бази порівняння



по відношенню до спожитої природної води, %



по відношенню до ВВП, грн. /м3 використаної води

9
Площі зайняті під сільгоспугіддями
всього, млн. га



у відсотках до площі земельного фонду
(60,355 млн. га)



у відсотках до бази порівняння

10
Загальна площа лісів
в абсолютних одиницях, млн. га



лісистість, %



у відсотках до бази порівняння

11
Накопичення промислових токсичних відходів
утворення нових відходів, млн. тонн/рік



у відсотках до бази порівняння



наявність у організованих сховищах, млрд. т


Продовження таблиці 10
1
2
3

12
Території природно-заповідного фонду
в абсолютних одиницях, млн. га



питома вага в земельних ресурсах



у відсотках до бази порівняння

*) ГгВЕ – гігограм вуглецевого еквіваленту

Інформаційне забезпечення повинно базуватись на глибокій інформатизації процесів організаційної, економічної, фінансової діяльності в галузі охорони довкілля та природокористування. У кінцевому підсумку повинна бути створена обласна ієрархічно організована система підтримки прийняття екологічно значущих рішень усіх рівнів управління.
Метою комплексної інформатизації області у цій сфері є підвищення інформованості усіх органів та суб’єктів суспільства, які приймають екологічно значущі рішення, забезпечення їх оперативною, достовірною, повною, аналітичною інформацією про поточний стан, тенденції і динаміку змін екологічних та інших процесів.
Стратегічним завданням у сфері екологічної інформатизації - є активне утвердження позитивного іміджу Київської області в Україні та світі, для чого необхідно створення та використання перспективних інформаційних технологій, телекомунікаційних мереж, засобів інформатики і систем зв`язку власного виробництва.
Комплексна екологічна інформатизація області дозволить вирішити такі науково-технічні задачі:
1. Формування інформаційного базису, який достатньо повно характеризував би поточний екологічний стан області, а також дозволив простежити динаміку розвитку того чи іншого процесу або їх взаємозв’язаної групи як в області в цілому, так і для деякої локальної її території, адміністративної одиниці, суб’єкта або групи суб’єктів.
2. Розробка системи підтримки процесу прийняття рішень як засобу підготовки екологічно значущих управлінських рішень, що базується на сучасних математичних, економічних методах їх аналізу, прогнозу, оптимізації. Ця система повинна стати інформаційно-дорадчою системою для керівників різних рівнів.
Важливим напрямом інформаційного забезпечення реалізації пріоритетних напрямів охорони довкілля та раціонального викоритсання природних ресурсів є розвиток екологічної освіти та екологічної поінформованості населення.
Це дозволить створити умови для:
1. забезпечення всіх управлінь, відділів та інших структурних підрозділів районних державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування стабільними висококваліфікованими кадрами, зниження рівня плинності кадрів і втрат робочого часу, а також покращення структури кадрів відповідно до сучасних вимог;
2. реалізації участі громадськості в прийнятті рішень державними органами під час реалізації проектів, що впливають на стан навколишнього середовища, а саме, забезпечити:
екологічно грамотні суспільні слухання проектів при прийнятті рішень екологічного характеру;
створення громадських робочих груп сприяння виконавчим і контролюючим органам екологічних служб щодо виявлення факторів, які впливають на навколишнє середовище.
заохочення громадян, а також екологічних та інших об’єднань громадян до забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних ресурсів та охорони довкілля за допомогою таких правових важелів:
– урегулювання механізму використання громадської думки в процесі прийняття екологічно значущих рішень, зокрема, під час проектування, планування розміщення екологічно небезпечних об’єктів, реалізації іншої діяльності, здатної негативно впливати на стан довкілля та здоров’я людей;
– сприяння діяльності екологічних об’єднань громадян у розв’язанні конкретних екологічних проблем відповідного регіону, міста, селища, села, залучення їх до здійснення відповідних екологічних програм, різних природоохоронних заходів;
– стимулювання здійснення громадськими екологічними об’єднаннями контрольної діяльності, поширення передових форм та методів взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, спеціально уповноваженими органами державного екологічного контролю.

3.2. Організаційне забезпечення

Для забезпечення програми заходів з охорони навколишнього середовища (далі – Програми) доцільно передбачити:
– створення ефективного механізму фінансування місцевих екологічних програм і проектів;
– посилення ролі місцевих громадських екологічних об’єднань та місцевих жителів у цілому;
– поглиблення відповідальності місцевих органів влади за ухиляння від вирішення існуючих локальних екологічних проблем.
Для цього необхідно забезпечити застосування нових форм і методів здійснення направляючого, координуючого і контролюючого впливу на екологічний розвиток, що відповідає не тільки системі сучасних вимог, але й зорієнтовано на врахування тенденцій зміни ситуації на перспективу.
Удосконалення системи управління охороною довкілля та раціональним використанням природних ресурсів має базуватись на визначенні та реалізації об’єктивно зумовлених прогресивних тенденцій у цій сфері діяльності. До їх складу в сучасних умовах, насамперед належать:
використання програмно-цільових методів при розробці стратегії екологічного розвитку регіону;
орієнтація управління на формування таких співвідношень і пропорцій між окремими складовими територіального соціально-економічного комплексу, які дозволяють забезпечити екологічно збалансований розвиток області.
Провідна роль у реалізації Програми належить Київській обласній державній адміністрації, обласній раді та органам місцевого самоврядування.
Професійний нагляд за виконанням Програми забезпечує державне управління екології та природних ресурсів у Київській області.
У виконанні Програми беруть участь:
на обласному рівні – обласні підрозділи адміністрації природоресурсного направлення та інші, пов’язані з охороною навколишнього середовища;
на районному рівні – районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування;
на місцевому рівні – промислові та несільськогосподарські підприємства, організації, установи.
Контроль за ходом реалізації Програми здійснюють Київська обласна державна адміністрація, державне управління екології та природних ресурсів безпеки в Київській області.
До функцій управління Програмою належить вирішення таких питань:
регулювання використання природних ресурсів місцевого значення;
визначення нормативів забруднення природного середовища (встановлення нормативів граничнодопустимих викидів, граничнодопустимих скидів та розміщення відходів);
впровадження економічного механізму природокористування;
проведення моніторингу та обліку об’єктів природокористування і забруднення довкілля;
проведення державної екологічної експертизи;
здійснення державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства;
розроблення програм впровадження природоохоронних заходів, визначення пріоритетів та реалізація інвестиційної політики;
інформування населення і громадськості з екологічних питань;
здійснення державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства.
Для контролю за ходом виконання Програми пропонується використовувати наступні категорії індикаторів:
загальностатистичні індикатори якості навколишнього середовища;
показники ефективності виконання заходів охорони атмосферного повітря, водних ресурсів та управлінню відходами;
дані щодо виконання конкретних заходів Програми.
До загальностатистичних індикаторів якості навколишнього середовища будуть відноситись наступні показники:
стандарти якості навколишнього природного середовища;
величини викидів сірчистого ангідриду, окису азоту та окису вуглецю, зважених речовин на одного мешканця;
перевищення значень граничнодопустимих концентрацій по головним забруднювачам;
відсоток населення, яке обслуговується системами водопроводу та каналізації;
кількість неочищених стічних вод, які скидаються у водойми ;
кількість утворюваних відходів (промислових та побутових) у перерахунку на 1 мешканця;
площа територій, що охороняються (у % від загальної площі районів), окремо – територій із суворим природоохоронним режимом;
використання хімічних добрив та пестицидів в тоннах/км2 орних земель.
До узагальнених показників природоохоронних ефектів від виконання заходів охорони атмосферного повітря, водних ресурсів та управлінню відходами відносяться наступні індикатори:
скорочення викидів сірчистого ангідриду, окису азоту та окису вуглецю, зважених речовин;
відсоток зниження загальної кількості забруднених промислових та побутових стоків, які відводяться у водойми;
пропускна спроможність модернізованих і нових очисних споруд;
ємність нових полігонів промислових і побутових відходів;
площа рекультивації відпрацьованих та існуючих полігонів для складування промислових і побутових відходів.
Організаційний механізм реалізації Програми має забезпечити:
чіткий контроль за виконанням системи програмних заходів;
адаптацію діючих екологічних стандартів та нормативів для області з корективами, які допускаються чинним законодавством;
наукове обґрунтування та методичне забезпечення реалізації програмних заходів, які цього потребують;
використання прогресивного вітчизняного та міжнародного досвіду щодо вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища, у тому числі залучення відомих у світі технічних і технологічних досягнень та зацікавлених партнерів;
здійснення екологічної експертизи;
здійснення контролю за дотриманням установлених екологічних стандартів і нормативів та використання новітніх технологій.

3.3. Фінансово-економічне забезпечення

Фінансування виконання заходів Програми передбачається з таких джерел:
коштів державного, обласного та інших місцевих бюджетів, розділ "Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека";
місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища;
коштів підприємств;
коштів інвесторів і інших джерел.
Для забезпечення стабільного надходження коштів щодо здійснення природоохоронних заходів пріоритетне значення має надаватись розвитку і застосуванню фінансово-економічного механізму раціонального природокористування, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки.
Фінансово-економічний механізм реалізації Програми включає в себе засоби економічного стимулювання природоохоронної діяльності та засоби економічного покарання за порушення чинного екологічного законодавства.
З метою застосування економічних засобів впливу на суб’єктів господарської діяльності з питань охорони навколишнього природного середовища в області визначаються:
– ліміти використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та на утворення і розміщення відходів;
– нормативи збору та розміри зборів за використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, обсяги їхнього утворення та розміщення.
Головними складовими елементами фінансово-економічного механізму природокористування мають бути:
плата за спеціальне використання природних ресурсів;
плата за забруднення навколишнього природного середовища та інші види шкідливого впливу на довкілля;
екологізація податкової і цінової систем;
підтримка становлення і розвитку екоіндустрії.
Економічний механізм управління природокористуванням має виконувати три основні функції:
стимулювати впровадження безвідходних екологічно чистих технологій;
створювати всебічну зацікавленість у проведенні природо-відновлювальних і природоохоронних заходів;
регулювати процес розміщення нових промислових об’єктів в умовах жорстких екологічних обмежень.
Виходячи з наведеного, виконання Програми обумовлює необхідність:
удосконалення економічного механізму платежів за забруднення навколишнього середовища та штрафів з орієнтацією на розмір необхідних витрат для виконання природоохоронних заходів на різних рівнях управління відповідно до екологічних програм;
впровадження системи екологічного аудиту (екологічної експертизи), що забезпечує оцінку відповідності продукції, робіт та послуг екологічним вимогам, стандартам і нормативам, а також попередження реалізації продукції, небезпечної для здоров’я населення та навколишнього середовища;
врахування екологічної складової в ціновій, податковій та приватизаційній політиці.
Для забезпечення зменшення забруднення навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки також використовуються наступні економічні механізми:
– надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ і організацій у разі реалізації ними заходів щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища, при переході на маловідходні, ресурсо- та енергозберігаючі технології, більш чисті технології організації виробництва і впровадження очисного обладнання та устаткування для утилізації і знешкодження відходів, приладів контролю за станом навколишнього природного середовища та джерелами викидів і скидів забруднюючих речовин, а також виконання інших заходів, спрямованих на поліпшення охорони навколишнього природного середовища;
– надання на пільгових умовах короткострокових і довгострокових позичок для реалізації заходів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища;
– встановлення підвищених норм амортизації основних виробничих природоохоронних фондів;
– звільнення від оподаткування фондів охорони навколишнього природного середовища;
– передача частини коштів фондів охорони навколишнього природного середовища на договірних умовах підприємствам, установам, організаціям і громадянам на заходи для гарантованого зниження викидів і скидів забруднюючих речовин та зменшення шкідливих фізичних, хімічних і біологічних впливів на стан навколишнього природного середовища, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв;
– надання можливості отримання природних ресурсів під заставу;
– лізинг обладнання та техніки для вирішення екологічних проблем;
– відшкодування в установленому порядку збитків, завданих пору-шенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
– збір за спеціальне використання природних ресурсів, який встановлюється на основі нормативів загальнодержавних зборів і лімітів їхнього використання;
– збір за забруднення навколишнього природного середовища, який встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів;
– збір за погіршення якості природних ресурсів у результаті володіння і користування ними юридичними та фізичними особами.
Крім того, важливим додатковим джерелом фінансування природо-охоронних заходів може бути створення спеціалізованих інвестиційних фондів.
Таким чином, потребують вирішення наступні питання:
звільнення від податку прибутку, використаного для здійснення природоохоронних заходів;
встановлення диференційованого оподаткування прибутку в залежності від екологічного стану району;
підвищене оподаткування екологічно небезпечної продукції, яка підлягає виведенню з виробництва;
звільнення від податку на добавлену вартість робіт, що виконуються за рахунок коштів екологічних фондів;
врахування в цінах екологічних якостей продукції.
За використання природних ресурсів – землі, надр, води, лісу чи іншої рослинності, тваринного світу (включаючи рибні запаси), рекреаційні тощо. слід встановити відповідні платежі, в тому числі на їх відновлення та охорону.
Потребує створення система екологічного страхування, що передбачає відповідальність підприємств за заподіяні ними збитки, а також страхування збитків від аварійного чи випадкового забруднення навколишнього середовища.
Система еколого-правових відносин має бути максимально зорієнтована на міжнародно визнані правові норми і екологічні стандарти, їх метою має стати гармонійне поєднання екологічних та економічних інтересів при незмінному пріоритеті прав людини на здорове довкілля, сприятливі умови життя, збереження стійкості екологічних систем біосфери.
Для економічного та організаційного забезпечення реалізації Програми необхідно:
– впровадження системи екологічного управління згідно з вимогами ДСТУ 14000-97;
– впровадження системи екологічної сертифікації, ліцензування, акредитації, аудиту;
– утримання та оснащення природоохоронних організацій приладами, обладнанням і спеціальними транспортними засобами.
Ефективне управління Програмою передбачає забезпечення своєчасного і в повному обсязі виконання запланованих першочергових заходів охорони довкілля. Зведені показники Програми „Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2011 року” наведені в Таблиці 11, обсяги фінансування – в Таблиці 12, першочергові заходи – в Таблиці 13.








13PAGE 15


Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2011 року

13PAGE 15


13PAGE 142715



























Root EntryArial Cyr1"ИArial Cyr1"ИArial Cyr1"ИArial Cyr1"рArial Cyr1"рArial Cyr1"рArial Cyr1"ИArial Cyr1"
·Arial Cyr1"
·Arial Cyr1"ТArial Cyr1"рArial CyrО?
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·#,##0\ "грн.";[Red]\-#,##0\ "грн."ОK
#
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·#,##0.00\ "грн.";[Red]\-#,##0.00\ "грн."Оѓ*?
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·_-* #,##0\ _г_р_н_._-;\-* #,##0\ _г_р_н_._-;_-* "-"\ _г_р_н_._-;_-@_-О“,G
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·_-* #,##0.00\ _г_р_н_._-;\-* #,##0.00\ _г_р_н_._-;_-* "-"??\ _г_р_н_._-;_-@_-а14 Samsung ML-1520 SeriesCourier Newвиробничі потреби< інші потреби<виробничі потреби< інші потреби<
#,##0\ "грн.";[Red]\-#,##0\ "грн."ОK
#
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·#,##0.00\ "грн.";[Red]\-#,##0.00\ "грн."Оѓ*?
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Workbook_-* #,##0\ _г_р_н_._-;\-* #,##0\ _г_р_н_._-;_-* "-"\ _г_р_н_._-;_-@_-О“,G
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·_-* #,##0.00\ _г_р_н_._-;\-* #,##0.00\ _г_р_н_._-;_-* "-"??\ _г_р_н_._-;_-@_-1" 
·
·Arial Cyr1" 
·
·Arial Cyr1"Г
·
·Arial Cyr1"
·
·
·Arial Cyr1"
·
·
·Arial Cyr1"И
·
·Arial Cyr=
·
·
·
·

_-* #,##0_г_р_н_._-;\-* #,##0_г_р_н_._-;_-* "-"_г_р_н_._-;_-@_-О‡,A
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·_-* #,##0.00_г_р_н_._-;\-* #,##0.00_г_р_н_._-;_-* "-"??_г_р_н_._-;_-@_-О?¤
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·#,##0\ "грн.";[Red]\-#,##0\ "грн."ОK¦#
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·#,##0.00\ "грн.";[Red]\-#,##0.00\ "грн."ОѓЁ?
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·_-* #,##0\ _г_р_н_._-;\-* #,##0\ _г_р_н_._-;_-* "-"\ _г_р_н_._-;_-@_-О“ЄG
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·_-* #,##0.00\ _г_р_н_._-;\-* #,##0.00\ _г_р_н_._-;_-* "-"??\ _г_р_н_._-;_-@_-1" 
·
·Arial Cyr1" 
·
·Arial Cyr1"Г
·
·Arial Cyr1"р
·
·Arial Cyr1"р
·
·Arial Cyr1"И
·
·Arial Cyr=
·
·
·
·Утворилося промислових токсичних відходів

Приложенные файлы

  • doc 2405045
    Размер файла: 1 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий