ВвС_Уткин_Л_11

11
З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
“ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ”
Заняття Лекція«ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО РАДІОРЕЛЕЙНІ ЛІНІЇ»
Навчальні питання лекції:
1.
Радіосистема передачі. Структура радіосистеми передачі

2.
Класифікація радіосистем передачі

3.
РРСП: загальні поняття та її структура

Навчально-матеріальне забезпечення:
1. Лектор-2000
2. Слайди за темою лекції.
Список літератури
Радіорелейні та тропосферні системи передачі. Наритник Т.М., Почерняєв В.М., Уткін Ю.В. Навчальний посібник. - Полтава: ПВІЗ, 2006. - 419 с.
Радиорелейные и тропосферные системы передачи Нарытник Т.Н., Волков В.В., Уткин Ю.В. Навчальний посібник (МОН України) Київ, 2008. – 696 с.
Радіорелейні та тропосферні системи передачі Наритник Т.Н., Волков В.В. Уткін Ю.В. Навчальний посібник (МОН України) Полт. НТУ імені Юрія Кондратюка, Полтава, 2009. – 332 с

1. Радіосистема передачі. Структура радіосистеми передачі
Під радіосистемою передачі (РСП) розуміють сукупність технічних засобів, що забезпечують утворення типових каналів передачі і групових трактів первинної мережі єдиної автоматизованої системи зв’язку (ЄАСЗ), а також лінійного тракту, по якому сигнали електрозв’язку передаються за допомогою радіохвиль у відкритому просторі.
За допомогою сучасних РСП можна передавати будь-які види інформації: телефонні, телеграфні і фототелеграфні повідомлення, програми телебачення і звукового мовлення, газетні смуги, цифрову інформацію і т.д.
РСП бувають симплексними та дуплексними. Симплексні РСП передбачають почерговий (лише передача та лише прийом) обмін інформацією, при цьому переключається приймально-передавальна апаратура та необхідна одна робоча частота. Дуплексні РСП передбачають одночасний двосторонній (прийом і передача) обмін інформацією, без переключення апаратури, але необхідні дві різні несучі.
Як і проводові системи передачі, переважна більшість РСП є багатоканальними. При цьому використовуються частотний або часовий розподіл сигналів. На сьогоднішній день найширше застосовується частотний розподіл сигналів. Разом з тим усе більше поширення одержує часовий розподіл в сполученні з цифровими методами передачі сигналів. Це пояснюється відомими перевагами цифрових систем передачі з часовим розподілом, і, насамперед можливістю регенерації сигналів, простотою їх виділення (і введення) та комутації каналів.
Загальна схема організації зв’язку РСП зображена на рис. 1.
Кінцева радіостанція (КРС) – це радіостанція, що встановлюється на кінцевих пунктах радіоліній зв’язку та призначена для введення та виділення по лінії повідомлень. До неї підключаються МАТС; телевізійна апаратура; студії мовлення і т.д.
Проміжна радіостанція (ПРС) – це радіостанція, що має два комплекти приймально-передавальної апаратури та призначена для активної ретрансляції радіосигналу, що передається по радіолінії. Іноді від ПРС можна відгалужувати телевізійний сигнал до телевізійного ретранслятора.
Вузлова радіостанція (ВРС) – це радіостанція, що призначена для ретрансляції радіосигналів, що передаються, відгалуження їх, виділення частини повідомлення, що передається та введення нового повідомлення.
Узагальнена структурна схема багатоканальної РСП зображена на рис. 2.

Рис. 1. Загальна схема організації зв’язку РСП
13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 2. Узагальнена структурна схема багатоканальної РСП:
1, 7 - каналоутворююче і групове устаткування; 2, 6 – з’єднувальна лінія;
3, 5 – кінцеве устаткування ствола; 4 – радіоствол
Каналоутворююче і групове устаткування забезпечує формування групового сигналу з множини підлягаючих передачі первинних сигналів електрозв’язку (на передавальному кінці) і зворотне перетворення групового сигналу в множину первинних сигналів (на прийомному кінці). Зазначене устаткування розташовується зазвичай на мережних станціях і вузлах комутації первинної мережі ЄАСЗ.
Станції РСП, у тому числі ті, на яких проводиться виділення, введення і транзит переданих сигналів, як правило, територіально віддалені від мережних станцій і вузлів комутації, тому до складу більшості РСП входять проводові з’єднувальні лінії.
Для формування радіосигналу і передачі його на відстань за допомогою радіохвиль використовуються різні радіосистеми зв’язку. Радіосистема зв’язку являє собою комплекс радіотехнічного устаткування й інших технічних засобів, призначених для організації радіозв’язку в заданому діапазоні частот із використанням визначеного механізму поширення радіохвиль. Разом із середовищем (трактом) поширення радіохвиль радіосистема зв’язку утворює лінійний тракт чи ствол. Ствол РСП складається з кінцевого устаткування ствола і радіоствола. Устаткування ствола розміщується на кінцевих і ретрансляційних станціях.
У кінцевому устаткуванні ствола на передавальному кінці формується лінійний сигнал, що складається з групового і допоміжних службових сигналів (сигналів службового зв’язку, пілот-сигналів та ін.), яким модулюються високочастотні коливання. На прийомному кінці проводяться зворотні операції: демодулюється високочастотний радіосигнал і виділяється груповий, а також допоміжні службові сигнали. Кінцеве устаткування ствола розташовується на кінцевих і спеціальних ретрансляційних станціях.
Призначенням радіоствола є передавання модульованих радіосигналів на певну відстань за допомогою радіохвиль. Радіоствол є простим, якщо в його склад входять лише дві кінцеві станції та один тракт розповсюдження радіохвиль, і складеним, якщо крім двох кінцевих радіостанцій він містить одну чи кілька ретрансляційних станцій, що забезпечують прийом, перетворення, підсилення і повторне передавання радіосигналів. Необхідність використання складених радіостволів обумовлена низкою факторів, основними з яких є довжина РСП, її пропускна спроможність і механізм поширення радіохвиль.
Структурна схема ствола двосторонньої РСП зображена на рис. 3.
13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 3. Структурна схема ствола двосторонньої радіосистеми передачі:
1 - кінцеве устаткування; 2 - передавальне устаткування; 3 - приймальне устаткування; 4 - передавач; 5 - приймач; 6 - фідерний тракт; 7 - антена; 8 - тракт поширення радіохвиль; 9 - перешкоди (внутрішньосистемні і зовнішні)
Від кінцевого передавального устаткування 2 ствола 1 на вхід радіосвола надходить високочастотний радіосигнал, модульований лінійним сигналом. В радіопередавачі 4 потужність радіосигналу збільшується до номінального значення, а його частота перетворюється для переносу спектра в заданий діапазон частот. По фідерному тракту 6 передані радіосигнали направляються в антену 7, що забезпечує випромінювання радіохвиль у відкритий простір в потрібному напрямку. При цьому в більшості сучасних двосторонніх РCП для передачі і прийому радіосигналів протилежних напрямків використовується загальний антенно-фідерний тракт. У відкритому просторі (тракті поширення 8) радіохвилі поширюються зі швидкістю, близькою до швидкості світла с = 3Ч108 м/с. Частина енергії радіохвиль, що приходять від радіостанції 1, уловлюється антеною 7, що знаходиться на кінцевій радіостанції 2. Енергія прийнятого радіосигналу від антени 7 по фідерному тракту 6 направляється в радіоприймач 5, де здійснюється частотна селекція прийнятих радіосигналів, зворотне перетворення частоти і необхідне підсилення. З виходу радіоствола прийнятий радіосигнал надходить на кінцеве устаткування ствола 1. Аналогічно радіосигнали передаються в протилежному напрямку від кінцевої радіостанції 2 до радіостанції 1. Як бачимо з рис. 3, радіоствол двобічної РСП складається з двох радіоканалів, кожний з яких забезпечує передачу радіосигналів в одному напрямку. Таким чином, устаткування радіоствола (включаючи радіопередавачі, радіоприймачі та антенно-фідерні тракти) є по суті устаткуванням сполучення кінцевого устаткування ствола РСП із трактом розповсюдження радіохвиль.
Ретрансляційні станції (ретранслятор) можуть бути двох типів: без виділення переданих сигналів електрозв’язку і введення нових та з виділенням та введенням їх.
Структурна схема ретранслятора першого типу подана на рис. 4.
13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 4. Структурна схема ретранслятора без виділення переданих сигналів:
1, 8 - антена; 2, 7 - фідерний тракт; 3, 6 - приймач; 4, 5 - передавач
Складений радіоствол являє собою послідовне з’єднання кількох простих радіостволів, а устаткування – послідовне з’єднання двох комплектів устаткування радіоствола. До складу устаткування ретрансляторів другого типу додатково входить кінцеве устаткування ствола, що містить модулятор і демодулятор.
В сучасних РСП різниця рівнів випромінюваних і прийнятих антенами радіосигналів дуже велика (може досягати 150 дБ і більше). Для виключення можливості виникнення паразитних зв’язків між передавальними і приймальними трактами радіоствола в РСП із ретрансляцією радіосигналів необхідно використовувати дві несучі частоти для кожного напрямку. При цьому для передачі радіосигналів протилежних напрямків може бути використана або та сама пара частот, або дві різні пари. Залежно від цього розрізняють два способи (плани) розподілу частот прийому і передачі в дуплексному стволі РСП: двочастотний (рис. 5,а) і чотиричастотний плани (рис. 5,б).
Двочастотний план більш економічний з точки зору використання смуги частот, яка задіяна, однак, вимагає спеціальних заходів для захисту від сигналів протилежного напрямку. Чотиричастотний план не вимагає зазначених заходів захисту, однак він неекономічний з точки зору використання смуги частот: число радіостволів, що може бути утворене у виділеному діапазоні частот при чотиричастотному плані, вдвічі менше, ніж при двочастотному.
13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 5. План розподілу частот прийому і передачі в дуплексному стволі радіосистеми передачі: а - двочастотний, б - чотиричастотний; 1, 4 - кінцева станція; 2, 3 - ретранслятор
В процесі передавання в всіх ланках РСП сигнали електрозв’язку зазнають певних спотворень (рис. 3). Причинами спотворень є вплив різних перешкод і неідеальність характеристик елементів РСП. Перешкоди, що виникають у самій РСП, називаються внутрішньосистемними. До них відносяться тепловий шум, що виникає в антенно-фідерних трактах, радіоприймачах і кінцевому устаткуванні ствола, і перехідні завади, що виникають при багатоканальній передачі майже у всіх елементах РСП. Крім внутрішньосистемних завад на будь-яку РСП впливають завади від інших стволів у багатоствольних радіолініях передачі, від сторонніх радіотехнічних засобів і джерел, а також радіовипромінювання атмосфери, поверхні Землі, космосу і т.д. Через неідеальність характеристик елементів РСП з’являються лінійні і нелінійні спотворення переданих сигналів.

2. Класифікація радіосистем передачі

Існує безліч різних класифікацій РСП в залежності від ознак, покладених у їх основу.
За належністю до різних служб відповідно до Регламенту радіозв’язку розрізняють РСП фіксованої служби (радіозв’язок між фіксованими пунктами), РСП радіомовної служби (передача сигналів для безпосереднього приймання населенням), РСП рухомої служби (радіозв’язок між об’єктами, що рухаються відносно одне одного).
За призначенням розрізняють міжнародні, магістральні, внутрішньозонові, місцеві РСП, відомчі РСП, технологічні РСП (для обслуговування залізничних ліній, ЛЕП, нафто- і газопроводів і т.д. ), космічні РСП (що забезпечують радіозв’язок між космічними апаратами чи між земними пунктами і космічними апаратами).
За діапазоном радіочастот чи радіохвиль, що використовуються. Діапазон з номером n (4
· n
· 12) включає частоти від 0,3Ч10n до 3Ч10n Гц (табл.  1).
За видом сигналів, що передаються, розрізняють РСП аналогових сигналів (телефонних, радіомовних, фототелеграфних, телевізійних, сигналів телеметрії і телеуправління), РСП цифрових сигналів (телеграфних, вихідна інформація чи результат її обробки на ПЕОМ) і комбіновані РСП.
Таблиця 1
Діапазони радіочастот і радіохвиль
Номер діапазону
Діапазон радіочастот
Діапазон радіохвиль


Назва
Границі
Назва
Границі

4
Дуже низькі (ДНЧ)
3...30 кГц
Міріаметрові
100...10 км

5
Низькі (НЧ)
30...300 кГц
Кілометрові
10...1 км

6
Середні (СЧ)
300...3000 кГц
Гектометрові
1000...100 м

7
Високі (ВЧ)
3...30 МГц
Декаметрові
100...10 м

8
Дуже високі (ДВЧ)
30300 МГц
Метрові
10...1 м

9
Ультрависокі (УВЧ)
300...3000 МГц
Дециметрові
100...10 см

10
Надвисокі (НВЧ)
3...30 ГГц
Сантиметрові
10...1 см

11
Вкрай високі (ВВЧ)
30...300 ГГц
Міліметрові
10...1 мм

12
Гіпервисокі (ГВЧ)
300...3000 ГГц
Дециміліметрові
10,1 мм


За способом розподілу каналів (канальних сигналів) розрізняють багатоканальні РСП із частотним, часовим, фазовим і комбінованим розподілом каналів. Існують також спеціальні РСП із розподілом канальних сигналів за формою (наприклад, асинхронно-адресні системи з кодово-адресним розподілом сигналів).
За видом лінійного сигналу розрізняють аналогові, цифрові і змішані (гібридні) РСП. В аналогових РСП на вхід ствола надходить аналоговий сигнал, відповідно аналоговим є і радіосигнал. До аналогових РСП відносяться також імпульсні РСП, тобто системи з імпульсною модуляцією (і часовим розподілом каналів). В цифрових РСП на вхід ствола надходить цифровий сигнал, відповідно цифровий радіосигнал надходить у радіоствол і тракт розповсюдження. Очевидно, в аналогових РСП можливо передавати як аналогові, так і цифрові первинні сигнали (наприклад, тональне телеграфування в каналі ТЧ чи передача даних), аналогічно, за допомогою цифрових РСП є можливість забезпечити передачу і цифрових, і аналогових сигналів (шляхом перетворення останніх в цифрові за допомогою імпульсно-кодової чи дельта модуляції). В змішаних РСП сумарний лінійний сигнал складається з аналогового лінійного сигналу і піднесучої, модульованої цифровим сигналом.
За видом модуляції несучої аналогові РСП розділяються на системи з частотною, односмуговою та амплітудною модуляціями, а цифрові РСП – на системи з амплітудною, частотною, фазовою й амплітудно-фазовою маніпуляціями.
За пропускною спроможністю розрізняють РСП із малою, середньою і високою пропускною спроможністю. Найчастіше застосовуються межі пропускної спроможності різних типів аналогових і цифрових РСП наведені в табл. 2.
Таблиця 2
Типи радіорелейних систем передачі за пропускною спроможністю
Характеристика пропускної спроможності
Значення пропускної спроможності для РСП


аналогових, число каналів ТЧ
цифрових, Мбіт/с

мала
менше 24
менше 10

середня
60... 300
10...100

висока
більше 300*
більше 100

* Примітка. Або канал передачі зображення телебачення з одним чи декількома каналами передачі звукових сигналів телебачення і звукового мовлення
Зазначимо, що границі пропускної спроможності аналогових і цифрових РСП не відповідають одна одній, якщо для передачі телефонних сигналів використовується імпульсно-кодова модуляція (ІКМ) зі швидкістю передачі 64 Кбіт/с. Наприклад, при 120 каналах тональної частоти (ТЧ) необхідно використовувати аналогову РСП із середньою пропускною спроможністю, в той час як при цифровій передачі з ІКМ – цифрову РСП із малою пропускною спроможністю 8,448 Мбіт/с.
За характером фізичного процесу, що застосовується в тракті розповсюдження радіохвиль, розрізняють: радіорелейні системи передачі прямої видимості (РРСП ПВ) – поширення радіохвиль у тропосфері в межах прямої видимості; тропосферні системи передачі (ТРСП) – дальнє тропосферне розповсюдження радіохвиль за рахунок їхнього розсіювання і віддзеркалення в нижній області тропосфери при взаємному розташуванні радіорелейних станцій за межами прямої видимості; супутникові системи передачі (ССП) – прямолінійне розповсюдження радіохвиль з ретрансляцією їх бортовим ретранслятором штучного супутника Землі (ШСЗ), що знаходиться в межах радіовидимості земних станцій, між якими здійснюється радіозв’язок; іоносферні системи передачі на декаметрових хвилях (дальнє розповсюдження декаметрових хвиль за рахунок віддзеркалення від шарів іоносфери); космічні системи передачі (прямолінійне розповсюдження радіохвиль у космічному просторі і атмосфері Землі); іоносферні системи передачі на метрових хвилях (дальнє розповсюдження метрових хвиль завдяки розсіюванню їх на неоднорідностях іоносфери) та ін.
3. РРСП: загальні поняття та її структура

Радіорелейні системи передачі (РРСП) – це такі системи, в яких для забезпечення зв’язку між двома пунктами використовуються електромагнітні коливання дуже високої частоти. Вони відносяться до фіксованих радіосистем (Fixed radio system, FRS). В цих системах канали зв’язку реалізуються за допомогою радіорелейних станцій (РРС). При розміщенні сусідніх станцій на відстані, що забезпечує радіозв’язок прямої видимості, утворюються радіорелейні лінії (РРЛ) прямої видимості. Радіорелейні системи передачі являють собою сукупність технічних засобів і середовище поширення для організації радіорелейного зв’язку.
За винятком декількох систем, розрахованих на смуги частот 70-80 та 400-700 МГц, всі інші радіорелейні системи працюють на частотах вище 2 ГГц.
Радіорелейні системи (далі в тексті – системи), з точки зору технічних параметрів, які вони забезпечують, можна розділити на дві категорії систем, що працюють в межах прямої видимості, – системи прямої видимості і тропосферні.
Радіорелейний зв’язок в межах прямої видимості може бути забезпечений тільки в тому випадку, якщо ділянка між передавальною і приймальною антенами є відносно вільною від перешкод, так що впливом дифракції можна знехтувати.
Тропосферні системи використовують розсіювання і віддзеркалення електромагнітних хвиль від неоднорідностей тропосфери.
За видом сигналів, що передаються, системи можна розділити на аналогові і цифрові.
Аналогові радіорелейні системи передачі (АРРСП) використовуються головним чином для передавання:
- багатоканальних телефонних сигналів в аналоговій формі (а також для передавання телеграфних сигналів і сигналів даних з малою і середньою швидкістю), пропускна спроможність таких систем складає від декількох телефонних каналів до 2700;
- телевізійних сигналів і сигналів звукового супроводу.
Цифрові радіорелейні системи передачі (ЦРРСП) призначені, насамперед, для передавання:
- багатоканальних телефонних сигналів у цифровій формі зі швидкістю від 2 до 140 Мбіт/с і більше;
- сигналів даних з великою швидкістю;
- сигналів відеотелефону і телевізійних сигналів у закодованій формі.
Радіорелейна апаратура в залежності від області застосування поділяється на наступні класи:
- апаратура радіорелейних систем передачі, призначена для використання на магістральній первинній мережі;
- апаратура радіорелейних систем передачі, призначена для використання на внутрішньозонових первинних мережах;
- апаратура радіорелейних систем передачі, призначена для використання на місцевих первинних мережах;
- мобільна апаратура радіорелейних систем, призначена для внутрішньоміських цілей;
- апаратура радіорелейних систем, призначена для організації технологічних радіорелейних ліній передачі;
- апаратура мобільних радіорелейних станцій, призначена для організації резервування чи відновлення радіорелейних та кабельних ліній передачі, що вийшли з ладу.
В залежності від швидкості передавання в стволі, апаратура цифрових РРЛ поділяється на наступні види:
- низькошвидкісна (не більш 10 Мбіт/с в одному радіостволі);
- середньошвидкісна (більш 10 Мбіт/с, але менш 100 Мбіт/с);
- високошвидкісна (більш 100 Мбіт/с в одному радіостволі).
Європейським інститутом стандартів по телекомунікаціях (European Telecommunication Standards Institute, ETSІ) введена класифікація устаткування ЦРРСП в залежності від спектральної ефективності системи. В стандарті ETSІ TR101036-1 виділені наступні 6 класів:
клас 1: устаткування, в якому застосовуються двопозиційні методи модуляції (наприклад 2-FSK, 2-PSK або еквівалентні їм);
клас 2: устаткування, в якому застосовуються чотирипозиційні методи модуляції (наприклад 4-FSK, 4-QAM або еквівалентні їм);
клас 3: устаткування, в якому застосовуються восьмипозиційні методи модуляції (наприклад 8-PSK або еквівалентні їм);
клас 4: устаткування, в якому застосовуються 16- чи 32-позиційні методи модуляції (наприклад QAM-16 чи QAM-32 або еквівалентні їм);
клас 5: устаткування, в якому застосовуються 64- чи 128-позиційні методи модуляції (наприклад QAM-64 чи QAM-128 або еквівалентні їм);
клас 6: устаткування, в якому застосовуються 256- чи 512-позиційні методи модуляції (наприклад QAM-256 чи QAM-512 або еквівалентні їм).
Ці класи служать ознакою системи і не мають на увазі обмежень на види модуляції, що застосовуються, за умови виконання вимог стандартів ETSІ і Міжнародної електротехнічної комісії (International Electrotechnical Commission, ІES) на параметри устаткування.
Структура РРСП залежить від її призначення. Оскільки зв’язок здійснюється за допомогою радіохвиль, то для кожного напрямку передачі передбачаються передавач, приймач, антени, а також модулятор і демодулятор (рис. 6).
13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 6. Загальна структурна схема радіорелейної системи передачі інформації:
1 - модулятор; 2 - передавач; 3 - приймач; 4 - демодулятор

Різні елементи системи мають наступне призначення:
- модулятор перетворює параметри електромагнітних коливань таким чином, щоб можна було використовувати їх для передачі інформації;
- демодулятор виконує зворотну функцію: він створює сигнал, ідентичний тому, що подається на вхід модулятора, але змінений під впливом шумів і викривлень;
- передавач перетворює сигнал з виходу модулятора в сигнал, за допомогою якого можна було б передати інформацію на наступний інтервал системи;
- приймач перетворює прийнятий сигнал таким чином, щоб за допомогою демодулятора можна було відновити первинний сигнал;
- антени являють собою елемент зв’язку між передавальною лінією і середовищем передачі; під час передавання антени забезпечують випромінювання електромагнітних коливань, що надходять, а під час приймання вони "збирають" падаючу енергію; коаксіальні кабелі або ж, значно частіше, хвилеводи служать як передавальні лінії, що зв’язують передавачі і приймачі з антенами.
Застосовуються три види розміщення апаратури радіорелейних станцій:
1. Вся апаратура, крім антенного пристрою, розміщується в приміщенні. Зниження енергетичних втрат досягається застосуванням хвилеводів чи спеціальних кабелів з малими втратами. Використовується в нижній частині діапазонів частот, виділених для радіорелейного зв’язку.
2. Все устаткування радіорелейної станції розміщується безпосередньо поруч з антеною в контейнері, захищеному від впливу атмосферних опадів. Використовується рідко, в основному, у верхній частині діапазонів частот.
3. Апаратура складається з двох частин: радіочастотного блоку, встановленого безпосередньо в антени, та іншого устаткування, розташованого в приміщенні. Ці частини з’єднуються звичайними коаксіальними кабелями на проміжних частотах. Типова довжина кабелів – 300 м. Цей варіант широко використовується для всіх діапазонів частот і зручний для уніфікації станцій різних діапазонів з однією і тією ж пропускною спроможністю, тому що для переходу в інший діапазон досить замінити тільки виносні модулі з антенним пристроєм.
При проектуванні системи прямої видимості передбачається, що інтервали траси вільні від перешкод, тому в загальному випадку антени встановлюються на височині, на горі веж чи щогл.
Системи можуть мати один чи кілька ретрансляційних інтервалів.
Якщо відстань між двома пунктами зв’язку невелика і запас енергетичного потенціалу в даному випадку можна вважати цілком достатнім, а також під час встановлення антен на трасі можливо знайти такі ділянки, де антени будуть знаходитися на відстані прямої видимості відносно одна одної, то зв’язок може бути забезпечений при наявності тільки одного ретрансляційного інтервалу.
Якщо ж відстань між двома пунктами зв’язку досить велика або можливі перешкоди не дозволяють розташувати антени так, щоб вони знаходилися на відстані прямої видимості, то зв’язок може бути забезпечений тільки при наявності декількох ретрансляційних інтервалів, тобто за допомогою проміжних станцій.
Проміжні станції виконують дві основні функції:
- "оптимальну": антени кожних двох сусідніх станцій повинні знаходитися на відстані прямої видимості;
- підсилювальну: прийнятий сигнал підсилюється і тільки після цього передається на наступну проміжну станцію.
Поряд з активними ретрансляційними станціями можуть використовуватися пасивні, котрі за допомогою, наприклад, плоского дзеркала відбивають сигнали без підсилення (рис. 7).
Якщо станції, між якими повинний бути встановлений зв’язок, мають невигідне географічне розташування, наприклад, якщо вони встановлені в западинах, то кінцеві станції можуть бути розташовані на прилеглих височинах. Для забезпечення зв’язку між цими станціями може бути використаний радіочастотний кабель.
Зв’язок може бути однобічний і двобічний. Однобічна (симплексна) система зв’язку зазвичай використовується для передачі телевізійних сигналів, наприклад, між студією і передавачем. Однобічна система зв’язку застосовується також для передачі радіолокаційних сигналів.
Телефонний і телеграфний зв’язок, як правило, є двобічною (дуплексною) системою. Для організації двобічного зв’язку в найпростішому випадку можливо об’єднати на одній ділянці дві однобічні системи, що працюють в протилежних напрямках. При забезпеченні зв’язку в двох напрямках зазвичай використовуються ті самі антени, що працюють одночасно на прийом і на передачу.
13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 7. Схема зв’язку з використанням пасивної ретрансляційної станції:
КС - кінцева станція; ПРС - пасивна ретрансляційна станція




Доцент кафедри КІ Ю.В. Уткін










Root Entry15

Приложенные файлы

  • doc 11095549
    Размер файла: 301 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий