Роль і місце пісні в житті поліщуків. Календарно-обрядові пісні Волині та Любомльщини.


Тема: Роль і місце пісні в житті поліщуків. Календарно-обрядові пісні Волині та Любомльщини.
Мета: виховувати у дітей любов до своєї малої батьківщини, до традицій і звичаїв своєї родини; знайомити учнів з фольклором рідного краю, з календарно-обрядовою поезією; вчити шукати мудрі і корисні поради в пісенних скарбах нашого народу.
Обладнання: костюми для інсценізації обрядів, хатнє начиння, віночки українські.
Література:
Стежина (Волинська читанка): Навчальний посібник/ Г.Г.Ковальчук, С.А. Коропчук. – Луцьк: Вежа, 1997.
Ой роде наш красний: з досвіду проведення заходів з народознавства у середній школі №20 м. Луцька Волинської області. – Луцьк: Надстир’я, 1992.
Вудвуд Л.Ф. Відкривай духовні острови. Українське народознавство/ За заг. Ред.. професора А.П.Загнітка. – Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1998.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Оголошення теми і мети уроку.
Мотиваційний етап.
Поясніть, як ви розумієте вислів: «Не хлібом єдиним живе людина».
Де, на вашу думку, треба шукати джерела, що живлять душу людини?
Як поясните слова українського поета Василя Симоненка «В океані рідного народу відкривай духовні острови …».
Оголошення теми уроку.
З’ясування емоційної готовності до уроку.
Робота в групах .
- Уявімо, що наша країна – це океан. Кожна людина має свій човен, в якому вона подорожує по життю. Зобразіть на малюнку три головних острови, до яких потрібно причалити кожній людині протягом життя.
ІІІ. Цілевизначення та планування.
1.
Я повинен

Знати Вміти
- традиції, звичаї і фо-льклор своєї місцевос-ті;
- особливості фолькло-ру Волині, Любомль-щини.
- впізнати фольклорні твори Волині;
- застосовувати свої зна-ння, при проведенні ро-динних свят, обрядів.



2. Вчитель повідомляє план діяльності на уроці.
Завдання учні отримали заздалегідь і працювали в домашніх групах. Розподілити ролі, обрати лідера (режисера) вчитель допомагає кожній групі.
IV. Опрацювання навчального матеріалу.
1. Інсценізація (кожна група представляє інсценізацію, одного з обрядів рідного краю).
Методичний коментар.
Для того, щоб навчити дітей працювати з додатковою літературою, підбирати матеріал за заданою темою, вчитель знайомить учнів з виставкою літератури, називає авторів, збирачів фольклору. Звертає увагу дітей на те, що кожен може долучитися до цієї важливої справи: записати пісні, забавлянки, ігри, які знають мама, бабуся, дідусь.
Група №1.
Інсценізація різдвяних обрядів «Водіння кози» і «Меланки».
Парубок (з’являється на порозі хати-класу). Добрий Вечір! Щедрий Вечір! Дозвольте заколядувати.
Господар. Добрий Вечір! Заходьте. Колядуйте.
(Заходить гурт колядників)
1-й колядник.
Коляди, коляди, я у батька один.
Мені не дивуйте, ковбасу лаштуйте.
Коляди, коляди, я у батька один.
Винесіть пиріжечок та покладіть у мішечок,
З руками, з ногами, щоб бігав за нами.
2-й колядник.
Ой ясна, ясна на небі зоря,
Ой красна, красна у дядька жона.
І красовита, і грошовита,
По двору ходить, як сонце сходить.
Добрий Вечір!
Гурт (співає).
Нова радість стала, яка не бувала.
Над вертепом звіздар ясна на весь світ розсіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого повився.
Ой Ти Царю, Царю, Небесний Владарю,
Даруй літа щасливії цього дома господарю.
Не так господарю, як тій господині.
Даруй літа щасливії усій Україні.
Щедрувальниці.
Щедрик, щедрик, винесіть вареник,
Грудочку кашки, кілечко ковбаски.
Винесіть книш, бо впущу в хату миш.
Винесіть ковбасу, бо всю хату рознесу.
Коли це із-за дверей чується:
- Ме-е-е!
Парубок. О! коза вже голос подає – Багату Кутю віщує.
(Дід з Бабою заходять до хати (класу). Дід на мотузці веде Козу. Починається ритуальне дійство.)
Дід. Добрий Вечір! Щедрий Вечір!
Між Дідом і Бабою проскакує Кіт (втілення духу домашнього затишку; він пасе тіні темних сил в образі мишей).
Кіт. Няв! Дайте сала!
Баба відштовхує Кота.
Баба. Ваше сало поскакало! Не звикайте до сала!
Кіт ображається і втікає до Діда, який жаліє його. Коза весь час підтанцьовує. Дід починає пісню.
Дід. Гоп-гоп, Козуню,
Гоп-гоп, сіренька,
Гоп-гоп, біленька,
Ой розходився, розвеселився,
По цьому дому, по веселому.
Баба. Ой поклонися цьому господарю,
І жінці його, і дітям його!
Гоп-гоп, Козуню,
Гоп-гоп, сіренька,
Гоп-гоп, біленька.
Виходить Циган.
Циган (до Діда). Діду, продай Козу!
Дід. Купуй, коли гроші є.
Циган. А чи ж вона молода?
Дід. Майже молода Коза! А найголовніше – дає відро молока в день!
Циган. Відро?! А дай я її роздивлюся.
Дід. Дивись!
Дід з Циганом беруться за Козу, штовхають її, мацають. Та верещить, дригає ногами. Дід з Циганом падають. Коза продовжує танцювати.
Один з ряджених (співає).
Де Коза стопою, там жито копою,
Де Коза рогом, там жито стогом.
Де Коза ходить, там жито родить.
Гоп-гоп, Козуню,
Гоп-гоп, сіренька,
Гоп-гоп, біленька.
Стрільці (заходять співаючи).
А втому стрільці,
Де взялись стрільці,
Встрелили Корюшку
У правеє вушко!
Пртуць, Коза впала
І хвіст задрала.
Коза падає, одкидає голову, як нежива.
Кіт (нявчить). Треба Козиці три куски сала,
Щоб Коза встала!
Парубок. Сало високо висить!
Кіт ображається і ховається в юрбі.
Дід (плаче). Рятуйте! Майже молоду Козу вбили!
Циганка (лає Діда). От, йолопе! Через тебе такий заробіток втратили! Що тепер будемо робить?! (Штовхає Козу ногою). Тепер це ніщо хіба що на шкуру обдерти!
Дід. Рятуйте! Рятуйте! З майже живої, майже молодої Кози шкуру здерти хочуть! (Штовхає Циганку). Ану геть! Я їй дохторя погукаю. Дохторя! Дохторя!
Лікар (виходить). Я Лікар ще старої науки. Усі болячки лікую. (Підходить до Кози й на нозі міряє пульс). Ну, це невідома хвороба! Хоча, був оце в мене нещодавно один хворий… Каже мені: «ходить не можу, ходить не можу…» А ось після такого укола (дістає з-під поли величезний шприц) встав і побіг, як заєць!
Лікар намагається й Козі зробити укол, та підстрибує й тікає.
Лікар (співає).
Ой устань, Козо, та й отрусися
По всьому дому, по господарству ізвеселися.
Де Коза стопою, там жито копою,
Де Коза рогом, там жито стогом.
Де Коза ходить, там жито родить.
Гоп-гоп, Козуню,
Гоп-гоп, сіренька,
Гоп-гоп, біленька.
Коза, ображена на таке лікування, плює в бік Лікаря, свариться на діда і тікає.
На сцені з’являється Чорт.
Чорт. О! коза! Та й стара ж… Аж порох з неї сиплеться! Що з неї візьмеш?! Стій! А душа? (Звертається до Кози). Привіт, Коза! А йди-но сюди!
Коза. Привіт! А що тобі треба?
Чорт. У тебе є щось таке, що я купив би?
Коза. У мене багато чого є. Що саме тебе цікавить?
Чорт. Душа.
Коза. О, це товар дорогий!
Чорт. А в мене диви що є!
Чорт витягає з мішка пачку грошей. Коза хоче схопити їх. Чорт ховає гроші за спиною.
Чорт. Ич, яка хитра! Спочатку товар покажи!
Коза показує душу. Чорт віддає їй гроші, підставляє мішок для душі, повертається до глядачів.
Чорт (тихо, хитрувато всміхаючись). Нічого, мені їх не жаль, вони фальшиві! Я собі нові намалюю.
Коза, скориставшись тим, що Чорт одвертається, ховає душу, а в мішок кидає Кота. Після цього прожогом біжить до діда з Бабою і ховається за ними. Чорт тим часом заглядає в мішок і бачить Кота замість душі.
Чорт. Ах тиж, капосна! Знову мене обдурила! Ну, нічого, наступного року душа твоя точно буде моєю.
Чорт свариться на Козу пальцем. У цей час чується чоловічий голос.
Козак. Ану розступіться! Дайте нашій Маланочці пройти (заходять).
Козак співає пісню, а Меланочка соромиться, копирсає носком підлогу.
Козак. Наша Меланка – господиня,
На ополонці ложки мила,
Приспів.
Щедрий Вечір! Добрий Вечір!
Добрим людям на здоров’я!
На ополонці ложку мила,
Ложку, тарілку упустила.
Приспів.
Ложку, тарілку доставала,
Шовковий фартух замочала.
Приспів.
Пісню продовжує Меланка, при цьому тріпоче фартушком, ніби справді сушить його, а тим часом цупить потихеньку (з парт) все, що може
Меланка.
Ой повій, вітре, сюди-туди,
Висуши фартух та й із води.
Повій, вітроньку, крізь ворота,
Висуши фартух краще злота.
Ой повій, вітре буйнесенький,
Висуши фартух білесенький.
Парубок. А тепер хочу всім нагадати, що в цей день Меланка може взяти собі все, що заманеться. І ніхто не може в неї нічого забирати.
Учні, в яких поцупили ручки, олівці, щоденники, спантеличено дивляться одне на одного.
Парубок. Але я можу попросити Меланку повернути все. Обіцяю тобі, Меланочко, відшкодувати втрачене.
Меланка з великою нехіттю віддає речі. Усі ряджені і присутні починають співати.
Ой сивая та і зозуленька.
Приспів.
Щедрий Вечір! Добрий Вечір!
Добрим людям на здоров’я!
Усі сади та й облітала
Приспів.
А в одному та і не бувала.
Приспів.
А в тім саду три тереми.
Приспів.
У першому – красне сонце.
Приспів.
У другому – ясен місяць.
Приспів.
А в третьому – дрібні зірки.
Приспів.
Ясен місяць – пан господар,
Приспів.
Красне сонце – жона його,
Приспів.
Дрібні зірки – його дітки.
Приспів.
Після інсценізації коментар вчителя:
Коза в українській міфології уособлювала родючість, життєдайну силу. Проте первісно образ цієї тварини, очевидно, був пов'язаний з культом померлих предків. Водячи Козу на Різдво від господи до господи наші предки намагалися не тільки заворожити врожай на майбутній рік, а й приклавши силу померлих родичів, відродити (разом з народженням нового року) добру енергію для цілого роду.
Група №2.
Гаївки – це справжні витвори народного мистецтва, сповнені магічних дій. Дуже поширені були в Україні духовної гаївки, які нагадують собою маленьке театралізоване дійство. Одна з них дуже древня – «Просо», якій понад 5 тисяч років.
(Діти співають, рухаючись двома рядами по черзі назустріч один одному).
І. А ми просо сіяли, сіяли,
Ой дід-ладо, сіяли, сіяли.
ІІ. А ми просо витопчем, витопчем,
Ой дід-ладо, витопчем, витопчем.
І. А чим же вам витоптать, витоптать?
Ой дід-ладо, витоптать, витоптать?
ІІ. А ми коней випустим, випустим,
Ой дід-ладо, випустим, випустим.
І. А ми коней переймем, переймем,
Ой дід-ладо, переймем, переймем.
ІІ. А ми же вам перейнять, перейнять?
Ой дід-ладо, перейнять, перейнять?
І. А шовковим неводом, неводом,
Йо дід-ладо, неводом, неводом.
ІІ. А ми коней викупим, викупим,
Ой дід-ладо, викупим, викупим.
І. А чим же вам викупить, викупить?
Ой дід-ладо, викупить, викупить?
ІІ. А ми дамо сто рублів, сто рублів.
Ой дід-ладо, сто рублів, сто рублів.
І. Не треба нам тисячі, тисячі.
Ой дід-ладо, тисячі, тисячі.
ІІ. А ми дамо дівчину, дівчину,
Ой дід-ладо, дівчину, дівчину.
І. Ми дівчину візьмемо, візьмемо,
Ой дід-ладо, візьмемо, візьмемо.
(Забирають дівчину до свого гурту, і гра починається спочатку).
Група №3.
Купала на Волині.
(Записи Лесі Українки).
Звечора хлопці кладуть де-небудь солом’яника старого. Солом’яника того звуть козубом. Того козуба хлопці тягнуть по селі, біжучи якнайшвидше і співаючи. Назустріч їм виходять люди і роблять перейму: складають на вулиці тріски, поліна, кошики. Все теє хлопці забирають і пакують у козуб. Таких перейм буває кілька, і хлопці ледве можуть забрати все паливо. Козуба виносять на вигін за село і спалюють.
Вогню купальського не гасять, а лишають його, щоб сам дотлів до останку.
Одспівавши купала, часом дівчата ворожать на вінках. Дівчина пускає на воду два вінки: коли вони зійдуться докупи на воді, то значить дівчина буде в парі з своїм хлопцем.
Дівчата:
Ой, на Івана, ой, на Купала
Красна дівчина зілля копала,
Квіти збирала, віночки плела,
Далі водою їх пускала.
- Плинь, віночку, по синій хвилі,
Поплинь, віночку, де живе милий!
(Виходить дівчина-русалка).
Русалка. Ти послухай мене, красна панночко,
Загадаю тобі три загадочки.
Як угадаєш – до батька пущу,
Не вгадаєш- до себе візьму.
Ой, що росте без кореня?
А що біжить без провода?
А що цвіте без цвіту?
Дівчина: Камінь росте без кореня,
Вода біжить без провода,
Папороть цвіте без цвіту.
V. Підсумок уроку.Які почуття викликала у вас виконана робота?
Чи знаєте ви традиції, звичаї інших народів, якщо так, то яких?
VI. Домашнє завдання.
Навчитися швидко промовляти волинську спотиканку, записану Оленою Пчілкою: «Летів горобець через безверхий хлівець, ніс четверик гороху, без червотоку, без пачервоточини».
Зробити ілюстрації до обряду, який інсценізували.


Приложенные файлы

  • docx 11190480
    Размер файла: 2 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий