ПОВСТАНСЬКІ ПІСНІ

Йшли селом партизани
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]Йшли селом, йшли селом партизани, По землі українській, невільній землі. І у кожного зброя була за плечами,     | І у кожного смуток і біль на лиці.        | (2) Біль і смуток за всю Україну, Та за спалені хати і зрубаний сад, За ту пісню, що чув ти колись, солов'їну,| Але їм вже не було дороги назад.          | (2) Бо дорога назад - це неволя, А ховатися в лісі не будемо ми. Ми підемо вперед - і здобудемо волю,| України своєї ми вірні сини.              | (2) Хтось з них пісню завів, і вона пролунала На всі гори Карпати, на весь рідний край, Щоби знали усі - Україна повстала!        | Ти лети, наша пісне, аж за небокрай!    | (2) І не всі повернуться із бою живими, І не всіх дочекається рідна сім'я. Пам'ятайте ж ви їх, пам'ятайте такими,    | Пам'ятай їх завжди, українська земля.     | (2) Пам'ятай їх завжди так, як я пам'ятаю. Пам'ятай лихоліття страшної війни. Бо настане той день, що до рідного краю   | Ще злетяться твої, Україно, сини.               | (2) Ще злетяться твої, Україно, сини.  






Там, під Львівським замком[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Там, під Львівським замком старий дуб стояв. Там, під Львівським замком старий дуб стояв,   А під тим дубочком партизан лежав.            
 Він лежить, не дише, він неначе спить. Золоті кучері вітер шелестить.
 Над ним стара мати стомлена стоїть І до свого сина тихо говорить:
"Сину ж ти мій, сину, дитино моя, Були б тя не вбили, якби не війна
Було вас у батька п'ятеро синів; Ти був наймолодший, сину наш, Андрій.
 Як ти був маленький, батько воював - Він за Україну голову поклав!"
 Hе плач, стара мати – син героєм став! Він за Україну голову поклав.


















Гей гу, гей га

Гей-гу, гей-га - таке то в нас життя: Наплечники готові - прощай, моє дівча. Сьогодні помандруєм - не знаємо самі Де завтра заночуєм: чорти ми лісові! Гей-гу, гей-га - чорти ми лісові! Гей-гу, гей-га. А як прийдеться стати зі зброєю в руках, Бандера поведе нас - замає гордо стяг: І сипнемо сто-тисяч у зуби сатані, А решта люциперу - чорти ми лісові! Гей-гу, гей-га - чорти ми лісові! Гей-гу, гей-га! Як впадеш, стрільче, в пастку чи зловишся на дріт, На всі питання ката давай один одвіт: Що до ОУН належав - а вождем був Євген - Щоб слава залунала далеко ген-ген-ген... Гей-гу, гей-га - далеко ген-ген-ген... Гей-гу, гей-га. Прапор червоно-чорний це наше знамено: Червоне – це кохання, а чорне – пекла дно. Усі дівчата знають пекельні барви ці - Забути їх не можуть, чорти ми лісові! Гей-гу, гей-га - чорти ми лісові! Гей-гу, гей-га!















Зродились ми великої години
Гімн ОУН
Зродились ми великої години,    з пожеж війни і з полум'я вогнів -    плекав нас біль по втраті України,    кормив нас гніт і гнів на ворогів.    І ось ідемо в бою життєвому,    тверді, міцні, незламні мов ґраніт -    бо плач не дав свободи ще нікому,    а хто борець - той здобуває світ.    Не хочемо ні слави ні заплати -    заплатою нам розкіш боротьби:    солодше нам у бою умирати    як жити в путах, мов німі раби.    Доволі нам руїни і незгоди -    не сміє брат на брата йти у бій.    Під синьо-жовтим прапором свободи    з'єднаєм весь великий нарід свій.    Велику правду для усіх єдину    наш гордий клич народові несе:    "Батьківщині будь вірний до загину -    нам Україна вище понад все!"    Веде нас в бій борців упавших слава -    для нас закон найвищий та наказ:    Соборна Українськая Держава –    вільна, міцна, від Тиси по Кавказ.













Комарик
Ой, що ж то за шум учинився,   Що Комарик до повстанців зголосився!  (2) Зголосився Комар до повстанців, Щоб кусати москалів-голодранців.  (2) Щоб кусати москалів, ще й німоту, Щоб прогнать з України ту голоту.  (2) Примістився Комар на дубочку, Закріпив скоростріл на листочку.  (2) Та зірвалася на раз шура-буря, Вона того Комарика з дуба здула.  (2) І упав наш Комар на помості, Поламав москалям ребра й кості.  (2) Поховали москалів не по-людськи, Видно руки, видно ноги, видно пупці.  (2) Поховали москаля, як собаку, Видно руки, видно ноги, видно вухо.  (2) Поховали москаля край дороги, Видно руки, видно ноги, видно роги.  (2) Поховали москаля у куфайці, Видно руки, видно ноги, видно пальці.  (2)







Повіяв вітер степовий
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою стрілець січовий,   |   
Дівчина затужила.              | (2)
А був то хлопець молодий, Його б лишень кохати. Він впав, як той сухий листок, | Повік буде лежати.             |(2)
Летить ворон з чужих сторон Та й жалібненько кряче: "Вставай, козаче молодий,      | Твоя дівчина плаче!"           |(2)
 Заплаче мати не одна, Заплаче й чорнобрива. Бо не одного козака,           | Сира земля накрила.            |(2)
 Повіяв вітер степовий, Трава ся похилила. Впав в бою стрілець січовий,   | Дівчина затужила.              | (2)










Буде нам з тобою що згадати
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]Буде нам з тобою що згада-  ти
Після довгих збавлених ночей.
Вивчив я далекий звук гарматний |
І тривожний блиск твоїх очей.   |(2)
 Твої очі – квіти темно-сині На узбіччі радісних доріг. Чи зустрінемось з тобою знову  | На своїх дорогах бойових?      |(2)
 Будуть стрільна розриватись глухо І дрижати в вибухах земля. Вийдеш ти в ту сторону - послухай | Де в багряних полум'ях поля.      |(2)
 І почуєш грізну борню волі, І вкриється кров'ю битий шлях. Будуть хлопці йти суворочолі   | В сіруватих, наче ніч, рядах.  |(2)
І пройдуть вони безмежним краєм Крізь руїни сіл, дерев і трав. І напевно ти тоді згадаєш,     | Хто любов і мужність поєднав.  |(2)


















Лента за лентою

Вже вечір вечоріє, повстанське серце б’є, А лента набої поспішно подає. Приспів: Ах, лента за лентою – набої подавай, Вкраїнський повстанче, в бою не відступай! Ах, лента за лентою – набої подавай, Вкраїнський повстанче, в бою не відступай! А ворог атакує і преться щосил, Юнак-кулеметник їх вправно косив. Приспів Як сонце сходило, втомлений юнак, Упав він ранений, упав він навзнак. Приспів До нього санітарка поспішно іде, В обличчя вдивляєсь, його пізнає. Приспів Він в неї вдивляєсь, пече в грудях рана, Біля кулемета дівчина молода. Приспів А ворог атакує, в останній момент – Наново заграв вже затихлий кулемет. Приспів (2)





Ми йдем вперед
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]Ми йдем вперід. Над нами вітер віє,
І рідні нам вклоняються жита.
Від радости аж серце млі-і-є.
За волю смерть нам не страшна!
 Ми йдем вперед. Над нами сонце сяє. Гармати б'ють, здригається земля. І гордість грудь аж розпирає. За волю смерть нам не страшна!
 Ми йдем вперед. Здалека чути гуки. Гармати б'ють, і крові всюди вщерть. Не буде більш терпінь, ні муки! Вперед! - Там воля або смерть!
 Дзвенять шаблі, як ясне сонце, сяють, Гримлять пісні, аж земленька свята Дрожить під нами дорогая. За волю смерть нам не страшна!
 Ми йдем вперед. Над нами вітер віє, І рідні нам вклоняються жита. Від радости аж серце мліє. За волю смерть нам не страшна!










Чорні хлопці
13
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%20%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%97" \o "ВКонтакте" \t "_blank" 1415[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] Чорні хлопці рушають у ніч Крок за кроком і пліч-о-пліч. Захід сонця позаду згасає. Таємничими схилами гір Ми йдемо до холодних зір. Темна ніч чорних хлопців вітає. Приспів:
Не згасіть свого вогнища ви. Гей, дівча, не заплющуй очі. Виглядайте – і прийдем з пітьми, Ми прийдем опівночі. Чорні хлопці, попереду шлях, Ліс нам батько, а небо – дах, Вовче лігво в негоду сховає. Боротьба причаровує нас. Дух повстання ще в горах не згас. Небезпеці назустріч рушаєм. Приспів. Чорні хлопці рушають у ніч Крок за кроком і пліч-о-пліч. Захід сонця позаду згасає. Таємничими схилами гір Ми йдемо до холодних зір. Темна ніч чорних хлопців вітає...





Ой мій милий вареничків хоче.
  Ой, мій милий вареничків хоче, Ой, мій милий вареничків хоче.
приспів: Навари, милая, навари, милая, Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая !
Та й дров же нема, милий мій, миленький, Та й дров же немає, голуб мій сизенький !
приспів: Нарубай, милая, нарубай, милая, Нарубай,у-ха-ха, моя чорнобривая !
Та й сили ж нема, милий мій, миленький, Та й сили ж немає, голуб мій миленький !
приспів: Помирай, милая, помирай, милая, Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая !
А з ким будеш доживати, милий мій, миленький ? Так з ким будеш доживати, голуб мій сизенький ?
приспів: Із кумой, милая, із кумой,  милая, Із кумой, у-ха-ха, моя чорнобривая !
Так підем же додому, милий мій, миленький, Вареничків наварю, голуб мій сизенький !
приспів: Не балуй, милая, не балуй, милая, Не балуй, у-ха-ха, моя чорнобривая !





Їхав їхав козак містом
Їхав їхав козак містом, Під копитом камінь тріснув Та раз, два, Під копитом камінь тріснув Та раз, два, Під копитом камінь тріснув. Соловейко в гаю свиснув, Та раз, два, Соловейко в гаю свиснув Та раз, два. Соловейку, рідний брате, Виклич мені дівча з хати. Та раз, два, Виклич мені дівча з хати, Та раз, два. Виклич мені дівча з хати Щось я маю їй сказати. Та раз, два, Щось я маю їй сказати, Та раз, два. Щось я маю їй сказати. Чи не била її мати Та раз, два, Чи не била її мати Та раз, два. Ой хоч била чи не била, Я з козаком говорила. Та раз, два, Я з козаком говорила Та раз, два. Їхав їхав козак містом, Під копитом камінь тріснув. Та раз, два, Під копитом камінь тріснув, Та раз, два. ...
ЇХАЛИ КОЗАКИ ІЗ ДОНУ ДОДОМУ
Їхали козаки із Дону додому, Підманули Галю забрали з собою. Ой ти, Галю, Галю молодая, Підманули Галю забрали з собою. Ой ти, Галю, Галю молодая, Підманули Галю забрали з собою.
Поїдемо з нами, з нами, козаками, Лучче тобі буде, як в рідної мами. Ой ти, Галю, Галю молодая, Лучче тобі буде, як в рідної мами. Ой ти, Галю, Галю молодая, Лучче тобі буде, як в рідної мами.
Везли, везли Галю темними лісами, Прив’язали Галю до сосни косами. Ой ти, Галю, Галю молодая, Прив’язали Галю до сосни косами. Ой ти, Галю, Галю молодая, Прив’язали Галю до сосни косами.
Розбрелись по лісу, назбирали хмизу, Підпалили сосну од гори до низу. Ой ти, Галю, Галю молодая, Підпалили сосну од гори до низу. Ой ти, Галю, Галю молодая, Підпалили сосну од гори до низу.
Горить сосна, горить, горить і палає, Кричить Галя криком, кричить-промовляє. Ой ти, Галю, Галю молодая, Кричить Галя криком, кричить-промовляє. Ой ти, Галю, Галю молодая, Кричить Галя криком, кричить-промовляє:
«Ой хто в лісі чує, нехай той рятує, Ой хто дочок має, нехай научає. Ой ти, Галю, Галю молодая, Ой хто дочок має, нехай научає. Ой ти, Галю, Галю молодая, Ой хто дочок має, нехай научає.
А хто дочок має, нехай научає Темної ночі гулять не пускає. Ой ти, Галю, Галю молодая, Темної ночі гулять не пускає. Ой ти, Галю, Галю молодая, Темної ночі гулять не пускає».
Обізвався козак: «Я в полі ночую, Я твій голосочок здалека почую. Ой ти, Галю, Галю молодая, Я твій голосочок здалека почую. Ой ти, Галю, Галю молодая, Я твій голосочок здалека почую».
Обізвався козак: «Я в полі пахаю, Я твій голосочок здалека пізнаю. Ой ти, Галю, Галю молодая, Я твій голосочок здалека пізнаю. Ой ти, Галю, Галю молодая, Я твій голосочок здалека пізнаю























Несе Галя воду,
Несе Галя воду, Коромисло гнеться, А за нею Йванко, Як барвінок, в’ється. – Галю, ж моя Галю, Дай води напиться. Ти ж така хороша, Дай хоч подивиться. – Вода у ставочку, Прийди, та й напийся. Я буду в садочку – Прийди подивися. – Прийшов у садочок, Зозуля кувала. А ти ж мене, Галю, Та й не шанувала. – Стелися, барвінку, Буду поливати. Вернися, Іванку, Буду шанувати. – Скільки б не стелився, Ти б не поливала. Скільки б не вертався, Ти не шанувала.







[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] – [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Плачеш в плече мені – дістали люди Брешуть, здають, хитрять – таке як всюди Це відніми, викинь, зітри Плачеш в плече мені – що далі буде Гірше нема куди – щось тисне в груди Слухай мене, що я скажу тобі Приспів: Сонце сяє ще і нам живеться Добрий друг тобі ще посміхнеться Дощ впаде, нехай, невже не в цьому кайф? Невже не в цьому кайф? Вийди в ніч і глянь на небо в зорях, Глибоко вдихни, затримай подих, Мрії всі згадай, невже не в цьому кайф? Невже не в цьому кайф? Знову твоє ниття – достатньо, друже, Не розумію я хто з нас тут плужить Чітко сліди, мої ходи Своїм ниттям собі копаєш глибше Відчай – дурний магніт, відкинь пошвидше Перемикни свої думки навпаки Приспів Невже не в цьому кайф? (16) Скажи давай! Приспів





[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Я піду в далекі гори На широкі полонини, І попрошу вітру зворів, Аби він не спав до днини. Щоб летів на вільних крилах На кичери і в діброви І дізнавсь, де моя мила – Карі очі, чорні брови. Приспів: Мила моя, люба моя, Світе ясен-цвіт, Я несу в очах до тебе Весь блакитний світ. Я несу любов-зажуру, Мрію молоду, І сади цвітуть для мене, Як до тебе йду. А як вітер з полонини Полетіти не захоче, Все одно знайду дівчину – Чорні брови, карі очі. Перейду я бистрі ріки, І бескиди, і діброви, І шляхи мені покажуть Карі очі, чорні брови. Приспів









Ой хмариться туманиться

Ой хмариться туманиться Дрібні дощі йдуть А молоді жовнярики Мед горілку п'ють П'ють горілку ще й наливку Їдять ягідки Та ще й собі споглядають На чужі жінки Чужа жінка як ягідка Як вишневий цвіт А ти ж мені шабелино Зав'язала звіт Візму я ж тебе шабелино Та й за гострий край Та й закину я ж тебе шабелино В глибокий Дунай Плавай плавай шабелино Вчися плавати А я піду молод жовнір Жінку шукати А як я ж собі шабелино Жіночку знайду Тобі як ж тебе шабелино До боку припну







Ой, смереко !
На краю села хатина, Загляда в вікно смерека. В тій хатині є дівчина, Та до неї так далеко.
Приспів: Ой, смереко, Розкажи мені, смереко, Чом Ти так ростеш далеко, Чарівна моя смереко.
Вийди, любко, до потічка, - Бачити Тебе я мушу. Кароока чарівничко, Ти запала мені в душу.
Приспів.
Вже Карпати вкрила осінь, Журавлі вже відлетіли, А весну, Кохана, й досі Ми з Тобою не зустріли.
Приспів.
На краю села хатина, Загляда в вікно смерека. Ой, чи довга та стежина Та дівчина не далеко.
Приспів.












Чом ти не прийшов

Чом ти не прийшов, як місяць зійшов,
Я тебе чекала.
Чи коня не мав, чи стежки не знав,
Мати не пускала.
Чи коня не мав, чи стежки не знав,
Мати не пускала.

І коня я мав, і стежку я знав,
І мати пускал.а
Найменша сестра бодай не зросла,
Сідельце сховала.
Найменша сестра бодай не зросла,
Сідельце сховала.

А старша сестра сідельце знайшла,
Коня осідлала,
Поїдь братику до дівчиноньки,
Що тебе чекала.
Поїдь братику до дівчиноньки,
Що тебе чекала.

Тече річенька невеличенька,
Скочу-перескочу,
Віддайте мене, моя матінко,
За кого я схочу.
Віддайте мене, моя матінко,
За кого я схочу.
















Ой, на горі два дубки,

Ой, на горі два дубки,
Ой, на горі два дубки, два дубки,
Та й звелися докупки.

Вітер дубом хитає,
Вітер дубом хитає,
Вітер дубом хитає, хитає.
Козак дівку питає,
Вітер дубом хитає, хитає,
Козак дівку питає.

Ой, дівчино, чия ж ти,
Ой, дівчино, чия ти,
Ой, дівчино, чия ти, чия ти.
Чи підеш ти гуляти,
Ой, дівчино, чия ти, чия ти,
Чи підеш ти гуляти.

Не питайся чия я,
Не питайся чия я,
Не питайся чия я, чия я.
Як ти вийдеш, вийду я,
Не питайся чия я, чия я,
Як ти вийдеш, вийду я.

А я в батька один син,
А я в батька один син,
А я в батька один син, один син.
Погуляю хоч би з ким,
А я в батька один син, один син,
Погуляю хоч би з ким.

А я донька мамчина,
А я донька мамчина,
А я донька мамчина, мамчина.
Цілуватись навчена,
А я донька мамчина, мамчина,
Цілуватись навчена.




Червона рута

Ти признайся мені,
Звідки в тебе ті чари,
Я без тебе всі дні
У полоні печалі.
Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене зчарувала?

Приспів:
Червону руту
Не шукай вечорами, -
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода -
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.

Бачу я тебе в снах,
У дібровах зелених,
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.
І не треба нести
Мені квітку надії,
Бо давно уже ти
Увійшла в мої мрії.

Приспів













В саду гуляла

В саду гуляла, квіти збирала,
В саду гуляла, квіти збирала,
Кого любила, причарувала.

Причарувала серце і душу,
Причарувала серце і душу,
Тепер до віку любити мушу.

Я виходила, тебе не було,
Я виходила, тебе не було,
Я постояла та й повернула.

Більше не вийду, з тобой не стану,
Більше не вийду, з тобой не стану,
Пришлю ти сестру, сестру Оксану.

А я з сестрою всю ніч простою,
А я з сестрою всю ніч простою,
Не та розмова, що із тобою.

Не та розмова, не тії слова,
Не та розмова, не тії слова,
Не біле личко, не чорні брова.



















До дому я просилася

Ой, у вишневому саду, там соловейко щебетав.
До дому я просилася, а він мене все не пускав,
До дому я просилася, а він мене все не пускав.

О, милий мій, а я ж твоя, дивись, яка зійшла зоря,
Проснеться матінко моя, буде питать, де була я,
Проснеться матінко моя, буде питать, де була я.

А ті їй дай такий отвіт: яка чудова майська ніч,
Весна іде, красу несе, а тій красі радіє все,
Весна іде, красу несе, а тій красі радіє все.

Доню моя, у чому річ, де ти блукала цілу ніч,
Чому розплетена коса, а на очах бренить сльоза,
Чому розплетена коса, а на очах бренить сльоза?

Коса моя розплетена, її подруга розплела.
А на очах бренить сльоза, бо з милим розлучилась я,
А на очах бренить сльоза, бо з милим розлучилась я.

Мамо моя, ти вже стара, а я красива, й молода,
Я жити хочу, я люблю, мамо, не лай доню свою,
Я жити хочу, я люблю, мамо, не лай доню свою.

Ой, у вишневому саду, там соловейко щебетав,
До дому я ішла сама, а він другую проводжав,
До дому я ішла сама, а він другую проводжав















При долині кущ калини

При долині кущ калини
Нахилився до води.
Ти скажи, скажи, калино,
Як попала ти сюди.

Якось ранньою весною
Козак бравий прискакав.
Милувався довго мною,
А тоді з собою взяв.

Він хотів мене, калину,
Посадить в своїм саду.
Не довіз і в полі кинув –
Думав, що я пропаду.

Я за землю ухопилась,
Стала на ноги свої.
І навіки поселилась
Де вода і солов’ї.

Ти не дми на мене, вітре,
Я тепер не пропаду:
Наді мною сонце світить
І надалі я цвіту.

















Пісня про рушник

Рiдна мати моя, ти ночей не доспала.
I водила мене у поля край села,
I в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала
I рушник вишиваний на щастя дала.

I в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала
I рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвiте росяниста дорiжка,
I зеленi луги, й солов'їнi гаї,
I твоя незрадлива материнська ласкава усмiшка,
I засмученi очi хорошi твої.

I твоя незрадлива материнська ласкава усмiшка,
I засмученi очi хорошi твої.

Я вiзьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихiм шелестi трав, в щебетаннi дiбров.
I на тiм рушничковi оживе все знайоме до болю,
I дитинство, й розлука, i вiрна любов.

I на тiм рушничковi оживе все знайоме до болю,
I дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.




















Із сиром пироги

Служив козак у війську,
Мав років двадцять три.
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.

Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.

"Дівча моє хороше,
Чи знаєш мої сни
Що я тебе кохаю
І з сиром пироги.

Ой чула, чула, чула,
Ой чула, чула ти
Що я тебе кохаю
І з сиром пироги".

Дівчина, як почула
Козацькі мрії-сни,
Відразу запросила
На свіжі пироги.

Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви
Відразу запросила
На свіжі пироги.

І як було діждатись
Щасливої пори,
Дівча його цілує,
А він їсть пироги.

Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви
Дівча його цілує,
А він їсть пироги.

І десь тут із-за лісу
Взялися вороги,
Козак із переляку
Сховався в бур'яни.

Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви
Козак із переляку
Сховався в бур'яни.

А то були мисливці,
Ніяки вороги
Взяли собі дівчину
І з сиром пироги.

Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви
Взяли собі дівчину
І з сиром пироги.

Козак гірко заплакав:
"Ви тяжкі вороги,
Візьміть собі дівчину,
Віддайте пироги!

Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви
Візьміть собі дівчину,
Віддайте пироги!"


















Жито

Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у ме---не
Зеленеє жито женці жну---уть
А вже тії гості в хату йду----ть.
Зеленеє жито женці жну---уть
А вже тії гості в хату йду----ть.

Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
А вже тая хата всім мала
Бо уся родинонька прийшла
А вже тая хата всім мала
Бо уся родинонька прийшла

Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито за селом,
Хорошії гості за столом.
Зеленеє жито за селом,
Хорошії гості за столом.*

Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито при межі –
Хорошії гості до душі.
Зеленеє жито при межі –
Хорошії гості до душі.
















Чорнобривці

Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю,
Та й навчила веснянки співати
Про квітучу надію cвою.

Приспів:
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої моя мамо,
Твою ласку я чую рідненька.
Мамо, рідна ненько моя.

Я розлуки і зустрічі знаю,
Бачив я у чужій стороні
Чорнобривці із рідного краю,
Що насіяла ти навесні.

Приспів.
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої моя мамо,
Твою ласку я чую рідненька.
Мамо, рідна ненько моя.

Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої моя мамо,
Твою ласку я чую рідненька.
Мамо, рідна ненько моя.

Прилітають до нашого поля
Із далеких країв журавлі,
Розцвітають і квіти, і доля
На моїй українській землі.







Гуцулка Ксеня

Темна нічка гори вкрила,
Полонину всю залила,
А в ній постать сніжно-біла,
Гуцул Ксеню в ній пізнав.
Він дивився в очі сині,
Тихо спершись на соснині,
І слова палкі любові
Він до неї промовляв:

Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про любов.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар.

Вже пройшло гаряче літо,
Гуцул іншу любив скрито,
А гуцулку чорнобриву
Він в останню ніч прощав.
В Черемоші фали хвилі,
Сумували очі сині,
Тільки вітер на соснині
Сумно пісню вигравав:

Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про свій жаль.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар.








Ой чий то Кінь стоїть

Ой чий то Кінь стоїть
Що Сива Гривонька
Сподобалась мені
Сподобалась мені
Тая Дівчинонька

Не так та Дівчина
Як Біле Личенько
Подай же Дівчино
Подай же Гарная
На Коня Рученьку

Дівчина підійшла
Рученьку подала
Бодай же я була
Бодай же я була
Кохання не знала.

Кохання-кохання
З Вечора до Рання
Як Сонечко зійде
як Сонечко зійде



















Ой, у лузі червона калина

Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Маршерують наші добровольці на крівавий лан,
Визволяти наших українців з московських кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Гей у полі ярої пшенички золотистий лан,
Розпочали стрільці українські з москалями тан.
А ми тую ярую пшеничку ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні Січових стрільців.
А ми тую червону калину збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо.























Два кольори

Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами.
Сорочку мати вишила мені,
Червоними і чорними,
Червоними і чорними нитками.

Приспів:
Два кольори, мої два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба.
Два кольори, мої два кольори,
Червоний то любов, а чорний то журба.

Мене водило безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги.
Переплелись як мамине шиття
Мої сумні і радісні,
Мої сумні і радісні дороги.

Приспів

Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш згорточок старого полотна
І вишите моє життя,
І вишите моє життя на ньому.

Приспів















Три браття з прикарпаття.

Ой там у лузі, там при дорозі
Червоні маки розцвіли.
Ой там три браття з Прикарпаття
Життя за волю віддали.

Їх було троє, всього лиш троє,
Були гранати, шмайсери.
Вони не знали, що друг їх зрадив
Катам червоної Москви.

Як їх боївку оточили,
Кричать: "Бандєри, руки ввєрх!"
Хтось крикнув: "Слава Україні!
Ми не здамося, краще смерть!"

І тут три браття поцілувались,
Ніхто пощади не просив.
І більш не рвалися гранати,
І кулемет не стукотів.

І ми боротися будемо
Проти проклятих ворогів
І вічну славу пам'ятати
Про мужніх хлопців, трьох братів.



















''Хай живе вільна Україна''

Як у Цареграді, славних козаченьків,
Вражі бусурмани, вішали на гак.
Глянувши востаннє на цей світ біленький,
У смертну годину козак мовив так:

Приспів:
Хай живе, живе вільна Україна.
Хай живуть, живуть вічно козаки.
Хай цвіте, хай цвіте червона калина.
Нехай згинуть воріженьки на вічні віки. | 2рази

Як вороги кляті нас на кіл сажали,
Як живцем палили, у смолі пекли,
Козаки у ката життя не благали
Про долю країни думи їх були.

Приспів.

Хто живе на світі і хто жити буде,
Хто шляхи козацькі буде ще топтать,
Щоб буяла воля, щоб раділи люди, –
Дай їм, Бог, востаннє ці слова сказать.

Приспів.

















Гей видно село

Гей, видно село, широке село під горою,
Гей, там їдуть стрільці січовії, стрільці до бою,
Іде, іде військо крізь широке поле,
Хлопці, бо то хлопці, як соколи.

Ха-ха, ха-ха, ха-ха-ха-ха-ха-ха, гей!
Дівчино-рибчино, чорнобривко моя,
Вийди, вийди, вийди, вийди, чимскоріше до вікна,
Хлопці, бо то хлопці, як соколи.

Гей, видно село, широке село під горою,
Гей, там їдуть стрільці січовії, стрільці до бою,
А на Україні - там степи широкі,
Дівчата хороші, чорноокі.

Ха-ха, ха-ха, ха-ха-ха-ха-ха-ха, гей!
Дівчино-рибчино, чорнобривко моя,
Вийди, вийди, вийди, вийди, чимскоріше до вікна,
Дівчата хороші, чорноокі.

Гей, видно село, широке село під горою,
Гей, там їдуть стрільці січовії, стрільці до бою,
А хто піде з нами, буде славу мати,
Ми йдем за свободу воювати.

Ха-ха, ха-ха, ха-ха-ха-ха-ха-ха, гей!
Дівчино-рибчино, чорнобривко моя,
Вийди, вийди, вийди, вийди, чимскоріше до вікна,
Ми йдем за свободу воювати.

Ха-ха, ха-ха, ха-ха-ха-ха-ха-ха, гей!
Дівчино-рибчино, чорнобривко моя,
Вийди, вийди, вийди, вийди, чимскоріше до вікна,
Ми йдем за свободу воювати.








Палала

Вітер на тополі всі гілки зламав,
Він, як я, у долі щастя свого питав:
У ставку – лілеї, у очах – любов,
А десь там над нею зорі падають знов.

Приспів:
Я й не знала та й
Палала, палала, палала
У моєму небі зірка!
Падала, падала, падала
Та й казали люди "гірко!".
Думала, думала, думала
Збережу своє кохання,
Я кажу: "Ти люби мене
Вперше, як востаннє!"

Ой, вітер, мій вітер, не ламай гілок,
Бо вони ж як діти, скільки ж у них думок!
У ставку лілеї день і ніч цвітуть,
Буду я твоєю, тільки ж ти не забудь!

Приспів.

Палала, палала, палала
У моєму небі зірка!
Падала, падала, падала
Та й казали люди "гірко!".
Думала, думала, думала
Збережу своє кохання,
Я кажу: "Ти люби мене
Вперше, як востаннє!" (2)

Я кажу: "Ти люби мене
Вперше, як востаннє!"









Україно, забивай!!!

Хлопці з України грають у футбол!
Що нам всім потрібно? Нам потрібен гол!
Покажіть-но, хлопці, школу, покажіть-но клас!
Хай суперник ваш ніколи не забуде вас!

Україно, забивай! Україно, забивай! Забивай!
У цій грі перемагай! У цій грі перемагай!
Україно, забивай! Україно, забивай! Забивай!
У цій грі перемагай! У цій грі перемагай!

Ми – єдина сила, ми – єдиний фронт!
З вами вся країна, з вами весь народ!
Як вночі лягаєм спати – молимось за вас!
Час перемагати, хлопці! Забивати час!

Україно, забивай! Україно, забивай! Забивай!
У цій грі перемагай! У цій грі перемагай!
Україно, забивай! Україно, забивай! Забивай!
У цій грі перемагай! У цій грі перемагай!

Перед телевізорами дружно сидимо!
На трибунах стадіону гучно кричимо!

Україно, забивай! Україно, забивай! Забивай!
У цій грі перемагай! У цій грі перемагай!
Україно, забивай! Україно, забивай! Забивай!
В кожній грі перемагай! В кожній грі перемагай!

Нам потрібен гол! Нам потрібен гол!
Нам потрібен вдалий український футбол!
Нам потрібен гол! Нам потрібен гол!
Нам потрібен влучний український футбол!
Нам потрібен гол! Нам потрібен гол!
Нам потрібен гарний український футбол!
Нам потрібен гол! Нам потрібен гол!
Нам потрібен сильний український футбол!





Їжачок

Наша розповідь про їжачка, про маленького неслухняного
Як спіткала малого біда вже не жвавого не рум’яного
В темнім лісі багато пригод птахи, равлики, скунси, олені
Та чомусь потягнуло його на доріженьку асфальтовану

Їжачок! піднімись, підберись!
Їжачок! разом з нами посміхнись!
Їжачок! навкруги озирнись!
Їжачок! їжачок!

Приспів:
Але він перетвориться в зірку
І лапками весь світ обійме
Не чіпайте його не чіпайте його не треба
Хай він сили у собі знайде

Міг би бути щасливим кінець як би було все по-інакшому
Та біжав він собі навпростець і раптово тут звідкись машіна
І відбулась кривава біда ми про неї вам не розкажемо
Але факт вже малого нема і сволота зла непокарана

Їжачок! піднімись, підберись!
Їжачок! разом з нами посміхнись!
Їжачок! навкруги озирнись!
Їжачок! їжачок!

Приспів:
Але він перетвориться в зірку
І лапками весь світ обійме
Не чіпайте його не чіпайте його не треба
Хай він сили у собі знайде











Вийди, Моя Люба

Вийди, моя люба
Вийди на хвилину
Хай ми заспіваєм
Про свою Вкраїну
Трохи посумуєм
Трохи полахаєм
Підем на ставочок
Раків полапаєм

Сонце котиться на захід
Тягне за собою
А я ходжу невеселий
Та й пісні співаю
Про березу, про тополю
Про смереку й дуба
А я ходжу викрикаю
Вийди, моя люба

Вийди, моя люба
Вийди на хвилину
Хай ми заспіваєм
Про свою Вкраїну
Трохи посумуєм
Трохи полахаєм
Підем на ставочок
Раків полапаєм

Вже у мене хворий голос
І продерлись капці
Та не вийшла моя люба
Ні вночі ні вранці
Ходить козак та й волає
Любу матюкає
Де ти мила де падлюка
Дідько тебе знає

Вийди, моя люба
Вийди на хвилину
Хай ми заспіваєм
Про свою Вкраїну
Трохи посумуєм
Трохи полахаєм
Підем на ставочок
Раків полапаєм
Як у нас на Україні

Тече річка-невеличка,
Через гори, через гай.
Рано вранці небо кличе,
Вставай сонце - вставай.
Розбуди усе навколо,
Хай почує рідний край.
Пісню гарну, серцю милу,
Добрим людям співай.

Як у нас на Україні -
Всі лани квітучи,
Так у нас на Україні -
Люди всі співучи.
Хай же щастя буде довгим
І пісень багато,
Бо без пісні в Україні
Не буває свята.
Як у нас на Україні -
Всі лани квітучи,
Так у нас на Україні -
Люди всі співучи.
Хай же щастя буде довгим
І пісень багато,
Бо без пісні в Україні
Не буває свята.

Тече річка в синє море,
Прокладає собі путь.
І малі струмки прозорі,
Сивині все отдають.
По землі вода гуляє,
Напуває рідний край.
Все довкола оживає,
Співай земле, співай.








Укроїно!

Ти шляхом праведним, святим
йшла до волі, Україно.
Ти перед ворогом своїм
не ставала на коліна.
Ти до омріяних зірок
йшла крізь терна. (2)
Ти в душах сіяла добро,
наче зерна. (2)

Приспів:
Є на світі моя країна,
де червона цвіте калина.
Гори, ріки і полонина -
це моя Україна.
Є на світі моя країна,
найчарівніша, як перлина.
В моїм серці вона єдина.
Це моя Україна.

Де б я на світі не була -
ти зі мною, Україно.
Ти - моя мати, що дала
мені мову солов’їну.
Тут я пила із джерела
чисту воду. І до рання
тут я п’яніла без вина
в ніч медову від кохання.

Приспів

Ти до омріяних зірок
йшла крізь терна. (2)
Ти в душах сіяла добро,
наче зерна. (2)









Дівчина весна

Ой палає зірками нічка
і лунає спів, | (2)
березневий спів.
А уранці грайлива річка
вийшла з берегів. | (3)
Їй, нестримній, не до вподоби
музика сумна. | (3)
Не шукайте в річці броду,
бо прийшла весна, | (2)
дівчина-весна.

Приспів:
Дівчина, дівчина,
юна весна...
Звідки приходить -
ніхто не зна.
Звідки приходить -
ніхто не зна...
Дівчина, дівчина,
юна весна...

В небі місяць, неначе човен,
човен без весла. | (3)
А на землю приходить знову
ніжна, чарівна | (2)
дівчина-весна.
І танцює вона до ранку,
спокою не зна. | (3)
І співає свою веснянку,
ніжна, чарівна | (2)
дівчина-весна.

Приспів.

Ой палає веселка в небі,
і дзвенить струна. | (3)
І кохає лебідку лебідь,
бо прийшла весна, | (2)
дівчина-весна.



А зі мною був красивий

Все було святково,
все було казково.
Заховав нас вечір
за широкі плечі...

Щоб ніхто не бачив,
чи сміюсь, чи плачу...
Щоб ніхто не чув,
Хто зі мною був.

Приспів: (2)
А зі мною був красивий...
А зі мною був щасливий...
Був зі мною мій миленький -
І забрав моє серденько.

Заховав нас вечір
за широкі плечі
і повів охоче
у покої ночі.

А у тих покоях
ми були лиш двоє.
І ніхто не знає,
кого я кохаю.

Приспів. (2)

І ніхто не знає,
кого я чекаю,
кого я цілую
і за ким сумую.

І ніхто не бачив,
чи сміюсь чи плачу.
І ніхто не чув,
хто зі мною був.

Приспів. (2)



Ласкаво просимо

Співа Дніпро, відлунюють Карпати,
Той голос чути сестрам і братам.
Ми хочемо усіх вас привітати, |
Доземно поклонитись, друзі, вам. | (2)

Приспів (2):
Ласкаво просимо, ласкаво просимо,
Вся Україна щиро промовля.
Ласкаво просимо, ласкаво просимо,
Знов повторяє батьківська Земля.

А слово наше - скупане в любові,
Його почують люди звідусіль.
На світлому, як доля, рушникові |
Дозвольте вам піднести хліб та сіль.



























Вчителько моя

Сонечко встає і шумить трава.
Бачу стежку, де проходиш ти, рідна ти.
Вчителько моя, зоре світова, |(2)
Звідки виглядати, де тебе знайти? |

На столі лежать зошити малі,
Дітвора щебече золота, золота.
І летять – летять в небі журавлі, |(2)
Дзвоник ніби кличе в молоді літа. |

Скільки підросло й полетіло нас
На шляхи землі у блакить,у блакить.
А що тебе знов та доріжка в клас, |(2)
Під вікном у школі явір той знов шумить. |

Знов щебече юнь і шумить трава,
Пізнаю тебе я при вогні в наші дні.
Вчителько моя, зоре світова, |(2)
На Вкраїні милій, в рідній стороні.























Водограй

Тече вода, тече бистра, а куди - не знає,
Поміж гори в світ широкий, тече, не вертає.
Ми зайдемо в чисту воду біля водограю
І попросим його щиро - хай він нам зіграє

Приспів:
Ой водо-водограй, грай для нас грай.
Танок свій жвавий ти не зупиняй.
За красну пісню на всі голоси
Що хочеш, водограю, попроси.
Струни дає тобі кожна весна,
Дзвінкість дарує їм осінь ясна.
А ми зіграєм на струнах твоїх,
Хай розіллють вони радісний сміх.

Подивись, як сіру скелю б’є вода іскриста,
Ти зроби мені з тих крапель зоряне намисто.
Краще я зберу джерела, зроблю з них цимбали,
Щоб тобі, дівчино мила, вони красно грали.

Приспів





















Родино

Може в житті хтось принаду підкине
У чарівничих, звабливих очах.
Тільки родина, як зірка єдина,
Твій порятунок - надійний причал.
Ні, не шукай в своїм серці причину,
Якщо зневіра тебе обпече...
Тільки родина у прикру годину
Схилить надію тобі на плече.

Приспів:

Родина, родина - від батька до сина
Від матері доні добро передам.
Родина, родина це вся Україна
З глибоким корінням, з високим гіллям

В морі спокуси є хвилі великі,
Та не забудь у захопленні ти,
Що лиш родина - бальзамові ліки,
Ліки від старості і самоти
Все відцвітає, і жовкне, і гине,
Вітром розноситься, ніби сміття...
Тільки родина як вічна зернина
На невмирущому полі життя.


















Вона

Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато,
Вип’єте – холодного вина.
Хтось принесе білі айстри, скаже хтось: "життя прекрасне".
Так, життя – прекрасне, а вона...

А вона, а вона сидітиме сумна,
Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь
Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.

Так у світі повелося, я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста.

Так у світі повелося, я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста













Виростала я на Україні,

Виростала, де грона калини
Щовесни під вікном розквітали,
Білим цвітом мене забавляли.
Тут волошки в волосся вплітала,
Тут матусю сльозами прохала,
Щоб сорочку мені вишивала,
Тут я вперше в житті покохала!

Приспів:
Це моя земля! Це моя країна!
Тут моя сім’я! Тут моя родина!
Це ліси, поля, гори й полонини,
Рідна ти моя Україна! (весь куплет – 2)

В нас колосяться жито, пшениця,
І тече тут джерельна водиця,
В нас найкращі у світі дівчата,
Люди щирі, душею багаті.
Приїжджайте до нас в Україну,
Тут завжди зустрічають гостинно,
Пісня лине від хати до хати,
Бо у нас люди вміють співати!

Приспів (2)


















А сорочка мамина

Мені сорочку мама вишивала,
Неначе долю хрестиком вела.
Щоб я легких стежинок не шукала,
І до людей привітною була.
Виконуй, доню - мама говорила,
Життя закони істини прості.
Не зраджуй землю, що тебе зростила,
Не залишай нікого у біді.

А сорочка мамина - біла, біла,
А сорочка мамина серцю мила.
А сорочка мамина зігріває,
Я її до серденька пригортаю.

Літа неначе птахи пролітають
Матусі коси димом зацвіли.
І я сорочку білу вишиваю,
Як вишивала матінко мені.
Виконуй, доню - мама говорила,
Життя закони істини прості.
Не зраджуй землю, що тебе зростила,
Не залишай нікого у біді.

А сорочка мамина - біла, біла,
А сорочка мамина серцю мила.
А сорочка мамина зігріває,
Я її до серденька пригортаю.














ТІК-Апрель

Сама не подумала, нащо -
Пішла і забувши про літо.
Не вернешся більше нізащо.
Повернеш назад усі квіти...
Літала, не думала в безвісті -
Чекала повернення раю.
Сумними думками тверезості.
П’яніла від чорного чаю.

Ще так далеко до зими і до морозів.
Навіщо спомини сумні, навіщо сльози.
Ще так далеко до весни, або до літа.
І може хтось, але не я...
Подарить квіти.

Жодної битви не виграла -
Кохання з війною зрівнявши.
А ти сама себе із дому вигнала.
У душу нічого не взявши.
Такого чудового літа,
Давно вже у мене не було.
Цілий світ хотів тобі подарити,
А ти його просто не чула




















ТІК – Білі троянди

Вже трохи тепліше за вікном та люті морози
Заходжу в ці двері ніби в сад липневих віток
Так хочу зігріти вас теплом, о, білі троянди
У всіх на очах я губами торкався ваших пелюсток
Так хочу зігріти вас теплом, о, білі троянди
У всіх на очах я губами торкався ваших пелюсток

Приспів:
Білі троянди, білі троянди, незахищені шипи
Що зробив з вами сніг і мороз і лід вітрин голубих?
Люди прикрасять своє свято вами лиш на кілька годин
І залишають вас засихати на білім холоднім вікні

А люди приносять вас додому і вечором пізно
Хай сяйво святкове вмить заповнить вікна ваших дворів
Хто ж придумав взимку вас дарувать, о, білі троянди
Відводити в світ хуртелиць жорстоких і холодних вітрів
Хто ж придумав взимку вас дарувать, о, білі троянди
Відводити в світ хуртелиць жорстоких і холодних вітрів























Краса твоя

Зараз дуже холодно мені,
Біль у моїй душі...
Та серце моє так болить,
Потрібна ти мені.
Сиджу і думаю собі,
Коли прийдеш сюди,
Не знаю,як мені змогти
Прожити всі ці дні...

Краса твоя мене з розуму звела,
Без тебе я не можу.
І в своїх снах я бачу лиш тебе.

По вулицях я сам ходжу,
Та дим від сигарет,
Від нього я забув уже,
Як люблю я тебе.
В моїх думках цей дивний погляд

З моїх очей сльоза
Вже зараз потече.





















Одна калина

Сумно, сумно аж за край...
Не дивись на мене, грай, музико, грай!
Зимно, зимно на душі...
Забирай, що хочеш, тількі залиши

Одну калину за вiкном,
Одну родину за столом,
Одну стежину, щоб до дому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І Україну, бо в нас іншої нема!

Cумно, сумно аж за край...
Так чого ж ти плачеш? Грай, музико, грай!
Крапля горя не зальє,
Наливай, козаче, бо у нас ще є

Одна калина за вiкном,
Одна родина за столом,
Одна стежина, щоб до дому йшла сама,
Одна любов на все життя,
Одна журба до забуття
І Україна, бо в нас іншої нема!

Сумно, так і не засну,
Краще буду думать про свою весну
Та й війду за небокрай...
Вперше, як в останнє, грай, музико, грай

Про ту калину за вiкном,
Одну родину за столом,
Одну стежину, щоб до дому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І Україну, бо в нас іншої нема!







Край, мiй рiдний край,

Там, де гори й полонини,
Де стрiмкi потоки-рiки,
Де смерiчок ген розмай,
Ллється пiсня на просторi,
Вiльна, сильна, наче море,
Про мiй милий рiдний край.

I у синю даль
Понад горами лине пiсня ця
Про чудовий край,
Чарiвний край Черемоша й Прута.

Край, мiй рiдний край,
Пiсенний край завзяття i труда,
Ти – моя любов,
Ти – рiдна матiнко моя, земля.

Приїзжайте в Прикарпаття,
Приїзжайте, люди добрi,
Завжди будуть радi вам.
Хлiбом-сiллю, вас зустрiнуть,
Файну пiсню заспiвають,
В шану нашим свiтлим дням.

I у синю даль
Понад горами лине пiсня ця
Про чудовий край,
Чарiвний край Черемоша й Прута.

Край, мiй рiдний край,
Пiсенний край завзяття i труда,
Ти – моя любов,
Ти – рiдна матiнко моя, земля.

I у синю даль
Понад горами лине пiсня ця
Про чудовий край,
Чарiвний край Черемоша й Прута.




Чого являєшся мені у сні?

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чого являєшся мені
У сні?
Чому уста твої німі?
Чому уста твої німі?

Приспів:
Хоч знаєш, знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе, люблю без тями,
Як мучусь довгими ночами
Знаєш, знаєш, знаєш, добре знаєш.
Хоч знаєш, знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе, люблю без тями,
Як мучусь довгими ночами
Знаєш, знаєш, знаєш, добре знаєш.

Програш.

Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті пісні.
Чого являєшся мені
У сні?
Чому уста твої німі?
Чому уста твої німі?









Це край де я родилась і живу

Вдалині за річкою срібний зорепад
І вином порічковим всіх частує сад,
Літньою долиною йду не поспіша
Вишнею й калиною втішена душа.

Приспів:
Це край, де я родилась і живу,
Де все для мене рідне не байдуже,
Де зірка з неба впала у траву,
Щоб ти мене побачив милий друже.
Це край моєї втіхи і сльози,
І срібним словом, срібними піснями
Тулюся до вкраїнської краси,
Бо це взяла від батька і від мами.

Пахнуть луки травами, пахнуть до знемог
Грішне разом з праведним в силуетах двох,
Музика над тишею, хоч на струнах грай
І душа утішена це мій рідний край!

Приспів.




















Маршрутка

Коли зранку встаю
каву наливаю
бо без неї трохи туго соображаю
Штани натягую
і у тапочках на босу ногу вискакую
Потім розумію
шо я замерзаю
і до дома за туфлями швидко повертаю
на зупинку свою
знову прибігаю
і нервово із народом
на автобус чекаю

Приспів:
Їде маршрутка
як велика собача будка
на дорозі всіх підрізає
бо шансон в салоні рубає
Владімирський централ

Руку піднімаю
тіпа зупиняю
і в салон як Джекі Чан залітаю
на когось падаю
на когось кашляю
і 2 гривні для воділи із кишені дістаю
трохи матюкаю
трохи підскакую
а сусіди всі мене із різних боків I love you
на коліна стаю
трошки підлітаю
і до виходу пролізти між ногами пробую

Приспів:
Їде маршрутка
як велика собача будка
на дорозі всіх підрізає
бо шансон в салоні рубає
Владімирський централ



Я не знаю слова "досить"

Я не знаю слова "досить"
Знову осінь сум приносить
Знову разом нам не бути
Нашу осінь не вернути

Не забути наші ночі
Поцілунки до несхочу
І обіймів ніжний дотик
Твої губи як наркотик

Я ім'я твоє шепочу
Доторкнутись знову хочу
І відчути вже, серце моє
Я без тебе відчуваю
Як поволі помираю
Повертайсь уже, серце моє

Нехай твої очі не бачать більш мене
Нехай твої руки не згадують себе
Що було, що буде, побачиш лиш у сні
Що хочеш, що можеш те віддай мені

Ти віддай мені
Наші ночі й дні
Ти віддай мені
Сльози у вині

Як тільки я зможу тільки тобі
Все віддам тобі
Ти знаєш я знаю, що нас чекає
Ти повір мені

Я ім'я твоє шепочу
Доторкнутись знову хочу
І відчути вже, серце моє
Я без тебе відчуваю
Як поволі помираю
Повертайсь уже, серце моє




Крик Душі

Все! Остання цигарка, останній ковток, кидаю пити, курити...
Все! Я більше не можу, ну я ж не такий, не хочу я далі так жити...
Завтра покаюсь в гріхах, піду до церкви, почну Богу служити,
Завтра я змінюсь обов'язково, та сьогодні як колись буду жити.

Та де взялась та машина з-за рогу кварталу?
Дві секунди і все - життя вже не стало:
Гул сирени, дивні вогні,
Люди навколо, в них обличчя сумні.
Приспів

За пів кроку до цілі,
За пів кроку до мети,
Не знайшовши спасіння,
Я хотів життя пройти.
І не встигши сказати:
"Боже, я Тебе люблю!"
Не попросивши прощення,
Тепер до пекла я йду...

Не встиг сказати "Пробач",
Не встиг сказати "Люблю",
Відкладав все на потім,
Думав, що ніколи не пізно...

Мамо, мамо, мамо, чому ти так сильно ридаєш?
Я ж тут стою біля тебе, поруч, кричу, та ти мене не помічаєш.
Я так хотів змінити своє життя, та не зміг, та не зміг,
Відкладав все на потім, думав, що ніколи не пізно, та не встиг, та не встиг...

Приспів.

Я йду....я йду....я йду...










Твій вогонь

Твій вогонь захопив мене з першого дотику
Твій вогонь захопив мене з головою

Навіть густий дим не зажмурить мені очі
Навіть гіркий пил не зіпсує твій смак

Намалюю твій портрет на своїй стіні,
безперервно до тебе летять мої думки
тільки не гаси свій вогонь.
Я біжу, вже відїжає мій потяг,
безперервно до тебе росте мій потяг
тільки не гаси свій вогонь

Коли ми вдвох, нам не вистачає неба
ти саме та, що мені так треба
коли ми вдвох, море по коліна
ти - моя єдина, моя єдина

Твій вогонь запалив мене не на мить, а назавжди
Твій вогонь запалив мене не без бою

Перестань собі шукати новий день
Перестань собі шукати новий світ

Викарбую десь у себе на долоні
символи і знаки нашої мови,
тільки не гаси свій вогонь
прибіжу до тебе і ти скажеш:
“Зупинись, не треба більше казок,
тільки не гаси наш вогонь.“

Коли ми вдвох, нам не вистачає неба
ти саме та, що мені так треба
коли ми вдвох, море по коліна
ти - моя єдина, моя єдина






Бумбокс Історія

Ілюзією прожитих віків,
Поетами написаних історій.
В маленькім місті крізь полон дощів
Навік зустрілись дві крилаті долі.
Словами не можливо розказать,
Як ті серця замріяно кохали.
в таке не міг повірить навіть Бог.
Вони ж під небом високо літали.

Таких історій дуже мало на землі,
Вони кохали дуже сильно й до нестями.
Їм дуже заздрили всі очі злі
Та не зломать любові, яка жила віками.
Дивився в її очі він, тонув,
Для неї вж він був просто ідеалом
Ніхто б тоді ніколи не збагнув,
Що може все завершитись провалом.

Чи може Бог дивився не туди.
Чи може замалий для них став світ.
Не зміг він врятувати від біди
Той ніжний і закоханий політ.
Чому трапляється таке ніхто не знає.
І виникло багато запитань.
Її він досі пристрасно кохає,
Вона ж, чомусь, не хоче цих кохань.

Навіщо все це? Як це зупинити?
Нема причин. Їх не було, повір.
Коли проходить день і наступає вечір
Він наче вітер вилітав на двір.
І дивиться у гору й тихо плаче,
Шука на небі дві ясних зорі.
Одна десь над Полтавою літає,
А інша світиться у нього у дворі.
Він падав на коліна і благає,
Щоб доля повернула ту любов.
До крику, до жалю і до нестями
Він хоче обійняти її знов.
Сюжет простий: щоночі він благає
Усе вернути і почати знов.
І хай наступить день і знов засяє
Їх спільний день, де починається любов
Торкнись руками моїх рук

Я тобі вірив,коли ти для меня ще була ніким....
Коли надворі листя падало,а я ще в серці іншою хворів...
Серденько мерзло...твоє тепло його не зігрівало,
А надворі вже снігом замело....а я ще вірив тобі....

Приспів:
Торкнись руками моїх рук, і просто мовчи...
Мовчи й нічого не кажи.... в очах я все бачу...
Я б зараз став на мить сліпий,та правда-брехня...
Сонце, не вірю я тобі...

Ти обнімала і крики серця мого відчувала...
І ніжні губи твої цілував я....та ти не була моя...
Десь на тополі стелилися вітром дві нещасні долі...
І приземлилися пожовклим щастям....що зеленіло колись....
Кохана моя...ти ще там
Прошу,молю...непізно нам усе повернути...і стерти всі муки...
Хоч і не буду я с тобою...та я кричу і молю долю....
Єдина моя людина... сонце.....моє.....ти навік моя...

Приспів....

Згадай тепло,згадай печалі все що в нас було...
Згадай і відпусти...думки нехай буде пустота......
Кохання ....воно уб'є колись усі страждання...
Народиться дощемм весняним раннім...
Та ти не будешь моя.....ти не будешь моя...ти не будешь моя....

Приспів....













Почуття

Розповім тобі про те чого не зупинити,
Ним не володіти, так важко пояснити.
Холодно мені та холодно без нього,
На жаль ним керує втома.
Всім, хто розуміє всю силу бажання
Я розповідаю про кохання, вам вітання.
Силу почуттів я зараз відчуваю,
Вбий мене, скажи, що я кохаю!

Приспів:
Почуття з весною в серці
Може легко тебе вбити,
Я тебе кохаю -
Цього не зупинити!
Почуття, що не згасає
Легко вбити тебе може,
Ти навіть не помітиш,
Я без тебе не можу, я...

Так боляче стояти, відчувати,
Як згасає почуття між нами,
Швидко помирає.
Так солодко здається,
Що все мені наснилось,
Твоє, кохана, серце зупинилось.
Я відчуваю смуток і він стає сильнішим,
Не можу уявити тебе з іншим, повільніше
Надіюся я тебе ніколи більше не побачу,
Одного разу я тебе пробачу.













Не спи, моя рідна земля!

Я тобі скажу, де квітне дивний сад,
Де срібляста ніч тремтить у темних водах.
У далекий край лежить нелегкий шлях,
Доки хижа ніч кружля по колу.

Не спи, моя рідна земля!
Прокинься, моя Україно!
Відкрий свої очі у світлі далеких зірок!
Це дивляться з темних небес
Загиблі поети й герої –
Всі ті, що поклали життя за майбутнє твоє.

Тільки два шляхи...
Один веде у пекло.
Інший шлях веде
Тебе туди, де світ.
Щоб знайти цей шлях,
Послухай своє серце –
Твоє серце знає,
Як його знайти!

Не спи, моя рідна земля!
Прокинься, моя Україно!
Відкрий свої очі у світлі далеких зірок!
Це дивляться з темних небес
Загиблі поети й герої –
Всі ті, що поклали життя за майбутнє твоє.

Я тобі повім про мрію золоту,
Що палким вогнем горить в моєму серці.
Про щасливий край, про радісних людей,
Де життя кидає виклик смерти.

Не спи, моя рідна земля!
Прокинься, моя Україно!
Відкрий свої очі у світлі далеких зірок.
Це дивляться з темних небес
загиблі поети й герої –
всі ті, хто так вірив у світле майбутнє твоє.

Не спи, моя рідна земля...

Знаю

Знаю я - на долині кохання нема,
Знаю я, знаю я, тільки в горах,
Де знайти джерело, що спитати в вогня
Знаю я, знаю я! Гей-я-гей, гей-на-на-гей!

Приспів:
Знаю, що буде, і знаю, що ні,
Най це знання не зашкодить мені,
Стежка у гори тікає моя,
Там буде Сонце - і там буду Я!

2 купл.
Ти не знаєш, як вітер співає для нас,
Ти не знаєш вогня, ватри вогня!
Як на землю з гори подивитись хоч раз,
Знаю я, знаю я! Гей-я-гей, гей-на-на-гей!

Кульмінація:
Несе кохання течія,
Та уранці з сонцем втікну я!

3 купл. (2 рази)
Я не зможу забути ні вітру, ні гір,
Знаю я, знаю я,
Там, де сині вершини торкаються зір,
Буде доля моя... Серце лишу своє-є-є я...

4 купл.
На-на-на...
Знаю я, знаю я
На-на-на...
Знаю я, знаю я, тільки я










Ой, летять лелеки

Ой, летять лелеки,
Летять далеко шукати рай.
Я ж лишаюсь вдома,
Бо тут смереки, бо тут мій край!
Тут я рідною мовою,
Наче сни, кольоровою,
Розмовляла з дібровами,
Тут мені дала доля два крила!

Приспів:
Я така крилата, бо росла в Карпатах,
Бо росла в Карпатах, де орел літа!
В мене очі сині, бо на Україні
Сині-сині ночі, небо і вода!
В мене, мов колосся, золоте волосся,
Бо на Україні осінь золота!
Я співаю дзвінко, бо я – українка,
Хто мене не любить, тих мені шкода!

Ой, летять весною лелеки
Знову у рідний край.
Ой, летять додому,
Забувши втому, садів розмай.
Я зустріну їх піснею
Променистою, чистою
Про той край, де з дитинства я
Кожен день пила воду з джерела!

Приспів. (2)













А калина

Ой на горі вітер дув,
Вчора в мене милий був
Черевички купував,
Біле личко цілував

Приспів:
А калина, а калина не верба
Я дівчина, я дівчина молода
А калина, а калина не верба
Я дівчина, я дівчина молода

Била мене мати вранці,
Що порвали хлопці штанці
А я штанці полатаю
Та й із милим погуляю

Приспів (2)

Моя мати зайнялася,
Я ж у неї удалася
Мені бабця розкала,
Як до тата ти втікала

Приспів (2)



















Чому він не мій?

Комусь я посміхнусь зранку,
а в комусь я помилюсь аж до рани,
мамо, ти чуєш, йому прикро,
він каже - йому сумно,
а я до нього звикла...
Кажуть люди - гірше не буде,
та не тане мій біль,
ну як же я без нього...
скажи, чому він не мій?

ПРИСПІВ:
І кричали йому весни вслід,
а для нього було мало слів,
а для нього був весь світ німий,
скажи, чому він не мій?
І котилась я мов камінь вниз,
а для нього було мало сліз,
а для нього був весь світ німий,
скажи, чому він не мій?

Колись я розірву кляте коло,
а може я не зумію ніколи,
мамо, і буде справді прикро,
і неможливо - сумно,
я так до нього звикла...
Кажуть люди, гірше не буде,
та не тане мій біль,
ну як же я без нього...
скажи, чому він не мій?

ПРИСПІВ. 2р.

...Мамо, чому він не мій?










Я не проживу без тебе це життя

Вогонь очей твоїх для мене догорів,
Не сталось так, як ти цього хотів,
Усе,що було, не забула я,
Але в душі я залишаюся твоя.
Вже зник той світ де були ми разом,
Та серце рветься до тебе знов і знов.
Я знаю ти ще не забув,
Як у моїх обіймах ти тонув.

Приспів:
Я не проживу без тебе це життя,
Ти повіриш знов у мої почуття,
Пройдуть роки і ми згадаєм все,
Та сніг вже всі дороги замете,
Не проживу без тебе я, життя..

Затихли хвилі наших почуттів,
А може сталось так як ти хотів,
Не варто знати це тобі,
Що лиш твій образ у моїй душі.
Проникнути я хочу в твої сни,
Хоч там нема для мене новизни,
Повір не хочу зла тобі,
Згадай мене хоч раз у світлім сні

















Двічі в одну річку не війдеш

Більше я не дамся смутку в полон
І не наздожене мене печаль
Я не заплачу за тобою знов
Прощавай, прощавай, любий, любий

Двічі в одну річку не війдеш
Не благай мене
Ти зі мною щастя не знайдеш
Не руйнуй що є
Наша пам'ять збереже любов, що в нас була
Вибач, зрозумій я оживила...

Те, що вже не було не повернеш
І ти не знайдеш ніжність в моїх очах,
Щастя, що втікає не доженеш
Ти один, я одна, любий, любий


























Всюди буйно квітне черемшина

Знов зозулі голос чути в лісі,
Ластівки гніздечко звили в стрісі.
А вівчар жене отару плаєм,
Тьохнув пісню соловей за гаєм

Всюди буйно квітне черемшина
Мов до шлюбу вбралася калина.
Вівчара в садочку,
В тихому куточку,
Жде дівчина, жде.

Йшла вона в садок повз осокори,
Задивилась на високі гори,
Де з беріз спадають чисті роси,
Цвіт калини приколола в коси.

Вже за обрій сонечко сідає.
З полонини їй вівчар співає:
Я прийду до тебе, як отару
З водопою зажену в кошару.

Ось і вечір, вівці біля броду
З Черемоша п'ють холодну воду,
У садочку вівчара стрічає
Дівчинонька, що його кохає.

















Там, десь далеко на Волині

Там, десь далеко на Волині,
Створилась армія УПА,
Щоби воскресла Україна
І завітала слобода.

Горіли села і містечка,
Бійці боролись ніч і день.
В перших рядах бійців-героїв
Згинув Іваків наш Василь.

Прощай, герою України,
Прощай, наш друже дорогий.
Твої діла нам незабутні,
А твій наказ для нас святий.

Сестра в селі рідненька плаче,
Щодня виходить за село:
«Чи не приїхав брат до дому?
Чи не побачить ще його?»

Не плач, сестричко, не журися,
Поглянь у синю далечинь.
Твій брат помер, та жити буде
В піснях майбутніх поколінь.

Ми вище прапор піднімемо,
Тризуб повернем до чола
І крикнем: «Слава! Слава! Слава Україні!»
Так, щоб здригнулася земля













Бджоли

Ішов я на пасіку вчора
Гей-гей
На пасіці не було нікого
гей-гей
Одні тільки мертвії бджоли
Гей-гей
Трупаками лежали довкола
Гей-гей-гей
Ой хто ж то вчинив такий злочин
Гей-гей
То, напевно, сусід комуняка
Гей-гей
Я його порубаю на шмаття
Гей-гей
І заставлю пилюку ковтати
Гей-гей-гей
Ой ви бджоли
Гей-гей
Ой ви бджоли
Гей-гей
Ой ви бджоли, бджоли, вулики мої
Гей-гей-гей




















Горіла сосна

Горіла сосна палала, Горіла сосна палала,
Під ней дівчина стояла, Під ней дівчина стояла.


Під ней дівчина стояла, Під ней дівчина стояла,
Русяву косу чесала, Русяву косу чесала.


Ой коси коси ви мої, Ой коси коси ви мої,
Довго служили ви мені, Довго служили ви мені.


Більше служить не будте, Більше служить не будте,
Під білий вельон підете, Під білий вельон підете.


Під білий вельон під хустку, Під білий вельон під хустку,
Більш не підеш ти за дружку, Більш не підеш ти за дружку.


Під білий вельон з кінцями, Під білий вельон з кінцями,
Більш не підеш ти з хлопцями, Більш не підеш ти з хлопцями.


Горіла сосна й смерека, Горіла сосна й смерека,
Сподобавсь хлопець з далека, Сподобавсь хлопець з далека.


Сподобавсь хлопець тай на вік,Сподобавсь хлопець тай на вік,
Тепер вже він мій чоловік, Тепер вже він мій чоловік.












Надія є

Коли опустилися руки
Коли потемніло в очах
Не знаєш ти, як далі бути
На що сподіватись хоча б.

Не можеш, не віриш, не знаєш
Не маєш куди утікти
І кажуть - чудес не буває
Та мусиш для себе знайти.

Приспів:
Допоки сонце сяє, поки вода тече
Надія є.
Лиха біда минає, просто повір у це
Надія є.

Тобі вже нічого не треба
Бо ти вже нічого не встиг
Здається, що всі проти тебе
А, може, то ти проти них.

Не можеш позбутися болю
Не знаєш, чи прийде весна
Ти можеш не вірити долі,
Але в тебе вірить вона!

Приспів.(2)















Блаженний Папа
Іван-Павло ІІ

«Куди іти нам Божий сину?
У тебе лиш слова життя?»
Петро прийшов на Україну,
Щоб не прогнали ми Христа.
Відкриймо й ми майстерню віри,
Яку плекала ця земля,
Щоб ми для себе відповіли
«На вашу думку, хто ж я?»

Приспів:
Наш Папа – блаженний, він в небі живе
І кличе до неба тебе і мене,
Не бійтеся щедро іти за Христом
І статим святими з Іваном-Павлом!

Бо пристань наша-вічність з Богом
А путь до неї не проста.
Тебе захоплює пригода?
То слухай Папові слова:
«Щоб шлях у вічність не згубити,
Я компас в руки тобі дам,
Зумій у Заповідях жити,
І Бог тебе не лишить Сам».

Ти знай, що тільки Бог вартує,
Легкого шляху не шукай.
Твою країну хто збудує,
Якщо покинеш рідний край?
Любіть же Церкву і Марію,
Живіться з Євхаристії,
Щоб стати новим поколінням
Святих вкраїнської землі.









Великодушність

Учителю добрий, що маю зробити,
Щоб жити насправді, а не животіти,
Щоб світ цей літеплий вогнем запалити,
І вічно у небі з тобою радіти?
Плекай чесноти надприродні,
Бо душі мужні й благородні
Мій хрест на себе можуть взяти
І небо ним завоювати.
Не досить бути просто добрим,
Ніколи не обмежуйся легким,
Мене щоб бути дійсно гідним
Великодушним будь і стань святим!

Учителю добрий, чого уникати,
Щоб світ цей мене не зумів ошукати,
Щоб те, що навчився, я вмів передати,
Та іншим до неба дорогу вказати?
Хай власна не лякає
Тих, хто в мені надію має.
Щоб твоя віра в мою силу
У інших радість запалила.

Учителю добрий, як маю зростати,
Щоб швидко і щедро ту відповідь дати
На погляд твій, повний уваги й любові,
Що молодість просить віддати Христові?
Плекай у собі душу принца,
Що дасть життя за цінний принцип;
Бо хто собою володіє,
Себе для інших дати вміє.












Надію бережи

Щоб бути справді молодим
З вогнем в душі і радістю в очах,
Щоб не піддатись безнадії диму,
Вкладіть свою надію у Христа
Як сіль без смаку – молодь без надії,
Сумна без недовіри й гіркоти.
Бо на земне й марне поклала мрії,
Нездатна погляд вище піднести.

Приспів:
Надія – риса молодих,
Надія – запал в душах їх,
Радість оживляє лиш вона,
В небо спонукає теж вона,
Надію на Христа ти поклади!
Надію- бережи.

Тож ризикни Христу на зустріч вийти
В молитві, Святих Тайнах і ділах.
Щоб всім, кого зустрінеш, повернути
Надію, радість, молодість в серцях.
Якщо човен життя у буревії,
Де сумнівів й спокуси вітер дме,
Звернись до Зірки Моря ти, Марії,
Вона у порт безпечно поведе.

















Не бійся любити

Джерело любові – Трійці таємниця,
Бо Любов – це не енергія якась,
Це Особа Божа, сил душі криниця,
Святий Дух, що живе в кожному із нас.

Приспів:
Тож не бійся ти, як Він любити
І ворогів , і друзів, «до кінця».
Щоби в світі цьому щось могти змінити,
Якщо треба, за любов віддай своє життя.

В одну мить Любов цю людство пізнало,
І прийшла у душі ласки повнота,
Коли Слово Боже Агнцем чистим стало
В божевіллі незбагненому хреста.




























Отець і Син і Дух Святий

Бог є тим, хто дав життя,
Сотворив він небеса
Спів струмка і блиск роси,
Різні барви й кольори.
Сотворив і полюбив,
Дав себе і все простив,
Бо Отцем Небесним є

Приспів:
Отець і Син і Дух Святий –
Єдиний Бог, завжди живий,
Що кличе нас до перемог,
До вічних радостей, щедрот.

Престо Небесний залишив,
Любов Отця Він об’явив,
У Причасті дав Себе,
І зараз в небі жде мене.
До Христа усі спішім,
Свої серця Йому зложім,
Бо Відкупителем він є
Надією Він запалив
І сили в нас нові відкрив,
Талантами обдарував,
Бо життя вічне Він нам дав.
Дух Святий нас береже,
До неба кожного веде,
Бо Утішителем Він є














Молоде, в нове тисячоліття

Шукаю щастя я у нотах, що лунають
Навколо мене ніч і день,
Знаходжу тільки звуки,
Що з вітром відлітають,
Відгомони твоїх пісень.
Де ти? Відблиски любові
Спраги не тамують вже.
У душі моїй загубленій
Не почую я тебе.

Приспів:
Молоде, в нове тисячоліття!
Молоде, хай нами править вітер!
Молодь спрагла Правди, з висоти
Утішителю Душе Святий
Зійди й навчи нас все,
Ти правда є.

Нелегко нам іти, холодна ніч панує,
У часі, що Бога забув.
Де голос у душі нам чути заважає
Тих сотні тисяч звуків гул.
Хто спроможній шлях вказати,
Щоб здобути нам Тебе,
Щоб цю пустку подолати,
Голос твій, голос Твій де?
















Для правдивих друзів Христа

Для правдивих друзів Христа
Добра і цінна кажна пора.
І цей табір – чудова нагода,
Що чеснотам рости у пригодах.

Приспів:
В чистім серці – дух веселий,
І в нім мешкає любов.
Коли чисто в цій оселі,
З Богом ми разом знов.

Гори, луки, джерела, ріка –
Понад ними Творцева рука.
Все сотворене Богом є чисте,
Як роси світанкове намисто.

Йти до неба – це наша мета,
А вказівка для цього проста:
«Ні» - гріху ні найменшій пляминці.
«Так» - чеснотам, їх вищій сходинці.























Душа місіонера

Господь, візьми моє життя, Ще перед тим, коли воно пройде.
Вчиню все те, що ти захочеш,
І що би це не було,
Слугу візьми свого.

Приспів:
Ти візьми мене де треба,
Де живе в людей потреба,
Де потрібне слово для життя,
Де бракує надії, там де радості не має,
Бо ніхто ще не приніс Тебе.

Ще дай мені Ти щире серце,
Щоби без страху я Бога величав.
І руки, щоб не знали втоми ,
Устами звіщали Слово,
В молитвах силу мав.
























Добраніч, сонце, добраніч

Шумить вітерець і хитає полин,
Сиджу на траві і дивлюсь в далечінь,
Як сонце поволі збирається спати лягати.
Йому колискову співає ріка,
Парує з хмаринок перина м’яка.
Я хочу добраніч йому побажати.

Добраніч, сонце, добраніч,
Бажаю тобі кольорових снів
З подихом хвойного лісу
І з умом гірської ріки.
Сил набирайся,
Щоб ранок зустріти напровесні,
Радісним помахом ніжної, сонячної руки.

Як швидко в минуле роки пронеслись
І мрії дитинства з туманом злились,
Як шкода, що їх вже назад не повернеш ніколи
Та сонце встає, як вставало колись,
І я разом з ним піднімаюсь увись,
І хочу співати йому колискову.








Заголовок 115

Приложенные файлы

  • doc 11190998
    Размер файла: 434 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий