БУ-ЭПР-УПЕП-конспект

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
“ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ
“ВИЩА ШКОЛА ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ”
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ
КАФЕДРА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І АУДИТУ







КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з нормативної навчальної дисципліни циклу
природничо-наукової та загальноекономічної підготовки
“БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК”


Галузь знань
- 0305 “Економіка та підприємництво”

Напрям підготовки
- 6.030504 “Економіка підприємства” – ЕПР


- 6.030504 “Економіка підприємства (Інформаційне
забезпечення та правове регулювання)” – ЕПІ


- 6.030505 “Управління персоналом та економіка
праці” - УПЕП
















Донецьк, 2010 р.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
“ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ
“ВИЩА ШКОЛА ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ”
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ
КАФЕДРА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І АУДИТУ





КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з нормативної навчальної дисципліни циклу
природничо-наукової та загальноекономічної підготовки
“БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК”

Галузь знань
- 0305 “Економіка та підприємництво”

Напрям підготовки
- 6.030504 “Економіка підприємства” – ЕПР


- 6.030504 “Економіка підприємства (Інформаційне
забезпечення та правове регулювання)” – ЕПІ


- 6.030505 “Управління персоналом та економіка
праці” - УПЕП




Розглянуто
на засіданні кафедри
«Бухгалтерський облік і аудит»
Протокол № 7 від 18 березня 2010р.

Затверджено на засіданні
Навчально-видавничої
Ради ДонНТУ
Протокол № 2 від 22 квітня 2010р.






Донецьк, 2010 р.
УДК – 65.052.2

Конспект лекцій з нормативної навчальної дисципліни циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки „Бухгалтерський облік” для студентів денної, заочної та денно-заочної форми навчання галузі знань 0305 “Економіка та підприємництво” напрямів підготовки 6.030504 “Економіка підприємства” – ЕПР; 6.030504 “Економіка підприємства (Інформаційне забезпечення та правове регулювання)” – ЕПІ; 6.030505 “Управління персоналом та економіка праці” – УПЕП /Укл. Л.П. Білязе. - Донецьк: ДонНТУ, 2010. – 163с.


Конспект лекцій складений згідно Освітньо-професійної програми (ОПП) підготовки бакалавра за напрямами підготовки 6.030504 “Економіка підприємства”; 6.030505 “Управління персоналом та економіка праці” галузі знань 0305 “Економіка та підприємництво”, Галузевого стандарту вищої освіти України „Освітньо-кваліфікаційна характеристика бакалавра напрямів підготовки 6.030504 “Економіка підприємства”; 6.030505 “Управління персоналом та економіка праці” галузі знань 0305 “Економіка та підприємництво” та Робочої програми нормативної навчальної дисципліни циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки „Бухгалтерський облік” для студентів кваліфікаційного рівня бакалавр галузі знань 0305 – “Економіка і підприємництво” за напрямами підготовки 6.030504 “Економіка підприємства”; 6.030505 “Управління персоналом та економіка праці”. Конспект лекцій містить тематичний виклад змісту навчальної дисципліни, вимоги до рівня засвоєння змісту навчальної дисципліни, стислий виклад змісту навчальної дисципліни, перелік питань до модульного контролю, перелік рекомендованої літератури і методичних матеріалів навчальної дисципліни.



Укладач:
Л.П.Білязе, канд.екон.наук, доцент

Відповідальний за випуск
В.А.Гавриленко, д.е.н., професор
ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................5

Тема 1. Загальна характеристика бухгалтерського обліку, його предмет і метод...6

Тема 2. Бухгалтерський баланс....................................................................................11

Тема 3. Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис.....................................17

Тема 4. Оцінювання та калькуляція.............................................................................29

Тема 5. Документація та інвентаризація, техніка і форми
бухгалтерського обліку............................................................................32

Тема 6. Облік необоротних активів.............................................................................45

Тема 7. Облік запасів.....................................................................................................56

Тема 8. Облік грошових коштів і дебіторської заборгованості................................63

Тема 9. Облік фінансових інвестицій..........................................................................76

Тема 10. Облік власного капіталу................................................................................80

Тема 11. Облік зобов’язань...........................................................................................92

Тема 12. Облік праці, її оплати та соціального страхування...................................105

Тема 13. Облік витрат діяльності підприємства.......................................................111

Тема 14. Облік доходів і фінансових результатів.....................................................123

Тема 15. Фінансова звітність......................................................................................131

Література.....................................................................................................................161

Перелік методичних матеріалів нормативної
навчальної дисципліни..........................................................................................163
ВСТУП

Зростаючі потреби в якісній інформації для ухвалення рішень стимулюють впровадження систем управлінського обліку і звітності на підприємствах. Цільове призначення таких систем полягає в зборі, реєстрації, агрегації, аналізі, інтерпретації і представленні інформації в такій формі, яка була б зручною для формулювання стратегії, планування, ухвалення управлінських рішень, контролю і оцінки результатів діяльності. Бухгалтер грає важливу роль на всіх етапах управління, оскільки забезпечує менеджерів як фінансовою, так і не фінансовою інформацією для досягнення ними цілей організації.
Управлінський облік повинен давати таку інформацію, щоб менеджери могли зосереджуватись на споживчій цінності, загальному управлінні якістю, конкуренції за виграш у часі. Необхідну інформацію можна одержати з аналізу ланцюжку цінності та калькуляції життєвого циклу продукції.
Сучасні бухгалтери-аналітики (бухгалтери з управлінськими функціями, бухгалтери-менеджери) повинні розуміти багато функцій бізнесу: від виробництва до маркетингу, дистрибуції та обслуговування клієнтів. Навчальна дисципліна «Управлінський облік» дає майбутньому бухгалтерові знання і уміння, як інформація бухгалтерського обліку може і повинна використовуватися менеджерами для ефективнішого виконання ними своїх обов'язків.
Мета дисципліни: формування системи знань з організації та методики управлінського обліку, його вдосконалення з урахуванням передового зарубіжного досвіду.

Завдання дисципліни: набуття вмінь застосовувати відповідні методи та прийоми в процесі обліку витрат і калькулювання з метою прийняття ефективних управлінських рішень.

Предмет дисципліни: витрати виробництва, собівартість продукції та її калькулювання.

Підставою для розробки конспекту лекцій є:
- Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затверджене Наказом МОН України №161 від 02.06.93р.;
- Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра за напрямом підготовки 6.030509 “Облік і аудит” галузі знань 0305 “Економіка та підприємництво”;
- Галузевий стандарт вищої освіти України „Освітньо-кваліфікаційна характеристика бакалавра напряму підготовки 6.030509 “Облік і аудит” галузі знань 0305 “Економіка та підприємництво”;
- Галузевий стандарт вищої освіти України «Засоби діагностики якості вищої освіти рівня бакалавр напряму підготовки 6.030509 “Облік і аудит” галузі знань 0305 “Економіка та підприємництво”;
- рішення ДВНЗ “Донецький національний технічний університет”.
Тема 1. Загальна характеристика бухгалтерського обліку, його предмет і метод

1.1. Сутність і призначення бухгалтерського обліку. Принципи бухгалтерського обліку.
1.2. Предмет і метод бухгалтерського обліку.

1.1. Сутність і призначення бухгалтерського обліку. Принципи бухгалтерського обліку
Основу життя суспільства становить матеріальне виробництво. Отримані в процесі виробництва продукти розподіляються, відбувається їх обмін і споживання. Зміст процесу суспільного відтворення складають процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання, які безперервно відновляються. Їх необхідно систематично контролювати. Контроль господарських процесів та їх результатів забезпечує система господарського обліку.
Господарський облік - це кількісне відображення і якісна характеристика господарських явищ з метою контролю та керівництва ними.
Для всебічного відображення складної і багатогранної господарської діяльності окремих підприємств і в цілому народного господарства використовуються різні види обліку: статистичний, оперативний і бухгалтерський.
Статистичний облік (статистика) являє собою систему вивчення масових соціально-економічних явищ і процесів суспільного життя. Застосовується цей вид обліку в усьому народному господарстві, в окремих його галузях, на окремих підприємствах. Статистика охоплює процеси матеріального виробництва та інші сторони суспільного життя. Вона користується даними оперативного та бухгалтерського обліку.
Оперативний облік - це система поточного спостереження і контролю окремих господарських операцій в ході їх безпосереднього здійснення. Він швидко дає відомості про окремі господарські факти, тісно пов'язаний з оперативним плануванням та управлінням і використовується з метою поточного керівництва підприємством. Дані оперативного обліку широко використовуються статистичним та бухгалтерським обліком.
Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Завдання бухгалтерського обліку:
- формування повної і достовірної інформації про діяльність підприємства та його майнове становище, необхідної внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності - керівникам, менеджерам, власникам;
- забезпечення інформацією, необхідною внутрішнім і зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності, для контролю дотримання законодавства при здійсненні підприємством господарських операцій і доцільністю, наявністю і рухом майна і зобов'язань, користуванням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів відповідно до затверджених норм, нормативів і кошторисів;
- запобігання негативних результатів господарської діяльності та виявлення внутрішньогосподарських резервів, забезпечення її фінансової стійкості.
Принципи обліку можуть бути розділені на три великі групи:
1) якісні характеристики облікової інформації, яка узагальнюється в звітності;
2) принципи обліку цієї інформації;
3) елементи фінансової звітності.
Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:
обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від його власників, особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики;
безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися в подальшому;
нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми;
історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;
періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
У системі управління господарською діяльністю підприємства бухгалтерський облік виконує ряд функцій:
- контрольна функція. За допомогою бухгалтерського обліку здійснюються три види контролю - попередній, поточний і наступний;
- інформаційна функція. Отримувана інформація зможе задовольнити всіх користувачів, якщо вона буде корисною для прийняття рішень їх різними групами. Щоб інформація була корисною, вона повинна володіти певними якісними характеристиками:
1) інформація, яка подається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива (зрозуміла) і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;
2) фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дозволяє вчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити і скоригувати їх оцінки, зроблені у минулому;
3) фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, здатних вплинути на рішення, користувачів звітності;
4) фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:
- фінансові звіти підприємства за різні періоди;
- фінансові звіти різних підприємств.
Передумовою порівнянності є приведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику та її зміни;
- функція забезпечення збереження майна;
- функція зворотного зв'язку. Бухгалтерський облік формує та передає інформацію зворотного зв'язку, тобто інформацію про фактичні параметри розвитку об'єкту управління;
- аналітична функція.
У бухгалтерському обліку зазвичай розрізняють управлінський і фінансовий облік. Управлінський облік охоплює всі види облікової інформації, яка вимірюється, обробляється і передається для внутрішнього використання керівництвом підприємства. Фінансовий облік охоплює облікову інформацію, яка, крім використання її всередині підприємства керівництвом, повідомляється зовнішнім користувачам.
Отже, необхідна інформація про суми і фінансування засобів діяльності підприємства, а також результати їх використання може бути систематизована наступним чином:
- оперативна інформація;
- фінансово-облікова інформація;
- облікова інформація для управлінських потреб.
Елементами фінансової звітності є:
активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;
зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють у собі економічні вигоди;
власний капітал - частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань;
доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які ведуть до збільшення власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);
витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які ведуть до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
Таким чином, принципи обліку лежать в основі ведення всього процесу обліку та складання звітності підприємства.

1.2. Предмет і метод бухгалтерського обліку
Всі підприємства незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності ведуть бухгалтерський облік безперервно з дня реєстрації підприємства до їх ліквідації відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку [1; 2].
Бухгалтерський облік являє суцільне, безперервне, взаємопов'язане відображення господарської діяльності підприємства на підставі документів в різних вимірниках.
Суцільне - обов'язковий облік всього майна, всіх видів виробничих запасів, витрат, продукції, грошових коштів і т.п.
Безперервне у часі - постійне спостереження і запис у документах подій руху матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків, капіталу і т.п., що відбуваються на підприємстві.
Взаємопов'язаність - залежність між собою фактів, що відбуваються.
Велике значення при організації бухгалтерського обліку має використання облікових вимірників, за допомогою яких виявляється обсяг, кількість, час та інші показники діяльності підприємства. Існують натуральні, трудової та грошовий вимірники.
Виробнича і господарська діяльність підприємства складається з чотирьох взаємопов'язаних процесів: виробництво, розподіл, обмін (звернення) і споживання.
Всі процеси складаються з безлічі господарських операцій.
Господарські операції являють собою складові частини господарських процесів, в результаті яких відбувається рух господарських засобів.
Кожен завершений факт, оформлений документом, називається господарською операцією.
Змістом кожної операції є рух коштів підприємства, зміна однієї їх форми на іншу. Облік господарських операцій полягає у спостереженні та угрупованні всіх змін, що викликаються ними в складі і розмірі коштів, у призначенні та величині джерел ресурсів підприємства.
Для здійснення господарської діяльності підприємства використовують різноманітні господарські засоби (майно).
Майно підприємства - це сукупність матеріальних і грошових цінностей, а також юридичних відносин даного підприємства з іншими підприємствами.
Майно за місцем знаходження групується наступним чином:
- сфера виробництва. Майно у сфері виробництва включає:
- засоби праці (основні засоби, нематеріальні активи);
- предмети праці.
- сфера обігу. У сфері обігу знаходиться наступне майно:
- основні засоби;
- обігові кошти (предмети звернення, грошові кошти, кошти в розрахунках).
- поза виробнича сфера.
Майно підприємства, що знаходиться у поза виробничій сфері, представлено основними засобами ЖКГ, дитячих, оздоровчих, лікувальних закладів та ін.
Всі джерела виникнення коштів підприємства (майна) поділяються на власні та залучені (позикові).
До власних джерел виникнення відносяться: статутний капітал, резервний капітал, прибуток.
Позиковими (залученими) джерелами є: кредити та позики інших підприємств, кредити банку, кредиторська заборгованість, зобов'язання щодо розподілу валового внутрішнього продукту, цільові фінансування й надходження.
Предмет бухгалтерського обліку - господарська діяльність підприємства, яка складається з численних і різноманітних об'єктів, які можна об'єднати у дві групи:
- об'єкти, які забезпечують господарську діяльність підприємства (активи, зобов'язання, власний капітал, доходи, витрати);
- об'єкти, які складають господарську діяльність підприємства (господарські процеси та їх результати).
Метод бухгалтерського обліку являє собою сукупність послідовно застосовуваних способів та спеціальних прийомів (елементів), що використовуються для контролю фактичного стану і руху майна та його джерел, господарської діяльності та фінансових результатів підприємства.
Елементами методу бухгалтерського обліку є:
- документація;
- інвентаризація;
- оцінка;
- калькуляція;
- система рахунків;
- подвійний запис;
- бухгалтерський баланс;
- звітність.
Зміни у законодавстві з бухгалтерського обліку поставило перед бухгалтерами нову проблему - необхідність крім бухгалтерського обліку вести податковий облік. Ця необхідність зумовлена тим, що після зміни порядку визначення оподатковуваного прибутку підприємства з 01.07.97 р., його сума, як правило, не співпадає з балансовою прибутком.
Податковий облік відрізняється від бухгалтерського обліку за наступними ознаками:
- визначення сум валових доходів та валових витрат не пов'язано з відображенням їх на рахунках бухгалтерського обліку в звичному порядку;
- дати збільшення валових доходів та валових витрат для цілей оподаткування в більшості випадків не співпадають з датами визначення виручки і прибутку від продажу продукції;
- величина витрат на виробництво продукції в бухгалтерському обліку не збігається з сумою валових витрат у податковому обліку;
- у податковому обліку об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і амортизації звітного періоду, але це не та балансовий прибуток, що відображається в бухгалтерському обліку на відповідному рахунку як фінансовий результат від усіх видів діяльності підприємства за звітний період. Таким чином, податковий облік необхідний для визначення суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, а бухгалтерський облік дає інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Література:
основна – 1; 2; 8 – 12;
додаткова – 18; 25.



Тема 2. Бухгалтерський баланс

2.1. Баланс підприємства, його структура та зміст.
2.2. Вплив господарських операцій на зміст балансу.

2.1. Баланс підприємства, його структура та зміст
У процесі господарської діяльності підприємства господарські засоби і джерела їх формування постійно переміщуються і видозмінюються. Бухгалтерський облік, безперервно реєструючи будь-яку зміну в обсязі та розміщенні господарських засобів і джерел їх утворення, узагальнює результати цих змін за певні проміжки часу, формуючи інформацію, необхідну для керівництва діяльністю підприємства. Найважливішим способом узагальнення є баланс. «Баланс» у перекладі з латинської - «ваги», а точніше - 2 чашки.
Баланс підприємства - це спосіб узагальненого відображення у грошовому вимірі господарських засобів підприємства за їх розміщенням та джерелами формування на певну дату. Баланс складається на кінець останнього дня звітного періоду.
Форма балансу представляє собою двосторонню таблицю. Ліва частина таблиці (балансу) називається активом, права - пасивом. Окремі рядки балансу, їх називають статтями, є основним елементом бухгалтерського балансу, вони містять назву різних видів фінансових ресурсів. В основі будови активу і пасиву балансу лежать ознаки угрупування фінансових ресурсів за їх економічним змістом.
Таким чином, актив балансу відображає розміщення фінансових ресурсів по об'єктах їх вкладення, а пасив - склад цих ресурсів за джерелами їх виникнення. Підсумки активу і пасиву однакові, тому що в окремих частинах балансу відображена одна і та ж сукупність фінансових ресурсів:
·А =
·П. Вони називаються валютою балансу. У балансі статті об'єднані в групи, а групи - у розділи:

Актив
Пасив

1. Необоротні активи
1. Власний капітал

2. Оборотні активи
2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів

3. Витрати майбутніх періодів
3. Довгострокові зобов'язання

4.
4. Поточні зобов'язання


5. Доходи майбутніх періодів

Баланс
Баланс


Баланс містить статті, склад і зміст яких визначається ПСБО 2 „Баланс”. Стаття наводиться в балансі, якщо відповідає таким критеріям:
- існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;
- оцінка статей може бути достовірно визначена (див. п.п 5, 6, 7, 8, 10-13 ПСБО 2).
Класифікація балансів:
- за часом складання: вступний, поточний (вхідний, проміжний, заключний), ліквідаційний, розділовий, об'єднувальний баланс;
- за джерелами складання: інвентарний, книжковий, генеральний баланс;
- з обміну інформації: одиничний, зведений баланс;
- за характером діяльності: основної діяльності, не основної діяльності;
- за формами власності: баланс державних, кооперативних, колективних, змішаних та спільних підприємств, громадських організацій;
- по об'єкту відображення: самостійний, окремий баланс;
- за способом очищення: баланс-брутто, баланс-нетто.
Вимоги, що пред'являються до балансу:
- правдивість (вірність);
- реальність;
- єдність;
- спадкоємність;
- ясність.
Економічна інтерпретація активу балансу:
- предметно-річносне трактування.
В активі балансу показується склад, розміщення і фактично цільове використання коштів підприємства. Наголос робиться на те, у що вкладені фінансові ресурси підприємства, яке функціональне призначення придбаних господарських засобів.
Актив балансу - це кошти, які «можна помацати руками» і які можуть бути підтверджені інвентаризацією;
- витратно-результатне трактування.
Актив балансу - величина витрат підприємства, що склалися в результаті попередніх операцій і фінансових угод та понесених ним витрат заради можливих майбутніх доходів. Наголос робиться на сам факт вкладення коштів. Актив в цьому випадку дає і ймовірну оцінку мінімально можливого доходу, яким на даний момент володіє підприємство, і який може бути отриманий після розрахунків з усіма кредиторами.
Економічна інтерпретація пасиву балансу:
Пасив показує, з яких джерел утворені господарські кошти підприємства. Це сума власних коштів і зобов'язань підприємства.
У процесі господарської діяльності кошти підприємства або зростають (на суму отриманого прибутку) або зменшуються (на суму отриманого збитку). Урівноваження активу і пасиву балансу здійснюється шляхом введення статті «Прибуток» або статті «Збитки».
Таким чином, можна трактувати прибуток як суму зростаючих, а збиток як суму втрачених власних коштів підприємства.
За змістом баланси поділяють на сальдові, оборотні, результатні, проміжні, шахові та порівняльні.
Сальдові баланси включають лише сальдо рахунків, що характеризують майновий стан господарства на відповідний момент.
Оборотні баланси включають, крім сальдо, і обороти за рахунками. За формою оборотні баланси є оборотними відомостями за певний період, а за змістом дають уявлення не лише про стан господарства, а й певною мірою, і про динаміку його господарських оборотів.
Результатний баланс це баланс прибутків і збитків або доходів і витрат господарства, що визначає своїм сальдо чистий прибуток або чистий збиток.
Проміжні баланси складаються лише за потреби. Це баланси звичайної або скороченої форми, які за формою, змістом і структурою наближені до кінцевого балансу.
Шаховий баланс отримав свою назву від своєрідної форми, яка нагадує шахову дошку. Цей баланс називають ще динамічним балансом, бо він відображає стан підприємства на початок і кінець звітного періоду, а також рух майна та джерел його утворення за звітний період. При цьому обороти в шаховому балансі подаються в розрізі кореспондуючих рахунків, що дає можливість визначати економічний зміст здійснених однорідних господарських операцій, їх обсяг, зрозуміти звідки надійшли суми на рахунки і на що саме їх було витрачено. Шаховий баланс, складений за звітний період, містить одночасно ознаки і сальдового, і оборотного, і результатного балансів.
Шахові баланси є дуже наочними. Одним з недоліків шахового балансу, є його громіздкість за умови включення до нього результатів багатьох рахунків та субрахунків. Однак, цей недолік можна зменшити шляхом зниження деталізації рахунків синтетичного обліку, що включаються до шахового балансу.
Порівняльний баланс має на меті порівняти статті звітного балансу з минулими періодами. Ці порівняння можуть подаватись в абсолютних і відносних величинах, тобто статті активу й пасиву балансу відображаються у відповідних сумах і відсотках на початок і кінець звітного періоду, або у сумах і відхиленнях від цих сум порівняно з базовим періодом.
Крім шахових, за формою розрізняють ще й баланси двосторонні та односторонні. Найбільш поширені двосторонні баланси, в яких ліворуч відображають активи, а праворуч пасиви підприємства. Односторонні баланси відрізнялися від двосторонніх за зовнішнім виглядом у них пасив розміщується після активу, під ним.
Всі перелічені баланси належать до бухгалтерських, бо складаються на підставі даних бухгалтерського обліку. Але кожному виду балансів притаманні специфічні особливості, що безпосередньо пов’язані з джерелами, строками, способами, методами і технікою складання, підпорядкуванням підприємств, використанням даних балансів в управлінні.
Складання місячних, квартальних та річних балансів, потребує дотримання наступних вимог:
- своєчасність балансу складання та подання балансу за призначенням у визначені терміни;
- повнота балансу відображення в ньому стану майна всіх структурних підрозділів, відділків, філій, що входять до складу підприємства;
- об’єктивність балансу достовірність балансу, що базується на даних поточного бухгалтерського обліку;
- реальність балансу відповідність його статей дійсності;
- наступність балансу зв’язок звітного балансу з попередніми балансами за формою, будовою, змістом, відповідністю кореспонденції рахунків та оцінок його статей;
- точність балансу - відповідність показників балансу показникам інших звітних форм;
- ясність балансу - доступність для розуміння не тільки особами, що його складали та підписували, а й усіма спеціалістами, які його вивчатимуть.
Таким чином, метою складання балансу є відобразити стан господарських засобів та джерел їх утворення на певну дату. Баланс є синтезом професійних дій фахівців з обліку, інструментом для визначення економічного стану підприємства, відправною точкою поточного та перспективного планування, найважливішим звітним документом.
Звітні баланси постійно удосконалюються, постійно зростає і їх значення при отриманні знань про підприємство, при оцінці його фінансово-економічного стану.

2.2. Вплив господарських операцій на зміст балансу
Процес господарської діяльності підприємства складається з різноманітних економічних явищ, подій, фактів, що виникають щоденно.
Економічні явища, події, факти, які змінюють стан фінансових ресурсів підприємства, називаються господарськими операціями.
Наслідки кожної господарської операції, які полягають в тих чи інших вимірах стану фінансових ресурсів, повинні бути відображені в бухгалтерському балансі.
З точки зору кількісного впливу на загальну величину фінансових ресурсів підприємства можливі три види господарських операцій: які збільшують, які зменшують і які не змінюють її. Операції останнього виду впливають на якість, склад фінансових ресурсів і діляться на два різновиди: операції, що змінюють напрямок вкладення; операції, що змінюють джерело виникнення фінансових ресурсів. Таким чином, існує 4 типи господарських операцій.
До якого б типу не ставилася конкретна господарська операція, відображення її наслідків у балансі полягає у зміні вартісного змісту двох статей, причому рівність підсумків активу і пасиву не порушується. Це твердження лежить в основі методу подвійного запису.
Розглянемо типи господарських операцій на умовному прикладі.

Актив
Пасив

1. Основні засоби
110 000
1. Статутний капітал
147 000

2. Виробничі запаси
35 000
2. Прибуток
16 000

3. Незавершене виробництво
25 000
3. Короткострокові кредити
12 000

4. Готова продукція
16 000
4. Розрахунки з кредиторами:


5. Грошові кошти:

- за товари та послуги
20 000

- каса
10 200
- з оплати праці
6 200

- поточний рахунок
7 000
- з іншими кредиторами
2 000

Баланс
203 200
Баланс
203 200


Операції першого типу збільшують загальну величину фінансових ресурсів підприємства. Наприклад, отриманий кредит в банку і зарахований на поточний рахунок підприємства в сумі 4000 грн.

·А + З1 =
·П + З1.
Ця операція збільшить залишок грошових коштів за статтею «Поточний рахунок» активу балансу. Сума за статтею складе 11 000 грн. (7 000 + 4 000).
Отримання нової позики призводить і до збільшення заборгованості підприємства банку за статтею пасиву «Короткострокові кредити», залишок за якою складе 16 000 грн. (12 000 + 4 000).
Операція викликає одночасне збільшення статей активу і пасиву балансу на одну й ту ж саму суму (4 000). Оскільки в активі і в пасиві величина приросту однакова, рівність підсумків цих двох частин балансу залишиться непорушною, а валюта збільшується на 4 000 грн. і складе 207 200 грн.
Операції другого типу зменшують загальну величину фінансових ресурсів підприємства. Приклад: з каси підприємства виплачена заробітна плата робітникам і службовцям у сумі 6 000 грн.

·А - З2 =
·П - З2
У результаті залишок коштів за статтею «Каса» активу балансу зменшиться і становитиме 4 200 грн. (10 200 – 6 000). Одночасно на суму виплаченої заробітної плати зменшиться стаття «Розрахунки з кредиторами з оплати праці” пасиву балансу. Залишок коштів за цією статтею буде дорівнювати 200 грн. (6 200 – 6 000). Як бачимо, актив і пасив балансу зменшується на одну і ту ж величину – 6 000 грн. Рівність підсумків двох частин балансу збережеться, валюта зменшиться і складе 201 200 грн. (207 200 – 6 000).
Операції третього типу, не впливаючи на загальну величину фінансових ресурсів, змінюють напрямок їх вкладення. Їх відображення в балансі торкнеться тільки активу. Валюта не змінюється. Наприклад: у касу підприємства за чеком з його поточного рахунку в банку надійшло 6 200 грн.

·А + З3 - З3 =
·П.
В результаті розмір коштів за статтею «Каса» активу балансу збільшиться на 6 200 грн. і складе 10 400 грн. (4 200 + 6 200). Одночасно надходження грошей у касу призвело до зменшення на ту ж суму залишку коштів за статтею «Поточний рахунок» активу балансу – 4 800 грн. (11 000 – 6 200).
Змін у статтях пасиву балансу ця операція не викликає. Підсумок активу залишиться колишнім і рівним підсумку пасиву. Валюта балансу не змінюється.
Операції четвертого типу, не впливаючи на загальну величину фінансових ресурсів, викликають зміну джерел їх виникнення. У балансі відображення операцій такого типу торкнеться тільки пасиву і полягатиме у зменшенні в рівній мірі показника однієї статті і збільшенні показника другої статті. Валюта не змінюється. Наприклад: при розподілі прибутку за звітний рік частина його в сумі 5 000 грн. спрямована на збільшення власних оборотних коштів підприємства.

· А =
· П + З 4 -З 4.
Ця операція зменшує суму коштів за статтею «Прибуток» на 5 000 грн. Залишок коштів за цією статтею складе 11 000 грн. (16 000 – 5 000). Одночасно ця операція збільшує суму коштів за статтею «Статутний капітал» на цю ж суму – 5 000 грн. Залишок коштів за цією статтею складе 152 000 грн. (147 000 – 5 000).
Рівність підсумків активу і пасиву не порушиться і в цьому випадку, рівність валюти активу і пасиву балансу зберігається при впливі будь-якого типу господарських операцій.
Після відбиття всіх операцій баланс набуде вигляду:

Актив
Пасив

Склад і розміщення
коштів
На початок звітного періоду
Зміни
На кінець звітного періоду
Джерела формування і
призначення засобів
На початок звітного періоду
Зміни
На кінець звітного періоду

1. Основні засоби
110 000

110 000
1. Статутний капітал
147 000
+ 5 000
152 000

2. Виробничі запаси
35 000

35 000
2. Прибуток
16 000
- 5 000
11 000

3. Незавершене виробництво
25 000

25 000
3.Коротковострокові кредити
12 000
+ 4 000
16 000

Подовження таблиці.
4. Готова продукція
16 000

16 000
4. Розрахунки з кредиторами:




5.Каса
10 200
- 6 000
+ 6 200
10 400
- за товари та послуги
20 000

20000

6. Поточний рахунок
7 000
+ 4 000
-6 200
4 800
- з оплати праці
6 200
- 6 000
200





- з іншими кредиторами
2 000

2000

Баланс
203 200
- 2 000
201 200
Баланс
203 200
- 2 000
201 200


Таким чином, можна зробити 3 наступних висновки:
- кожна господарська операція відображається обов'язково не менш ніж у 2-х статтях балансу. Це обумовлено особливістю кругообігу господарських засобів, у процесі якого відбуваються подвійні зміни - у засобах підприємства або в джерелах фінансування, або ж одночасно і в засобах, і в джерелах фінансування;
- підсумки валюти активу і пасиву балансу змінюються в тому випадку, коли господарська операція зачіпає одночасно і кошти підприємства і їх джерела. Така зміна буває при надходженні або вибутті коштів. Операції, що відображаються тільки в активі або тільки в пасиві балансу, викликають лише перегрупування коштів або їх джерел;
- рівність підсумків валюти активу і пасиву балансу зберігається після будь-якої операції. Підсумки залишаються рівними, тому що відображення операцій у балансі складається або в перегрупування сум у статтях активу або пасиву, або в одночасній зміні в одну і ту ж сторону і на однакову величину статей, як активу, так і пасиву балансу одночасно.

Література:
основна – 1; 2; 8 – 12;
додаткова – 18; 25.



Тема 3. Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис

3.1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення і будова.
3.2. Подвійний запис, його сутність та значення.
3.3. Синтетичні та аналітичні рахунки.
3.4. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку.
3.5. План рахунків бухгалтерського обліку.
3.6. Взаємозв'язок між рахунками та балансом.

3.1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення і будова
Рух господарських засобів та їх джерел відображають в обліку за допомогою бухгалтерських рахунків.
На рахунках групують економічно однорідні об'єкти обліку. Відомості,
отримані з рахунків, використовують для поточного контролю над станом окремих видів господарських засобів, а так само змінами, що відбуваються в них у процесі господарської діяльності.
Таким чином, бухгалтерські рахунки - це носії інформації, які призначені для реєстрації всіх змін, що відбуваються з фінансовими ресурсами підприємства в результаті господарських операцій, що відбуваються.
Кожен рахунок використовують протягом календарного року для реєстрації змін якого-небудь одного з видів фінансових ресурсів (10 Основні засоби, 23 Виробництво, 30 Каса, 40 Статутний капітал).
Залежно від характеру об'єктів, що відображаються на рахунках, розрізняють активні і пасивні рахунки.
Активними називають рахунки, призначені для обліку господарських засобів, а пасивними - рахунки, призначені для обліку джерел їх утворення.
У результаті господарських операцій врахований об'єкт змінюється: збільшується або зменшується. У записах операцій на рахунках замість слів «збільшення» і «зменшення» застосовують умовні терміни «дебет» і «кредит».
Дебет означає:
в активних рахунках - збільшення;
в пасивних рахунках - зменшення.
Кредит показує навпаки:
в активних рахунках - зменшення;
в пасивних рахунках - збільшення.
Кожен рахунок розділений на дві частини: дебет і кредит.
Всі збільшення даного виду фінансових ресурсів реєструють в одній частині рахунку, а всі зменшення - в іншій. Дебет прийнято розміщати на лівій стороні рахунку, а кредит на правій.
Схематично рахунок можна зобразити наступним чином:
10 Основні засоби
Д-т К-т




На рахунку записують початковий стан об'єкту, що враховується, а потім реєструють зміни його розміру. Це дозволяє в будь-який момент встановити розмір об'єкту, включаючи і зміни, що сталися з ним.
Відкриваючи бухгалтерські рахунки, в них записують на підставі статей активу і пасиву балансу початкові залишки. Залишки за рахунками називають сальдо. Залишки з активу балансу переносять у дебет відповідних рахунків, а з пасиву - в кредит відповідних рахунків.
Будь-яка господарська операція при відображенні її наслідків на рахунках викликає записи в дебет одного рахунку і в кредит іншого рахунку.
Підсумки господарських операцій, записаних на бухгалтерських рахунках, називаються оборотами. Обороти підраховують окремо по дебету і кредиту. Підсумок записів за дебетом називається дебетовим оборотом, а за кредитом - кредитовим оборотом.
За даними про початкове сальдо і обороти дебету і кредиту визначають кінцеве сальдо.
Схема записів на активних рахунках:

10 Основні засоби
Д-т К-т
ПС
Поточні записи
...

Поточні записи
...


ОД
ОК

КС



КСад = ПСад + ОД – ОК

Схема записів на пасивних рахунках:

40 Статутний капітал
Д-т К-т
Поточні записи
...
ПС


Поточні записи
...

ОД
ОК


КС


КСпк = ПСпк + ОК – ОД

Сукупність всіх рахунків, які веде бухгалтерія підприємства протягом року, називається Головною книгою.
На початку року на кожному рахунку Головної книги записують сальдо на 31 грудня попереднього року, переносячи їх з Балансу. Ця процедура називається відкриттям рахунків.
Потім протягом січня на рахунках реєструють зміни, що відбуваються з кожним видом фінансових ресурсів підприємства. Підставою для реєстрації служить інформація про господарські операції, що відбулися, яка міститься в первинних документах.
По закінченні січня на кожному рахунку підраховують обороти по дебету і кредиту за місяць і обчислюють кінцеві сальдо. Ці сальдо є сальдовими величинами на початок наступного місяця.
В наступному місяці всі ці процедури (крім відкриття рахунків) повторюються на основі нової інформації про господарські операції, що відбуваються.
Знаючи сальдо, по закінченні кожного місяця складають бухгалтерський баланс, тобто узагальнюють у вигляді балансової таблиці картину стану фінансових ресурсів підприємства в даний момент.
Для цього дебетові сальдо активних рахунків записують до відповідних статей активу балансу, а кредитові сальдо пасивних рахунків - до відповідних статей пасиву балансу.

3.2. Подвійний запис, його сутність та значення
Кожна господарська операція відображається в 2-х статтях балансу, викликаючи в них рівновеликі зміни. Такі ж подвійні зміни відбуваються і при відображенні господарських операцій на рахунках, що викликає необхідність відображення господарських операцій способом подвійного запису.
Подвійний запис - це спосіб реєстрації на рахунках змін, що відбуваються з фінансовими ресурсами підприємства, який полягає в тому, що кожен факт виникнення змін відбивається рівновеликими числами в дебеті одного і в кредиті іншого рахунку.
Наприклад: у касу підприємства надійшло з поточного рахунку в банку 6 200 грн.
На цю суму збільшиться залишок грошей за рахунком 30 „Каса”. Це активний рахунок. Збільшення коштів в активних рахунках запишемо за дебетом.
Залишок коштів на рахунку 31 „Рахунки в банках” після надходження грошей у касу відповідно зменшиться на ту ж суму. Рахунок 31 теж активний. У активних рахунках зменшення коштів записується за кредитом.
Цю операцію слід відобразити у вигляді такого бухгалтерського запису (бухгалтерської проводки):
Д-т 30
К-т 31 6200 грн.
Бухгалтерським записом (бухгалтерської проводкою) називають вказівку дебетованого та кредитованого рахунків і суми відображеної в обліку господарської операції.
Взаємозв'язок рахунків, що виникає в результаті відображення в них господарських операцій за допомогою подвійного запису, носить назву кореспонденції рахунків.
Рахунки, зазначені в бухгалтерській проводці, називаються кореспондуючими.
Такими рахунками в нашому прикладі є рахунки 30, 31.

30 Каса 31 Рахунки в банках
Д-т К-т Д-т К-т
НС 1 200


НС 17 000
6 200

6 200





ОД 6 200
ОК 0

ОД 0
ОК 6 200

КС 7 400


КС 10 800



Бухгалтерські проводки можуть бути простими і складними.
Простими називають такі бухгалтерські проводки, які вимагають запису суми господарської операції в дебет одного рахунку і кредит іншого рахунку, тобто дебетують один рахунок і кредитують також один рахунок.
Складними є такі бухгалтерські записи, коли дебетують 2 або більше рахунків, а кредитують один рахунок або навпаки. Кожну складну проводку можна розділити на 2 або більше простих проводок.
Наприклад: на склад підприємства надійшли запаси від постачальників: матеріали - на суму 2 000 грн., МШП - на суму 1 250 грн. Всього - 3 250 грн.
З цієї операції необхідно зробити запис за рахунками 20, 22 у кореспонденції з рахунком 63. Перші 2 рахунки - активні, а останній - пасивний.
Бухгалтерський запис по даній операції:
Д-т 20 2 000
Д-т 22 1 250
К-т 63 3 250.
Дану складну проводку можна розділити на дві прості проводки:
Д-т 20 Д-т 22
К-т 63 2 000 та К-т 63 1 250.
Таким чином, подвійний запис являє собою спосіб відображення господарських операцій на рахунках, при якому кожна операція відображається в дебеті одного рахунку і в кредиті іншого рахунку в однаковій сумі.
Подвійний запис має велике значення для контролю. Оскільки сума за кожною операцією записується за дебетом одного рахунку та кредитом іншого рахунку, то підсумок оборотів за дебетом усіх рахунків має дорівнювати підсумку оборотів за кредитом усіх рахунків. Якщо такої рівності немає, то в кореспонденції рахунків допущена помилка.
Для перевірки того, чи дотримано правила подвійного запису, необхідно переконатися в рівності підсумків дебетових і кредитових оборотів.
Для цієї мети складається оборотна відомість:

Код рахунків
Найменування рахунку
Сальдо на початок місяця
Обороти за місяць
Сальдо на кінець місяця



Д-т
К-т
Д-т
К-т
Д-т
К-т

10
Основні засоби
ххх

ххх
ххх
ххх


...
...







30
Каса
ххх

ххх
ххх
ххх


...
...







40
Статутний капітал

ххх
ххх
ххх

ххх

...
...








Разом
Х
Х
Y
Y
W
W


Оборотна відомість містить три пари рівновеликих підсумків:
- рівність підсумків дебетових і кредитових сальдо на початок місяця (зумовлено збігом підсумків активу і пасиву балансу);
- рівність підсумків дебетових і кредитових оборотів (ознака безпомилкового застосування способу подвійного запису);
- рівність підсумків дебетових і кредитових сальдо на кінець місяця (витікає з двох попередніх).
Угрупування операцій на рахунках називається систематичним записом. Прикладом такого запису може служити наведене вище відображення операцій на рахунках 30, 31.
Поряд із систематичним записом в бухгалтерському обліку застосовується хронологічний порядок запису проведених операцій, тобто запис операцій у календарній послідовності їх здійснення. Хронологічний запис бухгалтер веде в журналах.
Перш ніж відображати вироблені господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку, необхідно визначити:
- економічний зміст, тобто сутність господарської операції;
- об'єкти обліку, які зачіпаються в результаті зробленої операції, та бухгалтерські рахунки, на яких вони відображаються;
- зміни (збільшення або зменшення), які відбуваються з об'єктами обліку;
- структуру синтетичних рахунків (активні чи пасивні).
Після цього можна складати бухгалтерські проводки.

3.3. Синтетичні та аналітичні рахунки
У бухгалтерському балансі інформація про стан фінансових ресурсів підприємства представлена у вигляді укрупнених позицій. Майже в кожній балансової статті відображено вартісний зміст деякої сукупності більш дрібних об'єктів обліку, які хоча і однорідні за якоюсь ознакою, що поєднує їх у цю статтю, але все-таки відрізняються один від одного. Наприклад: основні засоби; виробничі запаси; готова продукція та ін.
Спостереження за укрупненими об'єктами обліку, які відображаються в бухгалтерському балансі, називається синтетичним обліком. Рахунки, призначені для реєстрації змін, що відбуваються з такими великими об'єктами, називаються синтетичними рахунками.
Деталізовані відомості по кожному конкретному об'єкті обліку, які розшифровують в тому чи іншому напрямку вміст синтетичних рахунків, утворюються за допомогою аналітичного обліку, який здійснюється на аналітичних рахунках.
Наприклад: відпущено у виробництво матеріалів на суму 9 000 грн., в т.ч. матеріал А - на суму 3 000 грн. і матеріал Б - на суму 6 000 грн.
Бухгалтерський запис операції за синтетичними рахунками:
Д-т 23
К-т 20 9 000.
Бухгалтерський запис за аналітичними рахунками до рахунку 20:
Д-т 23
К-т 20 Матеріал А 3 000;
Д-т 23
К-т 20 Матеріал Б 6 000.
Таким чином, кожну операцію, яка об'єднує кілька однорідних операцій, записують по синтетичному рахунку загальною сумою, а за рахунками аналітичного обліку - окремими сумами по кожному об'єкту, що враховуються. В аналітичному обліку використовують не тільки вартісні, але і натуральні, і трудові вимірники, а в синтетичному обліку - тільки узагальнену грошову оцінку.
Крім синтетичних і аналітичних рахунків в бухгалтерському обліку застосовуються субрахунки.
Субрахунок представляє собою додаткове угруповання показників однорідних аналітичних рахунків у межах даного синтетичного рахунку.
Наприклад: у розглянутому прикладі дані аналітичних рахунків „Матеріал А” і „Матеріал Б” будуть узагальнюватися на субрахунку 201 „Сировина і матеріали” рахунку 20 „Виробничі запаси”.
Таким чином, субрахунки узагальнюють інформацію на однорідних аналітичних рахунках у межах даного синтетичного рахунка, але в той же час - деталізують інформацію по конкретному синтетичному рахунку.
Синтетичні рахунки називають рахунками 1-го порядку; субрахунки - рахунками 2-го порядку, а аналітичні рахунки - рахунками 3-го порядку.

3.4. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку
Основне бухгалтерське рівняння: А = О + К.
Прибуток утворюється, коли доходи, отримані підприємством від продажу своєї продукції, перевищують витрати, понесені підприємством у звітному періоді. Прибуток є основним джерелом приросту капіталу власника. Тому основне бухгалтерське рівняння може бути перетворено в такий спосіб:
А = О + (ВК + П).
У свою чергу прибуток дорівнює різниці доходів і витрат. Отже, основне бухгалтерське рівняння може бути записано:
А = О + ВК + (Д - В) або А + В = О + ВК + Д.
Проводячи аналогію з Т-подібною формою бухгалтерського рахунку, слід сказати, що збільшення активів і витрат традиційно відображається з лівого боку Т-рахунків (за Д-т), тому що ці об'єкти обліку розташовані в лівій частині основного бухгалтерського рівняння. Відповідно, зменшення об'єктів обліку, що відносяться до активів та витрат підприємства, записується з правого боку Т – рахунків (за К-т).
Відображення господарських операцій, що викликали збільшення вартості фінансових зобов'язань, доходів і капіталу проводиться в правій частині бухгалтерського рахунку (по К-т), а зменшення в лівій (по Д-т).
Для кожного бухгалтерського рахунку, задіяного при відображенні сукупності господарських операцій, існує одне просте і очевидне правило:
сума, яка відображає збільшення вартості відповідного об'єкта обліку, може бути більше або дорівнювати сумі зменшення його вартості.
Таким чином, нормальним є наявність позитивних дебетових залишків для рахунків активів і витрат та наявність позитивних кредитових залишків для рахунків фінансових зобов'язань, доходів і капіталу власника.
Класифікація рахунків бухгалтерського обліку здійснюється за такими ознаками:
- в розрізі елементів, які складають основне бухгалтерське рівняння;
- поділ рахунків на групи реальних, номінальних, змішаних рахунків;
- на основі форм фінансової звітності.
Класифікація рахунків у розрізі елементів, які складають основне бухгалтерське рівняння.
У розгорнутому вигляді бухгалтерське рівняння має наступний вигляд:
Активи = Фінансові зобов'язання + Капітал власника + (Доходи - Витрати).
Відповідно бухгалтерські рахунки класифікуються в розрізі п'яти елементів, що становлять це рівняння.
1. Рахунки активів. Рахунки цієї групи призначені для обліку видів майна, яким володіє дане підприємство і яке перебуває в його обороті. Найбільш поширеними видами майна, а отже, і найбільш поширеними бухгалтерськими рахунками активів є: 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», 34 «Короткострокові векселі одержані», 28 «Товари», 20 «Виробничі запаси», 10 «Основні засоби» і ін.
2. Рахунки фінансових зобов'язань. До цієї групи відносяться рахунки, що відображають різноманітні види кредиторської заборгованості та довгострокових зобов'язань підприємства перед іншими підприємствами, банками, бюджетом, найманими робітниками, органами соціального і медичного страхування. Найбільш поширеними бухгалтерськими рахунками є: 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 62 «Короткострокові векселі видані», 52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями», 50 «Довгострокові позики», 60 «Короткострокові позики» і ін.
3. Рахунки капіталу власника. Рахунки цієї групи характеризують розмір участі власників у фінансуванні майна (активів) даного підприємства. Кількість і склад рахунків, що належать до цієї групи, залежать від форми власності: 40 «Статутний капітал», 42 «Додатковий капітал», 43 «Резервний капітал», 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)».
4. Рахунки доходів. Рахунки цієї групи відображають вартість доходів, отриманих підприємством від продажу готової продукції, виконаних робіт, наданих послуг, а так само доходи, отримані від реалізації майна підприємства (будівель, споруд, землі, обладнання, акцій інших підприємств, ТМЦ і ін.); доходи, отримані у вигляді дивідендів на інвестиції, зроблені в цінні папери інших підприємств; доходи, отримані у вигляді відсотків за надані відстрочки платежів, та інші види доходів.
Як правило, основна питома вага в загальній сумі доходів займають доходи, отримані від основної господарської діяльності, тобто від продажу тієї продукції, тих робіт і послуг, заради яких було створено дане підприємство. Такі доходи називаються операційними доходами.
Основними типовими бухгалтерськими рахунками операційних доходів для різних галузей підприємницької діяльності є наступні: 70 «Доходи від реалізації», 71 „Інший операційний дохід”, 72 „Дохід від участи в капіталі” та ін.
Рахунки цієї групи є однотипними. На них відображається вартість продукції, робіт, послуг, які були реалізовані, виконані та надані покупцям, клієнтам і замовникам по відповідним продажним цінам і тарифам.
5. Рахунки витрат. Стосовно до основного бухгалтерського рівняння під витратами розуміються всі ті витрати ресурсів, в результаті яких стало можливе отримання в звітному періоді певних доходів.
Іншими словами, це витрати всього того, що було спожито у звітному періоді з метою виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг. Безпосереднім наслідком паралельного споживання ресурсів стає, таким чином, з одного боку, виникнення сукупних витрат підприємства, а з іншого - можливість виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг.
Кожне підприємство в силу специфіки своєї господарської діяльності споживає різні види матеріальних і фінансових ресурсів і тому може використовувати різні бухгалтерські рахунки для обліку своїх витрат.
Найбільш типовими для більшості підприємств є такі рахунки витрат: 90 „Собівартість реалізації”, 91 „Загально виробничі витрати”, 92 „Адміністративні витрати” і ін.
Назва рахунків відображає зміст тих видів витрат, для обліку яких вони призначені. Протягом місяця за дебетом рахунків витрат збирається та частина вартості відповідних спожитих ресурсів, що підлягає включенню до собівартості звітного періоду, і потім списується для визначення кінцевого фінансового результату.
Реальні, номінальні і змішані рахунки.
Рахунки активів, фінансових зобов'язань та капіталу власника відносяться до групи так званих реальних рахунків, а рахунки доходів та витрат - до групи так званих номінальних рахунків.
Така класифікація застосовується для того, щоб виділити тимчасові відмінності, притаманні рахункам різних груп основного бухгалтерського рівняння. Термін «реальний», застосовуваний по відношенню до рахунків активів, фінансових зобов'язань та капіталу власника, покликаний підкреслити відносну постійність тих об'єктів обліку, для яких призначені ці рахунки. Рахунки цих груп складають основу бухгалтерського балансу і з року в рік відображають існування і неодмінну участь в обороті підприємства певних видів майна, позикових, залучених та власних джерел цього майна.
Термін «номінальний» вживається для характеристики рахунків доходів і витрат, які складають основу Звіту про прибуток. Цей термін підкреслює періодичність, плинність і обмеженість рамками певного тимчасового інтервалу, протягом якого мали місце продажі продукції і відповідні їм витрати ресурсів.
Частина рахунків несе в собі елементи постійності і тимчасовості. Ці рахунки відносяться до групи так званих змішаних рахунків.
Класифікація рахунків на основі форм фінансової звітності.
Важливим ознакою при класифікації бухгалтерських рахунків є та форма фінансової звітності, в якій знаходять відображення відповідні об'єкти обліку. Згідно з таким підходом, вся сукупність бухгалтерських рахунків поділяється на дві основні групи. До першої належать рахунки бухгалтерського балансу, а до другої - рахунки звіту про прибуток. Потім всередині кожної з цих груп рахунки класифікуються більш детально.
Рахунки бухгалтерського балансу: рахунки активів, рахунки зобов’язань, рахунки капіталу.
Рахунки звіту про прибутки: рахунки доходів, рахунки витрат.
Узгодженість Плану рахунків зі структурою фінансових звітів:

План рахунків
Фінансовий звіт

Клас
Найменування класу


1
Необоротні активи
Б
А
Л
А
Н
С
Розділ 1 Активу

2
Запаси

Розділ 2 Активу

3
Кошти, розрахунки та інші активи

Розділ 2 і 3 Активу

4
Власний капітал та забезпечення зобов'язань

Розділ 1 і 2 пасиву

5
Довгострокові зобов'язання

Розділ 3 пасиву

6
Поточні зобов'язання

Розділ 4 та 5 пасиву

7
Доходи і результати діяльності
Звіт про фінансові результати

8
Витрати за елементами


9
Витрати діяльності


0
Позабалансові рахунки
Примітки до фінансових звітів


Для організації системи бухгалтерського обліку, контролю, аналізу фінансово - господарської діяльності, підготовки та прийняття управлінських рішень важливе значення має класифікація рахунків бухгалтерського обліку по найбільш істотним ознакам, що дозволяє забезпечувати одноманітно в відображенні господарських операцій, порівнянність і зведеність відповідних показників, дає можливість визначити «економічне навантаження» кожного рахунку.
Класифікація рахунків також здійснюється:
- за економічним змістом;
- за структурою;
за призначенням.
За економічним змістом рахунки підрозділяються на 5 груп.
І група - рахунки, призначені для узагальнення інформації, відображення та контролю майна підприємства (коштів) та джерел його формування. Ця група включає рахунки по обліку основних засобів, матеріальних ресурсів, готової продукції, грошових коштів, дебіторів, кредиторів, розрахунків з постачальниками і т.п. Рахунки цієї групи показують склад і розміщення майна підприємства та джерела його утворення. Залишок за цими рахунками безпосередньо відображається в балансі підприємства.
ІІ група - рахунки, призначені для регулювання оцінки засобів. Вони безпосередньо пов'язані з рахунками І групи та коригують їх суми. Вони грають подвійну роль:
- відображають регулюючі (коректувальні) показники, які використовуються при аналізі інформації на рахунках І групи;
- мають самостійне аналітичне значення.
Якщо по балансовому рахунку проводиться дооцінка коштів, рахунок є додатковим до основного рахунку і сума його залишку додається до суми залишку основного рахунку. Якщо ж оцінка коштів або їх джерела повинна бути зменшена, то регулюючий рахунок є контрарним і сума його залишку підлягає вирахуванню з суми залишку основного (регульованого) рахунку.
Контрарні рахунки використовуються для регулювання показників активних і пасивних рахунків. Відповідно до цього рахунку бувають контрактивними і контрпасивними.
Контрактивні рахунки призначені для регулювання показників активних рахунків (рахунок 13 «Знос необоротних активів»), але вони мають і самостійне значення (призначений для узагальнення інформації про знос основних засобів і ін.).
Контрпасивні рахунки призначені для регулювання показників пасивних рахунків (рахунок 46 Неоплачений капітал).
ІІІ група - рахунки, призначені для відображення і контролю окремих стадій кругообігу коштів підприємства. Вони дозволяють визначити витрати на виробництво продукції в цілому, по окремих цехах, на окремих видах продукції. Інформація рахунків цієї групи дає можливість встановити економію або перевитрату, отримані в процесі виробництва продукції, виконання робіт та послуг.
Ці рахунки поділяються на 2 підгрупи: калькуляційні та розподільні.
Калькуляційні - рахунки, за якими можна визначити собівартість виробництва і реалізації продукції (23 Виробництво, 24 Брак у виробництві, 90 Собівартість реалізації та ін.)
Розподільні рахунки в свою чергу діляться на 2 підгрупи:
- збирацько-розподільні - рахунки, призначені для збору і розподілу витрат за окремими видами і стадіями виробництва (91 Загальновиробничі витрати). Особливість цих рахунків - по закінченні облікового періоду вони закриваються, зібрані на них витрати розподіляються згідно з відповідним нормативним актам (баз розподілу) між об'єктами обліку, перехідного залишку не мають і в балансі не відображаються;
- бюджетно-розподільні - рахунки, призначені для розподілу доходів і витрат між звітними періодами (39 Витрати майбутніх періодів, 69 Доходи майбутніх періодів, 47 Забезпечення майбутніх витрат і платежів).
ІV група - рахунки, які призначені для узагальнення інформації про формування та використання фінансових результатів діяльності підприємства у звітному році - рахунок 79 Фінансові результати. Після закінчення звітного року цей рахунок закривається на рахунок 44 Нерозподілені прибутки (непокриті збитки).
V група - позабалансові рахунки. Вони призначені для узагальнення інформації про наявність та рух цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово знаходяться в його розпорядженні або користуванні, умовних прав і зобов'язань (01 Орендовані необоротні активи, 03 Контрактні зобов'язання, 07 Списані активи, 08 Бланки суворого обліку, 09 Амортизаційні відрахування та ін.) Позабалансові рахунки не кореспондують з іншими рахунками. У них робляться односторонні записи: тільки по Д-т або тільки по К-т.
Класифікація рахунків за структурою.
За цією ознакою класифікації розрізняють активні, пасивні, активно-пасивні, безсальдові і позабалансові рахунки.
Активно-пасивні рахунки можуть мати то дебетове, то кредитове сальдо (44 Нерозподілені прибутки (непокриті збитки), 79 Фінансові результати).
Безсальдові рахунки - на момент складання балансу не мають ніколи ніякого сальдо і тому не знаходять відображення в балансі (24 Брак у виробництві, 91 Загальновиробничі витрати).

3.5. План рахунків бухгалтерського обліку
План рахунків - систематизований перелік рахунків, який забезпечує групування необхідної інформації про діяльність підприємства, визначає побудову всієї системи бухгалтерського обліку з метою отримання необхідних даних для управління, контролю та звітності.
В основу побудови плану рахунків покладено їх класифікацію за економічним змістом.
План рахунків та Інструкція про його застосування затверджується Міністерством фінансів України. У плані рахунків за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Перша цифра коду визначає клас рахунків, друга - номер синтетичного рахунку, третя - номер субрахунку.
План рахунків складається з 10 класів: 1 - 9, 0. У деяких класах ще є резервні рахунки (29, 56 - 59,77 - 78, 86 - 89). Не всі синтетичні рахунки мають субрахунки (17, 22 - 27, 38 - 39 та ін.) При цьому в Плані рахунків вказується напрямок деталізації інформації: 23 Виробництво - по видах виробництва; 26 Готова продукція - за видами готової продукції і т.п.
Субрахунки використовуються виходячи з потреб управління, контролю, аналізу і звітності та можуть доповнюватися підприємствами введенням нових субрахунків (рахунків другого, третього порядку) зі збереженням кодів (номерів) субрахунків Плану рахунків.
Порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденція рахунків, не наведена в Інструкції, встановлюється підприємством самостійно, виходячи з норм Інструкції, П(С)БО та інших нормативних актів з бухгалтерського обліку та управлінських потреб підприємства.
Інструкція із застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. Інструкція містить коротку характеристику і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типові схеми реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).
Рахунки класів 0 - 7, 9 обов'язкові до використання для всіх підприємств з відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8.
Суб'єкти малого підприємництва можуть вести облік витрат з використанням тільки рахунків класу 8.
Бухгалтерський облік на субрахунках ведеться в аналітичному розрізі з вимогою забезпечити кількісно-сумову і якісну інформацію про наявність та рух об'єктів бухгалтерського обліку на відповідному синтетичному рахунку класів 1, 2 та 0.

3.6. Взаємозв'язок між рахунками та балансом
В активі балансу відображаються фінансові ресурси підприємства по їх складу і розміщенню (активи). На підставі статей активу відкриваються активні рахунки. Суми за відповідними статтями активу балансу є початковими залишками по відповідним активним синтетичним рахункам.
У пасиві балансу відображаються фінансові зобов'язання і капітал підприємства, поточний облік яких ведеться на пасивних рахунках, які відкриваються на основі статей пасиву балансу.
Таким чином, на підставі балансу необхідно записати залишки на початок місяця за дебетом активних і кредитом пасивних синтетичних рахунків. При правильному записі загальна сума всіх дебетових залишків дорівнює загальній сумі всіх кредитових залишків, тому що ці підсумки є підсумками активу і пасиву балансу.
Далі слід записати суми за господарськими операціями в дебет і кредит кореспондуючих рахунків, підрахувати підсумки оборотів і визначити залишки на кінець місяця.
Після цього необхідно скласти баланс. Залишки з активних рахунків (дебетові сальдо) показуються в якості статей активу, а залишки з пасивних рахунків (кредитові сальдо) - статей пасиву балансу.
Схематично взаємозв'язок між рахунками та балансом можна відобразити таким чином:
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]Баланс Рахунки бухгалтерського обліку Баланс

Література:
обов'язкова: 3, 4, 6, 8-12.
додаткова: 13, 18-24, 34, 40-44.



Тема 4. Оцінювання та калькуляція

4.1 Вимірники в бухгалтерському обліку.
4.2. Оцінювання як прийом бухгалтерського обліку.
4.3. Калькулювання як прийом вартісного вимірювання.

4.1 Вимірники в бухгалтерському обліку
Основним вимірником у бухгалтерському обліку є грошовий, який застосовується у синтетичному обліку. Однак, для забезпечення управління ресурсами підприємства неможливо користуватись тільки одним грошовим вимірником. Особливо це стосується забезпечення виконання виробничої програми, процесів заготівлі та споживання виробничих запасів, спостережень за використанням основних засобів, складання кошторисів, калькуляцій собівартості продукції. У зв’язку з цим у бухгалтерському обліку застосовують і натуральні, трудові та грошові вимірники. Наприклад, для виконання виробничої програми необхідно знати, які матеріали і сировина є в наявності, скільки їх буде потрібно в наступному. Отже, натуральні вимірники застосовуються насамперед для отримання інформації про забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, паливом, комплектуючими виробами, напівфабрикатами тощо. А тому облік товарно-матеріальних цінностей ведеться не лише у грошовому, а й в натуральних вимірниках (кілограми, тонни, метри погонні, метри квадратні, метри кубічні, літри тощо).
Основною сферою застосування натуральних вимірників є управлінський облік. Застосування відповідного вимірника в управлінському обліку залежить від того, для кого і для яких цілей збирається управлінська інформація. Найчастіше застосовуються натуральні вимірники у цехах, на дільницях, де безпосередньо виготовляють продукцію і провідні фахівці контролюють використання сировини, рух деталей та напівфабрикатів на операціях технологічного процесу. Якщо виконавець робіт, майстер чи інший фахівець здійснює оперативний контроль за відпрацьованим робітниками часом, то він обов’язково користується трудовими вимірниками. Кількість натуральних показників, які формуються у звітності від нижчих керівників до вищих, поступово зменшується, і для вищого керівництва підприємства інформація формується переважно лише у грошових вимірниках.
Трудові вимірники застосовують для визначення показника продуктивності праці, нарахування заробітної плати працівникам тощо.
Проте застосування як натуральних, так і трудових вимірників не може забезпечити обчислення багатьох важливих показників щодо валового продукту, собівартості продукції, національного доходу, узагальнюючих показників на мікро - і макрорівні, а тому для цих цілей застосовують вартісний (грошовий) вимірник. Завдяки застосуванню грошового вимірника облік набирає не тільки узагальненого вигляду, а й стає важливим джерелом інформації для обчислення системи показників виробничої та фінансово-господарської діяльності, визначення фінансового стану підприємства, його платоспроможності, з’являється можливість співставлення показників діяльності підприємств, що здійснюють не лише однакові, а й різні види діяльності.
Увесь синтетичний бухгалтерський облік, починаючи з журналу реєстрації господарських операцій і записів у відповідні регістри (книги, журнали, відомості), ведеться лише у грошовому вимірнику. В аналітичному бухгалтерському обліку застосовуються як грошовий, так і натуральні та трудові вимірники.
Однак суми за даними синтетичного і аналітичного обліку мають завжди співпадати. Прикладами аналітичного обліку з застосуванням натуральних вимірників є оборотні відомості та машинограми залишків за товарно-матеріальними рахунками, зокрема дані про кількість відповідних об’єктів, що знаходять відображення на рахунках класу 1 “Необоротні активи” 10, 11, 12 та класу 2 “Запаси” 20, 21, 22, 25, 26, 27, 28.
Лише у грошовому вимірнику роблять записи в Головній книзі, яка є головним регістром бухгалтерського обліку, бухгалтерській (фінансовій) звітності за формами №1 “Баланс”, №2 “Звіт про фінансові результати”, №3 “Звіт про рух грошових коштів”, №4 “Звіт про власний капітал” та ін.
Як правило, у більшості розділів облікової роботи поєднуються натуральні та грошові вимірники, але в обліку коштів, розрахункових операцій, фінансових результатів та розподілу прибутку користуються тільки вартісними вимірниками.
В управлінському обліку застосовуються також три вимірники: вартісні, натуральні, трудові. Водночас, поряд із застосуванням облікової інформації, в управлінському обліку для прийняття рішень застосовується і не облікова інформація соціальна, екологічна, науково-технічна.

4.2. Оцінювання як прийом бухгалтерського обліку
Предметом бухгалтерського обліку є кругообіг господарських засобів в процесі здійснення господарської діяльності підприємства. У кругообігу майна підприємства виділяються три взаємозв'язані процеси: постачання, виробництво, реалізація.
Два з них (постачання та реалізація) відбуваються у сфері обігу, та один у сфері виробництва. На всіх стадіях кругообігу господарських коштів, бухгалтерський облік повинен відображати витрати підприємства, тобто здійснювати вартісне вимірювання об'єктів бухгалтерського обліку. Вартісне вимірювання здійснюється на основі двох елементів методу бухгалтерського обліку: оцінки та калькуляції.
Оцінка - спосіб вираження господарських явищ у грошовому вимірі. Величина оцінки визначається кількістю трудових, матеріальних, грошових витрат на виготовлення або придбання обліковуються об'єктів.
До оцінки пред'являються дві основні вимоги. Оцінка всіх об'єктів бухгалтерського обліку повинна бути реальною і єдиною.
Під реальністю оцінки розуміється об'єктивне відповідність грошового вираження об'єктів обліку їх фактичної величиною. Реальність і правильність оцінки об'єктів обліку - необхідна умова побудови всієї системи бухгалтерського обліку. Реальність оцінки вимагає точного обчислення (калькулювання) фактичної собівартості всіх об'єктів обліку.
Під єдністю оцінки розуміється її одноманітність і незмінність. Одні й ті ж об'єкти обліку оцінюються однаково на всіх підприємствах протягом всього терміну перебування їх на одній стадії кругообігу. Така уніфікація оцінки досягається встановленням обов'язкових положень, інструкцій, правил обліку і калькулювання.
Правила та порядок оцінки об'єктів обліку регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Спільним для них є оцінка активів за їх історичною і (фактичної) собівартості.
4.3. Калькулювання як прийом вартісного вимірювання
Фактична вартість майна та витрат обчислюється за допомогою калькуляції.
Калькуляція - спосіб угруповання витрат, їх узагальнення, обчислення собівартості об'єктів обліку.
По відношенню до часу здійснення господарського процесу розрізняють планові і звітні калькуляції.
Планові калькуляції складаються до початку звітного періоду виходячи з планових норм витрат та інших планових показників на звітний період.
Калькуляції, що складаються після здійснення господарських процесів, називаються фактичними або звітними. Мета їх - визначення фактичної собівартості продукції, виконаних робіт і наданих послуг. При цьому використовуються дані бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво і кількості випущеної продукції, робіт і послуг. Витрати, що виникли у сфері виробництва, відображаються в калькуляції виробничої собівартості.
Калькулювання застосовується для вартісного вимірювання майна господарства і процесів на всіх стадіях його кругообігу. У процесі постачання визначається первісна вартість заготовлюється запасів і засобів праці. У процесі виробництва розраховується виробнича собівартість готової продукції, робіт, послуг. У процесі реалізації обчислюється собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг.

Література:
основна – 3, 10, 12, 15.
додаткова – 18, 25.



Тема 5. Документація та інвентаризація, техніка і форми
бухгалтерського обліку

5.1. Бухгалтерські документи та їх класифікація.
5.2. Інвентаризація.
5.3. Облікові регістри і їх види.
5.4. Форми бухгалтерського обліку.
5.5. Обліковий цикл підприємства.
5.6. Помилки в бухгалтерських записах і способи їх виправлення.
5.7. Основи організації бухгалтерського обліку на підприємстві.

5.1. Бухгалтерські документи та їх класифікація
Всі господарські операції, що здійснюються в процесі господарської діяльності, відображаються в документах. Саме тому, що всі показники бухгалтерського обліку документально обґрунтовані, облік має документальну силу.
Розпорядчі документи - містять розпорядження (наказ, завдання) на здійснення господарської операції (грошові чеки, платіжні доручення, довіреність на отримання матеріальних цінностей та ін). Вони не підтверджують факт здійснення операції і не служать підставою для відображення їх в обліку.
Виправдувальні (виконавчі) документи - підтверджують факт здійснення господарської операції і служать підставою для облікових записів (виписки банку з поточного рахунку, акти, квитанції, авансові звіти та ін).
Документи бухгалтерського оформлення складаються самими бухгалтерами на підставі відповідності виправдувальних документів або даних поточного обліку для технічної підготовки облікових записів (меморіальні ордери, бухгалтерські проводки, відомість нарахування амортизації та ін.)
Комбіновані документи за своїм призначенням об'єднують функції 2-х або 3-х документів, названих вище (касові ордери, лімітно-забірні картки, наряди та ін.).
Документування, тобто складання документів, є складовим елементом методу бухгалтерського обліку.
До документів пред'являються наступні вимоги:
- своєчасність складання;
- достовірність показників;
- правильність обліку.
Документи, що вперше підтверджують факт вчинення окремих господарських операцій, або право на їх здійснення, називають первинними.
Первинні документи повинні бути складені в момент здійснення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Помилки в первинних документах виправляються коректурним способом.
Первинні документи дають можливість здійснювати контроль до і після здійснення господарської операції. Попередній контроль здійснюється посадовою особою під час підписання документа, на підставі якого виконується господарська операція. Подальший контроль є функцією бухгалтерів, а також ревізорів.
Первинні документи, які пройшли обробку, повинні мати певну відмітку, що запобігає можливості їх повторного використання.
Записи у первинних документах повинні вироблятися засобами, які забезпечують надійне зберігання цих записів в архіві.
Сутність господарських операцій визначається їх ознаками та показниками.
Ознаки і показники господарських операцій, зафіксовані в первинному документі, називають реквізитами документа.
Реквізити діляться на постійні та змінні.
Постійні - це реквізити, які в рамках підприємства ніколи або тривалий час не змінюються.
Кількість та зміст реквізитів визначається призначенням документа і характером господарських операцій, що відображаються у ньому. Обов'язкові реквізити бухгалтерських первинних документів:
- найменування підприємства;
- найменування документа;
- дата складання документа;
- зміст господарських операцій;
- вимірювачі господарської операції;
- найменування посад осіб, відповідальних за правильне оформлення господарської операції і її вчинення;
- особисті підписи та їх розшифровки.
У разі необхідності можуть бути додаткові реквізити: підстава для здійснення господарської операції і т.д.
Велика різноманітність первинних документів бухгалтерського обліку викликає необхідність їх класифікації.
За ступенем узагальнення інформації: первинні та зведені.
Первинні - документи, в яких вперше відображається одна або кілька однорідних господарських операцій (прибутковий ордер, вимога і ін.).
Зведені - документи, які узагальнюють дані первинних документів (розрахунково-платіжна відомість).
За кратності використання документи поділяються на разові та накопичувані.
Разові документи - документи, якими представлена одна господарська операція (прибутковий касовий ордер).
Накопичуваний документ - документ, в якому показані ознаки і показники кількох однорідних господарських операцій (лімітно-забірна карта).
За кількістю облікових позицій розрізняють однорядкові і багаторядкові документи.
За місцем складання: внутрішні і зовнішні.
Внутрішні документи - документи, які складаються на самому підприємстві.
Зовнішні документи - документи, що надійшли на підприємство ззовні, зі сторони (платіжна вимога постачальника).
За способом заповнення: документи, що заповнюються вручну і за допомогою засобів механізації. Слід мати на увазі, що існують документи, які заповнюються тільки від руки. До них відносяться грошові чеки і касові прибуткові та видаткові ордери.
Рух документів з моменту їх виникнення до здачі в архів називають документообігом.
Документообіг - рух документів у процесі їх оперативного використання і бухгалтерської обробки з моменту складання або отримання від інших підприємств до передачі на зберігання в архів після запису в облікові регістри.
По кожному виду документів розробляється графік документообігу. Кожному працівнику видається виписка з графіка. Документообіг і графік документообігу розробляється головним бухгалтером і затверджується керівником.

5.2. Інвентаризація
Стан господарських засобів підприємства та джерел їх утворення в ряді випадків може знайти відображення в документах бухгалтерського обліку тільки після фактичної перевірки в натурі, оскільки можливі неточності і помилки при оформленні надходження і відпуску товарно-матеріальних цінностей, розбіжності, які викликаються природним спадом, не виключена можливість розкрадання.
Для визначення точного стану товарно-матеріальних цінностей, розрахунків та кредитних відносин використовується інвентаризація.
Основними завданнями інвентаризації є:
- визначення фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів та зіставлення її з обліковими даними;
- виявлення непридатних, неповноцінних і невикористаних товарно-матеріальних цінностей;
- контроль стану розрахунків з постачальниками і покупцями, підзвітними особами, робітниками і службовцями;
- перевірка дебіторської і кредиторської заборгованості.
Інвентаризація є засобом контролю схоронності об'єктів власності.
Інвентаризації підрозділяються по повноті охоплення коштів підприємства і характеру проведення.
По повноті охоплення коштів підприємства інвентаризації можуть бути:
- повними - якщо інвентаризація охоплює всі засоби підприємства і проводиться щорічно;
- частковими - якщо інвентаризація охоплює певну частину коштів підприємства. Періодичність її проведення залежить від ряду факторів, зокрема від призначення коштів, що перевіряються, швидкості їх обороту, методу калькуляції та ін. Терміни часткової інвентаризації не регламентуються.
Часткові інвентаризації за характером проведення можуть бути:
- планові - ведуться відповідно до плану в терміни, що встановлюються до звітного року;
- позапланові - організовуються в міру необхідності, наприклад, у випадку зміни матеріально відповідальних осіб, переоцінки матеріальних цінностей, вибіркових перевірок ресурсів підприємства, стихійного лиха. Позапланові інвентаризації повинні проводитися раптово.
Організація і проведення інвентаризації визначається Інструкцією з інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків (затверджено наказом Міністерством Фінансів України від 11.08.94 р. № 69).
Для проведення інвентаризації створюється робоча комісія, що призначається керівником підприємства у складі: голови комісії, фахівця з об'єкту інвентаризації (технолога, енергетика і т.д.), головного бухгалтера і матеріально-відповідальної особи.
Робоча комісія зобов'язана встановити фактичну наявність товарно-матеріальних цінностей і грошей, зіставити її з даними бухгалтерського обліку. При наявності розбіжностей комісія повинна встановити їх причини.
Об'єкти, по яких виявлені розбіжності між фактичними й обліковими даними, вносять у так звану Порівнювальну відомість, де вказують обидві показники і їх різницю. Всі надлишки та недостачі, встановлені під час інвентаризації, відображають у бухгалтерському обліку в тому ж місяці, в якому була проведена інвентаризація.
Виявлені при інвентаризації розбіжності регулюються в такому порядку:
- недостача матеріальних цінностей у межах встановлених норм відноситься на витрати виробництва;
- недостача понад норми стягується з винуватця.

5.3. Облікові регістри і їх види
Обліковий регістр - документ, в якому узагальнюється, групується і накопичується в певному порядку інформація, що міститься в первинних документах.
Облікові регістри вельми різноманітні: книги, картки, вільні листи.
Бухгалтерські регістри поділяються за рядом ознак:
- матеріальна основа: паперові (книги, картки, вільні листи, табуляграми, машинограми), виконані без використання паперу (магнітні стрічки, диски);
- спосіб заповнення: заповнення від руки, з використанням машин, автоматично;
- характер угруповання інформації: систематичні, хронологічні, комбіновані;
- спосіб графлення паперових регістрів: контокорентні, багатографні, шахові та ін.;
- ступінь узагальнення інформації: синтетичні, аналітичні, комбіновані;
- спосіб розміщення записів: паперові регістри можуть бути односторонні, двосторонні, шахові.

5.4. Форми бухгалтерського обліку
Форма бухгалтерського обліку (ФБО) являє собою певний комплекс взаємопов'язаних носіїв інформації та правил їх використання, тобто це сукупність облікових регістрів, які використовуються в певній послідовності та взаємозв'язку для ведення обліку способом подвійного запису.
Будь-яка ФБО повинна забезпечити реалізацію функцій бухгалтерського обліку, більшу достовірність результатної інформації при мінімумі витрат конторської праці.
Елементами ФБО є:
- носії вихідної інформації;
- регістри;
- правила перетворення інформації.
Елементами ФБО не є носії довідок та форми державної звітності.
Ефективною ФБО слід вважати таку, яка при найменших затратах праці дозволяє отримувати економічну інформацію, необхідну і достатню для оптимального управління підприємством.
В даний час найчастіше на підприємстві використовуються ручні: меморіально-ордерну, журнально-ордерну та спрощену ФБО; машино-орієнтовані: перфокарткова та автоматизована ФБО.
Меморіально-ордерна ФБО.
При цій ФБО, як і при будь-якій іншій, всі господарські операції знаходять відображення у первинних документах. За даними документів складають меморіальні ордери - документи, призначені для фіксації лічильних формул. Часто дані однорідних документів накопичують у відомості, підсумок якої є підставою для складання меморіального ордера, чим значно зменшується їх число.
Меморіальний ордер підписується головним бухгалтером, записується в хронологічний регістр систематичного обліку - реєстраційний журнал. Меморіальні ордери, занесені до реєстраційного журналу, використовуються для запису до Головної книги.
Аналітичний облік ведеться на картках, записи, в яких провадяться безпосередньо з первинних або зведених документів. Підсумки за звітний період записуються у відповідні оборотні відомості, які звіряються між собою.
Недоліки меморіально-ордерної ФБО:
- багаторазовість записів;
- відрив синтетичного обліку від аналітичного, що може призвести до помилок;
- тривалість облікового процесу, що викликається зазначеними причинами;
- недостатня пристосованість цієї ФБО для цілей складання звітності та економічного аналізу діяльності підприємств.
В даний час ця ФБО застосовується порівняно рідко.
Журнально-ордерна ФБО.
Протягом місяця дані первинних документів або їх підсумки, накопичені у допоміжних регістрах, записуються в журнали-ордери - розграфлені листи великого розміру, в яких записи по синтетичному і аналітичному обліку по багатьом рахунками збігаються.
В основу побудови журналів-ордерів покладена кредитова ознака реєстрації, тобто кожен журнал-ордер являє собою кредитову сторону синтетичного рахунку, що містить кілька граф, кожна з яких - дебет кореспондуючого рахунку.
Будь-який запис у журналі-ордері означає кредитування того рахунку, яким іменується журнал, і дебетування рахунку, зазначеного в найменуванні використаної графи.
Регістри аналітичного обліку відкривають по тим синтетичним рахункам, які вимагають складної побудови аналітичного обліку або великої кількості аналітичних рахунків.
При побудові журнально-ордерної ФБО відпадає необхідність у складанні оборотної відомості або шахової відомості по рахунках:
- синтетичний облік ведеться у журналах-ордерах, книгах, відомостях;
- аналітичний облік – у відомостях, розроблювальних таблицях, книгах, картках.
Переваги:
- не складаються меморіальні ордери, що істотно зменшує обсяг облікової роботи;
- синтетичний облік по значному числу рахунків суміщений з аналітичним;
- журнали-ордери полегшують проведення економічного аналізу діяльності підприємства;
- багато показників звітності формується за підсумками журналів-ордерів без додаткових вибірок і розрахунків;
- закріплення певних журналів-ордерів за окремими працівниками бухгалтерії дозволяє здійснити розподіл праці.
Просту або спрощену форму ведення бухгалтерського обліку можуть обрати малі підприємства. Ці форми обліку передбачають використання обмеженої кількості бухгалтерських регістрів. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25.06.03р. № 422.
Згідно з названими рекомендаціями просту форму бухгалтерського обліку рекомендовано застосовувати малим підприємствам з незначним документообігом (кількістю господарських операцій), які здійснюють діяльність з виконання не матеріаломістких робіт і послуг. Ця форма передбачає використання Журналу обліку господарських операцій, у якому записи здійснюються на підставі первинних та зведених облікових документів, відомостей нарахування заробітної плати і амортизації тощо з відображенням
суми операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Для аналітичного обліку розрахунків з оплати праці, з дебіторами і кредиторами застосовується Відомість 3-м, підсумкові дані якої (без повторення записів, що здійснюються у Журналі безпосередньо з первинних документів) заносяться до Журналу обліку господарських операцій із позначенням у графі 3 Відомості 3-м.
Спрощена форма бухгалтерського обліку передбачає узагальнення інформації про господарські операції у таких регістрах бухгалтерського обліку:
- Відомість 1-м. Розділ I. Облік готівки і грошових документів. Розділ II (зворотна сторона). Облік грошових коштів та їх еквівалентів (друкується на 2 сторінках формату А3);
- Відомість 2-м. Облік запасів (друкується на 2 сторінках формату А3);
- Відомість 3-м. Розділ I. Облік розрахунків з дебіторами і кредиторами за податками й платежами, довгострокових зобов’язань і доходів майбутніх періодів. Розділ II (зворотна сторона). Облік розрахунків з оплати праці (друкується на 2 сторінках формату А3);
- Відомість 4-м. Розділ I. Облік необоротних активів та амортизації (зносу). Розділ II (зворотна сторона). Облік капітальних і фінансових інвестицій та інших необоротних активів (друкується на 2 сторінках формату А3);
- Відомість 5-м. Розділ I. Облік витрат. Розділ II. Облік витрат на виробництво. Розділ III. Облік доходів і фінансових результатів. Розділ IV. Облік власного капіталу, витрат майбутніх періодів, забезпечень майбутніх витрат і платежів (друкується на 4 сторінках формату А3);
- Оборотно-сальдова відомість (друкується на 1 сторінці формату А3). Сума за будь-якою операцією відображається у відомості обліку за рахунком, що кредитується, у графі рахунку, що дебетується, та одночасно (за сумою операції або загальним підсумком оборотів за місяць) у відомості обліку за рахунком, що дебетується, із зазначенням кореспондуючого рахунку.

5.5. Обліковий цикл підприємства
Звітність підприємства складається на певний момент часу. Між датами складання звітності господарські операції реєструються на рахунках і потім узагальнюються для складання нової звітності. Для того щоб правильно відобразити операцію на рахунках, бухгалтер повинен вирішити 3 проблеми:
- коли відбулася операція - проблема визнання;
- яка вартісна оцінка операції - проблема оцінки;
- на яких рахунках записати операцію - проблема класифікації.
Для кожного виду активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат відкривається свій рахунок; відповідно існує п'ять груп рахунків.
Рахунки активів, зобов'язань і власного капіталу є постійними, тобто ведуться з періоду в період, а рахунки доходів і витрат - тимчасовими і закриваються в кінці кожного звітного періоду. Сальдо по тимчасовим рахункам переноситься до зведеного рахунку прибутків і збитків, сальдо якого (чистий прибуток або чистий збиток) переноситься на рахунок власного капіталу або нерозподіленого прибутку. Якщо збиток перевищує накопичений прибуток, то виникає накопичений збиток або дефіцит, який буде відображатися в балансі з мінусом в розділі власного капіталу.
Всі ці рахунки становлять Головну книгу, яка може вестися у вигляді книги, файлу, папки і т.д.
Всі господарські операції до запису на відповідні рахунки Головної книги по мірі їх здійснення записуються в Журналі операцій з докладним описом суті операцій і відображенням кореспонденції рахунків. Кожна операція спочатку записується в Журнал, а потім переноситься до Головної книги. Процес переносу з Журналу до Головної книги складається з наступних операцій:
- у Головній книзі знаходиться рахунок, задіяний за дебетом в Журналі операцій;
- в нього записується дата операції та посилання на сторінку Журналу;
- в дебет рахунку заноситься сума, відображена за дебетом в Журналі операцій, і розраховується кінцеве сальдо за рахунком;
- в Журналі операцій записується номер рахунку з Головної книги (перехресне посилання).
Потім у такий же спосіб переноситься інформація для рахунку, задіяного по кредиту.
Для спрощення процесу запису і перенесення відкривають Спеціальні журнали для кожної групи повторюваних операцій:
- Журнал продажів - для запису виставлених рахунків;
- Журнал закупівель - для запису закупівель, зроблених у кредит;
- Журнал надходжень грошових коштів - для запису отримання грошових коштів;
- Журнал виплат грошових коштів - для запису виплат грошових коштів.
Протягом місяця однотипні операції записуються в ці журнали, а в кінці місяця підсумкові дані переносяться в Головну книгу з посиланням на відповідний журнал.
Рахунки дебіторів і рахунки кредиторів завжди ведуться окремо. Ці рахунки в Головній книзі відображають лише підсумкові суми заборгованості за продані в кредит товари і закуплені в кредит товари. Для відображення детальної інформації по кожному боржнику і кредитору відкриваються Допоміжні книги, які іноді називають Контрольними рахунками. Ведуться Допоміжні книги в довільній формі. Перенесення інформації з Спеціальних журналів в ці книги здійснюється зазвичай щодня.
В кінці кожного місяця (як правило) і на кінець року (обов'язково) складається Пробний (перевірочний) баланс для звірки загального обороту по дебету і загального обороту по кредиту рахунків Головної книги. Якщо підсумок вірний, то можна приступати до підготовки балансу і звіту про фінансові результати.
Однак відображення всіх вироблених господарських операцій не гарантує відповідності доходів і витрат даного облікового періоду. Можуть існувати доходи і витрати, що відносяться до даного звітного періоду, але не були отримані або сплачені (у грошовому еквіваленті) до наступного звітного періоду; можуть існувати доходи і витрати, вже отримані або сплачені, але які повинні бути розподілені між кількома звітними періодами.
Для виконання зазначених принципів в кінці звітного періоду робляться коригувальні записи.
Існує три типи коригувальних записів:
- нарахування;
- розподіл або передплата;
- оціночні коригування.
Нарахування.
1. Нараховані витрати або нараховані зобов'язання - цей тип коригувальних записів відображує витрати, які були понесені, але не були записані і сплачені, тобто представляють собою зобов'язання. Прикладами таких витрат служать: нарахована, але не виплачена заробітна плата; нараховані, але не виплачені податки; нараховані, але не виплачені відсотки і т.д.
2. Нараховані доходи або нараховані активи (доходи до отримання) - цей тип коригувальних записів відображає доходи, які були зароблені в даному звітному періоді, але не були отримані (у грошовому еквіваленті) і відображені в облікових записах, відповідно являють собою дебіторську заборгованість. Прикладами таких доходів служать: орендна плата до отримання, відсотки до отримання та ін. (рахунки до отримання не є коригуючими записами, так як вже записані в обліку, хоча, по суті, аналогічні нарахованим доходам).
Розподіл (передоплата).
1. Передплачені витрати (витрати майбутніх періодів) - цей тип коригувальних записів розподіляє вже оплачені і записані витрати між обліковими періодами. Тобто протягом звітного періоду були виплачені авансом гроші за те, що буде спожито або використано в подальшому, які є витратами підприємства. Однак ці витрати відносяться до кількох звітних періодів і повинні бути розподілені між ними. Існує два варіанти відображення таких грошових виплат і відповідно два варіанти коригуючих проводок. Перший варіант робить акцент на передоплаченості (дебетується рахунок передплачених витрат, кредитується рахунок грошових коштів). У другому варіанті акцент робиться на те, що такі виплати є витратами (дебетується рахунок видатків, кредитується рахунок грошових коштів). Прикладами таких витрат служать страховий поліс, що купується на деякий період у майбутньому; орендна плата, виплачена авансом; закупівля МШП та ін.
2. Передплачені (відкладені, незароблені) доходи (доходи майбутніх періодів) - в результаті коригувань цього типу розподіляються між обліковими періодами вже отримані (у грошовому еквіваленті) і відображені в облікових записах доходи. Тобто протягом звітного періоду були отримані гроші за товари, які будуть надаватися в подальшому, що є доходами підприємства, однак ці доходи мають бути відповідним чином розподілені між звітними періодами, а в даному звітному періоді відображені тільки доходи, зароблені в цьому періоді . Так само як і для передплачених витрат, для передплачених доходів існує два варіанти відображення в обліку надходження грошових коштів і наступних коригувань (аналогічно, в першому випадку робиться акцент на авансовий характер платежів, а у другому - на їх економічну сутність як доходів). Прикладами таких передплачених доходів є орендна плата, одержана авансом; аванси для майбутньої поставки товарів і т.д.
Оціночні коригування.
Робляться в тому випадку, коли сума доходів або витрат, які повинні бути віднесені на даний звітний період, не може бути точно визначена. Прикладами таких оціночних коригувань є нарахування зносу основних засобів, нарахування амортизації нематеріальних активів та нарахування резерву по сумнівних боргах. У цих випадках дебетується рахунок видатків, а кредитується контрактивний рахунок (рахунок, коректуючий активний).
Коригувальні проводки записуються останнім числом звітного періоду в журнал операцій і переносяться в Головну книгу, після чого складається скоригований Пробний баланс, на підставі якого складаються баланс і звіт про фінансові результати. Вони можуть бути складені за допомогою Робочого листа. У цьому випадку до скоректованого пробного балансу додаються дві колонки: баланс (дебет і кредит) і звіт про фінансові результати (дебет і кредит), і в ці колонки розноситься інформація з колонки "Скоригований пробний баланс" (балансові рахунки - в колонку балансу , рахунки доходів і витрат - у колонку звіту про фінансові результати). Різниця між колонками дебет і кредит у звіті про фінансові результати становить чистий прибуток. На цю ж величину не повинні сходитися колонки дебет і кредит балансу. Це фінальна перевірка правильності складання фінансових звітів.
Крім наведених коригувальних записів, в кінці року мають бути зроблені закриваючі записи обнуління рахунків доходів і витрат. Всі рахунки доходів і витрат є тимчасовими і закриваються в кінці звітного періоду на рахунок фінансових результатів. Рахунки доходів, які мають кредитове сальдо, закриваються записом: дебет рахунку доходів, кредит рахунку фінансових результатів; рахунки витрат, що мають дебетове сальдо, закриваються записом: дебет рахунку доходів, кредит рахунку фінансових результатів; рахунки витрат, що мають дебетове сальдо, закривають записом: дебет рахунку фінансових результатів, кредит рахунку витрат. Сам рахунок фінансових результатів (його сальдо складає чистий прибуток або чистий збиток) закривається на рахунок накопиченого чистого нерозподіленого прибутку або капіталу. Рахунок фінансових результатів грає проміжну допоміжну роль.
Наступний крок, який є можливим, але не обов'язковим, - це зворотні або анулюючи записи. Вони робляться в перший день нового облікового періоду і представляють собою дзеркальний запис коригуючих проводок попереднього періоду. Не всі коригуючи проводки можуть реверсуватися. Оціночні коригування і перший варіант коригуючих проводок для передплачених витрат і доходів не можуть бути анульовані зворотними записами. Зворотні записи робляться для зручності подальшого обліку. Бухгалтер самостійно вибирає, чи використовувати йому зворотні записи або йти традиційним шляхом, забезпечуючи додаткову перевірку наявності та суми коригуючих проводок.
Таким чином, обліковий цикл підприємства можна описати схемою:
- визнання та оцінка операцій на підставі документів;
- запис операцій в Журнал операцій або в Спеціальні журнали;
- перенесення в Головну книгу (щомісяця з Спеціальних журналів, за фактом запису з Журналу операцій) і до Допоміжних книг (щодня з Спеціальних журналів);
- підготовка пробного балансу;
- підготовка скоригованого пробного балансу (із записом коригуючих проводок в Журнал операцій і перенесенням в Головну книгу) або робочого аркуша;
- підготовка звітності;
- закриття тимчасових рахунків;
- зворотні записи (можливий, але не обов'язковий крок).

5.6. Помилки в бухгалтерських записах і способи їх виправлення
У процесі реєстрації господарських операцій у первинних документах, подальшого відображення даних в облікових регістрах можливі помилки. Найбільш часто зустрічаються помилки: неправильні записи чисел і неточні вказівки кореспонденції рахунків.
У бухгалтерському обліку використовуються наступні способи виправлення помилок.
- спосіб червоного сторно - застосовується для виправлення помилкових бухгалтерських проводок. Неправильний запис повторюється червоним кольором, який означає, що число від'ємне. При підведенні підсумків рахунку червоні суми віднімаються, чим усувається помилка. Потім звичайним кольором роблять правильний запис;
- спосіб додаткового запису - використовується, коли при правильній кореспонденції рахунків записана сума, яка менше належної. У цьому випадку запис повторюється в відсутній сумі;
- коректурний спосіб - усуває помилки, які не стосуються бухгалтерських проводок і виправлення відбувається в тому звітному періоді, коли була допущена помилка до складання проводок і звітності. Помилковий запис закреслюється і складається правильний. Виправлення підписує особа, що його зробило.

5.7. Основи організації бухгалтерського обліку на підприємстві
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе керівник підприємства.
Бухгалтерський облік на підприємстві може здійснюватися:
- бухгалтерською службою, яка є самостійним структурним підрозділом підприємства і очолюється головним бухгалтером;
- спеціалізованою організацією.
На невеликих підприємствах їх власники або керівники можуть самі вести бухгалтерський облік.
Головний бухгалтер підприємства:
- призначає або звільняє з посади керівників і безпосередньо йому підпорядковується;
- керується Законом про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні, іншими нормативними актами, які затверджені в установленому порядку, несе відповідальність за дотримання встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку;
- забезпечує контроль і відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, надання оперативної інформації, складання та подання у встановлені терміни бухгалтерської звітності з метою виявлення і мобілізації внутрішньогосподарських резервів, здійснює економічний аналіз діяльності підприємства;
- підписує разом з керівником підприємства документи, що є підставою для прийому і видачі ТМЦ і грошових коштів та інших документів, які без підпису головного бухгалтера вважаються недійсними і до виконання не приймаються;
- бере участь у роботі юридичних служб по оформленню матеріалів щодо відшкодування втрат від недостачі, крадіжки власності підприємства;
- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у структурних підрозділах, філіях підприємства.
Головному бухгалтерові забороняється приймати до виконання документи на операції, які суперечать вимогам законодавства, порушують договірну і фінансову дисципліну, наносять шкоди державі, власникам, іншим юридичним особам і громадянам. Про такі документи головний бухгалтер письмово, повідомляє керівника і приймає їх до виконання і обліку тільки за письмовим його розпорядженням. Керівник повністю несе відповідальність за проведення цих операцій.
З головним бухгалтером погоджується прийом, переміщення і звільнення з роботи матеріально відповідальних осіб.
На підприємстві, в штаті якого відсутня посада касира, його обов'язки за письмовим розпорядженням керівника підприємства виконує інший працівник.
При звільненні головного бухгалтера проводиться передача справ призначеному головному бухгалтеру, під час якої перевіряється стан бухгалтерського обліку і достовірність облікових даних, складається відповідний акт, який затверджується керівником підприємства.
Організація бухгалтерського обліку в Україні наближена до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Вона зорієнтована на вимоги ринкової економіки і передбачає чотирьох рівневу систему документації, яка регулює і регламентує облік.
1 рівень системи складають документи, які являють собою законодавчі акти, і які закріплюють обов'язковість ведення обліку, основні правила та принципи, необхідні для виконання.
У міжнародній практиці до таких документів відносять або закони про бухгалтерський облік, або закони про компанії та підприємницьку діяльність. В Україні діє Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", законодавчі акти, які передбачають основні принципи організації обліку, відображені у світовій теорії і практиці бухгалтерського обліку.
2 рівень включає положення (стандарти) бухгалтерського обліку, завдання яких регламентувати і давати рекомендації з ведення бухгалтерського обліку на окремих його ділянках за видами операцій і специфічними видами діяльності підприємства. Ці стандарти регулюють питання організації облікової роботи і формування облікової політики. Українські стандарти ув'язані з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. До числа найважливіших стандартів відносять і план рахунків бухгалтерського обліку.
3 рівень системи складають документи рекомендаційного характеру, інструкції, положення, вказівки, які передбачають можливі варіанти організації обліку безпосередньо на підприємстві, незалежно від його галузевої приналежності, організації виробництва, праці та інших факторів на базі основних положень, викладених у законодавчих актах і стандартах. Документи цього рівня розробляються не тільки органом, який затверджує стандарти, але й іншими, включаючи аудиторські, консалтингові організації, об'єднання професійних бухгалтерів та ін.
4 рівень включає документи, які являють собою вказівки, інструкції, положення, накази та інші документи щодо організації бухгалтерського обліку підприємства. Підприємства на основі законодавчих актів, міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, стандартів, розробляють і затверджують для власного застосування робочий план рахунків, системи документообігу, форми первинної документації, облікових регістрів і внутрішньої бухгалтерської звітності. Кожне підприємство має затвердити документ, в якому розробляється облікова політика. Така багаторівнева система документів дозволяє організувати на підприємстві бухгалтерський облік та звітність. В Україні на сьогоднішній день система бухгалтерського обліку на підприємстві та робота бухгалтерії організується у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та П(С)БО.

Література:
основна – 1, 2, 6, 7, 10-12.
додаткова – 18, 25.
Тема 6. Облік необоротних активів

6.1. Класифікація і оцінка основних засобів.
6.2. Облік надходження основних засобів.
6.3. Облік амортизації основних засобів.
6.4. Облік ремонту основних засобів.
6.5. Переоцінка основних засобів.
6.6. Облік вибуття основних засобів.
6.7. Інвентаризація основних засобів.
6.8. Розкриття інформації у Примітках.
6.9. Облік нематеріальних активів.

6.1. Класифікація і оцінка основних засобів
Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або поставки товарів та послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій, строк експлуатації яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік) (П(С)БО 7 Основні засоби).
Об'єкт основних засобів - завершений пристрій з усіма пристосуваннями і оснащеннями до нього, або окремий конструктивно-відокремлений предмет, призначений для виконання відокремлених функцій, або відокремлений комплекс конструктивно-з'єднаних предметів, що є єдиним цілим і спільно виконує певну роботу.
Якщо об'єкт основних засобів складається з частин, що мають різний строк корисного використання, то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку об'єктом основних засобів.
Подібні об'єкти - об'єкти, що мають однакове функціональне призначення й однакову справедливу вартість.
Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.
Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватися підприємством або обсяг продукції (робіт, послуг), які підприємство очікує отримати від їх використання.
Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням активу і його вартість може достовірно визначена.
Придбаний або створений об’єкт основних засобів зараховується на баланс за первісною вартістю.
Первісна вартість - історична (фактична) вартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих) на дату придбання або створення основних засобів.
Первісна вартість об'єкта основних засобів включає наступні фактичні витрати:
- суми, сплачені згідно з договорами поставки постачальнику;
- суми, сплачені організаціям за здійснення робіт за договорами будівельного підряду;
- суми, сплачені за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням основних засобів;
- реєстраційні збори, державне мито та інші платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням права на об'єкт основних засобів;
- сплачені митні збори і податки та обов'язкові збори, які не відшкодовуються підприємству;
- винагороди, сплачені посередникам при придбанні основних засобів;
- витрати на встановлення, демонтаж, налагодження, настроювання основних засобів та інші фактичні витрати, пов'язані з придбанням основних засобів.
Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює справедливій вартості на дату отримання.
Первісна вартість основних засобів, створених власними силами, не повинна перевищувати їх справедливу вартість.
Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, реконструкція, добудова, дообладнання тощо), що призводить до збільшення його майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від його використання.
Витрати, здійснювані для забезпечення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта основних засобів, включаються до складу витрат звітного періоду.
Класифікація основних засобів здійснюється за їх функціональним призначенням. За цією ознакою об'єкти основних засобів можуть об'єднуватися в групи.

6.2. Облік надходження основних засобів
Облік наявності та руху основних засобів ведеться на активному інвентарному рахунку 10 "Основні засоби", який має субрахунки.
Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об'єкту окремо. Одиницею обліку є окремий інвентарний об'єкт.
Облік інвентарних об'єктів ведеться із застосуванням типових форм первинної облікової документації по обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 29 грудня 1999 р. № 352:
03-1 Акт прийому-передачі основних засобів;
03-2 Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів;
03-3 Акт на списання основних засобів;
03-4 Акт на списання автотранспортних засобів;
03-5 Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини;
03-6 Інвентарна картка обліку основних засобів;
03-7 Опис інвентарних карток по обліку основних засобів;
03-8 Картка обліку руху основних засобів;
03-9 Інвентарний список основних засобів (за місцем їх знаходження, експлуатації);
03-14 Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств);
03-15 Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних підприємств);
03-16 Розрахунок амортизації по автотранспорту.
При надходженні об'єкта основних засобів на підприємстві здійснюється його приймання комісією з оформленням акта за формою ОЗ-1. На підставі акту бухгалтерія відкриває інвентарну картку ОЗ-6. Джерелом надходження основних засобів не підприємство є:
- придбання за плату;
- будівництво об'єктів;
- внески в статутний капітал;
- безоплатне отримання;
- отримання в обмін на неподібні об'єкти;
- інші випадки зарахування на баланс.
У синтетичному обліку надходження основних засобів відображається бухгалтерськими записами:
а) сума за договором поставки: Дт 15 Кт 63;
відображається ПДВ: Дт 644 Кт 63;
б) сума за консультаційні, інформаційні, посередницькі, транспортні послуги та інші витрати, пов'язані з придбанням: Дт 15 Кт 685;
відображається ПДВ: Дт 641 Кт 685;
в) зарахування об'єкта до складу основних засобів: Дт 10 Кт 15.
Внески до статутного капіталу:
а) відображення внесків, зазначених в установчих документах: Дт 46 Кт 40;
б) отримання від учасника об'єкта: Дт 10 Кт 46;
в) витрати на транспортування і монтаж: Дт 15 Кт 62;
виділяється ПДВ: Дт 641 Кт 685;
г) списання зазначених витрат з включенням до первісної вартості об'єкта: Дт 10 Кт 15.
Безоплатне отримання:
а) відображення вартості безоплатно отриманих основних засобів (термін експлуатації 5 років): Дт 10 Кт 42;
б) витрати на транспортування і монтаж: Дт 15 Кт 62;
виділяється ПДВ: Дт 647 Кт 685;
в) зарахування зазначених витрат до складу первісної вартості безоплатно отриманих об'єктів: Дт 10 Кт 15;
г) визнання доходу одночасно з нарахуванням амортизації: Дт 424 Кт 745.
6.3. Облік амортизації основних засобів
Амортизація - це систематичний розподіл амортизаційної вартості основних засобів протягом строку їх корисного використання.
Амортизаційна вартість - це первісна вартість за вирахуванням ліквідаційної вартості.
Ліквідаційна вартість - це сума грошових коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення строку їх корисного використання за вирахуванням витрат, пов'язаних з реалізацією (ліквідацією).
Знос основних засобів - це сума амортизації об'єктів основних засобів, накопичена з початку строку його корисного використання.
Розрахунок амортизації основних засобів оформляється первинним документом форми ОЗ-14, ОЗ-16 (по автотранспорту).
Для синтетичного обліку основних засобів використовується рахунок 13 "Знос необоротних активів", який має субрахунки:
- 131 - "Знос основних засобів";
- 132 - "Знос інших необоротних матеріальних активів";
- 133 - "Знос необоротних активів".
Аналітичний облік зносу необоротних активів ведеться відповідно за видами основних засобів, іншими необоротними матеріальними і нематеріальними активами.
Рахунок 13 призначений для узагальнення інформації про нарахування амортизації та індексації зносу необоротних матеріальних і нематеріальних активів, які підлягають амортизації.
Об'єктом амортизації є всі основні засоби крім землі.
Амортизація нараховується протягом строку корисного використання об'єктів, що визначається підприємством самостійно при визнанні цього об'єкта активом.
Термін повного використання переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигод від даного об'єкта.
Амортизація основних засобів нараховується з використанням наступних методів:
- прямолінійний (річна сума амортизації визначається шляхом ділення амортизаційної вартості на очікуваний період часу використання об'єкта);
- прискореного зменшення залишкової вартості (річна сума амортизації розраховується як добуток залишкової вартості на початок звітного року та подвоєної норми амортизації, розрахованої виходячи з очікуваного періоду часу);
- кумулятивний (річна сума амортизації визначається як добуток амортизаційної вартості та кумулятивного коефіцієнта).
Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного періоду часу використання об'єкта, на суму числа років його повного використання.
- виробничий (річна сума амортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації).
Виробнича ставка амортизації визначається діленням амортизаційної вартості на загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити даним об'єктом.
Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від використання об'єкта.
Метод амортизації об'єкта переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від використання об'єкта.
Нарахування амортизації починається (припиняється) з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів визнано активом (вибув зі складу активів).
Амортизація об'єктів за новим методом нараховується починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни методу амортизації.
Амортизація припиняється (призупиняється) на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації об'єктів основних засобів.
У синтетичному обліку нарахування амортизації основних засобів відображається записами:
а) нарахована амортизація основних засобів: Дт 23, 91, 92, 93, 941, 949 Кт 131;
б) для підприємств, які використовують рахунки 8-го класу робиться запис: Дт 83 Кт 131.

6.4. Облік ремонту основних засобів
У бухгалтерії розмежування ремонтів за видами (капітальний, середній, поточний) здійснюється за допомогою номенклатури ремонту. Передача об'єкта в ремонт оформляється відомістю дефектів. Приймання відремонтованого об'єкта з ремонту оформляється актом за формою ОЗ-2.
У синтетичному обліку витрати на поліпшення і утримання (ремонт і технічне обслуговування) основних засобів відображається записами:
а) витрати на реконструкцію і модернізацію відображаються проводкою: Дт 15 Кт 63;
б) після завершення реконструкції витрати нараховуються записом: Дт 10 Кт 15;
в) витрати на обслуговування та ремонт, що здійснюються для забезпечення первісно очікуваних майбутніх економічних вигод від використання: Дт 23, 91, 92, 93, 941, 949 Кт 63;
ПДВ: Дт 641 Кт 63.

6.5. Переоцінка основних засобів
Підприємство може здійснювати переоцінку основних засобів за справедливою вартістю за станом на 31 грудня звітного року. У разі переоцінки об'єктів основних засобів здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить даний об'єкт. Якщо переоцінка групи основних засобів проведена підприємством, то надалі вона повинна здійснюватися щорічно.
Переоцінена сума первісної вартості та зносу об'єкта основних засобів визначається як добуток відповідно первісної суми або зносу та індексу переоцінки.
Індекс переоцінки - відношення справедливої вартості об'єкта до залишкової його вартості.
Сума переоцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки - у складі витрат звітного періоду з урахуванням попередніх операцій по даному об'єкту. При вибутті об'єкта основних засобів, який раніше був переоцінений, перевищення сум попередніх переоцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об’єкту основних засобів включають до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.
Переоцінка основних засобів відображається записами:
а) дооцінка основних засобів: Дт 10 Кт 423; Дт 423 Кт 131;
б) відображення суми дооцінки при вибутті об'єкта: Дт 423 Кт 441;
в) уцінка основних засобів: Дт 131 Кт 10; Дт 975 Кт 10;
г) уцінка основних засобів, раніше дооцінених: Дт 131 Кт 10; Дт 423 Кт 10; Дт 975 Кт 10;
д) дооцінка основних засобів раніше уцінених: Дт 10 Кт 746; Дт 10 Кт 423; Дт 423 Кт 131.
Зменшення корисності основних засобів в бухгалтерському обліку відображається наступним чином:
а) втрати від зменшення корисності включаються до складу витрат звітного періоду і відображаються в балансі у складі зносу;
б) накопичені за попередні періоди втрати повністю або частково сторнуються в тому звітному періоді, в якому зникли причини зменшення корисності.
У синтетичному обліку робляться записи:
а) відображення втрат від зменшення корисності об'єкта основних засобів, оціненого за первісною вартістю: Дт 972 Кт 131;
б) відображення втрат від зменшення корисності об'єкта основних засобів, оцінка якого є переоціненою вартістю: Дт 423 Кт 131; Дт 972 Кт 131.
Якщо в наступному причини попереднього зменшення корисності об'єкта будуть усунені, виробляється дооцінка його вартості записами:
а) по об'єктах, які були оцінені за первісною вартістю: Дт 131 Кт 742;
б) по об'єктах, які були оцінені за переоціненою вартістю: Дт 131 Кт 742, 423.

6.6. Облік вибуття основних засобів
Вибуття основних засобів проводиться при реалізації, ліквідації, безоплатній передачі і передачі об'єктів як внеску до статутного капіталу іншого підприємства, а також при невідповідності критеріям визнання активом.
При вибутті визначається фінансовий результат як різниця між доходами від вибуття і залишковою вартістю основних засобів.
У разі часткової ліквідації об'єкта його вартість і знос зменшується на вартість і знос ліквідованої частини.
Операції вибуття об'єктів оформляються відповідними первинними документами (ОЗ-3, ОЗ-4, ОЗ-6, ОЗ-8, ОЗ-9), на підставі яких робляться записи в синтетичному обліку.
Реалізація об'єктів основних засобів:
а) знос реалізованих об'єктів: Дт 131 Кт 10;
б) справедлива вартість реалізованих об'єктів: Дт 286 Кт 10;
в) сума перевищення залишкової вартості об’єкта над його справедливою вартістю Дт 946 Кт 10;
г) дохід від реалізації: Дт 31, 37 Кт 712;
ПДВ: Дт 712 Кт 641;
д) собівартість реалізованих об’єктів: Дт 943 Кт 286.
Ліквідація об'єктів:
а) знос ліквідованого об'єкта: Дт 131 Кт 10;
б) залишкова вартість ліквідованого об'єкта: Дт 976 Кт 10;
ПДВ у разі ліквідації виробничих об'єктів: Дт 976 Кт 641;
в) витрати по ліквідації: Дт 976 Кт 31;
г) дохід від ліквідації: Дт 20 Кт 746.
Безоплатна передача:
а) знос переданого об'єкта: Дт 131 Кт 10;
б) залишкова вартість переданого об'єкта Дт 977 Кт 10;
ПДВ у разі ліквідації виробничих об'єктів: Дт 977 Кт 641.

6.7. Інвентаризація основних засобів
Результати проведення інвентаризації (списання недостач або псування об'єктів) в синтетичному обліку відображаються записами:
а) знос списаних об'єктів: Дт 131 Кт 10;
б) залишкова вартість списаних об'єктів: Дт 976 Кт 10;
в) сума, що підлягає відшкодуванню винуватцями: Дт 375 Кт 746;
г) сума відшкодувань, що підлягає сплаті до бюджету: Дт 746 Кт 642;
д) відображення суми отриманого відшкодування збитку: Дт 30, 31, 66 Кт 375.

6.8. Розкриття інформації у Примітках
Розкриття інформації про основні засоби знаходиться в примітках до фінансової звітності (форма №5). У цих примітках по кожній групі основних засобів наводиться така інформація:
а) первісна або переоцінена вартість, за якою основні засоби відображені в балансі;
б) методи амортизації та строки корисного використання;
в) наявність та рух у звітному році та ін.
Крім того, наводиться інформація: про вартість основних засобів, щодо яких існують обмеження права власності і закладених об'єктів, про вартість капітальних вкладень на будівництво об'єкта, про суму угод з придбання основних засобів, про залишкову вартість тимчасово невикористаних об'єктів, про вартість повністю амортизованих об'єктів, які продовжують використовуватися, про залишкову вартість об'єктів, вилучених для продажу та ін. У примітках також дається інформація з переоцінки об'єктів (джерело справедливої вартості, факт залучення незалежного оцінювача, зміна додаткового капіталу в результаті переоцінки).
Аналітичний облік основних засобів та зносу по них (крім інструментів, приладів та інвентарю, малоцінних необоротних матеріальних активів, інвентарної тари, інших необоротних матеріальних активів) ведеться за кожним об’єктом окремо. Крім того, в картках обліку позначається, до якого виду відноситься об’єкт основних засобів:
- власні та отримані на умовах фінансової оренди;
- виробничі та невиробничі.
Для узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, нарахування зносу та для відображення капітальних інвестицій призначений Журнал 4, який складається з двох розділів:
- розділ I. Облік основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та зносу необоротних активів (за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 19);
- розділ II. Облік капітальних та фінансових інвестицій та інших необоротних активів (за кредитом рахунків 14, 15, 18, 35).
Записи у Журнал 4 здійснюються на підставі первинних та зведених облікових документів:
- акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів;
- акт списання основних засобів;
- розрахунок амортизації тощо.
У першому розділі Журналу 4 відображається:
- вибуття основних засобів внаслідок їх продажу, безоплатної передачі, невідповідності критеріям визнання активом;
- сума уцінки, яка відображається за кредитом відповідних рахунків основних засобів;
- сума нарахованої амортизації;
- сума збільшення зносу основних засобів внаслідок їх дооцінки та зменшення корисності.
У другому розділі Журналу 4 відображаються капітальні інвестиції (введення в дію основних засобів, вибуття капітальних інвестицій внаслідок продажу, уцінка тощо).
Для аналітичного обліку капітальних інвестицій призначена Відомість 4.1. Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться у розрізі:
- витрат капітального характеру (будівельні, монтажні, проектні роботи, вартість придбаного устаткування, що потребує і не потребує монтажу, затрати на придбання (виготовлення, спорудження) інших необоротних матеріальних активів, фінансова оренда);
- інвестицій у капітальне будівництво, що виконано підрядним і господарським способом.
У Відомості 4.1 також відображаються витрати на проведення модернізації, модифікації, дообладнання (субрахунок 152) та реконструкції і добудови (субрахунок 151) об’єкта основних засобів, що приводить до збільшення первісно очікуваних від його використання майбутніх економічних вигод.
Облік капітального будівництва ведеться за фактичними витратами. Для визначення фактичної вартості кожного окремого об’єкта капітального будівництва, реконструкції, добудови, модернізації, модифікації, що здійснюється у кількох звітних періодах, застосовується вкладний аркуш формату Відомості 4.1 із зазначенням назви об’єкта.

6.9. Облік нематеріальних активів
Нематеріальний актив - це немонетарний актив, який не має матеріальної
форми, може бути ідентифікований (відділений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом більше року для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або для надання в оренду іншим підприємствам (П(С)БО 8 Нематеріальні активи).
Придбаний нематеріальний актив визнається підприємством і відображається в обліку та звітності, якщо він відповідає всім критеріям визнання:
- актив контролюється підприємством внаслідок минулих подій;
- існує ймовірність одержання підприємством майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням;
- вартість активу може бути достовірно визначена;
- немонетарний актив;
- не має матеріальної форми;
- може бути ідентифікований;
- утримується з метою використання протягом періоду більше одного року або операційного циклу, якщо він перевищує один рік, для:
- виробництва;
- торгівлі (постачання товарів та послуг);
- адміністративних цілей;
- надання в оренду іншим особам.
Група нематеріальних активів - це сукупність однотипних за призначенням та умовами використання нематеріальних активів.
Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться по кожному об'єкту за такими групами:
- право власності на природні ресурси;
- право користування майном;
- право на знаки, товари та послуги;
- право на об'єкти промислової власності;
- авторські та суміжні з ними права;
- гудвіл (різниця між ринковою вартістю підприємства та балансовою);
- інші нематеріальні активи (права на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв).
Для визнання нематеріальних активів, створених на підприємстві, відповідно до вимог П(С)БО 8 застосовуються додаткові критерії визнання. Витрати на створення нематеріального активу класифікуються на етап досліджень та етап розробок.
Дослідження – заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань.
Розробка – застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання.
Витрати на дослідження визнаються витратами під час їх здійснення. Якщо підприємство не може відокремити етап дослідження від етапу розробок у процесі створення нематеріального активу, тоді всі витрати розглядаються як витрати на дослідження.
Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі (визнавати) за умови, якщо підприємство має:
- намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;
- можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;
- інформацію для достовірного визначення витрат, пов’язаних з розробкою нематеріального активу.
Якщо нематеріальний актив не відповідає переліченим вище критеріям визнання, то витрати, пов’язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.
У первісну вартість нематеріального активу включаються витрати, понесені з дати, коли нематеріальний актив уперше відповідає критеріям визнання, визначеним у п.п. 6 та 7 П(С)БО 8.
Нарахування амортизації нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс).
Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання амортизації не підлягають. До нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання належать ті, щодо яких підприємством не визначено обмеження строку, протягом якого очікується збільшення грошових коштів (чи їх еквівалентів) від використання таких нематеріальних активів.
Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод.
Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:
- коли існує невідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;
- коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єкта.
Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку).
Втрати від зменшення корисності об'єкта нематеріальних активів включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням суми накопиченої амортизації об'єкта нематеріальних активів.
У Примітках до річної фінансової звітності за вимогами П(С)БО 8 наводиться інформація, яка пояснює облікову політику підприємства щодо визнання та оцінки нематеріальних активів за кожною групою активів:
- підхід до переоцінки нематеріальних активів (вартість (первісна або переоцінена), за якою нематеріальні активи відображені в балансі);
- підхід до відображення витрат на дослідження і розробки;
- обрані методи амортизації та діапазон термінів корисної експлуатації.
Крім того, у Примітках щодо кожної групи нематеріальних активів з виділенням інформації про створені підприємством нематеріальні активи наводиться така інформація:
- наявність та рух у звітному році:
- первісна (переоцінена) вартість нематеріальних активів та сума зносу на початок періоду;
- первісна вартість нематеріальних активів, які визнані активом, з виділенням вартості нематеріальних активів, отриманих у результаті об’єднання підприємств;
- сума зміни первісної (переоціненої) вартості та зносу нематеріальних активів у результаті переоцінки;
- первісна (переоцінена) вартість та сума зносу нематеріальних активів, які вибули;
- сума нарахованої амортизації;
- сума втрат від зменшення корисності, відображена в звіті про фінансові результати в звітному періоді;
- інші зміни первісної (переоціненої) вартості та сума зносу на кінець періоду;
- вартість нематеріальних активів щодо яких існують обмеження прав власності;
- вартість нематеріальних активів, переданих у заставу;
- сума угод на придбання в майбутньому нематеріальних активів;
- загальна сума витрат на дослідження і розробки, включена до складу витрат звітного періоду;
- первісна вартість, залишкова вартість і метод оцінки нематеріальних активів, отриманих за рахунок коштів цільового фінансування.
Аналітичний облік нематеріальних активів та зносу цих активів ведеться за кожним об’єктом окремо в картках обліку з розподілом на власні та отримані на умовах фінансової оренди, виробничі та невиробничі об’єкти.
Для узагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів та їх знос призначений Журнал 4 (за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 35). У першому розділі Журналу 4 відображається:
- вибуття нематеріальних активів внаслідок їх продажу, безоплатної передачі, невідповідності критеріям визнання активом;
- сума уцінки, яка відображається за кредитом відповідних рахунків нематеріальних активів;
- сума нарахованої амортизації;
- сума збільшення зносу нематеріальних активів внаслідок їх дооцінки та зменшення корисності.
У другому розділі Журналу 4 відображаються капітальні інвестиції (введення в дію нематеріальних активів, вибуття капітальних інвестицій внаслідок продажу, уцінка тощо).
Аналітичний облік капітальних інвестицій у нематеріальні активи ведеться у Відомості 4.1 за дебетом рахунку 15. Також у цій відомості відображаються витрати на модернізацію, модифікацію нематеріальних активів, які призводять до збільшення первісно очікуваних від їх використання майбутніх економічних вигод.
У Відомості 4.3 ведеться аналітичний облік нематеріальних активів за кожним інвентарним об’єктом.

Література:
основна – 2-4, 8-9, 11-13, 15.
додаткова – 17, 19-20, 31.



Тема 7. Облік запасів

7.1. Класифікація та оцінка запасів.
7.2. Облік надходження матеріалів.
7.3. Облік матеріальних цінностей на складі.
7.4. Облік вибуття запасів.
7.5. Облік матеріальних цінностей в бухгалтерії.
7.6. Інвентаризація матеріалів.
7.6. Розкриття інформації у Примітках.

7.1. Класифікація та оцінка запасів
Запаси відповідно до П(С)БО 9 "Запаси" - це активи, які:
- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної діяльності підприємства;
- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продуктів виробництва;
- утримуються для споживання під час виробництва, а також управління підприємством.
Чиста вартість реалізації товарів - це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.
Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність отримання підприємством у майбутньому економічних вигод, пов'язаних з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:
- сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, обслуговування виробництва і адміністративних цілей;
- незавершене виробництво;
- готову продукцію;
- товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані та утримуються для подальшого продажу;
- малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік;
- молодняк тварин, тварини на відгодівлі, продукція сільського господарства, якщо вони оцінюються за ПСБО 9.
Одиницею обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид). Підприємство на підставі наведеної укрупненої класифікації використовує більш детальне їх групування за технічними ознаками та властивостями. Для цього вони розробляють номенклатуру споживаних у виробництві матеріалів за їх однорідними ознаками.
У номенклатурі підприємства групи матеріалів підрозділяються на підгрупи, а всередині їх - на види, сорти, типорозміри тощо Кожному найменуванню, сорту та розміру матеріалів присвоюється номенклатурний номер.
Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:
- суми, сплачені згідно з договором постачальнику;
- суми, сплачені за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв'язку з пошуком і придбанням запасів;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
- затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати на страхування ризиків транспортування запасів;
- інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання на заплановані цілі.
Первісною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва відповідно до ПСБО 16 "Витрати".
Первісна вартість запасів, внесених до статутного капіталу підприємства та отриманих безоплатно, визнається за їх справедливою вартістю.
Первісною вартістю запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, є балансова вартість переданих запасів. Якщо вона перевищує справедливу вартість запасів, то первісною вартістю приймається справедлива вартість.
Первісна вартість запасів, придбаних в обмін на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості отриманих запасів.
Різниця між балансовою і справедливою вартістю відноситься на витрати звітного періоду.
Не включаються до первісної вартості запасів і відносяться на витрати звітного періоду:
- наднормативні втрати і нестачі товарів;
- відсотки за користування кредитами;
- витрати на збут;
- загальногосподарські та інші подібні витрати, безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів.
Запаси відображаються в балансі та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась, або вони зіпсовані, застаріли або іншим чином втратили первісну очікувану економічну вигоду.
Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут. Сума, на яку первісна вартість перевищує чисту вартість реалізації запасів, і вартість повністю втрачених запасів списується на витрати звітного періоду.

7.2. Облік надходження матеріалів
Форми первинних документів для обліку виробничих запасів:
М-1 Журнал обліку, вантажів, що надійшли;
М-2 Довіреність;
М-2а Акт списання бланків довіреностей;
М-3 Журнал реєстрації довіреностей;
М-4 Прибутковий ордер;
М-7 Акт про приймання матеріалів;
М-8 Лімітно-забірна картка (на одне найменування матеріалу та багато разовий відпуск);
М-9 Лімітно-забірна картка (для багаторазового відпуску 2-5 найменувань матеріалів);
М-10 Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів;
М-11 Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів;
М-12 Картка складського обліку матеріалів;
М-13 Реєстр приймання-здачі документів;
М-14 Відомість обліку залишків матеріалів на складі;
М-15 Акт про приймання устаткування;
М-15а Акт приймання-передачі устаткування до монтажу;
М-16 Матеріальний ярлик;
М-17 Акт про виявлені дефекти устаткування;
М-18 Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу;
М-19 Матеріальний звіт;
М-20 Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей (бланк суворої звітності);
М-21 Інвентаризаційний опис;
М-22 Акт на списання матеріалів відкритого зберігання;
М-23 Акт про витрату давальницьких матеріалів;
М-26 Картка обліку устаткування для встановлення;
М-28 Лімітно-забірна картка (для будівельних організацій);
М-28а Лімітно-забірна картка.
Завідувач складу приймає запаси, що надійшли, і виписує прибуткові документи. Якщо матеріали, що надійшли, не відповідають за кількістю та якістю супроводжуючим документам або, якщо вони надійшли без документів, приймальною комісією складається акт про приймання матеріалів (форма М-7) з обов'язковою участю комірника. Акт затверджується керівництвом і разом з супроводжуючими документами передається до бухгалтерії та у відділ постачання або юридичний відділ для виставлення претензій.
Якщо при прийманні запасів розбіжностей не виявлено, то виписується прибутковий ордер (форма М-4) в одному примірнику в день надходження запасів на склад і далі передається в бухгалтерію. Акт (форма М-7) і ордер (форма М-4) додаються до Реєстру приймання-здачі документів (форма М-13).
Якщо матеріали надходять через працівників підприємства, то їм для отримання цінностей виписується довіреність (форма М-2). Довіреність реєструється в журналі реєстрації довіреностей (форма М-3). На підставі журналу М-3 складається акт списання бланків довіреностей (форма М-2а). Акт складається комісією не рідше одного разу на квартал із зазначенням нумерації і кількості бланків довіреностей і затверджуються керівником.
Для обліку руху запасів всередині підприємства і їх відпустки використовується Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма М-11), яка виписується у двох примірниках, підписується головним бухгалтером і також відображається у реєстрі М-13.
Облік запасів у системі синтетичних рахунків ведеться на рахунках другого класу - 20, 22, 25, 26, 28. За дебетом цих рахунків відображається надходження запасів, а за кредитом - вибуття. Крім того, для розрахунку з постачальниками за отримані матеріали використовується рахунок 63 (пасивний рахунок).
Надходження запасів у бухгалтерському обліку відображається записами:
- придбання за плату:
а) сума за договором поставки: Дт 20, 22 Кт 63;
б) сума ПДВ, підтверджена податковою накладною: Дт 641 Кт 63;
- отримання запасів як внеску до статутного капіталу: Дт 20, 22 Кт 40, 46;
- оприбуткування об'єктів, що раніше не враховані в балансі: Дт 20, 22 Кт 719.

7.3. Облік матеріальних цінностей на складі
Матеріали на складі враховуються у картках складського обліку матеріалів (форма М-12). Картка М-12 складається по кожному номенклатурному номеру матеріалів МВО. Записи в них оформляються на підставі прибуткових та видаткових первинних документів форми М-4, М-7, М-11, товарно-транспортних документів, М-8, М-9 та інших документів в день, коли сталася операція.
У місцях зберігання матеріальних цінностей повинен бути прикріплений ярлик (форма М-16) із зазначенням необхідних даних за матеріалами. Ярлик заповнюється комірником і прикріплюється до місця зберігання і служить паспортом матеріалів.
На складі ведеться аналітичний сортовий облік матеріальних цінностей з використанням оперативно-бухгалтерського (сальдового) методу, який передбачає ведення сортового обліку матеріалів МВО тільки в картках складського обліку. Картка складського обліку є регістром аналітичного обліку матеріалів.
Бухгалтер щоденно або не рідше одного разу на тиждень приходить на склад і перевіряє правильність оформлення первинних документів, своєчасність і достовірність записів в картках складського обліку. Після перевірки первинні документи в супроводі реєстрів приймання-здачі документів (форма М-13) передаються до бухгалтерії.
На складі в кінці місяця на підставі карток складського обліку заповнюється відомість обліку матеріалів на складі (форма М-14). На підставі форми М-14 заповнюється сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку від встановлених норм запасу (форма М-18). На підставі відомості залишків в бухгалтерії перевіряється відповідність даних синтетичного і аналітичного обліку та синтетичного вартісного обліку матеріалів.

7.4. Облік вибуття запасів
При оцінці запасів, що відпускаються у виробництво, на продаж та по іншим операціям вибуття використовуються наступні методи:
- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів. Цей метод використовується для запасів, які відпускаються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного;
- середньозваженої собівартості. При цьому методі оцінка по кожній одиниці запасів проводиться діленням сумарної вартості залишків таких запасів на початок звітного місяця і вартості запасів, отриманих у звітному місяці, на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і запасів, одержаних у звітному місяці;
- метод ФІФО. При цьому методі оцінювання здійснюється виходячи з того, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство. Вартість залишку запасів на кінець місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходжень запасів;
- метод нормативних витрат. У цьому випадку оцінка полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання виробничих запасів, праці та виробничих потужностей і діючих цін;
- метод ціни продажу. Цей метод заснований на застосуванні підприємством у роздрібній торгівлі середнього відсотка торговельної націнки товарів.
Вартість МШП, які передаються в експлуатацію, виключаються зі складу активів з подальшою організацією оперативного (кількісного) обліку за місцями експлуатації і матеріально-відповідальними особами протягом терміну їх фактичного використання.
Відпустка матеріалів, які систематично споживаються при виготовленні продукції, оформляється лімітно-забірними картками (форма М-8, М-9). Ці картки заповнюються у двох примірниках, один з яких передається до початку місяця цеху-споживачу, а другий - на склад. Форма М-8 застосовується для багаторазової відпустки одного найменування матеріалу, а М-9 - для чотириразового відпуску лімітованих матеріалів, які відносяться на один вид витрат.
При понадлімітному відпуску і при заміні одних матеріалів іншими виписується акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів - форма М-10. Цей акт виписується у двох примірниках на один вид матеріалу та його багаторазову відпустку в межах ліміту. Після використання ліміту або в кінці звітного місяця лімітно-забірні картки закриваються і додаються до реєстру М-13.
Відпуск матеріалів з загальнозаводського складу в цехові комори не є витратою матеріалів, а називається внутрішнім переміщенням. Такі операції оформляються накладної-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма М-11). У разі повернення на склад не лімітованих матеріалів використовується також накладна М-11.
Вартість витрачених матеріалів відноситься безпосередньо на рахунки з обліку виробничих витрат: Дт 23, 92, 93, 94 і інші Кт 20, 22.
Такі записи в перебігу місяця роблять за обліковими цінами. Для визначення фактичної собівартості витрачених матеріалів по закінченню місяця на дебет рахунків витрат списується відповідна сума ТЗВ.
Бухгалтерські записи по реалізації виробничих запасів:
а) дохід від реалізації: Дт 31, 37 Кт 712;
сума ПДВ: Дт 712 Кт 641;
б) собівартість реалізованих запасів: Дт 943 Кт 20, 22.

7.5. Облік матеріальних цінностей в бухгалтерії
У бухгалтерії прийняті від складу прибутково-видаткові документи, додані до реєстру М-13 групуються, таксуються і визначаються сумові підсумки, які записуються в накопичувальні відомості окремо по приходу і витраті в розрізі синтетичних рахунків, субрахунків і груп матеріалів.
Дані накопичувальних відомостей переносять до відомості № 10 "Рух матеріальних цінностей у грошовому вираженні", яка складається з трьох розділів:
- рух матеріалів у розрізі складів без розбивки за синтетичними рахунками і групам;
- надходження і залишки матеріалів на початок місяця в розрізі аналітичних рахунків та облікових груп;
- витрата і залишки матеріалів на кінець місяця в розрізі аналітичних рахунків та облікових груп.
Для узагальнення даних про рух матеріалів у цехових коморах, а також у цехах, які не мають комор, використовується відомість № 11. Вона заповнюється в розрізі синтетичних рахунків та облікових груп матеріалів на підставі цехових звітів про рух матеріалів.
Операції, пов'язані з надходженням матеріалів від постачальників, а також розрахунки з постачальниками відображаються в журналі-ордері 3.

7.6. Розкриття інформації у Примітках
У Примітках до фінансової звітності наводиться інформація про:
- методи оцінки запасів;
- балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп;
- балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації;
- балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу;
- суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів відповідно до п. 28 ПБО 9.
Узагальнення інформації про запаси в регістрах бухгалтерського обліку відбувається наступним чином.
Кредитові обороти на рахунках обліку запасів відображаються у розділі III Журналу 5 (для підприємств, які для обліку витрат використовують тільки рахунки класу 9 “Витрати діяльності”) або Журналу 5А (для підприємств, які для обліку витрат використовують рахунки класу 8 “Витрати за елементами” та класу 9 “Витрати діяльності”). Витрачання виробничих запасів підприємства можуть наводити за сумою їх облікової вартості та сумою розподілених транспортно-заготівельних витрат.
Аналітичні дані про операції з товарами і торговою націнкою узагальнюються у розділі IV Журналу 5.
Облік виробничих запасів за синтетичними рахунками (або субрахунками) ведеться у Відомості 5.1 за центрами відповідальності (матеріально відповідальними особами, місцями зберігання) та місцями витрат (синтетичними рахунками або субрахунками обліку витрат). У Відомості 5.1 визначаються сума і рівень транспортно-заготівельних витрат (відхилень фактичної собівартості виробничих запасів від їх поточної облікової оцінки), а також фактична собівартість витрачених (вибулих) запасів, якщо застосовується метод оцінки вибуття запасів за середньозваженою собівартістю.
Записи у Відомості 5.1 здійснюються на підставі документів, у яких узагальнені надходження до матеріально відповідальних осіб (складів, цехів, дільниць) виробничих запасів та їх витрачання, вибуття з відповідних місць зберігання за звітний місяць (або за більш короткий проміжок часу – декада тощо).
Література:
основна – 2-6, 8-9, 11-15.
додаткова – 17, 19-20, 28-29, 31.



Тема 8. Облік грошових коштів і дебіторської заборгованості

8.1. Облік операцій по рахунках в банку.
8.2. Облік касових операцій.
8.3. Облік дебіторської заборгованості.
8.4. Розкриття інформації у Примітках.

8.1. Облік операцій по рахунках в банку
Відповідно до чинного законодавства підприємства зберігають свої грошові кошти на поточних рахунках у банках України на договірних засадах. Розрахунки здійснюються в безготівковій або готівковій формах у порядку, визначеному нормативними актами Національного банку України.
Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:
- заяву на відкриття рахунка встановленого зразка (взірця), за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства;
- копію документа про створення підприємства (засновницької угоди), засвідчену нотаріально;
- копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, засвідчену нотаріально;
- копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом, який реєструє;
- копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;
- картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів (у картку включається також зразок відбитка печатки підприємства);
- довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.
У разі відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валюті власник рахунка протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунка визначає один основний, на якому обліковуватиметься заборгованість, що списується (стягується) у безспірному порядку, і повідомляє номер цього рахунка податковому органу, в якому він обліковується як платник податків, за місцем реєстрації та банкам, у яких відкриті додаткові рахунки в національній та іноземній валютах.
Прийом та видача грошових коштів з рахунку підприємства провадиться за документами наступної форми:
- оголошення на внесок готівкою;
- грошовий чек;
- розрахунковий чек;
- платіжне доручення;
- платіжна вимога поручителя;
- інкасове доручення (розпорядження);
- акредитивної заяву.
Платіжне доручення - документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунка. Доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру. Розрахунки дорученнями можуть здійснюватися: за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги); в порядку попередньої оплати; для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств; для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи тощо), на їх рахунки, відкриті в установах банків; в інших випадках за згодою сторін. Доручення приймаються до виконання від платника протягом 10-ти календарних днів. День заповнення доручення не враховується.
Платіжна вимога-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхня - вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг), нижня - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму постачальникові.
Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається платникові (або банку, який його обслуговує). У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього розрахункового документа і здає його в банк, що його обслуговує. Платіжні вимоги-доручення приймаються банками протягом двадцяти календарних днів із дня виписування.
День заповнення вимоги-доручення не враховується. Банк приймає до оплати вимоги-доручення в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника. У разі відмови сплатити вимогу-доручення про її мотиви платник повідомляє безпосередньо одержувача коштів у порядку і в строки зазначені в договорі.
Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, списати чекотримачеві зазначену в чеку суму коштів.
Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги. Не дозволяються розрахунки чеками між фізичними особами.
При розрахунках чеками в економічні відносини між собою вступають такі суб’єкти: чекодавець юридична або фізична особа, яка здійснює оплату за допомогою чека та підписує його: чекоотримувач - підприємство, яке є одержувачем коштів за чеком; банк-емітент - банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі. Потрібно зазначити, що у сфері безготівкових розрахунків використання розрахункових чеків має важливе значення. Чеки, які використовуються для одержання готівки з рахунків, відкритих у банках, називаються грошовими. Термін дії чекової книжки - один рік. За погодженням з установою банку термін дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений.
Чек, на якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, вважається недійсним і повертається банкові чекодавця без виконання. Чек із чекової книжки пред’являється до виконання в банк чекоутримувача протягом десяти календарних днів (день виписування чека не враховується). Для отримання чекової книжки підприємство подає до банку-ремітента заяву в одному примірнику.
У заяві й талоні до неї чекодавець проставляє номер рахунка, з якого сплачуватимуться чеки. Гарантована оплата чеків забезпечується депонуванням коштів на окремому рахунку «Розрахунки чеками». Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки в банк подається платіжне доручення на перерахування коштів на аналітичний рахунок «Розрахунки чеками».
Акредитив це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов’язаний:
- виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи й надані послуги;
- надати повноваження іншому (виконуючому) банкові здійснити цю сплату.
При розрахунках акредитивами виникають економічні відносини між чотирма суб’єктами: заявник акредитива - платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива; банк-емітент - банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові; бенефіціар - юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо); виконуючий банк банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.
Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються у договорі бенефіціара і заявника акредитива. Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований. Для відкриття акредитива підприємство подає банку-емітентові заяву.
У випадку відкриття акредитива, депонованого у виконуючому банку, банк-емітент перераховує кошти платника на аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами» у банку бенефіціара та повідомляє його про умови акредитива. У разі відкриття акредитива, депонованого в банку-емітенті, заявник перераховує дорученням кошти зі свого рахунка на аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами». Строк дії акредитива в банку-емітенті встановлюється в межах 15-ти днів з дня відкриття, не враховуючи нормативного терміну проходження документів спецзв’язком між банками. Керівник установи банку-емітента має право за поданням заявника акредитива в разі необхідності продовжити строк його дії на 10 днів, якщо це викликано зміною умов постачання та відвантаження продукції. Банк-емітент, у свою чергу, повідомляє про це виконуючому банку, а останній - бенефіціарові.
Дата, зазначена в акредитиві, є останнім днем для оплати виконуючим банком документів за акредитивом. Документи, які надходять у банк, є підставою для списання або зарахування коштів на поточні рахунки. Банк обліковує рух грошових коштів клієнта й уся інформація про операції на рахунку зосереджена у відділенні обслуговуючого банку. Останній періодично повідомляє клієнта про стан рахунка, рух коштів і залишки на ньому за допомогою виписки (роздрукованої на принтері або надісланої електронним повідомленням).
Уповноважений представник підприємства (бухгалтер, касир) періодично отримує виписки банку з відповідними документами, на основі яких відбувалося зарахування або списання коштів із рахунків. При обробленні виписок треба пам’ятати, що для банків їх клієнти є кредиторами, тобто банки виступають боржниками клієнтів, зараховуючи та зберігаючи їхні гроші. Зараховуючи гроші від покупців на поточні рахунки, банк кредитує поточні рахунки, а списуючи - дебетує.
У підприємств поточний рахунок є активним, тому при отриманні грошей рахунок дебетується, а при витрачанні - кредитується. Таким чином, у виписці банку необхідно поміняти місцями обороти: дебетовий, показаний у виписці, вважати кредитовим і навпаки (кредитовий оборот вважати дебетовим).
Отримані виписки банку перевіряються (підбираються виправдні документи, підраховуються обороти і сальдо) та обробляються (за кожною операцією визначаються, кореспондуючі рахунки). Прикладені до виписки документи погашаються штампом із написом «ПОГАШЕНО».
Якщо у виписці виявлено помилки, то бухгалтер зобов’язаний письмово повідомити банку про допущену помилку та її суму.
В наступних виписках банк робить виправлення, що засвідчується печаткою, а бухгалтер - відповідну проводку на суму виправлень. Виписка банку є основним зведеним документом для записів у регістри бухгалтерського обліку.
Всі операції, які здійснюються за рахунком підприємства, відображаються у виписці банку. Це регістр аналітичного обліку.
Регістром синтетичного обліку є рахунок 31 "Рахунки в банках", який має наступні субрахунки:
- 311 - Поточні рахунки в національній валюті;
- 312 - Поточні рахунки в іноземній валюті;
- 313 - Інші рахунки в банку в національній валюті;
- 314 - Інші рахунки в банку в іноземній валюті.
Якщо підприємству в банку відкриті особливі рахунки, акредитиви та видані лімітовані чекові книжки, їх облік ведеться на рахунках 313 і 314.
При журнально-ордерній формі обліку обороти за кредитом рахунка 31 відображаються в журналі-ордері 1, обороти за дебетом цього рахунку - у різних журналах ордерах та контролюються у відомості 1.2.
8. 2. Облік касових операцій
Підприємства, організації та установи здійснюють грошові потоки в переважній більшості в безготівковому порядку через банківську систему. Одноразово, відповідно до діючого законодавства, підприємства мають право здійснювати готівкові обороти безпосередньо на місці своєї виробничо-фінансової діяльності. Для цього, за згодою банку, вони мають у своєму розпорядженні належно обладнані каси.
Операції з оприбуткування готівки в касу та видачі з каси оформляються відповідно до «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», остання редакція якого затверджена постановою Правління Національного банку України за № 72 від 19 лютого 2001 р.
Відповідно до Положення, розрахунки готівкою підприємства здійснюють через установи банків згідно з вимогами Інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України. Розрахунки готівкою підприємств між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджують факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.
Ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати в своїй касі готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту каси. Його установлення, порядок і строки здавання готівкової виручки регулюються Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України. Підприємства зобов’язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки.
Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка (крім розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) у його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, внаслідок яких ліміт каси не встановлено).
Уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах. Оприбуткуванням готівки в касі підприємства є здійснення підприємством обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цієї операції у встановленому порядку прибутковим касовим ордером та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів.
Підприємства мають право зберігати готівку в своїй касі, що одержана в установі банку для виплат, пов’язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку.
Готівка, що одержана в установі банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день.
Суми готівки, що одержані в установі банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством в установу банку не пізніше наступного робочого дня установи банку та підприємства або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту) і видаватися на ті самі цілі.
Приймання касами підприємств готівки, в тому числі й одержаної з банку, проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. При прийманні готівки видається квитанція за підписами головного бухгалтера або особи, уповноваженої керівником підприємства, і касира, засвідчена печаткою (штампом) підприємства.
Видача готівки з кас підприємств проводиться за видатковими касовими ордерами або належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або особи, які на це уповноважені. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника, то підпис керівника на видаткових касових ордерах не обов’язковий.
Видача готівки з каси підприємства для здавання її до установи банку оформляється видатковим касовим ордером із відображенням цієї операції в касовій книзі. Документом, що свідчить про здавання виручки до установи банку, є квитанція до об’яви на внесення готівки за підписами бухгалтера і касира установи банку, засвідчена печаткою (штампом) установи банку. Документом, що свідчить про здавання виручки інкасаторам банку, є копія супровідної відомості за підписом інкасатора, засвідчена печаткою (штампом) установи банку.
Виплати, пов’язані з оплатою праці, стипендій, проводяться касиром підприємства за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача.
На титульній сторінці платіжної (розрахунково-платіжної) відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень - словами, копійок - цифрами).
Аналогічно може оформлятися й одноразова видача готівки на оплату праці (у разі відпустки, хвороби тощо), а також видача кільком особам депонованих сум і готівки під звіт на витрати, пов’язані із службовими відрядженнями.
Прибуткові касові ордери або видаткові документи одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться штамп або напис «Оплачено» із зазначенням дати (число, місяць, рік).
Прибуткові касові ордери або видаткові документи до передавання в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Видаткові касові ордери, що оформлені на підставі платіжних (розрахунково-платіжних) відомостей на виплати, пов’язані з оплатою праці, реєструються після їх видачі.
Касові документи після складання касиром звіту та його оброблення в бухгалтерії комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки та зберігаються протягом 36-ти місяців після закінчення календарного року матеріально відповідальною особою, на яку покладено обов’язок зберігання документів, в окремому сейфі або спеціальному приміщенні, що передається під охорону.
Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства враховують у касовій книзі (типова форма КО-4, затверджена наказом Мінстату). Кожне підприємство, що є юридичною особою і має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою підприємства юридичної особи. Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства юридичної особи.
Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору кульковою або чорнильною ручкою. Перші примірники залишаються в касовій книзі, другі мають бути відривними, що і є звітом касира. Перші і другі примірники мають однакові номери.
Виправлення в касовій книзі не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує.
Записи в касовій книзі робляться касиром з операцій одержання або видачі готівки за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом у день їх надходження або видачі.
У кінці кожного робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі (наявна готівка в період виплати заробітної плати перераховується з урахуванням готівки, виданої за незакритими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями) наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другий відривний аркуш (копію записів у касовій книзі за день) з прибутковими касовими ордерами і видатковими документами під розпис у касовій книзі.
Синтетичний облік операцій по касі відображається на рахунку 30 "Каса", який має субрахунки:
- 301 - каса в національній валюті;
- 302 - каса в іноземній валюті.
Кожному звіту касира в журналі-ордері 1 і відомості 1.1 відводиться один рядок.

8.3. Облік дебіторської заборгованості
Дебіторами називаються юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів, оцінених у грошовому вимірнику.
Дебіторською вважається заборгованість, яка виникає в ході взаємовідносин підприємства з економічними агентами (юридичними і фізичними) і належить даному підприємству на певну дату. Боржники зобов’язані погасити дебіторську заборгованість на основі укладених між економічними агентами договорів.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» активом можна вважати лише таку заборгованість, за якою існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена їхня сума. Тобто економічні вигоди (гроші) підприємство отримає, якщо боржник не відмовиться від оплати і погашення боргу в установлені строки позовної давності (3 роки).
Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.
Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.
Сумнівний борг - поточна дебіторська, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.
Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації та оцінюється за первісною вартістю.
Для визнання поточної дебіторської заборгованості за продукцію необхідно, щоб виконувалися критерії визнання доходу від реалізації.
Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом, включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.
Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.
Для визначення чистої реалізаційної вартості поточної дебіторської заборгованості на дату балансу розраховується величина резерву сумнівних боргів.
Величина резерву сумнівних боргів визначається по одному з методів, який підприємство обирає самостійно:
- застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;
- застосування коефіцієнта сумнівності.

8.3.1. Облік розрахунків з покупцями і замовниками.
Облік розрахунків з покупцями ведеться на рахунку 36 (361, 362).
Облік іншої дебіторської заборгованості ведеться на рахунку 37 (371, 372, 373, 374, 375, 376, 377).
Резерв сумнівних боргів обліковується на рахунку 38.
Аналітичний облік ведеться за кожним боржником.
Бухгалтерські записи з обліку дебіторської заборгованості:
- виникнення заборгованості: Дт 36 (361, 362) Кт 70 (701, 702, 703);
одночасно ПДВ: Дт 70 Кт 641;
- погашення дебіторської заборгованості: Дт 311, 301 Кт 36;
- на момент складання балансу формується резерв сумнівних боргів:
Дт 944 Кт 38.
- списання безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів: Дт 38 Кт 36.
Якщо резерву виявиться недостатньо для списання безнадійної поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги, то сума відноситься безпосередньо на інші операційні витрати: Дт 944 Кт 36.
Сума, що надійшла від дебіторів і була раніше визнана безнадійною, включається до складу інших операційних доходів з одночасним зменшенням резерву сумнівних боргів: Дт 38 Кт 716.
Поточна дебіторська заборгованість, яка не пов’язана з реалізацією продукції (робіт, послуг) і визнана безнадійною, списується з балансу на інші операційні витрати.
Якщо після створення резерву фінансовий стан боржника поліпшився, то складається запис методом червоного сторно: Дт 944 Кт 36.
Довгострокова дебіторська заборгованість, яка виникає в ході нормального операційного циклу й буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу, передбачає нарахування відсотків. Вона відображається в балансі за її теперішньою вартістю, визначення якої залежить від виду та умов погашення довгострокової дебіторської заборгованості.
- списання іншої безнадійної дебіторської заборгованості:
а) операційної: Дт 944 Кт 37;
б) другої: Дт 949 Кт 37.
Списання іншої дебіторської заборгованості, визнаної безнадійною, оформляється проводками: Дт 944 37.
Дебіторська заборгованість групується за окремими видами, що викликано застосуванням різних форм розрахунків між покупцями та продавцями і характером господарських операцій, форм платежів (готівкові чи безготівкові).
Сума, що надійшла від дебіторів і була раніше визнана безнадійною, включається до складу інших операційних доходів з одночасним зменшенням резерву сумнівних боргів: Дт 38 Кт 716.

8.3.2. Розрахунки з підзвітними особами
Для обліку розрахунків з підзвітними особами використовують субрахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами», призначений для відображення операцій, пов’язаних із наданням готівки фізичним особам даного підприємства для виконання завдань під час відрядження, а також із видачею грошей на господарські потреби або закупівлю дрібним оптом матеріальних цінностей (канцелярських, поштових та ін.).
Порядок видачі коштів під звіт і звітування за їх використання регламентується Інструкцією про службові відрядження в межах України і за кордоном, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, та змінами до неї від 10.06.1999 р. № 146.
Витрати на відрядження відшкодовуються на основі авансового звіту, який повинна скласти особа, повернувшись із відрядження, у такі строки: протягом 3-х робочих днів при службовому відрядженні; протягом 10-ти робочих днів при видачі грошей на закупівлю сільгосппродукції та вторинної сировини (крім металобрухту); на наступний день при видачі грошей на господарські потреби.
До авансового звіту прикладається посвідчення про відрядження з відмітками про вибуття з місця роботи, прибуття в місце відрядження і вибуття з нього та про повернення до місця роботи. До авансового звіту прикладаються також виправдні документи на витрачені кошти (про наймання житла, проїзні білети, копії товарних чеків, матеріальні прибуткові ордери на оприбуткування на склад закуплених цінностей, квитанції поштових відділень тощо).
Авансові звіти складаються по всіх сумах, витрачених підзвітними особами, затверджуються керівником підприємства і на них проставляються кореспондуючі рахунки за призначенням витрат. Керівник може встановити порядок списання витрат на відрядження без пред'явлення авансових звітів, якщо ці витрати відомі.
Якщо суми, видані під звіт з каси підприємства, не повністю використані, то вони повинні вноситись у касу при подачі авансового звіту. Чергові видачі грошей під звіт не дозволяються до повного погашення попередньої заборгованості.
Синтетичний облік виданих підзвітних сум ведеться на рахунку 37, субрахунок 372:
- видача сум під звіт: Дт 372 Кт 301;
- списання витрачених сум: Дт 20, 28, 91, 92 Кт 372.
Невикористані суми підлягають поверненню до каси або за згодою працівника утримується з заробітної плати: Дт 301; 661, Кт 372.
Аналітичний облік ведеться по кожній підзвітній особі з зазначенням залишків на початок місяця, сум, виданих під звіт і списаних згідно авансових звітів, та залишку боргу на кінець місяця в журналі-ордері 3.
Під звіт можуть видаватися лімітовані чекові книжки: Дт 372 Кт 331.
У міру використання ліміту, робиться запис Дт 331 Кт 372.
Придбання через підзвітних осіб необоротних і нематеріальних активів, які не вимагають монтажу: Дт 10, 11, 12, 15 Кт 372.

8.3.3. Облік рахунків за претензіями
Субрахунок 374 «Розрахунки за претензіями» слугує для контролю за договірною дисципліною та відшкодуванням витрат при доставці вантажів й порушенні умов договорів поставок. На субрахунку 374 обліковуються претензії, які висуває підприємство постачальникам, підрядникам, транспортним організаціям, що визнані винними юридичними особами чи господарським судом.
На субрахунку 374 ведеться облік претензій за: завищення цін на виробничі запаси й інші цінності; арифметичні помилки при підрахунках сум у документах; невідповідність якості поставлених цінностей умовам договору; нестачу вантажів при прийманні на залізниці, на складі; браковану продукцію; у оплату простоїв з вини постачальника; помилково списані чи зараховані на поточні рахунки суми з вини працівників банку; нестачі вантажів при їх перевезенні; пені, штрафи, неустойки за порушення умов договору; інші причини.
Суми претензій розраховуються на основі актів приймання матеріальних цінностей, письмової згоди постачальників відшкодувати збитки, рішень господарських судів, розрахунків бухгалтерії щодо нестач, крадіжок у дорозі тощо.
Претензія розглядається в місячний термін із дня її отримання. Про результати розгляду заявникові повідомляється письмово.
Виставлені до постачальників претензії оформляються записами:
Дт 374 «Розрахунки за претензіями»;
Кт 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» (нестачі);
Кт 68 «Розрахунки за іншими операціями» (простої, брак, завищення цін);
Кт 20 «Виробничі запаси» (арифметичні помилки, брак матеріалів);
Кт 31 «Рахунки в банках» (погашено суми недостач);
Кт 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки» (з вини постачальників).
Задоволені претензії відображаються записами:
Дт 20 «Виробничі запаси» (відшкодовані постачальником нестачі);
Дт 30 «Каса» (внесені в касу суми нестач);
Дт 31 «Рахунки в банках» (погашено суми недостач);
Кт 374 «Розрахунки за претензіями».
При відмові у задоволенні позову рішенням суду:
Д 944 «Сумнівні та безнадійні борги»;
К 374 «Розрахунки за претензіями».

8.3.4. Розрахунки з відшкодування матеріального збитку
Субрахунок 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» призначений для розрахунків за шкоду, заподіяну в результаті нестач і витрат від псування цінностей, нестач і крадіжок готівки, якщо винна особа не встановлена. Факти розкрадань, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей досить типове явище на українських підприємствах. При цьому виникає питання хто і в якому розмірі повинен відшкодовувати виявлені крадіжки, нестачі, псування.
Покриття працівниками шкоди в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, відбувається за розпорядженням власника чи уповноваженої ним особи, а в інших випадках - шляхом подання власником позову до районного (міського) суду.
Розмір шкоди визначається за фактичними витратами на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості матеріальних цінностей за мінусом зносу за встановленими нормами. При розкраданні, нестачі, знищенні чи псуванні цінностей розмір шкоди визначається за цінами даної місцевості на день відшкодування збитків.
Втрати матеріальних цінностей виявляються при інвентаризації. Якщо на момент виявлення нестачі винну особу не встановлено, то витрати списують проводкою:
Дт 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей»;
Кт 20 «Виробничі витрати» (нестача запасів);
Кт 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» (нестача МШП);
Кт 10, 11, 12 (основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи);
Кт 30 «Каса» (нестача або крадіжка готівки).
Виявлення нестач та віднесення їх на винних осіб:
Дт 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»;
Кт 716 «Відшкодування раніше списаних активів».
Погашення заборгованості (крадіжки, нестачі, псування):
Дт 30 «Каса» (погашення готівкою через касу);
Дт 31 «Рахунки в банках» (погашення внесенням у банк);
Дт 20 «Виробничі витрати» (погашення внесенням матеріальних цінностей);
Дт 66 «Розрахунки з оплати праці» (утримання із зарплати);
Кт 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків».
Якщо виявлено нестачу необоротних активів, то вони оформляються записами:
Дт 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»;
Кт 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».
Перерахування різниці в цінах до бюджету:
Дт 716 «Відшкодування раніше списаних активів»;
Дт 746 «Інші доходи від звичайної діяльності»;
Кт 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами».

8.3.5. Облік розрахунків з іншими дебіторами
Субрахунок 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» використовують для обліку розрахунків із таких операцій, які не можуть бути відображені на попередніх субрахунках (спільна діяльність без утворення юридичної особи, розрахунки з персоналом (крім розрахунків з оплати праці та підзвітними особами), сплата мита й митних зборів, приватизація цілісних майнових комплексів, перерахування орендної плати до бюджету, а також плати за оренду необоротних активів орендодавцям, нарахування концесіонером дотацій з бюджету тощо).
На субрахунку 377 ведеться облік розрахунків із персоналом підприємства за надані їм позики на будівництво житла та садових будинків, пошиття фірмового одягу, створення основних засобів для спільної діяльності тощо. Такі операції оформляються записом:
Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»;
Кт 30 «Каса» (надання позик);
Кт 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».
Оплачено за інформаційні, юридичні, консалтингові послуги та дослідні роботи сторонніх організацій:
Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»;
Кт 31 «Рахунки в банках»;
Кт 30 «Каса».
Погашення дебіторської заборгованості відображається:
Дт 31 «Рахунки в банках» (надійшли платежі від дебіторів);
Дт 10, 11, 12 (повернуті зі спільної діяльності основні засоби, необоротні і нематеріальні активи);
Дт 15 «Капітальні інвестиції» (передані дебіторами капітальні вкладення в погашення їх заборгованості);
Дт 20 «Виробничі запаси» (повернуті дебіторами запаси, віднесені витрати сторонніх організацій, пов’язані з доставкою запасів);
Кт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».
Нарахування концесіонером дотацій із бюджету, що обумовлено договором:
Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»;
Кт 718 «Одержані гранти та субсидії».
При одержанні дотацій:
Дт 31 «Рахунки в банках»;
Кт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».
Відображення суми доходу від здачі майна в оренду в орендодавця:
Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»;
Кт 713 «Доход від операційної оренди активів».

8.4. Розкриття інформації у Примітках
У Примітках до фінансової звітності повинна розкриватись така інформація щодо дебіторської заборгованості:
- перелік дебіторів і сума довгострокової дебіторської заборгованості;
- перелік дебіторів і сума дебіторської заборгованості пов’язаних сторін, з виділенням внутрішньогрупового сальдо дебіторської заборгованості;
- склад і сума статті Балансу “Інша дебіторська заборгованість”;
- метод визначення величини резерву сумнівних боргів;
- сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення.
Узагальнення інформації про дебіторську заборгованість в регістрах бухгалтерського обліку відбувається наступним чином.
Облік розрахунків з покупцями та замовниками, з різними дебіторами за податками і платежами, отриманих векселів здійснюється в Журналі 3 та Відомостях аналітичного обліку 3.1, 3.2, 3.4, 3.5, 3.6.
У першому розділі Журналу 3 відображаються обороти за кредитом рахунків 16, 34, 36, 37, 38.
Записи в цьому Журналі здійснюються на підставі підсумкових даних Відомостей 3.1 – 3.6 та первинних документів.
Відомість 3.1 призначена для аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, що відображаються на рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”.
Відомість 3.2 призначена для аналітичного обліку поточної дебіторської заборгованості (з підзвітними особами, за авансами виданими, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків тощо) (рахунок 37 “Розрахунки з різними дебіторами”).
Відомість 3.4 призначена для аналітичного обліку заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, яка забезпечена одержаними векселями (рахунок 162 “Довгострокові векселі одержані”, 34 “Короткострокові векселі одержані”). Тут також ведеться облік векселів виданих.
Аналітичний облік внутрішньогосподарських розрахунків ведеться у Відомості 3.5 (рахунок 68).
Відомість 3.6 призначена для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету. У цій Відомості щомісяця відображаються нараховані та належні до відшкодування з бюджету суми податків і платежів, їх сплата, списання тощо за кожним видом податків і платежів.

Література:
основна – 2-4, 6, 8-9, 11-13, 15.
додаткова – 17, 19-21, 30-31.



Тема 9. Облік фінансових інвестицій

9.1. Облік короткострокових фінансових інвестицій.
9.2. Облік довгострокових фінансових інвестицій.
9.3. Розкриття інформації у Примітках.

9.1. Облік короткострокових фінансових інвестицій
Інвестиційна політика передбачає такі види інвестицій.
Капітальні інвестиції пов’язані з новим будівництвом; розширенням, реконструкцією, модернізацією існуючих об’єктів; придбанням і створенням основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів. До капітальних інвестицій відносяться також витрати на поліпшення основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів.
Фінансові інвестиції пов’язані з вкладенням коштів та інших активів у цінні папери суб’єктів господарської діяльності з метою отримання в майбутньому прибутку, обміну вільних грошових коштів на високоліквідні цінні папери, які приносять дивіденди, встановлення контролю над підприємством-емітентом у випадку придбання контрольного пакета.
Фінансові інвестиції поділяються на довгострокові (на період, більший від одного року) і поточні (до одного року).
Довгострокові інвестиції поділяються на групи: інвестиції, що утримуються до їх погашення (облігації); інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства; інвестиції у спільну діяльність; інші фінансові інвестиції.
Поточні інвестиції поділяються на групи: еквіваленти грошових коштів (вільно конвертуються у гроші, мають короткий термін погашення до 3-х місяців); інші поточні фінансові інвестиції (інвестиції у дочірні, асоційовані та спільні підприємства з метою їх продажу протягом 12-ти місяців).
Фінансові інвестиції поділяються за правом власності на пайові та боргові. Пайові інвестиції надають право власності (частка у статутному капіталі емітента корпоративних прав, пайові цінні папери), а боргові не надають права власності (мають боргову природу, встановлений термін обороту).
За характером участі інвестиції поділяються на прямі (внесення коштів чи майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на емітовані корпоративні права) та портфельні (придбання цінних паперів на біржовому ринку).
За формою власності інвестиції поділяються на приватні (інвестиції юридичних і фізичних осіб, які діють на основі приватної і колективної форми власності), державні, спільні (засновані на власності громадян та юридичних осіб України та інших держав) та іноземні. За регіональною ознакою інвестиції поділяються на внутрішні та зовнішні (здійснюються на території України і за її межами).
За ступенем ризику інвестиції бувають без ризикові (вкладення на короткий термін в облігації провідних країн світу) і ризикові (ступінь ризику невизначений).
Відповідно до діючого законодавства, фінансовий облік поточних інвестицій ведеться на балансовому рахунку 35 «Поточні фінансові інвестиції», який має два субрахунки:
- 351 «Еквіваленти грошових коштів»;
- 352 «Інші поточні фінансові інвестиції».
У дебет рахунка 35 «Поточні фінансові інвестиції» відносяться суми придбаних еквівалентів грошових коштів (високоліквідні цінні папери зі строком реалізації до 12-ти місяців), а також інших поточних фінансових інвестицій (ринкові цінні папери, придбані з метою перепродажу протягом найближчих 12-ти місяців, короткострокові боргові папери, депозитні сертифікати) та суми дооцінки при збільшенні справедливої (ринкової) вартості.
У кредит рахунка 35 «Поточні фінансові інвестиції» записується балансова вартість реалізованих інвестицій та суми їх уцінки. Операції з торгівлі цінними паперами не підлягають оподаткуванню, а податок стягається лише з балансових прибутків від продажу фінансових інвестицій. У випадку, якщо доход від реалізації інвестицій менший від витрат на їх придбання, то збитки від таких операцій переносяться на майбутній період, тобто прибуток до оподаткування в період отримання збитків від реалізації інвестицій не зменшується.
Збільшення поточних інвестицій може відбутися в результаті: придбання за грошові кошти; обміну на цінні папери власної емісії; обміну на інші активи; дооцінки первинної вартості до справедливої.
Якщо підприємство купує цінні папери на фондовій біржі, то до вартості акцій і облігацій включаються витрати брокера та інші витрати, пов’язані з їх придбанням.
У випадках зниження ринкової вартості цінних паперів (про це можна довідатися з фінансової преси) необхідно забезпечити справедливу оцінку активів, що потребує уцінення:
Дт 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій»;
Кт 352 «Інші поточні фінансові інвестиції».
При реалізації фінансових інвестицій на балансову вартість робиться запис:
Дт 31 «Рахунки в банках»;
Кт 741 «Доход від реалізації фінансових інвестицій».
На облікову (балансову) вартість проданих інвестицій:
Дт 971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій»;
Кт 352 «Інші поточні фінансові інвестиції».
З рахунків 741 та 971 суми списуються на рахунок 792 «Результат фінансових операцій».
Аналітичний облік ведеться за видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості отримання інформації про інвестиції як на території країни, так і за кордоном.

9.2. Облік довгострокових фінансових інвестицій
Для обліку довгострокових інвестицій призначений рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», на якому узагальнюється інформація про наявність та рух інвестицій у цінні папери інших підприємств, облігації державних і місцевих органів, внески в статутний капітал інших підприємств як на території України, так і за її межами.
До рахунка 14 відкриваються такі субрахунки:
- 141 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом участі в капіталі»;
- 142 «Інші інвестиції пов’язаним сторонам»;
- 143 «Інвестиції непов’язаним сторонам».
У балансі довгострокові фінансові інвестиції наводяться за фактичною собівартістю, яка включає ціну придбання, комісійні винагороди, гонорари, мита, невідшкодовані податки, банківські збори та інші витрати, пов'язані з придбанням цих інвестицій.
Подальша оцінка балансової вартості довгострокових інвестицій залежить від виду цінних паперів:
- інвестиції, які дають право власності (часткові цінні папери);
- боргові цінні папери.
Методи урахування часткових цінних паперів залежать від ступеня впливу інвестора на підприємство, акції якого придбані:
- якщо інвестор не має майновий вплив на підприємство (пакет акцій менше 20%) використовується для ринкових акцій нижча з оцінок: собівартості або ринкової вартості;
- якщо інвестор має суттєвий вплив на підприємство (пакет акцій від 20 до 50%) використовується метод участі в капіталі асоційоване підприємство;
- якщо інвестор контролює діяльність підприємства (пакет акцій більше 50%) використовується метод участі в капіталі в окремих фінансових звітах материнської компанії (дочірнє підприємство).
Для обліку інвестицій в асоційовані підприємства використовується два методи: метод участі в капіталі та собівартості. Згідно з методом участі в капіталі, балансова вартість інвестиції, яка на початку року оцінюється за собівартістю, збільшується (зменшується) відповідно до частки інвестора в прибутках (збитках) та інших змінах в капіталі асоційованого підприємства. Балансова вартість інвестицій зменшується на суму отриманих дивідендів.
Метод собівартості використовується, якщо інвестиція придбана та утримується виключно для продажу і якщо асоційоване підприємство здійснює свою діяльність в умовах, які суттєво обмежують його можливості на передачу коштів інвестору упродовж тривалого періоду часу.
Для обліку інвестицій в дочірні підприємства в окремій фінансовій звітності материнської компанії використовують метод участі в капіталі або собівартості.
Фінансові вкладення в боргові цінні папери (векселі, облігації інших підприємств) оцінюються в обліку за собівартістю їх придбання.
У синтетичному обліку балансова вартість таких інвестицій (боргових цінних паперів) дорівнює дисконтованої вартості їх погашення в майбутньому. Для цього здійснюється амортизація дисконту або премії. Процес амортизації охоплює період часу з моменту придбання цінних паперів до закінчення терміну їх дії і регулярно зменшує чи збільшує суму доходів за відсотками.
Довгострокові фінансові інвестиції відображаються у фінансовому обліку відповідними записами:
- переведення інвестицій з однієї категорії в іншу Дт 141, 142 Кт 143;
- здійснено інвестицію методом передачі довгострокового векселя: Дт 141143 Кт 162;
- здійснено інвестицію іншим пов’язаним і непов’язаним сторонам готівкою, безготівковим перерахуванням коштів : Дт 141 – 143 Кт 30, 31;
- відображення різниці між справедливою вартістю придбаних інвестицій і номінальною вартістю акцій, внесених у статутний капітал іншого підприємства Дт 141 - 143 Кт 421;
- збільшення балансової вартості інвестиції на суму збільшення частки інвестора в асоційовані, спільні й дочірні підприємства: Дт 141 Кт 721 – 723;
- зменшення балансової вартості інвестиції на суму дивідендів, отриманих від участі в капіталі: Дт 373 Кт 141;
- відображено суму збитків від інвестицій в асоційовані, спільні й дочірні підприємства: Дт 961 - 963 Кт 141;
- переведення інвестицій з однієї категорії в іншу: Дт 141 Кт 142, 143;
- повернута фінансова інвестиція: Дт 30, 31 Кт 14;
- переведено довгострокову фінансову інвестицію в поточну: Дт 352 Кт 14;
- уцінення довгострокової фінансової інвестиції, яка раніше була до оцінена: Дт 423 Кт 14;
- передано кредиторові інвестицію (в будь-якому вигляді частку в статутному капіталі, цінні папери, облігації та ін.) для погашення позик банку: Дт 50,60 Кт 14;
- списана вартість реалізованої довгострокової фінансової інвестиції: Дт 971 Кт 14;
- уцінення фінансових інвестицій: Дт 975 Кт 14;
- відображення втрат інвестицій від стихійних лих, техногенних катастроф: Дт 991 - 993 Кт 14.
Аналітичний облік по рахунку 14 ведеться за видами цінних паперів та об'єктів інвестування. При цьому облік повинен забезпечити роздільне отримання інформації про вкладення на території країни та закордону.
Облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться на рахунку 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи", який має субрахунки:
- 181 - "Заборгованість за майно, передане у фінансову оренду";
- 182 - "Довгострокові векселі одержані";
- 183 - "Інша дебіторська заборгованість".
Аналітичний облік за рахунком 18 ведеться по кожному боржнику за видами заборгованості, щодо термінів її виникнення та погашення.

9.3. Розкриття інформації у Примітках
У Примітках до фінансових звітів наводиться така інформація:
- балансова вартість фінансових інвестицій, що включені до складу статті балансу “Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств”, за такими видами:
- фінансові інвестиції в асоційовані підприємства;
- фінансові інвестиції в дочірні підприємства;
- фінансові інвестиції у спільну діяльність із створенням юридичної особи (спільного підприємства);
- фінансові інвестиції, що включені до складу статей балансу “Інші довгострокові фінансові інвестиції” та “Поточні фінансові інвестиції” за собівартістю, за справедливою вартістю, за амортизованою собівартістю;
- підстави для визначення справедливої вартості фінансових інвестицій;
- доходи та втрати від змін справедливої вартості фінансових інвестицій за звітний період;
- перелік провідних асоційованих, дочірніх і спільних підприємств із зазначенням частки в капіталі та методів оцінки, що використовуються для обліку таких фінансових інвестицій.
Узагальнення операцій з обліку фінансових інвестицій у регістрах бухгалтерського обліку відбувається наступним чином. Облік фінансових інвестицій ведеться в Журналі 4 (за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 35). Аналітичний облік фінансових інвестицій ведеться у Відомості 4.2 за видами цих інвестицій і окремо відкриваються відомості для обліку довгострокових і короткострокових фінансових інвестицій.

Література:
основна – 2-4, 6, 8-9, 11-13, 15.
додаткова – 17, 19-21, 30-31.



Тема 10. Облік власного капіталу

10.1. Облік статутного капіталу.
10.2. Облiк додаткового капiталу.
10.3. Облiк вилученого та неоплаченого капiталу.
10.4. Облік резервного капіталу.
10.5. Облiк забезпечення майбутніх витрат i платежів.
10.6. Облiк цiльових надходжень i цiльового фінансування.
10.7. Розкриття інформації у Примітках.

10.1. Облік статутного капіталу
Утворення власного капiталу дає гарантiю для iнвесторiв, кредиторiв,
постачальникiв, позичальникiв, що пiдприємство є кредитоспроможним i йому можна довiряти, мати з ним ділові й партнерськi стосунки.
Пiсля утворення пiдприємства власний капiтал може поповнюватися за рахунок внесення засновниками грошей та іншого майна, а також за рахунок отриманого у процесi операцiй фiнансової чи інвестиційної дiяльностi прибутку, який залишається у його розпорядженнi.
До власного капіталу належать:
- статутний капiтал;
- пайовий капiтал (у кооперативних організаціях);
- додатковий капiтал;
- резервний капiтал;
- вилучений капітал;
- неоплачений капiтал;
- нерозподілений прибуток (непокриті збитки).
При створенні нового пiдприємства затверджується його статут, в якому зазначається розмiр видiлених грошей, основних і оборотних коштiв iз детальним їх описом, звiдки цей капiтал i отримав назву статутного.
Статутний капiтал не повинен змiнюватися у процесi господарської дiяльностi (збільшуватися або зменшуватися) після державної реєстрації. Сальдо рахунка 40 «Статутний капiтал» повинно вiдповiдати розмiру статутного капіталу, вiдображеному в установчих документах i статутi пiдприємства, незалежно вiд форми власностi. Зменшення чи збiльшення статутного капiталу можливе лише пiсля внесення змiн до установчих документiв та перереєстрації статуту пiдприємства.
Акцiонерним називається товариство, яке має статутний капiтал, подiлений на визначену вартiсть акцiй однакової номінальної вартостi, i несе вiдповiдальнiсть за зобов’язаннями тільки майном пiдприємства.
Акцiонери вiдповiдають за зобов’язання товариства тiльки в межах належних їм акцiй (при лiквiдацiї пiдприємства акції повністю втрачають свою номiнальну, а тим більше ринкову вартiсть). Акцiонери, якi не повністю оплатили акції, відповідають за зобов’язання товариства тiльки у межах несплаченої суми, якщо це передбачено статутом.
Загальна номінальна вартiсть випущених акцiй становить статутний капiтал товариства, який не повинен бути меншим суми 1250-ти мінімальних заробітних плат на момент створення акціонерного товариства. Збільшення суми статутного капiталу здійснюється шляхом випуску нових акцiй, якщо раніше випущені акції реалізовані за вартістю не нижчою вiд номінальної.
Статутний капітал підприємства відбивається на відповідному рахунку в повному обсязі на дату реєстрації підприємства: рахунок 40 "Статутний капітал", рахунок 41 "Пайовий капітал" (для кооперативних підприємств і кредитних спілок). На цих рахунках відображається і узагальнюється інформація про стан і рух статутного капіталу підприємства.
За кредитом рахунків відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом - зменшення (вилучення). Сальдо на цьому рахунку повинно бути зафіксовано відповідно статутного капіталу, зазначеному в установчих документах підприємства.
Аналітичний облік ведеться за видами капіталу, по кожному засновнику, учаснику, акціонеру.
Якщо на момент реєстрації підприємства власники не зробили внески в повному обсязі, їх заборгованість обліковується на рахунку 46 "Неоплачений капітал".
Господарські операції з формування статутного капіталу акціонерних товариств оформляються записами:
Д 46 «Неоплачений капiтал»;
К 40 «Статутний капiтал».
Внесення коштiв акціонерами в оплату за придбані акції:
Д 10 «Основнi засоби» (внесено основні засоби як внесок);
Д 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» (внесено облігації);
Д 151 «Капітальне будівництво» (внесено об’єкт незавершеного будівництва);
Д 20 «Виробничi запаси» (внесено матеріальні ресурси);
Д 31 «Рахунки в банках» (внесені через банк гроші);
К 46 «Неоплачений капiтал».
У випадках, коли прийнято рішення зменшити статутний капітал способом зменшення номінальної вартості акцiй:
Д 40 «Статутний капiтал»;
К 672 «Розрахунки за іншими виплатами» (виплата ризниці у вартості акцій акціонерам).
У випадках, коли акцiї викуплені в акціонерів з метою їх анулювання за ціною номіналу, вищою чи нижчою вiд номіналу:
Д 451 «Вилучені акції»;
К 30 «Каса»;
К 31 «Рахунки в банках».
На суму анульованих акцій на їх номінальну вартість:
Д 40 «Статутний капітал»;
К 451 «Вилучені акції».
На суму, що перевищує номінальну вартість:
Д 421 «Емісійний дохід»;
К 451 «Вилучені акції».
При збільшенні статутного капіталу за рішенням зборів акціонерів складається запис:
Д 46 «Неоплачений капiтал»;
К 40 «Статутний капiтал».
Внесення акціонерами коштів на збiльшення статутного капіталу:
Д 30 «Каса»;
Д 31 «Рахунки в банках»;
Д 20 «Виробничi запаси»;
К 46 «Неоплачений капiтал».
Необхідно відзначити, що рахунок 40 «Статутний капiтал» є надзвичайно закритим, який не кореспондує з рахунками бухгалтерського облiку, крім рахунків 4 класу з 41 по 46 i рахунка 67 «Розрахунки з учасниками», який не належить до рахункiв капiталу. Такий порядок обумовлений тим, що статутний капітал не повинен змiнюватися, за винятком випадків, передбачених законом з обов’язковою перереєстрацiєю статуту пiдприємства.
Синтетичний облiк статутного капiталу ведеться в журналi 7 (кредит рахунка 40), аналітичний облік - за видами капiталу у розрiзi засновникiв, учасників, акціонерiв та за іншими ознаками, для чого ведеться оборотна вiдомiсть з такими графами: порядковий номер, дата i номер документа про внесення майна чи грошей, найменування майна, сума внесена до статутного капіталу, сума видана, нарахування дивiдендiв, видача дивiдендів, сальдо на кiнець перiоду. Таку відомість бухгалтер розробляє самостiйно, а її кредитове сальдо переносить у журнал 7.

10.2. Облiк додаткового капiталу
Додатковий капiтал облiковується на рахунку 42 «Додатковий капiтал», утворення якого спецiально не регламентується. Він є абстрактним поняттям, яке виражає вiдхилення вiд статутного капiталу з рiзних причин:
- емiсiйний дохід;
- додатково вкладений засновниками капiтал;
- дооцінка активiв;
- безоплатно отриманi основнi засоби, необоротнi й. нематерiальнi активи та ін.
Оскiльки статутний капiтал є величиною фiксованою у статутi, а окремi господарськi операцiї вимагають змiни статутного капiталу, то такi змiни облiковуються на регулюючому рахунку 42 «Додатковий капiтал». На цьому рахунку вiдображається рiзниця мiж номiнальною вартiстю випущених акцiй, що відповiдає розмiру статутного капiталу, та їх ринковою вартістю (може бути нижчою або вищою вiд номінальної); суми до оцінки або уцiнки активiв i вартостi необоротних активiв, безоплатного отримання активiв вiд юридичних чи фiзичних осiб та iншi операції.
Рахунок 42 «Додатковий капiтал» має такi субрахунки:
- 421 «Емiсiйний дохід»;
- 422 «Iнший вкладений капiтал»;
- 423 «Дооцiнка активiв»;
- 424 «Безоплатно отриманi необоротнi активи»;
- 425 «Інший додатковий капiтал».
На субрахунку 421 «Емiсійний доход» вiдображається різниця мiж продажною i номiнальною вартiстю акцiй, оголошених до реалiзацiї.
На субрахунку 422 «Iнший вилучений капітал» вiдображається вкладений засновниками капiтал (на пiдприємствах, крім акцiонерних товариств), який перевищує розмiр статутного капiталу i не вимагає перереєстрації статуту. Сюди вiдносяться рiзні внески для фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємства (придбання оборотних i необоротних активів для реалiзації перспективних проектiв, позики засновникiв для розвитку пiдприємства, покриття збиткiв тощо). Внески можуть вноситися за рiшенням засновникiв на цiлi, пов’язанi з подальшим існуванням і розвитком бiзнесу. Вони вносяться на добровiльних засадах i на умовах, вироблених на зборах засновникiв. Внески можуть бути безповоротними або повертатись на умовах укладених угод.
При внесеннi грошових коштів чи майна робиться запис:
Д 10 «Основні засоби»
Д 20 «Виробничi запаси»
Д 30 «Каса»
Д 31 «Рахунки в банках»
К 422 «Інший вкладений капiтал».
Повернення грошових коштiв чи майна вiдображається зворотними записами.
На субрахунку 423 «Дооцінка активів» вiдображається сума дооцiнки або уцінки необоротних та фiнансових активiв у випадках, передбачених законодавством i стандартами бухгалтерського облiку.
Сума уцiнки та дооцінки необоротних i нематерiальних активiв довгострокових фiнансових iнвестицiй та капiтальних iнвестицiй на основi проведения інвентаризацiй оформляється при дооцiнцi активiв записами:
Д 10 «Основнi засоби»
Д 11 «Іншi необоротнi матерiальні активи»;
Д 12 «Нематерiальні активи»
Д 14 «Довгостроковi фiнансовi інвестицiї»
Д 15 «Капiтальнi iнвестиції»
К 423 «Дооцiнка активiв».
Зворотнi записи складаються на суму уцiнки, але потрібно відзначити, що такі проводки робляться з рахунками необоротних активів (дебет 423; кредит 10, 11, 12, 15) i лише у випадках, коли уцiнюються об’єкти, якi раніше були дооцiненi.
На субрахунку 424 «Безоплатно отримані необоротнi активи» вiдображається вартiсть необоротних активiв, отриманих пiдприємством вiд юридичних i фiзичних осіб. Прикладом таких операцiй може бути передача необоротних активiв у якості подарунка, передача об’єктiв меценатами, доброчинними фондами, як допомога постраждалим вiд стихiйного лиха. Така передача повинна бути зафiксована у первинних документах iз приміткою, що об’єкти необоротних активів переданi безоплатно, i лише за цих умов робиться в облiку запис на їх справедливу вартiсть:
Д 10 «Основнi засоби»
Д 11 «Іншi необоротні матерiальнi активи»
Д 12 «Нематерiальнi активи»
Д 15 «Капiтальнi iнвестиції»
К 424 «Безоплатно отримані необоротнi активи».
На суму безоплатно отриманих об’єктів необоротних активiв нараховується амортизацiя, яка у даному звiтному перiоді вважається доходом:
Д 424 «Безоплатно отримані необоротнi активи»;
К 745 «Дохід вiд безоплатно отриманих активів».
Прийнятi об’єкти можуть бути зарахованi до виробничих запасiв, експлуатуватися з усiма наслiдками, що з цього випливають (нарахування зносу, передача в оренду, продаж та iн.).
На субрахунку 425 «Інший додатковий капiтал» обліковуються iншi види додаткового капiталу, які не можуть бути вiднесенi на попереднi субрахунки, наприклад: збiльшення капiталу за рахунок надходжень довгострокової фiнансової допомоги грошима юридичних i фiзичних осiб, надходження коштів від санаторiїв при оголошенні пiдприємства банкрутом.
На суму отриманих коштiв складається запис:
Д 30 «Каса»
Д 31 «Рахунки в банках»
К 425 «Інший додатковий капiтал».
Повернення коштiв оформляється зворотнім записом.
Синтетичний облiк додаткового капiталу (кредит рахунка 42) вiдображається в журналi 7.
Аналiтичний облiк ведеться у вiдомостi 7.1 в розрiзi субрахункiв. У вiдомостi показується сальдо на початок мiсяця (дебет чи кредит), записи в дебет рахунка 42 з кредита рахункiв (10, 13, 44, 11, 12, 14, 15, 20, 22, 28, 35, 40, 41, 43, 45, 46, 74), записи з кредита 42 в дебет рахункiв (10, 30, 31, 11, 12, 22, 25, 26, 28, 35, 46, 48), сальдо на кiнець мiсяця iз початку року.

10.3. Облiк вилученого та неоплаченого капiталу
Незважаючи на те, що статутний капiтал є величиною, яка повинна бути незмiнною i дорiвнювати сумi, зафiксованiй у статутi, на практиці досить часто бувають випадки, коли частина капiталу вилучається (викуповуються в акцiонерiв ранiше реалізовані акції з метою їх перепродажу або анулювання, повертаються вклади засновникам, які вибувають з акціонерного товариства, повертаються паї тощо).
У зв’язку з тим, що безпосередньо не можна зменшувати розміру статутного капіталу, в цих випадках використовується регулюючий рахунок 45 «Вилучений капітал» із субрахунками:
- 451 «Вилучені акції»;
- 452 «Вилучені вклади і паї»;
- 453 «Інший вилучений капітал».
Викуп акцій та повернення вкладів, паїв чи інших внесків засновникам, які вибули, погашається за рахунок раніше внесеного ними статутного капіталу. Погашення здійснюється грошима, цінними паперами, майном на суму, що зафіксована у боргових зобов’язаннях.
Викуп акцій оформляється записами:
Д 451 «Вилучені акції» (за номінальною вартістю)
К 30 «Каса» або 31 «Рахунки в банках».
Повернення паїв і вкладів може здійснюватися у грошовій формі, погашенням векселями, облігаціями чи поверненням часток капіталу, які були внесенні у вигляді позик.
При цьому можуть складатися записи:
Д 452 «Вилучені вклади і паї»
К 30 «Каса» або 31 «Рахунки в банках» (розрахунки грошима)
К 34 «Короткострокові векселі отримані» (розрахунки векселями)
К 50 «Довгострокові позики» або 60 «Короткострокові позики» (розрахунки отриманням позики з наступним погашенням).
К 52 «Довгострокові зобов’язання за облігаціями»
К 62 «Короткострокові векселі видані».
Вилучені акції можуть перепродуватися, що відображається в обліку такими проводками:
Д «Каса»;
К 451 «Вилучені акції» (на номінальну вартість).
У випадках, коли анулюються акції, на суму їх номінальної вартості робиться запис (після перереєстрації статуту):
Д 40 «Статутний капiтал»;
К 451 «Вилученi акцiї».
На рiзницю між викупною i номiнальною вартiстю робиться запис (перевищує викупна):
Д 421 «Емiсiйний дохід»;
К 451 «Вилученi акцiї».
Неоплачений капiтал характеризує заборгованiсть акцiонерiв а їх вкладами і паями у статутному капiталi. Для облiку такої заоргованості використовується рахунок 46 «Неоплачений апiтал».
У дебетi рахунка 46 вiдображається заборгованiсть засновикiв господарського товариства та акцiонерiв за внесками і кладами, а в кредитi - погашення заборгованості у статутному капiталi.
Операцiї, пов’язанi з внесками і вкладами засновникiв та акцiонерiв, вiдображаються так:
Д 46 «Неоплачений капiтал» (зменшення заборгованостi)
К 30 «Каса» (повернення частки у статутному капiталi засновикам, якi вибули)
К 31 «Рахунки в банках» (перераховано повернутi частки через банк)
К 40 «Статутний капiтал» (анульовано частину акцiй)
К 42 «Додатковий капiтал» (вилучено зi статутного фонду додатковий капiтал);
К 45 «Вилучений капiтал» (повернення вкладiв i паїв юридичним i фiзичним особам).
Погашення заборгованостi за вкладами до статутного капiталу вiдображається з кредита рахунка 46 «Неоплачений капiтал» у дебет рахунків:
- необоротних активiв (10, 11, 12, 14 15) - на внесення майна довгострокового користування;
- запасів (20, 21, 22, 28) - внесення матеріальних цiнностей;
- грошових коштів (30, 31, 34, 35) - грошi та цiннi папери;
- 42 «Додатковий капітал» - зменшення заборгованостi на суму додаткового капiталу, внесеного акцiонерами;
- позики банку (50, 60) - внесення часток наданням кредитiв;
- цiннi папери довгостроковi (51, 52, 62) - векселi та облiгацiї;
- 63 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками» - перезарахування заборгованостi;
- 66 «Розрахунки з оплати працi» - за рахунок заробiтної плати;
- 67 «Розрахунки з учасниками» - за рахунок нарахованих дивідендів;
- 68 «Розрахунки за іншими операцiями» - пере зарахування заборгованості.
Як видно, погашення заборгованостi може покриватися будь-якими активами або зобов’язаннями, що розширює можливості для створення акцiонерних товариств чи підприємств iнших органiзацiйних форм. Основною вимогою при утвореннi такої заборгованості є її погашення протягом року.
Синтетичний облiк вилученого i неоплаченого капiталу ведеться в журналi 7 (за кредитом рахунків 45 i 46), аналітичний облiк у вiдомостi чи книгах облiку довiльної форми з вiдображенням сальдо на початок мiсяця, дебетового i кредитового обороту і сальдо на кінець мiсяця.
Облік вилученого капiталу ведеться за видами акцій, вкладiв i паїв та особами (юридичними і фiзичними).
Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій і по кожному засновнику підприємства.
Треба звернути увагу на те, що рахунки класу 4 - капіталу, кореспондують, в основному, мiж собою та рахунками класу 3 - грошовими коштами та цiнними паперами, i лише через рахунок 46 «Неоплачений капiтал» здiйснюється зв’язок з iншими рахунками класу 1, 2, 3, 5 i 6. Разом iз тим через рахунок 46 переважно є доступ до рахунка 40 «Статутний капiтал».
Отже, правильне i раціональне ведення цього рахунка має принципове значення для забезпечення iнформацiї про власний капiтал та його зміни. Доцiльно на цю ділянку призначити досвiдченого працiвника бухгалтерiї, який добре розбирається у фiнансових проблемах та бухгалтерському облiку.

10.4. Облік резервного капіталу
Резервний капітал не реєструється підприємством і може утворюватися за рахунок фінансового результату підприємства й додаткового капіталу. Призначення резервного капіталу полягає в тому, щоб створити певний фінансовий резерв для погашення можливих збитків у майбутньому або використання на покриття непередбачених витрат та сплати боргів при ліквідації підприємства.
Для обліку резервного капіталу призначений рахунок 43 «Резервний капітал», у дебет якого записується використання, а в кредит - створення резерву.
Розмір резервного капіталу визначається установчими документами, але в акціонерних товариствах він не повинен бути меншим 25 % від статутного капіталу, а щорічні відрахування мають становити не менше 5 % річного прибутку.
Політика щодо створення резервного капіталу розробляється з урахуванням ризику роботи на конкретному ринку, рівня конкуренції, перспектив подальшого росту, характеру продукції, можливостей її збуту та інших факторів. Якщо резервний капітал дорівнює статутному або навіть перевищує його, то підприємство зможе маневрувати ним, а саме - покривати збитки, сплачувати борги при оголошенні його банкрутом. При недостатньому резервному капіталі справи підприємства можуть бути безнадійними. З іншого боку, створення резервного капіталу вимагає вилучення частини прибутку чи додаткового капіталу з обороту на тривалий період, а це означає з точки зору колективу підприємства недотримання доходів через зменшення оплати праці, дивідендів на акції та інших виплат за рахунок прибутку.
Отже, необхідно вибрати оптимальний варіант для створення резервного капіталу.
У бухгалтерському обліку формування резервного капіталу відображається нарахуваннями за кредитом рахунка 43.
Використання додаткового капіталу на поповнення резервного відображається записом:
Д 42 «Додатковий капітал»
К 43 «Резервний капітал».
Крім двох зазначених джерел формування резервного фонду, нших немає. Кошти резервного капіталу можуть використовуватися тільки у двох випадках:
1) на поповнення статутного капіталу, якщо з нього були зроблені вилучення методом викупу акцiй та нарахованих дивідендів за вiдсутностi прибуткiв;
2) на покриття збитків.
На рахунках бухгалтерського облiку цi операції відображаються:
1) Використано резервний капiтал на поповнення статутного:
Д 43 «Резервний капiтал»
К 40 «Статутний капітал».
2) За рахунок резервного капiталу списано на погашення збиткiв, отриманих за рік:
Д 43 «Резервний капiтал»
К 442 «Непокритi збитки».
У випадках, коли нараховуються дивiденди за вiдсутностi прибуткiв з резервного капiталу, необхiдно складати двi проводки. Перший запис робиться на суму нарахованих дивiдендiв за рахунок статутного капiталу:
Д 40 «Статутний капiтал»
К 67 «Розрахунки з учасниками».
Друга проводка - на поповнення статутного капiталу, який зменшився на суму нарахованих дивiдендiв:
Д 43 «Резервний капiтал»
К 40 «Статутний капiтал».
Синтетичний облiк резервного капiталу (кредит рахунка 43) ведеться в журналi 7, аналiтичний облік в оборотнiй відомості довiльної форми за видами та напрямами його використання.

10.5. Облiк забезпечення майбутніх витрат i платежів
Одним з об’єктів обліку є забезпечення витрат. Забезпечення, як економiчна категорiя, означає створення резервних і страхових фондiв для гарантування погашення заборгованостi кредиторам.
Забезпечення наступних витрат i платежiв нараховується у звiтному перiодi, а використовується у майбутнi перiоди. Крім гарантiї для кредиторiв рiвномiрне нарахувань забезпечень дозволяє рiвномiрно їх включати у собiвартiсть продукцiї та відносити на фiнансовi результати.
До забезпечень наступних витрат платежiв вiдносять:
- витрати на оплату майбутніх вiдпусток;
- додаткове пенсійне забезпечення;
- гарантiйний ремонт реалiзованої продукцiї (сервiсне обслуовування);
- iншi витрати.
Облiк забезпечень ведеться на рахунку 47 «Забезпечення наступних витрат i платежiв» у розрiзi субрахункiв:
- 471 «Забезпечення виплат вiдпусток»;
- 472 «Додаткове пенсiйне забезпечення»;
- 473 «Забезпечення гарантiйних зобов’язань»;
- 474 «Забезпечення iнших витрат і платежiв».
На субрахунку 471 вiдображають нарахування резерву на оплату вiдпусток. Такий резерв створюється щомiсячно, виходячи з фактично нарахованого фонду оплати працi окремих груп персоналу пiдприємства i процента відрахувань, розрахованого за відповiдною методикою. В принципi такий процент розраховується вiдношенням фонду оплати вiдпусток до загального рiчного фонду оплати.
Забезпечення витрат на вiдпустки включають також нарахування на соцiальнi заходи.
На субрахунку 471 облiк ведеться у спецiальнiй вiдомостi нарахування забезпечення оплат вiдпусток.
Нарахування забезпечення оформляється записами:
Д 23 «Виробництво»
Д 91 «Загальновиробничі витрати»
Д 92 «Адмiнiстративнi витрати» 24 118 грн;
Д 93 «Витрати на збут»
Д 94 «Iншi витрати операцiйної дiяльностi»
К 471 «Забезпечення виплат вiдпусток».
Нарахування заробiтної плати за час вiдпусток:
Д 471 «Забезпечення виплат вiдпусток»
К 66 «Розрахунки з оплати праці» (нарахування зарплати)
К 65 «Розрахунки за страхуванням» (нараховано внески).
На субрахунку 472 здiйснюється облiк додаткового пенсiйного забезпечення. З метою кращого матерiального забезпечення пенсiонерiв доцільно створювати резерв з додаткового страхування. Частина коштiв може вiдраховуватися у резерв за рахунок пiдприємства, а частина - за рахунок працюючих. Рахунки повиннi бути персональними, а нагромадженi кошти мають перераховуватися у пенсiйний фонд. За рахунок персонiфiкованих коштів збiльшуються виплати пенсiй. Такий порядок дозволяє вирiшити проблему пiдвищення пенсiй, а перерахованi кошти виступають в якостi додаткових кредитних ресурсiв.
Створення додаткового пенсiйного забезпечення у встановленому порядку (державою, пiдприємством) в облiку повинно вiдображатися записом:
Д 23 «Виробництво» (вiдрахування за рахунок пiдприємства)
Д 91,92, 93, 94
К 472 «Додаткове пенсiйне забезпечення».
Створення забезпечення за рахунок працюючих:
Д 66 «Розрахунки з оплати працi»;
К 472 «Додаткове пенсiйне забезпечення».
Використання цього резерву вiдображається:
Д 472 додаткове пенсiйне забезпечення
К 685 «Розрахунки з рiзними кредиторами» (розрахунки з пенсiйним фондом iз додаткового пенсiйного забезпечення).
Такий порядок не узаконений, але й нiким не заборонений.
На субрахунку 473 вiдображаються операції з нарахування забезпечення гарантiйних зобов’язань iз ремонтiв та сервісного обслуговування.
Методика вiдрахувань у фонд гарантiйного ремонту рiзна. Витрати можуть утворюватися за рахунок виробничих, управлiнських або збутових витрат, що залежить вiд особливостей технологiї, управлiння виробництвом та збутової дiяльностi окремих пiдприємств.
При цьому дебетуються рахунки 91 «Загальновиробничi витрати», 92 «Адмiнiстративнi витрати», 93 «Витрати на збут» i кредитується субрахунок 473 «Забезпечення гарантiйних зобов’язань».
Вiдшкодування завданих збиткiв споживачам може оформлятися таким записом:
Д 473 «Забезпечення гарантiйних зобов’язань»
К 20 «Виробничi запаси» (замiнено неякiснi матеріальні цiнності)
К 23 «Виробництво» (використано матерiали для проведення гарантiйного ремонту);
К 24 «Брак у виробництв» (замiнено бракованi вироби)
К 25 «Напiвфабрикати» (замiнено неякiснi напiвфабрикати)
К 63 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками» (прийнято претензiю)
К 68 «Розрахунки за іншими операцiями» (прийнято претензії за неякісну продукцiю).
На субрахунку 474 вiдображаються операцiї зi створення інших забезпечень, не передбачених попереднiми субрахунками (наприклад, створення ремонтного фонду необоротних активiв, витрати на реструктуризацiю, на виконання обтяжливих контрактiв тощо).
Синтетичний облiк забезпечення ведеться в журналi 7 (кредит рахунка 47), аналiтичний - у відомості 7.3, в якiй наводяться забезпечення за окремими субрахунками, дані про сальдо на початок і кінець мiсяця, дебетовий i кредитовий обороти. Аналiтичний облiк ведеться за напрямками формування і використання коштiв.

10.6. Облiк цiльових надходжень i цiльового фінансування
Облiк цiльових надходжень i цiльового фiнансування ведеться на рахунку 48, який призначений для відображення наявностi та руху коштiв на будь-якi спецiальнi проекти та програми, включаючи гуманiтарну допомогу.
На рахунку 48 «Цiльовi надходження i цiльове фiнансування» збираються кошти, якi використовуються за призначенням, наприклад: на утримання дитячих установ, на проведення наукових і практичних конференцiй, симпозiумiв, конгресiв; а також отримання вiд держави цiльових внескiв та iнвестицiй, освоєння iнновацiйних проектiв, соцiальний захист населення (субсидії, гранти, гуманітарна допомога) та iншi цiлi.
Надходження коштiв на підприємство оформляється записами:
Д 10 «Основні засоби» (гуманiтарна допомога цiльового при значення)
Д 11 «Iншi необоротнi матерiальнi активи» (передача для спiльного проекту)
Д 12 «Нематерiальнi активи» (передача для спiльного проекту)
Д 15 «Капiтальнi iнвестицiї» (передача для монтажу)
Д 20 «Виробничi запаси» (переданi матерiальнi цiнностi як внески)
Д 30 «Каса» (отримано внески готiвкою)
Д 31 «Рахунки в банках» (отримано внески через банк)
Д 60 «Короткострокові позики» (погашено заборгованiсть як внесок);
Д 63 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками» (погашено заборгованiсть за рахунок внескiв)
Д 68 «Розрахунки за іншими операцiями» (погашено заборгованiсть за рахунок внескiв)
К 48 «Цiльовi надходження і цiльове фiнансування».
Використання коштiв цiльових надходжень і цiльового фiнансування вiдображаються записами:
Д 48 «Цiльовi надходження i цiльове фiнансування»
К 10 «Основнi засоби» (11, 12) - повернуто об’єкти власнику
К 30 «Каса» або 31 «Рахунки в банках» - повернуто внески
К 37 «Розрахунки з рiзними дебiторами» - погашено заборгованiсть коштами цільових надходжень
К 42 «Додатковий капітал» - зарахованi внески як додатковий капiтал;
К 60 «Короткостроковi позики» - переоформлено внески на позику
К 66 «Розрахунки з оплати праці» - нарахована заробiтна плата працiвникам, що здiйснювали проект
К 69 «Доходи майбутнiх перiодiв» - зарахування внескiв на доходи
К 71 «Інший операцiйний дохід» - зарахування внескiв до операцiйного доходу, якщо вони визнаються доходом
К 74 «Iншi доходи» - зарахування внескiв до iнших доходiв.
Синтетичний облік рахунка 48 (кредит) ведеться в журналi 7, аналітичний - у вiдомостi, яку потрiбно розробити самостiйно з вiдображенням окремих напрямiв формування i джерел надходження коштiв. Оборотна вiдомість вiдображає сальдо на початок і кiнець місяця й обороти за місяць з деталізацією за кореспондуючими рахунками.

10.7. Розкриття інформації у Примітках
Інформація про капітал наводиться у Балансі, Звіті про власний капітал та у Примітках до фінансової звітності.
У першому розділі пасиву Балансу відображаються складові капіталу в класифікації П(С)БО 2 станом на кінець звітного періоду. Більш детальна інформація про складові капіталу та рух окремих його частин наводиться у Звіті про власний капітал. У Примітках до фінансової звітності розкриваються характеристики та обставини змін у власному капіталі, які не знаходять відображення в інших формах фінансової звітності. Вимоги до розкриття інформації про капітал у Примітках до фінансової звітності наведено у темі 15 „Фінансова звітність”.
Досконала система складання фінансової звітності повинна базуватись на достатньо деталізованій інформації по рахунках капіталу, для чого необхідним є застосування додаткових субрахунків або аналітики, пристосованої до особливостей діяльності підприємства. Необхідними елементами забезпечення формування достовірних даних для фінансової звітності є погодження розділів облікової політики відносно власного капіталу з іншими розділами. Для підприємств із значними інвестиціями з точки зору формування достовірної картини відносно власного капіталу необхідною є підтверджена незалежними аудиторами звітність дочірніх та асоційованих підприємств.
Узагальнення інформації про капітал в регістрах бухгалтерського обліку відбувається наступним чином. Операції про зміни у складі власного капіталу підприємства відображаються у Журналі 7, який складається за кредитом рахунків 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49.
Аналітичний облік додаткового капіталу та використання прибутку за період з початку поточного року ведеться відповідно у Відомостях 7.1, 7.2. Аналогічні відомості можуть бути використані для аналітичного обліку пайового, статутного, вилученого, неоплаченого капіталу.

Література:
основна – 2-4, 6, 8-9,11-13.
додаткова – 30-31.



Тема 11. Облік зобовязань

11.1. Визнання та оцінка зобов'язань.
11.2. Облік кредитів банку.
11.3. Випуск облігацій підприємством.
11.4. Облік відстрочених податкових зобов'язань.
11.5. Синтетичний і аналітичний облік поточних зобов'язань.
11.6. Розкриття інформації у Примітках.

11.1. Визнання та оцінка зобов'язань
Облік зобов'язань регулюється П(С)БО 11 "Зобов'язання".
Пiд зобов’язаннями розумiють заборгованiсть пiдприємства, котра виникає внаслiдок минулих подiй і погашення якої в майбутньому, як очікується, викличе скорочення (зменшення) ресурсiв підприємства, що втілюють у собi економiчнi вигоди.
Минулi подiї це ті, якi привели до зобов’язань пiдприємства, пов’язаних iз придбанням активiв (необоротних, нематерiальних, оборотних грошових та iнших), в розрахунку на отримання вiд їх використання бiльшої вигоди, нiж очікуване скорочення (зменшення) ресурсiв при погашеннi заборгованостi.
Зобов’язання визнаються заборгованiстю кредиторам за таких обставин:
- зобов’язання вiдображено в теперішньому часi i вони є наслiдком минулих фактiв господарського життя (отриманi запаси, послуги, нанесена шкода, за яку пiдприємство несе вiдповiдальнiсть);
- пiдприємство визнає необхідність майбутнiх платежів кредиторам з метою надалi пiдтримувати господарські зв’язки з ними вiдповiдно до нормального ходу пiдприємницької діяльності;
- зобов’язання повинно бути виконано незаперечно, але майбутнi платежi мають iмовiрний характер, оскiльки пiдприємство може мати ускладнення з платежами;
- строки виконання зобов’язань можуть бути визначенi, але точна дата - невiдома;
- суб’єкт, вiдносно якого виникли борговi зобов’язання, повинен бути ідентифiкований як особа чи група осiб, хоча в момент реєстрації зобов’язання суб’єкт мiг бути не iдентифiкованим.
Відповідно до П(С)БО 11 зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Зобов'язання визнається (відбивається) у балансі, якщо існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення і його оцінка може бути достовірно визначена.
Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяють на:
- довгострокові;
- поточні;
- забезпечення;
- непередбачені.
До довгострокових зобов'язань відносяться: довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання, інші довгострокові зобов'язання. Зобов'язання, на які нараховуються відсотки і які підлягають погашенню протягом 12 місяців з дати балансу розглядаються як довгострокові, якщо первісний термін погашення був більше 12 місяців та до затвердження фінансової звітності існує договір про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.
Довгострокове зобов'язання за кредитним договором, умови якого порушені буде вважатися довгостроковим, якщо позикодавець погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення; не очікується виникнення подальших порушень кредитного договору протягом 12 місяців з дати балансу.
Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Теперішня вартість - це дисконтована сума майбутніх платежів за вирахуванням очікуваного відшкодування, яке, як очікується, буде необхідно для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.
Поточні зобов'язання включають: короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, короткострокові векселі видані, кредитна заборгованість за товари, роботи, послуги, поточна заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за внутрішніми розрахунками та інші поточні зобов'язання.
Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення. Сума погашення - це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, які, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
Забезпечення – це зобов’язання з невизначеною сумою або терміном погашення на дату балансу. Забезпечення можуть створюватися для відшкодування майбутніх витрат на оплату відпусток працівників, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов'язань, реструктуризацію, виконання зобов'язань за обтяжливими контрактами тощо
Обтяжливий контракт - це контракт, витрати (яких не можна уникнути) на виконання якого перевищують очікувані економічні вигоди від цього контракту.
Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.
Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання на дату балансу. Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було зроблено.
Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу і у разі необхідності коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню. Сторнування - не в понятті виправлення неправильного запису бухгалтерського обліку записом червоними чорнилом, а зменшення цієї суми шляхом списання її на доходи підприємства.
Непередбачені зобов'язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою (балансовою вартістю).

11.2. Облік кредитів банку
Синтетичний облік кредитів банків ведеться на рахунку 50 "Довгострокові позики" і 60 "Короткострокові позики". На рахунку 50 крім довгострокових позик банків враховуються інші залучені позикові кошти, які не є поточними зобов'язаннями.
За кредитом рахунка відображаються суми отриманих довгострокових позик, а за дебетом - погашення заборгованості та перекладів поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями.
Рахунок 50 має наступні субрахунки:
- 501 - "Довгострокові кредити банку в національній валюті";
- 502 - "Довгострокові кредити банку в іноземній валюті";
- 503 - "Відстрочені довгострокові кредити банку в національній валюті";
- 504 - "Відстрочені довгострокові кредити банку в іноземній валюті";
- 505 - "Інші довгострокові позики в національній валюті";
- 506 - "Інші довгострокові позики в іноземній валюті".
На рахунку 60 ведеться облік розрахунків у національній та іноземній валютах за кредитами, термін повернення яких не перевищує 12 місяців від дати балансу і за позиками, термін погашення яких минув.
За кредитом рахунка 60 відображаються суми отриманих кредитів, а за дебетом - суми їх погашення і суми віднесення їх до довгострокових зобов'язань у разі відстрочення кредиту.
Аналітичний облік за рахунком 50 ведеться за кожним кредитором в розрізі кожного кредиту за строками погашення кредитів.
Аналітичний облік по рахунку 60 організується аналогічно.
Бухгалтерські записи з обліку кредитів банку:
- отримана довгострокова позика банку: Дт 31 Кт 50;
- отримана короткострокова позика банку: Дт 31 Кт 60;
- відображена поточна заборгованість за довгостроковими позиками банку:
Дт 50 Кт 61;
- нараховані відсотки за позиками банку: Дт 951 Кт 684;
- перераховано банку в погашення заборгованості:
- за короткостроковою позикою: Дт 60 Кт 31;
- за довгостроковою позикою: Дт 50, 61 Кт 31;
- нараховані відсотки: Дт 684 Кт 31.

11.3. Випуск облігацій підприємством
Випуск облігацій підприємством є операцією із залучення позикових коштів (крім кредиту банку) на які нараховуються відсотки. Можливі два варіанти відображення зобов'язань за випущеними зобов'язаннями:
- спочатку облігації відображаються за номінальною вартістю, одночасно показується сума неамортизованої знижки, щорічно сума амортизації знижки збільшує суму витрат на відсотки по облігаціях. Балансова вартість облігації дорівнює номінальній вартості за вирахуванням суми неамортизованої знижки;
- спочатку облігації відображаються за сумою чистих грошових надходжень, які є їх поточною вартістю. Щороку сума витрат на відсотки по облігаціях визначається шляхом застосування ринкової ставки відсотка, яка задіяна на момент випуску облігації та їх балансової вартості. Балансова вартість облігації дорівнює балансової вартості облігації на кінець минулого періоду плюс сума амортизації знижки. Балансова вартість облігації на кінець звітного періоду є дисконтованою вартістю довгострокового зобов'язання за облігаціями.
У синтетичному обліку для обліку операцій з облігаціями використовуються рахунки:
- 52 - "Довгострокові зобов'язання за зобов'язаннями". На даному рахунку відображаються розрахунки з іншими особами за випущеними облігаціями (випущені і сплачені) строком погашення більше 12 місяців з дати балансу. Рахунок має три субрахунки:
- 521 - "Зобов'язання за облігаціями";
- 522 - "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями";
- 523 - "Дисконт за випущеними облігаціями".
Аналітичний облік по цьому рахунку ведеться за видами облігацій і термінами погашення;
Бухгалтерські записи з обліку операцій з облігаціями
- випущені облігації з премією на строк більше 1 року:
- номінальна вартість: Дт 31 Кт 521;
- премія за облігаціями: Дт 31 Кт 522;
- нараховані відсотки за облігаціями, випущеними з премією:
- сума відсотків: Дт 952 Кт 684;
- сума амортизації премій: Дт 522 Кт 733;
- випущені облігації з дисконтом на строк більше 1 року:
- отримані грошові кошти: Дт 31 Кт 521;
- дисконт по облігаціях: Дт 523 Кт 521;
- нараховані відсотки за облігаціями, випущеними з дисконтом:
- сума відсотків: Дт 952 Кт 684;
- амортизація дисконту: Дт 952 Кт 523;
- сплачені відсотки по облігаціях: Дт 648 Кт 31;
- випущені облігації з премією на строк до 1 року:
- номінальна вартість: Дт 31 Кт 685;
- премія: Дт 31 Кт 733;
- нараховані відсотки за короткостроковими операціями: Дт 952 Кт 684;
- погашені короткострокові облігації: Дт 685 Кт 31.

11.4. Облік відстрочених податкових зобов'язань
Відстрочене податкове зобов'язання розраховується як встановлена податкова ставка від суми тимчасових різниць, на яку оподатковуваний прибуток менше, ніж обліковий прибуток.
Синтетичний облік цих зобов'язань ведеться на рахунку 54 "Відстрочені податкові зобов'язання" за видами зобов'язань (аналітичний облік). Цей рахунок не має субрахунків.
За кредитом цього рахунку відображається сума податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутніх періодах відповідно до оподатковуваними тимчасовими різницями.
За дебетом цього рахунку відображається зменшення податкових зобов'язань за рахунок нарахування поточних податкових зобов'язань.
Нарахування відстрочених податкових зобов'язань: Дт 981 Кт 54.
Зменшення цих зобов'язань: Дт 54 Кт 641.
11.5. Синтетичний і аналітичний облік поточних зобов'язань
На рахунках зобов’язань (рахунки класу 6 «Поточнi зобов’язання») ведеться облiк:
- короткострокових позик (рахунок 60);
- поточних заборгованостей за довгостроковими зобов’язаннями (рахунок 61);
- короткострокових векселiв виданих (рахунок 62);
- розрахункiв з постачальниками і пiдрядниками (рахунок 63);
- розрахункiв за податками і платежами (рахунок 64);
- розрахункiв зi страхування (рахунок 65);
- розрахунків з оплати праці (рахунок 66);
- розрахункiв з учасниками (рахунок 67);
- розрахункiв за іншими операцiями (рахунок 68);
- доходiв майбутнiх перiодiв (рахунок 69).
Ці рахунки об’єднує те, що на них ведуться розрахунки даного пiдприємства з кредиторами, заборгованiсть яким настає за фактом виконання договорiв поставок матерiальних цiнностей, отримання від них необоротних активiв, отримання позик у банкiвських установах, зобов’язання за законом платити заробiтну плату персоналу, робити вiдрахування за рахунок пiдприємства у пенсiйний фонд, на соцiальне страхування, за рiзними видами страхування, нараховувати дивiденди акцiонерам тощо.
Варто наголосити, що не всi зобов’язання є залученими коштами, як це трактує теорiя бухгалтерського облiку, адже вiдрахування до бюджету, акцiонерам, на соціальні заходи не можна вважати залученими. Навпаки, за законом нарахування таких вiдрахувань передбачає зобов’язання погасити їх в установленi строки. Цi кошти не залученi, а вилученi з обороту.
Поточна заборгованiсть за довгостроковими зобов’язаннями облiковується на рахунку 61 «Поточна заборгованiсть за довгостроковими зобов’язаннями», що має два субрахунки, на яких вiдображається:
- 611 «Поточна заборгованiсть за довгостроковими зобов’язаннями в нацiональнiй валютi»;
- 612 «Поточна заборгованiсть за довгостроковими зобов’язаннями в iноземнiй валюті».
На цих субрахунках фiксується стан розрахункiв за поточними зобов’язаннями, якi переведенi зi складу довгострокових, при настанні строку погашення їх протягом дванадцяти мiсяцiв з дати балансу.
У кредит рахунка 61 записується сума заборгованостi, яка переведена зi складу довгострокової, а в дебет - погашення заборгованостi протягом року.
Вiдображення господарських операцiй оформляється такими записами, якi складаються на основi виправдних документiв:
Д 50 «Довгострокові позики» (переведено у поточну заборгованiсть)
Д 51 «Довгостроковi векселi виданi» (переоформлено вексель у поточну заборгованiсть)
Д 55 «Iншi довгостроковi зобов’язання» (переоформлено вiдстрочену податкову заборгованiсть на поточну)
Д 53 «Довгостроковi зобов’язання з оренди» (переоформлено заборгованiсть перед орендодавцем на поточну)
Д 52 «Довгостроковi зобов’язання за облiгацiями» (переоформлено заборгованiсть за облiгацiями на поточну)
К 61 «Поточна заборгованiсть за довгостроковими зобов’язаннями».
Погашення заборгованостi повинно вiдбуватися не пiзнiше 12-ти місяців з дати балансу записами:
Д 61 «Поточна заборгованiсть за довгостроковими зобов’язаннями»;
К 30 «Каса» (погашення готiвкою)
К 31 «Рахунки в банках» (погашення в безготiвковому порядку)
К 37 «Розрахунки з рiзними дебiторами» (погашено заборгованiсть за рахунок боргу дебiторiв)
К 50 «Довгостроковi позики» (погашення заборгованостi за рахунок отриманої позики)
К 60 «Короткостроковi позики» (погашення заборгованостi за рахунок отриманої позики)
К 71 «Iнший операцiйний дохід» (списано заборгованiсть)
К 62 «Короткостроковi векселi виданi» (погашено заборгованiсть за рахунок видачi векселя).
Аналітичний облік за рахунком 61 ведеться за кредиторам та видами заборгованості.
Кредитовi обороти рахунка 61 вiдображаються у другому роздiлi журналу 3. Для аналiтичного облiку бухгалтеру необхiдно вiдкрити вiдомiсть для вiдображення сальдо на початок і кінець перiоду, дебетового i кредитового оборотiв у розрiзi операцiй з окремими юридичними особами.
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги відображається двома статтями балансу:
- векселі видані, тобто окремо виділяється заборгованість за товари, роботи і послуги, оформлення векселями:
- кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги.
Рахунок 62 „Короткострокові векселі видані” має два субрахунки:
- 621 - для облiку векселiв у нацiональнiй валюті,
- 622 - для облiку векселiв в іноземнiй валюті.
Заборгованість за векселями. враховується за номінальною вартістю векселя; у разі процентного векселя - не містить нарахованих відсотків, а в разі безпроцентного векселя - може містити і суму нарахованих відсотків.
У кредиті рахунка 62 вiдображається видача векселiв у забезпечення поставок, виконаних робiт чи послуг постачальникiв та рiзних кредиторiв, а у дебетi - погашення заборгованостi та списання векселiв.
Господарськi операції вiдображаються так:
Д 61 «Поточна заборгованiсть за довгостроковими зобов’язаннями» (видано вексель на суму поточної заборгованостi)
Д 63 «Розрахунки з постачальниками і пiдрядниками» (видано постачальнику вексель)
Д 68 «Розрахунки за iншими операцiями» (видано векселі рiзним кредиторам);
К 62 «Короткостроковi векселi виданi».
Нараховані відсотки за виданим векселем: Дт 952 Кт 684.
Спiльним для цих операцiй є те, що векселi видаються рiзним юридичним організаціям, а платежi за векселями будуть оплаченi з поточних рахункiв векселедавця або iнших гарантiв:
Д 62 «Короткостроковi векселi видані»
К 31 «Рахунки в банках» - за номінальною вартістю;
Сума нарахованих відсотків: Д 684 Кт 31.
Погашення векселiв може здiйснюватися й іншими шляхами.
Кредитовий оборот за рахунком 62 вiдображається у журналi 3, аналiтичний облік необхiдно органiзувати самостiйно в оборотнiй вiдомствi з відображенням окремо за кожним виданим векселем, векселетримачем та за терміном погашення.
Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками ведуться на рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками”, на якому вiдкривається два субрахунки:
- 631 - для розрахункiв iз постачальниками в нацiональнiй валютi;
- 632 - для розрахункiв iз постачальниками в iноземнiй валютi.
Рахунок 63 використовується для розрахункiв iз постачальниками i пiдрядниками за отриманi виробничі запаси, товари, роботи та послуги, якi регулярно надаються на пiдставi укладених договорiв.
У кредит рахунка 63 обов’язково записується заборгованiсть у сумi, яка вказується у документах постачальника (як оплата за матерiали за договiрними цiнами, так i рiзного роду надбавки, збори, ПДВ, платежi за тару, тарифи за перевезення тощо).
При отриманнi матерiальних цiнностей, робiт і послуг складаються записи:
Д 20 «Виробничi запаси» (без ПДВ) (придбання оборотних активiв)
Д 15 «Капiтальнi інвестиції» (придбання необоротних активiв)
Д 22 «Малоцiннi та швидкозношуванi предмети» (придбання МШП)
Д 23 «Виробництво» (вартiсть робiт i послуг, електроенергії, води тощо)
Д 28 «Товари» (на суму товарів для подальшого перепродажу) та інші
К 63 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками» (на суму, вказану в документi на поставку).
У дебет рахунка 63 записуються погашення заборгованостi, претензiї до постачальникiв і пiдрядникiв, перезарахування та iн.:
Д 63 «Розрахунки з постачальниками і пiдрядниками»
К 24 «Брак у виробництвi» (претензiя за брак)
К 30 «Каса» (оплата постачальнику готiвкою)
К 31 «Рахунки в банках» (погашення заборгованостi через банк).
Інша сума заборгованості по розрахунках за товари, роботи та послуги відображається на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", який має два субрахунки:
- 631 - "Розрахунки з вітчизняними постачальниками і підрядниками";
- 632 - "Розрахунки з зарубіжними постачальниками і підрядниками".
Кредит рахунка 63 вiдображається в журналi 3 роздiлi І, аналiтичний облiк ведеться по кожному постачальнику в розрізі кожного документа на оплату у вiдомостi 3.3, де наводяться такi данi: реєстрацiйний номер; номер i дата документа; постачальник, номер i дата прибуткового документа, сальдо заборгованості на початок мiсяця (дата виникнення заборгованостi, сума за кредитом рахунка 63), суми в дебет рахунка 63 з кредиту рiзних рахункiв (24, 30, 31, 34, 36, 37 та iн.); з кредиту рахунка 63 в дебет рiзних рахункiв (15, 20, 22, 30, 31 та ін.); сальдо на кiнець місяця (кредитове).
Поточні зобов'язання за розрахунками обліковуються на наступних рахунках:
- 64 - "Розрахунки за податками і платежами";
- 65 - "Розрахунки за страхуванням";
- 66 - "Розрахунки з оплати праці";
- 67 - "Розрахунки з учасниками";
- 68 - "Розрахунки за авансами, за внутрішніми розрахунками і за іншими поточними зобов'язаннями".
Для узагальнення iнформацiї про розрахунки за всiма видами платежiв до бюджету з юридичних i фiзичних осiб, а також із фiнансових санкцiй, якi вносяться у бюджет, використовується рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами». До цього рахунку вiдкривається чотири субрахунки:
- 641 «Розрахунки за податками»;
- 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами»;
- 643 «Податковi зобов’язання»;
- 644 «Податковий кредит».
На субрахунку 641 ведеться облiк податкiв, якi нараховуються вiдповiдно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартiсть, акцизний збір та ін.).
На субрахунку 642 ведеться облiк рахункiв за зборами (обов’язковими платежами), якi утримуються вiдповiдно до чинного законодавства й облiк яких не вiдображається на рахунку 65 «Рахунки за страхуванням».
На субрахунку 643 ведеться облiк суми податку на додану вартiсть, на яку збiльшується податковий кредит, Сума кредиту визначається з отриманих авансових платежiв у порядку попередньої оплати (за готову продукцiю, товари, рiзнi матерiальнi цiнностi та нематерiальнi активи, роботи i послуги, що пiдлягають вiдвантаженню чи виконанню).
На субрахунку 644 ведеться облiк податку на додану вартiсть, на яку пiдприємство має право зменшити податкове зобов’язання.
Розрахунки зі страхування вiдображаються на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням», до якого відкриваються такi субрахунки:
- 651 «За пенсiйним забезпеченням»;
- 652 «За соціальним страхуванням»;
- 653 «За страхуванням на випадок безробіття»;
- 654 «За індивiдуальним страхуванням»;
- 655 «За страхуванням майна»;
- 656 «За страхуванням на випадок нещасних випадкiв на виробництві».
Принцип ведення рахунка 65 «Розрахунки за страхуванням» полягає в правильності визначення бази нарахування суми за вiдповiдним видом страхування. Такою базою є фонд оплати працi персоналу пiдприємства та встановлені диференційовані ставки у процентах до фонду оплати працi. При цьому принципове значення має формування фонду оплати (що включається в нього; якi види оплати не включаються) та затвердженi правила нарахування на соцiальні заходи.
Другим важливим моментом є визначення рахункiв облiку, на якi вiдносяться витрати з нарахування на вiдповiднi види страхування.
Третiм моментом є положення, вiдповiдно до якого роблять відрахування у пенсійний фонд, на соціальне страхування, страхування на випадок безробiття та iндивiдуальне страхування.
Утримання певних сум здiйснюється не лише за рахунок пiдприємства, а й iз заробiтної плати працiвникiв за встановленими державою тарифами.
Нарахування на соцiальнi заходи проводяться записами в дебет рахунків, на якi вiднесено нараховану заробiтну плату:
Д 15 «Капiтальні вкладення» (будiвельних робiтникiв)
Д 23 «Виробництво» (робiтникiв основного i допомiжного виробництв)
Д 24 «Брак у виробництвi» (робiтникiв, якi виправляли брак)
Д 31 «Рахунки в банках» (повернення страхових сум, якi були внесенi у бiльшому розмiрi, ніж нараховані)
Д 39 «Витрати майбутніх перiодiв» (страхування робітників, якi освоювали нову продукцію)
Д 47 «Забезпечення майбутнiх витрат і платежiв» (резерв на оплату вiдпусток з нарахуваннями на соцстрах)
Д 66 «Розрахунки з оплати працi» (утримання iз заробiтної плати на соцiальнi заходи)
Д 91 «Загальновиробничi витрати» (страхування управлiнського персоналу цехiв)
Д 92 «Адмiнiстративні витрати» (страхування адміністративного персоналу пiдприємства)
Д 93 «Витрати на збут» (страхування працівників вiддiлу збуту i маркетингу)
Д 94 «Iншi витрати операцiйної дiяльностi» (страхування працiвникiв невиробничої сфери)
Д 99 «Надзвичайнi витрати» (страхування робітників, зайнятих на лiквiдацiї наслiдків стихiйних лих)
К 65 «Розрахунки за страхуванням».
Нарахованi на соцiальнi заходи суми повиннi перераховуватися вiдповiдним органам пенсійного фонду та фондiв страхування у визначенi законами строки, використовуватися на пiдприємствi на цiлi, якi зазначенi в положеннях про фонди страхування, і вiдображатися записами:
Д 65 «Розрахунки за страхуванням»
К 30 «Каса» (виплата за рахунок фондiв на пiдприємствi)
К 31 «Рахунки в банках» (перерахування коштiв вiдповiдним фондам).
Синтетичний облік (кредит рахунка 65 «Розрахунки за страхуванням» ведеться в журналi 5 роздiлi П витрати дiяльностi або 5А роздiлi ІІІ Б витрати за елементами. Аналiтичний облiк доцiльно вести в оборотнiй вiдомостi за видами відрахувань.
Розрахунки з учасниками, які пов'язані з розподілом прибутку, ведуться на рахунку 67 «Розрахунки з учасниками», до якого відкриваються два субрахунки:
- 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»;
- 672 «Розрахунки за iншими виплатами».
Субрахунок 671 використовується для облiку нарахованих дивiдендiв власникам простих і привiлейованих акцiй (часток у статутному капiталi) за рахунок прибутку або iнших джерел, якщо вони передбаченi статутом пiдприємства (резервний фонд, нерозподiлений прибуток минулих перiодiв).
Субрахунок 672 призначений для облiку iнших витрат, нарахованих учасникам за користування майном (земельними або майновими паями), виплат у зв’язку з вибуттям учасника або засновника частини належного їм майна (активiв пiдприємства).
Синтетичний облiк за кредитом рахунка 67 «Розрахунки з учасниками» ведеться в журналi 3 роздiлi ІІ, аналiтичний - в оборотнiй відомості, яка вiдображає: прізвище учасника, його адресу, кiлькість акцій, суму акцій, нарахування та видачу дивiдендiв. Видача оформляється платiжною вiдомiстю через касу пiдприємства або перерахуванням через банк іногороднім акцiонерам.
Рахунок 68 „Розрахунки за іншими операціями” призначений для обліку розрахунків за операціями, які не можуть бути відображені на рахунках 63-67. За кредитом цього рахунку відображається збільшення заборгованості підприємства перед кредиторами, а за дебетом - зменшення (погашення) цієї заборгованості. Цей рахунок має такі субрахунки:
- 680 – „Розрахунки, пов’язані з необоротними активами і групами вибуття, які утримуються для продажу”;
- 681 - "Розрахунки за авансами одержаними";
- 682 - "Внутрішні розрахунки";
- 683 - "Внутрішньогосподарські розрахунки";
- 684 - "Розрахунки за нарахованими відсотками";
- 685 - "Розрахунки з іншими кредиторами".
У випадках, коли робиться передоплата продукції, робіт чи послуг, отриманих в постачальника, перерахування авансу вiдображається не на рахунку 63, а на рахунку 681 «Розрахунки за авансами отриманими». Перерахування авансом грошей оформляється записом:
Д 681 «Розрахунки за авансами отриманими»
К 31 «Рахунки в банках»
К 30 «Каса».
При отриманнi продукцiї, робiт i послуг зараховується раніше виданий аванс:
Д 63 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками»
К 681 «Розрахунки за авансами отриманими».
Аналітичний облік ведеться окремо по підприємствам, організаціям та фізичним особам, з якими здійснюються розрахунки, тобто по кожному підприємству і по кожній фізичній особі окремо.
Синтетичний облiк за кредитом рахунка 68 «Розрахунки за iншими операцiями» ведеться в журналі 3 у першому роздiлi; аналiтичний - у вiдомостi 3.5, де наводяться такi данi: номер запису; номер документа; найменування кредитора; сальдо на початок мiсяця (дата виникнення заборгованостi, дебет, кредит); в дебет рахунка 68 iз кредиту рахункiв (14, 19, 30, 31, 33, 34, 36, 37, 41, 46, 47, 48, 50, 51, 52, 55, 60 та iн.); з кредиту рахунка 68 у дебет рахункiв (12, 14, 15,20, 22, 23, 24 28, 30, 31 та ін.); сальдо на кiнець місяця (дебет, кредит). Методика ведення облiку передбачає спочатку складання вiдомостi, а потiм перенесення кредитових оборотiв у журнал 3, далi у Головну книгу.
З метою забезпечення правильного ведення розрахункiв iз кредиторами доцiльно спецiалiзувати на облiку таких операцiй окремого бухгалтера, який виконував би контрольнi функції щодо правильного вiдображення операцiй, здiйснюваних у матерiальному, загальному, розрахунковому та інших вiддiлах бухгалтерiї. Контроль за відображенням господарських операцiй на рахунках та взаємоперевiрка даних облiку підприємства з даними облiку кредиторiв усуне багато помилок і забезпечить реальність балансу.
Рахунок 69 «Доходи майбутнiх періодiв». До доходiв майбутнiх перiодiв належать доходи, отриманi у виглядi платежiв за зданi в оренду основнi засоби та iншi необоротнi активи: авансовi оренднi платежi; органiзована видавцями пiдписка на газети, журнали, перiодичнi та довiдковi видання; виручка вiд замовникiв за вантажнi перевезення; виручка від продажу проїзних квиткiв у примiському транспортi; абонентна плата за користування послугами зв’язку та iн.
У кредит рахунка 69 вiдноситься сума отриманих майбутніх доходiв:
Д 30 «Каса» (внесено в касу за послуги, пiдписку, абонентну плату)
Д 31 «Рахунки в банках» (перераховано рiзними особами за послуги)
К 69 «Доходи майбутнiх перiодiв».
У дебет рахунка 69 записується зменшення суми доходiв та включення їх у доходи звiтного перiоду:
Д 69 «Доходи майбутнiх перiодiв»;
К 70 «Доходи вiд реалiзації» (частина отриманої виручки зараховується у дохід звiтного періоду).
Синтетичний облiк за кредитом рахунка 69 «Доходи майбутнiх перiодiв» ведеться у другому роздiлi журналу 3, аналiтичний - в оборотнiй вiдомостi, яку треба розробити самостійно з вiдображенням у нiй видiв доходiв, дати їх утворення, перiоду списання, суми доходу звiтного перiоду.

11.6. Розкриття інформації у Примітках
Існує перелік інформації відносно зобов’язань підприємства, яка повинна бути представлена у Примітках до фінансової звітності. До такої інформації відносяться всі важливі характеристики відносно виникнення, існування та погашення зобов’язань, витрат, які можуть бути з ними пов’язані.
Крім того, у Примітках до фінансової звітності необхідно наводити таку інформацію:
- суми та строки погашення зобов’язань, які були перекласифіковані (виключені зі складу поточних зобов’язань) з обґрунтуванням причин такого виключення;
- перелік і суттєві суми зобов’язань, що включені до складу статей балансу “Інші довгострокові зобов’язання” та “Інші поточні зобов’язання”.
Щодо кожного виду забезпечень наводиться така інформація:
- цільове призначення, причини невизначеності, очікуваний строк погашення;
- залишок забезпечення на початок і кінець звітного періоду;
- збільшення забезпечення протягом звітного періоду внаслідок створення забезпечення або додаткових відрахувань;
- сума забезпечення, що використана протягом звітного періоду;
- сума очікуваного відшкодування витрат іншою стороною, що врахована при оцінці забезпечення.
За кожним видом непередбачених зобов’язань наводиться така інформація:
- невизначеність щодо строку та суми погашення;
- сума очікуваного погашення зобов’язання іншою стороною.
Узагальнення операцій з обліку зобов’язань в регістрах бухгалтерського обліку відбувається наступним чином. Операції з одержання довгострокових і короткострокових позик та інші операції, облік яких ведеться на рахунках 50 “Довгострокові позики” і 60 “Короткострокові позики” відображаються у Журналі 2. У цьому Журналі відображаються обороти за кредитом рахунків 50 і 60 у розрізі кореспондуючих рахунків. Записи здійснюються на підставі виписок банку і доданих до них документів та інших документів, що засвідчують рух залучених позикових коштів.
У Журналі 3 та Відомостях аналітичного обліку 3.1 – 3.6 ведеться облік розрахунків: з постачальниками та підрядниками, покупцями і замовниками, різними дебіторами і кредиторами, за податками і платежами, облік виданих та отриманих короткострокових векселів, виданих довгострокових векселів, довгострокових і поточних зобов'язань (крім зобов'язань, облік яких ведеться у Журналі 2), відстрочених податкових активів і зобов'язань.
У Журналі 3 відображаються обороти за кредитом рахунків:
- у розділі I - 16, 34, 36, 37, 38, 51, 62, 63, 68,
- у розділі II - 17, 52, 53, 54, 55, 61, 64, 67, 69.
Записи в цьому Журналі здійснюються на підставі підсумкових даних Відомостей 3.1 – 3.6 та первинних документів.
Відомість 3.1 призначена для аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, що відображаються на рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”, крім заборгованості, яка забезпечена векселем.
Відомість 3.2 призначена для аналітичного обліку поточної дебіторської заборгованості (з підзвітними особами, за авансами виданими, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членів кредитних спілок та за іншими операціями).
Відомість 3.3 призначена для аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, що відображаються на рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”.
Відомість 3.4 призначена для аналітичного обліку заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, яка забезпечена одержаними векселями, а також для розрахунків за зобов'язаннями постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам за одержані сировину, матеріали, товари, послуги, роботи та за іншими операціями, на яку підприємством видані векселі (рахунки 16 “Довгострокова дебіторська заборгованість”, 34 “Короткострокові векселі одержані”, 51 “Довгострокові векселі видані”, 62 “Короткострокові векселі видані”).
Відомість 3.5 призначена для аналітичного обліку внутрішніх, внутрішньогосподарських розрахунків, розрахунків за нарахованими відсотками, за авансами одержаними та за іншими операціями, що відображаються на рахунку 68 “Розрахунки за іншими операціями”.
Відомість 3.6 призначена для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи прибутковий податок з працівників підприємства, фінансові санкції, що справляються в дохід бюджету. У відомості за кожним видом податків і платежів щомісяця відображаються нараховані та належні до відшкодування з бюджету суми податків і платежів, їх сплата, списання тощо. Сальдо на кінець місяця визначається окремо за кожним видом податків і платежів.

Література:
основна – 2-4, 6, 8-9, 11-13.
додаткова – 17, 19-21, 30-31.



Тема 12. Облік праці, її оплати та соціального страхування

12.1. Облік особового складу працівників і використання робочого часу.
12.2. Форми і системи оплати праці та види заробітної плати.
12.3. Документальне оформлення та нарахування заробітної плати. Податки та утримання.
12.4. Синтетичний облік заробітної плати і пов'язаних з нею розрахунків.
12.5. Облік відрахувань на соціальні заходи.

12.1. Облік особового складу працівників і використання робочого часу
Основними завданнями обліку праці і заробітної плати є:
- правильне та своєчасне нарахування заробітної плати та видача її у встановлені терміни;
- точний розподіл сум нарахованої заробітної плати та відрахувань на соціальне страхування за напрямками витрат для включення їх у витрати виробництва;
- правильне та своєчасне утримання обов'язкових платежів із заробітної плати в бюджет за заподіяний матеріальний збиток на користь окремих організацій та осіб, пенсійний фонд та своєчасне їх перерахування.
Для вирішення цих завдань необхідні наступні передумови організації праці та заробітної плати:
- класифікація персоналу підприємства.
- тарифна система, форми і схеми оплати праці.
- фонд заробітної плати.
Облік чисельності працівників підприємства ведеться у відділі кадрів з використанням типових документів по прийому, звільненню, переміщенню працівників, надання відпусток та типових регістрів обліку особового складу.
Кожен випадок зміни в чисельному складі оформляється випискою первинного документа: наказ про прийом на роботу або звільнення працівника, записки про переведення або надання відпустки і т.д.
На кожного працівника, прийнятого на роботу, заповнюється особиста картка, присвоюється табельний номер, який проставляється в регістрах по обліку особового складу і в усіх регістрах по нарахуванню заробітної плати.
На керівників і фахівців заповнюється особовий листок з обліку кадрів.
Облік руху чисельності та складу працівників підприємства ведеться за даними картотеки особистого складу.
Визначаються наступні показники:
- середньо облікова чисельність працівників;
- кількість прийнятих на роботу за певний період;
- кількість переміщених та звільнених;
- за категоріями персоналу професіями і рівнем кваліфікації.
Показники обліку чисельності контролюються бухгалтерією при візуванні наказів, формуванні та аналізі зведених показників, що характеризують склад трудових ресурсів підприємства.
Облік використання робочого часу дозволяє здійснювати контроль за явкою на роботу, запізненнями, прогулами, невиходу і т.д. Тобто контроль за фактично відпрацьованим часом і дотриманням режиму робочого дня.
Первинними документами про використання робочого часу є табель обліку використання робочого часу (Т12, Т13, Т13А). Табель складається в структурних підрозділах табельником або іншою особою. Для обліку використання робочого часу застосовується метод суцільної реєстрації та метод відхилень.
При використанні методу суцільної реєстрації в табелі щодня по кожному працівнику зазначається кількість годин перебування на роботі, а також нез'явлення, запізнення, понаднормові, нічні і т.д.
При методі відхилень реєструється тільки відхилення від норм тривалості робочого дня: неявки, запізнення, понаднормові години, години простою і т.д.
Відхилення, які підлягають оплаті перед реєстрацією в табелі повинні бути оформлені спеціальними первинними документами, які додаються до табелю. В кінці місяця у табелі по кожному працівнику визначається календарний фонд часу, кількість неявок з причини й інші втрати і розраховується фактично відпрацьований за місяць кількість годин.
Оформлений табель передається в бухгалтерію два рази на місяць. Дані узагальнюються в зведеннях по цехах, підприємству в цілому і використовується для складання балансу робочого часу, а також показників статистичної звітності, звітності про фактично відпрацьований час.

12.2. Форми і системи оплати праці та види заробітної плати
Оплата працi ґрунтується на тарифнiй системi, яка включає тарифнi
сiтки, тарифнi ставки i тарифно-квалiфiкацiйнi довiдники.
Тарифнi сiтки (схема посадових окладiв) формуються на основi тарифної ставки робiтника першого розряду (перевищує законодавчо встановлений розмiр мiнiмальної заробiтної плати) i мiжквалiфiкацiйних (мiжпосадових) спiввiдношень розмірiв тарифних ставок наступних розрядiв до першого.
Центральним поняттям органiзацiї праці є визначення сфери застосування адекватних умовам пiдприємства систем та форм оплати за виконану роботу.
Система оплати праці складається з двох підсистем - погодинної (оплата працi залежить вiд вiдпрацьованого часу і встановлених тарифних ставок чи посадових окладiв) та відрядної (оплата працi залежить вiд виготовленого обсягу продукції (робіт чи послуг) з урахуванням складностi й умов працi та вiдрядних розцінок за одиницю продукції (робiт чи послуг) встановленої якостi).
Погодинна пiдсистема має двi форми оплати працi:
- погодинна проста оплата здiйснюється за кiлькість вiдпрацьованих годин (днiв) і встановлених тарифних ставок чи посадових окладiв;
- погодинно-премiальна оплата здiйснюється, як i при простiй погодиннiй формi, але крiм того працiвнику виплачується премія за особливi умови роботи (безаварiйнiсть, своєчасне і повне виконання завдань тощо).
Вiдрядна пiдсистема має такi форми оплати працi:
- пряма вiдрядна оплата залежить вiд обсягу виготовленої продукції (робiт чи послуг) та розцінок;
- вiдрядно-премiальна оплата працi залежить від суми заробiтку за вiдрядними розцінками й обсягу виготовленої продукцiї та встановленого розмiру премiй;
- непряма вiдрядна використовується для оплати працi допомiжних працівників у процентах вiд заробiтку основних, яких вони обслуговують, що стимулює продуктивнiсть працi допомiжного персоналу;
- вiдрядно-прогресивна форма оплати ґрунтується на тому, що зi збiльшенням обсягу виготовленої продукції зростає розцiнка;
- акордна форма передбачає нарахування заробiтної плати за наперед визначену роботу, виконану в обумовлений час. За скорочення робочого часу i виконання якiсної роботи може бути додатково нарахована премiя;
- колективно-відрядна (бригадна) форма застосовується у промисловостi при випуску продукцiї на кiнцевiй операцiї і розподiлi загальної суми заробiтку мiж членами бригади пропорцiйно до їх тарифного заробiтку.
Оплата праці має певну структуру, яка визначається спiввiдношенням таких частин:
- основної заробiтної плати (винагорода за виконану роботу працiвникам за тарифними ставками чи окладами i за вiдрядними розцiнками за обсяг роботи);
- додаткової заробiтної плати (винагорода за роботу понад встановлені норми, за окремi показники й особливi умови праці Сюди вiдносяться доплати, надбавки, компенсації, що передбаченi законодавством, премії за виконання виробничих завдань i функцій);
- iнші заохочувальнi та компенсаційні виплати (виплати за результатами роботи за рiк, премiї за спецiальними системами, компенсаційні грошовi та матерiальнi виплати, що не передбачені законодавством або виплачуються понад встановлені законом норми).

12.3. Документальне оформлення та нарахування заробітної плати. Податки та утримання
Документом, який відображає дані по заробітній платі і розрахунки з кожним працівником підприємства за місяць є розрахункова або розрахунково-платіжна відомість. Вона призначена для повного розрахунку з кожним працівником за місяць. Розрахункова відомість має чотири розділи:
- дані про працівника;
- нараховані суми заробітної плати за видами оплат;
- утримання та відрахування із заробітної плати за видами утримань;
- сума до видачі.
Заповнені відомості підписуються керівником і головним бухгалтером. Розрахункові відомості виконують другорядну функцію:
- за ними проводиться розрахунок з робітниками і службовцями;
- вони є регістром аналітичного обліку до рахунку 66.
За даними розрахункових відомостей провадяться записи в особових рахунках працівників. Щомісячні записи в рахунках дозволяють розжарюваним дані про нараховану заробітну плату, яка використовується при розрахунку оплати за час відпустки, хвороби і так далі. На підставі розрахункової відомості складається платіжна відомість, за якою працівник отримує заробітну плату.
Розрахункові та платіжні відомості використовуються бухгалтерією для відображення нарахування заробітної плати в синтетичному обліку.
Нарахування заробітної плати працівнику здійснюється на підставі табеля обліку використання робочого часу та первинних документів з обліку виробітку (наряди індивідуальні та бригадні, рапорти з вироблення і приймання робіт, маршрутні листи і т.д.)
Різного роду відхилення від нормованих умов праці (заміна матеріалів, невідповідність обладнання, інструменту, додаткові припуски на обробку деталей та ін) оформлюються нарядами на відрядну роботу, на додаткові технологічні операції або листком на доплату. Простої не з вини робочого оплачуються на підставі листків або актів про простої у розмірі не менше 2 / 3 тарифної ставки робітника відповідного розряду. Простої з вини робітника не оплачуються.
Брак продукції оформляється Актом про брак або Відомістю про брак. Остаточний брак, який стався не з вини робочого оплачується в розмірі 2/3 погодинної ставки відповідного розряду.
Частковий брак оплачується за відсотками придатності. При цьому частковий брак не з вини робітника оплачується за відсотком придатності, але не менше 2/3 тарифної погодинної ставки відповідного розряду.
Матеріальна відповідальність за шлюб визначається відповідальністю за псування матеріалів, але вона не повинна перевищувати 2 / 3 середньомісячного заробітку.
За роботу, виконувану в надурочний час, оплата проводиться таким чином: за перші дві години в полуторному розмірі, а далі - в подвійному розмірі.
Робота у вечірній і нічний час оплачується в розмірі: 20% погодинної тарифної ставки відповідного розряду - у вечірній час і 40% погодинної тарифної ставки відповідного розряду - у нічний час.
Робота у вихідні та святкові дні оплачується робочим - за подвійними розцінками і тарифними ставками, а для фахівців і службовців - по окладу, а також - в подвійному розмірі понад оклад у святкові дні або в одинарному розмірі понад оклад – у вихідні дні.
Оплата за час відпустки, за час виконання державних зобов'язань, за дні непрацездатності, перерви годуючим матерям розраховуються по середньому заробітку за попередній період часу.
Порядок розрахунку середнього заробітку регламентується спеціальною інструкцією і розрізняється у кожному випадку.
З заробітної плати працівників робляться такі обов'язкові утримання:
- до пенсійного фонду - 0,5% - в межах прожиткового мінімуму, 2% - з частини доходу, що перевищує прожитковий мінімум;
- прибутковий податок - 15%;
- на соціальне страхування на випадок безробіття – 0,5%;
- на соціальне страхування від непрацездатності - 0,5% - в межах прожиткового мінімуму, 1% - якщо зарплата перевищує прожитковий мінімум;
- за виконавчими листами;
- за заподіяний матеріальний збиток.
Всі інші утримання із заробітної плати працівника проводяться тільки за його особистою заявою.

12.4. Синтетичний облік заробітної плати і пов'язаних з нею розрахунків
Синтетичний облік розрахунків з працівниками з оплати праці ведеться на рахунку 66 „Розрахунки за виплатами робітникам”. Заробітна плата є одним з елементів витрат виробництва, тому вона повинна бути віднесена на відповідні рахунки витрат в залежності від характеру та призначення використаної праці.
Нарахування заробітної плати та її розподіл об'єднано в одній бухгалтерської проводці: Дт 23, 91, 92, 92 Кт 661.
Загальна сума нарахованої заробітної плати (Кт 661) показує заборгованість підприємства з оплати праці робітникам.
Утримання із заробітної плати і виплата заробітної плати відображається записом: Дт 661 Кт 301 (при виплаті заробітної плати з каси), 641 (утримання прибуткового податку), 651 (утримання до пенсійного фонду), 653 (утримання у фонд соціального страхування на випадок безробіття) , 24 (утримання за брак продукції), 372 (утримання неповернених підзвітних сум).
Суми заробітної плати, не видані у встановлений термін, відображаються в бухгалтерському обліку за рахунком 66: Дт 661 Кт 662; виплата депонованої заробітної плати: Дт 662 Кт 301.
Таким чином, за кредитом рахунка 66 формується інформація про нарахування заробітної плати, а за дебетом - суми всіх видів утримань і виплат, належних працівнику в остаточному розрахунку.
Розрахункові відомості є одночасно регістром аналітичного і синтетичного обліку за рахунком 66.
Аналітичний облік депонованої заробітної плати організується на картках або в книзі обліку депонованої заробітної плати.
Перерахування до бюджету та іншим організаціям податків і утримань із заробітної плати працівників відображаються записом: Дт 641, 651, 653 Кт 311.
Утримані суми аліментів повинні в триденний термін з дня виплати заробітної плати бути видані стягувачу.
Залишок по рахунку 661 на кінець місяця може бути тільки кредитовий. Він означає суму заборгованості підприємства перед працівниками по оплаті праці. Дебетовий залишок може бути у виняткових випадках і тільки по окремим працівникам.
Депонована заробітна плата, не одержана протягом трьох років, підлягає перерахуванню в дохід бюджету на державних підприємствах або в дохід підприємства для інших підприємств. Це відбивається записами:
- Дт 662 Кт 641, 746;
- Дт 641 Кт 311 – перерахування до бюджету.
Свої особливості має облік заробітної плати працівників за час відпустки. Для рівномірного віднесення на собівартість протягом року суми на оплату відпусток проводиться щомісячне резервування цих витрат у розмірі планового відсотка від фактично нарахованих сум основної заробітної плати. При цьому резерв (забезпечення) створюється і на майбутні відрахування на соціальні потреби. Створення резерву на оплату відпустки працівників відображається записами: Дт 23, 91, 92, 93 Кт 471.
Нарахування заробітної плати, яка належить працівникові за час відпустки, відображається: Дт 471 Кт 661.
В кінці року проводиться інвентаризація резерву майбутніх витрат і платежів.

12.5. Облік відрахувань на соціальні заходи
З нарахуванням заробітної плати працівників здійснюються відрахування на соціальні потреби:
- у пенсійний фонд – 33,2%;
- на соціальне страхування від непрацездатності – 1,5%;
- на соціальне страхування на випадок безробіття - 1,3%;
- на соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві – за встановленим тарифом.
На суму відрахувань на соціальні потреби дебетують ті ж рахунки витрат, на які віднесена нарахована заробітна плата працівників: Дт 23, 91, 92, 93 Кт 651, 652, 653.
За рахунок цих коштів працівникам підприємства виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності, по пенсіях: Дт 651, 652 Кт 661.
Інша частина суми нарахувань на соціальні потреби перераховується до пенсійному фонду та органам соціального страхування: Дт 651, 652 Кт 311. Надходження грошей в часткову оплату вартості пільг профспілкових путівок відображається: Дт 301, 661 Кт 652.

Література:
основна – 2-4, 6, 8-9, 11-13.
додаткова – 16-17, 19-21, 30-31.



Тема 13. Облік витрат діяльності підприємства

13.1. Облік витрат операційної діяльності.
13.2. Облік витрат неопераційної діяльності.
13.3. Розкриття інформації у Примітках.

13.1. Облік витрат операційної діяльності
13.1.1. Облік прямих витрат на виробництво.
Облік витрат підприємства регламентується П(С)БО 16 "Витрати".
Витрати визнаються, якщо вони зменшують активи або збільшують зобов'язання, що в підсумку призводить до зменшення власного капіталу підприємства за винятком вилучення власників. Крім того необхідна їх достовірна оцінка.
Витрати, які неможливо пов'язати прямо з доходами конкретного звітного періоду відображаються в тому звітному періоді, в якому вони мали місце. Однак, не всі витрати визнаються у звітному періоді. Наприклад, не визнаються витратами попередня оплата вартості запасів, робіт, послуг; платежі за договорами комісії і ін.
До складу витрат підприємства включають:
- собівартість реалізованих товарів (визначається згідно П(С)БО 9);
- собівартість реалізованої продукції;
- витрати, пов'язані з операційною діяльністю, не включені в собівартість реалізованої продукції;
- фінансові витрати;
- втрати від участі в капіталі;
- інші витрати підприємства;
- податок на прибуток;
- надзвичайні витрати.
Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних виробничих витрат і наднормативних виробничих витрат.
У виробничу собівартість продукції включаються:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- загальновиробничі витрати (змінні та розподілені постійні).
Перелік і склад статей калькуляції встановлюється підприємством самостійно.
Витрати операційної діяльності групуються за економічними елементами:
- матеріальні витрати;
- витрати на оплату праці;
- відрахування на соціальні заходи;
- амортизація;
- інші операційні витрати.
Для обліку витрат підприємства використовують рахунки класу 8 "Витрати за елементами" і класу 9 "Витрати діяльності". Підприємства можуть на свій розсуд обрати схему обліку витрат. Так, малі підприємства можуть не використовувати рахунки класу 9 і рахунок 23 "Виробництво", а вести облік витрат тільки за елементами на рахунках класу 8. Всі інші підприємства використовують рахунки класу 9 і рахунок 23 "Виробництво". Крім того, підприємства можуть одночасно використовувати рахунки 8 і 9 класу.
По класу 8 для обліку витрат за елементами використовуються рахунки:
- 80 - "Матеріальні витрати";
- 81 - "Витрати на оплату праці";
- 82 - "Відрахування на соціальні заходи";
- 83 - "Амортизація";
- 84 - "Інші операційні витрати";
- 85 - "Інші витрати".
Витрати діяльності відображаються на рахунках класу 9:
- 90 - "Собівартість реалізації";
- 91 - "Загальновиробничі витрати";
- 92 - "Адміністративні витрати";
- 93 - "Витрати на збут";
- 94 - "Інші операційні витрати";
- 95 - "Фінансові витрати";
- 96 - "Втрати від участі в капіталі";
- 97 - "Інші витрати";
- 98 - "Податок на прибуток";
- 99 - "Надзвичайні витрати".
Для узагальнення інформації про витрати на виробництво призначений рахунок 23 «Виробництво». За дебетом рахунка 23 відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), з кредиту списуються суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (в дебет рахунку 26), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунку 90).
Аналітичний облік за рахунком 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності. Основними виробничими підрозділами промислового підприємства є цехи або самостійні ділянки.
Витрати в бухгалтерському обліку відображаються наступними записами.
1. Витрати на виробництво для підприємств, які не використовують рахунки класу 8:
- прямі матеріальні витрати: Дт 23 Кт 20, 22;
- прямі витрати на оплату праці: Дт 23 Кт 661;
- прямі витрати на соціальні заходи: Дт 23 Кт 65;
- розподілені загальновиробничі витрати: Дт 23 Кт 91;
- списання невідшкодованих втрат від браку: Дт 23 Кт 24.
Відходи виробництва повиннi утилiзуватися за цiнами можливого використання на даному підприємстві або за цiнами можливої реалiзації при вiдпуску на сторону. Відходи виробництва зменшують собiвартiсть продукцiї, тому при калькулюваннi вони мiнусуються iз загальних витрат на виробництво. При цьому складається запис: Д 209 К 23.
2. Витрати на виробництво, якщо підприємство використовує рахунки класів 8 і 9:
- матеріальні витрати: Дт 80 Кт 20, 22; одночасно Дт 23 Кт 80;
- витрати на оплату праці: Дт 81 Кт 661; одночасно Дт 23 Кт 81;
- відрахування на соціальні заходи: Дт 82 Кт 65; одночасно Дт 23 Кт 82;
- амортизація виробничих необоротних активів: Дт 83 Кт 13;
одночасно Дт 23 Кт 83;
- інші операційні виробничі витрати: Дт 84 Кт 63; одночасно Дт 23 Кт 84.
13.1.2. Облік загальновиробничих витрат.
Загальновиробничими є витрати, пов’язані з обслуговуванням основних і допоміжних цехів і управлінням ними. Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (години праці, пряма заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати) виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу при номінальній потужності.
Нерозподілені загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції в період їх виникнення. Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
Перелік і склад постійних і змінних загальновиробничих витрат встановлюється підприємством самостійно.
Облік загальновиробничих витрат ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». За дебетом рахунка 91 відображають суму визнаних витрат, за кредитом - щомісячне з відповідним розподілом списання на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».
Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат або елементами.
Первинними документами при відображенні накопичення загальновиробничих витрат є накладна, рахунок, ВКО, виписка банку, авансовий звіт, розрахунок бухгалтерії тощо.
Щомісячне списання загальновиробничих витрат за відповідним розподілом оформляється, довідкою (розрахунком) бухгалтерії. По закінченні місяця загальновиробничі витрати розподіляються за кожним цехом окремо між придатною продукцією і виправним браком, між товарною продукцією і незавершеним виробництвом, а також між виробами (групами виробів).
Загальновиробничі витрати, які знаходяться в межах нормативів, вважаються розподіленими і списуються в Дт рахунку 23. Інші витрати є нерозподіленими і потрапляють в Дт рахунку 90.
Загальновиробничi витрати збираються у вiдомості №12, де вiдображаються дані в дебет рахунка 91 з кредита рахункiв:
Д 91 «Загальновиробничi витрати»
К 13 «Знос необоротних активiв» на суму зносу основних засобiв, iнших необоротних активiв, нематерiальних активiв загальновиробничого призначення;
К 20 «Виробничi запаси» - на суму витрачених на обслуговування та управлiння цехами матерiальних ресурсiв;
К 23 - на суму послуг, наданих допоміжними цехами для загальновиробничих потреб (теплова енергiя, водопостачання та iн.);
К 37 «Розрахунки з рiзними дебiторами» - витрати на оплату вiдряджень;
К 65 «Розрахунки за страхуванням» вiдрахування на страхування вiд фонду оплати працiвникiв цехiв та дiльниць;
К 66 «Розрахунки з оплати працi» - на суму заробiтної плати працівників апарату управлiння та робітників, якi обслуговують виробничий процес у цехах та на дільницях;
К 68 «Розрахунки за iншими операцiями» - на суму робiт i послуг стороннiх органiзацiй.
13.1.3. Облік виробництва напівфабрикатів.
Під напівфабрикатом розуміють продукт окремих технологічних фаз (переробок, цехів, дільниць, бригад тощо), який повинен пройти одну або декілька технологічних фаз оброблення, перш ніж стати готовою продукцією. Проте для даної стадії (фази перероблення) він є закінченим продуктом.
Напівфабрикати, які реалізуються на сторону, називаються відчуженими, їх слід обліковувати на окремому рахунку 25 «Напівфабрикати».
Напівфабрикати, які споживаються всередині підприємства, називаються невідчуженими. Облік руху напівфабрикатів всередині підприємства ведеться на рахунку 23.
Підприємство може виробляти або тільки невідчужені напівфабрикати, або частково відчужені, а частково невідчужені, тому що коли всі напівфабрикати йдуть на продаж, то вони вважаються готовою продукцією.
Надходження напівфабрикатів до цеху основного виробництва відбивається записом: Дт 23 Кт 25.
Передача напівфабрикатів із цеху до наступного підрозділу підприємства або на склад готової продукції: Дт 25, 26 Кт 23.
13.1.4. Облік браку у виробництві.
Для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві
продукції передбачено рахунок 24 «Брак у виробництві». За дебетом рахунка 24 відображаються витрати від виявленого зовнішнього та внутрішнього браку (вартість невиправного, остаточного браку та витрати на виправлення браку); витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму; витрати на утримання гарантійних майстерень; по кредиту - суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, і суми, що списуються на витрати на виробництво як втрати від браку; суми зменшення втрат від браку продукції: вартість відходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість утримань з винуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили виникнення браку продукції.
Вартість забракованих виробів списується проводкою: Дт 24 Кт 23.
Собівартість внутрішнього браку визначається як сума фактично понесених витрат за всіма статтями калькуляції, за винятком витрат на підготовку та освоєння виробництва; загальновиробничих витрат та інших спеціальних витрат, які відносяться тільки на собівартість готової продукції.
Втрати підприємств від браку продукції, який можна виправити, складаються з витрат на її повторне або додаткове оброблення.
Втрати від браку зменшуються на вартість отриманих матеріалів за ціною їх можливого використання, а також на суму претензій до постачальників за поставку неякісних матеріалів, які стали причиною браку. Суми витрат від браку відображаються на виробничих рахунках за мінусом втрат, які віднесені на винних осіб.
Аналітичний облік за рахунком 24 ведеться за видами продукції, по якій виник брак, а також у розрізі статей калькуляції.
Втрати від браку можуть бути відшкодовані винними особами. У разі виправного браку з винуватців стягується вартість виправлення, а при невиправному (кінцевому) браку - вартість матеріалів (за вирахуванням відходів), сума основної зарплати, виключаючи вартість браку за ціною лому. В бухгалтерському обліку подібні ситуації відображаються так:
Дт 209 «Інші матеріали»
Кт 24 «Брак у виробництві» - оприбуткування лому від списання кінцевого браку
Дт 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»
Кт 24 «Брак у виробництві» - списання на винних осіб втрат від кінцевого і виправного браку
Дт 374 «Розрахунки за претензіями»
Кт 24 «Брак у виробництві» - виставлена претензія за поставку неякісних ТМЦ, з вини яких виникли втрати від браку.
Різниця між собівартістю забракованих виробів і сумою відшкодувань втрат від браку являє собою величину втрат від браку. Рахунок 24 щомісяця закривається. До статті калькуляції „Втрати внаслідок браку” включаються кінцеві втрати від браку. Запис на рахунках буде таким:
Д-т 23 «Виробництво»
Кт 24 «Брак у виробництві».
13.1.5. Документальне оформлення витрат на виробництво продукції.
Бухгалтерiя отримує вiд матерiально вiдповiдальних осiб документи i
забезпечує попереднє групування витрат на виробництво в розрiзi цехiв. Виробничий вiддiл отримує вiд бухгалтерії таку iнформацiю:
- витрачання матерiальних ресурсiв та отримання вiдходiв виробництва за облiковими цiнами з визначенням балансових рахункiв, субрахункiв та замовлень;
- витрачання малоцінних та швидкозношуваних предметiв;
- визначення процента транспортно-заготiвельних витрат i списання їх на відповідні рахунки, субрахунки, замовлення;
- нарахування основної та додаткової заробітної плати, вiдрахувань на страхування та забезпечення вiдпусток;
- розрахунок зносу основних засобiв, нематерiальних активiв та необоротних матерiальних активiв;
- розрахунок втрат вiд браку;
- розрахунок собiвартостi продукції (послуг) допомiжних виробництв та списання послуг на споживачів;
- листки-розшифровки, якi служать для перенесення сум, якi пов’язанi з виробництвом i вiдображенi в інших журналах.
На основi отриманих розробних таблиць та листкiв-розшифровок у виробничому вiддiлi бухгалтерiї на кожний цех основного виробництва вiдкривається вiдомiсть №12.
У наведенiй вiдомостi №12 видiляється декiлька рахункiв, на яких збираються витрати:
- 91 «Загальновиробничi витрати» в розрiзi статей;
- 23 «Виробництво» з видiленням прямих витрат у розрiзi виробiв А, Б, В з вiдповiдними сумами визначених матерiалiв, нарахованої заробiтної плати та нарахувань на заробiтну плату;
- 24 «Брак у виробництвi» з оцiнкою за прямими витратами.
Крiм вiдомостi №12 необхiдно органiзувати збiр даних про витрати в розрiзi виробiв у системi аналiтичного облiку. Це завдання покладається на виробничо-калькуляцiйний вiдділ бухгалтерiї.
На кожний вирiб вiдкривається картка (вiдомiсть) аналiтичного облiку, в якiй показуються в пiдметi - статтi калькуляцiї, а присудку - незавершене виробництво на початок мiсяця, витрати за звітний місяць, витрати на невиправний брак, витрати на товарний випуск продукцiї та незавершене виробництво на кiнець мiсяця.
Розробні таблиці з витрачання матерiальних ресурсiв служать пiдставою для записiв у вiдомостях №12, якi складаються за кожним цехом основного i допомiжного виробництва та у відомості №15, призначенiй для вiдображення аналiтичних i синтетичних даних рахунка 92 «Адміністративні витрати».
Нарахування заробiтної плати i відрахувань на страхування узагальнюються в розробнiй таблицi №1, де наводяться дані в розмiрі цехiв, балансових рахункiв, субрахункiв, статей витрат, замовлень, окремих виробiв. Iз розробних таблиць інформацiя переноситься у вiдомостi №12 i 15 в тому ж порядку, що й матерiальнi ресурси.
Далі попередньо згрупованi данi вiдображаються у зведених вiдомостях витрат, побудованих вiдповідно до форми відомості №12, якi необхiднi для стискання iнформацiї та перенесення її у третій роздiл журналу 5 (якщо пiдприємство не використовує рахунки класу 8).
В журналі 5 пiдприємство вiдображає витрати в розрiзi цехiв. Данi перенесяться з вiдомостi №12, в журналi 5 вiдображаються данi з кредита рахунків 20, 22, 23, 24, 25, 26, 28 - тобто матерiальнi витрати; 39 - витрати майбутніх перiодiв, якi пов’язанi з освоєнням виробництва; 66 - витрати на оплату праці та 65 - витрати за страхуванням. Ці витрати є прямими. Крiм цього на виробництво списуються витрати з рахунка 91.
В журналi 5 наводяться також данi з розшифровкою за окремими статтями загальногосподарські, адмiнiстративні та збутові витрати, а також iнші витрати операцiйної діяльності.
Таким чином, в журналi 5 вiдображаються дані по дебету рахунка 23 та всіх рахункiв класу 9 (90, 91, 92, 93, 94 та 99), в кореспонденцiї з кредитом рахункiв, які формують собiвартість продукцiї (прямі та загальновиробничі), а також тих, що переносяться з iнших журналiв.
У випадках, коли пiдприємство використовує рахунки класу 8 (80, 81, 82, 83, 84) тобто веде облiк витрат за елементами, необхiдно використовувати для узагальнення витрат журнал 5А. Цей журнал вiдрiзняється від журналу 5 тим, що в роздiлi IІІ Б вiдображаються витрати за елементами.
13.1.6. Облік виробленої готової продукції.
Для для узагальнення інформації про наявність та рух продукції, виготовленої підприємством, планом рахунків передбачено рахунок 26 «Готова продукція». За дебетом рахунка 26 відображається надходження готової продукції власного виробництва на склад підприємства за первісною вартістю.
Щоб правильно визначити фактичну собівартість готової продукції, виконаних робіт і наданих послуг, доцільно на кінець звітного періоду визначати залишки незавершеного виробництва, які відображаються за дебетом рахунка 23 «Виробництво».
Оприбуткування готової продукцiї за плановою собівартістю вiдображається записом:
Д 26 «Готова продукцiя»
К 23 «Виробництво».
При списанні готової продукції з рахунка 26 сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості за обліковими цінами, що відноситься до цієї продукції, визначається у відсотку, який обчислюється як відношення відхилень на залишок готової продукції на початок місяця та відхилень по продукції, яка здана на склад протягом місяця, до вартості продукції за обліковими цінами.
Оскiльки в балансi треба вiдобразити готову продукцію за фактичною собiвартiстю, то на суму вiдхилень вiд планової собiвартостi складається запис методом додаткової проводки (якщо фактична собiвартiсть виявиться вищою вiд планової):
Д 26 «Готова продукцiя» чи інших рахункiв (11, 20, 22, 25, 27, 903)
К 23 «Виробництво»,
або методом червоного сторно (якщо фактична собiвартiсть виявиться нижчою вiд планових).
Синтетичний облік готової продукції ведеться в журналі 5 або 5А, де у роздiлi ІІI наводяться данi про загальну суму оприбуткованої готової продукцiї:
Д 26 «Готова продукцiя»;
К 23 «Виробництво».
Після реалізації готової продукції її виробнича собівартість наводиться записом:
Д 90 «Собiвартiсть реалізації»
К 23 «Виробництво», 25 «Напівфабрикати», 26 «Готова продукція».
Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається за кредитом рахунка 26 і за дебетом відповідних рахунків.
Аналітичний облік прийому і відпуску готової продукції, який оформлюється прибутковими і видатковими документами, здійснюється за видами готової продукції, яка може відображатися за обліковими цінами (плановою собівартістю, оптовими та відпускними цінами тощо) з виділенням у регістрах відхилень фактичної виробничої собівартості виробів від їх вартості за обліковими цінами. Аналiтичний облiк руху готової продукції за окремими групами ведеться у вiдомостi аналiтичного облiку 5.1.
13.1.7. Облік адміністративних витрат.
Витрати, які пов'язані з операційною діяльністю і не включаються до собівартості реалізованої продукції, поділяються на:
адміністративні витрати;
витрати на збут;
інші операційні витрати.
Адміністративні витрати - це загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.
Номенклатура адміністративних витрат наведена в П(С)БО 16. Для їх відображення в бухгалтерському обліку призначений рахунок 92 «Адміністративні витрати». За дебетом рахунка 92 відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 «Фінансові результати».
Аналітичний облік адміністративних витрат ведеться за статтями витрат або в розрізі елементів витрат, передбачених кошторисом.
Списання адміністративних витрат на фінансові результати оформлюється довідкою (розрахунком) бухгалтерії.
Адмiністративні витрати вiдображаються у відомостi №15, в якій у пiдметi перерахованi статтi, а в присудку - кореспондуючi рахунки. Операцiї записуються таким чином:
Д 92 «Адміністративні витрати»
К 20 «Виробничi запаси» - списання матерiалiв для потреб управлiння (канцелярськi, для креслення, бухгалтерського облiку, паливо, будiвельнi матеріали та ін.);
К 21 «Малоцінні та швидкозношуванi предмети» - списання малоцiнних меблiв, спецодягу, господарського iнвентарю та iн.;
К 37 «Розрахунки з рiзними дебiторами» - витрати на вiдрядження, оплата послуг за iнформацiйнi, посередницькі та інші послуги, що пов’язані з виробничими потребами та управлiнням виробництвом;
К 39 «Витрати майбутнiх перiодiв» - витрати на передплату газет, журналiв;
К 63 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками» - вартiсть послуг стороннiх органiзацiй, якi отриманi для потреб управлiння пiдприємством (оплата за опалення, освiтлення, ремонти та ін.);
К 64 «Розрахунки за податками» - нарахування податкiв, якi включаються до складу загальногосподарських витрат;
К 66 «Розрахунки з оплати праці» - нарахування заробiтної плати персоналу адміністрації;
К 65 «Розрахунки за страхуванням» - на суму нарахувань на фонд оплати працi персоналу адміністрації та інші.
Протягом місяця адмiністративні витрати збираються у вiдомостi №15, в якiй записи робляться на основi розробних таблиць та листкiв-розшифровок. В кiнцi мiсяця пiдраховуються суми за окремими статтями та бухгалтерськими рахунками. Загальна сума витрат повнiстю списується на фiнансовий результат записом:
Д 79 «Фiнансовi результати»
К 92 «Адмiнiстративнi витрати».
13.1.8. Облік витрат на збут.
Витрати на збут - це витрати, пов'язані з реалізацією продукції, робіт, послуг (позавиробничі витрати).
Номенклатура витрат на збут наведена в П(С)БО 16.
Витрати на збут включають витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг).
Облік витрат, пов’язаних зі збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг, ведеться на рахунку 93 «Витрати на збут». За дебетом рахунка 93 відображається сума визнаних витрат на збут (витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, оплату праці та комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизацію, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг); за кредитом - списання на рахунок 79 «Фінансові результати».
Аналітичний облік витрат на збут ведеться у відомостях у розрізі статей витрат та за економічними елементами. При організації обліку за центрами витрат відповідні реєстри ведуть у розрізі складів і служб, пов’язаних зі збутом готової продукції.
Первинними документами при відображенні накопичення витрат на збут є накладна, рахунок, ВКО, розрахунок бухгалтерії тощо.
Списання витрат на збут на фінансові результати оформлюється довідкою (розрахунком) бухгалтерії.
На основi первинної документацiї, що характеризує збутову дiяльнiсть, бухгалтери складають такi записи:
Д 93 «Витрати на збут»
К 20 «Виробничi запаси» - списання пакувальних матерiалiв, тари, канцелярських матеріалів, будiвельних матерiалiв, матеріалів для ремонту примiщень, тари та iн.;
К 22 «Малоцiннi та швидкозношуванi предмети» - списання малоцiнних предметiв загального користування для потреб збуту, спецодягу, взуття та iн.;
К 37 «Розрахунки з рiзними дебiторами» - витрати на вiдрядження, оплата послуг стороннiх органiзацiй, які надають iнформацiйнi матерiали, посередницькi та iнші послуги;
К 39 «Витрати майбутніх періодiв» - витрати на пiдписку на перiодичнi видання, прайс-листи тощо;
К 63 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками» - вартiсть послуг стороннiх органiзацiй (опалення, освiтлення, ремонт необоротних активiв);
Збутовi витрати збираються у відомостi №15, де в розрізі окремих статей вони показуються за дебетом рахунка 93 з кредита вищенаведених рахунків та в журналi 5. Данi у вiдомості №15 записуються на пiдставi розробних таблиць та листкiв-розшифровок. Загальна сума витрат щомісяця списується на фiнансовi результати записом:
Д 79 «Фiнансовi результати»
К 93 «Витрати на збут».
13.1.9. Облік інших операційних витрат.
До складу інших операційних витрат відносять:
- витрати на дослідження і розробки;
- собівартість реалізованої іноземної валюти;
- собівартість реалізованих виробничих запасів;
- сума безнадійної дебіторської заборгованості;
- відрахування до резерву сумнівних боргів;
- втрати від операційної курсової різниці;
- недостача та втрати від псування цінностей;
- визнані штрафи, пеня, неустойки;
- витрати на виплату матеріальної допомоги;
- витрати на утримання об'єктів соціально-культурного побуту.
Для обліку інших витрат операційної діяльності використовують рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності». На рахунку 94 ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загально виробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут». За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 «Фінансові результати».
Первинними документами при відображенні накопичення інших витрат операційної діяльності є накладна, акт про оцінку, інвентаризаційний опис, порівняльна відомість, розрахунок бухгалтерії тощо. Списання інших витрат операційної діяльності на фінансові результати оформлюється довідкою (розрахунком) бухгалтерії.

13.2. Облік витрат неопераційної діяльності
13.2.1. Облік фінансових витрат.
До фінансових витрат відносяться витрати на відсотки (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу.
Облік фінансових витрат ведеться на рахунку 95 «Фінансові витрати».
Рахунок 95 «Фінансові витрати» має такі субрахунки:
- 951 «Відсотки за кредит»;
- 952 «Інші фінансові витрати».
За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання (в кінці року або в кінці звітного місяця) на рахунок 79 «Фінансові результати».
Первинними документами при відображенні нагромадження фінансових витрат є ВКО, виписка банку, довідка бухгалтерії тощо. Списання витрат на фінансові результати оформляється довідкою (розрахунком) бухгалтерії.
Облік втрат від зменшення вартості інвестицій за методом участі в капіталі, що виникають в процесі інвестиційної діяльності підприємства ведеться на рахунку 96 «Втрати від участі в капіталі». Рахунок 96 має такі субрахунки:
- 961 «Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства»;
- 962 «Втрати від спільної діяльності;
- 963 «Втрати від інвестицій в дочірні підприємства».
За дебетом рахунка відображається сума визнаних втрат, за кредитом - списання витрат на рахунок 79 «Фінансові результати».
13.2.2. Облік інших витрат.
До складу інших витрат відносяться:
- собівартість реалізованих фінансових інвестицій;
-собівартість реалізованих майнових комплексів;
- втрати від неопераційних курсових різниць;
- сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;
- витрати на ліквідацію необоротних активів;
- залишкова вартість ліквідованих оборотних активів та інші.
Облік інших витрат ведеться на рахунку 97 «Інші витрати».
Первинними документами при відображенні накопичення інших витрат є рахунок, ВКО, виписка банку, акт на списання основних засобів, акт про уцінку, довідка бухгалтерії тощо. Списання інших витрат оформляється довідкою (розрахунком) бухгалтерії.
За дебетом рахунку 97 відображається сума визнаних витрат, за кредитом – списання витрат на рахунок 79 «Фінансові результати».
Первинними документами при відображенні накопичених інших витрат є рахунок, ВКО, виписка банку, акт на списання основних засобів, акт про уцінку, довідка бухгалтерії тощо. Списання інших витрат оформляється довідкою (розрахунком) бухгалтерії.
13.2.3. Облік податку на прибуток.
Податки на прибуток визнаються витратами згідно П(С)БО 17 «Податок на прибуток». Для обліку податку на прибуток призначений рахунок 98 „Податок на
прибуток”, який має два субрахунки:
- 981 - "Податки на прибуток від звичайної діяльності";
- 982 - "Податок на прибуток від надзвичайних подій".
За дебетом рахунка відображається нарахована сума податку на прибуток, за кредитом - включення до фінансових результатів на рахунку 79.
13.2.4. Облік надзвичайних витрат.
Надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій.
Облік втрат і витрат, пов’язаних з подіями або операціями, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства та не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному звітному періоді, ведеться на рахунку 99 «Надзвичайні витрати».
За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат (як прямі втрати за наслідками цих подій, так і витрати на здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням та ліквідацією таких наслідків - відшкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлюваних роботах, вартість використаних сировини та матеріалів тощо), за кредитом - списання на рахунок 79 «Фінансові результати».
Рахунок 99 «Надзвичайні витрати» має такі субрахунки:
- 991 «Втрати від стихійного лиха»;
- 992 «Втрати від техногенних катастроф і аварій»;
- 993 «Інші надзвичайні витрати».
Первинними документами при відображенні суми визнаних витрат є накладна, ВКО, розрахунок бухгалтерії тощо. Списання надзвичайних витрат для визначення фінансових результатів від надзвичайних подій оформляється довідкою бухгалтерії.

13.3. Розкриття інформації у Примітках
У Примітках до фінансової звітності наводиться інформація про:
- склад і суму витрат, відображених у статтях “Інші операційні витрати” та “Інші витрати” Звіту про фінансові результати;
- склад і суму доходів і втрат за кожною надзвичайною подією;
- склад і суму витрат, які не включені до статей витрат Звіту про фінансові результати, а відображені безпосередньо у складі власного капіталу (крім вилучення капіталу та розподілу між власниками).
Узагальнення операцій з обліку витрат в регістрах бухгалтерського обліку відбувається наступним чином. Для обліку витрат застосовуються Журнали 5 і 5А. Ті підприємства, які не використовують рахунки класу 8, облік витрат ведуть у Журналі 5. Відображення операцій з використанням рахунків класів 8 та 9 здійснюється у Журналі 5А.
В обох варіантах Журналу є однаковими за змістом і порядком заповнення розділи:
І - З кредиту рахунків 90, 92, 93, 94,95, 96, 97, 98, 99 в дебет рахунків;
ІІ - Витрати з податку на прибуток, витрати фінансової та інвестиційної діяльності, інші витрати”;
ІІІ – Витрати діяльності;
IV - Аналітичні дані до рахунка 28 “Товари”.
Розділ І Журналів 5 і 5А заповнюється після складання розділів ІІ і ІІІ цих журналів.
Для складання Журналів 5 і 5А використовуються дані первинних документів, накопичувальних відомостей, аркушів-розшифровок, інших журналів. У розділах ІІІ і ІІІА Журналів 5 і 5А графи 3 і 4 призначені для відображення облікової вартості і суми транспортно-заготівельних витрат виробничих запасів, що вибули у звітному місяці.

Література:
основна – 1-6, 8-9, 11-15.
додаткова – 17, 19-21, 28-31.



Тема 14. Облік доходів і фінансових результатів

14.1. Облік доходів підприємства.
14.2. Облік фінансових результатів.
14.3. Облік податку на прибуток.
14.4. Розкриття інформації у Примітках.

14.1. Облік доходів підприємства
Облік доходів підприємства регламентується в П(С)БО 15 "Дохід". Цей стандарт не поширюється на деякі доходи від звичайної діяльності. Наприклад, доходи від оренди, доходи за контрактами на надання послуг у сфері будівництва та інші доходи, які окремо називаються в цьому стандарті і регламентуються іншими стандартами (реалізація цінних паперів, страхова діяльність, зміна вартості поточних активів та інші).
У фiнансовому облiку доходи повиннi групуватися за такими напрямками:
- дохід (виручка) від реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) (рахунок 70 "Доходи від реалізації");
- іншi операцiйнi доходи (рахунок 71 „Інший операційний дохід”);
- фiнансовi доходи (рахунки 72 „Дохід від участі в капіталі”, 73 „Інші фінансові доходи”);
- iнші доходи (рахунок 74 „Інші доходи”);
- надзвичайнi доходи (рахунок 75 „Надзвичайні доходи”).
Дохід від звичайної діяльності визнається коли в результаті господарської операції збільшуються активи або зменшуються зобов'язання і у наслідку цього відбувається зростання власного капіталу підприємства.
П(С)БО 15 передбачає не відображати (не визнавати) доходом підприємства такі надходження: суми ПДВ, суми надходження за договорами комісії, суми передоплати за продукцію, суми авансів і суми задатків під заставу, оскільки вони призводять до збільшення активів, але не ведуть до зростання доходів підприємства. Таке невизнання відображається на рахунку бухгалтерського обліку по-різному. Сума ПДВ, акцизний збір, надходження за договорами комісії відображаються з початку за кредитом рахунків класу 7, а потім відраховуються з них відображенням цих сум за дебетом цих рахунків. Надходження у вигляді авансів і передоплат, а також сум завдатку під заставу відображаються як зобов'язання, тобто не враховуються на рахунках доходів.
Дохід від реалізації продукції визнається при виконанні наступних умов:
- передача покупцеві ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на продукцію;
- передача покупцеві управління і контролю за реалізованою продукцією;
- сума доходів достовірно визначена;
- впевненість у тому, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод;
- витрати, пов'язані з операцією реалізації продукції, достовірно визначені.
Отримання доходу від реалізації продукції підприємство відображає записами:
- відвантажена покупцеві за договором готова продукція та нараховано дохід від її реалізації: Дт 361 Кт 701;
- нараховані податкові зобов'язання з ПДВ: Дт 701 Кт 641;
- списана собівартість реалізованої продукції: Дт 901 Кт 26;
- списані нерозподілені постійні загальновиробничі витрати: Дт 901 Кт 91;
- надійшла оплата від покупця за відвантажену продукцію Дт 311 Кт 361.
Якщо покупець надає передоплату за продукцію, що підлягає відвантаженню, то робиться запис:
- надійшла оплата від покупця за продукцію, що підлягає відвантаженню:
Дт 311 Кт 681;
- нараховані податкові зобов'язання з ПДВ: Дт 643 Кт 641;
- відвантажена покупцеві готова продукція в рахунок передоплати:
Дт 361 Кт 701;
- відображені податкові зобов'язання з ПДВ: Дт 701 Кт 643;
- зарахована передоплата покупця: Дт 681 Кт 361;
- списана собівартість реалізованої продукції: Дт 901 Кт 26;
- списані нерозподілені постійні загальновиробничі витрати: Дт 901 Кт 91.
Повернення покупцем із рiзних причин продукцiї (товарiв) оформляється записом:
Д 704 «Вирахування з доходу»
К 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».
Одночасно iз цим коригується сума податку на додану вартiсть (червоним сторно):
Д 704 «Вирахування з доходу»
К 641 «Розрахунки за податками».
Синтетичний облік операцiй, пов’язаних з отриманням доходiв вiд реалiзацiї продукції (товарiв, робiт, послуг), ведеться у журналi 6; аналiтичний - у роздiлi IІ журналу 6 - Аналiтичнi дані про доходи.
В кінці звітного періоду рахунок доходів закривають шляхом списання сальдо на рахунок 79 "Фінансові результати": Дт 701 Кт 791.
До інших операційних доходів відносять: доходи від реалізації іноземної валюти, доходи від реалізації інших оборотних активів, доходи від операційних курсових різниць, сума отриманих штрафів, пені, неустойки, доходи від списання кредиторської заборгованості , відшкодування раніше списаних активів та ін. Облік цих доходів ведеться на рахунку 71, за кредитом якого відображується збільшення (одержання) доходу, а за дебетом – суми непрямих податків та списання у порядку закриття на рахунок 79 „Фінансові результати”.
Фінансові доходи - це доходи від інвестиційної діяльності підприємства, які включають : відсотки; дивіденди; роялті т.і.п.
Дохід вiд участi в капiталі обліковується на рахунку 72, який призначений для узагальнення даних про доходи від інвестицій підприємства в асоцiйованi, дочірні та спiльнi підприємства, який ведеться за методом участi в капiталi.
Метод участi в капіталі передбачає ведення облiку iнвестицій, вiдповiдно до якого балансова вартість iнвестицiй збільшується або зменшується на суму збiльшення чи зменшення частки iнвестора у власному капiталi об’єкта iнвестування.
Рахунок 72 «Дохід вiд участi в капіталі» має такi субрахунки:
- 721 «Дохід вiд iнвестицiй в асоцiйованi пiдприємства»;
- 722 «Дохід вiд спільної дiяльностi»;
- 723 «Дохід від iнвестицій в дочiрнi пiдприємства».
Отримання доходу вiд дочiрнiх пiдприємств оформляється записом:
Д 141 «Інвестицiї пов’язаним сторонам за методом участi в капiталi»
К 721, 723.
Списання доходу, отриманого вiд асоційованих і дочiрнiх пiдприємств, здiйснюється записом:
Д 721, 723
К 792 «Результат фiнансових операцій».
Аналiтичний облiк доходiв вiд участi в капіталі ведеться в розрiзi об’єктiв iнвестування (пiдприємств i органiзацiй).
Облiк iнших доходiв вiд iнвестицiй вiдображається на рахунку 73 «Iншi фiнансовi доходи», де ведеться облiк доходiв, якi виникли в ходi фiнансових операцiй з непов’язаними сторонами. До рахунка 73 вiдкриваються такі субрахунки:
- 731 «Дивiденди отриманi»;
- 732 «Проценти отримані»;
- 733 «Iншi доходи вiд фiнансових операцiй».
Отримання дивiдендів чи процентiв на вкладений капiтал в iншi пiдприємства оформляється записами:
Д 30 «Каса»
Д 31 «Рахунки в банках»
К 731 «Дивiденди отриманi» або
К 732 «Проценти отриманi».
Аналiтичний облiк операцiй на рахунку 73 «Іншi фiнансовi доходи» ведеться за об’єктами фiнансування та iншими ознаками.
До складу інших доходів відносять доходи, які виникають в процесі звичайної діяльності підприємства, але не пов'язані з операційною або фінансовою діяльністю. Наприклад, дохід від неопераційних курсових різниць, дохід від безкоштовно отриманих активів та ін.
Облiк інших доходiв ведеться на рахунку 74 «Іншi доходи». Вiн призначений для облiку доходiв, якi не ввiйшли до рахункiв 70 «Доход вiд реалiзацiї» та 71 «Інший операцiйний доход».
У кредитi рахунка 74 «Іншi доходи» записується одержання доходу, в дебетi - сума податкiв на додану вартiсть, акцизний збiр, іншi платежi, списання на фiнансовий результат.
Рахунок 74 має такi субрахунки:
- 741 «Дохід вiд реалiзації фiнансових iнвестицiй»;
- 742 «Дохід від реалiзацiї необоротних активів»;
- 743 «Дохід вiд реалiзацiї майнових комплексiв»;
- 744 «Дохід вiд неоперацiйної курсової рiзниці»;
- 745 «Дохід вiд безоплатно отриманих активiв»;
- 746 «Інший дохід вiд звичайної дiяльностi».
Аналiтичнi данi про доходи з розшифровкою за окремими субрахунками рахунків 71, 72, 73, 74 наводяться у другому роздiлi журналу 6.
Отже, iнформацiя про доходи пiдприємства збирається в журналi 6, в якому наводиться кореспонденцiя рахункiв щодо формування доходiв, а також дається розшифровка сум доходiв за субрахунками рахункiв сьомого класу. Така зведена iнформація доповнюється даними про надходження доходiв вiд конкретних юридичних та фiзичних осiб, що вимагає організацiї аналiтичного облiку в розрізі окремих субрахункiв та вiдображення даних в оборотних вiдомостях.
Облік надзвичайних доходів, які виникають у результаті надзвичайних подій, ведеться на рахунку 75. Він має такі субрахунки:
- 751 „Відшкодування збитків від надзвичайних подій”;
- 752 „Інші надзвичайні доходи”.
За кредитом рахунка 75 відображується визнана сума відшкодування втрат за надзвичайними подіями, за дебетом – списання у порядку закриття на рахунок 79 „Фінансові результати”.

14.2. Облік фінансових результатів
Бухгалтерський облiк фiнансових результатiв узагальнює дані про формування прибуткiв чи збиткiв підприємства за звітний період на рахунку 79 «Фiнансовi результати», у якому видiляються такi субрахунки:
– 791 «Результат операційної дiяльності»;
– 792 «Результат фiнансових операцій»;
– 793 «Результат iншої звичайної дiяльностi»;
– 794 «Результат надзвичайних подій».
Операцiйна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.
Iнвестиційна діяльність – придбання і реалізація тих необоротних активів, а також фінансових iнвестицiй, які не є еквiвалентами грошових коштів.
Фiнансова дiяльнiсть – діяльність, яка веде до змін розміру і складу власного і запозиченого капіталу підприємства.
Надзвичайна подія – подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона буде повторюватися періодично або в кожному наступному звітному періоді.
На субрахунку 791 «Результат операційної дiяльностi» визначається прибуток (збиток) від операційної діяльності підприємства.
У кредит субрахунка 791 вiдносяться доходи вiд реалізації продукцiї, товарів, робiт і послуг та від iншої операційної діяльності (рахунки 70, 71). В дебет субрахунка 791 вiдносяться суми у порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робiт і послуг; адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (рахунки 90, 92, 93, 94).
Бухгалтерські записи з обліку фінансових результатів від реалізації продукції:
- відображена виручка від реалізації продукції: Дт 361 Кт 701;
- нарахований ПДВ: Дт 701 Кт 641;
- списана виробнича собівартість реалізованої готової продукції: Дт 901 Кт 26;
- віднесений на фінансовий результат дохід від реалізації продукції:
Дт 701 Кт 791;
- списана на фінансовий результат собівартість реалізованої готової продукції:
Дт 791 Кт 901;
- списані на фінансовий результат адміністративні витрати: Дт 791 Кт 92;
- списані на фінансовий результат витрати на збут: Дт 791 Кт 93;
- списані на фінансовий результат інші операційні витрати: Дт 791 Кт 94;
- нараховано податок на прибуток від звичайної діяльності: Дт 981 Кт 641;
- списаний на фінансовий результат податок на прибуток: Дт 791 Кт 981.
Порiвняння дебетового і кредитового оборотiв на рахунку 791 дає можливість визначити прибуток (сальдо дебетове) чи збиток (сальдо кредитове), які отримало пiдприємство вiд операцiйної дiяльностi.
Субрахунок 791 щороку або щомiсяця закривається, тому на рiзницю мiж оборотами складається проводка в кореспонденцiї з рахунком 44 «Нерозподiленi прибутки (непокритi збитки)»:
Д 791 «Результат операційої діяльності»
К 441 «Прибуток нерозподiлений» - прибуток
або
Д 442 „Непокриті збитки”
К 791 «Результат операційої діяльності» - збиток.
Фінансовий результат діяльності підприємства (прибуток або збитки) відносяться до власного капіталу і враховуються на рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".
На субрахунку 792 «Результат фiнансових операцiй» визначається прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства. По кредиту субрахунка відображується списання суми у порядку закриття рахунків обліку доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів (рахунки 72, 73), по дебету – списання фінансових витрат з рахунків 95, 96.
Бухгалтерські записи:
Дт 72, 73 Дт 792
Кт 792 та Кт 95, 96.
Порiвняння дебетового i кредитового оборотiв показує результат - прибуток або збитки вiд фiнансових операцiй.
На субракунку 793 «Результат від iншої звичайної діяльності» визначається прибуток (збитки) від іншої звичайної діяльності підприємства. По кредиту субрахунка відображується списання суми у порядку закриття рахунків обліку доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства, по дебету – списання витрат з рахунку 97.
Бухгалтерські записи:
Дт 74 Дт 793
Кт 793 та Кт 97.
Рiзниця мiж дебетовим і кредитовим оборотом вiдображає результат – прибуток або збиток від іншої звичайної діяльності.
На субрахунку 794 «Результат надзвичайних подiй» визначається прибуток або збитки від надзвичайних подій. По кредиту субрахунка відображується списання доходів, отриманих від надзвичайних подій (рахунок 75), по дебету – списання витрат від надзвичайних подій (рахунок 99).
Бухгалтерські записи:
Дт 75 Дт 794
Кт 794 та Кт 99.
Різниця мiж оборотами (як правило, дебетовий оборот перевищує кредитовий, оскільки витрати переважають доходи) списуєтья на збитки:
Д 794 «Результат надзвичайних подiй»
К 442 «Непокритi збитки».

14.3. Облік податку на прибуток
Податок на прибуток визнається витратами згідно П(С)БО 17 «Податок на прибуток».
Облік належної за даними бухгалтерського обліку суми витрат з податку на прибуток, яка складається з поточного податку на прибуток з урахуванням відстроченого податкового зобов’язання і відстроченого податкового активу та розраховується згідно П(С)БО 17. Рахунок 98 має такі субрахунки:
- 981 - "Податок на прибуток від звичайної діяльності";
982 - "Податок на прибуток від надзвичайних подій".
За дебетом рахунка відображається нарахована сума податку на прибуток, за кредитом - включення до фінансових результатів на рахунку 79.
На субрахунку 981 ведеться облік суми витрат з податку на прибуток від звичайної діяльності.
На субрахунку 982 ведеться облік нарахованої суми витрат з податку на прибуток від надзвичайних подій.

Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено правила ведення податкового обліку:
- податковий період (вибирається звітний податковий рік, квартал);
- дата збільшення валових витрат (вважається дата, яка припадає на податковий період, на протязі якого відбувається будь-яка з подій, яка відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів);
- дата збільшення валових доходів (вважається дата, яка припадає на податковий період, на протязі якого відбувається будь-яка з подій, яка відбулася раніше: або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку в оплату товарів, які підлягають реалізації, або дата відвантаження товарів). Ці правила призводять до різниці між оподатковуваним і бухгалтерським прибутком.
Для обліку відстрочених податкових активів призначений рахунок 17 „Відстрочені податкові активи”, а для обліку відстрочених податкових зобов’язань – рахунок 54 „Відстрочені податкові зобов’язання”.
Нарахування та сплата податку на прибуток до бюджету відображається наступними записами:
1) якщо поточний податок на прибуток згідно Декларації більше суми витрат з податку на прибуток в бухгалтерському обліку:
- відображена сума витрат з податку на прибуток згідно з даними бухгалтерського обліку: Дт 981 Кт 641;
- відображений відстрочений податковий актив у сумі перевищення поточного податку на прибуток згідно з Декларацією про прибуток підприємства над витратами з податку на прибуток у бухгалтерському обліку: Дт 17 Кт 641;
- перерахований до бюджету податок на прибуток: Дт 641 Кт 311;
- відображене списання витрат з податку на прибуток на рахунок 79:
Дт 791 Кт 981;
2) якщо сума витрат з податку на прибуток в бухгалтерському обліку більше поточного податку на прибуток згідно Декларації:
- відображений поточний податок на прибуток згідно Декларації про прибуток підприємства: Дт 981 Кт 641;
- відображена сума перевищення витрат з податку на прибуток в бухгалтерському обліку над поточним податком на прибуток згідно Декларації в частині погашення відстрочених податкових активів, які обліковувалися на початок звітного періоду: Дт 981 Кт 17;
- відображена сума перевищення витрат з податку на прибуток в бухгалтерському обліку над поточним податком на прибуток згідно Декларації у частині залишку: Дт 981 Кт 54;
- перераховано до бюджету поточний податок на прибуток: Дт 641 Кт 311;
- відображене списання витрат з податку на прибуток на рахунок 79:
Дт 791 Кт 981;
Синтетичний облiк за кредитом рахунка 98 «Податок на прибуток» ведеться в журналi 5 розділi І, або 5А роздiлi ІІ. Аналітичний облiк ведеться в оборотнiй вiдомостi довільної форми з відображенням руху податкiв та їх залишкiв у розрізі двох субрахунків 981 та 982. В роздiлах І чи II данi в дебет рахунка 98 переносяться з кредита рахункiв, вiдображених у журналах 1, 2, 3.
Первинним документом при відображенні нарахуваних сум податку на прибуток та при списанні витрат з податку на прибуток на фінансові результати є довідка (розрахунок) бухгалтерії.

14.4. Розкриття інформації у Примітках
У Примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:
- облікова політика щодо визнання доходу, включаючи спосіб визначення ступеня завершеності робіт, послуг, дохід від виконання і надання яких визнається за ступенем завершеності;
- розподіл доходу за кожною групою доходів;
- сума доходу за бартерними контрактами в розподілі за групами доходів;
- частка доходу за бартерними контрактами з пов'язаними сторонами.
У Примітках до фінансової звітності повинна розкриватися така інформація щодо податку на прибуток:
- складові елементи витрат (доходу) з податку на прибуток (поточний податок на прибуток та всі коригування цієї суми, включаючи відстрочені податкові активи, відстрочені податкові зобов’язання, виправлення помилок тощо);
- сума поточного та відстроченого податку на прибуток відображена у складі власного капіталу;
-пояснення різниці між витратами (доходом) із податку на прибуток та добутком облікового прибутку (збитку) на застосовану ставку податку на прибуток;
- ставка податку на прибуток, якщо вона змінюється порівняно зі звітним періодом;
- сума та період дії тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню, сума податкових збитків і невикористаних податкових пільг, пов’язаних з невизнанням відстроченого податкового активу;
- сума тимчасових різниць, пов’язаних з фінансовими інвестиціями у дочірні, асоційовані та спільні підприємства, щодо яких відстрочені податкові зобов’язання не були визнані;
- сума визнаних відстрочених податкових активів (за кожним видом) і визнаних відстрочених податкових зобов’язань (за кожним видом);
- сума відстроченого податку на прибуток, включена до Звіту про фінансові результати;
- сума витрат (доходу) з податку на прибуток, пов’язаних з прибутком (збитком) від діяльності, що припинена.
Узагальнення операцій з обліку доходів в регістрах бухгалтерського обліку відбивається наступним чином. Для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства та фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій призначено Журнал 6 (за кредитом рахунків 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 79). Дані про окремі складові доходів підприємства накопичуються у Відомості 6.1.
Узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податок на прибуток, відображається у Відомості 3.6. У відомості за кожним видом податків і платежів щомісяця відображаються нараховані та належні до відшкодування з бюджету суми податків і платежів, їх сплата, списання тощо. Сальдо на кінець місяця визначається окремо за кожним видом податків і платежів.
Облік відстрочених податкових активів і зобов’язань здійснюється у Журналі 3, в розділі ІІ якого відображаються обороти за кредитом рахунків 17 та 54.

Література:
основна – 1-6, 8-9, 11-15.
додаткова – 17, 19-21, 28-31.



Тема 15. Фінансова звітність

15.1. Загальні вимоги до фінансової звітності.
15.2. Порядок подання фінансової звітності.
15.3. Зміст фінансової звітності.

15.1. Загальні вимоги до фінансової звітності
Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Загальні вимоги складання та подання фінансової звітності та її склад регламентується П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності". Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан результатів діяльності та грошових коштів підприємства.
Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.
Склад фінансового звіту підприємства включає:
- баланс (П(С)БО 2);
- звіт про фінансові результати (П(С)БО 3);
- звіт про рух грошових коштів (П(С)БО 4);
- звіт про власний капітал (П(С)БО 5);
- примітки.
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс складається на кінець останнього дня звітного року. Проміжна (місячна, квартальна) звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Для новоствореного підприємства перший звітний період може бути менше 12 місяців, але не може бути більше 15 місяців.
Якісними характеристиками фінансової звітності є: дохідливість; доречність; порівнянність.
При підготовці фінансової звітності підприємства керуються такими принципами:
- автономність підприємства;
- безперервність діяльності;
- періодичність;
- історична (фактична) собівартість;
- нарахування та відповідність доходів і витрат;
- повне висвітлення;
- послідовність;
- обачність або обережність;
- превалювання змісту над формою;
- єдиний грошовий вимірник.
Фінансовий звіт повинен обов'язково містити: дату; період, за який складено звіт; валюту, якої складається звіт; одиницю виміру.
Якщо використовується не національна, а інша валюта, то необхідно розкрити причини цього і методи, за якими здійснюється переклад з однієї валюти в іншу.
Відповідно до п.12 “Порядку подання фінансової звітності” перед складанням річної фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів та зобов’язань.
Весь цикл бухгалтерського обліку від здійснення операції до складання фінансової звітності може бути поділений на такі етапи:
1 - відображення всіх операцій у первинних документах;
2 - аналіз операції, її визнання та оцінка відповідно до вимог ПБО, а також відображення у певних регістрах бухгалтерського обліку (відомості, журнали);
3 - внесення записів за результатами інвентаризації щодо активів та зобов’язань до регістрів;
4 - перенесення даних у Головну книгу;
5 - закриття рахунків доходів та витрат;
6 - складання оборотно-сальдового балансу;
7 - складання фінансової звітності (Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки).
Оборотно-сальдовий баланс – це перелік всіх рахунків із зазначенням сальдо на початок звітного періоду, оборотів за дебетом і кредитом рахунків і сальдо на кінець періоду. Він робиться на основі даних Головної книги та дає можливість перевірити рівність залишків за дебетом залишкам за кредитом та рівність дебетових та кредитових оборотів за звітний період. На основі оборотно-сальдового балансу складається Баланс та Звіт про фінансові результати.
Етапи 1, 2, 4, 5, 6 та частково 7 здійснюються підприємством щомісяця (або раз у квартал).
Етап 3 пов’язаний з проведенням інвентаризації. Згідно зі статтею 10 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” періодичність проведення інвентаризації визначається власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов’язковим згідно з законодавством. Так, проведення інвентаризації є обов’язковим перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов’язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об’єктів основних фондів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів - один раз у п’ять років.

15.2. Порядок подання фінансової звітності
Кабінет міністрів своєю постановою від 28 лютого 2000 року № 419 затвердив "Порядок складання фінансової звітності".
Фінансова звітність надається за наступними адресами:
- орган, у веденні якого знаходиться підприємство;
- трудовим колективам на їх вимогу;
- власникам (засновникам) відповідно до установчим документом, а також відповідно до законодавства;
- наступним органам відповідно до законодавства (органом державної статистики, органам державного казначейства у разі отримання асигнування з бюджету, фінансовим відділам районних та міських виконкомів в разі отримання асигнувань з місцевого бюджету);
- іншим користувачам на розсуд підприємства.
Дата подання фінансової звітності - дата фактичної її передачі за належністю. Якщо звітність надсилається поштою, то дата отримання адресатом, вказана на штампі.
Квартальна фінансова звітність включає дві форми: баланс; звіт про фінансові результати. Вона надається не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна звітність - не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.
Міністерства та інші централізовані органи виконавчої влади представляють зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які перебувають у державній власності, не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та щороку не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.
У разі якщо дата подання звітності припадає на неробочий день, термін надання звітності переноситься на перший після вихідного робочий день.
Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім власних фінансових звітів надають консолідовану фінансову звітність власникам у терміни, визначені власниками, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

15.3. Зміст фінансової звітності
15.3.1. Баланс. Зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 2 “Баланс”.
Згідно з П(С)БО 2 метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня звітного періоду. Баланс подається у складі річної та проміжної (квартальної) звітності. Крім того, підприємства складають Баланс на кінець місяця.
У Балансі підприємства відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства за умови відповідності всім критеріям визнання. Якщо об’єкт бухгалтерського обліку не відповідає принаймні одному із критеріїв визнання, то він не відображається у Балансі.
Всі статті Балансу розташовані за принципом зростання ліквідності. Активи поділені на оборотні та необоротні, а зобов’язання – на довгострокові та поточні. Основою розподілу активів та зобов’язань є відношення до операційного циклу і строк реалізації (споживання) для активів чи строк погашення для зобов’язань.
Для забезпечення співставності в Балансі підприємства наводиться відповідна інформація на кінець попереднього року. При заповненні статей Балансу підприємствам слід звернути увагу на забезпечення відповідності показників вступного сальдо (графа 3) даним на кінець звітного періоду (графа 4). Тобто, якщо на підприємстві станом на 1 січня звітного року відбулися організаційно-структурні зміни, то їх слід врахувати. Прикладом таких змін можуть бути: вибуття, приєднання частин, структурних підрозділів, філій підприємства. Також слід враховувати коригування показників звітності щодо подій після дати балансу та виправлення помилок попередніх періодів.
Баланс складається виходячи з залишків на рахунках 1 – 6 класів Плану рахунків. Дані на початок року переносяться у графу 3 Балансу з попереднього річного звіту з урахуванням коригувань вступного сальдо нерозподіленого прибутку, які відображаються у Відомості 7.2 “Аналітичні дані рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) за __ рік” та у бухгалтерській довідці до неї.
Для заповнення даних на кінець звітного періоду підприємство може складати оборотно-сальдовий баланс.
Коли підприємство має сформовані залишки на рахунках з урахуванням усіх необхідних коригувань на кінець періоду для заповнення Балансу, необхідно встановити зв’язок між окремими статтями Балансу та рахунками.
Взаємозв’язок між статтями Балансу та рахунками Плану рахунків наведений у таблиці.

Назва статті
Код рядка
Визначення статей згідно з ПБО 2
Рахунки Плану рахунків, сальдо яких відображено у відповідних статтях звіту

1
2
3
4

АКТИВ

І. Необоротні активи




Нематеріальні активи:

14. У статті “Нематеріальні активи” відображається вартість об'єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з ПБО 8 “Нематеріальні активи”


Продовження таблиці.
1
2
3
4

залишкова вартість
010
Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу
Рядок 011 – рядок 012

первісна вартість
011
Первісна вартість нематеріальних активів
Дт 12 “Нематеріальні активи”

знос
012
Нарахована у встановленому порядку сума зносу нематеріальних активів
Кт 133 “Знос нематеріальних активів”

Незавершене будівництво
020
15. У статті “Незавершене будівництво” відображається вартість незавершених капітальних інвестицій у будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюється підприємством, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва
Дт 15 “Капітальні інвестиції”

Основні засоби:

16. У статті “Основні засоби” наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з ПБО 7 “Основні засоби” та ПБО 14 “Оренда”. У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів


залишкова вартість
030
До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу
Рядок 031 – рядок 032

первісна вартість
031
Первісна (переоцінена) вартість основних засобів та інших необоротних матеріальних активів
Дт 10 “Основні засоби”,
Дт 11 “Інші необоротні матеріальні активи”

знос
032
Сума зносу основних засобів та інших необоротних матеріальних активів.
Кт 131 “Знос основних засобів”,
Кт 132 “Знос інших необоротних матеріальних активів”

Довгострокові біологічні активи:




справедлива (залишкова) вартість
035

Дт 161
Дт 163
Дт 165

первісна вартість
036

Дт 162
Дт 164
Дт 166

накопичена амортизація
037

Кт 134

Довгострокові фінансові інвестиції:

17. У статті “Довгострокові фінансові інвестиції” відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент


Продовження таблиці.
1
2
3
4


які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств

040
У цій статті виділяють:
фінансові інвестиції, які згідно з ПБО 12 “Фінансові інвестиції”, обліковуються за методом участі в капіталі

Дт 141 “Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі”

інші фінансові інвестиції
045
Всі інші фінансові інвестиції
Дт142 “Інші інвестиції пов’язаним сторонам”,
Дт 143 “Інвестиції непов’язаним сторонам”

Довгострокова дебіторська заборгованість
050
18. У статті “Довгострокова дебіторська заборгованість” показується заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу
Дт 16 “Довгострокова дебіторська заборгованість”

Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості
055

Дт 100 и стр. 056-стр. 057

Первісна вартість інвестиційної нерухомості
056

Дт 100

Знос інвестиційної нерухомості
057

Кт 135

Відстрочені податкові активи
060
19. У статті “Відстрочені податкові активи” відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки
Дт 17 “Відстрочені податкові активи”

Інші необоротні активи
070
20. У статті “Інші необоротні активи” наводяться суми необоротних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу “Необоротні активи”
Дт 18 “Інші необоротні активи”,
Кт 19 “Негативний гудвіл” (сума наводиться у круглих дужках)

Гудвіл при консолідації
075



Усього за розділом I
080

Сума за рядками 010, 020, 030, 040 – 075

II. Оборотні активи




Запаси:




виробничі запаси
100
21. У статті “Виробничі запаси” показується вартість запасів малоцінних та швидкозношуваних предметів, сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу
Дт 20 “Виробничі запаси”,
Дт 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”

тварини на вирощуванні та відгодівлі
110
22. У статті “Тварини на вирощуванні та відгодівлі” відображається вартість: дорослих тварин на відгодівлі і в нагулі, птиці, звірів, кроликів, дорослих тварин, вибракуваних із основного стада для реалізації, та молодняку тварин
Дт 21 “Тварини на вирощуванні та відгодівлі”

Продовження таблиці.
1
2
3
4

незавершене виробництво
120
23. У статті “Незавершене виробництво” показуються витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги), а також вартість напівфабрикатів власного виробництва
Дт 23 “Виробництво”,
Дт 25 “Напівфабрикати”
Дт 24 “Брак у виробництві”

готова продукція
130
24. У статті “Готова продукція” показуються запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам, та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складі незавершеного виробництва
Дт 26 “Готова продукція”,
Дт 27 “Продукція сільськогосподарсь-кого виробництва”

товари
140
25. У статті “Товари” показується без суми торгових націнок вартість товарів, які придбані підприємствами для наступного продажу
Дт 28 “Товари”

Векселі одержані
150
26. У статті “Векселі одержані” показується заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), інші активи, виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями
Дт 34 “Короткострокові векселі одержані”

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:




чиста реалізаційна вартість
160
У підсумок Балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів
Рядок 161 – рядок 162

первісна вартість
161
27. У статті “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги” відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем)
Дт 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”

резерв сумнівних боргів
162

Кт 38 “Резерв сумнівних боргів”

Дебіторська заборгованість за розрахунками:




з бюджетом
170
28. У статті “Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом” показується дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету
Дт 641 “Розрахунки за податками”
Дт 642 “Розрахунки за обов’язковими платежами”
(у частині платежів до бюджету)

за виданими авансами
180
29. У статті “Дебіторська заборгованість за виданими авансами” показується сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів
Дт 371 “Розрахунки за виданими авансами”

Продовження таблиці.
1
2
3
4

з нарахованих доходів
190
30. У статті “Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів” показується сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті тощо, що підлягають надходженню
Дт 373 “Розрахунки за нарахованими доходами”

із внутрішніх розрахунків
200
31. У статті “Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків” показується заборгованість пов’язаних сторін та дебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків
Дт 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”
Дт 682 “Внутрішні розрахунки”,
Дт 683 “Внутрішньогосподарські розрахунки”

Інша поточна дебіторська заборгованість
210
32. У статті “Інша поточна дебіторська заборгованість” показується заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів
Дт 372 “Розрахунки з підзвітними особами”,
Дт 374 “Розрахунки за претензіями”,
Дт 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”,
Дт 376 “Розрахунки за позиками членам кредитних спілок”,
Дт 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”,
Дт 642 “Розрахунки за обов’язковими платежами” (у частині платежів до позабюджетних фондів),
Дт 65 “Розрахунки за страхуванням”
Дт 66 “Розрахунки з оплати праці”

Поточні фінансові інвестиції
220
33. У статті “Поточні фінансові інвестиції” відображають фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів)
Дт 352 “Інші поточні фінансові інвестиції”

Грошові кошти та їх еквіваленти:

34. У статті “Грошові кошти та їх еквіваленти” відображаються кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів


в національній валюті
230
Кошти в національній валюті
Дт 301 “Каса в національній валюті”,
Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті”,
Дт 313 “Інші рахунки банку в національній валюті”,
Дт 333 “Грошові кошти в дорозі в національній валюті”,
Дт 351 “Еквіваленти грошових коштів”

в т. ч. у касі
231

Дт 301



Продовження таблиці.
1
2
3
4

в іноземній валюті
240
Кошти в іноземній валюті
Дт 302 “Каса в іноземній валюті”,
Дт 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”,
Дт 314 “Інші рахунки банку в іноземній валюті”,
Дт 334 “Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті”

Інші оборотні активи
250
35. У статті “Інші оборотні активи” відображаються суми оборотних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу “Оборотні активи”
Дт 643 “Податкові зобов’язання”,
Дт 644 “Податковий кредит”8,
Дт 331 “Грошові документи в національній валюті”,
Дт 332 “Грошові документи в іноземній валюті”

Усього за розділом II
260

Сума за рядками 100 – 160, 170 – 250

III. Витрати майбутніх періодів
270
36. У складі витрат майбутніх періодів відображаються витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів
Дт 39 “Витрати майбутніх періодів”

IV. Необоротні активи та групи вибуття
275

Дт 286

Баланс
280

Сума за рядками 080, 260, 270, 275

Пасив

I. Власний капітал




Статутний капітал
300
37. У статті “Статутний капітал” наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.
Підприємства, для яких не передбачена фіксована сума статутного капіталу, відображають у цій статті суму фактичного внеску власників до статутного капіталу підприємства
Кт 40 “Статутний капітал”

Пайовий капітал
310
38. У статті “Пайовий капітал” наводиться сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами
Кт 41 “Пайовий капітал”

Додатковий вкладений капітал
320
39. У статті “Додатковий вкладений капітал” акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.
Інші підприємства відображають у цій статті суму капіталу, який вкладено засновниками понад статутний капітал
Кт 421 “Емісійний дохід”,
Кт 422 “Інший вкладений капітал”

Інший додатковий капітал
330
40. У статті “Інший додатковий капітал” відображаються сума о оцінка необоротних активів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу
Кт 423 “о оцінка активів”,
Кт 424 “Безоплатно одержані необоротні активи”,
Кт 425 “Інший додатковий капітал”


Продовження таблиці.
1
2
3
4

Резервний капітал
340
41. У статті “Резервний капітал” наводиться сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства
Кт 43 “Резервний капітал”

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
350
42. У статті “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)” відображається або сума прибутку, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу
Кт 44 (Дт 44) “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” для звіту за рік.
Для проміжної фінансової звітності визначення рядка 350 залежить від підходу до закриття рахунків доходів та витрат:
якщо підприємство закриває рахунки 7 і 9 класу щомісяця (в тому числі 79 “Фінансові результати”), то у рядок 350 заноситься залишок за рахунком 44. (441, 442, 443)
якщо щомісяця закриваються рахунки 7 і 9 класу крім 79, то у рядок 350 включається залишки за рахункми 44 та 79;
якщо рахунки 7 та 9 класу закриваються тільки в кінці року, то до рядка 350 включаються залишки за рахунками 44, а також 7 та 9 класів

Неоплачений капітал
360
43. У статті “Неоплачений капітал” відображається сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу
(Дт 46) “Неоплачений капітал”

Вилучений капітал
370
44. У статті “Вилучений капітал” господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу
(Дт 45) “Вилучений капітал”

Накопичена курсова різниця
375



Усього за розділом I
380

Алгебраїчна сума за рядками
300 – 375

II. Забезпечення наступних витрат і платежів

45. У складі забезпечень наступних витрат і платежів відображаються нараховані у звітному періоді май-бутні витрати та платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов’язання тощо), величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок (рядки 400 та 410)




Продовження таблиці.
1
2
3
4

Забезпечення виплат персоналу
400

Кт 471 “Забезпечення виплат відпусток”,
Кт 472 “Додаткове пенсійне забезпечення”

Інші забезпечення
410

Кт 473 “Забезпечення гарантійних зобов’язань”,
Кт 474 “Забезпечення інших витрат і платежів”

Цільове фінансування
420
Залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел
Кт 48 “Цільове фінансування і цільові надходження”

Усього за розділом II
430

Сума за рядками 400 – 420

III. Довгострокові зобов’язання




Довгострокові кредити банків
440
46. У статті “Довгострокові кредити банків” показується сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов’язанням
Кт 501 “Довгострокові кредити банків у національній валюті”,
Кт 502 “Довгострокові кредити банків у іноземній валюті”,
Кт 503 “Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті”,
Кт 504 “Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті”

Інші довгострокові фінансові зобов’язання
450
47. У статті “Інші довгострокові фінансові зобов’язання” наводиться сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов’язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки
Кт 505 “Інші довгострокові позики в національній валюті”,
Кт 506 “Інші довгострокові позики в іноземній валюті”,
Кт 51 “Довгострокові векселі видані”,
Кт 52 “Довгострокові зобов’язання за облігаціями”

Відстрочені податкові зобов’язання
460
48. У статті “Відстрочені податкові зобов’язання” показується сума податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки
Кт 54 “Відстрочені податкові зобов’язання”

Інші довгострокові зобов’язання
470
49. У статті “Інші довгострокові зобов’язання” показується сума довгострокових зобов’язань, які не можуть бути включені до інших статей розділу “Довгострокові зобов’язання”
Кт 53 “Довгострокові зобов’язання з оренди”,
Кт 55 “Інші довгострокові зобов’язання”


Усього за розділом III
480

Сума за рядками 440 – 470

IV. Поточні зобов’язання




Короткострокові кредити банків
500
50. У статті “Короткострокові кредити банків” відображається сума поточних зобов’язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками
Кт 60 “Короткострокові позики”

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями
510
51. У статті “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями” показується сума довгострокових зобов’язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу
Кт 61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”



Продовження таблиці.
1
2
3
4

Векселі видані
520
52. У статті “Векселі видані” показується сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядчиків та інших кредиторів
Кт 62 “Короткострокові векселі видані”

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
530
53. У статті “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги” показується сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями)
Кт 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Поточні зобов’язання за розрахунками:




з одержаних авансів
540
54. У статті “Поточні зобов’язання за одержаними авансами” відображається сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг)
Кт 681 “Розрахунки за авансами одержаними”

з бюджетом
550
55. У статті “Поточні зобов’язання із розрахунків з бюджетом” показується заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства
Кт 641 “Розрахунки за податками”
Кт 642 “Розрахунки за обов’язковими платежами”
(у частині платежів до бюджету)

з позабюджетних платежів
560
56. У статті “Поточні зобов’язання з позабюджетних платежів” показується заборгованість за внесками до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством
Кт 642 “Розрахунки за обов’язковими платежами” (у частині платежів до позабюджетних фондів)


зі страхування
570
57. У статті “Поточні зобов’язання зі страхування” відображається сума заборгованості за відрахуваннями до пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників
Кт 65 “Розрахунки за страхуванням”

з оплати праці
580
57.1. У статті “Поточні зобов’язання з оплати праці” відображається заборгованість підприємства з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату
Кт 66 “Розрахунки з оплати праці”

з учасниками
590
58. У статті “Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками” відображається заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов’язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формуванням статутного капіталу
Кт 67 “Розрахунки з учасниками”

із внутрішніх розрахунків
600
59. У статті “Поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків” відображається заборгованість підприємства пов’язаним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків
Кт 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”4
Кт 682 “Внутрішні розрахунки”,
Кт 683 “Внутрішньо-господарські розрахунки”


Продовження таблиці.
1
2
3
4

за необоротними активами та групами вибуття
605

Кт 680

Інші поточні зобов’язання
610
60. У статті “Інші поточні зобов’язання” відображаються суми зобов’язань, які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі “Поточні зобов’язання”
Кт 684 “Розрахунки за нарахованими відсотками”,
Кт 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”,
Кт 643 “Податкові зобов’язання”8
Кт 644 “Податковий кредит”8
Кт 372 “Розрахунки з підзвітними особами”

Усього за розділом IV
620

Сума за рядками 500 – 610

V. Доходи майбутніх періодів
630
61. До складу доходів майбутніх періодів включаються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів
Кт 69 “Доходи майбутніх періодів”

Баланс
640

Сума за рядками 380, 430, 480, 620, 630


Оцінка та подальше розкриття окремих статей балансу в Примітках до фінансової звітності здійснюється згідно з відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. У Примітках до Балансу розкривається інформація, яка не наведена безпосередньо у Балансі, але є обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами), а також інша суттєва інформація, що дозволяє провести додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.
15.3.2. Звіт про фінансові результати.
Зміст та форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до
розкриття його статей визначаються:
- П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” - порядок заповнення розділів І – ІІІ;
- П(С)БО 16 “Витрати” - формування інформації для заповнення розділу ІІ;
- П(С)БО 17 “Податок на прибуток” - порядок формування інформації для заповнення рядка 180 “Податок на прибуток від звичайної діяльності” розд. І;
- П(С)БО 24 “Прибуток на акцію” - порядок формування інформації для заповнення розділу ІІІ.
Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.
Цей звіт складається наростаючим підсумком з початку звітного року та подається у складі річної та квартальної звітності.
Звіт про фінансові результати складається з таких розділів:
Розділ І. Фінансові результати;
Розділ ІІ. Елементи операційних витрат;
Розділ ІІІ. Розрахунок показників прибутковості акцій.
Розділ І. Фінансові результати.
За своєю структурою розділ І Звіту про фінансові результати поділяється на такі частини:
- Фінансові результати від звичайної діяльності: рядки 010 – 195:
- Фінансові результати операційної діяльності - рядки 010 – 105;
- Фінансові результати іншої діяльності - рядки 110 – 160;
- Результат надзвичайних подій:
- доходи - рядок 200;
- витрати - рядок 210.
Інформація, наведена в цьому розділі, надає змогу користувачам оцінити величину отриманого чистого прибутку (збитку), що підлягає розподілу між акціонерами у вигляді дивідендів. Крім того, дані цього розділу використовуються для розрахунку різних коефіцієнтів з метою здійснення аналізу господарської діяльності підприємства.
У розділі І інформація про доходи (витрати) та прибутки (збитки) наводиться у розрізі різних видів діяльності підприємства, що надає змогу користувачам фінансової звітності здійснювати оцінку як результатів основної діяльності підприємства, так і результатів іншої діяльності, що не відбувається на постійній основі.
Розділ ІІ. Елементи операційних витрат.
Інформація, відображена в цьому розділі, є корисною для проведення аналізу структури витрат за економічно однорідними елементами. Ця інформація також застосовується для розрахунку макроекономічних показників за системою національних рахунків.
Згідно П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” у цьому розділі наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), які зазнало підприємство у процесі своєї діяльності протягом звітного періоду, за вирахуванням внутрішнього обороту, тобто за вирахуванням тих витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), виробленої і спожитої підприємством.
Розділ ІІІ. Розрахунок показників прибутковості акцій.
Третій розділ Звіту про фінансові результати обов’язково заповнюють публічні акціонерні товариства (ПАТ), акції яких відповідно до Закону України “Про господарські товариства” можуть поширюватися через відкриту підписку і купівлю-продаж на біржах.
У повному обсязі показники прибутковості акцій розкриваються у річній звітності:
- заповнюються всі п’ять показників третього розділу:
- середньорічна кількість простих акцій;
- скоригована середньорічна кількість простих акцій;
- чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію;
- скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію;
- дивіденди на одну просту акцію;
- у Примітках до фінансової звітності наводяться відповідні пояснення.
Відповідно до П(С)БО 24 у проміжній (квартальній) фінансовій звітності наводяться лише показники чистого прибутку на одну просту акцію і скоригованого чистого прибутку на одну просту акцію (рядки 320 та 330 відповідно).
Показник “Прибуток на акцію” (ПНА) використовується для прийняття рішень про інвестиції як показник, який відображає суму чистого прибутку звітного періоду, що припадає на одну просту акцію в обігу.
Розділ I “Фінансові результати” Звіту про фінансові результати складається виходячи з даних за рахунками класу 7 та 9 Плану рахунків.
Взаємозв’язок між статтями Звіту про фінансові результати та рахунками Плану рахунків представлений у таблиці.

РОЗДІЛ І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
Назва статті
Код рядка
Визначення статей згідно з ПБО 3 “Звіт про фінансові результати”
Джерело інформації




У разі, якщо рахунки класів 7 та 9 закриваються в кінці року
У разі, якщо рахунки класів 7 та 9 закриваються щомісяця

1
2
3
4
5

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
010
п. 13. Відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Сальдо рахунків:

701 “Дохід від реалізації готової продукції”;
702 “Дохід від реалізації товарів”;
703 “Дохід від реалізації робіт і послуг”
(збільшені на суму вира-хувань з доходу, що були відображені по дебету цих рахунків за період з початку року)
Кредитові обороти рахунків:
701 ”Дохід від реалізації готової продукції”;
702 “Дохід від реалізації товарів”;
703 “Дохід від реалізації робіт і послуг”
(накопиченим підсумком з початку року)

Податок на додану вартість
015
п.14. Сума податку на додану вартість, яка включена до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
Дебетові обороти рахунків:
701 “Дохід від реалізації готової продукції”;
702 “Дохід від реалізації товарів”;
703 “Дохід від реалізації робіт і послуг”.
(у частині сум відповідних податків та зборів, що були відображені в кореспонденції з кредитом рахунку 64 “Розрахунки за податками й платежами”)

Акцизний збір
020
п.15. Підприємства – платники акцизного збору відображають суму, яка врахована у складі доходу(виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)



025
п.16. Підприємства, які сплачують інші збори або податки з обороту, показують їх суму у вільному рядку Звіту про фінансові результати
Підприємства, які відповідно до законодавства є страховиками, у цьому рядку наводять виплати страхових сум та страхових відшкодувань




Продовження таблиці.
1
2
3
4
5

Інші вирахування з доходу
030
п.17. Відображаються надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без непрямих податків
Зокрема, у цій статті відображають одержані підприємством від інших осіб суми доходів на користь комітента, принципала, співвиконавця, субпідрядника тощо за договорами комісії, підряду, агентськими та іншими аналогічними договорами
Дебетові обороти рахунків:
702 “Дохід від реалізації товарів”;
703 “Дохід від реалізації робіт і послуг”
(у частині сум, що були вирахувані з доходу та які були отримані на користь комітентів, принципалів, співвиконавців тощо)
Сальдо рахунку
704 “Вирахування з доходу”
Дебетові обороти рахунків:
702 “Дохід від реалізації товарів”
703 “Дохід від реалізації робіт і послуг”
704 “Вирахування з доходу”
(в частині сум, що були вирахувані з доходу та які були отримані на користь комітентів, принципалів, співвиконавців тощо)

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
035
п.18. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо
Ряд. 035=
Ряд. 010 – Рядки 015, 020, 025, 030


Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
040
п.19. Показується виробнича собівартість реалізованої продукції або собівартість реалізованих товарів.
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, 16 “Витрати”.
Сальдо рахунку
90 “Собівартість реалізації”
(на дату складання звіту)
Дебетовий оборот рахунку
90 “Собівартість реалізації”
(накопиченим підсумком з початку року)

Валовий:

п. 20. Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
Ряд. 050 = Ряд. 035 – Ряд. 040
(позитивне значення)
Ряд. 055 = Ряд. 035 – Ряд. 040
(негативне значення, яке наводиться у дужках)

прибуток
050



збиток
055



Інші операційні доходи
060
п.21. Відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо
Сальдо рахунку

71 “Інший операційний дохід”
(на дату складання звіту)
Кредитовий оборот рахунку
71 “Інший операційний дохід”
(накопиченим підсумком з початку року без врахування сум непрямих податків та зборів, що були включені в ціну продажу)

Адміністративні витрати
070
п. 22. Відображаються загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства
Сальдо рахунку

92 “Адміністративні витрати”
(на дату складання звіту)
Дебетовий оборот рахунку
92 “Адміністративні витрати”
(накопиченим підсумком з початку року)

Продовження таблиці.
1
2
3
4
5

Витрати на збут
080
п.23. Відображаються витрати підприємства, повязані з реалізацією продукції (товарів) – витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам тощо
Сальдо рахунку

93 “Витрати на збут”
(на дату складання звіту)
Дебетовий оборот рахунку
93 “Витрати на збут”
(накопиченим підсумком з початку року)

Інші операційні витрати
090
п. 24. Відображаються собівартість реалізованих виробничих запасів; сумнівні (безнадійні) борги та втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг)
Сальдо рахунку

94 “Інші витрати операційної діяльності”
(на дату складання звіту)
Дебетовий оборот рахунку
94 “Інші витрати операційної діяльності”
(накопиченим підсумком з початку року)

Фінансові результати від операційної діяльності:

прибуток
100
п. 25. Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат
Ряд. 100
=
Сума рядків 050, 060 - Рядки 070, 080, 090 або
Ряд. 060 – Рядки 055, 070, 080, 090

збиток
105

Ряд. 105
=
Сума рядків 055, 070, 080, 090 – Ряд. 060
або
Сума рядків 070, 080, 090 – Рядки 050, 060

Дохід від участі в капіталі
110
п. 26. Відображається дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі
Сальдо рахунку
72 “Дохід від участі в капіталі”
(на дату складання звіту)
Кредитовий оборот рахунку
72 “Дохід від участі в капіталі”
(накопиченим підсумком з початку року)

Інші фінансові доходи
120
п. 27. Показуються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі)
Сальдо рахунку
73 “Інші фінансові доходи”
(на дату складання звіту)
Кредитовий оборот рахунку
73 “Інші фінансові доходи”
(накопиченим підсумком з початку року)

Інші доходи
130
п. 27. Показується дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства
Сальдо рахунку
74 “Інші доходи”
(на дату складання звіту)
Кредитовий оборот рахунку 74 “Інші доходи” (накопиченим підсумком з початку року без врахування сум непрямих податків та зборів, що були включені в ціну продажу).

Продовження таблиці.
1
2
3
4
5

Фінансові витрати
140
п. 29. Показуються витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу.
Сальдо рахунку
95 “Фінансові витрати”
(на дату складання звіту)
Дебетовий оборот рахунку 95 “Фінансові витрати”
(накопиченим підсумком з початку року)

Втрати від участі в капіталі
150
п.30. Відображається збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких провадиться методом участі в капіталі
Сальдо рахунку

96 “Втрати від участі в капіталі”
(на дату складання звіту)

Дебетовий оборот рахунку
96 “Втрати від участі в капіталі”
(накопиченим підсумком з початку року)

Інші витрати
160
п. 31 Відображаються собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства
Сальдо рахунку

97 “Інші витрати”
(на дату складання звіту)
Дебетовий оборот рахунку
97 “Інші витрати”
(накопиченим підсумком з початку року)

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

прибуток
170
п. 32.Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків)
Рядок 170
=
Сума ряд. 100,110,120,130 –
Рядки 140,150,160
або
Сума ряд. 110,120,130 –
Рядки 105,140,150,160

збиток
175

Рядок 175
=
Сума ряд. 105,140,150,160 –
Рядки 110,120,130
або
Сума ряд. 140,150,160 –
Рядки 100,110,120,130

Податок на прибуток від звичайної діяльності
180
п. 33. Показується сума податків на прибуток від звичайної діяльності, визначена згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 “Податок на прибуток”
Сальдо рахунку

981 “Податки на прибуток від звичайної діяльності”
(на дату складання звіту)
Дебетовий оборот рахунку
981 “Податки на прибуток від звичайної діяльності”
(накопиченим підсумком з початку року)

Фінансові результати від звичайної діяльності:

прибуток
190
п. 34. Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку
Ряд. 190 = Ряд. 170 – Ряд. 180



Продовження таблиці.
1
2
3
4
5

збиток
195
Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток
Ряд. 195 = Ряд. 175 + Ряд. 180

Надзвичайні:





доходи
200
Доходи від інших подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій.
Сальдо рахунку

752 “Інші надзвичайні доходи”
(на дату складання звіту)
Кредитовий оборот рахунку
752 “Інші надзвичайні доходи”
(накопиченим підсумком з початку року)

витрати
205
п. 35. 1) Невідшкодовані втрати від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел.
Сальдо рахунку
991 “Втрати від стихійного лиха” (+)
Сальдо рахунку
992 “Втрати від техногенних катастроф та аварій”
( - )
Сальдо рахунку 751 “Відшкодування збитків від надзви
чайних подій” (+)
Сальдо рахунку 993 “Інші надзвичайні витрати”
Дт оборот рахунку
991 “Втрати від сти
хійного лиха” (+)
Дт оборот рахунку
992 “Втрати від техногенних ката
строф та аварій” ( - )
Кт оборот рахунку
751 “Відшкоду-вання збитків від надзви
чайних подій” (+)
Дт оборот рахунку
993 “Інші надзвичайні витрати”



2) Втрати від інших подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій







Втрати від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих втрат

Податки з надзвичайного прибутку
210
п.36. Відображається сума податків, що підлягає сплаті з прибутку від надзвичайних подій
Сальдо рахунку
982 “Податки на прибуток від надзвичайних подій”
(на дату складання звіту)
Дт оборот рахунку
982 “Податки на прибуток від надзвичайних подій”(накопиченим підсумком з початку року)

Чистий прибуток
220
п. 37. Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку
Ряд. 220 =
Ряд. 190 + Ряд. 200 – Ряд. 205 або
Ряд. 200 – Ряд. 195 – Ряд. 205

Чистий збиток
225

Ряд.225 =
Ряд. 205 – Ряд. 190 – Ряд. 200 або
Ряд. 195 + Ряд. 205 – Ряд. 200


Правильність заповнення Звіту про фінансові результати перевіряється шляхом звірки рядків 220 (225) із сальдо за рахунком 79 “Фінансові результати” (у разі, якщо рахунки класів 7 та 9 закриваються щомісячно) або з розрахунковою сумою, що є різницею між сукупним кредитовим сальдо рахунків класу 7 та сукупним дебетовим сальдо рахунків класу 9.
Розділ II. “Елементи операційних витрат” Звіту про фінансові результати складається з використанням інформації:
- накопиченої на рахунках класу 8, або
- шляхом аналізу кредитових оборотів рахунків запасів, зносу необоротних активів, забезпечень, кредиторської заборгованості тощо.
Взаємозв’язок між статтями цього розділу Звіту про фінансові результати та рахунками Плану рахунків наведено у таблиці.

РОЗДІЛ ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Назва статті
Код рядка
Визначення статей згідно з ПБО 16 “Витрати”
Джерело інформації




У випадку ведення рахунків класу 8
Рахунки класу 8 не використовуються

1
2
3
4
5

Матеріальні затрати

230
п. 22. До складу елемента “Матеріальні затрати” включається вартість витраче-
них у виробництві (крім продукту влас-
ного виробництва): сировини й основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запас-
них частин; тари й тарних матеріалів;
- допоміжних та інших матеріалів
Дебетовий оборот рахунку
80 “Матеріальні витрати”
(за вирахуванням продукції, виробленої і спожитої самим підприємством)
Кредитові обороти рахунків запасів

(за вирахуванням продукції, що виробленої і спожитої самим підприємством)

Витрати на оплату праці
240
п. 23. До складу елемента “Витрати на оплату праці” включаються:
заробітна плата за окладами й тарифами,
премії та заохочення,
матеріальна допомога,
компенсаційні виплати,
оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу,
інші витрати на оплату праці
Дебетовий оборот рахунку
81 “Витрати на оплату праці”
(за вирахуванням робіт та послуг, вироблених і спожитих самим підприємством)
Кредитові обороти рахунків:
66 “Розрахунки з оплати праці”;
47 “Забезпечення наступних витрат і платежів”
(за вирахуванням робіт та послуг, вироблених і спожитих самим підприємством)

Відрахування на соціальні заходи
250
п. 24. До складу елемента “Відрахування на соціальні заходи” включаються:
відрахування на пенсійне забезпечення,
відрахування на соціальне страхування,
страхові внески на випадок безробіття,
відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства,
відрахування на інші соціальні заходи
Дебетовий оборот рахунку
82 “Відрахування на соціальні заходи”
(за вирахуванням робіт та послуг, вироблених і спожитих самим підприємством)
Кредитові обороти рахунків:
65 “Розрахунки за страхуванням”;
47 “Забезпечення наступних витрат і платежів”
(за вирахуванням робіт та послуг, вироблених і спожитих самим підприємством)

Амортизація
260
п. 25. До складу елемента “Аморти-зація” включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів
Дебетовий оборот рахунку 83 “Амортизація”
Кредитовий оборот рахунку 13 “Знос необоротних активів”






Продовження таблиці.
1
2
3
4
5

Інші операційні витрати
270
п. 26. До складу елемента “Інші операційні витрати” включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених в пп.22 – 25 ПБО 16 “Витрати”, зокрема, витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо
Дебетовий оборот рахунку 84 “Інші операційні витрати”
(за вирахуванням собі-вартості продукції (робіт, послуг), виробленої і спожитої підприємством)
Кредитові обороти відповідних рахунків
(за вирахуванням собі-вартості продукції (робіт, послуг), виробленої і спожитої підприємством)

Разом
280
Ряд. 250 = Сума рядків 230, 240, 250, 260,270


Розділ III “Розрахунок показників прибутковості акцій” Звіту про фінансові результати складається, виходячи з вимог П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” та П(С)БО 24 “Прибуток на акцію”.
У Примітках до Звіту про фінансові результати наводиться додаткова інформація, необхідна для кращого розуміння результатів діяльності підприємства:
- облікова політика щодо визнання доходу, включаючи спосіб визначення ступеня завершеності робіт, послуг, дохід від виконання і надання яких визнається за ступенем завершеності;
- види доходів та витрат за кожною групою (форма №5 “Примітки до річної фінансової звітності”, розділ V “Доходи і витрати”);
- види доходів та витрат за групами, які не вказані у формі №5, але ця інформація є суттєвою для розуміння звітності користувачами;
- сума доходу за бартерними контрактами в розподілі за групами доходів відповідно до підпункту 25.2 ПБО 15;
- частка доходу за бартерними контрактами з пов’язаними сторонами;
- склад і суму витрат, відображених у статтях “Інші операційні витрати” та “Інші витрати” Звіту про фінансові результати;
- склад і суму доходів і втрат за кожною надзвичайною подією;
- склад і суму витрат, які не включені до статей витрат Звіту про фінансові результати, а відображені безпосередньо у складі власного капіталу (крім вилучення капіталу та розподілу між власниками).
Щодо показника прибутку на акцію у Примітках розкривається така додаткова інформація:
- чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію, визначений у результаті перерахунку;
- скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію, визначений у результаті перерахунку;
- узгодження сум, використаних як чисельники при обчисленні чистого прибутку (збитку) на одну просту акцію, та скоригованого чистого прибутку (збитку) на одну просту акцію, з сумами чистого прибутку (збитку) за певний період;
- вплив розбавляючих потенційних простих акцій на середньорічну кількість простих акцій в обігу;
- операції з простими та потенційними простими акціями, які були здійснені після дати балансу.
15.3.3. Звіт про рух грошових коштів.
Зміст і форма Звіту про рух грошових коштів, а також загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”.
Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” “Звіт про рух грошових коштів” відноситься до форм річної фінансової звітності.
Звіт про рух грошових коштів, у поєднанні з іншими фінансовими звітами, надає змогу:
- оцінити здатність підприємства генерувати майбутні позитивні грошові потоки;
- зробити висновки щодо спроможності підприємства погашати свої зобов’язання та сплачувати дивіденди;
- пояснити причину існування різниці між прибутком у Звіті про фінансові результати та грошовими надходженнями і платежами;
- оцінити грошові та негрошові операції підприємства, що відносяться до інвестиційної та фінансової діяльності.
Отже, основною метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період (далі – грошові кошти).
Інформація про зміни в грошових коштах - це інформація про джерела надходжень грошових коштів протягом звітного періоду та напрями їх використання.
У Звіті про рух грошових коштів підприємства розгорнуто наводять суми надходжень та видатків, що виникли протягом звітного періоду в результаті: операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
Така класифікація надає користувачам змогу оцінювати вплив цих видів діяльності на фінансовий стан підприємства і суму грошових коштів та їх еквівалентів.
Не включаються до Звіту про рух грошових коштів: внутрішні зміни у складі грошових коштів; негрошові операції.
Негрошові операції - операції, які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів. Наприклад:
- отримання активів на умовах фінансової оренди;
- бартерні операції;
- придбання активів шляхом емісії акцій;
- переведення зобов’язань у власний капітал;
- придбання активів або здійснення витрат безпосередньо з позичкового рахунку без надходження суми кредиту на рахунок підприємства;
- обмін власних акцій на акції іншого підприємства;
- обмін власних акцій на облігації власної емісії;
- виплата дивідендів акціями тощо.
Якщо рух грошових коштів у результаті однієї операції включає суми, які належать до різних видів діяльності, то ці суми слід наводити окремо у складі відповідних видів діяльності. Наприклад, якщо сума грошових коштів, що була зарахована на поточний рахунок підприємства, складається із суми погашення основного боргу та відсотків, то погашення основного боргу класифікується як фінансова діяльність, а відсотків – як операційна.
Відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для складання Звіту про рух грошових коштів можуть застосовуватись такі методи:
- прямий метод – за яким розкриваються основні види валових надходжень грошових коштів чи валових виплат грошових коштів із розкриттям конкретних джерел та напрямів використання;
- непрямий метод – за яким чистий прибуток (збиток) коригується відповідно до впливу:
- операцій негрошового характеру;
- будь-яких відрахувань або нарахувань минулих чи майбутніх надходжень грошових коштів, що відносяться до операційної діяльності;
- будь-яких відрахувань або нарахувань минулих чи майбутніх виплат грошових коштів, що відносяться до операційної діяльності;
- статей доходу або витрат, пов’язаних із рухом грошових коштів від інвестиційної чи фінансової діяльності.
У П(С)БО 4 застосовується непрямий метод складання Звіту про рух грошових коштів щодо операційної діяльності і прямий метод щодо інвестиційної і фінансової діяльності.
Джерелом інформації, яка необхідна для складання Звіту про рух грошових коштів, є: Баланс; Звіт про фінансові результати; Примітки до фінансової звітності; аналітичні дані – інформація про обороти за рахунками, регістри бухгалтерського обліку.
Згідно з вимогами П(С)БО 4 у Звіті про рух грошових коштів інформація подається як за звітний (графи 3, 4), так і за попередній роки (графи 5, 6).
Вся інформація звіту розподіляється між графами Звіту:
- “Надходження”, яка має значення збільшення грошових коштів;
- “Видаток”, яка означає зменшення грошових коштів.
При заповнені рядків 030, 040, 050, 080, 090, 100, 110 показники, які відповідають значенню слів у дужках, наведених у графі 1 (найменування статей Звіту про рух грошових коштів), відображаються у графі “Видаток”.
У Примітках до фінансової звітності наводиться інформація про:
- склад грошових коштів;
- склад статей “Інші надходження”, “Інші платежі” та інших статей, які об’єднують декілька видів грошових потоків;
- негрошові операції інвестиційної та фінансової діяльності;
- наявність значного сальдо грошових коштів, які є в наявності у підприємства і які недоступні для використання групою, до якої належить підприємство.
У випадку придбання або продажу майнових комплексів протягом звітного періоду наводиться інформація про:
- загальну вартість придбання або реалізації майнового комплексу;
- частину загальної вартості майнового комплексу, яка, відповідно, була сплачена або отримана у формі грошових коштів;
- суму грошових коштів у складі активів майнових комплексів, що були придбані чи реалізовані;
- суму активів (крім грошових коштів) і зобов’язань придбаного або реалізованого майнового комплексу в розрізі окремих статей.
15.3.4. Звіт про власний капітал.
Зміст та форма Звіту про власний капітал, а також загальні вимоги до розкриття інформації щодо змін у власному капіталі підприємства визначаються П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”.
Звіт про власний капітал - звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
У складі власного капіталу підприємства виділяють такі види капіталу: статутний капітал; пайовий капітал; додатковий вкладений капітал; інший додатковий капітал; резервний капітал; нерозподілений прибуток; неоплачений капітал; вилучений капітал.
У Звіті про власний капітал відображаються залишок і зміни за кожним видом власного капіталу та разом по власному капіталу підприємства. Для кожного виду власного капіталу виділена окрема графа звіту.
Звіт про власний капітал подається у складі тільки річної фінансової звітності. Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту Звіт про власний капітал за попередній рік.
Звіт про власний капітал складається підприємствами по закінченню року на підставі даних бухгалтерського обліку. Усі коригування, пов’язані із зміною облікової політики підприємства, виправленням помилок, будь-які інші зміни в обліку, що впливають на оцінку елементів капіталу, відображаються у Звіті про власний капітал у розгорнутому вигляді. Тому, з точки зору забезпечення достовірності даних цього звіту, є необхідним застосування достатньої деталізації Плану рахунків, передбаченого інструкцією, додатковими субрахунками та/або аналітичними статтями.
Звіт про власний капітал має певний взаємозв’язок з даними інших форм річної звітності, зокрема, з Балансом та Звітом про фінансові результати. Тому для складання Звіту про власний капітал необхідно мати підготовлені дані бухгалтерського обліку, заповнений Баланс підприємства і Звіт про фінансові результати.
Якщо підприємство має дочірні, асоційовані підприємства, то для складання Звіту про власний капітал необхідною є також достовірна фінансова звітність цих підприємств. Особливо важливими при цьому є саме Звіти про власний капітал дочірніх та асоційованих підприємств. Згідно з П(С)БО 12 при обліку інвестицій у дочірні та асоційовані підприємства за методом участі в капіталі всі зміни у власному капіталі дочірніх та асоційованих підприємств враховуються при визначенні елементів капіталу материнського підприємства.
У Звіті про власний капітал показники, які призводять до зменшення залишку відповідного елемента власного капіталу, відображаються у дужках.
Порядок заповнення Звіту про власний капітал наведений у таблиці.
Згідно з П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал” усі підприємства розкривають у Примітках до фінансової звітності призначення та умови використання кожного елемента власного капіталу (крім статутного капіталу).
Акціонерні товариства наводять у Примітках таку інформацію щодо власного капіталу:
1. Загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які передбачається здійснити передплату.
2. Загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які здійснена передплата, у порівнянні з передбаченими величинами.
3. Загальну суму коштів, одержаних в ході передплати на акції, у такому розрізі:
- всі грошові кошти, внесені як плата за акції, із зазначенням кількості акцій;
- вартісна оцінка майна, внесеного як плата за акції, із зазначенням кількості акцій;
- загальну суму іноземної валюти, внесеної як плата за акції, із зазначенням кількості акцій та курсу, за яким валюту зараховано в обліку.
Акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями:
- кількість випущених акцій, з зазначенням неоплаченої частини статутного капіталу;
- номінальна вартість акції;
- зміни протягом звітного періоду у кількості акцій, що перебувають в обігу;
- права, привілеї та обмеження, пов’язані з акціями, в тому числі обмеження щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу;
- акції, що належать самому товариству, його дочірнім і асоційованим підприємствам;
- перелік засновників і кількість акцій, якими вони володіють;
- кількість акцій, які перебувають у власності членів виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5%;
- акції, зарезервовані для випуску згідно з опціонами та іншими контрактами, з указанням їх термінів і сум.
4. Накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими акціями.
5. Суму, включену (або не включену) до складу зобов’язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.
Всі інші підприємства наводять у Примітках до фінансової звітності таку інформацію щодо власного капіталу:
- розподіл часток статутного капіталу між власниками;
- права, привілеї або обмеження щодо цих часток;
- зміни у складі часток власників у статутному капіталі.



Схема заповнення Звіту про власний капітал

Стаття
Код
Статутний капітал
(рах. 40)
Пайовий капітал
(рах.41)
Додатковий вкладений капітал
(рах. 421, 422)
Інший додатковий капітал
(рах. 423, 424, 425)
Резерв-ний капітал
(рах. 43)
Нерозподі-лений прибуток
(рах. 44)
Неопла-чений капітал
(рах. 46)
Вилуче-ний капітал
(рах. 45)
Разом

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11

Залишок на початок року
010
+
+
+
+
+
+/ ( - )
( - )
( - )
+/ ( - )

Коригування:











Зміна облікової політики
020





+/ ( - )


+/ ( - )

Виправлення помилок
030





+/ ( - )


+/ ( - )

Інші зміни
040





+/ ( - )


+/ ( - )

Скоригований залишок на початок року
050
+
+
+
+
+
+/ ( - )
( - )
( - )
+/ ( - )

Переоцінка активів:











Дооцінка основних засобів
060



+




+

Уцінка основних засобів
070



( - )




( - )

Дооцінка незавершеного будівництва
080



+




+

Уцінка незавершеного будівництва
090



( - )




( - )

Дооцінка нематеріальних активів
100



+




+

Уцінка нематеріальних активів
110



( - )




( - )


120
+


( - )

+




Чистий прибуток (збиток) за звітний період
130





+/ ( - )


+/ ( - )

Розподіл прибутку:











Виплати власникам (дивіденди)
140





( - )


( - )

Спрямування прибутку до статутного капіталу
150
+




( - )




Відрахування до резервного капіталу
160




+
( - )





170










Внески учасників:











Внески до капіталу
180
+
+
+



( - )



Погашення заборгованості з капіталу
190


+


( - )
+

+/ ( - )


200










Вилучення капіталу:











Викуп акцій (часток)
210







( - )
( - )

Перепродаж викуплених акцій (часток)
220


+/ ( - )

( - )
( - )

+
+

Анулювання викуплених акцій (часток)
230
( - )
( - )
+/ ( - )

( - )
( - )

+
( - )

Вилучення частки в капіталі
240







( - )
( - )

Зменшення номінальної вартості акцій
250
( - )

+





( - )

Інші зміни в капіталі:











Списання невідшкодованих збитків
260
( - )
( - )
( - )

( - )
+




Безкоштовно отримані активи
270



+




+


280


+
( - )
( - )

+
+
+/ ( - )

Разом змін в капіталі
290
+/ ( - )
+/ ( - )
+/ ( - )
+/ ( - )
+/ ( - )
+/ ( - )
+/ ( - )
+/ ( - )
+/ ( - )

Залишок на кінець року
300
+
+
+
+
+
+/ ( - )
( - )
( - )
+/ ( - )


15.3.5. Примітки до фінансової звітності.
Складовою частиною річної фінансової звітності є Примітки. Обов’язковість подання Приміток у складі річної фінансової звітності визначається Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а порядок їх складання - окремими П(С)БО та наказом Міністерства фінансів України від 29.11.2000 р. №302 “Про Примітки до річної фінансової звітності”.
Наказом № 302 було затверджено типову форму фінансової звітності №5 “Примітки до річної фінансової звітності” і порядок її заповнення. Крім надання інформації, у типовій затвердженій формі для різних видів підприємств встановлені різні вимоги до розкриття додаткової інформації.
Згідно з вимогами П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” примітки до фінансових звітів – сукупність показників і пояснень, що забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.
У примітках до фінансових звітів слід розкривати:
- облікову політику підприємства;
- інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами);
- інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості та доречності.
Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:
- принципів оцінки статей звітності;
- методів обліку щодо окремих статей звітності.
В кінці кожного П(С)БО наводиться перелік інформації, яка підлягає розкриттю у Примітках за розділами обліку або до окремих фінансових звітів.
Процедури виправлення помилок та внесення змін у фінансовій звітності регламентуються П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”.
П(С)БО 6 визначає, яким чином мають відображатися в бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності такі події, як: виправлення помилок; зміни в облікових оцінках; зміни в обліковій політиці; події після дати балансу.
Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року.
Помилки, що виявлені за поточний період слід виправляти у звичайний спосіб - сторнуванням або додатковими записами на відповідних рахунках бухгалтерського обліку. Помилки, що мають вплив на доходи або витрати поточного періоду, відображаються при цьому на відповідних рахунках доходів та витрат. Обидва методи дають змогу надати вірну інформацію за поточний рік після виправлень, що відповідає вимогам чинних П(С)БО.
Стандартом передбачається, що облікова оцінка може переглядатися у разі: зміни обставин, на яких базувалася ця оцінка, або отримання додаткової інформації.
Наслідки зміни в облікових оцінках необхідно включати до тієї ж самої статті Звіту про фінансові результати, яка раніше застосовувалась для відображення доходів або витрат, пов’язаних з об’єктом такої оцінки.
Наслідки зміни облікових оцінок необхідно включати до Звіту про фінансові результати в тому періоді, в якому відбулася зміна, а також і в наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди.
Зміни в обліковій політиці, тобто, за визначенням - у системі принципів, методів та процедур, що встановлюється на підприємстві для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, можуть здійснюватись:
- якщо змінюється законодавче та нормативне регулювання системи бухгалтерського обліку;
- якщо такі зміни необхідні для забезпечення більш достовірного відображення подій або операцій у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.
З метою дотримання принципу послідовності та для забезпечення співставності даних фінансової звітності зміни до облікової політики підприємств бажано вносити з початку звітного року. Для внесення змін в облікову політику необхідно мати достатнє обґрунтування у вигляді даних, що свідчать про їх необхідність. Якщо, наприклад, раніше прийняте положення облікової політики базувалось на статистичних даних, то рішення про внесення змін може бути прийнятим лише на підставі нових не менш репрезентативних статистичних даних.
Слід мати на увазі, що не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:
- подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;
- подій або операцій, які не відбувалися раніше.
Облікова політика застосовується щодо подій та операцій з моменту їх виникнення. Винятком з цього правила є випадок, коли суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно. У такому разі облікова політика поширюється лише на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики.
Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:
- коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;
- повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.
П(С)БО 6 вимагає врахування в обліку та звітності подій, що відбулися після звітної дати. Події після дати балансу можуть вимагати коригування певних статей або розкриття інформації про ці події у Примітках до фінансової звітності.
Спосіб внесення змін в обліку та звітності в даному випадку залежить від того, чи пов’язана нова інформація з умовами, які існували на дату балансу, або вона вказує на умови, що виникли після цієї дати.
Події після дати балансу, які надають додаткову інформацію про визначення сум, пов’язаних з умовами, що існували на дату балансу, вимагають коригування відповідних активів і зобов’язань.
Події, що відбуваються після дати балансу і вказують на умови, що виникли після цієї дати, не потребують коригування статей фінансових звітів. Такі події розкриваються у Примітках до фінансової звітності, якщо відсутність інформації про них вплине на здатність користувачів звітності робити відповідні оцінки та приймати рішення.
Якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити діяльність або про неможливість її продовження, то фінансова звітність складається без застосування принципу безперервності діяльності.
У Примітках до фінансової звітності слід розкривати таку інформацію:
1) щодо виправлення помилок, які мали місце в попередніх періодах:
- зміст і суму помилки;
- статті фінансової звітності минулих періодів, які були переобраховані з метою повторного подання порівняльної інформації;
- факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність повторного оприлюднення;
2) щодо змін в обліковій оцінці:
- зміст і суму змін в облікових оцінках, які мають суттєвий вплив на поточний період або, як очікується, суттєво будуть впливати на майбутні періоди;
3) щодо змін в обліковій політиці:
- причини та суть змін;
- суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або - обґрунтування неможливості її достовірного визначення;
- факт повторного подання порівняльної інформації у фінансових звітах або недоцільності її переобрахунку.
4) щодо подій, що відбулися після дати балансу (у разі необхідності розкриття події):
- зміст події;
- оцінку її впливу на фінансовий результат або обґрунтування щодо неможливості зробити таку оцінку.
Виправлення помилок минулих періодів і зміни в обліковій політиці, які відображаються шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок року, будуть показані у Відомості 7.2 аналітичних даних рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. Більш детальне пояснення щодо цих операцій наводиться у Бухгалтерській довідці до Відомості 7.2. Якщо коригування нерозподіленого прибутку минулого періоду приводить до його збільшення, то така операція буде відображена у Журналі 7, який складається за кредитом рахунків капіталу та забезпечення зобов’язань.
Події після дати балансу, які вимагають коригування певних активів та зобов’язань відображаються у регістрах обліку цих активів і зобов’язань шляхом сторнування або додаткових записів. Процедура виправлення помилок має бути узгоджена з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Література:
основна – 1-4, 8-9, 11-13.
додаткова – 17, 19-21, 30-31.


ЛІТЕРАТУРА

Обов’язкова література:
Закон Украины «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине» от 16 июля 1999 года № 996-XIV // Бухгалтерский учет. Хрестоматия. – Бухгалтерия. ССЗ. – Вып.1. – 2007.- С. 6-10.
П(С)БУ 1 – 31// Бухгалтерский учет. Хрестоматия. – Бухгалтерия. ССЗ. – Вып.1. – 2007.
План счетов бухгалтерского учета активов, капитала, обязательств и хозяйственных операций предприятий и организаций и Инструкция по его применению // Бухгалтерский учет. Хрестоматия. – Бухгалтерия. ССЗ. – Вып.1. – 2007.- С. 13-20.
Инструкция по применению плана счетов бухгалтерского учета активов, капитала, обязательств и хозяйственных операций предприятий и организаций // Бухгалтерский учет. Хрестоматия. – Бухгалтерия. ССЗ. – Вып.1. – 2007.- С. 21-75.
Методические рекомендации по формированию себестоимости продукции (работ, услуг) в промышленности, утв. Приказом Министерства промполитики Украины от 09.07.2007 г. №373.
Журналы-ордера и методические рекомендации по их применению // Все о бухгалтерском учете. - 2001. - № 24.
Положение о документальном обеспечении записей в бухгалтерском учете (утверждено приказом Министерства финансов Украины №88 от 24.05.95 г.).
Бухгалтерский учет в Украине. От теории к практике/ Под. Ред.. А.Н. Коваленко. – Дн-ск: ВКК “Баланс-Клуб”, 2006.- 1024 с.
Голов С.Ф., Костюченко В.М., Кравченко І.Ю., Ямборко Г.А. Фінансовий облік: Підручник.-К.: Лібра, 2005.-976с.
Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: КНЕУ, 2001. - 334 с.
Настоящий бухучет.-Х.: Фактор, 2005.-1072с.
Нашкерська Г.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури, 2004.-464с.
Положення (стандарти) бухгалтерського обліку: коментарі/ Під ред. Я.Кавторєва.-Х.: Фактор, 2009.-1328с.
Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навчальний посібник. – К.: ЦНЛ, 2002. – 656 с.
Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. – К.: Академія, 2002.–672 с.

Додаткова література:
Богатко Н.Г. и др. Финансовый учет: Вопросы, задачи, тесты: Учебн.пособие. – К.: Изд-во А.С.К., 2004. – 664 с.
Бутинець Т.А., Чижевська Л.В., Береза С.Л. Бухгалтерський облік для менеджерів та економістів: Навчальний посібник для студентів вузів/ За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 672 с.
Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 640 с.
Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник/ За ред. Проф. Бутинця. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 608 с.
Бухгалтерський фінансовий облік. Конспект лекцій: Навчальний посібник для студентів вузів/ За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 288 с.
Молчанов С.С. Бухгалтерский учет за 14 дней. Єкспресс-курс. Учет и отчетность Украины.-М.: Эксмо, 2009.-480с.
Роберт Н. Антони. Основы бухгалтерского учета. – М., 1992. – 318 с.
Роберт Н. Энтони. Самоучитель по бухгалтерскому учету (Международный стандарт). – М., 1998. – 292 с.
Русско-украинский словарь бухгалтерских терминов. – Донецк, 1997.- 46 с.
Теоретичні основи та практика бухгалтерського обліку. Частина 1: Навч. Посібник. - Х.: ТОВ "Одіссей", 2001. - 488 с.
Хендриксен Э.С., Ван Бреда М.Ф. Теория бухгалтерского учета. – М.: Финансы и статистика, 1997.–576 с.
Чмель А.В. Англо-русский словарь бухгалтерских терминов. - М.: Финансы и статистика, 1995.- 176 с.
Войтенко Т., Вороная Н. Усе про облік витрат на виробничому підприємстві. – Х.: Фактор, 2005. – 266 с.
Мякота В. Собівартість продукції: від випуску до реалізації. -2-ге вид., перероб. і доп. – Х.: Фактор, 2003. – 268 с.
Нидлз Б. И др. Принципы бухгалтерского учета. – М.: Финансы и статистика, 1993. – 496 с.
Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку. – К.: Основи, 1997. – 943с.
ПЕРЕЛІК МЕТОДИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ НОРМАТИВНОЇ
НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ЦИКЛУ природничо-
наукової та загальноекономічної підготовки
„Бухгалтерський облік”

1. Конспект лекцій з нормативної навчальної дисципліни циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки „Бухгалтерський облік” для студентів денної, заочної та денно-заочної форми навчання галузі знань 0305 “Економіка та підприємництво” напрямів підготовки 6.030504 “Економіка підприємства” – ЕПР; 6.030504 “Економіка підприємства (Інформаційне забезпечення та правове регулювання)” – ЕПІ; 6.030505 “Управління персоналом та економіка праці” – УПЕП /Укл. Л.П. Білязе. - Донецьк: ДонНТУ, 2010. – 163с.
2. Методичні рекомендації для проведення практичних занять з нормативної навчальної дисципліни циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки „Бухгалтерський облік” для студентів денної, заочної та денно-заочної форми навчання галузі знань 0305 “Економіка та підприємництво” напрямів підготовки 6.030504 “Економіка підприємства” – ЕПР; 6.030504 “Економіка підприємства (Інформаційне забезпечення та правове регулювання)” – ЕПІ; 6.030505 “Управління персоналом та економіка праці” – УПЕП /Укл. Л.П. Білязе, О.В. Бичкова. - Донецьк: ДонНТУ, 2010. – 218с.
3. Методичні рекомендації з виконання контрольних робіт з нормативної навчальної дисципліни циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки „Бухгалтерський облік” для студентів заочної форми навчання галузі знань 0305 “Економіка та підприємництво” напрямів підготовки 6.030504 “Економіка підприємства” – ЕПР; 6.030504 “Економіка підприємства (Інформаційне забезпечення та правове регулювання)” – ЕПІ; 6.030505 “Управління персоналом та економіка праці” – УПЕП /Укл. Л.П. Білязе, О.В. Бичкова. - Донецьк: ДонНТУ, 2010. – 81с.
4. Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів з нормативної навчальної дисципліни циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки „Бухгалтерський облік” для студентів денної, заочної та денно-заочної форми навчання галузі знань 0305 “Економіка та підприємництво” напрямів підготовки 6.030504 “Економіка підприємства” – ЕПР; 6.030504 “Економіка підприємства (Інформаційне забезпечення та правове регулювання)” – ЕПІ; 6.030505 “Управління персоналом та економіка праці” – УПЕП /Укл. Л.П. Білязе, О.В. Бичкова. - Донецьк: ДонНТУ, 2010. – 38с.
5. Методичні рекомендації щодо організації індивідуальної роботи студентів з нормативної навчальної дисципліни циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки „Бухгалтерський облік” для студентів денної та денно-заочної форми навчання галузі знань 0305 “Економіка та підприємництво” напрямів підготовки 6.030504 “Економіка підприємства” – ЕПР; 6.030504 “Економіка підприємства (Інформаційне забезпечення та правове регулювання)” – ЕПІ; 6.030505 “Управління персоналом та економіка праці” – УПЕП /Укл. Л.П. Білязе, О.В. Бичкова. - Донецьк: ДонНТУ, 2010. – 41с.









13PAGE 14115




13PAGE 14415







Приложенные файлы

  • doc 94067
    Размер файла: 1 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий