Робочий зошит 2015-16. Модуль 1

Тема 1. Властивості збудливих тканин. Будова клітинної мембрани. Канали. Насоси. Біопотенціали.

1. Теоретичні питання заняття
Поняття про збудливі тканини.
Збудження - універсальний прояв життєдіяльності, ознаки збудження.
Подразливість, збудливість як основа реакції тканини на подразнення.
Подразнення як фактор впливу зовнішнього середовища на організм.
Поняття про пряме та непряме подразнення.
Особливості механічного, хімічного, теплового та електричного подразнення.
Збудливість. Поріг подразнення як міра збудливості.
Сучасні уявлення про будову та функції клітинних мембран.
Рецептори мембран, їх функції.
Транспорт іонів через мембрани. Іонні канали мембран, їх види, функції, значення в оцінці дії медикаментів (Б.І.Ходоров, П.Г.Костюк).
Іонні насоси мембран, їх функції. Іонні градієнти клітини – іонна асиметрія. Натрій-калієвий насос.
Електричні явища в збудливих тканинах.
Ситуаційні задачі.
Тестування за системою „Крок-1”.
2. Практична робота
Тема: Приготування нервово-м’язового препарату та дослідження відповіді живої тканини на подразнення.
Обладнання: ножиці, пінцет, зонд, пробкова дощечка, серветки, розчин Рінгера, електростимулятор, голчасті електроди. Об’єкт дослідження – жаба.
Порядок виконання роботи
Приготувати нервово-м’язовий препарат. Декапітувати жабу, тобто відрізати жабі верхню щелепу каудальніше очей. Зондом зруйнувати спинний мозок. Ножицями перерізати хребет приблизно посередині тулуба і відділити верхню половину тіла. Видалити залишки нутрощів пінцетом і ножицями. Захопити однією рукою через серветку залишок хребта, а другою - край шкіри зі спини і зняти шкіру з обох лапок. Обережно ножицями вирізати куприкову кістку (уростиль), потім, не пошкоджуючи сідничного нерва, розрізати хребет й інші тканини по середній лінії, щоб відділити одну лапку від другої. Відпрепарувати сідничний нерв, залишаючи шматочок хребта і стегнову кістку. Перерізати ахіловий сухожилок, відпрепарувати камбалоподібний м’яз. Одержуємо препарат з камбалоподібного м’яза, сідничного нерва та стегнової кістки. Щоб нерв і м’яз не висихали, необхідно періодично зрошувати їх розчином Рінгера.
Отримати відповідь живої тканини на подразнення. Зафіксувати нервово-м’язовий препарат затискачем за стегнову кістку та покласти нерв на м’яз, щоб він не висихав. Потім послідовно наносити наступні подразнення:
- електричне: нерв покласти на електроди; електростимулятор приєднати до електромережі, виставити параметри стимула: тривалість - 0,5 мс, амплітуда стимула – 2 В; включити прилад, перемикач "вид роботи" перемикнути на "внутр."; спостерігати реакцію;
- механічне: спочатку ущипнути пінцетом нерв (непряме подразнення), потім м’яз (пряме подразнення); спостерігати реакцію;
- теплове: підігріти зонд та прикласти до нерва; спостерігати реакцію м’яза;
- хімічне: покласти на ділянку нерва декілька кришталиків кухонної солі; спостерігати реакцію.
Визначити величину порога подразнення і збудливість нерва і м’яза.
Нерв покласти на електроди. Електростимулятор включити в електричну мережу, виставити параметри стимулу: тривалість - 0,5 мс, амплітуда стимулу - 0 В. Включити прилад, вимикач "вид роботи" переключити на "внутр.". Поступово збільшувати силу (амплітуду) стимулу до величини, при якій виникає мінімальне скорочення м’яза (непряме подразнення м’яза).
Прикласти електроди до м’яза і знайти за вольтметром найменшу силу подразнення, яка викликає скорочення (пряме подразнення м’яза).
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
1. Результати досліджень записати в протокол.
2. Намалювати схематичний рисунок нервово-м’язового препарату.
3. Зробити висновки про те, який із подразників адекватний і чому?
4. Порівняти величини порогів подразнення і збудливість при прямому подразненні м’яза й при непрямому подразненні .
_______________________________________________________________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Тестування за системою „Крок-1”

1. В експерименті на ізольованій будливій клітині необхідно отримати збільшення мембранного потенціалу спокою (гіперполяризацію). Для цього доцільно викликати активацію таких іонних каналів:
A. Калієвих
B. Натрієвих
C. Калієвих та натрієвих
D. Кальцієвих
E. Натрієвих та кальцієвих
2. Унаслідок блокади іонних каналів мембрани клітини її потенціал спокою зменшився з -90 до -70 мВ. Які канали заблоковані?
A. Калієві
B. Натрієві
C. Кальцієві
D. Магнієві
E. Хлорні
3. Що таке iнактивацiя Na+-каналiв?
A. Припинення проникливостi мембрани для Nа+



B. Збiльшення проникливостi мембрани для Nа+
C. Лавиноподiбний вхiд Nа+ у клiтину
D. Змiна полярностi клiтини
E. Вихiд Nа+ з клiтини
4. У збудливій клітині заблокували іонні канали, внаслідок чого клітина з часом повністю втратила потенціал спокою. Які канали заблокували?
A. Калієві
B. Натрієві
C. Калієві та натрієві
D. Хлорні
E. Кальцієві
5. У збудливій клітині заблокували іонні канали. Це не змінило суттєво рівень потенціалу спокою, але
клітина втратила здатність до генерації ПД. Які канали заблокували?
A. Натрієві
B. Калієві
C. Натрієві та калієві
D. Хлорні
E. Кальцієві
Ситуаційна задача
1. Що відбудеться з мембранним потенціалом спокою, якщо всередині аксона:
1) зменшити концентрацію іонів К+?,
2) збільшити концентрацію іонів К+?
____________________________________________________________________________________________________________________________________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
Тема 2. Мембранний потенціал спокою. Потенціал дії. Іонна природа біопотенціалів
1. Теоретичні питання заняття
Мембранний потенціал спокою (МПС), методи реєстрації, параметри МПС, механізми виникнення.
Фізіологічна роль МПС. Досліди Гальвані та Альдіні.
Потенціал дії (ПД), методи реєстрації, фази ПД, параметри ПД.
Фізіологічна роль ПД. Дослід Маттеучі.
Сучасні уявлення про механізми виникнення біопотенціалів (Коуел, Кертіс, Хакслі, Ходжкін, Катц).
Зміни збудливості клітини під час розвитку ПД. Періоди абсолютної та відносної рефрактерності, механізми їх розвитку, фізіологічна роль.
Лабільність.
Ситуаційні задачі.
Тестування за системою „Крок-1”.
2. Практична робота №1
Тема: Електричні явища в живих тканинах.
Обладнання: ножиці, пінцет, зонд, пробкова дощечка, штатив з двома тримачами, штатив з мідним і цинковим стержнями, мідний та скляний гачки, нитки, електростимулятор, голчасті електроди, серветки, розчин Рінгера. Об’єкт дослідження – жаба.
Порядок виконання роботи
Дослід Гальвані. Виготовити препарат: тушку жаби. Для цього декапітувати жабу, тобто відрізати жабі верхню щелепу каудальніше очей. Зондом зруйнувати спинний мозок. Ножицями перерізати хребет приблизно посередині тулуба й відділити верхню половину тіла. Видалити залишки нутрощів пінцетом і ножицями. Захопити однією рукою через серветку залишок хребта, а другою - край шкіри зі спини, зняти шкіру з обох лапок.
Підвести мідний гачок під поперекове сплетіння та підвісити тушку жаби за допомогою цього гачка на мідному стержні так, щоб лапки торкалися цинкового стержня. Спостерігати здригання обох лапок у результаті скорочення м’язів.
Другий дослід Гальвані (без металів), або дослід Альдіні. Користуючись тушкою з попереднього досліду, з однієї задньої лапки приготувати реоскопічну лапку. Для цього відпрепарувати сідничний нерв до колінного суглоба, відрізати м’язи стегна, але зберегти стегнову кісточку, колінний суглоб, усі м’язи гомілки і стопи. На м’язах стегна другої лапки зробити невеликий поперечний розріз. Скляним гачком накинути нерв першої (реоскопічної) лапки на м’язи стегна другої лапки так, щоб він одночасно торкнувся пошкодженої і непошкодженої ділянок м’язів стегна другої лапки. При цьому спостерігати скорочення першої реоскопічної лапки.
Дослід вторинного скорочення Маттеучі. З другої задньої лапки приготувати реоскопічну лапку. Закріпити стегнові кісточки обох лапок (реоскопічних) у тримачах штатива. Нерв першої лапки помістити на електроди, а нерв другої лапки накинути на литковий м’яз першої. Спостерігати як при подразненні нерва першої лапки електричним струмом скорочуються м’язи першої і другої реоскопічних лапок, у результаті цього скорочення обидві лапки здригаються.
Міцно перев’язати ниткою нерв другої лапки. При подразненні нерва першої лапки м’яз першої реоскопічної лапки продовжуватиме скорочуватись, а м’яз другої лапки не буде скорочуватися. Це доводить те, що нерв другої лапки подразнюється струмом дії, який виникає в м’язі першої реоскопічної лапки під час його збудження, а не електричним струмом від електростимулятора.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
1. Зробити схематичні малюнки до кожного досліду.
2. Результати досліджень записати в протокол.
3. Зробити висновки про те, які досліди доводять існування біострумів.


































_
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
Практична робота №2
Тема: Реєстрація імпульсної активності клітин Пуркін’є.
Обладнання: двопроменевий катодний осцилограф, магнітофон, магнітна стрічка із записом біострумів. Об’єкт дослідження – кішка.
Порядок виконання роботи
Ознайомлення з методикою позаклітинної мікроелектродної реєстрації потенціалів дії клітин Пуркін’є кори мозочка. Попередньо у гострому досліді на наркотизованій кішці були зареєстровані потенціали дії клітин Пуркін’є кори мозочка. Біоструми реєструвались за допомогою скляних електродів, заповнених 3-молярним розчином хлориду калію. Товщина кінчиків електродів складала 1-3 мікрона, опір - 15-30 МОм.
Після підсилення біострумів підсилювачами УБПІ-02 вони подавались на вхід магнітофону і записувались на магнітній стрічці. Підключення магнітофона до двопроменевого катодного осцилографа СО-18 дозволяє спостерігати на екрані, а також фотографувати струми дії клітин Пуркін’є кори мозочка при різних швидкостях розгортки променя та точно визначити їх параметри.
Реєстрація потенціалів дії клітин Пуркин’є кори мозочка. Спостерігати потенціали дії клітин Пуркін’є кори мозочка на екрані осцилографа при різних швидкостях розгортки променя у стані спонтанної активності.
Реєстрація зміни активності клітин Пуркин’є кори мозочка. Спостерігати зміни активності клітин Пуркін’є кори мозочка при подразненні хвостатого ядра базальних гангліїв.
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
1. Перемалювати зображення потенціалу дії клітин Пуркін’є кори мозочка з екрана осцилографа при великій швидкості розгортки променя та позначити фази потенціалу дії.
2. Зробити схематичний малюнок гальмівної паузи в активності клітин Пуркін’є кори мозочка, яка виникає при подразненні хвостатого ядра базальних гангліїв.
3. Зробити висновки про те, який вплив здійснюють базальні ганглії на активність клітин Пуркін’є кори мозочка.
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Тестування за системою „Крок-1”

1. Необхідно у хворого оцінити
рівень збудливості нерва. Для цього доцільно визначити для нерва величину:
Порогової сили подразника
Потенціалу спокою
Критичного рівня деполяризації
Амплітуди потенціалу дії
Тривалості потенціалу дії


2. Що виникне у збудливiй тканинi при пороговому подразненнi?
Локальний потенцiал
Мембранний потенцiал спокою
Потенцiал дiї
Метаболiчний потенцiал
Альтерацiйний потенцiал


3. Яке явище лежить в основi деполяризацiї мембрани?
Збiльшення мембранного потенцiалу
Інактивацiя Nа+-каналiв
Гальмування роботи селективного фiльтру
Збiльшення проникливостi мембрани для Nа+
Усi вiдповiдi вiрнi
4. Лабiльнiсть тканини залежить вiд:
Величини мембранного потенцiалу
Довжини мiофiбрил
Активностi АТФ-ази
Сили подразнення
Тривалостi абсолютної рефрактерної фази
5. Який експериментальний дослiд пiдтверджує наявнiсть струму дiї?
Дослiд Гальванi
Дослiд Маттеучi
Дослiд Альдiнi
Дослiд Вольта
Усi вiдповiдi вiрнi
Ситуаційні задачі
1. Визначте величину мембранного потенціалу спокою нерва, якщо критичний рівень деполяризації складає «-50 мВ», а поріг подразнення – 15 мВ. Намалюйте мембранний потенціал спокою нерва. Схематично позначте величини: критичний рівень деполяризації (КРД), мембранний потенціал спокою (МПС), поріг подразнення.
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
· Нервове волокно, яке помістили в безсольове середовище, не збуджується при подразненні будь-якої сили. Поясніть чому.
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Якщо абсолютна рефрактерна фаза нервового волокна дорівнює 1 мс, то яка при цьому може бути максимальна частота імпульсації?
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Як зміниться збудливість тканини, якщо мембранний потенціал виріс на 20%, а критичний рівень деполяризації на 30%? Вихідні величини Е0 = - 90 мВ, Ек = 60 мВ.
_____________________________________________________________________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Тема 3. Фази збудливості. Подразнююча дія постійного струму на збудливі тканини
1. Теоретичні питання заняття
Зміни мембранного потенціалу при дії постійного електричного струму як подразника.
Значення параметрів електричних стимулів для збудження клітини (направлення, сила, тривалість, швидкість зростання імпульсу).
Фізичний та фізіологічний електротон.
Полярний закон.
Локальна відповідь. Критичний рівень деполяризації. Поріг деполяризації як міра збудливості.
Катодична депресія. Акомодація тканин.
Залежність між силою і часом дії подразника. Реобаза. Корисний час. Хронаксія.
Дія постійного струму на збудливі тканини, використання його у клінічній практиці (гальванізація, фармакологічний електрофорез, знеболення).
Значення законів подразнення для фізіотерапії та електродіагностики.
Роль мікрострумів у розвитку патології в ротовій порожнині (гальванізм).
Тестування за системою „Крок-1”.
Ситуаційні задачі.

2. Практична робота
Тема: Залежність між силою та часом дії подразнення.
Обладнання: ножиці, пінцет, зонд, пробкова дощечка, електростимулятор, серветки, розчин Рінгера. Об’єкт дослідження – жаба.
Порядок виконання роботи
Приготування препарату. Приготувати препарат - реоскопічну лапку жаби. Прикріпити рескопічну лапку за колінний суглоб до пробкової дощечки. Нерв покласти на електроди, підключені до електростимулятора. Запобігати висиханню нерва шляхом зрошування його розчином Рінгера.
Визначення сили стимула в залежності від часу дії подразнення. Електростимулятор підключити до електромережі, виставити найменші значення тривалості й амплітуди стимула. Включити прилад, перемикач "вид роботи" перемикнути на "внутр.". Поступово збільшувати силу (амплітуду) стимулів до величини, при якій виникне мінімальне скорочення реоскопічної лапки. Повторити дослід при більших значеннях тривалості стимулів.

3. Рекомендації щодо оформлення результатів практичної роботи
1. Отриманіі величини сили та тривалості стимулів записати у таблицю:
№ досліда
Величина тривалості стимула
Величина амплітуди стимула

1



2



3



4



5



2. Проаналізувати отримані дані й побудувати графік залежності між силою подразника та часом його дії, необхідним для виникнення збудження в реоскопічній лапці.
3. Зробити висновки про залежність між силою та часом дії подразнення.
_________________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·____________________________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Тестування за системою „Крок-1”

1. Зниження фiзiологiчних властивостей м’яза пiд катодом при тривалiй дiї сильного постiйного струму це:
A. Кателектротон
B. Анелектротон
C. Катодична депресiя
D. Фiзичний електротон
E. Хронаксiя
2. Що є основою акомодацiї тканини?
A. Пiдвищення амплiтуди потенцiалiв дiї
B. Зникнення мембранного потенцiалу
C. Пiдвищення проникливостi мембрани для Na+
D. Припинення роботи Са++-каналiв
E. Інактивацiя Na+-каналiв i пiдвищення проникливостi мембрани для К+
3. Струми надвисокої частоти (НВЧ), що застосовуються у фізіотерапії не викликають збудження, а викликають тільки тепловий ефект. Як можна пояснити це явище?
А. Стимул попадає у фазу субнормальної рефрактерності
В. Інтенсивність стимулу менше порогової величини
С. Стимул попадє в фазу абсолютної рефрактерності
D. Тривалість стимулу менше корисного часу
Е. Розвивається акомодація
4. Мiнiмальна сила, що викликає максимальне скорочення м’яза, це:
A. Хронаксiя
B. Реобаза
C. Корисний час
D. Мiнiмальний порiг подразнення
E. Максимальний порiг подразнення
5. У пацієнта після повторного протезування зубів виникла сухість і металічний присмак у роті, спотворення смаку, запалення слизової язика і ясен. Найбільш вірогідною причиною є:
A. Явища гальванізму
B. Пошкодження чутливих нервових волокон
C. Застосування неякісної пластмаси
D. Занесення інфекції
E. Пошкодження смакових рецепторів
Ситуаційні задачі
1. Як зміниться електричний заряд мембрани клітини, якщо на неї подіяти допороговим подразником: 1) менше половини порога; 2) більше половини порога. Відповідь зобразіть графічно, поясніть.
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·2. Як зміниться електричний заряд мембрани клітини, якщо на неї подіяти: 1) пороговим та 2) надпороговим подразниками? Відповідь зобразіть графічно, поясніть.
_________________________________________________________________________________________________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·3. Визначте величину мембранного потенціалу спокою нерва, якщо критичний рівень деполяризації складає «-50 мВ», а поріг подразнення – 15 мВ. Намалюйте біоструми нерва. Схематично позначте величини: критичний рівень деполяризації (КРД), мембранний потенціал спокою (МПС), поріг подразнення.
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тема 4. Проведення збудження нервовими волокнами та через нервово-м’язовий синапс

1. Теоретичні питання заняття
Фізіологічні властивості нервових волокон (збудливість, провідність, рефрактерність, лабільність).
Механізми проведення нервового імпульсу мієліновими та безмієліновими волокнами.
Закономірності проведення збудження мієліновими та безмієліновими волокнами.
Фактори, які визначають швидкість проведення збудження нервовими волокнами.
Характеристика нервових волокон типу А, В, С.
Нервово-м’язовий синапс, його будова, функції.
Механізм хімічної передачі збудження через нервово-м’язовий синапс. Потенціал кінцевої пластинки (ПКП).
Фізіологічні механізми блокади нервово-м’язової передачі. Міорелаксанти.
Закономірності проведення збудження через нервово-м’язовий синапс.
Ситуаційні задачі.
Тестування за системою „Крок-1”.
2. Практична робота
Тема: Дослідження законів проведення збудження.
Обладнання: стимулятор ICE-IM, вилочкові подразнюючі електроди, скляні гачки, набір для препарування, дощечка, розчин Рінгера, піпетка, шприц, 2% розчин діплацину, жаба.
Порядок виконання роботи
Дослідження ізольованого проведення збудження волокнами нервів.
Приготувати препарат – реоскопічну лапку жаби. Скляним гачком розділити сідничний нерв у місці його виходу із хребта на окремі гілочки. Помістити препарат на дощечку та прикріпити на ній електроди.
Помістити на електроди окремі гілочки сідничного нерва, які іннервують різні групи м’язових волокон та провести їх подразнення струмом невеликої надпорогової сили. Спостерігати які групи м’язових волокон скорочуються.
Дослідження механізмів проведення збудження через нервово-м’язові синапси. Дещо підняти шкіру на спині жаби, ввести підшкірно 0,3-0,5 мл 2% розчину діплацину. Через 7-10 хвилин декапітувати жабу та зруйнувати спинний мозок.
Покласти жабу на препарувальну дощечку, оголити на одній із задніх лапок сідничний нерв та камбалоподібний м’яз.
Розмістити подразнюючі електроди на камбалоподібний м’яз, а потім на сідничний нерв, провести пряме та непряме подразнення м’яза електричними імпульсами різної амплітуди. Прослідкувати за результатами прямого і непрямого подразнення м’язів.
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
1. Вказати чи скорочуються при подразненні різних гілочок нерва різні групи м’язових волокон, чи ті ж самі.
2. У висновках відповісти на запитання: чи викликають нервові імпульси, які розповсюждуються по одному із волокон нерва, збудження в інших його волокнах.
3. Вказати в протоколі ефект прямого і непрямого подразнення досліджуваного м’яза жаби після введення в організм 2% розчину діплацину.
4. У висновках відповісти на наступні запитання: як діє діплацин на нервово-м’язові синапси і чим обумовлена ця дія.
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Тестування за системою „Крок-1”
1. Жінці 52 років перед видаленням зуба зробили ін’єкцію місцевого анестетику. Знеболюючий механізм дії цього препарату полягає у порушенні в нервових волокнах:
A. Фізіологічної цілісності
B. Ізольованого проведення збудження
C. Анатомічної цілісності
D. Функціонування мікротрубочок
E. Аксонного транспорту
2. В експерименті після обробки нервово-м’язового препарату жаби курареподібною речовиною скорочення м’яза у відповідь на електричну стимуляцію нерва зникли. Яка функція клітинної мембрани м’яза порушується цими препаратами?
A. Створення бар’єру між середовищем клітини та навколишньою міжклітинною рідиною
B. Підтримання внутрішньої структури клітини, її цитоскелета
C. Зміна проникності для різних речовин
D. Рецепція медіаторів у нервово-м’язовому синапсі
E. Створення електричних потенціалів по обидва боки мембрани
3. В експерименті на нервово-м’язовому препараті жаби вивчають одиночні скоророчення м’яза у відповідь на електричну стимуляцію нерва. Як зміняться скорочення м’яза після обробки препарату курареподібною речовиною?
A. Зникнуть
B. Збільшиться сила
C. Збільшиться тривалість
D. Зменшиться тривалість
E. Не зміняться
4. Після введення людині курареподібної речовини виникає розслаблення всіх скелетних м’язів. Що є причиною цього?
A. Блокада Н-холінорецепторів постсинаптичної мембрани
B. Порушення виділення ацетилхоліну
C. Блокада Са+2 – каналів пресинаптичної мембрани
D. Порушення синтезу холінестерази
E. Порушення синтезу ацетилхоліну
5. У стоматологічній практиці застосовують місцеві анестетики, які блокують такі іонні канали:
A. Натрієві
B. Калієві
C. Швидкі кальцієві
D. Повільні кальцієві
E. Хлорні

Ситуаційні задачі
1. Нервове волокно ділиться на дві гілочки, одна з яких має більший діаметр. Якою з цих гілочок поширюватиметься потенціал дії, що підійшов до розгалуження волокна?
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. В ділянку нервово-м’язового синапса ввели блокатор кальцієвих каналів і проводять електростимуляцію нервового закінчення цього синапса. Встановлено, що в такій ситуації на постсинаптичній мембрані потенціал кінцевої пластинки не виникає, чому?
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тема 5. Властивості і механізми скорочення скелетних м’язів
1. Теоретичні питання заняття
Фізіологія м’язів.
Механізм скорочення і розслаблення скелетних м’язів. Механізми поєднання збудження та скорочення у м’язових волокнах.
Функції і властивості скелетних м’язів. Типи м’язових волокон.
Типи скорочення скелетних м’язів залежно від частоти подразнення: одиночне та тетанічне скорочення як результат суперпозиції одиночних м’язових скорочень (Гельмгольц).
Праці М.Є. Введенського про оптимум і песимум сили та частоти подразнення.
Типи скорочення скелетних м’язів залежно від зміни їх довжини й напруження: ізометричні, ізотонічні, ауксотонічні, концентричні, ексцентричні.
Залежність між довжиною м’язового волокна та його напруженням.
Залежність між швидкістю скорочення м’язів та їх навантаженням.
Ритмічні скорочення м’язів у цілісному організмі людини. Нейромоторні одиниці.
Потенціал дії цілісних нервів і м’язів на відміну від мембранного потенціалу дії. Механізм формування і властивості потенціалу дії цілісних нервів і м’язів. Електроміографія, механізм формування електроміограм.
Поняття про абсолютну й питому силу м’яза. Робота м’язів. Статична й динамічна діяльність людини, працездатність. Динамометрія.
Енергетика м’язового скорочення.
Гладкі м’язи, їх типи. Поєднання збудження і скорочення в гладких м’язах. Особливості механізму скорочення гладких м’язів.
Тестування за системою „Крок-1”.
Ситуаційні задачі.
2. Практична робота
Тема: Визначення абсолютної сили м’язів кисті.
Обладнання: кистьовий динамометр, секундомір. Об’єкт дослідження – людина.
Порядок виконання роботи
Визначення абсолютної сили м’язів. Обстежуваний, стоячи, відводить витягнуту руку з динамометром в бік під прямим кутом до тулуба. Друга рука повинна бути опущена та розслаблена. За сигналом обстежуваний виконує максимальне зусилля на динамометрі п’ять разів. Силу м’язів оцінюють за кращим результатом.
________________________________________________________________________________________________________________________________________

Визначення рівня працездатності.
Обстежуваний десятикратно вимірює силу м’язів кисті з інтервалом в 5 сек. Результати записують.

№ п/п
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10

Показник динамометра












Рівень працездатності м’язів визначають за формулою:
P – рівень працездатності; f – показник динамометра

Визначення показника зниження працездатності
Обчислення проводять за формулою:
S – показник зниження працездатності м’язів, f1 – величина початкової динамометрії, f min – мінімальна величина зусилля, f max – максимальна величина зусилля.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
В протокол внести показники абсолютної сили м’язів, рівня працездатності та його зниження. Дати оцінку одержаним результатам, зробити висновки.
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю.
Тестування за системою „Крок-1”
1. Роль Са++ в м’язовому скороченнi:
А. Гальмує роботу Nа+-К+-насоса
В. Викликає розпад АТФ
С. Сприяє взаємодiї мiозину з актином завдяки активацiї тропонiн-тропомiозинової системи
D. Викликає утворення тропомiозину
E. Ущiльнює Z-мембрани
2. В эксперименті до м’яза, взятого з сечовода тварини, підвішують вантаж. М’яз розтягується і залишається в такому стані при від’єднанні вантажа. Яку властивість демонструє даний експеримент?
А. Автоматію
В. Пластичність
С. Эластичність
D. Скоротливість
Е. Розтяжність
3. Яке електричне явище можна виявити у клітинах м’яза на першій стадії після денервації, поки бездіяльність не призведе до його атрофії?
А. Локальний потенціал
В. Альтераційний потенціал
С. Пасивну деполяризацію
D. Спонтанні потенціали дії (потенціали фібриляції)
E. Гіперполяризацію
4. Яким буде скорочення м’язів верхньої кінцівки при утриманні (але не переміщенні) вантажу в певному положенні?
A. Ізометричним
B. Ізотонічним
C. Ауксотонічним
D. Концентричним
E. Ексцентричним
5. В експерименті подразнюють скелетний м’яз серією електричних імпульсів. Який вид м’язового скорочення буде виникати, якщо кожний наступний імпульс припадає на період скорочення поодинокого м’язового скорочення?
Суцільний тетанус
Зубчастий тетанус
Асинзхронний тетанус
Серія поодиноких скорочень
Контрактура м’яза

Ситуаційна задача
1. Порушення яких процесів у м’язах призводить до розвитку контрактури в процесі їх роботи? Дайте визначення.
_________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
Тема 6. Узагальнююче заняття з фізіології збудливих структур
Практичні навички
Розраховувати та оцінювати величину мембранного потенціалу спокою, амплітуду ПД нервових і м’язових волокон, малювати схеми графіків їх реєстрації, визначати та розраховувати поріг деполяризації, швидкість проведення збудження по цих структурах.
Розраховувати й графічно зображувати типи скорочення м’язів залежно від частоти їх подразнення, пояснювати механізми скорочення і розслаблення м’язів, нервово-м’язового передавання збудження та вплив різних чинників на ці процеси.
Основні схеми, які повинні уміти малювати та пояснювати студенти
Схеми розвитку в часі мембранного потенціалу спокою і потенціалу дії.
Схема, що ілюструє як змінюється значення мембранного потенціалу спокою в разі деполяризації і гіперполяризації клітинної мембрани.
Схема змін збудливості клітин під час розвитку потенціалу дії.
Схема, що пояснює механізми змін збудливості клітин під час дії на них різних чинників.
Схема, що пояснює значення сили електричного подразнення для виникнення в клітині потенціалу дії.
Схема, що пояснює механізм проведення потенціалу дії безмієліновим нервовим і м’язовим волокнами.
Схема, що пояснює особливості механізму проведення потенціалу дії мієліновим нервовим волокном.
Схема, що пояснює будову нервово-м’язового синапсу та механізми проведення через нього збудження;
Схеми одиночного й тетанічного скорочень.
Схема, що пояснює механізми м’язового скорочення.
Схеми дослідів Гальвані, Альдіні, Маттеучі.
Теоретичні питання
Cучасні уявлення про будову та функції мембран. Активний та пасивний транспорт. Канали та насоси.
Мембранний потенціал спокою, механізми походження, його параметри. Фізіологічна роль.
Потенціал дії, його електрогенез і параметри. Фізіологічна роль. Тривалість, амплітуда потенціалу дії нервового волокна.
Дія постійного струму на збудливі тканини. Фізичний і фізіологічний електротон.
Катодична депресія. Акомодація тканин.
Збудливість. Критичний рівень деполяризації, поріг деполяризації клітинної мембрани.
Зміни збудливості клітини під час розвитку одиночного потенціалу дії.
Залежність мембранного потенціалу від дії різної сили та тривалості постійного струму: а) при дії катоду, що по силі складає 40%, 60% порогової величини; б) при дії катоду порогової та надпорогової сили.
Закономірності проведення збудження нервовими волокнами.
Механізм передачі збудження через нервово-м’язовий синапс.
Спряження збудження та скорочення.
Механізм м’язового скорочення.
Види м’язових скорочень. Одиночне м’язове скорочення.
Тетанус. Види, умови утворення. Вчення М.Є.Введенського про оптимум і песимум частоти та сили подразнення.
Лабільність.
Корисний час. Хронаксія. Клінічне значення.
Сила та робота м’язів. Поняття про працездатність.
Література
Основна:
Фізіологія: підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів /В.Г. Шевчук, В.М. Мороз, С.М.Бєлан, М.Р.Гжегоцький, М.В.Йолтухівський; за редакцією В.Г.Шевчука.ї Вінниця: Нова Книга, 2012.- 448 с.
Вільям Ф. Ганонг. Фізіологія людини: Підручник /Переклад з англ. Наук. ред. перекладу М. Гжегоцький, В. Шевчук, О. Заячківська.- Львів: БаК, 2002.-767 с.
Фізіологія людини/Гжегоцький М.Р., Філімонов В.І., Петришин Ю.С., Мисаковець О.Г./ Київ-Книга плюс.- 2005 р.- 496 с.
Нормальна фізіологія: Підручник / Кол. авторів; За ред: В.І.Філімонова.- К.: Здоров’я, 1994.- 608 с.
Посібник з нормальної фізіології / За ред. В.Г. Шевчука, Д.Г. Наливайка.–К.: Здоров’я,1995.-С.5–47.
Физиология человека / Под ред. Г.И. Косицкого. - М.: Медицина, 1985. – 554с.
Физиология человека /Под ред. Е.Б. Бабского. - 1972.- М.: Медицина, 1972.– 656 с.
Практикум по нормальной физиологии / Под ред. Н.А. Агаджаняна и А.В. Коробкова. – М.: Высш. шк., 1983. – 328 с.
Конспект лекцій.




Тема 7. Визначення часу рефлексу та аналіз рефлекторної дуги

1. Теоретичні питання заняття
Біологічна регуляція. Рівні регуляції функцій в організмі. Контури біологічної регуляції. Регульовані параметри. Види регуляції функцій в організмі за способом передачі інформації (нервова, гуморальна), їх характеристика.
Поняття про функціональну систему.
Нейрон як структурно-функціональна одиниця ЦНС. Види нейронів, їх функції.
Нейроні ланцюги, їх функції. Процеси збудження та гальмування в ЦНС.
Рефлекторний принцип діяльності ЦНС. Рефлекс як елементарна реакція організму.
Рефлекторна дуга; її функціональна та структурна організація згідно нейронної теорії.
Механізми кодування та передачі інформації у рефлекторній дузі. Роль рецепторів.
Роль зворотної аферентації.
Тестування по системі „Крок-1”.
Ситуаційні задачі.

2. Практична робота
Тема: Визначення часу рефлексу та аналіз рефлекторної дуги.
Обладнання: жаба, ножиці, зонд, пінцет, штатив з кулачком та затиском, 0,5% розчин сірчаної кислоти, шматочки фільтрувального паперу.
Порядок виконання роботи
Відрізати жабі верхню щелепу каудальніше очей. Підвісити її за нижню щелепу до штатива затиском або за гачок. Постійно зволожувати шкіру жаби, опускаючи її в банку з водою, не змочуючи мозок.
Викликати в жаби наступні рефлекси. Рефлекс потирання. Фільтрувальний папір, змочений 0,5% розчином сірчаної кислоти, прикласти на задню поверхню стегна – жаба буде намагатися зняти папір. Після кожного прикладання до шкіри кислоти, опускати жабу в банку з водою для змивання кислоти.
Рефлекс згинання. Щипнути жабу пінцетом за пальці задньої кінцівки – жаба зігне лапу.
Рефлекс охоплювання. Потирати пінцетом шкіру в самця між передніми лапками; як наслідок, вони будуть обхоплювати потираючий предмет.
Аналіз рефлекторної дуги.
Для цього завдання використати рефлекс потирання. Аналіз рефлекторної дуги здійснюється шляхом послідовного виключення її відділів.
Спочатку виключити рецептори, які розташовані в шкірі, шляхом її видалення. На звільнену від шкіри задню поверхню стегна прикласти змочений кислотою фільтрувальний папір – рефлексу не буде. На гомілку тієї ж кінцівки, де є шкіра, прикласти фільтрувальний папір, змочений 0,5% розчином сірчаної кислоти – рефлекс буде.
Потім зруйнувати аферентні та еферентні волокна, які розташовані в сідничному нерві – рефлексу не буде.
І, нарешті, зруйнувати спинний мозок (місце замикання дуги даного рефлексу) – рефлексу не буде.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Результати досліджень записати в протокол. Зробити висновки про необхідність цілісності рефлекторної дуги для здійснення рефлексу.
______________________________________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Намалювати схему рефлекторної дуги







Тестування за системою «Крок-1»
1. Вкажiть вiрну послiдовнiсть етапiв роботи функцiональної системи?
Прийняття рiшення - передбачення майбутнього результату - аферентний синтез - еферентне збудження - зворотна аферентацiя
Зворотна афферентацiя - еферентне збудження - передбачення майбутнього результату - аферентний синтез
Аферентний синтез - прийняття рiшення - передбачення майбутнього результату - еферентне збудження - зворотна аферентацiя
Еферентний синтез - прийняття рiшення - передбачення майбутнього результату - аферентне збудження - зворотна аферентацiя
Еферентне збудження - передбачення майбутнього результату - прийняття рiшення - аферентний синтез - зворотна аферентацiя
2. Після тривалого тренування у спортсмена розвинулося втомлення з різким зниженням працездатності. У якій ланці рефлекторної дуги втомлення виникло в першу чергу?
У нервових центрах.
В аферентному провіднику.
У рецепторах.
В еферентному провіднику.
У м'язах.
3. Доросла донька приїхала до матусі у гості. Вона не була голодною, але святково сервірований стіл, смачні пахощі пробудили апетит. Поясніть з позиції вчення П. К. Анохіна про структуру акту поведінки значення приказки “Апетит приходить під час їжі“ і назвіть компонент цієї структури, який у даному конкретному випадку викликав таку поведінку доньки.
Домінантна мотивація.
Обстановочна аферентація.
Пусковий стимул.
Пам`ять.
Акцептор результату дії.
4. У людини внаслідок довільної затримки дихання на 40 с зросли частота серцевих скорочень та системний артеріальний тиск. Реалізація яких механізмів регуляції зумовлює зміни показників?
A. Безумовні симпатичні рефлекси
B. Безумовні парасимпатичні рефлекси
C. Умовні симпатичні рефлекси
D. Умовні парасимпатичні рефлекси
E. Безумовні периферичні
5. У чоловіка 33 років діагностовано прободіння шлунку й запалення очеревини, що призвело до напруження м’язів передньої черевної стінки “дошкоподібний живіт”. Який рефлекс забезпечує цей симптом?
A. Вісцеро-соматичний
B. Вісцеро-вісцеральний
C. Вісцеро-кутанний
D. Кутанно-вісцеральний
E. Сомато-вісцеральний

Тема 8. Збудження та гальмування в центральній нервовій системі
1. Теоретичні питання заняття
Синапси ЦНС, їх будова, механізми передачі інформації. Нейромедіатори (ацетилхолін, норадреналін, допамін, гліцин, ГАМК, глутамат, серотонін, оксид азоту, інші) та нейромодулятори (нейропетиди).
Збуджувальні синапси, їх нейромедіатори, циторецептори, розвиток збуджувального постсинаптичного потенціалу (ЗПСП), його параметри, фізіологічна роль.
Особливості проведення збудження через синапс: однобічне проведення, синаптична затримка (час рефлексу), сумація збудження, посттетанічна потенціація, трансформація ритму, післядія, втома, чутливість до нейротропних речовин, згубний вплив наркотиків.
Гальмівні синапси, їх нейромедіатори. Постсинаптичне гальмування, розвиток гальмівного постсинаптичного потенціалу (ГПСП). Пресинаптичне гальмування, механізми розвитку.
Центральне гальмування (І.М.Сєченов, Гольц), його види (пряме, випереджаюче, реципрокне гальмування слідом за збудженням, зворотне, латеральне).
Сумація збудження та гальмування нейронами ЦНС.
Тестування за системою «Крок-1»
Ситуаційна задача.
2. Практична робота
Тема: Гальмування. Просторова та часова сумація.
Обладнання: жаба, ножиці, зонд, пінцет, штатив, метроном, електричний стимулятор з електродами, 0,5% розчин сірчаної кислоти, шматочки фільтрувального паперу, 0,1%, 0,3%, 0,5% розчини соляної кислоти.
Порядок виконання роботи
Дослід Гольця. Підготувати спинальну жабу. Визначити час рефлексу Тюрка. Затиснути пінцетом передню лапку жаби і знову визначити час рефлексу.
Часова сумація. Для визначення часової сумації в ЦНС підготувати спинальну жабу й зафіксувати її в штативі. Визначити поріг подразнення для лапки на електричне подразнення і встановити силу струму на 10-40% нижче порогової величини, яка не викликає відповіді. Нанести повторне подразнення допороговою силою з частотою стимулів 50-70 Гц. При цьому виникає рефлекс – жаба, згинаючи лапку, знімає її з електродів.
Просторова сумація. Підготувати спинальну жабу й зафіксувати її в штативі. Шматочок фільтрувального паперу змочити у 0,5% розчині сірчаної кислоти і розташувати на шкірі стегна. Відмітити згинальну реакцію відповідної кінцівки. Змити кислоту, занурюючи жабу у воду. Встановити допорогову концентрацію кислоти. Інтервал між подразненнями повинен бути 2-3 хвилини. Змочити декілька фільтрувальних папірців і послідовно розташувати їх на стегно жаби до прояву згинальної реакції.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Результати досліджень записати в протокол. Зробити висновки про механізм збільшення часу рефлексу Тюрка або його повну відсутність у досліді Гольця. Пояснити механізми розвитку часової та просторової сумації.
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·____________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Тестування за системою «Крок-1»
1. Внаслідок введення жабі розчину хімічної речовини, у відповідь на всі подразнення вона відповідає генералізованими судомами. Що було введено жабі?
A. Стрихнін
B. Адреналін
C. Ацетилхолін
D. Серотонин
E. Дофамін
2. В експерименті встановлено, що при збудженні мотонейронів м'язів-згиначів, гальмуються мотонейрони м'язів-розгиначів. Який вид гальмування лежить у основі цього явища?
A. Реципрокне
B. Гальмування слідом за збудженням
C. Пессимальне
D. Зворотнє
E. Латеральне
3. При обстеженні спортсмена після інтенсивного фізичного навантаження виявлено порушення координації рухів при збереженні сили скорочення м’язів. Причиною цього може бути зменшення швидкості проведення збудження:
A. Через центральні синапси
B. Через нервово-м’язові синапси
C. Еферентними нервами
D. Аферентними нервами
E. Провідними шляхами
4. Внаслідок фізичної роботи знизилась працездатність людини. Зміни у яких структурах, перш за все, є причиною втоми?
A. Нервові центри.
B. М’язи
C. Аферентні нерви
D. Еферентні нерви
E. Нервово-м’язові синапси
5. Проводять експеримент на спінальній жабі. Після збільшення площі шкіри, на яку діє розчин кислоти, час захисного згинального рефлексу зменшився з 10 до 6 секунд. Який з зазначених механізмів лежить в основі скорочення часу рефлексу?
A. Просторова сумація збудження.
B. Iррадіація збудження диверге-нтними нервовими ланцюгами
C. Часова сумація збудження
D. Принцип домінанти
E. Рециркуляція збудження
Ситуаційна задача
1. Спинальна жаба висмикує лапку з 1% р-ну кислоти через 2 секунди. Разом з тим реакція проходить значно пізніше чи зовсім не здійснюється, якщо другу лапку сильно стиснути пінцетом. Чим це пояснюється? Який механізм цього явища за сучасними уявленнями? Хто описав цей механізм?

_________________________________________________________________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
Тема 9. Властивості нервових центрів. Координація рефлекторної діяльності
1. Теоретичні питання заняття
Нервові центри та їх фізіологічні властивості.
Поняття про координацію рефлекторної діяльності.
Дивергенція та конвергенція - структурно-функціональна передумова координації.
Іррадіація та генералізація збудження.
Рефлекси антагоністичні, союзні, синергічні, ланцюгові.
Принцип загального кінцевого шляху; полегшення, оклюзія (М.Є. Введенський, Ч. Шеррінгтон).
Принцип домінанти (О.О.Ухтомський), її властивості, стадії; значення як робочого принципу мозку.
Сучасні уявлення про інтегративну діяльність мозку. Пластичність у нервовій системі.
Рівні ЦНС, їх взаємодія при забезпечені пристосувальних реакцій організму.
Тестування за системою «Крок-1».
Ситуаційні задачі.
2. Практична робота
Тема: Іррадіація збудження.
Обладнання: ножиці, зонд, пінцет, штатив, 0,1%, 0,3%, 0,5%, 1% розчин соляної кислоти, 0,1% розчин стрихніну.
Порядок виконання роботи
Для визначення іррадіації збудження в ЦНС підготувати спинальну жабу і зафіксувати її в штативі. Подразнювати лапку щипками зростаючої сили і спостерігати за об’ємом рухів, які здійснює жаба у відповідь.
Ще один метод визначення іррадіації збудження в ЦНС можна здійснити шляхом занурювання лапки у розчини соляної кислоти зростаючої концентрації. При цьому також спостерігати за об’ємом рухів, які здійснює жаба у відповідь, а також за змінами часу рефлексу.
Підготувати спинальну жабу. Ввести під шкіру 0,2-0,3 мл 0,1% розчину стрихніну і розмістити її у лоток. Через кожні 2 хвилини провіряти збудливість, постукуючи пінцетом по краях лотка.
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Результати досліджень записати в протокол. Зробити висновки про механізми розвитку іррадіації в усіх випадках.
_____________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Завдання для самостійної роботи і самоконтролю


а) намалювати схему дивергенції та конвергенції.










б) намалювати схему полегшення та оклюзії.












Тестування за системою «Крок-1»

1. Якi з принципiв координацiї рефлекторної дiяльностi вiдносяться до функцiональних?
Ірадiацiя i генералiзацiя збудження, гальмування, взаємодiя рефлексiв, полегшення, оклюзiя, домiнанта
Ірадiацiя i генералiзацiя збудження, гальмування, дивергенцiя, полегшення, оклюзiя, домiнанта
Дивергенцiя, конвергенцiя, iрадiацiя i генералiзацiя збудження, гальмування, взаємодiя рефлексiв, домiнанта
Конвергенцiя, iрадiацiя i генералiзацiя збудження, гальмування, взаємодiя рефлексiв, полегшення, оклюзiя, домiнанта
Домiнанта, генералiзацiя, дивергенцiя, гальмування, взаємодiя рефлексiв, iрадiацiя i генералiзацiя збудження
2. Яку назву має явище розповсюдження збудження з одного нервового центру на навколишнi?
Ірадiацiя
Полегшення
Домiнанта
Оклюзiя
Конвергенцiя
3. Як зветься нервовий процес, котрий, започатковуючись на єдиному аферентному шляху, спричиняє збудження одного центру й гальмування через вставнi нейрони iншого?
Ірадiацiя збудження
Реципрокне гальмування
Зворотний зв'язок
Конвергенцiя збудження
Домiнанта
4. Як назвати перевищення ефекта одночасної дiї двох вiдносно слабких аферентних збуджуючих входiв в ЦНС над сумою їх роздiльних ефектiв?
Оклюзiя
Домiнанта
Генералiзацiя
Полегшення
Ірадiацiя
5. Як назвати зменшення ефекту одночасної дiї двох сильних стимулiв, котрi разом збуджують групу мотонейронiв, порiвняно з арифметичним складанням ефектiв вiд порiзно збуджених цих мотонейронiв?
Полегшення
Домiнанта
Конвергенцiя
Послiдовне гальмування
Оклюзiя

Ситуаційна задача
1. Людина робить крок вперед правою ногою. Яка рука при цьому рухається вперед і чому?
_____________________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
Тема 10. Роль спинного мозку в регуляції рухових функцій
1. Теоретичні питання заняття
Будова спинного мозку людини.
Функцiональне значення переднiх i заднiх корiнцiв спинного мозку.
Функцiональне значення головних висхiдних i низхiдних шляхiв спинного мозку.
Функціональні можливості ізольованого спинного мозку. Спінальний шок.
Рухові системи спинного мозку, їх організація (конвергенція,
дивергенція,зворотне гальмування мотонейронів, реципрокне гальмування).
Фізіологічна характеристика пропріорецепторів. М’язові веретена або рецептори розтягнення, їх будова та функції.
Рефлекси розтягнення (міотатичні), їх рефлекторні дуги, функції гама-петлі.
Активація альфа- і гама-мотонейронів супраспінальними руховими центрами.
Роль рефлексів розтягнення в регуляції тонусу (тонічні міотатичні рефлекси) та довжини м’язів (фазні міотатичні рефлекси).
Клінічне значення дослідження міотатичних рефлексів.
Сухожильні рецептори Гольджі, їх функції, рефлекси з сухожильних рецепторів, їх рефлекторні дуги, фізіологічне значення.
Згинальні та розгинальні шкірно-м’язові рефлекси.
Рефлекси спинного мозку у новонароджених та дiтей перших трьох мiсяцiв життя.
Тестування за системою „Крок-1”.
Ситуаційні задачі.
2. Практична робота
Тема: Рефлекси спинного мозку людини.
Обладнання: неврологічний молоточок.
Порядок виконання роботи
Після засвоєння теоретичних питань студенти, користуючись методичними рекомендаціями, один на одному досліджують рефлекси спинного мозку (пропрiоспинальні) людини, якi мають клiнiчне значення (рис. 1).
Рис. 1. Рефлекси з верхніх кінцівок.
1 – рефлекс із сухожилля двоголового м’яза; 2 – рефлекс із сухожилля трьохголового м’яза; 3 – п'ястно – променевий рефлекс.
Сухожильнi рефлекси
Їх звуть ще міотатичними, а також Т-рефлексами, оскільки викликаються розтягуванням м’язів ударом неврологiчним молоточком по сухожиллю (від лат. tendo – сухожилля).
Рефлекс із сухожилля згинача передплiччя. Викликається ударом неврологiчним молоточком по сухожиллю двоголового м'яза плеча в лiктьовому згибi. При цьому передплiччя дослiджуваного пiдтримується лiвою рукою дослiджуючого. Складові частини рефлекторної дуги: м’язово-шкiрний нерв, V i VI шийнi сегменти спинного мозку. Вiдповiдь полягає в скороченнi м'язiв i згинаннi в лiктьовому суглобi.
Рефлекс із сухожилля трьохголового м'яза плеча. Викликається ударом молоточка по сухожиллю трьохголового м'яза плеча над лiктьовим вiдростком. При цьому рука дослiджуваного повинна бути зiгнутою пiд прямим або тупим кутом i пiдтримуватися лiвою рукою дослiджуючого. Викликаною реакцiєю є скорочення м'яза i розгинання руки в лiктьовому суглобi. Складові частини рефлекторної дуги: променевий нерв, VII-VIII сегменти шийного вiддiлу спинного мозку.
Колiнний рефлекс (рис. 2). Виникає при ударi молоточком по зв'язцi нижче колiнної чашечки. Дослiджуваний сидить на стiльцi, поставивши ноги так, щоб гомiлки находились пiд тупим кутом до стегон, а пiдошви доторкувались до пiдлоги. Iнший спосiб – дослiджуваний сидить на стiльцi i закидає ногу на ногу. Колiнний рефлекс зручно вивчати, коли дослiджуваний лежить на спинi з напiвзiгнутими в тазостегнових (кульшових) суглобах ногами, а дослiджуючий пiдводить лiву руку пiд ноги в дiлянцi пiдколiнної ямки для максимального розслаблення м'язiв стегна i наносить правою рукою удар молоточком. Рефлекс полягає в скороченнi чотириголового м'яза стегна i розгинаннi ноги в колiнному суглобi. Складові частини рефлекторної дуги: стегновий нерв, III та IV поперековi сегменти спинного мозку.
Рефлекс з ахiлового сухожилля. Викликається ударом молоточком по ахiловому сухожиллю. Дослiдження можна проводити, поставивши дослiджуваного на колiна на кушетку чи на стiлець таким чином, щоб стопи повiльно повисали, а руки впиралися в стiну або в спинку стiльця. Можна дослiджувати, коли дослiджуваний лежить на животi – у такому випадку дослiджуючий, захвативши лiвою рукою пальцi обох стоп дослiджуваного i зiгнувши ногу пiд прямим кутом в гомiлковоступневих та колiнних суглобах, правою рукою наносить молоточком удари. Реакцiя полягає в пiдошовному згинаннi стопи. Складові частини рефлекторної дуги: великогомiлковий нерв, I-II крижовi сегменти спинного мозку.

Рис. 2. Рефлекси з нижніх кінцівок.
1 – колінний рефлекс; 2 – прийом Єндрашека; 3 – рефлекс з ахiлового сухожилля; 4 – пiдошовний рефлекс.
Шкiрнi рефлекси
Поверхневi черевнi рефлексии. Швидке проведення штриху по шкiрi живота в напрямку ззовнi до середньої лiнiї (нижче реберних дуг – верхнiй, на рiвнi пупка – середнiй i над паховинною складкою – нижнiй черевнi рефлекси) викликає скорочення м'язiв черевної стiнки. Елементи рефлекторних дуг: мiжребернi нерви, груднi сегменти спинного мозку (VII-VIII для верхнього, IX-X для середнього, XI-XII для нижнього черевних рефлексiв).
Пiдошовний рефлекс. Викликається нанесенням тупим предметом штриху по шкiрi зовнiшнього краю пiдошви, внаслiдок чого виникає згинання пальцiв стопи. Пiдошовний рефлекс викликається краще, коли дослiджуваний лежить на спинi i його ноги дещо зiгнутi. Можна проводити дослiдження, поставивши дослiджуваного на колiна на кушетку чи на стiлець. Елементи рефлекторної дуги: сiдничий нерв, V поперековий – I крижовий сегменти спинного мозку.
П'ястно – променевий рефлекс. Викликається ударом молоточком по шиловидному вiдростку променевої кістки. Реакцiя у вiдповiдь – згинання руки в лiктьовому суглобi, пронацiя кистi й згинання пальцiв. При дослiдженнi рефлекса рука повинна бути зiгнута пiд прямим кутом у лiктьовому суглобi, кисть дещо пронована. При цьому кистi можуть лежати на стегнах сидячого дослiджуваного або утримуватися лiвою рукою дослiджуючого. Складові частини рефлекторної дуги: нерви – серединний, променевий, м’язово-шкiрний; V-VIII шийнi сегменти спинного мозку, якi iннервують м'язи пронатори, плече-променевий м'яз, згиначi пальцiв, двоголовий м'яз плеча.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
У протокольний зошит занести відповіді на ситуаційні задачі та теоретичні запитання. Замалювати схеми рефлекторних дуг рефлексів (див. практикум за ред. К.М. Кулланди та атлас за ред. Н.А. Агаджаняна). Оцінити одержані результати. Зробити висновки стосовно досліджуваної функції.
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·_________________________________________________________________________



4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Дати визначення синдрому Броун-Секара, та описати порушення провідникової і рефлекторної функції СМ при даному ураженні на рівні Т10.
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________





Тестування за системою «Крок-1»
1. При патологоанатомічному дослідженні спинного мозку чоловіка 70 років виявлені деструкція і зменшення кількості клітин ядер передніх рогів у шийному й грудному відділах. Які функції були порушені пр житті?
A. Моторні функції верхніх кінцівок
B. Моторні функції нижніх кінцівок
C. Чутливість і моторні функції верхніх кінцівок
D. Чутливість нижніх кінцівок
E. Чутливість верхніх кінцівок
2. В результаті травми відбулося пошкодження спинного мозку (з повним переривом) на рівні першого шийного хребця. Що відбудеться з диханням?
A. Дихання припиняється
B. Дихання не змінюється
C. Зростає частота дихання
D. Зростає глибина дихання
E. Зменшиться частота дихання
3. У пацієнта після травми виникли паралічі, розлади больової чутливості справа; зліва – паралічі відсутні, але порушена больова і температурна чутливість. Яка причина такого явища?
A. Одностороннє пораження спинного мозку з правого боку
B. Пошкодження стовбура мозку
C. Пошкодження середнього мозку
D. Пошкодження рухової зони кори головного мозку
E. Пошкодження мозочка
4. У хворого виявляється повна демієлінізація волокон провідних висхідних шляхів. Формування яких відчуттів при цьому погіршиться найменше?
A. Температурних.
B. Пропріоцептивних.
C. Зорових.
D. Дотикових.
E. Слухових.
5. Хворий одержав травму спинного мозку вище 5 шийного сегменту. Як у нього зміниться характер дихання?
A. Зупиниться
B. Стане поверховим та рідким
C. Стане глибоким та частішим
D. Стане поверховим та частішим
E. Стане глибоким та рідким

Ситуаційні задачі.

1. У людини в результаті травми виник «половинний» розрив спинного мозку на рівні нижніх грудних сегментів. Які наслідки слід очікувати при цьому і чому?
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·2. Спинний мозок – єдиний відділ центральної нервової системи, побудований за сегментарним принципом. В процесі еволюції у людини сегментарність втратила абсолютне значення, властиве нижчим хребетним. Збереглись лише деякі її риси,що використовується в клінічній практиці з метою топічної діагностики. Назвіть ознаки сегментарності в структурно-функціональній організації спинного мозку і відхилення від неї. Дайте визначення поняттю: сегмент.
____________________________________________________________________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Тема 11. Роль стовбура мозку в регуляції рухових функцій
1. Теоретичні питання заняття
Провідникові та рефлекторні функції стовбура мозку.
Бульварні рефлекторні центри: дихальний, серцево-судинний, травний, захисних рефлексів, рухових рефлексів.
Бульбарний центр м’язового тонусу. Децеребраційна ригідність.
Роль заднього мозку в забезпечені пози антигравітації. Лабіринтні та шийні познотонічні статичні рефлекси. Вестибулярні механізми стабілізації очних яблук.
Надсегментарні познотонічні автоматизми у дітей перших років життя.
Функції червоних ядер. Статичні випрямні лабіринтні та шийні рефлекси, що здійснюються за участю червоних ядер.
Статокінетичні рефлекси, що здійснюються за участю червоних ядер.
Функції покрівлі середнього мозку.
Функції чорної речовини. Значення її дофамінергічних зв’язків з базальними гангліями.
Функції голубої плями.
Загальна характеристика мезенцефальної тварини.
Мезенцефальні випрямні рефлекси у дітей перших років життя.
Функціональна характеристика специфічних (перемикаючі та асоціативні), моторних, неспецифічних ядер таламуса.
Феномен „відбитих болей”. Прояви пошкоджень ядер таламуса (гіперестезія, гіпералгезія, гіперпатії, анестезія, аналгезія).
Тестування по системі „Крок-1”.
Ситуаційні задачі.

2. Практична робота
Тема: Рефлекси стовбура мозку.
Обладнання: стерильна вата, електрична лампа, екран (лист чорного паперу), морська свинка, дошка.
Порядок виконання роботи
Корнеальний та кон’юнктивальний рефлекси. При доторкуванні ваткою до рогової оболонки та до кон’юнктиви ока спостерігається швидке змикання повік (моргання). Рефлекс здійснюється за участю трійчастого та лицевого нервів.
Зіничний рефлекс. Обидва ока досліджуваного закривають екраном, потім швидко забирають екран і спостерігають звуження зіниць при дії на очі світла електричної лампи. Для дослідження співдружної реакції одне око залишають відкритим і на ньому спостерігають зміну ширини зіниці при відкриванні другого ока, яке спочатку було закрите екраном. Зіничний рефлекс здійснюється за участю третьої пари черепних нервів (окоруховий нерв), її вегетативної частини.
Рефлекс ліфта. Розмістити морську свинку на дошці. Швидко опустити донизу. На початку опускання кінцівки свинки випрямляються, у момент зупинки руху – згинаються. При підйомі дошки з твариною доверху спочатку кінцівки згинаються, а в момент зупинки – випрямляються. Рефлекс ліфта краще виявляється на передніх кінцівках.
Рефлекс готовності до стрибка. Поставити морську свинку вертикально на задні кінцівки та зігнути голову донизу. Легенько нахиляти передню частину тіла донизу кілька разів. Морська свинка при цьому випрямляє передні кінцівки, готуючись прийняти на них вагу свого падаючого тіла.
Обидва стато-кінетичних рефлекси (рефлекс ліфта, рефлекс готовності до стрибка) здійснюються з участю вестибулярного апарату.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Результати досліджень записати в протокол. Описати рефлекторні дуги досліджених рефлексів. Пояснити механізм їх виникнення і призначення.

_________________________________________________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Дати поняття децеребраційної ригідності, перечислити відомі статичні та стато-кінетичні рефлекси.
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·_________________________________________________________________________________________________________________________________

Тестування за системою «Крок-1»

1. У відповідь на сильне швидке скорочення м’яза спостерігається його рефлекторне розслаблення. З подразнення яких рецепторів починається ця рефлекторна реакція?
A. Сухожилкові рецептори Гольджи
B. М’язові веретена
C. Суглобові рецептори
D. Дотикові рецептори
E. Больові рецептори
2. У хворого 70 років діагностовано крововилив у стовбур мозку. Обстеження виявило підвищення тонусу м’язів згиначів на тлі зниження тонусу м’язів розгиначів. Подразненням яких структур мозку можна пояснити зміни у тонусі м’язів?
A. Червоних ядер
B. Вестибулярних ядер
C. Чотирибугір'я
D. Чорної речовини
E. Ретикулярної формації
3. У лабораторному експерименті на собаці вивчали будову центральних відділів слухової сенсорної системи. Була зруйнована одна з структур середнього мозку. Собака втратив орієнтувальний рефлекс на звукові сигнали. Яка структура зруйнована?
A. Нижні горбики чотирибугір'я
B. Верхні горбики чотирибугір'я
C. Чорна речовина
D. Ядра ретикулярної формації
E. Червоне ядро
4. У досліді на мезенцефальній тварині провели руйнування червоних ядер. Які з перелічених рефлексів втрачаються у цих умовах
A. Випрямлення та статокінетичні
B. Статичні позні шийні
C. Статичні позні вестибулярні
D. Міотатичні тонічні
E. Міотатичні фазичні
5. У хворого з порушенням мозкового кровотоку порушений акт ковтання. Вкажіть, який відділ мозку постраждав?
A. Стовбур мозку
B. Шийний відділ спинного мозку.
C. Передній мозок
D. Проміжний мозок.
E. Середній мозок.


Ситуаційні задачі
1. Чим пояснити, що при повороті голови у новонародженого вліво, ліва рука розгинається, в правої посилюється згинання. Чому ця реакція у людини втрачається з віком?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. У кішки провели переріз стовбура мозку за верхніми (передніми) горбами чотиригорбкового тіла. Охарактеризуйте стан м’язевого тонусу при цьому і механізми, які його забезпечують.
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Тема 12. Роль стріо-палідарної системи та мозочка у регуляції рухових функцій

1. Теоретичні питання заняття
Функціонально-структурна організація мозочка.
Зв'язки мозочка з іншими відділами ЦНС як передумова забезпечення його функції.
Функціональна організація кори мозочка. Взаємодія між корою мозочка та внутрімозочковими й вестибулярними ядрами.
Роль мозочка у програмуванні, ініціації та контролюванні рухів.
Адаптаційно-трофічна функція мозочка (Л. Орбелі).
Наслідки видалення мозочка і ураження у людини.
Функціональна організація та зв’язки базальних ядер.
Роль базальних ядер у регуляції м’язового тонусу та складних рухових актів, в організації та реалізації рухових програм, вегетативних функцій.
Функції смугастого тіла, його взаємодія з чорною субстанцією та іншими структурами.
Нейромедіатори в системі базальних ядер, їх фізіологічна роль.
Цикли шкаралупи та хвостатого тіла.
Клінічні прояви при пошкоджені базальних ядер, їх фізіологічні механізми.
Висхідний та низхідний відділи ретикулярної формації. Роботи Мегуна та Моруцці. Концепція про центренцефалічну систему (Пенфілд, Джаспер, Гасто) та її корекція.
Функціонально-структурна організація гіпоталамуса.
Причетність гіпоталамуса до регуляції вегетативних функцій, поведінкових реакцій, терморегуляції, регуляції діяльності гіпофіза.
Первинна моторна зона кори (поле 4), її функціональна організація та роль у регуляції рухових функцій.
Премоторна та додаткова моторні зони кори, їх організація та роль у регуляції рухових функцій.
Аферентні зв’язки моторної кори. Передача сигналів від моторних зон кори до м’язів.
Локомоції людини, їх регуляція. Програмування рухів.
Функціональна структура довільних рухів. Вікові зміни рухових функцій
Тестування за системою „Крок-1”.
Ситуаційні задачі.
2. Практична робота
Тема: Визначення латентних періодів рухів людини.
Порядок виконання роботи
При виконанні роботи в навчальній кімнаті необхідно створити спокійну обстановку, виключити вплив на досліджуваних подразнюючих факторів. Досліджуваний повинен чітко виконувати алгоритм роботи, що задається комп’ютером. При цьому буде проведено ознайомлюваний цикл, цикл контролю засвоєння методики дослідження. Лише після цього буде розпочато власне дослідження. Досліджуваний у відповідь на звук, появу будь-якої цифри, або лише цифри, що закінчується на «5», натискуванням на клавішу зупиняє лічильник часу, який почав відлік з початком сигналу. Враховується також час утримування клавіші в натиснутому стані. Після закінчення дослідження у підсумковій таблиці буде представлено отримані результати.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Результати досліджень записати в протокол. Зробити висновки про механізми, які зумовлюють відмінності латентних періодів рухів на пред’явлені подразники.
________________________________
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
· Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Тестування за системою «Крок-1»
1. У хворого виявлено порушення пальценосової проби. Порушення функції якої структури головного мозку може бути причиною цього?
A. Мозочка
B. Гіпокампу
C. Ретикулярної формації
D. Червоних ядер
E. Вестибулярних ядер
2. У чоловіка 60 років крововилив у головний мозок спричинив тривалий сон. Пошкодження якої структури найімовірніше призвело до цього стану?
A. Ретикулярної формації
B. Гіпокампу
C. Чотиригорбикового тіла
D. Кори великих півкуль
E. Чорної субстанції
3. У хворого після черепно-мозкової травми дихання стало рідким і глибоким. Де знаходиться пошкодження?
A. Задній мозок
B. Гіпоталамус
C. Довгастий мозок
D. Кора великих півкуль
E. Мозочок
4. У жінки 64 років порушені тонкі рухи пальців рук, розвинута м’язова ригідність, тремор. Невропатолог діагностував хворобу Паркінсона. Ураження яких структур головного мозку привело до цієї хвороби?
A. Чорної субстанції.
B. Таламуса.
C. Червоних ядер.
D. Мозочка.
E. Ретикулярної формації.
5. У чоловіка 35 років, який перехворів на грип, ускладнений враженням ЦНС, значно збільшилася добова кількість сечі. Який з відділів мозку найбільш вірогідно був уражений?
A. Проміжний
B. Середній
C. Кінцевий
D. Задній
E. Спинний
Ситуаційні задачі
1. За інструкцією лікаря доторкнутися вказівним пальцем кінчика носулюдина не попадає. Який відділ мозку може бути вражений? Якими клінічними пробами можна виявити пошкодження цього відділу мозку? Розлад яких функцій має місце в даному випадку?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. У хлопчика діагностовано пошкодження неостріарної групи ядер в зв’язку з ревматизмом, що призвело до виключення їх функції. Як це відобразилось на руховій активності і тонусі скелетної мускулатури? Функція яких ядер переважає і чому? Яке їх фізіологічне призначення?
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тема 13. Узагальнююче заняття з ролі нервової системи в регуляції рухових функцій

Теоретичні питання
Функціональна система.
Рефлекс. Визначення. Види рефлексів.
Рефлекторна дуга. Призначення кожної зі складових частин рефлекторної дуги (навести приклад).
Особливості проведення збудження по рефлекторній дузі:
особливості передачі збудження через синапси; сучасні уявлення про структуру гальмівного та збуджуючих синапсів; ГПСП та ЗПСП, їх характеристика;
однобічність проведення збудження по рефлекторній дузі;
час рефлексу; визначення і характеристика складових його частин; синаптична затримка;
сумація збудження (І.М.Сєченов); механізм просторової та часової сумації;
трансформація ритму подразнення;
післядія;
посттетанічна потенціація.
Координація рефлекторної діяльності нервової системи:
центральне гальмування (І.М.Сєченов); сучасні уявлення про види гальмування в ЦНС; намалювати схеми;
іррадіація збудження в ЦНС; приклади; роботи Введенського, Шеррингтона; реципрокна іннервація, сучасні уявлення про її механізми (Екклс);
конвергенція; принцип загального кінцевого щляху; сучасні уявлення про полегшення і оклюзію; рефлекси алійовані та антагоністичні; принцип домінанти (А.А.Ухтомський).
Спинальний шок. Механізм спинального шоку.
Функціональна відмінність спино-мозкових корінців (закон Белла-Мажанді).
Рефлекторна функція спинного мозку. Спино-мозкові рефлекси людини, їх значення. Гама-петля.
Провідникова функція спинного мозку (висхідні, низхідні шляхи).
Фізіологія довгастого мозку; центри життєвонеобхідних рефлексів. Роль довгастого мозку у регуляції м’язового тонусу.
Фізіологія середнього мозку, його значення в забезпеченні статичних та стато-кінетичних рефлексів, регуляції м’язового тонусу.
Фізіологія мозочка. Роботи Лючіані, Орбелі.
Фізіологія таламусу. Значення специфічних та неспецифічних ядер.
Фізіологія гіпоталамусу.
Екстрапірамідна система. Роль стріопалідарної системи в регуляції м’язового тонусу, рухів, вегетативних функцій.
Фізіологія низхідного та висхідного віділів ретикулярної формації.
Первинна моторна зона кори (поле 4), її функціональна організація та роль у регуляції рухових функцій.
Премоторна та додаткова моторні зони кори, їх організація та роль у регуляції рухових функцій.
Аферентні зв’язки моторної кори. Передача сигналів від моторних зон кори до м’язів.
Локомоції людини, їх регуляція. Програмування рухів.
Функціональна структура довільних рухів. Вікові зміни рухових функцій

Основні схеми, які повинні уміти малювати та пояснювати студенти
Схема будови рефлекторної дуги на прикладі дуги згинального захисного рефлекса.
Схема, що пояснює механізми передачі збудження через центральний синапс.
Схема, що пояснює механізми розвитку постсинаптичного гальмування
Схема, що пояснює механізми розвитку пресинаптичного гальмування.
Схема, що пояснює механізми розвитку зворотного гальмування.
Схеми, що пояснюють механізми розвитку просторової та часової сумації ЗПСП і ГПСП.
Схема гама-петлі.
Схема, яка пояснює роль стовбурових рухових ядер і моторної кори в забезпеченні антигравітаційної пози тіла, і яка дозволяє зрозуміти механізми децеребраційної ригідності.

Література
Основна:
Фізіологія: підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів /В.Г. Шевчук, В.М. Мороз, С.М.Бєлан, М.Р.Гжегоцький, М.В.Йолтухівський; за редакцією В.Г.Шевчука.ї Вінниця: Нова Книга, 2012.- 448 с.
Нормальна фізіологія / За ред. В.І.Філімонова. - К.: Здоров’я, 1994.- 608 с.
Фізіологія нервової системи. /За ред. В.М. Мороз, Н.В. Братусь, О.В. Власенко, П.Т. Дацишин, М.В. Йолтухівський – Вінниця 2001.
Посібник з нормальної фізіології / За ред. В.Г.Шевчука, Д.Г. Наливайка. – К.: Здоров’я, 1995. – 368 с.
Учебные задания для студентов по нормальной физиологии человека (ситуационные задачи):
Физиология возбуждения, центральная нервная система / Под ред. Н.В.Братусь. – Винница, 1984. – 16 с.
Методичні рекомендації для аудиторної самостійної роботи студентів 2-го курсу з нормальної фізіології ( За ред. В.М.Мороза. - Вінниця, 1993. - С. 13-24.

Додаткова:
Нормальная физиология / В.И.Филимонов. – Запорожье, 1994. – 376 с.
Физиология человека / Под ред. Г.И.Косицкого. - М.: Медицина, 1985. – 554 с.
Физиология человека / Под ред. Е.Б.Бабского. - М.: Медицина, 1972. – 656 с.
Физиология человека / В 2-х томах. Т. I (Под ред. В.М.Покровского, Г.Ф.Коротько. – М.: Медицина, 1997. – 448 с.
Физиология человека / В 3-х томах. Т.1. Пер. с анг. / Под ред. Р.Шмидта и Г.Тевса. - М.: Мир, 1996.
Общий курс физиологии человека и животных. В 2 кн. Кн. 1. Физиология нервной, мышечной и сенсорной систем / Под ред. А.Д.Ноздрачёва. – М.: Высш.шк., 1991. – 512 с.
Основы физиологии человека. /В 2-х томах. Т. 2 / Под ред. Б.И.Ткаченко. – СПб, 1994. – 413 с.
Коробков А.В., Чеснокова С.А. Атлас по нормальной физиологии / Под ред. H.А.Агаджаняна. - М.: Высшая школа, 1986. - 351 с.
Руководство к практическим занятиям по физиологии / Под ред. Г.И.Косицкого, В.А.Полянцева. - М.: Медицина, 1988. – 288 с.
Костюк П.Г. Физиология центральной нервной системы. - Київ: Вища школа, 1977. - 320 с.
Серков Ф.Н., Казаков В.Н. Нейрофизиология таламуса. - Київ, 1980. - 280 с.
Сеченов И.М. (1863) Рефлексы головного мозга. - М.: Изд-во АН СССР, 1961. - 100 с.
Судаков К.В. Теория функциональных систем: истоки, этапы развития, экспериментальные доказательства, общие постулаты. - М., 1996. - 95 с.
Физиология движений. / В серии: Руководство по физиологии/. - Л.: Hаука, 1976. - .
Физиология вегетативной нервной системы. / В серии: Руководство по физиологии/. Л.: Наука, 1981. - 752 с.
Частная физиология нервной системы. /В серии: Руководство по физиологии/. - Л.: Hаука, 1983. - 734 с.
Клиническая нейрофизиология. - Л.: Наука, 1972.- 345 с.
Методы клинической нейрофизиологии. - Л.: Наука, 1977.- 356 с.
Болезни вегетативной нервной системы / Под ред. А.М.Вейна. – М.: Медицина, 1991. – 624 с.
Hервные болезни / Под ред. А.А. Яроша. - Киев: Вища школа, 1985. - С.20-31, 58-70, 71-78.
Баев К.В. Hейронные механизмы программирования спинным мозгом ритмических движений. - Киев: Hаук. думка, 1984. - С. 156.
Хаулике И. Вегетативная нервная система. - Бухарест, 1978. - 350 с.
Экклс Дж. Тормозные пути центральной нервной системы. - М., 1972.
Яновський I.I., Ужако П.В. Фiзiологiя людини i тварин. Практикум. - К.: Вища школа, 1991. – 235 с.

Додаткова:
В.М.Мороз, Н.В.Братусь, О.В.Власенко, П.Т.Дацишин, М.В.Йолтухівський. Фізіологія нервової системи: Навчальний посібник для медичних вузів.- Вінниця-Київ.- 2001.- 213 с.
Людина. Навчальний посібник з анатомії та фізіології.- Львів.- (2-ге оновлене видання) //За ред. О. Заячківської, М. Гжегоцького.- 2002.- 240 с.
В.М.Мороз, М.В.Йолтухівський, Н.В.Бєлік, О.В.Богомаз, Т.І.Борейко, Л.Ю.Бурєннікова, Т.О.Величко, О.В.Власенко, І.В.Гусакова, П.Т.Дацишин, О.В.Довгань, С.В.Коновалов, Я.В.Кузьмінський, О.В.Левчук, О.Д.Омельченко, І.Л.Рокунець, Л.О.Соловйова, К.В.Супрунов, Л.Л.Хмель, О.М.Шаповал. Фізіологія: Навчальний посібник для медичних і фармацевтичних ВНЗ./ - Вінниця.- 2008.- 246 с.
Физиология человека: В 3-х томах. Пер. с англ., издание 2-е дополненное и переработанное /Под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса. - М.: Мир, 1996.- Т.1 – 323 с., Т.2 – 313 с, Т.3 – 198 с.
Физиология человека /В 2-х томах. Т.1. /Под ред В.М. Покровского, Г.Ф. Коротько. – М.: Медицина, 1997. – 448 с.
Основы физиологии человека. /В 2-х томах. Т.1./Под ред. Б.И.Ткаченко.– С.Пб, 1994.- 413с.
Богач П.Г., Клевець М.Ю., Рибальченко В.К. Основи електрофізіології. - Київ: Вища школа, 1984.
Катц Б.Н. Нерв, мышца, синапс. - М.: Мир, 1968.
Коган А.Б. Электрофизиология. - М.: Высш. шк., 1969.
Костюк П.Г. Физиология центральной нервной системы.- Київ: Вища школа, 1977.–320с.
Філімонов В.І. Фізіологія людини в запитаннях і відповідях. Навчальний посібник.- Вінниця: Нова Книга, 2010.- 456 с.
Посібник з фізіології /За ред. В.Г.Шевчука.- Вінниця; НОВА КНИ ГА, 2005.- 576 с.
Орлов Р.С., Ноздрачев А.Д. Нормальная физиология: Учебник.- ГЭОТАР-Медиа, 2005.- 696с.
Филимонов В.И. Руководство по общей и клинической физиологии.- М.: Медицинское информационное агентство, 2002.- 958 с.
Физиология человека: Учебник (В двух томах) В.М. Покровский, Г.Ф. Коротько, В.И.Кобрин и др.; Под ред. В.М.Покровского, Г.Ф.Коротько.- М.:Медицина, 2002.- Т.1- 448 с., Т.2. – 368с.
Агаджанян Н.А., Тель Л.З., Циркин В.И., Чеснокова С.А. Физиология человека.- М.: Медицинская книга, Н. Новгород: Издательство НГМА, 2001.- 526 с.
Физиология человека: учебник /В.И.Филимонов.- К.: Медицина, 2008.- 816 с.
Физиология с основами анатомии человека: Учебное пособие /В.И. Филимонов, А.Н. Бражников.- Запорожье.- 2000.- 411 с.
Коробков А.В., Чеснокова С.А. Атлас по нормальной физиологии: Пособие для студ. мед. и биол-спец. вузов /Под ред. Н.А.Агаджаняна.- М.: Высшая школа, 1986.- 351 с.
Нормальная физиология /В.И.Филимонов.- Запорожье, 1995. - 376 с.
Физиология человека /Под ред. Е.Б.Бабского. -1972.- М.: Медицина, 1972.-656с.
Физиология человека /Под ред. Г.И.Косицкого. - М.: Медицина, 1985.-– 554 с.





































Тема 14. Структурно-функціональна організація автономної нервової системи, її роль у регуляції вісцеральних функцій

1. Теоретичні питання до заняття
Структурно-функціональна організація автономної нервової системи. Симпатичний, парасимпатичний та метасимпатичний відділи, їх роль у регуляції вісцеральних функцій.
Автономні рефлекси, особливості будови еферентної ланки їх рефлекторних дуг. Автономні ганглії, їх функції.
Механізми передачі збудження у гангліонарних і нервовоорганних синапсах симпатичної і парасимпатичної систем.
Нейромедіатори автономної нервової системи. Види циторецепторів (холінергічні, адренергічні, пуринергічні, серотонінергічні та інші).
Блокатори передачі збудження в синапсах.
Впливи симпатичного, парасимпатичного та метасимпатичного відділів на функції органів.
Центральне регулювання вісцеральних функцій. Інтегративні центри регуляції вісцеральних функцій. Роль стовбура мозку.
Гіпоталамус, його аферентні й еферентні зв’язки. Функції гіпоталамуса у регуляції вісцеральних функцій.
9. Ситуаційні задачі.
10. Тестування за системою „Крок-1”.

2. Практична робота
Тема: Визначення тонусу автономної нервової системи.
Обладнання: Захисний екран, апарати для вимірювання артеріального тиску, дерев’яні палички (сірники).
Порядок виконання роботи
Зіничний рефлекс. Обидва ока досліджуваного закрити екраном, потім швидко забрати екран і спостерігати звуження зіниць при дії на очі світла електричної лампи. Для дослідження співдружньої реакції зіниць на світло одне око залишити відкритим і на ньому спостерігати зміну ширини зіниці при відкриванні другого ока, яке спочатку було закрите екраном.
Дослідження діаметру зіниці: рівномірно розширені зіниці спостерігаються при збільшенні тонусу симпатичної нервової системи, звуження – парасимпатичної.
Індекс Керд’ю. Виміряти діастолічний артеріальний тиск (ДАТ) і визначити частоту серцевих скорочень (ЧСС) за частотою пульсу. За формулою (1-ДАТ/ЧСС)100 визначити показник тонусу вегетативної нервової системи. Позитивне значення вказує на перевагу тонусу симпатичної нервової системи, а негативне - парасимпатичної.
Око-серцевий рефлекс Даніні-Ашнера. В стані спокою визначити частоту серцевих скорочень 1 хвилину. При ЧСС 60 за 1 хвилину та менше рефлекс не проводити. Далі натиснути великими пальцями на передньо-бокові поверхні очних яблук досліджуваного протягом 20 секунд і відразу підрахувати пульс. Розрізняють наступні типи око-серцевої проби: нормальний – сповільнення пульсу на 4-5 ударів за хвилину; ваготонічний – сповільнення пульсу більше ніж на 10 ударів, симпатикотонічний – пришвидшення пульсу.
Місцевий дермографізм (реакція шкіри на подразнення у вигляді пополотніння або почервоніння) викликається штриховим подразненням шкіри передньої поверхні передпліччя тупим предметом (дерев’яною паличкою). «Білий» дермографізм вказує на підвищення тонусу симпатичної нервової системи, «червоний» дермографізм - на підвищення тонусу парасимпатичної нервової системи. Характер місцевого дермографізму може залежати від ступеня тиску.

3.Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Результати досліджень записати в протокол у вигляді таблиці. Зробити висновки про особистий показник вегетативного тонусу.

Назва тесту
Симп. н.с.
Парасимп. н.с.

1
Дослідження діаметру зіниці



2
Індекс Керд’ю



3
Місцевий дермографізм



4
Рефлекс Даніні-Ашнера



Висновок: 1 - переважає тонус симпатичної нервової системи, 2 - переважає тонус парасимпатичної нервової системи, 3- нормотонік.
________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Намалюйте рефлекторну дугу симпатичної нервової системи. Вкажіть медіатори та рецептори.








Намалюйте рефлекторну дугу парасимпатичної нервової системи. Вкажіть медіатори та рецептори.









Тестування за системою «Крок-1»
1. Де розташований ефекторний нейрон еферентного вiддiлу рефлекторної дуги автономної нервової системи (ВНС)?
В одному з вузлiв ВНС поза межами ЦНС
У бокових рогах спинного мозку
У довгастому мозку
У довгастому мозку та бокових рогах спинного мозку
У спинальних вузлах
2. Якi структурнi елементи мiстяться в метасимпатичнному вiддiлi автономної нервової системи?
Еферентнi та аферентнi нейрони
Еферентнi та аферентнi волокна
Аферентнi нейрони
Вставнi нейрони
Аферентнi, вставнi та еферентнi нейрони
3. Якi з наведених особливостей вiдрiзняють автономну нервову систему вiд соматичної?
Функцiї не контролюються свiдомiстю; еферентний вiддiл рефлекторної дуги має два нейрони - ефекторний i вставний
Еферентнi волокна на шляху до органа перериваються в ганглiях
Центральнi й периферичнi вiддiли розташовані нерiвномiрно; немає сегментарностi; має велику територiю iнервацiї
Медiаторами є ацетилхолiн, адреналiн, норадреналiн
Усi перерахованi
4. Що є складовими симпатичної частини автономної нервової системи?
Нейрони бокових рогiв спинного мозку вiд СVIII до LIII, паравертебральнi й превертебральнi вузли та волокна їх нейронів
Вегетативнi ядра III, VII, IX, X пар черепних нервiв
Вегетативнi вузли i волокна, що входять до складу III, VII, IX, X пар черепних i тазових нервiв
Нейрони бокових рогiв II-IV крижових сегментiв спинного мозку
Усi перерахованi структури
5. Що є складовими парасимпатичної частини автономної нервової системи?
Нейрони бокових рогiв спинного мозку вiд СVIII до LIII
Вегетативнi ядра III, VII, IX, X пар черепних нервiв; нейрони бокових рогiв II-IV крижових сегментiв спинного мозку; вегетативнi вузли i волокна, що входять до складу III, VII, IX, X пар черепних i тазових нервiв
Паравертебральнi й превертебральнi вузли та волокна їх нейронів
Нейрони бокових рогiв спинного мозку вiд СІ до СVIII
Усi перерахованi структури


Ситуаційні задачі:
1.У чоловіка 33 років діагностована прободіння шлунку і запалення очеревини, що призвело до напруження м’язів передньої черевної стінки “дошкоподібний живіт”. Який рефлекс забезпечує цей симптом?
________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. У людини збільшена частота серцевих скорочень, розширені зіниці, сухість у роті. Це є наслідком активації в організмі якої системи регуляції функцій?
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


Тема 15. Гуморальна регуляція, її фактори, механізми дії гормонів на клітини-мішені, регуляція секреції гормонів. Роль гормонів у регуляції процесів, психічного, фізичного розвитку, лінійного росту тіла

1. Теоретичні питання до заняття
Фактори гуморальної регуляції, їх характеристика та класифікація. Контур гуморальної регуляції, роль зворотного зв’язку в регуляції. Взаємозв’язок нервової та гуморальної регуляції.
Структурно-функціональна організація ендокринної системи. Ендокринні залози, ендокринні клітини, їх гормони.
Основні механізми дії гормонів. Рецептори мембран та внутрішньоклітинні рецептори, G-білки, вторинні посередники (цАМФ, цГМФ, Са2+, NO та ін.), їх роль.
Регуляція секреції гормонів. Гіпоталамо-гіпофізарна система. Функціональний зв’язок гіпоталамуса з гіпофізом. Нейросекрети гіпоталамуса. Роль ліберинів і статинів.
Аденогіпофіз, його гормони, їх впливи.
Роль соматотропіну (СТГ) та соматомедінів (інсуліноподібний фактор росту I: ІФР- I, інсуліноподібний фактор росту II: ІФР- II).у забезпеченні процесів росту та розвитку. Контур регуляції синтезу й секреції соматотропіну, циркадні ритми. Метаболічні впливи соматотропіну.
Щитоподібна залоза, її гормони (йодтироніни). Механізми дії йодтиронінів на клітини-мішені, психічні функції, процеси росту та розвитку, метаболічні процеси, стан вісцеральних систем. Контур регуляції синтезу й секреції тироксину (Т4) та трийодтироніну (Т3).
Роль інших гормонів, що впливають на процеси росту (інсулін, стероїдні гормони гонад, кортизол).
Епіфіз, його гормони, їх функції.
Функції гормону підгрудинної залози.
11. Ситуаційні задачі.
12. Тестування за системою „Крок-1”.



2. Практична робота
Тема: Вивчення ендокринної системи людини
Обладнання: схема
Порядок виконання роботи


3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи.
На малюнку підпишіть назви позначених ендокринних залоз і вкажіть гормони, які вони синтезують


4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю


Графічно зобразіть основні механізми дії гормонів різної хімічної будови (білкові, стероїдні, тиреоїдні) на клітини-мішені













Графічно зобразіть схему гіпоталамо-гіпофізарної системи

















Виберіть біологічно активні речовини, які відносять до:
групи „справжні гормони”:___________________________________________
групи „тканинні гормони”:___________________________________________
до групи „метаболіти”:_______________________________________________

Фактори гуморальної регуляції: гормони гіпофіза, гістамін, серотонін, молочна кислота, простагландини, гормони щитоподібної залози, Са2+, СО2, гормони надниркових залоз.

Тестування за системою «Крок-1»
1.Патологічним процесом пошкоджені аксони нейронів, які входять до складу ніжки гіпофіза. Це призведе до порушення секреції такого гіпофізарного гормону:
Вазопресин
Тиреотропний
Меланотропний
Пролактин
Фолікулостимулюючий
2. Після пологів у породілі спостерігається недостатнє утворення молока. Гіпофункцію якої залози внутрішньої секреції можна запідозрити?
Аденогіпофізу
Нейрогіпофізу
Щитоподібної залози
Підшлункової залози
Надниркових залоз.
3. При клiнiчному обстеженнi встановлено: пiдвищення основного обмiну на 40%, пiдсилене потовидiлення, тахiкардiю, худорлявiсть. Функцiї якої з ендокринних залоз порушено i в якому напрямку?
Задньої долi гiпофiзу, гiперфункцiя.
Щитоподібної залози, гіперфункція.
Гiпофункцiя щитоподібної залози.
Прищитоподібних залоз, гіпофункція.
Пiдгрудинної залози (тимусу), гіперплазія.
4. Зріст дорослої людини становить 120 см при пропорціональній будові тіла й нормальному розумовому розвитку. Для недостатнього вироблення якого гормону в дитячому віці характерні вказані ознаки?
Соматотропного
Гонадотропного
Адренокортикотропного
Тиреотропного
Тироксину
5.При огляді пацієнта виявлене надмірне розростання кісток і м'яких тканин обличчя, збільшені розміри язика, розширені міжзубні проміжки в збільшеній зубній дузі. Які зміни секреції гормонів найбільш вірогідні?
Збільшена секреція соматотропного гормону
Зменшена секреція соматотропного гормону
Збільшена секреція інсуліну
Зменшена секреція тироксину
Збільшена секреція вазопресину


Ситуаційні задачі:
1. Яким з гормонів найефективніше стимулювати скорочення матки під час пологів? Де синтезується цей гормон?
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. У головному мозку людини утворюються ендогенні пептиди, подібні до морфію і здатні знімати больові відчуття. Що це за речовини?
________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тема 16. Роль гормонів у регуляції гомеостазу

1. Теоретичні питання до заняття
Гормони підшлункової залози (інсулін, глюкагон, соматостатин) їх впливи на метаболізм (вуглеводний, жировий, білковий) та підтримання сталості концентрації глюкози в крові.
Контур гормональної регуляції підтримання сталості концентрації глюкози в крові.
Баланс кальцію в організмі та гормони, які регулюють кальцієвий і фосфатний гомеостаз: паратгормон, кальцитонін, кальцітріол чи 1,25 (ОН)2 Д3.
Вплив інших гормонів на метаболізм кальцію (глюкокортикоїди, СТГ та ІФР-I, тиреоїдні гормони, естрогени, інсулін).
Роль вазопресину, окситоцину.
6. Ситуаційні задачі.
7. Тестування за системою „Крок-1”.

2. Практична робота
Тема: Дослідження впливу інсуліну на білих мишей
Обладнання: 2 скляні банки, 10 % розчин глюкози, 2 білі миші однакової маси (краще менше 20 г), які голодували 24 години, шприц місткістю 1 мл, лоток, інсуліновий шприц.
Порядок виконання роботи
Інсулін виробляється В-клітинами підшлункової залози (острівці Лангерганса). Одним із фізіологічних ефектів інсуліну є підтримка концентрації цукру в крові на певному рівні. В організмі людини та інших хребетних інсулін є єдиним гормоном, який знижує рівень цукру в крові. Якщо після введення дуже високої дози інсуліну рівень цукру в крові падає нижче 2,250 ммоль/л, то порушується постачання глюкозою головного мозку і розвивається гіпоглікемічний шок.
Експеримент проводять на 2 мишах, які голодували протягом 24 годин. Кожній миші під шкіру вводять 1 ОД інсуліну і поміщають її в окрему скляну банку. Одній миші одразу ж після введення інсуліну вводять внутрішньочеревинно 1 мл 10 % розчину глюкози. Спостерігають за станом та поведінкою тварин. Через 40-60 хв. у миші, яка отримала інсулін без глюкози, з’являються ознаки гіпоглікемічного шоку (незвичайна поза, прискорення дихання, здіймання шерсті, порушення координації рухів, клонічні судоми). Чим вища температура, при якій утримують мишей, тим дія інсуліну розвивається швидше. Напад судом може продовжуватися біля 20 с і більше та призвести до загибелі тварини. Внутрішньочеревне введення такій тварині 1 мл 10 % розчину глюкози через кілька хвилин призводить до відновлення нормального стану. У миші, якій розчин глюкози ввели одразу ж після ін’єкції інсуліну, судом та інших ознак гіпоглікемічного стану не спостерігається.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
У висновках відповісти на такі запитання: як впливає інсулін на рівень цукру в крові тварини: чому розвивається гіпоглікемічний шок?
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Перерахуйте процеси в організмі, для здійснення яких необхідний кальцій:
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Назвіть гормони, що підвищують рівень глюкози у крові:
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


Тестування за системою «Крок-1»
1. У людей похилого віку часто спостерігається демінералізація кісток (знижений вміст іонів кальцію). Причиною цього може бути знижена секреція:
тиреокальцитоніну
тироксину
інсуліну
альдостерону
паратгормону
2. У дитини 2-х років виникли судоми внаслідок зниження концентрації іонів кальцію в плазмі крові. Це обумовлено зниженням функції:
Прищитоподібних залоз
Гіпофізу
Кори наднирників
Шишкоподібної залози
Тимусу
3.У хворого вміст глюкози в плазмі крові становить 15 ммоль/л, відмічається спрага, поліурія. Дефіцит якого гормону в крові спричиняє такі зміни?
Кортизол
Інсулін
Соматоліберин
Глюкагон
Соматотропін
4.Яку реакцію в організмі людини викликають процеси, що різко знижують концентрацію глюкози в крові?
Зниження синтезу глюкагону альфа-клітинами підшлункової залози
Підвищення синтезу глюкагону альфа-клітинами підшлункової залози
Підвищення синтезу соматостатину дельта-клітинами підшлункової залози
Зниження синтезу соматостатину дельта-клітинами підшлункової залози
Підвищення синтезу інсуліну бета-клітинами підшлункової залози


Ситуаційна задача
1.У хворого знайдено високий рівень цукру в крові, стан підшлункової залози не змінений. Коли це можливо ?
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


Тема 17. Роль гормонів у неспецифічній адаптації організму та регуляції статевих функцій

1. Теоретичні питання заняття
Гормони мозкової речовини наднирникових залоз (катехоламіни), їх роль в організмі, регулювання секреції.
Гормони кори наднирникових залоз, контури регуляції їх секреції, циркадні ритми секреції гдюкокортикоїдів, їх впливи та механізми дії на клітини-мішені.
Види адаптації організму. Поняття про стрес і стресові фактори. Загальний адаптаційний синдром (Г.Сельє). Роль симпато-адреналової системи в адаптації.
Роль гормонів кори наднирникових залоз (глюкортикоїдів, мінералокортикоїдів), гіпоталамуса, гіпофіза, тиреоїдних гормонів (тироксину, трийодтироніну), ваго-інсулярної системи у забезпеченні неспецифічної адаптації організму до стресових факторів.
Статеві залози. Статева диференціація, розвиток і функції репродуктивної системи. Період статевого дозрівання.
Чоловіча статева система, її структура й функції. Контур регуляції за участі гіпоталамо-гіпофізарної системи.
Жіноча статева система, її структура й функції. Гормони яєчників, їх роль, регулювання функції яєчників. Місячний цикл. Вагітність. Гормони плаценти. Лактація.
Вікові особливості функцій ендокринних залоз.
9. Ситуаційні задачі.
10. Тестування за системою „Крок-1”.


2. Практична робота
Тема: Дослідження впливу фізичного навантаження як стресового фактора на стан організму
Обладнання: секундомір.
Порядок виконання роботи
В стані спокою порахувати в себе ЧСС за 1 хвилину. 20 разів присісти протягом 30 с і зразу ж порахувати пульс за 1-у, 2-у та 3-ю хвилини відпочинку.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи.
Отримані результати занести в таблицю.

ЧСС
В стані спокою
Після фізичного навантаження



1-ша хв.
2-га хв.
3-я хв







____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Найдіть відповідну пару: залоза – гормон. Дайте відповідь цифрами
____________________________________________________________________________________________________________________________________
Гіпоталамус 1. Глюкокортикоїди
Аденогіпофіз 2. Мелатонін, серотонін
Нейрогіпофіз 3. Т3,Т4, кальцитонін
Епіфіз 4. Паратгормон
Мозкова речовина наднирників 5. Ліберини, статини
Кіркова речовина наднирників 6. Інсулін
Підшлункова залоза (
·-клітини) 7. Глюкагон
Тимус 8. АКТГ, СТГ, ФСГ, ТТГ
Паращитовидні залози 9. АДГ, окситоцин
Щитовидна залоза 10. Тимозин
Статеві залози 11. Адреналін, норадреналін
Підшлункова залоза (
·-клітини) 12. Андрогени, естрогени


Тестування за системою «Крок-1» 1. Вкажiть вiрну послiдовнiсть стадiй загального адаптацiйного синдрому за Г.Сельє. Стадiї:
Резистентностi, виснаження, тривоги
Тривоги, резистентностi, виснаження
Виснаження, резистентностi, тривоги
Тривоги, виснаження, резистентностi
Резистентностi, тривоги, виснаження
2. У людини внаслідок фізичного навантаження збільшилась швидкість зсідання крові. Причиною цього є збільшена концентрація в крові
Адреналіну.
Тироксину.
Соматотропіну.
Кортизолу.
Плазмінів.
3. У хворого бронзове забарвлення шкіри, особливо обличчя, шиї та рук; втрата апетиту, нудота, блювання; підвищена втомлюваність при фізичній та розумовій праці; підвищена чутливість до холоду та болю, висока сприйнятливість до інфекцій. Що призвело до цієї хвороби?
Гіпофункція кори надниркових залоз.
Гіперфункція кори надниркових залоз.
Гіперфункція щитоподібної залози.
Гіпофункція щитоподібної залози.
Гіперфункція підгрудинної залози.
4. Якi ефекти гормонiв статевих залоз вiднесено до вторинних статевих ознак?
Особливостi енергетичного обмiну
Особливостi психомоторної сфери
Особливостi скелету
Особливостi розподiлу волосяного покрову i пiдшкiрної жирової основи
Усi вiдповiдi вiрнi
5. Яку дію статевих гормонів віднесено до забезпечення первинних статевих ознак?
Диференціювання статі в ембріональному періоді
Розвиток зовнішніх статевих органів
Місячні циклічні зміни в статевому апараті
Вироблення статевих клітин
Усі відповіді вірні



Ситуаційні задачі
1. У трансплантології, після пересадки органів, обов’язковим є проведення курсу гормонотерапії. Які гормони потрібні і з якою метою?
________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Гормони якої із залоз внутрішньої секреції мають значення для розвитку статевих органів у ранньому дитячому віці і появи вторинних статевих ознак у той період, коли внутрішньосекреторна функція статевих ознак іще незначна?
________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тема 18. Узагальнююче заняття з фізіології нервової й гуморальної регуляції вісцеральних функцій, роль гормонів

Практичні навички
Малювати схеми та пояснювати будову і механізми рефлекторних дуг автономних рефлексів, роль інтегративних центрів у регуляції вісцеральних функцій.
Графічно зображувати схеми та пояснювати механізми дії різних гормонів на клітини-мішені, малювати схеми контурів регуляції секреції гормонів ендокринними залозами, малювати схеми контурів регуляції підтримання параметрів гомеостазу за участю гормонів
Теоретичні питання
Загальний план будови автономної нервової системи. Автономні рефлекси, їх рефлекторні дуги.
Синапси автономної нервової системи, їх медіатори, циторецептори та блокатори передачі збудження в синапсах..
Вплив симпатичної нервової системи на вісцеральні функції.
Вплив парасимпатичної нервової системи на вісцеральні функції.
Роль метасимпатичної системи в регуляції вісцеральних функцій
Єдність симпатичної й парасимпатичної систем в регуляції функцій
Гуморальна регуляція, її відмінності від нервової.
Характеристика факторів гуморальної регуляції.
Властивості гормонів, їх основні впливи.
Механізм дії гормонів на клітини-мішені.
Контур гуморальної регуляції. Регуляція секреції гормонів ендокринними залозами.
Роль гіпоталамо-гіпофізарної системи в регуляції функцій ендокринних залоз.
Роль соматотропіну, тироксину та трийодтироніну, інсуліну в регуляції лінійного росту тіла, процесів фізичного, психічного розвитку організму.
Роль кальцитоніну, паратгормону, кальцітріолу у регуляції сталості концентрації іонів кальцію та фосфатів у крові.
Роль гормонів підшлункової залози в регуляції функцій організму.
Роль гормонів щитоподібної залози (Т3, Т4) в регуляції функцій організму.
Фізіологія жіночої статевої системи, її функції, роль статевих гормонів.
Фізіологія чоловічої статевої системи, роль статевих гормонів.
Загальне уявлення про неспецифічну адаптацію організму до стресової ситуації. Роль гормонів у неспецифічній адаптації.
Роль симпато-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації.
Роль гіпофізарно-наднирникової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації.
Основні впливи глюкокортикоїдів і мінералокортикоїдів на організм.

Література
Основна:
Фізіологія: підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів /В.Г. Шевчук, В.М. Мороз, С.М.Бєлан, М.Р.Гжегоцький, М.В.Йолтухівський; за редакцією В.Г.Шевчука.ї Вінниця: Нова Книга, 2012.- 448 с.
Вільям Ф. Ганонг. Фізіологія людини: Підручник /Переклад з англ. Наук. ред. перекладу М. Гжегоцький, В. Шевчук, О. Заячківська.- Львів: БаК, 2002.-767 с.
Фізіологія людини/Гжегоцький М.Р., Філімонов В.І., Петришин Ю.С., Мисаковець О.Г./ Київ-Книга плюс.- 2005 р.- 496 с.
Нормальна фізіологія: Підручник / Кол. авторів; За ред: В.І.Філімонова.- К.: Здоров’я, 1994.- 608 с.
Посібник з нормальної фізіології / За ред. В.Г. Шевчука, Д.Г. Наливайка.–К.: Здоров’я,1995.-С.5–47.
Физиология человека / Под ред. Г.И. Косицкого. - М.: Медицина, 1985. – 554с.
Физиология человека /Под ред. Е.Б. Бабского. - 1972.- М.: Медицина, 1972.– 656 с.
Практикум по нормальной физиологии / Под ред. Н.А. Агаджаняна и А.В. Коробкова. – М.: Высш. шк., 1983. – 328 с.
Конспект лекцій.
Додаткова:
В.М.Мороз, Н.В.Братусь, О.В.Власенко, П.Т.Дацишин, М.В.Йолтухівський. Фізіологія нервової системи: Навчальний посібник для медичних вузів.- Вінниця-Київ.- 2001.- 213 с.
Людина. Навчальний посібник з анатомії та фізіології.- Львів.- (2-ге оновлене видання) //За ред. О. Заячківської, М. Гжегоцького.- 2002.- 240 с.
В.М.Мороз, М.В.Йолтухівський, Н.В.Бєлік, О.В.Богомаз, Т.І.Борейко, Л.Ю.Бурєннікова, Т.О.Величко, О.В.Власенко, І.В.Гусакова, П.Т.Дацишин, О.В.Довгань, С.В.Коновалов, Я.В.Кузьмінський, О.В.Левчук, О.Д.Омельченко, І.Л.Рокунець, Л.О.Соловйова, К.В.Супрунов, Л.Л.Хмель, О.М.Шаповал. Фізіологія: Навчальний посібник для медичних і фармацевтичних ВНЗ./ - Вінниця.- 2008.- 246 с.
Физиология человека: В 3-х томах. Пер. с англ., издание 2-е дополненное и переработанное /Под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса. - М.: Мир, 1996.- Т.1 – 323 с., Т.2 – 313 с, Т.3 – 198 с.
Физиология человека /В 2-х томах. Т.1. /Под ред В.М. Покровского, Г.Ф. Коротько. – М.: Медицина, 1997. – 448 с.
Основы физиологии человека. /В 2-х томах. Т.1./Под ред. Б.И.Ткаченко.– С.Пб, 1994.- 413с.
Богач П.Г., Клевець М.Ю., Рибальченко В.К. Основи електрофізіології. - Київ: Вища школа, 1984.
Філімонов В.І. Фізіологія людини в запитаннях і відповідях. Навчальний посібник.- Вінниця: Нова Книга, 2010.- 456 с.
Посібник з фізіології /За ред. В.Г.Шевчука.- Вінниця; НОВА КНИ ГА, 2005.- 576 с.
Орлов Р.С., Ноздрачев А.Д. Нормальная физиология: Учебник.- ГЭОТАР-Медиа, 2005.- 696с.
Филимонов В.И. Руководство по общей и клинической физиологии.- М.: Медицинское информационное агентство, 2002.- 958 с.
Физиология человека: Учебник (В двух томах) В.М. Покровский, Г.Ф. Коротько, В.И.Кобрин и др.; Под ред. В.М.Покровского, Г.Ф.Коротько.- М.:Медицина, 2002.- Т.1- 448 с., Т.2. – 368с.
Агаджанян Н.А., Тель Л.З., Циркин В.И., Чеснокова С.А. Физиология человека.- М.: Медицинская книга, Н. Новгород: Издательство НГМА, 2001.- 526 с.
Физиология человека: учебник /В.И.Филимонов.- К.: Медицина, 2008.- 816 с.
Физиология с основами анатомии человека: Учебное пособие /В.И. Филимонов, А.Н. Бражников.- Запорожье.- 2000.- 411 с.
Коробков А.В., Чеснокова С.А. Атлас по нормальной физиологии: Пособие для студ. мед. и биол-спец. вузов /Под ред. Н.А.Агаджаняна.- М.: Высшая школа, 1986.- 351 с.
Нормальная физиология /В.И.Филимонов.- Запорожье, 1995. - 376 с.
Физиология человека /Под ред. Е.Б.Бабского. -1972.- М.: Медицина, 1972.-656с.
Физиология человека /Под ред. Г.И.Косицкого. - М.: Медицина, 1985.-– 554 с.





















Тема 19. Функції кори великих півкуль. Характеристика проекційних та асоціативних полів кори. Аналіз ЕЕГ.
Теоретичні питання заняття
Фізіологічна анатомія кори головного мозку. Сучасні уявлення про локалізацію функцій в корі та її організацію.
Функції окремих полів кори (асоціативних, сенсорних, моторних). Роль кори у формуванні системної діяльності організму.
Електрофізіологічні методи дослідження функцій кори головного мозку: електроенцефалографія (ЕЕГ), реєстрація викликаних потенціалів, імпульсної активності нейронів.
Тестування за системою «Крок-1».
2. Практична робота
Тема: Реєстрація та аналіз ЕЕГ.
Обладнання: електроенцефалограф, спирт, вата.
Порядок виконання роботи
Запис ЕЕГ проводять на багатоканальному електроенцефалографі. Пацієнт сідає в зручне крісло, на лобних і потиличних буграх фіксують електроди (попередньо знежирити шкіру спиртом) і з’єднують їх із приладом. Записують ЕЕГ у спокійному розслабленому стані з заплющеними та розплющеними очима, при дії звукових подразників та під час виконання математичних дій.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Вклеїти у протокол фрагмент ЕЕГ, позначити хвилі, що виникають у різних станах, визначивши їх частоту і амплітуду__________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Тестування за системою „Крок-1”
1. Людина сиділа в кріслі з заплющеними очима, коли задзвонив телефон. Як зміниться у неї ЕЕГ?
Бета-ритм зміниться на тета-ритм.
Альфа-ритм зміниться на бета-ритм.
Підсилиться альфа-ритм.
Підсилиться тета-ритм.
Тета-ритм зміниться на альфа-ритм.
2. На ЕЕГ у потиличних відведеннях зареєстровано альфа-ритм. Яким є стан досліджуваного?
Глибокий сон.
Спокій із заплющеними очима
Спокою з розплющеними очима
Стрес
Стан наркозу
3. Під час хірургічної операції головного мозку під місцевою анестезією було помічено, що подразнення електричним струмом незначної зони кори великих півкуль мозку викликало у хворого різні тактильні й температурні відчуття. На яку саме зону було нанесено подразнення?
На центральній відділ температурної чутливості.
На центральний відділ шкірного аналізатора, ділянку задньої центральної звивини.
На центральний відділ больового аналізатора.
Всі відповіді вірні.
Е. На ділянку постцентральної звивини.



Тема 20. Загальга характеристика сенсорних систем. Сомато-сенсорна система. Фізіологія болю. Антиноцицептивна система
1. Теоретичні питання заняття
Поняття про сенсорні системи. Значення сенсорних систем у пізнаванні світу.
Рецептори: класифікація, основні властивості, механізми збудження, функціональна лабільність. Поняття про рецептивне поле і рефлексогенні зони.
Провідниковий відділ сенсорних систем. Провідні шляхи: специфічні і неспецифічні.
Кірковий відділ сенсорної системи. Локалізація аферентних функцій в корі. Сучасні уявлення про корковий відділ сенсорних систем (проекційні й асоціативні ділянки).
Структурно-функціональна організація сомато-сенсорної системи.
Ноцицептивна (больова) система, її структурно-функціональна організація, провідні шляхи та рівні обробки інформації. Фізіологічне значення болю.
Антиноцицептивна (протибольова) система, її структурно-функціональна організація, опіатні та неопіатні механізми, фізіологічна роль.
Фізіологічні основи знеболювання.
Тестування за системою «Крок-1».
Ситуаційні задачі
2. Практична робота
Тема: Визначення типів шкірних рецепторів та їх функції.
Обладнання: естезіометр (циркуль Вебера), горошини, стерильна голка, вода, нагріта до 100 С, 200 С, 400 С.
Порядок виконання роботи
Визначення просторового порогу тактильної чутливості шкіри.
Обстежуваний сидить із заплющеними очима. Досліджувач, розвівши ніжки циркуля, доторкується одночасно двома вістрями циркуля до різних частин шкіри. Поступово зблизивши ніжки циркуля, знаходять ту мінімальну відстань (поріг), при якій зникає відчуття дотику двома вістрями. У нормі середні показники складають: на кінчику язика – 1 мм, на поверхні третіх фаланг пальців – 2,2 мм, на тилі кисті – 3,1 мм, на передній поверхні передпліччя та гомілки – 40,5 мм, на спині й потилиці – 54 мм, на стегні – 67,6 мм.













Дослід Аристотеля.
Обстежуваному пропонують схрестити середній і вказівний пальці, охопити ними горошину й крутити її так, щоб горошина торкалась поверхні середнього пальця, повернутого до безіменного. Відмітити відчуття двох горошин. Те ж саме можна зробити з кінчиком носа. Буде відчуття двох кінчиків носа.





Рис. 2. Дослід Аристотеля

Визначення наявності в шкірі не тільки тактильних, але і больових рецепторів.
Досліджувач доторкується до різних ділянок шкірі обстежуваного голкою. При цьому в обстежуваного повинні бути заплющені очі. Відмітити, що в одних випадках виникає відчуття дотику, в інших – болю.
Адаптація терморецепторів шкіри до температури. Явище контрасту.
Обстежуваний занурює одну кисть у посудину з водою, нагрітою до 400 С, другу – у посудину з водою температурою 100 С. Після адаптації кисті рук перенести в посудину з водою кімнатної температури. Звернути увагу на відчуття, що при цьому виникають.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Отримані результати занести до протоколу. Зробити висновки згідно наступного плану:
1. Записати і проаналізувати просторові пороги тактильної чутливості обстежуваного.
2. Чому в ділянках третіх фаланг пальців просторові пороги менші, ніж в інших ділянках (спини, плеча); як це пояснити?
3. Які відчуття виникають у воді кімнатної температури для різних рук після адаптації до температур 100 С і 400 С? Чому?
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Тестування за системою „Крок-1”
1. З метою анальгезії можуть бути використані речовини, які виробляються в ЦНС і подібні опіатам. Яка це речовина?
Вазопресин.

· – ендорфін.
Окситоцин.
Соматоліберин.
Кальцитонін.
2. Де просторовий поріг відчуття найбільший?
На губах.
На долоні руки.
На спині довкола лопатки.
На дорсальній поверхні кисті.
На кінчиках пальців.
3. Подразнення яких з наведених структур змогло б спричинити появу свербіння.
С-волокна задніх корінців.
В-волокна у периферійних нервах.
Дорсальні стовпи у спинному мозку.
Рецептори дотику.
Моторні волокна у передніх корінцях спинних нервів.
4. При обстеженні хворого з травматичним пошкодженням головного мозку виявлено, що він перестав розрізняти переміщення предмета по шкірі. Який відділ кори мозку пошкоджено?
Задня центральна звивина.
Потилична частка.
Тім’яна частка.
Лобна частка.
Передня центральна звивина.
Ситуаційна задача
Під час проведення внутрішньовенної ін’єкції пацієнт відчув гострий біль при проколюванні шкіри і вени голкою, а при введенні препарату у вену біль майже зник. Що це за біль? Як він називається? Його характеристика. ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тема 21. Фізіологія зорової сиситеми. Заломлюючі середовища ока

Теоретичні питання заняття
Заломлюючі середовища ока (рефракція), їх оптична сила. Еметропічне око.
Аномалії рефракції: міопічне й гіперметропічне око, астигматизм.
Акомодація та її механізм.
Рефлекс зіниці, його значення.
Бінокулярний зір.
Характеристика рухів очей.
Тестування за системою «Крок-1».
Ситуаційні задачі.

Практична робота
Визначення точки найближчого бачення (punctum proximum). Відкриту книжку поступово наближайте до очей доки розрізняєте літери. Виміряйте відстань від очей до книжки – це й буде точка найближчого бачення. Якщо ви в окулярах, зробіть дослідження з окулярами і без них. Порівняйте результати.
Доказ неможливості одночасної акомодацій на різних відстанях. Обстежуваному пропонують читати текст книжки через марлеву сітку. Якщо ретельно роздивлятися сітку, літери тексту прочитати неможливо. Якщо ретельно зосередитися на літерах – нитки сітки здаються плямою.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Отримані результати занести до протоколу. Зробити висновки:
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________





4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Намалювати схеми:
Побудови зображення у еметропічному, міопічному, гіперметропічному оці.







Рефлекторних дуг рефлексів акомодації та зіничного.






Тестування за системою „Крок - 1”
1. Людина, яка дивилася у вікно, почала читати книгу. За рахунок зміни стану якої частини оптичних середовищ ока збільшується заломлююча сила?
Рогівки.
Кришталика.
Склоподібдного тіла.
Зіниці.
Вологи камер ока.
2. Що відбувається при переведенні погляду з близьких на далеко розташовані предмети?
Розслаблення війчастого м’язу та розслаблення циннових зв’язок.
Скорочення війчастого м’язу та розслаблення циннових зв’язок.
Скорочення війчастого м’язу та натягнення циннових зв’язок.
Розслаблення війчастого м’язу та натягнення циннових зв’язок.
Стан війчастого м’язу та циннових зв’язок залишається без змін.
3. Лікар-окуліст виявив, що у людини молодого віку покращав зір при застосуванні збиральних лінз. Яка аномалія рефракції у цієї людини?
Астигматизм.
Гіперметропія.
Тританопія.
Дальтонізм.
Міопія.
4. У обстежуваного при розгляданні предметів їх чітке зображення формується перед сітківкою. Назвіть вид аномалії?
Астигматизм.
Еметропія.
Амбліопія.
Гіперметропія.
Міопія
5. Обстежуваному прикрили щитком праве око, а в ліве спрямували промінь світла. Яка реакція лівої зіницї спостерігатиметься?
Перехресна.
Обернена.
Співдружня.
Пряма.
Дійсна.
Стійке розширення зіниці.

Ситуаційні задачі
Людина постійно носить окуляри з оптичною силою -5 Д і тільки іноді, коли читає, їх знімає. Чи нормальна у нього рефракція? Які предмети він чітко бачить без окулярів? Як називається таке око? Побудуйте хід променів у його оці._________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Молоді люди-еметропи чітко бачать предмети, які розташовані на різній відстані. Що це за явище? Опишіть його механізм.
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тема 22. Фізіологія зорової системи. Фізіологія сітківки.
Теоретичні питання заняття.
Подвійність сітківки (функції паличок і колбочок).
Функціональне значення біполярних, гангліозних, амакринових, горизонтальних клітин.
Фотохімічні, електричні процеси в сітківці при дії світла та темряви. Механізм збудження рецепторних клітин.
Механізм адаптації зорового аналізатора до світла та темряви.
Гострота зору, метод визначення.
Поле зору, його визначення
Трьохкомпонентна теорія сприйняття кольорів.
Контрасна теорія відчуття кольорів.
Провідниковий та корковий відділи зорової сенсорної системи.
Тестування за системою «Крок-1».
Ситуаційні задачі.
2. Практична робота № 1
Тема: Дослідження кольоросприйняття людини за допомогою поліхроматичних таблиць Рабкіна (демонстраційна робота).
Обладнання: поліхроматичні таблиці Рабкіна.
Порядок виконання роботи
Обстежуваного садять спиною до світла на відстані 1 метра від таблиці. Експозиція однієї таблиці повинна бути не більше 5 сек., послідовно показують 25 таблиць та запитує, що на них зображено.
Таблиці Рабкіна створені за принципом зображення цифр та фігур із кружків різного кольору та інтенсивності їх фарбування. Обстежуваний повинен читати таблиці, орієнтуючись тільки на колір. Фарбування та інтенсивність у деяких таблицях різна для цифр та геометричних фігур і фону, на якому вони зображені. Ці таблиці читають вірно трихромати й діхромати (протанопи, дейтеранопи, тританопи). З 25 таблиць протанопи читають вірно 7 таблиць (1, 2, 17, 22, 23, 24, 25). Дейтеранопи читають вірно 9 таблиць (1, 2, 8, 11, 12, 22, 23, 24, 25). Тританопія – явище рідке.
Для розрізняння кольороаномалії зору особливе значення мають таблиці 9 та 13. У таблиці 9 дейтераномали бачять цифру “9”, а протаномали – цифру “6”. У таблиці “13” дейтераномали бачать трикутник, а протаномали – коло. Після встановлення норми чи відхилення кольоросприйняття, обстежувач демонструє додані до таблиць Рабкіна копії картин художників-дихроматів із запитанням, які види дихроматії у цих художників.
Практична робота № 2
Тема: Визначення меж поля зору.
Обладнання: периметр Форстера.
Порядок виконаня роботи
Периметр Форстера встановлюють в добре освітленому місці, дугу периметра розташовують у горизонтальній площині ввігнутою частиною до світла. Нижній край ока обстежуваного повинен бути на рівні фіксаційної плями, розташованої в центрі дуги. Друге око закривають наочником.
Білу тест-марку діаметром 3 мм просувають по внутрішній поверхні дуги від периферії до центру (від 900 до 00) до того моменту, коли біла тест-марка вперше буде побачена нерухомо фіксованим оком. Визначити число градусів й нанести відмітку на бланк-схему. Аналогічні виміри проводять, повертаючи дугу периметра на 450 в усіх напрямках. Відмітки на бланк-схемі з’єднати. Отриманий багатокутник відображає межі поля зору для білого кольору. Все повторити з тест-марками зеленого та червоного кольорів.

Практична робота № 3
Тема: Дослідження центрального зору (гостроти зору) у людини за допомогою таблиць Сівцева-Ландольта.
Обладнання: стандартна таблиця Сівцева-Ландольта, указка, джерело світла (100 Люкс).
Порядок виконання роботи
Таблиця Сівцева-Ландольта знаходиться на відстані 5 м до обстежуваного, в добре освітленому місці на рівні очей пацієнта. В таблиці 12 рядків літер або кілець. Ширину кожного штриха літери або кільця видно з відстані під кутом зору 1хв., а цілу літеру або кільце – під кутом 5 хв. Обстежуваний сідає і закриває одне око наочником, або щитком. Починають дослідження з літер верхнього рядка й до останнього, в якому літери названі вірно. Те ж саме повторюють для другого ока. Гостроту зору розраховують за формулою Снеллена:
V= d/D, де V- гострота зору (visus), d – відстань, з якої обстежуваний бачить літери рядка, D – відстань, з якої він повинен бачити літери цього рядка.
На таблиці Сівцева зліва від кожного рядка вказано відстань, з якої обстежуваний повинен бачити літери цього рядка: справа – цифри гостроти зору цього рядка (visus).

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи.
Після закінченні роботи зробити висновки за наступним планом:
1. Сприйняття якого кольору порушено у протанопів, дейтеранопів і тританопів?
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Чи нормальні межі полів зору для різних кольорів?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
3. В яких напрямках поле зору найбільше, а в яких найменше?
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
4. У чому різниці поля зору для білого, червоного, зеленого кольорів та з чим це пов’язано?
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Яка гострота зору для обох очей? Чи є це нормою?
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Тестування за системою „Крок - 1”
1. Лікар-окуліст виявив, що пацієнт не сприймає зелений колір. Яка в нього аномалія?
Дейтеранопія.
Міопія.
Тританопія.
Гіперметропія.
Протанопія.
2. Лікар-окуліст виявив, що пацієнт не сприймає червоний колір. Яка в нього аномалія?
Гіперметропія.
Міопія.
Дейтеранопія.
Протанопія.
Тританопія.
3. У хворого спостерігається порушення кольорового зору у вигляді погіршення сприйняття синьго кольору. Який вид порушень кольорового зору має місце у даному випадку ?
Амбліопія.
Дейтеранопія.
Протанопія.
Тританопія.
Гомонимна геміанопсія.
4. Людина довго не отримувала вітамін А. Яка з характеристик зору страждає при цьому ?
Присмеркове та нічне бачення (явище гемералопії ).
Сприйняття кольору.
Здатність швидко змінювати чутливість до яскравого освітлення.
Рівень активності зорової системи в цілому.
Здатність до формування явища контрасту.
5. Попередником синтезу якої речовини є вітамін А?
Соматостатину.
Ретинену
Пігменту райдужки
Скотопсину.
Водянистої вологи.
6. Лікар-рентгенолог перед початком роботи деякий час знаходиться в темряві й лише потім починає обстеження пацієнта. Через який час найкраще починати обстеження і чому?
Через 10 хвилин, що пов’язано з адаптацією до темряви лише паличок.
Через 2 хвилини, що пов’язане з адаптацією до темряви лише колбочок.
Через годину, що пов’язані з адаптацією до низького освітлення (до темряви) колбочок та паличок.
Через 5 хвилин, що пов’язане з адаптацією колбочок і паличок до світла.
Через 20 хвилин, що пов’язане з адаптацією колбочок та паличок до світла.
7. Яка властивість характерна для рецепторних клітин центральної ямки сітківки?
Має найбільший світловий поріг.
Ділянка з найбільшою гостротою зору.
Містить лише “червоні” та “зелені” колбочки.
Містить лише палочки.
Розміщена попереду зорового нерва.
8. У пацієнта обстежували периферичне поле зору. Лікар встановив, що поле зору для білого кольору більше у всіх напрямках, ніж поле зору для червоного та зеленого кольорів. З чим це пов’язано?
З порушенням функції колбочок.
З порушенням функції паличок.
З тим, що колбочки розташовані в центрі сітківки, палички – на периферії.
З покращенням функції колбочок.
З покращенням функції паличок.
Ситуаційні задачі
1. Лікар-рентгенолог, починаючи робочий день у рентгенологічному кабінеті перш за все повністю затемняє кімнату, а обстеження пацієнтів за рентгенівським екраном починає тільки через 20-30 хвилин. Яке явище при цьому досягається? Опишіть його механізми.
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
2. Людину, яка входить до кінозалу під час сеансу, необхідно провести та посадити на вільне місце, оскільки вона нічого не бачить. Тільки через деякий час до неї повертається здатність розрізняти предмети. Як називається це явище? Опишіть його механізм.
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тема 23. Фізіологія слухової сенсорної системи
Теоретичні питання заняття
Структурно-функціональна організація слухової сенсорної системи, головні та допоміжні структури.
Звукопровідні, сприймаючі та аналізуючі структури.
Провідниковий і кірковий відділи слухової сенсорної системи.
Центральні механізми аналізу звукової інформації.
Теорії сприйняття звуків. Бінауральний слух.
Тестування за системою „Крок – 1”.
Ситуаційні задачі.

2. Практична робота
Тема: Дослідження сприйняття звуків через повітря та кістки.
Обладнання: камертон (128 Гц), молоточок, секундомір, ватні тампони.
Порядок виконання роботи
Дослідження провідності звукових хвиль через кісточки. Камертон, що звучить, підносять браншею до зовнішнього слухового проходу вуха обстежуваного і тримають на відстані 5 мм від вушної раковини. Засікають час, протягом якого обстежуваний чує звук. Щоб уникнути адаптації, під час дослідження камертон то віддаляють від вуха (на відстань до 50 см), то знову наближують. Сприйняття звуку визначають окремо для правого та лівого вуха. При цьому під час дослідження одного вуха, друге щільно затуляють ватним тампоном.
Дослідження кісткової провідності звуку (Дослід Вебера). Ніжку камертона, що звучить, приставляють до середини тім’я. Визначають чутність звуку в обох вухах. Затуляють зовнішній слуховий прохід правого вуха ватним тампоном, встановлюють підсилення звуку в закритому вусі.
Порівняльне дослідження сприйняття звуку камертона через кістки та кісточки (дослід Рінне). Ніжку камертона, що звучить, розташовують над основним паростком скроневої кістки. Одночасно секундоміром вимірюють час, протягом якого досліджуваний чує звук. Як тільки обстежуваний перестає чути звук, камертон підносять до зовнішнього слухового проходу. Обстежуваний знов почує звук. Вимірюють секундоміром тривалість чутності звуку вухом. Застережені заходи з метою уникнення адаптації слухової сенсорної системи до звуків ті ж самі, що в досліді №1.
Дослідження бінаурального слуху. Обстежувач вставляє оливи фонендоскопа у зовнішні проходи обох вух обстежуваного. Фонендоскоп з трубками, при цьому, повинен знаходитись позаду. Після цього, обстежувач повинен постукати олівцем по фонендоскопу та запитати обстежуваного яким вухом він раніше почув звук.
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Отримані результати записати в протокол і зробити висновки за схемою:
1. Порівняти проведення звуків через кістки черепа та кісточки середнього вуха. Зробити висновок
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
2.Чому в досліді Вебера відмічають підсилення звуку в затуленому вусі?
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________




4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Тестування за системою „Крок - 1”
1. Утворились сірчані пробки, звуку камертона пацієнт не чує. Як визначити, що робота кортиєвого органу не порушена?
Притулити камертон до кісток черепа.
Підсилити звучання камертона.
Піднести камертон безпосередньо до вушної раковини.
Змінити тональність звучання камертона.
Слухати з відкритим ротом.
2. В експерименті при дії гучного звукового подразника зареєстровано зменшення натягу барабанної перетинки у обстежуваного. Яке фізіологічне значення даної реакції?
Забезпечує краще проведення звуку.
Покращує звукосприйняття.
Обмежує рух слухових кісточок.
Регулює утворення ендолімфи.
Зменшує тиск на внутрішнє вухо.
3. Чоловік віком 70 років звернувся до лікаря зі скаргою на порушення слуху. Огляд виявив зменшення еластичності барабанної перетинки. Хворому було запропоновано користуватись портативним слуховим апаратом, який міститься за вухом і підвищує гостроту слуху. Який додатковий принцип може бути покладений в основу фунціонування такого апарату?
Проведення звуку через повітря.
Проведення звуку через кістки черепа.
Електричне стимулювання вуха.
Вибіркове сприйняття тільки голосних звуків.
Вибіркове сприйняття тільки тихих звуків.
4. Пацієнт звернувся до лікаря з приводу погіршення сприйняття звуків правим вухом. Лікар обстежив пацієнта за допомогою камертона, розташованого на середині тім’я. Пацієнт був здивований, що звук камертона було краще чути правим вухом. З чим це пов’язано?
З порушенням кісткової провідності звуків.
З покращенням провідності звуків через повітря.
З погіршенням провідності звуків через повітря в середньому вусі.
З погіршенням провідності звуків у внутрішньому вусі.
З погіршенням провідності звуків через зовнішнє вухо.
5. Під час хірургічної операції головного мозку під місцевою анестезією у хворої здійснили подразнення електричним струмом незначної ділянки кори великих півкуль. Людина повідомила що чує музику. На яку саме зону кори було нанесено подразнення ?
Задня центральна звивина.
Передня центральна звивина.
Верхня скронева звивина.
Борозна пташиної шпори.
Е. Грушоподібна звивин



Ситуаційна задача
1. У людини в зв’язку з перенесеним захворюванням (двобічний отіт) пошкоджені обидва середні вуха. Чи може ця людина сприймати звуки? Якщо може – чому ?
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тема 24. Фізіологія вестибулярної сенсорної системи.
Теоретичні питання заняття
Структурно-функціональна організація вестибулярної сенсорної системи.
Подразники вестибулярної сенсорної системи.
Додаткові зв’язки вестибулярних ядер з іншими відділами ЦНС та реакції, що виникають при подразненні вестибулярних ядер.
Рецепторний, провідниковий і кірковий відділи, аналіз інформації на різних рівнях. Сприйняття положення голови у просторі та напрямку руху.
Тестування за системою „Крок – 1”.
Ситуаційні задачі

Практична робота.
Тема: Дослідження вестибулярної сенсорної системи.
+ крісло Барані.
Порядок виконання роботи
Дослідження спонтанного ністагму. Обстежуваний повинен зафіксувати погляд на пальці досліджувача, який знаходиться на рівні й збоку спочатку одного, а потім другого ока. Відмічається наявність або відсутність спонтанного ністагму (швидкого компонента). Поява ністагму або його відсутність свідчить про ступінь збудливості вестибулярного аналізатора. У нормі спонтанний ністагм відсутній.
Дослідження горизонтальних каналів. Обстежуваний сідає в крісло Барані з заплющеними очима та нахиленою на 300 донизу головою. У такому положенні досліджується функція горизонтальних півколових каналів. Здійснюють 10-разове обертання протягом 20 секунд. Після чого крісло раптово зупиняють та пропонують обстежуваному подивитись на палець досліджувача. Палець повинен знаходитись на відстані 50-60 см від обличчя обстежуваного з боку, протилежного обертанню. Після обертання праворуч, ністагм у нормі повинен виникати ліворуч і тривати 25-30 секунд. При збільшенній збудливості він може тривати більше, при пригніченні функції лабіринту може бути скороченним або зовсім відсутнім.
Дослідження вертикальних каналів. Для виявлення функції вертикальних каналів, голову нахиляють на 600 назад і обертають так, як і при дослідженнях горизонтальних каналів. Для виявлення функцій передніх і задніх вертикальних каналів, необхідно нахилити голову на 900 праворуч та обертати у такому положенні.
Дослідження статолітового аппарату. Обстежуваний сідає в крісло Барані з заплющеними очима та нахиленим тулубом на 900 вперед і донизу. Його рівномірно обертають 5 разів протягом5 секунд. Після раптової зупинки крісла обстежуваному пропонують відкрити очі та випрямитися. Ступенем відхилення корпусу та вегетативних явищ оцінюють стан статолітового апарату. Розрізняють три ступені реакції: 1 – слабка – відхилення 50, бліде обличча та зниження пульсу; 2 – середня – відхилення 5-300, холодний піт та нудота; 3 – відхилення більше 300, можлива втрата рівноваги, блювання та непритомність – сильна реакція.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Одержані результати записати в протокол і зробити висновки за схемою:
1. Чому при дослідженні горизонтальних каналів ністагм виникає в сторону протилежну напрямку обертання обстежуваного?
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
2. Які реакції були в обстежуваного та як їх можливо пояснити?
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Тестування за системою „Крок - 1”
1. Після травми у людини були пошкоджені півколові канали внутрішнього вуха з обох сторін. На які подразники не зможе реагувати ця людина?
На зміну руху з кутовим прискоренням.
На шкірні подразники.
На світло.
На звук.
На зміну швидкості прямолінійного руху.
3. Після травми у людини було пошкоджено статолітовий апарат внутрішнього вуха з обох боків. На які подразники не зможе реагувати ця людина?
На світло.
На зміну руху з кутовим прискоренням.
На шкірні подразники.
На зміну швидкості прямолінійного руху.
На звук.
2. Людину тривало обертають у кріслі Барані. З рухом якої рідини пов’язаний постротаційний ністагм?
Водянистої вологи над війковим тілом в оці.
Спиномозкової рідини над частинами мозкового стовбура, що містить присінкові ядра.
Ендолімфи в напрямі до гелікотреми.
Ендолімфи у півколових каналах з послідовним згинанням купули й подразненням волоскових клітин.
Перилімфи над волосковими клітинами, які мають занурені відростки у покривну мембрану.
4. Під час обертання на каруселі у жінки 25 років з’явилися: нудота, блювання, посилення потовиділення. Активація яких рецепторів зумовила рефлекторний розвиток цих симптомів?
Вестибулярних півколових каналів.
Пропріорецепторів скелетних мязів.
Кортієвого органу.
Отолітових.
Вестибулярних.
5. Кошеня перевернули спиною до низу. Тварина рефлекторно повертала голову тім’ям до верху. З подразнення яких рецепторів починається рефлекс?
Отолітових.
Пропріорецепторів кінцівок.
Тактильних.
Півколових каналів.
Вестибулорецепторів
Ситуаційна задача
1. Людину посадили в крісло Барані й обертають із частотою 1 об/с. До якого стану це може призвести? Опишіть усі прояви цього стану та причину їх виникнення.
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тема 25. Узагальнююче заняття з фізіології сенсорних систем
Практичні навички
Визначення просторових порогів шкіри.
Визначення і оцінка гостроти зору.
Визначення і оцінка найближчої точки чіткого бачення
Визначення і оцінка поля зору.
Оцінка кольоросприйняття.
Оцінка звукової провідності.
Визначення наявності спонтанного ністагму.

Теоретичні питання
Загальна характеристика сенсорних систем. Роль відділів аналізаторів.
Властивості сенсорних систем.
Зорова сенсорна система, її відділи.
Заломлюючі середовища ока. Еметропічне око.
Аномалії рефракції ока (міопія, гіперметропія, астигматизм).
Зіничний рефлекс, його значення.
Акомодація ока, причини виникнення, механізм. Пресбіопія.
Фотохімічні процеси сітківки. Механізм збудження рецепторів.
Адаптація зорової сенсорної системи до світла й темряви.
Гострота зору, метод визначення.
Поле зору. Метод визначення та його значення.
Теорії кольоросприйняття.
Слухова сенсорна система, її відділи та їх значення. Вікові особливості.
Функціональне значення зовнішнього, середнього й внутрішнього вуха.
Механізм сприйняття звуків різної частоти. Вікові особливості.
Вестибулярна сенсорна система, її відділи.
Механізм збудження рецепторів присінку й півколових каналів.
Реакції, обумовлені зв’язками вестибулярних ядер з іншими центрами ЦНС.
Біль. Класифікація, механізми, значення.
Віділи больової сенсорної системи.
Антиноціцептивна система, значення. Фізіологічні механізми знеболювання.
Сомато-сенсорна система, її відділи.
Смакова сенсорна система.
Нюхова сенсорна система.

Схеми, які студент повинен вміти малювати та пояснювати з фізіології аналізаторів
Схему побудови зображення в еметропічному оці.
Схему ходу променів у міопічному та гіперметропічному оці.
Схему рефлекторної дуги зіничного рефлексу та рефлексу акомодації.
Література
Основна:
Фізіологія /За ред. В.Г. Шевчука.–Вінниця: Нова книга, 2012.– С. 188-220.
Нормальна фізіологія / За ред. В.І. Філімонова. – К.: Здоров’я, 1994. – С. 80-140.
Фізіологія людини / За ред. В.Ф. Ганонга. - Львів.: Бак, 2002, - С.159 -170.

Додаткова:
Людина. Навчальний посібник з анатомії та фізіології.- Львів.- (2-ге оновлене видання) //За ред. О. Заячківської, М. Гжегоцького.- 2002.- 240 с.
Физиология человека: В 3-х томах. Пер. с англ., издание 2-е дополненное и переработанное /Под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса. - М.: Мир, 1996.- Т.1 – 323 с., Т.2 – 313 с, Т.3 – 198 с.
Физиология человека /В 2-х томах. Т.1. /Под ред В.М. Покровского, Г.Ф. Коротько. – М.: Медицина, 1997. – 448 с.
Основы физиологии человека. /В 2-х томах. Т.1./Под ред. Б.И.Ткаченко.– С.Пб, 1994.- 413с.
Посібник з фізіології /За ред. В.Г.Шевчука.- Вінниця; НОВА КНИ ГА, 2005.- 576 с.
Орлов Р.С., Ноздрачев А.Д. Нормальная физиология: Учебник.- ГЭОТАР-Медиа, 2005.- 696с.
Филимонов В.И. Руководство по общей и клинической физиологии.- М.: Медицинское информационное агентство, 2002.- 958 с.
Физиология человека: Учебник (В двух томах) В.М. Покровский, Г.Ф. Коротько, В.И.Кобрин и др.; Под ред. В.М.Покровского, Г.Ф.Коротько.- М.:Медицина, 2002.- Т.1- 448 с., Т.2. – 368с.
Агаджанян Н.А., Тель Л.З., Циркин В.И., Чеснокова С.А. Физиология человека.- М.: Медицинская книга, Н. Новгород: Издательство НГМА, 2001.- 526 с.
Физиология человека: учебник /В.И.Филимонов.- К.: Медицина, 2008.- 816 с.
Физиология с основами анатомии человека: Учебное пособие /В.И. Филимонов, А.Н. Бражников.- Запорожье.- 2000.- 411 с.
















Тема 26. Вища нервова діяльність (ВНД), фізіологічні основи поведінки. Умовні рефлекси. Гальмування умовних рефлексів
1. Теоретичні питання заняття
Поняття про вищі інтегративні функції нервової системи, методи її дослідження. Внесок І.М. Сєченова, І.П. Павлова в розвиток наукових досліджень ВНД.
Фізіологічні основи поведінки. Внутрішні потреби організму. Біологічна мотивація. Мотиваційне збудження. Потреби й мотивації, їх фізіологічні механізми, роль у формуванні поведінки.
Вроджені (безумовно-рефлекторні) форми поведінки. Інстинкти, їх значення для пристосувальної діяльності організму.
Набуті (умовно-рефлекторні) форми поведінки, їх значення для пристосувальної діяльностіорганізму. Механізми утворення тимчасового зв’язку.
Безумовне гальмування умовних рефлексів. Згасаюче й незгасаюче гальмо.
Умовне гальмування, класифікація. Значення тренування гальмівних процесів у вихованні дитини. Закон силових відносин. Позамежне гальмування та його роль у клінічній патології.
Емоції, їх види, нейрофізіологічні механізми формування, біологічна роль, теорії емоцій: центральна теорія У.Кеннона, інформаційна теорія П.В. Симонова. Розвиток емоцій. Вплив тривалого емоційного напруження при дії стресових факторів на стан вісцеральних систем організму.
Тестування за системою «КРОК-1».
Ситуаційні задачі.
2. Практична робота
Тема: Утворення рухового їжодобувного умовного рефлексу в тварини.
Обладнання: камера для утворення умовних рефлексів, кролик, морква.
Порядок виконання роботи
Утворення рухового умовного хапального рефлексу. При спробі кролика схопити моркву, прив’язану до кільця, автоматично подати їжу з кормушки. Сполучення захвату кільця та подачу їжі повторювати до тих пір, поки не виробиться стійкий хапальний умовний рефлекс (кролик буде тягнути зубами кільце без моркви).

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Зробити висновок за яких умов утворюються умовні рефлекси.
________________________________________________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Тестування за системою „Крок - 1”.
1. Експериментатор хоче виробити у собаки слиновидільний умовний рефлекс. Що з наведеного доцільно використати як умовний подразник?
Звук помірної гучності
Сухарі
М’ясо
Електричний струм
Надто гучний звук
2. Як зветься реакцiя, яка виникає у курчати пiсля вилуплення з яйця слiдом за першим побаченим рухомим об'єктом
Орiєнтовний рефлекс
Безумовний рефлекс
Імпринтiнг
Умовний рефлекс
Усi відповіді вірнi
3. У ході експерименту в тварини виробили умовний харчовий рефлекс на звуковий сигнал 1000 Гц. На інші звуки, наприклад, тони 900 Гц и 1100 Гц умовного харчового рефлексу не виникало. Що лежить в основі цього явища?
Згасаюче гальмування.
Зовнішне гальмування
Позамежне гальмування.
Диференційоване гальмування.
Запізнююче гальмування
4. Студент старанно конспектує лекцію. Якість конспектування значно погіршилась, коли сусіди стали розмовляти. Який вид гальмування умовних рефлексів є причиною цього?
Зовнішнє
Позамежне
Згасаюче
Диференційоване
Запізніле
5. Під час довгої засухи річка пересохла. Тварини деякий час продовжували приходити на місце водопою, а потім припинили приходити. Який вид гальмування умовних рефлексів зумовив зміну поведінки тварин?
Позамежне
Зовнішнє
Згасаюче
Диференційоване
Запізнююче
6. Яке значення в діяльності людини має запізнення як вид внутрішнього гальмування?
Відволікання, переключання уваги
Забування
Тактовність, вихованість, вміння чекати
Пізнання, розрізнення, навчання
Концентрування уваги
7. Збільшення сили й тривалості умовного подразника привело до гальмування умовного рефлексу. Вкажіть вид гальмування.
Зовнішнє.
Позамежне.
Згасаюче.
Диференційоване
Запізнююче
Ситуаційні задачі
1. Описати поведінку свійської тварини, яку довго не годували. Пояснити механізми такої поведінки. ________________________________________________________________________________________________________________________________________
2. Як виробити корисні звички та позбутися шкідливих у домашніх тварин. Пояснити з точки зору фізіологічних механізмів.
________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тема 27. Типи вищої нервової діяльності
1. Теоретичні питання заняття
Характеристика властивостей основних нервових процесів , які покладені І.П.Павловим в основу ділення на типи ВНД. Типи загальні для людини та тварин.
Типи вищої нервової діяльності, їх класифікація, методи дослідження.
Особливості вищої нервової діяльності людини. Темпераменти у людей.
Своєрідність реакцій людини в залежності від типологічних властивостей нервової системи.
Становлення типу нервової системи у дитини. Роль виховання.
Тестування за системою „КРОК-1”.
Ситуаційні задачі.
2. Практична робота №1
Тема: Визначення типологічних властивостей та темпераментів людини.
Обладнання: психологічні тести (таблиця Анфімова, тест Бєлова, тест Айзенка) і персональні комп’ютери.
Порядок виконання роботи
Визначення сили нервових процесів за допомогою теппінг-тесту. Тест базується на зміні максимального темпу руху кисті. Дослідження проводять графічним методом реєстрації темпу руху. Для цього на аркуші паперу, який поділений на шість квадратів, по 5 см. у кожному квадраті у максимальному темпі ставте крапки олівцем або ручкою. Переходьте з одного квадрата в інший за годинниковою стрілкою, не перериваючи роботи. За командою „почали” ставте крапки у першому квадраті, через 5 с за командою „два” - у другому квадраті і т.д. при переміщені руки від одного квадрата до іншого не зупиняйте і не уповільнюйте руки. Після закінчення тесту у кожному квадраті перерахуйте кількість крапок, з’єднуючи їх лінією. Заповніть таблицю. На підставі цих даних побудуйте криву працездатності, на якій за початкову точку береться кількість рухів за перші 5 с. За типом кривої дайте характеристику сили нервових процесів досліджуваного.





Розподіл квадратів для здійснення теппінг-тесту.

1






2
3

6
5
4









Динаміка максимального темпу руху кисті.

Час, с
0-5
6-10
11-15
16-20
21-25
26-30

Кількість крапок








Графік динаміки максимального темпу руху кисті.
Темп руху,
к-ть крапок









60








55








50








45








40








35








30








25








20








15








10








5








0 5 10 15 20 25 30 час, с

Опуклий тип: максимальний темп рухів спостерігається перші 10-15 с, а потім може зменшуватися нижче початкового рівня. Такий тип кривої свідчить про сильну нервову систему, характеризує ефект сумації нервових центрів.
Рівний тип: максимальний темп утримується приблизно на одному рівні протягом всього часу (± 2 коливання). Спостерігається у осіб із середньою силою нервових процесів.
Низхідний тип: зниження темпу протягом всього часу роботи, починаючи з 6 с, характеризує слабку силу нервової системи.
Проміжний тип (між рівним та низхідним): перші 10-15 с темп рухів утримується на одному рівні, а потім – знижується. Це свідчить про середньо-слабкий тип нервових процесів.
Увігнутий тип: початкове зниження темпу змінюється його відновлення до початкового рівня, що характеризує слабкий тип нервових процесів.
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Порівняйте результати визначення сили нервових процесів за допомогою теппінг-тесту з характеристикою вашого темпераменту.___________________
Практична робота №2
Визначення функціональної рухливості нервових процесів, об’єму, продуктивності та стійкості уваги. Дослідження проводиться з використанням коректурної проби Анфімова. Таблиця Анфімова складається з 1600 знаків, розташованих в 40 рядках по 40 значків, якими є вісім літер українського алфавіту: А, В, Е, И, К, Н, С, Х, які слідують одна за другого в довільному порядку. Протягом чотирьох хвилин кожен студент повинен з максимальною швидкістю при перегляді таблиці зліва - направо та зверху - донизу викреслювати літеру „В” та не викреслювати її в сполученні „НВ”.
Після виконаної роботи розрахуйте показники:
Кількість проглянутих рядків –..Загальну кількість знаків, яку продивилися за чотири хвилини – S – ..Кількість викреслених знаків – С – ..Кількість пропущених знаків – О – ..Кількість невірно закреслених знаків – М – ..Час використання роботи – t = 4 хвилини = 240 сек.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Функціональну рухливість нервових процесів в %, приймаючи за 100% 35 переглянутих рядків:
100% - 35 рядків
Х% - кількість рядків Х =
Оцінка результатів:
висока функціональна рухливість – 90 – 100% і більше; середня – 70 – 89%;
низька – 60 – 69%.
Розрахуйте:
а) об’єм уваги – кількість переглянутих знаків за чотири хвилини; б) стійкість уваги – А за формулою: А = С – М/С + О; в) продуктивність уваги Е = А х S




Таблиця Анфімова


СХАВСХЕВИХНАИСНХВХВКЕНАИСВХВХЕНАИСНЕВХАК
ВНХИВСНАВСАВСНАЕКЕАХВКЕСВОНАНСАИСИАВХЗКИ
НХИСХВХЕКВХИВХИСНЕИНАИЕНКХКИКХЕКВКИСВХИН
ХАКХНСКИСВЕКВХНАИСНХЕКХИСНАХСКВХКВИАВСИХ
ИСНАИКАЕХКИСИАНКХЕХЕИСНАХКЕКХВИСНАИХВИКХ
СНАИСВИКХВАИСНАХЕКЕХСИАКСВЕЕВЕАИСНАСНКИВ
КХКЕКНВИСНКХВЕХСНАИСКЕСИКНАЕСИКХКВИХКАКС
АИСНАЕХКВЕНВХКЕАИСНКАНКНВЕВНКВХАВЕИВИСНА
КАХВЕИВНАХИЕНАИКВИЕАКЕИВАКСВЕИКСНАВАКЕСВ
НКЕСНКСВХИЕСВХКНКВСКВЕВКНИЕСАВИЕХЕВИАИЕИ
КХКЕКНВИСНКХВЕХСНАИСКЕСИКНАЕСИКХКВИХКАКС
ЕВХКХСНЕИСНАНСНКВКХВЕКЕВКВНАИСНАИСНКЕВКХ
АВСНАЕХКВЕНВХКЕАИСНКАНКНВЕВНКВХАВЕИВИСНА
ВИКИВСНАВСАВСНАЕКЕАХВКЕСВОНАНСАИСИАВХЗКИ
НКЕХВИВНАЕИСНВИАЕВАЕНХВХВИСНАЕИСКАНВЕКЕХ
КЕИВСХЕВИХНАИСНХВХВКСНАИСВХВХЕНАИСНЕВХАК
ЕАКИВСНАВСАВСНАЕКЕАХВКЕСВОНАНСАИСИАВХЗКИ
ИСНСХВХЕКВХИВХИСНЕИНАИЕНКХКИКХЕКВКИСВХИН
ВХВХНСКИСВЕКВХНАИСНХЕКХИСНАХСКВХКВИАВСИХ
САНАИКАЕХКИСИАНКХЕХЕИСНАХКЕКХВИСНАИХВИКХ
ЕКХИСВИКХВАИСНАХЕКЕХСИАКСВЕЕВЕАИСНАСНКИВ
ЕХВЕКНВИСНКХВЕХСНАИСКЕСИКНАЕСИКХКВИХКАКС
ИСНХАЕХКВЕНВХКЕАИСНКАНКНВЕВНКВХАВЕИВИСНА
ХВЕВЕИВНАХИЕНАИКВИЕАКЕИВАКСВЕИКСНАВАКЕСВ
АВЕСНКСВХИЕСВХКНКВСКВЕВКНИЕСАВИЕХЕВИАИЕИ
ВНСЕКНВИСНКХВЕХСНАИСКЕСИКНАЕСИКХКВИХКАКС
СИАКХСИЕИСНАИСНКВКХВЕКЕВКВНАИСНАИСНКЕВКХ
НАИНАЕХКВЕНВХКЕАИСНКАНКНВЕВНКВХАВЕИВИСНА
КЕВИВСНАВСАВСНАЕКЕАХВКЕСВОНАНСАИСИАВХЗКИ
ВКЕХВИВНАЕИСНВИАЕВАЕНХВХВИСНАЕИЕКАНВЕКЕХ
КИСХЕВХЕКВХИВХИСНЕИНАИЕНКХКИКХЕКВКИСВХИН
АЕНХНСКИСВЕКВХНАИСНХЕКХИСНАХСКВХКВИАВСИХ
ИСКАИКАЕХКИСИАНКХЕХЕИСНАХКЕКХВИСНАИХВИКХ
ИЕХИСВИКХВАИСНАХЕКЕХСИАКСВЕЕВЕАИСНАСНКИВ
КВХЕКНВИСИКХВСХСНАИСКЕСИКНАЕСИКХКВИХКАКС
НХИХАЕХКВЕНВХКЕАИСНКАНКНВЕВНКВХАВЕИВИСНА
ИЕНВЕИВНАХИЕНАИКВИЕАКЕИВАКСВЕИКСНАВАКЕСВ
НАИСНКСВХИЕСВХКНКВСКВЕВКНИЕСАВИЕХСВИАИЕИ
ХКВЕКНВИСНКХВЕХСНАИСКЕСИКНАЕСИКХКВИХКАКС
АИСХААИКХАЕВЕХКСНВИВАИСНАХКНВХЕКИАХИНАИС


Практична робота №3
Визначення переважаючого типу темпераменту у людини за допомогою психологічного тесту (А. Белов). Самостійно читайте типові для певного темпераменту риси й у відповідному рядку ставте знак “+”, якщо на вашу думку вам властива названа риса. Підрахуйте кількість плюсів у кожному рядку й загальну кількість плюсів у всіх рядках. Розрахуйте частку кожного темпераменту (%) у загальній структурі темпераменту. Формула визначення темпераменту:
де С - сангвінік, Ф - флегматик, Х - холерик. М - меланхолік - перші літери назви темпераменту (Т); с, ф, х, м - кількість плюсів у відповідному рядку; з загальна кількість плюсів (с + ф + х + м).
У кінцевому вигляді „формула темпераменту" може мати, наприклад, такий вигляд:
Т = 35% С + 14% Ф + 30% X + 21 % М
Це свідчить, що даний темперамент на 35% - сангвінічний, на 14% - флегматичний, на 30% - холеричний і на 21% - меланхолічний.
Якщо кількість позитивних відповідей з якогось типу темпераменту складає 40% і більше, це означає, що даний тип темпераменту є домінуючим.
________________________________________________________________________________________________________________________________________
Психологічний тест
Холерик
Непосидючий, метушливий
Невитриманий, запальний
Нетерплячий
Різкий, прямолінійний
Рішучий, ініціативний
Впертий
Дотепний, меткий
Працює ривками
Схильний до ризику
Незлопам'ятний, необразливий
Мова швидка, заплутана, супроводжується жестикуляцією
Неврівноважений, схильний до гарячковості
Агресивний, («забіякуватий»)
Нетерпимий до недоліків
Має виразну міміку
Здатний швидко вирішувати й діяти
Прагне до нового
Має різкі, поривчасті рухи
Наполегливий у досягненні мети
Схильний до різких змін настрою.
Флегматик
Спокійний та холоднокровний
Послідовний та грунтовний
Обережний та розсудливий
Вміє чекати
Мовчазний, не любить марної балаканини
Мова спокійна, без різко виражених емоцій, жестикуляцій, міміки
Стриманий, терплячий
Доводить почату справу до кінця
Не розтрачує марно сил
Суворо дотримується порядку в житті та праці
Легко стримує пориви
Байдужий до похвали та осуду
Незлобливий, байдужий до критики на свою адресу
Постійний у своїх стосунках та інтересах
Повільно включається у роботу і переключається з однієї роботи на іншу
Рівний у стосунках з усіма
Любить акуратність та охайність у всьому
Важко пристосовується до нових обставин
Витривалий
Зібраний і виявляє грунтовність у остаточному рішенні Сангвінік
Веселий та життєрадісний
Енергійний та діловитий
Часто не доводить почату справу до кінця
Схильний переоцінювати свої можливості
Здатний швидко переключатись на нове
Непостійний в інтересах та прихильностях
Легко переносить неприємності та невдачі
Легко пристосовується до різних обставин
Із захопленням береться за кожну нову справу
Швидко холоне, якщо справа перестає його цікавити
Швидко включається на нову справу й швидко переключається на іншу
Одноманітна буденна робота обтяжує його
Компанійський, чуйний, вільно почувається з новими людьми
Витривалий, працьовитий
Мова голосна, швидка, чітка, супроводжується виразною мімікою та жестами
Зберігає самовладання в несподіваних, складних обставинах
Має завжди бадьорий настрій
Швидко засинає і прокидається
Часто незібраний, виявляє квапливість у вирішенні різних питань
Іноді відволікається, буває поверховим у судженнях
Меланхолік
Сором’язливий
Розгублюється у нових обставинах
Вагається при встановленні контактів із незнайомими людьми
Невпевнений у собі
Легко переносить самотність
Почуває пригніченість розгубленість у разі невдач
Схильний заглиблюватися у себе, поринати у свої думки
Швидко стомлюється
Мова тиха, плутана, іноді переходить на шепіт
Мимоволі пристосовується до характеру співбесідника
Вразливий до слізливості
Дуже чутливий до похвали та осуду
Дуже вимогливий до себе й оточуючих
Підозрілий, недовірливий
Хворобливо вразливий, чутливий
Прихований, некомпанійський, не ділиться ні з ким своїми думками
Швидко ображається
Малоактивний та нерішучий
Покірливий
Намагається викликати співчуття в інших та заручитися підтримкою оточення

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
На основі отриманих даних дати оцінку темпераменту
________________________________________________________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Тестування за системою „КРОК – 1”
1. Якому темпераменту (за Гiпократом) вiдповiдає слабкий тип вищої нервової дiяльностi (за Павловим)?
Флегматичному
Сангвiнiчному
Холеричному
Меланхолiчному
Астенічному
2. Яка з відповідей характеризує властивості темпераменту сангвініка?
Нестабільність настрою
Млявість
Нерішучість
Енергійність, життєрадісність, рухливість
Відсутність ініціативи
3. Яка з відповідей характеризує властивості темпераменту меланхоліка?
Енергійність, рішучість
Невпевненість у собі, нерішучість
Дратівливість
Балакучість
Життєрадісність
4. При обстеженні пацієнта встановили сильний, врівноважений, інертний тип вищої нервової діяльності за Павловим. Якому темпераменту за Гіппократом відповідає пацієнт?
A. Флегматичному
B. Сангвінічному
C. Холеричному
D. Меланхолічному
E. Неможливо визначити
5. Психологічне дослідження встановило: у людини добра здатність швидко пристосо-вуватися до нової обстановки, добра па-м’ять, емоційна стійкість, висока праце-здатність. Найімовірнише, ця людина є:
Сангвінік
Холерик
Меланхолік
Флегматик
Флегматик з елементами меланхоліка
Ситуаційна задача
1. Які властивості основних нервових процесів людини продемонстровано в конфліктній ситуації „пом’ятий капелюх” на рисунках 1, 2, 3, 4 художника Х. Бідструпа?

1 1.




22..



3....



4.





Тема 28. Пам’ять. Механізми пам’яті. Сон, його біологічна роль
1. Теоретичні питання заняття
Структурно-функціональні особливості кори великих півкуль головного мозку людини.
Функціональна асиметрія кори великих півкуль головного мозку. Концепція домінантної півкулі головного мозку. Функції домінантної та недомінантної півкуль головного мозку.
Взаємодія півкуль головного мозку, яка забезпечує аналітіко-синтетичну діяльність головного мозку.
Перша та друга сигнальні системи. Мова. Функції мови. Сучасні механізми формування мови. Структурна організація мови.
Мислення. Свідомість і самосвідомість.
Сучасні механізми пам’яті та навчання.
Фізіологія сну. Його види і фази.Сучасні механізми розвитку сну, його біологічна роль і розлади.
Тестування за системою „КРОК – 1”.
Ситуаційні задачі.
2. Практична робота №1
Тема: Дослідження функціональної асиметрії кори великих півкуль головного мозку людини.
Обладнання: динамометр, олівець, сантиметр, кольорові скельця, монети вартістю 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок.
Порядок виконання роботи
Для оцінки функціональної асиметрії кори великих півкуль головного мозку, обстежуваному пропонують ряд тестів, які необхідно виконати. Аналізуючи запропоновані тести стосовно себе, студенти оцінюють характер функціональної асиметрії кори великих півкуль головного мозку. Отримані результати заность у таблицю, поставивши знак «+» чи «-» у відповідному квадратику, напроти кожного тесту.
Н а з в а т е с т у
Права (е)
Ліва (е)

Оцінка ведучої руки
Виявлення морфологічної асиметрії:
- зміряти довжину кожної опущеної руки від акроміального відростка лопатки до кінця третьої фаланги. Ведучою вважається рука, що перевершує другу більш як на 2 см;
- зміряти висоту нігтьового ложа великих пальців (за допомогою лінійки). Ведучою вважається рука з більшою висотою нігтьового ложа.
Виявлення функціональної асиметрії:
- сплетення пальців кисті. Ведучою вважається рука, великий палець якої виявився зверху;
- зхрещування рук (поза Наполеона). Ведучою вважається рука, кисть якої виявляється на передпліччі іншої руки зверху;




·


·



·

·



·


·



·

·



- аплодисменти. Ведуча рука здійснює ударні рухи;
- тест на заведення годинників. Ведуча рука здійснює активні, чітко дозовані дії;
- динамометрія. Ведучою рукою міряється сила м'зів в першу чергу. У ведучій руці сила більша. Показники сили руки при трьохразовому вимірюванні є більш стійкими для ведучої руки. Рука вважається ведучою, якщо сила її перевищує 2 кг;
- проби на одночасні дії рук. Запропонувати досліджуваному намалювати без контролю зору правою рукою коло, а лівою -квадрат. При повторенні - навпаки. Зображення фігур, намальовані ведучою рукою, будуть чіткіші. Написати прізвище одночасно правою і лівою руками при заплющених та розплющених очах. Лівші нерідко обома руками прямують до центру сторінки;
- проби на точність руху рук. Намалювати коло на папері. Правші роблять рухи олівцем проти, лівші - за годинниковою стрілкою;
- на аркуші паперу розміром 20x20 см з центром у вигляді крапки, розташованної на відстані витягнутої руки від досліджуваного, пропонується нанести олівцем 20 крапок правою, а потім лівою руками. Ведучою вважається рука, відхилення крапок у якої від центра складає менш як 10 см;
- тест на підняття предметів, що лежать на підлозі. Предмети, як правило, піднімаються з підлоги ведучою рукою;
- тест на витирання дошки. Для цієї мети, звичайно, користуються ведучою рукою.


·

·

·

·



·

·


·

·

·

·

·

·



·

·


·

·

2. Оцінка ведучої ноги
- закидання ноги на ногу. Частіше зверху знаходиться ведуча нога;
- дії писання. Досліджуваному пропонують "написати" літери правою і лівою ногами в положенні сидячи, стоячи. Значно швидше і легше "пише" ведуча нога;
- крок вперед, крок назад. Ці дії ведуча нога виконує першою;
- вимірювання довжини кроку. Виміряти довжину 5-10 кроків. Кроки ведучої ноги мають більшу довжину.
3. Оцінка ведучого ока
- тест "кліпання" оком. Пропонується кліпнути одним оком. Звичайно, закривається неведуче око;
- тест Розенбаха. Досліджуваний фіксує оком встановлений у витягнутій руці олівець і почергово заплющує то одне, то інше око. Ведучим є те око, при заплющенні якого олівець "зміщується" в його напрямку. Якщо олівець зміщується при заплющенні обох очей, то ведучим є те, при заплющенні якого олівець
"зміщується" на більшу відстань;
- розглядання в підзорну трубу. Використовується, як правило, ведуче око;
- проба з кольоровим склом (Розенбаха). Кольорове скло розташовується перед одним, а потім перед іншим оком. Ведучим вважається те око, яке сприймає колір так, як він сприймається обома очима.

·

·


·

·

·

·


·

·

·

·


·

·

·

·


·

·

4. Оцінка ведучого вуха
- тест "шепіт". Експериментатор вимовляє слова пошепки. Досліджуваний повертає ведуче вухо в бік розмовляючого;
- тест "телефонна розмова". Частіше, для цієї мети використовується ведуче вухо;
- тест "цокання годинника". Обстежуваному пропонують оцінити гучність цокання годинника. Прикладається годинник в першу чергу до ведучого вуха.


·

·

·


·

·

·


Висновки: за більшістю позитивних проб оцініть провідну руку, ногу, око, вухо, бік. Зробіть загальний висновок про домінантну півкулю. ________________________________________________________________________________________________________________________________________
Практична робота №2
Тема: Дослідження короткочасної образної та вербальної пам’яті.
Обладнання: Тестові таблиці з десятьма цифрами, малюнками, односкладовими словами.
Порядок виконання роботи
Досліджуваному пропонують для запам’ятовування три види тестових карток: кожна картка складається з 10 чітко надрукованих елементів: 1 – двозначні числа; 2 - односкладові слова, логічно не пов’язані між собою; 3 – малюнки. Час експозиції однієї картки складає
30 с, після чого картка забирається і 30 с надається для утримання інформації; потім досліджуваний відтворює інформацію у вільному порядку. Оцінюється обсяг образної та вербальної пам’ятей за кількістю правильно відтворених елементів за формулою: M= N-n, де М – обсяг пам’яті, N – кількість пред’явлених елементів, n – кількість неправильно відтворених елементів. У нормі обсяг короткочасної пам’яті складає 7±2 елементів.
Висновок:
Обсяг пам’яті на числа ___________, слова _________, малюнки_____________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Тестування за системою „КРОК - 1”
1. Специфічною особливістю вищої нервової діяльності у людини є:
Наявність кори великих півкуль
Наявність другої сигнальної системи
Здатність утворювати тимчасовий зв’язок
Наявність сенсорних систем
Здатність до запам’ятовування
2. У людини визначили величину
енерговитрат. В якому стані знаходилась людина, якщо її енерговитрати виявилися меншими за основний обмін?
Відпочинок
Сон
Легка робота
Нервове напруження
Спокій
3. Який стан органiзму характеризується наступними ознаками: рiзким зниженням тонусу скелетних м'язiв, швидкими руха-ми очей, високою частотою та низькою амплiтудою хвиль ЕЕГ, низькою збудливістю аналiзаторних систем?
Неспання
Втома
Активна увага
Парадоксальний сон
Ортодоксальний сон
4. Який стан органiзму характеризується наступними ознаками: зниженням тонусу скелетних м'язiв, пiдвищенням сенсорних порогiв, зменшенням частоти дихання та серцевих скорочень, в ЕЕГ наявнiстю повiльних високоамплiтудних хвиль?
Неспання
Втома
Активна увага
Парадоксальний сон
Ортодоксальний сон
5. Якi змiни вiдбуваються в органiзмi людини при засинаннi?
Збільшуються сенсорнi пороги
Знижується тонус антигравiтацiйної мускулатури
Зменшується частота серцебиття та артерiальний тиск
Порiдшується дихання
Усі відповіді вірні
6. Якi структури мозку пов'язанi з навчанням, збереженням i вилученням iнформацiї з пам'ятi?
Кора великих пiвкуль
Лiмбiчна система
Гiпоталамус
Ретикулярна форрмація
Усi відповіді вірнi
7. У хворого після травми головного мозку виявлено порушення короткочасної пам’яті. Який механізм пам’яті при цьому порушений?
Іонні зрушення в мембранах рецепторів.
Структурно-функціональні зміни синапсів в ЦНС.
Реверберація збудження в замкнених ланцюгах нейронів.
Іонні зрушення в аферентних нейронах.
Структурні зміни в нейронах.
8. До лікаря звернулася людина зі скаргами на порушення пам’яті. Порушення функціонування яких нейротрансмітерних систем може бути?
Адренергічної.
Холінергічної.
Серотонінергічної.
Усі відповіді вірні.
ГАМК-ергічної.
9. У чому полягає вплив опіоїдних пептидів на процеси пам’яті та навчання?
В погіршенні формування умовних рефлексів.
В забуванні раніш сформованих навичок.
В полегшенні створення нових умовних рефлексів.
В зменшенні часу формування нових умовних рефлексів.
В збільшенні часу утримання енграми у первинній пам’яті.
10. В якій послідовності активуються центри мови при сприйнятті написаного слова?
Зоровий сенсорний центр, центр Верніке.
Центр Верніке, слуховий сенсорний центр.
Слуховий сенсорний центр, центр Верніке.
Зоровий сенсорний центр, кутова звивина, центр Верніке.
Усі відповіді вірні
Ситуаційні задачі
1. У чому полягає специфіка функції лівої півкулі головного мозку людини?_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. У чому полягає специфіка функції правої півкулі головного мозку людини?
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тема 4. Узагальнююче заняття з фізіології вищих інтегративних функцій
Практичні навички
1. Малювати схеми, що пояснюють формування біологічних форм поведінки та трактувати механізми кожного з її етапів, ролі емоцій у поведінці.
2. Оцінювати і трактувати результати досліджень, що характеризують типи ВНД людини.
Теоретичні питання
Методи вивчення функцій кори великих півкуль.
Локалізація функцій в корі великих півкуль. Сучасні уявлення.
Емоції, поняття, класифікація, компоненти, теорії.
Структурно-функціональні основи емоцій.
Поняття про умовні та безумовні рефлекси.
Головні відмінності умовного та безумовного рефлекса.
Класифікація умовних рефлексів. Динамічний стереотип.
Умови вироблення умовних рефлексів.
Уявлення про механізм формування тимчасового зв’язку.
Значення умовних рефлексів.
Гальмування умовних рефлексів, значення, класифікація.
Безумовне гальмування, поняття, види, значення.
Закон силових відношень.
Позамежне гальмування.
Умовне гальмування, характеристика його видів.
Пам’ять, класифікація, стадії, механізми, структурні основи.
Властивості нервових процесів, покладені в основу класифікації типів нервової системи.
Типи нервової системи, загальні для тварин і людини.
Спеціально людські типи нервової системи.
Сон, його значення, ознаки.
Сучасні уявлення про сон ортодоксальний, парадоксальний.
Структури мозку, що забезпечують стан неспання та сон.
Сучасні уявлення про механізми сну.
Перша та друга сигнальні системи.
Сучасні уявлення про функціональну спеціалізацію великих півкуль головного мозку людини.
Утворення голосу: фонація, артикуляція.
СХЕМИ, які повинен вміти малювати та пояснювати студент
Схему умовного слиновидільного рефлексу на зорове подразнення.
Схему лимбічної системи мозку.
Коло Пейпеца.
ЕЕГ в різних станах організму і фазах сну.
Схему послідовності збудження центрів кори головного при читанні тексту.
Схему послідовного збудження структур кори головного мозку при слуханні співрозмовника.
Схему послідовного збудження структур кори головного мозку при розмові вголос.
Схему активації кори під час неспання.
Схему взаємодії корково–підкіркових структур під час неспання.
Схему взаємодії корково–підкіркових структур під час розвитку сну.
Структуру поведінкового акту за П.К.Анохіним.
Самостійна робота студентів
Підготовка до практичних занять (теоретична підготовка та опрацювання практичних навичок).
Підготовка до підсумкового контролю засвоєння матеріалу.
Підготовка наукової доповіді на засіданні наукового гуртка з фізіології, студентської наукової конференції.
Підготовка реферативних доповідей з розділу «Вищі інтегративні функції».
Участь у наукових дослідженнях кафедри.
Наукові публікації з актуальних проблем фізіології.
Участь в олімпіаді з фізіології.
Індивідуальна СРС
Перелік тем реферативних доповідей з розділу: «Вищі інтегративні функції»
Теорії домінантної півкулі.
Сенсорна асиметрія.
Домінантність півкуль та психічні функції.
Емоції та міжпівкулева асиметрія.
Асиметрія мозку та особливості мислення людини.
Статеві відмінності функціональної асиметрії півкуль головного мозку людини.
Історія досліджування функціональної асиметрії.
Асиметрія мозку та характер людини.
Домінантна півкуля та кар’єра людини.
Темперамент людини та її професія.
Література
Основна:
Фізіологія: підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів / В.Г. Шевчук, В.М. Мороз, С.М. Бєлан [та ін.]; за редакцією В.Г. Шевчука. – Вінниця : Нова Книга, 2012. – 448 с.
Гжегоцький М.Р., Філімонов В.І., Петришин Ю.С., Мисаковець О.Г. Фізіологія людини. – К.: Книга плюс, 2005. – 496 с.
Ганонг В.Ф. Фізіологія людини: Підручник / Переклад з англ.. Наук. ред. перекладу М. Гжегоцький, в. Шевчук, о. Заячківська. – Львів. БаК. – 2002.- 784 с.
Нормальна фізіологія / Під ред. В.І. Філімонова: - К.: Здоров’я. – 1994. – 608 с.
Guyton AC, Hall JE: Textbook of Medicai Physiology, 10th ed. Saunders. – 2005. – 1064 p.

Додаткова:
Нормальная физиология / В.И.Филимонов - Запорожье , 1995. – 376 с.
Физиология человека| / Под| ред|. Г.И.Косицкого. – |м.| “Медицина”, 1985. – 554 с.
Нормальная физиология / Р.С. Орлов, А.Д. Ноздрачев – ГЭОТАР – Медиа, 2005 – 696 с.
Нормальная физиология / Н.А. Агаджанян, В.М. Смирнов – М.: ООО «Медицинское информационное агенство», 2007 – 520 с.
Физиология человека / В 3-х томах. Т.1. Пер.с англ. / Под ред. Р.Шмидта и Г.Тевса. – М: Мир, 1996.
Батуев А.С. Высшая нервная деятельность. – М.: Высшая школа, 1991 – 256 с.
Чайченко Г.М. Фізіологія вищої нервової діяльності. – К.: Либідь, 1993. – 176 с.
Коробков А.В., Чеснокова С.А. Атлас по нормальной физиологии / Под ред. H.А.Агаджаняна. - М.: Высшая школа, 1986. - 351 с.
Руководство к практическим занятиям по физиологии / Под ред. Г.И.Косицкого, В.А.Полянцева. - М.: Медицина, 1988. – 288 с.
Костюк П.Г. Физиология центральной нервной системы. - Київ: Вища школа, 1977. - 320 с.
Hервные болезни / Под ред. А.А. Яроша. - Киев: Вища школа, 1985.
Механизмы деятельности мозга человека. Часть 1. Нейрофизиология человека / Ред. Н.П. Бехтерева. – Л.: Наука, 1988. – 677 с. – (Основы современной физиологии).
Бехтерева Н.П. Здоровый и больной мозг человека. – Л., 1980. – 208 с.
Павлов И.П.. Двадцатилетний опыт изучения высшей нервной деятельности (поведения животных). // Полн. собр. соч. М.: Л., 1951. Т.3, кн.2. – 391с.
Амосов Н.М. Природа человека.- К.: Наукова думка,1983.-221.
Амосов Н.М. Алгоритмы разума. - К.: Наукова думка.-1979.-223 с.
Блум Ф., Лейзерсон А., Хофстедтер Л. Мозг, разум, поведение.- М.: Мир, 1988.-248с.
Симонов П.В. Мотивированный мозг.- М.:1987.-138 с.
Конечный Р., Боухал М. Психология в медицине. Авиценум, Мед. издательство.-Прага, 1983.-405 с.
Линдсей П., Норман Д. Переработка информации у человека: (Введение в психологию).-М.:Мир, 1974.-550 с.
Нейрохимические основы обучения и памяти. – М.: Наука,1989.-157 с.
Греченко Т.Н. Нейрофизиологические механизмы памяти. М.: Наука, 1979. – 165 с.
Аткинсон Р. Человеческая память и обучение. М.: Прогресс, 1980. – 528 с.
Милнер П. Физиологическая психология. М.: Мир, 1973. – 647 с.
Серков Ф.Н. и др. Физиологические особенности организма детей различного возраста. Киев, 1989.
Textbook of medical physiology / Arthur C. Guyton, John E. Hall. – 10th ed. 2000.













13PAGE 15








13PAGE 15




13PAGE 15




13PAGE 15


13PAGE 142215


13 PAGE \* MERGEFORMAT 141515


13PAGE 15




13PAGE 15




13PAGE 15


13 PAGE \* MERGEFORMAT 14115


13PAGE 15


13PAGE 14415


13PAGE 15


13 PAGE \* MERGEFORMAT 14215


13PAGE 15

















13PAGE 15





13 EMBED Equation.3 1415



Приложенные файлы

  • doc 59396
    Размер файла: 2 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий